Для зрадників – лиш пекло і безодня,
А для свобідних – небеса і Бог.
Оплакує майдан небесну сотню,
Готуючись до нових перемог.
Загиблим кричимо: «Героям слава!»,
Хоча вони вже чути не будуть.
Закінчується зекова вистава,
Йому тепер не вижити, мабуть.
Не забариться перемога, буде! –
І не кажіть, що хтось дарма поліг.
Стріляв скотина снайпер в шию, груди,
Однак душі прострелити не зміг.
22.02.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481145
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 25.04.2014
[img]http://cs303102.userapi.com/v303102008/2e38/wPb_rqHQLw4.jpg[/img]
Сумую я за осінню шалено,
Сумую… полетіли журавлі,
І ти підеш, я думаю, напевно -
Не бережеш любові взагалі.
Крізь стрІчки слів приховані лиш сльози -
Не по твоїй, не по моїй вині.
Та от чому тепер ось ці морози
Картають моє серце у журбі?
А ти холодна! Хоч така холодна,
Та я тобою пристрасно горів,
І не потрібна мені досі жодна,
Бо серцем відпустити не зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377709
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 19.03.2014
Ты помнишь, Ветер, пели мы с тобою?
Сыграй ту песню снова для меня.
Сыграй мне, Ветер, струнами-листвою
О Той, чьё имя шепчут тополя.
О Той, о ком мы с нежностью грустили,
Кому весна придумала цветы,
О Той, кого так бешено любили
Во всей вселенной только я и ты.
А если встретишь в пожелтевший вечер
Её среди своих прохладных струй,
Ты обними тогда Её за плечи
И в губы, Ветер, нежно поцелуй.
И пусть поёт нам золотая вьюга,
А ты сыграй о шутках на земле:
Кого-то любит милая подруга,
А чья-то сохнет, глупая, по мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470417
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 06.01.2014
Ті карбованці в твоїй кишені
Ти всі спустиш на пачку LM.
І наповнивши димом легені,
Забуваєш про сотні проблем.
Ти стоятимеш, вгору піднявши,
Очі, повні дитинства колись.
Що було, і що буде зрівнявши,
Клянеш мрії, які не збулись.
Ти запалиш за перше кохання,
І за ті неповторні вуста,
За страхи ті дурні та вагання,
За солодші у світі слова.
Ти палитимеш, наче востаннє
Покохати тобі довелось.
Роздивляючи небо безкрайнє,
Знов згадаєш, як все почалось.
Натягнувши обличчя щасливе,
Ніби це дурнуватий був сон,
Приховаєш свій погляд журливий
Серед тисяч подібних персон.
Запозичені гроші зелені
Обміняєш на декілька грам.
Опустошені знову кишені,
І немає на квіти для мам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417678
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
А у мене тепер переповнені тишею вірші
І закреслений спогад, який розділили на два.
Ти ж помітив, що рими без тебе насправді ще гірші,
Але просто мовчав. Та й чи комусь потрібні слова?
А у мене тепер пораховані недосвітанки.
І не треба весни, бо у місто вернулась зима.
Ти ж тікаєш укотре, тебе так лякають ці рамки,
Та й чи знаєш вже ти, що та відстань, по суті, німа?
А у мене тепер дві хвилини. Дійду вже до краю.
Якщо чесно, то досі бракує твоїх нарікань.
А крім тебе, у мене ще небо. Це все, що я маю.
І, напевне, це перше з усіх напівщирих зізнань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409116
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 16.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2013
Я дивилась, як ти ішов,
Не сказавши нічого місту.
Чи то манія, чи любов
Знов надала цій казці змісту.
Я дивлюся, як ти ідеш,
Відчуваю гостріше: осінь
Не пішла і не має меж,
Вона не відпустила досі.
Я дивитимусь. Ти підеш.
Наша гра триватиме вічно.
Кілометри, дороги. Все ж
Я з тобою. І це хронічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381980
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 06.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2012
Іще два тижні- і Ти зустрінеш...
І серце щастям мене приго́рне.
До Тебе весни приходять в мрії,
Ти в них шукаєш щось неповторне.
Іще два тижні, і світ торнеться...
І зорі стануть для мене нижчі
Я просто буду у Твому серці,-
У мріях Ти на два тижні ближчий...
́́́́́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376447
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Боролась... Погляд від очей Твоїх ховала,
Шукала мрії між подихом ранкової роси.
А серце палко і нестримно закохалось
Й не знає в світі такої незрівнянної краси.
Втікала... Кроки ті невпинно рахувала,
Молилась серцем, щоб і Ти мене зумів відчути.
Я так себе від Тебе в мріях рятувала,
А Ти в життя моє прийшов, та так, що не забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352953
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 08.11.2012
Мене вже не болить, я не вмію Тобою боліти.
І цей час швидкоплинний біжить, наче світ за вікном.
І так важко в душі, бо до Тебе іду крізь століття,
А ти знову чужий, і у мрії вриваєшся з сном.
Мене більш не тривожить холодна понура байдужість,-
Заметілі торкнулись і наших з Тобою сердець.
Десь омріяний наш листопад загубив свою мужність,
А весна на асфальті малює останній сюжет...
Ти уже не болиш,- відболів,- в нас не вірить кохання.
Кілька ран заживуть, коли осінь торкнеться весни.
Я не та, яка зранку приносить в обійми страждання.
А я та, що всміхнеться Тобі, коли
Ти більше серця болиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339231
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 08.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2012
Ти навіть не знаєш, яке ти красиве диво,
Що правди не мовить хоч би високе дзеркало
І навіть у травні ще саду – не так щасливо,
Як серцю, що біля тебе у тиші цоркало.
Ти навіть не бачиш, як мої думки-солдати,
Пильнують красу, що ангелами леліяна…
Ти навіть не знаєш! Та, певне, не треба знати,
Яка ти насправді фея, яка омріяна.
11.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234275
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 18.10.2012
А я кричала про кохання,
так гучно,палко, без жалю.
Твій дотик ніжний не останній,
за це , напевно, і люблю.
За те, що ти зі мною завжди,
за сміх, за радість, за слова.
За руки теплі, коли важко,
за твоє тихе "ти моя"...
За те, що ти мене утішиш,
коли притомиться душа.
Ти моє сонце та повітря,
а я твоя руда мала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357183
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 16.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2012
Пусть твоя не болит голова,
И стучит сердце в ритме стабильном,
Пусть в глазах твоих я не права
И когда-то обидела сильно,
Кто неправ был - тому и страдать,
Жизнь накажет того побольнее!
Знаю:будешь меня вспоминать,
Ведь была я тебе всех роднее...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371172
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Саше
Эта осень – первая, без тебя, любимый,
Собираю рыжую, яркую листву,
И любуюсь небом, красною калиной,
Знать душа не умерла, значит я живу,
Сколько ж надо времени чтобы позабыться,
Чтоб без боли помнить руки и слова?
Ах, какая птица там, в ветвях, гнездится,
Знать душа не умерла, значит я жива,
Эта осень – первая, без тебя, любимый,
Клином потянулись к югу журавли,
Слышу издалека голос твой родимый:
«Не горюй, мы встретимся, а сейчас –живи!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370832
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Будь ласка, вибач. Прошу, не гнівись.
Не хочу я непрощеною йти.
Востаннє в очі ніжно подивись,
Усі гріхи, прошу тебе, прости.
Хіба ж моя вина у тому є,
Що серця голос вже давно мовчить?
Я знаю, що лиш ти у мене є
Але тебе не можу вже любить.
Пробач мені, і з Богом відпусти.
Усе найкраще в серці збережи.
Минулося. Вже не коханий ти.
І я почую тільки крик душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366575
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Розрізати вени – хай кров витікає собі.
Хай крапля по краплі життя залишає це тіло.
Воно не потрібне мені, як не треба воно і тобі.
...Лиш дуже болить, бо зробила це вперше – невміло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365675
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2012
У мами моєї в городі
замріяний бог
приліг відпочити
в пахучому свіжому сіні...
І зблиски летять
мерехтливо-серпнево-осінні
між маминих буднів земних,
між турбот і тривог.
У мами моєї в саду
заметіль хризантем
тремтить, розполікана
в лагідно-сонячній зливі!
І очі всміхаються мамині,
добрі й щасливі,
і в серці зоріє
такий оксамитовий щем!..
У мами моєї так солодко
пахне в печІ-
вогнем зацілована
мліє рум'яна хлібина!..
І я у кутку,
ясноока, білява дитина,
всміхаюся ніжно
до теплих смачних калачів.
У мами моєї намолені
снять образИ
і вишита хрестиком доля
мого родоводу
лягла на рушник, наче промені
світлі на воду,
немов на долоню Пречистої
перла роси...
У мами моєї таких
розмаїтих казок,
таких колискових у кУфері*
в'язанка пишна!..
І біля криниці
зажурена мамина вишня
у душу мені
натрусила серпневих зірок...
*Куфер(діалектне)-скриня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359722
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 25.08.2012
А ты прости за то, что полюбила...
Я отпустила, больше не держу.
Ещё прости, что ласкою вскружила,
Не потревожу впредь своим "люблю"...
А ты прости, без зла и без упрёков,
Меня цветком запомни навсегда,
А нежность, что у наших, у истоков,
Пусть сердце вспоминает иногда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347990
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 09.07.2012
Помовчимо... Щоб не злякати те, що є...
Словам не завжди можна довіряти...
Давно вже неподільне те... ТВОЄ й МОЄ...
Та й НАШЕ ми не сміємо... жбурляти...
Помовчимо... віддавшись відчуттям...
Запальність фраз ми згубимо в цілунках...
І мить зародження у тиші почуття -
Назавжди лишиться в життєвих візерунках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340922
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 09.07.2012
Як мені тебе не вистачає,
Я так сумую за тобою, за словами.
І моє серце вже по трохи помирає,
А я не встиг тобі ще душу показати.
Моя душа і серце повне від кохання,
І цим коханням поділитися я хочу.
Ти пам'ятаєш, поцілунок на прощання?
А ті слова, що я ввісні тепер шепочу?
Я буду завжди і будь-де тебе любити,
Хоч на цьому, хоч на тому світі буду.
Я у житті ще не навчився і курити,
Але любити то я вмію і я мушу.
По-забуду я усі свої страждання,
Лиш на мить тебе у пам'яті згадаю.
Відійшли усі нездійсненні бажання,
І я в душі і в серці гаряче палаю.
Та ти не можеш врятувати мою душу,
Яка поранена роздерта мов ганчірка.
Мабуть із верху я на все це діло плюну!
І будь-що буде я лякатися не буду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203014
дата надходження 27.07.2010
дата закладки 22.05.2012
Час не лікує - ах, як мені жаль!
(Чорт би його забрав...)
На відстані виросла нова печаль -
Він ввічливо в долю зі мною зіграв.
Розкинуло нас на різнії крісла,
Закриті всі теми розмов!
Жити з тобою занадто вже тісно -
Дозволь піти мені знов?
Дай не зустрітись нам і не торкнутись;
(Без любові так дивишся ти).
От би мені нелюбові твоєї позбутись
Й забути тебе назавжди!
Й не читай моїх більше рядків і бажань -
І так все у мене вкрав!
Час не лікує - ах, як мені жаль!
(Чорт би його забрав...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339170
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Не вспоминай меня после заката
Когда станет ночь на дворе
И на улице слышно как ребята
Идут и дети играю во дворе
Не вспоминай меня холодным летом
Когда дожди идут и тусклые цвета
Не вспоминай меня и больше не о чем
Не возвращай маня с другого мира
Не вспоминай меня и снежной вюгой
Когда царит зима и новый год
Я уходу уже далеко – в мир иной
И знаю ждеш ты – но он не придет
Не вспоминай меня ты в своем сердце
Не думай что еще вернусь к тебе
Я знал что мы не будем больше
Я не вернусь – не думай обо мне
Не вспоминай меня и ранним утром
Когда – то упаду росой я на ладони твои
Прошу не вспоминай – я итак с трудом
Сдерживаюсь там когда вспоминаю образ твой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339173
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Ти не торкайся рук - брехати не посмію,
Мене зламає, виверне назовні
Моя сліпа і хвора вже надія,
Й очей твоїх душа й безодня.
Не пий вина - від нього ще сильніше
Нам видно, як ми йдем на дно.
Мене любитимеш пізніше...
Ти зараз з нею... все одно.
Не згадуй, коли я перед тобою
Молилася і плакала від щастя...
Ти мовчки крутиш головою
Й моє цілуєш знов зап’ястя.
В чугунній ванні ще сумна вода
Стікала в нас, нагадуючи море!
Чекала за порогом нас біда
В холодному й страшному коридорі.
------------------------------------
Й чекав за вікнами світанок -
Ми не навчились цінувати...
Тепер так легко було наостанок
Нам один одного не відчувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339166
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Колись ти вип’єш ковток гарячої кави і згадаєш мене… як я зігрівала твою душу з середини… згадаєш, як нам колись було добре разом…
Та зробивши цей ковток, пам’ятай, що мені тоді пекло в мільйони разів більше, і ця біль заглушувала смак щастя набагато довше, ніж відчувався присмак кави…
Спробувавши її солод, ми неодмінно відчуємо гіркоту… Декому кава пахне приємно, а декому тривожить рани, які нещодавно почали загоюватись… В декого вона терпка, а в когось солодка з вершками. Хтось її п’є задля насолоди, а дехто, щоб просто заглушити самотність.
Та не зважаючи на відчуття, які приходять потім, вона зігріває всіх. Зігріває, якщо її випити до дна… А інакше вона холоне, стає непотрібною…
Ми ж своєї кави скуштували лише декілька капель… і вона схолола… Нам лише потрібно пам’ятати, що навіть теплом люблячих долонь її ще можна зігріти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338994
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 21.05.2012
Самотня осінь по вулицях іде
Де колись з тобою ми блукали
Може щастя те вона знайде
Яке даремно ми шукали.
Ми по різні боки барикад
І в долі милості не просимо
Нам закритий шлях назад
І ми мости останні зносимо
Листя жовте,як листи
Що не прийдуть ніколи адресату
Їм залишається нести
Коханню нещасливому присвяту
І самотність розливається усюди
Холодним,сонячним промінням
Осінь домальовує етюди
Життя здається животінням…
І із шпарин сумного неба
Проллється тихая печаль
Можливо,так і треба
Коли в очах застигла даль
Коли в слухавці відлунюють гудки
Слова: «Без тебе» в скронях б’ються
І дні йдуть,неначе,як роки
Що лиш болем озовуться
Ти на зустріч більше не прийдеш
До мене стежку не згадаєш
Минуле вітру віднесеш
І забрати попрохаєш
А я пірнаю в річку самоти
Холодну,білу,крижану
Я намагаюся пливти
Та раз-по раз тону
Ти на березі стоїш
На муки дивишся мої
З байдужістю мовчиш
Бо ми ж тепер чужі…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338555
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 21.05.2012
Цвіте троянда молода,
від неї віє ніжним літом.
І ти кохана теж така, квітнеш
красивим білим ніжним цвітом.
І, як ця вранішня зоря,
своїм промінням землю вкрила,
так і ти серед стрімких Карпатських
гір, мене так віддано любила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280324
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 18.05.2012
В самотності я не почав палити,
Не бив пляшки з недопитим вином,
Я лиш мовчав, не пробуючи мстити,
Я лиш мовчав усім своїм єством.
В самотності не грав в азартні ігри,
Повій не клеїв з гріхом на душі,
Палив себе в розпеченому тиглі
У совісті на власному вогні...
В самотності не виливав я душу,
Чужим вухам до біса та любов.
Кріпився я, бо знав, що нині мушу,
Хоч скроні в болі бились знов і знов...
В самотності потроху божеволів
Порвалась мідь на грифлених ладах,
Надія все шукала силу волі,
Надія все шукала...й не знайшла.
І я уже з розбитим серцем й головою,
Схилившись над сльозами, що на дні,
Відмовився чекати супокою...
Дим пострілу розвіявсь у пітьмі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338275
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Ти був правий, бо справді ще болить.
Хоча немає ніби і причини.
А в серці ж бо і досі щось щемить.
Ідуть одна за одною години.
Ти був правий, що віра – головне.
То так суттєво. Чуєш? Так важливо.
Не сподівайся лиш, що все мине.
Бо щастя дивне: врятувало й вбило.
Ти був правий, що треба нам терпіння.
Час не лікує, просто ти звикаєш.
Все, що ми маємо, - лиш долі володіння.
А ти про це так часто забуваєш.
Ти був правий. Правий ще від початку.
В нас все попереду. Гармонію знайдем.
І маєм сподівання. Це – на згадку.
І всесвіт наш, коли ми поруч йдем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338137
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Там, где звёзды спать ложатся,
Где кончаются миры,
Закажу тебе я платье
Из сияния луны.
Там, где ветер гладит травы,
Просыпается заря.
Для тебя я покрывало
Буду ткать из янтаря.
Где мороз роняет льдинки
На замёрзшие поля.
Наберу тебе на бусы
Жемчуга и серебра.
Там, где солнце рисовало
В небе радуги цвета.
Для тебя построю дом я,
Посажу цветов поля.
И когда ты утром встанешь,
Постелю к твоим ногам
Я ночного неба звёзды,
И весь мир тебе отдам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333326
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2012
Ти колись спостерігав за закоханими? Тим як вони ніжно дивляться один на одного, те, як тримають один одного за руки, як ніжно цілують один одного, як…
Скільки ж кохання у їхніх почуттях, скільки відвертості, скільки мрій і сподівань…
В такі моменти розумієш – кохання творить дива, кохання здійснює найзаповітніші мрії, ті, котрі так хотілося б перетворити з ілюзії в реальність.
А ти колись бачив, як він ніжно пестить її обличчя, волосся, руки, плечі, напевно навіть майстерний скульптор на пестить так свою скульптуру…
А які слова він говорить їй… Прості, складні, звичайні і не дуже. Слова кохання, слова мрій, слова почуттів… Напевно жоден поет не знайде таких слів як закохані, а може… Та ні… Не знайде…
Цікаво за ними спостерігати… Вони такі щирі, такі закохані, такі віддані, такі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295872
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 26.04.2012
Сонце… Ніжні промінчики виблискують то на обличчі, то на руках, то на одязі… Як хочеться спіймати цей промінчик, так хочеться залишити його собі, лише собі і не віддавати його нікому… Нікому… Навіть тобі…
А навіщо? Він тобі непотрібний, адже ти живеш у світі техніки, у світі нових технологій і комп’ютерів. У світі залізних лісів, ржавої води і електричного сонця. Хіба тобі цікаво? Хіба тобі не хочеться потрапити на волю? Хоч раз пробігтися босоніж по вранішній траві, на якій туман розкидав свої сльози… Чи може ти б відмовився полежати на веселковому снігу, що приліг відпочити десь на місяців 4, а інколи і на 5…
Я б не відмовилась…
А ще я б хотіла пробігтися по тому небесному мосту, що люди звикли називати веселкою, але насправді це маленький місточок, але ні, це великий міст між мною і щастям…
А ще я хочу, щоб ти побачив захід сонця, ті червоні спалахи, що осяюють все навкруги… Можливо ти зможеш побачити політ метелика в літньому саду, те як він без чутно, але водночас так мелодійно витанцьовує свій танець-політ… це так чудово, це мов остання легенда, та, яку я дарую тобі… Прокинься, вирвись із залізного лісу, іржавої води і електричного сонця, спіймай справжній промінчик. Той, котрий так хочу спіймати я то на обличчі, то на руках, то на одязі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295999
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.04.2012
Давай розкидаємо різнокольорові клаптики паперу...Вони яскраві, кольорові, такі різні і такі однакові, лише інколи відтінок різний...
Давай їх розсиплемо по всій кімнаті, всюди, щоб щоб життя стало веселіше...
Який клаптик ти обереш??? Червоний??? Так, це любов, кохання і пристрасть, але це і кров, не треба... Кров - це боляче... Обери інший...
Голубий??? О, це неб, вода, весняний вітер, але ні - це і холод, не треба, я не люблю холоду...
Візьми зелений - колір весняної трави, запашних квітів і приємного листя, що усміхається з дерев... Ой, це і колір тієї бридкої жаби, що живе в ставку, і не дає спати ночами, не бери цей клаптик, шось він не зовсім приємний, візьми краще жовтий - це ж сонце, але це і кислий лимон, а може коричневий - це ж шоколид, кава з молоком і смачне фісташкове морозиво, але й коричневий - грязюка, по якій так тяжко іти, не потрібно нам болото під ногами...
Давай візьмемо рожевий - він такий приємний, це колір мрії, але ні, чомусь мої мрії ніколи не стають реальністю...
Давай візьмемо оранджевий, або фіолетовий, обо бордовий, або... А знаєш, давай візьмемо білий аркуш,який можна зробити будь-яким, то синнім, як небо, то жовтим, як сонце, то коричневим, як шоколад, а коли стане холодно, чи кисло від лимону, знову зміними аркуш на чистий, чисто-білий...
Правда це всього-навсього аркуш, а життя ніколи на можна так просто змінити на чисте, біле, воно більше схоже на рожевий клаптик - мрію, яка не стає реальністю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296000
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.04.2012
Ніхто не дзвонить…
Ніхто не пише…
Нікому не потрібна…
А якщо померти, плакати будуть?
Напевно ні…
А може???
А може і ні???
А може хтось зрадіє???
Зрадіє!!!
І не один….
А ти???
А ти напевно заплачеш…
Ну і що???
Не варто…
Я не та, яка тобі потрібна…
Я інша, зовсім інша…
На плач…
Все минає, і це мине…
Ні… Нетреба сліз, вони ніщо.
Очі будуть боліти, не гарно виглядатимеш…
Не плач, ти не винний, я сама захотіла, так потрібно…
Буде в тебе інша, та в якої не буде проблем і яка буде присвячувати всю себе лише тобі…
Тобі…
Повір, я не та…
Не та…
Не плач…
Адже мені ніхто вже не напише….
Ніхто не подзвонить…
Нікому вже не потрібна….
Плакати вже ніхто не буде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296223
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 26.04.2012
Ви кажете, вам боляче??? Боляче, що вас покинув хлопець??? Просто пішов... Як же боляче... Ви просто жалієте себе.. Вам не боляче... Це просто...
А знаєте, що означає "БОЛЯЧЕ"???
Боляче дитині, яка ще з ранку обіймала матусю з татком і бажала їм доброго дня, а вже ввечері дізналася, що вони більше не придуть, бо татко у вязниці, а мама померла від його рук... Це боляче...
А ще, коли дівчина, сирота, зважилася не робити аборт, хоча і сама, так довго чекаючи народження свого малюка протягом всіх 9 місяців так і не почула його плач, адже не витримало серце... Це боляче...
Дуже боляче бачити дитину, котра не може побачити цей світ і постійно запитує маму, якого кольору сонце і трава, якої форми квітка і як виглядає струмок...
А в колись хоронили свого кращого друга, якому навіть не виповналося 18, а все через те, що якась медсестра з купленим дипломом занесла інфекцію в його кров вже тоді, коли він майже виздоровлював... Це боляче...
Ніхто не уявляє, як це, все дитинство танцювати,завойовувати перемоги і в один момент зрозуміти, що все... Фініш... Нактупний конкурс - соло в інвалідному візку, або взагалі прикутому до ліжка.. Це боляче...
Я часто бачу жінку, яка постійно ходить в чорній хустині, хоча і в неї ніколи не було чоловіка і дітей, а всі родичі живі... Але ні, в неї був наречений... Був... Помер за тиждень до весілля.. Вона поклянулась, що буде лише його, хоча їй було лише 19... На неї дуже боляче дивитися...
Боляче... Боляче... Боляче...
А ви будете казати, що боляче, коли вас покинув якийсь черговий... Навіть нема іншого слова, просто "черговий"... Це не боляче, боляче прокинутись і зрозуміти, що вчора все було, вчора тобі посміхалися, вчора були з тобою, а сьогодні - все, немає, немає тих людей... Просто немає... Їх не повернути, а "черговий"... Він є і буде... А їх немає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297276
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 26.04.2012
А за вікном вже в котре плаче дощ…
Цей дощ нагадує сльози, адже він так само довго падає так само пригнічує душу…
Знаєш, кажуть, що все прощається, але нічого не забувається…Цей дощ нагадав мені всі ті сльози, які котились з моїх очей і які тихо помирали на моїх вустах… Вони були гіркі, вони обпалювали щоки, вуста, вони завдавали болю, але порівняно з тим болем, котрий ти завдам мені – вони ніщо…
Так, все міняється, навіть дощ вщух…
Мої сльози також зникли, але гіркий присмак залишився на вустах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297687
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 26.04.2012
І ставши перед Богом на коліна
Я істинно прошу: «Прости…
Прости, що я так сильно полюбила…
Прости мене… Прости… Прости…
А я ж не знала, що так можна покохати,
Що так життя зупиниться умить,
Прости, я хочу вже ридати,
Але… Зажди… Зажди ще мить...
Ще мить і я усе забуду,
Його усмішку, погляд й сміх,
Ще мить і я не буду
Про зустріч більш молить…
Ти думаєш що я блефую,
І прощення прошу щоб знов грішить,
Та ні, ні, я все чую…
І ладна більше навіть і не жить…
Прости мене, о Отче всемогутній
Я лиш хотіла зрозуміть,
Прости мене, ти чуєш???
Я вже сама, нема поняття «МИ»
Я лиш прошу, ти дай надію,
Що я забуду все умить,
А так, я лише загину….
Загину бо є «Я» а не «МИ»…»
І ставши перед Богом на коліна
Я істинно прошу «Прости…
Прости, бо я загину…
Прости мене… Прости… Прости….»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296219
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 26.04.2012
(У співавторстві з Pr!durock)
Терпкий присмак нікотину
І чийсь безмовний подих в спину.
Холодний вічний дотик смерті...
Завмерли руки розпростерті.
Завмерло серце, наче ніч
Прошу, востаннє ти поклич
Мене! І витягни назовні!
Мої думки - тепер безкровні..
Мені хотілося тепла,
Але година та пришла.
Та так ще хочеться відчути,
Те що я змушений забути.
Відчути ніжний колір вітру,
Почути як проміння квітне,
І тихий помах листопаду,
Мою любов і твою зраду...
Молю! Востаннє! Ще хоч раз!
Та Світ для мене вже погас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296412
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 26.04.2012
Я втратила щось..
десь між зефірними снами і ранком без кави
звикла до тебе,так і не навчившись відпускати і прощати
Я вже не можу..це як не прокинутись одного ранку
І зупинитись десь на межі між серця і шкірою
Наче мене і не має…і ніколи не було.
Переплелась, прив’язалась пальцями ,волоссям ,
до крові
істерики
до анемії… пустоти…в мені…
І до роздертих на склади слова на ліктях
що топляться в мені…
не-ви-сказаними думками
скусані пальці знову лізуть в горло нагло
І нафталіном насичується кров,і зіниці.
невже я знову зникну …
зникнеш ти…
пульсують дні години хвилини не_виносимо без тебе
і легені наповнюються днями твоєї відсутності
Бентежить мене я втрачаю
А що…
тебе в собі…
так і не навчившись кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333321
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Я прийшла: розплети мені косу,
Цвіт зірви з глибини моїх дум.
У сорочечці вишитій, боса
Я прийшла, щоб підняв ти на глум.
Подивись, які ночі! А зорі!
У очах тануть сльози німі…
Вниз стікають тумани прозорі:
Я прийшла. Ми з тобою самі.
Не подумай, що я трохи п’яна:
Кілька крапель було на вустах.
Розплітай же волосся, коханий.
Я прийшла…. А у серденьку страх.
Що ж ти робиш? Навіщо, навіщо
Відштовхнув ти мене, мов пусту?
Сам сказав, що полюбиш лиш грішну.
Ну а сам закохався в святу….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333136
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Звучи в мені мелодією трав,
Тремти в ударах скореного серця...
Так непомітно ти до себе приручав,
Що ця любов лиш мріями здається.
Пронизуй душу поглядом наскрізь,
Даруй надію на нежданне літо...
В моїм саду осінній бенефіс
Моїх років, без тебе пережитих.
Спини цей час, хоч на коротку мить,
Ця провесінь, мабуть, уже остання...
І хай бринить, нестримно хай бринить
Симфонія спізнілого кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333059
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Прошу тебя давай разойдемся-
Ты пойдешь своим путем, а я своим...
Ты светла-и щастье тебе улЫбнется..
Я же обернусь обратно в пепел или может в дым...
Прости меня если что-то было не так,
Прости за боль и за немую грусть...
Прости-Я ухожу,зажав сердце в кулак,
Но буду помнить Тебя наизусть!
4 февраля 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312526
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 25.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2012
Девочка Нежность
девочка Ночь
девочка Вечность
Я иду прочь
Просто самому
Легче чем с тобой
Я сам построил эту тюрьму
Сам назвал ее Тобой
Источником боли
Бывает даже нежный прибой
И она все сильнее
С каждой новой волной
Девочка Вечность
Просто отпусти меня
Видимо твоя нежность
Не для ребенка зимнего дня
25 сентября 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212799
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 24.04.2012