-
Не йдуть слова , кульгають рими,
Сюжет сидить на мілині…
Межи співцями молодими
Старий - немов упорожні.
Він вже не пише про кохання,
Про вроду рідної землі,
Забули пристрасні зізнання
Перо з папером на столі.
Вночі, як все у сон порине,
Зі схову дум він дістає
Сердечне твориво єдине
Про щастя втрачене своє.
В далеку юність вікопомну,
Коли не віршував ще він,
Світ дарував йому мадонну
Життю спокійному взамін.
Але помовкував да вінчі,
Не доторкався пензель фарб.
Він ярих пристрастей по вінця
Не пригубив із долі чар.
І тут, як тут явились інші, -
Яскраві барви, полотно.
А він почав творити вірші,
Відчув, - оце йому дано.
Писав багато. А для неї
Одну поезію всього
Увіковічнив у хореї.
І стиха мовив: йди снаго!
Не раз кортіло римувати,
Але мовчало джерело,
Опісля страсної присвяти
Мовчанням диким поросло .
Він не напише про кохання,
Про вроду рідної землі,
Його строфи палке звучання
Усохло цвітом на стеблі.
-
У двадцять мріяти не лячно
Хмільною пробою пера,
А як прийде чуття гаряче,
Тим більше слів дається гра.
Поет писав. Про горе – море,
Про гай і рай, добро і зло,
Про ниві рідні неозорі,
І понад річкою село.
Палку любов, що раз єдиний
Юначе серце обпекла,
Він у місця сховав глибинні
Свого письмового стола.
Часами правив дієслово
На сьогодення з майбуття,
Та не вдавалося зразково
Ним передати почуття.
І перестав.
Закинув справу.
Читає зрідка молодих,
Та не бере його уяву
Їх віршування жоден штрих.
Можливо, й добре.
Хай у юних
Життя складеться до ладу,
І покладуть на щастя струни
Вони наснагу молоду.
-
Світає. Рипнув стіл поета
На узвичаєний мотив,
Немов спитав його: а де та,
Що ти життя їй присвятив?
Що відповість? Не знає сам він,
Для чого вірш той береже
В шухляді, мов ікону в храмі,
Якій не моляться уже…
Не треба слів. І зайві рими.
Сумний до глибини сюжет.
Поміж співцями молодими
Чи не найкращий він поет.
Бо зайво буде римувати
Без почуття й душевних мук,
Звороти пишні та крилаті
Тоді - пустопорожній звук.
Я хочу здибатись зі справжнім,
У очі глянути ясні,
І хай вони усе розкажуть
Про те, написане, мені.
Лише би віднайти адресу
І зразу вирушити в путь,
Та жаль - ні так, ні через пресу
Чужим адреси не дають.
04.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355108
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Не хочу як колись, та й спалені мости,
Не треба лінчувать своє минуле,
Забутись десь...І квіти рознести,
Усім хто поруч був, і тим, хто не забули...
Втамую спрагу озером біди,
Що в ньому плавав я неначе в морі...
Подати руку – берега дійти...
Дійти і впасти з думкою від болі...
Сховати світ у серці, і кайдани
Зєднати волею, що криється на дні...
Камінням стати...Нікому не жаданим...
Забути хто ти є...і хто свої...
Не треба як колись, я теж палив мости,
Їх попіл досі наді мною вється,
І тужить...і спогадом біди,
Душа мовчить...а серце ледве бється...
Хотів би як колись...згоріли ті мости,
Що я по них там крокував в минуле...
Згорі вщент...І вітером води,
Забрали із собою мертві тури...
Не хочу як колись...Нові уже мости,
Вони мене ведуть в незайманні дороги,
Туди, де мрії можуть розцвісти,
Де не розквітне смуток на порозі...
Де я вже наче не такий...Не сам,
Її волоссям граюсь, і конверти
Я розішлю всім сестрам і братам
З листом... «Щасливий я... і кажучи відверто
Змінилось все, душа не в золоті, та серце - у добрі
Я не шукаю спогадів чужих, люблю старе вино
Я не спішу...Я не боюсь...Зі мною ті,
Всі ті, лиш ті, кого чекав давно...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337479
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 01.06.2012
Лежить троянда, мокне під дощем,
Ніхто не підійме і не зігріє.
І не накриє від дощу плащем,
Вона ж до серця притулитись мріє.
Ще вчора у прозорості роси,
Була, мов королева серед квітів.
Червоним шовком, ніжної краси,
Пелюстки в чарівному оксамиті.
Сьогодні ж омивається слізьми,
Покинута в самотності страджає.
Їй боляче, візьми і підійми,
Вона з останніх сил тебе благає.
Не чуєш ти, минаєш цю красу,
Спішиш кудись, її не помічаєш.
Коли ж з троянди струсиш знов росу,
Тоді лиш плач троянди пригадаєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338242
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
(це присвята чоловікам, яких щиро кохають)
"Ти є найкращий" - так співають солов'ї,
І це найвища є у світі правда.
Ти радість й щастя всім приносиш на Землі,
Моє кохання ти й моя відрада.
Знайомство наше – подарунок долі,
Тебе немов всі ангели небесні
Придумали десь там, в своєму колі,
Й сюди спустили – ти як мрії їх воскреслі.
Ти ніжний, добрий і такий ласкавий,
І розум в тебе гострий мов стріла.
Забавний, мудрий, в видумках цікавий,
З тобою завжди я щасливою була.
Мене ти розумієш з напівслова,
А очі світлі мов небесная блакить,
Приємна, добра, ніжна твоя мова,
Говориш - як струмочок десь біжить.
Мене до себе ти бува пригорнеш -
Співає зразу серце і душа,
Немов в м’якеньку хмарку так загорнеш,
Обнімеш – й вже горять наші тіла!!
Ти є найкращий, і це добре знаєш,
Та скромність в тебе мабуть у крові.
Усім навколо завжди помагаєш,
Проте віддяки не чекаєш ти собі.
Нізащо не признаєшся й нікому,
Якщо тобі буває навіть зле,
Не сильно переймаєшся ти цьому,
Бо знаєш – з часом це якось мине.
Ти є найкращий, ти найкращий на Землі,
І це уже звучить як аксіома.
Ти є найкращий, й так потрібен ти мені,
Хоча тобі я мало ще знайома.
Про тебе завжди думаю й чекаю,
Прийдеш…,як в спеку вітерець.., приємно,
Й так добре враз…, я так тебе кохаю
І я щаслива, знаю ж - це взаємно!
Ти дуже добрий, дуже ніжний і жаданий,
Тебе я втратити не хочу, зрозумій.
"Я так радію, що ти Є, КОХАНИЙ!!!
Бо ти найкращий, просто кращий..,і ТИ МІЙ !"
****************************************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337314
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Як тихий струмок повесні оживав, забринів –
Влюбилася дівчинка в хлопця з сусіднього дому,
А потім дізналась, що жити їй – декілька днів…
І так написала, не кажучи й слова нікому:
«Не виживе Бог без Богині, інакше пітьма…
Ти мій диво-Бог! – Я повірила в Бога так пізно…
Хоч я іще пишу, а втім, мене майже нема,
Хоч ти не дізнаєшся, як я прощаюся слізно.
А розум тобою так легко, так сильно сп’янів!..
(Кохання в дванадцять немає, повторює ненька)
І навіть якби я прожила ще тисячу днів,
Ти й так не звернув би уваги – я надто маленька…
Вже завтра, як сонце зійде, то моє голубе
Заквітчане небо погасне, відчувши утому… –
І інші блакитні очата зустрінуть тебе,
Коли ти несміло й самотньо ітимеш додому…
Живи, мов за двох! Наче я в тобі також жива,
Живи і не думай, що завтра твоє не настане, –
Живи до ста літ. Вір у те, що стаються дива
І серце не знає осіннього, тільки весняне.»
…Як тихий струмок літом пісню дзвінку вигравав,
Одному красивому хлопцю набридло трагічне
І він не писав! Хоч і болю свого не ховав… –
У воду ступив, де ховалося небо і вічне.
14.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280612
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 16.05.2012
Ти чародій. І це усе пояснить.
Себе ж бо перестала впізнавати
З тієї миті, що була прекрасна,
З найпершої… у сутінках кімнатних.
Ти чародій. Ти знаєш щось таємне.
В тобі таки живе щось від мольфара.
До тебе йду аж надто якось чемно.
Чи й справді в каву підсипаєш чари?
Чи у слова, що вузликами в душу
Мені вкладаєш? Ба, говорим й мовчки…
Як ціле море заховалось в мушлі,
Так я в тобі… і вже назад не хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337239
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Я непрошенной в гости приду,
Буду кошечкой:нежной,хорошей,
Отведу от тебя всю беду,
Ее зимней засыплю порошей.
Позову я в союзники дождь,
Небо чистое,месяц,что весел,
А еще непомерную дрожь,
Что ворвалась во царствие чресел.
Ты поймешь,как безмерно чиста,
Когда нет тебя,я-лишь невинность,
А с тобой,да,пропащая я
И так нравится эта мне дивность:
Я теряю себя!Ну и что?
И счастливая,словно та песня,
Что летела,коснувшись вершин,
А с рассветом в тумане исчезла.
13,05,2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337224
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
А ты весной всегда цвела,
Всегда невестой наряжалась...
Какой прекрасной ты была,
Как нежно с ветром обнималась.
Он пролетая каждый раз,
Руки ей делал предложенье,
Но слышал в адрес свой отказ,
Не ты мое предназначенье.
Шли годы, прежняя краса
Уже морщинами покрылась...
Творит природа чудеса,
Такого ей, увы, не снилось.
Послушай, ветер, не лети,
Ты помнишь, делал предложенье...
Так все прошло давно, прости,
Я рядом лишь из уваженья.
Она весной всегда цвела,
Но тяжесть лет ей неподвластна...
Куда же ты краса ушла?
Теперь она на все согласна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337217
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Не стрічай мене поглядом милим,
Не дивись на мою самоту.
У душі в мене випала злива…
Залиши мене зараз одну.
Всі думки такі зараз прозорі
І згорають в печалі до тла,
Я вже губи скусала до крові,
бо в мені лиш одна пустота.
Не жалій, коли раптом заплачу —
Мої сльози солодкі, мов мед.
Я ніколи тебе не побачу,
Бо ти сплутав падіння і злет.
Не цілуй мене вже на прощання,
Не збивай більше з ритму мого,
Ти ж душі не почуєш зітхання,
Бо мій погляд п’янить, мов вино.
Не дивись у заплакані очі,
Не дивись на мою самоту.
Поселились в мені сумні ночі…
Залиши мене зараз одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336653
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Як швидко змінюється все довкола,
Ми інші стаємо із кожним днем,
Ідемо крок за кроком в невідомість,
З надією хоч там знайти себе.
Ми падаємо часто і до болі,
Так хочеться залишити усе,
Втекти від всіх і від усього,
В тумані розчинитися і все .
Нічого вже й ніколи не шукати,
Й не бачити, не відчувать вини,
Але найбільше - це ніколи не кохати,
Забутись, що воно у світі є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336353
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Я умею летать!
Генетический сбой, аномалия…
Но с рождения крылья растут у меня за спиной.
Прикоснись к ним, не бойся!
Ты думаешь, я ненормальная?
Не такая, как все?
Ну тогда… полетели со мной!
Ты не бойся упасть –
я поймаю, сумею, я сильная!
Ты не бойся сгореть –
я от солнца закрою собой.
Как красиво вокруг…
и глаза мои – синие-синие,
как кусочки небес…
шелест крыльев, как нежный прибой…
Полетаем ещё?
Как прекрасно быть просто свободными
От законов и правил, условностей, злых языков…
Устаю иногда ощущать я себя инородною,
Одинокой, чужой…
а сейчас мне с тобой так легко!..
***
С добрым утром, родной!
Так забавно щекочутся лучики,
Проникая в окно, шаловливо играют со мной…
Но постой, подожди…
почему на запястьях наручники?
Почему так болит…
что случилось с моею спиной?
Почему ты молчишь?
Улыбаешься грустно-неискренне…
Почему?
Говоришь, не летаю уже десять лет…
Что ты сделал со мной?
Что ты сделал, любимый, единственный?!
Мы же вместе летали!
Тебе же так нравилось!
Нет?
А теперь… Как теперь?
Говоришь, привыкаю немножечко…
Привыкаю, как все…
даже клетка мне очень мила…
Подожди… вспоминаю, как кто-то
кормил меня с ложечки,
а меня всё рвало…
...два, залитые кровью, крыла…
вспоминаю… ползком… на коленях…
как стыдно… как больно-то…
Говоришь, я не плачу давно
и во сне не кричу…
Но скажи, мой родной, мой хороший…
за что ты со мною так?!
Как ты мог... Как ты мог?!
Ты боялся, что я... улечу?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318035
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 10.05.2012
Я смотрю на окно: под рукою мороза
Расцвела на стекле снежно-белая роза.
Да, она совершенна, но в сем идеале
Холод рук, что её без души создавали.
Только в серце моём ярко-красная роза.
Пусть её лепестки и бояться мороза,
Но рука, что мне розу сию протянула,
В серце лёд растопила и радость вернула.
Прикоснулась рукою к творенью мороза
И в мгновенье растаяла белая роза,
Оставляя на пальцах холодные слёзы…
Расцветают в ладонях лиш красные розы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333725
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012
Намалюй мене заново…
На полотнах незайманих
Все яскравими фарбами –
Всі пісні та думки.
Намалюй мене пошепки,
Щоб слова не стривожили
Світлу радість небачену
І в зіницях зірки.
Намалюй мене з ласкою,
Щоб життя стало казкою,
Щоб згорьоване-зболене
Стороною пройшло.
Намалюй мене з ніжністю,
З лебединою вірністю,
Щоб серденько поранене
Половинку знайшло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333668
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 28.04.2012