У мене є мрія – маленька така.
Щоб вбили скоріш одного мудака.
Який увесь світ за дурнів вважає.
Який всіх і кожного не поважає.
Ім’я мудака – Володимир Х@йло.
Таких мудаків на землі не було.
Таких навіть мами в дитинстві не люблять,
Дружини не пестять, Х@йло не голублять.
Таким нема місця на нашій планеті.
Його проклинають в реалі і в неті.
Х@йло Володимир, коли ж ти помреш?
Ну, чом же так довго, Х@йло, ти живеш?!!
21.07.2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512637
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014
А где-то там идут бои.
А где-то кровь течет рекою.
И не смолкают соловьи
Над чьей-то прерванной судьбою….
А где-то плач стоит стеной.
А где-то завтра не наступит.
И ночь пронзает волчий вой -
Зверь свои земли не уступит…
А где-то май кипит грозой,
Сирень дурманит буйным цветом -
Там не умоются слезой.
А где же? Где все это?!! Где-то…
29 апреля 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495729
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 02.05.2014
Шевченка я не раз читала.
«Кобзар» був завжди на столі.
Щораз нове щось відкривала,
Шукала грані все нові…
Чому Шевченко знаменитий?-
Не раз питала я себе.
Пройшли століття, а відкритий
«Кобзар» не вичерпав себе.
І враз, неначе вибух грому,
Країну сколихнув Майдан!
Підняв з колін народну втому,
Яку сплели брехня й обман.
І на столі «Кобзар» старенький,
Здається, тихо застогнав:
«Не спи, народе, піднімайся,
Великих звершень час настав!»
І пробудилася країна
З Шевченком рідним на вустах.
Не Україна, а руїна –
Та блиск уже кипить в очах.
Здавалось, спав народ, не дихав,
Здавалось, всім вже все одно.
Здійнялась молодь, наче вихор,
І все це правда, не кіно.
Не голлівудська кінострічка -
Столиця наша у вогні,
А десь собі хтось розкошує,
А хлопці гинуть у борні.
Хтось їсть, хтось спить, а хтось літає,
Хтось до екрана прикипів,
А на майдані цвіт вмирає
Від рук невігласів-катів.
Чекали київські каштани
Любові, миру і весни…
Змішалось все: і дим, і рани,
І снайпери, і прапори!
Усе в кривавій круговерті,
Все вочевидь, не на словах.
А молодь йде на зустріч смерті,
Щоб Україна розцвіла.
Радіє й плаче Україна
З Шевченком рідним на вустах,
А в душах воскреса руїна,
А хлопці гаснуть на очах.
Як пояснити смерть героїв?
Це ж наші з вами земляки,
Які не знали справжніх воєн,
Це ж мирних буднів вояки.
Небесна сотня освятила
Своєю кров’ю наш Майдан:
А хтось співає колискову,
А десь підступний жде тиран.
Хтось ставить свічку в честь героїв,
А хтось тихесенько: «Хи-хи…»
Хтось йде на смерть, а хтось таємно
Міняє душу на гріхи.
Отож борімся і поборем,
І я звертаюсь до краян,
Бо ж не даремно на Майдані
Читав Шевченка Нігоян.
І будемо гострить сокиру,
Як нам Шевченко заповів,
Хоч ми, вкраїнці, хочем миру,
А не інтрижок ворогів.
Хай не потоне наше діло
В буденності рутинних справ,
Бо ж не даремно за Вкраїну
Майданівець на смерть стояв.
Згорнім сміття в велику яму,
Не даймо волі закиптіть,
І не втрачаймо дух Майдану,
Щоб нашим душам не згоріть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490154
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Покинуть пределы Родины –
Сегодня не эмиграция.
Уехать из Украины –
Это эвакуация!
Под вой сирены бедности,
Под лай депутатов и кризиса,
Мы забываем о верности,
Внимая законам бизнеса.
Считаем деньги и почести,
Топчем слова, обещания.
Печальнее нету повести,
Чем наш народ в обнищании.
Бежим, как рота крыс с палубы
Разбитого в хлам корабля.
Презренно внимая жалобам,
Нас встретит чужая земля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455466
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 28.10.2013
В мужа шлунок грає твіста.
А жона у душі.
- Що там, мила, є поїсти,
Піца, а чи суші?!
- Схрумав Рексик «Папероні».
Суші з’їв кіт Вася.
Нині ж я в краси салоні
Цілий день товклася!
Готувать не мала сили.
Там пончики, Власе!
Тампончики, моя мила,
З’їж сама, як ласа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446583
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 31.08.2013
(по мотивам М. Цветаевой)
Святая дева или грешная девица,
Скупая нищенка иль щедрая царица,
Младая нимфа или чья-то мать,
Молю любить его и понимать!
Нежна будь, словно лепестки ромашки,
Если он в чем-то допустил промашку.
Будь как тайфун, горя желаньем страсти,
Коль возжелает он интимной сласти.
А если он придет к тебе усталым,
Спать уложи под теплым одеялом.
Сон не тревожь, а охраняй смиренно,
Отдав себя любви самозабвенно.
И никогда, ты слышишь, никогда не плач!
Украдкой слезы за свою улыбку прячь.
Он малодушия не терпит и боится.
Прошу тебя в нем до остатка раствориться.
Я не смогла ему стать верным другом…
Я не была покорною супругой…
Гордыня наступила мне на горло,
И я ушла, расправив плечи гордо.
Не повторяй и ты мои ошибки -
Не разрушай его и так мир зыбкий.
Люби до сумасшествия, до боли,
До жгучей на открытой ране соли!
21.08.2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444734
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 30.08.2013
Він був наївний, як наївні діти:
радів життю, всміхався, просто жив...
Його було не просто зрозуміти.
І всі питали: що ти там курив?...
А люди ж мають знати: що і як?
Чому й навіщо ти життя це любиш?
Ти не такий, а отже - ти - дивак,
Ти стережись, бо цим себе ти згубиш!
Ти стережись, проклятий оптиміст
і не спростовуй ці серйозні штуки!
Спалили люди в місто Щастя міст,
а оптимісту геть зломали руки...
Відкриті переломи, кров*ю він стікав,
але всміхався: "Волі ж не зломити..."
Він вижив, так. На ноги швидко встав...
Та геть по-іншому йому схотілось жити.
Кров не тече, але душа болить...
А замість сміху - збиті кулаки.
Ци гарка у руках його горить...
Все як й раніше, тільки навпаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445351
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 25.08.2013
На життєвих
Передових
Війни,
Конфлікти,
Розлад.
Стріляють
Гармати,
Земля осідає
З мертвими
На сандалях.
І друзі тікають
Хто у Пруссію,
Хто у Познань,
Жінки тепер
У борделях,
І у шпиталях.
І скільки
Вивезено
Вже ікон,
Дітлахів
Загублено
У підвалах.
Смерть
Дивиться
Чорним
Дзеркалом
Із вибитих
Шибок
Вікон.
І насвистує
У повітрі
Білосніжним
Своїм
Оскалом.
Війна – це страх,
Без повернення,
Без можливості,
Інтересів.
Переживеш
Сьогодні,
Не зможеш –
У мирний
Час.
Ми всі купували
Життя,
За ліри,
Злоті,
Марки,
Білети,
Песо.
Де ж воно?
Кому віддалось?
І чому покинуло
Нас?
Із пробитою
Груддю,
Тампонованим
Серцем,
Бинтованим
Зором,
І шитим
Наглухо
Відчуттям.
Іроди,
Що продали
Свої
Каденції.
Рахували
Кредити
Куплені
Нашим
Життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444805
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Кубик на підлозі,дівчинка маленька
Мило усміхнулась сонцю за вікном
А воно проміння легко й обережно
В коси їй вплітає золотим вінком
Дівчинка маленька,мила, синьоока
Можна задивитись на таку красу
Суконька ж вся в латках,чобітків немає
Хтось покинув гарну квітку-сироту
Крихітна,тендітна,хто ж її покинув?
Але ще у неї є цілЕ життя
Хтось обов`язково вІзьме й приголубить
І полюбить ніжно,як своє дитя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444640
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 21.08.2013
Тепличани, мої земляки –
незалежні, й одначе, залежні,
до єдиного роду належні –
на усі покоління й віки.
Хлібосольством наш славився рід,
не були ми ніколи пихаті,
і останній окраєць при хаті,
в щасті й горі ділить було слід.
Леонтович – живий камертон,
цілий світ його ім’я підносить,
його серце лунає ще й досі
солов’їній співучості в тон.
«Повертайтесь на землю батьків!» -
ми Галину Журбу запросили, –
де лелеки гніздо собі звили,
і квітуче роздолля довкіл.
Відтепер вона з нами. Цей рік
і для нас, і для неї знаменний.
Відсвяткуймо у колі сімейнім –
рід наш в честі і славі велик.
Дай нам, Боже, щоб слава оця
не тьмяніла, як жар без багаття.
Дай нам долю, нову і багату –
адже щастя усім до лиця.
Дай серцям не осліпнуть навік,
дай нам сили лукавство здолати,
щоб земля нам боліла, як мати,
що Вітчизною, Боже, нарік.
Дай народом (бо він тільки люд) –
стати всім поколінням наступним,
нанівець зведи плани підступні
всіх манкуртів, продажних іуд.
Щоб цвіла, наче сад навесні,
наша мова - не сохла в будяччі.
Не були щоб ми діти невдячні,
щоб лунали народні пісні.
Повсякчас бережи нас від бід,
поможи в кожній справі хорошій –
Україні і Теплику, Боже!
Дай нам гарний залишити слід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444167
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 19.08.2013
Наткало небо льону голубого
На парасолю, щоб укрити ліс.
Налила хмара молока парного,
Його я запах набираю в ніс.
Антонівка вже гола. Грушевиця
Нависла плодом. І горіх нагус.
Трава, косою голена, блиститься,
Немов святковий матінки обрус.
Сиджу, дивлюся. День відкружеляла.
В візку онука біля мене спить.
Це підвечір’я сфотографувала.
Хай десь на денці в пам’яті лежить.
Спокійно. Тихо. Рідне ніжне т́ільце
Так солодко у сні собі сопе.
І груди тепле обвиває ќільце
Це все життя..., життя... , як воно є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441698
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 06.08.2013
Вітер дуба в розпуці хитає,
І хатина мовчить, як німа.
А дитинство знов спогади крає,
Б’ють тривогою в серце слова:
ПРИСПІВ:
Батьку!Де ти? Рідненький, відкликнись!
Потемніла без тебе зоря.
І у пам’яті спогади стислись…
Зовемо, а тебе вже нема.
Ти навчав щирим серцем любити
Україну, природу, людей.
Ти навчав, щоб по-чесному жити…
Тож чому не відкриєш дверей?
ПРИСПІВ:
Ти навчав, щоб жили ми не з краю,
І біда вся чужа, мов своя…
Світанкова зоря в небокраї,
Наче пам’ять гаряча твоя.
ПРИСПІВ:
Соловей спозаранку співає
Твою пісню народженим днем,
А зоря новий день відкриває…
Ми ж тебе все зовем і зовем:
ПРИСПІВ:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426768
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Війна – це найбільше жахіття,
Руїни і кроволитт́я.
Мов буря надламлює віття,
Так ломиться л́юдське життя.
Невинні лягають в могили
Заради амбіцій вождів,
Що віру узяли на вили,
Намножили сиріт і вдів.
Час рано чи пізно накаже
Усіх, хто безчинство чинив.
Хай мертвий уже не розкаже -
Отой, що свій край боронив.
Він ангелом в небі літає,
І тішиться – мир на землі.
Історія все пам’ятає.
Хоч висохла кров на ріллі.
Вклоняюсь усім я загиблим,
Тим, кого торкнулась війна.
Хай в пам'ять вкарбується сріблом:
«Найвище є – людське життя!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423767
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 09.05.2013
Я тебе вивчаю... По краплині
Злизую з медового вікна
Здогадок. В золоченій платині
Бігаю довкола полотна
З пензлем у руці. Лягає тінню
Перший, ніби вгаданий, мазок.
Простягаю жмені до прозріння
Півтонів. Намаренням зірок
Заплітаю все, що за Молочним
Шляхом загубилось в далині.
Лину до пізнання, бого-зодчим
Званого. А краплі на вікні
Все густіють, нетерпенно манять
Доторкати, проникати в суть,
Залишати різнобарвну пам"ять
На зап"ястках долі, каламуть
Фільтрувати фібрами чування...
А воно закручує, веде
Серце за лаштунки сподівання,
Де вивчаю і... люблю тебе...
(8.05.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423679
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 09.05.2013
Тиша навкруги.
Сплять луги.
Спокій сон приніс,
Співає ліс:
«Ой, люлі-люлі
Спіть мої, зозулі,
Лісові звірятка,
Білочки й зайчатка».
Сонечко зайшло,
Спочивать лягло.
Полем до села
Ніч пішла.
«Ой люлі-люлі
Спіть мої, зозулі,
Лісові звірятка,
Білочки й зайчатка».
В зорях небеса,
Неземна краса.
Ночі навесні
Затишні, ясні.
«Ой люлі-люлі
Спіть мої, зозулі,
Лісові звірятка,
Білочки й зайчатка».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392696
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Свобода не терпить ліні,
вона означає дію,
ненавидить зло і підлість,
як гріх, зневажає страх.
Не вдасться її нікому
поставити на коліна,
вона захищатись вміє,
свобода - це вибір наш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374938
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2012
Спить ангел маленький –
Спить моє дитя..
Ти мій скарб рідненький,
Ти моє життя!
Ти собі дрімаєш,
Носиком сопеш.
Я дивлюсь на тебе –
Милуюсь тай все!
Спить мамин синочок,
Спить мале дитя.
Ти моя кровинка,
Крихітка моя.
Ти собі дрімаєш,
Золотко моє!
Я тобі потрібна –
Й ти у мене є!
Спить мій солоденький
В мене на руках...
Хай бринить лиш щастя
У твоїх очах!
Ти собі дрімаєш,
Носиком сопеш.
Спи мені на втіху,
Сонечко моє!
Рости здоровеньким,
Сонце мамине! 10.11.2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372999
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Чому буває тяжко на душі?
Чому у совісті такі колючі кігті?
Чому, коли ти робиш гріх –
Тоді усе це – непомітно...
Чому собі простити важко,
Якщо прощаєш легко всім?
Чому буває тяжко-тяжко
І не зарадити нічим... 15.04.2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371678
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Що таке добро? Це почуття, дія, відчуття чи помисли? Мабуть, що все це разом створює передумови народження добра в душах, наслідком чого зазвичай стають добрі дії. Добра дія без добрих помислів – нездійсненна. А без почуття і відчуття добра – чи можуть бути добрі помисли? Добрі помисли з’являються у високоорганізованої душі, яка знаходиться на шляху розвитку; пошуку в собі добра, та відчудження неприйняття зла.
Пошук – це стан душі, яка не є стабільною константою. Людина час від часу спить, або відпочиває. А душа не спить ніколи. Вона працює, ширяє у Всесвіті і вишукує в ньому те, що їй потрібно на даному етапі розвитку.
Тіло розвиває душу. Голова – то є частина тіла. З одного боку керує голова, тіло вимагає своє, а душа, або страждає від того, чорніє та всихає; або радіє, світлішає та звеличується. З того всього виникають дії та справи. Якщо голова мислить, аналізує, керує позивами тіла; сприймає виховання, навчання; контролює інстинкти, то і дії відповідні - запрограмовані на добро.
Що є добро? Чи завжди воно добре і солоденьке? Чи може, іноді, виглядає збоку безжальним і жорстоким? Іноді, бездіяльність та байдужість, небажання вчиняти жорстко – стає більшим злом і приводить до негативних наслідків, ніж активні дії в агресивній формі, які направлені на попередження зла та лихих дій. Звичайно, цього краще уникати. Але спокійне бездієве споглядання зла – це теж - зло. Байдужість, небажання бачити неприємні речі, замовчування, покривання, брехливість, зухвалість, агресивна реакція на зауваження - ведуть до негативних дій, які є тим, що називається ЗЛО. Іноді, воно не очевидне оточуючим, здебільшого тим же, хто не хоче і не бажає нічого бачити. Суспільство поступово сліпне, закривається від «бачення» світу і себе у ньому меркантилізмом. Бог мамона керує нині світом. Тільки «зрячий» може зберегти духовність, людяність, любов справжню, а не фальшиву « напоказ», добро душевне.
Деяких індивідуумів, які вміють щось бачити і напророчити, називають екстрасенсами. Це ті, хто вміє виставляти себе напоказ. Але багато мудреців вкладали своє бачення світу, свої роздуми та знання в книги; накопичували досвід, аналізували його.. То є криниця пізнання добра ( хоча книги бувають різними). Зло пізнавати не потрібно: воно і так рядом. Тому пізнавши мудрість мудреців та мудрість Божу, можливо таки наблизи-тися до пізнання добра. Впустити його в свою душу через серце, голову та думки, які нарешті почнуть зароджуватись в тій голові. Життя почне збагачуватися досвідом; сердешний камінь буде поступово розчинятися в новоздобутій мудрості, а серце з льодяного скептичного і зневіреного перетвориться в зворушене любов’ю; засіяне добром; просвітлене « Божественною Блогодаттю».
Пізнання зла – це пекло і тут, на Землі, і там – за небуттям. Але і пізнання добра – труд неймовірний. Здобуваючи його, відразу ж потрібно і віддавати, бо залежане добро втрачає свою якість. Воно потрібне тут і зараз, а не колись – в майбутньому…
( травень 2012 року)
Людмила Богуславська.
***************************
Одягти хрест легко. Іти на ХРЕСТ – важко. Навіть Христос плакав, як ішов на ХРЕСТА. Але мусимо іти на ХРЕСТА щоденно… Хто ховається від нього, від того сховається Христос. У кожного свій ХРЕСТ ЩОДЕННИЙ. Найголовніший наш ХРЕСТ – це ПРОЩЕННЯ І ЛЮБОВ. Прощення людини, але так, як – би ГОСПОДЬ простив. Не людину ображену (ображаючу), або правила знехтувані бачачи, а ГОПОДА відчуваючи. Перед ним всі дії скоюючи. БОГ – ЦЕ ІСТИНА.
*******************
ЖИТТЯ – це випробовування, які ти повинен переборювати. В першу чергу самого себе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369097
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 07.10.2012
Надворі – дощ, а я сиджу у хаті.
Надворі – дощ і хочеться втекти!
Втекти з полону власної кімнати,
Щоб під дощем до нитки змокнути.
Надворі – дощ, і хочеться літати,
Щоб не ховатись від його краплин...
Надворі – дощ, а люди хочуть спати,
І марно витрачають плин годин.
Надворі – дощ, він літній, прохолодний...
Ну як не прагнути скупатися під ним?!
Він подарує свіжість від природи,
І кажуть, що на щастя дощ такий.
Надворі – дощ дрібний, але не злива,
Дощ – надворі, а сльози – на очах –
Я так і не втекла, не змокла – не посміла,
І дощ закапав по моїх щоках... 17.07.2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368891
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2012
Так раптово увірвалась осінь
В літо це, як в радість мою сум...
Холодно із літом привіталась зовсім,
А зі мною низкою похмурих дум.
Я дивуюсь – стало влітку холодно,
Звісно осінь щедра пора, та все ж...
У душі майнуло здогадом –
Щедра осінь – самота її теж без меж.
Без запрошення увірвалась осінь,
Наче я її чекала довго і давно...
Ну, а літо ногами босими –
Дременуло крізь відчинене вікно... 22.08.2003
інший варіант:
[url=""]https://www.youtube.com/watch?v=PRXlQC2SpkU[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362287
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 02.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2012
Прощай, та звикай до розлуки...
Розірве світання струна -
Гітару візьмуть твої руки
і вкотре воскреснуть слова.
Слова, які я дарувала,
На щастя, що в спогадах є...
Ти ж знав – назавжди не буває
і все, що не вічне мине...
Прощай, заспівай наостанок –
Востаннє про це попрошу,
І в наш найтаємничіший ранок
Заплачу, поцілую, піду.
Прощай... Ти мені не пробачиш,
Але зрозумієш, приймеш...
Так треба – неможливо інакше...
Та ж знаєш, кохання без меж,
Але є обставини й люди,
Що кажуть - кохання нема...
Проте, воно є, воно всюди...
Та інколи в серці зима.
А в нас, в нас з тобою до скону
В душі поселилась весна,
Та мусимо розстатися ми за законом,
За правилами мирного життя.
Хоча відтепер більш не буде
ні миру в душі, ні життя...
Прощай, я тебе не забуду.
Забудь про свої почуття.
Живи, не рви струн, я благаю,
Хай з'явиться інша любов.
Хай пісня твоя не вмирає,
Не жди, я не вернуся знов. 03.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363624
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 12.09.2012
Злітали ми
на хвилях океану
у неба
синьооку глибину.
Без зайвих фраз,
амбіцій,
без обману
неслись увись
в жадану далину.
І рвали зорі,
мов ромашки в полі.
Складали їх
у зоряний букет.
Палали очі,
наче сонце в морі.
Згоряло серце –
шрамом кожен злет.
Купалися
у серпанкових росах.
Втиралися
веселки рушником.
Й не зчулися,
як у віконце Осінь
постукала
шершавим костуром.
- Чого тобі,
розлучнице жовтава?
Іди! Зажди!
Не відбирай Тепло.
Без нього я,
немов без пір’я пава,
немов без сонця
журавля крило....
Та не питала
пані зморшкувата,
махнула вгору
посагом кривим.
І без Тепла
лишилась моя хата.
Лиш вугіль з серця
випускав свій дим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363385
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 10.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2012
(Тим, хто задумує лихе...)
Мамо і тату! Ви ще не знаєте, але
сьогодні ваші дві клітини в одну злилися.
І почалось моє Життя. Я така рада!!! Я – Вашае дитя!!!
Уже дізналися? Зраділи? Приймаєте мою особу? Ні?
Задумали позбутись? Зачекайте!
Я виросту, на вас буду подібна.
Не поспішайте, не робіть, прошу, дурниць!
Ось мені другий місяць йде. Вже органи усі у мене є .
І ріст мій - з десять сантиметрів. Т́ягнусь вгору!
Серце шалено стукотить. Послухайте! Воно так прагне жить!
А очі хочуть швидше побачить сонце, світ, тебе, матусю!
Сфотографуй мене! Мені уже чотири. Я дівчинка! Майбутня помічниця.
Але чому ти, мамо, плачеш? Тут веселитися годиться!
Не плач, бо плачу й я з тобою і миюся твоєю гіркотою.
Тішусь тоді, коли смієшся, долонею ноги торкнешся.
Ось мені й п’ять. Я смокчу пальчик. Бачиш, яка я молодчина?
Тобі все-рівно? В твої плани я народитись не входила?
А я так голос твій люблю, твій ніжний спів. Тільки не крик...
Я розвиваюся. Ти, мамо, все їси? Уже має волоссячко рости.
Ти була в лікаря... Та він якийсь недобрий. Холодний, наче лід.
Йому все-рівно, чи народжусь я чи ні. Та ти.. Ти ж моя мама!
Як ти можеш дати йому життя моє згубити? Мені не жити?!
Ой, щось пече. Будиночок в вогні. Ні, мамо, ні!
Не дай цього зробити. У мені кров твоя і батькова також...
Горить! Болить! Матусю! Захисти! Я хочу жить!
Я ж не побачу вже тебе ніколи і цей світ.
Я не почую голосу твого і пташок щебетання.
Не доторкнусь до рук, не знатиму вже, що таке кохання.
Усе... Лечу. Болю уже не відчуваю. Я легка! Я маленька хмарка!.
Ось Небо вже мене приймає. Тут таких діток тьма..., як я.
Тепер вже знаю, що таке аборт. Мені усе тут пояснили.
Але не можу зрозуміть ніяк... Чому, чому мене ти не хотіла???...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361925
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Осінь з кленом загуляла -
Дні і ночі цілувала,
В вірності клялась йому –
Бо не було більш кому.
Клен все листя розгубив
Поки їй догодив,
А вона йому от так:
“Хоч ти й щедрий, та бідняк!”
Осінь ще щось набрехала,
Своє забрала, і пропала...
І залишила його –
Голого і босого.
Клен свій біль притамував,
Й іншу подругу позвав:
Нагодилася Зима –
Й білі шати принесла...
Згодом і Зима пішла –
В нім нічого не знайшла.
Клен згадав про незрадливу,
Про кохану, серцю милу...
Цілувала того клена,
Одягаючи в зелене,
Сяяла з ним – юна Весна,
Що взаємність принесла.
Клен був вірним їй від березня,
Й вистачало його до вересня –
Й так щороку, знов і знов,
Ось така була любов... 10.2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286609
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 01.09.2012
Так давно уже буває –
Сонце сходить і сідає,
Місяць виплива з зірками,
Спить дитя мале з казками...
Так давно. А я дивуюсь
Ясним зорям, і милуюсь
Небом нічним до світання...
А ще – вірю у кохання!
Так давно уже буває:
Хтось кохав, хтось не кохає...
Із наївними думками
Засинаю, як з казками. 24.04.2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360971
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
[i] На пальчиках нечутно, наче кішка,
Приходить сіроока самота...
І я уже не добреду до ліжка
Заснувши серед квітів в лісі... Та
не повернусь додому в тиху прірву,
Краще здружусь зі зграєю вовків.
Собі впіймаю я коня за гриву,
І зграю поведемо на биків.
Мене відкинули оті – що люди...
Природа врятувала, зграя прийняла...
...Мене у когось не було й не буде,
Чи хтось не взнав, що в нього я була... [/i]
15.08.2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294977
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 28.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2012
Хто розділить радість і тривогу,
Хто в біді підтримає і скруті,
Першим поспішить на допомогу,
Відігріє у морози люті,
Вимиє із твого серця тугу,
Дасть пораду, час свій у офіру,
Не рознесе на усю округу
Те, що ти йому лише довірив?
Заздрості очам його не знати,
Коли вийдеш на вершину щастя.
Порадіє, як за доню мати,
Як життя твоє нарешті вдасться.
Не прийде у дім з нечистим серцем,
Не обмовить, як впадеш в калюжу.
Ніж по рані - але скаже чесно,
Мазать медом тріщину не буде.
Прийме будь-коли тебе охоче,
Кави дасть і простирадло нове.
Кине промінь сонячний у очі.
Хто це зробить? Справжній друг, панове!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358962
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 21.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2012
У евреев проблемы нет,
где достать хорошие гены.
Каждый пятый еврей – поэт.
Каждый третий из них – гений.
Я, конечно, один из них,
в этом нет у меня сомнения;
каждый день я рожаю стих
без особого напряжения.
А потом лишь даю тетрадь
оценить, так сказать, реальность.
Музам. Им, однако, нас…
на мою гениальность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358340
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Забуваю, як це – любити
І від щастя писати вірші...
І хотіти жити, жити, жити,
І торкатись чужої душі...
Забуваю, що таке радість,
Коли плач не від печальних днів,
Коли два крила виростають
І не треба банальних слів.
Забуваю, коли було сонце...
Сива сірість сирість розвела!
Не зігріється вода в джерельці,
І тепла та затишку нема... 05.09.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358365
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2012
Літо відбуло́. Було сумне...
Десь веселе, подекуди печальне,
Десь й екстра неординарне,
Часом вельми оригінальне...
Але відбуло́... Прибу́ла осінь,
Хтось її чекав, а хтось не зовсім,
А вона прийшла і не питає,
Чи хтось її прийме, чи покохає.
Увірвусь в твоє життя, як осінь!
Вітром розкуйовджу коси,
В листя кленове тебе зодягну,
В буйний листопад дощем потягну,
Й зникну, доки зрозумієш хто я...
Й не шукай мене за синім морем,
За морями лиш веселе літо.
Осінь не знайти й не зрозуміти!
Голову собі ламатимеш – хто я,
А я – просто осінь перша тво́я.
Ти – літо моє, яке відбуло́,
Те, що трагікомічним було... 05.09.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357731
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 16.08.2012
Живе народ від нас по ліву руку,
Але не друг, а підлий, хижий кат.
Давно вже мріє він про злуку
І щиро вірить в те, що він наш брат.
Та ми не браття – різна мати!
В нас славна Русь, у вас брудна мордва.
І досить вже надій плекати –
Ви не народ, а неотесана людва.
Нащадки ви монгольських ханів,
Сини хозарів і татар.
Стада нестрижених баранів,
Якими вічно править цар.
Не суньте нам свої союзи –
Не приймемо і задарма,
Бо ви були і будете лакузи.
Створити мрієте імперію ярма.
Не вмієте у мирі жити,
Без чвар та війн не можете і дня.
За вами ми не станемо тужити,
Бо непотрібна нам така рідня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356934
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Хтось стрічки шліфує, неначе алмази.
Міліметр кожен відточує.
Думки загортає в яскравії стрази,
Нейрони свої заморочує.
А хтось в підсвідомість, мов Фрейд, заглядає.
Йому рудиментом є рима.
Він з образу в образ вужем запливає,
В нім тяга така – незборима.
Й такі є, що пишуть лише почуттями.
Вся зброя їх – пінисте мило.
І це не суть важно, який ти є саме,
Аби лиш писалося щиро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355115
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Уставайте з могил браття,
Рідні козаченьки!
Поздирайте старе шмаття
З України-Неньки!
Бо вона слабка та бідна,
Рани не гояться.
Долі кращої всеж гідна
Та діти бояться.
Чи бояться, чи не хочуть –
Волю не цінують.
Про недолю лиш белькочуть
Й на жидів працюють.
Панське поле засівають,
Як Кобзар пророчив.
І на Бога нарікають,
Що їх так зурочив.
Землю свою всю віддали
Ворогу-катюзі.
І себе уже продали,
Терплять у напрузі.
Мужик душу пропиває,
Плює на родину.
Матір рідна убиває
В животі дитину.
Чи за це ви помирали,
За таке боролись?
Ворогів колись карали –
Тепер розкололись.
Підніміться, браття рідні,
До тяжкого бою!
Освятивши мечі срібні
І всю свою зброю.
І вставайте, не чекайте –
Годі вже вам спати!
Все палити починайте
Від крайньої хати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352914
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 06.08.2012
Може, думаєш, - вищий за всіх?
Ні, - не треба навшпиньках стояти.
Ти не той зашкарублий горіх,
Щоб міцні мої зуби зламати.
Ними гриз я каміння щодня,
Обмивав іх «гіркою» щоденно.
Ти схопився за ношу. Підняв?.
Чорта з два! Ще, - далеко до мене.
Не чекай, - що спіткнусь чи втомлюсь:
Я крокую упевнено вгору.
Та, повір, - не за те знов молюсь,
Щоб було тобі гірше, ніж вчора…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287236
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 03.08.2012