ВОЙНА - 2.
Опять вы, гордые, восстали
За независимость страны,
И снова перед вами пали
Самодержавия сыны,
И снова знамя вольности кровавой
Явилося, победы мрачный знак,
Оно любимо было прежде славой:
Суворов был его сильнейший враг.
М.Ю. Лермонтов.
Пролог
Сгустилась сумраком россия
Над бедною моей страной,
И угрожает от бессилья,
Любой ценой, пойти войной.
Тебе народ наш непокорный,
Уснуть спокойно не даёт?
Ты не выносишь дух свободный,
Что в нас давно уже живёт!
**********************
Идёт война за газ и нефть,
Кровавой поступью дракона;
Неся разруху, голод, смерть,
И с плахи падает корона.
Ирак пал жертвою цинизма,
Под оккупацией Афган,
Ливийский дух патриотизма
Едва ль живет, и тяжесть ран,
Синдром Сирийский пробуждает;
Войны гражданской черноту,
И солнце бурей закрывает,
Рвя с корнем Божью красоту,
И человеческая сущность,
Стоит, раздета догола,
И обнажает её глупость
Вражды, как Божия хула.
Война разносится проклятьем
На тех, кто возжелал свобод,
Враг, "кантемировскою" ратью,
Стоит у Золотых Ворот,
И крик о помощи не слышит,
Закрывши наглухо сердца,
И тяжело все как-то дышат
В предощущении конца.
А на костях героев наших,
Устроив свой кровавый пир,
Шагают шовинисты маршем,
С утробным криком, раша, раша.
Спасая свой "славянский мир".
Украйну, вольницу родную,
Чужие топчут сапоги,
И кровь народную, сырую,
Пьют в помешательстве враги.
Когда же ты уже напьёшься,
И не возжаждешь никогда?
Злорадствуешь, змеёю вьёшься,
Не выпуская с рук кнута.
И непокорных избиваешь,
Под пыткой, под казачий свист.
Ты нас фашистом называешь
Не ведая, что сам нацист.
Имперскими не быть рабами.
Не страшен твой ночной террор.
Сепаратистскими руками
Ты подымала треколор,
И воровала наши земли,
Без объявления войны.
Проснись народ российский, внемли,
Как преступления страшны:
Кремлёвских алчных лизоблюдов,
И главных спонсоров войны,
Там ложь с призывом отовсюду,
На расчленение страны.
Ты кроешь Запад чёрным матом,
Шумишь картёжною игрой,
Ты с ним с таким большим азартом,
На карте делишь мировой
Мою страну уже пол века,
Грозя холодною войной,
А счастья нет у человека,
Ни там, ни тут… О, Боже мой!
Я пред Тобою на коленях,
Молю, - “Останови войну”,
(Неумолимо только время).
Любовь твоя спасёт страну,
Любовь твоя; спасёт Отчизну
И наш украинский солдат.
Пять месяцев, по павшим, тризна…
Герои наши; стар и млад,
Все на защиту твою стали, -
Святая Киевская Русь,
Где за свободу умирали,
И я погибнуть не страшусь.
Ты позови, я в бой смертельный
За нашу волю устремлюсь.
Целую крестик свой нательный
Я защитить тебя клянусь!
Украина, верим, станет вільна!
И вождь кремлёвский ниц падёт.
Взирай презрительно pоссия
На наш несломленный народ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507360
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 28.06.2014
Як це чудово вдягнуть полотняну
Давню сорочку, хрестом вишивану,
Що береже від напасті та зла -
Це, як мов напився води з джерела.
Юбку до неї дібрати квітчасту,
Чорний кептар із калиною, рястом,
Хустку на голову взять, як годиться.
От вам і справжня жона-молодиця!
Що там сучасне вбрання від кутюр!
Є в нім душа? Тільки слід від купюр.
То ж вишиванки в селі чи в столиці
Радо носімо, бо ж ми – українці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507104
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 28.06.2014
на горищі - миші
з`їли книжку ві́ршів…
стали романтичніші
і світліші
у глибокім закапелочку душі
ми-ші
порушники тиші
не пропали задарма́
ві́рші
31.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502371
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 02.06.2014
Не раз доводилося чути,
Як мову нашу зневажають.
Сусіди східні і манкурти
За меншосортну її мають.
Мовляв, сільська і несучасна.
А розвиватися давали?
Їй на уста колодку часто
І дріт колючий накладали.
Та рідна мова не згубилась,
Не вицвіла і не погасла.
З любові іскри розгорілась,
Немов весна, розквітла рясно.
Щоденно на новій сторінці.
Бринить, немов дзвінке джерельце.
Її кохаймо, українці.
Відкриймо їй гостинно серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501487
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 29.05.2014
Коли – пів-сантиметра до мети
Коли здається – воля надто квола
Коли здається, що несила йти
Ти йди, не озираючись довкола!
Відкинь зневіру, сумніви і страх
Спали усе в минулого багатті
Іди вперед до крові на устах
Шляхом, що подолали твої браття!
Твій шлях один – померти чи дійти
З неволі до омріяної волі
Дух воїна у собі віднайти
Стискаючи свого меча до болю!
Коли здається, що несила йти...
Ти просто глянь у віковічне небо
Там сотня твоїх ангелів - братів
В надії, щиро моляться за тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499347
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 17.05.2014
Майдан боровся за свободу!
За що ти, збурився Донбас?
Та за яку винагороду
Шматуєш, розділяєш нас?
Тобі ввижаються фашисти?
А те, що в селах і містах
Відкрито діють терористи,
Людей вбивають, сіють страх?
За гроші найманці воюють,
Що вкрадені у шахтарів.
Сценарій кримський копіюють
З Москви відомих лялькарів.
Ти цього бачити не хочеш?
Ворожим прапором трясеш
І людям голови морочиш,
Що референдум проведеш.
Фашизм в тобі дрімав до часу,
А зараз це спливло ла-йно.
Бандитську терпиш біомасу
І інше бидло заодно.
Ці покидьки людей катують,
Вбивають, ріжуть і крадуть!
А ти кричиш, - Донбас не чують!
До нас бандерівці ідуть!
Отямся в решт! Межа маразму
Проходить вже людським життям!
В цій вакханалії оргазму
Немає виправдань смертям!
Немає виправдань мовчанню
І боягузтву вже чортма,
Бо перейдеш межу останню,
Повернень звідки вже нема.
12.05.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498570
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 14.05.2014
У затінку старезної верби,
Там, де у землю вгрузла біла хатка,
У різнотрав'ї стигнуть квіт-меди,
Принишкло в люлечці мале дитятко.
Йому ще не відомі хижі сни,
Не пахне чисте небо полинами.
Молочні ріки буйної весни
Ведуть у даль казковими стежками.
Там братиком ще вовчика зовуть,
Сестричкою - руду хитреньку лиску.
У рукавичці дружно всі живуть,
Не точать на сусіда зуби нишком.
Та час невпинно, швидко пробіжить,
Попереду хлопча ще грім розбудить.
Не треба ж поки хлопчика будить -
Нехай у казці трішечки побуде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497944
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014
За что сражались наши деды,
кровь проливали, шли на смерть,
нам подарили День Победы,
и проявляли доблесть, честь?
Они боролись, чтобы жили
народы дружною семьёй,
чтоб их потомки дорожили
свободой, миром и землёй.
А что имеем мы в итоге?
Союза просто больше нет.
Но разве виноваты боги,
что претерпели столько бед?
Опять хождение по мукам,
опять оружие в руках,
и нет покоя детям, внукам,
пускает корни тихий страх.
Страх вновь остаться без работы,
без дома, без земли своей.
И гибнут, гибнут патриоты...
Чем дальше, тем ещё страшней.
По "беспределу" могут грохнуть,
и не пугает даже срок.
А кто-то, чтоб совсем не сдохнуть
за коркой лезет в пищеблок.
И можно даже не пытаться
понять сейчас – кто друг, кто враг.
"Титушки" сотнями плодятся,
в Крыму уже российский флаг.
Мы каждый день в незримый бой
с судьбой-злодейкою вступаем.
Кто выжил, тот уже герой,
а сколько жертв, того не знаем.
Уходят тихо ветераны
к тем, кто уже на небесах,
в тот мир, где Словом лечат раны,
Господь Всевышний и Аллах.
Там слышат ангельские уши
слова молитвы от людей:
"SOS! SOS! Спасите наши души
от зла и глупости вождей!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497283
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014
Грів зайчисько тіло.
День такий хороший!
Щось зашелестіло.
Вуха нашорошив.
Затремтів, злякався.
З татом йшла дитина.
Втік він, заховався
За кущем калини.
Дівчинка підбігла.
Очка, мов робуста.
- Зайчик, не ховайся!
Ось тобі капуста.
Збився сірий в клунок.
Дівча не чіпало.
Зайчику дарунок
На пеньок поклало.
Поплелась, як хвостик,
За татусем дочка.
Вибіг куцохвостик.
Згриз усі листочки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495295
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Майдан. Повстання за права,
Проти корупції і зла.
Загиблих славні імена –
Неоголошена війна.
В церквах відспівування, плач.
Верхівки зміна. А палач –
В Росії. Братня сторона?
Неоголошена війна.
Сліди зеленої чуми.
І здача Криму без стрільби.
Угоди – до морського дна.
Неоголошена війна.
Сепаратизм і тероризм.
Обстріляний патріотизм.
Схід, Південь, пискіт – план Кремля.
Неоголошена війна.
Кордон. Під ним чужа броня –
Снаряди. Танки. Страх щодня.
Душа – натягнена струна.
Неоголошена війна.
Це чорне марення якесь!
В тривозі світ і край увесь.
У серці цвяхом і ця весна –
Неоголошена війна.
Та вірим, правда з нами, Бог.
Звільнить Господь нас від тривог.
І вп́аде карою вина –
Неоголошена війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495229
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Весняний день тюльпанами розцвів -
Така строкатість, аж бере за очі!
І сонячно-медові поторочі,
Мов дітвора, стрибають у траві.
Дурманять вишні цвітом запашним -
Така духмяна тепла завірюха!
Лінивий кіт нащурив гострі вуха
І наслухає порухи весни.
Руда бджола принишкла у траві
І, наковтавшись пахощів, шаманить.
Моріг бентежить ароматом пряним,
Лоскоче п'яти кінчиками вій.
Нап'яв павук тендітне макраме
Між гілочок у білосніжній піні.
Скупавшись у янтарному промінні,
Розніжився замріяний ромен.
Вигойдують росу, неначе ртуть,
Тюльпанові осяяні фужери,
Волами повлягалися кичери,
Хмаринну вовну клаптями скубуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494911
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
К российским службам СМИ и их сторонникам
Заткнитесь зубоскалы и язвители,
Разносчики тлетворной, подлой лжи.
Тщеславья вероломные служители,
Хулители и алчные ханжи!
Кровавые раскольники, диктаторы,
Погрязли в безответственности слов.
Трибун красноречивые ораторы,
Сцен, “кукольных театров” модераторы,
Огромный собираете улов.
И радуясь работе вашей прибыльной,
Вы всякой правде воздух перекрыв,
Ловили в сети полу-лжи губительной,
И полу-ложью досыта кормив,
Того, кому не лень и делать нечего,
И намотав всю пошлость лжи на ус,
Орал , - “Хотим в pоссию!”, опрометчиво;
Глупец, предатель, провокатор, трус.
О, горе вам безумные правители!
Губители моей родной страны,
И вам всем беззаконья исполнители,
Зачинщики раскола и войны!
Вам через верх, по полной всем отмерено!
От Божьего Суда вам не уйти!
И всех, кто преступал закон намеренно,
Удел один на всех, — их не спасти.
Заткнитесь “правды” волеизъявители,
Ведь кровью пахнет весь ваш «pуський Мир», —
Войны братоубийственной служители,
Вы, на костях устраивая пир,
Смеялись над слезами материнскими,
В лицо перстом, кричав, — «Распни, распни!»,
И радуясь, по-братски ручки тискали,
Наш флаг, как душу затоптав в пыли…
Ну а потом, немножко, травлей тешились,
На тех, кто вам дары не подносил,
Слепцы слепых вождей Иудой вешались
Лишаясь Жизни, Веры, Божьих сил.
Не думайте, что все грехи замолятся,
Отпустятся, простятся, тут и там.
От Божьего Суда никто не скроется,
Ещё недолго ждать вам господа!
28.03.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490625
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 08.04.2014
Пролог.
"Мы пройдём через все испытания.
Мы пройдём их и будем жить.
В час последний, в час отчаяния,
Мы научимся жизнь любить".
**********************************
Чего опять уродец ваш двуглавый
С кремлёвских каркает высоких веж,
Собрав вокруг себя убийц, невежд,
Устраивая праздник свой кровавый?
Чего тебе в дупле там не сидится.
Смотри, орёл самодержавия воскрес!
Уже давно тебе моя Украйна сниться
В твоих владениях, алчущий ты бес!!!
И мечешь молнии из глаз, из попы гром!
Ругаешь нас за наше вольнодумство!
Вы триста лет с прорубленным окном
Вели нас от безумства до безумства.
Четыре века блуда и скитаний!
Четыре века рабства и нужды!
Под страхом тяжких пыток, наказаний...
Началом были вы: войны, вражды!
Мы помним час, когда Богдан удалый,
Презренных ляхов вымуштранный строй,
Трощил в бою, — наш Гетьман славный,
Не покорившись алчной воле злой.
Союз с царём Московским заключённый,
Скрепил наш славный Гетьман на века,
Чтоб он помог нам одолеть врага,
И чтоб Украина была спасённой.
А что потом; предательства, измены,
Шантаж, доносы, казни, клевета.
Убийцы Сергия и Православной веры,
Служили верой Никону всегда.
Царь Пётр ваш увлёкшийся войною,
Подушну подать ввёл, разврат и пьянство.
Глумился над людьми и над страною,
Тавро, поставив крепостного рабства.
Свидетелем тому один Создатель,
Когда народ мой лил кровавый пот,
Предал анафеме Мазепу подлый поп,
Ничтожный и лукавый подстрекатель.
Рубил и Стенька голову орлу
Да, только вместо той росла другая,
Над ней Емеля саблею махая
Кричал, — "Возьму, не пропадать добру!!!"
О, сколько ж было вас и "Первых", и "Великих"!!!
Самодержавный занимали трон.
Перед престолом Господа — безлики,
Без почестей, без власти, без корон.
Стрельцы шумели бунтом. Декабристы
Просили срочных от тебя реформ.
Судьбу монархии решили коммунисты,
Сметая всё безжалостно, как в шторм.
Стояла ты Россия у истоков
Кровавых революций, войн и смут.
Нам не забыть истории уроков,
Потомки нас за это проклянут.
Рождала Русь по истине пророков.
А вы, призвав на помощь палачей,
Им лицемерно, подло и жестоко
Рубили головы, безжалостно, с плечей.
Цензурой бичевали вы поэтов,
Дантесов натравляли, чтоб убить,
Закрыв страну от просвещенья света,
В которой больше невозможно жить.
А там, под Киевом, на подступах к Подолу,
Вы расстреляли наших сыновей:
Безжалостные орды Комарова.
Монголы были к нам и то добрей!
Уничижительным словечком малороссы
Вы оскорбляли гордый мой народ.
Кричит в истерике двуглавый ваш урод:
"Захватим Крым! Он наш Единороссы!!!"
Наследники престола Басилевса!
Был третий рейх, теперь вот третий Рим,
Без объявления войны пошли на Крым!?
А Чуркин ваш в ООН, ну точно, гонит беса.
И нет стыда у вас и нету уваженья!
Души украинской вам так и не понять.
Настанет день, попросите прощенье,
А нам велела мать и Бог прощать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483014
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 02.03.2014
Ещё не долго вам осталось кровь с нас пить
И придаваться самообольщенью.
Мы на земле своей хотели мирно жить,
Но, а сейчас сердца горят отмщеньем.
Погибнуть за свободу не боюсь!
Господь велел мне вольным жить с рожденья.
Я бессловесным трусом быть стыжусь,
Когда моя душа полна отмщенья.
Украйну нарёк ты своим царством,
А Межегорье вотчиной назвал.
Народ обрёк на нищету и рабство
И так бесстыдно, нагло воровал.
И двадцать с лишним лет вы разоряли
Моей земли богатства, только зря,
Вы вдоль и поперёк её крамсали,
Крича с трибун — даёш стране угля!
И гибли мы под прессом лжи,
А в штольнях
От газа задыхаясь и огня
Горели заживо мы в этих преисподних
А вы всё за своё, — давай угля.
Платили жизнями, свободой, но геройски
Терпели издевательства, а жаль.
Вот, ополчаясь, блатные отморозки
Вонзают в нас заточенную сталь.
Страна не без уродов и изъянов.
"Козлы" тебе опять мешают жить?
А нам от вас слащавых маргиналов,
Уже по-волчьи хочется завыть.
Ещё не долго вам осталось брызгать ядом;
Сажать в застенки, убивать, пытать.
За мной встают десятки тысяч рядом
Готовых вас, поганых, палкой гнать.
На вас не злюсь!
Я добр и спокоен.
За пазухой я камня не держу.
Вы судите нас с ваших колоколен.
А я уже вас больше не сужу.
13. Февраля. 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481986
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
[i][img][/img][/i]Не зможу , не пробачу , серце ниє,
Хоча не вперше день туманно-сірий,
Свічки, хрести, холодний вітер виє,
Небесна Сотня вирушає в Вирій.
Дивлюсь на небо, чи немає Бога?
Кричу……чому, найкращих ти забрав?
По Інститутській, вверх бруківкою дорога,
Їх свіжу кров ще дощ не позмивав.
Свічки горять, а з ними наші душі,
Ні, то не сльози,-то лише роса,
Вони – Герої, ну а ми заблудші,
Небесна Варта йде у небеса.
Немає болю, відчаю не мають,
лиш скотиться моя скупа сльоза,
Свободу тільки кровю поливають?
Небесна сотня лине в небеса……………
А.Круп
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481245
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 25.02.2014
Кричить душа! Волає! Плаче!
Від болю, розпачу, біди!
Від сліз обпечена неначе,
Мене за сльози не суди!
Їх не ховаю! Не стидаюсь!
Та де їх стільки вже взялось?
Я з побратимами прощаюсь!
Їм тут померти довелось!
Їх кров і досі на бруківці
І душі їхні серед нас!
Сліз не ховайте, українці,
У цей страшний, трагічний час.
Твої ровесники країно!
Пліч-о-пліч також їх батьки!
Вшануй героїв Україно!
Свої їх вбили покидьки…
Закриті очі, а на лиця,
Неначе усмішка зійшла!
Як будуть жити їхні вбивці?
Їх кожна мати прокляла…
Життя віддали за свободу
І їх ніхто не заставляв!
Якщо такі сини в народу,
То він таки народом став!
Героям слава! Слава! Слава!
І пам'ять вічна у серцях!
А монументом їм ДЕРЖАВА!
І жовто-синій в небі стяг!
22.02.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481223
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 25.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2014
[i]пам`яті загиблих на Майдані[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f49zf34oxcg[/youtube]
З очей мільйонів – сльози потекли;
Серця мільйонів – болем умивались… .
Серця ж Героїв битись не могли,
І очі їхні вже не відкривались.
Чи хтось гадав, що власнеє життя
Ціною вільного ставатиме зненацька…?
А їм уже немає вороття,
Як вороття й пролитій крові братській.
Коли Герої в передсмертний крок,
Так віддано цю волю здобували,
Свідомо вбивці, тиснучи курок,
У пекло свої душі віддавали.
І вже сердець немає молодих,
Що билися за волю разом з нами.
Лиш чути материнський плач за них,
Який блукає довгими ночами.
Небесна Сотня – у небесний світ
Полинувши, для нас сказала – жити!
Тож оправдати долі їхніх літ –
Обов`язок народної еліти.
На небі спокій їх чекає вже;
І Вічна Пам`ять на землі настала.
За них ми Богу молимось лише,
Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481123
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Твоє знамено кров'ю і вогнем
Освячене на барикадах бою.
Коли війна покличе за собою,
Цей біль тебе ніяк не омине.
Тут кожна смерть і рана, і сльоза
Твого душею зрідненого брата
Волатиме повстати проти ката,
Що твій народ калічив і терзав.
Твоє перо загостриться, як меч,
А серце загартується металом
І злість на очі упаде забралом
У полум'ї кривавих ворожнеч!..
У боротьбі нерівній і важкій
Ти станеш вірним воїном, поете!
Там, де плекались оди і сонети,
В кипінні спалахне жорстокий бій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480656
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Ви кажете, що брат іде на брата.
Ви вибачте! Нам звірі - не брати!
Як може брат нам очі вибивати ?
Як може брат нас рвати на шматки ?!
Як може брат стріляти у дитину ?
Як ногами може бити дідуся ?!
Не хочу я собі таку страшну родину.
Ви вибачте! Для мене звірі - не сім'я!
Ви кажете, що брат іде на брата...
А я кажу - нас убивають вороги!
Не вмію зраду звірям пробачати.
І вихід лиш один - ПЕРЕМОГТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480491
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Везде ему мерещатся фашисты,
Среди простых людей, то тут, то там.
Во сне, бывает, даже террористы
С тротилом ходят в гости по ночам.
Привидется, порою, смерть с косою.
Наводит дикий ужас и тримор.
Не правда-ли, что в яслях Юлей злою
Пугаете детишек до сих пор?
Преследуем везде неонацизмом,
На всех готов он лгать и клеветать.
Не так давно марксизмом-ленинизмом
Любое зло готов был оправдать.
Но, сущность подлую твою, увы, я знаю, —
Приспособленец ты и лизоблюд.
Твоя всегда была та хата с краю,
Где вкустно, жирно, лживо подают.
Ему бы в рай вернуться коммунизма.
И рад бы ничего здесь не меменять.
Учуев дух наш национализма,
Готов, куда угодно, но бежать!
Не тех ты в гневе называл фашистом!
Дрожи, глазей, — растительная тварь!
Они во власти в облике пушистом.
Там ними деррежирует главарь.
Они при бабках и на Мерседессах,
Bertoni шьёт им или Hugo Boss.
Министры, госчинуши в своих креслах,
Воспроизводят медный купарос.
Их дети учатся в Европе или в Штатах,
А ты сидишь и кляузы строчишь.
Эй ты, ну тот, кто с краю в своих хатах,
Сейчас в январь по бычьему мычишь.
Ну а пока на нас ты злом давился,
И в блогах гадил тех, кто погибал,
Тот, кто с колен поднялся, не смирился..
Он жизнью за тебя здесь рисковал.
Идёт, непримиримо, очищенье;
От сорняков и ядовитых трав.
Со скальпелем хирург, — им в утешенье.
— А смерть с косою?
— Хм-м-м,
— Может ты и прав.
😀😀😀😀😄🎅🏥🏦🚫🚫🚫🚫💥
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480435
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Прозрей слепец и внемли несведущий!
Сгустились тучи над моей страной.
С небытия восстанет неимущий,
Чтобы вступить со злом в смертельный бой.
Я в этой схватке, месиве и гуще
Из тел кровавых, тупятся мечи.
Взыщи им за убийства Вездесущий,
И излечи нам раны, излечи.
Взвивались вверх хоругвы наши, стяги,
Как предзнаменование побед.
И биты были москали и ляхи.
О сколько нам они чинили бед?!
Прозрей слепец и внемли несведущий!
Вступаю я со злом в последний бой!
Прости меня Господь наш Всемогущий,
Что воспротивился я злобной воле той.
Нет больше сил терпеть!
Мне здесь не задержаться.
Ведь ВЕРА без деяния, - мертва!
Пришёл я братья с вами попрощаться,
Поцеловав распятие Христа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480433
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Чого чекаємо? Від кого?
Яких уступок, перемін?
Та схаменіться ради Бога!
Бо швидше полетить пінгвін!
Скоріше рак у річці свисне,
Славутич вгору потече,
Чим банда, людям ненависна,
Сама себе керма зрече!
Людей калічать і вбивають,
Тітушки, беркут та менти,
Катують, палять і лякають,
З ким хочеш домовлятись ти?
Нема довіри, бо брехати
І обманути, це в крові!
Їм як два пальці обісцяти,
Слизькі як черви ґрунтові.
Менти та судді, прокурори –
Кругом порука кругова!
«Сім’ї» гаранта ця опора,
Неначе зграя дворова.
Це банда! Там нема моралі!
Дере, грабує, і краде…
При владі так багато швалі,
Та кара їм таки гряде!
Зубами вп’ялися у владу,
Що навіть важко відірвати.
Та їм ще можна дати раду,
Як зуби всі повибивати!
15.02.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479610
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 15.02.2014
У політичному болоті,
Володарює хитрий Хряк,
Торочить звірям –«Все по квоті,
Демократично, як ніяк.
Мене народ, обрав на Війта,
Суд ,Конституцію змінив,
Та я, слуга Ваш, благовірний,
Не є прихильником війни.
Для чого квакання та крики,
Дивіться, от стоять вовки,
Обличчя ангельські, не дикі,
Хоча в руках у них, кийки.
Лисиці поруч справедливо,
Законний, творять звірям суд,
Та злі Ворони, гірше зливи,
На них образи ллють та бруд.
Чого Вам, Ховрахи та Зайці,
Для чого Ви підняли бунт,
Дивіться, вставлять в двері пальці,
І всиплять лиха цілий фунт.
Змиріться , Олені й Косулі,
Чужинські снайпери з кущів,
В борців за волю, слали кулі,
Щоб закипів, звіриний гнів.
Для чого ,Бджоли, Вам роїння,
Чи дуб старий, чи мед прокис?
Мовчіть, бо вирву дуб з корінням,
І скину Вас, в болото, вниз.
Не стану розпускати Раду,
Своє корито не віддам,
Прихильників маю багато,
Тому не треба лишніх драм.
Чекайте терміну та строку,
Я Ваш, законний Президент,
Спитайте речника, Сороку,
За нами досвід й аргумент.
Ведмідь , який до трону рветься,
Нехай ще почекає рік,
Косий, який із роду «пейсів»,
Нехай чужих годує бліх.
Із дикобразом, «про Свободу»,
Підпишемо Універсал,
А ні, то всіх на чисту воду,
Я завтра виведу в трусах».
У політичному болоті,
Не хочу я, прожити вік,
В поклонах правлячій сволоті,
Бо я є вільний чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479046
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Рибку кинули в водичку .
Думала – пустили в річку.
Стала вона обживатись,
На всі боки розглядатись.
Вода чиста, не мутна,
Усе видно аж до дна.
Водорості тут густі,
Мушлі гарні та пусті.
Камінці дрібні, пісочок,
Є закручений ріжочок.
Тут комфортно: тепло, ясно,
Затишно і дуже класно.
Поживитися є чим,
Є де влаштувати дім,
Заховатись, попірнати,
Бульбашки всі обігнати…
Та не вдалось розігнатись –
Мусила враз зупинятись.
На заваді стінка стала,
Далі її не пускала.
Бідна зразу зажурилась,
Що в неволі опинилась.
Але швидко вже й раділа,
Що в акваріумі жила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478789
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 11.02.2014
Перестали писати вірші,
припинили читати поеми,
яка мова про щось для душі,
коли в мозку одні мікросхеми?
Перестали любити кіно,
те, що справжнє, а не те що в моді,
припинили цінити любов,
припинили шукати пригоди.
Приросли животи до стола,
знизу все приросло до дивану,
або дивимось нових "Ментів",
або коменти пишем зухвало.
Ми не вміємо пити вино,
нас не ваблять червоні троянди,
ми помало вгрузаєм в багно,
наші душі брудні й трохи п"яні.
Нам потрібні лиш харч, секс і сон,
нам начхати на наше коріння,
в нас свої і мораль і закон,
ми Вкраїни нове покоління!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341922
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 10.06.2012
Відчуваю, що заборгувала своїм товаришам по сайту. Вибачаюся і пропоную "свіжачок".
День при дні у баби Каті
кіт рудий сидить на хаті.
Лапки догори підняв
і гукає звідти «няв!».
«Що ти робиш, Рудю, там?
Я тобі драбину дам.
Аби ти із даху зліз
неушкодженим, без сліз».
Заспокоїв котик Маю:
«Я хмаринку тут тримаю».
Та озвалася Марина:
«Може, спустишся по ринві?»
Приєдналась до них Рима:
«Тут мотузка за дверима.
Рудю, любий, не лякайся -
прив’яжися, і спускайся»
Обізвався хлопчик Рома:
«Стрибни, й будеш миттю дома.
В тім незвичного немає:
як м’яча, тебе піймаю!»
«Ти хапайся за гілля», -
радить Рудику Ілля.
Не зважа на галас кіт:
він збирається в політ.
І замріяно муркоче:
«Я до неба звикнуть хочу…
Це отак я на даху
позбуваюся страху»
«Хочеш ти літать? Чому?-
заперечують йому.
Птаха помах крил трима,
в тебе ж крил таких нема».
«Крилами махать – ще б пак!
Та ж «нявчать» навчився шпак!
Невтямки мені, чому
не перечите йому?
Ловить чом кажан мишей? –
Миші для котів лишень!
Мрія в мене є така:
перегнати літака.
Щоб наввипередки ми:
я – з хвостом, а він – з крильми!
Полечу, й на тому крапка,
щойно натреную лапки!»
*
Якось знову всі зібрались.
Шум і гам, і сміх, і галас.
Скільки там дітей, котів!
Диво: Рудик полетів!
Не ловив Рудько наш гав,
хто не вірив – той програв!
Наполегливо й завзято
в будній день і навіть в свято
котик тіло тренував,
і тепер у небі – «вав!»
Над садами, над дворами –
сам-самісінький, без мами.
Хвостиком в повітрі пружить,
лапки в нього з вітром дружать.
Вуса сонечко лоскоче,
певне, бавитися хоче.
А внизу – земля, де мама
ніжно вранці обіймала.
Друзі і рідня котяча:
їх згори незвично бачить.
Унизу річки, як стрічки –
і великі, й невеличкі.
Гори – горді і скелясті.
«О, яке літати щастя!
Розкажу, як повернуся,
друзям, таткові, матусі.
Навіть миші будуть знати,
як чудово вміть літати!»
Унизу – гаї веселі,
гомінкі міста і села.
Вгору! Нумо! Ось так-так…
Поруч хмари і літак,
поруч птахи – співуни,
без зусиль летять вони.
Один в одного питають:
«Що, коти тепер літають?»
Льотчик теж нагоді рад:
клац! – на фотоапарат.
«Я сенсацію таку
упіймав на літаку!
І тепер вона, щоб знали,
облетить усі журнали!»
*
Фіксували всі радари
річ, що схожа на котяру.
Паніка здійнялась –жах!
Що це - НЛО чи птах?
Цей об’єкт чужий наукам:
він літає, ще й м’яука!
І летить в усі кінці:
значать що - істоти ці?
Телеграми, інтернет
розтривожив цей об’єкт.
«Терміново! Обережно! –
чути заклик застережень. –
Щось у небі невідоме:
просьба не виходить з дому!
Випадок не побутовий!
МЧС напоготові,
армія, пожежні, звісно:
щось незнане в небі висне!»
Не хотів Рудь настрашити…
Просто, як без мрії жити?
Те, що сталось ненароком,
всім служитиме уроком:
вгору знятися «мяукам» -
треба дозволу науки.
**
Втім, нічого Рудь не чув.
Налітавшись досхочу,
на орлиному крилі
опустився до землі.
І почув таке від нього:
«Щоб літати мати змогу,
треба мріяти, як ти,
й не боятись висоти.
Я тепер твій друг і брат,
знову стрітись буду рад».
Вітер крилами здійняв
під прощальне тихе «няв».
Простягнувся, де травичка -
спинці терпко од незвички.
Лапки випрямив, хвоста…
Звісно, справа непроста!
Хтось так може? Певне, ні…
Ми літаєм лиш у сні.
*
Квіточка брову лоскоче,
котик жмуриться, муркоче.
А комаха – мурашинка
з вії прийняла пушинку.
І маленький павучок
травку стелить під бочок.
«Відпочинь, - щебече пташка,
перший раз літати тяжко.
Хоч тепер, гадаю, ти ж
завтра знову полетиш?
Знаю, щоб сягнути неба,
в мрію дуже вірить треба».
*
Маєш вдома ти кота?
Може, й він отак літа?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341957
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 10.06.2012
На згадці затишна палата,
Де чистота передусім,
І ваза з квітами, і м'ята,
Що так нагадує про дім.
Лежим безпомічні та кволі,
Надій на зцілення нема,
Вже безпорадних сліз доволі
В подушку вилито дарма.
Чи зможе хто порятувати,
Звільнити від пекучих бід?
Та входить лікарка в палату,
Уважно роблячи обхід.
Довіку, певно, будем вдячні
За сяйво лагідних очей,
Терплячу, благородну вдачу,
Тягар недоспаних ночей,
За те,що хворим віддала ти
Немало сили і тепла,
За вірність клятві Гіппократа,
Що в пору юності дала,
За щирий усміх, нелукавий -
Вразливі ж слабі, як малі!-
І за слова, неначе трави
Із прадідівської землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342053
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 10.06.2012
Я хочу зазирнути у майбутнє,
але моя уява крил не підійма,
Бо злиднями страшного сьогодення
занадто вже обтяжена вона.
Боюсь угледіти там риси невиразні
чи контури розмиті, нечіткі…
Та роздуми нав’язливо – печальні
напрочуд виявляються чіткі.
І я спрямовую свій погляд у майбутнє –
німіє серце, завмира душа,
Холодний обливає піт й від жаху
волосся піднімається з чола.
Бо там – густа пітьма навколо
все щільно крилами своїми огорта,
Скрізь відчувається скорбота сивочола
і стогін всі приглушує слова…
Куди подівся нарід волелюбний?
Чом похилився наче скошена трава,
Чому покрились мороком й туманом
чепурні наші села і міста?
Хто забруднив гаї, поля, озера?
Поділась де гармонія й краса?
Чому над багатющою землею
економічна криза нависа?
Хто винен, що вмирають немовлята,
що старість незахищена така,
Чом з гнізд не вилітають пташенята,
а світ знівечила безжалісна рука?
Хто скаже, чом обман у нас панує,
чом безробіття буйно проросло,
Дволикість, ворожнечу, бездуховність
виплескує на вулиці воно.
Поміж людей хто густо сум посіяв?
Не чути сміху серед лихоліть…
Народе мій, чи ж про таке ти мріяв,
вдивляючись у глибину століть?!
З тривогою розглядую майбутнє.
Де ділись наші мудрії мужі,
Що захищали самовіддано країну,
в якій родились, у якій зросли?
Що дбали про народ, як про родину,
що піднімали край свій із руїн,
Що прославляли чесністю й терпінням
свою державу серед всіх країн?
Майбутнє наше – повна невідомість
та ще жевріє іскорка одна ,
Що у душі підтримує надію.
Моя Вітчизно, ти іще жива!
Ти встанеш гордо, наберешся сили
і скинеш з плеч усе тобі чуже.
Вкраїно, ти жила і будеш жити!
Я завжди буду вірити у це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342064
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 10.06.2012
Віками гноблений і гнаний,
Народе волелюбний мій,
Ти марив про щастя й свободу,
Ішов через терни до мрій.
Наблизилась мить довгождана,
Піднявши завісу років -
Майдан загудів, наче вулик,
Зібравши люд з різних кутків.
Прокинулась віра в народу
І гордість піднялась з колін,
Прибита й поругана правда
Зросла з-під уламків й руїн.
Усі гомоніли: « Нарешті
Молитви почув наш Творець !
Будемо, як люди, й ми жити,
Приходить диктату кінець! »
Та радість тривала не довго -
Затьмарив надії знов крах:
Зрада та розчарування
Посіяли відчай і страх.
Невже всі зусилля Майдану
Здола політичний обман
Й гонитва за владою й грішми
Країну загонить в туман.
Розквітне жах й хаос двовладдя,
Нужда зазирне до осель,
Безправ’я, корупція, рекет
Дорвуться до владних крісел.
Вкраїнськую мову сплюндрують
Якої не зрікся Тарас,
Вкраїну на кусні поділять,
Піклуючись ніби про нас.
Приносять народ знову в жертву,
Шукаючи більшу користь.
Слова знов розходяться з ділом…
Усе це було вже колись.
Коли ж наведе вже порядок
У лавах своїх Президент,
Довіру людей оправдає
І “виплатить свій дивіденд ”.
Чи скоро ж народні обранці
Згадають про лихо навкруг,
Про дані свої обіцянки Й
Й розірвуть ворожості круг?!
Коли ж моя рідна Вкраїна,
Позбудеться врешті тенет
І, вирвавшись з пут беззаконня,
Почне прямувати вперед.
Чи ж скоро кохана Вітчизна
Розквітне, як райський куток,
Й, забувши про кризи й розбрати,
Надіне достатку вінок.
Коли вже народ мій дістане
Все те, що так довго чекав,
І слава його засіяє
В сузір’ї великих держав.
Терпіти наругу несила!
Брехні мав би бути вже край.
О Боже, спаси Україну!
Й страждати їй більше не дай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342066
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 10.06.2012
Стою на вежі, мов на небі.
Навкруг – Парижу далина!..
Чого, здавалось би, ще треба?!
Додому думка долина.
Які б красоти не манили:
Лувр, Третяковка, Ермітаж, –
рубін вкраїнської калини
в уяві бачу повсякчас.
З дніпровських круч у світ мінливий
так пильно дивиться Тарас...
Найбільше – вдома я щасливий.
Тече Сула – о’кей, гаразд!
Люблю Париж, і Рим, і Пітер...
Які б вершини не долав,
а пам’ятаю – чий і звідки.
І Лису гору у Лубнах.
Пригадую тремтливі вежі,
розбурханий життєвий плин…
Храни, мій Боже, світ безмежний
і смак гіркий моїх калин.
1988
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342071
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 10.06.2012
Что будет дальше с Украиной?
С народом этим без мозгов?
Как может быть она единой,
Когда так много языков?
Вам не хватало слов красивых,
Что кровью выстрадал Тарас -
У берегов Днепра любимых,
Когда завет писал для нас.
Пускай теперь вас учит Ваня,
Хотя вы знаете тот мат -
Где мамы нет, а есть маманя,
Есть только х.й, х.ём зачат.
Пускай заблякают просторы:
Где сука, пид.р есть и бля...
Хотя в Чечне завыли горы,
Но мы не горы - мы сопля.
Сегодня русский в нашем доме,
А завтра в будке флаг страны -
Где пёс лежит в глубоком дрёме
С одной лишь костью, как и мы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342088
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 10.06.2012