Благодарю Вас, Сударь, за мечту...
За классику... за то, что не любили...
За все признания... за нежность... за слезу...
Великодушно... Вы меня простили...
Благодарю Вас, Сударь... за стихи...
За те стихи... что Вам я посвящала...
Несовершённые мои грехи...
Ведь... Вы - мой грех... о Вас я так мечтала...
Благодарю Вас, Сударь... за печаль...
За блеск в глазах... и взгляды с поволокой...
Не Вам тонуть в их глубине... а жаль...
Вы были так близки... и так далёки...
Благодарю Вас, Сударь... за любовь...
Что я придумала... и ей одной жила...
У неба сил просила... не злословь...
Порою слов... как наказания ждала...
Спасибо, Сударь... Вам за то... что не мою судьбу вершили...
И не любя... своей любовью... во мне... Вы женщину открыли...
Стих в исполнении Ивана Звенигородского VMD
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366932
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366246
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 09.10.2012
Ты начинаешься вдохом в разрыве утра,
капая розовым на облака и шторы.
Я просыпаюсь. И первых глотков минуты
не утоляют жажду. Глотаю снова.
День раскрывается, словно бутон пиона.
Кто-то мне шепчет на ушко: "Дыши ровнее.
Пусть продолжается выдох чуть слышным стоном,
если совсем уж молчать о нем не умеешь.
Пусть замирает, дурманит в обрывках лета,
пусть проникает в легкие словно сталью...
Не исчезай лишь... пусть взгляд не найдет ответа,
только оставь каплю вдоха воспоминаньем..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352423
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Прислониться к тебе,
Попросить о защите…
Вон, на млечном колье
Диск Юпитера виден…
И цикады дрожат
И трепещут от зноя
В белоснежном,
От света Луны, сухостое…
Чай холодный горчит
От полынных домесок
Тонкий тополь в парче
Весь в фаворе и блеске
Луноликим сияньем
Объятый любовно…
Прислонилась бы я,
но… боюсь сделать больно……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352280
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Закохай ти мене, закохай!
Полони своїм словом високим,
Хай простелиться ланом широким,
І поселиться в серці розмай!
Пробуди ти мене, пробуди!
Заспівай мені пісню кохання,
Як запалює жайвір світання,
Я чекаю на тебе, прийди...
Ти мене освяти, освяти!
Хай водиця торкне мого тіла,
Щоб душа моя знов шаленіла —
Злетимо в невідомі світи!
Закохай ти мене, закохай,
Щоб на крилах любові літати,
Будем разом у мріях ширяти,
На землі ми відчуємо рай! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352558
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
СЕкунды (Каждого «Сегодня»)
Сорвал ты крепкой трепетной рукой
С прозрачной дивной ночи покрывало.
А то, что взору открывалось,
Рождало страстный стон глухой.
Ты – пленник, господин, и царь, и раб.
В стихии неги растворилось тело.
А за стеною скрипка пела.
И кто б искал иных наград?
С тобой молчим – о вечном, о простом,
О том, что растворяемся в пространстве.
А ночь в сияющем убранстве
Одарит нас любви дождем.
Без этой сказки не прожить и дня.
Луна заглядывает к нам, ликуя.
И от камина (поцелуев?) –
На теле – блики от огня.
***
Мороз скрипит и ноет за окном.
Снежинкам любопытным на стекле
ПризнАемся, как жарко в январе,
Но не сейчас. Потом… Потом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352050
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Ти – не той, і я – не та.
Й нічка нас не запита,
Чом живемо ми на острові туману
На краю Землі, де пустота.
Я прийшла, а дім – пустий.
В серце більше не пусти,
Бо зачеплю я загоєну вже рану.
То й піду назад. А ти прости.
В пустоті… Там тиша знов.
Десь живе, мабуть, любов.
Не піду шукати, бо мені ще рано,
Наламали й так вже купу дров.
А та мряка – то вода,
Впаде в річку, річ проста.
Й ранок теплий після ніченьки настане…
Сонце! Ранок знову загляда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351675
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Осколками рассыплется душа.
Цветным стеклом, раскрашенным июлем
в соцветья неба. Горечью греша
от прошлых позабытых поцелуев,
в попытке отразиться в витражах,
застынет взглядом прожитых обманов
всего на миг. Раскрошится в песках
и унесется ветром к океану,
чтобы отдаться во'лнам. Навсегда
оставить миру все его года,
столетия. На дно морское канув,
чтобы ожить жемчужиной желанной...
Плейкаст автора LaurA http://www.playcast.ru/view/1896493/
d6221532653b50c028f2cef77f1a8bca58414f9apl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351526
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012
А що життя? –
Всього лиш аркушик паперу,
Не білий, і не чорний,
А сіренький.
І як забарвити його,
Самі рішаємо, і де ті фарби брати,
Ми знаємо чи ні,
Але малюємо
У фарби мрій, надій і віри,
І радості, і болю, й каяття.
Й палітра сіра фарбами засяє.
Це – життя.
Життя – веселка, несподівана, яскрава,
Яка на небі виникає враз,
Ні з чого. -
Із сонця створена, з дощу,
З енергії дерев і мрій людей.
Та, щоб життя заграло, як веселка,
То злива скінчитись повинна.
Й стерпіти, мучитись, якщо
Нестримний вітер зносить дах,
Якщо залило землю
І холодом скувало губи.
Та це мине –
І вітер вщухне,
І сонце висушить калюжі,
І залиє водою всі криниці,
Що висохли.
Бо, щоб побачити веселку, зливу треба пережити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350842
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Мудрые предки посеяли корни -
Зернами, мыслями, ложью и истиной,
Сочными травами, пиками горными
И родниковыми водами чистыми…
Мудрые предки всегда ль были мудрыми?
Дети наивные в степи до стремени,
Бричка хромая с пожитками скудными
Вяло ухабилась прорвою времени
Мудрые предки росой переношены,
Вскормлены дичью и волчьими рыками
Мы в суете недородами ношены
эм_пэ-приёмистым визгом и шиками
Что знать могли, чем теперь посодействовать?
Люди дремучие долгого времени
Знахарей знали, ведуний и кесарей
Порчу сводили словами и зельями
Что-то к чему-то кружим – повторяемся
Слушаем магов в ТВ кристаллических
И в гороскопах годами сверяемся –
Судьбами тремся в цепях электрических….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293659
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.07.2012
Нащо зірок дивний блимає світ,
Якщо мене цілувати не можеш?
Казки красиві придумав мені,
Інші казки ці послухали, схоже.
Як розпочати життя знов з нуля?
Вже двісті років пішли за плечима.
Чи допоможе якесь каяття,
Чи віднайду я невдачі причину?
Може, спитати в розумних людей,
Чи хтось прожив вже життя своє двічі?
Де б запозичити гарних ідей,
Щоб серце й душу собі не калічить?
Їх не знайти, не великий секрет.
Їх відшукати не варто. Не треба.
Бо, як сказав тут прекрасний поет,
В нас – лиш земля спільна. В нас – різне небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350419
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
А за окном все те же поезда,
все тот же дождь целует пальцы травам.
Мы в ожиданьи долгом будем правы,
когда прольется талая вода.
Забытость слов покажется игрой,
а шепот губ - прикосновеньем ветра.
Весна напишет листьями ответы,
а песнь ручья напомнит голос твой.
Цветы откроют свежий аромат
своих духов. И в тайности рассвета
увижу нежный и любимый взгляд
что полон негой, словно небо - светом.
Плейкаст автора LaurA:
http://www.playcast.ru/view/1824089/
f5405eea4afd889d8e7dc0dd5ae63b90b4498704pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333293
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 15.07.2012
Я хочу бути сильним деревом
І обіймати тебе вітами.
А ти будеш моєю пташкою,
А ти будеш моїми квітами.
Я хочу бути стиглим колосом,
А ти будеш ланами-нивами,
Я проростатиму щороку там,
І разом ми будем щасливими.
Щоб під одним дощем намокли ми,
І під одним сушились сонечком,
Щоб на ранкові візеруночки
Дивилися в одне віконечко.
… Наснилось - чашечки дві з кавою
Парують на балконі зраночку,
І сонце в небі посміхається –
Зове до легкого сніданочку.
Букет ромашок звеселяється,
Голівками киває дрІбними,
Бо будем ми завжди щасливими,
Бо ми будем завжди потрібними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334729
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 08.07.2012
Застигли в повітрі звуки.
Тиша.
Спинились хвилини. Руки –
Ніжні.
Потріскують романтично
Свічі.
А роки зозуля в лісі
Лічить.
Розтануло в казці дивно
Тіло.
Ніч тепла зачарувала
Вміло.
Не бачу твого обличчя.
Губи…
А пам»ять хвилин не чує.
Губить.
Літали одні в цілому
Світі.
Щасливо – безтямно – чуйні
Миті.
І світ згоден був. Він був не
Проти.
Палав дотик губ. Вогненний
Дотик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347574
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 07.07.2012
…..ім’я, почую,
затамую подих,
замружу очі,
ніби заховалась
від себе саме …
- Нащо ти знаходив?
невже, знайшов,
навіжений на чари?
……………………..
у відповідь
притягуєш, цілуєш
долоню мокру
зводиш від очей:
- Усе минеться,
буде добре, чуєш?!
……………………..
мною зчарований,
навіщо так хвилюєш….
тамуєш погляд мій,
та бережеш долоні,
від криги літ...
бентежиш мої зорі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191599
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 05.07.2012
Словно бусины, строки нанизываешь на нитку.
Окунаешь пальчики в свет, чтобы выкрасить белым
алый бисер. Смотри, как ползет улиткой
эта туча за горизонт. Погоди. Не делай
больно выдохом. В нем - откровенье света
перемешано с тихой тоской предстоящей ночи.
Ты снимаешь остатки дней с перелома лета
как бинты. Там упрятаны все ощущения. В строчках,
перевернутых зазеркальем /чтоб не читались
неизветностью - ей-то какое дело/.
Помнишь, милый, как сладко вчера мечталось
и душа целовалась всю ночь напролет с апрелем?
Cловно бусины, строки нанизываешь... Читаешь
мои мысли. Так ласково льется небо.
Знаешь, я ведь вчера по тебе скучала,
как скучает зима в ожидании первого снега...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346873
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 05.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2012
Возьми меня из темноты ночи.
Умой меня порывом ветра.
И прикоснись к лицу дождем.
Ночь холодна. И страшно мне. Хочешь,
Я поищу дорогу. Где-то.
И заберу с собой. Пойдем?
В толпе живут, и счастливы, люди,
А мне одной там плохо, Боже.
А я толпы, увы, боюсь.
Тебя простить мне нелегко будет.
И отпустить мне трудно все же.
Но я прощу. Прощу. Не трусь.
Сбежим вдвоем. На остров. Мы. Только.
Мне места здесь, среди полей, мало.
Среди людей, как перст. И ты,
И ты поймешь, что было так больно.
Но снова жизнь живою стала.
На острове. С тобой. Цветы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347431
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Я, в паутине слов твоих качаясь,
не в силах расплести узор по нитям.
А лунный свет созвездия венчает
и сыплет в реку отражений блики.
И кто-то странный красит янтарями
произнесенные чуть-слышно мысли.
Сегодня ночь склонилась вишней пьяной,
чтоб чувствовать твое дыханье. Близко.
И, обнимая мягким черным фетром,
пыльцу чудес рассыплет на ресницы.
А в небесах гуляет синий ветер,
да сны летят на звездной колеснице....
С благодарностью автору LaurA за вдохновение
и касты http://www.playcast.ru/view/1884010/567eda74882e1a78bd7274ad74038efe92d2e4e5pl
http://www.playcast.ru/view/1884010/567eda74882e1a78bd7274ad74038efe92d2e4e5pl&matureAgree=1
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348089
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Один говорит: - Как ветер, лети,
Второй бубнит: - Осторожно!
Один говорит: - Люби, несмотря…
Второй возмущен: - Как можно?
Один говорит: - Иди, отдохни,
Расслабься в бездумной дреме.
Второй говорит: - Нет, будь начеку,
Всегда находись на стреме.
Один говорит: - Расстанься, забудь,
Ну сколько же можно плакать?
Второй говорит: - Нельзя, - говорит,
Ведь это же – не собака.
Один говорит: - Куда ты спешишь,
Успеешь, жизнь безконечна.
Второй говорит: - Мгновенья цени,
Ведь время так быстротечно.
Вот так оба «Я» сидят – говорят,
Не жизнь – сказка, миф и песня.
А я – между двух стихий и огней,
Спасибо, что их не десять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346124
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Не исчезай... Касаясь нежно клавиш,
пытаюсь еле слышно прозвучать
мелодией, в межстрочье оставаясь
потерянными нотами. Кричать
заглавными, в безмолвии оставаясь.
Я задыхаюсь от обилий слов,
теряясь в тропах бредом свитых снов,
как в городах. Иду, не просыпаясь
наощупь. Через тысячи молитв.
Без карт, что нарисованы не мною.
Держу в ладонях все тепло земное,
не перепутьях крылья опалив...
Плейкаст автора LaurA http://www.playcast.ru/view/1870277/
81a6db283da39529db98b4e5894b80ff702fd191pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344718
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Не в дзеркало дивлюся – в твої очі,
Лиш в них я вірю, бачу в них життя.
І в них я хочу бачити пророчий,
Віщунський вплив на наші почуття.
Я знаю, що знайду себе в відмові
Від себе, а знайду себе в тобі.
В твоїх очах горить вогонь любові.
Лиш там, де є вона, мій справжній дім.
Я не прошу її, не вимагаю.
Вона живе – у квітах, у дощі,
Чи ніжною берізкою у гаю.
Вона – живе. І в серці. І в душі.
Життя не запитає, що ми вчили.
Запитує, чи вивчили, аби
Любов жила. Люби, і в цьому сила,-
Не намагайся зрозуміти, а люби.
Коли ми відчуваєм вітер зміни,
Будуймо млин. Удвох. Я й ти. Разом.
Не зводити від вітру міцні стіни,
Бо він розбудить те, що було сном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345728
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Я изболелась каждой веткой по тебе,
На всех изгибах по коре от слов зарубки.
Ты в белой рамке за стеклом в своем окне
К моими ветвям, как в пантомиме, тянешь руки.
Я научилась отвечать тебе дождем,
За все, что не было прощать и извиняться,
К твоим ногам стелиться шелковым плющом,
На зов твой мысленный всем сердцем отзываться.
Я изловчилась быть невидимей чудес,
А ты давно разочарован каждой сказкой
И разрываешь на снежинки манифест
Моих снегов неразделенной солнцем ласки.
Я изболелась прогибаться от любви,
Черстветь корою под заносами метелей,
Смотреть, как женятся весною воробьи
Не виртуально, а представь, на самом деле!
Люблю шаги твои встречать по вечерам
В подъездном шорохе затюленной геранью…
И это все, что на земле досталось нам,
А остальное - наше все – живет за гранью…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303639
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 24.06.2012
*** (типа эротика)
Жадность прикосновений выжжена искрой взгляда
В мыслях еще мелькает: «Может быть и не надо?!»
Поздно уже - кружатся белые попугаи
И повторяют-вторят звуки любовных арий…
*** (типа лирика любовно-семейная)
Мало нам, мало места на двоих воедино
Много, так много чести – быть твоей половиной!
Плавимся на распятии солнечных дней июня
Парус держать по ветру нашей семейной шхуны.
*** (типа философские размышлялки)
Русь двуглавая, двуорловая –
Птица-монстр под монаршим венцом
Многоликая, многославная
Что так бьешься над нашим крыльцом?
Буревестники, пересмешники,
Злобный филин во славу лет…
Посвятили в апостолы грешников,
Реставрировав Ветхий Завет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345571
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Ой, літо – літечко,
Колише травами
Умитими.
Шепочуть стиха.
Дощ засинає.
Дні прохолодні вже
Пішли блукати десь,
Утомлені.
Прогнала спека,
Лишились в маю.
Ото вже спекотно!
І мізки плавляться
Морозивом.
А розтечуться?
От буде смішно.
Та вже розтануло
І розтеклося те
Морозиво.
Ото вже лихо.
Ковтаю спішно.
А конюшина нас
Втішала піснями
Рожевими.
Не чули ще?
Почути треба!
І так згадалося –
Кохання лилося
Ковточками,
На конюшині,
Та просто неба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345311
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Шумить дорога за вікном –
Прокручує пейзажі:
На фоні неба поверхи
І комини у сажі…
Дерева в пошуках весни
Біжать попри шосе,
А ти куди? Чи знаєш сам,
Куди тебе несе
Попутній вітер? І хмарки
Поволі відстають…
І кожен сонця промінець
Бажає: «В добру путь!»
І де б не був,
Де б не спинивсь,
В яку б не йшов дорогу –
Нехай повсюди береже
Моя Молитва Богу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339538
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.06.2012
А вы видели небо днем
Из колодца?
Где за солнечным жарким огнем –
Звёзды-кольца,
Где прозрачная бродит Луна
Прозаично,
В незажаренном дне чугуна –
Неяичной…
Не запеченной, а святой,
Вроде нимба,
Неисписанной красотой –
Либо - либо….
зарисовка, после прочтения стихов Змеелова, Консуэло и Виталия Голового...
*** пояснений к стихам обычно не делают, но я попробую, потому, как мне показалось, поняли меня совсем немногие...
я хотела сказать, что самые обыденные вещи (например, ту же Луну) привыкли ассоциировать и воспринимать исключительно в связи с определенными составляющими (ночь, яичница, яблоко...), но если копнуть вглубь себя, посмотреть на вещи под другим углом (из глубины колодца), то привычное обретает совершенно иные формы и смысл (Луна выглядит прозрачным серпом, более всего похожим на нимб...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344121
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Любий, поглянь – краса,
Жевріють небеса –
Сяє Венера!
Люба, та що ти – ні,
Це ліхтарів вогні –
Просто химера.
Милий, поглянь – туман,
Наче молочний лан –
Як це чудово!
Мила, остигне чай,
На вулиці не скучай –
Змерзнеш обов’язково.
Рідний, в твоїх очах
Вогник поник, зачах…
Лиш темний холод…
Зникли у них зірки,
Що мали жить віки.
Душ розпач-голод…
Як же з одним крилом?
Але стає розлом
Глибоким яром.
І уже не лети –
Дві тектонічні плити
Не піднять в хмари.
Хочеш злетіти в вись –
Пильно ти придивись,
Що з крилом другим.
Навіть, якщо любов,
Впадеш – не встанеш знов,
Якщо не з другом.
На крило нарікать
Марно – що тут казать,
Як усі знають,
Що сильні два крила
Ластівки та орла –
Вдвох не літають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343341
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 16.06.2012
Кохання... Політ...
А небо таке блакитне... Купаєшся в променях сонця... що пестить волося... залишаючи неслухняні золотаві пасма... і цілунки-веснянки на бажаному носику...
Кохання... Емоції...
Воно приходить в сни і не дає заснути до ранку... Інколи воно малюється щасливими сльозами, інколи - лагідними пестощами, звучить веселим сміхом і скучає до безнадійності... Часом надає натхнення до розбудови, а часом руйнує і нищить... Воно буває маленькою дівчинкою, що потребує турботи і дорослою жінкою, що майстерно зваблює...
Кохання... Гроза...
Пристрасть блискавками пронизує тіла... від одного лиш дотику... від одного лиш погляду... Це ураган почуттів... Воно - то яскраво-пристрасне, як вогонь, що спалює все навколо вщент, то спокійно-ніжне, як море в штиль... Буває тривожно-швидке, як смерч, а потім перероджується в лагідно-дзвінке, як перші струмки на весні...
Кохання... Смак...
Воно як хмільний мед, як абсент, що запаморочує голову туйоном...
Воно солодке з гірчинкою... полунично-полинове...
Кохання... Спокій...
Вранці прокинутись раніше і дивитись, який він беззахисний, коли спить... Обличчям зануритись у його волосся... і не дихати, щоб не зіпсувати мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343127
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 15.06.2012
А навкруг – все не просто, навкруг -
Сто шляхів, сто доріг, сто розлук.
Як пройти нам удвох, не звернуть,
Не прогавить до щастя нам путь?
Є шляхи в паралельні світи.
Одним я іду, іншим йдеш ти.
Я дивлюсь за межу – горизонт
І молюсь, щоб закінчився сон,
Щоб дороги зійшлися в одну,
І скінчити світів тих війну.
О, жахлива яка та війна.
Щоби їй не покришки, ні дна.
Ех, покликати б садівників,
Не жаліли щоб часу і сил,
Засадили щоб густо бузком
Ті дороги розлуки кругом.
Виростав би на місці їх ліс,
Щоб з халеп тих ніхто не проліз –
Ні розлука, ні туга, ні сум,
Ні страхіття розпачливих дум.
Щоби виріс на місці їх сад,
Де б до сонця тягнувсь виноград,
Щоб співали в саду солов”ї,
Буйно квіти цвіли на землі.
Танцювали б щоб хмарки танок.
Я б сплела із ромашок вінок
І наділа тобі. Бо любов
Повернулась до нас, милий, знов.
Постелила б шовкова трава
Ложе нам, та трава лугова,
Де сплетуться і руки, й серця.
І не буде любові кінця.
Де таких садоводів знайти?
Я не знаю. Чи знаєш це ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336593
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 15.06.2012
по острой грани мира твоего,
порезав... душу /зарубцуется. А боль...
она всегда... меняется другой.
Наверно./
Я там, внутри тебя, но не с тобой.
Твоя душа... не-... не-прикосновенна.
не-досягаема. Ладони разжимать
бес-смысленно. За ними щит... от мира.
И от меня. По пальцам - солнце миррой
скользит лучами. Колко. Отнимать,
отказываться от прикосновений
невыносимо.
Связь скупым пунктиром
как меж планетами.
Душа тепла просила
принять ее.
Трепещущими лентами
путь рисовали мысли в... облаках,
чтобы растаять на твоих руках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344014
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 15.06.2012
напои меня дождями своими, небо
вдохни в меня душу свою, ветер
наполни сердце мое тайной, ночь...
когда в твоих ладонях пляшут ливни
под музыку вселенной - дай раздеться
душе. На вытянутость линий
подкожных вен свой поцелуй от сердца
оставь. Пусть сон коснется мыслей
и, обронив звезду в карманы неба
ты станешь ... необдуманно и близко
дышать, тихонько складывая небыль
в пустые руки памяти. Неспешно
вселяя в душу семечко надежды
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344015
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 15.06.2012
И день похож на день, и ночь на ночь –
Белесые, припудренные снегом,
Дремучие, как мысли человека,
Которому никак нельзя помочь…
Искрят под солнцем, мечутся в тенях
Потертостей луны (а-ля татами),
Недобрыми, тревожащими снами,
Наляпистыми, как грибы на пнях...
Молитвами гоню холодный ком,
Забившийся под ложечку испугом,
Так надоевшей за недели вьюги -
Проглатываю ночь одним глотком…
Рассвет студеный морщится в окно
Полуулыбкой сонной Мона Лизы –
Говеет до весны зима в сюрпризах
Так много дней, что даже - все равно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311971
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 15.06.2012
лучше бы промолчать
не говорить
не говорить ничего
не писать
но опять
срываюсь на буквы-звуки
чувствую твои руки
даже когда далеко
медленно и легко
касаюсь губ
я-зы-ком...
пью тебя
сном
тихим и нежным сном
проникаю в твое сознание
чувствую /улыбаюсь/
твое дыхание
теп-ло-е...
же-лан-ное...
странное...
ощущение странное -
знать что ты рядом и
не дотянуться рукой
строкой
касаться
когда
отпоют твои провода
песню чужих дорог
остаться
ветром в твоих руках
светом в твоих глазах
сладостью на губах
поцелуем...
z gj nt,t njcre.///
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333540
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 14.06.2012
Ні, не моє, не сонце,
І не моя примара.
Най, не зав`яже в кільця
Доля, як в небі хмари.
Попри усе, звикаю –
Фарби розводжу нишком…
Нащо? Не зволікаю,
Віск по краплинам тисне.
Вільна, легка споруда
З безліч числа хмаринок,
Кольору сонця – руда
Та з дощових блищинок.
Наче, Фата-Моргана,
Вийшла з-під криги в зорі
Завше, зненацька панна
У дощовім полоні.
Завше, як зорі – ясна,
Завше – незрозуміла:
Пані, панянко – панна,
Що від журби закрила.
Марево-блискавиця –
Доле моя пихата,
Райдужно-синя птиця –
Неба солодка вата.
Тільки торкнусь губами –
Тане, і лише присмак…
Дива Фата-Моргани,
Щастя-примари виблиск.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190336
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 13.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2012
Город мой злится - ты выпил его вокзалы.
Порваны все билеты. А поезда
вытерли рейсы. Замерли. Тишь глотает
брошенные в неизвестность слепые "да".
Город по венам впускает тоску. В фонарных
чашах, как свечи, бесшумно сгорает ночь.
Строки привычно без нежности остывают.
Кто-то включает звезды, чтобы помочь
выплеснуть выдохом рифм твою неизбежность,
смешанную с горчащим колючим лю....
А на губах - твоя сладость и ветра свежесть...
пью...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335188
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 12.06.2012
Нам всього мало – грошей, часу.
А часом - навіть голови.
Задумуєшся іншим разом, –
Іти навіщо і куди?
Аж спотикаючись, поспішно
Примарним навстріч чудесам
Летиш, а думка гріє втішна,
Що щось чекає гарне там.
Що буде хтось любить, втішати
З самого ранку й цілий день.
Нас сонце буде пригортати,
Пташки співатимуть пісень.
А потім – раз! І рано – вранці
Похмуре небо сипле сум.
Пташки співають. Та, поганці,
То не для нас співочий бум.
Але лягаємо знов спати,
А в думці – завтра – новий день.
І знову думкою багатий,
Що нам співатимуть пісень.
Бо, хоч буває, що для когось
Спліта весна з квіток вінок,
І стиглий щось шепоче колос,
І зір з Галактики – танок,
Та ненав”язливо ми скраю
Притулимося, ніби й нас
Вітає вранці птахів зграя,
І зупинився в щасті час.
Не проженуть? Та ми ж – нічого,
Постоїмо тихенько там.
І хай крива у нас дорога,
Та зіронька мигне і нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342864
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Нам крила то дають вдягти,
то відбирають,
Так люди по землі ідуть -
душі літають.
Ми підіймаєм очі в небо –
їх там бачим
І посміхаємось з любов’ю,
часом плачем.
А сльози – кров гірка душі,
сохнуть на вітрі,
А звідти шепчуть – Не сумуй
і сльози витри.
Коли ідеш – то ще іди
добро творити,
А прийде час – і ти злетиш.
Учися жити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342285
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Да плевать мне - что' там, у тех дорог!
Бог ли, дъявол ли тропы мои стережет.
Мне попутный ветер один не лжет.
В полнолуние
я опять срываю твои замки -
мне давно надоело с твоей руки
жадно слизывать алые угольки.
В час безумия
(ты так думаешь) я выбираю путь.
Открываю окна, двери, чтоб не уснуть.
Надеваю крылья (серые, правда не в этом суть).
В свете лунном
направление угадываю на вкус,
воздух сумрака зельем пьянящим пью.
Устаю от сомнений своих. Ус-та-ю.
Словно струны
были кем-то натянуты. Звук обрывал слова.
Надоело думать - права была, не права.
Заплетать из прозрачных слов кружева.
Синий сумрак
отделять от света - а чем же он нынче плох?
У него не больше слепых дорог,
чем у солнца. Только не так он строг,
как пророчат.
Хуже слышать нежность, тепло, потом
капли крови слизывать языком
с вен запястий. И слезы свои. Тайком.
многоточьем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342609
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Пусть царит тишина. Знаешь, время - учиться молчать.
А молчать в унисон почему-то до одури сложно.
Я читаю в глазах твоих странную осторожность
и безудержный страх на мгновенья меня променять.
Все слова потерялись давно или стали не те.
Понимание, кажется, спряталось где-то во взгляде.
Только я по привычке пишу на озябшей тетради
эти строки к тебе. Словно всплеском.
На тонком листе,
как прожилки кленовые, мысли оставили след.
Я пишу тебе письма... оставив молчанью ответ...
Плейкаст автора LaurA http://www.playcast.ru/view/1849115/
9e7783c3b8c09b2030bc234d571d256174c3e464pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339585
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 07.06.2012
Цією дорогою ходимо тільки
Я й вітер.
На ній, цій дорозі, так мріями пахне
Повітря.
Де прірва, де небо високе, що манить,
Не знала.
Хто взяв мої крила? Над прірвою в небі б
Літала.
У небі б літала, та щось не судилось.
Несила.
Десь крила легкі я зламала. Згубила
Я крила.
Дорога ховається за горизонтом.
Не плачу.
Колись стану пташкою. Небо глибоке
Побачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342175
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 07.06.2012
********
Все как всегда – без лишних слов.
Спокойно.
Все темы сняты и вопросов нет.
Из всех возможных – двину по окольной.
Своей. На негасимый лунный свет.
Звезда пинает лунности лучами
В проталинах на стыках полумер
Из года в год - придумано не нами,
А лоцманами внеземных галер.
**********
Как-то же ты смог меня обидеть…
Ненавидеть? Глупо ненавидеть!
Глупо распадаться от обиды
На элементарное несчастье,
На элементарные простуды,
Хвори посерьезнее и беды…
Все, что не случилось – в нашей власти.
Все пережитое – канет в дебет.
Как-то же ты смог и осчастливить –
В жестких пальцах мягче стала грива,
Радость ощутимее на ощупь…
Быть счастливой, Господи,
Что проще?!
********
Из жизни в жизнь,
С постели на постель
Переходил
Не зная сожалений,
Страдал недолго,
Не дотла горел,
Плевать хотел
На перепады мнений,
Чужих и близких…
Искренне страдал,
Так глубоко –
На самом дне колодца
Души бездонно-людной,
Как вокзал,
С витражными гирляндами
Из солнца,
Пробоями лучистыми весны
Сквозь седину
И пролежни сугробов
Видавших виды
Розовые сны,
Как лепестки
В страницах
...через годы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316469
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 04.06.2012
Я в світлі очі зазирну тобі, -
На світ з”являюся раптом новим.
Проляже знов до наших двох сердець
Любов місточком веселковим.
Тебе знайти – як едельвейс в горах.
Знайшов, кохана, рідна, мила.
Я на руках тебе носитиму,
Щоб ніжних ніжок не змочила.
І з водяною лиш лілеєю
Тебе зрівняти можу, в платті
З тендітних квіток, не захищена,
Що заховалася в лататті.
Тебе зрівняю я з лебідкою.
Кохання – то безмірна сила.
Зрівняю з Місяцем задумливим,
Ти – зірка світла, незгасима.
Твої слова – як дощик літечком,
Що розбиває рівновагу.
Ти – як криниця із цілющою
Водою, що втамує спрагу.
А я не знаю, звідки ти прийшла,
Розплющив знову згаслі очі.
Тобі я небо, мила, прихилю.
Бо знову сяють зорі в ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341190
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 03.06.2012
тембр дрожанья играет мыслями
музыка в унисон
я прикасаюсь к видениям. исповедь
строчная. словно сон
воспоминаний касаний взглядами
чувства по проводам
полу-дрожание, полу-объятия
бьет по вискам тамтам*
звуком по лезвию невозможного
запахом тайных сфер.
воздух на пальцах колюч, разрежен и
вдох замираньем стрел
жгучим накалом прикосновение
выдохом тайна мук
связано накрепко нетерпение
робким движеньем рук
памятью словно клеймом отмечено
алым мое плечо
линия кем-то моя начерчена
через твою.
печет....
---------------------------------
*Тамтам - ударный музыкальный
инструмент. Принадлежит к
металлическим идиофонам с
неопределённой высотой звучания.
Обладает способностью долго
вибрировать после удара, давая
многократные волны нарастания и
удаления звука и создавая таким
образом впечатление колоссальной
звуковой массы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340551
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Снова день. Всё пытаюсь желанья насытить.
Сто два шага вперёд – что на месте одном.
И смотрю вновь на солнце с улыбкой остывшей.
Оно там – высоко. Как свободно оно!
Каждый день, что ни дрянь, оно просто восходит.
Оно просто смеётся и греет чело.
Ввек не станет играть и кривляться на троне.
Оно, не выбирая, чисто и светло.
Ну а я несвободен, блуждая в пространстве.
То одно, то другое. Куда же иду?
Выбирая из множества тьму грёзных странствий,
Забываю причину со слов: почему…
Почему этот сонм из свобод угнетает?
Я во свет проникаю, признав своё дно.
И одна лишь правдивая мысль утешает,
Что меня вовсе нет, а есть только оно.
Это точность крупинки, в размер океана.
Эти «грузные» мысли, они мне легки.
Если праздная скука смех не отвергает,
Я по-прежнему близок к всезвёздной дали.
Информацию мусорный ум собирает.
Пусть. Его в том и роль. Но есть путь средь начал,
Не один и не много, а просто тот самый
Путь свободы, где мусор и рабский причал –
Это просто слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205581
дата надходження 12.08.2010
дата закладки 28.05.2012
Кудись спішать живі маріонетки – люди,
Егрегор стадності я відчуваю всюди.
Доросла дівчинка, а все чекаю чуда
Й не хочу вірити, що чуда вже не буде.
Така роззява, що вже десь згубила долю,
Коли за привидом ганялася по полю.
Й загартувалася - не відчуваю болю.
Не знала, певно, те розвалиться, що створю.
А будувала ж – ось цеглина до цеглини,
Та, видно, зроблені були не з тої глини.
І десь у простір, в пустоту надії линуть.
А дні чомусь біжать так швидко, як хвилини.
Та все ж здаватися (як воїн!) я не звикла.
Ось я – з мечем, а не з трояндою. Це прикро.
І хай все добре, до якого звикла, зникло,
Не варто скиглити. Ні стогону, ні крику.
Та я живу. Мене вже не турбують рани.
Мене, як мотлох, викидати, мабуть, рано.
Та й не лякають всі морози і тумани.
З трояндою я все ж зустріну теплий ранок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339937
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 27.05.2012
Стань моим дымом. Стань же!
Я пригублю нежность
с горечью или с фальшью,
c грустью или надеждой.
Нынче в моих пальцах
тонкость твоих мыслей
и огонек танцем
на острие жизни.
Стань опьяненьем. Может
ветер сотрет стены,
сумрак пути сложит.
Влейся в мои вены
винным закатом. Трижды.
Чтобы уйти в пленность.
Чтобы твои мысли
чувствовать внутривенно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333171
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 26.05.2012