Ти змушуєш плакати равликів,
бо кожна рана твоя є смертельною,
обличчя в росах солоних кришталиків,
бо кожна радість твоя є останньою.
Живим метеликом-одноденкою
ще не зустрівшись із подихом осені,
стаєш в ділах сердечних проблемною
моєю думкою багатоголосою.
ти легковажна, пастельна, світла,
в намисті жовтого ластовиння
І кожна смужка із твого світу,
плете своє п'янке павутиння.
Моя любов не така вже й вічна,
але ж і ти не дійдеш до грудня..
З твоєю радістю,що трагічна,
з твоїми смертями до полудня.
Давай заварим терпкого чаю,
Давай цей тиждень зігрієм вперше,
Допоки я тебе ще не знаю,
допоки в тобі не тріснув стержень.
.......
До громовиць, і до першоснігу,
коли стечуть твої очі туш"ю,
смертельним буде відсутність сліду,
того хто взяв твою частку глузду.
Це все статично,це все,як завжди,
і твої смерті набудуть сенсу,
моя хороша,повір,направду
в людини зовсім маленьке серце.
Я не кажу,що мені байдуже,
я не брешу, кажучи що хочу,
Але я знаю ціну за "ДужЕ",
і те, як давлять морозні ночі.
...
Пішли зі мною,всього на тиждень,
7-ім днів і ти зрозумієш більше,
Колись ми будем в одному руслі,
я буду чорним,а ти ще гірше:
Остання радість, остання мрія,
останній промінь нових світил...
ти ще одна моя мертва надія,
щоб стати сірим, й на мить живим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589975
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Коли зупиняються потяги і змучені тіні сміються,
Мої літаки твоє небо ріжуть на клапті,
Лишається віра у принців на конях і щастя на блюдці,
У каву на підвіконнях, в хмари кошлаті,
В вінчання у платті... (у довгому білому платті!),
У сонце як сонях, цілунки спросоння,
У те, за що кров"ю платять...
...Коли в паралельному позапросторі
голову - попелом, рани - сіллю, дороги - листям,
Ти зрозумієш, що ти боровся і вистояв,
А я усвідомлю нарешті: любити - просто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357648
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 09.05.2015
Чорна кава - не виклик Морфею.
Просто теплий гіркий порятунок
Від ночей, що пишуть сажею
За вікном свій похмурий малюнок.
Розтікаються ранки барвами
У буденності сірі віхоли.
Закипають у скронях спогади,
Як одним ми подихом дихали.
І ніде не знайти мені спокою,
Все минальне у цьому просторі.
А за вікнами плаче та сама ніч:
Стигне кава і хліб у тостері.
27.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414913
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Думки, слова і вчинки ,
У серці лиш крижинки…
Ілюзіїї та почуття,
Впадаю в забуття.
Зітхання та розмови
І сльози – краплі крові.
Доторки й цілунки,
Мов порвані малюнки.
Зізнання й сподівання
Та знов розчарування.
У поглядах розпука,
Напевне, час розлуки.
Пояснення даремні.
Дві долі ми окремі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339789
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 26.05.2012