Я не була морфемою життя.
Твого життя. Напевно і не буду.
Холодний дощ, мов квазікаяття,
Змива потроху із душі полуду
І засинає спомином на склі
Про незабуте, виплакане вчора.
Інтрада смерті чується в імлі,
Вмирає щемно у мені покора.
Я не була. Чи ти не захотів...
Тепер слова,немов могильні плити,
Німі й важкі. То схимники степів.
Словами душу вбиту не зцілити.
Тепер невпинно потяги мовчань
Із пункту "Ми" до станції "Колишні"
Нестимуть рештки снів і сподівань
У весни ті, де білим цвітом вишні
Зустріла нас украдена любов.
Пізнали смак отруйного оршаду.
Я не була. То чи воскресну знов?
Розп'яттям душ сплатили ми за зраду...
..............................................
Я не була. Напевно і не буду...
*Інтрада - невелика інструментальна п'єса, що виконує функції вступу до якоїсь урочистої церемонії.
*Оршад - напій з мигдалевого молока.
22.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730353
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 10.12.2018
- - - - - - - - - - - - - «жизнь хороша, как скумбрия в томате...» (Князев)
ЖИЗНЬ ХОРОША
жизнь хороша, как... скумбрия в томате,
жизнь хороша, как... с хреном холодец,
как эскалоп, как устрицы в шпинате,
как жирный и горяченький супец...
жизнь хороша, как... водочки графинчик,
как рюмочка (седьмая) коньячка,
как сладкого кагорчика кувшинчик,
как кружечка холодного пивка...
жизнь хороша, как... Даша, как Параша,
как Раечка, как Ада - хороша,
как грудь у Груши, ножки у Наташи,
как попочка у Нюши (и душа)
жизнь хороша, как... в марте ручеёчки,
как летом крымский берег (наш родной:)
как осенью листочки и кусточки,
как ёлки и снегурочки зимой...
жизнь хороша, как... чудное мгновенье,
жизнь хороша (сегодня) (и вчера)
как сладкий сон, как дивное виденье
жизнь хороша (но только не с утра)
- - -
жизнь хороша, как... скумбрия в томате,
что плавала когда-то глубоко,
но кто-то свысока ей бросил: «хватит!»
и выловил ту рыбину легко,
он отрубил ей хвостик с головою,
распотрошил, пожарил и - в томат...
и вот она лежит передо мною
и источает чудный аромат...
а рядом с ней - салаты, эскалопы,
горячий супчик, нежная лапша,
графинчик водки, Нюша (с дивной попой)
короче говоря -
жизнь хороша!
:)
.........................................................
© Copyright: Антип Ушкин, 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608704
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Ой сяду я під горіхом
На пеньку край хати
У якій ня сповивали
Мій батько і мати.
Ой сяду я тай згадаю
Молодії рочки,
Як ми з братом виростали,
Як в лісі грибочки.
Як ми з братом виростали
Виросли й змужніли
В світ широкий, непізнанний
З хати полетіли.
Та хатина із батьками
Нас завжди чекала,
Мати край вікна щоночі
Сльозу витирала.
Нема батька, нема брата
Вже не стало й мами
Не повернеш, бо минуло
Скропився сльозами.
Висушило сльози сонце
Крізь шибку в тій хаті,
В рідній хаті де були ми
Душею багаті ...
16.08.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601968
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 04.09.2015
Згасає ніч у зорянім намисті,
Кидає сонце перші промінці.
Гаряче серце,руки мозолИсті,
Скупа сльоза на зморщеній щоці.
Старий дідусь з дитячими очима
Збілілі скроні,мов грудневий сніг,
Вітри життя шугають за плечима,
І лиш самотність тулиться до ніг.
Відлітувало літо...Й на долонях
Не полічити зморшок-павутин,
Його роки,немов дозрілий сонях,
Зерном налитим хиляться за тин.
Відвесняніла юність скороплинно,
Червоні маки вицвіли в душі.
Золотокоса осінь журавлинно
З глибин очей все ллє рясні дощі.
І все частіше протяги зухвалі
Перемітають вигини доріг.
В його усмішці крапельки печалі...
Спішить годинник - щастя оберіг.
Старий дідусь вдивляється тужливо,
Як завірюха білить за вікном.
Зимовий простір дихає сонливо....
Гірчить самотність в серці полином....
4.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550706
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015
Шовковичиться ранок. Чай на двох
Розіп'ємо під сонячним каскадом.
Янтарні зорі в трави,мов горох,
З гілок нічних розсипались за садом.
Меліси холод тулиться до скронь,
Повітря пряним соком налилося.
А ти,зігнавши сни із підвіконь,
Знов зацілуєш звивисте волосся.
Вустами ніжно плечі обпечеш
І зазирнеш у вічі волошкові.
То янголи з блакитно-білих веж
Крильми прядуть тенета із любові.
Впаде сльоза гаряча з моїх вій,
Усе збулося,що просила в неба...
В долонях тане щастя заметіль.
Ти поряд. Мій. А більшого й не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504242
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 11.01.2015
Не знаю я, не знаю й досі
За що люблю ту німфу-осінь.
Чом серце рветься в височінь,
Коли крізь хмари бачу просинь.
Не знаю я чом плачу щиро,
Коли птахи летять у вирій.
Ляга на душу смутку тінь.
Зникають крила в пряжі сивій.
Не знаю я чому жоржини
Так зливно в вечір тихоплинний
Свої шовкові сльози ллють,
Схиливши голови дитинно.
Не знаю я, не знаю й досі
Чом так журливо у колоссі
Вітри пожухлі струни рвуть,
Коли приходить німфа-осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523416
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Якщо б мої легені завтра змучились-
Стань видихом моїм...
Щоб ангелів не змусили
Вдих запускати в ритм!
Щоб не хворіти звичкою
Любові із жалю...
Повір,Амура змусили
Спустити ту стрілу!
Якщо моє серденько завтра вибухне-
ЯкОсь мене згадай...
Недбало так...Відчужено...
Без зайвих клопотань,
Без домішків зухвалості
Та стійкості образ.
Бодай ось так відчужено...
Нехай в останній раз.
Якщо моє прохання завтра згубиться
Все ж не торкнувшись хмар...
Я знаю ти здивуєшся
Впізнавши хрип октав.
Впіймавши окрик терпкості
У надлегкій журбі
Ти навіть не обернешся...
Зоставшись у мені...
Якщо твоє нутро все ж завтра збудиться
Знайшовшись між рядків...
Хоча б ось так...відчужено...
Тягнись до голубІв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523464
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014
Читай у серці. Десь серед картин
Прихована, проте відкрита настіж
Смакую як досвітанкова затиш
Як теплий мед, гіркий до сліз полин
Читай мене.
Шукай мене в словах
У передсерді, на долонях, пальцях
Досліджуй, як шукають правду старці
Що бачать Бога в білих пелюстках
Троянд, зелено-ніжного відтінку…
Терпи, ламай і муч мене. Я вся
Перед тобою.
Ніжно-тепла й боса
Заплутайся у темному волоссі.
Не плутай, де є правда, де краса,
Проте, вони обидві гарно брешуть,
Я не свята, я дика нічна нежить,
Я грішниця. Я відьма, я біда.
Там де мій смуток, де мій біль, там рай
У мого серця темно-карі очі
На вогнище мене. Пали щоночі,
А потім кожен ранок воскрешай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519208
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014
Скрипить гіллям в саду старенька слива,
Крильми сумують в небі журавлі.
А я стою заплакана й щаслива...
Мале дівча на батьківській землі.
Он визира біленька рідна хата,
Шумить привітно вишня гомінка.
І чорнобривців вервечка строката...
Їх сіяла матусина рука.
Зрина, роками схилена криниця,
Смакую спогад чистої сльози.
І виноград он татковий кущиться...
Чоло цілує дотиком лози.
А під вікном гойдаються жоржини,
Махровим лиском в'ються спориші.
І,мов живі,натоптані стежини
Ведуть туди,де радісно душі....
Летять хвилини стрімко горобцями,
Пір'їнно снять на сонячних дахах.
Спрагливо п'ю пропахлу чебрецями
Дитинства мить в загублених роках.
Скрипить в саду сумна старенька слива,
Немов гука: "Ну все....Пора...Іди..."
А я стою заплакана й щаслива....
Іще не раз в душі прийду сюди...
7.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492104
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 23.08.2014
(+Той,що воює з вітряками)
Надто пізно ставати украй потрібними
Повернувшись в холодні душі.
Прагли стати морями,мостами рідними...
Та запізно:вбиває мерзлючість!
Та запізно:повсюди лиш грубість,
І відсутня Господня милість…
Культ сили- взаємна байдужість,
У кишеню захований стилос!
Надто важко помножити власну щирість
Упиваючись медом брехонь.
Ми не прагнем відвертості,в моді-стислість.
А любов-лиш на рівні стегон...
Архікласним розкрученим брендом,
Алкоголем розпеченим в кров…
Ми кохання зробили трендом,
Зруйнувавши фундамент основ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517281
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014
Я соняхи до серця пригорну...
В них стільки літа й неба голубіні!
Зачепить вітер зболену струну,
Сповільнять хід мірильники настінні.
Нехай біжить по коліях життя...
Тихцем зійду на сонячній зупинці.
Дідисько-дуб вже віти он простяг,
Додолу трусить жолуді-гостинці.
Хатина бабці білим реп'яшком
Вчепилася край вулиці,старенька.
І до дверей стежина в'ється швом,
У грудях щось здригнеться і затенька.
Люстерця жовтоокі розцвіли!
Медово плачуть в гущу молочаю,
Вже скоро ніч накрапає смоли...
А я до серця сонях пригортаю....
**Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510369
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 12.07.2014
Шелестіла б вустами на вушко дива...щоби пам'ять спочила від наглих конвульсій...
Щоби спогад сховався у нірці крота...й призвичаївсь до завчених функцій...
Я б тебе огорнула...шерстяно...чимдуж...щоб ребро розігнулось від тиску емоцій...
Я б зігріла ще завтрашнім- вчорашній штрих...я б вдалася до імпровізацій...
Я б тебе не віддала...заклято...навскіс...щоби очі вдяглися в усмішки із цвіту...
Ворогів би зцілила узваром із квітів...Здивувався б чарівності в нім...
Я б в тобі зазвучала...романсом...навзрид...щоби серце звільнилось від пильності звуків...
Я би констатувала,що ти чарівник...ти ж веслом відбивав ритм на суші...
Я б тебе упіймала,Блукаючий нерв!Я б тебе упіймала на piano чи forte...
Я за двох відспівала б...Провулком пройшов ти...
Незнайомками бавлячись вслух...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483756
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 10.03.2014