Забути небажані лиця,
В минулім лишити фантоми,
Радіти найменшим дрібницям,
І вірити дотикам втоми,
Думок припинити сваволю,
Повірити в небо відкрите,
Пустити тяжке все на волю,
І себе, нарешті, простити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789567
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 12.05.2018
Сутінки вкрали день. Сховалося в них село.
Зникло село, яке колись-то селом було.
Зарості лободи. Залізли в бур”ян сади.
Кинутих вікна хат тьмяніють серед весни.
Тяжко. Нема життя. Занепад, і смерті тінь
Бродить. Вселилася тут. Тиша і запустінь.
Згорблені постаті. Як тіні, як привиди.
Хто з них чекав, коли у старості тут біди.
Мовчки сидять вони. І слухають тиху ніч.
З сутінками життя зустрілися віч-на-віч.
Кумкання мудрих жаб. Сови істеричний сміх.
З поля сама прийшла корівця остання їх.
Гулко в хліві луна корови копита стук.
Жде, як завжди, вона натружених чорних рук.
Пахне свіженький хліб на лавці під рушничком.
Місяця гострий ріг. Черемхи цвіт – за вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350859
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Вітаю. Не змінились. Молодчина.
Як діточки? Ростуть? Летить життя.
Ваш чоловік в одному класі з сином
Моїм навчався, ще як був дитям.
Як був… Тепер далеко в закордонах.
Вже кандидат. Сім’ю туди ж забрав.
Такий… холодний. Дуже рідко дзвонить.
Я розумію: в нього купа справ.
Один він в мене, більше не родила.
Завжди чомусь був проти чоловік.
Казав, що діти надто вередливі.
Коли б тоді та й розум голові!
Шкодую. Дуже холодно ночами.
Віддавна з чоловіком не спимо.
Так можна сходить з розуму почати,
А в нас нічого – компроміс умов.
Я це «нічого» била метушнею:
Вовтузилась в будинку і в саду.
Але самотність - я зжилася з нею –
Повільний постріл долі вхолосту.
Тому-то, люба, добре, що аж троє.
Щаслива ви. Вже черга… Час іти.
На клопоти земні махніть рукою,
Бо і вони, повірте, золоті.
Розмову цю залиште поміж нами.
Пробився, бачте, смуток у гортань.
Жіноче щастя – часто чути «мамо».
Це варте геть усіх земних старань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348384
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 15.07.2012
(байка)
Захотів Баран у депутати,
Щоби світом цілим керувати.
Щоб спокійно красти і надалі,
А мандат й закони захищали.
-Чим я гірший?,- став себе питатити,
-Барани давно всі депутати!
Лошуків на світі ще багато!
Дам вівса – підуть голосувати!
Маю роги довгі і копита,
Щоби опозицію «гасити».
Не біда, що бекаю дві букви!
Я за гроші скуплю всі науки!
Зміню документи,щоб не взнали,
Що злодюга я, розбійник досконалий!
Й за відро вівса знайшлось багато
Лошуків й Баран став депутатом.
Ну а потім відібрав той Баранище,
Весь овес, конюшні й пасовища.
Щей Вовків набрав у охорону,
Стерегти Баранячі закони.
А мораль від байки – перед вами:
Ну не будьте також Лошуками!
За відро вівса не продавайтесь,
Баранів щераз не обирайте!
07.12.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298517
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 03.07.2012
Плющить дощу краплиста хлюпінь
Під грімкотливий шал небес.
Палких чуттів живлющий струмінь
В душі, зростаючи, воскрес.
Вогнистих віч трагічна сповідь
Спиняє в постуку серця.
Та ненароком погляд ловить
Гримасну зболеність лиця.
Словесну далеч вух оглухлих
Громи не в змозі осягти.
Пливе сльоза з очей припухлих
На павутині німоти.
Краси безжальна нарочитість
Вдаряє болем неземним
І вся природи урочистість
Повита видивом сумним.
Усе від Бога, все, як треба.
І тільки голос, тільки слух
Колись давно по волі неба
В утробі матері потух.
Весь світ - в очах, в розмовах пальців,
Гіркий на смак, немов полин.
Німий язик протуберанців,
Нечутний блискавки розклин.
І важко жити в безнадії -
В недуги просвітку нема.
Свої тяжкі, пекучі мрії
Несе в душі глухоніма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283949
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.07.2012