Зажди, спинись, не рухайся, чекай, -
Не дай пульсаціям мети сягнути зараз.
Горю в тобі; в знемозі через край.
РазОм з тобою прагну злитися в екстазі.
Давай-но вдвох здійснімо свій політ!
Та просто зараз - пиймо чари диво-миті
До дна із насолод. ...Емоцій зліт
І вибух пристрастей. ... Між нас блаженства ниті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387973
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 08.01.2013
Спинись, мовчи, - не треба слів!
Нехай за нас говорять наші очі.
Цю мить ми виткали зі снів,
З"являлися котрі посеред ночі,
Де ми удвох у лоні тьми,
Мов на долоні в місяця - на ложі.
...Для когось тільки мить.., а ми,
Насправді між собою геть не схожі
(Одної річки береги),
Цю диво-мить проносимо крізь рОки
В очах своїх. І навкруги
Прекрасний світ, життя ріка - широка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387348
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 27.12.2012
* * *
Я – України син по духу й крові.
Отут моя прапращурна земля.
Я – виток з мудрих праведних селян,
утверджую себе в живому слові.
Безбатченком смішним не був ні разу.
І не лякаюсь карликів Кремля.
Нащадок я Тараса й Василя.
Ми ще дамо кагебенутим газу!
Отут нам жити, по світах не бігти.
Вовік оберігати рідний край.
Збудуємо-таки для себе рай,
якщо ми справді України діти.
І я шпильки вставляю навіть ближнім,
та не лукавлю. Час лікує й б’є.
А що іще зозуля накує –
те знає небо. І розквітнуть вишні!
Єдине небо в нас, єдина ненька.
Нехай сичать перевертні-кати…
Єднаймося, шануймося, брати.
Хай завжди українно серце тенька!
Одвіку нас поріднює Всевишній.
Чи не навчив?
Гриземся-грішимо
та ненаситно ділимо Його.
Чи люди, чи раби ми нікудишні?!
Ми – є народ.
Природно і логічно.
Не буду я затурканим ягням.
Я – українець, тут моя земля.
І буде Україною довічно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371690
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Віками мову нашу всі труїли
Найбільшим був російський гніт
Законами освіту потопили
І майже знищили той світ
Така вона була роками квола
А мова відродилась та не скрізь
І так не та уже співуча
Не та яку Шевченко захищав
Не та якою Предки розмовляли
Ніхто старої вже не знав
І тут прийшли свої дибіли
І Владу в руки узяли
І мову узурпаторів рішили
Нарівні з нашою ввести
Тепер війна словесна в Україні
І тим хто рідний край відстоює
Кричіть !!! Бо ми живемо в Україні
Навіщо тут нам по Москальски говорить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354980
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 16.09.2012
Ти пригорнись з теплом до мого серця,
Як ніжно горнеться до мами малий син,
І так тужливо в ньому все озветься,
Коли, здавалось, не залишилось причин.
Тебе обнІму, а в самого сльози,
Та не з очей – з самого серця потекли,
В душі весна, пройшли люті морози,
І від кохання твОго… танули річки…
́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363555
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Чому сумна та дівчина,з будинку що навпроти?
Все поглядає мовчки,на деревце в саду.
Що трапилось,спитав би,допомогти не проти,
Та якось запитати,ніяк не підійду.
* * *
Цей сум у погляді,що тане десь в безодні
Думок,переживань і мрій,що так і не збулись.
Я знав її завжди,але чомусь сьогодні
Цей сум і біль у мому серці запеклись.
* * *
Та щей в душі,це дивне почуття провини
Це так болить,а я й незнаю хто ти.
Сумне лице,з очима мов в дитини
Чому сумна та дівчина,з будинку що навпроти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360937
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 14.09.2012
Просочивсь вечір, смаком м`ятним,
Ніч сумно накидає темну шаль
І хмари папірцем зім`ятим,
Пливуть кудись,за горизонт...у даль
Хвилює штори теплий вітер,
Забувшись,в вальсі кружить тихо час,
І ніжність ароматом квітів -
Через роки єднає знову нас
Блукала зустріч ця мостами,
Губила поцілунки край доріг -
Вже осінь пише нам листами
І жовте листя кидає до ніг
Зникає втомлене мовчання,
Скінчилась почуттів болюча гра,
Та й нерозтрачене кохання -
Нам повертати з вирію пора
...Тихенько сяду на коліна,
Струшу з очей твоіх сумну печаль,
Життя пробігло, мов хвилина,
Й весільну дітям грає вже скрипаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364097
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Мовчу - мовчатиме й осіння ніч...
Не рознесе таїн кармічний вітер,
Він тільки що сліди від протиріч
З очей турботливо і ніжно витер.
Вслухаюся до вітряних пісень,
Натхненність ледь вуста мені колише.
Зібралась ніч народжувати день,
А я мовчу... Я в цілковитій тиші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363764
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Цю музику зустріла випадково -
Шукала в творах неймовірну тишу,
Яка зникає потім вибухово -
І це нарешті в мене дійсно вийшло!
Мелодія шаленого кохання -
Відверте спілкування скрипки й моря,
Спочатку схоже на сумне зітхання,
А потім ніби вибухають зорі…
Повільно, швидко, потім знов повільно -
Звучання експресивне й динамічне,
Мелодія струнка, класична й вільна,
Глибока емоційно, наче вічність…
У звуках скрипки був життя початок -
мелодія дитину сповивала,
На скрипці грав «як Бог» Вівальді батько
В соборі Марка й оперних виставах…
Він готувався до богослужіння,
Одержав сан священика, і месу
мав повне право вести самостійно,
Але на довгі роки став маестро…
Його сонати залунали всюди,
Зачарували навіть серце Баха,
«Чотири пори року» знають люди
Чайковського, Вівальді й Гайдна…
Окрім сонат, до кожного концерту
Антоніо присвячував сонети…
Чотири пори року – символічні,
Вівальді мудрі роздуми про вічне…
Весна – святе народження дитини,
А літо – символ юності й кохання,
Пора осіння – зрілість для людини,
А взимку старість – це пора остання…
Закохана в мелодію Вівальді,
Танцює кров в моєму міокарді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363914
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012
Осінь. Осінь. Осінь.
Листя, небо й вітер,
І дитинство босе
В золотих листках.
Я ходжу по світу
В переливах сонця
Й на прощання чую
Як співає птах.
Осінь. Осінь. Осінь.
Чом така щаслива?
Небо твоє – долі простінь голуба.
І за склом кохана довгожданна злива,
І біжить дощами дітлахів юрба.
Сяду я на лаву: поцілую небо
І схилюсь спиною в хмари дощові.
Як я цього хочу! Як мені це треба –
Бачить поле щастя у малій тобі.
Осінь. Осінь. Осінь.
Мила. Ніжнотонна.
Тепла і рум'яна в травах росяних.
Лагідно-душевна і приємно-сонна
Ти бентежиш струни у серцях живих.
Шурхотом сторінок і ковтками чаю
Ти озвалась нині у оселях всіх.
Я тебе ціную. Я тебе кохаю!
Й щиро тобі вдячна за безумність втіх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356701
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Вечірня тиша.Персикова м'якоть
Сльозиться соком в скошену траву.
Рожева хмарка, наче вовни клапоть,
На гілку настромилася криву.
Розсипав вечір мелену корицю-
Забагровіла неба акварель
І у стару покинуту криницю
Впустив відро скрипучий журавель,
Щоб начерпати зоряних дукатів.
В задумі кроком стишеним бреду,
Між крон сонливих яблука бокаті
Димком солодким куряться в саду.
Тремтить роса на травах, мов на віях,
Вже й ніч вуаллю темною сповзла...
І в тиші цій легка меланхолія
Торкнулась ніжно теплого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352846
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Київ. Жорстока спека.
З Ради кульгала Мова...
Обдерта… Майже мертва...
У небо погляд... В вись хрести.
Дзвенить… Фальцетом
Не помісна церква…
Дзвенить монета;
Підкуп, чи пожертва,
Внизу: бруківка, суржик,
Чорний беркут.
Дім Український. Голод.
Студенти. Крути. Нації батьки.
Історії круги.
Чи можна пам'ять стерти?
Йдуть. Посміхаються.
Онуки тих червонопиких,
Що у Холодному Яру
В крові топили українство вперте…
Паперть. Поезія. Поети.
Слізьми пливуть сумні рядки.
Наш Батько мудрий :- Де ти?
Безвихідь. А чи часу тятива.
Московщина... До Пушкіна,-
Французькі лиш куплети.
Там Захід «друг». Зі Сходу « брат»
А мати українка. Німа.
Без колискової дитя.
Ридма. Віка.
У серці пращури,
У голові Москва.
Душа! Яка?...
Зґвалтована, спаплюжена.
Йшла Мова вперта, в спеку.
Води..., грози просити.
У студента, у поета….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350940
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Вранішнє сонце крилом оксамиту
Плавно гортає хвилястий трактат.
Берег. На березі птаху підбито...
Ранок тремтить від безвольних утрат.
Хто вона... Хто?! Та здається - нізвідки,
Наче ніколи її й не було...
Зорі у темінь сховались, як свідки,
Море сльозами з очей протекло.
Що за одна? Чи літала у хмарах,
Вітру в потік всю віддавши себе?
Марна надія, що феніксом стала -
Жар свій колодою в море несе.
Плавно гортає окрилене сонце
Хвилю за хвилею - інші світи...
Час пробіжить панівним охоронцем -
"Нащо затрималась? Ну ж бо... лети..."
Ялта 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350990
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Дружищє-старіна, ми тріста лєт как вмєстє!
Ми всє – адна страна, і всьо у нас честь честью!
Із-за чего сир-бор? Вєдь мать у нас – славянка!
І общій разгавор, і піво, і таранка!
Еге ж! Таке-таке! Ми, друже, дружим дуже!
Під ваш «мать-перемать» то плачемо, то тужим!
По-п’яні й справді ти розкрити хочеш душу.
Та «язиком» своїм мою ти мову душиш!
Ну, вот, мужик, апять свайо нитьйо заводіш!
І снова, мать твою, што-та пра гньот гародіш!
Ти хочеш, штоб базар случілся по-трєзвяні?
Тєбє мой пєрєгар дароже газа станєт!
Для брата поводок завжди чомусь шукаєш –
Як не «язик», то газ – ціну все підіймаєш!
Не раз вже показав, що в будь-якому стані
Тримаєш руку ти на газовому крані!
Ну, ти хахол, дайош! Ти чьо!? Укладом свінскім
Ти толька сало жрьош свайо по-украінскі!
І космос, і уран, і слєд стопи мєссіі,
І тот же самий кран в руках маєй Рассіі!
Москалю, знаєш ти – у нас не тільки сало!
Ти стільки вже загріб – тобі все мало й мало!
Не все в твоїй руці, північний ніби-брате!
Наші зійшли синці, і ти це мусиш знати.
Дорожча за життя нам зараз наша мова!
Ми вичистим сміття і все відродим знову!
Імперська ти свиня! Сказать тобі я мушу –
Все буде в нас, якщо відстоїм мову-душу!
---------------------
Написано 15.07.2012 на акції на підтримку голодувальників під Українським домом разом з Юргеном Пті (строфи від імені рускава брата)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350858
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2012