[img]http://cs310216.vk.me/v310216008/5123/5Vi5nHr_rdo.jpg[/img]
Зриваю з уст твоїх несказані слова,
Як вітер осені зриває листя клену,
А їх мелодія така мені сумна,
Коли лягають з криком на холодну землю.
Не чув би я оті слова: вогнем печуть,
Зривають дах і віднесуть його далеко.
Пожовкле листя ще б росло, але чомусь,
Так повелось, втрачати тих, кому нелегко.
А ти страждала мила – сохла, як той клен
І листя непомітно стало облітати.
Якби ж ти тільки знала, як мене шкребе,
Що не зумів те листя вчасно позбирати.
Надію мав – чекав наступної весни,
Тому що все на світі оживає знову...
А на засніжених полях стояла ти,
І я ... не зміг сказати ані слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462576
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 13.12.2013
Укравши всi моï думки,
Ти нiжнiстю запеленала.
Любовi подихом
тремким
З осколкiв серденько
зiбрала.
Й твоï гарячiï слова —
Мов пелюсток до нього
дотик,
Який штовхає з-пiд пера
Взаємностi черговий
поклик.
Тепер, як поруч, простip й
час
Здають позицiï коханню.
Здолаєм все, а цi слова,
Ти знаєш — не простi
зiзнання.
Бо ïх вогненнi язики
Звергають прямо iз
грудини,
До серця дотиком коли
Ти палиш гаряч з
середини.
І мрiя щира майорить:
Тобi життя все
присвятити,
З тобою тiльки в небесах
Отих три зiрки запалити,
Що тебе мамою назвуть,
Мене обнявши скажуть
"тато"... —
Такий мiй сенс в цьому
буттi.
Зробить до цього ще
багато
Нам треба, але знай, коли
Твiй вiдчуваю поруч
подих —
На свiту край готовий йти.
Моє життя ж бо б'ється в
тобi...
(31.07.2012 М.Опанасенко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363344
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 23.01.2013
Здавалось, що такого не буває,
Здавалось, Інтернет – це просто гра.
Здавалось, що вона мене кохає,
Але настав і цього разу крах.
Я переможений, вона – не переможець,
Бо переміг над нами Інтернет.
Здавалось ні емоцій, і ні міміки, а може,
Ще легше так потрапить до тенет.
Напевно, не даремно так назвали -
Всесвітня павутина – наче той павук
Обвив її, мене, окутав… Перетравить!
І виплюне, як непотрібних мух.
Різниця в віці, кілометри, перешкоди,
Не думали тоді, що так буде.
Ну а тепер, немов у переходах,
Ховаємось від почуттів, людей…
P.S. Знаю, що банальщина…..
все одно… це зарашні переживання…
пройде…...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304984
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 14.08.2012