Прости мені, Язичнице.
Прости,
що ясен
облітає -
золотий
і стигне кава.
Усе частіше
хочеться іти
туди, де гір
зажурені Світи
і трави.
Де голоси
підхоплює луна,
дуби правічні –
неземна стіна:
сторожа Божа.
Ярило кожен день
долає тьму –
ти знаєш?
То скажи мені,
чому –
тривожно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362227
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 30.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2012
чую запах рядків
що замерзли на твоїм підвіконні
на долоні невпинно танцює повія-весна
я навшпиньки себе піднесу до твоєї спітнілої скроні
пальці сохнуть
то карма на двох нас одна
обвітрились вуста у сьогоднішніх
днів-старожилів
хоч прикрию папером нашу осінь
як Єву з гріхом
нераховані вірші
якими наповнились жили
божеволіють тихо
у німому метро
десь позаду небес
у куточку чийогось балкона
сірниками горить завагітніла думка-нічліг
і стікає вином закодована повість по ньому
алкоголікам добре
вони можуть забутись на мить
акровіршем малюю твою постать в осіннім болоті
і волосся смакує цигарку
відчуваючи холод туманів старих
загубити себе у руках
чужинецького вітру
я посиджу на кріслі
сокусую образи-сновиди
як комаха Ґрегор
вдчуваю розпач
як він же хочу жити
а
ти
і там
закінчення
всього
мого
несказаного і несказанного
перебутого і недопитого
прикритого
посмішкою
ідіота)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371815
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 23.10.2012
- ?
- Збуджує... заборонені емоції куди гостріші за офіційні... Погляд чужого (і тут таки згадується те зубате страшидло!) не так бачиш, скільки відчуваєш, дотики атакують електричним розрядом, а шепіт сприймаєш як вишукану гру у зваблення...
-?
- Ти не розумієш!! Я! У моїй голові теж не вкладається цей непізнаний смак отрути!!! Знаєш, таке враження, що я Хіросіма, а він експерементальна ядерна бомба відчуттів! Так! Саме ядерна! бо ж неконтрольовані хвилі тих табуйованих хххочу ( най лише теоретичних!) здатні стерти гордість свого „Я”, у порох перетворити вірність обіцянкам, онулювати память про Твої заповіді...
- Ця зброя здатна на усе, окрім ... окрім зачаття нового життя. Зброя не здатна на диво. Вгамуй свої пристрасті і згадай про ніжність кохання до свого!
- Знаю... знаю, що мозок Ти мені дав, щоб угамовувати диявола в серці... Та чи був Ти коли-небуть жінкою, щоб зараз давати поради мені...Мені! Жінці, яка за своє життя пізнала кохання, та не пізнала пристрасті; жінці, що вірить Тобі, але втрачає надію на колискову; жінці, що говорить про своє щастя, та не чує його голосу? Чи маєш Ти право судити Жжжінку, якщо ніколи не був нею на створеній Тобою землі?
- Зброя... Утилізуй в собі зброю! Дав тобі вибір – користуйся!
- Вибір... вибір роблять тоді, коли мовчать емоції... А вони в мені як пекельний вогонь – мушу шепотіти, говорити, кричати, бо випалить нутрощі! Горить! Відчуваєш? Горить! А його очі кольору сірого неба не просять, не обіцяють, навіть не вимагають мого серррця...лише тіло і ... трохи душі... Душшііі...тіііла... Ділись з ближнім своїм (сміх і тільки з Твоїх заповідей!). Чи не так? М? Відповідай, о Ваша Святосте!!!
- А очі твого, очі твого не горять вогнями райдуг, не світяться усіма падаючими зірками, коли ти вдивляєшся у них ледь дихаючи від дотиків свого? Чи твій не зігріває твоє бентежне серце і не дістає з провалля пристрастей твою душу? Жжжінко!
- Мій дістає...а це хіба його біль? Це ж Ти, Ти, що сотворив мене (на дідька Тобі мій дозвіл!) мусиш оберігати від тих бомб бажань! Ти мусив би закривати провалля! Ти! Але натомсть дав вииибір – на, дівчинко, користуууйся зброєю вибору. Тілько забув Ти про інструкцію для такої цяцьки!!! Чуєш? Ти, сама досконалість і милість! Чуєш?!
- ?
- Виходить і Ти не без гріха... Батько... Хм...
- Воскреси память, дочко... Зімкни повіки і пригадай свого...
- ???
...Згадала... Майже тілесно відчуваю ті райдуги свого, ті теплі уста свого, ті танці під шелест осіннього листя зі своїм, ті мої заціловані родинки своїм... Згадала... (дивно – повіки самі вимкнули картинку світу...). Дякую, що у серця є память... Ххх (перший вииидиххх)
- Дівчинко... Жінко... ніхто не в праві судити тебе... Я не в праві!
- Вірю Тобі, вірю в Тебе... як завше... Не даватиму в оренду пекельному князю (його істинне імя – пристрасть!!!) ані кутка свого серця... Бо там, у серці, знову райдуги... Поки що. Так... поки що...
- Памятай, Жінко, що і ти не знаєш, кого твій поселив у своє серце...
- ???
Ку-ку-ріііікуууу!
- Славімо ррранок! Хвала сонцю! А то ці думки про ... таки заженуть до психіатра!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371401
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2012
Дві насінини
Проростуть одночасно
Якась виживе
***
Вітер напився
.роси і води з джерел
П"яний літає
***
Туман спадає
Прокидається осінь
в дзеркалах літа
***
Самотня птаха
Вітер застряг між пір"я
Крапка у небі
***
Намисто впало
Кольорове на землю
Як позбирати?
***
Очі зелені
Всесвіт у них потонув
Тебе не видно
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352657
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Думки доведені до душі
Дрімота діл дістала долю
Дороги дарують дощі
Добро дароване дому
Досить давити дистанціями
Долю дусить деградаціями
Дріт доблесної династії
Дулом дробовика дасть дії
Демонстрація дивних драм
Доброзичливим днем долина до долу
Добрих дів для добірних дам
Добавляє дубльовану дозу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347464
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Якщо лакі страйк то тільки червоні,
Та без тебе вони стали занадто легкі …
Ці ракові палички
Шкодять мені не більше : літнього дощу, спеки, шкідливої їжі з фастфуду, кави зранку, вечірньої пробіжки, кокаїну, трави, алкоголю .
Мої лакі страйк і тільки червоні,
Мої …
Тому що тільки їх я можу назвати своїми,
Тому що я їх купив за те, що рахую неважливим,
Тому що без тебе у мене пече у грудях, а в очах туман залитий дощем.
Я дійсно маю все те, що потрібно для прожиття,
Та без тебе воно мені непотрібне …
Є просто така любов, яку я описую у віршах,
Є просто такі дії, яких я не можу описати,
Є такий синтез, у наших головах,
Що підкоряється серцю і виходить за рамки логіки …
І якщо мене знайдуть у канаві в болоті, замерзлим в обід спекотного літа,
Зробивши черговий коктейль молотова, віллю у себе щоби зігрітись …
Запалю сірника і випущу полум’я,
Того, що виходить за рамки логіки,
Тому що без тебе, мені холодно,
Тому що без тебе, вона непотрібна …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352621
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Київ. Жорстока спека.
З Ради кульгала Мова...
Обдерта… Майже мертва...
У небо погляд... В вись хрести.
Дзвенить… Фальцетом
Не помісна церква…
Дзвенить монета;
Підкуп, чи пожертва,
Внизу: бруківка, суржик,
Чорний беркут.
Дім Український. Голод.
Студенти. Крути. Нації батьки.
Історії круги.
Чи можна пам'ять стерти?
Йдуть. Посміхаються.
Онуки тих червонопиких,
Що у Холодному Яру
В крові топили українство вперте…
Паперть. Поезія. Поети.
Слізьми пливуть сумні рядки.
Наш Батько мудрий :- Де ти?
Безвихідь. А чи часу тятива.
Московщина... До Пушкіна,-
Французькі лиш куплети.
Там Захід «друг». Зі Сходу « брат»
А мати українка. Німа.
Без колискової дитя.
Ридма. Віка.
У серці пращури,
У голові Москва.
Душа! Яка?...
Зґвалтована, спаплюжена.
Йшла Мова вперта, в спеку.
Води..., грози просити.
У студента, у поета….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350940
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Літала ластівка дощем –
Холодний йшов, і очі мружить.
Укрита щастям, мов плащем:
Ми летимо, мій вільний друже!
Зникає міра, цілий день,
Та звідкись виникне оскома
Чи він казав слова пісень…
Пусте. Наскрізно-звична втома.
Літає ластівка і шлях -
Холодний дощ, сидить в калюжі.
На сольресоль, щебече птах,
А хмари мов горби верблюжі.
Вони,здавалось, що жили -
Великі, сильні, хмари дужі.
Дощі розтрушують згори,
Але до пташки їм байдуже.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352607
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Як вчителя знайти такого,
Щоб научив нас жити в чистоті?
Та хіба треба він, хіба нам мало Бога,
А хто ж тоді навчить до Бога йти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339711
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 24.07.2012
сьогодні у твоєму оці
народився серпень
хоча ще далеко до неба
летіти нам обом
палити шкідливо
любити шкідливо
але я не вірю у це
слово вирване із потойбіччя
cебто із протилежно берегу твого сну
розпочинається якось так із нічого
ти перепливатимеш моря і затоки
а втомлені сніги що сповзатимуть із гір
як ніч на зруйновані дахи і подвір'я
колихатимуть волосся твоє що проросло восени
мов трава на голих подвір'ях
я знаю багато cлів недоречних
але їх не потрібно говорити безперечно
коли не знаєш що за ними стоїть
така пустка як вода мого пароплаву
дивишся в себе
а там пересторога безкрайня
і сутінь проступає на шкірі вологим диханням
як скляний порох у срібній імлі
я говоритиму тихо з птахами
пеpeкидатимусь із ними награбованим пір'ям
аби було їм тепло коли дощі западатимуть
гулко і м'ягко за їхні втомлені крила
ти річка яка протікає під шкірою
а слова самі виливаються тобі із рук
як змії що виповзають з-під ламкого очерету
і ми стрічаємо світанки
як спорожнілі потяги на самотнім пероні
як ти себе почуваєш?
так немов би буду жити вічно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352462
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Хіба в такому ритмі
Можливо писать вірші.
І душі наші ниці
Спускаються все нижче.
Стаємо наче зомбі,
Що бродять в катакомбах,
Які не мають меж.
І виходу немає.
Невже кінець? Але ж...
Але ж ще є надія,
Можливо навіть віра
Десь жевріє в серцях.
Однак, лише в далеких,
Загублених місцях.
Поїду я в місця ті -
Любовію багаті
І там біля багаття
Знайду таких як сам,
І душу їм віддам.
Складемо разом вірша,
Напишем разом пісню
І сестрам, і братам.
Нам все це буде ТАМ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351923
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 24.07.2012