Вставать...Когда все предавали...
Когда бросали навсегда...
Вставать...Ведь Ангелы летали.
А я?..И я летать могла...
Начать...Когда одна надежда...
Есть Бог...Я лестницу найду...
Я стану лучше...Лучше прежней...
Я обещаю...Я смогу...
Простить...Когда волочат душу.
Взлететь...Когда в твоей спине
От крыльев-мясо...Раны...Глубже
Засунуть новые...Но мне ль
Учить летать Вас?..Обещаю,
Я научу...А кто тогда?..
Ведь я люблю Вас...Да,я знаю:
Вы тоже любите меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495024
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 20.04.2021
Днів сліпих всемогутність.
Слів несказаних лід.
У твою неприсутність
мій занурено світ.
В ніч плететься дорога.
Час лежить тягарем.
Тільки крихітка Бога
у душі ліхтарем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882387
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 18.08.2020
Прогрес не стоїть на місці,
він навіть спочить не ліг,
Ще років тому за двісті
й подумать ніхто не міг,
Що іншими будуть люди,
народять нові думки,
І срібло прийдешнім юдам
скидатимуть на картки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882502
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 18.08.2020
не вщухає
дощить
дощить
мокре небо лягло
на плота
змито залишки тих століть
де у спеки була
робота
до землі пригина
траву
поступилась весна
правами
все пливе
і я теж
пливу
в нескінченність пливу
словами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877941
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 31.05.2020
За синім-синім льоном,
За білим-білим днем,
Де небо б’є поклони,
Спливаючи вогнем,
Де сяє хмарне титло
Над стовбуром сосни,
Живуть надії світлі,
І добрі-добрі сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876760
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Тиха вечора втома.
Сну не видно слідів.
Небо падає громом
у долоні садів.
З вікон сіється світло.
Чути десь голоси.
І чомусь пахне квітнем
в березневі часи.
Вітер тугою дише,
хмарні місить ряди.
Поспішати? Навіщо?
Та й… немає куди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868588
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 21.03.2020
Холодне безлюдне поле.
Небес збайдужіле дно.
Застигли камінням тролі
З казок, що пішли давно.
Калюжі схопила крига.
Наливсь виднокіл свинцем.
І бавиться вітер снігом,
Що хмари трясуть тихцем.
За спомини сон тримає
(даремний, насправді, труд),
І часу давно немає.
Що треба йому отут?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868375
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Глупої ночі,
в холодну годину,
там, де дрімають
весняні вітри,
Березень ходить,
і зорями блима,
і підбирає нові кольори.
Бути чи ні?
Без вагань –
звісно бути!
Годі чекати,
пора вже іти, поки сусід,
невдоволений лютий,
слізні складає до неба
листи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866707
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 17.03.2020
І неважливо - сталося чи ні,
які були там плани у любові,
Ви все одно залишились мені
у спогаді, у сні і навіть слові.
Які б там ще не трапились віки,
яку б ще не родило небо мрію,
Ви все одно на відстані руки,
і тільки я торкнутися умію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866480
дата надходження 29.02.2020
дата закладки 17.03.2020
Що боятись земного?
От було – і нема.
Все, що сталось сумного –
Промине крадькома.
Людства сонм переоре
Плуг прийдешніх століть,
Тільки лишаться зорі
Іншим мріям світить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868260
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 17.03.2020
Як сховається день мишею,
Й місяць в небі зірок насіє,
Я впізнаю тебе за тишею,
Так мовчати ніхто не вміє.
Білий лід розцвіте на камені.
Теплі вікна засяють густо.
У моєму складнім екзамені
Всі питання якісь безглузді.
І нехай та печаль буде злішою,
І безсиллям думки скуті,
Я впізнаю тебе за тишею,
Основною твоєю суттю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856114
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Де ти, людино дощу,
Нині погода — для тебе.
Линуть потоки із неба,
("Пообіцяв хтось борщу").
Де ти?.. Чи імідж змінив —
Враз полюбив більше спеку?
Знову не поряд, далеко...
Стріти тебе — диво з див.
Де ти?.. Я звикла уже,
Що від дощу порятуєш.
Шкода... ти знову не чуєш,
Вкотре пильнуєш чуже.
Де ти, людино дощу,
Стукає дощ гулко в шибку,
Зникла десь місяця скибка...
Смуток тобі не прощу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835670
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 18.05.2019
Де ти, людино дощу,
Нині погода — для тебе.
Линуть потоки із неба,
("Пообіцяв хтось борщу").
Де ти?.. Чи імідж змінив —
Враз полюбив більше спеку?
Знову не поряд, далеко...
Стріти тебе — диво з див.
Де ти?.. Я звикла уже,
Що від дощу порятуєш.
Шкода... ти знову не чуєш,
Вкотре пильнуєш чуже.
Де ти, людино дощу,
Стукає дощ гулко в шибку,
Зникла десь місяця скибка...
Смуток тобі не прощу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835670
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019
Холодні сутінки і тиша.
Хтось мед розбризкав угорі.
Нові прогнози людям пишуть
Зодіакальні казкарі.
Пульсує думка, ледь відчутна.
У вікнах світлом грає скло.
І я закохуюсь в майбутнє,
Яким воно б там не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835432
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Буду люляти, казати:
Давно мала написати
Тобі віршик чи присвяту.
Та слова щось не дібрати...
Щоб тобі вони світили,
І давали завжди силу.
А в ночі щоб зігрівали,
Добром вкрили, заспівали:
Лю, маленька, люлі-люлі.
Хай насняться тобі ґулі...
Котрих хлібом готувала,
Ти ж їм мрії розказала.
Вони ж казку воркували,
Чудеса пообіцяли.
Все відбудеться, здійсниться!
Зараз ніч. Люлі... хай спиться...))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835074
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019
Всплакнуло небо звездами...
Теплом далеким.
И стелет душу розами...
Кто одинокий.
Любимый много знал невест...
- Ламал мне крылья!..
А время выставило крест...
На том, что было.
В бреду душа одна средь звезд!..
С судьбой озябшей.
Все ищет там какой-то мост...
- Прошла бы к счастью!..
И мерзнет милая давно...
С надеждой глупой.
- Ему же... было все равно...
На чувства скуп он.
Всплакнуло небо звездами...
Теплом далеким...
- Устлало душу розгами...
Кто одинокий.
24.03.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830631
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019
- Я Весну встречала ранним утром!
Привкус счастья чувствуя душой...
Облака в лазурном перламутре
отступили... следом за зимой.
Первый луч свободною тропинкой
Занырнул в туман, что спал вдали...
Теплою серебряной росинкой
Снимут жажду в поле журавли...
Лес зазеленеет... Только позже!..
А сейчас... издалека видны...
Бусы от подснежников проросших
Между космами холодной седины.
Отогреет солнце нашу землю...
Отогреет всех своим теплом!..
Мир вздохнет... Весны встречая время...
Судьбы обрекая на подъем...
Скоро птичий хор закроет небо...
Позабыв неистовство зимы...
- Как нужна нам сказка!.. Сон и небыль...
Чтобы жизнь имела больший смысл.
И чтоб легче было нам в дороге,
С птицами все вместе запоем!..
- Хорошо так... Я не жду иного!..
Душу буду греть весенним днем.
25.02.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826820
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 26.02.2019
Цей тихий дощ про вічність шелестить,
Освячує молитвою вікно.
Осіння мить щемить...
щемить...
ще мить-
Глінтвейном стане сутінків вино
Із ароматом падолисту й снів,
Із присмаком морозу на вустах,
З мускатним шлейфом перезрілих днів,
Що губляться у пам‘яті й літах.
А тихий дощ іде собі й іде,
В свідомість падає і мрячить у думках...
Знов схуднув календар на цілий день
І хризантемить світ Чумацький шлях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826845
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 26.02.2019
Коли ти Слово Боже сієш,
Зважай - коли, зважай - кому!
Одним бажанням світ не зміниш,
Коли все котиться в пітьму.
Не кидай квіти слів в калюжу,
Невігластво – не дивина,
Не ввійде смисл в лукаву душу,
Коли біснується вона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826466
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Спешила Вера на свиданье...
Реснички стрелкой подвела...
И красит губки... без дыханья!
- Ах, как ждала его слова!..
В горошек платье... и духи...
Еще чуть-чуть... последний штрих!
- А туфельки... почти, сухи...
Пусть... вечер может быть дождлив.
- Спешу к тебе, родной... любимый!..
Твоей душой согретая...
Судьбе моей необходимый!..
Мечта моя заветная...
Помчала вихрем Вера к счастью!
Лишь звон стоял на мостовой -
Ритм каблучков подвластен страсти:
- Он мой! Он мой! Он мой! Он мой!
Он... не пришел. На лавке пусто.
В ресницах путалась Луна...
На сердце стало вдруг так грустно!
С надеждой Верочка... одна.
Он не пришел. Не будет встречи.
Судьба, как день, теперь ясна...
- Он, просто, занят в этот вечер!..
Да нет... скорее... не нужна.
- Но нет же! Милый будет позже...
Иначе ведь никак нельзя!
Ведь в мире нет его дороже!..
Иль все же... просто, мы... друзья?!
Знакомый парень сел на лавку...
- Где твой?!
- Сегодня много дел... -
Слова кололись, как булавка...
- Он к встрече, просто, не успел.
- И что, сидеть одной полвека?..
Идем на танцы! Я б сводил...
- Сосед, какая дискотека?!
Мне без него дышать нет сил...
И тут... - О, Боже, ты услышал!!!
Душа от ада спасена...
Идет с гитарой мой парнишка!..
И напевает... для меня.
Идет исток моих мучений...
Нет больше горя... темных туч...
Венец мечты... моих волнений...
Он самый теплый Солнца луч!
Закрыл весь мир мне пеленою!..
Навек сердечку дорогой!
К нему навстречу... всей душою!..
Возлюбленный избранник мой...
Но он... обидою гонимый,
Что не одна я... что с другим...
С гитарою проходит мимо...
К душе моей... неумолим.
Коснулся мимолетным взглядом...
Чужим прошел... Как гордый князь...
- Нельзя, родной, вот так! Не надо!..
Швырнул как будто в душу грязь.
- А что случилось? Я виновник?! -
сосед растеряно спросил.
- Любви там нет... Там лишь шиповник...
Не уколол бы... коль любил.
Не разобравшись в немой сцене...
Отдал меня в объятья мук...
- Любви моей... не знал он цену!
Пусть будет так. Потерян друг...
Луна запряталась за тучи...
Ночь развернула свой платок...
Прохладно очень... Пусть... так лучше...
Сердечку нужен холодок.
Проснется ранним утром Солнце
И разольет свои лучи...
Душа тогда тепла напьется...
- Идем, сосед... Нам по пути.
--------------
Бывает часто... невозможно
Сказать подруге: - Не люблю!
Устроят ссору... Тут не сложно
освободиться их крылу.
И полетит родной за ветром
К другим сюжетам... лихо вдаль...
А то, что было... станет пеплом.
Им душ растоптанных... не жаль.
20.02.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826137
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 21.02.2019
Коли тебе невинно ображають,
Прощаються таємнії гріхи.
І біси в безпорадності ридають,
І ангели шепочуть: «Потерпи!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825893
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019
Невже, ця бабця в дзеркалі – це ти?
Якій я дарував червоні ружі,
Писав у зошиті тривожнії листи,
Чекав під парасолькою в калюжі…
Невже, ця бабця в дзеркалі – це ти?
Моя натхненна, моя незрівнянна!
Як ти могла так швидко відцвісти?
Моя незвідана, перлинна, невпізнанна!
І сосни сині поголубив сніг
За тим вікном у нескінченнім полі,
Даремно все життя кудись я біг,
І не здогнав, і не впізнав я долі…
Невже, ця бабця в дзеркалі – це ти?
Чому я вірити очам вразливим мушу?
Де те правдиве дзеркало знайти,
Яке відображає тільки душу?
І вдарить по весні бентежний грім,
І над пасовищем граки закрячуть,
І сам собі я тихо відповім:
Красу душі лиш чисті серцем бачуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819054
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 28.12.2018
Ти теж здалась, коли я програвала злу,
ти теж здалась і як усі... не чула.
Тепер без тебе, мабуть, пропаду...
Бо ти була найближча й... все забула.
Ні, не виню, то я зірвала дах
собі, тобі і всесвіту довкола...
та це лиш прикрий випадок - не план...
Прости... а ні - твори і будь здорова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814987
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Лежу я заметом у білій постелі,
Зринаю-тону в її білих пастелях.
Прозорим
по-білому
карими пишу по стелі.
Почуваюся кучугурою сніжною серед оселі.
Не зійду з ліжка сніговою лавиною,
розтану тут снігом,
вмру чудно́ю дитиною.
Я дозволила собі щастя
почуватися не винною...
та у спину знову гате слівце
"так і не стала людиною".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813977
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 16.11.2018
Без питань й таємниць…Все відкрито від нині,
Навіть нерви оголені наче дерева,
Ми звалились з небес, на покоси, безсилі…
Сліпу віру в стосунках тримати не треба.
Знов зачеплюсь думками за спогади давні,
Із минулого встану, як з колін, в повний зріст,
Хай прочинені гупають серденька ставні,
Я у тексті кохання, зредагую весь зміст!
Не мовчи…Відгукнись…Прошепчи, як нам бути,
Я ж Тобі на майбутнє, видав щастя-ключі.
Все прийму без образ…Без прокльонів...Ми ж люди…
Будь хоч раз вже відверта, щось скажи…Не мовчи!
Все в стосунках нове…Крім кохання напевно…
Про тривоги душевні я давно розказав,
Так реве по ночам грішна пристрасть сердечна,
Що з цим буде коханням, я не відаю й сам.
Сон не мій уночі…Почуття, як не справжні…
Ще й ця спрага душевна…Помолюся богам!
Закриваю в душі, щастя двері та ставні,
І вірші знов читаю, нічним, сонним садам.
Не мовчи…Відгукнись…Прошепчи, як нам бути,
Я ж Тобі на майбутнє, видав щастя-ключі.
Все прийму без образ…Без прокльонів...Ми ж люди…
Будь хоч раз вже відверта, щось скажи…Не мовчи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811880
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
В холодній пристрасті чекаючи відлигу,
Пульсує, б`ється серце, стиснуте в руках,
Забрала ти його погратися на втіху,
Мені ж залИшила кохання альманах.
Ти поверни мені зі снігу змерзле серце,
Нехай чужа його розтопить знов любов.
Таку холодну пані, покохав я вперше,
Мов іній, погляд твій, на куполах церков.
Сльози краплиночка замерзла на обличчі,
Не дев`ять раз живу на світі, наче кіт,
Твої бажання мила, дивні та незвичні,
Несуть в життя моє один суцільний гріх.
Чи вбережеш його? Подбаєш, чи я згину,
Струмочком теплої води у рукаві?
Я знов надією живу, як тижні сплинуть,
Нове ти серце зв`яжеш в березні мені.
З бавовни…З льону зв`яжеш, ніжне і тендітне…
З червоним в центрі, щоб горіло, як рубін!
Та збалансуєш в ньому з темного на світле,
З глибоким натяком до гарних в житті змін.
Яскраву голку срібну, в серце бавовняне…
Прошепотівши заклинання на любов,
Дихнеш душею на творіння це багряне,
Й нехай у грудях приживається воно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811881
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
А на небі дев’ятому,
за сузір’ям Стрільця,
Не морочаться датами,
не чекають кінця,
не вклоняються вигоді,
янгол дує в сурму…
Я буваю там. Іноді.
Хочеш, тебе візьму?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808862
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Я чую, плаче знов небесна арфа!
Знов неповинного на суд ведуть!
І розриває собі одяг Каіафа,
В лице прекрасне знов раби плюють!
І чути знов: « Нехай буде розп`ятий! »,
Кому ще вчора постеляли путь,
І підступає знову час дев`ятий,
Коли Його жорстоко розіпнуть
Під мурами Святого Київ - Града
На посміховисько номенклатурним псам,
На радість ліберальним демократам
І збоченцям, та на спасіння нам!
Опалим листям Лаврського каштану
Один на одне стеляться роки,
І все вертається, і все іде по плану,
Хтось втілює Євангельські рядки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809115
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018
Когда вы молитесь об исцелении ребёнка
И проливаете ручьи бесценных слёз,
Вы об одном не забывайте только -
Что к исцелению ключом есть Сам Христос!
Его включите в сердцевину жизни,
Ищите Его светлого Лица,
К блаженной и безоблачной Отчизне
Возденьте свои руки и сердца!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806359
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018
Злетів у хмари
Зоряний гарем,
Примарні тіні
Ходять тротуаром,
Я дрібку дня
Знайшов під ліхтарем,
І тішусь ним
Немов бджола нектаром.
Холодний вітер
Грає на трубі,
Сплітає час
Невидимі тенета,
І висне тихий подих
На губі,
Неначе догоріла сигарета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805735
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 08.09.2018
З книжкових крамниць розлітається бунінський вечір. Вогні
Підкоркових течій пульсують розрідженим склом крижаним.
Ані душі. Лише безтелесні німі кажани.
Спокій іржавих очей ліхтарів губиться в вишині.
Радість моя, чорні ґудзики дивляться замість очей.
Холод свинцевого мороку венами вулиць тече
Душа твоя — слово. Та цінне лиш те, що ти кров`ю їх тчеш
І щоб зрозуміти цю кров — мало бути простим читачем.
Тіло твоє, мов розплавлений віск, що пробув на вогні
З моїх бронхів прокурених кашлем розходиться товчений лід.
Блаженні сонливі і мертві, бо Всесвіт у сні не болить.
Єдина загроза — Святе Воскресіння. Моя — сонця схід.
Бунінський вечір зі смаком полину собі нас обрав
Розфокусований погляд впирається в обрис тавра.
Граничне напруження тане. Вмикається вуличне бра.
«Natura abhorret vacuum».* Думаю, що дарма.
Густі смолянисті сутінки клаптями нас розберуть.
Ці пересічні зустрічі —шанс довести свою суть.
Здалеку чується шурхіт коліс під час гальмування.
Пролий іще слово з порізу — і зникну.
Знову востаннє.
* Природа боїться порожнечі
В обрамленні вірша використана картина Хоппера «Опівнічники»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805955
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
На розі покинутих вулиць,
Де вітер насвистує мантри,
Де дійсність неначе прибулець
З якогось неясного завтра,
Де здано на вічність екзамен,
І стіни мов справжня поштівка,
Де ніч переходить у камінь
Старої, як небо, бруківки,
Де сенсу у часі немає,
Й думок зупиняється повінь,
Я тіні поволі збираю
І їх обертаю на спомин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805095
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 05.09.2018
Всем, кто напраслину возводит на меня,
Всем тем, кого я вытащил из грязи,
Желаю здравствовать, и Бог нам всем Судья!
Нет вам упрёка в моём скорбном гласе!
Не стану я описывать штрихи,
С чьей стороны и каким образом был ранен -
Вы взяли на себя мои грехи,
И я вам бесконечно благодарен!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800137
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 31.07.2018
В душі лунає голос одкровення,
Як солов’їний спів серед дібров:
Любов невідділима від смирення -
В смиренному човні пливе любов!
Свячений дощик кропить понад лугом,
Ясніють квіти, мов дівочеє шиття,
Любити можуть тільки вбогі духом -
Їм відкривається перлина почуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800469
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Як розпізнать тебе, любов єдину,
Що, мов далека зірка, мерехтить?
Висвітлює зсередини людину,
Сльозою ніжною над обрієм бринить!..
Як розпізнать тебе посеред тисяч,
Що мерехтять так трепетно здалля?
Як розпізнать тебе посеред тисяч,
Що саме ти від Господа моя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799980
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Люби мене безгрішно, новорічно!
Люби, як гладиш квіти по весні!
Люби мене безхмарно і навічно!
Люби мене в зірках! Люби вві сні!..
Люби мене, коли палають крони,
Коли вогонь відблискує в очах,
Люби мене коли вітри, прокльони
Доносяться — і коло горла страх,
Як гостре лезо, прорізає шкіру, —
І відчуваєш всім єством протест.
Люби мене, коли втрачаєш віру,
Люби мене, коли ідеш на Хрест...
Люби мене, коли мене всі зрадять
І почорнять, скупають у золі!
Люби мене, коли любить не радять
І найрідніші люди на землі!
І серце неймовірний сумнів крає,
І сльози, немов зорями в траву...
Люби мене! Бо вже мене немає.
Я став тобою! Я в тобі живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801046
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Хоть ты и поёшь свои песни
От самого чистого сердца,
И страждущего в болезни
Домой пригласишь согреться,
И чайка в небе атласном,
Как знамя живое реет,
Никто в этом мире грязном
В твою чистоту не поверит!
А стоит ли, друг мой, право,
Кивать головой прискорбно?
А что есть мирская слава?
Она ли Богоугодна?
В полях зеленеют всходы -
В скорбях закаляется Вера,
Лукавы мира подходы,
У Бога - иная мера!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801212
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Цвіте черемха запашна,
Засипав білий квіт алею...
Жіноча зрада більш страшна,
Бо жінка зраджує душею!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801254
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018
А завтра знову задощить,
Застукотить по підвіконню
І дні заплакані та сонні
Наповнять спогадами мить.
Я буду згадувати те
Що душу завжди зігрівало,
Цього було таки чимало,
Хоч і траплялося пусте.
Люблю як стукають дощі
У вікна азбукою Морзе,
Дарує літо тонкосльозе
Жаданий спокій для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799003
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Вона римує миті, дні, роки
І з Янголами п'є ранковий чай...
Поетка, з Бога легкої руки,
Що позитивом знищує відчай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798802
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Вона римує миті, дні, роки
І з Янголами п'є ранковий чай...
Поетка, з Бога легкої руки,
Що позитивом знищує відчай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798802
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Вона римує миті, дні, роки
І з Янголами п'є ранковий чай...
Поетка, з Бога легкої руки,
Що позитивом знищує відчай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798802
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Вона римує миті, дні, роки
І з Янголами п'є ранковий чай...
Поетка, з Бога легкої руки,
Що позитивом знищує відчай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798802
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Великий світ. За верболозом
біжить у безвість потічок,
гризе колінцями чорнозем
та ловить пам’ять на гачок.
Хапає вітер за зап’ястя,
музичить коників орган,
та незабудкове причастя
в блакитний зваблює туман.
І пахне пилом, пахне літом,
живою свіжістю води,
а я іду великим світом,
і не збираюся рости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794887
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 09.06.2018
Мне надоело чего-то ждать…
Мне надоело - судьбе не верить…
Я так устала тобой страдать…
И постоянно грехами бредить...
И я решилась - концы рубить!
И,не касаясь,оков запястий,
Я перестала себя губить -
Меж строк, упрятав, и трепет властный…
Я так устала тобой страдать,
Когда тонула в желаньях ласки…
А ты… не думал меня спасать
Победоносным объятьем страсти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794264
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 04.06.2018
Тримайсь.
Ще трішечки терпіння,
Ще трохи поту
І трудів,
І буде вічне потепління
Опісля вічних холодів.
Льодовики, нарешті,
Зрушать,
Знесуть опору
Німоти,
І буде нове літо
В душах,
Але тепер вже
Назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793771
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Ти все зможеш. Сонце встане
І на тебе ніжно гляне.
Може й дощик засміється,
У вікно твоє приб’ється.
Зможеш – янгол пролетить –
і від злого захистить.
Лиш надії не втрачай,
Гони відчай! Чайник став!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792273
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 19.05.2018
Такі зорі світили, такі мрії збувались,
Та за крок зупинили... таки зорі зірвались –
Падали не для мене... сміливішим світили.
Я нікуди не їду – бо мене не впустили.
Вже й не треба боротись, скільки б я не здавалась.
Там де нерозуміння – лиш тюрма збудувалась.
Там де душу не чують і кричати не варто...
Конвоїри байдужі... Така випала карта.
Такі зорі світили... Тихо місяць світав...
Жити серце хотіло – це ніхто не вітав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791850
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Не лий сліз про майбутнє... Бо наперед не виплакатись.
І болю іще немає, нуртує і нервує – діймає незнаття.
Рану наперед не бинтують, сьогодні за потім не виспатись.
Збиває страх зі шляху, але втримайся вперше без вороття.
Не зійди. Не відмовляйся. уперта будь і не здайся. Йди.
Збери сміливість, рішучість. Знайди впевненість - це заслужила.
Скільки шансів бути щасливою залишИли пусті сліди.
Не втрачай цього. Й так в житті замало мрій доля здійснила.
Дозволь собі бути сильною,
Дозволь собі боротися.
Не дай собі виплакатися,
Забути і заспокоїтися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791851
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Сивий вітер гуде сонатами
(от пригледів собі момент),
Я торкаюсь небес стигматами,
Бо на святість придбав патент.
Дощ звалився на землю. Холодно.
Що ж ви, люди, втекли, агов?!
Ви хотіли спасіння? Ось воно,
По хресту розливає кров.
Хто мені допоможе, бідному?
Хто повірив у силу слів?
Чи між вами немає гідного?..
Вибач, Боже, що так підвів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791159
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018
- Не расстраивайся, милый!...
Пусть останется все в прошлом...
Знаешь сам, бывал счастливый...
не со мной... Ты мой хороший!..
Если вздрогнет вдруг сердечко
и начнет скучать за мною,
Обхвати его навечно
непростительной виною!
Отпустил меня однажды...
И за мной не мчался следом...
- Знал бы, милый, вздох мой каждый!..
А теперь... мой мир неведом.
Лучше ты не майся в прошлом...
Не найдешь свою потерю...
Не найдешь моих ладошек...
И утерянную веру.
Разгоню в судьбе я тучи!
Там расколоты надежды...
- Для меня ты... самый лучший!..
Но не будет все, как прежде...
10.05.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791110
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Серце гуде
соло,
Вікна уже
сині,
Хоче душа
волі,
І до небес
лине,
А в небесах
тихих,
Без балачок
грому,
Чути лише
видих –
В янголів теж
втома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791017
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 09.05.2018
Не карай ты его,Боже…
Нелегко и ему всё же...
Виноватых найти - сложно...
И обиды копить - можно…
Не смотри на меня - грозно…
Умоляю простить - слёзно...
Сохрани на моём ложе
Только запахи той кожи…
Я как только усну,Боже,
Он желает меня тоже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790478
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Зірковий слід
комусь майбутнє пише,
Холодний двір
тривожать співом барди,
Скажи, мій Боже,
я тобі навіщо,
Якщо таких на світі
вже мільярди?
На що я обернуся
у фіналі?
Потішу чим
земну й небесну
сфери?
Який є сенс
від тихої печалі,
Якій уже
не вистача паперу?
А може у мені мета є
вища?
А може просто скоїв
необачне?
Скажи, мій Боже,
я тобі навіщо?
Так жити в цьому світі
легше значно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789873
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 02.05.2018
(нічний експромт)
Дощ йде... то сльози неба?
Небо благаю - не треба!
Ти на розводь жалю,
І так розмито люблю...
Падає краплями час,
Все, що не вбило нас,
Кажуть, сильнішими зробить...
Але ж воно так зкоробить.
Небо, чому це не сон?
Краплі торкнуться долонь...
зійде ранкова зоря...
Небо, поспи, плачу я.
:) вибачте, за безрозмірність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789056
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Я тебе не цікавлю,
Я тебе не хвилюю,
Не полегшую болю,
І не в'язко дивую.
Ти ж... живеш в моїм серці,
Ходиш пішки по венах,
У молекули крові
невідтята гангрена.
Бо хоч серце і ріжуть,
Та куди ж половину?!
Серце – що без любові –
лиш людська запчастина...
Тож уже я не граю
у смішного хірурга...
Хоч тебе не цікавлю,
Підкоряється туга.
Підкоряється туга,
Не горить мікросхема.
І лікує лиш радість
Невідтяту дилему.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788617
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Ушло за ветром много лет...
Куда-то вдаль... В миры иные.
- Мне дали номер... Полный бред...
С любимым мы теперь... чужие.
Смотреть слетелись стаи птиц
на мой звонок... Дрожит запястье...
- Душа дрожит!.. Ведь нет границ
для голоса... - В мобилке... Счастье!
Пошел гудок... - Зову Любовь!..
Сказать хотела очень много...
Исчезли фразы нежных снов...
ночей бессонных монологи...
Из трубки голос... вдруг... - Алло! -
А я не в силах молвить слово!..
Меня как будто обожгло...
И в жар бросало... снова... снова...
Собрав все силы, как могла...
Рассудком, точно, не владея...
В глазах туман...сплошная мгла...
Все ж ... - Пригласите мне... Андрея.
- Таких здесь нет... Ошиблись Вы.
- Простите... - тихо прошептала...
Мобилку бросила в ковыль...
Потом... сама туда упала.
---------------------
Такой случился диалог...
Какой же путь к нему был долог!..
- Как сердце выдержать могло
За столько лет услышать голос?!
---------------------
Кружится в звездах нам дано...
Но не всегда... протянет руки...
Что в прошлое унесено...
Не отвернешься... будут муки.
Нам судьбы свой рисуют план...
Лишь там истоптана подошва...
Пусть растворит мечту туман.
- Оставить нужно все, что в прошлом.
19.04.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788212
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Що тобі написати, скажи,
Щоб хотілось мене пам’ятати?
Що поділись тривог міражі,
І не тішаться силою дати?
Що дізналася відстань, що я
Влади більше її не боюся?
Що душа неспокійна моя
Здатна стримати суму спокусу?
Що сховав на далекій межі
Нездійсненну в реальності мрію?
Що тобі написати, скажи?
Я зумію, повір, я зумію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787978
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 18.04.2018
А він пішов... І слова не сказав,
Слова уже були напевно зайві.
Сліди його згубились серед трав
І зникла навіть тінь у сонця сяйві.
Пішов так наче нитку обірвав
Ту, що незримо їх обох єднала.
Десь там його чекала купа справ,
Де місця вже тепер вона не мала.
Була ця зустріч їхня — дивом з див
Та почуття в дорозі розгубили.
Якщо б він справді так її любив,
Їх розлучити не знайшлося б сили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787619
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018
Коли утечу я із міста,
З полону бетонних глиб
Туди, де повітря чисте,
Немає хвилин і діб,
Туди, де річки прозорі,
Де сяє молочний путь,
Тоді посміхнуться зорі,
Та братом своїм назвуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787459
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Я не хочу до тебе в ліжко.
Ти купи мені ніч і щастя,
Там, де Янгол у хмари ніжки
Позакутував ніби в шмаття.
Ти прийди. Я тобі зіграю
На вітрах всі пісні кохання.
Я за двох нас тепер чекаю
Без надії в твоє зізнання.
Помовчи. Всі слова сказала.
В ліжко зовсім твоє не хочу.
Можна?.. В душу?..Твою? Змовчала
Навіть ніч.Витирала очі
Від сльозинок... Їй не перечу.
Відочка Вансель Я не хочу до тебе в ліжко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787356#com3534165
Я не хочу до тебе в ліжко,
Там в матраці — слабкі пружини.
В гамаку будь зі мною ніжним,
Доки вдома нема дружини.
Можна ще на канапі в кухні
Чи на килимі у вітальні...
Не сміятися щоб "на кутні",
Швидше в позу горизонтальну!
Свої ніжки я вкрию пледом,
(Прохолодно чомусь у тебе).
"Не гальмуй" — це життєве кредо,
Заздрять Янголи хай на небі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787437
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Одномісна палата в дурдомі.
Ні з ким навіть й поговорити.
І стіною не вибити скроні –
Не забули ж м’якеньким обшити.
Лікарів тут немає, тільки свище
вітер спогаду й запитання:
Ну навіщо, навіщо,
навіщо,
навіщо?!
Ти дозволив зізнання й мовчання.
Я ж тепер, як пропаща, бідую,
Я ж тепер, мов причина, тиняюсь...
Бо, як пазлики, не відбудую
світ зруйнований... от і маюся.
Я хотіла собі вибрати очі,
Щоб не бачити твої ... –
три крапки.
Душа спалена спокоєм ночі,
І тепер у мене лиш...
...ранки.
й одномісна палата в дурдомі:
(Ти мовчиш... і мені вже не говорити)
Тут лікують ридання судомні.
І я вперше не знаю... як жити.
Та я зможу себе знов обжити.
Як не з розумом... то хоч з Богом дружити.
_________________________________
*дурдом - тут, як стан душі)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787364
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Повстречаешь, не спрашивай:
С кем ту ночь провела…
Почему - не накрашена…
Отчего - так пьяна…
Поцарапан у лодочек
Камушком каблучок…
Зацелованы плечики...
Не накинут - платок…
Повстречаешь, не спрашивай…
Не скажу…Не поймёшь…
Не пытай, не допрашивай...
Прогони меня прочь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787193
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018
Зустріти б тебе ще вчора,
Та Доля так любить жарти.
Тобою я нині хворий,
А глузд зупиня:"Не варто"...
Для чого оця спокуса
Що спокій краде у мене?
Зустріти тебе боюся
І... хочу тебе шалено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786660
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018
А я сьогодні слухаю природу,
На відзимки новий шукаю натяк,
Від долі не чекаю нагороди,
А просто тішусь відблиском галактик.
Можливо в тих краях, які без краю,
Не відають журби, не носять сіре,
Там всі щасливі, та… мене немає,
Мого кохання щирого і віри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784745
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018
Похмуре небо впало у криницю...
Проснувсь дрімота... ніжний вітерець...
Та хвильками помчався по водиці,
Згадавши біль загублених сердець...
Він вчора бачив дівчину в лісочку...
Все шепотіла, що життю вже край...
Та все ж... згадала про маленьку дочку...
І закричала: - Вітре, заспівай!
Про долечку... чомусь таку жорстоку!..
Про серце... що поранила любов...
- Чомусь... ти чуєш, Вітре?! З кожним роком
болить ще більше... Ранить знов і знов!
Навіщо так здружилася розлука?!
Та душу порішила на шмаття.
Так безпощадно заломила руки...
- Нащо скорочує моє життя?!
- Чи зможу я знайти душевний спокій?!
Щоб линути у мріях до небес!..
Знайти вогонь у темряві глибокій
І віднайти, знедолену, себе...
Послухав Вітерець оту дівчину
Та, наче Янгол, захистив крилом...
- Іди, миленька... до дитини!
Та ніжно обгорни своїм теплом...
27.03.2018 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784624
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018
Свое сердечко милому дарила...
Но он не взял. Такая вот беда...
Мне душу пылью притрусил учтиво...
И скрылся в прошлом... Знаю, навсегда.
- А я жалеть, любимый мой, не стану!
Коль смог моим ты чувством пренебречь.
Со временем рассеются туманы...
- Забуду звездопады наших встреч!
Забуду цвет волос... пшеничный колос...
Касаний рук... как будто бы во сне!
Сотру из памяти любимый голос...
- Забуду поцелуи при Луне!
- Раз ты не хочешь быть со мною рядом,
И не закроешь от холодных вьюг,
Ты мне не нужен. Чувства водопадом
не захлестнули нас двоих, мой друг...
Я сяду в поезд... И помчусь планетой!
Пусть Солнца нет!.. Сверкают фонари...
- Переболею я... любовью этой!
Рассеются печали до зари...
Скажу тебе, любимый, напоследок...
- Не будет мир мой грустный и тосклив!
Тебя же, милый, пусть обходят беды!..
И в жизни... будь, пожалуйста, счастлив.
25.03.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784352
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Твоя перемога –
то інший світ,
В якому ти жити хочеш,
Твоя перемога –
то кров і піт,
Безсонні і довгі ночі.
Це втома і сльози,
молитви, хрести,
Це відчай, що пельку стулив,
Твоя перемога –
це саме ти,
Вкарбований в пам’ять днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784193
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Долго длятся холода
для бездомной своры...
Обнимает их беда.
Счастья нет. Лишь горе...
Каждый в детстве был любим!
Нравился клубочек...
Наигрались люди с ним...
Надоел дружочек.
И пошел ребенок прочь...
познавать обиды...
Вся судьба темна, как ночь!..
Солнышка не видно...
Не поможет псам никто,
Как бы не скулили...
Будет мир для них жесток...
Мука до могилы.
--------------
- Я сегодня, бросив взгляд
в снежные сугробы,
увидала там... щенят!
Милые особы!..
Забрала к себе домой
малых ребятишек...
Прослежу, чтоб их покой
был как будто свыше...
21.03.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783673
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Останній сніг. Останній лід.
Останній натяк на морози.
Весна збирається в політ,
Міняє дати і прогнози,
Думки міняє і світи,
Холодні дотики чекання,
І навіть погляд самоти,
Який за снігом тим розтане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783632
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Останній сніг. Останній лід.
Останній натяк на морози.
Весна збирається в політ,
Міняє дати і прогнози,
Думки міняє і світи,
Холодні дотики чекання,
І навіть погляд самоти,
Який за снігом тим розтане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783632
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
провокаційній))
Тобі себе ні крапельки не жаль?
Це ж ніби кинути себе на розтерзання...
Складуть ціну і не впаде вуаль...
Не до любові їм і не до у собі копання.
Не зрозуміють. Нащо думки глибина –
Як на поверхні усе просто й "смачно"?
А іншим, ця відвертість – привід взяти камінця
і кинути, бо це хоч однозначно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783275
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Я тобі подарую сон,
Я тобі подарую спокій,
Розпочнеться новий сезон,
І не стане тоді мороки,
І буденність прискорить хід,
Зарубцюються давні рани,
Стане тепло й розтане лід,
Бо мене в тому сні не стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783216
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
А літо буде років через сто,
Коли вже буде соромно не бути,
До краю моря бігтимуть авто,
Кульбабок в небо рушать парашути.
А зараз – капелюхи і пальто,
На чоботи та черевики мода,
Й нізащо не зізнається природа,
Що буде літо років через сто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782799
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
А літо буде років через сто,
Коли вже буде соромно не бути,
До краю моря бігтимуть авто,
Кульбабок в небо рушать парашути.
А зараз – капелюхи і пальто,
На чоботи та черевики мода,
Й нізащо не зізнається природа,
Що буде літо років через сто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782799
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Тут всі свої,
Хто вірив і не вірив,
Хто проклинав,
Любив і не любив,
Чи ясний день,
Чи небо темно-сіре,
Усі мовчать,
У всіх немає слів.
Ніхто не п’є,
Ніхто не кличе мами,
Ніхто не носить смутку на душі,
Лише вітри
Літають над хрестами,
Й поволі камінь сточують
Дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782602
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Сховано місто в туман,
Ходять не люди, а привиди,
Пише природа роман
(про зачароване нібито).
Час заморожений збіг,
Я насолоджуюсь втіхою,
Сірий докришую сніг,
І нереальністю дихаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781629
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 15.03.2018
А завтра дощ,
А завтра мокро знову,
Із неба буде падати нудьга,
З асфальту змиє
Розповідь зимову,
І березень зірветься з ланцюга.
Проріжуть день
Плащі і парасолі,
Зелене зайде
В контури садів,
І буде менше в кожнім слові солі,
І менше у мовчанні холодів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781414
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Якщо можеш – пиши, хоч трішки.
Двійко слів: як живеш і дата,
І листи відправляй хоч пішки,
хоч на хвилі морській горбатій,
черепахою, вітром, возом,
хоч би натяком, хоч луною,
Бо інакше я втрачу розум,
стану деревом чи стіною,
самоти переп’юся лишку,
до мовчання піду на страту…
Якщо можеш – пиши, хоч трішки.
Двійко слів: як живеш і дата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782221
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Тихая ночь с разрядами тока в гранулах
Змея поглотила свой хвост и бесследно канула
Сердце закончило сказку детронизацией,
Вышвырнув вольную.
Только куда деваться ей
С клеймом рабыни в опущенных к полу глазах
В кассах вокзала билеты скрывают страх
Нового старта. Ночь собирает вече.
Поезд. Плацкарт. Декаденство противоречий.
Потеря власти между зеркальными душами
Происходит путём революции равнодушия
Мосты не сожгли, не сломали и не разрушили
Они в целостности зарастают немеющим мхом
Ни рукой, ни случайным звонком
Ни знакомой мелодией
Не схватить тебя, словно ты_мысль в ночном хороводе
И замерли ветви деревьев, уснули вроде бы
Только желтым мигает сломанный светофор.
На горизонте платформ.
Потеря власти _это не потеря короны
А когда сменили пароли
И можно без боли
Произносить его имя по буквам
И звук их при этом выстреливает в упор,
А не бьёт рикошетом,
Да и сам он перестает пульсировать красным цветом
Наоборот
Постепенно становится серым.
Сливаясь со всеми.
И ты разложив всё по полочкам, по метафорам
Дышишь морозным перегоревшим сахаром
Закаленная сталь, обожженная взглядами амфора
Не понимаешь, что это
ещё не конец.
Шелест завес лишь на время отпустит пряди
Сердце отыщет убежище в новом взгляде
Люстрационный процесс сожжет все тетради
И начнётся опять с другим именем на полях
А пока только страх
в билете
И мелочь в карманах
Начинать уже поздно,
Заканчивать слишком рано
Пока рабское сердце ждёт своего тирана
Попробуй поставить ему преждевременный шах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781730
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Тихая ночь с разрядами тока в гранулах
Змея поглотила свой хвост и бесследно канула
Сердце закончило сказку детронизацией,
Вышвырнув вольную.
Только куда деваться ей
С клеймом рабыни в опущенных к полу глазах
В кассах вокзала билеты скрывают страх
Нового старта. Ночь собирает вече.
Поезд. Плацкарт. Декаденство противоречий.
Потеря власти между зеркальными душами
Происходит путём революции равнодушия
Мосты не сожгли, не сломали и не разрушили
Они в целостности зарастают немеющим мхом
Ни рукой, ни случайным звонком
Ни знакомой мелодией
Не схватить тебя, словно ты_мысль в ночном хороводе
И замерли ветви деревьев, уснули вроде бы
Только желтым мигает сломанный светофор.
На горизонте платформ.
Потеря власти _это не потеря короны
А когда сменили пароли
И можно без боли
Произносить его имя по буквам
И звук их при этом выстреливает в упор,
А не бьёт рикошетом,
Да и сам он перестает пульсировать красным цветом
Наоборот
Постепенно становится серым.
Сливаясь со всеми.
И ты разложив всё по полочкам, по метафорам
Дышишь морозным перегоревшим сахаром
Закаленная сталь, обожженная взглядами амфора
Не понимаешь, что это
ещё не конец.
Шелест завес лишь на время отпустит пряди
Сердце отыщет убежище в новом взгляде
Люстрационный процесс сожжет все тетради
И начнётся опять с другим именем на полях
А пока только страх
в билете
И мелочь в карманах
Начинать уже поздно,
Заканчивать слишком рано
Пока рабское сердце ждёт своего тирана
Попробуй поставить ему преждевременный шах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781730
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 14.03.2018
І там, де тихо падає роса,
І там, де танці водять заметілі,
Чомусь я й досі вірю в чудеса
Світанків із відтінком кошенілі.
У чисте сяйво місячного бра,
У натяки далекого Едему,
Я вірю навіть у буття добра,
Хоча його знайти тепер проблема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780482
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Миє тротуари перша злива,
Розчиняє залишки тривог.
Я удома. Слухаю мотиви,
У яких живе, напевне, Бог.
Візерунки пишного бароко
Вплетені в дзвінку органну мідь,
Може, Богу стало одиноко,
Що Він оживив у нотах мить?
Може, Бог хотів простого дива,
Бо втомивсь від складності давно?..
Миє тротуари перша злива,
І в моє вдивляється вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780090
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Миє тротуари перша злива,
Розчиняє залишки тривог.
Я удома. Слухаю мотиви,
У яких живе, напевне, Бог.
Візерунки пишного бароко
Вплетені в дзвінку органну мідь,
Може, Богу стало одиноко,
Що Він оживив у нотах мить?
Може, Бог хотів простого дива,
Бо втомивсь від складності давно?..
Миє тротуари перша злива,
І в моє вдивляється вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780090
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Кажуть, буде весна,
Кажуть, що незабаром,
Заховає сніги
До майбутніх часів,
В синє поле небес
Вийдуть пастися хмари,
Заголосять птахи
У мовчанні лісів.
Кажуть, все зацвіте,
Не одразу, потроху,
Перших райдуг розквітнуть
Крихкі вітражі…
Кажуть, буде весна –
Незамінна епоха
Для замерзлої взимку
Живої душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779722
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Кажуть, буде весна,
Кажуть, що незабаром,
Заховає сніги
До майбутніх часів,
В синє поле небес
Вийдуть пастися хмари,
Заголосять птахи
У мовчанні лісів.
Кажуть, все зацвіте,
Не одразу, потроху,
Перших райдуг розквітнуть
Крихкі вітражі…
Кажуть, буде весна –
Незамінна епоха
Для замерзлої взимку
Живої душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779722
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 02.03.2018
А мені б снігу трохи,
Трохи слів, трохи чаю,
Тихих сонячних кроків
По ребру небокраю,
Трохи віри святої,
Невмирущої правди,
І надії живої.
Хоч маленької.
Завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779527
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Чому ця музика невтішна?
Хто смів образити її?
І чим був зайнятий Всевишній?
Які відвідував краї?
Як Він забувся про чудове?
Чи, може, це – невдалий жарт?
Вона ж дитина від любові,
А не затурканий бастард!
Вона – своя, вона – не лишня,
Вона здолати здатна щем!
Чому ця музика невтішна,
І тихо сіється дощем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779192
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Снігом сіється ніч.
Все. Нарешті перерва
Від подій. Від людей.
Від небажаних слів.
Я повісив хреста
На сталевого нерва,
Помолився на сон,
Що над вухом дзвенів.
Сьорбнув чорне питво
Несолодкого чаю,
Нагострив олівець
Та й лишив на столі.
Знов писати листа?
А для чого? Не знаю.
Хто його забере,
Щоб тримати в теплі?
Посміхнуться йому?
Відкладуть на майбутнє?
Чи назавжди зітруть
Зі своєї душі?
Снігом сіється ніч,
І хвилини нечутні
Оминають мій дім,
Мовчазні і чужі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778827
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 25.02.2018
Я відправляю пошту голубину,
Накручую на лапку папірець,
Якійсь сновида йде до магазину,
Пожований та синій, наче мрець.
Йому аби омріяна чекушка,
А там летить нехай до пекла світ,
І день оцей, і жінка-попелюшка,
І нею приготовлений обід.
Нехай усе у тому тоне вирі,
Як у душі немає висоти…
А я тримаю голуба і вірю,
Що Бог читає всі мої листи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777966
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
... я зі сну виринала зболено:
душу, ніби кита на сушу,
викидало, таку поштормовану.
Та всміхалася: "жити мушу".
Сон був розкішшю, в парі з спокоєм,
молитовно рятуючи душу,
Сон приходив наче відповідь:
ще не все, переплачу і... жити мушу.
Жити хочу... За життя! за життя так трималася!!!
"Не допитуй мене... нічого зовсім не сталося", -
я тобі... лиш тобі, не крізь сльози, всміхалася...
Вміло, щиро, відважно... правдою відбрехалася.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777226
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 16.02.2018
- Що буде... як мене не стане?..
Невже так само піде дощ?..
А зранку знову Сонце встане...
Заллє промінням безліч площ.
Трава, вмиваючись росою,
До неба буде ще рости...
- А я вже не ступлю босоніж...
Бо календар мій став пустий.
- Коханий милий, серце ніжне...
Ти вибач, що покину світ!
Десь там душа літає вічно...
Це на Землі життя... лиш мить.
- Поглянь, в саду листок торішній!
То свідок почуттів без меж...
- Коли згадаєш нас колишніх,
Не плач!.. Бо я заплачу теж...
- Років багато ти був поряд...
Кохав одну мене... - Весь час!
- Щаслива я... Найкраща доля...
Та все ж вона... розлучить нас.
Бескрайній Всесвіт... - Чи повіриш?..
В безодні кращі є світи!..
Я почекаю десь в сузір`ї...
- Мені потрібний... тільки ти.
11.02.2018 г.
Фото з інету.
Когда меня не будет...
Жалеть нас времечко не станет...
- Когда-то, знаю... я уйду.
А утром Солнце снова встанет...
Мою не чувствуя... беду.
Трава, залитая росою,
Не прекращает к небу рост.
- А я уж не ступлю босою...
В календаре последний лист.
- Мой ненаглядный, серцем нежный...
Прости, что я покину мир!..
Итог у жизни... неизбежный.
Мы на Земле лишь только миг.
- Смотри, листочек прошлогодний!..
Свидетель наших сильных чувств.
- Не плачь... когда воспоминаний
волна пошлет в сердечко грусть.
- Ты много лет со мной был рядом...
Всегда любил меня одну.
- Мое ты счастье и отрада!..
Но как разлуку я приму?!!
- Я не смогу одна над бездной...
Хоть в звездах лучшие миры.
- Я подожду!.. Во всей Вселенной
мне нужен, милый... только ты.
11.02.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776498
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Плаче ніч за вікном і стікає по склу неквапливо,
А годинник знущається, час ніби тягне за хвіст....
На душі, як з відра, не вщухає зажурлива злива,
Що здається, ріка моя зносить останній вже міст...
Розчини мене, дОщу - ми стали давно уже рідні,
І з тобою не так відчувається сліз моїх сіль...
Твої мокрі обійми сьогодні мені необхідні -
Хоч на трохи тупішає мій невтамований біль...
Підніми мене, ноче, під небо, де місяць з зірками...
Посади на хмаринку, голівку мою притули...
У обіймах твоїх розпрощаюсь з сумними думками,
Хоч якими б важкими й журними вони не були...
Фото з інтернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776473
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Лети, лети, я не тримаю,
Для цього в тебе крила є,
Пізнай безмежність небокраю,
Велике серденько моє.
Не убивай життя на ложі,
Цінуй своє, минай чуже,
Побач світи, в які не зможу
Я сам потрапити уже.
Не бійся туги і розлуки,
Забудь гординю, не гнівись,
Не забувай лише про руки,
Що тебе люляли колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776419
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Зламав зі злості Ангелу крило,
Кривавий слід на злочин натякає.
Все... В тебе більше Ангела немає
Так — начебто ніколи й не було.
Крило колись напевно заживе,
(Хоча літати буде важкувато).
Шпиталь небесний, зоряна палата
І знову "навантаження" нове́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775199
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Я буду знову грати джаз,
Синкопи смикати руками,
Та хай він ніби не про Вас,
Ви прослизнете між рядками,
Накреслите луною слід,
Холодний вітер смикне щоку,
І буде день, і буде лід
У нескінченну пору року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775333
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Не треба нині полонезу,
Цих гонорових пишних нот,
Сьогодні модно бути Крезом,
Радіти шереху банкнот,
Ловити вдачу, шимка грати,
Тримати нерви на межі,
І на душі носити лати
З червоним порохом іржі,
На ближнього гострити лезо,
Не цінувати кожну мить…
Не треба нині полонезу,
Шляхетність надто міцно спить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775129
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Як добре, що придумали сніги,
Морозне небо, спогади про літо,
Повітря невідчутної ваги,
І враження, смачні та соковиті,
Дзвінкий, напівпрозоро-синій лід,
Вогонь у грубці і вечірню втому…
Як добре, що придумали цей світ,
Та ще й мене придумали у ньому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773841
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Я бачив аскета:
Засушене тіло,
Пов’язка на стегнах
Побита роками,
Його зігрівало
Небесне світило,
Його годувала
Земля під ногами,
Його умивали
Дощі і тумани,
Його розважали
Грайливі птахи,
Він вільний!..
А я був в полоні у мани,
Закутий у пекло думок і гріхи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773514
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 27.01.2018
були ночі нестерпно-синіми
були ранки нестерпно-дикими
я твого доторкався імені
і листів лікувався ліками
телефони дзвонили тишею
стукотіли про час годинники
не ставала реальність іншою
не знімала свого ошийника
я збирався в обійми вирію
та не вірив в богів і янголів
були ночі нестерпно-синіми
і писали мій розум набіло
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772945
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018
На вулиці стояло босе
Дівча мале. Опухлі очі...
Не заспокоїться... голосить.
Бо серце дуже неню хоче...
Душа від розпачі ледь тліє…
Згасає Сонечко без неї…
Матуся більше не зігріє.
Вона присипана землею...
- Та хто ж це робить?! - крикну в небо.
- Чи горе це комусь потрібне?!
Дні попливуть тепер... як-небудь...
Бо матінка вже не обійме.
Яке ж те горечко болюче!..
А сльози ті... то вже найгірші.
Життя не буде вже квітучим...
Весь світ без мами... зовсім інший.
Здається, хтось малює долі...
Комусь веселку, іншим - драму.
Не всім є фарби кольорові.
Й ніщо не зміниться з роками...
22.01.2018 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772681
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Як висохнуть людські моря,
І клопоти покинуть скроні,
Крихка розсиплеться зоря
На милі погляди віконні,
Мороз пройдеться по воді,
І день обернеться луною,
Скажи, чи станеш ти тоді
Цим небом тішитись зі мною?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772609
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Мені так мало випитого дня,
Мені так мало висохлих очей,
І от вже місяць – дике цуценя,
Щось скавучить про загадки ночей.
Тримає вітер захмелілий бас,
І зваблює мовчанкою пітьма,
Але чомусь я чую знову Вас,
Хоча на голос й натяку нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772779
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Більше не буде так.
Такі зорепади – рідкість.
Якийсь випадковий знак
чи долі закономірність.
Більше не стане сил
повірити у неможливе.
Ти мене не так любив,
Так її любиш – важливо.
Більше не буде зим –
Скресли навік образи.
Ти лише не мовчи...
Підтримуй, навчай, підказуй.
Більше не буде чекань,
й кроків вперед за тебе.
Лише живи без вагань
І не вмирай без Неба!
Більше не буде страху.
Та... не здолаю сум’яття.
Я себе не спопелю –
Дружби горить багаття...
Не приховаю рим,
Не приглушу тривогу...
Сльози змивають грим...
Щасливої дороги! 09.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772118
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018
То був не сніг, то просто падав пух
З розпоротої хмарної перини,
Підморгували радісно вітрини,
Красою перехоплювало дух.
Заманював до себе світ забав,
Дивився дім віконними жовтками,
І я стояв, я сніг ловив руками,
А він від мене знову утікав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771505
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Не принцеса я, і не дівчинка...
Не з моїм життям, Феє, знаєш.
Хоча тішусь, мов дурна кізочка,
Коли хтось в мені малу вбачає.
Не свята я, хоч і не шльондраю,
та не в цноті тілесній святість...
З вірша першого твого – тебе люблю.
Наша дружба для мене - радість.
Хоча, з часом, тобі я відкрилася,
Бо обпікшись й на воду дують...
Та твоя щирість щедро лилася,
А у дружбі таке шанують.
Що тобі набажати, мрійнице?
Хай молитви почутими будуть!
Хай усе заповітне – здійсниться.
В душу кращі із віршів
натхненно прибудуть. ;)
Ку! ЛЮ! ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771400
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Я не молилась... Господи, прости.
Душа тремтить, мов полум'я над свічкою.
І відкриваються в мені нові світи,
Бо він бреде незнаною для себе річкою.
Я не дурю його... лиш правди не кажу,
До тої правди дуже важко звикнути...
Хай бачить в мені іншу, а він бачить ту,
Яку іще настирливо в бій можна кликати.
Він, Боженько, ще хоче врятувать мене,
від мого ж розпачу, такого рідного...
Поразку вперто негоден визнавати...
А я... боюсь його розчарування підлого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771217
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Колись, як зникнуть небеса,
І не запалять сонце півні,
Як не народиться роса,
Думки і погляди наївні,
Коли замовкнуть всі вітри,
Коли зіллються світло з тінню,
Не стане низу та гори,
На тлін розсиплеться каміння,
Не стане болю і тривог,
Клошари зникнуть та багаті,
Скажи, кому довірить Бог
Для тебе рими заплітати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770620
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 12.01.2018
собі, тобі і тому хлопцю))
[i]Це ж добре. Мабуть і мені відляже...
Як далі буде – вже життя покаже.
А зараз добре. Мовчки Богу дякуй,
Не плач, не бійся, заздрощі відлякуй.
Тренуєш душу, трошки дбай про тіло,
Згадай про вправи, пам’ятай про діло:
Із голови – на клавіші – на волю...
Лиш не лінуйся, випускай ті твори.
Буде боліти, знаєш, і не раз латати,
і знову, об слова колючі, серце розривати.
Та буде радість... Де болить – настане тиша...
Напише Небо: Я з тобою, й не залишу...
Все буде добре. Мовчки дякуй Богу,
Хай сил дає перенести тривогу,
Любов спасти, як мікропазлик Світу...
Душі цвісти ще приблагая літа. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768750
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017
Я бачу дощ,
(невчасний, звісно)
Але він є.
Але він йде.
Свою стару співає
Пісню,
Ховає сонечко
Руде,
І гасить день
Наполовину,
Фарбує сірістю
Думки…
Я з тим дощем –
Одне єдине,
Напевне,
Ми з ним близнюки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766018
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Я слухав чистий сніг учора,
Він розлучався з небесами.
Дивилось місто сонне вгору,
Точило тишу голосами.
Був подих півночі нерівний,
Із легким натяком омани,
І в снігу я питав: «Наївний,
Хіба на небі так погано?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767878
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Миколай хай завітає,
Віда чемною буває,
Хоч вона недоїдає,
Пізно спатоньки лягає,
Часто плаче, в носик мерзне...
Щастя хай її воскресне -
Хай найде його в собі.
Миколай, кажу тобі:
Віда чемною буває,
Віда все усім прощає...
Хворих усміхом лікує...
Хтось заплаче - серцем чує.
Тож прошу, Ти не минай
Мою Відку, Миколай!
Щоб була здорова, творча,
І закохана, й робоча!
І відома, і привітна,
Най душа в коханні квітне!
І в достатку... та серденько -
хай буде таке ж саменьке!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766835
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Я накликала сніг
нечеканням дібров
викликала у зиму привітно.
Він послухав, пішов,
обіймав світ немов
теж закучився знов
за таким, ще до вчора, нерідним.
Падав сніг... затуляв
порожнечу слідів,
вдатністю звеселяв горизонти...
Гоїв рани в душі,
стишив холодом біль...
У долоні ставав
опадом неістотним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764052
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Я бачив сніг. Я смакував
Його природу кришталеву,
І настрій білий-білий мав,
Хоч небо й тиснуло свинцеве.
Ходив по небокраю дзвін,
Здавався вітер нехолодним,
Я сніг ловив і був як він:
Живим і трохи старомодним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762816
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Засыпай на моём плече,
Примостись, как тебе удобнее...
Свет мерцающий при свече...
И дыхание стало ровное...
Я прислушиваюсь к нему...
Так забавны во сне движения...
Нежно руку приподниму
Из затёкшего положения...
Засыпай, и пускай в твой сон
Не проникнет ничто тревожное...
Наши выдохи в унисон...
Полюбуюсь тобою, можно, я?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761890
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Крапає дощ.
Осінь.
Вітер в трубі
Виє.
Неба нема
Зовсім,
Тільки одна
Мрія.
Мрія про щось
Інше,
Може й ковток
Раю,
Але буде
Тиша.
Ти не гукнеш.
Знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761558
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017
Та рима досить дивною була,
Її, казали, янголи забули,
Які лишили вир земної кулі,
Коли уже не витримали зла.
Вона, дзвінка, лежала у багні,
Малий шматок сріблястого металу,
Й так тішила, що думка пролітала:
Ні, не забули – кинули мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760582
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017
Та рима досить дивною була,
Її, казали, янголи забули,
Які лишили вир земної кулі,
Коли уже не витримали зла.
Вона, дзвінка, лежала у багні,
Малий шматок сріблястого металу,
Й так тішила, що думка пролітала:
Ні, не забули – кинули мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760582
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017
Торкається осінь воріт,
Не хоче, красива, розлуки,
І вечір приходить мов кіт
Та проситься мило на руки.
Тече із думок потічок,
Слабенький, та вистачить нині,
Я душу закрив на гачок,
Нехай хоч тепер відпочине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760088
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Торкається осінь воріт,
Не хоче, красива, розлуки,
І вечір приходить мов кіт
Та проситься мило на руки.
Тече із думок потічок,
Слабенький, та вистачить нині,
Я душу закрив на гачок,
Нехай хоч тепер відпочине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760088
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
[i][b]Tth[/b][/i]
[i]...щастя вимірюється тим, хто
з тобою зустріне твій падолист.
[b] Ol Udayko[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/smtTYJTplHo[/youtube]
[i][b][color="#05557a"]Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої плідні і кволі,
Та не зне́сло лихим, сивим вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
Дерева́ – колись буйні і п’яні –
Самотіють безлисто і голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Шаленіє… мовчить гордо осінь,
Мов принишкла у дії зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність… неправильність ліній.
У природи немає вже віри,
Окрім Бога Всевишнього волі…
Та в любові могутніють міри –
Міри щастя… єдиної долі…[/color][/b]
1.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758323
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Ангеле, побудь зі мною...
важко.
Крила дай...
питаєш, де мої?
А мої ж
відмовились від мене
відлітаючи
до кращої душі. 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758337
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Пробач мені за прикру необачність,
Останній штрих
В сплюндрованій добі,
Я був повинен
Висловити вдячність,
А вийшло те що є,
І так собі.
Можливо, каяття
Не допоможе,
І за гріхи
Небесний гнів
Зімне,
Пробач, допоки я просити
Можу,
Пробач, допоки чуєш ти
Мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757948
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Пора душі. Пора осіння.
Пора думок та каяття.
Пора збирати все каміння,
Що розкидалось за життя.
Пора свою трусити пам'ять,
Складати з підсумків есе,
Бо буде світ, де тіні навіть
Про тебе знають, мабуть, все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757766
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Я ніби тут
І начебто ніде,
Довкола світ,
А мене там немає,
Ще час кудись невтомлений
Іде,
І хмара сонце
В небесах тримає.
І є роса –
Ранковий атрибут,
Пташиний переліт
До небокраю,
Я бачу це,
Та все одно не тут,
Я всесвіти по кишенях
Збираю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756961
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 26.10.2017
[i]Відчути ті дари небесні хочу:
Торкатись щастя ніжними руками...
[b] Елена Марс[/b]
[youtube]https://youtu.be/zotRnVeBVjA[/youtube]
[b][color="#4d0354"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по стерплому тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен на осонні,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756668
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Не вір мені.
Мої слова – це подих,
Який щоранку ходить по воді,
Він губиться в століттях
І народах,
Стоїть стовпом
У Бога на суді.
Не вір мені.
Хіба такі бувають?
Звичайно ні,
Хіба що у книжках,
Таких не кличуть,
Бо таких не знають,
Даремно не тримають
У думках.
Мене кохати –
То себе труїти,
Зі мною світ
Розхитаним стає,
В небесній розчиняючись блакиті…
Не вір мені, а просто знай –
Я є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756769
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Холола ніч, без гриму і прикрас,
Дощем осіннім сіяла печалі,
Безсоння говорило щось про Вас,
Листи і телефони знов мовчали,
Душі моєї танула броня
(яка є користь уночі від неї?),
Я заздрив тим, хто чує Вас щодня
І сам лякався заздрості своєї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756295
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Сухоти, осене, сухоти.
Різкий стрибок температур.
Клен витирає краплі поту
зі щік, фарбованих в пурпур.
Ще зеленіє в нім надії
Останній - наче перший - лист,
Але душа в димах сивіє,
аж трави інеєм взялись.
Рецепти кидає на вітер
глухий до болю календар -
І листю, як птахам, - летіти
хоч не у вирій, так до хмар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755368
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2017
Мне грустно без Ваших стихов,
И нет их, мне кажется, краше...
Хорошие есть, но... не Ваши,
Не те... что читать я готов...
Не те... что без лишних мазков...
Не те... что без сложных сюжетов,
Как модно у многих поэтов,
С идеей за сотней замков...
Тоскливо без Ваших стихов,
Где тоненькою паутинкой
Витает меж строчек грустинка,
Собой обвивая Любовь...
Мне грустно без Ваших стихов,
Порой вдохновлять меня ставших...
Хорошие есть, но... не Ваши...
А Ваши... пока что без слов...
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754508
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Вчора у чорному –
в образі во̀рона,
а позавчора у сірому –
вовком...
Кожна клітина тілесного
шовку –
ласками
пір’я чи шкіри
підкорена.
Нині – у джинсах
на тілі оголенім...
Нігтями пишеш послання
на спині
про те, що ніхто і ніщо
не зупинить –
випити небо його,
стати
повінню...
Стегнами –
ріками рук...
І край берега
разом із ременем –
зірвано, знято.
З ворона – в янгола,
з вовка – в ягнятко...
Корінь... Кора...
В небо кронами дѐрева...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754133
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
По місту їхав тарантас
У легкім ритмі менуету,
І купувало небо час
За жовту сонячну монету.
Хитались тіні старих лип,
В бруківку стукали колеса,
Під гучномовця сиплий хрип
Чутками торгувала преса.
Пропонувала позитив
Імпровізована вистава,
Та я такого не любив,
І взагалі – холола кава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753885
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Осіннє небо в сірім оксамиті,
Вологою тече вечірня мить,
Цей дощ такий, що хочеться любити
Усе, що він у вікна шепотить,
Усе, що світом сховано у ньому,
Заплетено в прозорі ручаї,
А може, він розкаже невідоме
Про ту, що сни відвідує мої?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753712
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Ступая за временем-плугом,
Строкой проведу борозду.
Встречая сердечного друга,
Лишь словом одним обниму…
Я крест свой несу на Голгофу!
И душу, наверно, несу…
Сквозь осень мой путь заполошный -
За веру,..надежду,..тоску…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753291
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Мені наснилась осінь: жовкне зілля,
Гучні дощі якесь святкують свято,
Прийшли думки неначе із підпілля
І нумо сутність Всесвіту шукати,
Труситися, відчувши незбагненне,
Не віддаючи знайдене нікому:
Це просто світ, який буде й без мене,
Це просто я, що є і досі в ньому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753542
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Блукають містом сірі пальта,
І небо лине до землі,
Обійми мерзлого асфальту
Йому, здається, замалі...
А він блищить... Не від вологи -
Сьогодні не було дощів,
А вкрили блискітки дороги
Від недописаних віршів,
Які не стали діамантом,
Які розбились на шматки,
Які не склав до купи автор
І у рядки, і у думки.
А може, автора то сльози,
І так тому асфальт блищить,
Вони застигли на морозі
Та віддзеркалюють блакить...
Кому уламки? "Ні, не треба -
В руках розтане льод умить!.."
Вони потрібні лише небу,
Щоб в зорі їх перетворить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753400
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Вересень. Осінь. І вітер німий
Хоче роботи та, певне, вже досить,
Тихо зібрався весь смуток земний,
Тихо уваги, зажурений, просить.
Тихо щось пише у жовтих листах,
Тихо мугикає, добре і миле,
Тихо дерева стоять на постах
(їм обіцяли вбрання ясно-біле).
Але не буде ще довго зими
В календарі, поміж мною і Вами,
Поки у осені ходимо ми
Та зігріваємо душі словами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753260
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Зібрався в небеса, юначе?
Вже навіть крила десь доп’яв…
Чого на небі ти не бачив?
Яких таких потрібних справ?
Ще відірвеш від хмари клапоть
Та зіпсуєш отим грозу,
І зневажати будеш, мабуть,
Усіх, хто ходить унизу.
Давай-но цю крилату штуку –
Поріжу ножицями гріх,
Це називається «наука».
Ну, все. Іди. Звикай до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752893
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Отче наш, мы дети Твои, Отче...
Господи, Ты подарил нам жизнь!
Ты - Отец наш, Тот, Который хочет,
Чтобы чада все Его спаслись.
Отче мой, я сын Твой непутёвый,
Всё своё именье расточил,
И для Жизни Вечной, Жизни Новой
Я одежды брачной не нажил.
Господи, я холоден, как камень,
Нет во мне любви, добра, тепла,
Сердце у меня покрылось льдами,
Вьюга всё снегами занесла.
Знаю, что имею - от Тебя всё:
Дом, семью и Веру - Ты мне дал.
Мне б к тебе с Апостолом прижаться,
Что тогда к груди Твоей припал.
Хочется почувствовать нутром всем:
Ты - Отец, а я - родной Твой сын.
Ты сказал, чего мы не попросим -
Всё исполнишь Духом Всесвятым.
Дай же мне любовь нелицемерну,
Сердце чисто сотвори во мне,
Душу огради от всякой скверны,
Чтобы не погибнуть ей в огне.
Дай мне помнить о Тебе всё время,
В скорби о Тебе не забывать,
Чтоб Тобой посеяное семя
Враг не смог копытом затоптать.
Знаю, всё ниспослано Тобою,
Чтоб могли мы в Царствие войти,
Только бес уныния порою
Так и хочет сбить меня с Пути.
Помнить бы, что для меня все люди,
Их поступки - всё в Твоих руках.
В искушеньях мне защитой буди,
Изгони из сердца гнев и страх.
Дай мне той любви, хотя бы малость,
Что меня лелеет и хранит,
Чтоб и моим чадам передалась...
Пусть тепло почувствуют они.
Пусть своими юными сердцами
В умиленьи слышат Божий зов,
А потом хорошими отцами
Станут для дочурок и сынов.
Отче мой, развей мои сомненья,
Шепчет бес: "Быть может, Бога нет?"
С тьмою их воюю каждый день я...
Господи, пролей мне в душу свет...
Помогай мне, Отче, на молитве
Помнить, что стою я пред Тобой,
С мысленным вступая волком в битву,
Дай мне, Боже, сил на этот бой.
Отче, я Твой сын неблагодарный,
Лишь прошу... А что даю взамен?
Гвозди забивая в Твои раны,
Предаю на муки каждый день...
Недостоин я назваться сыном,
И наёмник из меня плохой,
Звание раба лишь мне по силам...
Пусть я раб, но главное, что Твой!
Только дай всю жизнь Тебе быть верным,
Правдою по совести служить,
Сердце ж сокрушенно и смиренно
Никогда Бог не уничижит.
Господи, прости, что неумело
Излагаю свои мысли я,
Дай не только словом, но и делом
Заслужить с Тобою Бытия.
2009 год.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750337
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 13.09.2017
Коли в мені моє переболить,
Кубельце тиша заплете з мовчань,
Стара на порох розітреться хіть,
Від гіркоти оклигає гортань,
Коли струна утомиться моя,
Коли у слові посиніє лід,
Мені не вірте. То буду не я,
А просто тіло, кинуте у світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750197
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Эта рыжая Осень(бесстыжая),
Раздевая себя донага,
Шелестит и шуршит с укоризною:
Я сама,я сама,я сама...
Эта рыжая Осень с харизмою:
Выбирая мелодию дня,
Истекает водою карнизами -
Свысока,свысока,свысока...
Блюзы осени саксофонами
разрывают небес облака!..
И уносятся патефонами
Всхлипы-хрипы вчерашнего дня...
Саксофоны и блюзы,и рыжая -
Одно целое (для меня)...
Эта Осень совсем не бесстыжая...
И,наверно,такая, как ...я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750124
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
[i] Якось, переглядаючи
старі файли...
[youtube]https://youtu.be/y-oBC32cX9E[/youtube]
[b][color="#60077d"]Тринадцять літ…
А наче – все життя:
Тринадцять літ
мольби, сум’яття, болю…
Здається, це безпрограшна стаття –
Тринадцять літ
не виграного бою…
Тринадцять літ
даремних поривань
У те нове, що так й не стало явом?
Тринадцять літ
і щастя, і страждань…
Тринадцять літ...
І – тлін, о Отче авве!
Тринадцять літ –
для чого все було?..
Як гроз травневих нагла канонада!
Тринадцять літ!..
Гуло і відгуло…
Й побідним не завершилось парадом..
Тринадцять літ!..
Й не стали на рушник,
Хоч, певно, і мудрішими постали…
Тринадцять літ –
зірковий час… принишк,
Хоч узи ті були міцніші сталі…
Тринадцять літ…
Кому ввести в вину?
Комусь – кредит, але комусь – рахунок...
Я той рядок в анкеті промину
Й візьму собі...
Як Божий подарунок.[/color]
[/b]
28.07.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750011
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
"Приидите ко Мне, вси труждающиеся и обремененные, и Аз упокою Вы" (Мф, 11.28)
"И говорит ему: друг! Как ты вошёл сюда не в брачной одежде?" (Мф, 22.11)
Научиться бы жить, не сломав и былинки,
За печали добром воздавая сполна.
И в любимых глазах не увидеть соринки,
Лучше думать, как вынуть свои два бревна.
Научиться бы жить без сомнений и страха,
А оружием Веры их стрелы ломать,
Не жалеть поделиться последней рубахой
И в преклонных годах почитать свою мать.
Научиться бы жить, чтобы помыслы злые
Не роились, как осы, в больной голове,
Быть готовым к коварству лукавого Змия,
Что залёг, притаившись в зелёной траве.
Научиться бы жить, избегая соблазнов,
Чтоб примером дурным для кого-то не стать,
Не бросаться на ветер словами напрасно,
Не завидовать ближним и не осуждать.
Научиться бы жить, не горбатясь под ношей,
И смиренно, без ропота крест свой нести,
Не сдаваться и думать всегда о хорошем
На тернистом, ухабистом жизни пути.
Научиться бы жить, невзирая на лица,
Не стесняться других повести за собой,
Не замалчивать правду и не возгордиться,
Благодарным за всё быть - за радость и боль.
Научиться бы жить бескорыстно и просто,
И любить безусловно, без всяких "за что".
Не томясь ожиданием встречи с погостом,
Быть готовым всегда, в пятьдесят или сто.
Научиться бы жить, никого не обидев,
Никого не виня, никого не браня,
Чтобы Бог хоть в "чуть-чуть научившемся" виде
Смог когда-то в Свой Дом пригласить и меня.
На фото: Почаевская Лавра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749834
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017
Я почув у мовчанні Бога,
Шепотів Він неначе вітер,
Щось читала вікну волога,
Сенс ховався десь поміж літер.
Холодила печаль осіння,
День на кінчику жив свічі,
Це, напевне, й було спасіння,
Що наснилось мені вночі.
(Тільки від Бога
чекай у мовчанні,
о душе моя,
від Нього спасіння моє!
(Псалми 61:2))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749813
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017
Їй сказали: Його нема,
Плід уяви, казали, гра
Мозку й хворої душі,
Й не було, говорили. Души! –
всі пориви до нього вбивай,
Бо насправді його нема.
В жовтий дім відвезли її,
У кімнату, де стіни м'які,
У сорочку, де рукава вузлом,
І вбивали світ душі злом.
Так затишно, безстрашно жила
В м'яких стінах відвертого зла,
І кивнула: Його не було,
тільки марилось, світом пливло
щастям, небом, дивочовном.
Усе вигадка хворим сном.
Розривали стіни м'які,
Розпороли свідомість такі,
Що не вірили у добро,
в світ. де справді щастя жило
не за гроші, гордість і хіть,
Там немає рамок століть,
Й стін немає, драбина одна -
Веде в небо ще за життя
Там немає логіки слів,
скільки б фактів хто не приплів.
Там емоції, там відчуття,
І сміється радість без зла.
«Не під силу ті хвилі злу, -
в що я вірю, за що пропаду...
Був він поруч, рукава розпустив...»
Не помітно – хто допустив?!
Просочилися стіни м'які
І солоні стали такі –
Кровотоком прозоро душа
Написала по стелі вірша,
все пастеллю, в колір добру,
Роз’їдало любов’ю броню...
...Тихо пазли складались в одне –
Він не вигадка, Він справді є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742502
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 02.09.2017
Я вчора був на виставці фігур,
Їм заздрив мармур – свідок ренесансу,
Приходив вітер – син температур
І викладав із тих фігур пасьянси.
І я тремтів, бо кидало у жар,
Та у душі спліталася сюїта
Від тих фігур, звичайних ніби хмар,
Що відлітали, взявши крихту літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748763
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Небесний світ
В окриленій журбі
Кружляє над долонею
Земною,
Спиняти літо?
Хай іде собі,
Якщо йому недобре так
Зі мною.
Хай забирає почуття
Моє,
Яке плекав до нього
Місяцями.
Нехай іде. У мене осінь
Є,
Яка мене кохає
До нестями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748594
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017
И этот тоже чуть переосмыслила!
Заморосило...Чуть заморосило...
Не я просила Осени дождей...
Три дня ещё бы Лето погостило...
Три дня бы оставалась настежь дверь...
Пишите письма нежности,приветы...
Клубок,разматывая, грёз...
Три дня осталось времени у Лета!..
Три дня!!! И собираться - на погост...
Заголосила...Чуть заморосило...
Стрелой вонзалась молния на мост...
Как странно расплываются чернила...
Усладой - упиваются до слёз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748107
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
И этот тоже чуть переосмыслила!
Заморосило...Чуть заморосило...
Не я просила Осени дождей...
Три дня ещё бы Лето погостило...
Три дня бы оставалась настежь дверь...
Пишите письма нежности,приветы...
Клубок,разматывая, грёз...
Три дня осталось времени у Лета!..
Три дня!!! И собираться - на погост...
Заголосила...Чуть заморосило...
Стрелой вонзалась молния на мост...
Как странно расплываются чернила...
Усладой - упиваются до слёз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748107
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
По вулиці рипів велосипед,
Крутилися незмащені колеса,
Серпневий день писав про літо п’єсу,
І десь клаксон збивався на фальцет.
В кав’ярні чаєм тішилась нудьга,
Облизувала ложечку залізну,
І слухала як поруч ходить пісня,
Красива, але трішечки гірка.
Я ту нудьгу маленькою ще знав.
Сів поруч, намагався щось наплести,
Та завітала заспана сієста
Й додому потягнула за рукав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748023
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017
Так хочеться торкнутись трохи дива,
Хоч подихом, хоч порухом долоні,
Допоки осінь світиться щаслива,
Допоки день останній не холоне.
Чужі лишити в небутті цитати,
І, відбринівши днем переболілим,
Так хочеться з тобою помовчати,
І бути, як ніколи, зрозумілим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748024
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017
Ми у цьому житті
Недолугі аматори
(дійсні профі уже
під травою лежать),
Ми щодня розриваємо
Жилку екватора
І знімаємо ввечері
Душі з розп’ять.
Сміємося очима,
Тихо плачемо римами,
І уміємо в снах
Роздивитись майбутнє,
Розганяємо кров
По тілах своїх ритмами,
І заходимо в серце мов духи –
Нечутно.
Ми – птахи й плазуни,
Ми – раби і нескорені,
Одночасно усі ми
І мед, і полин,
І якщо вже були
За подобою створені,
То яким був зразок?
То який справжній Він?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747907
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 27.08.2017
Не розумію я того, хто може гордо
Любов прийдешню викреслить з життя!
Ну що за дурість - ухопить себе за горло
І вбить в душіі прекрасне почуття!
Як можна, з непомірної поваги,
Лиш крихти посмішок коханої збирать?
Та краще вже біситись від її зневаги
Ніж тихо від незнання глузд втрачать!
Кому, скажи, така наснилась доля
В куточку скиглить від нерозуміння?
Авже ж – на все господня воля!
Але ж в кишені хліб не виросте з насіння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747942
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017
На свободу я НЕ зазіхаю,
Лиш Тобі зрозуміть пропоную -
Якщо я Тебе не ревную,
Значить я Тебе не кохаю!
Я без Тебе дуже сумую
І тому пам’ ятай, я благаю –
Якщо я Тебе не ревную,
Значить я Тебе не кохаю!
Ти прийде́ш – я Тебе зацілую
Ну не сердься, кохана, прохаю! -
Якщо я Тебе не ревную,
Значить я Тебе не кохаю!
Ну чому Ти з доко́ром зітхаєш?
Я ж без Тебе немов не існую -
Якщо я Тебе не ревную,
Значить я Тебе не кохаю!
Запах твій, як спасіння вдихаю
Та, одначе, ніяк не засну я -
Якщо я Тебе дуже ревную,
Значить я Тебе сильно кохаю!
Якщо ж психами я вибухаю,
І доко́рами спокій руйную,
Якщо я безупинно ревную,
Значить я Тебе не кохаю…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747844
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Від порожнечі всесвіту в собі
Стрибну у вир твого п'янкого літа.
Щоб серця пустка,ніжністю залита,
Там зникла безвісти,в медвяній боротьбі
Зазнавши ран солодких.І нехай
Опісля полином гірким напоїть
Бездушний час. Він рани не загоїть,
І в карті пам'яті вже не зітре розмай.
Як ратоборець справжнього тепла,
В минулому - безхатченко космічний,
Віднині,я лишаюся навічно
В квітучій віхолі,що нас оповила.
Плекайся ж ,літо світлих сподівань!
Мій шлях відмови від себе чужого.
Простити все я не благаю Бога,
Бо щастя варте глибини страждань...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718083
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 26.08.2017
До самотності не звикають.
Нею тяжко хворІють, і -
Попри розпачі всі, чекають:
Зустріч з леготом навесні
Стане лікарем...Стишить болі,
Зашрамує сліди тортур
Тих ночей,де втрачали волю
Поміж душами звівши мур...
І в останньому кроці ночі,
За неступленого поріг,
Так шовково,і так пророче -
Процвітуть хто в кому застиг...
Легіт пестить душі фіранки,
Всіх пробуджуючи від сну.
Слава Богу! - весна від ранку
Слава Богу! - діждав весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724109
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 26.08.2017
***оригінальний сюжет***
Вмирав метелик у воді.
Картав свою необережність,
Бо перетнув межі безмежність...
Чи Божий суд лишив надій...
Ми хто? Ми- в"язні Чорних дір...
У тріпотінні крил казкових
До неба не злетіти знову.
Вода... Це- Горизонт подій.
...а риба знизу підпливла,
Свої сповільнюючи рухи.
Той Світ, сп"янілий від задухи,
В якому жити б не змогла,
Він був її годівником...
Теж парадокс. Межею краю
Єднань світів, яких немає...
Для всіх єдиний outcome...
...і- раптом бачить два крила,
Що є принадою для вобли...
-станцюй останній пасодобль!!!-
ВОНА НАЖИВКУ УЗЯЛА.
...гачок вийматись не хотів...
І Бог- рибалка був веселий...
...лежав на березі метелик,
Померлий в кращім із світів.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117082500819
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747799
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017
Я йшов по парку в пору ясно-синю,
Вгорі перекликалися круки,
Якесь дівчатко лузало насіння,
Збираючи в торбинку лушпайки.
Щось грав оркестр на далекій сцені,
В каньйоні рахувала час ріка,
Ганяли пси, веселі й безіменні,
Не знаючи обмежень ланцюга.
І я не знав тривоги і розлуки,
Мене забули гордощі та злість,
І капало морозиво на брюки,
Немов мені не сорок – тільки шість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747328
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Ідуть дощі. Збирає речі літо,
Кладе до торби світло і тепло,
Аби узимку спогадом трусити
І променями сипати у скло.
Пташиний спів злітається докупи,
Дає смаку останнім голосам,
І я з душі знімаю шкаралупу
Та серце підставляю небесам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747327
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Мы лечили ДРУГ ДРУГА повязками
Нежных, трепетных, страстных объятий
Поцелуев немыслимой ласкою,
Прижигая порезы проклятий!
Наши души ДРУГ ДРУГА укутали
Дымкой мягких горячих страстей.
Мы сознательно всё перепутали,
Бросив бремя решений в постель.
Нам нетрудно ДРУГ ДРУГА спасать -
Убивает тоску капля нежности.
Бог грехи наши сможет списать
Строгим росчерком неизбежности!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747181
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Дивилось сонце у калюжу,
Ішли мовчазні покупці,
Я віддавав сьогодні… душу,
Торбинку стиснувши в руці.
Сусіди торгували крамом,
Якесь ганяло циганча,
Життя нові сплітало драми
(неначе їх не вистача).
Агов! Візьміть її без грошей,
Бо та душа немов дитя:
Їй треба тільки рук хороших
І серця чистого биття.
Та не робіть ви, люди, хиби,
Тілесне – це порожній дим!..
Та натовпу хотілось хліба,
І він уперто йшов за ним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746973
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Ніч чекала кінця, як наснивсь дивний сон
На межі простоти і омани:
Я стола накривав на тринадцять персон,
Розставляв тарілки та стакани.
Трохи сиру і хліб, ще й вино молоде,
І оливки зелено-жовтаві,
Меду, втім, не було, але мед – то пусте,
Якщо будуть розмови цікаві.
І прийшли їдоки, і гули голоси,
Говорили про небо і чудо,
І питали мене: «Ти чого не їси?
Ти неначе не свій нині, Юдо…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746850
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Я ніч розрізав лезом ліхтаря
(простий ліхтар, недорога робота),
Ховались в хмарах зоряні моря
І тінь кота тулилася до плота.
Поснулий дім терпець великий мав –
В під’їзді вили про печаль гуляки,
Я теж так міг, але не верещав
І не чекав за те мовчання дяки.
А потім дощ із вітром (хай їм грець!
хіба такий малий для зливи глобус?)
І грівся у кишені гаманець
З одним квитком. На ранішній автобус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746849
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Двоєдині у лоні
Поскінчались казки,
І не ті у долоні
З неба впали зірки,
Що про щастя говорять...
Залишилась сама.
Прийде осінь. І скоро.
А за нею зима,
Де впадати у відчай
Безнадійно... Облиш.
Сніг плекатиме вічність,
І залишиться лиш
Ненатхненно писати
Недолугі рядки,
І нікчемно гортати
Із життя сторінки,
Де багаттям палаєш
У жадання раю...
...ти колись прочитаєш
Цю сторінку свою,
Що сховалась у стопці
Вікової дурні,
Мов дівча поміж хлопців
У юначім вбранні...
Хай засне у книжині
Занотований біль,
Що належить віднині
Вже не тільки тобі.
Ти це мала би знати
Про кохання... А втім...
Книгу вкинь у багаття
Із осінніх листів.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117081900929
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746799
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Невчасна осінь… Хоче дощ іти,
Пташиним жалем стукати у двері,
Холодний вітер ріжуть проводи
І захід п’є свою «криваву Мері».
Десь у полях гудуть іще жнива.
Там небагато. Скоро сніп в'язати.
Про щось сумне згадала голова
(і нащо їй таке дурне заняття?)
Та… хай собі сумує й час краде,
І застеляє виднокруг хмаринням,
Невчасна осінь все одно буде,
Із срібним у волоссі павутинням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746701
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Все відбувається востаннє:
Світанок, вечір, сміх та гнів,
Відверта ненависть, кохання,
І теплий дотик літніх днів,
Багряно-жовті падолисти,
Морозні вікна, довгий сон,
Години без людей і змісту,
Розмови доброї полон.
Приходять хмари, сяють грози,
За горло спекою бере,
Наївна щирість сіє сльози,
Поваги вимага старе,
Душа лікується вустами,
Ламає між людьми стіну…
Все відбувається востаннє
Й життю підвищує ціну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746699
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
***конкурсное стихотворение на фестивале ИНТЕРЕАЛЬНОСТЬ 2017 с обязательным использованием строки НО САМЫЙ ЦЕННЫЙ, ВСЕ-ТАКИ, ПОДАРОК***
Окончен бал. Мой праздник. День рожденья.
Все разошлись. Я, выбившись из сил,
Как генерал прошедшего сраженья,
Веду подсчет трофеев... И могил...
Как взрыв, звонок. Ты встала на пороге,
И сердце замерло. Я задохнулся... Не
верю... Верю... В чудо... Боги, Боги!..
Из снов былых явилась... Как во сне,
Мой дар Богов... Я, словно пролетарий,
Среди награбленного... Нужного ли?.. Нет?..
Но самый ценный, все-таки, подарок
Тобой дарованный здесь, на пороге, мне.
Колодой карт нам выпали дороги.
Я выиграл, поэт и баламут,
Среди подарков звездные пороги,
Те, на которых я тебя приму.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117081407749
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746086
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Агов! Чи є люди у хаті?
Дорослі. Маленькі. Усі.
А можна до вас завітати?
Що, можна? Велике мерсі.
Хоча тут у вас тіснувато,
Та це не завадить мені,
Я місця займу небагато,
Ще вистачить вашій рідні.
Присяду на лавку тихенько,
Торбинку свою розкладу,
Ось світло, ось думка легенька,
Ось жадане слово в меду.
Тепер оминуть вас спокуси,
А з ними розлуки та зло,
Тому що я Щастячком звуся,
Пробачте, що довго так йшло.
(малюнок Ніно Чакветадзе)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746502
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Я хочу в мить, що подих чистий має,
Де в небесах видзвонює блакить,
Де ніч дощами в вікна заглядає
І ранок жовтим листям шурхотить.
Де лють і гнів дотримуються посту,
Де відліком не бавляться роки,
Де все так зрозуміло і так просто,
І свіжість губ торкається щоки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746504
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
А ти десь є. А ти десь точно є,
Дарунок півзабутого дитинства,
Та джерело словесного безчинства,
Якому краю й досі немає.
А ти десь є. І все ж таки живеш,
Заглиблена у сірі надра тлуму,
І не кажи, що я тебе придумав,
Інакше нащо я позбувся меж?
І хай вже насміхається століття,
Ховаючи від мене твою суть,
Бо ти десь є. І прошу – далі будь,
Хоч де небудь у цьому марнім світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702235
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 16.08.2017
(фон: Fabrizio Paterlini - Empty Room)
Почувствуй то, что ты не одинок
В Вселенной островов и океанов,
Она ведь дышит слышишь?.: выдох, вдох…
И чувствами полна еще вдобавок.
Мой голос – он водою из заток
Врезаеться волною в мир твой слабый
Пытаясь убедить тебя , что он
Мечтал спасти твой тонущий корабль.
Соври мне если надо, я поверю,
Что в мире комнат.., в мире, что из стен…
Ты отдавал мне честность, но взамен
Не получал того же, что не стою
Твоих стараний, что не насовсем
Ты меня выбрал… Я с твоей душой
Хотела целоваться , ты – искал средь тел,
Не находя… «Стирал» меня волной…
Да, в этом мире комнат – островов,
Здесь, в странном мире волн и океанов
Лишь я была – единственной, кто мог
Спасти твой ветхий, тонущий корабль.
Но ночью…Сотни тысяч из тревог
Во мне в одну минуту оживали…
Днём уставая от твоих обманов
Хотелось правды. Ложь оставим слабым.
Ты знал, что ты единственный лишь мог
Сцелять не отболевшую потерю:
Ту, что срослась с душой, с глупой целью
Не допустить от сердца впредь «шагов»?
Ты ври себе, а я так крепко верю,
Что в мире комнат.., стен, а не мостов…
Молча стоять часами за закрытой дверью
Важнее всех на свете громких слов.
Я сердцем, будто мачтой в потолок…
А ты с душой ведь до сих пор не веришь…
А может это просто ты не стоишь
Моих навстречу сделанных шагов?!
Смирившись из твоей закрытой дверью,
Смирившись с миром стен, а не мостов…
Я разрасталась в сердце твоём щелью
Ставая глубже и шире с года в год…
…Корабль неисправно одинок?..
…Корабль изначально одинок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746333
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Упало яблуко. Не втрималось на гілці,
Лежить, велике, кольору зорі,
Ще наливали квіти меду бджілці,
Останній у осінній цій порі.
Стару природа виконала мрію:
Життям простим награтись досхочу…
І я колись, мов яблуко дозрію,
Й донизу, соковитий, полечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746385
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
На схилі зачарованого літа,
Де синій день спускається з небес,
Де межі між сезонами розмито
І тіні хмар танцюють полонез,
Де прожитих років не чути крику,
За помилки немає каяття,
Там залишитись хочеться довіку
Й думок тягар покласти в забуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746384
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
На фронті міць.
Та фронт міцніє тилом.
(а по тилах мерзота залягла)
-піди пройдись,
Та видери бадилля...
-та... Краще погламурю у "ай лав"...
-що скиглиш? Осінь?
Та була завжди.
Кохання просиш-
То до мене йди.
Чому з дурниці пучить,
Ще й пихато,
Літературовуменс?..
Літобрату
Цвірінькотиш осінні ай лав ю?
Ща коньяку наллю і відіп"ю,
І запитаю...
Та не чую згоди-
Зі мною до Льодяного походу
Чи підеш ти, бинтів набравши торбу?
Дай поцілую в губи!
Виплюнь "Орбіт",
Як той неоціненний дар Європи...
Та ні... Не підеш...
То іди до .пи...
А я піду, одягнутий у дим,
Немов у віддзеркалення, один,
Крізь поле, зголоднілий, голий, босий,
Між блокпостів химерних хмарочосів,
Туди, де може, люди є живі...
Бо тут живих немає, се ля ві.
Убиті марно у життя двобої.
Бо всі так гарно є недособою,
Немов сідниці, сховані в штани...
На фронті міць...
Готуйся до війни.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117081500710
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746299
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Ніч вдягнула своє
Непримітне пальто,
Запалив повний місяць
Цигарку,
Я сьогодні нічий,
Я сьогодні ніхто,
Я з людського утік
Зоопарку.
Ліхтарі на доріжках
Скликали комах
У красиві й пусті
Хороводи,
Говорили щось клени
У темних чалмах
(може, просто просили погоди?)
Я не слухав отих
Пишнолистих базік,
І зірок не вишукував
В небі,
Я сьогодні нічий,
Я сьогодні утік
Від численних людей,
І від себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746248
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Ніч вдягнула своє
Непримітне пальто,
Запалив повний місяць
Цигарку,
Я сьогодні нічий,
Я сьогодні ніхто,
Я з людського утік
Зоопарку.
Ліхтарі на доріжках
Скликали комах
У красиві й пусті
Хороводи,
Говорили щось клени
У темних чалмах
(може, просто просили погоди?)
Я не слухав отих
Пишнолистих базік,
І зірок не вишукував
В небі,
Я сьогодні нічий,
Я сьогодні утік
Від численних людей,
І від себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746248
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Як добре там, де спокій небо має,
Де ліс старий біжить до видноколу,
Де хмарами світанок вишиває
Червоно-синій краєчок подолу,
Де сказані слова немов причастя,
Роки не помічаєш та години,
Де вітер завжди теплий і для щастя
Однісінької вистача людини.
(малюнок Ніно Чакветадзе)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746247
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Душа, загорнута в туман,
Розум у хмари сповиває,
Ус́мі́шка воскресає з ран
У невагомість поринаю.
Із серця до очей мандрує щем,
Впаде чоло на руки в благодаті,
І сльози, нетривким дощем,
Твої долоні будуть цілувати.
Що відболіло – з пліч лавиною зійде,
Що незабулось – лише добром згадаю...
І... не сміливо... погляд догори впаде...
у твої очі...
вперше...
в отой - край без краю!
Кружляючи дзвеніти буде сміх,
(Мине сум'яття за тривку хвилину,)
І наче, чемпіон, що чемпіона переміг,
В обійми, обіймаючи теплом, полину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745439
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 14.08.2017
На серці дощ... і чистота озону,
І погляд сонця усмішку розбудить,
А радість, все босоніж, по газону
Крадеться під дощем, мрію голубить.
Затишно тут: гармонія й натхнення
працюють для душі, самотність чай заварить...
Бо може щастя ще зайде благословенно...
На серці дощ... а надворі – ще літо... шкварить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745981
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017
Попри всю замкнутість, (доля, чи моя сміливість), Бог - скоріше всього, даровано було мені знати дивовижних Людей.
Так буває. Життя дарує зустрічі, знайомства... коли ти знаходиш людину і думаєш: невже такі є тут – на планеті Земля? В цьому світі? Нє, ви серйозно?! А з іншого боку – а чому і ні, адже його створив Бог... ти ж віриш в це.
І тобі стає радісно лише від розуміння того, що це все насправді. Що ця людина реальна – живе, і пише твори, якими ти захоплюєшся, бо можна писати як душа бажає, а не за певними правилами, розмірами і т.д. і т.п.
А тоді та людина у відповідь на купу коментарів пише тобі лист. Легкий і приємний. І ти поволі, обережно, щоб не поранитись, починаєш впускати її в своє життя. І настає момент, коли без щоденного обміну повідомленнями, ви не уявляєте свого життя.
Бо це щастя – бути комусь потрібним і потребувати когось. Я не про любов пишу, точніше про любов, але ту, яку називають дружбою. Кажуть, не буває жіночої дружби. Може. Зате буває дружба між феями і принцесами.))
Я почувалась сьогодні, як на Новий рік в дитинстві!
У мене сьогодні, як ото буває в американців, Boxing Day.
Моя фея прислала мені коробку подарунків! Якби мене не підганяли, я б відкривала її півдня шелепаючи обгортками, повільно розв’язуючи стрічечки, розтягуючи задоволення, скрикуючи від сюрпризів... хвилинами все розглядаючи... ААААА! Слів бракує, коли душу переповнюють такі світлі емоції, коли віртуальне проявляється в реальному, твоєму такому тихому, маленькому житті... і дарує салют відчуттів... і ти така дівчинка-дівчинка сидиш і либишся весь день, бо все якось казково, нереально і по-дитячому............. І замість того щоб обійняти тебе, я обіймаю твого ведмедя) та ти відчуєш!), ну, тепер то мій Відун Ведмедун)). Можливо, це ненормально почуватися на 10 років, коли тобі ............. набагаааааааааато більше, але деколи й так треба вміти;)
Я люблю тебе, феє!
Я дякую за багато інших дарунків до цього дня і за сьогоднішній.
За те, що вчила мене неточним наукам які, знаєш лиш ти)).
За те, що сприймаєш мене такою як я є, і, що я знаю тебе такою ж.
За пару маленьких крилець фєї, і янголів на ніч. За слова і питання, які ніхто крім тебе мені не казав. За твою віру в мене!
Щастя тобі! Хай Бог й надалі чує наші молитви! Вірю тобі, так і знай, і ніколи не сумнівайся, малюнька))!
Чекай від мене отвєточку, вона буде.... тільки не скоро... бо ти ж любиш усе гарне..... а мені на це треба купу часу. Бо я ж не фея – лише вчусь)))
До зустрічі! А вона обов’язково буде ;) Цьом!
Пишу тобі відкритим листом лише для того, щоб закликати людей робити приємні, милі дурощі. Будьте постачальниками радощів для тих, кого любите!
А ще... щиро дякую поетесі @NN@ - з легкої руки її твору – присвяти для тебе, я познайомилась з твоєю творчістю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745563
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Вже вічність я не чую твого голосу,
А, значить, не живу на світі Божому.
У мороці долаю чорну полосу,
Та де й коли знайду на тебе схожого...
У постаті вдивляюся збентежено -
Не пропускаю жодного прохожого,
Уважно всіх по одягу відстежую,
Але нема ніде на тебе схожого...
Щоденно я готуюсь до побачення,
Торкаючись до серця ранку кожного,
Вже цілий світ давно за все пробачила,
А так і не знайшла на тебе схожого...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626951
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 09.08.2017
Не пишеться, не пишеться і край.
Розлитого до краплі, не зберу.
Не вистачить моїх маленьких рук,
Хоча щодня кажу собі: "Збирай..."
Збирай у літо грози і полин, -
Духмяний смуток подиху залиш.
Маленьке зерня ще народить книш
Серед негоди, заздрощів, хули.
Не пишеться, бо соковитий муст,
Хоч і не гроно, ще ж і не вино.
А Муза крапель сонячних давно
Вже зачекалась, до тремтіння вуст,
Безсиллям душу ріже, як ножем.
Хмільного в спеку скільки не налий,
Однак той дзбан, як не крути, - малий.
А десь же зеленіше, бо чуже.
Колись було, - тоді, як ми були...
Діряве небо дощ не вбереже.
Не пишеться, чи пишеться уже?
01.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744912
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017
Открываю двери для своей печали -
«Здравствуй,грусть родная,быстро заходи!
Сладенького чаю в чашки наливаю…
С яблоком и мятой - хочешь пирожки?..
Холодно,дождливо что-то этим летом…
Писем не приносит старый почтальон…
А я жду с надеждой милые приветы…
Разгадать пытаюсь странный,длинный сон…
Грусть,согрей мне плечи тёплыми руками…
Грешным поцелуем жажду утолю…
Растерзаешь душу синими глазами,
В омуте бездонном сразу утону…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743922
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 02.08.2017
п о д р у з і
#зачаркоючаю
Знаєш, мила, ніжна, він таки найкращий,
Бо його колись любила ти.
Весну дарувала, пам’ятаєш,
Він тоді хмелів лише з весни.
Знаєш, чиста, світла, не втримала,
Птаха з чорними крильми розлук,
Відпускала, волю дарувала –
Після цього вже не п’ють із рук.
І хоч він найкращий, дивовижна,
Не шукатиме, бо в серці вже не ти...
Залишилась радість білосніжна,
І цей опік в серці ти забудь, прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743238
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Ты прав, уйдя, я смогу жить дальше.
Потом и впрямь обойдусь без встречи,
Даже смогу распрощаться с рыбками,
Что плывут на дне твоих глаз.
Но не согласна, что по ошибке
Повстречались с тобой в тот вечер.
От осознания нерушимого,
Внутренне присущего и наивного
С давно привычного мне голубого
Бесцветным стал глаз твоих топаз...
Но мне не в силу, уйдя, не мучиться
И лгать, что впредь не ждала я встречи.
...Всё не решаюсь себе признаться
Что нету правды в твоих словах...
...И только рыбки, подплыв по привычке
И улыбнувшись в прощальный вечер
(От чувства томного и ранимого
По - рыбьи светлого и наивного)
Подозревали:.. Уйдя успела
Их всех запомнить по именам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742597
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 19.07.2017
Я тримаю місяць в долонях
Відвертаючись від любові.
Та вона все ніяк не гасне…
Серце - хворе та непідвласне,
Воно точно з тобою в змові.
Я тримаю місяць в долонях
І він коле й як ти,не гірш.
Та любов лиш міцніє з часом
І підштовхує раз за разом
Впасти ницьма до твоїх ніг.
Так, він коле й як ти, не гірш!
Зоставляють червоний слід
Вщент роздряпані рогом скроні,
А щоки мокрі й чомусь солоні…
Тій любові вже п’ятий рік...
Я тримаю місяць в долонях
Сподіваючись знов і знов,
Що любов щодо тебе згасне.
Сповідаючись піднебесній
Я зціляюсь від тих розмов...
Бо ж без місяця у долонях
Коле засвітла те безсоння,
Б’є у груди, а потім в скроні!..
В непідвласнім мені полоні
Впаду ницьма тобі на шлях.
Я тримаю місяць в долонях
Сподіваючись знов і знов,
Що любов ота все ж погасне...
…Сповідаюся піднебесній
І нашіптую молитов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742031
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Боже милий, помилуй, зглянься...
Безнадійність сягнула хмар.
Люди ходять – шукають щастя,
А моє ж то – з родини примар.
Боже милий, даруй мені радість:
Лист, емоцію, жмуток трави...
Не лякає самотня старість,
Лиш байдужості не допусти.
Боже милий, візьми в долоні
Душу, виплакатись серед хмар,
Стануть сльози дощем солоним,
Геть позбувшись ілюзій й примар.
Дякую, @NN@, за мудру поміч))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741886
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Сьомий місяць, сьомий день –
Свято в кращої із фей!
Таку милу, чарівну малу,
Що зичить янголів до сну,
Обійму і привітаю!
Дива Віді набажаю!
Напиши казок багато,
Щоб читали їх завзято
Віру в добре не втрачали,
Час дарма не витрачали.
А Тобі зичу – кохання!
І здоров’я в побажання,
Щоби радість не минала
І серденько напувала,
Хай чалапне щастя в хату,
І тя буде обіймати
Замість мене, поцілує,
Тобі дива начаклує!
Щоб злетілись янголята,
Сім їх, якщо хочеш знати)))
Поки спиш вони трудились –
Дощик Віді попросили
В сьомий місяць, в сьомий день
Свято в кращої із фей!
***************************
Будь і надалі собою!
Ніколи себе не втрачай!
Хай янголята кружляють над тобою
коли ти спиш і коли робиш чай!
Здоров'я щоб з роками як вино:
міцніло у тобі, силу дало!
Щоб Бог тебе любив й надалі,
чув молитви, давав "медалі":
Щоби благословив коханням,
щастям і радістю, як дощик зрання!
Щоби ніколи не хворіла,
ясніла зором, молоділа
Твоя душа велика дитини малої,
і щоб в гармонії й спокої
ти прожила до ста і більше!
Щоби синочок щастям вишив
у твої долі свою любов!
Тебе вітаю! Вбнімаю знов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741043
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 07.07.2017
Щось сумно... Щось сумно, кохана...
Кохана... Якої нема.
Бинтуй-но запалену рану
Новий еротичний роман,
В якому коханню на зміну
Новим подарунком Небес
Зцілю я свій сум неодмінно!..
В якому не буде тебе...
Там стомлені будуть світанки
На зміну ночам вогняним,
І рана в малесеньку ранку
Затягнеться... Разом із ним
Я спробую час швидкоплинний
У келих вина перелить...
Та рана... І присмак полину...
Як пам"ять про тебе гірчить!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117070100849
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740045
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017
Я хочу дощ... І плакати під ним...
Чомусь так важко в грудях...мабуть втома...
Ще видихають хати в небо дим,
Хоч від зими давно у них оскома.
Весна... весна? Невже я дожила?
Невже мороз сховався у барлозі?
Я вірила, я мріяла, змогла...
Ліси синіють в пролісків облозі.
А я дощу так прагну, як тебе...
Та тільки дощ на цілу вічність ближче.
Катую свою душу і себе...
А може, то не втома, а вітрище?
То він мені вдихнути не дає —
Збиває подих і тривожить душу,
І розвіває все життя моє...
А край дороги зацвітає груша...
А там і перший грім, і солов'ї,
І келихи тюльпанів, як граалі...
Ну що ж на груди тисне так мої?..
Напевно, то сніжинки нерозталі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Чи сяє в небі сонця обруч,
Чи місяць в далечінь несе,
Я Вас не прошу бути поруч,
Я прошу бути, от і все.
Ковтають мрії звичні справи,
Рахунок виставляє час,
Я не вишукую забави,
Я просто прошу бути Вас.
У цьому світі, де мізерне
Дорожче вищої мети,
Де сподівання ефемерні,
Я прошу бути Вас. Завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739461
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 27.06.2017
Не знаю, може Ви й щасливі
В своїй буденності, проте
Із Вами сняться сни цнотливі,
В яких мій сніг – і той цвіте.
І небо там таке глибоке,
Що будьте певні повсякчас:
Я не порушу звичний спокій,
Який щодня цілує Вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738889
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Я тобі напишу
Лист,
Я зі слів перекину
Кладку,
Там знайомий буде
Зміст
Про довіру, про щем,
Про згадку,
Про природу буде,
Про ніч
І про зорі у синім
Небі,
Про мовчання і крик
Сторіч,
Про луну і, звичайно,
Тебе.
Про бездушність чужих
Міст,
Про богів та про їх
Зраду
Я тобі напишу
Лист
І до інших жбурну
В шухляду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734835
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 25.05.2017
Весняний день кудись відплив,
Немає місяця (ще рано),
І силуети старих снів
Малюють в темряві каштани.
Тумани курять димарі,
Іде луна поснулим містом,
І нечисленні ліхтарі –
Неначе Бог згубив намисто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733592
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Не втомилася кров
Потічком стугоніти,
Та увагу вона
Привертає даремно.
Я у коконі слів,
Не чіпай мене, світе,
Відпочинь хоч добу,
Це, казали, приємно.
Не питай чого так,
Бо поринеш в оману,
Із якої небес
Й навіть пекла не видко.
Я у коконі слів.
Може, потім, метеликом стану,
Якщо люди мій дім
Не розпустять на шовкову нитку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732617
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Як мине нескінченність літ
І зоря упаде раптово,
Чи хитнеться для тебе світ,
Якщо згублю назавжди слово?
Як розтане далекий спів
У жаданих обіймах тиші,
Чи помітиш ти що у днів
Навіть погляди стануть інші?
Чи відчуєш ти смак журби?
Чи запалиш думок лампадку?
Чи такої нема доби,
У якій заслужив на згадку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729508
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017
Мелодия осеннего дождя...
Грусть рассыпала в души... как отраву...
- Спешу найти тепло... в кафе войдя...
Но кофе с молоком... для сердца мало.
Переступив, как в прошлое, порог...
Спешу занять в углу свободный столик...
- Как он любил здесь яблочный пирог!..
Теперь одна... с невыносимой болью...
В кафе все так, как было той порой...
И музыка цепляет за живое...
-Ах, как хотелось мне бежать домой!..
Где Солнышко скучало бы родное...
Все прошлое с собою заберет...
И радость встреч и крепкие объятья.
- А мне бы знать, что будет наперед!..
Чтобы одеться в счастье, словно в платье.
Дороги к звездам нет... Такой сюжет...
Судьбе нас было разлучить угодно.
И рана от любви не заживет...
Меня обнимет только дождь холодный...
31.03.17 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726578
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017
Тікає день захеканий городами
(даються справи зроблені взнаки),
І возять зорі старими підводами
Рожеві хмари, наче чумаки.
Мовчазне небо шкрябають молодиком
Гнучкі і сірі руки черешень.
Немає ані слова, ані дотику,
Є спогади про погляди лишень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726265
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Сміялась пам'ять мріями рожевими
І худнули ізнов календарі,
Вітри рипіли старими деревами,
До пекла посилали владарі.
Стискалось серце, кров гуділа жилами,
Та погляд не за віком був м’який,
Моє кохання тріпотіло крилами
І сенс собі шукало хоч який.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725005
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Янголи літають уночі,
Отоді, коли погано видко,
У тонких, яскраво-білих свитках,
У руках – від теплих снів ключі.
І встигають скрізь – у глухомань,
І на перехрестя між світами,
А удень тиняються між нами
І торби збирають побажань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725007
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Чи блукає химерна тривога
Або спокій довкруж розіллятий,
Я майструю з людини Бога,
Аби було кого розіп’яти.
Хай Він візьме мене на поруки,
Хай Він слово за мене скаже,
Це вже потім цвяхи у руки
Я Йому, бідоласі, вмажу.
Може осуду намір годний
(колотити з людей офіру),
Це традиція в нас народна –
Убивати свого кумира.
Ні. Я, мабуть, того не зможу,
Він – чиясь золота дитина.
Ти не бійся, мій милий Боже,
На поталу тебе не кину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723527
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Коли розтане сніг останній
Й загасить день мою свічу,
Тоді закінчаться питання,
Яких у мене досхочу.
Світ буде веснами бриніти,
Міняти восени плаття,
Буде зима і буде літо,
Але без мого майбуття.
Продовжить ніч трусити сажу,
Та буде це неголовне,
Бо небесам, нарешті, скажу:
- Ну, ось він я. Прийміть мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723526
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Я вірю Вам. Моя дитяча віра
Така наївна (Господи прости),
Вона на струнах золотої ліри
Нові шукає ноти висоти,
Вона холодну розчиняє тишу
І темряву запалює вогнем,
Що ніч стає очікуваним днем.
Я вірю Вам. А Ви у мої вірші?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723129
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
За повелінням Саваофа,
Що всім завдання роздає,
Ходив я вчора на Голгофу,
Дивився як і що там є.
Писали правду люди древні
Про охорону, крики гав,
Тілесні муки та душевні,
Порожні погляди роззяв.
А головне, що чув я Слово,
Що в небо кинули вуста…
Та потім вигнали, бо знову
Прийшов туди я без хреста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722718
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Гаряче сонце тисне на педалі,
Його нові чекають відкриття.
Розлука залишилась. На вокзалі.
Прописана мабуть. На все життя.
Попереду вдоволені обличчя –
Всім до вподоби сонце золоте.
Розлука на вокзалі. Все стовбичить.
Периметром прикута. Не іде.
Куди іти? Вона завжди не в моді.
Її не народилася пора.
І хороше, що зустріч хоч приходить
Провідати, як там її сестра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698025
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 09.03.2017
Най буде так, як є уже,
Як світла доля накрутила,
Ваш голос, руки – все чуже,
Хоча і досі дуже милі.
І добрі очі. Де взяли
Ви їх, най загадкою стане,
Нехай це бачать янголи
Та множать їх тепло вустами.
Най шлях майбутнє вбереже
І не плодитиме пустого.
Най буде так, як є уже,
У інших не було і того.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692835
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 09.03.2017
За недосяжною горою,
Де ніч мандрує у ліси,
Хмарини тішились грозою
Та загорталися в баси.
На шпагах билися сполохи,
Земля дощу пила напій,
Не було лячно анітрохи
У цій містерії стихій.
І очі не шукали схову,
І серця не торкалась мла,
Хіба що віднімало мову,
Та й нащо мова та була?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722349
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Я вірю в день,
Я вірю в труд,
Я вірю в давні таємниці,
І у зруйновані в’язниці,
У слів змальований етюд.
В свободу
Та відсутність меж,
І сенс у цьому дивнім мирі,
І навіть якщо ти не віриш,
В тебе, чомусь, я вірю теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722348
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Мої слова, яких уже немало,
Які за руки пристрастю трима,
Поцуплені, без сумніву, з астралу,
Де ходять ті, кого давно нема,
Вам хочеться, пресвітлим, просто жити,
Вам долю не пророчили німу…
Мої слова, маленькі щирі діти,
Летіть до мене, я вас обійму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721630
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Мій аль-іксир.
Життя в тобі вистачить на чотирьох
Посміхаєшся мариш живеш на галявині лісу
Ночами для відьми своєї відшукуєш чортополох
Я чекала на тебе мов шабаш на
Повний місяць
Місячне світло до тебе чорнилами ллється в листи
Джазово. В них моретворення щастя і спокій
В них сьогодення якого торкаємось в час самоти
І перетвоюєм тлінні загублені кроки
Раптом ти дякуєш Богу за все. За кохання без лун
Кожну хвилину коли не хотілося жити
Я розливаю терпкий і гарячий молочний улун
Ай машаллах!
Промовляють тихенько ланіти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721498
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Весняна мить бринить грозою
І хмари плавляться вогнем,
Ти не римуєшся зі мною,
Я не римуюся із днем.
І дощ не знає супокою
Та розливає тихий щем,
Бо не римуєшся зі мною
І не римуюсь я із днем.
Життя ще прагне щось зі мною
Змінити, в нього стільки схем,
Та не римуюсь я з тобою,
Як не римуюся із днем.
Хоча ті рими – сараною,
Я почуваюсь злидарем,
Бо не римуєшся зі мною,
Як не римуюсь я із днем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721247
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Гука до себе ніч дрімотна,
Дарує втому та журу,
Мовчазний вітер прохолодний
Тумани варить у яру.
У світу вкрадена основа,
Хвилин розірвана петля,
І я не тут. Я – Всесвіт знову
І що мені ота Земля?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720457
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Ми самі собі мусимо бути опорою
У цьому хиткому світі.
В ньому стеля поволі стає підлогою,
По якій знов вчимось ходити.
Світ - кімната зі Сходу стає коморою,
Що дошкАми глухо забита.
В ній тепло усе сковане хакі – комою,
Її стіни не бачать світла.
Світ – комора зі Сходу стає палатою,
Чиї вікна військами розбиті.
Там, в палаті останні надії отрутою
Просякнуті, людьми ж вбиті!
Оминути, не взнати б по світлу голоду
Й по любові ,що тільки в книжках.
Лютий вдягнений ще в пінгвінячий холод,
Люди ж взуті вже в босоніжки…
Ми самі собі мусимо бути опорою
У цьому хиткому світі,
Бо стеля так невблаганно стає підлогою,
Що кулями вщент пробита...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718744
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 19.02.2017
Ми самі собі мусимо бути опорою
У цьому хиткому світі.
В ньому стеля поволі стає підлогою,
По якій знов вчимось ходити.
Світ - кімната зі Сходу стає коморою,
Що дошкАми глухо забита.
В ній тепло усе сковане хакі – комою,
Її стіни не бачать світла.
Світ – комора зі Сходу стає палатою,
Чиї вікна військами розбиті.
Там, в палаті останні надії отрутою
Просякнуті, людьми ж вбиті!
Оминути, не взнати б по світлу голоду
Й по любові ,що тільки в книжках.
Лютий вдягнений ще в пінгвінячий холод,
Люди ж взуті вже в босоніжки…
Ми самі собі мусимо бути опорою
У цьому хиткому світі,
Бо стеля так невблаганно стає підлогою,
Що кулями вщент пробита...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718744
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Не забудь, завтра ранок без кави - не ранок,
А без "Доброго дня!" мого - тільки журба.
У вітанні заплуталось тихе сопрано, -
Ніжних слів не зронила тремтяча губа.
Не зронивши бентежно, зітхання у подих,
Спаленіла, небаченим шквалом сум"ять.
Не спитала від щастя: "З якої нагоди?"
Відчуваючи лиш, як серця торохтять.
Відучора такого непевного, видно,
Не лишилося більше, дві тіні і все.
Світло вимкнем і сутінню спомин знесе,
Бо життя, як життя, і самотньому зимно.
Не забудь попрощавшись, - зачиняться двері
І загубляться десь непотрібні ключі.
Тиск волатиме мовчки із вен і артерій,
Біль пекучий марою зітхне уночі
І розіпне роз"ятрено, нас на папері, -
Хоч до скону мовчи, хоч до скону кричи...
11.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
І мир цілий, і я ще не зачах,
Земля ще не покинула орбіти,
Не треба рук, вечері при свічах,
Не дай мені лише перегоріти.
Нехай твій погляд простір зачиня
Та роздані хвилюючі обіти,
Не треба навіть кликати щодня,
Не дай мені лише перегоріти.
Не треба жертв даремних, теплих вуст
І не мені дарованого світу,
Та щиро піклуватись за мій глузд,
Не дай мені лише перегоріти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717078
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Не знаю що там на меті
У світлих янголів небесних,
Та світ закінчиться тоді,
Коли кохання з нього щезне.
Коли розчиниться печаль
І радість втратить плавність грацій,
Коли потьмяніє кришталь
У душах нових генерацій.
Коли в серцях не стане мрій
І почуття накриє крига,
Тоді і буде суд страшний,
Який пророчиться у книгах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714605
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Скінчиться все, що зараз ще трива,
Виблискує снігами на морозі,
Залляє світ смарагдова трава
Й потонуть дерева в метаморфозі.
І стане біло. Вже від пелюсток.
Озерний погляд вкриється блакиттю,
Прийдуть нові отари помилок,
А старі – переведуться в лахміття.
Я перетворюсь в натяки у снах,
На спомини численні та строкаті,
Та буду під рукою. У книжках.
А ти мене хоч іноді гортати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712793
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Хай завиють вітри голосніше,
Хай казиться усе сумне,
Після шторму повітря смачніше
Та цінніше усе земне.
Хай чорніше немає ночі
І здається це не мине,
Тим, хто знати про нас не хоче,
Нас, нарешті, колись бракне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712365
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Приїзди просто так, без пояснень, як сніг на голову,
Доки зводить зима кришталеві між нами мости.
Хай злиняли мундири, протершись давно до олова.
Й на пуанти мені не звестися. Та все ж – приїзди.
У каміні вогонь лиже дровам соснове черево.
Він уже не пече, не лишає від слів пухирі.
Пахне спогадом терпко пухнасте різдвяне дерево.
Сипле щастям торішнім торішній сніг на дворі.
Кожне сказане слово народжує в серці музику.
Не фальшивить сьогодні нітрохи й найтонша струна.
Так спокійно і легко буває лише між друзями.
Кришталеві мости понад річкою часу. Зима.
Приїзди, як згадаєш. Так, просто. Як сніг на голову.
Не змінити нічого. Й не треба. Я знаю сама.
У каміні вуглинкою брошка і грудка олова,
Дуже схожа на серце.
Будує
мости
зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709895
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
( фон: Max Richter - Andante - Reflection (End Title) )
Тебе ведь совсем не больно.
Ты долго к этому шел.
Не вечность, а лишь случайность,
Вот, что ты во мне нашел.
Нет, не было больно!
Знаешь, я долго к этому шла.
Не преданность , а неверность
Вот, что я в тебе нашла.
Тебя мне не слышно,вовсе,
Внутри растет глухота.
Особенно этой ночью
Молчаньем во мне слышна.
Во мне нет любви... И точка.
Сгорела давно, дотла!
Любить, словно падать в пропасть…
С тобой я в нее сползла.
В душе той болело, очень!
Ведь знаешь, что я лгала.
Скучаю. Но ты вдруг просишь,
Чтоб я лучше впредь врала…
Не чувствовать боли, вовсе.
Вот то, чего ты желал.
Не стоило. Между прочим,
Ты так ее и не познал.
А мне бы с разбегу в пропасть!
Но только, чтоб не толкали.
Утратив всю силу воли
Отдаться своей печали...
А знаешь, я впредь не стала
Тебя ко мне возвращать.
Психолог сказал – усталость
(Не стоило посещать).
...
Ведь я не любила после
Момента, когда ушла.
В ту зиму молила Бога,
Тебя чтобы не ждала.
Чтоб Он гнев усыпал снегом
Внутри моего нутра.
В декабрь ты канул в небыль.
И боль от меня ушла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708238
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Ти ніколи не зможеш його забути,
Хочеш вір в те, а хочеш ні,
Заплететься, затягне, увіп‘ється, змусить
Пам’ятати той біль, що приніс тобі.
Через роки можливо зітруться риси,
Може навіть всміхнешся "Яка дурна",
Якщо діти... то навіть зухвало в обличчя,
Зможеш зверхньо дивитись йому сама.
Врешті-решт ти ніколи не скажеш - Знаєш,
Ти байдужий мені, хочеш вір, хочеш ні.
Бо в середині щось та й таки заплаче,
Чи принаймні кольне біля серця в ребрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708331
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Сегодня меня встретил ворон... Он гордо восседал на твоём гранитном отражении. И у него... Честное слово,были твои глаза. Глаза цвета лазурного побережья. Пока где-то далеко-далеко на востоке пробирались сквозь ветви леса и густой туман первые пламени солнца,мы с ним грелись огнем твоей души и моей никак не погибающей надежды-маленькой церковной свечки.
Он демонстрировал абсолютное равнодушие и сосредоточенность Бог знает на чём.
Знаешь он...словно линия горизонта,в которой сливаются небо-ты и земля-я,странник мира здешнего и потустороннего, черный Купидон, оплата за услуги которого выражается в шоколадных конфетах.
Что мне тебе передать на этот раз?
Провожая близких в мир иной,я говорю лишь одно слово #прости#. Отпуская временных попутчиков в мир настоящий,впрочем, тоже самое. Причём странно,что те,кто уходит в мир иной остаются для меня живыми,в отличие от тех, кто продолжает топтать грешную землю,выделяя углекислый газ.
Объединяет их лишь то, что как перед первыми,так и перед вторыми я испытываю чувство вины. Я не смогла по-настоящему полюбить ни тех,ни других... Поэтому и прошу прощения у всех. Знакомые украдкой шепчут,что ты забрал мою душу в могилу...
Значит она с тобой. Значит ты бережешь её. Значит когда-нибудь я обрету её вновь.
Не всё так плохо.
В облике ветхозаветного воина, со звездой по имени Любовь - вместо сердца в груди, ты, верно, спустился в свою колыбель с венцом мудрости и пламенем в руках. Когда ты ушел к своему Богу,имени которого я до сих пор не знаю, пламя твоих рук осталось в моем сердце. Оно догорает в моих глазах (я учусь не плакать, чтобы не дать затухнуть ему полностью). А вот венец своей мудрости ты забрал с собой.
Он ненадолго оплетает мои волосы срывающейся осенней листвой, а потом вновь тяготяет к земле, чтобы вознестись к небесам.
Замкнутый круг.
Колесо сансары в колеснице богов.
Неужели всё, что я могу-это расслабиться и наслаждаться поездкой?
Смирение усыпляет меня.
Оно растворяет тебя во мне кислотой. Растворяет вместе со мной. Выжигает. До основания.
И в момент, когда нас уже почти нет... Я обнимаю тебя.
Невозможно быть рабом двух господ одновременно.
Невозможно быть одновременно в двух объятиях.
Это в объятиях сансары ты - ничто.
А в моих - всё.
Вечно живой абсолют.
Ты есть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708185
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Повзи, хробак, бо небо – то чуже,
Немає сенсу марити спасінням,
Той в цьому світі падає лише,
Хто сміє виклик кинути тяжінню.
Чого ти ще чекаєш звідтіля?
Навіщо молитви, хрести, кадила?
Ти є хробак, твоя юдоль – земля,
Бо ти боявся змайструвати крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707196
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Латала ряднинку вірша,
Білесеньку нитку вплітала,
Так свята схотіла душа,
Що й шовком її гаптувала.
На свитку стареньку новий
З камінчиком гудзик пришила.
Ганчірку ту із кропиви
Ліпила на свято для тіла.
Для тіла "прикраса з прикрас" -
Душі тільки я не вгодила...
Із праху не встане каркас,
А час не піднімеш на вила.
І море убрід, як колись
Торкалось видіння у Гріна, -
Хоч плач, хоч у відчай втопись...
Мереживно дражниться піна.
Куди замахнулась, смішна?
Всі двері зачинені й досі.
Ключі стереже купина,
Дива, наче ангели, - босі.
Пір"їнки злетять?.. - синтепон -
Начиння для ковдри від Бога.
Вбирається лихо в хітон
І зветься: патриція тога.
Біленька, ще й сяє... від сліз,
Умита і виткана з льону.
Котився донизу узвіз,
Людські позбиравши прокльони.
На тогу різками - шиття.
Ряднинка лишилась у віршах.
Там райське, від бід укриття
І доля ховається ліпша...
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/15241964_219697505125212_5831472025639746081_n.jpg?oh=a1ed648985cb6ff49c2f8d5f85d0f09d&oe=58B3A3E4[/img]
03.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704527
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 05.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2016
Закохані – гімн втісі,
Ховалися від реалій,
І жили вони в лісі
Під лагідний дзвін конвалій.
І озеро там було
Маленьке, але своє,
І небо щодня чуло,
Як ті щебетали двоє.
До них уночі зорі
Приводили сни в гості,
І жмені нових історій
Ті сни підкидали в простір.
І бавилася тиша,
Наївна, жива, беззбройна,
Та це все було віршем,
Що я дописав щойно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695269
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 02.12.2016
А кажуть, скоро будуть завірюхи
Та білі, наче цукор, килими,
Щось ночі шепотітимуть на вухо
Та тихо шурхотітимуть крильми.
А кажуть, скоро буде щось із нами.
Хай кажуть. Буде, поки живемо,
Вбиваючи короткими листами
Розлуки тлін та відстаней ярмо.
Не треба всього у собі тримати,
Живим думкам потрібний вільний рух.
Мовчати? Нащо? В світі слів багато,
Ще більше, ніж зимових завірюх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704142
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Убирайся
Прошу, не скули и не ной,
Завывая под утро и к ночи.
Убирайся
И дверь за собою закрой -
Забываю тебя, между прочим.
Между "этим"
И призрачным бешеным "тем",
Зависает туман паутины.
Болью сети
Изгонят угрозу дилемм,
Черно-белым рисуя картины.
Убирайся,
Меня рисовать без лица,
Наугад, засыпая устало.
Убирайся -
Душа не имеет конца
И... беда!.. не имеет начала.
Не имеет.
А память бессрочный лимит
Выдает, чтоб царапая мышью,
Побольнее
Напомнить, как тихо скулит
Твоя тень, разрывая затишье.
20.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703262
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Ну що тобі, морок? Не рипайся знову.
Не треба шукати химер на стіні.
За вікнами грудень он справив обнову,
Неначе весільну фату... не мені?
Ну що тобі, морок, хіба ж я просила
Крижинку грайливу, на пальчик собі?
Когось мабуть, добре таки розізлила,
Якусь же стихію жури, далебі?
Ну що тобі морок? Не сип обіцянки.
Так млосно і обертом світ навкруги.
Зима вимальовує кригою цятки,
Не скориться осінь, - злетять батоги.
Ну що тобі, морок? Краплинами рясно
Кривава сльоза заялозила слід.
Вплелося у коси посріблене пасмо, -
Ото вже і променя подив в імлі.
28.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703396
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Допоки хвилини
Не тліють останні,
Міняю реальність
На віру в кохання.
На віру у людяне,
Віру у світле,
Не хочу я бачити
Чорне та підле.
Я вірити хочу
У корисність серця,
У те, що за справи
Усі воздається,
Що крапка насправді –
Неякісна кома.
Міняю реальність!
Не треба нікому?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702871
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Допоки хвилини
Не тліють останні,
Міняю реальність
На віру в кохання.
На віру у людяне,
Віру у світле,
Не хочу я бачити
Чорне та підле.
Я вірити хочу
У корисність серця,
У те, що за справи
Усі воздається,
Що крапка насправді –
Неякісна кома.
Міняю реальність!
Не треба нікому?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702871
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 26.11.2016
І день сліпий, і я його не бачу,
І кидається в очі сніговій,
І студить вітер голову гарячу
Та спокушає спокоєм, мов змій.
Навіщо, вітре? Я вже не журюся.
Я просто йду. Усі ідуть кудись.
Твоє солодке яблуко спокуси –
Даремний подарунок, не трудись.
Мені не треба, вітре, дорікати,
Сховай-но свої ноти голосні.
Дивись, як гарно! Снігу так багато.
Шкода, що він розтане навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702234
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 23.11.2016
[i]- Не згадуй його! - прокричали всі дні.
- Не згадуй його. - Проблагали і ночі.
- Не згадуй... Не треба... Чому пресумні
Від слізок найкращії оченьки, очі?..
Не згадуй його. Не проси. Не чекай!
Не згадуй цілунки, що меду солодші.
І Боженько вкотре уже не благай,
Щоб ночі самотні хоч краплю коротші.
Не згадуй його, бо давно він не твій,
І твоїм ніколи вже певно не буде.
Чому весь цей світ уже ніби німий?!.
Повітря вдихни ти на повнії груди.
Не згадуй його, бо це тільки обман.
І з часом не буде душа вже кровити.
А ти, допиши свій найкращий роман,
Де смертні як Янголи вміють любити. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622135
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 10.11.2016
Моя душа, коханням розігріта,
Замріяна, як дівчинка мала,
Упала в трави скошеного літа –
Вона себе до краплі віддала.
Чом ти лежиш, лице своє воложиш?
Що дасть земля, крім пагорбів могил?
Вставай. Іди. Я знаю, ти це зможеш,
Я дам тобі останні крихти сил.
Поганого боїшся? Це вже сталось,
І вже згоріло в полум’ї пожеж.
Вставай, душа, бо осінь зачекалась,
А ти до неї й досі не ідеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699197
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 08.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2016
Теперь я вспоминаю тебя, как Отче наш. Когда мне от тебя что-то нужно, когда мне грустно и одиноко, когда уже нет сил терпеть. Воспоминания расстилаются небом над моей жизнью, которого я почти не замечаю, и на которое мне не больно смотреть даже в яркий солнечный день.
Я устала думать о том, сколько мы не посмотрели вместе, не прочли, не прожили. Сколько ты всего не увидел, не узнал, не попробовал. Я никогда не узнаю, как твои полные молодости, пламени, поиска лучистые теплые глаза, на глубине которых таилась связь всех поколений, миллионы лет прошлого и будущего, будут изменяться с возрастом.
Мне больше не говорят, что я должна быть благодарна. Мне советуют думать, что тебя не было. Что мне приснилось. Что ты - всего лишь сон.
Так и правда проще. Порой я сама начинаю верить, что всё придумала. Если даже ты просто сон, то вся моя жизнь и подавно шизофренический бред.
Только знаешь...
Больше всего на свете я боюсь растерять этот сон. Ты больше не проносишься во мне молнией и пронзительными вспышками. Священные воды Стикса размывают берега моей памяти.
Во мраке ночи, сквозь заболоченные земли и туман я пробираюсь к тебе, раздирая тело в кровь об острые камни,ветки, сорняки. И как же велико моё ликование, когда мне удается отыскать сквозь толщу времени аленький цветочек твоего взгляда, или почувствовать твои внезапные крепкие объятия, или услышать наяву тембр такого родного голоса.
Или что ещё острожальнее-твой смех. Смех доблестного воина из сказки, спокойный, ласковый, мудрый, волшебный.. Он пробирается острым лучом сквозь пыль суетливых дней, ледяной панцырь моей боли умноженной на сомнения, метко достигая того, что зовут душой. Щекочет её. Бегает колючими ёжиками в носу. Разливая лужи с неба глаз, течет по моим щекам. Он становится явным. Живым. Настоящим. И знаешь. Я обожаю этот дождь. Ведь это твой смех. Чистый ...теплый. Смех твоего июля.
Но обычно,ты по-прежнему молчишь, держишь за руку и обнимаешь меня во снах. Мне уже не страшно просыпаться. Я знаю, что ты придешь снова. По-прежнему, в дождь. Я полюбила осень.
Моя доблесть.
Моя честь.
Моя мудрость.
Моя гордость.
Моя сила.
Моя радость.
Моя боль.
Они просто не знают.
Ты во мне.
Ты есть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697582
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Догорающий вечер. Вдали
Грань небес и земли покрывает
Эфемерностью кисти Дали
Свет луны... Я тебя вспоминаю...
Свет луны... Ирреальности свет
В отражении влаги туманной
Как извечное ДА или НЕТ...
Света... Светлое имя- Светлана...
Здравствуй, милая! Грустно тебе?
Обжилась?.. Или, может- хреново?
Что ты кушаешь ТАМ на обед?
Все же коливо схожее... С пловом...
Без тебя опустела земля...
Ты во снах появляешься редко.
Я опять начинаю с нуля.
Все с нуля... Нулевая отметка.
Ветерок- словно тело твое
Ощущением бархата кожи
Прикоснется... А помнишь, живьем
Мы ловили сердечные дрожи?..
Как стелили нам ночи ковры,
На лугу у реки до рассвета?..
Этот пройденный Крым... Или Рим...
Это гугл* нашей памяти, Света...
Да, еще... Чем могу удивить?
Что заехал сегодня подарок
Я ребенку чужому купить
В магазин канцелярских товаров?..
Он не мой... И она не моя...
Это песня, что так и не спелась.
Ты прости, что я к вечеру пьян.
Это- так... Чтобы сердце согрелось.
*прим. ГУГЛ-и поисковик и число 10 в сотой степени
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116101100883
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693714
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Довго дощ землицю
Мив, залив шляхи.
Нині ж день ясниться.
Пурхають птахи,
Розганяють пару,
Наче кішок пес.
Курить ліс сигару,
Дим – аж до небес.
Промені несміло
Лізуть у ґрунти.
Я скидаю з тіла
І душі бинти.
Не болять, зажили
Рани вогняні.
Жовтень жовтокрилий
Моргає мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693146
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016
Ти йди.
Але вертайсь назад.
Ти забувай.
Та не забудь ніколи.
Заквітне незабаром зелен-сад,
Тендітна ластівка змахне в простори.
Ти йди.
Але вертайсь назад.
Закресли все.
І напиши спочатку.
Стелитиметься ніжний зорепад
В долоні трав.Візьми його на згадку.
Ти йди.
Але вертайсь назад.
Ти розлюби,
Коли достатньо сили.
І все ж звільнись від блудних ґрат.
Прийди в весну.А я загою крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692982
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 08.10.2016
Моя подяка друзям віртуальним,
Прихильність ваша, сонце із небес,
Ласкаве слово, для душі реальність,
Бо знову день, який помер, воскрес!
Як мало у житті людині треба,
Тепло руки і дружнє “не журись” ,
Тягар спадає, легшає дилема,
І віриш знову, і летиш у вись.
Тож будьмо разом у тяжкі моменти,
Нехай не ділить простір, ми рідня!
Земля одна, хоч різні континенти,
Та скрізь буває літо і зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692824
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 08.10.2016
Прикута зором до порожніх днів
Самотнє божевілля б'ється в стіну
Зтікає з серця в шрами на колінах
Вогнем очей, що в сумнівах збліднів
Холодним синім полум'ям пустелі
Цілує литки, скроні, тінь повік
Зтоптали мешти териконів скелі
Весь блиск морів по краплі сонця зник
У відчаї надривно плачуть чайки
Напам'ять мушлі грієш у руці
Лиш втомлене фантомами мовчання
Твоє й моє зтікає по щоці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692428
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Я люблю тебя.
Я кажется, почти никогда тебе этого не говорила. Ты тоже любил меня скорее поступками, чем словами.
Просто твоих поступков было гораздо больше, чем моих. Хотя, даже если бы я достала для тебя звёздочку с неба и завоевала в одиночку весь мир, всё равно бы терзалась сейчас чувством вины «недолюбила». Я сделала больше, чем другие. Но мне кажется, что не сделала ничего. Помнишь, когда Дьявол предложил Христу все блага, он отказался? Мне объясняли, что у Христа была миссия, сила воли, преданность Отцу... А я думаю, что всё гораздо проще. Он познал божественную любовь. В сравнении с которой всё — пыль.
Пыль — даже твои любимые розы, которые я принесла тебе сюда в феврале. Чтобы я ни делала, этого всегда будет мало. Когда говорят «я сделал всё, что мог» - это означает, что любовь исчерпана. Ты бы никогда не смирился. Я ничего не сделала. Ты понимаешь о чем я? Я так просто не сдамся.
Теперь, когда ты приходишь ко мне только во сне, только в дождь и почему-то всегда молчишь, я укутываюсь твоими объятиями и чувствую себя счастливой. Твои сильные тёплые руки даже во сне светятся золотистым солнцем, пахнут свежевыпеченным хлебом и окутывают заботой небесной опеки. Эти сны пахнут детством, счастьем, радостью и спокойствием.
А наяву... Желудком и душой я ощущаю тошноту безысходности, леденящую сталь по сердцу и коже, не могу смотреть фильмы, слушать музыку, разговаривать с людьми, зато перестала бояться собак...Они меня даже любят, кажется. Но дело не в собаках. Я перестала бояться вообще. Все мои страхи и желания обнимают тебя там, где ты сейчас.
Те, кто знал меня, вероятно думали, что я обезумела, ища встречи с медиумами, сектантами, духовниками. Да..Они ведь тоже люди? Я искала встречи не с ними, а с тобой. Ты же понимаешь. Я знаю, что тебя не вернуть. Я знаю, что мои утренние пробежки на кладбище, чтобы пожелать тебе доброго утра — это явно не спасение ни для твоего погибшего тела, ни для моей погибшей души. Но мне так легче.
Да..Я перестала плакать. Мне сказали, что тебе больно, когда я плачу. Я испугалась, и не плакала какое-то время. Даже попыталась жить, как все нормальные люди. Запихнула все воспоминания о тебе в шкаф на верхнюю полку. Но потом. В какой-нибудь вечер. Меня пошатывает, словно поезд. Я подхожу к шкафу. И всё сваливается на меня опять. С высоты. Больнее, чем в начале. Поглощает меня. Съедает целиком. Изнутри. Той же тошнотой безысходности.
Чудовищно ещё то, что я до сих пор ни с кем не могу тебя делить. Меня злят слёзы твоей мамы, грустные лица братьев и друзей... Мне кажется... мне кажется, что в эти моменты... если ты действительно есть.. Они претендуют на твоё присутствие. На твою жалость. На твои объятия. Ты придешь успокаивать их, а не меня. Не только меня. Впрочем, когда твои друзья веселятся, я ненавижу их ещё больше. Я хуже тебя. Ты никогда никого не осуждал.
Я люблю тебя. Я всегда знала, что любила. И теперь, когда твоя могила стала моим домом, над которым я проливаюсь дождем переполняющего меня океана чувств, звериным голосом вытаскиваю такие трудные для меня слова. Я недолюбила тебя. Мне не хватило бы даже вечной жизни, чтобы тебя долюбить.
P.s. И я всё равно плачу, глядя на твои фотографии. Но потом я много их целую. Чтобы тебе не было больно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691109
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Благо бути у серці маленьким дитятком із літа,
Із Господнього літа, де зціляються хворі й нужденні!
І душа його щиро в молитві відкрита...
Намистинки-слова нанизались на рими щоденні...
Те дитятко зайде у священні покої Господні,
Просто вклониться Батьку і притулиться радо до Нього,
І довіриться Богу в усьому, що буде сьогодні,
І що завтра... Бо в серці є Божа дорога.
Я люблю Тебе, Тату! Чи можна зварить тобі кави?
Що для Тебе зробити, бо велика родина...
"Як подбаєш про ближніх і будеш з усіми ласкавий,
Тим послужиш Мені, зодягнувшись у праведність Сина"
Слова Ісуса: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне! (Від Матвія 18:3)
Відо Вансель, дякую за ваш вірш!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685765
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685809
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 26.08.2016
В краплинах кришталю зливались грані
Пісні і душі він в собі ховає
Просочує у божевільнім танці
Підшкір*я слів, жагучу кров вібрацій
Зриває листя серця, ловить небо
Розчинює собою всі потреби
Огортує і пестить грішну душу
Нестримно вільний, твердо непорушний
Вбираю зміст і форму, суті прояв
Есенцію повітряних напоїв
Ім*я з очима воїна і сили
Дощ взяв мене за жінку.
Я щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681051
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Летят минуты в поднебесье...
И их никак не удержать!
А сколько нам пришлось чудесных
Мгновений в прошлом растерять!..
Чеканя дни... холодным маршем...
Не может разум осознать...
Уводит время дальше... дальше...
Уж тени счастья не видать...
Там... в прошлом...... солнце ярче было!..
Веселый дождик... был теплей.
Со мною рядышком... мой милый...
С любовью... к юности моей.
Расцвел каштан... свечою дивной...
Когда-то... так же был в цвету!..
Ночное небо плачет ливнем...
Тех звезд, что где-то упадут.
Нет больше сказок в мире этом...
Нашла печаль уютный дом.
Живет с заплаканным поэтом...
И бьется... горестным крылом.
Чеканя дни... холодным маршем...
Придерживаясь строгих гамм...
Уводит время дальше... дальше...
Влюбленных к разным берегам.
27.07.2016 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680415
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Це не для мене - шпильки контролю,
На тілі - клітка, на серці – плуг.
Як буйний вітер, люблю я волю -
Під синім небом квітучий луг.
Ножем по серці - життя на шворці,
Як пресом чавлять сок із душі,
Коли кохання з маленьких порцій,
Як не рішучість, а страх рушій.
Як плаче мова у рідній Хаті,
Як прапор честі не на древку,
Коли неправда на циферблаті,
Як ліс маліє й вода в ставку.
Люблю, як рветься біда на кусні,
Як побратими йдуть пліч-о-пліч,
Як на обличчя лягає усміх,
Як руки – крила, а серце – піч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679472
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Ще коли людство посапувало в люльці Бога
А вітер з дощем грали в схованки на Землі
Коли скринька Пандори ховала в собі тривоги
І спроможна була втримати наміри злі.
Дощ розливався спокоєм, миром, блаженством,
Безмежною тишею зоре-небесних шляхів,
Незглибимою мудрістю променів благоденства.
Він ставав морем. Невичерпним виміром снів.
Благословенне море... Вічне. Заховане серед пустелі. Несамовито ніжне, бездонно живе, неосяжне розумом і серцем. Солоне від сліз дощу під час омовіння Землі від бруду. Приховуюче нестримну міць під штилем, і неймовірний спокій під штормом.
Лише від одного дотику його хвилі, в тобі відбувається моретворення. Неважливо, чи ти грайливо плескаєшся в ньому, чи пливеш за хвилями роздумів у його відкритий безкрайній простір, чи рятуєшся від вбивчої спеки в його крижаних водах, чи навпаки грієшся від власного холоду в теплій течії.
Воно просочує тебе променистою квінтесенцією своєї душі, пронизує пульсуючим ритмом мікро-Всесвіту, наповнює кожну клітинку собою, огортаючи вічним шепотом хвиль, починає відбиватися зеленими відтінками в твоїх очах, запахом бризу з далеких берегів у волоссі.
Воно оживає в тобі.
І пошепки розмовляє з серцем, поки ти спиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674438
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 26.06.2016
В чертоги священной твоей империи
Я Ганнибалом вошла, только кем теперь выйду?
Победы пугают внезапным падением.
Кругом одни глыбы.
Смена тактики. Взгляд полон мягкости
Всех веков Индии в краски окрашенный
Наивные планы по-детски напакостить
Подкожно вынашивая.
Ровно по шагу, набиты подмётками
Памятью, взглядами, болью, потерями
Наши следы скоро станут нечёткими,
На песке времени.
Гангом расплакаться, реинкарнацию
Сквозь слёзы пройти, чтоб наутро проснуться
Тем, кем придётся душе моей заново
В чертоги империй твоих вернуться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671083
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Маленький кав*ярний куточок у затишній казці
Тихий оазис спокою в натовпі площ
Глибинно-серцево пульсує будиночок щастя
На музику кави гостинно запрошує дощ.
Нотки чарівні ірландського крему з бейлізом
Дотики музики кельтів і присмак вогню,
В домішку з морем пестливого, ніжного бризу
Кавовий промінь з безодні байдужого дню.
Свіжомелені зерна. Танок світлих спогадів предків
Дощ згадує перший веселий гучний карнавал
На Батьківщині прадавнього бога ацтеків
Мекстля. Піратів. Землі, що мандрував.
Кожне веселе обличчя, засмучений погляд
Гори, рівнини, ліси, кожен парк, кожен сквер
Тихі розмови про Всесвіт на каві із Богом,
Замурзані душі, що вмиє у чистий четвер.
В тьмяному погляді щемно танцюють дельфіни
Він залишився б назавжди. Та треба іти.
В сни до дівча, що дрімає на його колінах,
Щоб дідусеві дорогу знайти крізь світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668537
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Хоть каждое слово в отдельности было внятно
В целом они не давали ни капли смысла
На остановке, в трамвае, у кинотеатра.
Картинка зависла.
Застыли забавно в мимике, жестах, позах
Как манекены, прежде живые люди
Длинным пробелом затихла звенящая проза
«Что будет?» -
Не проскользнёт даже мысль между строк. В ритме танца
Пусть и не зА руки, каждый в своём движеньи -
Зато хороводом, да и не важно уже
Кто ты в нём был и сколько прошёл дистанций.
...Ему надоело читать это скучное чтиво
От безысходной тоски было некуда деться
Гневно, с досады, Он шумно захлопнул книгу...
Забытым на полке тихонько стучало сердце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666801
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Километрально тянутся дни, а мысли
Множатся, словно вирусы на ХР
Кажется, я себе обещала выстоять,
Только из всех команд отвечает лишь "спи"
Вызовет в сердце спазмы сонорное имя
Себя вместо платья от звуков я прячу в шкаф
"Вешайся" - легче на чаше весов, чем "прости меня"
Как тебе было Давида играть, Голиаф?
Твой сколиоз постфактум растерзанным тактом -
Обширным инфарктом разлился - не обуздать.
И на моей тетрадке свои отпечатки
Только Морфей оставляет. Опять и опять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665713
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Творчість... Нездоланність добра. Світло.
Духовний світ у буденності.
Ми не однакові в тих словах, що говорять в нас, коли очі дивляться на одне й те саме. Навіть ми — минулі, ми — теперішні, і ми — майбутні. Не однакові. Це робить відстань. Навіть між нашими Я.
Ми не однакові в відчуттях, які ховаємо за тими ж самими словами. Ми — вчорашні і сьогоднішні — різні. Але Творчість, як блискавка, долає цю відстань.
Серед буденності одноманітних дій і фрагментів життя ми починаємо думати інакше, завдяки іншим. Десь дуже глибоко лунають звуки, що бачили лише очі. І тепер ці самі очі, передають душі зовсім інші зображення.
Одна людина — може змінити світ. Світ всіх, кого торкнеться її душа.
Моя дорога мисливиця за перлинками, Весіння пташечко... Пірнаючи у світи все глибше, ви дістаєте скарби, що даруєте іншим. Відчувати більше, мислити глибше — ваше покликання доносити це... Рятівниця духовного МНС. Ви даруєте ковток чистого повітря, де немає рутини думок.
Дякую, що ви “прорвалися” в мій світ букетом яскравих промінців... можливостей відчувати більше, мислити глибше. Краще прожити одне своє життя, в якому ти — це ти, ніж мільйон чужих життів, в котрих ти ніколи не відчуєш себе справжнім. Ваші очі світяться тією справжністю. І нехай так буде завжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665422
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Творчість... Нездоланність добра. Світло.
Духовний світ у буденності.
Ми не однакові в тих словах, що говорять в нас, коли очі дивляться на одне й те саме. Навіть ми — минулі, ми — теперішні, і ми — майбутні. Не однакові. Це робить відстань. Навіть між нашими Я.
Ми не однакові в відчуттях, які ховаємо за тими ж самими словами. Ми — вчорашні і сьогоднішні — різні. Але Творчість, як блискавка, долає цю відстань.
Серед буденності одноманітних дій і фрагментів життя ми починаємо думати інакше, завдяки іншим. Десь дуже глибоко лунають звуки, що бачили лише очі. І тепер ці самі очі, передають душі зовсім інші зображення.
Одна людина — може змінити світ. Світ всіх, кого торкнеться її душа.
Моя дорога мисливиця за перлинками, Весіння пташечко... Пірнаючи у світи все глибше, ви дістаєте скарби, що даруєте іншим. Відчувати більше, мислити глибше — ваше покликання доносити це... Рятівниця духовного МНС. Ви даруєте ковток чистого повітря, де немає рутини думок.
Дякую, що ви “прорвалися” в мій світ букетом яскравих промінців... можливостей відчувати більше, мислити глибше. Краще прожити одне своє життя, в якому ти — це ти, ніж мільйон чужих життів, в котрих ти ніколи не відчуєш себе справжнім. Ваші очі світяться тією справжністю. І нехай так буде завжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665422
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Творчість... Нездоланність добра. Світло.
Духовний світ у буденності.
Ми не однакові в тих словах, що говорять в нас, коли очі дивляться на одне й те саме. Навіть ми — минулі, ми — теперішні, і ми — майбутні. Не однакові. Це робить відстань. Навіть між нашими Я.
Ми не однакові в відчуттях, які ховаємо за тими ж самими словами. Ми — вчорашні і сьогоднішні — різні. Але Творчість, як блискавка, долає цю відстань.
Серед буденності одноманітних дій і фрагментів життя ми починаємо думати інакше, завдяки іншим. Десь дуже глибоко лунають звуки, що бачили лише очі. І тепер ці самі очі, передають душі зовсім інші зображення.
Одна людина — може змінити світ. Світ всіх, кого торкнеться її душа.
Моя дорога мисливиця за перлинками, Весіння пташечко... Пірнаючи у світи все глибше, ви дістаєте скарби, що даруєте іншим. Відчувати більше, мислити глибше — ваше покликання доносити це... Рятівниця духовного МНС. Ви даруєте ковток чистого повітря, де немає рутини думок.
Дякую, що ви “прорвалися” в мій світ букетом яскравих промінців... можливостей відчувати більше, мислити глибше. Краще прожити одне своє життя, в якому ти — це ти, ніж мільйон чужих життів, в котрих ти ніколи не відчуєш себе справжнім. Ваші очі світяться тією справжністю. І нехай так буде завжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665422
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Мне до тебя три мили тишины и нужных слов
Недели одиночества и пару блок-постов,
Твои реминисценции - в них моя суть
И в комнате, в которой не уснуть
Впоследствии звонков.
И на окошке, свесив ножки, кошка
Считает звёзды, ищет Андромеду,
Укрывшись пледом,
Праздную победу,
Когда. пусть понарошку.
"Я приеду"
Врывается с уже другой страны
В порядке бреда.
Который год, всё думая "пройдет"
Искать тебя в других от многоточий
До ямочки на подбородке. Впрочем
"Не зеркала вина, что скривлен рот"
И всматриваясь в глубь твоих пустот,
Я нахожу в них свой дурацкий почерк.
А ты в моих деяниях свой код.
По-братски столько лет
терпеть друга друга
И трубкой слушать, как ты чистишь зубы
И бреешься.
И как бываешь грубым...
Лишь городскими псами вдоль обочин.
Одни и те же бродят сны.
В три ночи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665461
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Мого болю краплина - твоя насолода,
Мого крику німого тобі не почути.
Зійде молодість повінню, в розпачі врода
Розлетиться, розвіється - так тому й бути.
Не інакше...собі не належу й думками.
Граєм ролі - бездарні жорстокі актори.
Мабуть хтось помилився, чи кара віками? -
Переплутані долі в обійсті у Мори -
Ткала ранком із тіней туманні вуалі,
Накидала на очі тому, хто ділився.
Прірву щастя оманою вкрили печалі,
А клубок вів до нього, та десь закотився.
Він чекає не знаючи, де я і досі?
Просто тим, що дісталось його ж і рятую.
Сняться знову до ранку дві постаті босі, -
Він чекає мене, а я душу катую.
05.05.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664183
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Я не люба йому. І нічого не вдієш.
І нічого не вдієш – не люба йому.
Так буває. У землю щось часом посієш,
А воно не зійде, не вгадаєш, чому.
Скільки сіяла я – не діждалася плоду.
А як виліз – склювали птахи уночі.
І просила у Неба одного я – воду,
Щоб згасити пожежу у спраглій душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660692
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016
В.В.
Спи... вже нічка - треба спати.
Янголята колисати
будуть, наче немовля.
Спи, хороша, - заспівають.
Ковдрочкою вже вкривають,
А та ковдра із тепла.
Спи. Здоров"я - сон дарує.
Серце лиха хай не чує,
душа чвар в собі не має...
Поруч щастя задрімає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653204
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2016
Когда мне кажется, что моё сердце больше не выдержит, мысль о тебе становится кислородом для мозга. Ты - живое напоминание о том, что я должна выстоять. И если бы представлять всё человечество поручили тебе — я бы на тебя поставила. На человечество — нет, а на тебя — да. Хотя знаю, что ты не веришь в свои силы.
Ты напоминаешь мне иглу.* Умение приспособиться, нарастив ледяной панцирь, от холодов — вызывает у меня улыбку. Ведь я знаю, что там внутри постоянно поддерживается горячий огонь. И ты не дашь ему погаснуть, потому что внутри тебя живут люди. Те, кто не побоялся войти. Те, кому двери открылись, словно в сказке. По волшебству. Люди, которым всегда тепло, когда они с тобой.
Ты напоминаешь мне японские деревья. Неимоверно красивые своей корявостью. Единственное препятствие для разъяренных ветров — ты растёшь и изменяешься, не замечая никого и ничего вокруг. Кроме ветра. Глядя на тебя, можно учиться искусству любования, умиротворения, спокойствия. Всматриваться в детали. Когда всё, что было на заднем плане превращается в туман, расплывается и теряет привычные очертания - сливается в одно.
Тишина вокруг тебя не звенит. Это тишина бумажных книг, тишина картин Неменского, иногда вмещающая в себя всё спокойствие мира и счастье, таящая порой невыразимую боль, страх, отчаяние, однако покрытая верой в лучшее. Тишина уютная, первозданная, святая.
Ты напоминаешь мне притчу о святом, который на вопрос о несправедливости мира, получил от Бога ответ: "кто сказал тебе, что я ничего не сделал? я создал тебя."
*иглу - круглый дом из больших обточенных кусков льда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651059
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2016
Ви – чисті. Вона – не свята,
Хотіла чужої любові.
Цвяхніть її до хреста,
Напийтесь живої крові.
Камінням (ану, сміліш!)
Закидайте її тіло,
Ви – чисті, чистіші, ніж
Небес голубих світило.
Ваш вирок - то бич з руки,
Шматуйте безсилу калу.
Та знайте, його щоки
Вона навіть не торкала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647322
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 03.03.2016
Моя ручка — пикфлоуметр для астматика. Лист бумаги — океан для рыбы. Мой неровный почерк — музыка (такая же неровная и такая же моя) души. Любовь и жизнь. Моя тетрадь — моя собственная планета, в которой как погода бывает разным настроение. Не всё время лить дождю мыслей. Бывают засухи отчаяния. Они выжигают всё. Своеобразный персональный Апокалипсис.
Дождь слёз омывает выжженую Землю. Потопом стирает самые укромные уголки Вселенной. Те кусочки пепла, что оставил после себя огонь...напоминанием...
И наступает новое рождение.
Первыми корявыми буквами-потугами. Первым болезненным криком от кислорода рифм. И слепой уверенностью, что не умрёшь больше. Будешь жить вечно.
Нет-нет. Умрёшь. Обязательно.
Но давай в этот раз поймём что-то больше перед смертью. Хотя бы пару новых чувств. (слов?).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648127
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Просто було трохи боляче.
Трошечки. Майже нечутно.
Просто горіли мости чиїсь
Полум*ям незгасимим
Просто було трохи сонячно.
Серед осіннього смутку
Просто злетіла душа увись -
Перетворилась на іней.
Просто було так примружено,
Очі зшивались іголкою
Трошечки..трошечки боляче
Їх розрізає життя.
Просто хотілось би з осінню
Знов розливати калюжі,
Та мерзнуть очі від холоду.
Інеєм вкрита щока.
***
Цікаво, а Місяць і зорі завжди всім потрібні?
А сонце — я знаю, що дехто не любить його.
Але ж вони світять яскраво у наші віконця
І їм до байдужості нашій — давно все одно.
Чомусь тільки люди не хочуть любити від серця,
Чомусь нам потрібно, щоб хтось неодмінно любив.
І всі наші чари бувають страшніші від перця...
Хоча, що з нас возьмеш.. Бо пил...він і є тільки пил.
Та ні... серця різні.. я просто заплуталась трішки.
Я просто не те в голові увімкнула кіно,
Мене просто больно вкусила така рідна кішка...
А втім...все одно..все одно...все одно...все одно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467639
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 28.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2016
То не я розбирала завали
Сірих днів і безсилого слова,
То не ми від учора казали,
Що слова наші щирі - полова.
То не ти не повірив відразу
Моїй пісні, бо зболене ниє.
Я б не бачила в тому образу,
Не навчили любити, не вміє.
Не питали нас, хто ми і звідки,
Просто нищили повним презирства,
Зверхнім поглядом вени на нитки,
Щоб сплітати мережку блюзнірства.
То не я вже й чекати не стала,
Доки стану тобі у нагоді -
Навпіл порвана ніч лоскотала
Мою душу до смерті...та годі!
Хай там що, хай там як, на коліна
Нас не кинути страхом, чи гнівом.
Де вже крові проллється краплина -
Там калина палаючим дивом.
21.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645791
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
І ти пішов, дощило забуттям.
Розірвані у розпачі конверти
Злетівши, впали - хочеться померти,
Але загризло знову каяття.
Холодних слів розкришена печаль
Припорошила скло - душі забрало,
Невидиме прозоре, як же мало
В душі дзвенів малиново кришталь.
Цілує край кривавий слід вина.
До вуст несу жертовності химери -
Гірський кришталь, не штучні полімери,
А їхня нота не дістане дна.
І ти пішов...я пам"яті мости
Листами спаленими притрусила
Як марево утримати несила,
Так спрагу упокорити...прости...
06.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641771
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Просто зима. Я стомилася. Просто зима.
Просто я тут, а ти там. І між нами морози.
Гусне у серці молочно-імлистий туман.
Холод гуляє. Не квітнуть ще навіть мімози.
Просто зима. Вітер студить гарячі думки.
В кутиках губ заховалась вчорашня усмішка.
Двері, шлагбауми, защіпки, гаки, замки –
Шлях перекрито – така ось тут, братику, фішка.
Просто зима. Сніг у серці купиною ліг.
Каву гарячу ковтаю – не гріє нітрохи.
Доторком уст розтопити ту гірку б ти міг.
Тільки я тут, а ти там... І між нами епохи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640432
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Нічичирк. На душі сонячно,
І ні вітру, ні втоми, ні сліз...
Лячно трохи, трохи безпомічно,
І свіжесенький трепет в душу вліз.
Хтось забутий, а хтось, щойно згаданий, -
Спогадом світлим в очах просіяв.
Не самотність, то час тихий, бажаний –
Із душею своєю побуть сам на сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639983
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Ангелику, ти тут, ти біля мене?..
Турбую дуже рідко я тебе.
Мене сьогодні по душі шкребе,
Та різати ще не готова вени...
Ангелику, підстав мені крило,
Так соромно тебе про це просити,
Проханнями моїми мабуть ситий,
Хоч небагато в мене їх було.
Ти вибачай за нинішню хандру,
Таке, повір, трапляється не часто.
Ти поруч, не у кожного це щастя,
А настрій я у пральні відперу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634650
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Злетів з небес на землю Янгол-Січень,
Насипав фарби із широких крил.
Блищить біленький на гілках акрил.
Хвилини птах до сонце-граю лічить.
Трави з-під білих фарб не видно грив,
Зате химери на шибках розквітли.
Мороз калюжі кригою покрив,
Лисняться, наче лисини до світла.
Ховається по хатах дітвора,
Хоч гірки і катки такі, я к треба.
Спадає з днів буденності кора.
Ще трохи й Бог зійде дитям із неба.
Печуться пляцки, пампухи до свят.
Кутя вариться. Пломеніють лиця.
Крізь комин мир спускається до хат.
Сльозу втирає Божий Син вдовиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633639
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
У тебе там сніжно?
Скажи мені чесно,
Чекає дарунків?
І віриш?! Чудесно!
Я теж подарую
Дрібничку в долоньці...
Хай згинуть печалі,
Як роси на сонці.
Шлю віршем нехитрим,
ще жменьку усмішок,
і словом привітним –
Надіюсь – потішу.
Я так хочу снігу,
А в нас – буйний вітер,
Можливо так треба,
Він он й сльози витер...
Немов завірюха –
Гуде, не вщухає,
Йому одиноко –
Бо ж снігу немає!
У тебе там сніжно –
Близенько Карпати...
Нехай завжди "сонце"
Чекає у хаті,
Нехай завжди будуть
твої рідні – здорові!
Я зичу нам миру....
І сни кольорові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631446
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Я люблю вечера. Особенно в городе, когда загораются огни. Вы ведь замечали, что разговоры становятся какими-то особенно волшебно-задушевными при свете торшеров, миленьких не очень ярких светильничков, ну а про свечи я вообще молчу. Это царство приглушённого света с театром теней создаёт атмосферу какого-то особенного уюта. Спокойствия. Домашнего тепла. От яркого света хочется зажмурить глаза, а в полутьме хочется смотреть шире.
Вечерами с нами в диалог вступает вечность. Иногда она открывается в особенно близких нам людях, иногда в совершенно случайных прохожих, но чаще всего в самих себе и собственных мыслях. В любом случае ты хочешь быть с ней предельно откровенным. Потому что чувствуешь, что она принимает тебя. Только тебя. Солнце светит для всех, а вот этот фонарь только тебе. Только тебе подмигнули фары, проезжающей машины. Только для твоей пишущей руки светит эта настольная лампа. Только на тебя сейчас смотрят эти сияющие вечностью глаза.
Вечером мы видим звёзды. Маленькие жизни за сотнями окошек квартир. Фонари указывают нам на те вещи, на которые мы не обращали внимания днём. Очень красивая лавочка, как я раньше не замечала? Здесь тоже есть кофейня? Ух ты, здорово, надо как-нибудь зайти. Как красиво переливаются снежинки! А если посмотреть вверх, кажется, что ты сама кружишься в их вальсе. Будто бы все-все звёздочки осыпаются на тебя.
Вечером становится острее слух. Днём из-за городского шума мы не разбираем звуков ни извне, ни изнутри.
А ещё, когда идёшь в одиночестве по уютным вечерним аллеям, ощущаешь прикосновения ветра. И на душе становится как-то по-настоящему хорошо и спокойно.
Ты не одна. В тебя верят. О тебе помнят. И тебе всегда-всегда рады и ждут, чтобы принять в объятия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631175
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Я люблю вечера. Особенно в городе, когда загораются огни. Вы ведь замечали, что разговоры становятся какими-то особенно волшебно-задушевными при свете торшеров, миленьких не очень ярких светильничков, ну а про свечи я вообще молчу. Это царство приглушённого света с театром теней создаёт атмосферу какого-то особенного уюта. Спокойствия. Домашнего тепла. От яркого света хочется зажмурить глаза, а в полутьме хочется смотреть шире.
Вечерами с нами в диалог вступает вечность. Иногда она открывается в особенно близких нам людях, иногда в совершенно случайных прохожих, но чаще всего в самих себе и собственных мыслях. В любом случае ты хочешь быть с ней предельно откровенным. Потому что чувствуешь, что она принимает тебя. Только тебя. Солнце светит для всех, а вот этот фонарь только тебе. Только тебе подмигнули фары, проезжающей машины. Только для твоей пишущей руки светит эта настольная лампа. Только на тебя сейчас смотрят эти сияющие вечностью глаза.
Вечером мы видим звёзды. Маленькие жизни за сотнями окошек квартир. Фонари указывают нам на те вещи, на которые мы не обращали внимания днём. Очень красивая лавочка, как я раньше не замечала? Здесь тоже есть кофейня? Ух ты, здорово, надо как-нибудь зайти. Как красиво переливаются снежинки! А если посмотреть вверх, кажется, что ты сама кружишься в их вальсе. Будто бы все-все звёздочки осыпаются на тебя.
Вечером становится острее слух. Днём из-за городского шума мы не разбираем звуков ни извне, ни изнутри.
А ещё, когда идёшь в одиночестве по уютным вечерним аллеям, ощущаешь прикосновения ветра. И на душе становится как-то по-настоящему хорошо и спокойно.
Ты не одна. В тебя верят. О тебе помнят. И тебе всегда-всегда рады и ждут, чтобы принять в объятия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631175
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Экспромт
Упало белое на снег перо...
Белее белого...(Мой Ангел пролетал)...
И было то знамением до...
Так долго ничего не предвещал...
Белее белого перо - остро...
Острее красного... (чернил)...
Касаясь,еле видимых, вершин Таро...
Оно мне подарило сил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626941
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Хто озирнеться, хто забуде завтра
Моїх думок розпатланих печаль, -
Вже хризантеми витіснили айстри,
То Осінь димну скинула вуаль.
А я пішла за вітром в люту зиму,
Ба, навіть там знайду своє тепло,
Розкидане по закутках озиме,
У Осені довіку не було
Його... нехай, коли так необачно,
Змітав під ноги, душі листопад.
Я серед снігу... може трохи й лячно,
Але уже не поверну назад.
Зі мною ти тепер, на роздоріжжі,
Шукав чи спокій, чи туманний сплін?
Збирав, щоби, як хмиз, спалити збіжжя
Із болю втрат, розчарувань, проклін...
Стоїш, чекаєш, коли сонце зайде,
Воно ще досі світить, і тобі -
Моя рука,а з нею і розрада,
І те тепло розлите у журбі...
26.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624113
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 27.11.2015
А я збайдужіло, поволі,потроху
Збиралась з думками, нестримну грозу
Чекала до ранку, а раптом епоха
Нова, невідома... застигне внизу
Кривавим світанком, трояндовим цвітом
Розправить пелюстки, зітхне до дощу.
І спомином стане минулого літо,
А я збайдужіло тебе відпущу.
У сумнівах радість, як кішку, втопила,
Навіщо питати себе, чи гірчить?
Усе,що боліло,давно відболіло,
Усе,що бажаю - до мене летить.
Летить, то й нехай,бо розправлені крила -
Приречених долі - це миті,не більш.
Розбилось оте, що давно вже згоріло,
Коли в недолугий утілилось вірш.
25.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623930
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Вітер нині лютував:
листя з дуба рвав, метав, –
Для зими стелив дороги,
Щоб вона не змерзла в ноги,
А зими не видно і сніжок не йде,
Як її докликатись, де це вона, де?
Де ж ти, зимонько, забарилася?
Чи на вересень задивилася?
Де ж ти, зимонько? Де сніжиночки?!
Принеси їх нам до ялиночки!
Я сьогодні на базарі
чобіток купив дві пари
щоб рипіти по сніжку,
Й зранку вийшов в кожушку...
А зими не видно і сніжок не йде,
Як її докликатись, де це вона, де?
Де ж ти зимонько, де гарнесенька?
Одягай вже шубку білесеньку!
Де ж ти, зимонько? Де сніжиночки?!
Принеси їх нам до ялиночки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621882
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Боюсь писати. Всі слова чужі,
І ручка рук не слухається зовсім...
А на душі? - лишилось щось чи ні?
Я відшукаю й виберусь на осінь.
У осінь не виходила... вдома жила,
Та все ж в мій дім занесло лист кленовий:
Сухий і жовтий – інших вже й нема...
Та це улюблений букет листопадовий!
Боюсь писати, зрадити боюсь
Усі свої в «закриту душу» обіцянки...
Я вірю щиро у безсмертя душ.
Лише б свою заправити у рамки:
Щоб чула голос розуму дзвінкий,
Щоб бачила чіткі границі тіла...
Боюсь писати... стан неговіркий...
Душа ж кричати вперто захотіла. 11.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620528
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 13.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
Что-то не пишется,видимо стены
Столь напитались стихами сполна,
Что закружились вокруг Авиценна,
Тит с Береникой и, не прощена
Богом, бегущая по перекресткам,
Все разрушая, расчистив пути...
В танце взлетев на кинжальных подмостках,
Ищет опять, что вовек не найти.
Что-то не пишется, перевернулось
Видно в сознании небо с землей.
Вот если б завтра вчера и вернулось,
Вместе с тобою... да, вместе с тобой.
Только у тени ни сна, ни покоя,
Бродит до ночи, морочит меня.
Я уже сидя гоню ее, стоя
Я и молитвой, и искрой огня...
Что-то не пишется, может и больно
Где-то кому-то, похуже еще,
Только с меня, уверяю довольно
Даже укрыться под общим плащом.
Смейся, конечно, а плащ-то дырявый,
Как и мои эти, будто стихи...
Вот развлекается вволю Лукавый
Нижет,как бусы чужие грехи.
Что-то не пишется, мысли не боле
Вырвались вслух, не смогла удержать.
Не расстаются с любовью и болью,
А расстаются с умением ждать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615736
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 26.10.2015
А людей треба любити – тих, що видобувають із заваленої шахти уламки правди.
Тих, що несуть ніжність на кінчиках своїх облізлих парасоль.
Тих, котрі лишають сліди на дахах багатоповерхівок після того, як відбілять обличчя краплинами хмар.
Тих, котрі спускаються на землю із цих самих хмар по променях-канатах і кидають у відчинені скриньки вікон сонячних зайчиків.
Тих, котрі витягають чиїсь забуті очі із старої темної шухляди смутку.
Тих, котрі котять яблука щастя чорними нетоптаними стежками і радіють так, як радіють мінус із плюсом, коли зустрічається.
А ще обов’язково тих, котрі вимивають чорну засохлу кров зради на зап’ястях рук Ісуса, витягають гострі колючки злоби з Його голови, виціловують біль на повіках Його закритих очей.
Їх треба любити…., просто любити, їх, і всіх, бо то ж ЛЮДИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614789
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Бо ти - це я, пишу тобі листи
Із зірочками з неба на конверті
Аж часто так доводиться плисти
Без променя надії. І померти
Вже вкотре, щоб мов фенікс до життя,
Щоб зрозуміти бодай щось інакше,
Відчути смак і колір, сенс буття,
Хоча б на мить. І знов забути. Важко
Так дихати без осені дощів.
Бо хто крім них мені й тобі розкаже
Про нас. Відмиє золото душі.
До блиску. Щоб побачити де справжнє
Втікло і заховалось у думках.
У хаосі. Закрилось у коморі.
Несу тобі ключі у своїх снах,
Де ми з тобою наче дощ прозорі.
Розвіє вітер той зрадливий щем.
Я так тебе люблю, до неба справжню.
Зустрінь мене із чаєм і дощем,
Бо він з тобою. Як і я. Назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611339
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
По разорванным ветром, иду облакам
На душе воют волки и впору упиться.
Только вновь пересохла надежды река,
А ручьи не успели слезами разлиться.
Я иду, чтобы стать у судьбы на краю,
На попутке добраться быть может, успею,
До конечной, где в долг не любовь раздают,
А хотя бы участие, вот и согреюсь.
На конечной висит расписание, жду...
Кто-то первый пришел, а кому и не снилось,
Что судьба учинила, как есть чехарду,
Привела нас сюда, как я здесь очутилась?
По разорванным ветром, иду облакам,
Загляну в подворотню безмолвного ада,
Здесь давно уже место цветам и венкам,
Только мне наплевать и туда мне не надо.
Я пока постою, пламенеет закат,
Может зарево снова душе угрожает
Обнаженностью нервов?..извечный расклад:
Выпивая дожди, облака разрывает...
29.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610167
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Ні, я не хочу осінь зустрічати.
і про барвисті схили всоте не пиши...
О, так! - щороку варт її благословляти...
Благословляй, та в мій бік не гріши.
Бо я не хочу осінь зустрічати.
Ти кажеш тепла... а тут в душі мете...
Готуй свої особливо блискучі лати,
лиш не згори від іскор... і не клич мене.
Мені миліша самота, ніж осінь...
Не вийду – за листя серце й так болить...
Мені й у спокої не тісно зовсім,
із вікон краще видно небес блакить.
Ні, не здалась я... я втомилася до краю.
І що мені до тих банальних сліз дощу...
Тут помираю від чуття - важливе щось втрачаю...
Не клич мене... я осінь вже давно в душі ношу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608699
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Я просто счастливая девочка. Вот и всё.
В окно нараспашку мне машет родная осень
Дождь поцелует реснички и принесёт
Новый билет до станции Счастье. Уносит
В далёкие дали прежде, чем я проснусь,
Где каждая клеточка осени дышит блаженством
И небо по-детски так хмурится. Я улыбнусь.
Оно над душой моей тысячи лет уже шефствует?
Безмолвно хранит в себе то, о чем тихо молчу
То самое, что от себя даже прятать пытаюсь
Мне по плечу всё-всё. Мне бы только к плечу...
Просто для рифмы... и снова молчу улыбаясь
Ветер меня обнимает и в бездну несёт,
Где мысли всё плещутся в лужах небесных мелодий.
Я просто счастливая девочка. Вот и всё.
И осень меня сохранит от театра пародий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605706
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Я прокидаюсь з диханням дощу
В мінорних сумнівах чи фарбами мажору
Малюю день... Немає значення. Я хвора
Цією осінню. Смаком її пісень,
Яскравим цвітом пелюсток в волоссі
З гарячим чаєм вдома на порозі
Моя довгоочікувана осінь,
Тебе я виглядаю кожен день.
Ще трішки — і дощу читати книжки,
Ще трішечки — і полетять листи
До Янголів... Збудуються мости
Між мріями і пам*яттю минулих,
Десь на горищі схованих часів...
І щастя стільки, що бракує сил
Всередині тримати і нести
Так важко, що крізь стіни і світи
Я рідним душам відішлю. Вхопити
Лише прошу, мої любімі діти
Мотиви осені і щастя голоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604070
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 04.09.2015
Як пояснити красномовність очей? -
Не перекласти мовою, словом не передати...
Як забрало мені мову в одну із ночей
І нічого до пуття не написати, не розказати...
Тільки в очі... в них і пустка, і світ,
В них промова гаряча від серця...
Та ніхто не почує... так треба, так слід...
«...й так на краще» – розум озветься.
Так, на краще те, що очі німі.
Що думок їх ніхто не читає...
Але ж очі ще й відблиск душі,
Чом її виклик вперто не помічають?
Чом байдужість стала в перших рядах
Затуляючи душі від щастя й від болю?!
Я не можу! Я ж не хочу збайдужіти от так...
Я стомилася буть, до душі тої, глухонімою.
Я б її обійняла, осіяла душевним теплом,
Що в моєму серці замкнене силою...
Та втрачаю я силу... все в очі втекло...
Бо словами не передати тепло те, до милого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601472
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Є ми, природа,молодість і впертість,
Є старість,перехід віків,
А потім розуміння смерті...
І просто інші виміри буття.
******
Яка ж це магія, чогось?...
Це прірва струмення безодні.
Коли ще жінка в формі, любить,
При цьому знає,що вже нелюбима.
********
Втомитись можна за життя
І без користі вмерти,
Ходити тінню у буття,
І знову невоскрести.
*********
Така краса...схід сонця,
На добридень...
і втому нашу проваджа,
на добру ніч,жар-птиця.
********
Поетами стають у лоно,там,
Клеймо чіпляють зразу .
Та стати ненародженим творцем,
Народженим не по зубам.
********
Найбільше презирство,
боятись початку,
Найбільше з принижень,
не вміти прощати,
Розуміння у цьому одне,
Втрачаєш життя і себе.
**********
Запитують допитливі,навіщо пишеш?
Тобі ніхто ще не платив?...
Які чудні,ви люди стрейчі
Не все продажне в світі цім.
*********
Так терпнуть сухожилля у дерев,
Тримаючи,віками гілля,
Так трепетно скидають
пелюстки з долонь,
Ще неуквітчаного саду.
*********
Ой сльози,сльози...ви ж чужі!
Хіба в вас скільки солі?.
Повірте... цілий віз,утріть і ви ,
Свої на грам, солодші стануть.
*********
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601005
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Не заборонено полюбити світ,
Не відкидати інший,
Не тупцювати на кістках,
Заритих предків вічних.
*******
Стояти поряд,десь на руку,
Над прірвою дівочих дум
Достиглі ягоди в Едемі
Гріхом покриє тіні їх.
********
Сумнів,це щось зашкарубле,
Тримає віжки і невідпуска,
Коли відчуєш впевненість усюди,
Вростають крила і літай.
********
У пам"яті свої закони,
Ховається у вигинах мізків,
Згадати ,трудно,що було вчора,
Зате розкаже, що за тисячу століть.
********
Втрачаєм час в нерозуміннях,
Мовчання вдавлюєм себе,
А потім так чекаєм тліно,
Щоб розказати в голос все.
********
Коли вже вийшов на дорогу,
На ній лишився сам на сам,
Візьми в обійми все страждання
Бо там ще поруч буду Я.
*********
Так змолоділа смерть повсюди,
Вмиває горем і слізьми....
Коли так розпирає груди,
Ти голову здійми над ворогами
Ще вище,аж на більшу біль.
*********
Життям ми граємось мов з терезАми,
Напів життя,на пів кіло,
Злітає гірка,зникає рівновага
Злітаємо без тями в кікуда.
**********
Не накидайся паразитами словами
Матюк...гріх язика,
Не хорони цю мову солов"їну
Щоб залишилася безсмертною в віках.
*********
Війна проклята слів не має
Вбиває кращих нації синів,
Вони за нас,усіх щасливі,
Вони знайшли себе в житті.
*********
А я невинна і ніщо нікому,
Це я собі, отак живу,
Лиш словом дотику святого
Я чирк пера свого лишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600998
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Знаєш, в кожного якесь своє болото. Ми звикаємо жити по інерції.
Звісно, можна жити і нічого не писати, не читати, не дивитись хороших фільмів. Можна вбивати час різними діями. Можна просто бігати по колу кожний день. Все можна... Нічого не заборонено... Але з кожним таким днем ти щось втрачаєш. Навіть не час, хоча і його теж. А щось більше. Коли ми, скажімо, заплатили за абонемент, то скоріше за все не пропустимо жодного заняття. Ми заплатили. Ми розраховуємось смертю за життя, але зовсім про це не думаємо. Не всі. І не постійно. Але частіше за все і більшість.
Інколи нам так важко зробити перший крок із цього болота. Побачити справжність. Жити в теперішньому. Повірити життю. Віддатися своїй течії, а не іти донизу. Просто коли ми опускаємо голову, вода застилає нам очі... Ми не бачимо, що поруч купа таких, як ми. Що ми не самі. І що все зовім не так страшно і боляче, як здається одразу.
Архімед казав, що ми нічого не можемо зробити з тривалістю свого життя, але як глибоко ми можемо поринути в нього — залежить тільки від нас. Для мене це єдине, що має сенс. Ніхто не може змусити вас робити щось, бути більш творчими, чи уважними, відкривати кожного дня хоч одну нову сторінку книжки... Але це потрібно навіть не для саморозвитку, а просто для того, щоб дихати вільніше. І на повні груди відчувати життя.
Читай, пиши, танцюй, співай, рухайся... Не бійся робити перших кроків.
Будь живим.
Не зв/н/икай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600522
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
(инструкция по воспитанию хорошенькой девочки)
Девочку нужно любить... Если вы хотите, чтоб ваша девочка была счастливая, красивая и умненькая, её нужно любить. От вас понадобится много личного времени и внимания. Если затраты и усилия не окупятся, девочку можно заменить другим экземпляром. (внимание — часто менять экземпляры не рекомендуется, ибо... впрочем если вы сами не понимаете почему, дальше можно не читать)
Девочку нужно драконить. Потому что в каждой девочке сидит вредина и капризуля. И если вы не начнёте играть с её драконами, то они сами начнут с вами игру... Только вот их игра вам точно не понравится.
Девочку нужно часто и подолгу прижимать к себе. Во-первых, чтобы она определилась с окончательным местом локации своих драконов. А во-вторых, чтобы отвыкала наносить вред окружающим, в т.ч.и вам. Последнее не гарантируется.
Девочку нужно приобщать к своим интересам. Причины смотреть в предыдущем пункте.
Девочку нужно много выгуливать. Если девочку не выгуливать, то в ней скопится много монстриков, вроде скучности, обидчивости, ревнивости и других паразитов на теле её хорошести.
Девочку нужно хвалить и жалеть. Тогда и только тогда ей захочется стать ещё лучше. Мотивация от обратного на хороших девочках не работает.
Девочку нужно слушать. И (!) слышать. Особенно, когда она молчит. Особенно, когда она говорит несерьёзную ерунду. Особенно... Да в общем её всегда нужно слышать особенно. ВСЕГДА. Строго запрещается отвлекаться, пропускать мимо ушей, улетать в свои мысли, а главное — не помнить того, что было сказано. Даже если вы были больны, в интернете, мертвы или вообще не слышали.
Необходимо интересоваться всем, что интересует девочку. Во-первых, для того чтоб развивать её в разных направлениях хорошести. А во-вторых, см. п1.
Девочку нужно открывать. Порой она и сама себе не может представить, сколько же в ней хорошести!
Девочку нужно воспитывать своим примером. Важно. Только хорошенькое притягивает хорошенькое.
И последнее...
Если после выполнения всех пунктов, девочка не становится хорошенькой, вы занимаете не своё место. Оставьте его кому-нибудь другому и подыщите себе тот объект воспитания, который ответит вам взаимностью.
Хорошеньких вам девочек, хорошеньких нам мальчиков.
Пребывайте в любви и будьте счастливы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600497
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Її кохання - дивний корабель -
То тоне у душі, то виринає,
Мелодію грайливу витинає,
Мов під софітом неба менестрель.
Її кохання здатне гріти світ
Незгірше сонця у серпневу днину,
Парфумами квітучого жасмину
Розгойдувати звичний моноліт.
Її кохання - овоч в два смаки,
Коли солодкий, а коли пекучий.
Амур в саменький центр серця влучив,
Не вичисливши в погляді роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599931
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 16.08.2015
Ночь. Звездопад. И я вновь собираю желания
Для самых близких. Раскладываю по шкатулочкам.
Небо сейчас что-то шепчет там в их подсознания
Из лабиринтов выводит по переулочкам.
Мне оно спать не даёт - думай самостоятельно
Тянутся лучики лишь от плеча к созвездию
Есть ли вообще ответ? Или безосновательно
Верить в инициал, что с рожденья шествует
На этом самом плече... то ли я подписана
То ли из жизни другой на мне метку оставили...
То есть вернее, оставил... Ну разве мыслимо
Играть во все эти игры, не зная правил?
Все совпадения (знаки?) я снова монтирую,
На фоне сердца глаза цвета кофе горячего.
Душа недовольно сопит: почему в себе силы я
Не нахожу, чтоб не думать про этого мальчика
Ветер колышет пламя свечи с трепетом
На кофе зашёл... побеседовать о мироздании
Он-то давно знает то, чего все не заметили
У меня двадцать первые сутки тебянехватания.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599649
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Привіт!
Сміху тобі, торбу сонячних зайчиків,
Хай підпільно ритуально викликають дощі.
Зичу усмішок щирих, і сім смайло-м’ячиків
Відправляю бешкетно в електроннім листі.
Скоро осінь, звичайно – ти будеш радіти,
Я ж протестно бурчатиму – «сонця нема».
Ми з тобою часом зовсім – як малі діти...
Діставай-но зайчат – вже та спека... спекла!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599320
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Не прошу я нічого, і нічого не хочу,
Тільки б спати спокійно в тиші літньої ночі.
Тільки б більше не чути, що убили солдата,
І сльозами стікає горем знищена мати.
Я нічого не хочу, тільки в Бога прохаю:
Хай додому синочків всіх живими вертає,
Хай не кров’ю – росою заіскриться калина,
Хай щасливою буде кожна добра людина.
Не прошу я багато, тільки миру у світі,
Щоб навчились ми знову світлу сонця радіти.
Отче наш, на колінах шлю молитву до Тебе
Захисти й сохрани нас...
нас, дітей Твого Неба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597586
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Ми якось звиклися з отим страшним АТО.
Бо гул війни не чуєм, він десь там – на сході.
Але не всім везе, хто грає у лото,
Не всі живі і непоранені приходять.
П’ємо вино собі, смакуємо плоди,
Усі купуємось на світову приманку.
А десь там воїн... спраглий... просить лиш води…
І молить Господа дожити до світанку.
Видать, родину тільки горе тяготить,
Коли вогнем прошито тіло їх солдата.
А як же ми? Як ми? Нас совість не болить?
Невже і справді їм не маємо що дати?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597502
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015
Мне небо серым и угрюмым снилось,
Скользило по земле, задев траву
И растеряв казалось, синеву
К ветвям багряным тихо наклонилось.
Сжигало солнце жаркими лучами
И на минуты распыляя вздох,
Сжимало время до мельчайших крох,
И небо плакало холодными дождями.
Мне небо снилось -
золото на синем...
Мелодии искусно лира льёт.
Кружились листья, укрывая лед -
Дождя застывшего в жемчужный иней.
Пылало солнце, выпивая реки
Туманной дымки...
Пережив свечу,
Лазурь склонилась к моему плечу,
И снилось мне
прекрасное...
навеки.
31.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597184
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 02.08.2015
Якби в своє життя мене покликав,
Якби покликав літнім днем рудим,
Співала б я, мов у руках музики
Співає скрипка під смичком твердим.
Сміялась би, а, може б, і ридала,
Струною вигинаючись у такт.
Якби покликав… , душу би віддала,
Що вище понад всякий артефакт.
Якби в своє життя пустив, летіла б
Під хмарами, не чуючи ваги.
Але, на жаль реальність чорно-біла
Нам визначила різні береги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596281
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 28.07.2015
Зайшли в її кімнату... їх було рівно сім,
Старались не шуміти – виходило не у всіх –
Порушив хвилю тиші їхній щирий сміх,
Та старший заспокоював уперто їх.
- Тихенько! - мовив янгол янголятам,
- Вона втомилася... тож дайте подрімати!
Й ледь чутно заспівали ніжну колискову
Про те як юний місяць приміряв обнови.
Про кольори дощу, який їй до душі,
Про ті сміливі сльози щастя на її щоці...
І подивившись на світанок у Світланчине вікно,
Промовили всі дружно: - Цілуймо й летимо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592927
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 11.07.2015
Иногда все так зыбко и трепетно...
Вдруг туманной вуалью метели
С ног сбивая, в жару налетели
И надежды окрасили пепельным...
И шипы оказалось, обломаны -
Беззащитности не поклоняясь.
Не мечталось?..Да нет же мечталось,
Все грехи не излить пред иконами.
Иногда на краю, от отчаянья,
На мгновение, падая в пропасть,
Застываем...в аду выдан пропуск,
С истечением...или...нечаянно...
Сладкой музыкою опьяневшую
Увлекая, факир зазывает,
Не бывает так...или бывает,
Чтобы ветви цвели пожелтевшие?..
09.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592674
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Приходят минуты молчания,
Им вЕлено. В этом их смысл.
В них новое... Скрытое знание,
Идёт чередой красных чисел.
Приходит тоска и уныние,
Накинув накидкой туманы,
И кажется будто отныне
Душа будет вечно в капкане.
И будто в бреду полусумрачном,
Ты видишь лишь боль и вину
С утра ожидаешь полуночи
И воешь, как волк на Луну.
Как-будто заклятый в сомнениях,
Не смотришь ни ввысь, ни вперёд.
Но тихо так небо осеннее
Мне шепчет, что это пройдёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535068
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 09.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2015
[b]Світлій відунці Джаннет[i][/i][/b]
Із слів яких складу тобі букет вітальний,
Щоб усміхалася й раділа цьому дню?
Хай мавки принесуть тобі віночок славний
Із квіточок святочних й жаринку від вогню.
Не бійся янголята не засудять,
Сміятись будуть із наших легенд...
Хай щось прекрасне із тобою вчудят
Розповідаючи смішний секрет-концерт.
Ти збережи в душі ту славну пору,
Коли й дощі зігріють в добрий час.
Я в котре вдячна Богу за нагоду,
Яка сердечно так здружила нас.
Із слів яких сплести тобі букет вітальний,
Щоб усміхалася й раділа цьому дню?
Хай щастя твоє буде барвисто-унікальним, -
бо ти сама така! І я тебе люблю...
:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592160
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Мы с тобой не навечно в вечном...Вообще ненадолго
Мы с тобой оказались здесь. Да и нет "мы с тобой".
Просто рядом шагаем, неся за спиной котомку
Просто дышим ночами одною водой дождевой.
Параллели не совпадают. И Слава Богу!
Только кто, как не ты мою жизнь и меня поймёт.
Я твоими словами свою застилаю дорогу.
И порой режу пальцы о твой исковерканный лёд.
Как ты там говорил? Один шанс - на десятки тысяч?
Ровно столько ставлю, что ты прочитаешь мой стих.
Говорят, что ты снишься тому, о ком часто пишешь
Я похоже уже прописалась в кошмарах твоих..
Ты, пожалуйста, без меня не ходи по крышам.
За тебя я сильнее, чем за себя боюсь.
Жизнь тебя подвезёт, так тихонько, что ты не услышишь,
Как начнётся отсчёт, где я больше тебе не приснюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591801
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Я - просто подих вітру на губах...
І більш нічого... Чуєш : більш нічого...
Моє життя - Чумацький Зорешлях :
Удень його нема - є тільки спогад...
Я - просто павутинка під дощем :
Промокла, та все та ж - дзвінкоголоса...
Отруйним упивається плющем
У зранену ментальність хижа осінь...
Я - просто птаха, вигнана з небес...
За що - не знаю - відібрали крила...
Мій світовимір...він кудись пощез...
Чи я його собі сама наснила?..
Я-крихітна росинка на листку :
Безслідно зникну, як пригріє сонце...
Лиш Всесвіт на Калиновім Містку
Тримає мою душу на долоньці ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589750
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015
… Никогда не переставайте улыбаться. Для кого-то ваша улыбка — возможно, единственный повод жить...
Вы ведь не знаете тех, кто тайно в вас влюблён (и не надо сейчас говорить «потому что их нет», вы не знаете и точка) для кого по-настоящему являетесь музой, а для кого — образцом для подражания. В моей жизни очень много прохожих. Как и в вашей. Есть женщины, которыми я открыто восхищаюсь. Совершенно обыкновенные в глазах других людей, для меня они, как источник вдохновения. Но у меня не предоставлялось случая рассказать им об этом, и возможно никогда не представится сказать, но когда я вижу их — неизменно молодых, хорошо выглядящих, улыбающихся, творческих и идейных, несмотря на возраст, трудности, отсутствие мужского плеча, я невольно сама заряжаюсь этой энергией. Получаешь столько позитива и подзарядки просто от того, что этот человек есть. Понимаете? Даже если вам кажется, что вы одни в этом мире, вы же не знаете мысли всех. Не лишайте мир своей улыбки и счастливых глаз. Не лишайте мир своей грусти... своей честности. себя. Спасибо вам, за то, что вы есть.
Сегодня пришлось идти гулять без наушников. Вечно у меня так. За сколько б не купила - не больше месяца. Помню мы как-то шли с мамой по городу вместе. и она с удивлением спросила:
-И как тебе не мешает?
-В смысле?
-Я когда хожу, смотрю на природу, прислушиваюсь к разным звукам. Музыка в наушниках отвлекает же.
Я пожала плечами. Созерцать природу без музыкального сопровождения казалось мне делом абсолютно бесполезным и скучным.
Наверное жизнь так часто и ломает мои наушники, чтобы я наконец вынула свой взгляд изнутри и навела его на то, что творится извне. Я шла и внимательно разглядывала всё, что попадалось на моём пути. Почему-то первым делом вспомнилась картинка из детства, как я внимательно рассматриваю орнамент украинского ковра в своей спальне. Изучаю расположения ромбов, комбинации цветов, пытаюсь в абстрактных фигурах увидеть что-то знакомое, словно в ковре скрыта какая-то загадка. Честное слово, я не помню когда я последний раз с интересом что-то рассматривала в своей «взрослой» жизни. Что бы меня не окружало, этому чего-то никак не удаётся привлечь моё внимание надолго. Разумеется, как тут обратиться к чему-то прекрасному, если все мысли заняты переживаниями или воспоминаниями, или порой очень несуразными мечтами, или просто мысленной жвачкой.
Знаете, порой случается так, что нас кто-то обидел целенаправленно или ненароком...И мы вдруг опускаем руки. Делая тем самым хуже себе, но что ещё страшнее - тем людям, которые действительно искренне нас любят.
Отвлекайтесь от своих проблем, глупых комплексов, страхов... В конце концов у каждого героя - свои слабости... И каждый день перед вами выбор... Выбирать новый подвиг или думать о своём бессилии.
...… Никогда не переставайте улыбаться. Для кого-то ваша улыбка — возможно, единственный повод жить....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589726
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
А ты, пожалуйста, будь, знаешь, просто будь...
Давай с тобой мороженое есть на крыше,
Искать в каждом сказанном слове немую суть
Не думать о тех, кто когда-то назвал нас "лишней".
Давай с тобой вместе бежать к самой яркой звезде
И чтоб кроме нас ту дорогу никто не заметил
Чудовищ внутри перестанем держать в узде
Пусть скачут, хохочут, летают над нами, как дети.
Мы будем болтать ни о чём, обо всё молчать
И с мыслей сбиваясь смеяться и бегать по кругу.
Ты знаешь, ведь я сквозь столетья могу прокричать
Ты - незаменима... родная моя подруга...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589782
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Шепоче ніч солодкі дощосни-
Відчинене вікно вбирає звуки,
А морок надто в'їдливо-масний
Мене тримає холодом за руки...
Чомусь не сплю... Снує павук думки,
Вплітаючи секунди в павутиння...
Так хочеться намалювать зірки
На ватяне промокле хмаровиння...
У тишу закарбоване "тік-так"-
Годиннику не спиться і без кави...
Вітрисько - розкуйовджений відьмак,
У темінь викликає...для забави...
Іти - чи ні? Так страшно квилить птах -
Напевно править опівнічну месу...
А що, цікаво, снить замшілий дах?
Чи мають Янголи свою імейл-адресу?
Як лялечка, щільніше загорнусь
У ковдрококон - для метаморфози...
А ранок - затуманений дідусь -
Зітре зі щік мої безсонні сльози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588695
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Цей дощ нічний мене заколисав,
Проспала я свій зоряний сніданок.
Та, може, покладе ще день на ґанок
Мені тарілку екзотичних страв,
Щоб в міру там солодке і гірке,
Щоби душа наситилися дивом,
Красиво щастя на папір курсивом
Лягло. О так, не крадене, своє!
Піднялась, небо влилось до клітин.
Умились, в сукні одяглись ажурні.
Вись втішилась, пісні урвала журні.
Мажорні звуки витяг клавесин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588623
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
О,если б знать, что новый день настанет,
Без умысла... раздет, но не растерзанный.
На "до и "после" болью не разрезанный,
А полдень в кровь разбит , так лишь устами...
О,если б знать, что тучи серой стаей
С дождем печаль прольют, повиснув радугой,
Растаяв дымкой вдруг, рассветом радуя,
Затмением душе не угрожая...
О,если б знать, заветные ступени,
Когда уронит Он, рискуя сроками?
Забывчивость, уже не счесть уроками,
А просто молча преклонить колени...
06.06.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586429
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 10.06.2015
У сонмі блискавок - заграв,
Поміж запльованих криниць,
Де люд байдужий поспіша
У край приручених синиць,
Лежить зґвалтована душа
Обабіч пройдених доріг -
Уже не варта ні гроша,
Лиш так...ганчірочка для ніг...
Посеред слів важких - в'язких,
З ножем по саму рукоять -
За те, що вірила в казки,
Що можна душу покохать...
Наївна!.. Зовсім, як дитя...
Обличчя й тіло - над усе!
Тоді на блюдечку життя,
Напевно, щастя принесе...
... Там, на розпутті доль і мрій,
Де душ загублених базар,
Котилась болем з-попід вій
Чи то дощинка...чи сльоза....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586094
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Ця ненависть твоя така сліпа...
І злість, твоя, не зовсім за адресою.
Та вразила найбільш твоя брехня,
Така смішна, вона рідня із втечею.
Ця ненависть твоя тебе ж зжере -
Випещуєш у серці звіра лютого.
Ти зупинись задумайся про те...
Чи запасися врешті решт протиотрутою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585628
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 06.06.2015
У дзеркалі кривім,неначе мимохіть,
Спалахує вогнем та незбагненна спрага, -
Відлуння почуттів, нестерпна клята хіть,
Терзає кожний день, а ніч?.. терплю зневагу.
Поглянь, їсть поїдом... у дзеркало - літа...
Нестримний плине час,то - певно, Задзеркалля?
Здається, Господи, ще зовсім молода
Душа, - засліплена, куди не стань - провалля.
Згоріти б в полум"ї любові та жаги,
Пекучої сльози, солодких снів, химери...
Чи зупинити мить?.. вирішують боги.
Вбиває постріл час, - то квітне енотера.
07.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579867
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 08.05.2015
Порву роман свій недописаний,
Картки – човнами (не котуються ж!)
І хай собі гуляють Тисою.
Хоч хвилі з ними націлуються.
Порву роман. А серце виходжу.
Дощем небесним поливатиму.
І пісню вихололу стишену
Із горла витисну – співатиму.
Порву роман, хоч буде боляче.
Зірвуся з прив’язі торішньої.
Ще прийде висвітанка сонячна,
Воскресну з темряви кромішньої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579579
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Наверное самое лучшее — просто быть.
Не лучшей и не единственной, а просто собой.
Может там, где ты есть, тебя некому заменить
А рядом с теми не нужен никто другой...
Откуда ты знаешь, что нет... На ответ «зачем?»
Порядка тысячелетий ответ не нашли.
О Боже, за что среди тысяч сотен планет,
Меня разместили в пространстве холодной Земли.
Холодной душевно, конечно... Она горяча...
Физически — спасибо Солнцу, оружию и огню,
А внутри глубоко по венам от сердца стучат наши мысли
(Быть может?) Земля и у них в плену?
Сколько веков пройдёт до того, как я всё пойму?
Ведь наверное это снится тебе, Земля?
И она вздохнёт легче, если хотя б одному,
Удасться ответить
«Я вот он. Я здесь. Я всё понял. Будь воля Твоя.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579130
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Как-то раз мне приснилось,что умерла.
Затемно,не найдя решения.
Что меня проглотила морская вода,
Волны эти мне сердце залили.
Впредь надежда увы не пришла
Позабыв меня прежде времени,
Засолив меня!Осудив меня …
До восстания.
Задохнулась без сердца моя душа цепко веря :
«Вдвоем ведь справимся»!
И кричала мне в спину,чтобы жила,
Пробуждая мое сознание.
...Извне сна-море тел и им нет конца.
...Телам в дикость с душой слияние.
Исцелим себя,
Убедим себя,что оправимся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578964
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 05.05.2015
Я в отраженьи лезвия ножа
Рифмую то, о чём молчу до боли.
Удар. Удар. Ещё один. Как жаль...
Что недобили...надо бы. Довольно...
Искать звезду, погасшую в заре.
Отматывать с конца опять в начало.
Не потерять бы осень в серебре
Зимы
На нашем стареньком бульваре.
Вкус шоколада. Запах мандарин.
Снежок - мечтами, что хотели сбыться.
И доброта подброшена в камин,
Чему-то слева не даёт смириться.
Я в отраженьи лезвия ножа,
Смотрю на птиц, что улетают в небо.
Зачем же было в клетке их держать
Голодными?
Без малой крошки хлеба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470432
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 01.05.2015
Коли дощ розціловує вії,
Коли небо заплющує очі,
Чорно-білі, мов спогади, мрії
Розливаються дзвоном пророчим.
Це вони - темно-сірі калюжі,
По краплинці вбираючі небо,
На хвилинку лиш прірву подужав
Піді мною, від тебе до себе.
Не ввібрати їм хмари до щенту,
Як і нам наших мрій не ввібрати.
Та я хочу віддавшись моменту
Крадькома із дощем політати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490330
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 01.05.2015
А дождь мне приносит замёрзшие бусинки жемчуга,
Порывистый ветер сорвал ожерелье стихов
Крадущимся вором в ночи он прошёл незамеченным
Чтобы рассыпать крупинки из музыки слов.
По крышам стучат переливом, раскатами памяти.
И самое время - варенье из звёзд на ужин
Чтоб вместе пить чай сидеть рядышком не обязательно,
Достаточно, чтобы ты просто кому-то был нужен.
Мы где-то останемся среди других сотворений,
В руке, что над погребом пишет «мы живы ещё».
В устах, что мгновенно в ответ безо всяких сомнений
Отпустят всех ангелов, тех, что стоят за плечом.
Останемся в мыслях. ( Чужих ли?). Останемся в письмах,
Что где-то в сети затерялись и ищут ответ.
Во снах, что ночами не раз придут в дом наших близких.
И вздохе звезды, что прольёт чуть-чуть дольше свой свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578140
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 01.05.2015
Завстидавши гріхи уввійдеш ворітьми…
Без обрАз.Поруч з образАми.
Жаль,не зможеш впізнати пасток пітьми
Без підказок, живеш ж казками.
Руки міцно зімкнувши перед грудьми
Гепнеш зАмком під ста замкАми.
З грюком ти упадеш!Вдаришся кістьми!
Й обірвЕться псальма сльозами...
Охопивши гріхи ти вклякнеш коліньми
Попід куполом з образАми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574982
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 17.04.2015
-Продається весна на ниточці!
Ось купіть собі, люба жіночко!
У квітчастій блакитній свиточці
І легесенька, як пір'їночка...
Лиш погляньте: повітрянокульково
Рветься в небо, немов неприв'язана!
Тільки вітер ще коле бурульково...
Тільки казка її нерозказана...
Я б купила... Та ,майже, розтрачено
Все, що мала душа замріяна:
І сльозинки з-під вій освячені,
І дитинство , любов'ю сіяне...
Тільки гудзик в чотири дірочки
У кишені лежить самітником
І маленька яскрава зірочка,
Що дощем подарована -лІтником...
-Ну, беріть! Не вагайтесь! Дешево!
Ні грошЕй не потрібно, ні золота!
Тільки снів осяйне мереживо...
Тільки іскри з-під долі -молота...
-Тільки сни, щоб весну окрилити?!
Тільки іскри, щоб дать їй волечку?!
...І за мить, разом з чеком вибитим,
Я веснянку тримала -сонечко...
…
І змахнула веснянка крилами...
Пересіяла хмари ситечком...
...І лягла на папір чорнилами
Перерізана мною ниточка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570532
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Про що розмовляють небесні вітри в твоїм серці?
Чи мають вони пряний запах і осені смак?
І як вони в світ відкривають з душі твоїй дверці?
Приходять до мене під шепіт дощів у казках.
Небачене ще, моїм світом незнане обличчя.
Підчас де-не-де промайне і розтане у снах.
Срібляста, тонесенька стрічка поєднує вічність
Зі мною...Та ранок її розриває, мов птах.
Чи вітер вночі заспіває моїх колискових?
Для тебе лише, щоби стрічку мою віднайшов.
А зірка одна серед тисяч вогнів вечорових,
Осяяла душу...І ти за тим світлом ішов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568005
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
Мне январь шепчет сказки снежинками
Сонным утром целует рассвет,
И бродя сине-звёздной тропинкою,
Оставляет свой солнечный след.
Серебристо-молочной дорогою
Растворит чёрно-белые сны.
В чашке чай с недопитой тревогою
Так и будет стоять до весны.
А душа, что дождливо-осенняя,
Будет вновь невпопад голосить.
Укрываясь полночными тенями,
Слёзы в небо потоками лить.
Только сполохи счастья сияния
Тускло-синих и алых лучей
Мне оставят бесценность познания
Гравировкою букв на мече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567852
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Небо стало похмурим і тихо вкриває листи.
Із білих сторінок в клітинку лунає спів лісу,
А поруч з порталом в чарівні незнані світи
Перлини думок різнобарвних сплелися в намисті.
Чорний чай, мов казковий жагучий відьмовський напій,
Справжнє зілля добра і безпростірних роздумів в тиші,
Я розмішую попіл невтіленних, райдужних мрій
Замість цукру з корицею... Так... аромат їхній ліпший.
Темна ніч розпалила на небі сумному свічки,
Огортає весь світ спокій довго чеканий... священий...
Я малюю листи, мов птахів...від душі...від руки...
Та кому і для кого ще досі не знаю напевно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567354
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015
Після перегляду фільму "Ключ"реж.Т.Брасс.
Ти десь... поринула у інший світ,
Хоча так близько, навіть доторкнусь.
Ми поряд двадцять, найсолодших літ,
В очах твоїх , засліплений, втоплюсь.
Тремчу, від погляду того - у піт.
Лоскоче подих ружі аромат
Твого волосся, шкіри - цілий світ
Уявний?.. хай - реалій дублікат.
Поблажливо всміхнулась, - чар-вино...
Стрункої ніжки в сукні не знайти.
Душа моя спаплюжена давно,
Та й досі хочеться в твої світи.
Мої літа - це вирок назавжди,
Оскарженню не підлягає; щем
Шматує душу... Більше не ходи
І до ворожки, щоб напитись вщерть
Якогось зілля, що цвіте вночі,
І повертає молодість у мить.
Чи на коліна падай, чи кричи,
Та тільки вітер листям шелестить.
Вже сил немає, спалює жага,
Прошу у Бога: "Забери, не муч..."
ЇЇ байдужість - слід від батога.
Сховаю муки від очей... на ключ.
І "ненароком"загублю, - знайдеш
За день, чи два... в душі пеклО - писав,
Як жевріє, відчуєш і прийдеш,
Останній раз - "кохаю" не сказав.
26.02.2015.
26.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562646
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Прокинулась... лечу?.. пливу?.. зависну.
Де стіни, стеля?.. літо чи зима?
Нанизані лиш іскорки, в намисто,
Я в тих прикрасах в темряві сама.
Бажання всі залишились позаду,
Це шостий океан?.. не осягну.
У напрямку якоїсь автостради,
Занурюючись у гущавину...
Шепоче ліс, та де оті дерева?
Прозорим склом відбилася блакить.
Веселка сяє синім і рожевим,
В кінці її щось золотом блищить...
Разок намиста - нитки неозорі,
Сплелись спіраллю, кидають вогні.
Чумацьким шляхом, то крокують зорі...
Мабуть вони наснилися мені?
Та я ж не сплю...Спинилась на хвилину,
Взяла у руки квітку льодяну,
Присіла на дрейфуючу крижину,
Потрапивши, зненацька, у весну...
Співає ліра...бризки водограю,
Сонячний зайчик скаче у траві...
Нічого кращого не бачила...та знаю,
Тваринки ті були такі живі...
Схиляли квіти пелюстки багряні,
Скидали діаманти, не росу...
Я наче йшла... пливла, ніби в тумані.
Вплітала Мавка барви у косу.
Я вже забула, де була раніше,
В минуле брама закривала вхід...
Співала ніжно колискову тиша,
Я слухала... скінчився мій політ...
Прокинулась...
12.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559909
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
Війною вперше зраджений хлопчисько,мій нескоримий хлопчик-бородань!
Тебе боронять ангели й Пречиста цілує в тім’я в час випробувань.
Твоя снага-людські молитви в сльозах,вірші,пісні,отримані листи…
В Ремарка-ти відбитком на дні прози.
Його рукою твориш сторінки…
Конфліктом в мене забраний хлопчисько,відісланий наказом,без вмовлянь!
Твої дзвінки-короткочасна втіха,скупа відрада звершених благань!
Твоє життя ще з пуп’янка - значуще ,без сумніву шляхетне і містке.
Я певна-Бог благословить на успіх!!
…для мене вкрай потрібна віра в це….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558480
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 10.02.2015
Рыжая осень. Тихо.
Дышит прохладой ночь.
Лист оторвался… Лихо
кружит от ветки прочь.
Звезды сияньем ярким
Блещут в ночи сырой -
Жемчуг рассыпан царский
В капельках над травой.
Нынче в дубраве краски –
Святости торжество.
Ветер срывает маски,
Хвалится мастерством.
Тихим шуршаньем кроет
Тайны округи бес.
Плачет ручей и вторит
Сказки лесных чудес.
А по утрам туманы
Льют молоко в поля.
Рваными облаками
Греет себя земля.
Осенью грусть слепая
В кудри мои вплелась.
Бегала я, не зная,
Что за судьбой плелась.
Жизни тропа петляет…
Чаще в груди стучать
Сердцу повелевает.
Больно… Хочу кричать!
В дебрях и в глухомани,
Мысли свои, глуша,
Тело мое в дурмане,
Но далеко душа!
Зимних хочу восходов.
В прошлом завязнет грусть!
Снега до небосвода!
Валит и валит пусть.
Белой отдамся власти.
Вскружит меня метель!
Буду взлетать от счастья
В белых снежинок хмель...
01.09.2013 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457713
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 08.02.2015
Хвацько вхопившись в пам"ять,свідомість буренно довбе щось своє.
Намагніченими хвилями ковиляє космічним сміттям,між звилинами мозку
правої півкулі,малює,пише тільки їй відоме і вправно вирулює в лівій півкулі
теоремами і інтегралами безкінечності.
Свідомість...існуваня репродуктивності інформації з енного коліна родоводу.Вона є особистість,бо не дає спокою фізичному тілу,що ще перебирає непокрите мохом каміння під ногами буття.Дана Всесвітом,що крокує слід в слід і висвічується горизонтом майбутнього,дає дозвіл на її
взлети.
Свідомість...оголена душа,яка ще не визріла в шкарлупі пізнання,а вже
зашкарубилась від мізерності життя,що лупає горіхами гріхопадіння.Великими
очима повернутими у глибину душі,вдивляється у паралелі багатоповерхівок
простору,що є єдиним цілим єством.Вириваючись з тіла,як з кафтану,долає з легкістю тенети інформаційних торів,що застигли від ребра Адама
і виринули загубленістю Ноєвого Ковчега,що дав ще один шанс.
Свідомість...загрубіла в потрісканій скелі впертості і уособлення в собі слави,
вигоди,бризкає,тече желеподібною кров"яною жадібністю,безглуздого
звірячого інстинкту.Вона запущена в нас без болі,без погодження,але доведена нами до інфарктного стану,маємо шанс на її одуження без фальші.
З чистої льяної білої одежини,як на початок у ви́ток,що є втіленням мирного,
розумного співіснування на благо цивилізації людства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554219
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Сверкают в небе бриллианты...
- Что есть за отблеском Звезды? -
На судьбы там играют в карты.
Небесных сил... в душе следы.
Встряхнуло небо до рассвета
Желанья призрачных страстей.
- Кому что выпадет?.. - Ответы
в дожде с небес... немых огней.
Осветит путь Звезда со шлейфом
И впишет новую строку...
Во сне прошепчут новость эльфы,
Рассыпав радость... иль тоску.
Мы день и ночь с судьбою дружим,
Спешим ей чем-то угодить...
Но ветер вдруг ее закружит!
Как будто кто-то ворожит.
Где мир в лучах, под лаской Солнца
Считает будни, сыплет смех,
Живет с удачей, добрым сердцем
Девчонка-крошка. Меньше всех!
Казался мир таким огромным!
Повсюду звон земных чудес.
Девчонка будет очень скромной
И самой лучшей из принцесс!
Ей фея счастья сыплет много,
Удачу – гном, хоть ростом мал...
А папа с мамой жизни долгой
Просили Бога, чтобы дал.
В тумане звезд во всей Вселенной,
Среди Галактик и Миров
Судьба у Евы будет нежной...
Крутых не зная берегов.
18.01.2015 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552774
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
- Делай жизнь свою счастливой.
И не завтра, а сейчас!
Время - вещь непоправима...
Не вернешь ушедший час.
Осень листьями кружила,
Украшала дни твои.
- Не заметила? Спешила...
Улетели журавли...
Так кричали!.. Так прощались!
Проглотил их шум туман.
По весне пообещали
Возвратиться с чуждых стран.
Тишина. Не слышно трелей.
- Где театр минувших дней?!
Листья в парке догорели...
Растворилась акварель.
А сейчас из поднебесья
Хлопья снежные летят.
Вьюга... Всюду льется песня!
Все аккорды... Как звучат!
С волшебством беру картину
И кладу на нотный стан!
Согреваясь у камина,
Буду слушать прелесть гамм.
Небом посланные звуки
Вдруг разбудят в сердце грусть...
Мне протягивают руки
Звезды с бездны... Я держусь!
В сердце многих - только холод...
Им снежинки пальцы жгут.
Подымают выше ворот
И бегут, бегут, бегут...
Жить спешат, листая будни,
Проглядев все между строк...
Не заметят эти люди,
Как приблизили свой срок.
- Вы зачем к нему спешили?!
,,Вот чуть-чуть - и заживем!,,
Лишь судьбу свою смешили...
Не дает она заем!
Время их уходит тихо,
Дверцу в прошлое закрыв.
- Как хохочет ветер! Лихо...
Посмотри, кружит кадриль!
- Знаешь, я люблю зимою
Среди вьюги и снегов
На ладонь ловить запоем
Рой снежинок! Нежность льдов.
В них узоры с бахромою...
Это чудо из чудес!
- Я зову тебя с собою
В полон сказок зимний лес!
Научу дышать сосною,
Небом, снегом и мечтой!
- Все вокруг люби душою...
Этот миг... Он только твой!
Время движется неслышно,
Растворяя все вокруг...
- Счастье - вот! Пока мы дышим...
Наслаждайся всем, мой друг!
Делай жизнь свою счастливой!
И не завтра! А сейчас.
Так спешит... Не дай ей мимо
Проскользнуть! Приблизить час...
Вдохновляет пусть мгновенье
И откликнется в душе...
- Обнимай весь мир скорее!
Ты озябла?.. Смейся же!
31.12.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547709
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014
Ничего личного
Болею,болею,болею...Болеет не тело - душа...
Не смею,не смею,не смею...я снова вернуться туда...
Где нежность,..одна только нежность...Холодное сердце ты ею проймешь...
До боли сердечной,до дрожи в губах,..до слез...
Болею,болею,болею...Украл мою нежность один человек...
Она за порогом двадцатого века... Душа сирота без нее...
Все есть в двадцать первом веке...Я мысленно в прошлый бегу...
Мне старая нежность нужна позарез...Мне жизнь совсем не мила без нее!...
И есть человек в новом веке... Болеет,болеет душа...
Жесток двадцать первый век...Вот мне бы вернуться назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546341
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014
То не небо заплакало зра'ння,
То не чорнії хмари кишать -
То в мені роз'ятрилася рана,
То в мені розболілась душа...
Загорнувшись у сиві тумани,
Знов зрощу у собі їжака...
Мають здатність згасати вулкани,
Бо нутро їх вогонь випіка...
Розлітається попелом листя :
Інквізиція впертих думок
Палить осінь -цю відьму вохристу,
Що зійшла із яскравих зірок....
А зима... Хтось прокляв мої зими....
От би стежку до неї забуть...
Може, є десь чарі'вна, незрима
Обхідна до весни мені путь?
...
Відживу... Відхворію... Відплачу...
Знов босоніж ввійду в спориші...
Ще надія жива! А це значить
Мої вірші -то ліки душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545615
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014
[i]Ти, цілуй мене, знов цілуй –
Так же ніжно і щємно.
Подаруй, мені подаруй –
Світло, щоб не даремно…
Ти, відчуй мене, відчуй –
Цим теплим подихом осіннім.
Ти, почуй мене, почуй –
Тихим шорохом, голосінням...
Ти, люби мене люби –
Все життя своє, віддавши.
І живи, собі живи –
Крила щастя разом склавши...
Ти, кохай мене, кохай –
І поміж всіма цими днями.
Не спиняйся, не чекай –
Як осінь прийде з холодами...
Ти, стрічай мене, стрічай –
Як тоді давно, весною.
Розчинюся в тобі, знай –
Стану річкою живою...
Ти, відкрий мені, відкрий –
До душі своєї двері.
Бо з тобою я живий –
Це кохання на папері…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527713
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 30.11.2014
Ніщо не втомлює пам"ять так,як брехня...
І ніщо її не освітлює так,як правда.
**********
Не обростайте мохом,як камінь,який не
рухається,будьте завжди в русі,думка теж рух.
************
Не можна бути чистішим,як вода,
але коли влитись з нею,можна досягти блаженства.
*************
Ми старіємо і не хочемо чути про смерть,вона
приходить до нас від забуття.
************
Світ від нас бажає покірності, а нескупої суєтності.
************
Навчіться слухати природу і природа почує вас,
ми піщинка її Вічності.
************
Мудрець не визнає себе мудрим,але сіє
зерно мудрішого пізнання.
************
Міра у чекання одна ...терпіння,яке нагороджене
бажанним.
***********
Не світ змінюється ,змінюємось ми,нам все
більше потрібно від нього,а він просто
самозбережується.
************
Коли Бог дав людині талант,Він дав долі вибір.
************
Зрізавши одне дерево,посади два,удвічі,
додавши чистоти повітря.
*************
Не шукайте крила своїм творчим доробкам,
(не всім це вдається) у свій час вони знайдуть
свого птаха.
*************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535540
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Неможливо вдосталь нажитись,можна вдостль
завантажити життя.
**********
Угорці багато споживають гострої приправи,
чим і хизує їхнє здоров"я.
**********
Надлишок речей, кладова негативної енергетики,
від якої варто позбавлятись.
**********
Дякуй за все,незнаючи молитви,дякуй,навіть за
втрачене.Небесні терези завжди на осі норми і справедливості.
**********
Багато молоді впадають в депресії,зашторюються,неварто, це тільки мілкі
неузгодження з собою.Сліпий ,який живе у вічній темені,бере ціпок
і рухається,бо він знає,що він йде до світла.
**********
Не бійтеся після 50-ти років,розпочинати щось нове,
справи для себе,ви заслужили,а роки формальність.
***********
Красу вбирають лиш у вінець,а розум веде до
старості.
***********
Не завжди світло це день,лучинка віри,світліша темені.
***********
Не докопуйтесь до того,що зкрито від вас,воно тільки
на шкоду.Тому портал Всесвіту закритий.
***********
Беззаперечно вечірні вагання ,ніч перетрушує.
**********
Коли вас образили,мовчки побажайте обідчику
тричі здоров"я і йдіть.
**********
Добрі друзі,йдуть пліч о пліч,лихі друзі злодії
часу твого життя.
***********
В житті дуже важко покоритися,але саме покора
розбиває бетонні стіни непорузуміння.
************
Кажуть,що вчитися ніколи не пізно,вчімся до смерті,
Бо вічний вчитель життя.
************
Біблійні слова:"не допустіть гнів у серця свої"...
А його вогнегасник мовчання.
***********
Ніколи не можна підганяти пору,яка відведена на всякий час
у житті.Розмірено і спокійно вона знайде вас,хоч і видається
наче запізно .
************
Продуктивне творення благе до останнього дня нашого
життя.Той що Творить,допомагає творящим.
************
Ми всі зернята Неба,будьмо дарунками собі,землі і іншим.
*************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539392
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Цілую, тебе, на фотографії,
Все життя, помилки орфографії...
Мить, щастя, в своєму, серці не зберіг,
Твій ніжний символ, стане наче - оберіг...
І я, тобі, ще подарую квіти,
Віддам, все золото осінніх віршів...
Вони, будуть, ще тобі, серце гріти,
Поміж понурих, злив осені, дощів...
Вони, тобі, ще подарують, світло,
І закохають, поміж безжальних днів...
В долонях, тримай мрію, ти, тендітно,
Зігріту, в моїм серцем, від всіх вітрів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537499
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 17.11.2014
Сегодня у меня состоялась долгожданная встреча с ветром.
Не с тем, что обычно. А с Северным. Коренным жителем Скандинавии. Он каждый год приходит ко мне. Приносит в подарок первые заморозки и колючее ожидание чуда. Этот путешественник знает столько, что из его холодных объятий не хочется выбираться даже когда кажется будто волосы покрылись инеем, а по жилам течёт не кровь, а мелкие острые рубинчики пересыпаются под снежным покровом кожи. Разве можно захотеть вырваться из вечности?
Я внимательно слушаю его. Терриконы превращаются в Альпы, привычная ничем не примечательная речка —в волшебное озеро в горах. Ну а серое пасмурное небо с самого утра разбудило, повествуя шёпотом о древних мифах, сказаниях и их героях. И будто нарочно приняло образ так искусно, мастерски описанный в сагах.
Снова выход за калитку кажется мне чудом. Сказкой. Путешествием. Так должно быть всегда. Жизнь здесь и сейчас. Здесь в этом моменте моя вечность. Не когда-то. Не после смерти. Я живу, когда пишу это письмо. Когда смотрю в окно. Когда провожу взглядом бессмысленные дни. Жизнь кажется порой бессмысленной, потому что ты сам не принимаешь в ней участия. Все эти мысли, которые угнетают порождаются нежеланием выбираться из своей коробки. Но это замкнутый круг.
Дело не в бессмысленности. Ну допустим какой-нибудь смысл есть. Допустим, мы будем жить вечно. Что в моей/твоей/нашей жизни изменится сейчас? Любое "потом" вытекает из сейчас. и тех, кто верит в пустоту, и тех, кто верит в продолжение объединяет настоящее. И живут на самом деле лишь те, кто это настоящее чувствует. Проживает. А не грезит будущими наградами или боится возмездия, или страдает от тленности бытия.
Ветер всегда приходит...
Порывисто кричит новости в телефонную трубку. Подхватывает в вальс. Приходит даже когда ему нечего сказать. Просто помолчать или послушать.
Но я знаю где его не бывает.
Его не бывает в аду.
Потому что двери ада закрываются изнутри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537061
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 15.11.2014
Що значить когось кохати,
Ділити із кимось долю?
Це перш за все довіряти,
Не пхати у клітку волю.
Це значить ділити горе
І радість наполовину.
Долати високі гори
І міряти низовину.
Кохати – це дарувати
Себе без усіх обмежень,
Тепло і любов давати,
Без докору, застережень.
З образами не носитись,
З пів погляду розуміти.
Кохати потрібно вчитись.
Кохати потрібно вміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536089
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Сквозь всхлипы ветра и дождя
Рокот прибоя слышен
Трепетом мысли за сердцем летят
Ритмами четверостиший.
Еле дыша поднимается вверх,
Как синекрылая стая,
Как неподписанный белый конверт
Музыка снов дождевая.
Яркими красками тонет закат
В море из листьев осенних
Лунным сиянием волны звенят
Вмиг оживляя все тени.
Вечер осенний, ты — суть волшебства,
Вечный волнующий странник.
Голосом сумерек шепчет листва
Магией тайн мирозданий.
И околдована ветром из снов,
Нежно-фиалковым взглядом
Освобождаясь от тленных оков
Я растворюсь водопадом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536287
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Перебігаю на червоне,
Замість крапок, ставлю коми...
А, ти, йди лише, на зелене,
І не згадуй, вже про мене...
Перепише, знову вже, Осінь
Історію цих, відносин...
Та перевіє, вітер снігом,
Вкриє землю й душу, білим..
Плаче дощ, сіль, то, сльози неба,
Відлітає, янголів третина...
Мені, нічого вже не треба,
Лиш, Осінь і пісня солов'їна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535993
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Над озером моей печали всегда найду прореху в синих облаках,..
А на закате оно ловит раскаленный шар,величиною с медный таз...
В том озере моей печали такая теплая всегда вода,..но глубоко,..не видно берега напротив,..не достать и дна...
Я знаю место мелкое одно(секретное,..мое),..куда впадает и ручей из грез,..и по нему дорогу узнаю...
Ручей журчит,как каблучок из хрусталя,..и манит за собой,..и медленно течет...
И подхожу туда я с трепетом в душе,..без камешек в карманах...
Из дырочек все выпали,..их по дороге растеряла...
Там круг не расплывется вширь,..и не поскачет камень...Уйдет на самое... на дно...
Ладошкой радость расплещу в воде,..и всю до капельки отдам...
Еще в сердечке поищу,..и разделю опять напополам...
Источник радости храню,..и бьет она ключом безбрежным...
И утоляет самую глубокую печаль...
И станет озеро и не печальным ... грустно - нежным...
И сколько захочу ему тепла и радости своей отдам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535327
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014
Мой дождь пришёл... Я так грустила...
Я о тебе всегда грущу...
Но вот ты снова даришь силы
И мне всё будто по плечу.
Молчу... Тобою дышит тело,
Тобою тихо льётся мысль
И по шуршащим листьям смело
Ступая оживает смысл.
Волшебник, воскрешаешь пепел,
Бальзамом вглубь забытых ран
Вникаешь... Ветер всё свирепей
Сомнений гонит вдаль туман.
А я в дожде... И так спокойно.
Моя душа в слезах небес.
И так отрадно дышит вольность,
Что целый мир в ней вмиг исчез.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535067
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 07.11.2014
Иду за вдохновением к тебе,
К извечно равнодушной Белой Музе.
В иных обличьях, только лишь затем
Не знала чтоб об истинной обузе.
Не знала б только ты, что это я
Так долго не давала спать ночами,
Когда летела прочь из бытия
В твой мир, где воздух накалён мечтами.
На перекрёстке линий на руке,
На берегу таких похожих мыслей,
В которых я тонула, как в реке
В потоке этой и минувших жизней
Тебя за край туники ухватив
Осыпала дождём своих вопросов,
Молчала о мечтах, что было сил –
Они как птицы разлетелись вроссыпь.
Без крыльев стало очень нелегко
Влачить во след тебе пустую душу,
Ты заперлась на тысячи замков,
А я не в силах тишину нарушить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504539
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 03.11.2014
ЛИСТОПАДОВА ОСІНЬ
Лишила жовтень і пішла
Туди, де пада ще не впале
Брунатне листя кучеряве
В подоли вітряного дня.
Листків, не взявши і ножа,
Чимало осінь постинала,
У чорну клуню поскладала,
В якій його поїла ржа.
Дерева в синю висоту
Обдерті гілочки підносять,
Проміння сонячного просять,
Щоби зігрів їх наготу.
І милостивий листопад
Обідом сонце прихиляє,
Тепло відерцем набирає
І ллє на дім, на ліс, на сад.
І кілька крапель для душі
Пускає – тої, що сумує.
Їй чорну смугу підфарбує
І тихо ляже під кущі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534401
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 03.11.2014
Від ранку задощило, закапіжило.
Укрилось небо сірим кожухом.
Ще вчора сонце тіло щедро ніжило –
Прикрило нині щоки рукавом.
Ключ журавлів відбув із краю рідного,
Щоб відімекнути небо чужини.
Хапа за чуба вітер дуба мідного.
Обшарпує сорочку і штани.
Птахи сховались в туєвому гіллячку.
Відклали виступ, дощик підсобив,
Калюжами розлився по подвір’ячку,
Немов у бубон у шибки забив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531979
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014
[i]Любов долає перешкоди,
Та не зворушні є серця...
І все життя, двоїчні коди -
Вестимуть лише до кільця.
Обирають із поміж вроди,
Неначе з чистої сльози.
Любов долає перешкоди -
Краплями чистої роси...
І відчиняє усі двері,
Є ключ до кожної душі.
В житті лише любов критерій -
Для неї, пишуться вірші...
Любов долає перешкоди,
Душа із нею ожива.
Немов глибокі річки води -
То течії для нас співа...
Любов долає перешкоди,
Відчиняйте свої серця.
І все життя, двоїчні коди -
Щастя, не матиме кінця.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527569
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Цей дощ - для двох , а я у нім сама...
В душі капіжить -нащо парасоля?..
Під ноги пада осінь, і зима
Давно вже майорить на видноколі...
Хмаріє небо -і йому болить
Безликий сум, що завиває вітром...
І осідає білосніжна мить
На вигорілу вщент життя палітру...
Цей дощ -для двох...тоді злочинці ми,
Бо порізну збираємо краплини...
Вже відлунали пристрасні громи....
Вже відлетіли в літо павутини...
Сивіє іній у моїй душі...
ТумАниться давно забута рима...
Ведмедиця в захмарному ковші
Ніяк, напевно, сліз моїх не втрима....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531735
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 23.10.2014
У землю небо блискавицями вростає,
Корінням космосу -до глибини душі...
Вусатий дощ бреде з-за небокраю
У старовиннім сірім кунтуші°;
І сипле із кишень навкруг кришталь краплинний
Під ноги квітів, у волосся трав;
І шепіт його звабний, дуже дивний
Вплітається у музику заграв...
Ступає тихо по стежках, де стигне літо,
Під барабанний дріб розтерзаних небес,
І зачіпає капелюхом віти
Берізок білих -лісових принцес.
На павутинні між кущів -дрібне намисто,
Його збирають лагідні вітри;
І заховався зайчик попід листом
З гостинцями, що ніс для дітвори...
А я перед вікном з чернеткою і чаєм
Записую штрихи для музики без слів...
І ми з дощем до вечора гортаєм
Старий альбом зі спогадів і снів....
°різновид верхнього одягу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531336
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 21.10.2014
Осень такая холодная.Ты же знаешь. Я так люблю.
Вроде совсем беззаботная. Но почти каждый день в строю.
Вроде совсем непонятная. Только ты знаешь лучше других...
Лучше тех, кому слушать занятно, чтоб затем подымать всё на крик.
Я верна. Я по-прежнему верная. Тем, кого больше жизни люблю.
Даже если лечу вслед за ветром, я огнём своё сердце топлю.
И поверь, если руки холодные, я тепло для других отдала.
Ты нагрей вместо ужина воду мне. Я - по-прежнему горстка тепла.
Мне порой не хватает смелости. И нет силы для взлёта ресниц.
А ведь мне каждый день так хотелось бы, не срываться, не падать вниз.
Чтобы замыслам было просторно... Вот бы мысль измерять километрами...
Осень такая холодная... я даже губы обветрила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530713
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014
[b][i]Ну навіщо отак, навіщо –
Без зупинки мовчання на мить?!
Правда вбивча? Так, правда вбивча...
Та й солодка брехня болить.
А мовчання, воно, – щире золото?
Як на мене, то це – кислота:
роз'їдає, що любо-дорого,
Всі емоції спалить дотла.
[/i][/b]
25.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530221
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014
[youtube]http://youtu.be/cxkK0BHl9Sc[/youtube]
[b][i]Осінній ліс. Велична тиша. Спокій.
Скидає шати ліс... і засина...
Хмаринки десь пливуть у даль, за обрій,
Повільно вечір землю обійма...
П'янке повітря подих переймає,
Напруга в нім тужавіє, бринить,
Самотнім людям віру повертає -
Багато втрат, але ще буде мить!
У спраглих двох якась шалена сила
В цей тихий вечір душу окриля.
Буває, серцю навіть спрага мила:
Вони не йдуть - летять до джерела.
І ось вони з цілющої криниці
Краплинами студену воду п'ють.
А їх серця, немов об крицю криця,
І крешуть, і співають, і гудуть...
Зустрілись погляди... в очах - сльозини.
Промовчав він, і не сказав їй "так".
Опале листя... сніг... мете стежину, -
Вона мовчить, а він чекає "так".
...Роки, як мрії, відлітають в осінь,
А двоє у ваганні: "так" чи "ні"...
О! Ця остання мить... осіння просинь,
Останній клич.... ключа в далечині![/i][/b]
25.12.2001
_________
Заувага: наша інтерпретація вірша В.Ісакіу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528978
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 10.10.2014
Осінь плете із пожовклого листя сукенку.
Кожного дня все нового рядка додає.
Тратить природа, даровану травнем, зеленку.
Ну, а вона, панна осінь, пишніша стає.
Ловить руками листки і з землі підіймає,
Клена пурпур ліг у прядиво й липи жовтець.
Вітер б'є в бубон, звук вороном вгору злітає,
Листя зриває. А осінь кричить: "Молодець!"
Скоро сукенка сплететься, гілл́я оголиться.
Осінь поїде на бал, бо такий її вік.
Долю знайде там і буде усе, як годиться:
Цьомки, весілля, і... вересень- син через рік.
Я цей вірш бачу вальсом. :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528992
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 10.10.2014
Октябрь бросает листья. Как все сохранить?
И ветер седой,сплетающий мир в одну нить.
В библиотеке осени сага природы.
Все хроники леса сливаются в славную оду.
Осенние дни начинаются с новой строки
Листочки с деревьев летят прямо в двери рая..
Я все не запомню, но я не одна такая?..
Есть души, которые вышли из той же реки.
Я чувствую их, ещё живы эти охотники
Что драгоценности осени ищут охотнее
Чем любые богатства на всей этой бренной Земле.
Я знаю, что ты не такой, но ты веришь мне.
Наследство их духа от предков, что жили в лесах
Они светлой ночью не спят, а поют в чьих-то снах.
Все запахи, мысли и песни разноголосые
Как и я оставляя в извечной тетради осени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528873
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Она не просто верит в сказки.
Она приглашает в них.
Каждый вечер и каждую ночь
Ведёт в волшебства долины.
В ней есть что-то совсем неземное.
Чего не найдёшь в других...
И каждый день что-то находишь
В этих историях длинных.
Ты можешь найти себя,
Когда просто слушаешь дождь,
который потоком льётся
Из грустных, но светлых историй.
То вдруг вспоминаешь мелочь,
которой ты смог бы помочь...
Тому, кто рядом молчал,
О внутреннем тихом горе.
То вдруг начинает петь...
Где-то так глубоко о любви..
О любви... о которой не знал,
Или знать не хотел и не верил.
Даже мысли не подпускал,
А теперь в тишине посмотри...
Ты вновь покидаешь причал
Открывая закрытые двери.
Она, как волшебная птица,
Привязана только к небу.
А небо... оно ведь везде...
Повсюду следы стихов...
Повсюду видны следы
Её белого оперенья...
И она всегда рядом со мной.
Долетает из вечности снов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528788
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Если б только найти этот остров...
Как мечтали... У моря домик.
Чтоб не слушать беснующих споров,
Чтобы только стихов старый томик...
И камин, две косички, свитер,
Длинный шарф и зелёный плед.
Краски осени с белой слиты
Безупречностью зимних... Снег..
За окном...
Чай горячий. Чехов.
Или Бродский, а лучше Фет.
Где в страницах запрятан эхом
Пёстрой астры — от лета привет.
Но в объятиях небесного взора
Я пока постою у ворот.
А кусочек осеннего моря
Чайка белая мне принесёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528415
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014
А день сьогодні пахнув травами,
Ромашками і чебрецем,
Листками жовтими опалими,
На щоки падав рум’янцем.
Крутився в срібних хвилях річечки,
Над нею соколом літав.
Галопом біг по стежці-стрічечці.
Кущем калиновим палав.
А день в промінні сонця плавився,
Так ніжно, наче віск в свічі.
Своїми дарами уславився
Й заснув на сонячній печі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527002
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014
Осінь... мжичкою прибила незавершені мрії до оголених стовбурів дерев,хлистом заплаканих гілок,пройшлась по свідомості,насунулась старим друїдом на минуле спекотно-сонячної пори.
Немає запитань і зайві відповіді.Пора ніколи не запитує,коли їй стати на порозі буття,коли закінчити виживанки суперниць.Все придумано без нас,
без наших гримас,що вневдоволено вдивляються у горизонт жарких днів,чи в імлу сьогодення.
Осінь.... прохолодними рукаи вітру обмацує небо,землю,влізає без наркозу,під шкіру настрою і вислизує звуками крику,скрипу.Серпантином листтяного віхора,що несе сальсою в гарячі спогади літа.
Пасадобілем жине спеку наших життєвих доріг,незважаючи на показники температури свого осіннього Я.
Чито вона в нас,чито ми в ній,як у породі велетня каменю,від дрібязка золотих пісчинок до чорного граніту.Все вживається,чекаючи своєї пори,
чито для витонченості прикраси,чито дя надгробної плити.
А можливо все навпаки?...Ми меланхолічно вдивляємось,у струмінь заграв,у рогонзу звабливості пори,що залишились на водяній гладі і яка манить до себе,але вже в іншому репертуарі і за новими сценаріями майбутнього.
Осінь вдивляється у нас,як ми своєю схололістю ходим поміж нею,бризкаєм мовчанням і незадоволеністю її мокрому фейсу.
Вона ж бо винна?...свідомо... так,реально... ні.
Ми самі собі чіпляєм трафарет збліділості буденності,сліз позавіконного дощу і якогось бетонного смутку,що затягує свідомість веретою навиворіть.
Осінь....вона собі живе,володарка свого часу послідовності,що спочатку осипала палітрою розлитих фарб на панно,мистецькою рукою.Зіткала собі срібну легкість павутинок і покрила чарам закоханності в себе.Вона,як ми,від кольорів веселки і до сірості,від засмаги до насморку.Ми її відображення,а вона наш настрій і ще один чирк пера нашої зрілості незалежно від віку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526122
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Кольорові будинки і скельця надламаних мрій,
Недопитою кавою рясно зволожені ранки.
Засинає надія в холодній долоні твоїй,
Коли йдеш манівцями додому від Музи-коханки.
А вона жартівливо щоразу сміється услід,
Мов крізь пальці пісок,розтікається ніч невагома.
Знову тиша глуха,замість чаю-розпечений лід,
Між порожніх вокзалів-забутої слави оскома.
В павутинному светрі пилюкою диха рояль.
Навпіл серце від болю,його вже нічим не зцілити.
Знов підеш до коханки,та їй тебе зовсім не жаль,
Її тіла жадає злий геній,навмисно дволикий.
Манускрипти дописані,ноти загублені.Дощ.
Кольорові будинки вже блимають сірістю вікон.
Полохливо біжать твої мрії по вигинах площ,
Ти її полоненим лишишся назавжди....навіки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526101
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Раділа тобі дитинно,
Вплітаючи сни у коси,
Злітаючи ввись нестримно...
...А в серце вкрадалась осінь...
Тихенько дощем сіріла
І листячком облітала:
Вона грала сум уміло,
Їй просто сльотИ - замало...
Вона огортала хмарно
Моєї душі світлину,
Ховаючи в незугарну
Заплаканих днів ряднину...
Та думалось: все минеться,
Ще вітер туман розвіє,
Весна ще воскресне в серці,
Тюльпанно зросте надія...
Забула я хід природи...
Зима замітає осінь;
Куйовдить сади негода,
Де пташка співала досі.
Наносить мороз на вікна
Сніжинчасті витинанки,
Гойдаючи непомітно
Печаль на моїх фіранках...
...Раділа тобі дитинно,
Вплітаючи сни у коси...
Напевно, я в чомусь винна,
Раз осінь в мені голосить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526077
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Навіяне:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216256
Ти знаєш: я хочу лягти горілиць поруч тебе
В нескошені трави,що трохи гірчать полином,
І поглядом спільним обняти цілісіньке небо,
І вірші спивати солодким досвітнім вином...
Ти знаєш: я хочу навчитися слухати вітер ,
Пізнать таємницю сплетіння розхристаних рим;
І піснею серця весь Всесвіт холодний зігріти,
І змити дощем із душі вже потрісканий грим...
Ти знаєш: я хочу життя по краплині пізнати ,
Знайти його сутність в намисті коштовнім роси;
І промені перші з тобою щоранку стрічати,
І слухати світу пташині дзвінкі голоси....
Ти знаєш: я хочу розпити на двох чашку кави,
Одну щоб на двох, щоб по черзі її цілувать;
І просто мовчати про те, що обом нам цікаво,
І просто сміятись, бо нам іще є ,що сказать....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525603
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Ізранку дощ вистукує мотиви
Пісень прадавніх на литаврах стріх ;
Наспівує мелодію тужливу
Про хмарозиму, про холодний сніг...
Вистукує -видзвонює краплинно ,
Мов бісер, ноти сипляться згори;
А у калюжі, ніби човник, плине
Шматок старої темної кори...
За пасажира- втрачена надія ,
Шукає берег Ілюзорних Мрій ...
А вітер стугонить, безжально віє ,
Спліта у коси вижухлий пирій...
А дощ іде ... Рахує метрономно
Сльотаві па минулого часУ;
І бубонить уїдливо -невтомно
До осені: "Вальсуй! Вальсуй! Вальсуй!.."
І щось в мені розхлипалось тихенько ,
Підспівує дощу на всі лади...
І вересень, води набравши в жменьку,
Змива твої розсипані сліди.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525317
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Я прошу, Господи, за ворогів
Хоч їх у мене, майже що, нема
І, хоч потрібних ще бракує слів
(До цього ще не звикла я сама).
Лиш від недавна зрозуміла те,
Що вороги слабкі бувають теж,
Потреба у молитві в них росте,
Ненависть бо до нас немає меж.
І щоб їх душі вирвались з тенет,
Небаченого до сьогодні зла,
Ти вислухай, мій Господи, мене,
Хоч праведною зроду не була.
Прости їх, Милосердний, як прощав
Буденний та важкий людині гріх,
Хоч на сумлінні в них багато справ,
Вже від яких тріщить з гріхами міх.
Не розуміють може творять що,
А розуміють... то прости їм це...
Можливо, Ти пробачиш їх якщо,
Вони не втратять ще людське лице.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525040
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 22.09.2014
Твоею хочешь – буду!
Раскрась мои рассветы.
Пусть скажут дружно люди,
Ты лучше всех на свете!
Дари свои объятья
Всей нежностью и силой!..
Скажи: - Какое платье!
Что нет в других красивей…
Почувствую заботу,
Когда нарежешь хлеба.
Ну разве то работа,
Достать звезду мне с неба!
Когда ругаться стану,
Скажи, как любишь сильно,
Что днем и ночью таешь,
Что всему свету видно...
Хочу я быть твоею...
Тепло зимой и летом.
О прошлом лишь жалею...
Судьбу бы раньше встретить!
Пусть не коснется зависть
В саду цветущих веток.
Пускай приносит аист
В наш дом красивых деток.
Мой голубь сизокрылый,
Хочу жить настоящим.
Любовь чтоб нас накрыла...
Познать надеюсь счастье.
22.05.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524683
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014
Тихой летнею порою
Душу залил дождь.
- Попрощался ты со мною…
Злой судьбы платеж.
- Что случилось с нами, милый?!
Все забыть пора?..
В сердце ты воткнул мне иглы,
Бросив пару фраз...
- Быть с тобой и в зной, и в стужу -
Вечная мечта!..
Назывался б гордо – мужем…
В сон я заперта.
- Нет любви?! Сама б сбежала!
Никаких проблем.
Без тебя Вселенной мало!..
Да и незачем.
Плачет небо… Окна в каплях.
Нет дождю конца.
Я займусь примеркой платьиц,
Жаль, что без венца…
- Все обиды мы отбросим…
Знаю, изменял.
Скажешь позже мне: - Не бросил!
Счастье потерял.
29.05.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524482
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 20.09.2014
На столе лежит платок –
Васильково поле.
Вот обнять еще б разок
Маму! С нами горе…
- Мама, это твой платок!
В волосах цветочки…
Жизнь… Закончился урок.
Кто поставил точку?
Ты любила свой платок -
Долгая привычка.
Лишь вчера звала: - Сынок,
Принеси водички!
Мамы нет… Ее платок
Ловит взгляд невольно.
- Без тебя я одинок,
Мама! Сердцу больно!
Вот купил тебе венок…
Слезы - пеленою.
- Ты не плачь! Не плачь, сынок!
Я ж не успокою…
То судьбы такой итог,
Всех он ждет порою.
Нас встречает добрый Бог…
Я всегда с тобою!
И не брошу никогда.
Пусть поверят люди:
Ангел рядышком всегда!
В праздники и в будни.
21.08.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524490
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 20.09.2014
Щоденник невідомої поетки -
Барвисті пелюстки, хмаринки, став,
Листочки, паперовії серветки
І вітер, той, що душу лоскотав.
Лишаючи невидимі помітки,
Щоразу перечитуючи сни,
На небо нашива дощів лелітки,
Чи прикрашає сонечком Ясним.
Закохана у осінь яснооку,
Збирає стиглих віршів зорепад
У тім саду, де вересневим соком
Налився кучерявий виноград...
І занотує серцем у щоденник
Північний шепіт споловілих трав,
І щось оте, незнано-потаємне,
Від чого смуток, як туман, розтав....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522997
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
Мы познакомились с ним ещё в детстве. В моём конечно же. Когда он приходил я бежала к маме и просила скорее приготовить кофе или чай. Скорее, пока он не ушёл. Тогда я обязательно выходила на крыльцо и сидела с ним. Вот так мы и подружились. Уже тогда я знала, что он будет понимать, как никто... А может и не знала. Но чувствовала. Когда гроза была очень сильной, и на крыльцо меня уже никто не выпускал, я брала краски и рисовала. Нет такого человека, который не умеет рисовать так, как не умею это делать я.Я всем об этом говорю. И всем говорю, рисуйте. Как умеете. Это сложно объяснить, но образы действительно лучше воспринимаются. Даже лучше, чем слова. Странно, но тогда я была уверена, что так делают абсолютно все. Рисуют и пьют кофе... с дождём...
В моё шестое Первое сентября, тоже пришёл дождь. И ещё десять Первых сентябрей он тоже неизменно отводил меня в школу. Говорят, раньше на Первое сентября было солнечно. Просто я ещё не родилась и не подружилась с ним. А ещё дождь спасал меня, когда мне не хотелось идти в музыкальную школу :) Надеюсь, он простил меня за то, что я столько на него сваливала.
На самом деле, всё лучшее я сравниваю с ним. А ведь многие его не любят. И очень-очень злятся и огорчаются, когда видят его за окном. Это также, как и с людьми...
Порой мы отталкиваем самых лучших, потому что нам показалось, что они — чересчур грубые или наоборот мягкие, зануды или отвязные... НАМ ПОКАЗАЛОСЬ. И мы пошли дальше. А всё могло быть иначе. Этот человек мог чему-то нас научить. Или понять. Или даже ответить на какие-нибудь из главных вопросов.
Мне кажется, не стоит меняться, чтобы тебя кто-то любил. Плодом яблони никогда не станет абрикос, даже если ты будешь очень сильно её об этом просить или ругать. Даже если не возьмёшь ни одного яблочка. Никогда. Но кто-то обязательно её найдёт. И тогда она насытит его вдоволь. Не нужно расстраиваться. Нужно уметь ждать. И искать. И помнить, что даже Дождь любят не все. Хотя он очень популярный. :)
Любовь тоже похожа на дождь. Когда настоящая. Настоящие чувства гипнотизируют. Их хочется созерцать столь же долго, с тем же благоговением, что и огонь, воду, небо... Когда они ненапоказ. Когда сокровенные. И обязательно собственные, а не скопированные...
Хочется дать определение слову «чудо»... По-моему, это явление очень обычное, но вот время и место, в котором оно произошло наделяют его совершенно необычайными свойствами. Так, обыкновеннейшие буквы «да», за одну секунду могут перевернуть чью-то жизнь... а чью-то сломать...не всегда же чудеса мягкие и пушистые. Так, самый непримечательный со стороны человек может изменить способ мышления другого, даже не ставя перед собой такой цели. Даже утренний кофе, поверьте, может быть чудом... Письмо или стих от таких же волшебниц и волшебников, как и ты — наверняка чудо. Вчера ещё ничего не предвещало о дожде. А утром, он, как всегда неожиданно, стучит в окно. Чудо...
Люди, которых связывают любовь и дружба, со временем становятся всё более и более похожими... Не знаю, стал ли дождь похожим на меня хоть в чём-то. Но я превращаюсь в него... Знаешь.. Самое частое, что он слышит от меня — это спасибо... За многое. За многих. За тебя. Я знаю, что ты читаешь. Даже если ты сейчас о себе не думаешь. Ты же не знаешь, за кого я молюсь...
И когда в следующий раз он снова пойдёт. Не закрывайся. Это чуточку меня. И очень много волшебного «СпасиБо».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522177
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 08.09.2014
Не отчаивайся только, хорошо?
Видишь, всё не так уж плохо... дождь пошёл...
Входит осень осторожно к нам во двор,
Там, где лето пёстро светит до сих пор...
Вот цветы, что жить останутся в стихе.
Лепестками на страницах в дневнике.
Джем для осени готовит летний сад,
Чтоб ей к чаю гостю было, что подать.
Осень снова будет щедрой на дожди,
Крупный план от чёрной грусти отведи.
Глазки-камеры фиксируют кино,
И тебе решать, о чём будет оно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521579
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014
Осень поёт песни моря,
Шёпотом сон охраняя.
Из тредевятых просторов
Музыкой сердца пленяет.
Шепчет о чудных долинах,
О мировом океане,
В этих историях длинных
Полёт для фантазий и тайны...
Тебе же светить, где заснули,
Тебе же лететь всех-всех дальше,
На чистого золота струнах
Музыку слушать без фальши.
Тебе же писать свои песни,
Лечить нас лекарством и словом.
Каждый свой день интересней
Ты разукрасить готова.
Тебе дарят Ангелы мысли -
Чайками в небо несутся
Белыми-белыми-белыми...
Утром в стихи обернутся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521562
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014
Доброе утро! Так хочу, чтоб все-все у тебя было хорошо. Пусть этот день будет, как маленькая жизнь. Насыщенным и ярким. Таким, чтоб, когда спать ложишься, в голове только тишина и счастье.
Мы недооцениваем жизнь. Привыкая к комфорту. Не стоит. Не стоит ждать, когда отберут и это, и совсем ничего не останется. Если у тебя есть возможность без страха выйти на улицу — ты очень счастливый человек. И я тебе завидую. И себе ещё год назад. Хотя постоянно находила поводы для страхов, недовольств и уныния... Оо..обязательно.
Ты слышишь, уже запахло осенью? Она везде. Особенно утром. По утрам она приходит к тебе выпить чаю или кофе. Она приходит рассказать тебе столько всего. Согреть тебя воспоминания и всколыхнуть душу, заставив думать о чьей-то боли. Или о своей собственной. Именно поэтому так многие не любят этот запах... А зря. Ведь только пока человек умеет прочувствовать чужую боль, как свою собственную, он жив. И он человек.
Она приходит к тебе рассказать об этом, а ты спишь. Тогда она шепчет тебе на ухо всё, о чём ты должен вспомнить...ведь она всё равно заставит... И ты просыпаешься с плохим настроением. Не надо. Будь гостеприимным. Приготовь ей чаю. Тебе ведь тоже есть, что ей рассказать, правда?
Вчера один мой приятель спросил, как я могу читать несколько книг одновременно. «Но и ты ведь общаешься не с одним человеком в день, верно?», - ответила я. На это он сказал, что у большинства людей не такой глубокий внутренний мир, как у книги...
Почему? Книги ведь тоже пишут люди. Я не верю, что у кого-то внутренний мир есть, а кого-то создали, как утилизатор для еды и питья. Просто мы не слышим себя. И не стараемся приблизиться к тому, что уже в нас заложено. Не стараемся открыть, искать ответы... И уйти с головой в этот вечный процесс самопознания.
Сколько бы я успела, если бы не расстрачивала себя на мелочи... Хотя и эти мелочи сделали меня такой, какая есть. Именно благодаря этим мелочам я могу сравнить для себя — что лучше. А значит всё не зря.
Осень дарит тишину. Она хочет, чтобы ты услышал себя. Прислушайся к своим ощущениям. Ведь то, как человек чувствует зачастую — самое главное. Мы так много делаем на автопилоте, проживая жизнь в спешке и суете. Прислушайся. Твоё переживание — это всё, что останется с тобой навсегда. Даже не знание. Ведь оно есть у всех нас. Основные постулаты жизни, заповеди, и т.д, хорошо выведены в нашем разуме. Но счастливее само знание тебя не сделает, если ты не станешь переживать его, жить по нему и ощущать его силу в себе.
Прислушайся. И всегда будь счастлив. Доказано, наш мозг привыкает ко всему. Если будешь ждать счастья, то так и проживёшь всю жизнь в ожидании. Привыкай быть счастливым, а не ожидающим.
Будь светом. Хотя бы маленьким лучиком.
Если хочешь :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520428
дата надходження 30.08.2014
дата закладки 30.08.2014
...Лёгкий ветерок заключал всё и вся в свои порывистые объятия, словно соскучился по всем и всему, словно юный странник, который возвратился в родной дом из долгого путешествия и хочет поделиться новостями и радостью со всеми родными и близкими, со стенами родного дома, с любимой старой яблоней и лавочкой, что стоит возле маленькой уютной летней кухни уже который год, с каждой травинкой и каждым камешком...
Всё носится...носится...Каждую секунду что-то рассказывает, ведь он всем, всем, что увидел непременно должен поделиться. А я слушаю...всё слушаю, пока не засыпаю под его убаюкивающий шёпот. А утром снова бегу во двор. Не покинул ли он нас? Но он по-прежнему дома. Встречает меня с пожеланиями наилучшего утра, и начинается оживлённая беседа под утренний чай. Я слушаю... а он всё говорит-говорит-говорит...
И делается совсем маленьким, чтобы ножками пройтись по каждому листочку красавицы абрикосы, что раскинула свои ветви на полсада, или обхватывает маленькими ручонками каждую прядь моих волос и раскачивается на них, как на лиане, или носится в листочках моего дневника...книги... И непременно оставляет там свои незримые следы...
В эти секунды, глядя на белые листы, мне вдруг отчаянно хочется отправлять близким людям письма. Живые, а не электронные. С вот этими самыми отпечатками ветра... или моря... вмонтированным настроением, дыханием роз, сладостью поспевающего винограда, отдалённым лаем собак в соседских дворах, надеждой и вдохновенностью души... Мне кажется, в таких письмах можно узнать гораздо больше. Открыть целый мир... По одному лишь почерку можно понять — писали ли мы в спешке или напротив выводили каждую букву, наслаждаясь моментом и заключая его где-то здесь, в какой-нибудь милой закорючке или в тщательно наведённой запятой... или в преувеличенном масштабе восклицательного знака.
Когда-то мы с подружкой писали письма друг другу в поезде. Это была наша первая поездка во Львов. Так, на этих листочках в клеточку, навсегда осталась частичка нашего светлого ожидания и неописуемого восторга от предстоящих приключений. Я до сих пор храню, как своего рода портал...
Я подумала о том, что мне очень хочется рассылать письма из любого путешествия, и получать, чтобы таким образом пережить всю эту атмосферу. И стать ещё ближе к адресату или получателю, ведь нет пределов познания души.
Вот такие размышления принёс мне ветер... Он принёс их с моим любимым запахом осени, дождя, чуда и счастья.
«Слушай своё сердце и начинай день с улыбки» - шепчет мне он.
За такие моменты мне всегда особенно хочется благодарить Бога.
Если рай существует, то я знаю, каким он будет для моей души.
И я непременно разошлю письма всем-всем-всем. И вы мне... Пишите...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520161
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 28.08.2014
Дощик янгол
Шелестливий
Довгожданий
То й щасливий
Дітки спали
Не чекали
Сни тихесенько
Мелькали
Шелех шерх
По листю клена
Осокорів
Ойкумени
Ми і трави
Вельми раді
Бо в душі
В одній команді
То ж босоніж
Дощик теплий
Від хатинки
До хатинки
А під стріху
Втік метелик
Задививсь
На Харитинку
У віконці
Сині очі
Як озерця
Любо сяють
Та за дощиком
Охочі
Станцювати
В синім гаю
21.08.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518768
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 23.08.2014
. ...
В ім`я Бога і його Христа*
можна звеляти і всім тим,
хто воз`єднався з Божественним Началом
в ритуалі вознесення,
оскільки вони єдині з Богом,
і, отже, є Богом в дії.
Тому небесним воїнствам і Всевишньому
бажано отримувати доручення
невознесенних душ,
щоби, служачи Господу,
ввійти в дію в світі матеріальної форми.
За космічним законом цим служителям
Бога і Його Христа не дозволено ні в що втручатись
заради людей і від імені людей,
поки ті не прикличуть
в ім`я одного чи кількох осіб Трійці.
Тому молитись так - і правильно і благоугодно:
[i][color="#1100ff"]В ім`я Бога Всемогутнього я наказую
повному імпульсу світла із серця Архангела Михаїла
і його легіонів синьої блискавки зійти сьогодні на Землю
і володарювати!
Прийми панування над всіма силами
антихриста
і над усім, що противиться прояву світла Божественого Сина-маляти
в кожній душі, яка має буття тут!
Ми молимось до тебе, О, Захиснику Віри,
в ім`я Христа, однородженого Сина Бога Отця-Матері,
нехай звершиться воля Божа,
нехай явиться Божа любов і
нехай пізнають мудрість Бога
у всіх чотирьох кінцях Землі
і в кожній нації!
Потрійною силою полум`я свободи звільни невільників!
Ми дякуємо Тобі і приймаємо це звершеним тепер
у повну силу і в ім`я Святого Духа!
Амінь.[/color][/i]
*З книги "Наука Изреченного Слова"
Марк Л. Профет, Элизабет Клэр Профет
1995 "Лориэн", пер. с англ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518585
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014
- В любимом парке в листьях старых
Оставь судьбу минувших дней.
Пусть там гремит в свои фанфары!
- А ты беги. Беги скорей!
Пусть рыжим листьям будет больно…
С дождем заплачут, зашумят.
Потом в костре сгорят. Довольно
себя так мучить, истязать!
Сгорая, листья, дымкой синей,
Уйдут, как дни – по одному.
Не будет память сыпать иней
на кожу… холодом в жару!
Увидишь небо голубое,
Услышишь трели разных птиц…
Заметишь, рядом ведь с тобою
Всегда толпа прекрасных лиц!
Пусть сон приходит к изголовью
спокойный… Радости суля.
Пусть старое все станет новым!
Начни отсчет опять с нуля.
Цени все то, что ты имеешь.
Не пропусти зари рассвет!
Раскрась им душу! Отогреешь
себя... И всем подаришь свет.
20.05.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517756
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 18.08.2014
Нелюбимые люди все так же просыпаются по утрам:
Кривятся трижды зеркалу, хотят весь мирок к ногам,
Умываются, чистят зубы, заваривают крепкий чай.
А после бегом одеваются и спешат на нужный трамвай.
Нелюбимые люди в толпе совсем не отличимы от всех:
Они бегут на работу, надеятся на большущий успех,
Ходят по ресторанам, пьют выдержанное "Бордо",
Официантам дают чаевые и идут на сеанс в кино.
Нелюбимые люди носят свои растянутые свитера,
Едят варенье из банок и сидят в сети до утра,
Чтобы после оправдываться перед близкими адцать минут
И объяснять, почему же им было в эту ночь не уснуть.
Нелюбимые люди смеются, листая фотоальбом.
Они собирают моменты, а особенно дорог им тот,
Где вместе с любимыми были. Как жаль, что порознь теперь.
Они ценят часы и минуты. Ну, а после молча за дверь.
Нелюбимые люди в объятья совершенно спокойно идут.
Они улыбаются искренне, глаза только чуточку врут.
Перед сном беспокойно ворочаются, засыпают на левом боку;
Вдруг приснится тот, кого хочется. Здесь надо быть начеку.
Нелюбимые люди стремятся обойти все лужи и дождь,
Боль свою мастерски спрячут, правдивых слов не найдешь.
В кондитерских треплются мило, сладкое покупают домой,
А дома ревут так жестоко, будто вернулись прям с передовой.
Нелюбимые люди тихо переворачивают блинчики на плите,
К ним стремятся все зайти в гости: только жаль, что снова не те.
Эти люди в машинку стиральную кидают с бельем и сердца,
Но перед сном столь смиренно благодарят в молитве Творца.
Нелюбимые люди все так же просыпаются по утрам:
Кривятся трижды зеркалу, клянут квартирный бедлам...
Нелюбимых людей очень много, они все до боли просты.
О таких говорить можно долго. Нелюбимые.
Я. И ты. (06.08.2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515966
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 08.08.2014
На зарі буття, коли ще ніхто з планет і зірок не визначився — Хто вони є і для чого народились, Місяць блукав у просторі Всесвіту. Співав пісні на мові серця, складав вірші і шукав друзів серед зірок і планет. Не всі були до нього привітні. Знаходились і такі нехороші, що кидали в нього величезне каміння, щоб зробити йому дуже боляче. Але він лише сіяв вибухом посмішок, що потім залишали такі прекрасні ямочки на його щочках. Кожен день він одягав своє золоте вбрання, кидав промінець дружби Сонцю і крокував далі.
Все, що його оточувало, було таким цікавим для нього... А як він любив пошепки розмовляти з зірковим дощем! Стільки історій і легенд знав лише дощ...
Одного дня (це звісно образно, бо для Місяця не існувало часу), коли його охопив сум Чорної Безодні, Місяцю стало так погано на душі, що він навіть не зміг встати зі свого ліжка, щоб йти кудись... Він дивився на стелю, дивився у вікно і бачив лише цю Чорну Безодню, що завжди пахла смутком і відчаєм. Йому стало так боляче, що він гірко-гірко заплакав. І всі його сльозинки перетворювались на блакитні камінці, на сині перлини, і навіть на прозоро-білі діаманти. Цього сяйва Безодня не змогла витримати. Вона так не любила будь-яке Світло, що того ж моменту розчинилась у просторі. Місяцю стало краще. Він склав свої камінці у скриньки і коли йому знову ставало погано, він відкривав скриньку своїх сліз і полегшення приходило миттєво.
Однак, Місяцю все одно було дуже самотньо. Навіщо я тут? Нікому не потрібний, зайвий навіть у цьому Хаосі, де всі намагаються вибухнути яскравіше і яскравіше.
Так довго він шукав свою орбіту... Поки одного дня (ну звісно образно, бо Місяць і справді не був знайомий з Часом), його Серце застучало так Гучно, що весь простір, і без того божевільний у своїх діях здригнувся. “Я і не знав, що у мене є серце, - подумав Місяць. - Де ж воно?” - і почав оглядати себе з голови до ніг. Але не знайшов. В ньому не було серця, але він точно знав, що це Його серце. Що це Його серце вистрибує десь вище екватору зліва.
І раптом, підійнявши очі. Він побачив ЇЇ... Про таку красу він не чув навіть в легендах Зіркового Дощу. Про таку чистоту і відкритість, він не знав в цьому Воєвничому Світі. Вона йшла, одягнена в сукню Блакитнього кольору. Незрівняної краси, що відбивалася у її очах-океанах. Це в ній було Його серце! Це воно так вистрибувало і відбивало незнайомі для Нього ритми.
Він мовчки дивився на неї, зачарований її тихою ходою.
-Хто ти? Чому блукаєш тут сама? - крикнув Місяць.
-Я завжди сама. - прошелестіла Вона.
-Куди ти йдеш? - знову спитався Він.
-Я ще не знаю. - пролунала відповідь мелодійним дзвіночком.
-Тоді я піду з Тобою.
Він не обманув її. Куди б не йшла Земля, Місяць завжди крокує поруч.
Тепер кожну ніч Місяць приходить до темного лісу, щоб підслухати розмови дерев про буття, торкається промінчиками підсвідомості кожної живої істоти на Землі. Наповнює її живими думками, Світлом, таємністю. Його холодні промінці заспокіюють полум*я думок кожного, хто живе на цій прекрасній Блакитній планеті, примирюють ворогів, хоча б на час сну, заморожують всю біль і сумніви сердець.
Кожну ніч, вже мільярди років Місяць дарує своїй Коханій по камінчику. По маленькій зірочці, що відженяє Чорну Безодню від їхнього спільного серця.
Вона не каже йому... Вона така вередлива... але кожна її дитина так захоплена таємністю цього красеня. А він кожний свій ранок (звісно образно, хоча Він тепер і познайомився з Часом) милується її чарівністю...
Кожну ніч Він заходить до тебе у віконце і шепоче казки, що йому розказав Дощ. Кожну ніч, він кличе тебе у пригоди і відкриває таємні міста. Він чує твоє велике серце. Саме це серце, що колись допомогло йому знайти себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515946
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 06.08.2014
Тридцять три кульки...
Любов... Все починається з Любові. Весь Світ Любов. Бог є Любов. І я хочу, щоб вона завжди була з тобою. Щоб відновлювала тебе, щоб ти спочивала у ній, набиралась сил, щоб здіймала на крилах. І щоб цей Світ завжди відповідав взаємністю. Щирою. (навіть якщо б не зміг цього показати зовнішньо)
Надія... Перша і остання. Ніколи не кажи ніколи. Нехай вона буде другим, третім, дві тисячі триста третім диханням. Навіть коли здаватиметься, що вихіду не має. Він завжди є..
Віра... У вищі сили. У себе. У єдність і сенс. Нехай вона завжди буде в тобі. Нехай обпалюється і закаляється, як сталь. Веде тебе тими стежинками, де ніхто ще не ходив і показує міста, що заворожують своєю красою і надзвичайністю.
Мрія... Все колись було лише мрією... Все. Це неправильно - відмовлятись від мрії, бо вона може не збутися... Це означає — не жити. Мрія укріплює душу від негараздів, мрія — це ліки, що надають імунітету від ліні. Мрія завжди поруч з вітром, що підносить все вище і вище, потому як ти до наближаєшся до неї...
Щастя... Хочу щоб ти була щасливою. Завжди... В кожний окремо взятий момент... Щастя дуже пасує всім...
Уважність... “Не можна сказати про людину гіршого, ніж “вона була неуважною”...”. Тільки в дрібницях можна пізнати суть. І в тебе це дуже добре вдається. Не розгуби цього вміння, нехай твій духовний зір буде відточений, як у ювеліра.
Творчість... Уважність завжди породжує творчість... стає замало місця для всіх дрібничок, котрі побачив і зрозумів, тому неминучо виникає бажання поділитися зі всім Світом своїм баченням.. Творчість — велика сила.. Всі діти — творці, всі люди — діти. Вона може прокласти нам шлях до Бога і людей швидше, ніж літак, швидше навіть, ніж наші ноги і навіть розум...
Натхнення... А воно у всьому... Які прекрасні його обійми. В них ти особливо відчуватимеш свою потрібність Світу. Свою індивідуальність, неповторність і принадлежність до чогось Більшого, ніж можна уявити.
Питання... Це відрізняє нас від тварин. Нам дуже хочеться знати: “Чому?” Нам так багато хочеться зрозуміти... але скільки питань ми засипаємо рутиною, сміттям в думках, неважливими справами і ще дуже багато чим... Це так страшно, коли тебе нічого не цікавить... Я не знаю, чи в тебе бувають такі моменти (бо в мене бувають) і хочу тобі сказати, якщо колись вони будуть, не вір їм. НІ ЗА ЩО. Світ дуже цікавий. Переживи цей момент, дістань до дну, але завжди пам*ятай, що там, навіть на дні — дуже багато цікавого.
Відповіді... Ці перлини вартують того, щоб ставити питання... І знайдені роки тому, і “впольовані” нещодавно тішать душу і осяють світлом розум.
Мудрість... Нехай в твій дівочий віночок мудрості з роками вплетаються всі впольовані перлинки, сапфіри, рубіни, діаманти, нехай в ньому завжди буде місце лілеям, ромашкам, трояндам, щоб знання зплеталось з простотою.
Добро — як у казці. Воно завжди перемагає. Це найчесніший переможець. Нехай воно буде у думках, у серці, у житті, в очах людей, що поруч.
Світло — найменша свічка, опинившись в темряві робить простір світліше. Темрява — не вічна, і не безкінечна. Я хочу, щоб ти завжди була у Світлі, і завжди була, як і є зараз світлом, навіть там, де його немає.
Здоров*я... Фізичне і духовне... Щоб і душа, і її храм витримували навантаження, допомагали творити, пізнавати світ..
Мир... Немає нічого страшнішого, ніж війна. Я всім бажаю тільки Миру. Нехай тебе оберігає Мирне Небо, мир в думках і серці... Завжди цінуй його... Не сприймай, як належне. Як часто ми забуваємо про це...
Радість... осяює, окрилює... В такі моменти хочеться бігти, летіти, кричати, обіймати весь світ. Нехай в тебе кожен день будуть причини для цього бурхливого почуття... Нехай воно несе...
Світлий сум... Сум огортає.. Він чує, лікує, зближує, допомагає зрозуміти ближню людину. Він теж потрібний... Не хочеться згадувати про біль і пустотність...але і вони також будуть, згадаю я про них, чи ні. Вони також є невідмінною частиною нашого життя, її сенсом, очищенням. В такі моменти їми треба напитись... В них також є свої крила. Інші. Але вони піднесуть до Світла, визволять для Нього більше місця в душі і розумі. Можливо все в цьому житті і є сенсом того, щоб ми ставали ближче до Світла... Ставали Світлом...
Відкритість... Знаєш, це бути дитиною. Є моменти, коли хочеться побути “парасолькою у шафі”. І їх набагато більше, ніж нам насправді потрібно... Просто інколи ми не можемо зайти в відкриті двері, тому що самі буваємо закриті. В собі.
Рішучість... Вже як відкрили, то не здамося... Вона стільки дарує сили і енергії.. Нехай завжди крокує поруч... І навіть забігає вперед...
Впевненість... В собі... В своєму шляху... Хто, якщо не ти?
Вірність... Богу. Собі. Людям.
Сила... Як її не вистачає... Але її набагато більше в Нас, ніж ми може уявити. Набагато більше в Тобі...
Енергія... Божественна енергія необхідна нам більше, ніж їжа... Бог кожен день дарує її нам, і чим більше ми використовуємо з сенсом, тим більше наш резервуар для нових поповнень... Нехай в Тебе завжди її буде з надлишком.
Краса... Перейду до суто дівочих... Вони ж так необхідні нам. Духовна завжди залишає відбиток на фізичній... Навіть морщинки в старості так личать добрій людині, і так потворять злі обличчя... Краса йде з серця. Відзеркалюється в очах. Ложиться тінню на чоло. Сяє у посмішці. Додає нотки суму чи замисленості... Вона така різна, але в неї неможливо не закохатись, коли вона щира... Щира краса...
Індивідуальність... Завжди будь собою... Зовнішньо. Внутрішньо. Ти така неймовірна. Особлива. Йди своїм шляхом, прикрашай себе тими квітами, що зустрінуться Тобі на нім, розповідай про те, що бачила Ти, що розказав Тобі Вітер, про що шепотіли поля, гори, річки, що примарилось тобі на Обрії, співай пісні, які співаєте ви з Богом, коли біля Вас нікого немає, пиши вірші, які дарує Небо, а не ті, які вчать писати по правилам. Будь тією, якою говорить до Тебе серце, а не мода. Роби те, що подобається Тобі.
Чарівність... Залишайся чарівницею. Вір в казки. Загадуй бажання. Лови зірки. Промінці. Краплинки. Стрибай по калюжах. Говори до Янголів... Здійснюй мрії... Літай..
Вредність... ну куди без неї? Це так по-дівчачому))
Кохання... чисте. Щире. Єдине. Загадкове. Як ми всі мріємо. Особливе. Тільки ваше. Таємний Світ для двох душ. Дарований Небом. Що торкається до Вищого. Що всіх робить Краще. Набагато Краще.
Таємничість... Вона є в тобі. І нехай завжди буде з тобою. Вона є у Світі. І нехай завжди буде в Нім... Вона огортає запахом дитинства. В ній, ти ніколи не згадуватимеш про скуку...
Посмішки... в них є все. Людина красива, коли посміхається. В посмішці можна прочитати всі її думки... Нехай тебе оточують Щирі усміхнені обличчя. Нехай вони осяють тебе.. З голови до п*яток)
Гармонія... Сонечко, завжди-завжди будь в гармонії з собою і Світом. Нехай ніщо не похитне тебе і твоїх світлих намірів...
Я тебе люблю! З Днем народження!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514933
дата надходження 01.08.2014
дата закладки 02.08.2014
Вічність...гучна,тиха,незвідана,вдавлена дикістю,оптично неминуча.
Спіралить надії,закручує фітілем вічного полум"я роздуми,обручу́є далекі взлети і опускає драбиною просте звичайнісіньке буття.На брусиках дивовижності,залишає відбиток крил,гіпсує політ,зносить вершини слави,гіперболою затягує і вирівнюється білоокриленими легендами доторканості богів,символізує їх просторість.Вона відзеркалює сяйво ідеального,незрозумілого,прозріває сліпих,осліплює зрячих.
Вічність...всмоктується в нашу свідомість крапльоросами,вливається потоками,пробивається джерелами гірських витоків,вулканічною магмою дихає в спину,виливається змішаними породами таємничого походження всього.
Вічність...без хірургічного втручаня лазероскальпує внутрішній світ,підм"язевих протоків,звилин,що інфолокаціють непрохідні гущавини таємного.Балансує теперішнє з минулим,минуле з прийдешнім.Вона сама рівновага,яка терезує себе саму,при цьому тримає найдважче, Всесвіт.
Вічність...спалює,покриває скоєне,звершене,недопите,недобуте...,
зашкарублою поверхнею вічної скрині.Монотипує себе,єство,знає незрозуміле,індиговуалює,щоб закам"яніти в шахтах пам"яті особисто.
Вічність....розрекошетить зболіле,впритул, без прицілу влучить в оголену свідомість,без аерозйомок зробить висновки,вибудує склепи майбуття відомі тільки їй.Спише пергаменти сувоями давнини,перенесе крізь просторові гори,що впираються у небосхили думок,просвітить ультропромінне,засіргучить пірамідальним штемпелем надмайбуття,яке вже закостеніло в минулому,пазлами астральності омитого промінням чистоти.
Вічність...посріблить,позолотить,затушує в чорне життя,яке дано за просто так,яке підвласне їй з безкінечністю і всіма логарифмами снів. багатопунктирністю меж пізнаня всього.
Вічність...мольфарка,необмежена в віці,розкішна,непідвласна,
непідкупна,протягується шовковими веногоризонтами між хребцями
скелету життя.Вона маневрує в колуарах пізнаного і невідомого.Не вступає
в кланову залежність з дійсністю,вона є,була і буде на осі Абсолюту.
Вічність...флорофауніє,виливається,розпорошується,випадає на дно
океанів перлами,сперматозоїдом проникає в саму середину,щоб відродитись і бути вічною в зоряному макраме паралелів,які втягнуті
бермудною бездною розуму Всесвіту.
01.о8.2014.
Малюнок "Вічність"
власний.Акварель,цвітні олівці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514900
дата надходження 01.08.2014
дата закладки 01.08.2014
На днях хоронили солдата
З АТО. Усього двадцять три
Над гробом схилилася мати
І дві молоденькі сестри
І кожен казав, як годиться
Лунали красиві слова:
Комбат, вояки, очевидці,
Священник, сільський голова
А мати дивилась на тіло
І слів тих не чула чомусь
Лиш зболено так шепотіла:
"Синочку!.. Павлусю!... Павлусь!.."
"Кровинко моя... Мій синочку...
Вставай!.. Пробудись!.. Ти не вмер!
Для кого я шила сорочку?..
Для чого ми ́ жити тепер?.."
А далі немов заніміла
Неначе урвалась струна
Коли, мов кораблик, поплила
Двором дерев ́яна труна
Стояла заплакана мати
І дві молоденькі сестри
Із сином простилися, з братом
Навік. У його двадцять три
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514441
дата надходження 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014
Я думаю, як всі поснуть
Цей Янгол летить в море Віршів,
Де білі лілеї цвітуть,
Секрети ховають від інших.
На крилах кохання летить,
І всіх, мов у плед загортає,
Про ті дивовижні світи
Казки шепітком прочитає.
Турботливо дарить думки,
Хоч знає — не всі їх почують,
А гостре каміння віки
У річці любові шліфує.
Небесна вона і земна,
Смілива, що годі казати
Дитинка, що творить дива,
Бо сильні в любові крильцята...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513111
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 24.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2014
Квіточко, прости і мене пробач,
Вчора не змогла я в твій сад прийти
Квіточко моя, усміхнись, не плач…
Трунком своїх слів-віршів пригости.
Я несу тобі побажань вінок,
Хай голівоньку ніжно обвива,
Щоб зродилось в ній скільки ще думок –
Бо вірші твої – то вода жива.
У вінок отой я любов вплету,
Радості додам, сонця і тепла,
Щастя відчуття, щирість, доброту,
Щоб ти нам сто літ, Квіточко, цвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510173
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 09.07.2014
Як Віду Вансель не любити?!!
Готова небо прихилити,
подарувати їй всі зорі,
всі ріки й джерела́ прозорі,
і дощ, щоб лагідно мив личко,
щоб снами колихала нічка,
і Сонце лагідно світило,
всі дітки їй всміхались мило...
Радій і сяй, прекрасна Леді,
душею світла, наче лебідь,
з гарячим, щирим, добрим серцем
(хоч трішечки, здається, з перцем)!
Нехай любов в тобі співає,
ну а душа - до зір злітає!
Хай щастям стелеться дорога
Тій, що говорить з Самим Богом!
Віршів крилатих, наче птиці!..
Із днем народження, Царице!!!
Відочці троянда "Корвет" з мого саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510040
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 08.07.2014
Для Вас найкращі побажання -
Букети радості, кохання,
Проміння сонця, запах липи
І дощика легенькі схлипи.
Для Вас чування мого серця,
Приємний холодок озерця
В липневу загустілу спеку,
Кружляння в небесах лелеки
І здійснення всіх мрій, бажань,
Самого Неба цілувань!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509942
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 08.07.2014
Солодко пахне липи цвіт,
Сонце проміння шле.
Закохана у Божий світ
Цілуючи квіти пройде.
Нині з вітанням від зірок
Зустріне сімох янголят,
І запитає зробивши крок:
«А вас крильця не болять?:)»
«Ні, не болять, хіба рідко коли...
Та знати повинна сама, -
У тебе такі ж крила в душі,
Хоча за спиною нема))»
Від янголят з небес дарунки прийме
у тиху Купальську ніч.
Подякує, всміхнеться, обійме...
А вранці крильми намалює вірш.
Солодко пахне липи цвіт,
Сонце проміння шле.
Закохана у Божий світ
Цілуючи квіти пройде.
І янгол, усміхаючись в слід,
Прошепоче: «Вічне дитя!
Пройшла через вогонь і лід,
Та все ж благословляє життя»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509726
дата надходження 06.07.2014
дата закладки 07.07.2014
Туман кличе розгорнутим згустком вивороті ранку.Де вскупчив міжпростір землі,вліз під кору дерев,обтягнув вивехи гілок,бінтуючи м"ягкою вологістю.
Над долиною перевтілився в завурденіле молоко і невидимою пащею прокотнув її.Затуманіла свідомість з усієї сили,витріщила очі крізь сіру завісу,
що ще більше випливала з льоху простору і розповзалася слизькою медузою.
Тягуча реальність намотувала павутиння зору макового насіння, міжбуття і
повсякдення.Дисперсна морока повітря підсирі́ла надможливе і вбила в реальне сіре буденне.
Густими віями,вібравши махру вологи,розкривав очі ранок,який з відьомських переступів,струшував туманний купель і підіймався
у незвидане майбуття дня.Фабулою свідомості, зачепився за іржавий цвях,що вбитий в пліт,колишнього живого,серцевини чи її поверхні.
Закривалися діри хмарами,що напилися застояної вологи,сивої дійсності ранку.Сонце,що випікає брехню пустелі,висушувало реальний початок дня і
його неповторність існування.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508989
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 04.07.2014
Як б’ють слова! Не треба і гвинтівки
Вповзають в серце, мов слизькі вужі.
І сум плетуть із сірої шнурівки
У спорожнілих кутиках душі.
А як вони від рідної людини,
Якій нарозтвір душу відчинив?!
В душі тоді, немов би на картині,
Де хтось велику пляму залишив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508498
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 01.07.2014
Вже червень вишеньки рум'янить,
і м'ята холодом дурманить,
зелені трави вбрались в колос,
і веселить зозулі голос.
– Скажи, пташинко осяйна,
коли закінчиться війна?
... Та, замість вмовкнути, по слу́ху
б'є нескінченне "ку́-ку... ку-ку..."
– Замовкни! Годі! – Мов не чує,
усе кує, кує, кукує!..
Байдуже їй, мир чи війна –
не була матір'ю вона,
під серцем діток не носила,
не си́віла, не голосила,
хоронячи синочка тіло...
Повія! Їй немає діла
до материнського плачу...
І подумки щомить лечу
туди, де йдуть сини під кулі,
де хижі зайди, мов зозулі,
залізши у гніздо чуже,
пташат вбивають. І вужем
повзуть зелені лиходії –
московські найманці-злодії,
позбавивши мій край від сну,
розп'явши на хресті весну...
По СОТНІ ще сльоза тече...
Чим літо серце обпече?..
Чи ворог наш прийде до тями,
чи воюватиме роками?..
Червень, 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505857
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 18.06.2014
[i] Тебе нема, і дні — як ночі...
[b]В. Сосюра[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/mBgR8CNt_b0[/youtube]
[i][b][color="#8f077f"]"Тебе нема, і дні – як ночі",
і серце рветься у журбі
до джерела, де ти наврочиш,
щоб я молився лиш тобі.
До тої пам'ятної миті,
коли шептала ти мені
слова нестерпної блакиті;
коли у світанко́вім сні
летіли ми на тій планеті,
де чайки плакали ридма́
про щастя разом бути в леті,
про що ти мріяла й сама...
Ти будеш там, за океаном,
де гори і чужі жалі.
Я ж буду тут, моя кохана,
Тебе чекать на цій землі.
Землі, де мрія тополина
нас тихо в далеч повела...
Та квітне в самоті калина
під хатою, що край села.
Я буду ждать, бо в серці рана
й передчуття здійсне́нних мет.
Вернись притьма, моя кохана:
я – твій керманич і поет![/color]
[/b]
7.01.2001[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400066
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 16.06.2014
Реальність...лід,який викапає крізь пальці брехнею життя.
увійде в землю правдою через цівку життєдайності
і випаде снігом надій,що ще живими замерзли.
Безмежжя...безодня,що ховає всі прорахунки можливого,що
висить дрантивим ситом,над закутками нашого життя.
Ніщо кому, до того?...Нікому,ніщо?...Хіба щоб?!...
Воно ж бо безмежжя,шлейфує незвіданістю відблиску метеориту
по ту сторону.
Життя...прокат з Вище,бо що хіба знаєш,що кармічного в нім?!.
Пережило,не дочекалося,постукало...відчинили...зайшло.
Переступило,не дійшло,не добажало,не долюбило,скоїло,зникло...
Залишилося трафаретом в минулому з розбитою амфорою тягучого
молодого,а можливо визрілого напою забуття.Цвітом яблунь,
спокуси первозданного,воскреслого.
Мозок...секрет правди з мільйонними ходами в тонких світах,відображений
у призмі ментальності.Він,як пафос,який дає Всесвіт в аренду,
але до кінця не відкриває своєї суті.Хтось чіпляє ярлик всезнайки,
з пультом керування агрегату,але насправді невіглас.
Духовне...дане,вибране,не розуміє... Ні.Ментальне особисто незалежне,
незрозуміле всім,але поєднує вибілене полотно середини,
того в кому є потреба.Витягується тонкою паралеллю свідомості
в Світ Світла Таїн і Єства...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505155
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014
Любовь… Прекрасней чувства просто нет!
А звуки с легкостью взмывают в небо…
- Тебя искал я столько долгих лет!
Душа рвалась! Ах, раньше встретить мне бы…
Вот Солнышко средь непроглядной тьмы!
Наедине с тобой родной красивой
Мы посетим далекие миры…
- Клянусь, я сделаю тебя счастливой!
Свой сладкий голос, душу, страсть разлей!..
Друг другу отдаваться будем сами…
В ночи я назову тебя моей…
Единственной Звездой под небесами!..
Заглянет к нам из сумерек рассвет…
Увидит… как твои целую очи!..
- Ты рядышком!.. Я чувствами согрет...
О, Ангел... пусть так будет дни и ночи!..
Твое дыхание - живой родник...
Я жажду утолил… Тебя напился!..
А лучик счастья, чтобы не поник,
Марии Деве, Богу помолился...
Любовь… Прекрасней чувства просто нет!
Душа вдруг с легкостью взлетает в небо!..
- Мое ты счастье!.. Жизни смысл... сонет…
который нужен мне, как воздух с хлебом.
17.05.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502103
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014
Как хочется счастья, хоть каплю иметь!..
Объять необъятное, в небо взлететь!
И в самой далекой от всех вышине
Запеть, засмеяться назло тишине!..
Пусть люди смиренные тихо живут...
Меня, в том уверена, все не поймут.
Им тайны сердечные не расскажу!
Ведь в жизни немногими я дорожу...
Так больно, так горько бывает судьбе!..
То в пропасть, то в петлю предложит тебе...
- А ты оглянись: солнца луч золотой!
Плети его в косы! Пусть будет с тобой...
Согреет теплом своим сердце твое...
И путь озарит... Судьбу светом зальет!..
Посмотришь вокруг... Счастье есть из мечты!
- Обнимешься с ним в невесомости ты…
Раз хочет сердечко под солнцем гореть,
Объять необъятное, в небо взлететь...
- Так значит взлетай и кружись над землей!
Над целой Вселенной! Путь к счастью – он твой!..
15.05.2014 г.(1984...)
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502101
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014
Такого болю ти не завдаси,
Хоч і хотілося б належно відомстити.
Не зможеш враз минуле відмести
І серцю дороге переступити.
Не вмієш так раптово, без жалю
На протилежні почуття міняти.
Розбите серце шепче: "Ще люблю!.."
Ні! Ти любов не здатна розпинати...
Та знай, що згине скоро, як мана,
Те, що затьмарило йому і серце, й волю.
Як сон, така пригода враз мина...
Та обпікає душу, щастя, долю.
Він лишиться один, на самоті
Із спогадами про щасливі днини,
Що рясно випадали вам в житті,
І про любов ,що – на життя, єдина.
Ті спогади з минулого прийдуть,
Щоб рани незворотності ятрити,
І вже не зможе він тебе забуть,
Допоки на цім світі буде жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499679
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 18.05.2014
Вже вкотре розпинаєм на хресті
Людського Сина під гучні фанфари,
Б'ючи у груди :"Господи, прости!
Дай оминути праведної кари! "...
Відпрацювавши тридцять срібняків,
Сльозами омиваючи обличчя,
З проворністю нікчемних байстрюків
Штовхаємо слабкіших на узбіччя ...
На фантиках смаколиків - зловтіх
Малюєм ілюзорне сьоме небо ;
Знов поспішаєм возвеличить гріх ,
Перекрутивши заповідь під себе ...
Бажаючи прощЕння роздобуть,
Не молимось ,поки не чуєм грому... ...
Знов Господа ведем у хресну путь,
Старим шляхом вертаючись додому ...
Забувши істину, що Бог - то є ЛЮБОВ,
Святе Ім'я згадавши вкотре всує,
Між ганчір'яно - туфельних обнов
За гроші індульгенцію купуєм ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499376
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014
Мягкими звуками вязаных носков,
Поверх матроски тёплый плед накинув
Укутавшись в тени и дрёме ивы
В озёра звёзд я стану беглецом
Всё сказано. Всё спето. Прочтено.
Нет смысла дальше оббивать пороги
Вселенной...только посреди дороги
Упасть нельзя - ведь позади звено
Идти за кем-то, видеть только спину...
Идти одной...оправдан ли тот риск?
Самой себе подать с упрёком иск...
Себя приговорить неоспоримо..
Непостижимо...
Всё до мелочей...
Я только вздох, меня уж нет наверно,
Как звёзд, что ещё светят во Вселенной
Оновременно общей и ничьей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498782
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 13.05.2014
[b]Молитва за воскресіння України[/b]
Господи Ісусе Христе, Сину Божий, що стерпів і вмер за нас на хресті й третього дня воскрес із мертвих у великій славі, зглянься на нашу Матір Україну і подай їй Свою могутню руку. Ти бачиш, Ісусе Солодкий, як терпить і страждає наша дорога Вітчизна, на хресті розп'ята, Пилатами осуджена й в могилу ворогами нашими погребена. Вислухай щирі молитви синів і дочок України і воскреси її, як воскресив Лазаря із гробу у Віфанії, щоб Ім’я Твоє було прославлене нині і завжди і навіки вічні. Амінь.
[b]Молитва за волю Українського народу[/b]
Всемогутній Боже і Творче Світів, Ти створив небо і землю і свобідних птахів, що любуються і радіють своєю волею і свободою, яка підлягає тільки Твоїй Всемогутній Волі: Ти знаєш, Господи, що свобода це найвищий скарб людини й народу, що всяка неволя є найстрашнішим терпінням. Змилосердься ж Господи над Українським народом, що терпить поневолення на широких землях своїх, зітри кривду і неправду, що неволить його, і дай йому Преподобний, зажити вольним життям, щоб нікому не служив окрім Тебе, і щоб вільно прославляв Ім’я Твоє. Амінь.
[b]* ці молитви були взяті із молитовника виданого в 1939 році,
його зберегли діти репресованих.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464541
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 02.05.2014
Весільні сукні скинули сади.
Вдягли зелені парчеві жупани.
З-під них глядять, неначе партизани,
Нові прикраси - зав’язі-плоди.
Бузок закучерявився, розцвів,
Лоскочуть ніздрі пахощі духмяні.
Надихавшись, гойдаються, мов п’яні,
Травинки. А на крилах журавлів
Пряде вітрисько сонячну куделю.
Радіє пташка. Дневі шле привіт.
Я славлю Бога, що створив цей світ,
І розбиваю біль гіркий об скелю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496163
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
Гойдає вечір - перші зорі,
Тихенько вітер повіва.
За те лиш дякую, я, Долі,
Що можу вірити в дива...
А як п'янить бузок весною,
Тим мрійливим ароматом,
Що душа радіє піснею
І л'ється світлим сонетом...
Життю радію, як дитина,
У цій лише нашій весні.
Де кожна у щасті хвилина,
Ми, не знали, лиха війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495645
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014
Надворі – дощ, а я сиджу у хаті.
Надворі – дощ і хочеться втекти!
Втекти з полону власної кімнати,
Щоб під дощем до нитки змокнути.
Надворі – дощ, і хочеться літати,
Щоб не ховатись від його краплин...
Надворі – дощ, а люди хочуть спати,
І марно витрачають плин годин.
Надворі – дощ, він літній, прохолодний...
Ну як не прагнути скупатися під ним?!
Він подарує свіжість від природи,
І кажуть, що на щастя дощ такий.
Надворі – дощ дрібний, але не злива,
Дощ – надворі, а сльози – на очах –
Я так і не втекла, не змокла – не посміла,
І дощ закапав по моїх щоках... 17.07.2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368891
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 25.04.2014
Це сталося коли у місті панувала заметіль. Але це була незвична заметіль. Стояли дуже теплі дні і квітли: - магнолії, вишні, черешні, яблука, груші, абрикоси, бузок... Всього і не перерахуєш, що починає квітнути під ніжним сонячним промінням на весні.
Того дня маленьке кошеня пішло прогулятися до річки. Хоча була весна та сонечко так припікало, що здавалося, що то справжне літо. І кошенятко вирішило трохи скупатися. Та ви, спитаєте мене чи люблять кошеняти купатися? - Ну звісно люблять. Хоча й не всі. І ось наше кошенятко спустилося липовою алеєю до берега неглибокої проте стрімкої річки і стрибнувши у воду почало плавати. Раптом бачить дивного звіра, що йшов містком із пакунками спіткнувся та впав у воду. Звір був і справді дуже дивний куди не глянь - він був неначе у шипастих латах. Сотні ні тисячі маленьких голок стирчали із нього. Звір, а то був їжак, як певно, ви вже здогадалися - впав у річку де незграбно барахтався і репетував:
- Врятуйте! Я не вмію плавати! Допоможіть! Хто не-будь!
Кошенятко підпливло до їжака і мовило:
- Залазь мені на спину і я тебе довезу до берега. - Їжаку не потрібно було повторювати двічі. Він зловив свої пакунки і видряпася на спину кошенятка.
- Йой який же ти колючий! Навіщо тобі стільки голок?
- Це щоб збирати та носити їжу - яблука, груші, гриби. Саме зараз я ніс із базару покупки до дому, але під вагою впав у річку.
-Який ти чудернацький. Всю спину поколов. Ну ось ми і дісталися берега, злазь із мене.
-Дякую тобі. Вибач я не навмисно., а як тебе звати?
- Мене - Кошеня, а як тебе?
- А мене - Їжак, давай станемо друзями?
- Давай.
Ось так Кошеня спасло Їжака і вони потоваришували...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494888
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Мені здається, вся біда, що є,
Не з нами, не тепер, не в Україні.
Бо, як і вчора, сонечко встає,
Промінням лиже довгі сірі тіні,
Співає пташка в туєвім гіллі,
Дитя дарує посмішку іскристу,
Народжується день в густій імлі.
Немов метелик з лялечки у листі.
Але із серцем щось уже не те,
Не та душа, в ній радість загубилась.
Весна. А в серці осінь сум плете.
Була любов... Куди вона поділась?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493868
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 22.04.2014
І тихо, янгол десь витає,
Наче поміж небом і землею,
А моє серденько кохає,
Я, дарую дівчині, лілею.
Її очі, всміхаються мені,
Весна - коханню, щось шепоче
І моє серце знову у вогні,
Неначе лист, воно тріпоче.
Вже немає жодних запитань,
Поміж нами, стерті усі грані.
Лише безліч ніжних поривань,
Подарую, тобі, мила, пані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493520
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014
Я тебе намалюю -
З пелюсток троянди,
А потім розфарбую -
Кольором лаванди.
В ті фарби, я додам -
Лиш м'яти і ванілі,
Рисам, твоїм придам -
Легкості з заметілі.
А крила намалюю -
З пахощів кориці,
Блакиттю вималюю -
Очі тої жриці.
В волосся я вплету -
Лиш квітки п'янких маків,
І візьму за руку
Я, Музу, древніх греків.
Підем з нею у танок -
З хмарами кружляти,
Сплету я з віршів вінок -
Щоб музу здивувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493162
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014
Ген чорніє небо в далечині
І проливає перші, тяжкі сльози.
Вже гори опинилися в пітьмі,
Блискавками виграють, перші грози...
І вже не видко - навіть ліхтарів,
То дощ, все огортає пеленою.
Здається, що він, трохи пожалів,
Що під дощем нема Тебе зі мною...
І вітер вже зривається, ричить -
Немов, Тобі співає колискову.
Та під дощем лем зірка, майорить
Торуючи мені стежку тернову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493039
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 16.04.2014
Якщо дорога
весь час горою
і плечі давить
турботи міх,
якщо від болю
сльоза рікою,
і десь у росах
згубився сміх,
у темний ящик
не складуй крила,
скупай надію
у джерелі,
ковточок віри -
і буде сила,
і дух заграє,
немов джмелі.
Не звинувачуй
ні світ, ні долю.
Так поступає
лише слабак.
А хто збирає
докупи волю,
той завжди сяде
у свій літак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493014
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 16.04.2014
Закричу я белой чайке,
Что кружит у солнца в косах,
Иль скользит по мокрой гальке,
Иль качается на волнах...
- Сердце плачет - много горя! -
Закричу ей во всю силу...
Коль судьба не оградила,
Пусть его утопит в море!
Сгинет горюшко в пучине,
У безликой бездны мертвой,
В черной вяжущей трясине,
Бездыханной моря жертвой!
Там накроет его глыба,
Что с моей сравнится болью!..
Позабудет берег, небо...
- Пусть вода засыплет солью!
Станет горе мелкой пылью.
Позабудется судьбою...
В небеса взлечу на крыльях!..
- Знаешь, милый... лишь с тобою!
Раньше Ангела просила,
Чтобы встречу нам назначил.
Оказался не всесильный...
Сам молился наудачу.
А здесь просто в небе птица,
Что ловила блики моря,
Озарила счастьем лица
И тотчас лишила боли.
Или это Ангел все же...
Выйти нам помог из круга?..
- Над уютным нашим ложем
Нарисуем чайку - друга.
14.04.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492433
дата надходження 14.04.2014
дата закладки 14.04.2014
БІЙЦЮ 38 СОТНІ МАЙДАНУ
I
Його назвали в честь Кармелюка –
Захисника нужденного народу.
Русявий чуб і посмішка м’яка,
Наплічник, як годиться для походу –
Такий в очах, і з серцем запальним,
В якому честь за радість жити мала.
В мороз його в напорі водянім
Ворожа сила мила, не зламала,
Із водометів влаштувавши душ.
Який то біль, як мерзлий одяг рвали!
Кричало небо: «Хлопців цих не руш!»
Кати не чули, вуха затуляли.
II
У листопаді в Київ він прибув.
Його кийками в перший розгін били.
Та духу хлопця ворог не зігнув.
Хоч швів дванадцять рані наложили.
Два тижні вдома – й знову на Майдан.
Хто волю знав, рабом повік не буде.
Він був з тієї касти громадян,
Що носять гордо світом ім’я – ЛЮДИ!
III
Четвер кривавий гадом виповзав.
Устим у касці кольору блакиті
На Інститутську зранку поспішав.
Не сонцем – кров’ю плити були вкриті.
Хотів комусь урятувать життя.
Та раптом куля… , голову прошила.
Упав Устим. І ангелом душа
Злетіла ввись, легкі піднявши крила.
Ну, ось і все… Земна скінчилась путь…
А хлопцю ж тільки дев’ятнадцять було!
Цього не можна нам, живим, забуть –
Беззбройна честь і автоматне дуло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492071
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 13.04.2014
Ми з дощем пили чай. Говорили про світобудови.
Пили чай за здоров*я усіх, що у серці живуть.
Підбирали до сейфів забутих новенькі паролі
І змивали старанно з віконець-очей зайвий бруд.
Ми з дощем кожну мить відчайдушно сміялися серцем
Неприкаяний, вільний навіяв про осінь пісні,
Ти пролився у них ясно сяючим місячним скерцо,
Тайнописними згуками сірого неба із снів.
Мені дощ розповів про героїв старинні легенди
Я ж ретельно, як твій літописець, складала портрет.
Чорний чай мій розлився по небу, що враз стало темним
І у крапельких тиші сховало мінливий секрет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491611
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Так приємно прокидатись -
У Твоїх обіймах,
Так приємно сподіватись -
На Твої, цілунки...
Так приємно дивуватись -
Тобі, щодня,
Так приємно відкриватись -
Що люблю Тя...
Так приємно піклуватись -
Щодня про, Тебе,
І як добре милуватись -
Тобою зрання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491550
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Хранимый - Господом Богом,
И Ангелом храним,
Идя своей дорогой -
Всегда был не один...
Где сквозь же, все дороги,
Жизни, все долгтие пути -
Избитые в кровь ноги,
Но Ангел - помогал идти...
Помогал, когда душа болела -
Ангел, помогал идти в моём пути.
И в огне, когда она горела -
Счастье, душа с Ангелом смогла найти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490744
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
[i][b][color="#03374d"]Бувають дні в житті – що ночі:
Надій упад, загуба мет…
Та ніч уявою лоскоче,
На душу ллє єлей і мед.
І забувають янголята
На мить сумні й похмурі дні –
Думки й слова у них рояться,
Коли вночі вони одні:
– Все життя моє закуте
У ланці тяжких кайдан…
– Ти скажи мені по суті:
Ким метал тобі цей дан?
– Всім життям своїм невільним
Й несумісністю кохань…
– Я, кохана, буду пильним
Й розділю з тобою дань.
– Страх мені попасти в коло:
Ти скуєш новим ланцем.
– Я тобі здобуду волю –
І кайдани розкуєм!
…Лились слова, мов ніч медова,
З самих глибин його душі –
Слова від щастя, від любові,
Бо душі ж рідні, не чужі.
І десь за краєм медоночі
Зажеврів їхній, новий день,
Й сльоза обом просилась в очі.
…З новонароджених пісень.[/color] [/b]
7.07.07[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400582
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 31.03.2014
Літала птаха над гніздом,
Ридала птаха;
Була з надломленим крилом,
Мала невдаха.
Зламала в розпачі крило.
Сама зламала.
Життя не буде! Все одно.
Їй світу мало.
Широка чорна полоса!
Далеко біла.
Була загублена краса.
Дитя згубили!
Біда пливла над тим селом
В пекельних звуках.
Кричала мати над гніздом.
Кричала в муках.
Забрав злий беркут лелеча!
Забрав єдине!
Вже не поверне дитинча!
Немає сина.
Жорстока чорна полоса
Так серце рвала!
Куди дивились небеса?
Дитя ж не стало!
Смерть зайву сипала біду
Та лізла в тіло.
- Синок, тебе я ще знайду! –
Надія тліла.
Не стріне мати більш ніде
Свою дитину...
Хоч в снах лелека обійме
Малу пташину.
Глибока рана пролягла,
Втягла рутину.
Не захистила, не змогла!
Свою дитину!
Злетіла птаха в небеса,
Та й склала крила.
Упала каменем, ясна.
Упала, мила!
Затихла в чорній полосі,
Й окутав морок.
Гніздо пусте, в самій росі.
Там тільки холод.
28.03.2014 р.
Фото з інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488758
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Самотньо так...
Неначе сироті
І їжа, ніби,
з присмаком полину
Не ті на небі зорі...
Ні, не ті.
І я, немов, не я.
Наполовину
Без Тебе день
втрачає кольори
І чорно - білим
видаєтся небо
І свічка гасне...
Свічка не горить
І холодно...
Так холодно без Тебе
Не бачу змісту
Цілі та мети
Скарбів земних
повір, мені не треба!
Куди іти?..
Скажи, навіщо йти
без Тебе поруч?
Як, скажи, без Тебе?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475997
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 31.01.2014
[img]http://i070.radikal.ru/0912/b5/10007bde81be.jpg[/img]
Ти бачив як під світлом ліхтарів
Сніжинки так блищать небесним дивом?
Лиш підійми обличчя догори,
Захоплять душу тісно і бурхливо.
Розсиплються з небес чиїсь вірші,
Із янголяти крил злітає пір*я,
То ніжні поцілунки для душі
Плекають, огортаючи подвір*я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468181
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 25.12.2013
Грусть, с годами приходит,
В волосах с серебряной сединой.
Словно солнце заходит -
Осень, но пахнет холодной зимой...
И мы, незаметно грустить начинаем
Мечтая, о вовсе, ином.
И в надежде каждый рассвет, мы, встречаем,
Но надежда спит вечным сном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468127
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
Блукав янгол грішною землею,
По стежкам, де не ходять і навіть святі.
Йшов шляхом за мрією своєю,
Блукав стежками, віками на самоті.
Блукав янгол, дивився на людей та світ -
На зло, біди, горе та море сліз.
Блукав багато тисяч років, зим і літ,
Блукав без сну, спочинку та валіз.
І хоч по дорозі втратив крила,
(То була його кара, послана з небес.)
Та любов на денці десь жевріла,
Душа надіялась, чекала ще чудес.
Колись він, закохався в одну дівчину,
Через неї, втратив все - і крила
І кохав все життя лиш її, єдину -
Ту, що завше була серцю мила...
Лиш втратив її, вона померла,
А він, виблагав для неї, нове життя.
Тоді, вона - зіркою воскресла,
Лише не було в її серце вороття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467973
дата надходження 23.12.2013
дата закладки 23.12.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Холодно" АВТОР: Віда Вансель
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466487
******************************************
Так боляче від холоду твого,
Неначе серце крига розчавила,
Бурульками наскрізь мене пробила,
Аж так нестерпно болячи! За що?
Скажи за що ти муку цю несеш,
Страждання у словах твоїх нестерпне,
І не зігрієшся віршами ти напевно,
Бо мріями своїми ти живеш.
Ах мрії, мрії ви вітрила зла,
У муках ваших напнуті вітрила.
А навкруги лютує вже зима,
І вітром виють сніжні заметілі.
А ти одна серед зими стоїш,
Розхристана, оголена душею,
І хоч тремтиш, та міцно ти несеш,
Оті вітрила напнуті тобою.
А віхола несе твій човен вглиб,
У Антарктиди сніжнії тороси.
Та ти не хочеш човен зупинить,
Лиш гірко плачеш й ллєш в долоні сльози.
Ну зупинись! Благаю зупинись!
Поглянь навколо іншими очима,
Ти молода і серденьком вродлива,
Все зміниться, ти тільки зупинись!
Залиш страждання, мрії всі спали,
Живи життям яке дається Богом,
Простішою любов‘ю ти люби,
І передбачуваною стань для нього.
І він знайде тебе серед снігів,
Обніме лагідно тебе рукою,
Щаслива станеш, і не стрінешся з журбою,
Лишень благаю, чуєш, зупинись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466848
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 18.12.2013
На дні океану одна із незримих пісчин
Розшукує щастя в зірок відображенні золота.
Сніжинка, вчепившись за глибу посеред зими,
Пливе так незграбно, нестримно. Іще непоборена.
Протягують руки, торкаючись їх кораблі.
Ні-ні. Не сідай. Не рятуйся. Там зникнеш. Розтанеш.
Вони неповторні. Таких не знайдеш на землі...
А зорі по одній згасають... хіба їх дістанеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466305
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 16.12.2013
Там, где я... На моей Луне
Куча книг, кружки чая, печенье.
Колыбельные в плейлисте.
За окном облажной звёздный дождь.
Там, где я... На моей Луне
Вместо крови льются по венам
Воды чистые волшебства,
От счастливого холода дрожь.
Там, где ты... На твоей Луне..
Я наверное там не бывала.
Может быть только в сказочном сне,
Может быть до рожденья...душой.
Там в садах плюшевые псы
Укрывают любви одеялом
Дождь сказал мне, что там хорошо
Для того, кто так любит покой.
Где-то там... Среди сети звёзд
Они будто привязаны чем-то.
Ведь твоя озаряет мне путь,
Вдохновляет на каждый мой шаг.
А когда облака наверху
Вновь закроют все звёзды брезентом,
Я поярче огонь разожгу,
Чтоб и ты не терялся в ночах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464901
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 10.12.2013
"Так сыпал снег" Віда Вансель
Вони сварились днем і ніччю.
Життя по різному текло.
Десь вітер вив і на узбіччю
Касеткою крутив кіно.
Вона йому супи варила,
Старі тарілки на столі,
Дні підняли свої вітрила,
Спішили стрілки, час мели!
Ось він чайочку приготовив,
Бурчить, пішов поїть її.
Молився. Рай для двох замовив,
Щоб Бог тримав обох в теплі.
Просив, щоб Бог додав хвилину,
Або хоч нічку без примар,
Щоб зaписать в касетці днину,
Отих нескінчених іх свар
Вони обнявшися лягали,
Ця звичка в них ціле життя,
Які б там дні в них не бували,
Тримав за руку, мов дитя.
Він ранком встав, вона лежала,
Дивилась тихо в небеса,
Це смерть впустила своє жало,
Їх спільна нічка погаса .
Ішов сумний, зима біліла,
Присів на лавочці спочить,
Бурчав. Чого ж спізнилась?
Побачив -йде! І він спішить!
Вона обняла й нарікала,
Сама ж тулилась до плеча.
Бач, лавка замала вже стала,
На руки взяв, мов дитинча.
Його знайшли –два дні минуло,
Всю землю вкрила пелена.
Нехай мете! Вони в минуле
Пішли разом, там де весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462548
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 26.11.2013
Дозволь, з Тобою, дивитись на небо,
Розчинитися ніжністю у снах.
Мені у житті більшого й не треба-
Лиш бачити щастя, в Твоїх очах.
Дозволь з тобою зустрічати ранок,
Усіх в житті, наших майбутніх днів,
Де щастя дивитиметься з фіранок
Через скло блакитних і мрійних снів.
Дозволь, мені, Тобі, подарувати
Ще безкінечне море дивних мрій,
Дозволь шалено так, Тебе, кохати
Як не кохали, в п'єсі, в жодній з дій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461511
дата надходження 19.11.2013
дата закладки 20.11.2013
По зимі, ті всі розтануть -
Сніги, й морозу картини крижані.
Людські серця, віддавшись в полон весні -
Відігріються й відтануть.
І потечуть веселі струмки -
Сріблясто-блакитні ниткі,
Немов стріли швидкі й стрімкі.
Аби розквітли перші квітки.
Щоб довкола скоріше все буяло
І зелень, і в серцях почуття,
Та щоби кожне серце покохало -
На весні, у розквіті життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460533
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Вже осінь прийшла,
У пожовкле золотаве листя -
Дерева вдягла.
І калина в червонім намисті -
Одиноко, понуро стоїть.
Іду вечірнім парком, по алеї -
Під ногами листя шерудить.
І сумно бо відцвіли вже лілеї.
Останні сонячні дні -
Я мов дитина, радію теплу,
Поки вони ще теплі і ясні,
Та вже чекаю зиму́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460518
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Как я злюсь на тебя - ты ушел, не простившись, сквозь осень.
Недослушал, не высказал, может быть недолюбил.
Недопел свою песню и рюмку не выпитой бросил…
Как Владимир Высоцкий, которого боготворил.
Ввысь смотрю я и вижу всегда журавлей вереницу
О которых ты пел, а теперь вожаком стал для них.
Книга жизни написана вся: за страницей страница
Почему же пробелов не счесть между строчек моих.
Не могу без тебя этим небом сполна надышаться,
Даже ясным и солнечным днем без тебя не светло.
И уже выше туч никогда мне одной не подняться,
Просто стала вдруг птицей, которой сломали крыло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459536
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Зажурилась осінь, зажурилась,
Голівонька до долу схилилась.
Зажурилась осінь та й плаче -
Щастя у Бога, у долі жебраче.
Зажурилась осінь дощами,
У смутку розчинилась рядками.
Лиш плаче сірими днями -
Зажурилась осінь віршами.
Зажурилась й запалила свічку,
Дощами омила біле личко.
За людей, Богу, помолилась -
Пішла до сну і перехрестилась.
Зажурилась осінь й заснула,
У сиву ковдру землю огорнула.
Золотавим листям укрила -
Спи ж моя, земле, осінь мила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457952
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
Готувала осінь; чаклувала -
Дощ із вітром намішала,
Туману трохи ще додала,
Багрянця у страву домішала.
Погожі дні, десь ще спіймала -
Золотом смуток розбавляла,
Срібними нитками присипала,
Блакиттю страву заправляла.
Коли ж все, це приготувала,
То під небом столи́ накривала
І стравою тою, усіх частувала -
Сама лиш смуток куштувала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457959
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
Скінчилась вистава, гра -
Й розійшлися вже актори,
У залі темрява, пітьма
І лише тиша, виграє акорди.
Тих невідомих нам ролей,
Що не побачиш й на екрані -
Примари, марива тіней
І тиша, тиша в залі...
Скінчилась й наша гра -
Кохання дивна п'єса.
Не повірю вже, в Твої, дива
Не моя́, крижана принцеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455300
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Мене, кохати? - Ні, навіщо? -
Я піду, там де вітер свище.
І знайду я ту, що кохати буде,
Ну, а Тебе, моє серденько забуде...
Раз нема кохання поміж нами,
Якщо воно, від нас - втекло.
Моє серце кохало, Тебе, до нестями
Твоє, ж серце було холодне мов скло...́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454578
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Десь там, за горами, долами -
Осінь стелиться дощами,
Туманами вкриває місто,
Калину вдягає в червоне намисто.
Розфарбовує принишклий сад,
Пензликом, зловив його у смуток -
Яскраво-золотавий листопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453913
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 11.10.2013
[i]У повітрі знову пахне дощем,
Осінь, за вікном – жовтень золотавий,
Легкий лежить на серці, смуток й щем -
Він як і ця осінь, такий яскравий...
Легенький вітер, горіх колише,
Гомонить з яблунею та вербою.
День – життя нову сторінку пише –
Фарбами срібною та золотою.
Сутінки, а осінь все ще чаклує,
Готує свої останні дива.
Вона пензликом старанно, малює
Та за дверима, чатує зима...
І холодно і зимно вже, так зимно
Не у повітрі, ні. В моїй душі...
У Твоєму місті, чомусь так дивно
Ця осінь, смутком лягає в вірші...́
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453548
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 09.10.2013
Вслухаюсь в кроки,
За дверима тиша...
Ти мені потрібна лише,
На Тебе чекав всі роки...
Чекав, молив, благав...
Щоб доля, нам, зустріч дарувала
І все нові світанки зустрічав,
Поки вона нам зустріч готувала.
Де стільки часу ти була?
Якими стежками блукала?
І як без мене жила?
І на мене так довго чекала? -
Доки нас, доля, з'єднала...́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453339
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Кожен має своє болото.
Вічні справи, нелюбима робота.
Не -щасливе (-розумне) кохання,
Кожен день ми говорим "востаннє!"
У когось алкоголь, наркотичне.
Чи пусті балачки про щось вічне,
А ще краще - плітки повсякденні,
Купа планів на завтра - щоденні.
Воно смокче, а ми не противимось,
І все вірим, що завтра вже змінимось.
І все глибше, і глибше сягаємо...
Всі надії на дно відпускаємо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452620
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 05.10.2013
Щось є в ночі таємне та містичне,
Те - чого, не має день у своєму світлі ,
Щось - казкове, яскраве та незвичне
Це містить ніч у собі, у повітрі...
Старенька казка наче знову ожива
Відкриваючи нам цілий новий світ,
Панянка Ніч змушує вірити в дива
І полум'ям вогнів шле усім привіт...
Ліхтарі запалюють ними усе місто
Лишаючи дневі буденні турботи
Знову Ніч вдяга своє нове намисто
І йде в танок до ранку, до роботи...́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452136
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013
Далеко видніються гори, мене завжди вабили гори, а попереду розкинулися не великі будинки міста. Деякі сміливо дивляться на Вас, інші визирають із-за зелених дерев. Котрих вже торкнулася пензликом осінь. Чарівниця осінь.
Дні ще по літньому теплі, а вечори і ранки прохолодні. Я із своєю подругою Кішкою мешкаю у просторому будинку на окраїні Ужгорода. Наш будинок великій, просторий - заставлений старовинними меблями. В довгі прохолодні осінні вечори - я з Кішкою розпалюємо піч і тоді кімната наповнюється теплом і приємним потріскуванням хмизу. Я дуже люблю свою Кішку і вона мене також. Мені подобається як вона сердиться і іноді, я серджу її навмисно. Здається тоді вона стає ще гарнішою.
Бувають дні коли ми з нею ходимо гуляти, містом, по набережній, ми блукаємо алеєю, а під ногами приємно шерудить різнобарвне липове листя. Або йдемо на міст і годуємо качок, які завжди раді нашим візитам... Потім ми повертаємося до дому і п'ємо чай. Я чорний з бергамотом, Кішка зелений з жасмином. Потім Кішка читає мені свої вірші ніжно муркочучи. І вже досить пізно темної ночі ночі - стомлені та щасливі ми лягаємо спати.
Це все - дрібниці, деталі - але Кішка, любить їх. І каже, що помічати їх - це і є справжнє́ щастя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451487
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Коли щезне світ,
Коли вже й нас не буде,
Через безліч тисяч літ,
Коли сама Земля усе забуде.
Коли забуде і життя
Кожне слово мить і почуття.
Коли вже не буде вороття,
О, Янголе, прийди і вирви мене
Із забуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452082
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
Що написати, Тобі, я маю? -
Аби Ти, вірила ще сильніше,
Написати,що я, Тебе кохаю?-
Кохаю... За життя міцніше...
Як завірити, Тебе, у цьому
Коли не віриш, Ти, мені? -
Мій Янголе, у житті моєму
Ти дорого-цініша за всі скарби земні...
І не треба сонця, неба ані зір -
І життя без Тебе, теж не треба
Лиш, Ти - мені потрібна, лиш првір!
З Тобою душа летить до неба...
З Тобою розділити небо, хочу сьоме,
Тобі віддам усе, що попрохаєш,
Моє кохання до Тебе у всьому -
Янголе мій знаєш, Ти це знаєш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452103
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
Лес виднееться в дали -
Деревья в зеленой одежде стоят,
А по небу серые-стальные корабли -
Тучи как птици летят.
Вокруг расскинулись бескрайние поля -
Они разноцветным застелены одеялом,
Чудные пестро-зеленые моря,
Где ветер гоняет волны, вал за валом.
Природа, где так хорошо отдыхать,
От города - из железа, стекла и бетона.
Теплым вечером так хочеться закаты встречать -
Здесь. А не из окна высотного дома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451895
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 01.10.2013
На спомин, на згадку,
Щоб Ви, завжди мене пам'ятали
Подарую Вам свою фотокартку
Щоб хоч інколи мене згадали.
І можливо, помолились
За моїх рідних і за ме́не.
Аби ми ще хоч раз зустрілись
Допоки світить сонце променеве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451885
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Я узнаю тебя...когда-то.
Может и не на этом свете.
И в душе заиграют сонаты.
Дождя капли запляшут, как дети.
Звёзды в море падут...наверно...
И Луна мне с небес улыбнётся.
Ты последним будешь и первым.
И пусть кто-то с меня посмеётся.
И кричать со мной в такт будет ветер,
Только я не почувствую даже.
Ничего.Лишь тебя заметив,
Взгляда не отведу отважно.
А потом убегу рысью...
Буду бегать ночами в поле.
И кричать тебе «приснись мне!»
Только я не засну более..
«Почему ты ждала? - спросишь.
Неужели пустыми все были?»
Да наверное, нет вовсе.
Просто были полны пыли...
Я могу тебя ждать вечно..
Даже пусть не на этом свете.
Я узнаю тебя...конечно...
Мы счастливыми будем...как дети...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451788
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Это чУдно - любить тишину.
Хотя мне говорят - "постарела".
Никогда не любила весну,
Не всегда жила так, как хотела.
"Посмотри на себя! На глаза! -
Они больше ничем не искрятся...
Не очистит их даже слеза"
Так, как я - жить, наверное бояться...
Это чУдно - стихи ни о чём.
Эти мысли, пропитаны пастой.
Эта вечная дружба с дождём.
Эта осень - она ведь прекрасна!
Нет, не слышат...У них холода.
Как-то странно...а я живу в счастье.
Постарела, наверно? О да.
Но мне здорово так в одночасье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451548
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Всё к лучшему. Уходят? Пусть идут.
Мне не страшны октябрьские грозы.
Останутся любимые дожди,
И верные январьские морозы.
Замёрзну? Нет, замёрзнуть не боюсь.
Мне холодно всегда и в сердце осень.
Давно привыкла к холоду и пусть
Он в унисон мне сердце подморозит.
Надеюсь, но не знаю ничего..
Но делаю, так нужно мне...упрямо.
Я знаю, дорогое большинство
Меня, увы, давно не понимает.
А сердце замирает на чуть-чуть
Порой даже от мысли «что же скажут»
И кстати...ведь когда-то все уйдут.
По одному... и к сожаленью даже
С собой отсюда ты не заберёшь
Ни друга, ни толпу, ни даже мужа.
И ты одна лишь в свою дверь войдёшь.
Уходят? Пусть идут, им это нужно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451546
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013
На Дерибасівській зустрілись
З Відою Вансель у Одесі.
У небі хмарки розлетілись
Туманно-сірі і білесі.
Всміхнулось сонце, засвітило.
Пустились з Відою гуляти.
Добро із уст її бриніло,
І щирість розривала лати.
Ось Воронцовський, колонада.
Ось тещин міст, в колодках серце
І оперний – гостей принада.
Тут зграя птахів грає скерцо.
Прощаємося. Янголятко
Віда й тепло мені лишає.
А я їй цьом і шоколадку.
Хай Бог "джек-пот" їй посилає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449961
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 19.09.2013
В нас сьогодні задощіло.
Люди, знаю, не люблять дощі...
Та мені лиш вони і злива -
Найкращій бальзам для душі.
Я, як завжди, без парасолі,
Звісно, додому пішла,
Там мене, майже посеред поля,
Злива хороша знайшла.
Душу мою вона вимила швидко,
Біль позмивала і страх,
Та потім, душа по секрету сказала,
Що умивалась в віршах.....
~ ~ ~
Я связываю тонко паутину,
Я осени вплету туда листы,
А дождик тихо заморожу в иней
И всё это на чистые холсты...
Нет, не картина и не панорама,
Пусть это будет в мир иной портал,
И если вдруг подумаешь "устала" -
Ты в тот же миг окажешься вдруг там.
Там вечно серый дождь с туманом бродят,
Как джентельмены руку подадут,
Слова...такие нужные находят.
До дома душу на руках несут.
Там тучки-поезда уже летают,
Там можно поваляться в облаках,
И звёзды фейерверками сияют,
А осень несёт счастье на руках.
Луна там утопает в океане,
И, кажется, нашла свою любовь.
А ветер резвый носится кругами,
Заставит улыбаться тебя вновь.
Там лилии, цветочки полевые,
Я их сама садила у горы...
И он всегда-всегда подарит силы.
Портал - в счастливый самый вечный мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449874
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Ми завжди в поспіху! Дрібниці життєві ,
Крадуть усі наші вільні хвилини,
Зникають безвісти, неповоротні дні ,
А от думками, я до тебе лину.
Хоч віртуальна наша дружба, все ж цвіте ,
Часом і слів для цього не потрібно ,
Давно думки у нас поєднані в одне,
Не сестри, друзі, а такі подібні!
Віршуємо! Нехай мовчанка в гості йде!
Посадимо її десь на покутті ,
Застелимо столи, нехай думки пряде!
Ми ж ними будемо любов’ю скуті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449088
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 14.09.2013
Віда Вансель - Что мне надо для счастья?
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448557
-------------------------------------------------
Ти для мене тендітна, як квітка...
Як билиночка ніжна в степу.
Я люблю, в очах ніжні лелітки,
І надію в них знову знайду.
Ти повір мені,мила, кохана.
Будем разом світанки стрічать.
Ти моя незрівнянна, жадана.
Знаю, можеш мене пробачать...
Як на квіти впадуть самоцвіти,
Я до ніг тобі кину букет.
В твої коси вплету малахіти.
Ми почнемо новий вже сюжет.
Ти чекай мене, мила, єдина,
І не вір, що там вітер шепоче,
Що засипав стежки листопад..
Я до тебе прийду опівночі...
Ти повіриш? Не буде вже зрад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448652
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013
Навіяне віршем Віди Вансель http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447444
---------------------------------------------------------------------------
Тихенько шарудить у листі дощ,
А я думками знову біля тебе.
Ти залишився в літі... Ну і що ж?
Але ж чому душі така потреба?
Так хочеться торкнутися лиця.
Відчути так до болю рідний подих.
І мрія ця здається так проста,
Та люблячі серця занадто горді.
Та я цілую все ж тебе в думках.
І як тоді, так ніжно пригортаю...
А вітер тарабанить по шибках.
І я тебе, як завжди, пробачаю...
Холодний дощ навіяв легкий сум.
І лиш бажання серце зігріває.
Це осінь доторкнулася до струн.
І серце в безнадії спочиває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447690
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Вона
Привіт ... Пишу тобі , навіть не знаючи твого імені. Пишу , щоб не зійти з розуму ... А може той лист взагалі адресований не мені? Але я повірю... Ні. Не тому, що я так романтична... А від безвиході та безсилля. Я померла... ні-ні , я жива фізично, але душею... Знаєш , мені здається в цьому житті ти повинен бути хоч комусь Ангелом. Хоча б собаці . А я просто зависла між небом і землею. Мене пам'ятають у цій країні тільки завдяки тому, що я щомісяця вношу квартплату та сплачую комунальні.
Це зручно - не жити... ще яка економія . У мене давно не вмикається світло... пішли вхід десятки свічок, які я раніше любила колекціонувати. Я б не запалювала і їх, але мені хочеться писати тобі вечорами. Я давно не відчуваю болю. Це зпочатку, він з'їдав мене... біль , ненависть , образа, страхи... знав би ти, як мене пожирали страхи. Кожен вечір... Правда іноді я навіть посміхалася, іноді від розчулення, іноді від веселих жартів, прочитаних на уривку газети , іноді плакала ... А зараз ні-чо -го. Порожнеча ... Ти єдиний , хто тримає мене тут. Все інше завдає мені болю ... Я вся ніби перетворилася на одну суцільну рану. І мені боляче від усього. Від поглядів людей, від розмов зі старими знайомими , від шушукання пліткарок - сусідок ... Я вже два місяці не виходила з дому . Хіба що вночі. Дивно, виявляється, у нас навіть дві « Ванілі » , але обидві я обходжу десятою дорогою, надто вже мерзенні спогади ...
Чесне слово , я вже не пам'ятаю як це - грітися під сонцем. Не розумію, чому йому так радіють. Та я б всі дні перетворила в ночі ... тихі ночі ... і тільки вітер з дощем перешіптувалися в них. Ось так я б прожила вічність ... Але я розумію, що це неможливо. Що потрібно чогось прагнути, щоб бути в суспільстві ... така ,як зараз , я навряд чи потрібна людству . Хіба що для пліток... так, для пліток я - підходящий об'єкт,що різко виділяється з цього чудного натовпу.
Це так дивно ... приручити самотність ... побратися з нею. Начебто іноді вона тебе і дратує , як шкідливий чоловік . Але ти з кожним днем закохуєшся в неї сильніше... мені здається , я більше ніколи не зможу вести колишнє життя. Я - черепашонка , яка знайшла загублений панцир. я живу вночі , я дихаю нею .
До перших ознак світанку я лежу, дивлячись на зірки . Ти знаєш скільки з ними пов'язано історій? Про богів і богинь , героїв, напівлюдей, міфічних тварин , царів і пастухів - однакових у своєму роді простих смертних. Я дивлюся на них і все думаю про їхні долі ... Вони теж люблять ніч ... бачиш , як світяться від щастя? я б так хотіла стати зірочкою. Першим ділом я б відшукала тебе ... я б світила тобі і моє життя мало б сенс. Хоч якийсь ...
Я принесла тобі нові листи. Під наше дерево.Наше дерево, під яким разом ми ніколи не сиділи. Але це наше дерево. Тільки наше. Неможливо! Ти знов був тут...твій лист... я так дорікаю собі, що не знайшла сил прийти сюди раніше!
Втім, знаєш. Ми ще так молоді... Попереду все життя і ми обов'язково зустрінемося . І якщо потрібно, я буду чекати тебе до сивого волосся .
Ні! Не так ... Я не можу приходити сюди щоночі , але ... якщо ти читаєш ці слова , то значить вже знаєш про історію Вероніки . Коли її сузір'я буде чітко видно на Зоряному небі , ми щоночі будемо приходити сюди , хоча б на годину ... А якщо ти мене не зустрінеш , то залиш свій лист , я обов'язково прочитаю його, я знайду тебе.
Цілую . Ти - мій персональний Ангел . Я щаслива ... Знову незаслужено ... але шалено щаслива.
Він.
Два місяці я ходив у визначене місце, у призначений час... Але мої очікування постійно виявлялися марними. Я зневірився... Мій лист все так само лежав на місці - ніким не піднятий, нікому не потрібний... Я вже вирішив, що Доля більше не зіштовхне нас... Хоча може навпаки якраз вона нам і заважала? Я перестав приходити...
Я більше нічого не чекав. Але, ти не повіриш! Я їхав трамваєм і абсолютно байдуже дивився у вікно. Як завжди слухав музику у плеєрі, до мене підсів якийсь занадто балакучий дідусь і я не знайшов нічого краще, ніж споглядати пейзаж... Нічого цікавого, але слухати про чиєсь життя не хотілось зовсім. Коли трамвай зупинився на черговій зупинці, я почув противний крик якоїсь поважної на вигляд тітки. Вона так верещала, що її було чутно навіть крізь мої навушники. Я повернув голову і побачив того самого чорного пса... Як ти його там назвала - Андерсон? Ця дурепа стояла від нього на далекій відстані, але кричала так, ніби він вже її покусав.
Стрімко, не лишаючи часу на роздуми, я підскочив і побіг за ним. Я біг так швидко, як міг, але сил забракло. Пес зник десь за поворотом вулиці. Я розізлився. Краще б взагалі не було цього дурноватого пса.
День був зіпсований. Я вже не встигав по справах. І просто йшов десь, куди дивились очі. Я не знаю, як я опинився в тому парку. За внутрішнім голосом? Я в таке не вірив раніше...
Вже звичним жестом я дістав свій лист з-під листя, потримав у руках... Вже хотів було покласти назад, але все так само підкоряючись якомусь внутрішньому пориву, вирішив перечитати ... І виявив на аркуші твій почерк! Ти була тут! Була! Усередині все буквально підстрибнуло від натовпу емоцій ... Серце шалено билося в грудях, коли я читав ... Я не дочекався ... Вочевидь, мені потрібно було проявити більше терпіння, ходити довше ... Але, на жаль.
Вдома я швидким поглядом пробігся по рядках ще раз. Волосся Вероніки ... Включив ноутбук, відкрив менеджер пакетів, знайшов Stellarium, встановив... Чекаючи закінчення установки, читав про наше (тепер наше) сузір'я... Запустив вже встановлений планетаріум, вибрав місце розташування, дату, час ... Виявилося, саме в цей місяць сузір'я навряд чи буде добре видно... Воно на самому краю небосхилу. Куди ж ти ховаєшся, Вероніка? Ти потрібна нам ... Втім, твоя відсутність нам не завадить, я сподіваюся. Знай, я буду приходити незалежно від того, як добре буде видно Волосся Вероніки на моєму небі. Навіть якщо воно гратиметься з нами в схованки, ховаючись за хмарками, я все одно приходитиму.
Чекаю на тебе. Ти не прийшла ... Чому ти не прийшла? Що сталося? Я місця собі не знаходив ... Чотири години я чекав ... Злився ... Зневірявся ... Я не знав, що думати. На душі було гидко. У ту ніч я так і не заснув. Перевертався, стискав зуби, стискав кулаки. Від злості. Від безсилля. Звичайно, можна було припустити, що тобі завадили якісь життєві обставини ... Форс-мажор який-небудь... Але це не могло ніяк вплинути на мої емоції. Я був у розпачі.
Але тепер я знаю, що в мене є свій Янгол. Я не вірю, я знаю. Все інше немає ніякого сенсу. Ми зустрінемося. Обов'язково. Залишилось потерпіти зовсім трохи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446344
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 30.08.2013
Навіяний віршем Віди Вансель http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444403 ( другий вірш).
Ми зустрілись колись випадково,
Як дурманив акації цвіт.
І здалося, знайшла я підкову.
Неймовірний душі був політ.
Скоро свято душі стало буднем.
І торкнувся душі гіркий щем.
Прояснились слова ті облудні.
А стосунки - вчорашнім борщем.
Ось ти зараз сидиш біля столу,
Щось бурмочеш неясно під ніс.
Опустив свої очі додолу,
Але я зрозуміла їх зміст...
Що ж, іди! Я тебе не тримаю!
Мабуть, доля моя вже така.
Будь щасливим. Тебе відпускаю.
Обміліла кохання ріка.
Але що це?! Кажу про кохання?
Тебе бог обділив ним якраз...
Значить буде без сліз це прощання.
Розійдемось тепер без образ.
Промайне, пролетить іще літо.
І постука у двері зима.
Але двері для тебе закриті.
Не тупцюй під вікном задарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444445
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 20.08.2013
З неба темного
Зірка злетіла.
І неначе відбиття світла денного
Вона янгола зустріла.
- Ой Зіронько-Зірка, стривай
- Куди ж ти летиш?
- Лиш єдину хвилину ти на мене зачекай.
- Ой Янголе, хоч ти мене облиш!
- Ой Зіронька-Зірка, для чого це кажеш?
- Ти ж людям надію даруєш.
- Розумію, що серцю не накажеш
- Та через, що ти, себе так мордуєш?
- Янголе, мені все набридло
- І для цього жорстокого світу світити –
- Так остогидло,
- Що навіть не можу про це говорити.
- Бо люди сповнені лише зла та насилля
- Янголе, я вже не можу й не хочу бачити те.
- І нема в мені вже сил, згасаю від безсилля
- Коли бачу, як вони руйнують усе, що було колись святе!
- Зірко, а як же кохання,
- Та інші святі почуття?
- Що без чекання
- Собою наповнюють людські життя?
- Янголе, що кажеш кохання,
- Та інші святі почуття?
- Та те є так зване кохання –
- Приносить лише біль і страждання,
- Від якого вже не буде вороття.
- Зірко, ти віру втрачаєш, я бачу,
- Але принаймі твоя надія ще жива.
- Облиш мене, Янголе, допомогти мені, ти, вже не в змозі
- Бо не потребую допомоги, я.
- Тож вибач, але здається мені, що нам не подорозі,
- Бо в кожного з нас дорога своя.
- Що ж бачу, що я не буду почутий,
- Бо не хочеш чути ти,
- Я, ж твоєю відповіддю скутий
- Тож куди зібралася – лети,
- Мені, тебе, вже не вберегти!
І вона по волі полетіла,
З янголом попрощавшись
Та як того, сама хотіла –
Згасла, в темряві зоставшись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425834
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 10.08.2013
Люби і знай свій рідний край –
Природи дивної розмай
Безкрайнії простори –
Ліси, долини, гори,
Білий цвіт калини
Біля дому кожної родини
Нехай будуть завжди у серці твоєму.
Люби батьківщину всією душею,
Всім серцем люби,
Це почуття навік збережи.
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428028
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 10.08.2013
У височінь, у далечінь
Відлітає літак.
Розсікає небесну синь
Дивний сріблястий птах.
Як вільно та гордо він летить
У небесному просторі.
Він наввипередки з вітром мчить
І здається, що лише мить – і сховається за зорі.
Летить, по собі слід лишаючи
Немов на синьому білу нитку,
Куди летить, чого шукаючи –
Чи оксамит дорогоцінний, чи диво квітку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428243
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 10.08.2013
Незбагненні
І не оціненні
Ті надбання-
Які дарує нам кохання,
Які несе любов
Із вірою та надією знов і знов.
Велич, радість та красу-
Подарували вони,мені,свого часу.
І я, вдячний їм
За те,що дещо змінили на краще
в житті моїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427058
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 10.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2013
́Кохання -скільки сенсу в цьому слові,
Скільком людям знайоме це почуття,
Воно, воно знайоме кожній мові
І чого вартувало б без нього життя?
Оспівували люди в усі часи те почуття,
Що нам з народження відоме,
Бо із любові ми починаємо своє життя
І кохаємо усе своє життя свідоме.
Але любов — як і життя
Різною буває.
Любов материнська,братська — теплі ніжні почуття,
Але найгарніше, найпалкіше почуття — у людини, що кохае.
Любов, кохання — то одне єдине
З небагатьох радощів земних.
Воно ніколи і нівчому неповинне,
То е безцінний подарунок для усіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425659
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 04.08.2013
Отпущу в небо я свою синицу
И с надеждой отправлюсь ловить журавля,
Розовой мечты-синюю жар-птицу
И пусть люди твердят,что я, зделал это зря.
Пусть твердят, что лучше в руках синица
Чем в небе журавль,
А, я верю, что поймаю свою жар-птицу
И ты поверь...
Поверь, что удача тебя настигнет
И чудо стороной не обойдет,
Счастливый миг наступит -
Твоя жар-птица, тебя, ждет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427410
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 02.08.2013
[i]́У часі незгод
І різних життєвих пригод
Жадана мить рожевих мрій,
Блакитних снів
Манить мене у вирій
Крізь темряву одноманітних днів.
Туди, де яскравими барвами світу,
Без клопоту і проблем,
Все віддано гарячому літу
І де росте багряний клен.
У місце злагоди і спокою,
Туди мрія кличе мене за собою,
А я за нею йду ́-
Можливо там, я ліпшу долю знайду.
́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430579
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 01.08.2013
[i]Ти гарна, не лише в віршах,
Але й в повсякденному житі
Ти – Янгол лише мій, у моїх снах
Дозволь ж до тебе підійти…
Ти казала, що мене причарувала,
Та, Ти й Сама, не знала того,
Скільки ж мені подарувала –
Щастя, кохання, ніжності усього
Тебе, кохаю – більше за життя,
Більше неба, вище усіх зір
Ти, мені лише, лише повір…
Збережи ці наші, почуття…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440945
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 01.08.2013
Вона пускала у струмочках фантики ...
Сама собі варила каву зранку ...
І мріяла про принца і романтику,
Рахуючи ромашки на фіранках ...
Вона уміла слухать дощ за вікнами,
І розуміла, що шепоче вітер ...
Її слова були для інших ліками ...
А їй ... ну хоч би раз хто сльози витер ...
Вона завжди була для всіх промінчиком -
Світила, звеселяла, зігрівала ...
А свою тугу, крихітним камінчиком,
У черевички від людей ховала ...
Вона кохала...Чи була коханою? ..
Нелегко закохатися в дивачку ...
Душа щеміла вирваною раною -
Не треба їй любові, як подачки! ..
Вона пускала у струмочках фантики ...
І дарувала без остатку ласку ...
І свято вірила у принца і в романтику,
Що хтось напише і для неї казку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439759
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013
́[i]Небесні очі –
Сняться мені щоночі,
Їх володарка дівчина –
Вродлива наче – квітуча калина
Блакитні очі,
Очі дівочі –
Приходять у мріях мені щоночі
І думкам не дають спокою –
Немов би знаходжусь під ворожбою,
А може люблю, ті очі блакитні,
Такі глибокі та привітні,
Тої дівчини – яку кохаю…
І нашої зустрічі час –
З тривогою, та надією чекаю…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439065
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
́[i]Розхристане небо дощами,
Твоє кохання до нестями,
Ти обдаровуєш мене, віршами,
Та цілуєш, цілуєш дощами…
Ти вітром торкаєшся до мене,
Веселкою лише мені всміхаєшся
І наше кохання таке шалене,
І знаю, Ти, мене дочекаєшся…
Ти вірші присвячуєш мені –
Я ж Тобі – усі світи дарую,
І, Твої, очі блакитні, чарівні –
Янголе, знаєш, як за ними я сумую?..
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439045
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
́Мій світ –
То камінь багатогранний,
Що в землі пролежав багацько літ
Немов алмаз коштовний і чеканний.
У ньому кожна грань
Виблискує і світиться на сонці,
Він живий і росте немов герань
У моїй душі, дивлячись на білий світ, через віконця.
Мій світ – то світ примар,
Василісків і вампірів.
Я, його створював немов би каменяр
Зі смарагдів, рубінів і сапфірів.
Мій світ – то світ рожево-ніжних мрій,
Що немов зоря вечірня за собою кличуть,
То світ віри і невмирущих надій,
Що лише благ всіляких зичуть.
То дивний світ сповнений кохання,
Ніжності, любові і краси.
Він – то я і мої уподобання
Крізь всі віки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426534
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 22.07.2013
́[i]Душа, на волю рвется,
А сердце, томится в груди
И хочется жить, и песня тихо льется
О том, что все печали, позади.
Душа стремится за заборы и ограды –
Туда, где вольность и простор
И уйти отсюда рад бы,
Но не перелететь высокий мне забор.
И я тоскую словно в клетке птица –
Потерявшая - свободу навсегда.
И лишь душа, к небу в высь стремится –
Не ведая, что не улететь уже ей некогда.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431470
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 22.07.2013
[i]Люди, навіщо ви забули
Рідну мову?
Хіба ви не пам’ятаєте -
Материнську пісню колискову?
Яку вона колись співала
Коли вас – дитиною колихала,
Та як першим словам навчала
І радіючи за успіх – цілувала.
Навіщо ж тепер ми цураємся –
Свого коріння, мови, звичаїв.
Забуваємо, а не навчаємось –
Мови своїх пращурів.[/i]
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431023
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 22.07.2013
́Я пам’ятаю, той день, ту мить –
Коли зустрілись ми з тобою
І нехай душа моя болить,
За нездійсненну мрію мою.
У розлуці зараз ми,
Але я й досі у полоні твоєму.
Тому, що лише єдина, ти –
Навіки живеш у серці моєму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428025
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 22.07.2013
[i]Одиноко, черное дерево стоит
Припорошенное снегом.
Тревожно, беспокойно спит
Черное на белом.
А ветер гнет его, пытаясь поломать
И дует все сильнее,
От боли хочется кричать,
Но черный ствол, лишь изгибается сильнее.
Дерево с трудом удерживает
Седую шапку из снега и ветвей.
И видно,как страдает
Одиноко на холме, ́среди полей.
Но вот настает рассвет
Яркими красками вокруг все озаряет.
И этот свет как и через сотни лет
Рассеивает мглу и мрак бесповоротно отступает.
И смерть уходит...
Ее прогонит свет, растопив лед
И вновь дерево оживши-расцветет,
Ведь за рассветом, скоро и весна придет.́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431782
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 22.07.2013
́[i]Яркими красками играет закат
Отбиваясь в стекле,
Растворяясь во мгле,
День уходит, что ж, я очень рад.
И грустно и весело мне,
А закат все рисует…
Облака разными цветами
Словно красный с голубым, рифмует
Кажется вот- вот сотрется грань между мирами.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433706
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 22.07.2013
[i]А я кохав,
Та не був коханий.
А я чекав,
Та не був жаданий.
І мріяв,
І в мріях розчинявся,
Неначе ніжний вітер віяв –
Я почуттям у полон здавався
І не міг прокинутись від сну,
Що підхопив мене на свої крила,
Та у всьому звинувачував лише весну –
Яка мене коханням немов ковдрою накрила.
́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431469
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 22.07.2013
[i]Життя безцінне.
Щаслива мить.
Відчуття нестримне,
Коли душа, неначе птах, у вир летить.
Коли живеш ти почуттями,
Немов останній раз у світі цім.
І нехай ідеш тернистими шляхами,
Люби життя перед усім.
Май у серці надію
На щасливе майбуття,
Май у серці казкову ти мрію
І втіль її у життя.
Не впадай у відчай,
І надії не втрачай.
У цьому жорстокому світі
Люби життя, співай, кохай.
́́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431018
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 22.07.2013
[i]Я маю бажання таємне
Зустріти справжнє кохання.
Щасливе, взаємне.
Щоб було усе, немов у казковому сні, -
Ніжні почуття і перші квіти на весні.
Щоб мрії збувались,
Щоб люди кохали, кохались.
Нехай життя буде, мов казковий сон,
А наші серця б'ються в унісон.
Я хочу, щоб жорстокий час не мав над нами влади,
Щоб відчути щастя, кохання, злагоду
У цьому світі безмежному,
Широкому, просторому, безкіннечному.
Я хочу,щоб збувалось все, що загадав,
Усе, про що мріяв, молив Бога і так чекав.
́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431219
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 22.07.2013
[i]Искусственный рай,
Химическое счастье...
Ты, мне, лишь пообещай
Никогда не принимать в этом участье.
Никогда не ведай о, восторгах, тех,
Что в иллюзиях нас окрыляют,
Они, с собой несут лишь боль и грех -
Отравляют тело и душу убивают.
Искусственный рай...
Не понаслышке мне знаком,
Но тебя прошу, пообещай!
Никогда не оказываться в нем.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429693
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 22.07.2013
[i]Ангел мой я очень сильно Тебя люблю, больше Солнца, больше Неба, Больше жизни и выше звезд…
Я люблю Тебя… Ты – Ангел, настоящее Чудо в моей жизни. Я благодарен Небу, что ты у меня есть, я люблю Тебя… Ты, боишься меня потерять, но не стоит, ведь я никуда не уйду от Тебя, просто поверь. Не уйду даже если Ты, меня будешь прогонять. Ведь и я тоже очень боюсь потерять, Тебя… Ты превратила мою жизнь в волшебную сказку, спасибо, Тебе за нее… Я люблю Тебя… Даже если весь мир будет против нас – я буду всегда любить Тебя… Ты часто повторяешь, что наверное не стоит быть такой как Ты, но зачем меняться, зачем быть как все? Пусть Тебя не любят сотрудники, но за то Тебя любят, Твои больные, а это намного важнее… Ведь Ты, даришь им столько доброты и тепла, просто когда держишь их руку и гладишь своей… Знаешь у меня как-то было плохое настроение, я шел в город и по дороге мне просто улыбнулась незнакомая девушка и сразу стало так хорошо-хорошо, разве трудно людям сделать, что не будь хорошее? Наверное, нет. Ведь просто улыбнувшись можно поднять настроение другому человеку. Но к сожалению люди, в ежедневной суете просто забывают про это… В погоне за успехом, деньгами – мы часто забываем о, чем-то самом главном… Помнишь я, рассказывал Тебе, о том, как ехал в маршрутке и старушка попросила водителя подвезти ее, всего лишь две остановки, а он – отказал. Я не слышал сначала и мне было грустно от того, что я мог помочь и не помог… Я бы заплатил за нее… Потом я хотел нагрубить водителю, зачем – чтобы он понял и представился случай – он закурил в маршрутке… Я хотел сказать, что у меня астма, но не сказал, Бог ему судья… Но все же я поругался с ним – он проехал мою остановку… Ты, хочешь написать роман, чтобы показать, что любовь есть. Знаешь я не знаю кто написал это стихотворение, но в нем наверное правда –
“Любовь искали и боготворили,
Любовь теряли и не берегли,
Любовь не существует, люди, говорили –
А сами умирали от любви…”
Все же может кто-то прочитает Твой роман и измениться, как Ты, изменяешь меня… Знаешь я тоже давно хочу написать роман, но написав лишь несколько страниц забрасываю, почему? – Не знаю. В моем романе должна была быть сцена где, бабушка героини умирает от инсульта в реанимации и героиню с мамой – врачи, даже не пускают к ней… Теперь я не напишу, потому, что есть такие медсестры как Ты… Знаешь, я, не ангел и тоже часто приношу боль близким мне людям, но мне больно смотреть когда делают зло… Мне всегда хотелось делать добро и я делал, как мог, пусть маленькое, незначительное, но делал… И, Ты, учишь меня этому… Я люблю Тебя…
Ты также часто спрашиваешь, что Тебе для меня сделать, но мне ничего не надо просто чтобы Ты была счастлива и всегда была со мной… Я молюсь за Тебя… Я прошу чтобы у Тебя, все было хорошо, чтобы я заболел или умер вместо Тебя, ведь для Тебя и жизни не жалко… Я люблю Тебя и хочу, чтобы Ты, научила меня любить – так как любишь меня, ты…
Почему, я не отправил это письмо, Тебе на почту? Просто чтобы люди прочитали и задумались…
Люблю Тебя, мой Ангел…
Твой Валерий
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438813
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
́[i]Вона, подарувала –
Мені надію,
Вона, розповідала –
Про свою мрію.
Вона мені казала,
Що вже так давно на те чекала
І сумувала, сумувала –
Бо кохала,
Бо кохала до нестями.
Та й так жила днями і ночами –
Жила лиш тими почуттями.
Та небо плакало дощами –
Немов разом із нею сумувало.
Тоді, Вона іще не знала,
Що доля нам зустріч віщувала
І як веселку, після дощу –
Кохання дарувала…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438621
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Я к тебе обращаюсь, пиши!
И не слушай напрасные споры,
Что твои на письме "разговоры"
Не по вкусу для чьей-то души.
Ты ведь можешь творить, так твори!
Человек - он творец изначально,
Будь то весело, грустно, печально -
Миру ты часть себя подари.
Знаешь, это ведь странно бывает,
Незнакомый тебе человек
Вдруг случайно зайдёт, прочитает...
Не сейчас, так спустя пару лет.
И вот ты так незримо и тонко
Своим словом подаришь совет.
Может веру подаришь ребёнку,
На вопрос чей-то важный ответ.
Когда есть, что сказать - говори.
Всё, поверь, в этой жизни уместно.
И порою спасают от бездны,
Просто письма ночные в сети...
Просто запись одна в дневнике,
Про него уж сто лет, как забыли,
Но она лишь меня окрылила,
Снова чёрная ручка в руке.
Ты пиши, жизнь сама всё расставит,
Чтоб, кто надо тебя прочитал.
Пусть и слог будет не идеален.
Клад уместного слова - немал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438374
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 20.07.2013
́́[i]Я дякую Тобі за те що Ти в мене є,
За ціле море палких почуттів,
За кохання ́Твоє, таке святе,
За безмежність нових світів…
Я дякую Тобі, за все, що дарувала
Янголе мій – Ти тільки мій,
Дякую Тобі, що мене покохала –
Ти дарувала казку, море мрій…
Своїм коханням – мою душу відігріла –
Сповнила мов келих до країв,
Свій світ мені, Ти, відчинила
Світ кохання у сріблі й золоті гаїв…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438363
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 19.07.2013
́[i]Вона читала йому вірші,
А він уважно її слухав.
Вона відчиняла дверцята своєї душі
І легенький вітерець ледь дмухав.
Вона читала йому, вірші свої
Написані лише, лише йому,
Написані рукою святої –
Від Янгола, лише йому одному...
Вона молилася за нього
І він за Неї теж благав...
І коли читала вірша цього,
То Бог, кохання, їм, подарував...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438209
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 19.07.2013
́[i]Місто Янголів і дощів –
На землі під небом блакитним,
Збудоване з прози та віршів –
І здається таким привітним…
Місто Янголів і дощів –
Дивне, казкове місто
На перетині двох світів –
Гарне й яскраве, немов намисто…
Місто Янголів і дощів –
Там кохання – знайти можливо.
Місце теплих, палких почуттів –
Колись, знов віднайду те диво…
Місто Янголів і дощів –
Там живе мій Янгол напевно,
Розсипається в сріблі віршів,
І я, кохаю Його, не даремно…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437947
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 17.07.2013
́[i]Що э для тебе життя? –
Гра, театр чи кіно?
І нова роль, кожного дня –
Шахи, шашки, доміно…
Ми часто робимо помилки,
Цей сценарій, не без того –
Замість коми – три крапки –
Передивіться сторінки життя свого…
Труднощі долаємо –
З долин піднімаємось у гори,
Ненавидимо, сумуємо, кохаємо –
Життя, не гра!!! І люди – не актори!!!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437569
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 15.07.2013
[quote]Порой паденье - равносильно взлёту.
Пусть, ты, упал - что толку унывать?
Лишь на земле - мы учимся полёту,
Лишь на земле - мы учимся летать...[/quote]
[i]́́Хто, я? – Янгол - певно ні,
Демон – також мабуть ні...
Лише людина...
Що випадково опинилась на землі,
Людина, що заблукала уві сні.
Лише людина...
Що завжди прагнула літати,
Але для цього потрібно крила мати.
Людина, що завжди прагнула кохати,
Та для цього потрібно серце щире мати...
Лише, людина у жорстокому цьому світі
Що застрягла на грішній, цій землі,
Що завжди, шукала – небо, кожної миті
І завжди дарувала почуття неземні...
Звичайна людина, ́́лише –
Поміж мільярдів інших людей –
Та мій Янгол мене колише –
Зі смутком своїх, блакитних очей...
Він, вчить – мене кохати,
Робити лиш, одне добро
І завжди, Його, слова буду я чекати –
Всьому світові, на зло…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437087
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 13.07.2013
́[i]Пойми поэта
Прочти, его, стихи с душой,
Узри в строках отблески рассвета
И следуй к небу, за его мечтой.
Пойми поэта, что пишет ночью, в тишине,
От грусти и бесcоници страдая,
Виднеется силуэт, его, в окне
Когда грустит или о любви, мечтает.
Пойми поэта, услышь в, его, стихах
Нежной мелодии, ты, тихий звон,
Увидь в беспокойных, его, снах
Одиночества, леденящий сердца стон.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436628
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 12.07.2013
́[i]Любовь,воспетая поэтом-
Кому нужна она?
В жестоком мире этом-
Зачем придумана она?
Любовь-как чувство
Или состояние души?
Любить нужно только жизнь и искусство
Или кого-то еще,скажи?
Любовь-простое слово-
Это целый мир или пустота?
Для кого-то,что-то старое,
для кого-то ново,
Что значит для тебя она?
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436626
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 12.07.2013
́[i]Пролетять літа –
Без зупину.
Вже і я не той і ти не та –
Ми зазнали, часу плину.
Час змінює все –
На шляху своєму,
Але є речі – які є –
Незмінні у серці моєму…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436820
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
́[i]Построю храм из слов, стихов и песен
Из солнца, неба и цветов.
И будет он – прекрасен и чудесен
Не будет в нем цепей, оков…
Не будет в нем ни грусти, ни печали,
Не будет горести, беды и зла.
Лишь, то о чем мы все мечтали,
То будет – прекрасный храм из света и добра…
Построю храм, как новый мир –
Лучезарный, чистый, светлый.
Словно сияющий сапфир –
Он, в душе моей, навек воспетый…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436844
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
́[i]Сердце жаждет упоения
Словом, дивной красоты,
Что ж, поэт, прими благословение
И рисуй, рисуй свои мечты.
Пусть все твои стихотворения,
Что музой ниспосланы тебе,
Будут полны вдохновения
И сверкают словно звезды на земле.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436436
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
[i]Я, как и прежде,
Возвращаюсь вновь –
Возвращаюсь я к своей надежде,
Ища свою любовь…
Луч надежды, словно свет в окне –
Ночью поздней, темной,
Он – на радость светит мне
И днем и ночью звездной.
Он, словно указатель или же маяк –
Среди тьмы и мрака,
Лишь бы его свет не погас и не иссяк –
В трудный час, сумрака...
́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436429
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
[i]Неначе спалах зорі нової
Засвітився й промайнув,
У крижалях пам’яті, силует дівчини молодої,
Що то було? Так і не збагнув.
Вона ввійшла в моє життя раптово,
Не очікувано не мов би перший сніг.
Вона наче янгол чи царівна казкова
Кохання дарувала, а я не зміг
Той прийняти подарунок,
Чи може соромно було,
Та як неначе перший поцілунок –
Все у вічність відійшло.
́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428668
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 09.07.2013
Влаштуй собі – радістнеє свято
Сум і тугу,відпусти.
Збери довкола друзів, ти багато
І нехай все буде, як схочеш ти.
Нехай душа твоя радіє
Немов дитина подарункам.
Зроби все як схочеш, як душа воліє
І нехай кохання тебе здивує, гарячим поцілунком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427315
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 09.07.2013
[i]Моя Батьківщина –
Мила ненька Україна!
У ній я виріс, народився,
Як особистість встановився.
З малих літ люблю її чудову мову,
Таку милозвучну, веселкову,
Якої у дитинстві вчили вчителі
У школі, коли іще були малі.
До патріотизму вони привчали нас…
Вже минув той сумний час,
Коли радянська влада
У Сибір всіх засилала
За любов до України,
Нашої коханої Батьківщини,
Тепер мусимо повернути до життя
Всі ті надбання, які відійшли у забуття.
Любіть Україну, всім серцем кохайте
І кращої долі для неї шукайте.
́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429278
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 09.07.2013
́[i]Красное и черное,
Светлое и темное.
Жизнь полна противоположностей,
До крайностей,
До сложностей.
И порою надо выбор делать свой -
Идти ли дальше за мечтой -
Или остановиться
И серых буднях раствориться…
́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436203
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 09.07.2013
́[i]То не життя було – жахіття,
Крізь призму часу лихоліття –
Я йшов, по кроку свій долая шлях,
Та гордо в небі майорів мій стяг.
І хоч, мій шлях, тернистий, не простий,
Я йду всупереч долі
І потроху, поволі –
Цей світ жорстокий, змінюю на прекрасний.
Казковий, дивний світ
Яким я хочу бачити його.
І хоч витрачу на це чимало літ –
Я впевнений, що доб’юсь свого…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436200
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 09.07.2013
Такий сьогодні гарний день
- Різдво Предтечі Іоана -
Невпинно, вервички людей,
До храмів потягнуться зрання.
А по-обіді, схаменувшись,
-Ну як же ми могли забути -
У Віди Вансель, Віди Вансель,
Прийом маленький має бути...
Бо День Народження у неї...
І як її не привітати?
Вона на сайті, мов камея,
Неогранений діамантик...
Тож, лиш вона відчинить двері,
Ми *Happi Birthday* -дружно грянем,
А ще, для неї, лиш для неї -
Всіх мрій здійсне́ння побажаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435739
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 09.07.2013
́[i]Грядёт война,
За нею мир,
Словно смерть сама –
Гостей, созвала на пир…
Ужасный пир, где на руинах
Людских несбывшихся мечтаний
И на острых осколках –
Их надежд, желаний –
Она, строила храм
Из несчастий, боли и драм…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435989
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
́[i]Зелена далечінь,
Блакитна височінь,
Де безкрайні простори –
Лани, ліса, долини, гори.
І зелений гай шумить,
Вітер – сріблясті хвилі мчить.
Квітуче поле –
Немов – різнокольорове море,
Казковий рідний край –
Ти, його – шануй, кохай і оберігай.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435969
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
Чарівниця неземна,
Янгольська, чуттєва,
Із метафор зіткана,
Із чудес життєвих.
Світу сповнена й добра,
Ти париш у віршах,
І любов свою сповна
Ти даруєш іншим!
Погляд – сонячно-ясний,
Зорями зігріта,
Літнім дощиком рясним,
Вітерцем сповита…
Мила й ніжна,мов дитя,
Загадкова леді,
Відкриваєш сенс буття,
Світлий сум в сонеті…
Із небес спустилась нам
Теплою хмаринкой,
Прехорошеньким дівчам,
Цінною перлинкой!
Янголятко, Відочко,
Я тебе вітаю!
Хай тебе Святий Господь
Скрізь оберігає!
Щоб була щаслива ти,
Завжди посміхалась,
Перешкоди всі важкі,
Легко піддавались!
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ,
Маля =) Я тебе цілую!
Лілеї з свого садка
Всі тобі дарую!!!!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435767
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 08.07.2013
До мене в гості знову
Зайшов наш спільний друг.
Приніс від тебе втому,
А посмішку забув...
І пісню твого серця
Мені прошепотів,
Твій смуток ливнєм ллється
На аркуші листів.
Прошу, щоб ти образи
На нього не тримав,
За те, що все й одразу
Мені він розказав.
Ні, він тебе не зрадив!
Він зовсім не пліткар!
Та просто мав розрадить
Душі твоєй тягар.
Та й ми з ним - кращі друзі
З дитинства - не ревнуй!
Йому лиш посміхалась
І з думками "цілуй".
Ти знаєш, все сьогодні
Про тебе розказав:
Як сумував в дорозі,
Як "ту якусь" чекав...
Мені він у долонях
Перлиночку приніс -
Заховану у скронях
Твоїх, мов крига, сліз...
Сказав, що сам не зможе
Тобі допомогти,
Отой пишу сьогодні
Душі твоїй листи
Коли заснеш ти міцно,
І стихне все навкруг,
Тобі їх прошепоче
Наш дощ... наш кращій друг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435708
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 07.07.2013
́[i]В цей день святковий –
Мої прийми вітання.
І нехай настрій чудовий –
Тобі – дарує, моє кохання.
Нехай в цей день усе навколо –
Радіє і сміється.
І все, що є довкола –
Тобі, привітно посміхнеться.
Зичу, Тобі – здоров’я, щастя і добра,
Бажаю нехай не в’яне Твоя врода,
На довгі і щасливі літа –
Нехай боронить, Тебе, Матінка свята.
́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435892
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 07.07.2013
- Віда Вансель – це ім’я?
- Це - ІМ’Я!
- Жінки? Квітки?
- Зірки. Віда Вансель – це Зірка!
- Кіно? Естради?
- Ні. Віда Вансель – це Небесна Зірка!
- Яка ж вона?
- Це Зірка. Та, що не падає, світить в душу, але не спустошує… Не спопеляє. Віда Вансель – осяває!
- Променями?
- Думками!
- Хіба вона жива?
- Вона справжня: ніжна, мила, завжди привітна та усміхнена. Вона схожа на тендітну весняну квітку, яка дарує втіху людям.
- Так це жінка?
- Ні, це Зірка! Це Жінка, яка для багатьох стала Зіркою. Тією, що веде за собою, уквітчує життя добром, радістю, теплотою.
- В неї є Серце?
- В неї велике Серце, багате на сильні людські почуття.
- Вона служить Людям, як і всі Зірки?
- Вона вміє читати в чужих серцях, забирати їхній біль собі, страждати і плакати, відчувати через відстані і через роки.
А ще вона вміє відкривати нові світи.
А ще вона так і сяє, гордо і чисто, на поетичному небосхилі України.
- Хто вона для тебе?
- Зірка! Улюблена, Дорога.
- Давно?
- Завжди!
- Чому сьогодні?
- Бо сьогодні свято, найпоетичніше свято в Україні – Івана Купала.
- Свят багато…
- Це свято дало нам Зірку, схожу на Квітку Папороті – Віду Вансель. Сьогодні вона святкує День народження!
- Що хочеш побажати?
- Довго сяяти і осявати!
- Який твій дарунок?
- [b][u]Щира любов! [/u][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435733
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 07.07.2013
́[i] (Казка)
Колись давно – жив собі Іван,
Був він хлопець працьовитий.
Тримав біля себе його пан,
Але той пан – не був турботливий.
То була лиха і жадібна людина
І не любив той пан нікого,
Лишень любив він сина –
Єдиного сина свого.
І вирішив Іван втекти,
Аби знайти кращої долі,
Але де ж її шукати –
В неволі чи на волі?
І втік…
Блукаючи лісами і полями,
Займався полюванням,
А одного разу вийшов із лісу і потрапив до галявини,
Завмер Іван із здивуванням.
На галявині, посеред лісу –
Стояла хатина –
Вона обвішала від часу,
Але все ж була гарна, мов красуня-дівчина.
Хлопець, до дверей хатини підійшов
І в двері постукав,
Але на гуркіт із хати – ніхто не вийшов.
Задумався Іван і лоба почухав,
Несподівано, раптово – двері хатини відчинились
І немов Яга казкова –
На ганку стара бабця – з’явилась.
Була вона – страшна і навіть потворна,
Та добру душу мала.
І хоча самотня і стара була вона –
Завжди добрим людям – допомагала.
Промовила Бабця до Івана
- Давненько, на тебе, синку, я чекала.
- Добра, ти людина
- За це, тобі, я б, подарувала –
- Щастя, але його, повинен – сам, ти заробить.
- Я ж лишень можу – пораду дати, навчити –
- Як його здобути.
- Зайди до хати,
- Поїж і відпочинь,
- А я, тобі, тим часом розповім
- Ранком, тобі, доведеться вирушати у далеку дорогу, далечінь.
- Зрозумів?
Зайшов до хатини, хлопець змучений,
Сів за стіл, поїв приготовану – бабусею вечерю,
А стара, знову почала, його, навчати.
– Як знаєш, ти, напевно – ніччю велике свято –
– Івана Купала.
– Раз в рік, в ніч на Купала
– Немов зірка казкова
– Квітка розквітши – засяяла
– Ніби сонечко веселкове.
– Ту квітку – люди, шукають здавна,
– Бо вона – виповнює бажання
– І чаклунською силою наділена,
– Лишень потрібно знайти її до – світання.
– Поки перші не заспівають півні,
– Інакше – чаклунство – згине,
– Але будь, ти – обережний –
– В цю ніч відбуватимуться речі дивні.
– Візьми з собою – ножа гострого,
– Та йди без остраху до лісу темного,
– Там побачиш – вежу замку старовинного –
– Вже зруйнованого.
– Там густа папороть – росте
– І в цю ніч – вона розквітне.
– Будь обережний, дивись по сторонам –
– Лихий – буде йти по твоїм п’ятам.
– Перед папороттю, метра зо два
– Візьми ніж і намалюй коло,
– Коли прийде час, настане пора –
– Добре озернись навколо.
– Та хутчіш до неї, ти біжи,
– А як зірвеш, то хутчіш назад спіши,
– Та не оглядайся –
– Бо станеться біда, тож біжи і не озирайся.
– Ти – будеш чути крики, голоса –
– Та не озирайся, то не чудеса –
– То лихий, тебе наздогнати хоче.
– Ось і сміється, зубами скрегоче,
– Та заспіває півень – і все мине –
– Як сон розтане і як дим до неба полине,
– А тепер збирайся –
– Не вагайся – тобі рушати час!
– Дякую Бабця, тобі – за їжу і пораду
– Тепер я певен – все буде добре, добре – я дам собі раду!
Поївши,
Відпочивши.
Із бабусиного порогу –
Юнак – вирушив в дорогу.
Почало темніти,
Хлопець дістався до руїн вежі,
Вирішив він трохи перепочити,
Та накресливши коло – ліг у його межі.
Проснувся юнак – коли вже ніч настала.
Та ось неподалік – квітка папороті вже засяяла.
У лісі довкола – лиха сила гуляла.
Іван підвівся із землі
І не гаючи часу –
Поки, його ще не було видно в колі, в темноті –
Стрімглав побіг. Зірвав квіт папороті і гайда з лісу.
Побіг, затиснувши в руці – квіт дивний,
Раптом чує, наче хтось женеться,
Відчуває – наче бачить сон страшний,
Але надіється, що все – минеться…
– Іване, Іване – зупинись,
– Зачекай, не втікай.
– Не впізнав! Так обернись і подивись! –
– Це ж я! – Кохана, твоя!
– Ні! Моя кохана – померла! Брешеш ти!
– Лукавий демоне,
– Не бачити , тобі – цієї диво квітки!
– Ні! Ні! Я ще жива –
– Обернись!
– Чуєш мої слова?
– Коханий мій! – На мене, подивись!
Нічого не відповівши –
Іван з останніх сил втікає,
У серці рану затаївши,
Аж ось – його, хтось, за ногу хапає.
І голосно сміється
– Попався!
Та ні! Ось перший півень – заспівав, здається
І мариво –
Яке за ним гналося –
Пропало.
Прийшов ранок –
І невдовзі забагряніє світанок.
– Ось, якби одружитися та маєток свій побудувати,
– Та жити. Жити, щоб не бідувати…
Іван промовив, та здійснилось – тієї ж миті –
Його мріяння блакитні.
І почав він щасливо – немов у казці жити.
Працювати і життю радіти.
Та це вже – інша казка – діти…
02.08.10г
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435566
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 06.07.2013
́[i]Ні! Ти не можеш знати
Того почуття –
Коли ми прагнемо кохати
І за це кохання, віддати все… навіть життя.
Ні! Ти не знаєш любові тої
Коли вона у серці полум’ям палає,
Ти не знаєш, тієї надії святої
І як вона у холоднечу – душу зігріває.
Ні. Ти не знаєш того почуття
І як воно все зцілює довкола
І нас самих, і наші життя
Ці почуття вічні, як і матусина колискова.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435542
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 05.07.2013
́[i]Я завжди, Тебе, кохатиму,
Навіть якщо, Ти – мене – ні.
Я завжди, на Тебе чекатиму –
В дні осінні, зимні, літні й весняні…
Знаєш, знаєш я – віритиму …
Нехай життя обманить, ще не раз
І нехай всі біди свої мірятиму
Я віритиму кожному слову з твоїх фраз…
Знаєш я Тебе кохаю! –
Понад все в житті,
Але Тебе, я не тримаю,
Якщо хочеш, то, лети…
́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435539
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 05.07.2013
́[i]́Ти мусиш, я мушу –
Відігріти крижане серце,
Розпити крижану душу,
Відчинити зачинену дверцю.
Щоб ніхто й ніколи –
Не сумував,
Щоб кожен довкола –
Щастя мав.
Щоб журба пішла без сліду –
Подаруй людям ти, надію.
Зроби гарну справу, добре діло,
Втіль у життя, чиюсь ти мрію...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435314
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 05.07.2013
[i]́Искусство - должно жить!
Во времени, в народе.
Ведь, оно, призывает мир любить,
Но не идет, вслед моде.
Отпечаток человеческой души -искусство,
Так красиво, тонко, многогранно,
Словно некое шестое чувство-
Оно, порой бывает странно...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434452
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 03.07.2013
[i]Пишіть з душею, Ви – вірші,
Передавайте паперу – почуття,
Бо, що – є гарніше, від душі?
А ще коли душа – свята…
Дехто пише підбирає рими,
І назива, себе – ПОЕТОМ
Та в душі його нема, ні весни,
Ані зими. Темрява – не світить ”СВЕТОМ” .
Як пише, Янгол, мій – пишіть,
Вірш – за три хвилини…
Душею він – сяє, виграє, блищіть –
Бо всі вірші – душі частини…
́́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434862
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013
[i]На краю света,
В Богом забытом краю,
Посреди холодного лета,
Словно в раю –
Неустанно скрипка рыдала,
Печальную мелодию.
То одна, то в паре с дождем играла
Грустную распродию…
́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434622
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013
́[i]Мить, хвилина –
Це уривок із мого життя.
Вона – неначе в морі єдина краплина,
Та після неї – вже не буде вороття.
Та хвилина-мить,
Та як багато від неї залежить
І хоч пройде вона, у вічність відлетить,
Та в пам’яті моїй – вона, мені, належить…
[/i]́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434619
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013
́[i]Если тебе, одиноко и тревожно на душе –
Словно замкнутую дверцу,
Чтобы не растворится в пустоте –
Открой свое сердце.
Открой его, и тебе, легче станет вдруг
И боль уйдет, и грусть отстанет,
Разомкнувши замкнутый круг –
Умиротворенность и покой настанет.
Лишь только – выговорись, поделись
С другом или человеком близким
Бедами и невзгодами, что с тобой стряслись
И все пройдет, растает словно снега ком
03.08.10г
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434363
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 30.06.2013
[i]́́Гарячому літу –
Ми всі радіймо йому,
Немов оксамиту –
Дорогоцінному.
Коли яскраве сонце
Бавлячись, немов дитина –
Посилає нам, проміння
У віконце,
Щоб була світла,
Радістна, днина
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434077
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 28.06.2013
́ [quote] Где-то над разрушенным мостом
Твоей мечты, которую не судят
Увидев Божественный престол
Перемешались ангелы и люди
[/quote]
[i]Вихор надій,
У серце увірвався –
Немов буревій
І знов у життя закохався…
А час – повільно йде,
Стрілки годинника невпинно обертаючи
І кожен в житті своє знайде –
Сказала зірка до пережитого мене вертаючи.
Кожен знайде свою долю ,
Прийде день, настане мить –
Немов пташка – душа полетить на волю –
І сум піде, і серце відболить…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433881
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013
́Будет солнце,
Будет дождь,
Будет всё, чего ты хочешь,
Все чего ты ждешь.
Ты, только надейся и верь
Будет всё, когда не будь,
Пусть и не теперь.
Ты главное верь...
Я знаю, что трудно стучатся в закрытую дверь.
Пусть одиночество, тебя, не страшит
Знай надежда и вера когда ни будь , да победит...
Живи, люби, мечтай –
Главное надежду и веру в жизни не потеряй!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433869
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Твоя молитва зрушила мене
І я відчув акорди струн сердечних
Пробач,мовчав я скільки літ!!!!?
Дощі слізьми омили шлях до щастя...
Благаю,за усе прости,прости...
Хай гріх цей змиє плином часу.
Я довго так блукав в житті,
В Душі шукав, тепла призначень,
А в снах.... так незбагненно,
Читав твої вірші,листи
Невже це все для мене!???...
Я подарую тобі світ ,коханна Феє,
Змалюю зорями шедевр
За все ......тобі,моя Лілея!!!....
А бонуси... життя,моя любов
Я відаю тобі,твоїм обіймам....
Хай заздрять, пересудять,у світах
Любов твоя, дала плоди і зримі
Завдячую Садам Гефсманії, тобі і долі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433619
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 26.06.2013
́[i]Не будь, ты, равнодушным –
К людям которые, тебя, окружают…
Будь с ними – веселым, добродушным,
Ведь, они, тебя оберегают…
От горя, печали, бед и зла,
А, ты, отвечай им взаимностью на добро всегда.
Подаривши капельку – любви, тепла –
И пусть, расцветет, в твоем сердце – доброта!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433522
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 25.06.2013
[i]Жизнь как сказка –
Которую – мы, рисуем сами.
Как цветная раскраска –
Нарисованная, цветными или
Черно- белыми цветами…
Где все зависит – только от нас –
Ведь, что посеешь – то и пожнешь.
Цени свое время, день, минуту, час –
Твори добрые дела – и добрый урожай,
Ты соберешь.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433521
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 25.06.2013
́[i]Между Араратом и Казбеком
Далеко, в стране чужой,
Есть край, где город невиданный,
Не оскверненный человеком,
Где Солнце узкою тропой –
Лишь начинает свой пробег.
И чудной красоты – цветы цветут,
Там близь моря, где неведом снег
В том краю, средь гор и скал –
Птицы райские поют.
Там бескрайние просторы
И все устелено цветочным одеялом
Озера, леса и горы…
Под неба синим покрывалом.
2
Но мой рассказ –
Не о чудесах природы того края
Легенда – вот о чем гласит: -
Что где-то посреди рая,
Где иногда Ангел луче-крылый спит,
Предавшись сладкому дрему,
Там обитал Аллах –
Творец и Повелитель всему и всёму
Грозный, но справедливый Падишах,
Он создавал - мир людей, существ, животных, птиц…
Разных – слабых, сильных,
Добрых, красивых и злых…
И все они, преклоняли перед, Ним колени ниц
От старого до малого, от сильных до могучих…
́ 3
Из пламени первозданного
Создал он Джина.
Существо, до воли странное –
Мирадж дал ему, Он имя.
То было удивительное существо
С руками человека и лапами льва,
Словно ночи черной волшебство –
Имел он два крыла.
От головы до пят –
Словно уголь, черным был.
Его глаза красным нетто светят, нетто горят
Великой силой, Аллах – Мираджа наделил.
Едва лишь Мирадж – идеей, мыслью загорится –
Как его образ сразу заискрится,
Дивным огненным светом засветится,
Что аж окружающее всё – ему дивится.
4
Несмотря на то, что Мирадж сильным и могучим был –
Из небесных существ Его некто не возлюбил,
Необщительным и одиноким он жил
И мир был, ему, не мил…
Стал Аллаха он просить –
Создать для общения, общество ему,
Чтобы одиночество скрасить
И жизнь украсить –
Ведь, должна же пара быть всему?
Аллах , его, молитвам внял,
Долго думавши, решил –
Девушку-джина, Он, ему, создал
И Мираджа он просил
Аллах
– Мирадж, твою просьбу я исполню,
Но есть у меня условие одно,
Главное, запомни –
Разврата – быть не должно!
Иначе, Вы с женой будете наказаны,
Будете, Вы, боятся света, дня –
Все! Слова мною сказаны –
Ступай же создание из огня.
Мирадж ушел
И вдруг пред его глазами предстало дивное, виенье –
Возликовал он! Ведь жену нашел
Девушку, в которой пламя, нашло себе отраженье.
5
Они друг друга полюбили,
Жили и радовались,
Что даже, об обещании забыли,
А небесные существа с этим не смирились –
Ведь они, так любили…
Невзирая ни на, что и ни на кого
Жили и грешили…
Позабывши условия Аллаха, своего.
Аллах к ним, гонца послал,
Тот им, Его волю передал
Мирадж с женой по зову пред Творцом предстал
Аллах им так сказал
– Вижу, что свое слово, Вы позабыли,
Нарушив, мою волю
Против меня же и согрешили,
Теперь же не нарекайте на свою долю.
На землю, из рая, Вас – сошлю,
Где, Вы и будете жить –
Сейчас же, немедля, туда, Вас отправлю –
Пока не научитесь свое слово ценить…
6
Сказавши так,
Волю свою, Аллах исполнил.
Ссылка – вроде бы пустяк,
Но всякий это урок запомнил…
Не долго, пара горевала
Над сосланием своим,
Вскоре дивной красоты край облюбовали
И стал он им любим.
И стали жить они в той земле,
Там у них – родился сын,
Весь сияющий в огне
И дали они ему имя – Джин.
7
Вот и закончилось старое предание.
В нем есть ложь, и есть послание –
Держите же свои обещания
Иначе понесете – наказание…
15.09.10г[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433327
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 24.06.2013
[i]́
[ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ПРИЗНАЧЕНИЙ ДЛЯ ДИТЯЧОГО ЖУРНАЛУ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ]
Милі діти!
Я ніколи про вас окремо не думаю: я завжди думаю, що ви - люди або нелюди, - як ми. Але кажуть: що ви є, що ви - особлива порода, ще піддатлива впливу.
Тому:
- Ніколи не лийте даремно води, тому що в цю ж секунду через відсутність її гине в пустелі людина.́
- Але від того, що я не проллю цієї води, вона ж її не отримає!
- Не отримає, але на світі стане одним безглуздим злочином менше.
Тому ж ніколи не кидайте хліба, а побачите на вулиці, під ногами, підніміть і покладіть на ближній паркан, бо є не тільки пустелі, де помирають без води, але і нетрі, де помирають без хліба. Може бути, цей хліб помітить голодний, і йому менш совісно буде його взяти так, ніж з землі.
Ніколи не бійтеся смішного, і якщо бачите людину в смішному становищі: 1) постарайтеся її з нього витягти, якщо ж неможливо - 2) стрибайте до нього до людини, як у воду, удвох дурне становище ділиться навпіл: по половинці на кожного - або ж на лихий кінець - не бачте смішного в смішному!
Ніколи не кажіть, що так всі роблять: всі завжди погано роблять, раз так охоче на них посилаються! (NB! ряд прикладів, які зараз опускаю.) У «всіх» є друге ім'я - ніхто, і зовсім немає обличчя - пробіл. Ну а якщо вам скажуть: «Так ніхто не робить» (не вдягається, не думає і т. д.) - відповідайте: «А я - хто!»
Не посилайтеся на «немодно», а тільки на: «неблагородно».
Не надто гнівайтесь на батьків, пам'ятайте, що вони були вами і ви будете ними.
Крім того, для вас вони - батьки, для самих себе - я. Не вичерпуйте їх - їх батьківством.
Не засуджуйте своїх батьків нa смерть раніше (своїх) сорока років. А тоді - рука не підніметься!
Побачивши на дорозі камінь - приберіть, уявіть собі, що це ви біжите і розбиваєте собі носа; зі співчуття (хоча б собі - в іншому!) Приберіть.
Не соромтеся поступитися старшому місцем в трамваї. Соромтесь - не поступитися!
Не відрізняйте себе від інших - в матеріальному. Інші - це теж ви, той же ви. (Всі однаково хочуть їсти, спати, сісти і т. д.)
Не тріумфуйте перемоги над ворогом. Достатньо - свідомості. Після перемоги - простягніть руку.
Не відзивайтеся при інших іронічно про близького (хоча б навіть про улюблену тварину!); Інші підуть - свій залишиться.
Книгу перегортайте з верхнього кута сторінки. Чому? Тому що читають не знизу вгору, а згори до низу.
Це у вас має бути в руці - як у мене.
Доїдаючи суп, нахиляйте тарілку до себе, а не від себе до іншого: щоб у разі біди пролити суп не на скатертину і не на візаві, а на власні коліна.
Коли вам будуть говорити: «Це - романтизм», ви запитайте: «Що таке романтизм?» - І побачите, що ніхто не знає; що люди беруть до рота (і навіть б'ються їм! І навіть плюються! І запускають вам до лоба! ) - слово, сенсу якого вони не знають.
Коли ж остаточно переконаєтеся, що не знають, самі відповідайте безсмертним словом Жуковського:
- «Романтизм - це душа».
М. Цвєтаєва[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433218
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 23.06.2013
Колего!.. Зліва внизу перевіряється розмір твору. Якби Ви користувались цим інструментом,- Ваші вірші звучали б музикально
[i]́Господи, а Вам какое дело? –
Пишите, проверяя размер, строки,
А у меня, наверное, душа горела,
Не я писал. – Душа писала те,́ стихи.
Простите, но Вам какое дело?
К моим стихам – не для Вас они,
Пусть наверно даже неумело,
Но все же искренне – они.
Простите все же – Вам, какое дело?
Не знает ремесла – моя душа,
Ведь, у меня, душа огнем горела
Святой любовью лишь дыша ….
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433114
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 23.06.2013
́
Нехай любов красою оповита
Немов весна
Буяе в вашім серці,так радістно і несамовито
Мов квітка красна.
Нехай надії музика чудова
У вас в душі лунає
І її мелодія казкова-
Жевріе і ніколи не згасае.
Нехай віра вас ріколи не покине,
Най супроводжує крізь все життя,
Нехай все зло-втіче,загине
І хай буде у вас прекрасне майбуття
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425246
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 23.06.2013
[i]Дозволь тобі подарувати все найцініше у житті дозволь тобі розповідати про кохання зорі та вірші дозволь, тебе чекати у тиші крізь роки, а потім кайдани самотності порвати і стати щасливим на віки.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425182
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 23.06.2013
Мрійник, мрійник я
Немов на крилах сну
У мріях розчиняючись летить душа моя,
Летить аби віднайти і зустріти нову весну.
Мрійник, мрійник – бо мрію я
І у вірші мрії свої виливаю,
Така вже напевно доля моя
Розчиняючись в поезії, у мріях, від буднів щезаю.
Я мрійник і мрією живу
В її солодкому полоні
І доки дихаю, її, в руках своїх пронесу
Через все життя, міцно затиснувши в долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426800
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.06.2013
[i]Ти маєш, від Бога дар безцінний –
Словом володіти.
Бережи його неначе камінь дорогоцінний
І навчись йому радіти.
Даруй людям словом ласку і тепло,
Хай разом з тобою радіють.
Але прошу не перетворюй слово - на зло
Бо крижану, очерствівшу душу – вже не відігріють.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428817
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 23.06.2013
[i]́Я надішлю, Тобі, листа
В якому напишу зізнання,
Про те, що, Ти – єдина та
Якій, я хочу подарувати, своє кохання…
Дозволь, Тобі, його подарувати
Неначе квітку – ніжну і тендітну,
А поки, буду на Твою відповідь чекати –
Ти, ж подаруй мені, свою посмішку привітну.
́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432899
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 22.06.2013
[i]́Как много, хочется, Тебе сказать
Найти бы только, нужные слова…
Спасибо, что снова научила меня летать,
Спасибо, за два серебренных крыла…
Как много, не сказано ещё,
Как много предстоит сказать…
Ещё спасибо, за стихи. Ещё,
Позволь же, с Тобою вместе помечтать…
Спасибо за утро похожее, на сон –
Которое, Ты, мне подарила…
Спасибо, за сердца нежный звон –
Душа – всю грусть, с Тобой забыла.
За всё, Тебе, спасибо![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432897
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 22.06.2013
[i]1
Боже дозволь, Тебе прохати –
Свято для Неї влаштувати,
Та цілий всесвіт дарувати…
Їй лише. Лише Їй –
Що оселилася назавжди в душі моїй…
2
Дякую Боже, Тобі за Неї,
Тепер за Неї, лиш Тебе, молю –
Дозволь подарувати Їй колись лілеї,
Дозволь сказати, що люблю…
3
Боже, дозволь зустрітися у місті тім,
Певно – гарнішім від Львова ,
Дозволь лишити слід у серці Її святім,
Дозволь, почути знову Її слово…
́́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432851
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 21.06.2013
[i]Разреши, мне нарисовать -
Твой портрет из слов,
Разреши, мне показать
Тебе, что такое любовь.
Разреши, мне поцеловать
Тебя, во сне,
Разреши, мне встречать
Твой силуэт во мгле.
Разреши, мне или нет
Лучше не разрешай,
Ведь я скажу тебе:-"Привет,"
А ты ответишь как всегда:-"Прощай".
́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432359
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 21.06.2013
[i]́Тримай моє серце у своїх долонях –
Дивися тільки не впусти
І хоча вже сивий вечір на скронях –
Прошу, тебе його,я зберегти.
Міцніше, ти його стисни,
Зігрій теплом своїх рук.
До свого серця у холоднечу притисни
І почуєш сердець ти, перестук...
́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432710
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
[i]Как все легко и просто -
В мире этом,
От рождения и до погоста
Нужно лишь светиться белым светом.
Нужно лишь звездою стать -
На небосклоне темном
И каждый миг сиять
Даже в положении безисходном
И каждый миг светить -
Подобно маяку в шторм ненастный
И этот свет тогда будет не напрасный.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429485
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 20.06.2013
Цінуй життя. Люби кожну ти хвилину
Цінуй кожну мить,
Люби і радісну і болісну годину
І нехай тобі в житті щастить.
Не гай часу ти дарма,
На пустощі і лінощі його не витрачай.
Живи і посмішки даруй, неначе жартома
І любов у серці, немов світанок зустрічай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428498
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 20.06.2013
А я слухаю музику Шопена,
Його мрійливо-ніжний сум.
І ніжність піднімає вже свої знамена
Розчиняючись у мережеві нескінченних дум.
Музика лунає все гучніше,
То знову наче вітер затиха
Як і саме життя біжить, то швидше, то повільніше,
То до хмар вона відносить, то знов кида у полум’я гріха.
Неначе ліки зцілює,
Та як зброя, але не тіло - душу ранить,
Немов дорога людина кидає
І як мрія заповітна за собою манить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427409
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 20.06.2013
[i]На моєму підвіконні –
Янгол стояв,
Розплющів свої очі сонні –
Я, з тривогою його слова чекав.
Але він мовчав навіть не помічаючи мене,
Неначе мене, не було поряд разом з ним.
Його обличчя – було надто гарним, неземним,
Напевно таке належить лише святим.
Лише його небесно-сині очі –
Багато про, що мені, розповіли.
Вони розповіли, що б він охоче
Зрікся усього, що йому заповіли.
Заради кохання лише,
Тієї єдиної дівчини,
Гарної неначе цвіт калини –
Він все покине, все полише.
Аби тільки – вона , була разом з ним.
Він навіть небеса покине
І нема різниці чи в Крим, чи в Рим
Лиш з нею, до свого щастя земного полине.
Ось така зустріч сталась випадкова –
Неначе якась загадка містична
Чи може казкова,
Та досить незвична...[/i]
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431968
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 20.06.2013
[i]1
Сумна,
Із зеленими очима –
Певно янгол, не людина.
2
Душа, Її – мов чаша,
Сповнена любові та краси
І крізь сумні часи –
Вона виливається рядками у вірші.
3
Її, певно Сам Бог послав –
На Землю. Хворих словом лікувати,
Та навіть Він, тоді не знав –
Як може, як вміє, Вона кохати.
́4
І час над Нею промине –
Вона, не втратить свої крила,
Бо, Вона – створіння неземне
Словом своїм – кожне серце відчинила.́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431932
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 20.06.2013
[i]Душа писала ті, рядки…
І з тривогою чекала, Твого слова,
Здається Ти читаєш всі мої думки –
Не така як всі, інша Ти – казкова…
Здається мріяв завжди –
Таку як Ти, зустріти….
Легку зі смаком правди
З якою, радісно і легко було б жити…
І ось нарешті я знайшов –
Тебе ,– Небо “зустріч” дарувало.
Напевно так Сам Бог велів –
І здається Твоє серце також покохало…
І твоє дивне місто – місто Щастя,
Якого легко так не віднайдеш…
Напевно дивне й чисте – мов причастя
І впевнений його, Ти, в житті знайдеш…
Так дивно ввійшла в життя,
Мов янгол проведіння.
Й змінила все без вороття –
Зігріла душу своїм благословенням…
Пробач мене за все –
Бо все Ти, зрозуміла…
Прошу Тебе лише –
В житті не втрать Ти, свої крила…
І Твої слова розбили тишу,
Таких рядків, таких віршів –
Я, вже ніколи і нікому не напишу…
Пробач за ці слова зізнання,
Мого запізнілого кохання
І лиш Тобі у своїм серці місце лишу…
Тепер щоб Тебе в житті уберегти
Я, Бога лиш благаю –
Лети. Мій – Янголе лети,
Кохаю, відпускаю…
́́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432521
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
[i]1
Що дієтmся зі мною? –
Щось,́ змінилося в душі.
Рядками, тишою німою –
Душа виливається в вірші.
Ми з Нею, навіть незнайомі – дивно,
Та здається, що знаю Її, я давно.
І в душі весна і вже не зимно,
Життя? Казка? Сон? Кіно?
І вже нічого не змінити –
Лише з тривогою чекати,
Щоб Тебе в житті зустріти,
Тобі свій світ відкрити,
Тебе єдину покохати…
2
Колись хотів злетіти та не зміг –
Земля напевно не пускала,
Любов – хіба, то гріх,
Що моя,́ душа знову покохала?
Та Ти,́ мені,́ знов крила – дарувала…
3
Спитаєш серце – відповім
Візьми ще й душу.
Себе – Тобі я заповім,
Пробач, цього казати, я не мушу…
́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432448
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013
[i]Крізь всі століття, всі роки
Ми зустрінемося з тобою,
Лише б дорогу до тебе віднайти
Називати б тебе лише святою…
І Господа благати не за себе, ні!
Лише, щоб Він, тебе беріг
У твоїм сяйві на землі,
Посеред твоїх несходжених доріг…
І молитися за зустріч –
Про неї небеса благати,
А потім в день чи може в ніч –
До тебе знов листа писати…
І віднайти тебе у світі
І все. І все тобі віддати –
І серце й тіло, й душу – тієї миті
Тільки б знати, що зможеш покохати…
́[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432125
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 18.06.2013
Хто сказав, що світ перемінився.
Що немає чуйних, милосердних.
Я скажу - він дуже помилився,
Або сам до о́них не належить.
Є порядні, добрі, милі люди, -
Допоможуть, втішать, приголублять,
В радості і в горі поряд будуть,
Ті, що у людині Бога люблять.
Поряд з ними легко і надійно,
Так, мов Янголи навкруг витають,-
Виважені, вдумливі спокійні,
І соромляться коли їх вихваляють.
........................................................
Я молюсь і дякую Спасителю,
Що мій шлях проходить серед оних,
Це для мене, як ковток води живительний,
Чи як, свіжістю наповнюючий, подих.
.............................................................
Хтось казав, що світ перемінився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431707
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Я дивлюся на зоряне небо і знаю, що і він дивиться.Я сумую, дивлячись у вікно і знаю, що він сумує, сидя на підвіконні. Він дуже складна людина, але мені здається, що я розумію його, я іноді заплутуюся у власному напрямі думок, але він, за великим рахунком, теж здатний зрозуміти мене.
Я часто згадую його, коли порпаюся в собі і намагаюся розгадати таємницю людської душі і, я упевнена, що і він час від часу згадує про мене.
Я-явище ранньої осені.Він- вигляд її набуття повної чинності.Я-легкий дощик, іноді приношу радість і веселощі, іноді гострий, але швидко відступаючий біль і смуток, він-злива, він-затяжний дощ іноді без прояву інших ознак, просто дуже сильний, монотонний дощ, але іноді...він несе з собою грім, блискавку, різкі пориви вітру, хоча через короткий проміжок часу знову стихає.Дощ...
Я не надаю собі права на сльози, він не знає що таке слабкість.він уникає стосунків, Я не підпускаю людей близько до себе.Я ціную хвилини самотності, а він не представляє життю без можливості залишитися зі своїми думками наодинці.Проте приходить час, коли я божеволію від нудьги і безвиході і в ці моменти я знаю, що і він іноді хоче лізти на стелю від тлінності буття.
Він багато роздумує, аналізує, зіставляє, я намагаюся осягнути світ через читання, розширення своїх уявних можливостей, споглядання. Ми дивимося на світ різними очима, але бачимо його однаковим...в глибині душі, як моїй, так і його таїться бажання змінити все у своєму житті, але що конкретно треба міняти не знає ні він, ні я. У нього багато обличчь, але істинне відоме тільки йому, а у мене в голові постійний діалог свідомості з підсвідомим.
Ми йдемо, кожен своїм шляхом...такі собі два паралельних шляхи, які, по законах геометрії, не можуть перетнутися...
Я й взагалі не знаю, що це мені прийшло в голову нас порівнювати, напевно, у всьому винен посередник - Дощ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431489
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 14.06.2013
Мій Боже, дай мужності біду оцю знести,
Дай сили вистояти в смертній брані,
Любов Твою відчути, і хреста нести
Без ремства, і тепло Твоєї длані
Хай буде на чолі моїм.
В душі святиться отчий дім,
А на устах Твоє ім'я,
Бо ж грішна я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430883
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 12.06.2013
А я тобі щодня листи писала,
Все вишивала бісером папір...
Та місця на листках було замало,
Щоби вмістить звучання тисяч лір...
І відкладала у шухлядку думку,
Приносячи у жертву сірникам
Всі римування, ніби злу чаклунку,
На радість гострокігтевим кішкАм...
Та знов шкребли, терзали мою душу,
Знов брала ручку на догоду їм...
Писала... Відчувала... Знала- мушу
Надію дати роздумам своїм...
Та знову суд священних інквізицій...
Палкий вогонь зціловує листи...
І плач надії- зраненої птиці...
І знак питання там, де я + ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430401
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Весняний день, відкривши антресолі,
По небу розкида пухкі хмарки.
Надворі дощ. А ми -без парасолі,
Цілуєм краплі і свої думки.
Тримаючись за руки, наче діти,
Пірнувши в зливу і щасливу мить,
Ми просто йшли, коханням обігріті,
Вдихаючи озон, що так п'янить...
У вишитих калюжами картинах
Шукали відображення своє,
І завмирали в хмарових перинах,
Де райдуга собі гніздечко в'є...
А потім- чай і рушники махрові,
Дзвінкий кришталь, наповнений вином...
І поцілунки місячно- медові
На заздрість ночі за моїм вікном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428344
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Ти Скрипалю, мій Скрипалю
Струнний віртуоз Душі печалі
У очах помітив смуток?....
В двох джерельцях,як в спокуті.
Не край серце,вмовляй Душу
Твоя пісня жили сушить.
Струни скрипки,голос зрушать
то плач долі,сльози струшу...
Нікуди подітись,ні в небо злетіти
Доля веде,життям горецвіту,
А сонечко гріє промінням лоскоче
Та хай же воно теплом заохоче.
Скрипалю, музико одвічний
Ти музики маг і раб її вічний
Смичок твій вдарає у тім"я саме
Свідомість в акордах овацій без меж.
Та грай же мінорно,Скрипалю ти мій
Запалом чуттів,що горять у мені.
Краплинками піни у ночі лягли
Гірких молочаїв незримих стеблин.
Та скрипка твоя,як заграва у серці,
Зливаючи все в голосіння уперто
Пульсуючий звук об"єднав,
Загибель й воскресле....
Зіграєш для серця одною струною
Другою.... вся кров розільється собою
Струною третьою.... душу полонить
Четверта ... вічність, звучить у любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428105
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 29.05.2013
У горах покрытый пеплом лежит
Город прокаженный,что всегда молчит
О,СОДОМ ГОМОРА!... в облачной дали
Тайною покрытый,серной вуалИ.
Были все любимые и вино лилось
Райский уголочек стал грехом
И запреты Божьи..это не удел
Ангелов пришедших осрамить, город захотел.
Лот чистивый Духом,встал в защиту их
И спасенья с выше приобрел семье.
Все сгорело в пепел,серный дождь с огнем
Божье наказанье....
Все застыло...стонами в камне улегло
О,СОДОМ ГОМОРА!...
Господа терпенья.... лопнули грехи
И в своем спасеньи Лот в бегах,в семьи
Любопытсво женщин, есть дурной порок
И жена...столп фигуры женской
Тот жестокий рок.
О,СОДОМ ГОМОРА!...
Ты была жива вода
Жизнь из моря вышла,
Мертвым и соленым стало навсегда
Жизнена история, сущность векова.
Вся погибель... грешна, блудного стыда
И одно лишь имя пронесло века
Быть духовно выше спасена Душа!...
И стоя у моря ищут все ответ
Мертвое оно же и дает здоровье,
Вот загадки век....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427586
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 27.05.2013
У місячному сяйві виграють ,
Мов сльози янголів, дрібнесенькі сніжинки,
Хтось нетерплячий запустив салют
І розлякав із неба всі хмаринки...
Дріма кутя — чека свого часу,
І рушники порозпускали крила.
- Віддайте, тітко, цілу ковбасу!-
Якась маленька дівчинка просила...
Позбувшись і турбот , і протиріч,
Дивилась як Зоря Різдвяна встала...
Улюблена колядка "Тиха ніч..."
Сама собою в серці залунала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386269
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 26.05.2013
Не йди…
Я просто скажу тобі: «Не йди».
Не кричатиму, що люблю - зараз це не має великого значення, не казатиму, що ти смисл мого життя - я знаю, що є більш вічні і важливі речі, ніж цей короткочасний момент життя, що скоро мине.
я не погрожуватиму суїцидом, не бійся, я ще маю здоровий глузд, не буду говорити також, що без тебе не зможу жити – ти не повинен бути зі мною з жалості, я не казатиму, що мені боляче – нащо тобі слабка дівчинка, яку треба кожного разу рятувати, тим більш я не буду тебе ні в чому звинувачувати – так ти точно не залишишся і будеш правий, не буду затіювати скандал і рвати на голові волосся, не ридатиму, не битиму тебе, не валятимусь в ногах – це навіть для тебе занадто...
не скажу й того, що ти був кращим, як нам було добре разом – розумієш, все діло в тому, що наголос тут на слові «було», а цей момент настільки короткий, що якщо ми почнемо згадувати все «було», часу на є і буде не вистачить.
Я просто кажу тобі, що відчуваю в цей момент, я кажу «не йди»…
А знаєш що далі? Далі життя. В тебе своє, а в мене моє.
«Нащо казала не йти?» - можливо спитаєшся мене.
Просто я знала, що все буде саме так, як сталося, просто в кожної історії має бути свій фінал, гідний фінал. Я просила не йти, щоб останній раз подивитись у твої очі і поставити крапку нашої п*єси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426794
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Я тебе вишила снами по білому,
Місячним променем в голці думок,
Крилами янгола в світі змертвілому,
Ключиком, здатним відкрити замОк.
Я тебе вишила сонячним зайчиком
В цупкості хмаровій стомлених днів.
Ось, подивись: мої сколені пальчики
Досі печуть у краплині громів...
Я тебе вишила бісером ніжності,
Подихом вітру у шепоті трав,
Блиском зорі в діамантовій сніжності,
Полум'ям вірності в світлі заграв...
Я тебе шила життя свого ниткою-
Кожен стібок, кожен шов осягла...
Серце тремтіло зів'ялою квіткою-
Вишити поруч себе не змогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426786
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Черемха біла, наче хмара.
Кімната вікнами у простір.
Вона чекала і чекала,
Що він зайде до неї в гості.
Слова шукала надзвичайні,
Щоби його причарувати.
І все надіялася втайні,-
Її одну він міг кохати.
..............................................
Яка сумна і романтична
Ота, дитяча, світла мрія.
Вона до вічності дотична,
Збережена в душі надія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425420
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013
В маленькому храмі, як завжди,...аншлаг,
Там ніде яблуку впасти.
Тісно, ой тісно. Як же ру́ку піднять,
Щоб хрест на себе накласти.
Сьогодні, мов дві тисячі літ назад,
Христа розпинають люди...
А Плач, незабутній Матері плач,
Дівчатка читати будуть.
Читають уже, комочок у гру́дях,
Боюсь, що ось-ось заплачу.
Дівчатко біжить. Закінчилась служба.
Ри́дма - рида́, а не́ плаче.
Чом гірко ридаєш? (Це все неспроста...)
Сьогодні читала добре.
Мені, мені...Дуже шкода Христа,
І ручки до серця горне.
......................................................
Одна з чотирьох. Найчистіша душа...
Відчула... Вже не забуде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422646
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Я зберу в долоні вранішню росу.
Сидячи в заті́нку розчешу косу.
Вірші, мов коралі, нанижу на лист,
Невеликий - знаю, але це мій хист.
Як мала дитина бавиться в піску,
Розсипаю вірші на чистім листку.
Гаптую словами радість і печаль,
Синьооку дівчину, неосяжну даль...
Гра в слова й словами - це не є обман.
Збираю в долоні вечірній туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424677
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Сильній жінці нема пощади-
То слабких на руках носять!..
А вона собі дасть раду,
Хоч щемить на душі осінь...
Сильна жінка ховає сльози,
Прикриваючи біль сміхом,
Коли серце кують морози,
Посипаючи рОки снігом...
А так хочеться їй кохати,
І ловити дощі в долоні...
Але знову горять хати...
Але знову біжать коні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421903
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 16.05.2013
Моїх снів опівнічний вітер
Знов колише думок фіранку,
І наносить заморські квіти
На життя мого вишиванку...
Моїх снів срібнооке небо
Задивляється прямо в душу,
І шукає пісні про тебе...
Чи йому я коритись мушу?..
Моїх снів споконвічна тема-
Таємниче буття причастя,
Недоведена теорема:
Чи існує на світі щастя?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425294
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Этот стих посвящается замечательной поэтессе Виде Вансель.
*************************************************
С морской пучины возвышаясь, маяк сигналит в темноте,
Тому, кто в плавании остался и не пристал еще к земле.
Бушует море, волны хлещут, но он сигналит без конца, -
Плыви сюда, я здесь любимый, ко мне вернись моя душа.
Проходят годы в ожидании, но веру все ж маяк хранит,
Любовь дает ему те силы, что б огонек не угасить.
Пускай давно на побережье погасли окон фонари,
А он хранит в себе надежды, сигналит гордо о любви.
И пусть в округе кто-то скажет, - Он сумасшедший, странный тип!,
Маяк сигналить не устанет, любовь свою он сохранит.
Он верит искренно, всем сердцем, любовь не может не прейти,
Ведь для того он здесь оставлен, чтобы суметь ее найти.
И вот однажды в море бурном вдали увидел паруса,
Вот, наконец! - в порыве ветра к нему плывет его судьба,
Сияют белые сигналы, - Люблю тебя, любовь моя!
Но парус слева исчезает, - Ошиблась ты, прости меня!
Засветит красными огнями от раны в сердце маячок,
От боли хочет он заплакать, закрыть все чувства на замок.
Но все ж светить не перестанет, ведь верит, что любовь прейдет,
И в гавани его когда-то круизный станет пароход.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425340
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Вже снується по небі зітканий
Темно-сірий грози кашиемір
Закриває серпанок зігрілий
Каганець,що світив при зорі.
Вітер з гір набирає розгону
Заганяє в кошару отари- хмари
Заплітає у коси берізки
Розпорошує запах бузковий озону.
Усе ближче погрози від грому,
Рушить блискавка атласну ніч
І просвічує полум"я синь,б"є у
Страх,що присів у кущі .
Перелини парчові вітались з землею
Краплі бились в скло німоти
Крізь обійми мої і долоні
Проливались дощі грозові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425240
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 16.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Я найду тебя, милый, найду" АВТОР: Віда Вансель
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416563
********************************************************
Дай Бог, чтоб ты его нашла,
Дай Бог, чтоб все у вас сложилось,
Чтоб душу успокоить ты смогла,
И от любви, чтоб сердце колотилось.
Но стану ли молиться за тебя...
Я знаю точно я пропащий грешник!
Молиться должен тот, душа кого чиста,
Как Ездра помолился о евреях.
И Бог в ответ ему сказал слова, -
Кто любит больше, ты их или Я?
Так я в молитве к Богу говорю, -
Ты любишь больше, я в тебе люблю.
Лишь веру в сердце я всегда храню,
Бог даст тебе любовь, ведь я тебя люблю.
Любовь у Бога больше чем моя,
Поэтому любви тебе желаю я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423125
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 06.05.2013
Поміж нами слова незначимі-
Все пристойно:" Привіт! Як справи?"
А на серці бушують рими,
А в душі- блискавОк заграви...
Поміж нами дощі весняні,
Парасольок напнуті крила...
У тонесенькій порцеляні
Не сховати нічні світила...
Поміж нами роки порожні-
Не протоптані ще стежини;
У коханні своїм тривожнім
Я до тебе крізь ночі лину...
Розпочне новий день світання-
Наших мук неземне натхнення...
Поміж нами- моє прощання...
Поміж нами- твоє прощення...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421891
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Я на шматочки небо розділю" АВТОР: Віда Вансель
*********************************************************
Синочку мій, я небо прихилю,
Щоб сонечком тебе зігріти,
Хмаринки в ковдру натовчу,
Щоб в небесах тобі парити.
Розріжу небо на шматки,
З’єднаю тільки світлі пазли,
Аби лишень тобі завжди,
Світило сонечко прекрасне.
Піймаю вітер гомінкий,
Прив’яжу його до пОстелі,
Гойдатись будеш у вісні,
Немов на місячній орелі.
Візьму веселку чарівну,
Змішаю фарби кольорові,
В нічному небі нанесу,
Цятками зірочки казкові.
Тобі, маленький мій синок,
Усе на світі подарую,
Бо так тебе завжди люблю,
Що все на світі зачарую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419561
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 19.04.2013
Осенний сад наполнен шумом
и гулом стонущих ветров,
В саду осеннем мокнет роза
под освежающим дождем.
Она одна в саду осталась,
склонила голову к пруду,
И капли с лепестков стекают,
как слезы девичьи в весну.
Никто не насладится боле
её застенчивой красой,
И не согреет больше солнце
её уставших лепестков.
Одна она в саду осталась,
и наступают холода,
А в сердце теплится надежда,
что вдруг придут её года.
Что все же кто-то из влюбленных,
придёт за ней в промокший сад,
И нежно розочку он срежет,
чтоб поднести к своим губам.
Она мечтает, чтобы с нею
зажглись сердца у остальных,
И чтобы сердце её грела
любовь, возникшая у них.
( Стихи юности ).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418598
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 19.04.2013
Заплакане автобусне вікно
Викривлює весь світ, дощем умитий,
Я бачу в нім зі спогадів кіно-
Осколки пам'яті, на крапельки розбиті...
Від поцілунку ще горить плече-
На ньому твоїх губ шалений опік...
А ця сльоза - не по щоці тече,
Вона змиває твій прощальний дотик...
І плаче дощ назовні і в душі...
Моя губа закушена до крові...
І я римую зломлені вірші,
З очима нерозквітлої любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Течуть хвилини
Піском крізь пальці.
Складаю днини
На правій шальці,
На противагу
Кладу кохання-
Чи рівновага?
Чи коливання?..
В мені чаклунка
Відчула знову
Сумної думки
Складну основу.
Вплітаю нитки
Барвисту сутність
В свої відбитки,
В свою майбутність...
Я плавлю вірші
У мідні зливки;
Окремо- гірші,
А ще- уривки...
Усі чернетки
Тримаю в серці-
Це рим абетки,
Це світ в люстерці...
Течуть хвилини-
Я не жалкую:
Життя невпинне-
Чом скиглить всує?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411590
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Ми мимохіть навчилися любити
Й не розбереш тепер-де правда,де брехня.
Утихомирювати почуття,глушити,
Холодністю знеструмлювать серця...
Ми мимохіть навчились забувати
Й зживатися з логічністю думок;
Ще в зародку кохання убивати
І власноручно нажимать курок!
Ми залюбки навчились не зважати
На прагматизм бажань наших і мрій,
Адже так страшно інший шлях обрати,
Коли довкола копії людей...
Ми розівчились вірити у чудо
Й не довіряєм серцю-лиш очам.
Та всеодно блукаєм,мов приблуди:
Снуєм,існуєм...тільки не живем!!
Ми розівчились падати й вставати,
як у дитинстві...й знов вдихать життя...
Ми із запізненням навчилися встигати
Й спішити у майбутнє навмання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411512
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Всю ніч лило і в шибку стукотіло,
Передаючи від весни вітання.
А ти його розгадував уміло,
Заносячи у та'йнопис кохання.
У поцілункових катренах зримувавши,
Усе, що написати я хотіла,
Устами статуйовував назавше
Моє безсоння і гаряче тіло...
А дощ жбурляв нам жменями краплини.
Чи ревнував, чи заздрив поцілункам?..
Чи просто занотовував години
У свій блокнот із дивним візерунком?..
Всю ніч лило і в шибку стукотіло,
Тире і крапками підігруючи нам...
А поміж нами полум'я горіло,
Що непідвладне зовнішнім вітрам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410753
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Укротив свою прыть на плече сердобольной мамы,
Откусил пирога самый вкусный румяный бок.
Несмотря на года, он остался таким же самым,
Глаз не видит морщин и седеющих прядей клок.
Вот бы матери счастье - один день прислониться тенью,
Каждый шаг наблюдая, судьбу поправляя рукой
И проблемы решать, что толпятся в мозгу мигренью,
Восполнять все утраты - сторицею, да с лихвой.
Поредели визиты, а встречи на удивленье
Теплотой и доверьем пронизаны до глубин.
Пусть скрипуче зудят цепких уз золотые звенья,
Не старейте душой, когда взрослым становится сын.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408763
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Боже милосердний,Ти пробач,
Що грішу з дня в день усе частіше,
Що сама в собі-немов палач,
Що молюсь я в поспіху й все рідше.
Боже милосердний,Ти пробач
Недостойність і убогість слів цих,
Що злітають,мов підбитий птах,
Що грішу з дня в день усе частіше.
Боже милосердний,Ти пробач,
Що всміхаюсь рідше,аніж плачу,
За відсутність вдячності у днях,
Слабкодухість й віру цю ледачу.
За холодність співаних молитв,
Що зринають й падають додолу
Розпадаючись на сотні сухих крихт-
Зачерствілих проявів любові.
За пустинність обмалілих душ,
Що лиш вміють скаржитись й жалітись...
Ти пробач зрадливість людських слуг!
За серця,що мороком покриті...
Боже милосердний,Ти пробач...
І навчи й мене життю радіти!
Й зацвітуть мої змарнілі квіти
В ще вчорашніх вицвілих очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408361
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
* * *
Знову, знов прийшла весна
І серце в пошуках кохання,
На тому березі любов - красна
На цьому тільки сподівання.
На тому березі трава по пояс,
На цьому - пожовтілий лист,
Десь там кохання срібний голос,
А тут лише пронизливості свист.
А там, далеко, десь весна співає
Й малюнки хмарами малює,
Запрошує у хороводи всіх, гуляє
Всіх одиноких у пари попарує.
А ти ось тут, тривожишся, сумуєш
Малюєш пальцем кола по воді
Лиш стукіт серця ти свого почуєш
І сльозу солону пустиш по щоці.
Прийшла весна і серце розбудила
Скажеш їй: «не мучай мене, досить!
Я коханою чиєюсь бути так хотіла
Хай прийде зима і мене знову заморозить!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407300
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Ти як весна- яскрава, пишноцвіта,
Ласкава, мила, ніжна,чарівна,
Весняним сонцем золотим зігріта,
Така прекрасна, чиста, осяйна!
Ти наче квітка- в світ несеш прекрасне,
Коли ти поруч- радість на душі,
Як зазирнути в очі твої я'сні,
Там бачиш ненаписані вірші.
Таким як ти співають серенади,
Дарують квіти, носять на руках,
Оспівують в піснях твої принади,
І залишають жити у віках!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407110
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
А натовп...
верещав несамовито...
вінець терновий...
колючкАми пік...
а піт котився...
і струмками тік...
а Він ішов...
принижений... побитий
учора...
хтось умив спокійно руки...
сьогодні ж -
сонце полум"ям пече...
і хрест, мов брила...
тисне на плече
і кожен крок...
дається через муки
Голгофа...
хрест...
болить...
нема надії...
і змучено поникла голова...
а наостанок лиш Його слова...
"Прости їм...
бо не відають, що діють...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406666
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Я двері відімкну своїм ключем,
Тихенько прослизну в твої обійми...
Промовлю, що промокла під дощем,
Давай дивитись комедійні фільми!
А ти мене заго'рнеш, як дитя,
У плед картатий, трішечки кусючий...
І стримаєш моє серцебиття,
А я, як завжди, буду балакуча...
Гарячий чай, улюблене кіно...
Такі зати'шні твої теплі руки...
Хай хлюпа носом небо за вікном,-
Я так люблю завершення розлуки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405347
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
(Романтика для Виды Вансель, вечерней Звезды)
Ах, Любовь, Любовь, Любовь, Любовь.
В мире ты начало всех начал.
Каждый слышит для себя твой зов
Но не всяк тебя к себе позвал.
…………………………………………
Позови ее и ты поймешь
Как прекрасен солнечный закат
Если встречи ты с любимым ждешь,
На свиданье выйдя тихо в сад.
Позови любовь свою к себе,
Распахни окно своей души
Что-то измени в своей судьбе.
Если надо – даже согреши!
Миром правит лишь любовь одна,
Ей молись как тысяче богам.
Только ей такая власть дана:
Возносить молитвы к небесам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403877
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Весняний ранок сонячним парфумом
Вже напахтив розстелені поля.
Прощається із лютим, ніби з сумом,
За березень засватана земля.
І вже гудуть гормони у деревах-
Вагітніють листочками бруньки.
В плащі із пролісків, Веснянка- королева
В траві маскує за\'мшілі пеньки.
Вдивляється в калюжеві свічада
Зітка\'на із промінчиків блакить,
Омита життєдайним краплепадом,
Який ще в пісні жайвора бринить.
Тюльпани зготували гострі списи-
З морозом хочуть ве\'сти чесний бій.
І хмарок білих нечіткі абриси
Зціловує розпусний вітровій...
І прагне серце в небо журавлине,-
Відчуть безмежну волю хоч на мить!..
Та, замкнене у тіло, не полине,
Тому, мабуть, шалено стукотить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403498
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Ключі від неба
Десь загубились;
Іду до тебе-
Здаюсь на милість.
В руці зів'яла
Тендітна квітка,
А я обрала
Її за свідка...
А я лиш хочу
Твого прощення,
Траву толо'чу,
Як віровчення...
Вмиваю очі
Свої дощами,
Кричу у но'чі
Аж до безтями...
До тебе лину
Із покаянням...
Гірчить поли'ном
Моє кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403448
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Наставив місяць чуб тоненький,
Прикрив хустинкою лице.
То, мов дукат він – золотенький,
То, наче старець, сивий вже.
Чому так міниться, потіє,
То щоки білі, то, мов мак?
Бо почуття сховать не вміє
Наш місяченько-одинак.
У подорож пустився пішу,
Постелю теплу залишив.
Для панни зірки пише вірша -
Тої, що серцем полюбив.
Як небо ніч крилом накриє
Й вийде з подругами вона,
Він серце їй своє відкриє,
Їй прочитає він віршА.
Заміж піде, мабуть, охоче,
Подруги-зірки – за дружки.
Мережитимуть вдвох щоночі
У небі золотом стежки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402617
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 20.02.2013
потяг
цей потяг який прямує в нікуди
оця трава у плетиві колій
ці хмари рожеві дівочі груди
і їде сонце як бандеролі
ці рельси які ведуть у тунелі
оці стовпи у тенетах дроту
примарне світло нічні борделі
і склянка кави немов компоту
куди я їду затерта мапа
мости вокзали касир квитковий
полиця верхня ковбойська шляпа
дешева постіль пейзажі кльові
брудні примари страрезні роми
жінки вагітні симптоми сніду
цей сміх і карти дешеві пломби
куди я їду куди я їду
Андрій Любка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14975
дата надходження 19.05.2006
дата закладки 20.02.2013
А сонце випрало хмаринки,
Струсивши з них останній сніг;
І вже промінчики-зернинки
Нам щедро кидає до ніг.
І вже пряде струмки у нитку,
Щоб одяглася вся земля-
Пошиє їй зелену свитку,
Повишиває журавлят...
І проліски небесні очі
Свої розплющать навкруги...
А вітер піснею лоскоче
У ті'ні сховані сніги...
І я скажу вам по секрету,
Що вчора бачила ізранку
Весни заквітчану карету,
Із солов'ями на фіранках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402410
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013
Ти все-таки прийшов... Я так чекала...
Щодня дивилась в стомлене вікно.
Дай надивлюсь на тебе...Часу мало...
Усе навкруг, немов німе кіно...
Сідай до столу! Ти ж такий голодний...
А краще -змий утому із лиця...
А за вікном сховався день холодний,
Гарячу ніч повівши до вінця...
Твій кожен вірш я серцем прочитаю,
Проплачу біль, що в зошитніх рядках...
Якби ти знав, як я тебе кохаю!..
Тріпоче серце-полохливий птах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401958
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Положи свои пальцы на клавиши,
Заиграй снова музыку нежную
Я, от будничных стрессов оправившись,
Излучать буду радость безбрежную.
Вот закрою глаза и заслушаюсь
Вечной темой мелодий Бетховена.
Перелей потихоньку их в душу мне,
Чтобы звуками вся переполнилась.
Или Моцарта юного светлую
Серенаду ночную отрадную
Заиграй, и с зарею рассветною
Возрождение Дня я отпраздную.
Ах, мой друг, пробегись ты по клавишам,
Разбуди струны сердца молчащие,
Чтобы свечи горели, оплавившись,
Звуки слушая животворящие.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401758
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Навесні під сонцем
Розквітають квіти,
І сумні ялини в задумі стоять…
А над ними зірка
В душу людям світить –
Вічним сном солдати
Тут в могилі сплять
В синім небі зорі
Гасить теплий ранок,
Під весняним вітром
Висохла роса.
Та горить на грудях
Зірка ветерана,
Та на обеліску
Зірка не згаса.
Скільки літ не чути
Як гримлять гармати.
Клином пролітають
В небі журавлі.
Воїна-афганця
Посивіла мати
Всім синам вклонилась
Низько до землі.
В материнськім серці
Роз’ятрилась рана
По щоках пекуча
Котиться сльоза.
В синім небі зорі
Гасить тихий ранок –
Та на обеліску
Зірка не згаса…
Під осіннім вітром
Листя опадає,
Знов сумні ялини
В задумі стоять, -
А на обеліску
Зірка Слави сяє
Вічним сном Герої
Тут в могилі сплять.
Сутінки спустились
На гранітні плити.
За селом, край неба
Сонце догоря…
Та на обеліску
В душі людям світить
Вічна, наче пам’ять
Не згаса зоря!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401672
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
У мене, мабуть, закохався лютий...
Все цілував мене вітрами в щічку,
І був такий веселий і розкутий,
Як загорнув мене у темну нічку.
Під вікна запросив джаз-бенд котячий,
Щоби всю ніч співались серенади,
А як не визирну-тихенько плаче,
Кляне свої,ним вигадані, вади.
Дізнався, що не поважаю шуби-
І розтопив усі сніги пухнасті.
Тепер чекає поцілунку в губи...
Розвів тут справжні "серіальні страсті"...
Я ж бачу- без взаємності страждає:
Вже спав з лиця, увесь аж посірів.
Насупився- і сонечка немає,
Посилив холодність заплаканих вітрів...
І хай я буду сто разів дивачка,
Та поцілунком відповім взаємним,
Щоб він щасливим йшов у літню сплячку,
І бачив сни, щасливі і приємні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401604
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
А серце ще плаче, не вмерла ще віра,
Що в нас за вікном ще розстануть сніги
І ми мов ті пташки , розправши крила,
В польоті єдинім, зустрінем вітри!
Ну як же забути закохані роки,
Твої присягання - що ти назавжди
Кохатимеш вірно. Це ж просто пороки,
Накликані ворогом нашій судьбі.
І я виглядаю вернешся, це знаю.
Не вірю, що зрадив так нашу любов!
Тоді лиш повірю, покличу- кохаю!
Ти холодно глянеш, не приймеш мій зов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401041
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013
На землю опустилась ніч
Закутала у темне покривало
На ньому зіроньки ясні-краплинки діамантів.
Ріжками місяць догори-неначе в морі човен
У ньому Гноми чарівні, гребли веслами.
Дивно́ у тій красі і спати не хотілось
У ніченьки прошу я сну-вона чарує дивом.
Закрила віченьки свої і відчуваю
Тепленький дотик неземний-с-ю-д-и!!!!....
Гном сів у ізголів"Я .....
Він Книгу розгорнув свою:
...-Дивись,ось сон твій чарівний,а ти- Царівна!
Це Царство неземне і навкруги все сяє.
До танцю запросив Король
В руках у нього посох,
Чарівну силу має він,як доторкнешся
Красу і розум дасть тобі
І Мудрістю озвешся,як запитаєш-
Враз все пропаде-радій і слухай
Твій час настав...
Дивлюся на Гнома я ,в його незвичні очі
....-Питання не озвучуй!
-За що тобі чарівний сон???
-Щоб ти писала вірші,
І опиши,який я Гном і звідки я прийшов
Це ж Безкінечність,Вічність!!!!!!......
Щоб люди вірили в добро
У щедрість,милість і любов,
Раділи всьому,
Щоб сон приходив в кожний дім,
Приносив сили.
Маленькі дітки-цвіт землі
Їх ніжні ручки-вони ж так вірять в чудеса
У місяця-човна для них дарунки.
Від нього сяйво неземне, заповнило кімнату
Мій Гном із Канцелярії Небес
Тримав він книгу" Всесвіт"
Розшитим золотом на перепліт,промінцем Сонця.
Щось ще хотів повідати мені-розмова обірвалась
Можливо там, пЕчать-небесна заборона ?!...
Поплив мій Гном в серпанку і стало темно
Розсіявся в нічній імлі,
Забравши діаманти-зорі.
Незвично тепло,радісно мені
І дотик в душу десь пробрався
Все описала тут,я присяглася......
P.S.
На милість я Твою не сплю
І пишу вірші знову
Так приказав чарівний Гном,
Я незрадлива...
Про що напишу - підскаже скоро
Тож я лягаю спать,бо вже співають півніі!!!!!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400616
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Надворі дощ... Відкриєм вікна навстіж,
Щоб чути шепіт радісних краплин,
І щоб вдихати озоно'ве щастя,
Забувши сон,забувши часу плин...
Сердитий грім ховаєм в поцілунках,
І роздуває вітер жар в тілах.
Від блискавок все небо в візерунках..
В сузір'ях крапелинок на чолах...
І хто шаленіший- чи ми, а чи стихія?
В грози уже закінчився запал...
А ми і досі від кохання млієм,
Під ніжністю шовкових покривал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400314
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Дощ за вікном дрібоче в шибку
Думки замріяні пливуть
Стікають капельки-сльозинки, омиють мрії
І понеса вода в світи.
Відкриються простори дальні
Безмежність глибини води,
Розмиє й там гроза-примара
Дорогу дасть думкам моїм.
Про мрії також не забудьте
В потоки ви візміть свої
А я блукатиму у тих відтінках
Де дощ розмив мою красу....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400038
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Надворі тихо... Навіть дощ замовк.
Думки у поля сповнені туману.
А ніч сховала місяць під замок,
І зорі щось не ловляться в лимані.
І налипає на моє лице
Ота тягуча павутинна тиша.
Щоб не пійматись у її сільце,
Біжу на світло, що у вікнах дише.
А ніч усе занурює мене
В якісь страхи, не зовсім зрозумілі...
Здається, хтось от-от наздожене...
Біжать мурашки натовпом по шкірі...
І я вриваюсь у твоє тепло-
Зцілуй туман з очей моїх і тіла!..
Тебе так довго поруч не було...
До тебе я скрізь вимір прилетіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400024
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Заплету у косу
Малинову стрічку;
Позбираю роси
У купальську нічку.
Вплету до віночка
Листячко калини;
Вишиту сорочку
До багаття кину.
І доки над нею
Полум'я панує-
Квіточку лілеї
Ніжно поцілую.
Заварю із квіткою
Я чарівне зілля;
Білою лебідкою
Стану до весілля...
Краще мені крилами
Небо обіймати,
Ніж тому,немилому
Білу постіль слати!
Краще буть лебідкою,
Літати на волі,
Ніж зів'януть квіткою
Без щастя і долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399793
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
(Після прочитання твору Л.Ігнатової "Ринкові відносини")
Чоловік прийшов додому – зустріча його жона:
«В мене є для тебе, - каже, - дуже гарна новина.
З цього часу в домі вводжу ціни як на ринку:
Хочеш їсти – тридцять гривень, а ні – ковтай слинку.
Хочеш мати чистий одяг – двадцять гривень за прання,
За вологе прибирання по десяточці щодня!»
Ошелешений зненацька, чоловік таке сказав:
«Тоді, значить і у сексі ринковий момент настав!
За кохання в моїм домі встановлю я ціни теж –
В ліжку – тридцять, на дивані двадцять гривень принесеш.
Я не гордий, зроблю знижку, вартість виставлю таку:
Десять гривень – на підлозі прямо так, на килимку…»
Задоволений собою чоловік уклався спать,
А дружина усміхнулась і давай йому казать:
Ось, в сто гривень є купюра, глянь, тримаю у руці,
Я й не горда, хочу знижку і на килимку… на всі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399701
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Кохання втрачене моє
По краплі дощовій збирала
У сні тихесенько втішалась
А сльози в пустоту текли,
І сміхом дзвінким зазивала
Вернись- вернись-вернись!!!
Життя прибилося до шляху
У споришу запуталось на віддиху
І заросилося нікчемне щастя
Врослось з тополею,як плющ.
Прошу,тополенько,скинь пуху
Встели-встели-встели!!!
Роки шалені бистрі коні
Верніть миттєвості всі віфероні
Простора даль,відай кохання слід,
Моє ти сонячне сплетіння, вдихни повітря з гір
Вітри,візміть мої гаптовані вітрила
Несіть-несіть-несіть!!!
І відчуваю сили покидають
Втрачаю шанс,який дало життя
Мої молитви небеса почули
Час реквієм вже збіг на ідеальність
І послання-латинь,їрогліфами написали
Перемогла-перемогла-перемогла!!!
Вінчальний час-33 ЛІТНЬОГО кохання
І синє плаття-легкість хмар
Обручки з-під Вінця,не має в радості обмежень
До цього йшли своє життя....
На кліросі хор в поєднанні
На Многії і Благії -Многії-Многії літа!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399610
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Росла верба над річкою, крислата !
Хоч одинока - гілочок мов гай!
Для різних пташок тимчасова хата,
А їх же ,Господи, хоч відбавляй!
Є де сховатись , від дощу й від вітру,
Усіх пригорне, захист для всіх є,
Себе підставить тим стихіям світу,
Не пожаліє гіллячко своє.
Й жилося б пташкам немов би у раю,
Якби не та безжалісня рука ,
Що зрізала вербу й пташки з відчаю
Лиш жалібно кричать із високА !
--------------------------------------------------
Та все мине! Зернятко у землиці,
Вкоріниться і знову проросте,
І знов верба розпустить своє гілля,
Жар-птиця з раю їй щастя принесе!
.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399490
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Всіх кумів збираю в себе,-
Всім зустрітися нам треба.
І на всю оцю ораву
Фірмову готую страву:
Є вареники із м'ясом-
До них ку'ми будуть ласі,
Є з картоплею і кропом-
Саме булькають в окропі;
Я доліплюю із сиром,
Щоб були пухкі й красиві;
На десерт ще й вишні будуть,-
Цю гостину не забудуть!..
Шкода,що часу замало,
Я б іще зварила з салом,
Із капустою,з шкварками,
Яблуками, ягідками...
До вареників-сметанка-
Є домашньої аж банка!
Бо вареник без сметани-
Як священник без сутани!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399299
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Вдохновил стих Э.Листопадной "Не исчезай..."
Я не исчезну – я из крови, плоти.
И я вернусь, ты только ждать умей.
Такой как есть, без рамки в позолоте,
Еще любим после разлучных дней.
После разлучных дней я на колени
Перед тобой, родная упаду,
За все, за все я попрошу прощенья
И подарю счастливую звезду.
Счастливую звезду тебе в ладони –
Пусть блеск ее зажжет глаза твои,
Душа оттает, тело же утонет
В водовороте страсти и любви!
В водовороте страсти так хочу я
С тобой, как в невесомости кружить
И небу спеть как раньше «Аллилуйя!»
За то, что ты смогла меня простить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399295
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Я тебе причарую голосом,
Залоско'чу пшеничним колосом,
Доведу до сп'яніння цілунками,
Розпишу весь твій світ візерунками.
І любитиму до безтілесності,
І поставлю тавро приналежності.
Напою тебе з маку росинками
І омию все тіло сльозинками.
І ми будем навіки коханцями,
Викликатимем грози ми танцями,
Обійматимем небо все душами,
Всі табу-заборони порушимо...
Ти прикрасиш мене едельвейсами,
Замилуєшся білими персами,
У очах моїх втонеш, як в спокої,
Долетиш аж до зірки високої...
Ми зіллємось в одне до шаленості
І зламаєм закони буденності...
Та якщо замилуєшся іншою,-
Приготуйся, мій милий, до гіршого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399256
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Відкрила вікна, напустила світла.
Вмертвила темряву. ЇЇ як й не було !
Це ж рік новий, і вже нова палітра,
В кольорах райдуги, несе тепло.
Горить любов, горить і моє серце,
Між хмарками вишукує блакить,
А струм джерел наповнює відерце,
Наллю у келих ту життЄву мить!
То ж вип’ємо до дна і ані краплі
Не лишимо, щоб не допив ніхто!
Збудуємо легенькі дерижаблі,
Полiт направим, де поля квіток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399059
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Загорнувши день в хмарки,
З тихим колисанням,
Тчуть небесні павуки
Вранішні тумани.
Швидко лапками прядуть обважнілу нитку,
Щоб земля і там, і тут
Одяглася в свитку.
Поправляють скрізь траву,
Що лишилась з літа,-
Бо їй треба польову
Квітку обігріти.
Щоб як прийде час цвісти,
В неї стало сили
Бджілкам сонечко вплести
У прозорі крила...
Тчуть тумани павуки,
Дощик підпрядають...
Та вже на вербі шпаки
Весну закликають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398954
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Не йди... Молю...
Залишся хоч на ніч...
І пий мене до ранку поцілунком...
Підемо вдвох непрОйденим керунком...
І досягнемо неба...
Ясна річ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398507
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Надворі осінь , та весна у серці.
На світ прийшла і засіяла ти,
Моя ти доле, хлюпнуло відерце,
Наповнене бажань...рости,рости!
Болить душа. Не сповнились бажання,
Упало листя осені в життя.
І жовкли дні- сумні,повні страждання,
Згубилося весняне почуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398494
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
У темряві запущеного лісу ,
Літали тут метелики малі,
Вони й не пробували знять завісу,
Звикли до неї, до вічної пітьми.
Жили і множились,йшов час - вмирали,
Не бачили нічого поза цим,
Вони нічого більше й не бажали,
Пилинки досить вистачало їм.
Нараз настало диво у цім лісі-
З’явилось світло, синяве тепло,
Метелики клубочились у втісі,
На диво йшли! Такого ж не було!
Летіли всі на це незнане чудо.
Кружляли навкруг, тулилися грудьми
І пили ясність, немов ті приблуди,
І падали згораючи вони.
Та не спиняло це наступні зграї,
Все більш з темряви прилітало їх,
Вдивлялися у сині водограї,
Приводили сюди й своїх малих.
Не розуміли , що підступне світло
Не дасть життя, лиш неминучу смерть,
Згорить бажання , бо чуже це ”жИтло”
Зрадливо манить й знищить їх ущерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398437
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Всі думки, мій коханий тобі я дарую
І про них я тобі розповім:
Хай життя твое щастям, як море вирує,
Хай біда не прийде у твій дім.
Подарую тобі своє серце гаряче,
Бо ж воно й так твоє вже давно -
Ти застогнеш від туги, а серце заплаче,
А зрадієш - сміється й воно.
Свої губи, мій рідний, тобі подарую,
Хай розкажуть про вірну любов,
Хай про ласку солодку від них ти почуєш,
Хай цілують тебе знов і знов!
Мої очі для тебе веселкою сяють -
Їх тобі подарую я теж,
Хай вони тебе літнім теплом зігрівають,
Випромінюють радість без меж.
Подарую, мій любий, тобі мої руки,
Хай тебе пригортають вони.
А в години жалю і гіркої розпуки
Ти про ніжність цих рук спом'яни.
Свою пісню для тебе, єдиний, співаю,
Хай мій голос струною дзвенить
В такт бажанням твоїм всі незгоди прощає,
Твою душу нехай веселить.
Все життя віддаю я тобі, моя мріє,
Я собою твій шлях озорю.
А натомість мені дай краплинку надії,
Бо тебе я як сонце люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398205
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Куня ставок під кригою товстою,
І сняться сни- безмежності блакить,
Ось трісне крига й піснею дзвінкою,
Розбивши скутість, беріг окропить!
Полине сміх дитячого роздолу,
Зніметься вітер, і попливуть човни,
Життя проснеться, заструмить довколо,
Забудуться зимові холоди!
Продовжується день, сміється сонце,
Лиш тихо плачуть очі льодяні,
Ось висохнуть! Й земелька на долонці,
Підсніжники покаже весняні !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398160
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Завагітніло хмарами небо,
Циклонічним сповилось плющем;
Вічно юна красунечка Геба
Пролила свою чашу дощем.
І висвистує вітер кудлатий
На сопілці своїй там і тут;
І краплини дощу піцикато
Знов на скрипках своїх виграють.
І блукає брудне міжсезоння,
То сміється, то схлипує знов...
Та між листя торішнього дзвоном
Проростає підсніжна любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398133
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Осторонь проходиш край моєї долі,
Не тебе я бачу у тривожних снах.
Ти як вільний вітер у безмежнім полі,
Наче в синім небі перелітний птах.
Не посмійся з того, що в оцім признанні
Не змогла дібрати я потрібних слів.
Я задовольняю лиш твоє прохання
Чесно і відверто, так, як ти просив.
Я не знаю хто ти - друг мені, чи ворог,
Що на думці маєш, може вже тепер
Туга за минулим стерла все на порох,
Чи навік минуле в пам'яті ти стер.
А тобі, як другу, я добра бажаю
Хоч слова ці, може, звичні і прості:
Хай зоря любові над тобою сяє,
Хай тобі назавжди пощастить в житті.
Хай не знають втоми сильні твої руки,
Всіх тобі найкращих сподівань і мрій,
Щоб ніколи більше гіркота розлуки
Не знайшла притулку у душі твоїй.
Одурманив розум веснянковий трунок,
Не дивись, що в мене смуток є в очах...
Хай байдужим був твій перший поцілунок,
Та горить він досі в мене на устах...
Швидко дні минають, не вертають більше.
Скоро ти поїдеш у далекий край.
В радості, в печалі, ту, що пише вірші
Ти "не злим" і "тихим" інколи згадай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397968
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Моє вікно-моя єдина воля.
Крізь нього я спілкуюся з життям,
Крізь нього я дивлюсь, як видноколом
Проходить дивне сонцевороття...
Крізь нього відчуваю подих вітру,
Цілую краплі теплого дощу...
Це просто протяг... Зараз сльози витру...
Зручніше крісло зараз умощу...
Я бачу звідси, як грозові хмари
Ведуть свої безправильні бої;
Як оживають в сутінках примари...
Хоча то, мабуть, нерви все мої...
Тут часто змінюють художники полотна-
Весна і осінь, літо і зима.
І їх робота гарна і добротна:
Сюжетів мало- повторянь нема!..
Буть глядачем- така вже моя доля...
Так відсторонено проходять мимо дні...
Моє вікно-моя єдина воля-
Бо іншої не бачити мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397919
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Дощ снігом по калюжах малював,
Свій пензель умокав у хмари в небі.
А ті малюнки вітер шматував,
Химери звідусіль, того їм треба.
Сніг у воді розтав, чи в небесах.
У зиму нині осені багато.
Від сонячної днини - пух і прах,
Повинно бути в непогоди свято.
Букет дощу в дарунок я прийму,
Він на моїй щоці блищить сльозою.
Горну до серця я його тому,
Бо ти сплатив ціною дорогою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397752
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Холодные глаза рассвета
глядят из под косматых облаков.
И скоро первый лучик света
прогонит грусть и в жилах заиграет кровь.
И новый день подарит радость .
Мечту подарит и любовь.
Но в жизни есть не только сладость.
есть изнуряющая боль.
Любовь - бывает безответной
она рвёт душу на куски.
Готов бежать ты на край света
от убивающей тоски.
Любовь - конечно не искусство.
Это тяжёлый, повседневный труд.
Порой бывает очень грустно,
когда тебя нигде не ждут.
И ты скитаешься по свету,
пытаясь истину найти.
Но у людей ответа нету,
а встреча с Богом впереди.
Любить кого-то, очень надо.
Жизнь без любви - равна нулю.
Чтобы услышать, как награду,
три слова - "Я ТЕБЯ ЛЮБЛЮ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383406
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 02.02.2013
Ой, місяцю- місяченьку,
Роздивись довкола-
Чи не спить мій козаченько
Десь посеред поля?
Ой ви, зіроньки-зірниці,
Подруженьки любі,
Розкажіть мені, сестриці,
Чи милий не згубі?
Я у сонця запитала-
Та воно пихате-
Моїм серцем згордувало,
Не хоче шукати...
Я покликала вітрисько-
Та він відвернувся...
Чи далеко, а чи близько
Коханий спіткнувся?..
Ви мені скажіть, де милий?
Я піду до нього,
Я віддам йому всі сили,
Стану на підмогу...
І якщо він не загинув
У краю далекім,-
Розкажу йому що сина
Принесли лелеки!..
Потемніло в хмарах небо,
Грозами палає:
- Не повернеться до тебе,
Бо іншу кохає!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387889
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 02.02.2013
Летіли гуси в цій порі
Весну несли до мене
Я поспішала у весну,як в "Клуб поезій".
Розкішно тут мені,як у джек-поті
Турботи,що прийшли-поезія обдарувань-
Проходять із польотом!!!...
Дебют і критика,оцінка"5"і крила виростають,
У Відочки Вансель я про" Дощі "читаю,
Любов Ігнатова-якаж,ти молодчинка,
Кота невгледіла свого і вірш-присвята!
І Емма Листопадна завжди-частинка-альфа
Оціночку аж"5" шле із букетом шарфа!!!
Лидочка Науменко-"Хліб на столі",
Як гарно описала...І скільки праці
Скільки сил у нього вклали...
П"є каву Дід петро,
Жіночу вроду розглядає,
Крізь скло з дощем,що все змиває.
Дід Миколай прокинувся в півночі
Підглянув у нічний секрет
....Закриваються втомлені очки,
Місяць в небі махає веслом....
Євген Юхниця-є експронт!!!
Заряд на позитиві-думки горять,
Летять листівочки і побажання,
Хтось зрозумів,комусь читати вдруге,
Але процес пішов-мозги в напрузі!..
Комусь не спалось у ночі
Змальовув все зорі,хотів заглянути у глиб,
А там стоїть шлагбаум!..
Хоч зимно в цій порі,
Але весну ми просим,постій,
Ще кворум у горі,бо ти, тут просто,гостя.
З Мадриду сонечко до нас-
Ми щиро раді,Галину Коризму, вітаєм!!!
Пройшла година не одна,а ми ще в "Клубі",
І приєдналися вже ,чудові, нові творчі люди.
Не ображайтесь,Вас прошу,
Увага кожному із нас і Всім подяка!!!!
Пегаса Муза осідла і облітає
Вітром казки,натхнення творчості
Дарує з позаранку,щоб поліграмний ряд ряснів
Вже новими віршами!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397429
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013
Прошли ещё четыре года
из жизни, кажется, просроченной.
Сегодня в хмурую погоду
своей дорогой неоконченной
пришёл к тебе я на свидание.
С детьми, конечно, и с цветами.
Короче стало расстояние,
которое лежит меж нами.
Не в километрах, а во времени
оно наглядно измеряется.
Я рад, хоть не устал от бремени,
что это время сокращается.
Ведь без тебя я, как в тумане,
беспомощен и безутешен.
И в том, что сотворилось с нами,
такой поступок не был взвешен.
Хоть на людях я притворяюсь
и оптимистом, и здоровым,
перед тобою молча каюсь,
что нет желанья рвать оковы
и безутешности, и горя,
в которых я четыре года.
Землетрясением средь моря
был сам факт твоего ухода.
И им рождённое цунами
меня и мир мой весь накрыло.
Теперь безногий и бескрылый
по жизни ползаю годами.
До четырёх их уж набралось.
А кто-то знает сколько будет?
Порой хочу, чтоб оборвалась
цепочка сиротливых буден.
Но рядом дети, внук Алёша
и их сердечное вниманье,
и мир, бывающий хорошим,
и беспокойство ожиданья,
и доверительность надежде,
что в этом мире всем присущи,
ведь Новый год несёт, как прежде,
желанье, чтоб всё было лучше.
… Сын протирает мокрый камень
плиты надгробной, а мне мнится,
что он холодными руками
тебе доставить боль боится.
Дочь занимается цветами,
букеты в вазы расставляет.
Нам наши дети, словно знамя,
и это жизнь мне продлевает.
2.01.2005.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397335
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Эта ночь так длинна...так длиннна...,
Что вся жизнь в ней моя уместилась.
Оказалось - она так мала:
Ночь в рассвете, как вздох, растворилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397344
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Сам на сам у дзеркальному просторі
Із очима і диханням совісті,
І мовчання нависло загострено,
У слабинки впивається болісно.
Сам на сам перед поглядом матері
Не пробачений за недоказане.
Обіцянками тижні збагачені
Телефонно-короткими фразами.
Сам на сам із холодними пальцями,
Що стискають легені напружено,
На дорозі із виглядом глянцевим,
Ледве йдеш поміж друзів, зворушений.
Ти не сам. Є такі ж недолюблені,
Не знаходять дороги полегшені.
Одинокі, в просторах загублені,
В існуванні шукають довершеність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397339
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
А він карав на смерть її кохання...
Вона ж ішла покірно на вбиттЯ
Причинна...П"яна - аж до забуття
корилася усім його бажанням
А він, мов кат... Терзав, як душогуб...
І поглядом вбивав її щоденно...
Кохала... А тому була блаженна...
Вмирала... Пила труйку його губ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397226
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Ми візьмем сьогодні лікарняний -
Сьогодні в нас загострення весни.
Вп'ємося сонцем і своїм коханням,
Зберемо в кошик спогади і сни.
Ми день змішаєм з подихом нестримним,
Тіла станцюють первісний вогонь...
Зоріють очі тим святим безримним,
Як в предків наших сяяли либонь.
І ми зцілуєм небо до веснянок,
Запіним хмари аж до бурунців...
І нас обох пульсуючий світанок
Триматиме, як ніжність, у руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397202
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Завмри. Постій. Не рухайся.
Тебе я намалюю.
Ти свого серця слухайся,
Інакше все зруйную.
Вже є уста. А очі, очі...
І посмішка мов на яву.
Ти будеш снитися щоночі,
Портрет допоки не порву.
Та не важлива та реальність,
Важливо,-що в твоїй душі.
Тоді зникає десь банальність
І знов береш карандаші.
31.01.2013 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397121
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Завуальована зима-
Зазимлена вуаль;
І на деревах осіда
Розпушена печаль...
Не мають сонця небеса-
Нема небес у сонць;
І у хмарових парусах-
Ні тріщин, ні віконць.
Лежать засніжені стежки-
Застежені сніга;
І у яругу склав мішки
Із пухом вітрюган.
Закриштальована вода-
Заводнений кришталь;
Летить сніго'вий зорепад-
Змережує вуаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396898
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
ЛЛють дощі,змивають рани на душі
На серці біль,любові слід
Все зникло в дощовій сльоті.
Учора в пориві дощовім зізнавсь-я твій.
В душі-гроза,б"є блискавицями вона.
Нічне безглуздя,твоя любов- сльота,
Розкисне-марнота
Сльозами впаде до землі
І в небі дощовім залишиться,як тінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396826
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Чи ви чули весну, коли пісню співає,
Як бурлить попід кригою скута вода
І тріскоче й свистить все довкола ламає,
Об поверхню з розпуки все більше вдаряє,
Розриває ті пута якими зв’язала
Безпощадна , холодна і люта зима.
Вдарив грім водяний, відколов кусок криги,
Затремтіло довкола поле крижаних снів,
В глибинь глянуло сонце, зняло тьму поверхову
І пірнуло знайти ту весну пречудову,
Щоб на поклик проміння розбила застій
І ось вперше хлюпоче весняний прибій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396610
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Наяву не зустрінемсь ніколи.
Не побачу твій колір очей.
Хоч цвістиме весна вже навколо,
Не для наших з тобою ночей.
Лиш на відстані зможу відчути
Ніжний погляд, усмішку твою.
Хіба може душа не збагнути,
Не відчуть дану кимсь дивину?
В час, коли розцвітатимуть ранки,
Свіжі роси впадуть на траву,
Ось здійсняться тоді сподіванки:
Я думками до тебе прийду.
Їх, як вітер, не можна здогнати,
Бо для віри нема перешкод.
А чи зможеш мене ти впізнати?
Буде більше від всіх нагород.
І без скрипу відчиняться двері.
Я навшпиньках тихенько зайду.
І здійсняться тут дУмки химерні:
Свою мрію далеку знайду.
Я на тебе лиш кину свій погляд.
До лиця доторкнуся рукою.
На хвилинку я буду лиш поряд,
Але душу свою заспокою...
Ти відчуєш: у сні усміхнешся.
Якби знав ти, хто поруч з тобою.
А коли ненароком проснешся,
Зрозумієш: збудила сльозою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396467
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Скачет конь
и скачет солнце
по строке
и вдалеке
глянет месяц
в чёрной ночи
скачет время
по реке
я скачу
по бездорожью
так задумано
Творцом
под ветрами
стёжка рожью
дальше лесом
бурелом
скачем все
за каждым выбор
перекрёсток
чей и где
всё нашёл
земное либо
странником
звезды
в узде
29.01.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396451
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
А ти зі мною граєшся, як з мишкою:
Відпустиш - знов спіймаєш за хвоста...
То ніжно обізвеш мене "Малишкою",
То кривиш, мов з відразою вуста...
І знов спіймаєш лапою когтистою,
Аж цяпає слина із язика...
А потім із усмі'шкою барвистою
В собі включаєш знову "мужика".
Так день за днем... Уся спина вже зранена,
У серці міцно гострий зуб засів,
Від болю і кохання затуманена,
Хвалю тебе на сотні голосів...
Аж раптом-бац! Запрошення зі стрічкою,
Щоб розділити з вами щастя день...
І я босоніж по снігу зі свічкою
Іду до храму знищених смирень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396363
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Мені так боляче, коли Тебе нема...
Мені так боляче... Коли Ти не зі мною...
Ми вперше познайомились весною,
А розлучались - надворІ зима...
Мені так боляче, коли Тебе нема...
Не тішить вірш і не плететься рима...
Лежить на серці щось важке, незриме...
Зима на серці... На душі зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396303
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Прилетіла ластівка до мого вікна
Щебитати стала і вітати так.
Тебе чую й бачу,ластівко моя.
Але хочу запитати..
-Ти чому одна???
-Ти була у парі???
-Де тепер вона???
Може розказати ти хотіла так???
Чую тебе люба,ластівко моя
Цю ранкову пісню розумію я.
Піднімайся в небо
Пісню проспівай
І тебе почує паронька твоя.
Прилетиш у парі до мого вікна
Сядеш на віконце
Будеш щебетать, пісню про кохання,
Ти є Божа пташка-про це знаю я!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396295
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Кучерявить білі коси ранок
І готує каву з молоком,
Допікає тістечка світанок
З ніжністю, любов'ю і медком.
Прилетить гарячий поцілунок
І розквітне на твоїй щоці;
Він тримає теплий подарунок
У своїй замріяній руці.
Ти розгорнеш те барвисте диво-
Запалає вогник у душі.
Почуття нестримно і бурхливо
Виллються у неземні вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396238
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Знов на стежку я нашу звертаю.
Давно змиті сліди, бляклі тіні.
Проте пам’ять, як сніг не тане,
Повертає в той день осінній.
Знов на нашому місці присяду.
Білим снігом усе замело…
І лиш пам’ять – їй непідвладно
Спопелити обіймів тепло.
Пальцем в небо я нашу пісню
Обираю із ретро творінь.
В цілім світі нам жити затісно.
Всюдисуща минулого тінь.
Ти зненавидів осінь, я знаю.
Ретро збірку закинув подалі.
Ті стежки, мов прокляті, минаєш.
Не зворушити листя опале.
Проминуться січневі морози,
Не розтопиться ж пам’яті лід.
На одній ми зустрілись дорозі.
Зовсім інший обрали політ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396001
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Лежу під ковдрою і мрію,
Чи ж то насправді я зумію,
Подрузі казку розказать,
Слова потрібні підібрать!
Яке ж то царство вибирати,
Щоб там початок той узяти.
Яку країну, який рай,
Щоб була пісня і звичай!
Вкінці рішила іти вгору,
Любить вітри, то ж піду в гори,
Бо тут близенько десь і небо
І ангели на всі потреби.
Хмаринки зібрані всі тут,
Вони і дощик принесуть.
А потім засмієтся сонце,
загляне в Видине віконце
розквітне Вида наче квітка,
Ота ласкавая лебідка,
І буде ангелів збирать,
Щоб потім людям роздавать.
Та не для себе всіх їх кличе,
У неї серденко кигиче
І чайкою над всім літає,
Усіх цілує всіх вітає,
Усім по ангелу дає,
Забула серденько своє.
Бо он побачила сирітку
І пригорнула, вдягла в свитку
І свого ангола дала,
Щоб та щасливенька була.
Ну от, не казку розказала,
З’явилась правдонька бувала,
Про те, що в світі є подруга,
І як в тебе якась недуга,
Вона скоренко тут- як- тут
І скаже всім- щаслива будь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395608
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013
В цукеркові обгортки я загорну цілунки,
Складу в маленьку скриньку і відішлю тобі.
Вкажу я на ромашках, від кого подарунки,
Щоб засвітились щастям ті очі голубі!
І напишу у віршах слова усі найкращі,
Сама зроблю листівку із пелюсток троянд,
Провірю, щоби сльози не втрапили нізащо
До сплетених з любов'ю із ніжності гірлянд.
Вручу біленькій хмарці, вкажу твою адресу,
Зроблю я їй вітрило зі срібних павутин;
І попливе, мов лебідь по небесах, як плесу,
Збираючи попутно ввесь сонячний бурштин.
Прокинешся ти вранці від стуку у віконце,
Хмариночку із щастям у свій упустиш дім.
І розцвіте усмішка, неначе тепле сонце,
І порадіє серце даруночком моїм!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395343
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Чи вам доводилось буть в полі,
Коли засніжена зима?
Як побуваєте, ніколи
Не скажете собі: дарма!
Ти, ніби птиця, що на волі.
Одна-єдина на землі...
Лише далеко дві тополі
Ледь-ледь видніються в імлі.
Я не одна: зі мною вітер.
Мені в обличчя снігом б"є.
Лише він може розуміти,
Що значить в серці воля є.
На мене скоса поглядає...
Так хоче збити мене з ніг.
Неначе ворон, все кружляє,
І хльосткий чую в вухах сміх.
.
То розкуйовджує волосся,
Зриває шарф з моїх плечей.
А ще мені чомусь здалося,
Що ніжно стер сльозу з очей...
Тепер я тільки зрозуміла,
Що він самотній, як і я.
І що душа його зраділа,
Бо одинокість дошкуля.
Тому і виє в полі часто,
Чи на засніжених дротах.
А чи-то стука час від часу
В вікно, неначе пізний птах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395282
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Принесу Коханій
світанкові роси...
вітер легкокрилий...
м"яту і любисток...
васильки блакитні...
диво - руж пелЮсток...
і туман ранковий
заплету у коси
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395259
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Гроза. Дощі в моїй душі.
Штормить бурхливе море.
Ні, не дописані вірші.
Хіба це в мене горе?
Про нами сотворенний світ
ти маєш власну думку.
Я знаю, промине п'ять літ,
і знайдеш мене взимку.
Знай , в моєму серці буде
завжди для тебе місце.
Й ніхто з нас не забуде
про спільне наше місце.
13.06.2011рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264861
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 24.01.2013
Я вийшла із дому. Йорданські морози
Жбурнули в лице колючки.
А потім прибули вітри-віртуози,
У руки узяли смички
І стали по віттях водить бездиханних.
Скрипіли і гнулися ті.
А потім взялися за моє убрання,
Немов за капусту зайцІ.
Я мусила довго надворі стояти,
Коритись морозу, вітрам.
Святилась вода на Йорданськеє свято.
І дива очікував храм.
Звершилось нарешті! Звичайна водиця
Молитвою стала свята.
Мов вихор, з кропила – на пальці, на лиця
Неслась, з нею - Божа рука.
І вітер скорився, упав на коліна.
Мороз у ліси відступив.
Зайнялися душі вогнем, мов поліна,
В усіх, хто водиці попив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395202
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
На німих рейках долі олію давно вже розлито,
Дивна зустріч на розі давно уже теж відбулась...
Я знайшла Вас, мій Майстре, дивіться- це ж я, Маргарита,
Через простір і роки душею я лину до Вас!
Не хвилюйтесь, що серце давно вже скували морози,
Нам на двох стане з лишком мого неземного тепла.
Ось, погляньте, зів'яла тендітна мімоза
Відігрілася мною, і знову в мені розцвіла...
Не печальтеся, Майстре, що пізно зустрілися з Вами;
В нас є мить, хто ж в нас зможе її відібрать?
Стане часу, щоб нам захопитись романом,
Щоб прожить його разом, а потім разо'м написать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395086
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
У зими закінчилась депресія-
Вже виплакує сльози останні.
Бо згадала, що в неї ще сесія,
Ну яке може бути кохання?!
Прийняла заспокійливе звечора,
І потроху приходить до тями.
Вже накидала вовни овечої,
І склада снігове оригамі.
Вишиває слідами скрізь ліжники,
А на вікнах- узори багаті,
І леліє тендітні підсніжники,
Щоби ними весну зустрічати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395009
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Стара-стара кав"ярня,
годинник антикварний
вистукує години - рахує наші дні.
І в темряві примарній
Ти надзвичайно гарна,
і хоч людей багато, а, ніби, ми одні
Від свічки грають тіні,
танцюючи на стінах.
Танцюють, грають тіні, ховаючись в очах,
а очі Твої нині
такі бездонно-сині
і хвилею волосся спадає по плечах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392149
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Є прикмета осені - холоди непрошені,
Є прикмета осені - затягли дощі...
Клен скидає листя втомлено знеможений
і дрижать на вітрі голяка кущі
Захлюпоче небо під моїми мештами,
сонячний зайчисько зникне до весни...
Ми з тобою двоє зрозуміли, зрештою,
все, що нам залишилось - про кохання сни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393098
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Зустрілися двоє зимової миті...
Зустрілися двоє у плині століть...
Серпанком минулого злегка сповиті,
В мереживі сонця у сні верховіть.
Зустрілись очима, руками, устами,
У стукоті серця навіки злились...
І янголи їхні у них за спинами
За руки тримались, злетівши увись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383902
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 23.01.2013
Ти кожен день у цій кав'ярні
Цілуєш кавові вуста.
І на серветочках прегарні
Малюєш ручкою міста.
А я цілую чашку чаю
В обіймах снігу за вікном...
І всі серветочки збираю,
Що залишив ти за столом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394670
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Білі лебеді летіли.
На ставок з розгону сіли.
Крилами залопотали,
Тиху воду розгойдали.
З неї вигнали дрімоту,
З неї вийняли дрібноту –
Рибу. Як перекусили,
Сміху в воду натрусили.
Недалечко я стояла.
За усім спостерігала.
То ж й мені трішки попало
Того сміху у рукАва.
Випхала його швиденько
Та й поклала у кишеньку.
А тепер, як сум лапає,
Сміх з кишеньки витягаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394417
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Ідуть дощі. Весняні теплі зливи
Пробуджують травичку молоду...
І я кудись по-справжньому щаслива,
Хоч змокла вся до ниточки, іду.
Ідуть дощі. Вони такі привітні,
Вони так заспокійливо шумлять;
Хоча безгрозі ще, та майже літні,
По молодих листочках шурхотять.
Ідуть дощі. Неначе срібні нитки,
Що пришивають небо до землі...
У горобця намокла сіра свитка,
Сидить він набурмосившись в гіллі.
Ідуть дощі. Весняних скрипок струни
Щось зачіпають у моїй душі-
Таке незвичне і прекрасно юне,-
Від цього й народилися вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384556
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 20.01.2013
На дворі січень! Ой січе ,
земелька почорніла,
не весело і дітворі,
Зима не забіліла!
Хтось поскупився на вбрання,
не вбрав дерева шовком,
покорчились пусті гілля-
Чи хтось розкаже толком,
хто пряжу вкрав, куди сховав,
Ще ж до весни далеко!
Ану зима, сніжку добав,
Тобі ж це зовсім легко.
Ти не барися, бо весна
уже там, за горою,
ось перескочить , й тут вона!
Поллєшся ти водою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393837
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Коли Господь творив першу людину
Та планував продовження людства,
Для прикладу Він дав закон природи,
Змінні сезони, щастя й невигоди,
Щоб цим керовано було людське життя.
Так як весна дає бруньки розквіту,
Людина родиться ,щоб сили набирать,
Сонце оживлює плоди всі соковиті,
Дають поживу, щоб були всі ситі,
Людині дано над землею панувать.
Приходить літо і теплом зігріте,
Зерно достигле косять косарі,
Квіти цвітуть і творчість процвітає,
Людину до висот Бог закликає,
Немає спину помислу землі.
Осінні дні приспішують людину,
Щоб не спізнилася зібрати весь посів,
Тоді Господь у всьому помагає,
Осіннє сонце скоро погасає,
Господарь з поспіхом кладе добро в засів.
А зиму дав, щоб люди відпочили,
Щоб тішились та грілись по хатах.
Хай сніг пушистий стелиться у полі,
Прийшло Різдво і радості доволі,
Христос родився, колядки на устах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393543
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Я самотність збризкаю парфумами,
Підфарбую темно-сірі очі,
Одягну її важкими думами,
І гулять відправлю аж до ночі.
Заварю жасминового чаю,
І візьму цукерку смаку неба-
Я сьогодні просто зустрічаю
День народження життя без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393457
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Ти цілував мене у дощові краплини,
Які стікали по тоненьких пальцях...
А десь струмок пронизував тканину,
Що вишивалась на зимових п'яльцях.
А ми у нім кораблики пускали,
Немов би у нас парусна регата;
А потім я нарочито зітхала,-
Ти брався мене знову цілувати...
І ми ховались в затишній кав'ярні,
Де подавали каву з молоком.
І неповторні пахощі пекарні
Ми запивали ніжності ковтком...
А дощ тулився до вікна печально-
Тебе до моїх пальців ревнував.
І на серветках олівцем сакрально
Мене ти до кохання римував...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393172
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Нічого кращого нема, як рідне поле,
З яким пов’язує людей щаслива доля
Небесний простір, голубінь ясна ріки
І хата батьківська назавжди, на віки!
І наші люди, що живуть із нами поряд,
Своєю працею історію тут творять.
Багаті серцем на добро і на любов
А нам пишатися такими знов і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393050
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Руку другові дам, а спіткнеться – підтримаю дружньо,
За собою у світ по дорозі добра поведу.
А рука у руці, знають всі - то є сила потужна,
Бо підтримавши друга й у ньому підтримку знайду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393048
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Я прокинулась задовго до світанку...
Іще снами вкрита вся земля,
Ще співає місяць колисанку-
Новий день на світ благословля...
Я прокинулась, бо шаленіло серце,
І сплітало нерви у клубок,
В моїх скронях виграючи скерцо,
І неслось до заспаних зірок...
Я прокинулась, бо ти мені наснився,
Як весняна пісня солов'я...
На тисячоліття ти спізнився...
Чи на вічність поспішила я?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392668
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Коханий мій, моя любов,
ПІдняті в нас вітрила
І ми пливем на вічний зов,
Що нам любов відкрила.
Гойдає човен, вітер дме,
Та нам цього і треба,
Любов в обіймах розцвіте,
І виросте до неба.
І там на обрію чудес,
Розтопимось у хмарі,
Коханням вкриєм світ увесь,
З’єднаєм усі далі.
Коханий мій, любов моя,
Ти перший і останній,
Завжди в житті була твоя,
В досмертному коханні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392552
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Я ждал зимы, хотел увидеть снег,
Ловить его горячими губами
И под мороза серебристый смех
Бродить с метелью стылыми дворами.
Я ждал зимы, как будто божества,
Я бредил, жил, страдал, дышал зимою.
Я ждал зимы... И вот она пришла -
С дождями, серым небом и тоскою.
Я ждал тебя, стихи тебе писал,
Любил тебя, неведомую, страстно
И на ночь дверь свою не запирал,
Но только всё напрасно, всё напрасно...
Не ты, другая в мой ворвалась дом
И в нём хозяйкой полноправной стала.
Я ждал тебя, а ты в краю ином
Ждала меня. И дверь не запирала.
От жизни часто ждём чего-то мы,
Сложив смиренно руки на коленях,
Желаем, чтоб исполнились мечты,
Намеченных хотим достигнуть целей,
Не делая при этом ни-че-го...
А после начинаем удивляться:
Ведь надо же - кому-то повезло,
А я как был ничем, так и остался!
Не нужно ждать чего-то от других,
Всего учитесь добиваться сами -
Используйте свой шанс, ловите миг
И смело спорьте даже с небесами!
Не прячьтесь за позорностью щита,
Хватайте меч - спасайте свою фею!
Удача любит смелых, а мечта -
Не ждущих, а идущих вслед за нею.
1998
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392499
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Зітхає вкотре жінка в магазині-
Ну чим же їй порадувать малечу?
Свята іще тривають аж до нині,
А в неї лиш нужда лягла на плечі...
Кладе хлібину у стареньку сумку,
І декілька цукерок дешевеньких,
І проганяє недоречну думку,
Що вона також любить солоденьке...
Ховає сльози в усмішку печальну,
І проклинає мокрі черевики...
А десь уже співають віншувальну,
Бажаючи всім статків превеликих...
І янголом маленька продавчиня
Їй просто простягнула шоколадку...
І сльози потекли гіркі невпинно-
Бувають все-таки дива у святки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392213
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
На сусідському балконі зайчик - відблиск сонця,
Іще один день збігає, зібганий в осоння.
Одинока там ялина закуталась снігом,
У тріскучі всі морози стане він їй другом.
Обігріє ув обіймах з вітром на сполуку,
Шепотітимуть затято: " Не впускай розлуку."
Завмиратиме сердешна, сон впаде на гілля,
Нічка темна весь накриє краєвид-довкілля.
Постукає в кожні двері, підіпре одвірок,
Сполохає гулку тишу, затерту до дірок.
Ріжок місяця загляне крізь шовкову штору,
Не накласти бо на долю сиріч заборону.
12.01.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391853
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Відчиняє сонце браму дня,
І ключі ховає у криницю.
І сідлає білого коня,
Щоби відвезти на бал зірницю.
Випускає з хлівчика овець-
Хай пухнасті погуляють небом,
І вдягає райдуги вінець,
Коли більше дощика не треба.
І кидає списи- промінці,
Щоб зростали скрізь барвисті квіти,
Гладить Землю ніжно по щоці,
Щоб раділи дню новому діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391762
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Я вірю, в тебе, мій коханий.
З душі проженеш лютий холод.
Я знаю, час такий настане,
Коли ти завжди будеш поряд.
Ти візьмеш серце у долоні,
Цілунком будеш його гріти.
І затанцює кров у скронях,
І крикне тіло: «Хочу жити!»
Чай вистигатиме в горнятах.
Ми час сховаємо до скрині.
Ти щедро будеш дарувати
Усе, що втрачено до нині.
Я вірю в тебе, мій коханий.
Ти світ для мене розмалюєш.
Заживиш всі на серці рани,
Їх доторками зарубцюєш.
І під вікном заквітне слива,
Що майже всохла, бідолаха.
Нагуснуть пір’ям стерті крила
І я злечу, мов синя птаха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391510
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Треба вміти плекати
Свою долю, мов квітку,
У життя її звати,
Як той лебідь лебідку.
Треба вміти просити,
Як Господь, всіх прощати.
Як востаннє, любити,
Як востаннє, чекати.
Той, хто має терпіння,
З півдороги не зверне,
В кого мряка осіння
Серце в сум не оберне,
Хто у бурі, завії
У вселенськім просторі
Устоятись зуміє,
Дочекається долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390930
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013
Різдвяна зірка запалилась нині в небі
Відбилась блиском в душах кожного із нас.
Відбилась світлом, пробудивши ту потребу
Добром ділитись, всіх вітати в добрий час.
Різдвяна зірка за столом рідню збирає,
Як символ віри на столі свіча горить.
Нехай в цю мить усіх вас Бог благословляє
Хто здатен вірити, терпіти і любить.
Різдвяна зірка – перша зірка у Святвечір
Своїм промінням дасть нам силу і снагу.
У всьому світі – і дорослим і малечі
Різдво Христове рознесе, як вість благу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390344
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 07.01.2013
А небо розв’язало торбу снігу
І сипало, і сипало кругом…
На землю і дерева тихо-тихо,
А торбу ніби били батогом -
Кіньми у небі білими літала,
А з-під копит - сніжинки вогняні.
Для радості нам зовсім треба мало –
В душі погоди. Якщо хмарні дні,
Аби вони у спокої, снігами
Хай настрій запорошено цвіте
Узорами думок і вітражами,
А щастя завірюхою мете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389981
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
А мне бы, друзья, а мне бы
Рукою достать до неба,
До неба бы дотянуться
Ладошкой звезды коснуться.
Наполнить свое сознанье
Ярчайшим ее сияньем.
В сердце пустить тонкий лучик
Чтоб становиться все лучше.
Идти по жизни с улыбкой,
Быть чьей-то первою скрипкой.
И счастье как эстафету
Передавать по свету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389690
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Всё повторяется, мой друг –
И взлёты, и паденья;
Мой милый, всё не просто, вдруг –
Случайность, совпаденья.
Великий смысл, высокий слог –
Всё рядом, всё весомо.
Но лишь потом: «Да как я мог
Не видеть всё, что кроме…?»
Течёт река, текут века,
И жизнь, и сновиденья.
Всё до единожды, пока
Не явится прозренье,
Что вместе не случайно мы
В Божественных «оковах»,
В границах чувственной страны,
В безличной власти ж, снова.
Всё повторяется, мой друг, –
Как верный, ясный взгляд твой
В земном цветении вокруг
С космическою клятвой.
И одинокость, как утёс
Над тайною Вселенной;
Любовь небес, духовность грёз –
Подарок вдохновенья…
И дней безликих череда,
И сказочность мгновений;
Всё исчезает без следа –
Всё, кроме откровенья.
Приходит, словно звёздный взрыв,
С четвёртых измерений,
Там, где других сердец Миры
Живут в нас отраженьем…
Всё повторяется, мой друг,
Неповторимы – встречи,
Как притяженье взглядов, рук.
Судьбою каждый мечен.
Что предначертано пройти –
Свечою возгорится.
И час придёт себя найти –
Так будет, всё свершится.
Великой сказки всем нам – горсть
Достанется, бесспорно,
И постучится ночью гость,
Тропой прошедший горней.
Предупредит и всколыхнёт
Миров тех дальних отзвук,
Где интуиций чёт не чёт,
Альтернативой крову
Земному – восхожденье нам
Прописано в страданьях…
Недостающего звена
Отыщет расставанье…
Мы, словно ветры, в даль, идя
С надеждою чуть зримой,
Но как глаза в глаза глядят…
Повторы в нас, вестимо.
30.04.2008г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389299
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013
У чому сенс твоїх-моїх розмов?
Ми різні тим, що несемо землею
І голос серця нещодавно змовк
Програвши почуття, як в лотерею.
У чому сенс написаних листів,
Пустих вітань, лиш тільки для годиться.
Ми сторони віддалених світів
І часова між долями різниця.
У чому сенс? Немає, не знайшла.
Розірвані замки гарячих рук.
Забуду мить, що шлях переплела
І втихомирю серця перестук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389397
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013
Калинова сопілонька
грала до півночі,
Задивилась дівчинонька
у зелені очі.
Закохалася без тями
в чарівні озерця.
А в музики чорний камінь
лежить замість серця.
Розтоптав музика серце
білої лебідки...
А до ранку у озерці
розпустилась квітка.
Поспадали зорі в роси
плачуть над землею...
Запліта русалка в коси
білую лілею...
Калинова сопілонька
грати перестане,
А лілея-дівчинонька
від горя зав'яне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389343
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013
Погожим ранком вийду за село
Де сонця перші промені розлито.
Вбирає в себе лагідне тепло
Густе і стигле, в ріст людини жито.
По росяній траві босоніж йду -
Колосся золоте голубить вітер.
Своє десь щастя, може, тут знайду
Казковим сном і тишею сповите.
Вдивляюсь у прозору далечінь -
Веселкою ген-ген повітря грає.
Буджу тут все, що спало уночі,
Хай в небі жайвір день новий стрічає.
Хіба не радість бачити ту мить,
Як соняхи шапки до сходу клонять,
Як сонце верховіття золотить,
Травинка як сльозу останню зронить...
Я завтра мабуть знов сюди прийду -
Тут рай земний, аж серцю в грудях тісно!
І, може, недоспівану знайду
Загублену в дитинстві мною пісню.
...
Погожим ранком вийшла за село -
А поле наїжачилось стернею...
І літо промайнуло, пропливло
З красою неповторною своєю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347244
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 29.12.2012
Ти пішов від мене в снігопад,
Заховавши голову під комір.
Не покличу вже тебе назад
З телефону видалю твій номер.
Я лишусь заклякла в лиховій,
Від образи, чи від снігу біла.
Твій останній усміх крижаний…
І душа моя обледеніла.
Тільки щось у грудях защемить
Та сльоза непрошена зірветься.
І надовго в пам’яті ця мить
Ехом боліснИм не раз озветься.
Ти пішов від мене в снігопад,
Не зронивши з вуст своїх ні звуку.
Не покличу вже тебе назад?
Сотворю лиш хрест, піднявши руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386784
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 29.12.2012
Ти зіркою була спочатку сотворіння,
В красі своїй світила в небесах,
Мадонна перша, для людей спасіння
Несла в утробі ніжне немовля.
Через віки убивчих війн, біди, страждання
Ти йшла вперед в обійми все убравши
І пригорнувши немічне дитя,
Собою жертвувала для Його життя
Замісто хліба, кров свою віддавши.
Ти витирала піт з Його чола,
Коли схилявся Він в журбі до тебе.
Бо ж від тебе родилося нетління,
Ти дарувала світу покоління
В покорі все приймала й далі шла.
Ти була скрізь, де треба дати руку,
Підставити плече, щоб голову поклав,
Журбу з очей ти ласкою здіймала
Він в світлі був, а ти у тінь ставала,
Щоб лишень Він у величі сіяв.
А зараз ти і далі скорбна мати,
Заступниця , блаженна і свята,
Береш тягар на себе всього світу
І пригортаєш мов своє дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387590
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Не прошені ідете в нашу хату
Й немов господарі сідаєте в лавках,
Ні вигнать вас, ні силою здолати,
Шнурком звязали нас й тримаєте в руках.
Колись давно, ви додавали сили,
Надії зроджувались і росли в душі
Цвіла весна, а ми кохали, жили
І не було нам спину, не було межі.
Роки, роки! У чому ваша сила?
Чому не можна хуртовину зупинить?
Ось ви прoйшли. Обіцянка зрадлива,
Що щастя близько! За горою тут лежить!
Ми сили тратили, долали гору,
Бо вірили, що на вершині – сонце, рай,
А там ліси, тернистий шлях до бору
І знову треба було чистити свій гай.
Так дні плили, роки не жартували,
Мов хвилі моря били піною до скронь,
Тепер вже , бач, господарями стали
Повільно гасять догоряючий вогонь.
-----------------«»»»»»»»»»»-----------
Гей ви роки! Ще не гасіть багаття!
Ще недописані палаючі думки.
Вони в душі, наповнені завзяттям,
І ще карбуються в граніт мої рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387261
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Я дякую вам, люди, за любов.
Також я дуже вдячна за підтримку.
За почуття, що виринули знов,
і за легке тепло ночами взимку.
Я дякую за грози, за сніги,
за все, що в моїм серці так боліло
за довгі і тяжкі часи нудьги.
За все, що бути сильною навчило.
Я дякую вам, люди, за брехню,
яку я так ніколи й не терпіла.
Про щастя ваше Бога я молю,
бо всіх тепер, здається, я простила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387187
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Три матері, три рожі в моїм серці,
Вони відвічні, мов зорі в небесах,
Я б не змогла без них життя прожити,
Без них була б я просто землі прах.
Що перша матінка, це мама моя рідна,
Яка дала мені оце земне життя,
Любов плекавши, готова була б вмерти,
Щоб мала я і їжу і пиття.
Немов той ангел, розпроставши крила,
На себе брала всі удари життьові,
А я собі цвіла із ласки її жила,
Збирала в пригорщі простори голубі.
А друга матінка, Пречиста Божа Мати,
Вона хоронить душу в чистоті,
Веде стежками правди, а по смерті
З’єднає з Сином, там на висоті.
Серце полонить моя третя мати,
Рідна земля батьків моїх, дідів,
Де небо синє, золота пшениця,
Тризуб князя, мов поклик із віків.
О мати рідна, ненько Україно!
Пройшли роки, та туга не зника
І млосно так і любо, що на скроні,
Твоя прощаюча ласкавая рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384957
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Ох метет Метелица
По дороге стелется,
Сыплет она искрами, кажет власть свою!
Пусть кружит по-прежнему
Птицей белоснежною
От нее любовь свою я не утаю.
Припев:
Эх, шалит Метелица,
Ей никак не верится,
Что к любимому пути
Ей не замести.
Зря, Метель, стараешься,
Зря не унимаешься,
Кони мои быстрые мчат еще быстрей.
Колокольчики звенят,
Где тебе догнать меня!
Все равно любовь сильней, справишься ли с ней?!
Может ты ревнивая
Вьюга шаловливая?
Уж не разгадала ли песню я твою?
Но любовь, Метелица,
На двоих не делится –
И тебе любимого я не уступлю!
Ах ты Вьюга белая,
Что бы ты ни сделала –
Вовсе не боюсь тебя, ты мне не страшна!
Отдохни часок-другой
И поладим мы с тобой:
Жизнь моя любви полна, а в душе Весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386739
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Посадив Хазяїн у клітку,
Як з білого снігу білу лебідку
І замок невидимий повісив,
Незвично в неволі і тісно.
Й до крові свої вона крила
Побила, так сильно побила
І пух білий по клітці кидала,
Людську сльозу проливала.
Неділя проходить, а воленька манить
Голову бідній дурманом дурманить
У небі веселки дугами гнуться,
Вірнії друзі гуляють, сміються.
«А я не здаюся і не вагаюсь,
Я об грати залізні оці розбиваюсь
І хоча на тарелі і їжа лежить,
Відчуваю в неволі довго не жить.
І постіль м’яка, з повітря перина
Та жорстка до мене проклята година,
Я намагаюсь всі поламати
Людському оку невидимі грати.»
Час пролітав, боротьба все точилась
Бідна лебідка боротись втомилась,
З неволею ніби змирилась вона
Опустилися крила і голова.
До неволі птиця, говорять, звикає
Хоч дух цей природній під корінь рубає
Заспокоїлась ніби і біла лебідка,
Фортецею стала невидима клітка.
Й Хазяїн був добрий, про неї подбав
Було в неї все, а волю забрав
Зжалося серце, Він відкрив її клітку,
Щоб пустити у світ нещасну лебідку.
«Ось воля, іди, Я не тримаю
До друзів лети, Я відпускаю.»
Й на волю поринула стомлена птиця,
Нею щоб вдосталь насолодиться.
Літала по світу, довго літала
Та воля лебідку ніяк не приймала,
І друзі їй не підставили крила…
Воля для неї більше не мила.
Кричала лебідка і повернулась
З головою в неволю свою загорнулась,
За спиною склала стомлені крила
Й невидиму клітку сама зачинила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386411
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Подруга, ты,
моя подруга,
налей - ка, мне бокал вина,
пусть за окном
то дождь, то - вьюга,
и настроенья ни... хрена.
Достань, скорей
свою жилетку,
в нее поплачемся слегка,
слезинок соль
смягчит... конфетка,
иль - валерьяночки таблетка.
А, впрочем,если
диабетик,
тогда - цыпленок "табака",
и жизнь прекрасна,
и день светел,
покажется наверняка.
Наш разговор
нам скрасит вечер,
не ищем мы ничьей вины,
нас не возьмет
тоска за плечи,
такие ей мы не нужны!
Пусть будем мы
нужны друг другу -
глоток озона для души!
Благодарю
свою подругу,
желаю счастья от души!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385432
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 16.12.2012
Мы встретимся - я обещаю!
Я не могу так больше жить.
И не боюсь судьбы, ведь знаю –
Мне всё подвластно покорить.
За сотни вёрст к тебе примчуся
На вороном своём коне,
Так нежно-нежно улыбнуся,
Крепко прижав тебя к себе.
Я буду целовать вам ноги,
О гордости своей забыв,
И пусть накажут меня боги
За сей безумный мой порыв.
И когда время расставанья
Укажет пальцем мне на дверь,
Я прошепчу тебе признанья,
Ты только, ангел, мне поверь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384918
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 16.12.2012
Лише один дзвінок -
і зникла тиша.
Отриманий урок
кладу у нішу.
Хто зна, до небуття
ще скільки років?
І скільки ще життя
дасть цих уроків.
Лиш кілька слів - місток?
Чи знову - прірва.
Я плетиво думок
із серця вирву.
Загою рану співом,
життя відчую.
Як кілька добрих слів
твоїх почую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188131
дата надходження 06.05.2010
дата закладки 11.12.2012
Я тихо впала на коліна
і піднесла до неба руки:
«Пробач,мій Отче,не хотіла
я створювать для тебе муки »…
В душі моїй враз стало тихо
і наче струни обірвались:
відчула біль, відчула лихо-
своє життя не оправдала…
До цього часу не зробила
потрібного для світу цього:
я дев’ятнадцять літ згубила!
А що потрібно-невідомо…
Для мене це-немов загадка,
і нам її не відгадати.
Куди звернути?З ким піти?
Хто має нам підказку дати?!
Скажи,що маю я робить,
промов до мене, Святий Отче.
Направ думки й чуття мої
на твою праведну дорогу.
Направ, щоби життя моє
ще не однеє врятувало,
щоби це серце кам’янеє-
людей любило.Відчувало.
Щоби не було в ньому зла!
І щоби заздрості не було!
Тримай. Воно в твоїх руках.
Навіки слава! Богу слава!!!
10.07.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363108
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.12.2012
Не віриться що проминув вже рік,
Мені здавалось тиждень, два від сили,
Коли я Твій переступив поріг,
І Ти душі подарувала крила.
Ти розпалила у думках вогонь,
Він в небеса в катренах виривався,
Я танув у теплі п’янких долонь,
І в щирому коханні зізнавався.
Катрени в небесах влились в дощі,
Сльозами промовляючи до тебе,
А Ти мої відторгнула вірші,
Сказала просто « не пиши, не треба..»
Я знаю в світі є за все ціна,
Душа літала в небесах захмарних,
Грааль розлуки випивши до дна,
Вона згоріла у надіях марних.
І почорніли крила від журби,
Та віднайду жадану чарівницю
Що їх коханням вмиє від золи,
Запалить знов, згасаючі зіниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383590
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012
Не плач, прошу, мале дитя,
Ти витри сльози ті печалі,
Візьми, ось і рука моя,
Бо серце ти давно тримаєш.
Приємно згадувати дні,
Як червоніли твої щоки,
Як ти ховала крижані,
Від лютого морозу руки.
А я соромлюся і ти
Все червонієш, як і завше,
Та як наважитись, змогти
Поцілувати тебе вперше.
(Христинці Рикмас)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383421
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Механічно, скрипуче конає старий годинник,
Павутиння між стрілок, затримує путами час.
І руда позолота - з гравюри стіка невпинно,
І зозуля вросла в дерев’яний сухий каркас.
Через тріщини скла зазирають суворі цифри,
Їх давно не дивує, що пилу такий об’єм.
Лише царський будильник, не зовсім іще застиглий,
Один раз на три дні прокидається й лунко б’є.
Ось тоді оживає палаців забута велич,
Молодий музикант налаштовує свій інструмент.
Білі плаття стирають сліди від боїв і згарищ
І руйнується спокій, на кілька секунд, ущент.
За останнім ударом сумують косі зіниці,
Нефарбовані вікна, відкритих дверей косяк.
Для обличчя із фото не можуть хвилини спиниться
І цвіркун насміхається хриплим своїм «Тік-так».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383203
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Я хочу жити, просто жити
Руками вмілими творить добро,
В літку ногами босими ходити
Й сіяти у землю пророщене зерно.
Я хочу жити, просто жити
І після теплого дощу
В калюжах свіжих побродити
Й заснути находившись досхочу.
Я хочу жити, просто жити
Чути дзюрчання джерела,
Води холодної з його попити
До якого доля привела.
Я хочу жити, просто жити
Вплести маки у вінок,
У хвилях ниви поблудити
І піти з ними у танок.
Я хочу жити, просто жити
Дивитись, як стіка з трави роса
І серце починає тріпотіти
Немов це мамина сльоза.
Я хочу жити просто жити
Збирати квіти на лугу
Метелика сачком ловити
Й кричати: «Добре, що я ще живу!»
Я хочу жити, просто жити
Гусей у небі проводжати,
Серце коханому відкрити
Єдиною для нього стати.
Я хочу жити, просто жити
Й коли прийде зимня пора
Подумати, як міг створити
Мороз на шибках кружева.
Я хочу жити, просто жити
Підняти погляд догори,
Де там кружляючи сніжинки
Мене в безодню завели.
Я хочу жити, просто жити
І бачити, як родиться дитя
Плакати й разом радіти,
Що в світ прийшло нове життя.
Я хочу жити, просто жити
І в один чудовий день
Внучат на «копках» повозити,
Їм наспівати тисячу пісень.
Я хочу жити, просто жити
Здійснити всі реальні мрії,
Бога за все, що дав хвалити
Із миром жити в любові і надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381548
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Ой, же, Осене щедра і мила,
Виплач рясно осінні дощі,
Бо краплина чомусь опинилась
На моїй вже сльозою щоці.
Для усіх, непомітно змахнула,
Я вітрами сушила її,
Але щемом у серці відчула,
Що не дощ, а це сльози твої.
То чому ж не дощить, а ти плачеш?
Золотою ж ходою ідеш…
І дощами, принаймні, пробачиш,
Те, що смуток осінній несеш.
Запечалені сльози жіночі,
Вже не раз у краплини влились,
А ти щастя для нас напророчиш,
І в вечірній свічі усміхнись…
Полум'яним у золоті листом
Застели сяйно рідний поріг,
А туманом, що звівся над містом,
Притулися легенько до ніг.
Це тобі сповідають всі смути,
І мінорні акорди душі,
І кохання шукають забуте…
У майбутнє сліди залиши.
Ой, же , Осене, мила, чарівна…
У прощанні вітрами злети.
Ти красою своєю Царівна!
А за смуток… іще раз прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381543
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Упасти на коліна, приповзти
До батьківського дворища востаннє
Заклякнути в спокуті за мовчання
І оніміть в обіймах самоти...
Нема куди вертатися, нема -
Замість гнізда лиш чорна пустка зяє
І тільки пам’ять дух перепиняє
І оживляє образи сама:
Ось батько й мати садять новий сад
А ми малі, схвильовані, щасливі,
Слухняні, правда трохи галасливі,
Все ж прислухалися до їх порад.
А ось і знову гості приїздять,
Там гомін, сміх, там радість без упину.
Любив мене мій дядько, мов пір’їну,
Руками аж до неба підкидать.
Що може бути кращим для дітей –
І я пищала зовсім не від страху…
Минулося… пройшла вже скільки шляху –
Нема батьків… і двору… і гостей…
.................................................
Вчепитися руками в спориші.
Клубок у горлі – ні, не проковтнути…
Забути все і врешті осягнути
Як тіло відривають від душі.
Олена Бондар (Бондаренко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357021
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 27.11.2012
* * *
Золотом лягають за селом покоси,
З плачем відлітають в вирій журавлі
На стеблинках вранці замерзають роси
Сумно й прохолодно стало на дворі.
Плаче небо синє прісними сльозами
Землю нашу рідну святить – полива
Це приходить осінь з щедрими дарами
І під ноги перший іній простиля.
Принесла нам осінь кошик із грибами,
Жита і пшениці щедрий урожай,
Зірваного лисття шелест під ногами
Бабиному літу ти скажи: «Бувай».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378672
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Ты ушел?
Что бы мне не бежать за тобою?
Ты исчез? –
Растворился в чужих облаках.
Заблистал,
И лишив меня сна и покоя,
Испарился,
Как дождинки на теплых руках.
Ты ушел –
Наконец-то я стану свободна!
Ты исчез? –
Я верну и покой свой и сон.
Без меня
Позолота твоя непригодна.
Слава Богу, -
Молчит третий день телефон.
Постепенно
Я крылья свои расправляю.
Ты исчез? –
Знаешь, в этом есть прелесть своя:
Я свободна -
И с этим себя поздравляю!
Ты ушел –
Я попробую жить без тебя.
Без тебя
И рассвет и закат можно встретить!
Без тебя
Выбирать буду запах и цвет.
По-другому
Небесное солнце засветит
Потому что
Тебя, «мое солнце», здесь нет!
……………………………………………..
Я одна –
А сегодня опять воскресенье,
Скоро осень,
А там так близки холода…
Почему? –
У меня, не спросив разрешенья,
Ты ушел,
Испарился, исчез навсегда?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350455
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.11.2012
Я йду, я більше повертатися не буду,
І озиратися для мене – вище сил.
Хай серце б’ється, хай розірве, навіть, груди.
Я йду назавжди, я здолаю крутосхил.
Я йду від тебе, йду кудись себе шукати
Сьогодні врешті я звільняюся від чар.
Душі моїй я не дозволю заблукати,
З її дзвінниці кличе знов мене дзвонар.
Фізично майже відчуваю – підіймаюсь,
Без крил, а просто думка лине в небеса.
Вночі на тисячі зірок я розсипаюсь:
Образа тане, тане та… та не згаса.
Я йду від тебе, йду сама цілком свідомо,
Не подвиг це, мабуть, очищення якесь
Як проживу без тебе – зовсім невідомо…
Та якось…може… світ же мій тепер увесь!
Олена Бондар (Бондаренко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354787
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 15.11.2012
Пташеня вже виросло, розправляє крилечка,
До небес все тягнеться, проситься в політ,
А в пташихи бідної потерпає серденько –
Страшно відпускать його в цей безмежний світ.
- Мамо, відпусти мене, хочу я до сонечка,
Що так ніжно шле мені теплі промінці.
Відчини вікно мені і відкрий долонечки
Молодих чекає світ – ми його творці.
- Полетиш, синочку мій, ти назустріч сонечку
Що не завжди лагідне, може й обпекти.
Знай тебе чекатиме мамине віконечко,
Як в душі поселиться присмак гіркоти.
- Світ прекрасний, матінко, гіркоти не буде в нім,
Подивись, вже кличе нас вітер перемін
Дай змахнути крилами в небі яснім голубім
За своїми мріями стрімко навздогін.
- Научайся мужності, подолай всі труднощі –
В буревіях з грозами набирайся сил.
Не цурайся щедрості, долучись до мудрості
І зламать не дай комусь дужих своїх крил!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361434
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 15.11.2012
Хто такий Бог? Бог – це є сила,
Це надія на краще, коли доля не мила
Бог – це відповідь, а не запитання,
Він – наша місія, це наше завдання.
Бог – це енергія, що з нікуди взялася,
Це мрія твоя, що щойно збулася,
Бог – це любов, що існує у світі,
Це терпіння велике, що уміє терпіти.
Бог – наша радість і смуток й печаль
Він погляд вперед, на життя твоє в даль,
Бог – це початок і всьому кінець
Непослушним всім пекло, а іншим – вінець.
Умиротворення – Бог, Він - спокій в душі,
Бог – покарання, не смієш грішить
Він - невидиме око, що бачить наскрізь,
Це сонце, вода і на березі бриз.
Бог – це повітря, що кожний вдихає
Тільки не кожен в легені пускає,
Бог – для тебе рука допомоги
Візьме Він на руки, щоб не мучив ти ноги.
Бог – це реальність, це іскра в серцях
Він – довголіття у шані в батьках.
Бог - це границя, гріху Він закон,
Це Вищий суддя, це ключ від оков.
Бог – це є віра, як скеля без хиту,
Це каторжний труд у сльозах і без сміху.
Бог - це молитва ввечері й вранці
Він - наглядач, а ми його бранці.
Бог - це учитель, що жити навчає,
Це наука проста, та не кожен це знає,
Бог - це наш захист і міцна броня,
Бог - наша душа, Бог - наше життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374165
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 15.11.2012
Чогось сумні,
і вже без ліку
злітають дні
у скриньку... віку.
Лягають листям
в рівні стоси,
все - не навмисно,
просто... осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372498
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 15.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2012
Виросла берізка серед поля
Стала гарна, мала пишні віти,
І струнка, аж заздрили тополі.
От і взяв її в опіку вітер.
Зразу пестив, милувався нею,
Вихвалявся, мав-бо силу дужу
Так хотів назвать її своєю
А берізка, знай собі байдуже.
Дощику весняному раділа
Гілочки до нього простягала,
Листячком бентежно тріпотіла,
Милому на вірність присягала.
Лютував в безсиллі гордий вітер,
Скаженів, жбурляв її, мов тріску.
Не давав тендітній в світі жити -
І незламну він зламав берізку.
Бризнув сік, коли вона упала
Ніби кров текла по тілу біла...
Небо обвалилось, запалало
В розпачі й тополі заніміли.
Вітер вщух, не йняв тому він віри
Обізвалось небо громом-болем
І такий згорьований без міри
Довго плакав дощик там, над полем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376445
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Вже майже листопад і у далеку путь
Збираються птахи, що трохи забарились.
Вже, інколи, вітри свою доводять лють,
Десь за горбом зима свої калоші милить.
Вже майже день у день навідують дощі.
Вкриваючи траву, з дерев втікає листя.
Вже прохолодно в день і холодно вночі.
І небо кам'яне... Не віриш? Придивися!
Пірнаєш у туман, як у безмежність, в сни...
Вже промені "пісні". Мені б вогню, хоч трохи!
Дівчатка заховали принади, до весни...
Але ж яким теплом виблискують панчохи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374525
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 07.11.2012
Осінній дощ. Летіли краплі,
Змивали марева з небес.
А тротуаром бігли кралі
У спідньому, а може й без...
Удвох. Підбори цокотіли
Спішили, не дивились ніц…
Виблискували ніжки білі
З-під коротесеньких спідниць.
Гриміло. Тільки дуже тихо,
Мабуть і грім угледів щось
Спокусливо-палке, на лихо.
Стріляв, тепер шепоче... ось...
І вітер, що зривав каштани,
І парасолі видирав,
Зробився чи хмільний, чи п’яний,
Затих і мовчки «ловить ґав»...
Злило асфальт, каштани, клени...
А я – вчаровано дививсь:
Яка краса біжить крізь мене...
Яке ганебне слово – «крізь».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376193
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Нет я не злой, и зла не помню.
Я просто жить хочу, чтоб не мешали.
Что бы без стука в душу не входили,
и не топтались грязными ногами.
И что мне делать, что бы не учили,
и мне не говорили кем гордиться.
Хочу с грехами вечером проститься,
а утром чистым заново родиться.
Я жить хочу свободным словно птица,
и вылепить свою судьбу руками.
Как луч от солнца, что над облаками,
преград не видит и к земле стремится.
Да я такой и мне не измениться,
и клинья подбивать ко мне не надо.
Я не куплюсь на плитку шоколада,
и где подачка отличу я, где награда.
И я хочу решать куда идти мне,
а не плестись за лживыми вождями.
И жизнь прожить хочу не по крупицам,
а наслаждаться целыми горстями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376056
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
ісус
в ту ніч ісус ходив по воді
вода була холодна і тьмяна
ішов петро а за ним сурмачі
апостоли всі безнадійно п`яні
апостоли всі роти у крові
в руках хліби шматочками риба
в ту ніч на воді горіли вогні
і грала музика наче вибух
в ту ніч усе потопало в вині
заграли джаз збожеволілі дзвони
і мироточили на стіні
священні як лоно ікони
горіли книги горів вівтар
циганки голі неначе жриці
і взявши соло всесильний цар
став раптом схожий на лик п`яниці
і всі залилися гавкотом псів
на небі місяць висів як люстра
та вмовкли всі і померли всі
бо так говорив заратустра
Андрій Любка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14974
дата надходження 19.05.2006
дата закладки 06.11.2012
...А потім Пабло Пікасо заснув.
Картина малювалася сама.
І сон прийшов, немов через намул,
Сичали демони, повсталі з тла.
Картина малювалася сама.
І був у тому сні аполінер,
Рядками нерозривного листа
Писався вірш, хоча поет помер.
І світло впало німо крізь вікно,
А на картині лиш рядки вірша
Про те, що було з ними так давно.
Картина плакала у темряві сама.
Андрій Любка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=17921
дата надходження 22.08.2006
дата закладки 06.11.2012
Нірвана
За старою традицією,
Про своїх колишніх жінок говорю, наче про мертвих :
Або добре, або ніяк.
Саме тому вкрай мало про них говорю,
Акцентуючи увагу на інших речах.
Наприклад, на досить стабільному розкладі
Авіарейсів довжиною в понад тисячу кеме,
Хоча не зовсім розумію як
Можна вимірювати повітря, невже насправді
Янголи тільки тим і займаються, що біжать на
Короткі дистанції, часом це біг з перешкодами,
Бо потрібно перестрибувати хмари, трупи птахів,
Розчавлених випадковими боїнгами,
Цілі зграї людських душ, котрі блукають у міжчассі.
У коротких перервах між цим марафонським бігом,
Янголи разом з метеликам збирають квітковий пил,
Вдихають його з такою насолодою, ніби це клей,
Ніби це нікотин дійсності, ніби дихати це і є сенс життя.
Тим часом справжнім сенсом нашого животіння
Є розмови, довга артикуляція звуків, азбука Морзе
Горла, янголи ж думають, що мова створена для читання Біблії
Вони кажуть:
грішники, блядь, ви забули про пекло,
Ваші вени проступають на шкірі, наче старі фрески у храмах,
Викиньте свої серця, викиньтеся з вікна, авіарейси до Бога
Відвезуть вас за місцем призначення, покиньте
Ваші розмови, ваші коліна для того, щоб на них стояти, чуєте,
Грішники Аве Марію у ваших барабанних перетинках, відчуваєте,
Як пульсує велике серце голуба у ваших скронях, грішники,
блядь, візьміться за розум, бо порох ви і в порох повернетесь,
амінь, грішники.
Бомжі у вологих підвалах падають на коліна і
Починають хреститися, далі читають Біблію вголос, гаряча
Вода тече каналізаційними трубами, на них приходить спасіння,
Сильним і світлим ударом легких наркотиків і алкоголю глушить свідомість.
І приходить нірвана, Господи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21715
дата надходження 28.01.2007
дата закладки 06.11.2012
Ввійду я в церкву чи в свою кімнату,
Зачиню всі двері чи вікна затулю,
Ляжу в ліжко чи на коліна стану
Скажу тихенько: «Боже, я Тебе люблю!»
Молюсь від серця, не коротко і щиро
Розкажу я Богу тугу, що лежить
Поплачу і розкаюсь, щоби жити з миром,
Щоби грішне тіло і душу ізцілить.
Дякую за все, що в цьому житті маю
Дітей і чоловіка, і друзів й ворогів
Матеріальне і духовне, всього, що не згадаю,
Що живемо, як Ти хочеш, як завжди хотів.
Дякую за хліб щоденний і пахучу булку,
За ковбасу і рибу, і гарячий борщ,
За те, що залишились ми не без притулку,
Що на голову не ллється благословенний дощ.
За хату дякую й набутий наш пожиток,
За добробут і хазяйство в моєму хліві,
За те, що необхідне даєш нам на прожиток,
За чисту й ясну пам'ять в нашій голові.
За те, що дихаю я вільно і на повні груди
І за роботу зладжену всіх органів моїх
Дякую, що любов Твою не зможу я забути
Я намагатимусь не впасти у очах Твоїх.
Дякую за почуття, що можу відчувати,
Що можу бачити прекрасний білий світ,
Що можу я про це усім сказати
Дякую, що дав дожити до відведених Тобою літ.
За все подякувала, що мала і не мала
Тепер буду просити, прости усіх, Отець!
Прогріхи людей, що голова не визнавала,
Та все Ти бачиш, всю глибину людських сердець.
Прошу прости гріхи всім і нашу безпорадність,
Прости розпусту, чари, ворожнечі, сварки,
Гнів, суперечки, нелюбов і сліпучу заздрість,
Злість і неслухняність, п’янки і гулянки.
Прости нам наклепи, гордині, хамства,
Зневагу, вбивства, зажерливість й крадіжки,
Ненависть, прокльони, чвари і лукавства…
Прости нас за ці гріховні, нескінченні списки.
Прости, що ми не молимось увечері і вранці
Й не відаєм нічого про наступну мить,
Без сумніву лиш знаю – ми тілесні бранці
Не слухаємо Божу іскру, що в серці сидить.
Прости нас Боже, що ми не знаємо, що робим
Противимося Духу, що перебуває в нас,
Що не за вічною душею, а за грішним тілом ходим
Розбуди нас милосердний, спливає дорогоцінний час.
Розум дай нам, Тебе щоб визнавати,
Що Ти наше спасіння і наш Ти оберіг
Дай покору людям, щоб голови схиляти
Ти ж кинеш ворогів наших та й до наших ніг.
Дай нам кожен день в страху перед Тобою жити
Й без скиглення ярмо своє невидиме нести
Дай життя уроки, щоб напам’ять вчити,
Бо чим тяжча ноша, тим легшії хрести.
Дай нам віру, міцнішу за все міцне
На ній стоїть й стоятиме безмежний світ
Це найбільший дар, хай людина його цінить,
А Ти не залишиш нас до кінця життєвих літ.
Ти знаєш, чуєш, любиш щиро і караєш,
Як дбайливий батько наказуєш своїх дітей
Про нас безсилих і нужденних у Тобі Ти дбаєш
Й нічого не сховати від всевидячих очей.
Дай всім здоров’я, щоб по землі ходити,
Любити безкорисно всіх й природу навкруги
Дай прозріння, щоб Тебе в усіх узріти,
Й напитися із рук Твоїх живильної води.
Дай можливість язику щоб Тебе хвалити
Хай кожна людина визнає Твоє вічне буття
І перед Тобою кожний стане на коліна
Щоб вимолити роду просвітлене життя.
Дай вподобитися нам до святих небесних
Та як же без страждання до Тебе прийдем?
Хай обійдуть хвороби нас духовні і тілесні,
А ми добровільно перед Тобою упадем.
Й жорстоко не карай за наші провини
Дай мудрість з усього висновки зробить
Щоб покаялися вівці блаженної країни
У передсмертну і таємну, неминучу мить.
Дай щастя дітям, правнукам – онукам
Долі гідної їм дай, щоб по Твоєму жили,
Щоб не були бур’яном, щоб не томились в муках
І цінувати день прожитий щоб завжди могли.
Господи я визнаю, що грішу й грішила
Дай вдосконалення і досягнути чистоти,
А ще багато дай терпіння, я ж земна людина
Я вичищу свій посуд і буду свято берегти.
Коли ж прийде спокуса закрий мені повіки,
Коли мене образять туго зав’яжи мій рот,
Щоб Тебе я в серце прийняла навіки,
Щоб ніколи не закрутив мене гріха коловорот.
Коли ж спіткнусь я і впаду в грязюку
Й не буде сили встати й промовити слівце
Прошу Тебе, простягни до мене Свою руку,
У тяжку хвилину від мене не сховай лице.
Дай в старості корисною хоч трохи побути
І смерть свою зустріти на своїх ногах,
Щоб калікою не стати, щоб не була забута
Померти в своєму розумі, без остраху в очах.
А коли я вже відчую поцілунок смерті
На моїй збіднілій, теплій ще щоці
Дай мені найшвидше, безболісно померти,
Щоб не мучились зі мною ні рідні, ні близькі…
А може – ні, дай мені якусь короткую несилу,
Щоб підсумок життя підбити у останню мить
Прости мене за все, що я в Тебе просила
Та без моїх молитов я не могла би жить.
Молюся за усі прийдешні покоління
Хто живе зараз і хто народиться колись
Й за тих, хто вмер й чекає воскресіння
До Троїці і Матері, святих і Ангелів усіх.
Люди божі поки не пізно станьте й помоліться,
Від серця моліться і через сльози каяття,
Бо той хто гніву Божого боїться,
Того запишуть в Книгу Вічного Життя…
Довго між нами може йти оця розмова
Та у відповідь до Бога, що ти Йому даси?
Вся моя молитва вкладеться у два слова :
Боже Святий, Боже Кріпкий «ПОМИЛУЙ і ПРОСТИ».
20.02.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375476
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 04.11.2012
Так хочеться ще вірити в добро,
Пройти обабіч сумоти й печалі.
Та світ обманом, наче замело…
І опустилась чорнота вуалі.
А сонце сходить, небокрай горить,
Довкола сипле золотом проміння..
Душа моя чомусь за всіх болить…
Прошу у неба ласки і терпіння:
Любити роси, у яких сльоза.
Попри усе...піднятися - і жити!
Серед своїх хай буду я чужа,
Аби лише облуди не творити.
Невже усім не хочеться добра!
Чому ж тоді так брудно поміж нами?
Не може світ вмістити більше зла…
Й стинає землю паводком й цунамі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312721
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 01.11.2012
* * *
Сонце лягає і обрій цілує,
А він чепуриться знову
Він своїй милій ложе готує
Вона повернулась додому.
Обрій купає сонце в струмочку
Теплим повітрям втирає,
Потім дає полотняну сорочку
Й гору під голову їй підбиває.
Стелить із лісу перину пахучу,
Розчісує сонцю проміння,
Вплітає у простір веселку квітучу
Й навіває йому сновидіння.
А сонце й собі обрій кохає,
Пестить безкраї рівнини
За тіло багате руками хапає
Й малює теплом розмиті картини.
Ранок приходить і обрій сумує
Сонце у небо не хоче пускати
Не сердиться він, знову ложе готує,
Щоб стомлене сонце своє зустрічати.
22.02.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374855
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012
Каждый вечер, под светлые добрые сказки о вечном,
Вы учили своих же детей, ну а сами друг другу потом:
«Подрастут и увидят, что в жизни-то всё по-другому»
Разрушали остатки начитанных вами же строк,
Насмеялись, натешились, словно наелись – не лезет,
Накупались во лжи, налелеялись собственных бед…
Мою совесть рвало тем, что мне открывалось вокруг,
Мои руки дрожали от слабости – в маленькой детской груди
Кровоточит, свернувшись хрустальным бутоном, душа.
В этой странной, немой, никому не заметной борьбе,
Прорастали сквозь грязь семена никому не заметных поступков,
Прорастали сквозь изморозь взрослых остывших сердец
И тянулись к едва уловимому свету,
Как могли,
Что есть силы
Цеплялись за жизнь, согревая друг друга надеждой, что близок рассвет.
«Жизнь научит, пацан, ну а это всё сказки – не верь…»
И не раз меня хлопали так по плечу, улыбаясь…
Я бы уши отрезал себе, но они вас не слышат давно.
Ну а все ваши доводы то, что вас вместе – толпа,
И что вместе не страшен вам самый жестокий судья…
Вы закройте глаза, моё войско глазам не доступно,
Только хлопанье тысячи крыльев да ветер от них,
Звон доспехов, да топот бесчисленных сильных копыт,
Под знамёнами тех никому не заметных поступков,
Тех, что сам осудил на бессмертие…Так что вы молчите?
Жизнь научит?
А я вам на это отвечу:
Во что верите, то вам и будет дано, господа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163463
дата надходження 29.12.2009
дата закладки 19.10.2012
Не просите меня, не устану,
Целовать я Ваши ладони…
Поздно вечером, утром рано,
Пусть на миг, все же к ним притронусь.
Вы простите мне эту нелепость,
Я, конечно же, все понимаю,
Только глаз Ваших грустная вечность,
Никуда меня не отпускает…
Мне так нравится эта затея –
Пусть вокруг вижу только пропасть…
Я качаю, как в детстве качели,
Нашей встречи канатный мостик.
И совсем не боюсь я бездны
Не от смелости, а от ужаса,
Что для Вас совсем бесполезен я
И отныне, больше не нужен Вам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353963
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 19.10.2012
Загорнулося сонце туманом,
Лиш промінчик звисає з небес.
А осіння пора, наче панна,
В позолоту вбирає принцес.
Ось тополя присипана листям,
Наче клаптики сонця - крильми.
І осіннім букетом в обійстя,
Зазирнули із саду гістьми.
А береза стоїть золотава,
Бо найпершою серед усіх
Листя жовтим своє фарбувала
І вмивала в краплинах зі стріх.
Тільки верби іще бунтували
І зелені, ошатні - в рядах
Серед осені гідно стояли,
Ніби літо тримали в руках.
В хризантемах ще барвилось небо,
Пломеніючи в присмерку дня.
Ніжно проситься в душу до тебе
Моя осінь пейзажем щодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365436
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 17.10.2012
Душа трепещет, будто у обрыва
И замирает сердце – приходи!
И лгу себе закрыв глаза стыдливо…
А мысль упряма: сон мой укради –
Лишь только в нем поймешь мои желанья,
Тебе открою сущность бытия
А может быть и тайны мирозданья
Где целью счастья – ты…
Нет - ты плюс я!
Лавина чувств, когда тебя я слышу
И жадно внемлю и храню в душе
Все то, чем ты живешь, смеешься, дышишь
В моем полночном звездном мираже.
Но я глаза руками закрываю,
Чтобы безумство бесов удержать.
И все ж одежды вновь с тебя срываю –
Сдаюсь, любовных мук не избежать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370831
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012