Мене вабить її волосся.
Паралельно зі світанком я опиняюсь коло її вікна.
І здавалось би що все здалося
якби не світло з кімнати
якби не
вона.
З кожним кроком по густій траві
зрікаються неба сріблясті грози.
І
мені би говорити з Вами крізь вічність лише на Ти.
Мені би заціловувати
її коси.
Заплітати в них свою любов
та
пускати її між шовковими хвилями у далеку дорогу.
І бути уважним до муз
до води
аби віднайти у ній свою свободу.
З нею розпочинати жити.
Бути не таким як
всі
а з відчуттям струму котрий проходить
від зап'ястя до
скронь.
І в останній момент торкаючись її Землі
відпускати небо крізь пальці
долонь.
Бережно уявляти як її теплі губи торкаються
талих губ.
Відшукати спільні весни.
Відшукати її сліди.
І знати що у променях її дбайливих рук
ховаються квіти і трави.
І позабуті
сніги.
Довго йти вслід за її волоссям.
Паралельно зі сутінками залишатись коло її вікна.
І здавалось би що все вдалося
якби не темінь з кімнати
якби не
вона.
08.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479977
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2014
я привык просыпаться
отсутствуя в теле
окна
на моем горизонте не видно
|ни цвета
ни запаха|
слёз
безболезненно в сердце
застряла глухая
стена
равнодушия к боли
от впившихся
|сердцем|
заноз
отчужденно и ровно
сознанием дышит
мой мозг
в задохнувшемся мире
из полностью сгнивших
«вчера»
завтра будет не лучше
весь город утоплен
без гроз
дом не станет
|ковчегом|
меня без тебя
забирать
так привычно молчанье
и холод присутствия
|нас|
среди тысяч |без тысяч|
подобных немеющих
ртов
мне осталось немного
чтоб сном
|бессознательно|
пасть
но проснуться еще раз
живым
|без тебя|
не готов.
*фоновая композиция –
Ancestral «Humanicide»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466410
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 07.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2014
Так багато людей які казали що кохають,
Так багато друзів які казали що все про тебе знають,
Так багато рідних які тільки й вміють що зневажати,
Так багато людей і так мало чужої уваги…
Так багато зрад, ненависті і болі,
Куди більше ніж розради, радості й любові.
Так пусто на душі, а ви кажете що жаль
Та пішли ви нахуй, мої сльози - не печаль!
P.S. вибачте за нецензурне слово..(
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440253
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 06.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2013
я б наверное жил
и наверно был счастлив
|мечтами|
но себя потерял
там где ты не пыталась
найти
у меня тебя нет
и мне хочется чтоб перестали
называть имена|миг
пустое беззвучие
тел
я никто
никому
никогда
ничего
не узнаю|т
настоящее имя
исчезнет в плетеньях
|сети|
у меня тебя нет
и не нужно быть нужным
кому-то
мне не сложно не верить
сложнее поверить
|не в тех|
*фоновая композиция –
Miasme «- -»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449668
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 23.09.2013
[i]писалося під готову мелодію
[/i]
Відстані
залишив декілька забутих рим
ти йдеш і знову
зламані
сторінки неба що гортає дим
останній дим
чергове перехрестя - календар
де живе лише відстань
Ти один і танок чужих... фар
Відстані
існують навіть між порожніх слів
і ритмом лих
створені
на крик лелек перетворивши спів
осінній спів
Ти свободу бачиш тільки у снах
забуваючи відстань
А вона пам'ятає твій... страх
Далеко, я далеко
далеко, ти далеко
Відстані
стіна холодна сірого дощу
вони вода
звідки ми
забули кілометри цю межу
свою межу
далеко, ти далеко
далеко, я далеко
далеко ми, далеко так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450138
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2013
Детям зябких дворов никогда не сидится на месте
Тусклый свет нас ведет из разбитого камнем окна
Не давали мы клятв никогда кроме дружбы и чести,
Да и те по прошествии лет превратились в слова
Припев:
Дети подвалов, улицы желтых огней
Научили нас жить
Научили ценить себя
Не знаем какой мы поры
И какого года
И синей ручкой по коже
Опять - Свобода
Где кирпич, а где ключ находили мы за батареей
На помойках не песни, а отзвук пустого стекла
Отдавался в ушах, когда предки стучали по шее
Слишком рано взрослели замерзшие наши сердца
Припев
Не всегда ржавый гвоздь на стене будет нам раздевалкой
Завтра новый виток. А пока не глоталась бы пыль
После диких ночей по утрам на столе минералка
И свобода не сказка, когда превращается в быль
припев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299553
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 26.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2013
не молчи|м
у молчаний двоих
привкус ваты и сдавленных слов
ветер криков затих
вечер гаснущих звёзд
в небе взглядов
начинается днём и кончается пеплом
на крышах голов
незаконченным сном
и прощальным падением слёз
мелким градом
подожди|т
пока снег не вернётся и стены забудут тепло
нам тогда не придётся
вспоминать холода вместо них
и бояться весны
мир не так уж и плох
без любви и без чувства вины
за отсутствие звёзд на безнебье
без ветра
он с ними
|затих|
*фоновая композиция –
Mélancolie «Блаженство Небытия»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397530
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 22.02.2013
трудно быть серийным убийцей времени
в тебе так недолго живых секунд
ты одна в кафе
сладишь и без того переслаженый имбирный чай
и снимаешь мерки взглядов
с нескольких забредших посетителей
или с еще не проснувшихся пассажиров
вагона метро
который проваливается в пропасть небытия
вместе со всеми кто там находился
так и не успев проснуться
но каждое утро почему-то останавливается
на нужной тебе станции
вовремя
и вы выходите
целые и невредимые
только пустота внутри тебя становится еще глубже
и безысходней
а ты словно веришь в спасение
всех и лишь таким способом
хотя на самом деле только
в свое
и заключается оно в убийстве
времени
уничтожении следов действительности
и существования среди неповеривших
выживших в той катастрофе поезда
которая промелькнула мгновением
в твоей голове
ты садишься за столик в кафе
допиваешь свой переслаженый имбирный чай
а потом в новостях узнаешь что никто не выжил
просто ты почему-то вышел на станцию
раньше.
*фоновая композиция – Einsamtod «Haunting Fate»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401913
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 22.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2013
Без тебе мене немає
з тобою я знову один
самотній годинник
втрачає:
секунди.
хвилини..
роки ...
і мить...
на крок..
у вічність.
блукає
таланту гроза:
без нього
її не зустрінеш
без нього, її нема...
вони танули вдвох
у безодні
їх світла не видно ніде
їх промінь яскраво-червоний
палає, й просочує..все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321549
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 11.02.2013
Это была жаркая июльская ночь.Она не могла заснуть находясь под впечатлением от знакомства с ним.Ей было очень интересно и приятно с ним общаться.Когда утром он разбудил ее, душа девушки наполнилась светлой радостью, и с течением времени они все больше чувствовали,
что никто не сможет понять их лучше, чем они сами.Их обьединила сильная духовная близость.
Ее всегда окружали парни, которым она была не безразлична, но у нее не было сил бежать от себя и обманывать людей.В сердце девушки поселилась любовь.Она была в восторге от его голоса.
Девушка получает райское наслаждение от песен в его исполнении, искренне восхищается когда он читает ей свои стихи.
Пришла зима.Раньше, она не очень любила это время года,но теперь все изменилось.Она с нетерпением ждала конец января, считая дни потом часы, до встречи с любимым.Когда он вошел в дверь, всепоглощающая радость охватила ее.Обнимая подругу он говорил ей слова. которые затрагивали
самые нежные струны ее души.Ей очень важно было знать, что дорогой и самый лучший друг никогда ее не оставит.Гуляя в центре города, они останавливались возле интересных и красивых мест, чтоб запечатлеть это событие.Она была на седьмом небе от счастья.Ее сердце билось в ритме любви.
Она никогда не забудет бархатистых прикосновений его рук, и эти ночи, с наступлением которых, ее накрывала волна блаженства.Безумно приятно было чувствовать, что он рядом.Часто ей снится море.Море так похоже на ее(и не только) жизнь.Она плывет не ощущая страха,
потому что чувствует родной и нежный взгляд и слышит... голос ангела.
by Liliya_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288416
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 11.02.2013
Я не так тебя понял... Прости...
Ты ведь просто - мне улыбнулась,
Невзначай рукою коснулась,
Задержала глаза в моих.
Ну, раскрыла душу чуть-чуть.
Ну, стихами мы побросались.
И с чего вдруг мне показалось,
Что я смог в тебя заглянуть,
Что сумел понять-зацепить,
Заарканить, к себе причалить?
Может что-то и было… Вначале.
А теперь - пора отпустить.
Я тебя отпускаю… Прости,
Что придумал себе всё это.
Не бывает зимою лета,
И в любви нельзя погостить -
Ею нужно жить через край,
Пить захлёбываясь, пьянея…
Мы не можем так… Мы не смеем.
А зачем в бирюльки играть?
Ускользай непришедшим сном,
Улетай мечтой небоглазой,
Недописанной чудо-сказкой,
Не моим золотым руном…
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399376
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Огромная лужа
похожа на Финляндию,
островки грязи - озера,
газон - Ботнический залив,
а разбухшая сигаретная пачка -
Хельсинки.
Я неосторожно передвинул столицу,
перепрыгивая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397085
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Пусть любовь поиграет со мною кошкой,
На коленях свернется и взглянет хитро.
Новый день, вот и солнце встает за окошком,
Только мы дописали к любви все титры.
И уже затонул средь морей "Титаник",
И меня не спасли, ты же жив, наверно.
Я тебя не ищу, будь спокоен, странник,
Всё закончилось. Жизнь продолжалась мерно.
А в саду не цветут ярким цветом розы,
Снег накрыл все дома покрывалом холодным.
Мне не больно, ты что! Это просто.. слезы...
Оттого, что душа где-то там, в подводном...
Пусть запишут в архивах, что я любила,
Брось мне взгляд напоследок, на миг, украдкой,
Не пытайся понять, почему остыло...
Я останусь твоей навсегда... загадкой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397066
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
посварився з твоїми стінами
тож вони мене більше не слухають
хоча досі чують
знаю це просто знаю
тому продовжую активно мовчати
замовчувати
всі страхи ті
де відчуваю тебе
а себе безпорадним
від того що я щасливий
від того
що ти поряд
і я можу дивитись
просто дивитись
на тебе
і просто мовчати разом
із твоїми стінами
сподіваючись
що мені навіть не доведеться
говорити
але вони мене обов’язково почнуть
слухати
сподіваючись
що врешті решт
мене почуєш
ти
(?)
.
*фоновая композиція –
Agalloch
«In the Shadow of Our Pale Companion»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390397
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 08.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2012
можешь соглашаться со мной или нет
все равно это правда
и она звучит
бесконечно коротким взглядом
моих неоткрывающихся глаз
устремленных в пустотельность
холодных осколочных
слов
или молчит
твоим
парализованным сердцем
даже если ты мне не веришь
или тебе противно
осознавать
сердечную недостаточность
собственной
веры
как и невозможность более ощущать
меня
по причине отсутствия смысла
и каких-либо веских
причин
любых
расставаний
как и неспособность быть
собой
из-за отсутствия
|в архивных захоронениях
твоих тайных воспоминаний|
меня
в следствие постоянного присутствия
одного чувства внутри
только одного
даже не смотря на невнезапную смерть
моих слов
где-то на пути
к пониманию
нас
на дороге бесследного опознания
сути всего сущего и всего
вечного
что было есть и будет
|святым|
лишь в тебе
одной
где-то там почти в конце пути
почти возле твоей души
и почти на краю моей
я нашел упокоение
в виде сокровенной истины
которую тебе так не хочется
|принять|
___
потому что это
любовь.
*фоновая композиция –
Funeral «When Light Will Dawn»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375889
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Прокручиваю миллиард раз чужие фразы...
Не сразу доходит смысл.
Я никогда не был быстр разумом.
Всего лишь ловил отголоски.
А потом ваши странные мысли пытался собрать в свою модель.
Я не от мира сего скорее.
Чувствую себя третьим лишним.
В вашей толпе.
Даже с тобой я ощущаю, что я всего лишь выдумка
Наваждение.
Я не реальный. И реальность не моя стихия.
Мой мир исключительно воображение.
Я не практик, хотя вы думаете, что я умею играть на трубах водосточных.
Всего лишь вижу магию всюду
Потому что я еще верю в нее.
Больше чем во всю вашу чушь
Легче поверить в чудо
Впрочем мое воображение рисует одни печальные рисунки моего будущего.
Я не создан для жизни.
Жизнь не создана для меня.
Я наверное больше как паразит на теле общества
В нашем псевдоинтеллекутальном деле
Потому что выдумываю все свои проблемы
И не могу признаться
Что я всего лишь тень...
Сегодня снился кошмар
Что я опять опоздал и снова
Вижу уходящие поезда
В следующее завтра
Где меня уже не будет
А я думал что завтра когда-нибудь полегчает
Завтра найду работу
А может быть душу
В себе
Завтра будет все лучше чем сегодня
И да завтра намного лучше
Но не оставляет ощущение
Что я давно уже не хочу того
И лучше уж каждый день от усталости подыхать
Потому что нету сил уже поднять голову смотреть вперед
В завтра что уже не манит
Но за переулком как наглый грабитель ждет
Предъявляя все мои бывшие мечты как наглый джин
Исполнитель через лет десять
Я всего лишь хотел тепла
А теперь на меня все повесят
Пора наверное выключить воображение
Отложить на полку проклятое завтра
Оно уже не несет радости но я наркоман будущего
Меня всегда манили ракеты и роботы
Однако сегодня мне не хватает даже ощущения того что я жив
Поэтому надо перечеркнуть
Все одним...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369852
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 04.11.2012
Напиши мені вірш білий-білий,
як ті хризантеми осінні,
холодні.
Напиши на папері парфумом
улюбленим - буду тримати
напам"ять.
Розгорну я пелюстки листочка
в клітинку, і буду зимою
вдихати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372735
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 04.11.2012
Якщо із вітрового скла,
нехай і ненароком,
лиш змити вірш... Щоб не зі зла,
а - не моргнувши оком.
Щоб винним залишивсь двірник
із віником горбатим.
Щоб почувавсь його двійник,
як Авель перед братом.
Щоб боротьбу з іржею ірж
оголосити круто...
Лиш змити скла спітнілий вірш,
і захлинутись брудом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374603
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 04.11.2012
я буду з тобою ніжним
достатньо ніжним щоб не вбити
за те що є в тебе
і ніколи не мав я
за найкращу частину мене
в тобі
достатньо ніжним щоб любити тебе
|такою як ти є|
любити до останнього
свого останнього видиху
до вічного вдиху
тебе
чи до нестерпного болю
в проміжності кожного речення
кожного слова з тих які застрягали в мені
весь цей час
ЩО МИ БУЛИ РАЗОМ
бо я так і не спромігся
вимовити тебе
некрологом написаним власноруч
не зміг видихнути тебе
немов мертвий кисень
вирізати із себе
пухлини твоїх
посмішок
чи замовити масове вбивство
тебе і нашої спільної
пам’яті
та я надто кохаю
щоб лишити тебе
собі
живою
|всередині|
*фонова композиція –
Hate Sanctuary «Odes Mourantes»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374789
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 03.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2012
ты методично удаляла себя
пошагово
с дороги безследования
по буквам
из жизни всех своих
друзей и не своих
которые по сути знали тебя лучше
всех
но лучше промолчат
чем скажут правду
потому что ты никто
и всегда будешь никем
для них
ты своя в доску
а значит родная неблизкая
и моя
ты больше не слушаешь себя
ты внимательно слушаешь меня
впиваешься слухом
до крови из ушей и носа
в музыку чужих слов
из остановившихся сердец
в постиндустриальную какофонию
обрушившуюся на мир
механической тишины
мир который раньше был
|не таким| твоим
а теперь он не просто город
в котором ты живешь
а которым
не в котором есть ты
а которым
город который ты больше не слушаешь
потому что давно уже
ощущаешь его соль|ю
до дрожи
|внутри|
проводов
от случайного удара ветром
словно пощечиной
за то что не делала
не слушала его раньше
до зуда
под асфальтной кожей
от ежесекундных
болезненных вдавливаний своих
и чужих мыслей
сменяющихся монотонным
многоголосым шепотом чужих
и своих шагов
следы от которых
больше не мешают
никому
следы которых больше
нет
став частью тебя
и всех вместе
став частью целого
города
просто однажды
ты перестала чувствовать
как прежде
а значит не нужно уже было
смотреть
чтобы видеть
все что было
все что происходит
и все что будет заканчиваться
в темном будущем
уличных вен
не нужно уже было слушать
чтобы оценить красоту молчания
и чистоту вложенного смысла
в каждой ячейке пустоты
отзывающихся
немым эхом
поэзии
внутри
тебя
и чтобы принять ее в себе
тебе больше не нужно удалять
собственные мысли из памяти
родственных стен
в страхе
быть непонятой
городом
потому что он
ЖИВ
и дышит
он чувствует
и понимает
он слушает
и молчит
|вместе с|
ТОБОЙ
*фоновая композиция –
Oppressive Light
«Dans les annex de la tristesse»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367850
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 07.10.2012
пахнут:
-можжевеловый сувенир
-ключ от квартиры (в детстве мне нравился вкус металла)
-ветер
-окурки
прожигают черные по краю окошки из меня irl
пир запахов
они — драпировка комнат (у каждой свой)
руки мою - синтетическая клубника
предзакатные лучи на стене полосой пахнут
а ты
не вспомнишь мой
никогда
знаешь как я? водой
соленой и йодовитой
в сгибах локтей — молочный коктейль
запястья и шея — Versace Versense
но это не твоя (верси)Я
в твоей(в нашей)
я буду только тобой пахнуть
я буду будто свеча угасшая:
медом и чистотой
все запахи вымерзли
забыты
всё-не-ты
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360567
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 06.10.2012
Вода нахмурилась
И вдохнула темные облака
Под стягами волн
Войной пошла к берегам
Безжалостно стала топить в себе моего двойника
А я не отдам
Причал будто старый корабль
Уплывает в ночь
Дорожку в бездну соткала старуха-луна
Пляшу по поверхности
Но не сложно упасть
Туда, где ржавеют
Забытые якоря
А я не хочу
Белесые призраки шхун
Уносят живых
Но умерших где-то во мне
Людей
Срываются капли с пальцев
Мерцая как зернышки кварца
Срываются капли с лица
Туман
Я не плакала - нет
Вода улыбнулась
И выдохнула рассвет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368448
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 06.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2012
тымненужен
страшно? и мне страшно
но
тымненужен
лёд закончился
теплый виски наливает затылок свинцом
еще пару глотков и я позвоню
и буду болтать не о чем
не о том
и пьяные слезы буду стараться
за бодростью голоса прятать
тымненужен
даже таким чужим
даже если не смею плакать
не оценишь
уценишь
скажешь: изолгалась
а я о тебя изодралась
о колючки твои и шипы
о громадное и бесконечное:
ТЫ -
унижениевожделениевдохновениеиспытаниеискушениепробуждениеупоение...
всё не то
ты и я — совпадение
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360565
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Закривай опівночі фіранки
Хай не дивляться в вікна кімнати
І зривай зі своєї коханки
Все, чим прагла вона приховати
Свою сутність.
І смійся над нею,
Щоб вона у кутку затремтіла,
Трохи схиблений дією хмелю
Й онімілістю власного тіла.
Говори з нею тихо, спокійно
Розглядай на плечі її тіні
І чекай, доки буде зимно,
Щоб укрити її коліна.
Доки стане уже світати…
Доки щоки її пашіють
Говори, що тобі начхати
Чи серйозні її надії
Чи війна, чи зима, чи стелі
Чи вологі твої долоні
Чи приїхали вже каруселі
Чи не страшно отак, в полоні.
Говори, що ти маєш сказати
І стискай їй точений зап'ясток
Дай їй змогу тебе подолати
І сміятись з нікчемності пасток
Дай їй вп’ястись в твої долоні
І схились їй на голі коліна
І лежи так тепер до скону
Тільки слухай, як ззовні машини
Проїжджають і капає з крану
Й так скоро вже буде світати
Як в холодному заціпенінні
Вона схоче тебе запитати,
Оглядаючи ці сірі стелі,
Вигинаючи чорні брови
Чи приїхали вже каруселі?
Чи не гірше в твоєму в полоні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354434
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Подих гарячий на склі малює
Ті візерунки, коханням що звуться..
Сонце усміхнене, вмите снігами,
Цілує: хати, людей, дерева.
Хмар попелястих зграї, із сумом,
Згадують зиму й чекають літа.
Вербові віти пісню співають
Вітрові з гір, що приніс запах рути.
Той, хто душею разом з весною,
Проліски бавить кольором неба.
Подих гарячий на склі малює
Те, що ніколи не стане коханням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255118
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 27.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2012
будь моей панацеей на завтрашнее утро,
а после завтра просто уйди
у тебя есть не много не мало
всего лишь сутки
можешь даже с ума меня свести
ты знаешь как это делать
ты скажешь мне "молчи"
но я буду требовать продолжения
и прятать твои ключи
ты попросишь приготовить ужин
убраться в квартире, бросить курить
я скажу не хочу, не умею
и да, хорошей женой мне не быть
я убью твои нервы
согласна, странно звучит
но это будет плавно...постепенно...
я знаю, ты не сможешь такую забыть
ты придешь ко мне снова
через полгода, год, триста сорок два дня
ну и что, что ты будешь с другою?
футболки ты забываешь только у меня.
я расскажу тебе о политике
и о прочей другой ерунде
ты лишь грустно посмотришь
и выйдешь...
зная, что хочешь вернуться ко мне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345624
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 23.08.2012
Падає,падає,падає
Листя на мокру траву.
Згадую,згадую,згадую
Як ми зустрілись в саду.
Поглядом.Поглядом.Поглядом
Наші серця розмовляли.
У танці,у танці,у танці
Листя і вітер кружляли.
Не питала,питала,питала
Що розказують сни пророчі.
Кохала,кохала,кохала
Любе серце і чорні очі.
Дороги,дороги,дороги
Завжди об'єднували нас.
Знаю,знаю,знаю
Роз'єднав лиш час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359368
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
* * *
Под липами, под липами
И нежно, и со всхлипами
Ты всё шептала: «Миленький,
Как без тебя я? Как?!»
И запятою огненной
Звезда срывалась с облака
И падала, и падала
В сырой, холодный мрак.
Из тьмы звезду не вытащить…
Но маяком всевидящим
Не гасло платье белое –
Мерцало мне в ночи.
Я жил легко и солнечно,
Но вот однажды полночью
На полке тихо звякнули
Забытые ключи.
…Вот парк. Скамья под липами,
Вот дом – крыльцо со скрипами,
В окошке отражается
Закатный ломкий луч.
Всё так же: розы в баночке,
И дверь в морёных планочках,
Под шаткой ручкой – скважинка…
И я вставляю ключ.
23 апреля 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332741
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 23.08.2012
Колишня правда у житті
нігич не варта,
як у пожовклому листі
давнішня картка.
На ній ті риси, що були
краса і врода,
численні зморшки здобули -
яка гризота!
Як пломеніли очі ті
яскраво сині,
що доживають в самоті,
безбарвні нині.
Які вони колись були
притьма щасливі,
та бач, зненацька здобули
і скроні сиві.
Колишня правда у житті-
суха калина,
як у пожовклому листі
чиясь світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298804
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 22.08.2012
Я просила прощенья у глупого
И никчемного человека,
Зря,наверно,я носиком "хлюпала"-
Он был просто моральный калека.
Я просила прощенья у грешника,
С верой в то,что меня он поймёт,
Он же просто сидел у орешника
И смотрел на рисунок банкнот.
Я просила прощенья у циника,
Он с ухмылкой глядел на губах,
Была так выразительна мимика,
Что нужды не сочла я в словах.
Я просила прощенья у пьяницы,
(Если он напивался,то "в хлам"),
Он забыл,что свои неурядицы
Создал сам, исключительно сам.
Я просила прощенья бессмысленно-
Это всё был один человек,
Понимание было немыслимо.....
Он меня не простит и вовек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295338
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 22.08.2012
Де ти і я –
нестримна течія:
то тягне нас докупи,
то розводить.
Ім’я твоє
корали хороводять,
виводячи старанно:
«не моя».
Крізь серце
пролітають мудрі сови
на крилах
забираючи у ніч,
та жайвір світанковий –
голос крові,
мені дарує
магію Любові –
крізь буруни
вертаюся
навстріч…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320562
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 22.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2012
Мені дарували біль, мені писали прощання,
Завивали в холодних обіймах із слів гарячих.
Мені дарували радість і одне анонімне зізнання.
Гадали, чи люблю, на квітах барвистих весняних.
Мене розлука відчайдушно без тебе смутком морила,
І не сказала майбутнє жодна найменша зоря.
Поки я образ далеко від серця не відпускала,
Мене здоганяла осіння вічність, під ногами хиталась земля.
Без звуків симфонію дощ накрапав поміж вітрів,
А душу, що сохла за чиїмось вікном,
Як гербарій, чи то красивим вінком…
Малювали поміж сміху чужих самоцвітів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340453
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 22.08.2012
«А втім, хто з нас був тінню?»
(Луїджі Піранделло)
* * *
Візьму парасольку,
Піду на роботу під дощем.
Ранок. Мокро…
* * *
У шумі міста
Про найголовніше в житті
Вірші напишу…
* * *
Кудлатий літун
Відчув радості літа -
Луки зацвіли.
* * *
Сонячний вітер.
Мені б у його вихорі
Вітрила здійняти.
* * *
Її чорнота
Звуками наповнена.
Квітнева журба.
* * *
Блукаю сумний
У порожнечі неба -
Шукаю себе.
* * *
Дивна розмова
У порожній кімнаті
Зі старим котом…
* * *
Старий храм. Тиша.
Спокій гасне як свічка.
Осінній вечір.
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346240
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 22.08.2012
Знаєш, нічого не змінилось
Все як і було колись
Інколи себе жалію
А потім збиваю руки об стіни
Знаєш,нічого не змінилось
Зустрічаю світанок, біжу за сонцем
Загадую бажання коли падає зірка у ноги
Часто відриваюсь від землі для польоту небом
Знаєш, нічого не змінилось
Я маленький принц з іншої планети
Такий маленький і такий не принц
Знаєш, ти нічого не змогла зіпсувати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357834
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Выждал и снова узнал тебя
и принял свой белый свитер
за рисовое поле
шумящее на твоем животе
Это прекрасная песня
об идущих на солнца казнь
и снова узнаю тебя
между двумя историями
засыпающего в твоей тени журавля
Сегодня все книги закрыты
как тело ручья прерывает
чьято вонзенная трость
это дети играют в индейцев
и ищут призаков по всему небу
ведь книги закрыты
А я тебя узнаю
ты чтото вроде их королевы
вместо серьг надеваешь орехи
вместо кольц
твои пальцы примеряют мои
глаза
Выждал и снова снег
оборачивается рисовым полем
на твоем животе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342514
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 22.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2012
* * *
Нет, не гадай, цыганка, мне на жизнь,
Не предрекай изменчивого счастья.
Жизнь моя – лифт, а годы – этажи,
Где всё в дверях, и в них не достучаться.
Мне говорили: «Ворожбе не верь»,
А я на лифтах за посулом мчался,
И с нетерпеньем бил ногами в дверь…
А может быть, я в дверь не ту стучался?
Когда я стих кропаю под свечу,
Я кровью в сердце делаю пометку.
И кажется, что я не в дверь стучу,
А кулаками бью в грудную клетку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356441
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 22.08.2012
*"Не приидет к тебе зло, и рана не приближится телеси твоему,
яко Ангелом Своим заповесть о тебе,
сахронити тя во всех путях твоих.
На руках возьмут тя, да некогда преткнеши о камень ногу твою,
на аспида и василиска настуаиши,
и попереши льва и змия. " 90-й псалом
в груди птичье гнездо
напутано
склеено
мягкая середина
на дворе високосный день
один на четыре
в котором сломались часы на первой минуте сумерек
дождь пишет маму Иисуса, под совсем нецерковный бит
кутая в старую кофту
грею пушистого птенчика
нет никакого дела до завтрашнего утра
я продолжаю любить мужчин из далекого прошлого
я все еще узнаю как ценно любить тебя
и предпочту василиска видеть в иконах стекол
(пахнет мне этот змей лугом росистым и летом)
лучше пускай корона тяжестью на макушке
чем от колючек струпья в нимбе дневного света
больше волос и перьев
пусть ему будет тепло
до поры сыновей можно прятать в грудное птичье гнездо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359086
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
детский лепет со временем —взрослый кипешь
каждый слегка камикадзе когда умирает
и каждый мечтает о чем-то ругает кого-то
и радуется: "суббота"
жизнь — мы так мало знакомы, мне надо писать об этом
всегда: зимой осенью летом
но с каждой весной — любить
я тоже слегка камикадзе когда продолжаю жить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359229
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
И-Н.
бумажный цветок
раскрывает свой звездный рот
и сгорают наши дома
в печь сумерек выроненные
кожа твоей пустыни
раскрывается подобно бумажному цветку
олень водой северной
смачивает глаза свои
не сгореть еще одной грусти
купол луны
отворяется голосом
бумажного цветка
и стебли его сплетаются
в твою любовь
бумажными змеями
а я пишу на ней:
ночь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354775
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Это находится вне слов.
Нельзя рассказать. Можно лишь вызывать как древнюю магию.
Пытаясь в ряду ассоциаций построить ту самую что расскажет об отблесках.
Чистый идеальный мир породил нашу связь.
Способ родил знание.
Идеальный способ родил переворот пространства и путешествие сквозь времени миры и множество реальностей.
Да я робот всего лишь то и мозг мне издает приказы вроде бы.
Кажется что принимаю решение, всего-то плаваю в потоке событий и никогда не смогу даже сделать шаг.
Рассудочность? Шутите? Всего лишь то рефлексия постфактум, как отчаянно тонущий отмечает сколько осталось у него кислорода и думает какую же мысль додумать последней.
Так я иду в эту жизнь и не думаю всего лишь трачу мгновения на то чтобы не задохнутся во времени.
Сможем ли мы хоть когда-то передать друг другу хотя бы знак от того что я вижу.
Это белый флаг поражения в идеальном мире моих идей превращается в рык.
В твоих мирах.
Как будто изовращены все мои слова все помыслы.
Мы должны соединится в идеальном мире.
Я создаю твое отражение,
Ты создаешь мое отражение.
И вместе сближаемся глядя друг в друга глядя в себя в другом в другом себя нащупывая соприкосновения?
Хочется ли нам этого вообще этого взаимопонимания?
Или это у меня одного такая познания мания.
Нет конечно.
Просто хочется укутатся в одеяльце из твоих ласковых взглядов и подыгрываний.
Мелочей согревающих сегодня.
Чтобы было удобно, наверное?
Мы же бедны по жизни
И совсем уж без смысла лишь бы выжить.
Вышить бы себя в этих страницах истории,
И ничего даже не нужно более.
Я в этом мире слаб и не нужен.
Вроде бы кручусь как-то и что-то кушаю.
Я хочу быть с тобой в моем мире идей.
Где Я это не просто фикция
И слово это не просто слово
Мы рождены для того чтобы открыть его
Ты или я. Все одно, все - одно!
В идеальном мире оба как пешки и в то же время вселенные порождающие друг друга.
Я хочу чтобы через идеальный мир ты поняла меня.
Это не доказательство моей любви - это аксиома в этом идеальном мире где лишь истина.
Все что ты видишь лишь смуглые отблески этого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358615
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Не запечалю небеса журбою,
Не запечалю сумом день,
Піду, любове, за тобою, -
Ти руку простягни лишень.
Вхоплюся крайчиком надії,
З тобою за крайсвіт майну.
Не зломлять жодні буревії
Цю соломинку рятівну.
Бо що без тебе я, любове?
Розвітрені світами сни...
Зотлілих спогадів полова...
Ти руку, прошу, простягни.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354719
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Я стала думать о других мужчинах.
Похоже, это мне идет на пользу.
Я не ищу для этого причины,
Не принимаю вычурные позы.
Какой была, такою и осталась –
Смеюсь, общаюсь и щедра на взгляды,
Но только в сердце что-то поменялось,
Тебе об этом знать, поверь, не надо.
Расчетливей я стала иль мудрее,
О том судить сейчас я не готова,
О прошлом ни минуты не жалея,
Я не хочу таких оказий снова.
Я не позволю сердцу безоглядно
Любить и ждать без видимой причины,
Поэтому сегодня так отрадно,
Что думаю не об одном мужчине.
19/02/2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=84028
дата надходження 14.07.2008
дата закладки 21.08.2012
Я відчув, як зупинилось серце
і кудись поринула душа -
в музику незрівнянного скерцо,
океану мрій і побажань...
Водять хороводи сизокрилі
ранки-вечори і ночі-дні.
Може, знов зустріну очі милі,
зоряно-щасливі? чи сумні?...
...ті, якими ти одного разу
мимохіть поглянула в мій бік
лиш на мить.. і відвернулась зразу,
щоби не помітив чоловік.
У дочки-красуні - твої очі
і така ж усмішка чарівна.
А на щоках – ямочки дівочі.
Хай буде щасливою вона!
Ми уже не бачились роками.
Тисячі миттєвостей спливло
відтоді, як вітром з журавлями
назавжди кохання віднесло...
Та надія бачити ці очі
в серці тліє, поки буду жить.
Це – спокута.
Це - безжальні ночі.
Зранене кохання, що болить...
07.07.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304320
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 21.08.2012
Заслони меня от вьюги
Белокаменной зимой,
Когда ветряные дуги
Кружат вихри надо мной.
Когда ночь темна и льстиво
Стелет звезды пеленой
И кокетливо-учтиво
Тает пепельной волной.
Заслонив, со мной останься,
Чтоб замерзшею рукой
Я могла тебя коснуться
В этот вечер роковой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107606
дата надходження 14.12.2008
дата закладки 21.08.2012
Словно к солнцу цветок,
Словно к вечеру звёзды,
Словно к грусти дожди
Я стремлюсь лишь к тебе.
Ничего не прошу, -
Ты нужна мне, как воздух,
Просто я без тебя,
Как листок в октябре.
Меня ветер гоняет
По унылым дорогам.
В каждой встречной фигуре
Мне чудишься ты.
Знаю, счастье даётся
В этой жизни немногим,
Но терпеть не могу
Я в душе пустоты.
Меня ветер уносит
В незримые дали.
А мой дом - это небо,
На земле я гнию...
Мои братья, как я
От тоски погибали,
Так зачем же, весна,
Про тебя я пою?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=5940
дата надходження 13.07.2005
дата закладки 21.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2012
познайомились досить давно
розмова часом іскрить плавиться
дружба з хитрістю водить танок
нулі розриває на палиці
з мого рота звучать брутальні виразки
декілька сліз википає із голови
говориш мені "коли ти вже виростеш?"
насипаю під ніс мовчання холод, звик
дорогу додому наповнює регіт
чайні вимінювання і новини
зіграю тобі власну пісню реггі:
«…у вихованні немає провини»
вічні сесії задаватимуть тему
вже пора шукати шпаргалки
спільними світлинами сліди заметемо
в них по пам'яті зійдуть фіалки
25-26.11.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296096
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 21.08.2012
Перекошене обличчя.
Настрій покрився жирними колами з олії.
Меланхолія – це завжди надія,
Що до щастя йти ближче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228857
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 21.08.2012
бог умирает, и кто-то даже скорбит, и не скрою это приятно...(ніцше на смертному одрі)
боги вмирають
плачуть на кладОвищах люди
могила сира
від сліз персонального Юди
співчуття ховали
яке лицемірство - свобода
але цього ж мало
потім викопувати потай
14.05.11./16.03.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259604
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 21.08.2012
я бачу більше
серед цього незліченного
морозу
заходжу в двері
плечем чи ногою
чи в прозу
де сотні графинь маніа|кально
-істеричних
вірно-полосато кричать:
"до п**** Слово"
(до побаченя Слово)
з випадкових копіпаст вим,яних ректально
чую писк зернят
пророщених в солод
15.01.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306669
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 21.08.2012
Я люблю тебя так, что тяжёлые плиты рассвета
размыкаются, снова впуская непрожитый день,
а мне хочется выть! И хранить все смешные обеты…
ты же помнишь? Ты помнишь!
А внутренний счётчик недель
почему-то не хочет сломаться. И дни – переростки
(им уже двадцать пять…
двадцать шесть…
двадцать восемь часов) –
их бы с шарфом сравнить, но не греют, а душат – так просто
вдруг становится утро сиреневым тонким лассо.
Без тебя это утро совсем не имеет значенья!
Ты же знаешь об этом, но я продолжаю кричать,
что люблю тебя так… исступление – боль – искупленье
за единственный грех вожделенья родного плеча.
(Зацелую, сиреневым шёлком стекая послушно…)
В нерушимых обетах и самых заветных мечтах
я – твоя бесконечная нежность, ты – счастье (удушье)!
Я безумна тобой…
Я люблю тебя именно так!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303868
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 21.08.2012
Мы сбудемся завтра в ладонях цветущего мая,
дождями, ветрами - неважно, что будет в прогнозах.
Но, будет так сладко и жадно, что мысли растают...
Завьюжит у нас под ногами цветочная россыпь.
Ты станешь твердить, улыбаясь, что так не бывает,
чтоб день оказался таким вот искристым и звёздным.
Я искорки спрячу в ресницах, а звёздные стаи
пусть будут ответом сомненьям твоим и вопросам.
Мы сбудемся завтра! Я даже не верю, а знаю...
(с) Ветра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335888
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 21.08.2012
Ты же знаешь, отмерив горстями струящийся свет,
это утро ссыпает янтарь через мой подоконник.
Он такой же, как ты, ослепительно яркий, и весь
уместился в моих, распростёртых навстречу, ладонях.
Луч в бессоннице карт выжигает навстречу пути.
Знает всё он – на вырост, на жизнь, на ближайшие сутки,
чтобы я в тишине облаков не смогла не найти
верный стимул дышать лишь тобой. И за каждой минутой
прятать трепет. Стремиться, тянуться к любимым рукам!
Знать, что всё для тебя, о тебе, за тобой – тайным смыслом.
Отвергая тоску, неделимое счастье искать
для двоих. В этом – жизнь. В этом – всё, что сильнее жизни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355823
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Куража вдруг не стало совсем ни хрена,
Не слагается творчество – мучай-не мучай
И, хотя никуда не ушла старина,
Ей тряхнуть всё никак не представится случай.
Раньше рифмой болела, теперь – хоть убей!
По утрам в ноутбук по привычке не лезу,
Стали приступы страсти гораздо слабей,
А ведь прежде хотелось всего дозарезу!
Жизнь, как видно, в реале пошла – шоколад,
Сеть не манит мифическим рифмы кокосом,
Ведь за рифму тебе не положен оклад,
Хоть каким ты заслуженным будь поэтосом.
Закруглился период словесной страды,
Рифмотворчества вновь не возделана нива -
Не родятся побеги, не зреют плоды.
Оттого ли, что влом? Или просто лениво?
Старины у меня – поделиться могу! –
За плечами, на стенах, в шкафах, на камине…
Но напрасно трясу, мне в ответ - ни гугу,
Потрясти никого не случается ныне.
Не даёт мне дремать темперамент дрянной.
Чувства сплошь горячи и желания пылки.
То приспичит зачем-то трясти стариной,
То заделаться пробкою в каждой бутылке.
Все ушли как на фронт в ароматный реал,
Тишь и гладь обуяла родные пенаты.
Даже те, кто по рифме всегда тосковал,
Нынче стали на прозе житейской женаты.
Только я всё мотаюсь с бесхозным добром,
Силясь место найти бесприютному слогу.
Надо что-то менять, понимаю нутром,
Но не тянет меня к персональному блогу!
Я играю всю жизнь и игра мне близка.
Уж такая я есть, что поделать со мною?
И пусть пальцами крутит хоть кто у виска,
Если вновь не стерплю и тряхну стариною.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332492
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 21.08.2012
Аккорд мечты
На струнах неба,
Желаний сна
Единый бог,
Лёд красоты,
И в этом сне бы
Коснуться дна
Агоний строк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306167
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 21.08.2012
Что более реально,
Ночь или день?
Ответь.
Разве она не материальна,
Наша тень?
Наша смерть?
Наша жизнь?
Разузнать ее тайну
Как и зачем?
Скажи.
Ведь это (более чем) печально,
Что мы становимся ничем.
11.03.2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323571
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 21.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2012
Зі мною… В обіймах тепла
Розпущена в вітер блакить,
І падає світло від скла
Малюнками давніх століть.
Зі мною… В розхмарений дим
Дощу прохолодна вода.
В мороз же, в розсерджений грім
Від сонця тепла благодать.
Зі мною… У чорні жахи
Забарвлена світлом любов.
В болоті життя лиш мохи,
А в серці – букет миру знов.
Зі мною… Вчорашня печаль
Іде далі кроком своїм
І відблиск вогнів від свічад
Зі мною… якщо я із Ним.
6.08.2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347497
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 21.08.2012
Макарони впали на стілець.
Трагічно, друзі. Дуже сумно.
Вечері – basta, це кінець,
І муза від журби заснула.
Моя лапша пішла з життя…
Дарма, що «вищого гатунку».
Тепер вона - лише сміття,
У це не вірить тільки шлунок.
Він кличе любу вермішель:
-Вставай, ти не могла померти!
Ти на стільці вже цілий день,
Але я хочу, хочу жерти!!!
Півміліметру до мети,
Вже макарони на виделці,
Хотів до рота піднести,
Але не витримало серце…
І руки раптом затряслись...
Виделки геть! Ножі! Тарілки!
До біса кляту вермішель!
Пішов на кухню гризти грінку.
P.S. Все, що впало, але лежало менше 5 секунд - офіційно не падало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345690
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 21.08.2012
для чого сум'яття,
як дихаєш ти
переривно
складаєш думки у шухляди
і губиш ключі
(наче звичка)
кому я складаю вірші,
як стара елекричка,
повзу,
у собі
перевозячи людське,
граничне
(теж звичка)
подумати тільки,
як пахнуть мої внутрогенні,
як дихають нерви,
як сплять комірчини
у серці
для чого сум'яття,
як дихаєш ти, тим що в мене
лишилось зникати
на внутрішньому боці
зап'ястка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328589
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 21.08.2012
Любовь
не Должность
и не Званье,
а роль
Заглавная
в судьбе.
Минуя разум,
подсознанье,
диктует
каждый шаг
к тебе.
Нельзя уйти
и отказаться,
её нельзя преодолеть,
Любовь,
Безмерное
Пространство,
от Слова
Жизнь...
до Точки
Смерть.
Я пропитаю Мир собою
и излечу от злобных вьюг.
Не совершенство,
грёз не строю.
Я твой надёжный
Добрый
Друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348416
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 21.08.2012
Скучав...
Солодко спав,
стрімко ставав,
сонце стрічав.
Своїх снів
Серце стрів.
Співав!!!
"спасибі"- сказав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244386
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 21.08.2012
* * *
…В час, когда безлюдно на земле
И луна бокаста и округла,
В небесах обуглено и смугло –
Женщина нагая на метле.
Как же он манящ, её полёт!
Глянул в высь - застыл заворожено:
Женщину увидеть обнаженной,
На тебя глядящую с высот?!
На губах от страха загорчит,
Саданёт под сердце до мурашек…
- Мастер, Мастер! – женщина кричит,
Крик печален, гулок и размашист.
И когда падёт ночной покров,
И луна холерная поблёкнет,
За горой, как журавлиный клёкот,
Растворится и угаснет зов.
И в последний раз ночная высь
Озарится вдруг звездой падучей…
Я бегу к той самой, к горной круче…
- Маргарита, где же ты?
Верни-ись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337225
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 21.08.2012
Планета была столь маленькой - можно пройти за час
Срывая цветочек аленький, слушая роз рассказ,
Она не знала о принцах - Экзюпери не читала
Ее планета Сфинксов была на Медведице Малой.
В Северном Полюсе Мира, возле созвездья Цефея
Жила эта странная девочка, не знавшая, что она – фея.
Жила, не зная - не ведая, кто сделал ее такой
На маленькой теплой планете ей было приятно одной.
С ней говорили звери, а ветер – качал на качелях,
Птицы в вечерний час дарили ей свои трели.
Каждый день, ложась спать, она призывала льва
И, кутаясь в теплой шерсти, шептала ему слова.
О том, что наступит завтра, о том, что в созвездье Ковша
Эта планета всех краше. Безумно она хороша.
Кохаб и Феркад - на страже. Сияли фее в ночи.
Полярная звездочка - Солнце, дарило с утра лучи.
Ты видишь, в небо вбит гвоздик? Аркан надет на коня.
Там проживает Ангел, который хранит тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147773
дата надходження 30.09.2009
дата закладки 21.08.2012
Засліплені сліпці
Гуртуються під мертвим морем
До зустрічі з богами.
Вони зізнались
Що сльози – то отрута
Аби насолити богам.
Коли вони разом
То море солоне
Аби насолити богам.
Засліплені сліпці
Керують світом
Німих простолюдів.
Боги не готові
Коритися силі
Німих простолюдів.
Сліпі люди
Сліпими думками
Засліплюють все.
Боги померли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358803
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Слёзы одной,
высохшей,
исхудалой от боли леди,
в рваных обносках,
мундштук где-то в прошлом столетьи
спрятался или остался,неважно
Утро...Снова бардак...
Пьёт коньяк,
ширпотребный,
вчерашний
Женщина может быть леди и на балу,и,пардон,в туалете...
Но не тогда,когда сильный,
скуластый,
высокий,
ранимый,
к тому же любимый
Изранил её джентельмен
И прокатил по грязи,
Да что прокатил...
Он в грязи измазал её
Всю
Всё
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322692
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 21.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2012
Капали, капали, капали, капали
с неба слезы опять.
Падали капли падали, падали,
и было не чем дышать.
Я розтворяюсь в обятиях нежности,
и на душе печаль.
Больше не будет той прежней нежности,
каждую ночь а жаль.
Грусное небо,
тучи нахмурились.. словно моя душа
Ветер, по серой холодной улице,
в поисках щастья гулял.
Но ненайти ему так покояния,
как не найти его мне.
В сумерках серых, тают признания,
лиш не забудь обо мне!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346041
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 20.08.2012
я - здаюся!..
руки - угору,
серце - в шухляду,
тіло - в комору.
просто здаюся.
з мене вже досить.
містом гуляє
вицвіла осінь.
я Вам здаюся
знов боягузом?
можете в очі
крикнути - лузер.
здаюся слабким,
малодушним хлоп`ям.
може, в душі
я ще досі дитя?
може, страждаю
через дурницю?
сльози - у дзбанок
і на полицю.
здамся, зігравши
плаксиву дитину,
ворога потім
ударю у спину.
я Вам здаюся!.
гордо всміхніться,
зброю сховайте
і відверніться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285570
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 20.08.2012
червоні коралі по білому тілу
плоть у обіймах болю
зомліла
і витікає солоно з ран
океан.
тіло багряне осіннім кленом.
гупає щось у скронях
і венах
дзвоном кармінним.
місяць у небі
тлінний
повний
перехиляє
келих за горизонт.
опіум
теплий сон
стелиться синім покровом
вже відібрало мову
й молитви не чутно
знову
сходить на грішну землю
(Боже, чому так темно?)
смертна моя Мадонна
сонна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238920
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 20.08.2012
Глаз моих - зелень прибоя,
Глубоководная мгла
В омут зовут за собою,
Манят в объятия зла.
Зелень - травы зеленее!
Нежность, как сладкий обман,
Взгляд мой - других глаз милее
Речи лишь - горький дурман...
Сладко играться судьбою...
Жаль, мне она не нужна!
Если не быть нам с тобою -
Лучше останусь одна!
2.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356397
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 20.08.2012
[Greed.Жадібність губить всіх.
та не всі про це знають
Гріх П’ятий]
Колись в тебе був сусід
Марві,
Він був хорошим чуваком
Завжди всім допомагав,
Допоки до нього не завітав
Янгол з сірими крилами
Він запропонував йому дещо краще
Море золота,
Море втіхи,
Будинки,
Вілли,
Жінок,
Спортивні клуби.
Так він би дібрався й до посту парезидента
компанії по виготовленню виделок,
чи навіть до посту президента країни,
але я його зупинив.
Одна спроба і це було - саме задоволення,
Так себе поводити,
Я йому сказав Марві, чуєш Марві пішли на пиво.
Ну ми з ним добряче попатякали,
Там про політику,
Про проституток,
Про те як незабаром Європа буде тонути в крові,
Через величезну кількість революцій.
про забруднення довкілля,
про розгортання війни в Сирії,
про викрадення чорношкірих дітей,
про маніяків,
убивць,
одним словом психів.
Ми радо одне одному посміхались,
Допоки я не запитав,
Чи не зміг би мені він позичити сотню баксів.
Марві, старий друже, Марві.
Він почав кричати на мене і
Заїхав мені по морді.
« Я не позичу тобі ніхуя»,
Я і так на межі бідності.
« Сука скупа» - через
Зуби процідив я .
Я вирубав його і заволік
Його на старий завод.
Я підставив йому ніж до горла,
Висипав тридцять монет золотих,
Змусив його їх поволі ковтати,
На останній тридцятій монеті він
подавився.
[ми усі на межі бідності,
але духовної]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358777
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Я вам чай заварила из свеже-пришедшей весны,
Я вам чай заварила, а вы почему-то не рады.
Так печальны, рассеяны, кажется, вы влюблены?
А давайте мы с вами пройдемся проснувшемся садом.
Вы расскажете мне как все было, и что за Она,
Ваши мысли украла и сердце держала в ладошках.
Я поверить не смею – ничуточки не влюблена?
И похоже на солнце, на звезды, на томную кошку?
А вы любите кошек? Не знала. А я как то нет.
В них все слишком корыстно и слишком прохладно,
Вальяжно,
А любовь бескорыстна как утренний солнечный свет,
А любовь, как родник, что спасает от зноя и жажды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354594
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 20.08.2012
дважды
рука моих слов прислонялась
дабы глаз твой закрыть
дважды
зеркала его отражали
ничто
лежа лицом к лицу к небу
цвета грязного молока ночи
дважды
нити снов твоих
ткались
в узоры
ткались
в узоры
дважды
последним полнолунием
неба наших странствий
ветра пробегали там
между лицами нашими
от поцелуев ссохшиеся
по пути следуя
и сердце ночи стучало ритмичней
и мы его слышали
и мы ничего не слышали
наедине с собой
оно призывало нас ко сну
дважды
рука моих слов прислонялась
и ночь ковала шепот твоей колыбели
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336132
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 20.08.2012
не объять - ты не станешь моим и ничьим вообще -
не познать, не уверовать, не отречься.
потяни за веревочку, что на моём плече,
ничего не откроется, просто мне станет легче.
калигалькой катаю смысл на языке,
проглотив, как пилюлю горькую, жду заката.
и в зрачках твоих, ощущая себя никем,
открывается звёздное небо канта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269973
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 20.08.2012
В старой, старой сказке, новый мотив.
В этот смысл знаю кто-то проник.
Каждый шаг оставил след за собой....
На асфальте ходят тени чужих.
В этом кругу ты не находишь своих.
Проще в этом танце, взять и уйти.
Потерять в надежном слове мотив.
Старый художник умелой рукой.
Нарисовал отрывок жизни ночной.
В танце смешались ветер, дождь и луна.
С виду казалось будто это война.
Запах свежей варёной земли.
С неба свет дневной на ужин сварил.
Пару грамм накапал чистой воды.
За столом под светлым знаком луны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329623
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 20.08.2012
Видение,
с тобой мы встретимся не здесь,
Хотя я знаю,
прожив с тобою жизнь,
мечтаю о тебе,
Мне ждать придется вечность
чтобы дотронуться к тебе,
Не в этом мире вздохов,
а там, где я тебя
не потеряю никогда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240469
дата надходження 11.02.2011
дата закладки 20.08.2012
Мы гуляли с тобою, ты помнишь?
Пели песни и пили Шабли,
И тебе я признаюсь сегодня -
Я тебя никогда не любил.
И случается в чувствах не редко -
Ветер пламя подарит углю,
Но сквозь дым я прокашляю едкий -
Я тебя и сейчас не люблю.
Выйдет срок, мы состаримся оба,
Друг у друга умрем на груди...
Нелюбовь получилась до гроба,
Может "после" смогу полюбить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304379
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 20.08.2012
Если знать бы ты мог , что за чувство
Пробуждает осенняя грусть -
Это жажда любви до безумства
Наполняет неистово грудь.
Как нелепо и как бестолково
Ждать от осени теплых деньков.
Как ошибочно думать, что скоро
Будет случай увидеться вновь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102068
дата надходження 10.11.2008
дата закладки 20.08.2012
після полоскання мізків алкоголем
схожий на еротику дорослої розваги
чи ти не бачила мене ще голим
то і не звертай уваги
сміється тягнеться до шиї
злизати все лукавство ночі
на пам'ять шрами залиши
про дикі ігрища - вовчі
в моїй сорочці мовчки
зробити кави з ромом покурити
у нас єдине - схожі звички
у що можу ще повірити...
11.12.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228107
дата надходження 12.12.2010
дата закладки 20.08.2012
иглами пальцев рук своих
из нитей мышц и вен лазури
на коже вышью новый стих
волнами бури...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325513
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 20.08.2012
Галерея картин - галерея сердець,
І робота митця - реставрація душ.
Споглядаючи на світ і реальність буття
Доторкнись до ідей, крізь його співчуття.
Придивись до людей на їх душі, серця
В кого барви весни, в кого чорна пітьма
Кожен сам по собі вибирав певний шлях,
Цей обрав рідний дім, інший – мрій своїх крах.
Кольори обрали найкращі ролі своїх хазяїв,
Їх за сценарієм простим виконують
А людям залишається лише дивитися на тінь
Доки час котрий їм відведено не закінчився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81015
дата надходження 25.06.2008
дата закладки 20.08.2012
В твоей улыбке - не призыв любви,
не наблюдается какого-либо флёра...
В наивном приподнятии брови-
ни артистизма, ни задач актёра.
Усмешкой, не назвал бы этот взгляд,
иронии следа не нахожу я,
и даже не привычка, не обряд,
не дурносмешка,
не воображуля...
Истошно радость в ауре кружит
движеньем Броуна и кольцами Сатурна.
Ты улыбаешься - и кот в ногах лежит! -
от этого бывает людям дурно.
Простой улыбкою - становится ясней,
во сне как-будто...
Или не как-будто?
Быть может так весною тает снег,
так в праздниках расстаивают будни,
так искренно - перестановка слов
то смех взрывает, то заводит в ступор...
Ты улыбаешься из глубины основ
непринуждённо, чисто, юно, глупо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351961
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 20.08.2012
Фанерный этюдник
на девочке худенькой.
В этюднике пахнет лесом.
А утром в шесть в школу
мама разбудит её ,
и то, что разбудит – железно.
В парадном мальчишки смотрят завистливо,
но так, как будто презрительно,
и так, как будто она
зависит от них –
она же на них подозрительно.
Крадётся с подвала
Василий – кот,
оглядываясь на хулигана Василия.
А на хулигана
напала икотка,
игнорируя его всесилие.
И всем вдруг смешно –
и коту, и ребятам,
и даже девчёнке гордой,
и даже гитаре изрядно мятой,
знающей два аккорда.
Пузатый сосед
в газетной пилотке
уже на балконе – войны тропа –
визгливо кричит на весь двор,
во всю глотку:
«Безобразие! Шантрапа!»
В зеве подъезда
скрылась девчёнка,
слышно: звонок протинькал.
А Вася растерянный и смущённый
гладит кота ботинком.
1980 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322435
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 20.08.2012
Дим в садах над землею снується,
Торішнє листя у вогні згоря,
Нові шати собі приміряє
Наша матінка рідна земля.
Поле кличе нас до роботи,
Ясні дні вже поборюють ніч,
Нам на плечі приємні турботи
Переклала весна з своїх пліч.
Вже зелена травиця радіє,
А в берези йде жилами кров,
Це весна в нас пробуджує мрії
І народжує в серці любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319062
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 20.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2012
Дівчинко,мила моя дівчинко,
Я залишу тебе цього літа.
Не опускай своє біле личенько,
Ти тепер майже вільна.
Жодної згадки про себе не лишу:
Жодного слова,жодних обіймів.
І не чекай - тобі не напишу,
І не подзвоню я більше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358609
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Белый снег.Нежные губы...
Белый снег-молчание слов.
Я научился не быть грубым
В в мире черно-белых снов...
Белый лед,
Холодный и равнодушный,как ты сама...
Белый лед...
И красные губы-они сводят меня с ума!
Память хранит чистый,белый снег,
Карие глаза твои нежного чайного цвета...
Я люблю тебя,мой светлый человек!
Но убивает тишина отсутствием ответа...
20.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287841
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 19.08.2012
я обещал тебе жить
вёснами
но ожидать потепления каждой из проклятых нами зим
как и этой
впрочем так и не наступившей
вопреки оптимистичным ожиданиям сумасшедших
и твоим правдоподобно описанным прогнозам
было не просто
и все-таки я хранил
твои нелепые предсказания чужих судеб
которые
|каждое из которых|
как и моё
вплоть до мельчайших эпизодов
так или иначе
сбылись
не смотря на отчаянно всплывающее желание
хоть как-то повлиять на красочно прорисованный
исход каждой секунды
и сберечь их
вместе
|со мной|
тебе становилось всё холодней
и ждать потепления
просто ЖДАТЬ было невыносимо
ведь ты так и не смогла поверить
в собственное роковое пророчество
значит и жить вёснами
просто..
потеряло всякий ничтожный смысл
потому что зима все же наступила
а ты осталась
ОДНА.
*фоновая композиция –
Trist «Trnový labyrint»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358430
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Коли моє життя перетворюється на пустелю, стає одноманітним програвачем одних і тих же днів, подій і жестів, то тоді завжди з’являється ВОНА. Спочатку я вважала, що це лише моя хвора уява, що ВОНА - плід перевтоми та виснаження, у крайньому випадку, результат перенесеної нещодавно хвороби. Та з роками це переросло в закономірність.
За ці роки ми майже стали одним цілим. Я вже не можу без неї. ВОНА – це Я.
Навіжена? - Можливо!
Несповна розуму? - Напевно!
ВОНА в моїй голові, і як би мені не хотілося, ніколи не зможу від неї щось приховати:
- Червона чи чорна сукня? – Прокручую у голові.
- Чому питаєш, сама ж знаєш – авжеж чорна!
- А я, можливо, хочу червону! – Намагаюся сперечатися із нею.
- Кому ти локшину на вуха вішаєш, одягай чорну й не смикайся.
Моя воля вбита її рукою, і я, не маючи вибору, одягаю чорну сукню. Так, вона мені пасує, але той факт, що це вибір когось іншого принижує мою гордість. Та яка до біса гордість, та зникла десь рік тому. Я повністю під її волею!
Та кожного разу, коли ВОНА зникає, я молю повернутися – бо ми одне ціле. І без неї мене немає. Тож, коли наступного разу зустрінете мене й не впізнаєте – не ображайтесь!
Краще посміхніться і запитайте, як у мене справи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358226
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 18.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2012
Знаєш, Лялю, я подарую тобі половину місяця
(Так, щоб і часу достатньо, і при зорях було чим світити),
Бо у серці моєму (я знаю це точно) не вміститься
Сонце, що гріє зсередини, мовбито тритій.
Знаєш, Лялю, я руки твої цілуватиму тихо-повільно,
Невтомно знімаючи з тебе щоденні сукенки-печалі.
Я знаю, у тебе таких є направду чимало...
Так що - помчали !
Робити із неба лате, а із помешкання - Вільнюс.
І я, як завжди, не знайду ці чудні орхідеї,
Кольору чорного, мов наджива самота.
Цілунком освЯчу твої повнокровні уста...
А ти, як завжди, чарівлива, мов та Галатея
(I, звісно, молитимеш тишу, щоб я вже нарешті почав).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351221
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.08.2012
Ти плакала! Навіщо сльози?
З такої юної краси.
Дозволь торкнутись твої очі...
Краплинки чистої роси.
Я б пригорнув, але не в змозі,
Між нами сотні тисяч літ,
А сльози льодом на морозі
Тихенько падають до ніг.
А десь у серці біль лютує,
Тепла воно уже не жде,
І лиш в душі тебе гамує -
Над нами небо лиш одне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350453
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 18.08.2012
Давно не ищешь счастья неземного,
Но розы белые пока еще в цене…
В тебе не вижу ничего такого,
Но чувствую: есть то, что нужно мне.
Не ищешь принца, но еще принцесса,
Пока ты в этой жизни на коне,
Жаль: в драму жизни превратилась пьеса,
Но ты, как есть, нужна такая мне.
Я листья прошлой осени сжигаю,
Букет весны оставлю на окне…
В тебе есть всё! Мне не нужна другая,
Ты, знаю, небом посланная мне.
Тебе, войдя в сияние ночное,
Открою двери в счастье неземное…
В.Стр@нник
http://vadimstrannik.ucoz.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351612
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 18.08.2012
Голова разрывается вдребезги
То ли мысли то ли простуда
Видать не покрылась плесенью
В черной куртке его фигура
А дождь все вопит о грустном
Слишком рано сказали пока
И он словно в городе тусклом
Заперт в сумраках дневника
Там я неровным почерком
Оставляла бумаге следы
Вместо «люблю» - везде прочерки
Вместо имен «я» да «ты»
И никто не узнает о чом оно
Даже если до дыр читать
Нелепая просто история
Испорченая тетрадь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355179
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Забываю…
В тумане утренней росы
Тебя я забываю…
Понимаю...
Что сердце плачет без любви
Я с болью понимаю…
Обнимаю...
Своею нежною рукой
Еще я обнимаю…
Зажигаю…
Таким холодным сердцем
Как странно… зажигаю…
Замерзаю…
Без нежных теплых слов твоих
Уже я замерзаю…
Мечтаю ...
Проснуться рядышком с тобой
О, как о том мечтаю…
Убиваю…
В последних страстях я любовь
Тихонько убиваю…
Исчезаю…
Туманом в яркую погоду
Навсегда я исчезаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357999
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Как нелегко одной сидеть, скучать,
Стихи чужому мужу посвящать
И убеждать себя, что это увлечение -
От скуки сердце ищет развлечения,
Чтоб чем-нибуть заполнить пустоту.
От этого звонков ждет поутру
Иль встреч коротких. Не наедине,
Странных, случайных, так сказать, в толпе.
И мучаться вопросом "Почему
Я сильно так понравилась ему?"
Зачем судьба нам подарила встречу?
Не потому ль, чтоб каждый летний вечер
Курить, молчать,в тетрадь писать стихи,
Надеяться, что все не от любви,
А так, со скуки. Верить что пройдет
Безумство это, умопомрачение...
И друг, в одно прекрасное мгновение,
Почувствовать, что больше не влечет
Меня его улыбка и глаза,
И что любовь его мне не нужна.
Все это так... Но почему страдаю?
Между огней дорогу выбираю:
Мой муж, его ревнивая жена
И одиночество - я ведь опять одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174331
дата надходження 26.02.2010
дата закладки 18.08.2012
Суккуба(от лат. succuba, наложница) — в средневековых легендах демоница, посещающая ночью молодых мужчин и вызывающая у них сладострастные сны.
Самой интересной историей о суккубе является легенда о папе Сильвестре II (ок. 950 — 12 мая 1003). Согласно этой легенде ещё юный будущий папа встретил однажды девушку удивительной красоты по имени Меридиана, которая обещала молодому человеку богатство и свои магические услуги, если тот согласится быть с нею. Юноша согласился каждую ночь наслаждался он обществом своей таинственной любовницы, а между тем его социальное положение быстро менялось: юноша стал архиепископом Реймса, кардиналом, архиепископом Равенны, и, наконец, папой.
Я приду к тебе ночью, приблудившейся кошкой,
Я к тебе приласкаюсь, обниму твои сны,
Ты прижмешь меня нежно, своею ладошкой,
Под манящие запахи ранней весны.
Я приникну к тебе, я с тобой буду целым,
Ты вдохнешь меня всю, словно сладкий дурман,
Я хочу ощущать тебя сердцем и телом,
И чтоб ты был, лишь мною безудержно пьян.
Я разрушу все страхи, сорву все запреты,
Мы не будем вдаваться в причину и суть,
Мы доверим друг другу все наши секреты,
Обостренные чувства укажут нам путь.
А потом я уйду, для тебя буду тайной,
Ты вопросов задашь в пустоту миллион,
Ты захочешь узнать, а была я реальной?
Или я лишь далекий, расплывчатый сон?
Ты захочешь узнать мое имя и кто я,
Ты меня будешь мысленно звать и кричать,
И взирая на звездное, черное море,
Прижимаясь к стеклу, будешь трепетно ждать.
Я приду к тебе ветром, приду к тебе солнцем,
Я скачусь по щеке слезинкой из глаз,
Я тебя обниму, я к тебе приласкаюсь,
Словно все между нами у нас первый раз.
Я приду к тебе лучиком, прыгну в ладошку,
Я хочу в твоих снах всю себя растворить,
Но уже никогда не приду к тебе кошкой,
То, что было, не хочется мне осквернить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220934
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 18.08.2012
Тебе нема... До тебе, любий, так далеко,
А біля мене поселилися лелеки.
Скажи, коханий, чи ти згадуєш мене
Хоча би в снах?.. Як день і ніч мине.
В моєму серці ніжне дерево любові
Не відцвіло, але цвіте у кожнім слові.
Летять в конвертах вдалечінь листи, листи...
У них кохання, та чи відчуєш ти?
До болю крає душу незабутній спомин,
Згасає день, зникає теплий промінь.
На скатертині два бокали з кришталю.
Вино надпите... Гірко... Не доп’ю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334557
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 18.08.2012
Чьей-то...
Грудь обожгла;
Все в волдырях локти.
Ночью--
Глаза за глаза
До глаз, до белой кости.
Вывернутые,
Как ручьи--зеркала--
Выброшенные на берег;
Зерцала зеркал--
Глаза-зеркала--
Обглоданы;
Выполосканы до белых.
Худые,
Изголодавшиеся глаза;
Кости глаз в веках;
В реках;
В векАх метастаз
От человека???
Глажа
Их слепотой
Темные пятна на солнце,
Каждый день умирая душой,
Каждую ночь воскресая душой
Жгут глаза--
Белые--Солнца--
Типа звезды--Сириус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243528
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 18.08.2012
Я не та, за которой мужчины - в огонь и под пули,
И не та, от которой скрывают грехи и пороки.
Я скорее из тех, что рыдают, когда все уснули, -
Я из дерзкой породы всегда и везде одиноких.
Я скорее из тех, что на "ты" и с луною, и с ветром,
Для кого шорох листьев осенних - почти серенада.
Я из тех, что столетья назад растерялись по свету,
Для кого горных троп не смогла заменить автострада.
Я из тех, что в толпе неприметны, как серые кошки.
Я из тех, кого ценят "подруги" как фон для знакомства.
Я из тех, для кого не бывает любви понарошку,
Для кого всё, как есть, - романтично, наивно и просто.
Я не та, для которой все звёзды и бархат прибоя,
И не я неземной красотой вдохновляю поэтов...
Но я та, что - и в горе, и в радости - будет с тобою,
Если ты позовёшь прогуляться вдвоём на край света.
(31.08.2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208730
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 17.08.2012
Будь проклят день и проклят час,
Когда, мой рыцарь, я узнала Вас...
Ваш взгляд похищён был луною
И страстью переполнен он.
Я перестала быть собою,
Мечтая кануть в вечный сон.
Но вены резать я не стала,
Не стала прыгать вниз с моста…
Я лишь брожу вблизи причала,
Ищу любовного огня.
Ты молод… даже, слишком молод.
Души моей украл покой,
Я проклинаю те мгновения,
Когда хотела быть с тобой.
Уже не прочь начать сначала…
Я не пьяна, я лишь устала.
Теперь не ощущаю боль,
Но радости нет никакой.
А ты ...вся жизнь перед глазами,
Ты сам не прочь начать сначала,
Увы, нет рядом здесь души моей причала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357476
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 17.08.2012
...це коли розумієш, що твОї стандарти краси, то не Голівуд, далеко не Голівуд
і тобі від цього незле і суспільні норми до біса,
бо знаходяться сили триматися на плаву
і гострити лижі в його Шенген без візи.
...це коли відчуваєш Всесвіт від напівдотику
і коли неприступність стає головним критерієм.
прокидаєшся віршами, міряєш час онлайнами, доти,
поки віриш у стіни й на них намальовані двері.
...це коли усе уже в ...надцяте, але так зненацька,
що тобі залишається мантра "усе минає"
і суворе життєве "успішним - гламурну цяцьку",
а душа усе стерпить і вмістить, душа одна є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356785
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Ты меня за….л!
Я тебя ненавижу!
Тебя вырезать надо,
Как грыжу в паху.
Всю трясет и знобит,
Когда я тебя вижу.
Ты, как клещ присосался,
Скажу на духу!
Пусть сгорит все дотла,
Как твоя сигарета.
И все чувства к тебе
В раз исчезнут навек.
С тобой жизнь – это мгла,
Нет в ней места для света.
Ты жесток и бесчестен!
Ты дрянь - человек!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358134
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Безмежний простір -
Ти і я
І невідомо, як планети нас віднесуть від каяття,
Поміж пустелі і замети!
На перехресті інших долей,
Ми розминулись крізь роки
Та не боюся я вже болю,
Торкнись мене, хоча б руки
Кохання, в снах
Ти - грішна мрія!
Все розплелося як коса.
І ніч - без сорому, повія,
Як я самотня, вже згаса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244635
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 17.08.2012
Нестримна спокуса окутала тіло.
Дихання стало гучнішим.
Серце, от-от вискочить з тіла.
А ти вже , його, вся,навічно.
Подумай, дурненька, чи це того варте.
Назавжди будеш ти жаліти.
Тобі лиш 16, така молода ти.
Все ж краще тобі потерпіти.
Куди ж ти спішиш? Все встигнеш іще ти ти.
Здається що краще не буде?
Що любиш його? Обман - це безжальний.
І він тебе швидко розлюбить.
Роби лиш для себе.
Подумай, що краще.
Чи вартий він цього, чи ні.
Люби лиш себе, бо нікого не варто.
Свій вибір зроби у житті.
Маленька голівка лежить на колінах.
Безжально дощ мочить її.
Не правильний вибір в 16 зробила.
А далі як, бути, скажіть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287510
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 17.08.2012
Ты меня понимала раньше,
А теперь только искоса смотришь.
И в словах твоих не было фальши,
А теперь от бесед ты уходишь…
Ты была мне не просто подругой,
А родным, дорогим человеком,
А теперь между нами лишь ругань
И я бегаю вновь по аптекам…
Но ничто не убьет в сердце боль
От удушья, от слов твоих резких.
Хватит в раны мне сыпать соль,
Сколько можно со мной быть дерзкой?!
Ты была, ты была, почему же,
Ты так хочешь остаться в прошлом?!
Но наш мир тебе больше не нужен,
Он давно перестал быть хорошим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210859
дата надходження 14.09.2010
дата закладки 17.08.2012
А, ты, попробуй, как я смотреть!
Воспринимать тебя, так, как я …
Любить, ласкать, обнимать, жалеть
Хотя бы раз – но как я, как я!!!
Свои ошибки - в моих глазах,
Свои поступки - на них взгляни.
Тогда, поймешь почему, вчера,
Я не хотела к тебе прийти.
Почувствуй, ты, какого оно…
Одновременно и страсть, и гнев.
Что я, как будто, в немом кино
В рутине глупых, абсурдных дел.
Из глаз моих ощути поток
- Соленых слез, от твоих обид.
Когда в груди, каждый раз, комок,
От безразличия всю знобит.
Попробуй в шкуре моей пожить…
Быть может, после, поймешь меня
Как мне с тобою непросто быть,
И безответно любить тебя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351718
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 17.08.2012
А. Ш.
Вересковый мёд, горькая печаль.
Мне вчера с утра снегопад сказал,
Он снежинкой мне постучал в окно:
« Не грусти о нём, знать не суждено».
Земляники вкус, неба синева.
Ночью в летних снах, лишь твои глаза.
Мне июньский ветер волосы трепал.
« Ты забудь его…», - тихо прошептал.
Яблоки в садах, жёлтая листва.
В парке дымных куч целая толпа.
Мне осенний дождь по лицу хлестал.
« Ты прости его…», - эхом прокричал.
Песню слушайте по ссылке:
http://www.playcast.ru/view/1135941/a831333ce6d7eabe9b983845871c6eefca834b53pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238881
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 17.08.2012
* * *
Его стихи полны сомнений,
Как мимолетное «Пока!»
Среди чужих убогих тлений
Горит уставшая рука,
Ритм, не отбрасывая тени,
Послушно льнет за облака,
Итог –
Грядущим поколеньям
Строка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357894
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012
да пошёл ты! и не возвращайся!
ни жалеть, ни плакать не хочу,
за себя я позже отомщу,
милый, в путь-дорогу, и мужайся.
будь мужчиной, а не мужиком,
чаще в недостатках признавайся,
полюбить кого-то попытайся,
посмотри на звёзды за окном.
я учить тебя не собираюсь:
все свои проблемы за утлом
ты решал одним лишь кулаком,
повторив не раз, совсем не каясь.
знаешь, милый, ты такой пустой,
я сбегу, и так и не признаюсь,
что ты во мне был, даже не касаясь,
ты делал всё, чтоб я была живой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339612
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 17.08.2012
Потдайте жару, сильного! Победы песнь запойте!
Сорвитесь с места старого, и выше! Выше! Ввысь!
Не от тоски, от радости своей! Сильней! Завойте!
Нет! Заорите! С душой! С размахом в жизнь!
Свою! И всех вокруг! Всех-всех с ума сведите!
Своим ТОРНАДО-нежности, и счастия-КАПРИЗ!...
Таким вы и останетесь! Такой УКАЗ ВСЕВЫШНЕГО!
Попробуйте единажды! И вы, всегда на БИС!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=87751
дата надходження 06.08.2008
дата закладки 17.08.2012
Він завжди телефонував мені з інших номерів.
У нього ніколи не було на рахунку.
У нас була взаємна любов…чи ненависть…
Але точно не з розрахунку….
У п’ятницю ввечері ми пили енергетичні напої.
А потім кохалися до п’ятої ранку.
Він вдягав свій улюблений пафосний капелюх.
Ми мріяли як будемо працювати в банку.
В моменти сварок я любила кусати його губи,
Його кров сповнювала мене силою.
Я перетнула межу скромності і чемності.
Для того, щоб бути щасливою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308602
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 17.08.2012
Волшебный лунный серебристый свет
И плеск воды, и ветки ивы низко....
Но губ твоих я различаю цвет
К моим глазам они так близко - близко....
Вдали звучали трели соловья
Не впервый раз мы эти песни слышим
На берегу лазурного ручья
И потому, мы к ним, неровно дышим.
Но расслабляться больше нам нельзя
Ведь дома ждут с любовью нас супруги
А мы с тобой, наверно, лишь друзья
И не нужны медвежие услуги
Нам видно ближе быть не суждено
Хоть встречи могут быть и откровенней
Мы будем молча пить наше вино
И называть свою зимУ весенней.
В последний раз звонил тебе давно
Нельзя сказать, чтоб чувства утихали
Но, как по мне, тебе уж всё равно
От страсти мы с тобою не сгорали....
P.S. Если человек борется со своими чувствами, это не значит, что он силён.... Это значит, что его чувства... слабы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139851
дата надходження 03.08.2009
дата закладки 15.08.2012
Она читает стихи до полуночи,
Чуть задумчива и нежна.
Вместо лампы дрожит огонёк свечи,
И бокал не допитый вина.
Пляшут тени, играя театр,
Разрушая условности стен.
И вдруг мысли рванутся назад,
Сквозь туман вековых перемен…
…И вдруг, словно во сне, на балу.
Треск свечей и дрожащий их свет,
Разгоняет ночей синеву.
За колонной влюблённый поэт.
И на миг лишь задержится взгляд,
Показной безразличности маска.
От чего ж тогда щёки горят,
Выдав чувства на коже атласной.
От чего ж тогда сердце в груди,
Птицей рвётся из клетки на волю.
И желанье всё бросить, уйти,
Мимолётной уколет, вдруг, болью.
Руки жжёт лишь обрывок листка –
Вы прекрасны! Вы жизнь! Вы богиня!
Мне без Вас душу давит тоска.
Как молитва теперь Ваше имя…
…Она читает стихи до полуночи,
Чуть задумчива и нежна.
Вместо лампы дрожит огонёк свечи,
И бокал не допитый вина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353922
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 15.08.2012
Историю собственной жизни
Которую стоит читать
Вписала одна сумасшедшая
В исписанную тетрадь
Писала синими кляксами
На сгибах листов и полях
Придумавших буквы и строчки
Оставила в дураках
Потерянная прошлым летом
В нескончаемом лунном дне
Она трахалась с альбиносом
Прописанным на луне.
Извращенная форма грусти
Томилась как молоко
Когда полупрозрачный фаллос
В ее лоне скользил легко
Он прохладно держал ее руку
Пряча глаза без зрачков
Три забытых клавдиевы буквы
Складывал из светлячков
Ad notam: она ненормальная
Ее нужно читать по кляксам
Это глупо, но ante annum
Он не мог с ней дольше остаться
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355918
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Как же ярко!
По всему периметру горизонта Солнце
Небо обшарила в поисках куска ночи
Ни одной тени
Жмурюсь
Больно
Очень
Зашнуровали мою Луну дали
Распяли на свету
Светом рвали уютную полутьму
Дождусь? да я и не жду
Жмурюсь
Радуюсь свету
Ненавижу планету пережженного дня
Любишь меня?
Ты живой?
Мне на миг показалось ты умер
Только так объяснить мрачный кайф от потери
Оправдать пустоту
Ненависть — чаще — несмятость постели
В вечном дне без ночей
Я спрошу
……….???.....
Нет идей
И возможно не будет ответов
Только бьет по глазам перебор света
В чудном стихотворении о любви
Где в принципе должны петь соловьи и остальное бла-бла-бла
но главное и простое: Любишь меня? Да.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356247
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 14.08.2012
А ведь, если честно
То мне на тебя наплевать
Но это если быть честной
Как перед самой смертью
Или если с подругой
Выжрать два коньяка
То можно сказать это
Прежде чем начать третий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356249
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Ты все призрачней и невесомей —
Легким флером, как осени дым,
С каждым днем тяжелей телефоном
Говорить об огромной любви.
А казалось, что рушатся стены,
Воздух ватой закладывал грудь,
Помнишь, как от моих откровений
До рассвета не мог ты уснуть?
Ты уехал. Я в пропасть — уехал…
Пропасть стала заметно мельчать,
И ночами меня снова тянет
Мотыльком беззаботным порхать.
Я сегодня тебе изменяла.
Это странно:
Я будто краду
У тебя свое тело.
Позвонишь —
снова в пропасть:
—Ты любишь?
— Люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357283
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Стоять на цыпочках, надеясь на полет,
И смеясь, оставаться на месте – это мой крест, мой эшафот,
Это то - почему мы не вместе.
Но когда, раскисая от ливня земля начинает дышать,
Я рву клочья легких, я жду, зная - долго, долго и не нужно ждать.
Лишь тогда обессилев, на ладонь твою лягу, клубочком свернусь –
Счастье.
И зачем нужно, и кому надо поклоняться весенним ненастьям?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357285
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2012
Жителям царства Лу присвячую.
Щиро.
Мандрівник на Схід
Подарує стоптані сандалі
Сліпому митнику.
Дракон священної ріки Бог
Розповість нам про кавалок
Забутої істини
Якщо зможе...
Коли прокидаються їжаки
Коли засинають черепахи
Сонце - кудлате руде божество
Падає в колодязь вирію.
У моїй забутій землі Лу
Зацвіли абрикоси і сливи.
На могилі Конфуція
Безногий хлопчик
Заспівє мені оду
Про вік золотий...
У старій добрій Ірландії
Про весну саги складають друїди.
Мені б їхні струни...
Мені б з каменем Долі
Розмовляти навчитись!
І в той пагорб зелений піти...
У місті старому копаю рівчак
Наповню його вином Арарату
Хайяму на згадку.
Дві тіні поснули
Дивним сном наркомана
А місто ковтає бруківку
Як бритву піна...
Малюю літери.
Забутий алфавіт.
Чи то етрусків
Чи то поганців
Час як мереживо.
Для чого воду продаю
Дельфінам?
У шахи граю.
Сивий бородань -
Суперник.
Замість правил
І фігур
Весняні дні
І мій блокнот
Доречний...
(Дякую, друже, за натхнення отримане від шанахі зелених пагорбів після прочитання твоїх творів. Ця химерія народилась раптово і сама попросилась на папір. Друїди тут ні при чому. Хіба як свідки…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331150
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 11.08.2012
зачем с ней тошный церемониал - амуров прочь
пусть убираются в часовни – позировать
она отдастся не откинув покрывал и не задернув штор
пускай разини завидуют. вчера в гостях был часовщик
все говорил про прелесть анкерного спуска
тщедушен, не силен в любви. должна была бы отвечать
хотя б приличий ради улыбнуться. да слишком пусто
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356479
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 11.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2012
Реальность дней с высокой музой
хотел сплести в один сюжет.
Но вот промчалось много лет.
Либо женат, либо поэт...
14.09.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145227
дата надходження 14.09.2009
дата закладки 07.08.2012
Любит не любит.
Гадаю на своих костях,
Вырываю правое подкидываю вверх.
Поэма не будет никогда не написана.
Думают люди,
Я не думаю, чувствую каждый шаг как будто хожу на своих собственных костях.
Помертвевшего разумом трупа.
Правда смешалась с вымыслом в моей голове породив этот мир.
Полный иллюзий,
И которому не веришь ни на грамм.
Может быть будь я честней.
Нет не с другими людьми
Хотя бы с самим собой будь я в ладах
Я бы наверное смог увидать
Эдем.
А так я максимум что вижу экран телевизора.
Твои глаза.
Которые хочется никогда не перестать видеть.
Если бы можно взять и не отпускать ни на секунду,
Так чтобы не было даже момента БЕЗ,
Чтобы всегда душа пела.
Не любит.
Выхаркиваю легкое
И вместе с ним сердце.
Зачем мне этакому и сердце и легкое?
Мне же не надо ни того ни другого.
Одно обуза.
Лишь бешено ноет в груди да хороводы заводит при одном только взгляде.
Другое теснит грудь и говорит что лучше уж никому нам не надо.
Предатели.
Вот желудок хороший орган.
Я ему еду он мне энергию.
Послушный малый, функционер, лучше б уж всех их к чертям собачьим.
Останемся я мозг да желудок, к черту ж нам кто-то еще.
Мы и так не плохо живем вроде,
Осталось только перейти на наркотики,
Чтобы забыть тебя
Вовсе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355884
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.08.2012
Чего ты хочешь?
Не рви ты меня на куски,
Не ищи со мной встреч от голода -
Не сбежишь из любимых
семейных трусов,
Ты же врос в них, одетых смолоду....
Застирай их, заштопай и,
впредь не снимай,
Отдираешь ведь вместе с кожей.
Ты нашел в них свой тихий
и ситцевый рай,
Мне туда заходить негоже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355617
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Была-бы я черепахою,
Жила бы в черепашьем домике,
Не ползалала бы на работу,
Не бегала бы по любовникам.
Была-бы я черепахою,
Не выла бы я по-волчьи,
В песке бы валялась с яйцами,
Не рвала бы сердце в клочья.
Была-бы я черепахою,
Я грызла б траву до одури,
В своем бы болоте плавала,
Не гналась бы я за модою.
Была-бы я черепахою,
Не ведала бы обмана,
Не знала бы я предательства
И сладкой любви дурмана.
Была-бы я черепахою....
Но, вот ведь какая штука:
Была-бы я черепахою,
Давно умерла б со скуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355442
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Майже унікальна...
так, мамо я трішки ментальна.
Забагато пекла.
Занадто раю.
Віртуально-п*янка,чи просто здалося?!
Зранку о п*ятій -механічний підйом.
блукають нещасні справи.
і стине улюблений запах кави.
Мій стиль-реальність,тату!!!
я не проситиму легкої смерті.
створивши "сонце",
На одинці..без цікавості
брутальні аркуші гортатиму.
з часом доспілий день,добиватиме мене грішну!
інколи,здається-так мені і треба!
Натомість перенасичений вечір,з побитими колінами,
Кидає невдалі,перешкоди..
Маючи дівочу силу,я бонально терплю...
Втамую злість,не хвилюйся тату....
дочекавшись світанку я "приїду на танку"
"приїду на танку"-вжито у переносному значенні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312220
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 06.08.2012
Ти замріяна в зорях серпневої ночі
Ти кохана в світанках жовтневой сльоти
Ти жадана у сяйві січневого сонця
Ти зі мною повінчена танком травневої мли
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347609
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 06.08.2012
|Сумно почуватись комахою,
яка здатна тільки на те,
щоб відчувати присутність
чужих віршів.|
Інколи/зазвичай/
буває/ніколи/
трапляється
(практично рідко)
що книга яку ти читаєш
завжди\умовно\
вивчає тебе як і ти її
краще(ніж будь-хто)
Інколи(повсякчас)
буває
зовсім/ніколи/
трапляється рідко
(практично)
що книга
яку ти читаєш
читає тебе й вивчає твою
стилістичну органіку
проте сприймає це
краще ніж будь-хто
Інколи зазвичай
За умови “Завжди”
залишається
потяг з майбутнього
де ніколи(інколи)
на папері коліями
горизонталі
із цукру вказують
печінковими
оргіями тест
на
казковість смерті героя
книги
що вивчала
його за Доби Ренесансу
Ін коли/Не за баром/
Часом(Ні коли?)
Людина у чорній краватці
із келихом поміж нігтів
„Закопаного у землю
Cтендаля”
сприйме(прийде)
по метаморфози
твоїх слів із ванної келії
поміж книг живе тіло жевріє
серцем римованих скринь із
товстезних літер на
обшитій деревами палітурці
живий шлунок
порине у ендоскопію
інтерпульованості пташиних зірок
Шизофренія?
Там де французький єпископ
скаже
„Ні”
англійський письменник
усміхнено відповість
„Так”
Історія не має початку
ані збагненного кінця
як і загробне життя
комахи що потрапила у світ
у ролі письменної дитини
з нігілістичним набором волосся
та дірявими аксіомами
вересня
Час-Пік-Потік–Час
приготувати сніданок
чи просто підібрати новий капелюх
щоб розвішувати аерофотознімки її ніг
не вдивляючись у шосейні перехрестя
мегалополісів
викурювати
чи просто викурвлювати десять сигар
після втомливих облудливих рук
О Маріє,
як Живий мертвяк
Час-Пік-Потік-Із-
Алабамових зіниць
Час приготувати Обід-
Час нагодувати втому
сухими фруктами власного
шлунковоого
соку
намагатись не впасти під пожовклу
гезету із листям на внутрішній стороні
травма-я,
що раптовістю може позбавити життя усіх:
чорного велосипедиста
та навіть кота по-прізвиську „Бім”
який часто слухає реггі-т
не задумуючись чи приносить музика
Боба Марлі
мир,
у цей дивовижний засраний ссюреалізмом
буденності світ
а чи просто
вставляє як „музика світла”
й молодих афро-американських
повій
Бобе, ви
раста-африканський
кумир-
взірець для
багатої на духовну культуру
сучасної молоді
Джамайка із сухої майки
для якої людська шкіра
все що якісний туалетний папір
Час сходити у душ
сходити у душ із книжкою про анатомічну будову
люциферових столів
для загального розвитку
знайти корінь зла і викоренити його
свіжою бритвою снів
Не забути ввімкнути FM- хвилю власноруч
придбаних заготівок-
кісток
кісток
що трощаться-засмічуються
та проте ще легко
трансформуються у дрібно чи багато
масштабні фігурки - ефект орігамі:
Головне не забути вимкнути воду
щоб не замочити священних гінців,
що виповзатимуть із неї та пригощатимуть
вечерею
коли покине твій розум цей cвіт?
Час-Пік-Потік – час приготувати вечерю
самому
річ у тім
Що Беніто плаче,
коли потрапляє у прямий
ефір згубна для його дядька
річ про те що Гітлер „Ідіот”
чи просто як сказала б сучасна інтелігенція
„Дибіл”
А моя люба,
а моя мила,
я не Пікассо
чи Далі
я бажаю тебе просто
зараз
у цю хвилину як бажає
моя плоть знань
із внутрішніх
ребер риби
вільно плаваючої посеред
Тибетських Гір мого душі-
душу моєї душі
Потік вільно розкиданих днів
наче акваріум з трансверсалей,
де кожен міст переповнений
їхнім рухом - рухом людей
мене там не знайдеш, люба
мене вже там не існує
пам'ятай про мене
пам'ятай моє слово-мої ніжні вуста
я перетворився на орігамі – таргана
що мило повзає та викурює десять сигар
десять куполів
десять стягів
десять заміських кущів
колючого терну
Колись, коли ми ще курили
соудепівську траву
Беніто розповідав мені
що ніякий Гітлер не Іідот-
просто невизнаний геній
я ж відмовляв:
“Адік - звичайне
не обчислене графічно тьмяне
зображення доби Декадансу
та проте тільки завдяки його працям
Дисконтні знижки не перетворились
на бібліотечну цвіль а
перейшли в часті(чисті)
депозити від
смертей
для тих хто часто дивиться у дзеркало”
інколи/зовсім ніколи /я бачу тебе/
самітною поряд з
трамвайними коліями,
ти граєшся із світлом від моїх рим та
кістлявих анафем….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285112
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 05.08.2012
З- поміж дерев, що нагадують слонячі аборти
зустрічаю десять англійських чоловічих
суворих облич
тих, що п’ють чай із залізних осердь
та не перемішуючи цукру із вільно-семіотичних кроків
наздоганяють посмішку,
що неодмінно повинна випасти
з Еймсового карпентарію.
Потім беззвучно спостерігають
за танцем амбузорних лампових дефектів
моїх ніг,
вільно розміщених у стелі на чорно
зафарбованої у сталагмітовий відблиск
від рожевих слонів
І чим довше я намагаюсь що-небудь промовити,
тим довше чорні лорди намагаються
комплексувати тілами у безслівному діалектизмі
постландшафтного афлюатизму
дірявих панчіх,
що безкрайньо знаходять
точку відліку на дахах зацементованих будинків-
Моя маска-мій театр не синкритизованих
гіркими смаками-чужими фраками олівців
Зникають обриси міста в якому загубив своє тіло
та твій одяг,
а душу віддав за зелений папір,
Здогадався, що потрапив у англійський мотель?
поміж дерев із контролерами всередині,
де зараз невпинно й сумлінно мене дірявлять
суворі погляди старих чорнявих англійських лордів
Знаєш кохана, вони невпевнено голяться
хоча я не впевнено скажу, що я не знаю це,
проте британськими островами тут і не пахне.
Тут тхне здохлою рибою та живими
настінними абажурами,
в яких б’ється живе серце англійської королеви
мені так здається?
А ще смердить обісцяними
брунатно-сірими пацюками,
так неначе тут кожен день бува
президент США та його біла гвардія
Пацюки ці до речі люблять просити
прощення у Ісуса щораз,
проте тільки під джаз,
під дикий вереск барабанів й гітарних струм
себто під джазову аритмію,
музику холодного вітру,
що дме крізь легені потрапляючи
до твого ліжка,
Я знаю він пестить твоє тіло
наче останній живий танець світла
кожен раз змушує твоє серце
завмирати та благати зіграти на біс.
Можливо кожної ночі
в англійських клондайках
я помираю
серед джазу та сигаретних
балетних курв
і так аж до поки
ти не заснеш разом зі мною
у місті-фотографії,
місті вигаданому лише тобою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294971
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 05.08.2012
Привіт, мій ліс заквітчаний бергштрихами твоїх губ,
здається ти загубила свої ноги поміж моєї голови;
п’янко пахне вогким морем і сподіваюсь,
що ця пора року, що знищує осінь і зиму -
літо
Я ковтаю кожну горизонталь із-під твоїх очей
я бачу як незабаром за цим літом знову прийде холодна
норвезька зима й знову падатиме лапатий сніг;
здається авіарейс перенесли на триста тридцять три дні вперед
і ми ще встигнемо накохатися досхочу
надихатися шкірою північних тварин
розрізаючи кволі фінікові пальми моїх вен.
Дивно. Намагаєшся віднайти свою білизну?
Ти забула її в цих Норвезьких лісах,
а подалі від тебе праворуч Арктичні дощі
віднесли її в темінь Антарктиди;
ще пізніше прибережні чайки Каспійського моря
віднайшли твої панчохи
різнокольорові та миролюбиві,
наче гіпівські переконання.
Ти залишилась в спідній білизні.
Така сексуальна,
серед лункої тиші.
Я привітавсь з тобою
і ми помандрували геть.
Та геть не наважуючись я хотів би тебе запитати :
„Коли ми дізнаємось один про одного щось більш конкретне
як імена та прописки-старі телефонні номери.
Коли?
Невже лишень тоді, коли
авіаконструктор передаватиме досьє
облізлої шкіри серед мексиканських нагір’їв
де Де-ельмундо чи Дель-Пако продаватимуть
золото й густу чорну нафту?
Обіцяю я кохатиму твої стегна й
тебе ще триста тридцять три дні
до поки знову не побачу барельєф мого лісу
заквітчаного твоїми губами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295677
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 05.08.2012
Я вбиваю зайчиків на твоїй помаранчевій
стелі
Ти п’єш каву
Я стріляю котів і бігаю за місцевим ембарго
Ти п’єш каву
Я трахаюсь у закритому приміщенні із
сотнею місцевих повій
Ти п’єш каву
Я дихаю паперовими екстазі
і ходжу навколо Шевченківських садів
Ти п’єш каву
Я слухаю дурні мас-медіа
І благаю про поміч своїх янголів
А ти п’єш каву
Сука! Ти завжди п’єш свою довбану
каву
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310653
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 05.08.2012
Хтось казав, що всі поети мудаки,
чи заперечую я – ні.
вони пишуть вірші ламають руки,
бо багато *рочать,
перуть шкарпетки,
перуть своїх дівчат,
інколи напиваються,
вбиваються депресіями,
зіпсутим віскі.
Вони мудаки, поети-
аматори,
вони не професіонали
чи ж можуть вони
орально писати
анально відсмоктувати своїм богемам.
Ні ?
Поети мудаки,
і злі *блани.
всі всі всі.
О ці вірші про ванільне кохання
про бездарність як спосіб життя,
ранкові простати,
у цих людей ?айном набита голова,
а губи напхані ватою.
Сині сни,
голубі карнизи,
абстрактні ?урви,
поруч них.
Богема плаче,
богема ниє
бо хоче
сексу, нових віршів.
І коли, немає вже поету
що сказати, він вказівним пальцем
затискає спусковий гачок над головою,
щоб не було слідів насилля,
ексцесів,
і вечірні експреси полетять у прірву
і наднічні газети напишуть про самогубство
ще одного бездарного поета-лузера.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329125
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 05.08.2012
Сітки твоєї білосніжної шкіри
виблискують надміру,
виміряти розмір твоїх грудей язиком
це не в моїх силах.
Спокуса кусати твоє тіло
і щипати за сідниці -
це план евакуації індіанських дітей
з сектору газу,
Гітлер вибивав євреїв зі своїх домівок
чадним гасом,
а виб’ю тебе солодкими поцілунками
від них тобі не вистачить повітря
і ти задихнешся від солодкої невагомості,
і вже не прокинешся рівно о шість тридцять
в штаті Айдахо.
Рівноправ’я твоїм губам, моїм - запах хмелю,
ти як пиво яким не можливо напитися,
ти як гаряча чи холодна вода з під кранів,
віршів,
непроглядних хащів білоруських лісів,
з-під насуплених брів я хочу побачити посмішку
твою - не чужу.
вічну, живу.
Рівноправ’я протегують газети, статті,
білі не є рабами чорношкірих,
тобто я не твій раб моя чорношкіра дитино
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329057
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 05.08.2012
Покрученные веревки,
Ночи без нормального сна,
у меня и у тебя до последного
комнатная война
принесите мне вина,
сделайте музику погромче,
мне нужен мрак, а не тьма.
сделайте мою любовь елитарной
и я отблагадарю сполна,
если бы бил, бил, час пробил
мой - твой ночные красовки
рибок и в твоїх легких никотина гора
я не бросал вашу женщину как куклу,
она сама выпала и с окна
но нужно учесть что я не виноват
сдесь пахнет жареным
кто-то сгорел а я горю каждый день
как фугасная лампа
моя боль это лепестки
лотоса, мои стихы
это легкий ветер в легких
мои стихи это гниющое в твоїх рукавах
сонце
мои стихи это все неба и земля
удела нет есть только растительная полоса
от никотина и нашей комнатной войны
заберите меня мне отсюда домой не далеко идти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323094
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 05.08.2012
Жизнь бесконечно полотно смерти и возрождения.
Я вас любил? Быть может в будущем иль настоящем,
Но я бы прошлое свое подменил, чтоб вами любимым быть.
Вот так вот и начинается жизнь экспериментатора.
Что если эксперимент возможен.
Я ведь любил вас точно же помню,
И уверен что так оно правильно,
Осталось только найти параллельный мир, где живу я и ты, и мы влюблены друг в друга.
Вы думаете легко перемещаться меж мирами?
Конечно, да, закрой глаза, отключи свой разум
Пусть он будет от текущей вселенной отвязан,
И я лишь ощущаю дуновение других миров
Как же блин управлять вселенной снов?
Хороший вопрос, как оно сделать так,
Чтобы мир вспять развернуть,
Сделать бы такой кряк,
Что разум одновременно в двух состояниях,
Нет не кот шредингера, а действительно двуедин,
Антиматерия сошлась с материей и при этом не стало ничем.
Возможно ли такое вообще?!
Не знаю, но для мастеров иллюзий нет невозможного.
Что если сон сделать не сном, просто войти в состояние когда ты от всего отрешен.
Мануальный выход за пределы вселенной, чтобы перейти на следующий уровень.
Немного страшно, немного угас пыл, но экспериментаторов приключение только бодрит.
Я не спал уже десятые сутки, сопротивляясь сну, и сосредоточился исключительно на дыхание.
И тут мгновение, вскипело епрст, я почувствовал как покинул своего тело.
И каково оно
Чудо совершено!
Ох как.
Осталось только лишь выбрать одну из бесчисленного числа, угадать там где ты и я, одна семья,
Смеемся, улыбаемся и светлое будущее да что же это.
Я сам уже создатель вселенной я могу сделать все что угодно, и быть богоподобным, ведь я путешественник во времени и одновременно его повелитель.
Но стоит ли такое состояние, того что ждет меня как только я сделаю шаг на встречу одной из выверенных до точек вселенной и стану опять таким же вещественным поленом?
Я вас любил, и я хочу чтобы это было явью, я выбираю точку нахожу грань, просчитываю варианты, но черт побери их миллиард, нужно выбрать сердцем интуицией,
Все что осталось только прислушаться к сердцу.
Тук-тук, сказало оно и нужная вселенная приоткрыла дверцу...
Я вас любил.
Пусть даже в одной из параллельных вселенных,
Мы с вами родственные души сквозь пространство и время.
Надеюсь увидимся в этом, ваш Беля :о
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355394
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2012
в холодной кружке чая,
отражение мое томиться.
и не важно,
что пол ночи
мне
без тебя
не спится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351704
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 05.08.2012
я просто хотіла любити тебе...
але вітер мав свій подув.
він забажав інакше.
"Той хто вміє любити, не вміє прощатись"
"Я забуваю цікавитись думкою свого серця"
"Я б розбилась, впала і відмовилась далі йти, якби не підтримка твого серця."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344166
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 05.08.2012
Косишься строками
Бьешь в лицо открытой ладонью
Кондомы для сношения с Богом
Просишь у аптечных теток
Делаешь вид, что легок
Этот мир на подачки
А я делаю ставки на скачках
Побеждает самая сильная лошадь
У кого не спросишь
Все отводят глаза и врут: «Я болею за..»
В этом городе нет высоток
Нет соблазна взлететь вниз
Ты висишь, носком сапога цепляя землю
Но упорно держишься за свой карниз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355315
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.08.2012
твоих рук и губ смертельные 6 промилле
я опасна для окружающих
я рискую собственной жизнью
колесами автомобиля
ласкаю лицо февраля
в такой трескучий мороз пойдешь ли искать меня?
с тридевятых небес «сниматься» намного сложней чем с винта
я болтаю сама с собой, будто уличный психопат
вспоминаю, что в море Лаптевых есть тихая Бухта Встреч
я поехала
догоняй
а иначе легко поверю, что любовь не стоила свеч
только
если искать меня станешь
на другой стороне земли
не забудь в тридевятом небе
забронировать люкс на двоих
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355313
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.08.2012
бьешь самых близких
врагов
словами по самолюбию
друзей калечишь
мелкой жалостью
залечивая свои раны
в ванной из тьмы
и светлых букв
у рта
ты всегда пьян
малость
от терпкой лжи
и лютой ненависти
не|типичных
не|людей
искусственноправедных
натурально загнивающих
смердящих душами
тел
от них у тебя букет
любовных болезней
и не один белый стих
о том как быть
им безполезным
или как не|
стать
другим
не|позволит остановить
ускользающей сквозь брешь
в сердце
мысли
о том как ты не|умираешь
______
вне|й..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355296
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.08.2012
привет, житель города N.
мне без тебя не взрослеется,
грустно что врозь.
знаешь, пишу тебе,
тайно надеясь на плен
но и на то чтобы всё не сбылось.
знаешь, я сквозь по стеклу и домой,-
слишком чужая,
набита зимой голова,
молодость режет,
а старость всё бредит тобой,
громко ругаясь
и нежно с собою зовя.
я твои письма листаю с далёких времен,
вижу узоры и тела её кружева.
сон переделан,
срисован с фальшивых икон
и непонятно зачем,
для кого я жива?
здравствуй, единственный города N,
я на минутку,
напомнить о цвете глаз.
тот кто лишь тень умножает на тень
в сумме имеет последний раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354591
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Вітри, що пали на твоє волосся
Східним потоком,
закрутились у сивих вусах
старого
човняра,
що завжди бере плату з мертвих,
очі наповнивши безкрилим похміллям,
він як
і
я бачить повстанців,
він як і я воює із ними.
Їх палати розміщені у центрі великої вежі,
звідки слиз тече через великі катетери
і іх руки завжди порізані ножами непокори,
і їх руки не молотять зерна,
вкидаючи порох й лінії за ріки й озера.
Мовчки ідуть на бій з відразою,
відчуваючи запах смерті
Човняр грізно кричить кличе їх,
адже вони його діти
Я ж мовчки –переламую їм ноги
Навіщо ж ходити навколо моєї землі,
Знаючи що злочинці.
Злочинці, котрі викрадають серця і душі
померлих,
Я сторож цього кладовища,
я той,хто приносить залізо
й кидає розпеченим у кров
я цілую їх в губи й стираю
їх існування,
на диктофоні залишивши облізлі
рештки.
Більше вони не існують.
Більше (не)існує ніхто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355194
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Потихеньку душа моя знову вмирає
По частинках зникає у небуття
Інтернет не лікує й не допомає
Їм потрібні слова, а мені - почуття
Я сиджу знов одна, мені вдома вже тісно
Тут життя зупинилось, коли ти пішов
Ти далеко десь там, ти блукаєш по місту
Не шукаєш нічого, та й ти б не знайшов
Того спокою, що залишив біля мене
Тих цілунків й обійм, тих світанків й ночей...
Повертайся скоріше, нічого не треба,
Лиш верни мені світло моїх очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319144
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 04.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2012
Ти розбила всі надії
Про любов, про жовті квіти,
Серце знову лиш мертвіє,
Бо коханням не зігріте.
І знову котиться сльоза:
Таке, мабуть, моє життя,
В душі лиш тиша - не гроза,
Я плачу, мов мале дитя.
Витру солоні ріки я,
Піду пограюся в "квача",
Бо юність ще моя жива,
Та й не згоріла ще свіча.
Я погляну в твої вічі,
Ніби вічна пустота,
Мені ж боляче удвічі,
Бо кохання бачу там.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344346
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 03.08.2012
Тиша забарвлює ніч в нетривкий майжеколір.
Тим, хто горить, пламеніти на вістрі очей.
Ніби не я, непомітно, крізь маленький отвір
Мовчки дивлюсь на загибель невірних ідей.
Скільки блукань і доріг за вікном - час розкаже.
Поки є масло в лампадці - то є моя тінь.
Дротами дивні птахи, пофарбовані в сажу,
Ян катували під співи далекого Інь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233540
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 03.08.2012
Стомлена пустка заснула на підвіконні
В долонях останній промінь і твій анфас (цей абзац)
У схиблених скронях думки апатично сонні
Чекають на смерть, і ковтають згублений час
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232174
дата надходження 31.12.2010
дата закладки 03.08.2012
Я не хотел. Ну, тоесть хотел. Но я искренне сожалею об этом. Хотя, если он попадет в рай, то выходит , он мне должен, а если нет – он был плохим человеком. Вывод логичен: я сделал доброе дело.
В принципе, никто никогда не узнает. Я…сейчас настроюсь…перед тем, как его похоронили, я лежал в его гробу, даже примерял его одежду. Странно, но она на удивление мне подходила.
Он был ничтожеством. Это подпункт. В детстве…не будем про детство. Однажды он стоял на крыльце своего уютного, дурацкого, рутинного дома и курил. Курил он так много, что не помоги я ему, он все-равно умер бы очень скоро. Так вот, он все прекрасно видел, видел, как избивали ее, потом швырнули в грязь и кинули там страдать. Он мог заступиться, мог ей помочь, мог ее полюбить. Как-то случайно попалась на глаза мне эта картина. Я помог ей приподняться и посадил ее на парапет. Ее лицо было покрыто гематомами и ссадинами.
-Извините, чуть-чуть не успел. Подонки!
Она молча смотрела на него, будто пытаясь запомнить каждую деталь это ничтожного человека.
-Он тоже поддонок.
Она бросила на меня странный взгляд и мне показалось, что она больше злилась на меня, а не на тех уродов, что ее избивали.
-Вызвать скорую?- я достал мобильный.
-Нет.
Она оттолкнула меня и, встав, хромая пошла мимо детской площадки, позже скрывшись в арке.
Я конечно могу и ошибаться. Потому, как слишком часто встречал этого человека, которого я убил. Мы с ним жили в одном подъезде. Иногда он мог, ни с того ни с сего, выйти в парадник с кучей инструментов, что-то ремонтировать, красить, белить. У нас очень красивый подъезд, все поручни как новенькие, стены всегда чистые, не разрисованные, стекла на месте. Местные старухи его очень любили. Приветливый малый. Да и мужику его уважали. Он ведь закончил…этот… автотехникум. Чёто там подремонтировать, помочь по мелочи никогда не отказывался. Он работал менеджером в какой-то торговой компании, ездил на Шкоде. И жена у него красавица. Только детей не было. Не знаю почему. Я как-то пробрался к нему в комнату. Украл пару фотоальбомов. Вот. Тут фотографии с детства и до сейчас. Мне они больше не нужны. Я думаю их стоит спалить. У меня есть дневник его жены. Но знаете, не охота Вас посвещать – слишком брутально. Не красиво. Я его три раза читал. Это очень грустно, до злости грустно. Все-таки он был скотиной.
Как я убил его?
Ну вы все знаете сами. Как это бывает. Ночь. У меня была с собой бутылка водки и ключ на крышу. Странно, но он тоже там был… Убивал я еще кого-то? Глупый вопрос. Только его. Наверное я не попаду в рай, как и он.
Глупый закон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353763
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 03.08.2012
Небо, затягнуте сірими хмарами, зливає бруківку літнім дощем
Люди, котрі нещодавно ще парами, крила у них тепер зламані вщент.
І холодом вмить крізь затИшне вікно, квартирою темінь котилась
Кохання? Для неї тут зайве воно, сердечко в друзкИ розлетілось.
Він прагнув зібрати маленькі шматочки, в одне, повернуть до життя
Та вітер зривав з дерев літні листочки, та й дощ не спинив пролиття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349890
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 03.08.2012
Не простили меня.
Не прости,
Не забудь все обманы дурные,
Не люби, не твори глупости -
Мы с тобой два сосуда пустые.
Наши чувства - искусство жалеть,
Преклоняясь в слезах пред судьбою.
И запомни, под звездами впредь,
Мы не встретимся больше с тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70802
дата надходження 25.04.2008
дата закладки 03.08.2012
Моя душа расшатанная ветвь
На коей пыль, забвенью преклонившись,
Гнилит. И дрожью мелкий червь
Ломает грани, радости лишившись.
Приматы времени связались меж собою
Неимоверно крепко рукавами
За покалеченной судьбой спиною,
За временем оббитыми плечами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70800
дата надходження 25.04.2008
дата закладки 03.08.2012
Последняя любовь под облаками
на крыльях эфемерных тонких струн
смятенная раскатом революций,
так обнадеживших свободою коммун.
Кому нужны последние мгновенья?
кому не слышать больше этих слов?
Кому остался холод, страх забвенья
Последняя любовь холодный ров.
На каменной плите четыре слова,
что сердцем и душою рвут их в высь.
Последняя любовь. Прочту я снова
слова поэта: «как люблю я жизнь!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70799
дата надходження 25.04.2008
дата закладки 03.08.2012
1
Ты и - я это капли света
Заключенных в сознание подвалов
Я строка, что сплетает тебя в куплеты
Я – тебе как мораль для нахалов.
2
Можно ли коснуться ваших глаз
Дуновением ветра сердца
Я бы все отдал за ваш взгляд
Наполненный нежностью
Но мне дан лишь
Листок ручка
И кучка
Пламенных мыслей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70768
дата надходження 25.04.2008
дата закладки 03.08.2012
На меня, господа, не смотрите,
Не хочу. Без причины здесь я.
Если есть ко мне дело – идите
Той дорогой, где нету меня.
Солнца луч показал свою силу,
И навечно меня ослепил.
Сам себе я построю могилу
Позабыв даже то, что любил.
Я бежал бы, да скованы ноги,
Я бы пел, только голос хрипит.
Господа, ваши души убоги
Не поймут, о чем сердце болит.
Моя казнь – это страшная мука,
Смесь печали, тоски и огня.
Я погиб, получив по заслугам.
Я простил, но прощают ль меня?
…
Помолюсь я тихо на прощанье,
ведь в молитве столько разных функций.
Жаль, что Бог, при всем своем желанье,
К жизни не дает инструкций…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307859
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 03.08.2012
Такие милые и нежные,
Как змейки
Выползают кишки
Из твоего живота,
Как из теплого, мягкого логова.
Или утроба.
Кровь, как вино,
С привкусом романтики
И афродизиака
Одурманивает
Возбуждает
Делает меня твоим вампиром.
Твоя рука и шея
Испускают так много любви,
И немного боли
А в глазах,
Похожих на стеклянные шарики,
Томится Рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354827
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Мабуть, не в тому справа, що закінчилась злива,
що з-поза хмар високих вийшло гаряче сонце...
Хочу життя без смутку!.. Хай би цю мить щасливу
не наполохав вітер, не обпалив би стронцій.
Хай би комусь не стати тільки уламком мрії,
болем терпким, слідами на полотні осмути...
Мабуть, вся справа в тому, що я ніяк не вмію
бути для когось чудом, але комусь - не бути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349898
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 03.08.2012
- Довго ти ще будеш?
- В тебе кров з вуха тече. - Старий недоумок задовбав своєю присутністю, його візити стали надто частими, і кожен раз він мене питає одне і те саме. Досі я йому одне і те саме відповідав, але з самого першого разу хотів послати подалі.
От він торкається рукою того вуха, на яке я дивився. Він же не повірив. Механічно купився і навіть здивувався, коли не виявив на пальцях крові. Плюнув спересердя.
- Серйозно, Саша, ти би оце кінчав дурку гнати. Нема чим зайнятись? Ягідки рве, дитинка п'яти рочків.
«Не твоє діло, чим мені займатись.»
- Зайнятись якраз нема чим.
- То йди віддихни! Їй-бо можна подумати, шо звихнувся. Пізно вже ‒ в хату пора.
Я вірю, що поки людина живе, хтось пише про неї книгу. Мені цікаво, що про мене написали би, от коли я, наприклад, зранку чищу зуби. «Він встав, пішов чистити зуби. Дивиться у вікно...» Чи щось подібне, залежно від хисту автора. Цікаво, чи той, хто пише, знає, як правильно повестись би мені в певний час. Чи вже продумав до кінця сценарій, і персонажів, яких я зустріну. Інколи я подовгу можу занурюватися в себе, уявляючи, як би я був описаний ‒ я і те, що робиться зі мною; що я роблю.
Гарячий піт на чолі захолов ‒ я його стер, спершись на лопату. Батько відійшов так, що я не помітив. Я дивлюсь на горизонт ‒ якщо це можна так назвати ‒ за забором лінія дерев, хати, усе підряд. Горизонт має бути тонесеньким, рівним, як струнка!
Сонце заходить, стає все холодніше.
- Ти може не пам'ятаєш, але тебе часто чіпляло щось таке - то вирізати з дерева машинки, то робити здоровенну годівницю синичкам, розмірами з собачу буду. І де все воно? Повикидали і поспалювали, воно шось так ‒ ні для душі, ні для тіла. Заняття повинно приносити користь або задоволення. Кінчай дурку гнати.
І в хаті спасу від нього нема. Задовбав.
- Тобі вже скільки років? Сидиш вдома штани протираєш. Я все ждав: коли він вже принесе щось в хату ‒ а пора би.
- Я пішов спати.
- Ну да, це ж неприємно слухати.
- Надобраніч.
- Восьма година, він спати йде. Надобраніч.
Спальня ‒ то якраз те місце, де можна прикинутись, що спиш. Вважається неввічливим капати на мізки тому, хто спить.
За один вечір батя може згадати всі мої недостатки, все що йому здається недостатком і всі мої промашки за всю історію. Може навіть пройти це по другому колу. Це триває десятиліттями, і в мене від звуку його голосу ‒ від цеї інтонації, яку він приготував, щоб полити на мене лайна ‒ в мене кров закипає, але терплю. Було перекидав стіл, пробував по-хорошому пояснити, що мене до печінок дістала вся ця мова («Чого ти не... а чого ти не... ну а чого ти не... А зроби так, а зроби так, як я хочу; так як я хочу, бо отак мені хочеться...») Пробував і накричати на нього, і по-хорошому підійти. І все зводиться до одного: «Ти не маєш права до мене сікатись» і «Тобі хочеться попиздіти?».
Втомленим засинати набагато легше. Здається на сьогодні день закінчився.
- Мій клієнт думає, що про нього пишуть книжку. Це звичайно поширена фантазія, популярний самообман, але те, ЯК він думає її писали б, дещо відрізняється від істини.
- А як би ти її писав?
- Ця машинка штампує мрії та ненависть; до нього підходить техдокументація, а не книжка. Не стало вже тих рідних, кому він довіряв, хто б наставив, а він би трохи слухав.
- Значить, так тому і бути. Розказуй нам, що б про ти про нього написав.
- ... Значить, так тому і бути! Це буде хорошою вправою на терпіння. Ви будьте уважними слухачами.
- Жодне слово не випаде з пам'яті вовіки.
- «Хто добре запалився, той добре почав, а добрий початок - половина всієї справи.»...
- Це епіграф?
- Так.
- Його автор?
- Григорій Сковорода.
- Бездоганно. Тепер можеш починати.
- «Людина стає тим, біля кого живе. Часом людей виховували вовки ‒ відомо, чим це закінчилося. Tabula rasa не вміє думати. Людина тільки наслідує голос своїх вчителів ‒ батьків та інших відомих розповсюджувачів слова, а витоки всього премудрого знання взяті зі спостережень за Сущим.
Так, Творець вдихнув душу в глину. Далі вже його творіння стають Творцями Душ одне одного.
Для кого я авторитет ‒ той говоритиме моїми словами й наблизиться в своїх думках до моїх; кого я розсмішив - згадає мій жарт при інших.
Я дивуюся щоразу, коли виявляю, наскільки тісно взаємодіють Творці Душ між собою посередництвом інформації. Ближче до інформаційного суспільства це стає очевидним і для них самих. Кожен наступний побачений зв'язок відкликається в мені вмиротворяючим тріумфом.
Я знаю, звідки беруть початок їх музичні смаки, моральні принципи, тонкощі поведінки. Стиль гумору, колір любові, смак ненависті.
Я знаю, чому в певний момент до них приходить той, а не інший спогад.
Душа настільки проста! Достатньо згадати своїх Творців, щоб повірити мені.»
II
Думаю, здебільшого автори не розповідають про персонажів, таких, якими ті є насправді в своїй унікальності. Автор описує не персонажа, а себе ‒ це в нього добре виходить, бо себе знає краще всіх. На основі розуміння власного внутрішнього світу можна створити достовірний образ персонажа ‒ тому персонажі мають бути схожими з автором. Чи відображати внутрішні суперечності автора.
Більше всього я би хотів, щоб автор, що описує мене, описував саме мене. Дещо в мені, можливо, важко зрозуміти, але готовий пояснити це. Боюсь що ‒ неправильно описаного ‒ мене осудять саме через нерозуміння.
Мене він глибоко нестерпно дістає... Просто щоб не повертатися в хату і скинути роздратування, я лишився надворі в надії, що це дасть мені хоч півгодини спокою. Я шукаю способи. Я не можу витримати, коли кров кипить регулярно від його присутності.
Зранку я стараюся затриматись в ліжку, бо... неввічливо капати на мізки тому, хто спить. За межами кімнати вже лазить по хаті ВІН.
Сука!..
Звуки кроків дають знати, що вибору нема: скоро він зайде до мене і впаде на вуха, мовляв якого ти дідька досі дрихлиш, ледащо; якщо я встану до того, як він зайде, то можу попасти на його ну зовсім недоречні лицемірні спроби... підлизатися, чи що. Як спалось, чи виспався? Кожен раз одне й те саме ‒ це явно робиться, щоб підколоти. «Йди їж, чи вже вмився, вмийся, йди листя збери...», ‒ тут вже ніяк не вийде буркнути «Сам знаю» у відповідь, він не зрозуміє, до нього не дійде, що в мене власний мозок є на місці, він функціонує, приймає рішення і не потребує кожен раз батьківського наставляння. Я би радо сперезав тим першим предметом, що потрабив би під руку ‒ будь то сковорода, каструля чи сокира. Сокира!
Я його питаю, що мені зробити ‒ щоб я це зробив, і зайнявся своїми справами. Так він хоче цілий день тримати мене на прив'язі: «як буде що треба, то покличу».
Він звів мою маму в гріб. Ніби в мене був дар провидця ‒ я цієї дуже іронічної розв'язки і боявся. Тридцять років батя наскізь прокисав водярою і пивом з «друзями-афганцями». Від п'янок ‒ а від чого ще, то ж не від віку! ‒ втратив чутливість ніг, чесно заробив язву і геморой. А в результаті помирає мама.
Соромно, похороном зайнятись не було кому. Поприїжджали люди зі співчутливими харями, яких я зроду не бачив ‒ родичі по материній лінії (з батіної лінії все вимерло) ‒ і якось пройшло! Велика сім'я посиділа до дев'ятого дня ‒ справили і його. Мене хтось обнімав, втішав. Я дивився, як вони плачуть і хникають; плакав десь скраю сам, але дивно не відчував, що втратив щось. Ніби нічого не змінилося. Дивився на її обличчя ‒ як воскове ‒ мені було жалко її. Було жалко поки вона жила, а вона померла ‒ слава богу. Полегшення. Той, хто жалівся безперестання на невдалий шлюб, на свою матір, на свою роботу, на своє здоров'я ‒ взяв і помер. Слава богу! Ні?
...десь в астралі посеред ефіру...
- А про нас теж хтось пише книжку?
...наступила театральна тиша. Хранителі на мить завмерли, разом уявляючи, що це потрібно для хорошого красивого кадру, для глядача. На мить виникло питання, одразу витіснене кудись нікуди, геть з розуму, як непотріб...
- Ми вибирали собі людей, близьких по духу, увесь час, поки вони кріпли свідомістю і набували вигляду теперішнього. Не такі, якими хотіли бути, але якими їх окреслила Земля. Плин людської долі незмінний. В глибині я бачу сталу форму.
- Я століттями допомав десяткам подібних собі, що мають однаково плоть і плотське мислення. Але не знайшов ні подібних до себе, ні одне до одного. Якщо десь є найбільше наближення до сталої форми - в народженні. Що далі, тим більше вирізняється людський дух від всякого іншого подібного.
- Суть людського духу - мінливість. Він набуває форму посудини, в якій перебуває - в цьому подібність. Але ж неможливо назвати всі посудини подібними.
...посеред астралу чи ефіру, словом того, чого ніколи не побачить смертне і не осягне рукою, нічим не відчує...
- Продовжи свою неписану книгу.
- Чи варто включити в неї переповість історії героя, якою я її бачив?
- Що коли особиста історія не має значення для мене? Тільки авторське ставлення.
- Значить: «Неважливо, як людина живе до певного моменту. Важливо, які питання руйнують їй життя; які події ранять і порочать душу. Важливо, як дістатися до першоджерела всякого нещастя. Мій клієнт такий не один, що схильний настільки заглиблюватись в суть речей, що вкінець виявить, що дарма за це взявся.
Я бачу, що тривожить людей, до чого вони прагнуть, чого сильно бояться.
Люди проявляють слабкість до зовнішніх впливів. Терзаються щодо правильності вибору, жалкують за вже прийняті рішення.
Правильний вибір приходить, як перша блискавка грози. Одразу ж прораховані можливі наслідки. Але людина не вірить собі, що правильно вибирає. Тому що:
Глибоко в душах всіх людей прихована константа рівності – «всі ми рівні». Я КОГОСЬ ОБМАНЮВАВ ‒ Я МОЖУ ОБМАНУТИ САМ СЕБЕ ‒ Я СОБІ НЕ ВІРЮ. Звідси витікають сумніви і докори сумління.
У всіх без винятку проскакує щось подібне. Питання невпевненості можуть мати форму: «Хто я такий? З ким мені себе порівняти?». Уже пізніше «Ким я був, ким хочу стати...». «Чому?..». Чому те, чому се, чому інше ‒ звичайно ж стукаються горохом об стінку, щоб вкінець на ньому посковзнувся той, хто кидав. В умовах інформаційного суспільства з одного «чому» вискакує таких же два. В якийсь момент вольовий чоловічина може скрикнути «Плював я на ці питання! Живу, як хочу.» ‒ і пускається жити, як хоче ‒ собі в задоволення.
Або впевнено заявляє, що жити немає чого. І перестає.»
ІІІ
Мама над татом все життя займалась небезпечною для психічного здоров'я формою BDSM. В чому різниця безпечного BDSM від небезпечного? Коли мене ображають несерйозно ‒ без бажання принизити і вбити морально, а скоріше задля задоволення своєї природної потреби над кимось домінувати ‒ оце я вважаю безпечною формою. Плюс ще ‒ коли кривдник із кривдженим міняються ролями - оце безпечна форма; рівновага!
А коли в мене очі вилазять, і я волаю, готовий загризти кривдженого ‒ це небезпечно. Від таких сплесків люті поволі їде дах. Плюс ще: в організмі щось порушується і виникають болячки. Ну чули ж ви, що "всі болячки - від нервів"?
Кривджений в такі моменти бачить, що його серйозно хочуть вбити і обурюється на такий намір. Потім же зачасту шукає когось послабше, щоб виразити власні потреби поглумитись. І т.д.
Якимсь макаром після мамчиної смерті батя сам став, як та мама. Тобто маю на увазі, що увесь час, поки жила, вона всім управляла, і казала, що робити; кожен ранок я не вставав до школи, поки не чув «Саша, вставай.». Загалом вона всіляко спрямовувала мене і старалась про мене знати чимпобільше, щоб давати чимпобільше порад.
Тепер батя позбувся свого батога і злетів з катушок. Часом заходить в запої на два тижні, буває не ночує вдома - та це й раніше було. Чудом тримається на роботі ‒ мабуть бо до нашої сім'ї тепер загальносільське співчуття. Однак що дивно: він ще цікавиться господарством і взяв на себе функцію мами щодо управління мною. Задовбує мене її же словами. Крихта відповідальності в його мізках захотіла так.
- «Задачею Хранителя є вберегти клієнта від смерті, в тому числі самовбивства - як малу дитину. Я називаю їх клієнтами, бо служу їм, а вони відповідно користуються моїми послугами...!
- Нащо це пояснювати?
- Це все-таки книга, а книги пишуться людьми для людей. Людям же потребується пояснення. Таким є спосіб написання, щоб було більше написано. Ти називаєш клієнтів підопічним, а ти(...до іншої сутності...) - взагалі називаєш другом.
...кожне слово Хранителя інший Хранитель розуміє ясно і однозначно. Це не грубі звуки і тим більш не пародія на інформацію(прописне слово); це змістовніше за картинку. Мова Хранителя ‒ не набір з точкових людських понять, а скоріше плавний рух від точки до точки. Коли в Хранителів йде мова про сніг, то кожному вже відомо, де цей сніг йде, який на дотик, в якому повітрі падає... і тут неповторні сніжинки злипаються в неправильну кульку під дією синіх в'язаних рукавичок хлопчика, що йде зі школи... Символами це не передати...
- Ти ввійшов у смак.) Тож продовжуй!
- «Можливості Хранителя забезпечувати клієнта від власної необачності, чиєїсь необачності та випадків природи, доволі обмежені силою. Сили Хранителя не вистачає, щоб затримати поїзд. Навіть щоб зрушити малесенький камінчик. Викликати незначний порив вітру або холодок на потилиці - цього зазвичай достатньо, щоб виграти час. За рахунок виграного часу людина не буде вбита чи скалічена.
Хранитель сам є енергією, яка є інформацією - тому він при певних зусиллях може навіяти думку. Ця думка сплутується з власними думками клієнта, і сприймається зазвичай без належної уваги, але - вода камінь точить.
Коли ж нічого не спрацьовує, то стається те, що мало статись.»
IV
...нарахували 4 осяжні виміри Всесвіту. Як думаєте: є п'ятий, де час пішов по-інакшому?
Тоді є непорочний всесвіт, де ніхто не приймав агресивних рішень. Там, де Ліліт помирилася з Адамом, і Каїн в результаті не підняв того каменя?
Я бачу всі всесвіти, бо Я ‒ Той, що є...
Сьогодні, сидячи в дворі без ніякої мети бережливо повільно наточував сокиру бруском. Бо мені хотілося, щоб вона блищала, щоб не лишалася ржавіти більше ніколи під дощем. Мені приємно відчувати, як кромка леза лоскоче великий палець. Але все-таки, залишена в сраному пеньку посеред двору, вона знов скоро покривається шаром окису. І затупити її об цвях ‒ нехитре діло. Бо батя не дуже береже інструмент.
І я недарма її точив. Якщо згадати ‒ це десь вже півроку я регулярно вділяв їй час. Сьогодні я знаю, нащо її точив, а тоді не знав. Дивно! Я гірко сміюсь.
Батя пішов, паскуда, знов бухати ‒ нема.
Vа
Батя не ночував удома ‒ я не чую його кроків.
Попораюсь, і піду на кладовище провідаю бабку з мамою.
Одна людина, ще поки була живою, була мені завжди островом приязні серед цього всього ‒ то бабка.
Часом думав ‒ жити страшно нецікаво, займатися все одним і тим же. Коли копнути глибше ‒ основна мета існування є отримувати задоволення. Дихання, споживання їжі, розмноження, випорожнення ‒ ці приємні процеси пов'язані з життям нерозривно, тому життя продовжується. Навіть коли мета полягає в ощасливленні інших людей ‒ це спосіб утвердити значимість особистості ‒ і отримати від цього Задоволення. Тупо: жити і знати, що мета життя моя і мого собаки ‒ не відрізняються.
Можна над цим не замислюватись, можна поставити це собі в оправдання.
Нащо так жити ‒ як булька на воді. Що можу зробити світові, коли я такий злий і ненавиджу батька всім нутром!? Нащо мені мати власну сім'ю, чого я навчу дітей, що чутиму від жінки?! Мій майбутній шлюб вже сто раз проклятий з дітьми включно! До сраки потім одне ритуальне благословення, ви вже встигли сказати своє слово, тату.
Я навіть над могилою жаліюсь їй.
Я тільки добре вмію жалітися на життя. Взутий і ситий.
Бабка розказувала, як виживала її сім'я зимою в тридцяті роки. Коли її мама діставала жменьку зерна, то цю жменьку зразу перемелювали на борошно. З борошна робили пиріжки. Продати пиріжки можна, пройшовши 16км до міста через сніг по бездоріжжю. Старший з семи бабчиних братів, голодний, ішов зранку в місто, продавав усі пиріжки(жодного не чіпав), і під вечір повертався з грішми. На гроші потім можна було прикупити найбільш необхідне, і ще зерна. Так усю зиму. Літом хоч липового листя можна було перетерти і з'їсти...
Принаймі я радий, що бабка померла до того, як мама. Недобре батькам хоронити дітей.
...вночі перед тим, Хранителю приходить пошта:
- Мій друг в небезпеці, - мовила одна з сутностей
- Що йому загрожує?
- Він сам. Зараз, п'яний, рухається додому. Знаєте, ми породили міф, що п'яному море по коліна. Ніби він спритнішим від алкоголю робиться(...сутність зникла...)
...це не схоже на електрику, зовсім нічого пов'язаного з ЕМХ також. Хранитель знає, що є для нього повідомлення, і відразу ж, як тільки захоче, дізнається його зміст... сутність повернулась:
- Зїхав на своєму велосипеді на дорогу ‒ збила машина. Я вже ніяк не міг заставити його викрутити руль куди треба. Розрив печінки, струс, ребра поламані. Швидка не доїде.
- Ото буде радий мій клієнт.
- Що ти тепер написав би?
- Тепер: «Мій брат може взяти собі відпустку, бо батько мого клієнта помирає в цей момент.»
Vb
Батя не ночував удома - я не чую його кроків.
Попораюсь, і піду на кладовище провідаю бабку з мамою.
Зранку я не настільки злий, як ввечері. Його присутність за день мене виснажує так, що інколи виходжу надвір і вибиваю п'яткою долоні кілька штахетин з паркану, аби втихомиритись. Добре, що паркан ще молодий і свіжовибиту штахету можна прилаштувати на місце...
Одна людина, ще поки була живою, була мені завжди островом приязні серед цього всього ‒ то бабка. Вона не могла пережити смерті своєї дочки і відійшла незадовго після неї.
Бабку я завжди поважав за розважливість, їй я міг розповісти майже все - і вона повільно і чітко висловлювала свою думку, з якою я рахувався. Нічиї слова для мене стільки не значили.
Якби батя жив окремо від нас після мого народження - як би воно було? Чи довелось би матері хоронити дочку?
...вдень біля придорожнього магазинчику:
Розпита пляшка 0,7 байдуже стоїть скраю столика. Чекушка ще надіється, що з неї наллють ‒ там лишилось менше половини. Але прямо зараз два товариша - Вова і Сашин «батя» - забули про неї, бо зосередились на пиві.
- Вова, я тобі кажу: він в мене ‒ самий луччий. Буває трохи гавкаємось з ним, но він... Вова, я за свого сина голову відірву! Любому! Навіть тобі.
- Та я би проти тебе попер?? Знаєш, що нє.
- Я знаю... я знаю. Він сам тобі, пердуну старому, носа розквасить.
- Ну-у...
- Шо «ну»!? Хочеш щось сказати?, - і тицьнув Вові широкий кулак майже під самий ніс.
- Шо ти брат, ти ж знаєш - я за твого, як за свого - нічо' не пожалію.
Широкий кулак розтиснувся в долоню і потягнувся до чекушки.
- Тільки ше до чого я хочу дожити? - мовив Батя, - От коли в мене так: на одній руці буде внук, - його очі загорілись, голос піднявся, - і на другій, тут... Все. Я - Дєд. Я - гєр-рой...
Вова в той час зосереджено чимось шелестів у кишені.
- Шо там в тебе, доставай, - звелів Батя.
Вова неспішно виклав помідорчики у целофановому пакетику. Дістав розкладний ножик і коли почав різати одного з них - той вислизнув кудись під стіл.
- Аааа... Блядь... - Вова помаленьку нахилився повернути втрачене.
- Нах@й він тобі?? Ти його їсти будеш?
Вова глянув спідлоба на Батю, буркнув "Буду" і взявся витирати помідорчика об солідолову пляму на сірому піджаку.
- От чурка! - засміявся Батя, взяв цілого помідорчика, випив і закусив.
Під час паузи було чути синхронне чавкання.
- Допивай своє пиво, - Батя кивнув на Вовчину пляшку.
Під вечір стукнула хвіртка - батя вернувся.
Бухий батя - то зовсім інша людина. Він говорить і говорить без кінця, сидить збоку і ніяк не хоче піти спати. Бере стару гітару й грає "циганочку".
Тоді як при ясному розумі він роздратований і неприступний, то бухий він - занадто нав'язливий.
Чую, він незграбно натис кнопку дверного дзвінка.
Йду відкривати.
Сидить на порозі, підпер голову рукою, поза мислителя. І каже:
- Саша, батько трохи випив сьо'дні...
Марна справа з ним розмовляти зараз - враховуючи досвід попередніх незліченних разів, можна сказати: батя безнадійний.
Не хочу вірити в його повну безнадійність - мусять же люди трохи бачити себе збоку, прагнути змінитися, робити кроки.
Ні з того, ні з сього батя каже:
- Пішли, шось покажу, - піднімається з місця і суне в сарай. О, я знаю його "щось".
- Нащо мені зараз твій пістолет, батьку? Нема в мене часу. Зранку покажеш. Мені в центр треба.
- Не йдеш?
- Нє.
Пауза. Ніколи не лишнє - спробувати почитати мораль ще раз.
- Слухай, я читав... я думаю, що ти хочеш покарати себе - тому пиячиш.
Мутні закислі очі опустились:
- Саша, я воював... вбивав людей..., - ого! Білочки серед них не було? А може й справді вбивав, хз.
- Колись вбивав, а зараз потрудись не вбити себе, це нікому не потрібно. Мені хріново, як ти входиш в запой, мамі хріново було - жалілась на тебе безперестання; сварки були через це - і шо? І шо - треба то забути і не портити собі й людям кров. Хочеш нормально жити? Дожити до внуків? І доживеш! І навіть внуки будуть горді тобою, якщо захочеш. Якщо перестанеш бухати так, як оце зараз!
Батя захлипав. Ну от, знов.
- Дай руку, - каже. Ну от, знов...
- Та ну, мені вже йти треба.
- Знаєш, шо я бачу в тобі? От, одна річ... я бачу в тобі... віру.
Добре, добре. Шуруй вже в хату, спи. Жалко завтра ти не згадаєш нічого.
Теоретично всіх можна зрозуміти... Пофіг. Я йду в центр.
Vc
Батя вдома не ночував, бидло. Це може затягнутися на тижні.
Дивний сон мені приснився. З самого ранку мати похмуре, гнітюче відчуття - це недобре.
В мене злегка трусяться руки. Запихаю їх під холодну воду, сідаю на них!
Мене нудить. Я блідий. Мені неприємно проходити біля дзеркала.
Підлога б"є мені по ногам! Ні, це удари серця...
Треба погуляти. До туалету - і назад.
Я щойно гуляв? Не пам"ятаю, треба ще.
Своїми неспокійними руками я тру чоло, холодне і липке. Витираю рот. Шкіра чешеться на потилиці...
Одна людина, поки не захворіла, була мені островом приязні серед цього всього, то бабка.
Вона помирає тут, в протилежному кутку будинку - так помирати вона точно не заслужила. Хоча б за те, що встигла викупити хворою старістю всі гріхи! які б не були!
Все надоїло! все до сраки!.. я згадав, як мій знайомий говорив про дорослість: "Коли думати починаєш матюками." Я виріс і постарів за півроку, відколи бабчин інсульт... Якраз після смерті мами. Молився, щоб це тривало недовго! В її очах колись вогник горів! Скільки вона газет перечитувала, цікавилась! Тут - хлоп! - і, як то кажуть, овоч.
Моя бабка, овоч. Не говорить - стогне. Лежить, майже не рухається.
Все ясно, я все зрозумів. Не завжди будуть діти її братів тут робити мою роботу. Бабку треба помити, треба з-під неї винести - а я тільки й ждав, коли до мене вже підійдуть і почнуть розмову словами типу "ти вже не маленький". І з тих пір мислю матюками.
Треба затиснути зуби потугіше, подумати "срати я на вас всіх хтів", і йти.
Кролі, кури. Зерно. Гамно.
Врожаї-неврожаї.
Старий собака в дворі розгавкався - я його зараз приб"ю. Стоп, це тварина, він нічого не розуміє...
...Саша всипав до кормушок вівса - кролям, курям - кукурудзи.
Взяв мітлу до рук, сперся о стіну сараю і глянув на захід. Там, за парканом, за будинками, за деревами, був рівнесенький, як струнка, горизонт. Пусті очі, застиглі в трансі. Нижня губа в досаді випнута.
Холодний вітер приніс нарешті запах справжньої осені.
Весна пахне талим снігом, зима пахне просіяним вугіллям. Літо не любить парфумів.
А осінь...
Собака все не стихав. Саша повернувся з роздумів, глянув на нього, й почав замітати. Повітря і робота трохи заспокоїли його.
Він поліз забрати брезентову рукавицю з собачої буди - той загрозливо загарчав. Саша відчув: не роздратовано, а саме загрозливо. Брови Сашині здивовано піднялись, куточки губ опустились. Вираз обличчя явно сказав: "Ого! Ану давай спробуємо!" Але пес по людських обличчях не читав, ще й був сліпуватий.
Ногою Саша збив жмут прутиків мітли з палки; палкою, коротко розмахнувшись, врізав псу по морді. Той від болю й переляку скавульнув. Ніби до нього кричали щось із другого кінця села, а він криком перепитував: "ГА-А-А-А?!!"
І поспішив до буди.
Сашу не влаштовував такий компроміс, він спритно хапнув цеп біля самої шиї, і не пустив.
"Гарчати - на мене, а на батю - не гарчати? Бо тебе поставити на місце."
Скавуління стало суцільним надривистим ревом, тільки удари кулаком ненадовго затикали псу горлянку. Цього разу не цвях вилазив з дерева, відділяючи риглю від штахети - шкіра собача тріскалась, вкривалась невеличкими кривавими розривами. Клітини лопали, як в соковитого кавуна, шерсть почала злипатись.
Вперше вибив штахетину Саша кулаком, а не п"яткою долоні. Пальці трохи були спухли, посиніли. Так можна було й руки позбутись, тому краще - розтиснутий кулак. Але зараз не в дерево удар.
Досить.
Присів посеред двору на пеньок. Пес, не з першого разу потрапивши в прохід, вліз в місце, де проживав відколи прибився до двору.
"Не скавчи." - подумав Саша, сильно-сильно закриваючи повіки.
"Не скавчи." - шепнув, закриваючи очі долонями. Сльоза все-таки протекла - так стало жалко битого собаку.
Схлипнув і скривився. Заплакав.
Стримав себе, зітхнув. вдихнув глибоко і розтер сльози по всьому обличчю.
Довго сидів, впершись поглядом в землю - тільки голова смикалась в ритм ударів серця.
І повільно підняв очі. Як герой, коли невпинно зростає рішучість піти на жертву.
Встав з пенька.
...вечір цього дня
Бог простить. Бог пойме. Бог був в людській шкурі.
Шо значить бути людиною - хто мені скаже? От я такий як є - і ніхто мені не указ, як треба жити, і шо це таке: по-людськи й не по-людськи. Ти поживи, як я, тоді книжки пиши, філлософ.
Теоретично можна всіх зрозуміти. От Бог: я на нього - скажем як є - трохи обіжений, но... Руки цілі, ноги цілі, голова на плечах є. Буває й гірше. Так, а шо я би зробив, якби був Богом? Я в Божій шкурі не був, я не розумію.
Брамка стукнула. А от і він.
Заточується, і йде до мене.
- Саша, батько трохи випив сьодні...
"Забий х@й! Я тож випив трохи."
- Пішли, - кажу, - ти мені обіцяв щось показати.
- В мене ше багато всього є...
Ми в сараї будем стріляти в стіну. На ній крейдою намічена мішень.
- Дай мені руку, - нА тобі мою руку, сука.
- Кажи слова, - звертаюсь до нього. "Останні" ‒ хотів сказати, але запнувся і сказав: "якісь..."
- Знаєш, що я бачу в тобі? От, одна річ... звідки в тобі стільки... злоби?
- Мені траплялось часто бачити вбивство відповіддю на просту образу. Ще частіше бачу насильство з настільки дріб"язкових причин, що можна було б відчути огиду до розбещеної персони, що так чинить. Але я бачив настільки багато, що заявляю: немає воістину таких причин, що оправдали б вбивство. В мене є корисний досвід, ціна якого - не відчувати лишнього і не тріпатися в суперечностях, як мої клієнти. Я вище. Моя задача берегти по мірі можливостей, а не розмислювати чи співчувати.
Але зараз не той вік, коли перевагу доводять каменем, палкою і ножем! Раніше достойним вважався той, хто майстерніший убивця. Тепер проти цього збурився увесь закон; епоха пройшла - мораль помінялась.
Тепер переважає сильний духом - достатньо хитрий, щоб не натравити на себе катів; здатен ухилитися, коли ворог зривається і піднімає руку; і сам не потребує нападати на когось.
- Це додаток до книжки?
- Книжку завершено. Він хотів, щоб той хто пише, розумів його. А я ніколи не вбивав, мої брати не помирали від хвороб.
- Насильство породжує насильство. Його Душа була створена проповідями древнього Ворога роду людського, що передавалися з покоління в покоління. Горе тому, хто не притримав слова вбивчого і створив убивцю!
"Я знаю, як померла бабка. Півроку мучилась через тебе, нині ти її вбив подушкою, тихенько - щоб я не чув. І я знаю, як ти помер. Дуже часто ти мене питав: "Я - х@йовий батько? Шо, може, пустити собі пулю в вісок, да?" Не маю жодного поняття, де ти взяв ствол, думав це тільки пусті слова. Я чув тільки, як хвіртка клацнула. Нічого більше не чув, мабуть стіни сараю заглушили постріл.
Або ні...
Я вірю, що поки людина живе - про неї хтось пише книжку. Я хочу, щоб в книжці про мене останніми словами були... було сказано, що я вибрав чесно смерть замість жити брехуном."
VII
...в тому всесвіті, де Ліліт помирилася з Адамом, а Каїн в результаті не підняв того каменя, всі нагі діти Прабатька заплетені косичками зараз катаються на левах. Сам Адам з косяком в зубах створює чергову досконалу реконструкцію світу, з якого щойно повернувся.
Перевороту не сталось!
Ранкова Зірка, Люцифер стояв у мене по праве плече, і просив собі зійти на Землю во плоті.
І туди я не посилаю свого Сина.
Всі інші всесвіти... трешеві.
Така ціна свободи вибору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337210
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 03.08.2012
І.
...коли сьогодні
модифікується
у вчора.
а завтра переростає
у сьогодні.
ІІ.
...коли годинники
ламаються, а час
продовжує крокувати
і зраджувати
їм з іншими
годинниками.
ІІІ.
...коли з кожним
роком ми все частіше
проживаєм той день,
який буде
днем нашої
смерті.
ІV.
...те, що коли
ми зламаємся,
і наше завтра
не модифікується
в сьогодні,
час і нам починає
зраджувати
з іншими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332309
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 03.08.2012
Сокровенне у мені бажання
Екзотичних думок божевілля
Кровоточить у жилах кохання,
Стимулюючи дике свавілля.
Сантиметри все ближчі до цілі
Енергетика тіла у русі
Квітка-пристрасті з присмаком «чілі»
Серцебиття, наче у землетрусі.
Сенс життя не у пристрасті дикій
Еротизмом не будеш ти ситий
Крила-щастя не надто великі,
Сокровенне щоб ними прикрити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130008
дата надходження 15.05.2009
дата закладки 03.08.2012
Вырывая зубами победы у жизни, смеёшься «всегда везло». Это ты, из двух зол выбирая, становишься третьим злом, это ты говоришь «не поймают», «меня не сломать и не взять числом». Ты же девочка «запах рассвета». Ты девочка «на излом».
Кто-то странный тебя вытачивал из белых скал или снял с холста. В сумке маски «наивность», «участие», «простота». Ты хранитель тайн. Ты же слышишь, как льется мелодия города через стекло и сталь. Ты же девочка «танец змеи» ты танцуешь в такт.
Расскажи мне, каков мегаполис в разрыве сна. От чего на душе появляется кривизна?
Пусть рассвет, обретая вкус яда и цвет вина, претворяется, будто жалеет бессонных нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322889
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 03.08.2012
***
я беспомощна и горда -
безнадежное, идиотское сочетание.
мне никак не дается эта наука.
я силюсь понять хоть слово
/странно, ведь раньше не была такой дурой/
но даже десять пересдач подряд
не спасут безнадежную двоечницу.
***
барабанить пальцами
по гладкому подоконнику
ждать минуты когда откроется дверь
и знакомый голос крикнет: «Следующий»
войти в аудиторию
и понять, что совсем не готова
отвечать на те вопросы
которые ты сейчас задашь.
потому что я не умею – между строк.
потому что ты не умеешь – прямо.
а пылинки в солнечном воздухе
вокруг твоей головы
тонут в зрачках твоей ассистентки.
тонут…
и я ее ненавижу.
***
профессор строг. Он открывает журнал
и ставит очередную двойку.
мне светит неаттестация.
и он кричит охрипшим голосом:
«О чем вы, девушка, думали раньше?»
а я и раньше, и теперь думаю о том,
как рано пролегли морщины
у его добрых глаз. И еще – о том, что
в круглом дворике универа
есть лавочка, на которой я люблю сидеть
и смотреть,
как он перелистывает
заведомо неправильно
выполненную
работу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320131
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 03.08.2012
Коли я навчуся любити тебе без причин,
я буду любити і друзів твоїх, і коханок,
я буду радіти веселощам випитих склянок,
і ти станеш вільним, як жоден з жонатих мужчин.
Коли я пробачу, образи допивши до дна,
за тиху відсутність ночами, за ніжну безплотність;
за те, що на смак і на дотик пізнала самотність;
за те, що усе я навчилась робити одна…
Я кластиму мовчки яєчню на вимитий стіл.
Я буду дбайливо тебе зустрічати під ранок.
Я буду у захваті слухати вісті з гулянок.
Я стану найкращим з тобою цілованих тіл.
Коли я зумію любити в тобі сотні вад,
у мене не стане ні віку, ні статусу й статі.
Я знов опинюсь в заґратованій зимній палаті,
де нас від любові лікують уколами в зад.
Коли я навчуся любити тебе без причин,
ти станеш мені непотрібним, як вітру – свобода.
Твоє існування – ось буде моя нагорода
за цю безумовну любов без прикрас і личин.
Я висохну в твоїх думках, як пожовклий будяк.
Я тільки на згадку у камерах серденька твого
нашкрябаю нігтем зворушливу притчу про Бога:
«І навіть такого, як ти, хтось любив просто так…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353957
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 03.08.2012
Коли засинає батько у дівчинки з косами житніми,
Дерева танцюють танго самотньо під хмарами дертими.
І люди біжать перекошено втішатися іграми літніми,
Бо гасла сумних ідеологів падуть уже заживо мертвими.
Коли засинає батько у дівчинки з косами житніми,
Сусіди вчиняють бійку, вітер не стишує голосу.
І всі історичні факти, що вчора були новітніми,
Запилюють прахом древності невпинне життєве колесо.
Коли засинає батько у дівчинки з поглядом матері,
Хтось курить тютюн і опій, мовчить за стіною панельною.
А тим, хто мандрує за мапою, хто ходить щодня по екватору,
Так важко збагнути, як може земля стати лячно пустельною.
Коли засинає батько у дівчинки з косами житніми,
Дерева танцюють танго самотньо під хмарами дертими.
І дівчинка навіть знала, що люди бувають літніми,
Що люди бувають хворими, що люди бувають мертвими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353214
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 03.08.2012
Під кожним домом пишуть «Я кохаю Катю».
Дурепі кожній в руки падають зірки.
А ти лежиш в халаті, як у шлюбнім платті.
Ах, люба, жаль що ти не Катя все-таки...
Тебе у серце вчора дзьобнула синиця,
В моєму серці нині кров твоя гниє.
А з неба дивляться на нас похмурі лиця,
Бо ми зробилися давно не тим, чим є...
Я, певне, знав, що ти в чужому ліжку будеш.
Я, певне, знав, що буде сумно день чи два.
Я, певне, плакав, як збирав тебе до блуду,
Вдягав намисто і замовчував слова.
Петлею мертвою в’язав твої хустини,
Казав, що зачіска сьогодні до лиця.
З вустами курви, але з поглядом дитини
Ти все втікала, ти зникала без кінця.
Я, певне, знав, що все ж піду колись до Каті,
Що їй знічев’я обіцятиму зірки...
Ти – як принцеса в цьому літньому халаті.
Ах, люба, жаль, що ти не Катя все-таки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353211
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 03.08.2012
II
Я бодрствую, а ты во власти сна.
На трикотажной розовой пижаме
Прикреплен бантик. И его краями
Твоя щека слегка раздражена.
Я ленту двигаю и думаю о том,
Что ничего нежней нет этой кожи,
Которая в одно мгновенье может
Быть исцарапанною шелковым бантом.
IV
Такая нежность есть в твоих руках,
Когда они, как лепестки жасмина,
Ложатся мне на шею и плечо.
Ты так мала, что до сих пор еще
Мое письмо к тебе не слишком длинно,
Но так прекрасна - что в стихах оно...
VIII
Я знаю: ты всю ночь растила себе ресницы.
Гладкие черные полосы стригла на нежные волосы.
Проснулись. У всех у нас лица как лица,
А ты, мастерица, глаза себе сделала взрослыми.
XIII
Сколько лет тебе? - Одно лето.
Сколько зим тебе? - Ни одной.
Я недавно родилась в семье поэта,
Чтоб поэт записывал за мной.
Все мои агушки-потягушки
Он усердно превращает в стих.
Мне поэт показывал игрушки,
Я внимательно таращилась на них.
У лягушки кожаные лапки,
Мне понравился их пёстренький узор.
А поэт писал в своей тетрадке
Что-то про "невыразимый взор".
XVI
Ты на моих руках, но между нами есть
Преграда в виде книги, что прочесть
Мне хочется быстрее. Я листы
Верчу одной рукой, покуда ты
(Мне верить хочется) надумываешь спать.
Я забываюсь на примерно пять
Исполненных поэзией страниц,
А после думаю увидеть пух ресниц
Опущенных, открытый в дрёме рот,
Но ты глаза таращишь в переплет…
Вот так с тобой, мой маленький зверёк,
Прочли Набокова мы – вдоль и поперёк.
XVI
Уснула рядом. Я тебя как хлеб,
Отставив далеко, несу к кроватке,
Кладу в нее, как в печь, чтоб в ней
Ты подрумянилась еще. Но сладкий
Твой запах так манит, что я разок
Прикладываюсь к мускусной головке
И отрываясь, вижу твой глазок.
(Когда бы говорил, сказать бы смог,
Что пекарь я пусть нежный, но неловкий. )
XXIX
Сон глубже проникает – так,
Что отпускаешь вдруг
Тугую соску изо рта,
Как свечечку из рук.
XXXIV
Почти стоишь, Венера в ползунках,
И наряжаешься по пасмурной погоде.
Ты - тайна маленькая о семи замках,
О капюшоне и о сладкой морде.
XLIV
Отселяю доченьку в комнату свою.
Плачу, будто доченьку замуж отдаю.
Прячу ее кофточки, шортики в комод.
День придет - и доченька от меня уйдет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194950
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 03.08.2012
А чому не сьогодні, чому пізніше, або ніколи
Чому не зараз, не тепер, в цей час, і тут
Чому ми з тобою як бульбашки від кока-коли
Здаємось смачними, а насправді лиш бруд.
А чому ми не разом, чому ми не двоє, не спільні
Чому в нашій ванні лише одна зубна щітка
Чому ми з тобою один від одного вільні
В нас же була своя позолочена мітка.
Чому не тепер, а коли, а,можливо, ніколи
Ми досі до того були лише чимось одним,
А зараз лиш бульбашки від солодкої кока-коли
Відкриєш і - «пшик» залишається лише дим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328706
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 03.08.2012
Я не питаю дозволу,
Ставлю лише до відома.
Просто цієї осені
Віру мою розхитано
Саме тобою,Господи.
Ми розійшлися в істині.
Я не чекаю поступу.
І не долаю відстані.
Тож обійди увагою-
Не наділяй мотивами.
Не обдаровуй спрагою
Як не керуєш зливами,
Не відвертай призначене,
Просто прийми до відома-
Разом вдаємо начебто
Я відтепер невидима.
Душу мою не ранити
Осудом пересмішника,
Годі чекати каменю
В світі невтомних грішників.
Просто так має статися,
Я не питаю дозволу.
Може іще звертатимусь,
та не цієї осені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290827
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 03.08.2012
я боюсь пройти мимо своего дома=
там занавески пахнут морем
и плывут кораблики вдоль потолка.
Моя тень страдает от морской болезни
и точечных воспоминаний о тебе.
Снег в августе напоминает сновидение
и снежность твоих глаз съедает зрачки=
совсем слепой=
совсем невидимая.
я боюсь пройти мимо,но прохожу=
скрываюсь в сугробах страсти
и больше не пахну морем=
больно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265090
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 03.08.2012
Я вже не такий , а ти знову та
І їдемо повз колись рідні нам місцини
І я не пустий , і ти не проста
Свідомість згадає охололі стіни
Бо час крокує впевнено
Та всього стерти не6має сил
Минуле пожмакано й викинуто
Усе ж решта зігріє пил
Ми забуваєм імена та риси облич
Ще губимо й тікаємо себе й від себе
Хто зна чи правдивий завше серця клич
Та слухати варто його при потребі
Ми ж їдемо рідними нам колись місцями
І я знаю , що скоро твоя зупинка
Ні слова не зв’яжеться поміж нами
Ми різні , ми інші , не кращі й не гірші … .
… тобі час … . … хай буде міцною бруківка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343862
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 03.08.2012
твои стихи застыли как стихии на фотографиях,
неосознанно пальцами ищешь мой цвет вокруг
и находишь.
бог устало лечить обещал и послал тебе знахаря,
он всесилен почти,
он бросал наши тайны в колодец.
а ещё ему вовсе за нами не плакалось,
голубые открытки и письма почти электронные.
я просила тебя отыскаться
и веру лепила знаками,
украшая могилку признаний
цветами зелеными.
разливались кофейные сказки и золото,
наши бабочки верно летели в февраль.
переколото небо
и нагло дождями распорото,-
ты в душе изувеченной
вечно теряешься...
жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354426
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 02.08.2012
помню только глаза.
я не могла уснуть почти год,
а утром было слишком темно
и начались эти сны в комнате.
она была без стен
как я была прежде без тебя.
потом я помнила только глаза
в их грязной оболочке
и училась разговаривать на твоём языке
без языка...
365 дней я пыталась уснуть,
но только глаза топтали память
и ты вовсе не человеком был,
ведь люди не понимают молчания.
я ещё придумаю тебе имя:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269024
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 02.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2012
выдумай самое главное слово
оно разгорится, а тушить никто не посмеет
назови все мотивы жить - я попробую в это поверить
и отдать отпечаткам себя в тираже миллионов секунд
это главное слово о нас (что я вряд ли когда то найду)
только эхо его
отраженное тонкой пленкой твоей сетчатки
в коридорах других измерений
каждой буквой играет в прятки
слово-отзвук и слово-небыль
слово ловящее все тени
что срываются с языка если только навек замолчать
слово-сила и слово-печать
в резком стоне прибрежной чайки
в обеззвученном хвате пальцев
означающее: нельзя двум сердцам продевать в глаза
наживую суровую нить
чтоб навечно их соединить
тайной слова которого не существует
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354315
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 01.08.2012
****если Алиса не будет спать - она начнет бояться ночей.
****** название не оригинальное - в узких кругах текст широко известен как "мигрень", но пущай пока так)
Тишина жиреет
Разрастается
Разворачивает кольца, шипит, щекочет раздвоенным языком
Не имея ни рук ни ног
Сминает подушку комом
Снует по кровати
Сыпет колючим песком
Расползается по углам
Вытягивается в бесконечность
Гремит
Клокочет
Выхватывает клочьями какие-то картинки и слова
Утягивает в хаос
Всаживает клыки в мягкое
Память как смола…вспомнила — место укуса нужно вырезать
Или прижечь
Нет. Лечь.
Просто лечь и притворятся спящей
Склизкая тишина
Мерзкая
Смердящая
Поднизь ночи
Вылизывает все человеческое
Уходить не хочет
Купает
В холодном поту
Безнадежно………… шепчу? кричу?
«Пускай не так сильно»
Но утро
И все хорошо
Троллейбусы ходят, люди, птицы кричат….
…отпустило
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354311
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 01.08.2012
- Чому ти не вiриш? - вiн часто питав,
I очi холоднi пронизили душу...
- Я ще нiкого так не кохав,
Чому я з тобою прощатися мушу?
Вона лиш мовчала... I серце застигло,
Напевне, вину якусь вдчувала...
За те, що багато сказати не встигла
Про те, як сильно його покохала.
- Ти знаеш? - промовила тихо йoму
Раптом замовкла, очi в небо пiдняла...
"За що я його так сильно люблю"?
Та замiсть слiв - лишe промовчала.
I що в iхнiх душах - лиш Бог один знае,
I серце у грудях так часто болить...
- Чому ти не вiриш? - вiн знову питае,
Вона очi в небо - i знову мовчить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354163
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Якби ти знав,як я хвора тобою,
Як люблю мовчати про тебе...
Молюся за тебе,говорю з грозою,
Вдивляюсь в заплакане небо.
Якби ти знав,що не можу забути,
Що досі ти снишся ночами.
Буває,так хочу назавжди заснути,
Втекти з невідомими снами.
Втекти в нікуда,щоб ніхто не побачив,
Втекти від фальшивості,злоби,
Втекти у свій світ,тільки Бог щоб пробачив,
Злетіти із першої спроби.
Коли ти згадаєш,що я існувала,
Як прийду до тебе у сні,
У небі нічному побачиш ту зірку,
Яку я віддала тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354194
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2012
самообман... зачем? - так легче...
так просто легче доживать...
конечно, время тоже лечит,
забвением укутав плечи.
но очень трудно забывать,
когда еще так сильно любишь,
когда еще недосказал...
когда скорей себя погубишь,
чем осуждение заслужишь,
того кто так околдовал...
самообман...зачем? - так легче
жить, когда верить больше нечем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354187
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2012
Светает...
Строка расползается, нервы…
Летает полночи
Проклятая стерва,
Жужжит за спиною обузой
Незваная Муза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313598
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 31.07.2012
растут кристаллы воды на северном берегу
на южном апостол петр хохоча взбегает на волны
а между есть странный дом
без потолка и стен
соленым туманом капель до самых краев наполнен
под крышей его киты
играют с закатным солнцем
в подвалах пищат птенцы гигантских летучих мышей
с верхушки медного шпиля орлиный слышится клекот
и грохот
неистовый рокот
десятков подземных морей
доносится из колодца в заросшем гвоздикой дворе
лишь стоило людям вправить
ключи в навесной замОк
дом укутался в стены и тут же испуганно смолк
флотилии туфель домашних камнем пошли ко дну
но так же
растут кристаллы на северном берегу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353704
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Знаешь, как меня
Убивает этот город,
Убивают эти плиты,
Автобусы,
Эстакады,
Эти пульсы и эти ритмы
Современной моральной блокады...
Знаешь, как мне сегодня хочется
Сесть в троллейбус
Или травай,
Продолжать свой бессмысленный опус
Или эпос - читай и зевай...
Только, знаешь, кто-то молится -
Я молюсь - своими же рифмами,
Если кто-то за мною гонится
Причерноморскими скифами.
Знаешь, кто-то рыдает и просится,
Низвергает слова из души.
И анапесты кожными тифами
Проступают в тетрадной тиши...
А поэту - кило анаши.
И спешит
Так же слёзно молиться,
И меняет с досадой лица,
Иногда застрелиться
Желая.
Но со временем всё отпускает.
Знаешь, как мне сейчас одиноко...
Рвётся что-то внутри - не мясо.
Не артерии и не струны.
Только что я вам... Вам бы лясы,
Обсуждения, пересуды.
Вам плевать, что бедняк от простуды
Извивается в смертной рясе,
Тратит силы в борьбе понапрасну.
Вам плевать, что колёса фортуны
Диаметром с нашу галактику.
Вам плевать, какую тактику
Припасает моё государство -
Против вашего псевдобогатства
Ледяной, как шприцы, нумизматики -
В важнейшей борьбе за любовь.
Что вы мне? Вы же не знаете.
Вы же верите, что в математике
Два равно один и один.
Вы наивные!..
Две единицы -
Это лезвие гильотины
И корзина под супнабор.
Я люблю. Я самоубийца.
Я люблю. А это топор
Между ребёр, потом - в поясницу.
И я вроде хочу поклониться,
Опуститься, тебе помолиться...
Но движения скованы вмиг.
Ты знаешь, бессмысленный крик,
Если ты один не услышишь.
Ты острее заточенных пик.
Не стальной, пятнисто-ржавый.
Поэтому мне так больно,
Мой крамольный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354068
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Это мир душевно больных и раненных,
Я существую в нем, чтобы тебя обнять.
Это мир, в котором все заменяемо,
Только тебя не хочется заменять.
Мир меня создал, заделав своим героем.
Умной девочкой, выжившей из ума.
Мир обвенчал меня с прозой и алкоголем,
С тобой и стихами я подуржилась сама.
Мир придумал тебя, чтобы тобой гордится.
Залпом в окно бросатся по мелочам.
Ну и кому, прикажешь, мне теперь снится.
Где, мальчик мой, шататся мне по ночам.
Мир, говорят, для всех обозначил роли,
Вот почему выходит то так, по-скотски.
И я не стану твоей Анжелиной Джолли,
И ты никогда не будешь писать, как Бродский.
Мир меня любит. Возносит на постаменты.
Только цена за все это счастье - ты.
С кем ты меня забываешь, скажи, в моменты,
Когда хочется удавится до тошноты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276104
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 31.07.2012
ищи ответы в музыке
не задавай вопросов
если не хочешь услышать
правды
ты можешь её увидеть
стены никогда не молчат
но говорят с ними лучше
не спорить
бесполезно влезать в щели
воздуха чужих разговоров
там всегда пусто глухо и тихо
нужно плотно закрыть уши
и слушать и слушать
и слушать
изображения
звуков
глазами
поглаживать
буквы
все звуки рождаются в муках букв
однажды ты увидишь услышишь
почувствуешь минуты моменты часы
остановки
механизмов сердца губ часов
стен
остановишься замрешь замолчишь
вместе со всеми с ними
вместо всех
и будет так тихо что можно увидеть
музыку.
*фоновая музыка –
kopfschmerztablette «allein in der fabric»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353809
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 30.07.2012
На прогулке утренней весенней,
Когда нет преград мечтам и мыслям,
Утопая в запахе сирени,
Я тебя представлю близко-близко.
И мечта откроет к счастью двери.
Те, что лишь душе возможно знать.
А мечте никак нельзя не верить.
Можно лишь слегка не доверять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342092
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 30.07.2012
Шестое пиво... Надо закругляться.
На завтра куча планов прям с утра.
Еще одно. Ведь цифра "семь" счасливей.
И бармен душу льет как из ведра.
Ну ладно, чтоб без здачи, будет "восемь".
"Давай расчет, спасибо за приют".
Пройдусь пешком, ведь ноги еще носят.
Жаль, сигарет у них не продают.
Отправить тебе что-ли сообщенье?
Пусть нервничает твой крутой брюнет?
Не буду. Мне сейчас не до общенья.
А завтра мы увидимся в обед.
А послезавтра он вообще уедет.
Мы будем обниматься на бульваре.
А если нет - своих законных "восемь"
Я без труда найду в соседнем баре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348869
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Не спится.
Мне от чего-то не спится.
Мерзко и слякотно.
Ночь. Дождь.
Ты просто намокла, птица.
Руки в холодных каплях
От этой бессонницы.
Ему плохо там.
Мне здесь судомится.
Зависимость. Видимость.
Окукливание карандаша фразами.
Не всё сразу.
Не всё потом.
Ночь. Дождь.
Какой к черту сон
Если он не идет впрок.
Смыслы непостижимы.
Ритмы сбоят. Зажимы.
Плохо. Рвет.
Он не уснёт. Я не смогу.
Он слушает чью-то мелодию.
Я слушаю тишину.
Роковое стечение. Невезение.
Все двояко.
Бездонно вздохну.
Все. Будто сплю.
Так затихну, что стоит встряхнуть,
Удостовериться - шевелиться
Птица. И пуповина наша светится.
Все перемелется. Спи.
Все переменится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354054
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2012
А стрелял – не думал, сколько крови выльет,
Сколько струн порвется от протяжных нот…
Только бы навылет, только бы навылет!..
Выйдет под лопаткой – значит заживет…
Если же застрянет - загниет, отравит,
Подогнет колени, раскалит виски…
Не промоют ливни, не залечат травы,
Никогда не станут облака близки…
Капсулу литую заряжая пылью,
Приставлял, не целясь, к правому плечу…
Только бы навылет, только бы навылет...
Вечно с этой болью –
Не хочу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353861
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Я не люблю двіжувати в великих компаніях
мої партнери по страху перетворились в в’єтнамців
але мені на це байдуже
адже я народжений в січні,
зимовим холодом
це тому напевно моїми венами тече лід а не звичайна кров
це тому я напевно буду сивіти швидше за батька
швидше за президента
швидше за засновника ісламу
це тому напевно мені захочеться вирізати половину людства,
що двіжує на фестивалях
це тому напевно я відчуваю й надалі відчуватиму порожнечі
цього життя
які неможливо залити любов’ю.
і всі люди для мене загорнені в шкіряні вітрини
і всі заводи охоплені полум’ям революції
і всі проститутки заарештовані українськими жандармами
для мене
все байдуже,
життя пройобане
і кожен день як витвір художника
якого зарізали мачете
і вкинули його душу мені у голову.
І ці зими холодні як руки твої чи чиїсь чужі
Залишаться теплими всередині мене.
бо ці друзі усі твої чи мої це всього лиш
на всього списаний папір,
пройдений етап.
Я створений для пустот
і літати мені буде не боляче
як і завше падати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353823
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Ярко-синие тонкие вены
На запястьях так чётко видны.
Я увижу тебя и сквозь стены,
Сквозь любые границы страны.
Твой почти ещё детский запах,
Как ни странно,уместен вполне...
Эх,тебе бы работать в гестапо,
А не нервы выматывать мне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210350
дата надходження 11.09.2010
дата закладки 29.07.2012
(Бейти та рубайят)
* * *
Забувши гіркоту марнотного життя,
Спокійно споглядаючи цей тлін до забуття
І осягнувши, що майбутнє – прах…
Живі ми – так хвала тобі, Аллах!
* * *
Наш світ – то глек марноти і брехні.
Життя з туману йде й проходить в самоті,
І будні сірі краплями мов ртуть…
Та є і радісні сторінки - Хайяма рубайяти квітами ростуть!
* * *
Хто для скорботи двері відчинив
Тому життя – пустеля хоч і повна див.
Хто радість віднайшов в простих речах
Тому життя яскраве дарував Аллах!
* * *
Нехай весь світ нудьга і Батьківщина – рідна чужина
Від смутку я далекий доки келих є вина:
Я радість віднайду в миттєвостях щоденних -
Ковток вина, краса коханки – й де вона, журба?
* * *
Весняні квіти, подих вітру,
Крапельки дощу і лісова луна -
Все, все мені будило спогад про коханку
Яка, на жаль, пішла у небуття…
* * *
Нехай обірве вітер білий цвіт,
Нехай весни минає швидко міт
В душі залишаться пісні які співав нам квітень.
Нехай на п’ять хвилин – ми зачаруєм світ…
* * *
Весь світ – ніщо, даремні сподівання,
Зів’януть квіти мрій – залишиться страждання
Налий вина! У владі цього трунку
Забудемо життя химерні візерунки…
* * *
Удвох з самотністю пів світу обійшов
Наслухався віршів, і прози, і промов
Нехай страждань я відшукав не в міру
В горах я рай собі знайшов і віру…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329694
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 28.07.2012
Затримую дихання
тихіше, тихіше...
гладить волосся
полум'я місячне
дорога розтягує
нашу розлуку
ти там, а я тут
тихо, тихо...
НІ ЗВУКУ.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319818
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 28.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2012
не блукайте голодні під вікнами
не дуйте холодом в спину
а лізьте крізь темні завіси
до мене в сю тиху годину
спати пора уміс мирно
очі склепати в серпанку
йдіть же до мне хороші
будемо разом до ранку
будемо ніби подружки
в одному і тому місці
йдіть же до мене у ліжко
Сни мої майже чисті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345668
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 28.07.2012
Ты любила играть с обезумевшим миром в прятки,
Загорать, улыбаться, плести и носить венок,
И летать на метле, и, скрывая свои повадки,
Ловко прятать ее в темноту между тонких ног.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160841
дата надходження 13.12.2009
дата закладки 28.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2012
Я твiй янгол ,чи може я вiдьма,
Що злiтає у вирiї в нiч ?
Чи я сонце, що жарить опiвднi-
РозкалЕне, гаряче, мов пiч ?
Cнiг на голову та з заметiллю,
(цих питань намотався клубок),
Чи дитина, що грається з тінню,
Чи немiряних мрiй пастушок ?
Прийде час, твоє серце пiзнає,
Ким би я у життi не була.
Не помилиться той, хто кохає,
Бо кохання дарує дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206949
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 28.07.2012
Закрой наконец эту дверь
Вечный Сквозняк
Мы поэтому так долго болеем
Хэй, парень, ты опять уходишь не так
Мы с тобой
Ни капли не верим
В то, что кому-то бывает тепло после секса
В то, что Есенин повесился
В то, что женщинам надо участвовать в выборах
А Нил Армстронг гулял по Морю Спокойствия
Мы так похожи
На самом деле
Всё
Ветра полетели
И полощат по коже
Хлыстами
Если и будет, то точно не с нами...
Хэй, парень, лучше бы ты
Был
И какое то электричество вроде божьей искры внутри
Иначе придется признать
Что это трещат не разряды а рвется по швам
Мой прозрачный шар
В котором дует неизвестно откуда
Развяжи мне глаза
На минуту
И руки
Там же – Вечная Жизнь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328299
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 28.07.2012
Ти завжди одягала темне.
Чи це темне тебе носило?
І руками згрібала землю
І дурман у туман косила.
Перерізувала стеблини,
Перев"язувала зап"ястя.
І очима під колір глини
Чарувала комусь на щастя.
Волочила додому втому,
А на вулиці буревієм
Позривало усі кордони,
Та по іншому ти не вмієш.
Ти просила для себе тиші.
ПрислухАлася - не збулося.
Ти до Бога сьогодні ближче,
Але може лише здалося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353501
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
вслед за морем во льдах я стала ценить тишину
упиваясь морозом из сложенных лодкой ладоней
и упрямо ко дну в свою черную глубину опускаюсь
любуясь огнем своей преисподней
демон светлый поющий лишь тем кто расслышать сумел
моим правым плечом завладел и думал навеки
я наивно считала себя потоком воды
но его поглотили холодные хищные реки
те что морю несут устрашающую глубину
и высокими льдами рисуют прозрачный прибой
демон светлый замолк
он взлетел
вспомнил синь высоты
до весны он — не мой
он - немой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353391
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
машины резко сигналят проклятья
в разбухшую февральскую морду
оттепель
пробка
будто в кармане пальто плотный бумажный ком
мешают
мысли о нем
и моё серебро на синем
красиво
только помнить запрещено
что
весна струится
если я не его частица
то все равно
кто
и где
северные олени танцуют весне
уши мои заполнены
шумом шаманских бубнов
полярное утро
задыхаясь
рвутся колокольчики
шорохом ветра
стуком ладоней по голой груди
в этом холоде
в этой грязи
среди людей Земли
широко раскрываю глаза
в них смотри
машины резко сигналят проклятья
лопнули бубны
утро
хмурые пешеходы танцуют весне
если я не его частица
то все равно
кто
и где
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323679
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 27.07.2012
ОНА:
Он всё перепутал. Он думал, что любил ее, а на самом деле продолжал любить тех, кто был до нее. Продолжал им не верить. Продолжал болеть ими, их изменами, предательствами и разочарованиями.
Она все перепутала. Она думала, что их чувства с чистого листа, что их любовь — шанс изменить действительность, и не подозревала, что заданный давным-давно алгоритм с фатальной ошибкой в каждой строчке продолжает работать.
От него к ней тянулись сотни прочных нитей из искусственного волокна. От каждого пальца, от губ, глаз, волос, сердец... Иногда они утолщались до канатов, иногда истончались до волоса, но они были.
Кто бы на их месте смог удержаться и одним махом не покончить со всем этим нитяным бедламом?
Путы следует рвать. Так они думали. Так они поступили……оставленные без присмотра куклы.
Беспечный кукловод просто вышел покурить.
Бог курит?
ОН:
бог не курит
бесконечности не хватит чтобы примерить к себе все бесконечные варианты и он не собирался никого тянуть за причудливо переплётшиеся нити давно забыв о своём эксперименте
она всё перепутала
она думала что любит его но на самом она просто спасалась от скуки с его помощью пока не нашла другие способы
он всё перепутал
он думал что что нашёл баг в монолитной сети эксперимента но это оказался просто немного необычный смысл у во фразе if x>=y then
кто знает как было бы если бы бог курил?
ОНА:
Во время перекуров всех тянет на поговорить, даже Бога.
И если бы он курил, он бы объяснил куклам что Он есть, и рассказал бы почему Его называют Любовь.
И посоветовал бы как распутывать ниточки, чтобы не рвать их
и, возможно, раздобрившись, научил бы кукол мечтать.
ОН:
помечтай
а потом реально взвесь шансы что так и случится
ОНА:
Их, шансов, могло было быть в два раза больше...
Если бы Бог курил.
[заявить о нарушении авторских прав]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353380
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
ми заслабкі аби жити вічно
тому вічність наказує вбити себе
навіть не питаючи
готовий ти до цього чи ні
або просто робить це сама
|з часом|
а ти ладен боротись
не погоджуючись
з безапеляційним вердиктом
винесеним власною свідомістю
чи з невиліковним діагнозом
згідно з яким тобі лишилось
недовго
|чекати|
ти марно намагаєшся витягти ножа
безнадії та відчаю
встромленого у груди твоєю ж рукою
лезо якого час від часу доходить до самого серця
та не вбиває
а лише заставляє страждати
викликаючи неспинну внутрішню кровотечу
вчорашніх спогадів
досить свіжих аби ще довго не зникати
з поверхні твоєї самотності
і досить сильних аби нічого не залишати після себе
лише нестерпний біль
від думок
про кожну хвилину
якої не повинно бути
але
вона
настає
про кожний ковток
гидкого
чистого
повітря
яке так важко проходить
крізь відкриті нічному небу в закритих вікнах
виснажені ножем груди
що врешті застрягає
в спустошених сигаретним димом
легенях
тож ти більше не можеш стримувати сльози
безпорадності і відпускаєш..
разом з ножем
на вирваний |з дерева майбутніх некрологів|
листок паперу
голосно падають краплі крові
спогадів що колись належали
двом.
*фонова композиція –
Dark Sanctuary «Les Mémoires Blessées»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353364
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012