Краны… Трубы… Города…
Керамзит… Цемент… Песок…
Мастер смотрит свысока…
Час восьмой… Гудит гудок…
Трассы… Улицы… Вокзал…
Светофоры… Перекрёсток…
Едут Ары на базар…
Центробежье девяностых…
Красный… Жёлтый… Ну – давай
На зелёный разгоняйся!
Двадцать первый век… Трамвай…
Ужин… Вечер… Раздевайся…
29. 10. 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811788
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018
Це дурне відчуття,
Наче щось не так.
І ніби все в тебе є:
Друзі, сім"я, універ, бурхливе життя...
А все-таки чогось брак.
На душі дуже виразно
Кігтями шкрябають кішки.
Алкоголь не допомагає.
А хоча...Може, трішки.
Ти, забувши про душу,
Вже хочеш чогось тілесного.
Серце б"ється, мов Тайсон грушу.
Емоційне піднесення - за́вжди чудесно.
Ніч з незнайомцем? Ні, дякую.
Краще сама, і додому пішки.
Він точно буде не в захваті
Від душі, де шребуться кішки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421515
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 06.05.2013
«Твій син повернеться додому,
а дому нема…»
(Володимир Цибулько)
А насправді весна. Зрозумій.
Твоє замкнене коло Спінози
Через сірість ґотичних надій
Через спроби злетіти у небо
Таке ж сіре як місто.
Ні, як туман – сіро-біле.
Ти тікаєш від сірих людей
В сіре небо. Твій світ
Кольору миші. Недарма
Тобі
Так до вподоби коти.
А насправді весна…
Руки грієш на вогнищі міста
Кожний вогник вікна
Вуглинкою димної варти
З космосу хтось
Думає нишком – вогонь.
Він не знає, що згасло
У мокрому місті усе –
Навіть серця.
Шкода, що смерті немає –
Я б залюбки полетів
У вічне ніщо.
Та судилося знову вертатись
У Всесвіт асфальту і кави –
Сірим котом, жовтим метеликом,
Білкою чи ескімосом, поетом чи круком.
Навіть віра моя охолола.
А нині весна!
Казку Платона читаю шпакам.
Сон мій Лукрецієм сивим
У мрії папуги.
А за вікном – все той же туман.
І люди все ті ж.
Добре, що кіт муркотів
Тихо на вухо:
«Нині весна…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414568
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 12.04.2013
Нема любові і кохання,
Немає сліз, нема страждання,
Нема l'amour toujour, love story
І, мовби птах, я на просторі.
Сама зустріну теплий вечір,
Накину светр собі на плечі,
Піду туди, куди захочу
І закричу, і прошепочу…
Куплю сама собі я кави,
На пари гляну я лукаво,
Вони радіють обидвоє,
А я одна, сама з собою.
Ніхто не пише опівночі,
Віч-на-віч не погляне в очі
І не чекає десь з вокзалу.
А знаєш… це мене дістало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408566
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Я устала дышать этим воздухом
Балансируя на краю пропасти,
Задыхаясь захвачена омутом
Своего страха и одиночества.
Я хотела бы вернуть прошлое,
Где смогла бы я измениться
И свершить все-то невозможное,
Что со мной уже не случиться.
Я устала выбирать тот путь
Где судьбою проложен маршрут
Мне бы только найти, где свернуть
Мне бы только найти свой приют!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391562
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 18.01.2013