Сьогодні в нас святковий день.
День незалежності сьогодні,
Та обездолені й голодні,
Не чують радісних пісень.
Бо сім десятків літ вели.
Казали - Рай не за горами.
Ми з лозунгами, прапорами,
Немов зачумлені ішли.
Вели до комунізму нас
Не мрія і не власна воля,
Канчук, налигач і сваволя
Та фатум, у проклятий час.
Ми вірили поводирям,
Бо недовірливих чекали
Склепіння соловецьких ям,
Тортури та лісоповали.
І знову нас кудись ведуть.
Та от куди, якби ж дізнатись?
На що тепер нам сподіватись.
Яку ж тепер торуєм путь?
Прийшла уже нова пора.
Тепер ми "вільні й незалежні"
Наївно думали належне,
Прийде й до нашого двора.
Та ні, навколо пустодзвін.
Чи ми сліпі мов кошенята,
Голодні у холодній хаті,
Не бачимо тих перемін?
Жирують ворони й круки.
Між ними війни та розбірки,
І соромно від того й гірко,
А дні складаються в роки.
Ні! Всі ці роки ми не йдем!
На місці топчемось уперто,
І треба визнати відверто –
Ганьба нам, що ми так живем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276310
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 31.08.2012
Колись
Через років десять
Чи, може, п*ятнадцять
Ми зустрінемось
На одній із авто/радіо/атомних станцій.
Ти скажеш: "Як справи?"
Не в праві додати "кохана",
Не в праві зробити щось більше -
Взяти за руку, підІйти ближче,
Вкотре стати причиною вІршів...
Банальне "як справи?" -
Здавалося б, мало.
Та вміщено в них більше в стократ,
Ніж у відвертих інтимних речах.
Розгублений погляд...
"Все добре, бувай! Я поспішаю
До мами, на чай"
"До мами? Біжи..." і ненароком
Ти стежиш за тим, як зникаю за рогом.
А тОму літ десять,
Чи, може, п*ятнадцять
Сміливо так грали ми ролі коханців.
Це був один із секретів,
Прихованих цими
Станціями.́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315161
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 31.08.2012
Кав*ярня. Квапливо кульгає карлик, каверзно кепкуючи з керівництва, "кидаючи" крутих клієнтів. Красені у костюмах з кокетливими колежанками у кольє келих за келихом ковтають каберне/кагор, кусають криві крихкі круасани/канапе, "клюючи" на каверзи коротуна. Колоритний контингент купує і купує каву/какао/капучино у кольорових кавничках.
Коло комину крихітна компанія коханців. Каламбурист - кароокий кавалер какофонії. Каверзник з кадиком купив коханій коване ковалем коштовне колечко з камінцем. Кумедно кавчить, компонуючи компліменти. Кофеїнова компаньйонша казиться. Каблучка - кровопивця; кайдани ката; каземат Кобзаря; кризова кіптява. Кого кликати, кому кричати? Кинутися на колію? Колючий коматозний казус! Кабала!*
Крім кав*ярні крутиться космос комбінацій:
Кондуктор кричить: "Компостуйте квитки!";
Кодло у кабаре куштує кокаїн;
Композитори критикують калічені до крові композиції конкурентів;
Кремезний круглолиций кавказець кричить за кварталом: "Красавіца! Купляй кавуни! Класний!";
Кабінетами ковзає консьєржка, контролюючи коронацію кумирів;
Кореспонденти коментують красномовство корупції;
Кульгавий китаєць кумедно кривляє каратистів;
Картяри кидають карти та кості у казино;
Королева крокету капризує у країні казок - казнить кавалеристів.**
Кожен квапиться казна-куди, компрометуючи катастрофу кохання.
Кінець.
* кабала - довічна залежність
** Червона Королева з твору Л. Керола "Аліса в країні див"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318708
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 31.08.2012