Так магічно
лягає спочити
земля
лиш тоді,
коли вересень
поряд
розправляє
свої золоті
рукава,
а з-під них
просіває хтось
зорі...
Привигадлий птах
розказав -
то вона
своє сито
носитиме
доти,
як три місяці
геть пролетять,
а зима
стане подихом
мрій
чи свободи.
Оживає
один
від приходу її,
від
засніжених зір,
листопаду.
Інший
серцем углиб -
меланхолій потік!
...Мені
осінь болить...
Без обману...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362285
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Твої вії
зі смаком ванілі,
мов попарно
метеликів змах.
Я тримаю
Тебе у руках
біля мрій,
що засніжено білі.
Поцілую
крізь дзвін заборон,
і як завше
любитиму більше...
Твій зіничний
натомлений сон
стерегтиму,
скраєчку підсівши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361621
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Не вірю я у правду крику.
В мовчанні істина сама,
як безпритульная каліка
і непомітна, і сумна.
Крізь галасливу огорожу
різких словесних мідних труб
душа моя кричати може
лиш шепотінням спраглих губ.
А у божественнім притулку
родиться правда, як весна -
не слід кричати, щоб почули,
у тиші й тиша голосна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357674
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 02.09.2012