твої терпко-гарячі пальці
ростили крила на моїй спині.
мов полотно, розітнули на п"яльці
все щастя, що жило в мені.
а ти поїв мене солодом ніжним
і він все біг-розтікався в мені.
нас їла постіль вночі білосніжна
в палкій і пристрасній метушні.
я мітки ставила в тебе на тілі,
а стіни глухли від стуку сердець.
як від такого вогню не зітліли?
цілунки й руки. Обійми. Рум"янець.
так важко дихати в тебе в обіймах
від насолоди й твоїх почуттів.
поки ми розчиняємось, десь кінчаються війни
все зроблю, лише б ти захотів.
твої терпко-гарячі пальці.
твої ніжно-солодкі губи.
полотном розіп"яли на п"яльці
й помережали солодом згуби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496812
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 29.05.2014
Давай ми будем рідко зустрічатись?
І жити безнадійно десь далеко.
По-справжньому листами спілкуватись,
щоб в кожному із них читалась спека.
Давай, будеш за мною сумувати?
І бачити ві сні. (Хочеш-роздіту?)
На відстані ти будеш так кохати..
До лихорадки, ніби від бронхіту.
А раз у вічність, я тебе зустріну.
Не сміють коли будні заважати
подряпати до болю тобі спину,
цілунками низькими убивати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366965
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 08.10.2012
що нас, людство, єднає?
довіра? (про це вже мовчи..)
ми-це ми, лиш тоді, як немає
нікого. вночі.
ми обличчя ховаєм
за безліч фальшивих прикрас.
чи ж так тяжко навзаєм
всміхнутись до кого? хоч раз..
що ж таки нас єднає?
добро? територія? чи...
незнайомий в метро засинає
тобі на плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362321
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 03.10.2012
Бути щасливим - протизаконно.
Хто ми? Куди потрапили?
Людство впадає в кому
(тільки б не в крапку)
Ліпимо з ботоксу, латексу і силікону
і покидаємось злими
(Всевишній ліпив із глини)
...моє волосся сьогодні відьомсько-руде,
в мене над ліжком висить Джонні Депп
(в бабці у хаті висіли ікони)
...знову невиспані очі червоні,
бреше з екрану черговий нардеп.
...смішно тут, правда, Джонні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367427
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 01.10.2012
Нова релігія інтернет і акаунт фейсбук.
А сутінки, захід, кому це потрібно?
Тепер смс-ки приємніший звук,
А слухати птаха для них жалюгідно...
Адже він не прочитає хіп-хоп.
Голос трави - інший голос.
Плюють на традиції діда.
Танцюючи золотий топчуть колос.
Вічні он-лайни ознака їх літа.
Це вже не життя – сурогатство.
Стосунки лиш з першої спроби.
Любов - одна ніч і все досить...
Вимирають людей чисті породи.
Душа ж почуттів слізно просить.
Хіба у порно знайдеш старанність.
Чуття-поверхневість, любов паблік-лайфу.
«Кохаю назавжди» секунди триває.
Пусті балачки чомусь так їм по кайфу.
У тисячах «люблю» їхня щирість згорає.
Непристрасті, обману їх повні обійми.
Примат чи людина? обирай свою роль!
Життя? Існування? Твоє лиш бажання.
Сім’янин чи лицемірного стада король?
А смак справжнього відчував ти кохання?
Живи, а не існуй лиш у статусах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367135
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Будівничим Вавилонської вежі присвячую. Щиро.
Святкуючи день будівельника
(Бо всі ми будуємо храм
Душі своєї розхристаної -
А хто не мурує храм
Той будує нужник)
Думав про Борхеса
Та Папу Інокентія Тринадцятого.
Ношу цеглини
У мішку дірявому
На пагорб що нагадує
Лисину черепа.
А за мною коти чорні
Зграями.
А за ними гепарди
Сумні та зажурені.
А слідом китайці юрбами
З портретом Конфуція.
Чи то мур і собі збудувати
Великий та довгий –
З каменю тесаного?
Може тоді
У душу плювати не будуть
Різні покидьки.
(Світлина з мережі)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363996
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 25.09.2012