Не рви для мене квіти у саду,
Не рви для мене квіти в чистім полі.
Хай ранком на них роси упадуть,
Хай з ними теплий вітер поговорить.
Хай їм зрадіє не одна бджола,
Чи хай милують око перехожим,
Щоб кожна з них природньо відцвіла,
А вітерець би потім їх розмножив.
Хай краще ними снідає коза,
Чи зварить зілля добра чарівниця.
У світі й без того не мало зла,
Заради примхи рвати - не годиться!
Не рви квіток, нехай собі цвітуть,
Промінням сонця лагідним зігріті.
Прошу тебе, ніколи не забудь:
Не тішать моє серце мертві квіти.
21.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461979
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Я знаю, яку музику слухатимуть у дитинстві мої діти. Це робить мене щасливою.
Я не прошу висилати мені квітів, можна обійтися колючками у конверті.
Вони довговічніші, їх не треба ставити у воду, правда ж?
Я знаю, що тобі сняться вночі утоплені дівчата. Ти з ними п’єш віскі, правда?
Правда, тому ти ненавидиш віскі, тому ти такий втомлений, але щасливий, вранці?
Найінтимнішим актом можна вважати письмо, найстрашнішим – зґвалтування словесне.
Ви мовчите уночі з потерчатами?
Я знаю, яку музику слухатимуть у дитинстві мої діти. Це робить мене щасливою.
Не знаю, чи це будуть наші діти, чи наважуся я ділити їх іще з кимось.
Не знаю, скільки їх буде або ж їхніх імен.
Я чую ту музику. Вона робить мене щасливою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433928
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 15.10.2013
Вже не сама, але і не з тобою,
Знайшла щось краще та тепліше пустоти,
Знайшла щось дивне між тобою і собою.
А чи знайшов між нами щось і ти?
Я вже навчилася не думати про Тебе,
Але щодня ту згадую весну.
Сьогодні дивно: неспокійне небо.
Вже перша ночі, знову не засну.
Де ти блукаєш, вже давно не знаю,
Що із тобою, з ким ти, як живеш.
Вже все, здається. Поступово забуваю.
Та тільки серцю Нас забути не даєш.
Знов зустрічаєшся мені дорогою додому,
Так в очі заглядаєш… не дивись!..
Ще нещодавно листя падало додолу,
Ще нещодавно так благала: 'повернись'...
Тепер вже й суму не залишилося наче
Якщо спитаєш. Але краще і не треба…
Сумую я, та інколи ще плачу,
Але тобі то знати вже нема й потреби...
27 апреля 2011
Copyright © Оля Тигра 2012 Все права защищены
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379860
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Я б стала твоєю,якби тільки вміла кохати,
дивитись у очі й бачити там океан,
вночі щось тихенько на вушко співати
та вмію лише напускати туман....
Я знаю лише як це важко страждати,
щодня прокидатись в глухій пустоті,
шукати якісь трагічні цитати
та гнати метеликів у животі....
Навчив би кохати,я стала б твоєю
напевно щасливою знову була,
а поки доводиться бути змією
нема почуттів-не буде кіна..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379879
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Потрібен ти мені чи ні?
Та, власне, і не в тому справа.
Але тобою марю уві сні,
хоча, можливо, і не маю права.
Чи подаруєш щастя потайне?
Бо лише хочу, щоб душа співала.
Та чи кохаєш справді?Чи мене?
Скажи:"Моя!". Поклич мене:"Кохана!.."
Потрібна я тобі чи ні?
Залишимо питання риторичним.
Прошу лише: приходь у мої сни!
Хоча б тепер! Все інше - геть не вічне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365038
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Нас врятує двадцять восьмий трамвай,
Що прямує по нашім маршруту,
Від нічних перемог і зізнань,
Від чужих помилок і спокути...
Нас врятує сімнадцятий рейс,
На який по життю я спізнився,
Що додому під стукоти рельс,
Я вертавсь і в дорозі молився...
Нас врятує попутне таксі,
Від романтик дощу у дорозі,
Старий паб, де збирались усі,
Коли друг наш стояв на порозі...
Нас врятує миттєвість весни,
Позолочені осені риси,
Неопізнанне літо краси,
Відчайдушні зимові туристи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358887
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 15.09.2012
Чи знаєш, як плаче прийомна дитина,
Коли йде назад в інтернат?
Чи знаєш, як плаче мати за сином,
Якщо не вернути назад?
Чи знаєш, як плаче птаха за морем,
Коли помирає в польоті?
Чи знаєш, як плачуть Бескидські гори,
За братом, що вмер на флоті?
Чи знаєш, як плаче твоя весна,
Проводжаючи своє небо?
Чи знаєш, як плаче мама сама,
Коли вона тобі більше не треба?
Чи знаєш, як плаче в куточку син,
Чужим покараний словом?
Чи знаєш, як плаче в відсутності сил
Терпіти коханий відмову?
Чи знаєш, як плаче моє імя,
За теплим твоїм волоссям?
Чи знаєш, як плаче чуже немовля,
Що вижить йому вдалося?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363929
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Занадто задощила непогода,
І прохолода обіймала ліжко,
Я вийняла пухнасту із комоду,
М‘якеньку ковдру, наче шерсть у кішки…
Відразу попливла в чарівні мрії,
Пірнала у думки, неначе в хвилі,
Тремтливо прикривали очі вії,
Вуста всміхались ніжно-полохливі…
Полинула над світом феєричним,
Збирала зорі в небі мов перлини,
Все виглядало дивно і незвично,
А хмари були схожі на космини…
Душа моя співала колискову,
Враз засинало міцно все довкола,
А місяць в небі сяяв, як підкова,
І я була щаслива, як ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361351
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Сьогодні в мене будуть друзі-гості,
Їм обіцяла креативний борщик,
Спочатку відварю свинячі кості,
І проціджу бульйон в окремий горщик…
А потім спасерую на пательні
Цибулю, бурячок, морквину,
Перемішаю в горщику ретельно,
І нашинкую дрібно капустину…
Заллю всі овочі смачним бульйоном,
Додам томатний сік, сухі приправи,
Крім цього трохи білих шампіньйонів,
В кінці квасолю і пахучі трави…
А в миску зелень покладу й сметанку,
І кілька дольок часнику в додачу,
Наріжу тонко на скибки буханку -
Нехай сьогодні друзям буде смачно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362587
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 10.09.2012
О_сінній день дарує прохолоду,
С_умує він у кронах верболозу,
І вітер каламутить в річці воду.
Н_а небі хмари в стадії наркозу
Н_ірванять в небесах в осінню днину,
І журавлі у теплий вирій линуть -
Й_ому співають пісню журавлину…
Б_езмежна ніч мантрує в небі хмари,
Л_іниво позіхає місяць сонний,
Ю_рбою вибігають незабаром
З_ірки, що тихо спали на осонні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362829
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Піклуйся про мене, будь ласка,
заварюй мені теплий чай,
моя та, що в квіточки, чашка,
собі будь-яку вибирай.
Давай поміняєм шпалери,
цей колір тісним є для стін,
залиш свої гарні манери.
Ми ж зараз один-на-один.
Прошу тебе тільки-всміхнися,
бо в серці моєму гроза.
А хочеш, до завтра залишся?
Для чого тобі йти назад?
**********************
Навулиці мокро і темно
того повечір’я було.
Прохання мої всі даремні-
пішов. І забрав все тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363230
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Тебе кохав я поки не пізнав
Твій образ малював, як образ ідеалу
З тобою бути лиш на світі я бажав
Це є моя історія роману
Мене нічого більш не хвилювало
Як де ти є? І з ким проводиш час?
Мені завжди було тебе замало
Мені завжди було замало нас!
Та й справа не в тобі
Тебе вже не змінити
Як не змінити погляди життя
Душа тебе продовжує любити
Те вигадане молоде дівча...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363229
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Як не хотів би я про неї не писати,
Мабуть така романтика душа.
Що кожне слово про любов повинне стати,
Щоб в кожному рядку вона була.
Ота любов котру я не ціную,
Я не терплю її,нічого в ній нема.
Те почуття котре в душі керує,
То лиш емоції,прив'язаність пуста.
Ця насолода,кращий з всіх наркотик,
І розчинившись в ньому я живу.
Від теплоти сердець,що стали одним цілим,
Я проти течії непомічаючи пливу.
Метелики у холоді вмирають,
Смак поцілунків лишиться завжди.
Зникає тихо,відчуття зникає,
І я не знаю куди далі йти.
Мені здається я не розумію,
Шукаю днями відповідь у ній.
Розбите в ціле склавши,
Я вірю їй...я знову вірю їй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363206
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Куди пішло моє натхнення?
Мабуть, блукає десь полями…
Закайдувавши одкровення,
Снує далеко десь над нами.
За що втекло з моїх думок?
А під пером слова завмерли…
Мабуть, десь рве сумних квіток,
Бо всі фантазії померли…
О Музо, де блукаєш ти?
Куди ведеш мене німою?
Куди без тебе мені йти?
До краю? Там, боюсь, не встою…
Куди втекло моє натхнення?
Мабуть, шукає десь лісами
Моє сумлінне одкровення,
І сипле гнівом та квітками…
Під шум прибою засинає
Безсила Муза, безталанна,
Під шепіт хвиль тихесенько згасає
Яскрава іскорка мого бажання…
Її так ніжно вітер колисає,
Пташки виконують пісень.
Так тихо й ніжно душу покидає,
Іде туди, де сходить день.
Так сумно й пусто без ідей,
Буденна сірь стягнула серце.
Натхнення десь блукає між людей.
Комусь далекому й чужому усміхнеться….
О, Музо, де блукаєш ти?
Куди босоніж, ще й зимою?
Куди без тебе мені йти?
До краю? Там, боюсь, не встою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363029
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
In the deathcar, we're alive...(С)
Мені снилось: дорога нагору,
мені снилась дорога згори...
Десь позаду одвічні докори -
у минуле я двері закрив:
я іду по безкрайньому полю
без пісень, без молитв і розмов...
Я не звик нарікати на долю,
як би там не було...
Чорний ангел зі мною прощався,
Білий ангел мене зустрічав.
Я забув про минулі нещастя,
про тривоги свої не згадав,
більш не думав про страхи і болі,
промовчав про пережите зло...
Я не звик нарікати на долю,
як би там не було...
В небесах по мені дзвонять дзвони:
десь ключник вже шукає ключа.
Стало прісним ще вчора солоне,
у пітьмі догоряє свіча...
Мною зіграні всі мої ролі,
по задвірках життя перейшло...
Я не звик нарікати на долю,
як би там не було...
Та мене розбудило любов'ю
рідних рук твоїх ніжне тепло.
Я не звик нарікати на долю,
як би там не було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363001
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 08.09.2012
Котився вечір над землею,
Горів, палав в небі зорею,
А ми були ще молоді.
І нам з тобою в синій вечір
Упало яблуко на плечі
В тому саду із наших мрій.
Світилися ранкові роси,
Ти заплітав русяві коси.
Вплітав в них ранішню зорю.
Трояндою палали губи,
Ти цілував їх, ти голубив
І ми горіли без вогню.
Минуло все. Лишилась тиша.
Лиш вітер згадкою колише.
В тому саду із наших мрій.
Упало яблуко у трави
Червоним полум’ям заграви –
Тривожити його не смій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362969
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 08.09.2012
Коли сміється дощ на вікнах
Лихим сарказмом тихих слів,
Коли важкі краплина в квітах
Не випускають з моря снів,
Здається, ніби все скінчилось –
Назад немає вороття;
“Ніщо” від “всього” залишилось –
Ми викинули “нас” в сміття.
Уже не буде спільних ранків,
Не буде крихітних ночей,
Не будуть сонячні уламки
Світити із твоїх очей.
Ми залишились тільки двоє,
Проте – не разом, не сім’я.
Я вже не хочу жить з тобою,
І ти вже кажеш: “Не моя”!
Не розумію, як так сталось,
Що ми з тобою розійшлись,
Що так багато поламалось,
Де будували ми колись.
Тепер у кожного дорога –
Своя, широка, не легка.
Та не обійме вже нікого
Моя зневірена рука.
Ми розлучились, бо так краще
Здавалось буде нам обом.
Наш шлюб нам видався пропащим,
Ми вирішили все разом.
Чому ж тепер нам так погано,
Чому не можем далі жить?
І не загоюються рани,
А серце плаче і болить.
А дощ сміється з мого болю
І тиче носом в наш провал.
Хотіли вирватись на волю,
А помилились. І фінал.
24 серпня 2007 року Яна Самчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362992
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 08.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2012