У хатинці під їжастою стріхою,
Тій, що поруч із кривою вербою,
Переповнене любов'ю і втіхою,
Колихало мале Лишенько Лихо
І молило йому доброї долі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734599
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 23.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2012
Здесь обитель свою ищет полу-лукавый старик,
Где-то в прошлом, возможно, скакавший на белом коне,
И писавший стихи, заключавший шальные пари,
Говоривший о долге, себе, и французком, невкусном вине.
Он, наверно, тогда ещё, верил в обещанный рай,
И погибнуть планировал в пасти дракона, в бою.
Но глотает его, не дракон, а скрипучий трамвай.
И становится зябко в сомнительном этом раю.
Город дышит тоской, от тоски проходящих людей.
И становится больно, а рыцарю, больно вдвойне.
Всё. Трамвай уезжает. Старик, возвращаться не смей!
Хоть когда-то, возможно, скакал здесь на белом коне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350895
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 28.08.2012
1.
Осязать глазами, как щупом – внутрь
Поиграем в боль, поболим в игру
Предавать меня – твой извечный крест
Заметать мой след – твой любимый жест
Правой сжал до бели рукоять кнута
Не хлестнешь, боишься моего смешка
Прохрипишь «уйди» скомкав нервный рот
Роешь выход вглубь, позабыл где вход
Рвешь зубами корни седых осин
Сам себя холодной землей крестил
И бессильно воешь как в яме лис
Я прощаю. Знай. Но суглинок грызть
Все равно придется, на откуп мне
За твою любовь к ледяной воде
2.
Вдребезги тонкий графин
Крошка - лед со стеклом
-Чем ты порезался? Мерзлой водой?
-Тобой
3.
Донная тварь впилась в грудь.
Всё.
Всё.
Забудь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357625
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 28.08.2012
(Хайбун*)
* * *
Один мій хороший знайомий, втомившись від політичних інтриг та суспільної діяльності, купив собі хатинку в горах поблизу села Осмолода і оселившись там, став складати вірші у стилі «Вітер і потік». Він вирішив решту свого життя присвятити вдосконаленню свого поетичного мистецтва, віддав перевагу тиші і спокою, залишив «пил міст» та шум людської юрби. Я знав його як майстра каліграфії і неперевершеного коментатора віршів Оно-но Коматі. Я відвідав його хатинку цієї осені коли повітря було особливо прозорим, а листя на деревах тільки почало облітати. Ми довго розмовляли про творчість Кавахігасі Хекігодо, пили чай, споглядаючи стару столітню смереку на подвір’ї, милувались осіннім вечором та загравою. На прощання я склав йому в подарунок ось таке танка:
Осінній вечір
Тільки він нам повідав
Суть слів таємних
Будди Аміди. Осінь
І вітер пронизливий…
* * *
Друг мого дитинства - Олександр Миколайович Кравченко в молодості пішов служити на річковий флот щоб слухати зачаровано плюскіт річкових хвиль. Він дослужився до капітана, водив вантажний корабель «Весняний туман» по Дніпру з Вишгорода до Ржищева, перевозячи пісок, щебінь та інші будівельні матеріали. Одного разу восени я відвідав його корабель коли він стояв на рейді біля гирла Десни серед жовтих сухих очеретів та тихої води. Ми милувались осіннім туманом, споглядали верболози берега, пили чай зі старовинного китайського порцелянового посуду епохи Сун зроблений майстром Чженом Лі. Потім розмовляли про вірші Танеди Сантока. Мій знайомив був тоді відомий як кращий знавець творчості цього поета серед усіх річкових капітанів Дніпра і міг цитувати на пам’ять цього хайдзіна годинами. Під час дружньої бесіди ми прийшли до висновку, що субкультура хіпі насправді далека від буддизму і її носії у своїй емоційності і неприйнятті буденності світу сього далекі від Серединного шляху. На прощання я попросив капітана скласти мені вірш і він, подивившись з сумом на осінню річкову воду, продекламував:
Осінній вітер!
Безтурботність поета
Поніс далеко…
Листя верби падають
На хвилі темні ріки…
* * *
Одного осіннього вечора я вирішив зайти з візитом до одного старого знайомого, який був хорошим знавцем літератури епохи Хейан та й був цікавим хайдзіном – його танка були відомі у певних колах знавців сучасної поезії. Крім того він був знавцем японської поезії епохи Мейдзі. Виявилось, що мій візит був дещо невчасним – він якраз збирався здійснити самогубство – якраз в той день помер президент Янукович і він, будучи його фанатичним прихильником, вирішив супроводжувати його у потойбічний світ. Довідавшись про це, я зажурився і сказав, що нікому тепер буде оцінити мої хокку і доведеться «розірвати струни кото», і говорити про поезію епохи Мейдзі мені не буде з ким. На останок ми вирішили цей вечір – останній для мого старого співбесідника - провести за бесідою про старовинну китайську поезію, цитували Ван Вея та Су Ші, потім перейшли до японської поезії часів Бусона. Потім повправлялись трохи у складанні ренга і прийшовши до висновку, що ренга має складатись тільки трьома поетами одночасно, спалили свої віршовані спроби. Завершили вечір хорошим чаєм сорту «Вушка дракона» з провінції Юнь-Нань. Розстаючись назавжди, я скромно відмовився бути асистентом у самогубстві мого знайомого зіславшись на необхідність редагувати поетичний збірник «Осінній туман». Знайомий з розумінням кивнув головою і посміхнувся. Я з жалем подумав про те, скільки людей цієї ночі покинуть добровільно світ йдучи у Велику Порожнечу супроводжувати покійного президента і попросив знайомого прочитати останнє танка, яке прийнято складати перед самогубством. Тоді він сказав:
Білі пелюстки
Квітів осінніх сумних
Несе течія.
Суха трава завмерла -
Скоро паморозь вкриє…
(Примітка: Хайбун - традиційна японська прозова мініатюра з вкрапленими в неї віршами танка та хокку. Хайбун пошеться згідно певних канонів.
Світлина автора.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329698
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Неначе знову я мала
Тягнусь на дерево за хрущом.
Ось і мама ще зовсім молода
Стоїть із сплетеним вінком.
А я кричу:Матусю рідна!
І ми йдемо стежкою в сад.
Вертаючись несемо відра,
В яких доспілий виноград.
Малою любила їсти я суниці,
Ходити босоніж по траві.
Пити холодну воду їз криниці,
Грати хованки і вище землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292346
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 17.02.2012
Лунику-лунику, дай-но тютюнику,
згорща у порошний плин…
Тьмяної пахощі, що приохочує,
ледве зашурхає млин…
Киснем ксамитовий,
вирійно-обраний,
трунком залужених рим…
Сичику-сичику,
каж-но обличенько,
бо ж не засвітлен звичай…
Вчи до утримання очі роздмухані,
конче-зіничий
волаю заграй…
Вийде золочене,
яром подивиться –
в попіл себе кожухай…
Час тобі, щуронько,
виблиском вмитая,
бджолами ситая,
виклич погойду ошляханих
зграй…
Ось воно, полум’я –
час неузгоджений…
Приязні – не зворотяй…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298195
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 07.12.2011
Зима холодить, немов м"ятний льодяник,
замети, замети, замети...
Не гріють медові слова і сердечковий пряник...
Я стверджую мить поєднання сніжинок
в замети, в замети, в замети...
Записує ніч таємниче хрумтіння стежинок...
На печі бубонить мій схвильований чайник,
він не любить незграбні замети,
які додають лиш нудьги й затинання...
Хрумотить учорашня дорога рівнянням
на замети, замети, замети,
які спантеличив любовним зізнанням...
Зима холодить , невдоволено піняться хмари,
заривається сонце в замети.
Ти наповнюєш серце полум"яним відваром...
...тихо, тихо ...затихнуть зими нуртування,
приголублять негоду замети,
менестрелі чудні намугикують знов колисання...
Тихо, тихо...цить, місяць на даху спить,
нам вітер читає мантри,
щоб вдалими видались мандри,
...тихо, тихо, цить...
січень вже майже спить...
(автор малюнку gala.vita )
26. 01. 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237005
дата надходження 26.01.2011
дата закладки 04.02.2011
Прозорість зосенілої води, а мутність синя...
А млин старий, не меле ані час, ані мукУ,
Лиш мУка наскрізь скиглить про провину,
За що покуту ми несем таку?
А жовтість ще фланеллю зігріва,
Той, ледь відчутний, дотик охололий, літа,
Жаги минулої на крильцях вмерлого жука,
І сонцю в позі лотоса прийшла пора сидіти.
Я так боюся люстр води, що бачили обличчя,
Того, що вже лиш в снах і в мареві із снів,
А зорі вже у в змові з Терезами й ніччю,
І вже чекає холоду вода, земля - снігів.
Як швидкоплинні ми... Як золотіє горизонт,
Що манить, і тікає, і за нами стежить,-
І ми йдемо, вдихаючи останніх злив озон,
Іще не все… Іще наступить нежить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216177
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 04.02.2011
Вибріда з туману терен,
Наче скеля степова.
Трави сизі вечір стеле
І росою напува.
Морок лащиться до тиші,
М'яко обшир обляга -
Очерет не заколише.
Не шелесне шелюга.
Де ж той крок?
Надії марні,
Скоро зовсім ніч спаде.
І ні місяця у хмарі,
Ні зориночки ніде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235147
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 24.01.2011
Це прадавнє лісисько
чекає свого казкаря.
Упадає зоря
за світанком на зрошенім лузі...
Чи далеко, чи близько,
загрАвою день розгоря,
кличе плугатаря
його знову незаймана муза.
Це прадавнє залісся
чекає на свого співця
із малого сільця,
що на пагорбі там розімліло,
з ластівками у стрісі,
з ластовинням - і так до лиця,
мов накрасно слівця, -
абрикосів - ущерть заплодило...
Це прадавнє річИще
чекає того, хто рече
не озвучені ще
не приречені прядива речень.
Дощ осінній періщить,
а лІта так хочеться ще...
Пліцака на плече -
навздогін йому, без заперечень.
Це прадавнє урочище
збудить того, хто не спить,
прагне час зупинить -
і безсонням свій спокій зурочив...
У зими довгі ночі -
ще й близько не спіймана мить,
що йому мимохіть
так пророчо заглянула в очі.
Ця спрадавніла данність
легендою в пам"ять сплива,
що сплела у слова
ці казкові пісенні уроки,
міфотворча, мов зав"язь
світІв, ще одна надновА...
Я - жива... вже жнива...
і Стожари - сторожкі... допоки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223751
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 22.11.2010
Сон молочними слідами
Залишається на склі
І нічними мотилями
На шовковому крилі
Принесе тобі усмішку
Крізь зімкнутість губ і вій
Спи… до ранку зовсім трішки
Гарних снів, хороший мій)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221008
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 09.11.2010
Твій погляд на льоду –
Розкрита книга.
Сивим пером підуть
Думки в відлигу.
Примарою настав
Сьогодні образ
Того твого листа,
Де серця обрис.
Ми – подумки жили,
Забувши очі.
Стривай – ми допливли:
Тут берег ночі.
17.12.2008, 01:25
(с) Олександр Стаднік
(с) Александр Стадник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130600
дата надходження 19.05.2009
дата закладки 20.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2010
Вот нос, который забит третий день.
А это больной и капризный ребенок,
Что плачет и хрюкает как поросенок
Носом, который забит третий день.
А это ребенка капризного брат,
Который не может уснуть до утра,
Поскольку его беспокоит ребенок,
Что плачет и хрюкает как поросенок
Носом, который забит третий день.
А это мамаша обоих детей,
Которая только приляжет в постель
Как сразу в истерике мечется брат
И просит ему почитать до утра
А после капризный, плаксивый ребенок,
Что плачет и хрюкает как поросенок
Носом, который забит третий день!
А это папаша, мамашин супруг.
Он уши заткнул себе пальцами рук –
И нету ворчанья мамаши детей,
Которая с ним не ложится в постель.
И нету истерик, с которыми брат
Желает чтоб кто-то с ним был до утра.
И нету сопенья, с которым ребенок
Мучительно хрюкает как поросенок,
Носом, который забит третий день.
А это лекарство для носа забитого,
Оно в магазине папашей забыто.
А если бы был он примерный супруг,
То он из ушей бы достал пальцы рук
И слушал мамашу обоих детей,
А не зарывался бы носом в постель.
Встал бы, а с ним увязался бы брат
И в магазин поспешили б с утра.
Был бы доволен несчастный ребенок,
Что плачет и хрюкает как поросенок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193809
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 12.06.2010
в логове
головы
слово оловом
повело, зазвенело…
Пружиной взвыло,
гулом зажав до предела.
Взрыкнула свора фраз – всего раз…
Оторопела,
поймала вибрации вкус,
от себя,
от рокота
озверела!
И сорвалась с цепей губ,
выдрав кольцо щеки,
взорвалась!
Теченью речей вопреки,
свинячью копилку чувств разметала,
разбила злость до вкуса металла...
Выдохлась.
Не нашла себя.
Ощупью пробиралась по темени –
начало дать новому племени,
вырастить свору ярости...
Гуляют на воле волки,
а в голове-логове
только щенки-намеки
да теплый тревожный уют.
Щерятся, сучьи дети, беззубо.
Слова кормящего ждут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63527
дата надходження 15.03.2008
дата закладки 08.06.2010
Зачернене небо прикинулося міцносплавом…
Прокинешся вперше, не втримавши секундоміри…
Немає різниці: ментальними краплями кави
Сполохане літо мені все одно не повірить…
Розлогими стеблами – зелень зливається (скуто)…
Широтність охопить – згарячене серце криниці…
В глибинних джерелах – органіка щільної скрути…
Схвильовано стеляться відгуки відданолиці…
Забраклими злетами – до зорепадних віталень…
Застигнеш від визначень – часто удома зникаю…
Напишуть дерева: «Про неї (зазвичай) мовчали»…
Сама відпишу (на звороті) розлого: «Буває…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184767
дата надходження 18.04.2010
дата закладки 01.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2008
Приятна ЗЕБРЕ ранняя
Прогулка по саванне.
Эффектная и броская
Одёжка из полосок вся!
Полоски чёрно-белые
В узор сплелись умело и
Две бабочки-красавицы
Считают, удивляются:
- С какой полоски зебрина
Тельняшка начинается?
=================
Смугаста ЗЕБРА зрання
Гуляє по савані.
Їй гарная і милая
Пасує смужка білая!
Помітная, моторная
Пасує смужка чорная
Дивуються метелики,
Рахують та вагаються:
З якоїж смужки всеж таки
Ця ЗЕБРА починається?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=71946
дата надходження 02.05.2008
дата закладки 06.09.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2008
25.11.04
Я говорю и думаю по-русски.
Так склалося, і що тут вдієш.
Но так же, без напряга и нагрузки
Я й українську мову розумію.
Співуча мова, бо земля ж співоча.
Я спілкувався б українською охоче.
На Украине – дома, как ни где, я.
Но русским я свободнее владею.
Моя бабуся, батькова рідня,
Мені пісень співала українських.
И помню я как голос материнский
Знакомил с русским языком меня.
І ковдру не тягнув ніхто на себе.
І не сварилися батьки. А що ще треба?
* * *
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10950
дата надходження 06.02.2006
дата закладки 16.07.2008
Как же я люблю тебя , мой милый,
Как же мне с тобою любо быть.
Не могу сдержать себя. Забыла
Все на свете.Не боюсь прослыть
Нерадивой - к черту предрассудки -
Есть любовь - я пьЯна и сыта
Всем ,о чем мечтаю поминутно,
Осенив себя подобием креста-
Ведь доныне я без суеверья
И в безверье жизнь свою влача,
Не могла произнести : "поверь мне ",
А с лихвой обидеть, сгоряча,
Бросить другу в душу пепел
От мостов ,сгоревших походя,
Очень просто было. Не жалейте
Вы меня. Все знаю - не найдя
Оправданья чувствам неуемным,
Обращусь к всевышнему - прости,
Не могу отныне жить спокойно.
Если сможешь, боже, допусти
Нас двоих друг к другу на мгновенье-
Дай надежду - пусть волнует кровь,
Ведь горячих рук прикосновенье
Мир спасает , протянув ему любовь !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73173
дата надходження 09.05.2008
дата закладки 09.07.2008
мій кожен спогад з ТВОЇМИ очима,
які я вже не бачила сто літ,
які давно забути вже повинна...
та ТВОЯ скрізь присутність непростима
не хоче дати спокою мені....
***
тепер рахунки зведені,
ми - квити...1:1...
я починаю жити!!!!!!!!!!!!!!!!!
***
...все, що тобі хотілось побажати,
навряд чи вмістить розмір цього вірша.
Тому бажаю одного лише:живи!!!
а ДЕ, ДЛЯ КОГО, й ЯК -
вже сам вирішуй.....
***
...а біль мене зсередини з'їдає...
з цим треба жити, але як не знаю...
***
Мені байдуже, що у серці твому
для мене місця вже не вистачає
та я від долі мало вимагаю,
мені для щастя небагато треба:
даруєш погляд - я злітаю в небо!!!
у серце пустиш - увійду до раю...
***
ти вкотре завітав до мого сну
в цей раз вишнево-яблуневим цвітом...
і я збагнула ЯК НЕНАВИДЖУ ВЕСНУ,
що перейшла у 35-те літо!!!
***
лише тоді, як обійнявшись, ми
із краю в край пройдемось по ВЕСЕЛЦІ
метелик, що заснув в моєму серці
прокинеться й затріпає крильми....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80989
дата надходження 25.06.2008
дата закладки 25.06.2008
хапатися за повітря
аби не упасти в прірву
господи я не знала
як обпікає біль
просто усе і складно
пусто до божевілля
щось підступає звідти
й владно шепоче стій
десь за вікном прозорим
стомлено виє місто
у божевільнім світі
робиться все не так
ліплять тупих потвориськ
з крові й живого тіста
і продаються душі
з лейбою суєта
стриманість страх покора
музика дзвін монети
дешевизна любові
кволенький чийсь протест
десь у старім музеї
подвиги вчинки злети
й хаосом душі труїть
звичний вселюдський стрес
де ти згубивсь в рекламах
світлий новий месіє
ти ж не боїшся правда
всього цього лайна
голос зникає в безвість
дощик кислотний сіє
завтра почнеться сонцем
завтра лише мана
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=36792
дата надходження 19.08.2007
дата закладки 18.06.2008
Землі вичісую волосся,
колтун трави з граблів виймаю...
...Про що в цій повісті ішлося?
Про те, що все колись минає?
Приймай, кажу я, чи зрікайся –
усе однакова морока.
...Змети ж подрібнені дзеркальця –
бо ще комусь потраплять в око...
Коли зростаєш – тиснуть шати,
пече розжарене повітря.
Так важко шкіру полишати,
її здираючи об вістря
нових часів, ідей, стосунків!..
Душа моя, дівча цибате,
пестлива мрійниця, ласунка –
ми звикли в полум’я стрибати...
Десь по річках принишкли мавки,
день відцурався від галявин,
в усі старенькі добрі мапи
чорнильні, чорні в’їлись плями...
Музика грав нам щось угорське,
співзвучне темі і моменту,
та хазяям набридли гості,
і час нагадував про ренту.
І я стискала білі пальці,
Нехай болю не бачать люди...
…Приймай, я знаю, чи зрікайся –
усе ж болючіше не буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=13506
дата надходження 13.04.2006
дата закладки 16.06.2008
В прозрачных капельках воды
играет Солнца яркий луч,
сверкает он, неся мечты
к Земле, презрев ненастье туч.
Вобрав в себя, поток Любви,
расцветит тысячи сердец.
К тебе он мчится! Погляди!
В нем - жизни радость и венец.
****
Водяная фея - перстом осенила,
подарила чары, в руки мне вложила
ласковое слово и открыла душу.
Пусть приходит снова, хочется мне слушать
ее тихий говор, ее шепот звонкий.
Капельки-дождинки ритм отмерят тонкий,
убегая в реки, море-океаны,
смоют все печали и залечат раны.
Мне она - сестрица, а быть может - мама.
Вместе с ней - мы Птицы! В даль умчимся рано,
в голубое небо - там где Сон и Быль...
В Бесконечной Сини звездных капель пыль....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=71512
дата надходження 30.04.2008
дата закладки 13.06.2008
Наклона утончённость, утонченье
Запястий, ночью пахнущих духов,
Дымок едва заметного влеченья
Плывет, рисуя образы грехов...
И глаз манящих блеск из полумрака,
Движенья плавных обнаженных рук,
Шелк платья, ждущего касаний фрака,
И в пальцах перламутровый мундштук.
Взмах медленных ресниц, подобный взрыву,
Сопротивленье подавляющему вмиг,
Так лист сухой несет поток к обрыву,
К пьянящей пропасти падения и брызг...
Как грань блестящая бесценного кристалла,
Как лезвия смертельного края
Ты – украшенье царственного бала,
Ты страсть шальная... чья-то... не моя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79050
дата надходження 12.06.2008
дата закладки 12.06.2008
Живуть бабуні в тихому селі...
Даруй їм, боже, щастя й довголітя!
І щоб міцне здоров’я зберегли.
…А ще пошли терпіння їхнім дітям!
І витримки їм, Господи, настач,
Бо кожна з них – то та іще особа!
Скупа та вредна... Господи, пробач
Моє злослів’я, але що поробиш?
Коли до неї приїздить рідня
із міста – чи то діти, чи онуки,-
Вдосвіта до городу виганя,
Щоб хвильки не сиділи, склавши руки!
І в спеку, в дощ – поли, поли, поли,
Щоб кожна грядка – чиста й бездоганна,
Мала травинка виткнеться з землі –
То вже для бабці муки і страждання.
А в сукні вийдеш гарній чи новій –
Аж просто роздягають заздрі очі.
А подаруєш щось гарненьке їй –
Схова до шафи і носить не хоче.
Такі бабусі в тихому селі!
Такі... такі – що їх і смерть боїться!
Але коли пожовклий сипле лист,
Весела молодь вже давно в столиці,
Коли кришить автобус перший лід,
що вкрив калюжі по дорозі сірій,
Коли на все село єдиний дід
Подався до онуків, як у вирій,
Коли вже й сніг подвір’я заміта,
І без лопати не дійти до клуні,
А до райцентра – хоч лети, як птах, -
Живуть тоді в селі самі бабуні...
Годують хто курей, а хто й корів,
Нема від цього клопоту відпустки.
Розводять піч о вранішній порі,
А ще, діставши щонайкращі хустки,
До церкви чимчикують на свята –
Вони ж-бо тут живуть, а не зимують!
І дзвонять по мобілках у міста.
І варять борщ. І вперто не сумують!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=25789
дата надходження 26.04.2007
дата закладки 08.06.2008
Если нет рая - то нет положения между.
Надежду забрали навеки праотцы мои.
О, искус! О, смерть под нарядной одеждой
жизни такой, где молчание - пауза после короткого и...
29.05.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=76446
дата надходження 29.05.2008
дата закладки 29.05.2008
Лицар у суворім храмі
Присягавсь Небесній Пані
Незрадливим бути дамі
Чиї очі невблаганні.
Шлюб таємний - зиск неситий.
Скрізь коханок залишая,
Він, вночі у бійці вбитий,
Надійшов до східців раю.
"Чи не ти поклявсь у храмі,-
Промовля Небесна Пані, -
Незрадливим бути дамі
Чиї очі невблаганні?
Відійди, не ці врожаї
Панотець збира додому.
Хто присягу зневажає
Гине, Богу невідомий."
Сумовитий до нестями
Пав до ніг Небесній Пані:
"Я ніде не стрінув дами
Чиї очі невблаганні."
11 травня 2004.
"Русскоязычный" текст:
Он поклялся в строгом храме
Перед статуей мадонны,
Что он будет верен даме,
Той, чьи взоры непреклонны.
И забыл о тайном браке,
Всюду ласки расточая.
Ночью был зарезан в драке
И пришёл к преддверьям рая.
"Ты ль в моём не клялся храме,-
Прозвучала речь мадонны, -
Что ты будешь верен даме,
Той, чьи взоры непреклонны?
Отойди, не эти жатвы
Собирает царь небесный.
Кто нарушил слово клятвы,
Гибнет, Богу неизвестный."
Но, печальный и упрямый,
Он припал к ногам мадонны:
"Я нигде не встретил дамы,
Той, чьи взоры непреклонны."
8 мая 1910.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=12021
дата надходження 01.03.2006
дата закладки 25.05.2008
Срібне листя старих осокорів
Плюскотить, мерехтить, миготить …
На газонах квітує цикорій:
Що не квітка – то неба блакить.
Знову скосять його неодмінно –
Не для міста це зілля просте.
Від зневаги змарніла б людина,
А воно все цвіте та цвіте.
Розтулились здивовані очі,
Наче й справді побачили рай.
І все дивляться, дивляться… Хочуть
Знов узріти Святого Петра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=35296
дата надходження 06.08.2007
дата закладки 25.05.2008