: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2013
Ніч догора...та без сну він лежить,
Думав про те, що не можна так жить,
Бачачи тінь на стіні в сотий раз,
Він мимовільно поринає у транс...
До мрій, що згорали дотла (вже не раз),
Він тягнеться-рветься, наче злий скалолаз,
Стоять він не здібний і рветься злетіть,
І вогник ясніш вже бажає горіть...
У очах його пристрасть буяє,
Як багато ж те серце бажає...
Орлине серденько летить крізь веселку,
У світ, де життя наповнене Сонцем,
Розправивши крила - оминає печаль
і стрибає до неба - у незвідану даль!
Народжений вітром опікує дар,
І в венах його розгоряється жар,
Під небом кривавим крізь стіни він плине,
Готовий квитаться, подоки не згине...
Орлине серденько летить крізь веселку,
У світ, де життя наповнене Сонцем,
Розправивши крила - оминає печаль
І стрибає до неба - у незвідану даль!
[14 січня 2013 рік]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392713
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 02.03.2013
«СЯЙВО (ч.І)»
Там, де небо покрилося кригою
і під снігом засинає земля —
простирається світло у ріках
й відбирає потоки добра...
У лісах (із ялин твердолицих),
де не зникло життя...(де ще б*є),
і з-за крон, що торкають землиці
заметіллю туман виграє...
Та за танцями хвойних красунь
десь видніється чутка надій,
що живуть у лісничого тілі
і підвладні любові стихій...
День у день вони рвуться на волю,
крізь джерела, поза темнії води,
залишаючи душу розбиту
і позаду забуті пригоди...
Але якось все ж щастя прийшло,
а вірніш — десь незвано явилось,
з-за дерев, що купались в пітьмі,
ніжне світло яскраво іскрилось...
Зачарований дивом лісничий
став вдивляться у гущу в снігах,
аби світло нікуди не зникло,
аби бачить те сяйво не в снах...
Але поклик у казку не вів,
не втішав потаємнії мрії,
не живив лісника тим добром,
лише сіяв примарні надії...
«ПОЦІЛУНОК (ч.ІІ)»
Після ночі примхливих блукань
все ж досяг мандрівник острівця,
що оточений тінню ночей
і відтінками злого слівця...
На зволоженім троні ілей*,
що здіймався у темную вись,
чаклувала на сферах* красуня,
відправляючи диво кудись...
Промовляла тривожливим тоном,
очищала думки водоспадом
та направивши чари до гір,
устелила їх шлях зорепадом...
І зійшовши зі свого престолу,
темна леді змахнула руками.
Затремтіли лісничого думи,
уквітчалась земля під ногами...
Крізь барвисту симфонію смерті
і безликий танок сновидінь
прокотилось відлуння тривоги,
що буяло трильйоном жеврінь...
Її погляд насичений пеклом,
її руки обіймали життя,
приживляючи душу до себе —
відпускали тепло в забуття...
У очах він знаходив утіху,
у обіймах втрачав все, що мав
й втамувавшись замріяним сміхом
свій кінець неупинно стрічав...
Його тіло вкривалось камінням,
його голос надто тихим ставав,
але інших історій не буде —
бо лісничий, на сум, помирав...
Крізь повіки струмилось життя,
що виходило в вольностей світ,
де ілеї* в танку каяття
пожинали його, наче цвіт...
Коли ж пісня зловісна затихла,
королева розгорнула дарунок —
і відкривши вікно у серденько,
припіднесла отруйний цілунок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391150
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 10.01.2013
І піднявши вогонь у руках над собою,
я ним окропив обладунки зі сталі,
та ступаючи в землі, що сповиті журбою,
моє серце здолало темні сіті печалі...
Хоч і край цей живе у безплідній імлі,
я у нім ще не згас. І посіявши мрій,
буду жить на просторах ось цієї землі,
буду биться із часом в обладунках стихій.
Буду биться із часом, доки в світі живу,
і долатиму кроком всі життєвії милі,
я триматимусь моря, щоби знов — на плаву
протистоять його могутній силі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390323
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 09.01.2013
І
Я знову бути хочу небом,
палким, яскравим, променистим
й літать над деревом безлистим.
Я знову бути хочу небом,
чуттєвим, світлим і надійним,
що б*ється з мороком стихійним.
Я стану небом із дзеркал,
в яких ширяють чудеса,
й іскриться сонечком краса.
Твоїм навіки небом стану,
й розквітну шармом тихих площ,
в яких ітиме щастя-дощ.
Я подарую тобі меч,
який кувався зі смарагдів,
і є душею зорепадів.
ІІ
Плекай його своїм теплом,
співай у радості пісень,
щоб не укрився знову склом,
неначе тьмою світлий день.
Він поглинатиме твій гнів,
відкривши вічі в диво-казку,
і чувши той чарівний спів,
засіє в серці ніжну ласку.
А я шукатиму свій шлях...
Й крізь всі примарні перешкоди,
до тебе йтиму в тихих снах,
зустрівши дикії пригоди.
Землі діставшись - я склонюсь,
погляну дивом в твої очі,
від чарів зрілих задихнусь
й заплачу сяйвом серед ночі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387682
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Наче сковані кригою листя,
Ми б*ємось об землицю холодну.
Наше серце в повітрі імлиться,
Все шукає ту тінь благородну…
Закружлявши у зимовому вальсі,
Ладні душу віддати за спокій.
Ми — гудіння у дзвінкім дисонансі,
Ми — тремтіння у тиші глибокій…
Ця ж чарівність зникає потроху,
У замерзлих потоках кохання.
Ми відкрили прекрасну епоху —
Величаву епоху мовчання…
Хоч і слів нам із вуст не зронити —
Все розкриє північний вогонь.
Ми не в змозі його зупинити...
Він зрадливо, не торкаючись скронь,
Гірко тане на поверхнях долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382107
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012
(акровірш)
Юність, мабуть, для кохання,
Радість, мабуть, для краси...
І до щастя треба йти нам,
Йти щоб все це зберегти.
Ігри долі – незбагненні,
Нам не виграти, мабуть,
Нам здаватись все ж не треба –
Аби досвід свій здобуть. 08.02.2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381519
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Дощу краплиночки на склі,
малюють віти.
Тобі так зимно на душі,
Гуляє вітер.
Морозить в серці почуття,
Морозом лютим
І ніби все твоє життя
Під кригу скуте.
Малює дощ із небуття
Твої печалі.
В душі довічні каяття:
- Як жити далі?
Коли вже сонячне тепло
Не гріє тіло,
Коли на серці - «все одно»,
Переболіло.
Дощ намалює не на склі,
А сліз дороги,
Які на стомленій щоці
Благають Бога.
Щоб ця байдужість відійшла
Й не повертала.
Щоб сили у собі знайшла,
Щоб вибачала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381528
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2012
Вдоль самых темных океанов,
средь звезд, которые не спят,
плывет Земля Семи Туманов
во снах, что вдалеке летят...
Ее глаза, как невесомость,
что мир не может лицезреть,
который есть «иная тонкость»,
как только станет леденеть...
Ее душа, как море звезд —
всегда темна, всегда красива,
и будто хрупкий черный дрозд,
ныряет в воздух молчаливо...
И в виде птицы полуночной
летает, глядя сквозь туман,
светясь минутой одиночной,
как в ярком небе талисман...
«О, молчаливая Богиня!
Когда же будешь Ты сиять,
когда вернеш Ты время вспять?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379601
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Когда на свете станет зимно,
Когда луна в слезах утонет,
Я обниму декабрь наивно
И вновь кошмар меня затронет...
Найдя рассвет в снегах глубоких,
То Солнце в бездне воскрешу
И для семи миров жестоких,
Восстанье счастья я свершу...
Они услышат голос чудный
И как луна, что вся в слезах,
Догонят ветер изумрудный,
Который прячется в мечтах…
А где-то там зима дрейфует
И вальсом кружится Земля,
Красиво время вновь колдует
Холодный Танец Декабря…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379398
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 22.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2012
Сум відкидай з кришталевих очей,
хай буяють вони, наче море безмежне.
Душу плекай, наче ліс зі смарагдів,
най сіяє вона, наче цвіт прибережний.
Мрій політати у казковому небі,
мрій до нестями в океанах колосся.
І нехай віковічно, а тому і велично
розквітає веселка у твоєму волоссі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377078
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Нависли знову дивні хмари,
неначе вловлюють тепло.
Вони як кинуті примари,
і в*язні неба, що плило...
Гуляє вітер над землею,
розносить свіжість дощову.
А небеса летять душею,
і шепчуть там, де я живу...
Наповнять душу як веселка
Й велике серце з різних площ
вже квітне щастям у люстерку,
коли закінчується дощ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373907
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 14.11.2012
Упала ніч на мій будинок,
містичним сяйвом вили зорі,
і світ мільярдами жаринок
палав під Місяцем надворі.
Те сяйво в небі хаотичнім
ввижалось птахом — і зникало,
а ніч моя, на тлі величнім
в магічнім світлі засинала.
Чудесним подихом зими
безмежність палко окриляла,
із кришталевими слізьми
у сяйві зірнім десь зникала.
А сніг ще падав й мав надію,
що велич хаотична — вічна.
Та Ніч із Днем ніщо невдіє —
відступить знову блискавично.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377730
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Кидає суміш у повітря,
отруту в землю виливає.
І в людство знов, як темне вістря
той «мирний атом» заганяє.
«Постій, машино! Зупинись!
Ну скільки ж можна всіх травить?!
Зажди, людино! Схаменись!
Чи хочеш Землю ти згубить?!
Подумай завше про майбутнє!
Його собі ти уявляєш,
коли той Атом Всемогутній
поглине те, що зараз маєш?!
Про це подумай! Ще не пізно!
Майбутнє світле збережи!
Інакше — заспіває атом пісню,
сумную пісню ворожби...
— і зникнуть люди з цього світу...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375485
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 05.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012
Іскриться Сонце оксамитом,
птахи співають в ранній час.
Чудовий світ мрійливим літом
буяє шелестом прикрас.
Чарують погляд ніжні квіти,
кохають очі їх пелюстки
і шлють любовні нам привіти,
як ті солодкі з джему згустки.
Дарують посмішки яскраві,
кохання пишне - світлосяйне,
а феї мрійні й величаві,
вселяють в душу надреальне.
Приносять спокій в кожне серце,
зігріють пристрасть почуттів,
весь вік плекатимуть джерельце,
й прикрасу всіх земних життів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372354
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 24.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2012
Крізь золотисті небеса,
Крізь холодом покрите Сонце,
Що творить дивні чудеса,
Й малює в просторі віконце.
Крізь ріки часу й океани,
Крізь ті чарівні сни зірок,
Я десь побрів у ті лимани,
В країни величі й казок.
Відкрився світ передімною,
Увесь сотворений з чудес,
І був картиною живою,
Що простиралась до небес.
Я намагався розгадати,
Ш зрозуміти таємницю,
Було бажання пізнавати,
Неоціненну ту скарбницю.
Скарбницю мрій, оповідань -
Про велич, дух, нестримну силу,
Про думи дивних сподівань,
Та про мою кохану милу.
Про чудеса в усьому світі,
Про вічне Сонце, срібне сяйво,
І ніжну землю в злотім цвіті,
Що квітне щастям величаво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371574
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 18.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2012
холодна ніч без тебе серед поля,
стою засмучена немов тополя
за обрієм збирається на дощ.
холодна ніч без тебе у кімнаті
шовкові простині від пестощів зім"яті
а за вікном потоками вода.
холодна ніч без тебе біля ставу
не стерти з пам"яті любов твою лукаву
великі краплі, круги на воді.
холодна ніч без тебе, що сказати?
я намагалась все тобі віддати
та у душі на вічно сивий дощ.
хіба, колись....розвіє хмари хтось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275886
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 17.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2012
Останній листочок на землю упав,
вона уже добре промерзла.
Вітер нашіптує злу хуртовину,
що в серці моєму воскресла!
Останні птахи залишили світ,
злетівши у вирій, до теплих земель.
Останнє проміння в мені зажевріло,
проміння холодних і диких пустель.
Нарешті від зір летить перший сніг
І творить кров в прозору кригу.
Замерзли сльози на щоках,
що так чекали на відлигу...
Холодний сум посиплеться в лице,
і хуртовина прийде не одна...
Та краю холоду не бачать очі.
Невже в душі моїй зима?
(яка не піде вже ніколи...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369652
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Забута думка про щасливе,
Колись відправилась до мрії.
Я був наповнений бажанням,
що чуло доторки стихії...
Тепло невпинно окриляло,
І тиша серце сповивала.
До зір дістати намагався —
Та мить у часі десь зникала...
Пориви щастя вдалині,
Хлюпочуть плавно, наче хвилі.
Чому те світло, що в мені
Я більш приборкувать не в силі?
Тут народилось почуття,
Що неоспіваним розквітло.
Чому у часі, небуття
Перетворилось в ніжне світло?
Й малює долі кольоровим,
Запалює вогонь сердець.
І знов зникає вдалині...
Володар часу — як взірець.
Настануть миті, щоб вернуться,
І завершити мрій танок...
Прийдуть моменти, коли час,
За когось зробить вічний крок!
І знову зникне вдалечінь, наза́вжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369628
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 10.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2012
Сріблясте листя колисалося вітром,
палало та невпинно вмирало,
творилося щось незнане зі світом —
його життя потихеньку згасало.
Вкривалися повністю вічі сльозами,
що любили життя й не хотіли вмирать.
Все падали-падали додолу вустами,
так хотіли у сріблястім раю побувать.
Розбивалося листя об вогненні дзеркала,
звуки їх душ кочувалися жахом.
Світилося тускле, але знов задихалось,
і кожна хвилина горіла їм страхом…
У мріях «крилаті» вже були у раю,
але цьо́го ніколи не знали.
Земля вся горіла у чудовім краю —
... а вони у снігах потопали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369079
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Ширяють у небі горді птахи́ —
Стрічають світанки і зорі.
Кружляють над степом і гирлом ріки́ —
Царюють віка́ми у морі...
Полюють величні орли й соколи́ —
Такою є їхня природа!
Жи́ли століттями усі як могли —
Століттями жила незгода.
Перед спокоєм їхнім постала людина —
Навмисно відстрілює "хижих царів".
Їх захистом служить кожна хмарина —
І пристанню є для рвучких соколі́в.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368500
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Рифма-це друг всіх поетів
Рифма-це весь вірш в
куплеті
Рифма нам допомогає,
Що наш вірш так розквітає.
А от покажу я приклад,
Слово мій буде моїй,
Слово мріють-розуміють
З цього складена вся
рифма.
А для того,щоб дібрати,
Слово для куплета
Потібно багато читати,
Як усі поети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257149
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 29.09.2012
В шприце три кубика винта и плазма лета.
Причина смерти, явно, - передоз.
Все замерли, все ждут сентябрьского ветра.
Читая эпитафию-прогноз.
Холодный дождь плетется за процессией.
Семь градусов тепла по Цельсию.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314096
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 29.09.2012
Я — грім, я — птах, і я — блакить,
Я — простір часу непохитний.
Я — подих твій останній, що горить,
Я — сон твій втішний, колоритний.
Ти — Сонце, Місяць, Всесвіт мій,
Ти — вогник в серці, що палає вічність.
Ти — білосніжний янгол в казці цій,
Ти — яв магічний, й вічна ніжність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364990
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 29.09.2012
Не бачу нічого, не чую я вітру,
у серці моєму ховається біль.
Нічого крім крові - усе окрім світла,
із жил, як пісок, висипається сіль.
Дощі розмивають опалену душу,
і темнії хмари пронизують думку.
Потоки вітрів я вкотре порушу,
шукатиму прихистку і порятунку.
Викрадаються фарби із мого життя,
Вітер відносить їх усіх вдалечінь.
Хочу втекти крізь вікно майбуття,
мушу позбутися я усіх шепотінь.
Зростаючі тіні затемнюють мрії,
я не зміг врятувать згасаюче Сонце.
І без світла його я не маю надії,
я не маю надій без свого охоронця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366462
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 29.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2012