Кожен ранок встрічаю я в полі.
Палить сонце в блакитному небі.
Серце туга стискає до болі.
Дуже сумно кохана без тебе.
Я тримаю в руках свою зброю.
Я стискаю приклад автомата.
Як хотілося б бути з тобою.
І в руках твої руки тримати.
Хоч тепла їх відчути не можу.
Та любов мене твоя зігріє.
Я в житті не кохав так нікого.
Ти опора моя і надія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584324
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 29.05.2015
[img]https://pp.vk.me/c625724/v625724008/ef5/FmmrkGKAzLM.jpg[/img]
Пожовтіли зелені каштани,
Поріділа вже пишна трава,
На столі лежать аркуші рвані,
Там для тебе писав я слова.
Підбирав, сортував, видаляв їх,
Тільки правильних я не знайшов.
Може в мене замало уяви,
Щоб мою пояснити любов.
Підійти я ж до тебе не смію,
А не те щоб сказати: Люблю!
Може й ця затята бездія
І накликала нашу біду.
Лиш просебе тебе запитаю:
Чи ти любиш мене чи ні?
Та надію мою відбирають
Твої очі уже крижані.
На дерева осів жовтий іній,
Облетить він з осіннім дощем...
Ти щасливою будеш із іншим,
Ну а я сумніваюсь, що теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522671
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 23.10.2014
Охопила осінь всю округу
В неповторну мідну жовтизну,
І понесла Барсика по кругу,
Як жених у танці молоду.
Певно, осінь і йому забава -
Цілий день валяється в траві,
То жуків, то мух наздоганяє
У жовтневій тихій метушні.
Навіть дощ йому не перешкода,
Все радіє ніби на весні.
(Може й нам потрібно у негоду
Зберігати радість у душі.)
Енергійний Барсик, мов та куля,
Шаленіє подихом вітрів,
Розкидає листя, ніби шухля,
Але тим він радує усіх.
Та сьогодні в Барсика зажура
Від прощальних криків журавлів,
І від цього осінь так похмуро
Проникає в серце і мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531073
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 23.10.2014
Живу наощупь, как слепой котенок,
Куда не ткнусь - закрыта счастья дверь...
Взорвалась эхом старых фотопленок
Тень разочарований и потерь.
Иду наощупь, пробивая стены,
Кричу от боли в мире пустоты...
Действительность нещадно бьет по венам
Надломленной душевной наготы.
Лечу наощупь, раненая птица,
Упав к ногам с растерзанных небес,
Молю согреть -
И заново родиться, как Феникс,
Что сгорел и вновь воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389588
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Корабли одинокой любви,
Паруса натянуло страстью.
Только якорь – горбатое счастье,
Увязает всё глубже в пыли.
А на небе уже давно
Облака превратились в стаи,
Без меня на восток улетают,
Словно в старом немом кино.
Перепуталась роза ветров…
На секунду казалось – чудо…
А душа предала – «иуда»
И не выдала нужных слов.
Но теперь остановка, всё…
Сердце, хватит, давай сначала.
Это ты меня привязало,
Так что клапан открой, ещё.
На мгновенье, на вдоха пол,
Что бы так пережить сегодня,
Но душа – пожилая сводня
Забивает в грудину кол.
И уже не туда, ни раз.
И не выберешь - чет иль нечет…
Говорят, будто время лечит,
А оно лишь хоронит нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389623
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2012
Міцніш мене за руку ухопи
І заведи у сонячний свій дім,
Де будемо не я і ти, а ми
Купатися у сяйві золотім.
Міцніш мене за руку ухопи,
Щоб я відчула силу і тепло,
Щоб я забула трунок самоти,
Що роки роз’їдав моє нутро.
Міцніш за руку ухопи мене.
Хай дощ періщить і гудять громи,
В той дім, де сонце під дашком живе,
Веселкою дорогу проклади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376897
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Ти просто йди і більше не приходь,
І не тривож свою намарне душу.
Бо осінь вже змінила позолоть
І скоро сніг засипле чорну сушу.
Ти не шукай тепер в моїх очах,
На милість Бога, іскорку любові…
Не збіглась ліній стежка на руках,
Від болю губи скусані до крові…
Якщо простіше, хочеш, - прокляни,
І вже не клич: вертатися не хочу.
Не нам з тобою снились віщі сни
Щасливих днів, хмільних солодких ночей.
…Та і не нам змінити хід життя,
А ми у нім така коротка казка…
Ти просто йди, без слів і співчуття,
Не повертайся, не боли, будь ласка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376909
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Як дивно це, коли життя нове
Зароджується в материнім лоні.
Зливаються докупи у одне
Інь, янь - дві половини людські, долі.
Дають початок спільному вони –
Дитині – схожій, але особливій,
По-своєму світ бачить вона, сни,
Сліди лишає на життєвій ниві.
У неї колір маминих очей,
У неї плямка татова на вусі.
Вона – найкраща в світі із людей
Для мами, тата, діда і бабусі.
А що їй треба? Ласки, теплоти,
Батьків любові, мудрої науки,
Щоби могла Людиною зрости,
Щоби добро ліпили її руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376602
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2012
Что наша жизнь? Широкая дорога,
Здесь каждому отмерен свой метраж,
Она ведёт кольцом от Бога к Богу,
А как идти по ней, в том выбор наш.
Один бежит по жизни без оглядки,
Как не старайтесь, не догнать его.
Смотрите, впереди мелькают пятки,
А рядом, к сожаленью, никого.
Второй ступает очень осторожно,
Боясь на кочках ноги поломать,
С опаской путь держать, конечно, можно.
Но разве можно жить и не мечтать?
Иной ходок по головам шагает,
Судьбу пытается бессовестно надуть,
,,Взлетел!" - подумает... На деле же, всплывает
Он, как... известно что, но может утонуть.
Мы все в пути. Мы не снижаем темпа.
Летит на крыльях жизни колесница.
Дай, Бог, чтобы в дороге этой
Как можно позже нам остановиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358987
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 02.11.2012
Снег срывается с дождём
Перемешанный.
Злится осень за окном,
Ветер бешеный.
Белый саван шьёт зима,
Да с прорехами.
Воробьи дрожат в домах
Под застрехами.
Непогода во дворе
Вяжет кужево,
От неё сегодня мне
Занедужило.
А камин теплом зовёт,
Дух берёзовый.
На полешках уголёк
Жёлто-розовый.
Скрипнет кресло, на полок
Ноги вытяну,
Да налью себе чаёк
С цветом липовым.
За окошком чехарда
Ветра с льдинками.
А в печи трещат дрова...
Чай с малинкою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374913
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Я вас прошу, подаруйте мені свободу!
Десь серед зелені дерев старих лісів.
Де гори ллють до долу свою чисту воду,
П'янке повітря і пташиний спів.
Я б прокидався вранці на зорі,
Щоб вмитися краплинами роси.
Зустрів би сонце на самій горі
І розглядав безмежжя природної краси.
Я б засинав під плескіт джерельної води,
На ліжку із духмяних, свіжих трав.
Я б все покинув і прийшов сюди,
Якби мені хто свободу дарував...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372084
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Еще одна проходит осень мимо,
Как листья клёна, опадают дни,
Но до сих пор вы памятью хранимы
Моей судьбы весенние огни.
Нет суеты ни в мыслях, ни в желаньях,
От светлой грусти на душе покой,
Как облака, плывут воспоминанья
Над плавно протекающей рекой.
Смирила осень бурное теченье,
Склонились ивы молча над водой…
Не может жизнь тогда иметь значенья,
Когда любовь проходит стороной.
Вадим Странник 2012
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374041
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Кто во тьме, тот ищет свет,
Не боясь чужих ухмылок,
Кто другим идёт вослед –
Видит только их затылок.
Пусть один с разбитым лбом,
Но свои удачи - в опыт!
А второй с открытым ртом
Ждёт чужих подсказок шёпот.
Первый сын, признав вину,
Исправляет путь ошибок,
У иллюзии в плену
Ум другого “правдой” гибок.
Знаем мы, каков итог:
Блудный сын познал урок,
Тот же, кто был не у дел,
Свой не смог создать удел…
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374538
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Присвячується Миколі Дембовському
Пусті сторінки. Нема що писати
І болю нема. Я начеб щаслива
Та долю боюсь про майбутнє питати
Вона часом добра, частіше злостива
Я знову кохаю, палко кохана
І світ чорно-білим буть перестав
Моя прірва зневіри була нездоланна
А він ніжністю швидко її подолав
Я вдячна йому за щирість і ласку
За те, що крокує зі мною день в день
За те, що не носить фальшивості маску
Не розводить пустих теревень
До плеча його прихилюся
Прошепочу подяку Богу
За нас до небес помолюся
Щоб разом бути мали змогу
Мов вогонь, сильні мої почуття
Троянди в душі розквітають
Прекрасним сном здається життя
І пам’ять спогади більше не крають
Для всіх інших я недосяжна планета
Гру без правил закінчено, баста
Мене зради не захоплять тенета
І оманливі гори багатства
Мені коштовних дарунків не треба
Лиш коханого посмішку і обійми міцні
Він – моя частинка неба
І найдорожча перлина Землі
© Леся Приліпко, 16.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371715
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Мой школьный друг, как мы верны судьбе!
Узнай меня, ведь я здесь не впервые.
Как ветер гонит тучи грозовые,
Так память будит мысли о тебе.
Мой школьный друг, ты помнишь шумный класс,
И свою роль шального атамана?
Шутили мы по-детски, без обмана,
Зачем же зло преследовало нас?
Все это было много лет назад,
А ты все тот же, ты не изменился,
Лишь на ветру портрет чуть запылился
И, как упрек, насмешливый твой взгляд.
Молчит, молчит гранитная плита,
Холодным блеском под лучем сверкает.
Как осень листья медленно сжигает,
Так в сердце возникает пустота.
Я ухожу... А ты мне смотришь вслед,
Как буд-то просишь все начать сначала.
Хоть жизнь тебе так много обещала -
Ты получил проигранный билет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145967
дата надходження 18.09.2009
дата закладки 29.10.2012
Жив христиЯнин і язичник поряд,
І кожен з них любив своїх богів.
І кожен з них і в радості, і в гОрі
Це почуття не втратити зумів.
Язичник все хвалив свого Даждьбога,
І зранку вже співав йому пісень.
А в іншого була важка дорога:
Його чекала праця кожен день.
І ось вони удвох уже на небі -
Язичник з Богом за одним столом,
А християнин, ніби так і треба -
Прислужує смиренно їм обом.
І виникає в нього запитання:
- Я все життя так тяжко працював,
Язичник же із вечора до рання
Радів життю і весело співав.
Мій Боже, в чому є моя провина,
Чого ж це різне місце нам обом?
- Бо він в житті був завжди як дитина,
Ти ж почував себе моїм рабом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374154
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Зранку задощило, завітрюжило,
В сірий морок небо все зав'южило.
З переляку кожен лист трясеться.
А вітриську що? Мов грім несеться.
В ролі жаху нині він на сцені.
Коси рве берізкам, липам, кленам.
Поскидав намикане волосся
У траву. Мов скошене колосся
Полягало, землю щільно вкрило,
Жовтим смутком гай увесь залило.
І в душі моїй затуженіло.
Совеням нічним запуготіло.
- Вітре, всім дошкулити устиг ти!
Ляж на хмарку, загойдайся, втихни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373713
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 28.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2012
Кричати хочу, що люблю,
Від крику груди розпирає,
І біль, що виник, я терплю -
Болить душа, коли кохає.
Душа, як парус, тріпотить,
Від почуттів напнутий, рветься.
Життя, як вітер, пролетить,
Раптово стихне, обірветься.
Тому, ще поки парус мій
Шалений вітер напинає,
Лечу у вир бажань і мрій,
А тиха гавань - зачекає.
Солоні бризки на лиці,
На сльози зовні схожі дуже.
Твоя рука в моїй руці,
А пересуди - це байдуже.
Життя ціную кожну мить,
Десь в небесах душа витає,
Страждає часом і болить,
Але щаслива, що кохає.
27.11.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373792
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 28.10.2012
холодна ніч без тебе серед поля,
стою засмучена немов тополя
за обрієм збирається на дощ.
холодна ніч без тебе у кімнаті
шовкові простині від пестощів зім"яті
а за вікном потоками вода.
холодна ніч без тебе біля ставу
не стерти з пам"яті любов твою лукаву
великі краплі, круги на воді.
холодна ніч без тебе, що сказати?
я намагалась все тобі віддати
та у душі на вічно сивий дощ.
хіба, колись....розвіє хмари хтось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275886
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 27.10.2012
Мой Севастополь, в тебе всё красиво,
А люди редкостной душевной доброты.
Об этом говорят красноречиво
Твои бездомные, но сытые коты.
Ведь чем-то на людей они похожи,
И хитрый взгляд их буд-то говорит:
А знаете, ведь этот город тоже
В какой-то мере нам принадлежит.
Вот рыжий кот напыщенно и важно
Ступил на Графскую и замер вдруг на ней,
Как буд-то он стоит сейчас на страже
И города, и мира, и людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369551
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Чоловік своїй дружині каже за обідом:
- Ввечері прийду додому не сам, із сусідом,
Запросив його сьогодні повечерять з нами...
- Ні, ви тільки подивіться, трясця його мамі!
В хаті зовсім не прибрано, я зібралась прати.
Ну коли ж ти, в кінці кінців, будеш розум мати?
В холодильнику он пусто, і хвора дитина,
А ти гостей запрошуєш, що ти за людина?!!
- От ви, жінки, їй же Богу, до лайки охочі,
Та я може свого друга врятувати хочу!
І не треба так на мене з-під лоба дивитись -
Він мій друг. І він,здається, хоче одружитись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372850
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Де море хвилі кида на пісок,
Де люди гріють душі і тіла,
Біля води сиділа зграйка діточок,
До них старенька бабця підійшла...
Була вона вся чорна і суха,
А одежина на плечах зітліла,
І ніби щось в піску вона шука...
Знаходила - і як дитя раділа.
- Тікайте, діти! - це батьки кричать -
Вона страшна, її боятись варто!
Та у бабусі усмішки печать,
І сльози по щоці. А дітям - жарти.
Вони кидали в неї камінці -
Вона лиш тамувала в серці рани...
Стискала бите скло в своїй руці,
Щоб діти ніжки не змогли поранить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372889
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Забудь в моїх обіймах всі тривоги,
Сховай в долонях стомлене лице.
У цьому світі всі твої дороги
Ведуть туди, де серденько моє.
Лягай мені, коханий, на коліна,
Твого волосся ніжно доторкнусь
І вся твоя печаль кудись поділась,
Ти очі підведеш, а я - всміхнусь.
Якби могла, то небо прихилила,
Собі забрала б болі і жалі,
Від бід, від горя я би захистила,
Всіх своїх ангелів віддала би тобі.
Ти зовсім близько, дихаєш повільно,
Закриті очі, ти напевне спиш?
Я так люблю тебе, я, мабуть, божевільна.
Ти в моїм серці тихо стукотиш.
І пальчики мої між твоїх пальців,
Вони у тебе теплі і м’які,
Усе так щиро і не має фальші,
Вуста твої солодкі і п’янкі.
Ти посміхаєшся вісні, немов дитина,
Мій янголе, мій любий, тільки мій,
І ця проста і трепетна хвилина,
Це здійснення всіх заповітних мрій.
І хай у цих словах нема польоту,
Чи образів, чи гарних порівнянь,
Та в них душа моя, приємні ці турботи,
Закохана - без будь-яких вагань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279517
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 20.10.2012
Давай разом зготуєм кави,
На кухні тільки ти і я,
Такі близькі з тобою стали,
Неначе разом все життя.
Ти пригорнеш мене тихенько,
Шепочеш: «Я тебе люблю»,
А я крізь сміх «Ну, помаленько,
Бо зараз каву розіллю».
І стихну, ти мене цілуєш,
Моє кохання неземне,
На стіл посадиш і роззуєш,
І знімеш з мене геть усе.
І пристрасть танцю, як в тумані,
І час безмежний, і любов.
Шкода лиш каву розілляли,
Давай її зготуєм знов….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317870
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 20.10.2012
Поговори зі мною, не мовчи
твоє мовчання рве мене за груди,
і в цім потоці криги-самоти
мене вже не врятують люди.
Ховаючись від поглядів з юрби
я не прошу тебе багато,
я у знесиллях прошу, не мовчи,
не треба моє серце розбивати.
Вночі, коли розпечена печаль
зіштовхує мене з вікна безжально,
ти подзвони, щоб не упав кришталь
душі моєї, не співав "фатальну".
Поговори зі мною, не зникай
не поспішай до справ, послухай,
мої долоні ніжно потримай,
бо серце тужить в цих рясних розлуках.
ти знаєш сам, весь світ в тобі,
я не прошу тебе багато,
поговори зі мною, не мовчи
я ж ледь зуміла знову покохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338012
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 20.10.2012
[img]http://data.whicdn.com/images/16651772/302961_260626800646113_107151212660340_700035_677013140_n_large.jpg[/img]
До останнього подиху вітру,
До останньої краплі дощу,
Серце юне любитиме вірно,
А в душі лиш питання: Чому?
У коханні цінив я довіру,
От тому і довірив життя,
Я по-іншому просто не вмію,
Бо була ти, мов щире дитя.
По-наївному вірив у вірність,
Тільки в тобі її не знайшов,
Жаль пройшли ті часи і та юність,
Коли легко повірити знов.
Ти поглянь, вже і вітер не сильний,
Та і дощ не такий-то рясний,
То чому ж тоді досі я вірний,
І цей світ для нас двох замалий?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370485
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Лишень поглянь! Ранкове небо -
Там зорі видно де-не-де,
А другі півні так нечемно
Пробуджують зі сну тебе.
Ну, зачекай і сонце Ясне
Твій сум туману розжене,
І поцілує ненавмисне
Недоспане твоє лице.
А рук твоїх, ласкаво-ніжних
Торкнулось кошеня мале,
І ти згадала дотик рідний,
Як повідомлення моє.
Я написав в листку (в клітинку),
Як щиро я люблю тебе,
А на очах твоїх сльозинки -
«І я кохаю» промайне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371490
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 19.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2012
Якщо Ти мене чуєш, то пробач:
Та то не я малюю людям долі.
В мені іде запекла боротьба
Любові і, напевно, нелюбові.
І хто кого? Нехай розсудить час,
Мені не раз ще випаде жаліти,
Що так невчасно я зустріла Вас,
Що пізно так колись мене зустрів Ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371065
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Порой чтоб жить, нам стоит пробежатся,
Ведь все мечты сбываются в пути,
Бежать, искать, найти и не сдаватся,
И первым быть в забеге у судьбы.
Бежать в жару, средь дюн в пустыни,
Бежать зимой сквозь ветер, стужу,
Пусть пот бежит, пусть пальцы стынут,
Ты человек, беги, так нужно!
Как любит дождь, кто был в пустыни,
И снегу рад, лиш только тот,
Кто летом сжег на солнце спину,
Согнувшись тяжко от забот!
Беги! Бежать не значит трусить!
Беги не от, беги к чему-то!
Беги, чтоб смерть когда укусит,
Ты добежал, хоть было трудно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371168
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
А ми сьогодні зовсім інші.
Крадемось поглядом. Кудись відводим знов.
Історія незмінна від основ…
І в ній ми крики пишемо у тиші.
Думки? Мовчу. Вони тут найбрудніші.
Хоча…мене у них ти б віднайшов
Справжнісіньку. Забрав би від пустих розмов…
І заховав у таємничій ніші.
А погляд знов ковзнув під комірець.
І я не знаю, чи ти це помітив.
І так, як ми, поводяться лиш діти.
І ти, як я, досвідчений гравець.
У мене знов розширені зіниці.
І певна я, що це не через хеш.
А як сьогодні у думках назвеш
Всі спогади, поховані в гробниці?
І я востаннє погляд твій ловлю,
Захований в не перший наш світанок.
Себе зібравши в купу наостанок,
Щоби таксист не бачив як тремчу.
Дорогою я не зруйную тиші.
І хоч між нами щось таки снує,
Ти дізнаєшся про життя моє,
Читаючи ці вірші.
01.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370756
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 16.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2012
Не тисни на курок, - я поки що зовсім не готова,
Десь у центрі зіниць застигає непрошений страх.
Ти – солоним дощем по щоках моїх знову і знову,
Ти – разючим вогнем по вишневих солодких губах.
Не чекала тебе серед розпалу п’яного літа,
Серед купелю трав і духмяних покосів в житах.
Я – у клапті вогню твоїм поглядом диким одіта,
Я – нестримністю снів перелита у всіх на очах.
Забери ж бо від скронь револьверне заряджене дуло,
Екіпаж з трьох коней саме вчасно до ґанку прибув.
Я – холодна вода, що нічого в собі не забула,
Ти – ранковий туман, робиш вигляд, що легко забув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267597
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 15.10.2012
Чого ж ти плачеш Україно,
Чи може символи не ті?
Ти ж рабство скинула, руїно,
Тризуб наш, прапор в висоті.
Та й гімн твій бравурно співають,
Парад Хрещатиком іде,
Невже ж це насміх й лиш чекають,
Що справжня воля ще прийде.
Її везуть не бистрі коні
В козацькім герці, як колись,
Знов помилились у розгоні,
Воли до воза запряглись.
„Та гей воли , чого ж ви стали”
Питав Руданській вже давно,
Та відповідь так й не дістали
Ще тягнем воза і кермо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370589
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Синочку мій! Допоки ти ще мій,
На животі моєму грайся і погрійся!
В житті твоєму ще немає мрій,
Кричи, аукай і беззубо смійся…
Безгрішним хата пахне немовлям,
Від губок, рученяток млосно грудям,
Та дуже скоро вже тебе віддам -
Сварливій тещі, Батьківщині, людям...
05.10.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370763
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Іду селом, любуюся,
Сама всьому дивуюся,
Яка кругом краса!
На біло пінній вишні
Хрущі на скрипці свищуть,
Виблискує роса,
Верба в ставок схилилася,
Води з нього напилася,
На сонечку скрипить.
Берізка білокора
Стоїть в тихій покорі
Листочками тремтить.
Тихий травневий вечір
Схиливсь селу на плечі
Подався у двори
Присів в людській оселі
Лиш місяць, як тареля,
Виблискує згори,
День пролетів в роботі,
У метушні, в турботах –
Таке наше буття,
А ранком сонце встане
Знов новий день настане
З любов’ю до життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370844
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Хорошо, когда звезды сияют
И мирное небо над головой
Хорошо, когда птицы летают
Не боясь ничего над землей
Хорошо, когда волен ты в мыслях своих
И сердцу не нужен приказ
Бояться не нужно поступков чужих
Что боль приносили не раз
Хорошо, когда мамины руки
Нежно тебя обнимают
И детства волшебные звуки
Неподвластно годам возникают
Хорошо, когда ты всем сердцем любим
И любишь не хуже
Счастья плот разделим
И в зное житейском, и в стуже
Хорошо, когда жизнь бьет ключом
Не зная покоя
И чьим-то надежным плечом
Тебя от печали укроя
Хорошо, когда первый декабрьский снег
Покрывалом ложится
И время замедляет свой бег
Вдаль не спешит и не мчитcя….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338347
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 12.10.2012
трепещет лист на ветке голой,
объятой каплями дождя.
и смотрит осень как-то строго
на той картине октября.
вот ветер тучи гонит хмуро,
дрожит от холода земля.
и солнце прячется угрюмо
от моросящего дождя.
идет ноябрь -
холод..слякоть..
морозы утренней зарей.
и воздух как-то тяжко давит
и пахнет близкою зимой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368246
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Он стихи читал, восхищаясь…
Загорелась душа огнем.
И от страсти шальной вздыхая,
Сделал к барышне ход конем.
Увлекал, угождал, лелеял,
Стал писать о любви рассказ.
На взаимность уж не надеясь,
Свои чувства привел в экстаз.
Тех высот она не ценила,
Обижалась по пустякам.
Равнодушьем своим казнила.
Слезы капали по щекам…
Он на крайность тогда решился:
Свой рассказ о любимой сжег,
И сквозь слезы шептал чуть слышно:
«Да простит мои чувства Бог!..»
Здесь на творческой паутине
Раньше в строчках любовь цвела,
Но от сердца и рук мужчины
На том месте – одна зола.
Дама сердца, глазам не веря,
Растворялась в обидах вновь.
Ощутив глубину потери,
Все пыталась вернуть любовь.
Пристидила его и совесть:
«Было лестно с тобой дружить.
Сжег в костре ты не только «повесть»,
А частичку моей души».
Он в бреду продолжал молиться
И ответил сквозь боль и шок:
«Я души твоей сжег частицу,
А свою - целиком я сжег…»
24.09.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №112092410311
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366410
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 06.10.2012
Сумно так!
Я вдивляюсь в затьмарені вікна,
Бачу образ. Померкла краса.
Лист упав- потемніла картина,
Полилася холодна сльоза?
Пізнаю!
Споглядає запізнена Осінь,
Розкуйовджені пасьма верби,
Вже насуплене небо голосить,
Виливаючи відра води.
Не ридай!
Заморозяться брудні калюжі
Срібні зорі впадуть на твій вид
І дерева хоч голі й байдужі,
Одягнуться у білий всецвіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368509
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Позбираю журбу і печалі,
Приготую для цього пакет,
Відійшлю це тобі в сині далі,
А собі куплю квітів букет!
Ти пішов! Не спиняю, мій друже!
Підхопи зі собою пакет.
Не скажу, що мені це байдуже,
З болем мушу забути наш злет!
Захотілось блистіти дзеркалам,
Та тебе в них нема, то ж пощо?
Пустота вже закрилася валом,
Я забуду й ти станеш-ніщо!!
Прощавай! Я зібралась в дорогу ,
Що до сонця, до волі веде.
Не покличу тебе на підмогу,
Не шукай, не тривож більш мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368942
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Я вмерла для любові
Чому душа весь час болить,
Чому нема спокою?
Твої слова мов гострий ніж ,
Що ріже час на двоє.
Здається сонце ось зійде,
Та довго не сіяє,
Бо знову непроглядна ніч,
У серце ніж встромляє.
Слова летять мов горобці,
Влітають й відлітають,
Крім покидьків в моїй душі,
Нічого не лишають.
Затьмарилась наша любов,
Через твій вчинок зради,
Простити це не можу я.
Високі барикади!
Отож іди, шукай вітрів,
Шукай нові обнови,
Розказуй їм свою біду,
Я ж вмерла для любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369069
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
...Між нами пролетіла чорна зграя
сумних круків. Нема шляхів назад.
І день злощасний врешті догорає,
і облітає жовтий листопад.
В твоїх очах мій світ давно згубився,
нема на карті навіть сторони...
Застигла тінь німа на наших лицях,
але ніхто й сльози не проронив.
Одні круки над голим кладовищем
проворончать безладно на весь світ.
А в нас в думках така могильна тиша,
а у серцях нікчемний пустоцвіт.
Ти не посмів на щастя посягати,
і от вони, - ці втрачені роки...
Вони такі ж самотні і крилаті,
немов оці зажурені круки.
Вже не питай того, чого не знаю, -
мені бракує просто зараз слів.
Між нами пролетіла чорна зграя,
і листопад наш жовтий облетів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294568
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 06.10.2012
Эти слова пришли на "переходном" этапе - когда от любви к Витушеньке я уже "вылечился", а никого другого ещё не полюбил.
Бывает часто жгу костер
На берегу реки
Люблю когда за мной простор
Леса поля холмы
Когда в округе ни души
Лишь звонкий треск огня
Мне что-то быстро говорит
Жалея иль браня
И слышен тихий перелив
Уставших за день вод
Квакушки вдруг часы забыв
Устроят хоровод
Проснётся филин прошуршит
Змея а может мышь
То ветер мимо пролетит
Вздохнет сухой камыш
Вокруг огня черна стена
Луны сегодня нет
И звёзды всласть без пастуха
Мне дарят долгий свет
Устал костер Подкрался сон
И стали сном мечты
И мне приснилось - я влюблён
И мне приснилась ТЫ
Хельга Ластівка перевела на украинский язык здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173069
P.S. Чего оно людям нравится, мне непонятно))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145962
дата надходження 18.09.2009
дата закладки 06.10.2012
[i]Хочу я сына, но, сначала, - дочь.
Хочу я дочь от женщины одной,
С которой у меня была лишь ночь.
От женщины — не ставшей мне женой.
Хочу я дочь лишь от неё, единой,
Чтобы потом в ней замечать черты
Той, которую я звал красивой
И узнавал в ней детские мечты!
Хочу я сына. Но сначала дочь.
От женщины, такой мне сердцу милой!
Хочу её, пускай одну лишь ночь,
Последний раз, назвать своей любимой.[/i]
Галина Верд перевела на украинский язык здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173552
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139489
дата надходження 30.07.2009
дата закладки 06.10.2012
Згадай мої слова... Або не згадуй,
нехай горять в зіницях міражі.
Для чого нам така смертельна правда, -
мовчи. Мовчи... Нічого не кажи.
З тобою нам, одначе, не звикати
в одну ріку вже вкотре увійти...
І я переживу якось цю втрату,
й якось переживеш цю втрату ти.
Згадай мої слова... Або не згадуй, -
нема для мене більшої ваги
як тільки закувати в серці правду,
як чорну землю сковують сніги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301491
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 06.10.2012
Як складно розламати грубу кригу
Байдужості, що вкутує серця.
Чи варто сподіватись на відлигу,
Чи буде так до самого кінця?..
Як легко говорити за очима,
Не вдаривши хоч пальцем для мети.
У вас на все віднайдеться причина,
Бажання ж вам ніколи не знайти.
Як міцно закувала і надійно
Душевна безпросвітна глухота...
Замерзнімо... Затухнім же... Зігниймо...
Стулімо на замок свої вуста.
Як складно промінь світла в ваші душі
Пролити над безоднею пітьми.
Чи люди ті, які такі байдужі?..
Як складно називати вас людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304235
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 06.10.2012
Никто не скажет мне о том,
Творится что на тех планетах,
Где в разуме ещё живом
Мечты таятся вне секретов.
Никто не скажет почему
Там счастья больше и светлее.
Людскому не постичь уму
В чём нам не быть уже смелее.
Нам кажется, там будет лучше.
Мы ищем все один ответ..
А мне лишь остаётся верить,
Что греет нас всех схожий свет.
19.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345058
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 06.10.2012
Я хочу написати як люблю
затишшя на моєму підвіконні,
і дзенькіт від гірського кришталю
і неба неозорого бездоння.
А ще, либонь, зимову заметіль
і повний місяць, наче на долонях,
і навіть вічно тліючий цей біль,
а з ним таке пригнічене безсоння.
Як тішуся щораз новому дню,
і вірю у любов, немов в тяжіння.
Я вже давно нікого не виню,
і вже не скаржусь. Так. Достатньо сильна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311423
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 06.10.2012
«Я потребую вийти з берегів...»
(Галина Мирослава)
...І знову вечір снігом побілів,
Вдалечині горять маленькі вікна.
Я потребую вийти з берегів,
Бо в берегах загублюсь,
Знищусь,
Зникну.
Бо наче айсберг, втоплений в глибінь,
Не схаменюсь підводними шляхами.
Як біла ніч в продовженій добі,
Я буду миттю,
Вічністю,
Роками.
Або як суша спраглих островів,
Попід небесним встеленим покровом...
Я потребую вийти з берегів,
В останній раз,
Чи вперший,
Або знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316615
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 06.10.2012
І знову сніг. І знов навколо біло,
Хоча весна вступила у права.
Мені чомусь до болю захотілось,
Щоб стопи легко ніжила трава,
Щоб небо засміялось росянисто,
А сонце щоб купалося в зірках.
І бруньками заквітло сіре місто,
І квітів захотілось в пелюстках.
До радощів, до мрій, до божевілля
Мені чомусь так хочеться весни!..
І серце б’ється пташкою щохвилі,
Торкаючись таємної струни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319911
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 06.10.2012
Ось ці місця, де так запахла м’ята,
Де слід згубився в травах й споришах,
Бо не знайти таких іще на карті,
Де так би легко дихала душа.
І я про них хотіла розказати
Високим мальвам в баби під вікном.
Заради цього сонця жити варто,
Заради дня і ночі заодно.
Ось ці місця, на цьому видноколі
Така п’янка, безмежна широта...
Бо не знайти таких мені ніколи
По всіх чужих дорогах і світах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329873
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 06.10.2012
мене тримати так ніхто й не зміг, -
то я сама, (сама!), чомусь трималась…
із вуст злітає сміх, болючий сміх
біжать кудись бездомні вертикалі…
і їм ти не несешся навздогін:
таке банальне вигадане щастя…
я так хотіла змін, хоч трохи змін,
сама створити, або в когось вкрасти
або розмалювати полотно,
отак без страху, болю… без оглядки
чому мені насправді все одно?..
я ж так хотіла все життя… спочатку…
а зараз хоч у безвість… ти прости
мене за всі страждання і тривоги…
не прошу все забути, - відпусти!..
бо так було завгодно навіть Богу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352028
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 06.10.2012
Зітри хоча би всі свої сліди,
Бо паморозь не здатна їх сховати, -
Ти знов мені по ранах походив,
За що, скажи, за що я цього варта?
Чи я коли зробила щось не так,
Що вітер знов розхристує волосся?..
Для чого серце стиснуте в кулак, -
Я ж чую це. А ти мені: «Здалося…»
Та не здалось. Натягнута струна,
О, як же я жадаю все порвати!..
Бо ти – один, то що ж – і я одна,
Чи це для нас така вагома втрата?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352927
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 06.10.2012
А мало що змінилося… Проте
Я вперто прагну все якось змінити.
Чому мені весна не розцвіте,
Чому мені таке холодне літо?..
Я ж так шукаю пристані, тепла,
Яке ніхто не зможе відібрати.
О, як до нього близько я була,
О, як далеко я зуміла стати!..
І смішно аж до болю… Я ж собі
Давно колись про зміни обіцяла…
Мені ж не треба слави і скарбів,
Мені ж для щастя треба зовсім мало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355041
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 06.10.2012
Где ты, который так любил,
Превозносил, боготворил,
Подарки и цветы дарил?
Где ты, который так меня любил?
Где ты, кто нежен был со мной,
С моею тонкою душой,
Такой израненной, больной?
Где ты, кто нежен был со мной?
Где ты, кто верил мне всегда,
А я шутила иногда,
Что здесь виной твои года?
Где ты, кто верил мне всегда?
Где ты, который понимал,
Упреками не донимал,
И ничего в ответ не ждал?
Где ты, который понимал?
Где ты, кто моим другом был,
Всегда прощал, берег, лечил,
Стараясь из последних сил?
Где ты, кто другом моим был?
Где ты? Скажи хоть что-нибудь!
В каких мирах твой вечный путь,
С которого нельзя свернуть?
Где ты? Скажи хоть что-нибудь!
Где ты!.. С небес поток струится,
Звучит мелодия дождя...
И так похоже на тебя:
Уйти навек и не проститься...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343971
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 06.10.2012
Измеряют юность силой ветра
Высотой горы, длинной прыжка.
Измеряют юность длинной плети,
Что стигматы превозносит к облакам.
Литром крови и цистерной спирта,
Часто – бледностью забытых матерей.
Запредельностью постигнутого мира
И количеством зло выбитых дверей.
Сладким стоном, трепетом оргазма,
Музыкальным слухом и стихом.
Юность измеряется однажды
Перед тем, как станешь стариком.
Бойся! Бойся в тот момент забвенья
Уличений времени в грехах!
МИЛЛИОН ЧАСОВ БЕЗМЕРНОЙ ЛЕНИ
Тебя скомкают и превратят во прах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361030
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 04.10.2012
Кружатся листья, листья, листья –
Холодной осени приветы.
Ложатся листья, листья, листья
Целуя землю незаметно…
А мы по листьям, листьям этим
Гуляем в парке, как по кругу,
Мы словно дети, дети, дети
Ждем и надеемся на чудо.
Мы верим в чудо, чудо, чудо –
Любовь нагрянет непременно,
Скрывать не буду, я не буду,
Что ты боишься моей тени.
А под ногами шорох, шорох
Напоминает мне об этом,
Что ты мне дорог, очень дорог,
Но я осталась без ответа.
Ложатся листья, листья, листья
Целуя землю без привета.
Тебе шлю письма, письма, письма,
Но не дождусь на них ответа… 02.10.2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368498
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Ширяють у небі горді птахи́ —
Стрічають світанки і зорі.
Кружляють над степом і гирлом ріки́ —
Царюють віка́ми у морі...
Полюють величні орли й соколи́ —
Такою є їхня природа!
Жи́ли століттями усі як могли —
Століттями жила незгода.
Перед спокоєм їхнім постала людина —
Навмисно відстрілює "хижих царів".
Їх захистом служить кожна хмарина —
І пристанню є для рвучких соколі́в.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368500
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
А осінь, золотиста наречена,
Була в гостях у молодого клена.
У позолоту пишну його вбрала,
Своїх коханим лагідно назвала.
І він відчув цей присмак її любий.
Завмерли в поцілунку їхні губи.
І кожний дотик, кожний такий рух
Горів від ласки золотистих рук.
А осінь гордовита і красива
Холодним вітром листя обтрусила,
Змивала позолоту з них дощем,
На серці залишила сум і щем.
А клен ще довго полум’ям горів,
Бо вперше він любов свою зустрів.
Чомусь мені напрошується думка –
Не та любов палка, що в поцілунку,
А та, коли чекаєш, ждеш, лелієш,
Коли в життю поможеш, пожалієш.
Нехай нам з вами більше пощастить,
Бо без любові так душа болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368384
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Не вгамується все ще, пече.
Я надривом кричати хотіла б!..
Між мільярдів єдине плече
Ще, мабуть, ще, на жаль, не зустріла.
До повернення стиглий півкрок.
Чи назад повернуся? Зотлію…
Ти, мабуть, десь дощенту промок,
Той, кого ще чомусь не зустріла.
Не писала йому ще листів,
Той, кому не забракло би сили,
Як впаду, - на руках понести,
Той, кого не знайшла чи згубила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256617
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 03.10.2012
Дозволь мені прийти у тво́ї сни,
Я буду в них ще теплим ранком жовтня.
Чому любов бува така самотня,
Як паде листя знову, поясни?
Так добре знати, що ти просто є.
Все інше раптом стало невагомим.
Чи є це почуття тобі відоме?
І чи ти знаєш, що воно моє?
П'янкий глінтвейн корицею запах,
Закутаємось теплим покривалом,
Поки зима своїм холодним жалом
Нам слідом не лишилась на вустах.
Дозволь мені прийти у тво́ї сни,
У них зостатися росою на троянді,
Щоби колись удвох нам на веранді
Щасливих днів згадати восени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367926
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Чого бажає час від мене?
Чому у серці причаївся сон?
Куди зникає все натхненне?
Неначе звуки в унісон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368216
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Давай с тобой красиво разойдемся,
Пусть даже с блеском гордости в глазах,
В последний раз – друг к другу прикоснемся,
В последний раз – со страстью на губах.
Нам ветра зной шептал тоскливо - жадно,
Когда-то столь прекрасное «Люблю»,
Но вся листва в наряде не парадном,
К ногам слалась прощально сентябрю.
Давай, на миг забудем наши ссоры,
Сегодня их нет смысла вспоминать.
Все в прошлом, и обиды и укоры.
Как плохо, что пришлось нам так страдать.
Не слеп туман. Неси желтее розы,
Ты не дарил цветов мне так давно…
Давай хоть раз свои не скроем слезы
О том, что нам совсем не всё равно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266748
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 03.10.2012
А ти мені навіщось дорікнув:
«Що не рядок – любов, любов, кохання…»
(Наталя Горішна)
…Не треба, милий, зайвих нарікань,
Що знову душу снігом пополощуть,
Що є відбитком смути і страждань,
І вічних почуттів уламки, мощі.
Хіба тебе болять мої вірші?
Вони – німі осколки серед бурі,
Вони – забиті пилом стелажі,
Що так тебе безжалісно одурять…
У тих віршах, де я – чиясь любов,
Де серце тільки гріється думками,
Де мрії визволяються з оков,
З широкими своїми рукавами…
Чи там де я, чи там тебе нема?
Це ти – у кожній літері і комі…
А ти сказав: «Поетом будь сама»,
А я ж тебе так кликала на поміч…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265974
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 03.10.2012
Без Вас це місце втратило свій шарм,
Куточок кожен з розпачу пустує.
Тепер тут зустрічатися не нам, -
Під вітами берези, дуба й туї.
Та хтось колись приходитиме ще,
Така краса, така безмовна втіха!..
Ми з Вами розлучались під дощем,
Що сльози лив за нас тривожно й тихо.
Не знаю, чи прийду сюди колись,
Вже надто Вас мені тут забракує...
Це місце, де всі мрії не збулись,
Під вітами берези, дуба й туї.
Та спогадів нікому не віддам, -
Ось це і все, що Ви мені лишили.
Без Вас це місце втратило свій шарм,
Тепер воно нічим мені не миле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352919
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 02.10.2012
Очень я горжусь собой -
Одолею страх любой:
Плакать и визжать не стану,
Если встречу таракана,
От рогатого жука
Не сбегу, наверняка.
Приручала страх на грядках -
Стал червяк совсем не гадкий!
Дальше надо не-спе-ша:
Для начала, лягушат
Научусь за спинку трогать -
Буду я с собою строгой!
Для чего? А вот хотя бы,
Чтоб поймать рукою ЖАБУ(!)
... и соседскому Егору
Тихо опустить за ворот!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340179
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 02.10.2012
Этим утром в десять ровно
Леночка была здорова.
С настроением хорошим
В белом платьице в горошек
Вышла, на скамейку села.
Ам, – одну конфетку съела,
А за ней – вторую, третью…
Стали собираться дети.
Только Лена убежала,
Будто кто её ужалил!
Сжала кулачки в карманах:
- У самой осталось мало!
Нет, не дам… не дам… - твердит,
Стала бледная на вид…
Этим утром в десять ровно
Леночка была здорова.
Всё за полчаса случилось –
Лена съела жадновирус!
фото: http://www.photodom.com/photo/568062
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365552
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 02.10.2012
Вкотре цьому дощу зупинитись чомусь дуже важко,
Він по вікнах сумних тарабанить, немов дикий звір.
А я знову сама, наче в клітці налякана пташка,
Тріпочуся крильми всьому світові наперекір.
Що довести? Кому? Та чи варто воно стільки сили?..
Я втомилась одна, - так чекаю міцної руки…
Нам з тобою чомусь ще ні разу ось так не щастило,
Щоб в долоні згори покотились гарячі зірки…
Нам з тобою чомусь без пояснень сказали: «Не пара».
І усе, що в нас є – то любов крізь холодні рядки…
Тільки небо усе розмальоване темінню, в хмарах,
І цей дощ, що йому зупинитися так невтямки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356869
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 02.10.2012
Ти можеш загрузнути в цьому життєвому циклі
тоді, коли я буду десь на просторах Тоскани.
Мені не подзвониш, як завжди. Ну що ж, я вже звикла,
що в тебе на місяць вперед заготовані плани.
І стоси паперів тобі будуть знов арбітражем
в той час, коли я пакуватиму тісно валізи.
І глянеш з-під лоба, як завжди. Ну що ж, я ще скажу,
та тільки, боюся, тоді буде надто вже пізно.
Я сяду в літак, в стюардеси замовлю мартіні
тоді, коли ти усвідомиш, що тиснеш на рани.
Пром́овчу, як завжди. Ну що ж, ти вже вкотре невинний,
а я просто знову самотня в просторах Тоскани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357720
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 02.10.2012
До тебе долетять мої слова,
Мої слова, - глибокі і далекі.
Прийми моє обдумане: «Бувай».
Повір, мені далось воно нелегко.
Життя таке цікаве і складне,
І нам не раз ще стрінуться вибої.
Нехай тебе нещастя омине,
Нехай не рве зсередини надвоє.
Мені таки дорога в інший бік.
Не ті зірки для нас пересіклися…
А вечір знов комусь на плечі ліг,
А в серці біль пожовк кленовим листям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362291
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 02.10.2012
Не забарися, осінь золота,
В мій тихий сад, в його квапливе місто.
Щоб він без слів в очах моїх читав,
Про що тепер казати надто пізно.
Про що змовчать затерплістю уста,
І вересневе небо раптом зблідне.
Щоб він мене ніколи не спитав:
«Для чого ти мене вбиваєш, рідна?»
Щоб тільки мить, і знов – міста, міста…
Осінній щем залиш комусь назавтра.
Щоб він мені хоч подумки шептав,
Про що сказати я тепер нездатна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363983
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 02.10.2012
У тишині загублених слідів
Зашурхотіло теплим листопадом.
Останній клен на землю облетів,
І кількасот квапливих днів позаду.
А озирнутись – встелений туман,
Неначе вчора були низько зорі.
На пам'ять лиш янтарний талісман,
І сльози щастя щирі та прозорі.
Та журавлиний клекіт в дальню путь,
Де не запахне спаленим бадиллям.
Вже голі верби воду з річки п’ють,
Таке чудне осіннє божевілля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364552
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 02.10.2012
Ну доторкнись… застиг тремтливий подих,
Затерпло серце… знову на межі,
Коли ти вже спускаєшся по сходах,
Коли ми знов безпросвітно чужі.
Коли ніхто… На вулиці, на людях…
Затерпло серце… Як же може йти?..
Ну доторкнись… Мені болить у грудях,
Бо поруч ти. Бо десь далеко ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364554
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 02.10.2012
в тот день, когда придут дожди.
зонт? он уже не будет нужен.
мне хочется... мы будем босиком ходить.
гулять по тёплым, летним лужам.
в тот день, когда падёт листва.
и землю золотистый слой укроет...
стоят деревья, пусть одетые едва.
кружа листву, будем гулять с тобою.
в тот день, когда придут снега.
укроют землю толстым покрывалом.
повсюду словно белые стога.
вино, камин, и мы сидим устало.
в тот день, когда весна придёт.
и всё вокруг опять зелёным станет.
мы будем продолжать тот наш полёт.
охвачены любовью, будто бы в тумане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363537
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 02.10.2012
Відпусти, іди собі, забудь, -
Я тепер гартована зі сталі,
В мене протікає в жилах ртуть,
А думки – самотні вертикалі.
В мене радість – погляд з-під брови,
Йти вперед і більш не оглядатись.
Ти мене ніколи не любив?..
А мені тепер це навіть в радість!..
А тепер для мене все це гра;
І про друзів варто помовчати.
Думаєш, ти сенс життя забрав?
Чи про сенс тепер казати варто?
Я – залізна. В мене в грудях скло.
Зашкарубле серце біль не чує.
Краще, мабуть, статись не могло.
Я такого просто не вартую.
Не вагаюсь. Впевнена. Мабуть,
Ти мене такою ще не бачив.
Відпусти, іди собі, забудь,
Бо такі, як я тепер, не плачуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366927
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 02.10.2012
Я випила цю ніч усю до дна.
Тепер я тут.І мій нещадний сторож
шукає світ,а світу вже нема.
Він цілиться у щирість наче ворог.
О боже,як це дивно!Як банально!
Один момент...І сотні тих ночей!
А сором свій лиш віями вуаллю,
Я приховаю від пустих очей.
Холодна тиша.Звідкись провідниця
кричить на мене,мов оскаженіла.
А я прошу!благаю:"зупиніться!"
Постійте там...Я ще недолюбила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368027
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Вона пішла цієї ночі...
Поки я спав тривожним сном.
Мабуть, у руки більш охочі,
Що пахнуть медом і вином.
Пішла без слів. Без сцен прощання.
Бо я б її не відпустив...
Вона і перша, і остання,
Єдина. Як же я любив...
Прокинувся уже самотнім,
Старішим наче на життя.
Побіг у напрямку зворотнім,
Але немає вороття.
Упав. Кричав. Благав. Гукав...
Готовий був у світ за очі,
Але одразу ж заблукав,
Бо ти втекла цієї ночі...
02.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368131
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 02.10.2012