Бабочки листьев кр`ужатся в вальсе,
А останавливаясь - умирают.
Лучшее время, чтобы прощаться -
Осень, которая всё обнажает:
Ветви и мысли, небо и чувства.
Разве что разум туманом затянет...
Сердцу уснуть бы и не проснуться,
Только оно и вздремнуть не желает.
И в перестук с дождями играя,
Сердце чего-то средь тленности ищет -
То возрождаясь, то умирая,
То громче грома, то шёпота тише.
Осень умеет вытряхнуть душу
Даже из тех, кто давно её продал.
А недалече - зимняя стужа,
Что перельётся в вешние воды.
2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456425
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Ти лиш поклич,і я прийду
Разом не буде прохолодно
Якщо дозволиш, то пірну
В очей нескорену безодню
Ти лиш поклич, не забарюсь
Крізь ночі темне покривало
Я прилечу, і захмелюсь
В обійм нестримнім карнавалі
Ти лиш поклич, я відгукнусь
Прорву можливі рубікони
Якщо почуєш – залишусь
В ефірі ніжним передзвоном
Ти лиш поклич, я обернусь
В кришталь окутану примару
Відкрий вікно, я прокрадусь
І ковдрою для тебе стану
Ти лиш поклич, і потону
Серед прихованих коралів
В твоїй душі… я залишу
Коханням вилиті кристали
Ти лиш поклич, і я прийду
Разом не буде прохолодно
Якщо дозволиш, то помру
В очей нескореній безодні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295122
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 04.02.2013
Мовчати теж не вихід
Не вихід опускати очі ниць
Тримати руки в кулаках зжаті
Лежати мертво горілиць
Терпіти в серці буревій
в'язати ланцюгом шалений вітер
Розбити бунт в собі у друзки
Це не простіше ви ж повірте
Замкнути крик в своїй горлянці
Закрити очі що і так сліпі
Піти униз на дно без дії
Піти на дно і залишитися на дні
А що побити здерті руки?
А всі ножі що дико в спину?
Шрами залишаться довіку
Мені ж мовчати без упину
Чи може говорити в голос
І плакати щоб очі червоніли
Ламати стіни двері вікна
Що каменем в мені осіли
Чи може краще відверта розмова
одне питання в твій бік і чекати
Тобі вистачить твоєї мудрості?
Все так як треба сказати?
А чи стане чоловічого хисту
як завжди ти король
а я блазень
чи моє питання кісткою в горлі?
Брехні своєї давно ти в’язень
А що ж мені?
Ще почекаю може вічність
Ще вдам що безнадійно вірю
І що твої слова не голка в серці
побуду твоїм ніжним тихим звіром
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397672
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Я всегда считала, что можно сделать что-то, если очень хочется...
Например, купаться в фонтане, вслух и громко послать человека на улице, соврать, поцеловать друга, ходить по городу в маскарадном костюме, не брать трубку, спать на паре, простить измену, вырывать из дневника страници с двойками, гулять босиком по городу, ходить в купальнике по улице, убегать ночью из дома, купаться в море голышом, купаться в озере одетым, смотреть Поле Чудес,исчезнуть на месяц из чьей-то жизни и купить какую-то дорогую но совершенно безполезную вещь....
Я делала все это. Давно. Недавно. Редко. Часто. Однажды.
За те вещи, которые ты очень хочешь сделать стыдно не бывает. Ни сразу. Ни через день. Ни через месяц. Никогда.
О них легко говорить. Подругам. Друзьям. Родителям. Даже ему.
Но почему-то другие за них тебя осуждают. Мне искренне жаль тех, кто неможет жить так, как хочет и совершать то, что желает. Тех, кто позже будет жалеть о том, что не сделал, а не о том, что сделал. Тех, кто вечно лезет в чужую жизнь, забывая развивать свою собственную. Тех, кто рассказывает чужые тайны, потому что у них нет своих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253405
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 14.10.2012