Не змовкають думки...Де-не-де лиш пульсує годинник.
Ніч розкидала зорі, мов бісер на темному тлі.
І на ньому мені, наче тінь днів чомусь невловимих, -
Із минулих років у безодню пливуть кораблі...
Білим шляхом пройдусь вказівним, не моргнувши і оком.
Кажуть, зветься "чумацьким", а я би сказала - "людським".
На дорозі небесній безсонних ночей так нівроку,
Так немало життя за солодким вином і гірким.
Найбагатше у світі - то небо скорботної ночі:
Там обличчя без масок, молитви без пафосу слів,
І пливуть безупинно у тиші прозоро-урочій
В світлу гавань до краю мільярди таких кораблів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438957
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 06.04.2014
Ти відчуваєш, як росте трава?
Як тягнуться до сонця рученята?
Не віриш? Подивись, вона жива!
Живі кульбаба, ряст, любисток, м’ята.
Сьогодні у садку джмелі гудуть,
Їх на весілля вишні запросили,
Природа, люди знову чуда ждуть,
Тепло з весною цю красу створили!
Ось сон-трава пухнаста вигляда,
Синенькими пелюстками сміється,
Конвалія співає молода,
Дзвіночків білосніжна пісня ллється.
Народяться пташата у лісах,
Заметушаться їжачки, лисички.
Пищатимуть курчата у дворах,
Грайливо зацвірінькають синички.
Вклонись їм, друже, низько до землі.
Пізнай чарівність Божого створіння,
І вийдуть з тебе сльози і жалі,
І станеш ти на шлях свого спасіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423842
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 14.05.2013
носити у волоссі вітер, у мізках правду , а в серці любов.
запрграмована весна на майбутнє.проведу репетицію знов.
і знаєте, мокрі серветки з запахом моря не такі вже й нестерпні.
а підлога зранку, коли встаєш на неї з ліжка завжди холодна,
зимою по-особливому, і з приємним холодом в серпні..
я люблю тюльпани і яскраво-рожеву помаду, бо вона не модна.
хочу прокинутись не в своєму місті ,будинку і ліжку.
не ввімкнути тєлік, і не сунути вчорашнє з холодильника.
а при величезному вікні з краєвидом читати книжку.
не чути брехні, сигаретного диму і свого будильника.
хочу співати , сміятися щиро, а не коли так треба..
не мірятись вдачею, статусом, грішми - монетками,
я дуже хочу в гори,- там багато неба
і ще одне,- море ніколи не пахло серветками..!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393105
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 04.02.2013
у простому завжди є істина,
а важке ми самі таким робимо.
і зазвичай у справжній пристрасті
не місце якійсь там похоті.
на питання всі знаємо відповідь,
а питаємо - бо ж заведено.
незнання компенсуємо криками,
власне "я" загубилося в безвісті.
де ж ми всі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395798
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 04.02.2013
Напівпровідникове царство
китоподібних
в якому
хист до
передавання
ліній кардіограми
самки головного мозку
на папері
має тільки
жінка з довгим рудим волоссям,
всі недоношені чорно-плоди
заплутались у внутрішньому
кісткуванню
пучків її волосся
коли вона малює - вона мовчить
коли вона мовчить – я малюю
її
у вигляді
тварин що
загубили свої повіки
на піску спустошеного
морського
узбережжя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394778
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Про що писати?
Про любов? Про кров?
Про те "вона любила, а я ні"?
Що будуть це усі читати
хвалити, ганити, коментувати...
А хтось коментував Шевченка чи Франка?
А чи сиділа-мо вконтакті Українка Леся?
Та лірика їх і проста й тонка,
бо як читаєш, то за голову візьмешся!
Казав ти, може, "я не хочу жить",
"Життя немиле тут хай обірветься"?
Хворіти все життя: "творю надії мить"
та так, що прочитаєш- посміхнешся!
Сміятися крізь сльози- не плакати- любити!
Кохати свій народ в оцей момент буття.
Про що напишеш ти? Про те як треба жити?
І кришталеву совість готуй до забуття.
Ти думав, вірш про "ЦЕ"- "ходім, перепихнемся"?
"Пішли, перепихнемся"- звучить як вирок. Гидко.
"Пішли, перепихнемся"- для тебе- сенс життя?
Це що така за риба, що плаває так мілко?
Ти кришталеву совість готуй до забуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394614
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2013
День,як день, та вже його немає,
Він, ніби полум`я, швидко догорів.
Наступний буде, ніхто його не знає,
Він загадковим залишитись зумів.
Жовтневий вітер сумом повіває,
Струмок дорожній викрадач листків.
Місяць туман до дна вже доїдає,
А ти заплановане втілити зумів?
День за днем, година за годиною,
Усе мандрує, крутиться, летить.
А я просто хочу залишатися Людиною,
Коли на чай прийде остання мить!
Життя без цілі - кажуть не життя,
І кожну ніч мудрую над одним:
«Свої зупинки повинно мати буття,
Чи їхати поки не закінчиться бензин?»
Мої питання чомусь риторичні,
Загадковість свою не збагнути.
І ніби справи усі стали звичні,
І як завжди - невідомі маршрути!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367547
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 22.01.2013
Для злету
Білі крила розправивши, в небо здійнятись готові,
Щоб крапками на тлі темно-синьої ночі світитись,
Щоб із всесвітом вести свої потаємні розмови,
Щоб години чекання звести до короткої миті.
Не знаходять причин, щоб лишитись, і знов відлітають,
Ігноруючи все неважливе, земне і буденне.
Літаки випадково сягають, напевне, і раю.
А можливо, один з них чекає сьогодні на мене.
Щоб не впасти
Паралельно світанку все швидше і швидше - до мрії.
Затамовуєш подих і падаєш в руки блакиті.
Віддаси себе небу - прозорим безмежжям накриє.
За вікном мінус сорок. Для холоду серце закрите.
Десь внизу світ дивується, як ти летиш вище сонця.
І як обрію межі два білих крила поламали.
Ніжним килимом стеляться хмари, немов охоронці.
Для польоту віддати життя.
Й цього буде замало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350083
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 21.01.2013
снега нет. на ладони - холмы желтых листьев,
ленью скомканы дни, растревожены сны.
ни намека на снег. мякоть мыслей повисла
на оконных решетках. и реки пусты.
и в словах твоих - глушь. и на веках - усталость.
я стираю следы, чтоб уже не вели
в те дома, где теперь никого не осталось,
где огрызки надежд не коснулись земли.
ты встречаешь меня. мне не хочется правды.
снега нет. нет причин притворяться немой.
и уснули дома, где бывали нам рады,
наспех вещи собрав, убежал домовой.
пахнут беды чужие. и приторной грустью
закоптило сердца. но мне дали совет -
подождать пока время само не отпустит,
да и некуда рваться пока снега нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295012
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 21.01.2013
Давай удвох стрибнемо з Евереста,
В потік емоцій, пристрасть,почуття...
Мо об любов розіб"ємось,й воскреснем,
І злиємось в одне - на все життя!
Давай удвох... Відчуєм ейфорію,
Лише удвох, і твій солодкий жест!
Під пристрастю твоєю розімлію,
От тільки де ти? Де,мій Еверест?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377354
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 21.01.2013
Самотність, ти для мене - муза.
Ти надихаєш на поезію та рими,
Але, знаєш, я усе це запросто покину,
Якби поруч був, хто поруч бути мусить...
Так, Самотносте, я зрадила б тебе!
Я б пішла від тебе у найпершу мить!
Але ти не хочеш мене відпустить!
Ти говориш: "Незабаром все мине..."
Так, Самотносте, я дякую тобі,ї
Безперчно, що т завжди надихаєш,
Але я б пішла бід тебе, знаєш,
Хоч мені ти і даєш вірші...
Самотність, зрозумій, це - ненормально,
Що лише з тобою можу я писати,
Якщо так, то не волію тебе мати!
Зрозумій, вбиваєш ти морально...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390553
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 21.01.2013
- Навіщо вірші?
Хіба варті
Життя вони?
Небесних зір?
Книжки читають
Старі й нові.
Навіщо ж вірші?
Розкажи.
- Вони у собі розчиняють
Печаль і смуток,
Злобу дня.
Життя – це диво.
Зірки сяють!
Без віршів
Підуть в забуття
Всі наші мрії,
Всі здобутки.
Романтикам не буде сну.
Закриймо очі.
Та відчуймо
Оцю співочую красу.
Тож ось навіщо
Їх читати.
Чи вони варті
Думай сам.
Не кожен здатен
Осягнути поезії
Ліричний храм.
́́́́́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324735
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 20.01.2013
Зійшов до мене янгол. І плеча
Торкнувся поцілунком непорушним,
Від дотику зажевріла печаль,
Тавруючи кривавим слідом душу.
Душа зайнялась світлом полум'яним,
Як свічка перед образом Христа,
Печаль розлилась кольором багряним,
Ввібравши кров на янгольських вустах.
І сльози заструмились рясно з вій,
Відчувши біль небесної істоти.
Чому прийшов ти вкрасти спокій мій?
Скажи мені — чому ти тут і хто ти?
Ти вісник щастя чи володар болю?
Чому приховуєш своє обличчя?
Чому вуста твої таврують кров'ю,
В яку безодню за собою кличеш?
Ні слова не промовив мені янгол,
Розправив крила, пригорнув до себе,
У янгольських обіймах до нестями
Душа вбирала справжні дари неба.
Єдналась з кожним ритмом його серця,
Вдихала ніжність і тепло обійм,
Душа мужніла, не боялась смерті —
Вогонь життя зайнявся жваво в ній.
Знов прокидалась із німого сну,
Достигла й чиста. Тільки янгол блід...
У сутінках розтанув і минув,
Залишивши в душі пекучий слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390588
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 09.01.2013
Збирає осінь ніжні кольори
у зонтик мрійних забаганок,
і листя десь летить згори,
й малює образ вишиванок...
Летить, кружляє, звеселяє,
дарує поглядам політ,
ласка́во землю устеляє
та яскравішим робить світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374479
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 01.11.2012
Десь є біда, десь знову смуток,
І люди наче зовсім не жили,
Погасли душі, мов недбалий вулик,
Померли долі зовсім молоді.
Гуляє вітер, разом з ним і хмари,
Це поле, що веде назад в каскад,
Проходять там загублені помалу,
І зараз з ними проходять біль, і час.
Минуле вже не повернути більше,
Та ще є образи із втрачених століть,
Так все нешвидко, але і поспішно,
Ніхто не помічає ангелів своїх.
Проходять дні, минає все помалу,
Змінилися століття, з ними й ми,
Пройшло усе, що колись ціну мало,
Лише душа безцінна, як завжди.
Загублені, куди звертати треба?
Скажіть мені, чому ви знову тут?
По колу ходимо, виходь теорема,
Помилки що на старт нас приведуть.
Красиве небо, знову білі хмари,
Ви бачили усе це сотні раз,
Та цінувати з втратою не стали,
Ви загубилися, на жаль, в своїх словах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324011
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 30.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2012