Тихий вечір, теплий вечір
Синявою впав на плечі.
Заховав за припіч сонце,
Хлюпнув золота в віконце,
Тінню у дворі спочив,
Очі ліхтарям відкрив,
Заяснився у вітринах,
Проявився у картинах –
В темні фарби вбрав дерева,
Влив чорнила у озера.
Вигнав молодь на дороги,
Місяцю загострив роги,
Зорі в небо покидав,
Жбурнув зо дві жмені в став,
Вклав в ліжка до сну малечу
Тихий вечір, теплий вечір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367829
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 21.10.2012
Злітали ми
на хвилях океану
у неба
синьооку глибину.
Без зайвих фраз,
амбіцій,
без обману
неслись увись
в жадану далину.
І рвали зорі,
мов ромашки в полі.
Складали їх
у зоряний букет.
Палали очі,
наче сонце в морі.
Згоряло серце –
шрамом кожен злет.
Купалися
у серпанкових росах.
Втиралися
веселки рушником.
Й не зчулися,
як у віконце Осінь
постукала
шершавим костуром.
- Чого тобі,
розлучнице жовтава?
Іди! Зажди!
Не відбирай Тепло.
Без нього я,
немов без пір’я пава,
немов без сонця
журавля крило....
Та не питала
пані зморшкувата,
махнула вгору
посагом кривим.
І без Тепла
лишилась моя хата.
Лиш вугіль з серця
випускав свій дим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363385
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 21.10.2012
* * *
Як розрізнити істину святу?
Від кривди – правду.
Ген – зневір’я поле!..
Чужим на переймаючися болем,
приймаємо за черствість гіркоту.
Як не сягти далеко за межу?
О, як же варто відчувати міру!
Не втратити безповоротно віру.
І душу не поранити чужу.
Ще буде все, бо це ще не кінець.
Ще деревце простерло в небо віти…
В кінці тунелю певно ж буде світло.
До серця доторкнеться промінець.
Спинився, загубив святу мету?
Із вірою ступай мерщій, небого.
Поміж людьми зустрінеш доброту.
Іди в світи, та вір собі, як Богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352867
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 20.10.2012
Тиху сумну мелодію
дощик дрібний бринить.
Чуте оте – повторюю,
осені ж – не спинить.
Осінь чарує барвами,
міря вбрання руде.
Радий її забавами,
в такт вітерець гуде.
Музика ніжна, лагідна
глибоко десь луна.
Ніби порватись ладна вже
серця мого струна.
Ой, золотава осене,
гасять дощі вогонь!
Як же на серці росяно!
В пам’яті – жар долонь.
В літі були щасливими.
Час поміж нас летів.
Не розгадали дива ми, –
вічність у миті тій!
Мила левада тулиться, –
тут молодим ходив!
В зливі холодній чується
теплий отой мотив.
Вже павутинки сонячні –
пройдених літ привіт –
трепетно, легко й болісно
впали на крила віт.
Знов – журавлі до вирію.
Як їх дощі січуть!
З ними ще трішки вимрію,
з ними і відлечу.
Буде ще, знаю, вдосвіта –
сповідь на вістрі прощ –
грати на струнах осені
несамовитий дощ!
Поки ж – ще задоволена,
трохи чудна й сумна,
осінь стоїть оголена.
Й небо – не видно дна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370643
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Я тримаю за руку. Тримаю в обіймах.
Я тримаю у думці, у серці, у снах.
Я тримаюся гідно. Тримаюсь на рівні.
Я тримаюся Слова. І Правди в словах.
Так тримаються в болях - невиліковні.
Так тримає і не відпускає наркоз.
Так тримаються віри - лише послідовні,
Коли їх виганяють на лютий мороз.
В полі зору тримаю. Тримаюся курсу.
Я тримаю екзамен. Тримаю секрет.
Прапор вище тримаю. І руку на пульсі.
Мій тримається в битві останній багнет.
Так метелик тримається квіток веселих.
Так тримається вранці на травах роса.
Так тримається смальта в мозаїках древніх.
Так атланти тримають для нас небеса.
Я тримаюсь...
І з місця свого я не зрушу.
Далі - прірва...
Чи сонячно-зоряний рай?
Відпусти, не тримай мою зболену душу.
Якщо зможеш...
А втримаєш?
Міцно тримай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235071
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 18.10.2012