Останнім променем призахідного сонця
Торкну твоє замислене чоло,
ЗалИшусь теплим вітром у долонці,
До серця притулю своє крило...
Прошепочу тобі осінню колискову
Акордом нерозгублених листків,
І місячну посріблену підкову
Віддам за тебе феї чароснів...
Сплету вінок собі із білого латаття,
Зроблю намисто з тисячі зірок,
І, скинувши своє домашнє плаття,
Зроблю в твій сон несмілий тихий крок...
Наснюсь тобі в цю ніч ... Як сниться синє море,
Що берег заціловує щомить...
Я буду така ж ніжна і прозора,
Я буду колисати і п'янить...
І коли сон піде від тебе рано -вранці,
І день розвіє чари до кінця,
Побачиш знов промінчик на фіранці -
Мого усюдисущого гінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526814
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014
Вже вкотре розпинаєм на хресті
Людського Сина під гучні фанфари,
Б'ючи у груди :"Господи, прости!
Дай оминути праведної кари! "...
Відпрацювавши тридцять срібняків,
Сльозами омиваючи обличчя,
З проворністю нікчемних байстрюків
Штовхаємо слабкіших на узбіччя ...
На фантиках смаколиків - зловтіх
Малюєм ілюзорне сьоме небо ;
Знов поспішаєм возвеличить гріх ,
Перекрутивши заповідь під себе ...
Бажаючи прощЕння роздобуть,
Не молимось ,поки не чуєм грому... ...
Знов Господа ведем у хресну путь,
Старим шляхом вертаючись додому ...
Забувши істину, що Бог - то є ЛЮБОВ,
Святе Ім'я згадавши вкотре всує,
Між ганчір'яно - туфельних обнов
За гроші індульгенцію купуєм ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499376
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 15.07.2014
Кіптява рвалася в небо,
Душі летіли у вись.
—Сину, лишися. Не треба…
—Мамо, рідненька, молись.
Діти хапали за ноги:
—Тату, скажіть, ви куди?
—Йду з України дороги
Стерти чужинців сліди.
—Ти не журися, кохана,
Я повернуся, а ні—
Вигоїть час твої рани,
Знайдеш відраду в синів.
Знов зацвіте Україна,
Волі омріяний птах
Витиме гнізда нетлінні
На українських житах.
Зникне безслідно омана,
Війн закривавлений звір.
Я повернуся, кохана.
Я повернуся. Лиш вір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511416
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Над церквою грішник лукавий,
на троні ординське щеня.
Орел двоголовий кривавий
нутро їхнє підла брехня.
Чого тобі племя цапине,
чого тобі , гнидо крива.
Не каєшся жидомордвине,
копаєш могилу в жнива.
Не знищиш козацькую славу
бо слава правдива жива.
Відслужить вам вічну відправу
не Русь ти паршивок, Моква.
Ми завше жили з вами різно
тож скінчиться «русска весна».
Розплата ж приходить залізно,
горбатого править труна.
Ніщо не зникає без сліду
не тіштесь примурки дарма.
Відправлять й без нас панахиду,
зустріне вас вічність німа.
Й не будемо плакати слізно,
не справити нам дикуна.
Майбуть вже вам каятись пізно
бо батьком у вас Сатана!
Чого тобі горенько пізнє,
з обори облізле теля.
Мо хватить хворіти рашизмом,
Допоки ще терпить земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511444
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Мої хороші, сонячні і світлі,
Я вас люблю і дякую усім
За те, що ви теплом в мені розквітли,
Зростили сонце в серденьку моїм!!!!
Я кожному із вас бажаю щиро
Любові, щастя і безмежних благ,
Здоров'я, злагоди з собою й миру,
Не втратити душевних рівноваг!!!
Я вас люблю, і завжди разом з вами
Де б не була я, де б ви не були;
Щоразу обіймаю вас думками ,
І хочу захистити від імли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511401
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 15.07.2014
– А як я з'явилась? – Створив Бог спочатку
Красунечку маму, розумника татка,
Вдягнув маму в плаття, а татка в краватку,
Поставив на бланку важливу печатку.
Щасливо жили собі татко і мама,
Купалися в морі удвох під зірками,
Ходили в кіно і у ліс за грибами,
Та їздили в нашій країні містами.
– А що було потім? – А потім, мій котик,
Потрапила ти до матусі в животик,
І кожного вечора татовий дотик
Чекав на легесенький твій поворотик.
Вів поштовхів ніжок твоїх підрахунок,
Давав крізь животик смачний поцілунок,
Від маминих вголос сміявсь лоскотунок,
Знав доня – найкращий у світі дарунок.
- А далі було як? – А далі, солодка,
Весняного дня була ясна погодка,
За проміжок часу маленький, короткий,
Твого голосочку почулася нотка.
Умить став порожнім тоді живіт мамин,
А татко тримав тебе ніжно руками,
І радісно було нам аж до нестями,
Ось так, моя доня, з'явилась ти з нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510294
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 10.07.2014
Не спеши, мой малыш, мы и так очень быстро стареем…
Помнишь море в окне пробегающих вдаль поездов.
Ты улиток искал на лощёном асфальте алеек,
Понимая мой взгляд и не слушая азбуку слов.
До пяти ещё верил, что ведьмы живут и драконы.
К непослушным они очень долго приходят во сне.
Даже лестницы в доме казались до неба – огромны
И по ним подниматься, наивно, хотелось к луне.
Не спеши, мой малыш, в твоём детстве остаться мечтала.
Вновь учиться читать, изрисовывать мелом весь двор.
Только времени ветер года разгоняет, устало
И не слушает наш, такой долгий ночной разговор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508682
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 03.07.2014
Терпіти більш приниження не гоже,
Озвалась память зболена з віків.
У грудях кров нуртує і клекоче,
То предків дух озвався в козаків.
Шматують землю орди знахабнілі,
В козацькій славі дикий самосів.
Великий Луг у кліщах на прицілі,
В нащадків угровиплодків - щурів.
Дістали геть ординці хуцопері,
Гірке терпіння вилилося в гнів.
Чи не пора вказати вам на двері,
Із глибини родинних почуттів?
Від вас приблуди втомлена святиня,
Терпіння лихом вийшло з берегів.
Отож давно із Божого веління,
Пора мочить вас жидомоскалів.
Беріть язик магучий свій на плечі,
Щоб голу .опу вкрити із боків.
І там у сірих буднях холоднечі,
Годуйте ним у тундрі комарів.
Ой, як же ви брати осточортіли,
Чортополох прибитий берегів.
Щоби за вами й згадка здичавіла,
А на Землі не лишилось слідів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508699
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 03.07.2014
Сумна соната дощових краплин
Пронизує артерії світання;
Далеко ще до кавових годин
Просякнутих росою і мовчанням ...
Крізь вовну хмар проблискують зірки,
Величним Кимось зібрані в букети ...
Вільшаний гай (іще не говіркий)
Готує стиха солов'ïв кларнети ...
Дрімає вітер у липких бруньках,
Вслухаючись у колискову ночі -
Вона гойдає небо на руках,
Немов навіки вколисати хоче ...
Десь півень розбиває напівсон -
Вже скоро глипне сонце з небокраю ...
І я з дощем сьогодні в унісон
Досвітню пісню серцем заспіваю ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487946
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 25.03.2014
Сонечко моє, моя єдина,
Ластівка, конвалія моя,
Я до тебе, наче птаха лину,
Ти - моя сіяюча зоря…
Ти - моя берізка соковита,
Твої руки, наче два крила,
Мріями моїми оповита,
Що медами у душі лягла.
Ти - моя сніжинка білолиця,
Ягідка духмяна лісова,
Ти найкраща в світі молодиця,
Ти моя мудрюща голова…
Ти - найкраща, певно, в світі мати,
Бабця для внучаток, наче дар,
Ти живеш для того, щоб кохати,
Всю себе поклала на вівтар.
Як, скажіть, я маю не любити,
Як такій не кланятись щодня,
Для такої жінки варто жити,
Бо вона для мужа, як броня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487791
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 25.03.2014
Вимивають дощі закіптявлені рани Майдану,
Але їм не відмити просякнутий кров’ю асфальт.
Хто життям заплатив, щоб отримати волю жадану,
Залишився у серці, та зник із запроданих шпальт.
Наша воля ще марить, не може піднятися з ліжка,
Їй далася взнаки з водометів полита зима.
Кажуть в пекло йде шлях, а до раю вузенька доріжка,
Тож найкращих до бою покликала знову сурма.
Ну а решта мовчить, бо не знають, що треба казати
( із верхів не дали однозначний для цього указ).
Кого славити? Волю? А раптом прийдуть федерати,
То за довгий язик розплатитись прийдеться не раз.
Та й зручніше просидіти нишком у теплій квартирі
(Сотні років покори наклали кайдани раба.)
З України летіли лелеки спокійно у вирій,
Повертатися стали— кричить двоголовий з герба.
І злетіли за хмари питати поради у Бога,
Чи летіти назад, чи мостити для діток гніздо?
І Господь відповів «В Україну прийде перемога,
Коли змиють дощі із асфальту кроваве бордо,
Коли стануть народом, не будуть покірно мовчати,
Коли рабські кайдани нарешті впадуть із душі.
Стане мирно на вік. Тільки пісня небесна качати*
Буде докором тим, хто продав рідний край за гроші.»
[i]Небесна пісня качати--«Гей, плине кача по Тисині…» — лемківська тужлива народна пісня. Саме ця пісня стала неофіційним гімном "Небесної сотні".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487765
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 25.03.2014
Мені кажуть- не можна такого писати!
Це ж образа ,яка приведе до гріха.
Треба тихо і ніжно до них промовляти,
Й помахає до нас їхня дружня рука .
Ще й пробачення будуть Вкраїну просити,
За накоєні шкоди, за вбивство людей.
Ой просили уже ! Тяжко «дяку» носити!
Розшматовуть край, серце рвуть із грудей!
Ще ніколи такого ніде не бувало,
Коли ворог до тебе у хату зайшов,
Щоб приніс подарунки! О, ні ! Він лукаво,
Забере все, що маєш, проллє твою кров!
Скаже нагло тобі – не твоя оця хата,
Понад триста вже років це наша земля!
То ж мовчи, потурай! Приймай ката за «брата»
І тихенько сиди, ато буде війна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487337
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 22.03.2014
Доборолися, добалакалися,
Досварилися, аж гримить.
Україно, чи ти була колись
Незалежною, хоч на мить
Від кайданів, що волю сковують?
Від копит, що у душу б’ють?
Від чужих, що тебе скуповують?
І своїх, що тебе продають?
Прости мені, мій змучений народе,
Що я мовчу, дозволь мені мовчать!
Бо сієш, сієш, а воно не сходе,
І тільки змії кубляться й сичать.
Всі проти всіх, усі не з ким не згодні.
Злість рухає людьми,
Але у бік безодні!
Ліна Василівна Костенко
А що ж тепер? Невже усе?
Рвуть на куски мою країну,
Тож збережімо честь, лице,
Нас просить донька України!!!
Що присвятила все життя,
Служінню мові і народу,
Вона і мати, і дитя,
У Бога молить за свободу!
Прислухайтесь, прошу і я...
Шануймо нашу Україну,
Бо бездіяльність, як змія,
Залишить на землі руїну!
Віталій Назарук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486917
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Із 30 листопада 2013 року до 11 березня
2014 року загинуло 102 учасники масових акцій
МЗС
Небесна Сотня… Повняться ряди,
У вічний стрій стають бійці щоднини…
Це плачуть кров’ю кетяги калини
Від рук безжальних власної орди.
Ідуть найкращі… Сміло, без вагань…
Під вигуки: «ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!»
Так падають зірки із небокраю:
Безцінна плата нових починань.
Ідуть на небо. Їх уже сто два.
А скільки ще лишилося позаду
Невпізнаних?! Та за велику зраду,
Ще жодна не злетіла голова.
Лиш помінялись кріслами і все,
Куди не глянь —лише «старі» обличчя…
Он старший брат в палкі обійми кличе,
І Крим, мов свій, в агонії трясе.
Та ми змінились. Вже не страшно нам,
Бо ще не всі з душі дістали кулі.
Бо досі плачуть кров’ю дні минулі.
Ще Сотня пише нові імена…
[i]Фото. Ма́зур Арте́м Анатолійович, активіст Євромайдану. Смертельно поранений 18 лютого 2014 року під час сутичок у Маріїнському парку. Помер 3 березня. За суспільним визнанням належить до «Небесної Сотні».
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486518
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Ти прости мені рідна матусю,
Що поранив серденько твоє,
Я від кулі упав, не вернувся,
Колись знову зустріну тебе.
До тих пір буду в снах оживати,
Ти мене у поля поведеш,
Будем маки червоні зривати,
Ці кровинки ти в хату внесеш!
І поставиш он там на покутті,
Де Марія й Син Бога- Христос,
Він життя відмолив на розп’ятті,
Щоб я жив і тут маком воскрес!
Я цвістиму в пшеничному полі,
На широких просторах землі,
Рідна мамо не плач , ми на волі!
Заспівай колискову мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481021
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Памяті загиблих
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати.
Погляньте, в небі сонечко зійшло,
До праці стало наше все село,
А ви спите, одягнуті у шати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Трембітами заплакали Карпати,
Стікають воском зоряно свічки.
Навколішки припала до руки,
За ніч збіліла, мов голубка, мати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Людей багато йде до нас до хати,
Співають гімн, вмиваючись слізьми.
І вас несуть… А як же, тату, ми?
Як нам без вас у світі виживати?
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати!
Прошу спиніться, покладіть лопати!
Дозвольте подивитись ще хоч раз!..
…Сльозами й кров’ю скріплено наказ
В живу мішень безжалісно стріляти.
Вставайте, люди, годі вам вже спати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481085
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Небесні Душі над Майданом,
Як пташенятка у гаю.
Колишуть Ангели вігвамом,
Готують місце у Раю.
Зустріли груди їх жакани,
Застрялі кулі в голові.
Та не убили їх Таргани,
Хоч, як топили у крові.
Від крові пінились фонтани,
Упала сотня Вас в бою.
Завдав глибокі ворог рани,
Та ми із Вами, тут в строю.
В надіях світяться Екрани,
Гримить у Бога на горі.
То вже посипались боввани,
Й тікають виплодки – щурі.
Розтали вирієм тумани,
«Вам слава!» - тричі бунтарі.
Достойним лицарям пошани,
Складають Думи Кобзарі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481165
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Я сьогодні востаннє прийшов
На Майдан… і прощаюся з вами.
Надвечіря. Вже сонце зайшло,
Затуляючи рани криваві.
Небеса кровоточать дощами,
Хоч запахло весною в огні.
Ти, матусю, не плач ночами;
Я її наближав, як умів.
За синів я стояв на сторожі,
За безхмарну і вільну весну.
Серед ангелів в місці Божім
Засилаю молитву свою.
Побратими, між вами стою.
І дарма, що не б’є кров у венах.
Бог покликав у Сотню свою,
Боронити Вкраїни знамено.
Пам’ятайте обов’язок свій,
Що давав нам і мужність і силу,
Що в тріскучі морози нас вів…
Допоможу… Стоятиму з тилу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481208
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Така важка дорога до весни,
Терпка зима фарбована в багряне...
Чи згасне, врешті, полум'я війни
І чи світанок в ніч твою загляне,
Народе мій? Під вибухи й дими
Твоїх синів, загорнутих у стяги,
Запеленали янголи крильми.
Гірка ціна народної звитяги...
І прапори, умочені у кров,
Вітри холодні шарпають, мов круки.
Голосять дзвони храмів і церков,
У відчаї здіймає в небо руки
Твоя Вітчизна: Боже, зупини
Оті криваво-варварські розправи!..
Така важка дорога до весни,
Такий оскал голодний і лукавий
Страшного звіра!.. Скільки ще життів
Тобі поставлять на жертовні плити,
Щоб ти, потворо, пив і сатанів,
Розсмакувавши кров синів убитих?
Гряде твій час: у кузнях душ людських
Кують мечі від Заходу до Сходу
І не врятують ниці байстрюки
Тебе від помсти нашого народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480942
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Народ ми і гарний, народ ми і щирий,
Ми скільки терпіння в собі вже вмістили!..
Все ждем розуміння, покращання долі -
За це українці лишаються волі!..
-Гей-гей, мої браття, гей-гей, мої сестри,
Ми зможемо з вами усе перенести! –
Ми в мудрості Божій знайдемо дороги,
Якими прийдемо до змін, перемоги!
Прозріємо, браття, прозріємо, сестри,
Знайдеться та влада, що зможе нас вести
До кращої долі - до розквіту долі!
Нічого, нічого, що йдемо поволі.
Настане той день, коли там, на Майдані,
Зійдуться щасливі, святково убрані
І діти, й дорослі – народ, її влада –
І сам Президент і Верховна вся Рада!
Настане той день, неодмінно настане,
І кожен на кожного добре так гляне!..
Діждемося дня - колись час цей минеться,
А зараз молитва* до Бога хай ллється!
* "Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете,
стукайте і відчинять вам" -
Укр. Біблія, Матвія 7:7.
13.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479288
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 14.02.2014
Кутайся, дівчинко, кутайся,
знову зима...
Сни посіріли, мов кадри
старі монохромні.
Сивого озера гусне
вершкова кайма
тріщинки ниють, неначе
судини судомні.
Кутайся, дівчинко, чуєш,
у пору застуд
вижени протяг з душі
і дражливі озноби.
Просто звикай, що життя -
не завжди Голлівуд,
може колись пощастить
із десятої спроби.
День завесніє і променя
скальпель тонкий
лід розітне і ростки
проберуться назовні...
Кров забурлить, як весняні
прудкі потічки,
тепла блакить пробіжиться
по вижухлій вовні.
Все в тебе буде: і мрій
неземних вітражі,
сяйво з-під вій і хмарини
пухкі під ногами!
Тільки не стій, не тремти,
як листок, на межі!..
Кутайся, дівчинко, небо
вагітне снігами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478949
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 12.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2014
Чого ядюкою плюєте,
Попи московські і жиди.
Знов паутиною снуєте,
Вчорашні вихідці з орди.
Євреї з нами на Майдані,
Приходять в гості москвичі.
Сябри, вкраїнці і армяни,
Зібрались з покликом душі.
Ще вчора поряд, тут стояли,
За нашу славу полягли.
Та ви їх вбили яничари,
Орлині крила відтяли.
Пішли до вічності герої,
Почили в хаті у журби.
Покрились славою живою,
Щоб ми позбулися ганьби.
І вас непрощені іуди,
Гієни зрощені в чаду.
Які прийшли до нас з нікуди,
Щоб ви згоріли у аду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477795
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 08.02.2014
[img]http://img-fotki.yandex.ru/get/6623/110243660.0/0_9279f_a315846f_XL[/img]
Тримайся за небо,
за нитку ворсистої пряжі,
за промені перші -
тонкі наконечники стріл!
Крадеться весна,
синьооке дівча в камуфляжі,
і душу твою
привідкриту бере під приціл.
А зброя у неї -
то світлом налиті гранати,
то кулі посріблені
свіжих ранкових дощів,
любовний полон
і жадані невидимі ґрати,
отрута солодка
духмяного цвіту й кущів.
Тримайся за небо,
розширюй межу горизонту,
і дихай вільніше,
із вітром п'янким в унісон!
Краденься весна,
окупантка з південного фронту,
дивись, не проспи!
І не здайся в солодкий полон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477791
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 08.02.2014
Не судилося - не збулося ...( Любов Ігнатова)
Не збулося, мабуть… судилося
Десь минути тебе на межі.
В квітах поле до ніг хилилося,
А ми все залишались чужі.
Не збулося, таки судилося
У півкварти зібрати сльозу.
А чи небом твоїм дивилася,
Тож не вчула в захмар*ї грозу.
Не збулося, затим, судилося
Засніжити назавжди сліди.
Я назовсім в тобі згубилася,
Мабуть, доля отак, в нікуди…
Не збулося, чому ж судилося
В паралелях шукати мости?
А кохання, на жаль, втомилося
Поміж часом долати версти.
Не збулося… і не судилося
Обопільно дорогу пройти.
У роках надвечір'я вмостилося,
А ми так і не стали на «ти».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477819
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 08.02.2014
Твої сліди затягує спориш,
Терпких думок насіялось, як маку.
Коли в мій бік піввічності мовчиш,
Невтішне серце проситься в атаку.
Воно не знає милості й жалю,
Воно й себе шматує до нестями!..
Чи ще люблю? - спитаєш.- Так, люблю,
Та що усе це змінить поміж нами?
Чи сколихне холодну сиву тиш,
Чи прорідить цю те́мінь карооку?
Коли в мій бік піввічності мовчиш,
Коли в мій бік не робиш і півкроку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478055
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 08.02.2014
[img]http://cs7011.vk.me/c7007/v7007460/259a8/BTPqV5RFVqk.jpg[/img]
Ти пахнеш димом вигорілих шин,
Так пахнуть гідність, правда і свобода!
Тебе не раз висміював заброда,
Що ти своїй Вітчизні гідний син.
А ти стояв, упертий і міцний,
Незламний духом нації будитель!
Твій сивий дід, повстанець, довгожитель,
Не раз хрещений в полум’ї війни,
Благословляв тебе на шлях гіркий,
О, нелегкий він, хлопче, і не битий!..
Колючим дротом густо оповитий,
Бо кров’ю вмиті праведні стежки.
Долаючи тривогу, біль і страх,
Твоя завчасно мати посивіла,
Вона тебе, як славного Ахілла,
Щовечора купає в молитвах.
А в день, як стихнуть вибухи пожеж,
Ти зі щитом холодним чи на ньому
Через поріг до батьківського дому
Черлено-чорний прапор занесеш...
[b]Ты пахнешь дымом от сгоревших шин...[/b]
Ты пахнешь дымом от сгоревших шин,
Так пахнут только правда и свобода!
И пусть смеются над тобой уроды,
Что ты отечества достойный сын.
А ты стоял, ты не сгибал спины
Упрямый, крепкий, нации строитель!
Твой дед седой, повстанец, долгожитель,
Не раз крещенный в пламени войны,
Благословил тебя на горький путь,
О, не проторенный он, друг, не битый!..
Колючей проволокой весь увитый,
Умыта кровью праведности суть.
Преодолев тревогу, боль и страх
Так рано твоя мама поседела
Она тебя, как славного Ахилла,
Хранит молитвами в отчаянных боях
А в день, когда повержен будет враг,
Ты со щитом холодным иль на нем
Через порог родительского дома
Внесешь свой красно-черный флаг...
[i](перевод - [b]Светлана Радич[/b])[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476420
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014
Ще вчора чайки - довбанки козачі,
В Дніпрі здіймали хвилі на диби.
Сьогодні ж внуки, - євнухи собачі,
Бандитам зека, служать, як раби.
Червоні очі впоєні дурманом,
Горять у страсі дико від злоби.
Тітушки вночі бидла ятаганом,
Стругають нам у темряві гроби.
Як істукани «ряжені повстали»,
Проскуру брали з сучої руки.
У Дупи й Гепи соплі облизали,
Продали честь давно за копійки.
Штани із кухра вийняли в лампасах,
Побиті міллю тріснуті по швах.
Наголо шашки ножни в прибамбасах,
Упалі груди в ржавих медальках.
Чуби «зістригли» виродки безпері,
Їх закували в "Беркути" жиди.
Козачі внуки, виросли в волєрі,
У яничарах вихідців з орди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476236
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014
Напряла за ніч, набілила
Таких дивовижних красот!
Мов атласні білі вітрила,
Мережать ліси горизонт.
А срібла на вікнах, а хутра!..
В молочному губиться світ
І крига тонким перламутром
Ясніє на місці боліт.
Як білі ведмеді полярні,
Кущі одяглись в кожушки,
Синиці, мов айви янтарні,
Засніжені вкрили гілки.
І ветхий димар бородатий
У смушку поважний, як пан,
Крізь танучі клаптики вати,
Сотає молочний туман.
Потягує люльку дубову
І сизий викашлює дим,
У пе́чі потріскують дрова,
Охоплені палом рудим.
А в турці посапує кава
І пінка повзе крадькома...
За вікнами горда, як пава,
Блукає розкішна зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476243
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014
Мамо, я—екстреміст!
Наталія Крісман
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475063
Рвала волосся від горя,
В душу— розпечений віск.
Син подзвонив тільки вчора:
Матінко, я—екстреміст!
Вила вовчицею в полі,
Щиро молила Хреста:
Дай Україні вже долі,
Час віри й правди настав…
Знову в годину набігу,
З прапором став в повен зріст.
Сіялись маки по снігу:
Матінко, я—екстреміст!
Стукнула ластівка в шибку,
Вісник біду в дім приніс.
Ехом доносилось хрипко:
Матінко, я—екстреміст!
Несли в руках домовину,
Матінка билась крильми:
«Сину, рідненький мій сину,
Світло у царстві пітьми! »
Завтра в ідеях Майдану
Буде оновлено зміст:
За побратимів! За рани!
Мам, я тепер—екстреміст…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476050
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 30.01.2014
Гартуй слова, виточуй, як мечі,
Плекай в уяві образи і рими,
Тримай набої власної душі
Сухими!
Вони тобі згодяться у борні,
За мир і правду рідного народу.
Не проміняй на срібники дрібні
Свободу!
Коли терпіння виллється за край,
Брехні і зла підточаться основи,
Під кулі вийдеш, танки і нагай
Зі словом.
І хай тебе не зупиняє страх:
У них є лють і дикий погляд звіра,
У тебе - світло чисте у думках
І віра.
У тебе - Бог, Вітчизна і народ,
І янголів пресвітлі силуети.
Шукай собі духовних нагород,
Поете!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473920
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 20.01.2014
[img]http://img-2006-02.photosight.ru/27/1296765.jpg[/img]
Вальсує сніг в моєму завіконні,
На шибці тане ніжно, мов драже...
Біліє янгол в неба на долоні,
Пухнасту вовну жмутками стриже.
Із теплих шкурок заячих, овечих
Зима деревам шиє кожушки,
Хтось перекинув керамічний глечик
І розтеклись бруківкою вершки.
Жахтить калина в сяєвному сидрі,
Вгинають віти кетяги терпкі,
По ринві краплі, ніби у клепсидрі,
Течуть у білі прядива пухкі.
А навкруги - ні шурхоту, ні сплеску,
У ліхтарях застигла карамель...
І опівнічні сонні арабески
Тонує січень в лагідну пастель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472767
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 16.01.2014
Так хочу писати про зорі,
Про місячне сяйво вночі,
Та серце щось інше говорить,
Ідуть на Майдан палачі.
Невже таки кров’ю омиють,
Людей, що за правду стоять
І підлістю знову прикриють
Свій злочин , щоб знову брехать!
Молюся, що це лиш страшилка,
Газетні шпаргалки і бруд,
А може це просто помилка,
Й не прийде з кийками Беркут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472813
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 16.01.2014
Бунтар я виплодки, бунтар,
Не можу тихо, серед сміття жити.
Де внук пропащий, часом яничар,
Не можу вас, за нього я простити.
Де українець старець і злидар,
Де хазяюють звірі і примати.
Коли в державі, твориться кошмар,
Де ви привикли, красти й мордувати.
Допоки буде тішитись, лихвар,
Допоки в хаті, будете смердіти.
Де в дурнях лікар, вчитель і шахтар,
Де вже не можна, правду захистити.
Придурок скажете, бідар,
Хіба можливо з нами покінчити?
Та ні нещасні, виник вже пожар,
У себе дома, будемо тушити.
Пора скінчити, виродки базар,
Нема про що, із вами говорити.
На кручі кличе з Канева Кобзар,
Пора розмову з вами закінчити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472842
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 16.01.2014
Моï батьки давно вже посивіли,
Та в ïх очах - мого дитинства світ ...
І яблука ...такі щемливо -спілі
В саду, де цілував ïх весноцвіт ...
У ïх руках - від зайчиків гостинці,
Добро землі та сонячне тепло ;
У зморщечок тоненькій павутинці
Роками помережене чоло ...
Захризантемилась ïх осінь моïм літом ...
Весна летить на крилах онучат ...
І ïх сердець безцінні самоцвіти
У кожному з маленьких лелечат ...
http://www.youtube.com/watch?v=kRXTqoraZBg
http://nathnennya.ucoz.ru/publ/moi_batki/87-1-0-3483
Дякую Віктору Оху за гарну музику і відеоряд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470017
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 03.01.2014
Прийми вітання, мій народе вільний,
Низький уклін за честь твою і силу.
Твоя жертовність і робота спільна
Чарує світ; нові долає схили.
Я - горда бути краплею у морі,
Страху не мати. З нами Бог Всевишній.
Стояти будем в спільній непокорі!
Не ті ми, що були. Ми – не колишні.
Незламна віра в серці хай палає,
Мов тисячі вогнів горить завзято.
Свободи дух хай землю обіймає,
Й церковні дзвони кличуть лиш на свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469632
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 02.01.2014
В небосині сонцем'ячик
Заховався під плащем -
По дорозі босо скаче
День посрібленим дощем.
Все довкола калюжіє,
Заструмковано дзвенить ...
Та грайливим вітровієм
Плащик знятий був за мить.
Розкрилатилась веселка
На підкладці у плаща,
Задивилась у люстерка
На листочках у куща.
Горобці струсили пір'я
Від небесноï води,
Позлітались на подвір'я -
По калюжах побродить.
В бризках радощів малята
Обирають : хто з них "квач "?..
А стара поважна хата
Ловить в вікна сонцем'яч ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468513
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 26.12.2013
Я просто жінка… Грішна і земна.
Не ангел я, не перший витвір Бога.
Так легко мною впитись без вина,
Я ж на устах залишу тільки здогад.
Я просто жінка… Суміш сміху й сліз,
Фонтан емоцій, джерело любові.
Я загадка, незвіданість, ескіз,
Рожеві сни і мрії кольорові.
Я просто жінка… Та в усі віки
В моє ім’я творили і вмирали,
З небес зривали в пристрасті зірки,
Співали солов’ї нічні хорали.
Я просто жінка… Різна для усіх:
Для когось подруга, ну а комусь єдина.
В міцну я дружбу вірю, мов горіх,
А як любов, то тільки лебедина.
Я просто жінка… Та лише мені
Одній дано святе наймення Мати.
Я послана на землю, щоб в вогні
Своїх діток від бід охороняти.
Я просто жінка… Ніжна і слабка.
І в слабкості моя таємна сила.
Жіноча доля, кажуть, не легка,
Та іншої я в Бога не просила.
Я просто жінка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468473
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 26.12.2013
Ну хто сказав, що стіл - письмовий?!
Понакидали папірців ...
Я ж говорю вам : стіл КОТОВИЙ!!!
Тож прибирайте олівці!
Який твердий мені матрацик
Поклали серед володінь...
Ой! Розірвали!..Ой! Ще й клаца! ..
А ...ноутбук ...ех, гризти лінь ...
А, може, лапкою ...легенько :
Ну ненавмисно ...вибачай? ..
О ні! Я краще посиденьки
Влаштую на кнопках ...Вмикай!
Диви : утупивсь в казна що те,
І розмовля з собою сам ...
Ей! Чуєш? Хоче ïсти котик!!!
...Ану тебе до пащі псам! ..
Посплю ... Так : голову на штуку,
ОбІймем лапами дроти ,
А хвіст куди? Ага - під руку!
Ну совість май - тут сплять коти!!!
А це що? Миша??? Тьху, зараза!!!
Вже штучну ïжу завели ...
А в пам'яті моïй відразу
Вся живність, що колись ловив ...
Ой! Ой! Зачухалось! ..Ну вибач! ..
Подумаєш - якийсь "деліт "...
Я хочу ïсти! Чуєш? Рибу!
І зачекає нехай світ!!!
Ура-а-а! Таки свого добився!
Ну ...це не риба ...та нехай! ...
Наïвся! Треба тепер вмиться ...
Я тут, скраєчку, не спихай ...
Тепер вмощусь отут зручніше,
Примружу очі ...Ти сиди!!!
Я вже наïвсь! Але пізніше
Мені захочеться води ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468113
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 25.12.2013
У голові раба - кайдани
І шия, звикла до ярма
Нащо́ рабу, скажіть, майдани?
Та й змін не треба задарма
Нащо́ рабу свобода, воля?
Для нього - пряник і батіг!
Така його собача доля
Аби з ланца, бува, не втік
Рабам - барак. І миску каші
Горілки в свято повний жбан
"Які ж чудові пута наші!
Нехай живе наш батько - пан!!!"
І мріє раб, що незабаром
Настане час. Наступить рай
Що син його (От би задаром!)
Жуватиме жирніший пай
Рабам майбутнє - безпросвітність
Й робить, мов коні тяглові
Рабам не знане слово "Гідність"
В рабів - кайдани в голові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468157
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
Крає серце сьогодення:
Ще хода, нажаль, слаба.
То яке тобі імення?
Чом ідеш шляхом раба?
Є межа, коли не можна
Бути осторонь подій.
Нині кожна особистість
Вибір в часі робить свій.
Щоб пізнати простір неба,
Лине сокіл до висот.
Скільки нам чекати треба
Тих оманливих щедрот?
Тож розправте, люди, крила!
Разом, разом в майбуття.
Є в нас гідність, воля, сила,
Щоб змінити це життя!
15.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466265
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
По Україні б’ють у дзвони,
Народ піднявся на майдани,
Згадали люди про ікони,
Що від панів своїх ховали.
І забурлила кров у жилах,
Проснулась Січ в козацькім тілі,
Старі ціпи і гострі вила,
Уклін закинутим могилам.
Часи не ті, не ті вже люди,
Щоб підкорятися чужинцям,
Слова надії чути всюди,
Бо схід і захід українські.
І не лякайте нас, не треба,
В своїй ми хаті розберемось,
Ще буде в нас і чисте небо,
Та ми ніколи не зігнемось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466169
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Народе мій, крізь площі і майдани
Ти проростаєш міццю у віки!
Минуться всі вершителі й тирани,
Усі вожді та мічені божки...
І задихнуться покручі і трутні
У власноруч затягнутій петлі.
А ти, як велет, гордий і могутній,
На Богом даній праведній землі
Засієш поле золотом пшениці,
На плуг залізний меч перекуєш.
Затихнуть воєн грізні блискавиці,
Вгамують зливи спалахи пожеж.
Нова доба духовної свободи
Тобі запалить сонце молоде.
Народе мій, нескорений народе,
Тебе сам Бог до істини веде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466188
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 15.12.2013
Піднялася з колін і розправила крила Вкраїна,
Рідний стяг майорить, немов в косах барвисті стрічки.
І горять по церквах за спасіння Вітчизни свічки.
На Майдані стоять брат за брата і батько за сина.
Молодечий запал і рішучості сповнені очі,
Вільний дух козаків, немов Фенікс, із праху воскрес.
І спускаються ангели вниз із відритих небес
Затуляти надію крильми від шуліки щоночі.
Україна одна: від Донбасу до Львова та Криму,
У єдинім пориві вистукують в грудях серця:
«За майбутнє дітей, вороги, ми підем до кінця.
І збудуємо разом державу нову, нескориму».
Вам не вистачить тюрем, щоб всіх ув’язнити навіки.
Ви закриєте ЗМІ, але будуть лунати пісні,
Нас назавжди змінив листопадний Майдан у вогні,
Кров невинних дітей та криваві розправи шуліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465838
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Ми стоїмо.
Тут наші Крути
Холодний Яр і Чорний Ліс
Ми стоїмо.
В ́єдино скуті
І холод нас пече до сліз
Ми стоїмо.
Назад ні кроку
Нема в минуле вороття
Ми стоїмо.
Усі. Без строку
Разом. За краще майбуття
Ми стоїмо.
Ми - міць. Ми - сила
Ми - нація. Один народ
Ми стоїмо.
Неначе брила
І нам не треба нагород
Ми стоїмо.
Ми рвемо пута
В серцях палає волі жар
Тут -Україна.
Наші Крути
Наш Чорний ліс
Холодний Яр
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465801
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013
І
Питається, – у чому люди винні,
чиє життя приписують юрбі,
що триста літ протрималась в руїні?
Не скажуть навіть саги старовинні,
як з нас знімали мірку по собі.
Питається, чому це всім відомо,
що ніби в нас держави не було?
Нема пророків у своєму домі?
Зате були колгоспи, де свідомо
радянська влада нищила село.
Питається, чому ментальні вади
азійських зайд і прихвоснів комун
пристали так до східної громади,
і не властиві оборонцям правди
в рядах УПА, в прибічників ОУН?
Бо не дурні історію «творили».
На гріх страшний їм стачило снаги,
коли в церквах братами охрестили,
а потім вибивали до ноги.
Татари, ляхи, турки та тевтони -
всі заправляли добрими людьми,
нав’язуючи нелюдські закони,
щоб управляти нами, як дітьми.
А ці, що триста літ нас мордували
у пазурах ординського орла,
історію – і ту у нас забрали,
під себе родовід пристосували,
архіви наші знищивши до тла.
Знецінена далека наша слава.
Історія у нас, як та чума.
– [i]Де правнуки Аскольда, Ярослава?
– Нема.[/i]
Тому й історії нема.
І безголов’ям знівечені внуки
уже не піднімали голови.
Лишались тільки [i]грозні й довгорукі[/i],
щоб дотягнутись в Київ із Москви.
ІІ
На щастя, часом, руки загребущі
ще булавою нищила рука
Хмельницького, Виговського, Сірка.
Родила Січ ще душі невмирущі.
Ще матері родили Богунів
з Росі, з Дніпра, з Гуцульщини, з Поділля.
Історія скрадалася підпіллям,
виносячи з пітьми своїх синів.
Ставали гідно з іншими по зросту
відомі Палії й Кармалюки,
незнані Полюї й Кондратюки,
щоб відкривати всім космічний простір,
прославити Вітчизну на віки.
ІІІ
Ні, не дурні історію «карнали»,
щоб знищити найкращий зі світів,
щоб ми своєї матері не знали,
щоб не гордились пам’яттю дідів.
Ні, не дурні історію закрили,
від підневільних зголоднілих мас,
щоб животи звело від тих ковбас,
що обіцяють ще живі горили...
Ні, не дурні вчиняють з неї фарс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446080
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 12.12.2013
Прекрасній співачці, натхненниці Майдану Руслані Лижичко
П Р И С В Я Ч У Ю!
http://www.youtube.com/watch?v=4pmSB0bq1G8#t=119
http://www.youtube.com/watch?v=4pmSB0bq1G8#t=119
Колись цей голос підкорив весь світ
і в дикім танці закрутив планету,
а нині міліцейськії тенета
рве на шматки, неначе динаміт.
В дозорі волі, наче постовий,
стоїть на варті цілої країни
прекрасний голос, голос України
вістить спільноті, що він ще живий.
Понад щити спецназівських рядів,
і віроломні звернення тирана
словами гімну зашиває рани
і кличе в бій відважних козаків.
Це голос материнства і краси,
голос народу мирних хлібосіїв,
які віддавна захищати вміють
родючий край від хижої орди.
"Вставай, Вкраїно! Києве, виходь!" -
дзвенять в ефірі позивні Майдану
злітають ввись і голосом Руслани
на січ беззбройну кличе сам Господь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465568
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 12.12.2013
Cтоїть Майдан посеред міста,
багатолюдно гомонить,
народним гнівом диха грізно
за право вільно в світі жить.
За право вибирать майбутнє
стоять і юнь, і сивина,
стоїть Майдан в холоднім грудні
і гаряче йому в снігах.
Стоїть Майдан в центрі Європи
в кільці жандармської орди,
неначе богатир, супроти
імперських помислів Москви.
Кийки, гранати, віроломство,
жорстокість міліцейських лав;
геройська мужність - мирна помста
нікчемній владі громадян.
Стоїть Майдан в центрі планети
наче кордон добра від зла
й немає в світу вже секретів
хто кат, хто в\"язень, хто суддя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465516
дата надходження 11.12.2013
дата закладки 11.12.2013
У тиші нічній, до господи
В єдинім небеснім строю
Безсмертна душа мого роду
Приходить у пам’ять мою.
Я чую грядущого рокіт,
І предків далекий мотив.
Орійці мої світлоокі,
Де нині ваш плуг золотий?
Орійці, і скити, і руси –
Ви різні у назвах лишень –
Стривоженим поглядом Буса
Вдивляєтесь в нинішній день.
А буйні вітри не вщухають,
Жбурляють сніги з верховіть.
Супроти бандитської зграї
Народ на Майдані стоїть.
Плечима підіпремо небо!
В минуле нема вороття.
І нашу Вкраїну для мене, для тебе
Вкарбуємо в Книгу Буття!
Нам буть сіячами довіку.
Новий розвидняється день.
- Дай Боже вам повні засіки -
Ледь чутно лунає з давен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465286
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 10.12.2013
Спасибі, народе, за праведний гнів,
спасибі за факел свободи,
спасибі за жах у очах ворогів,
спасибі тобі, мій народе!
Спасибі, народе, за марш і майдан,
ненависть одвічну до зради,
спасибі за гуркіт упавших кайдан
спасибі за поступ до правди.
Спасибі, народе, за мудрий урок,
усім ненависникам волі,
за цей у майбутнє історії крок,
горджуся, народе, тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464928
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 10.12.2013
Я - народ, що освячений тризубом,
Молитвами, вогнем і мечем!
Це мені зроду-віку написано
Бути воїном і сіячем.
Це в мені під багряними стягами
Розпинали церкви і хрести,
Катували, морили ГУЛагами
Очманілі від люті кати.
Це мене шматувала навалами
Степова знавісніла орда
І впивалась отруйними жалами
Геноциду нещадна біда.
І стріляли у мене, і вішали
Самозвані чужинські царі,
Та дарма, бо встократ сміливішими
Повставали мої бунтарі.
Це ж мені зроду-віку написано
Хліб ростити на рідних полях,
Під огненним плекаючи тризубом
Жовто-синій окрилений стяг!
Це мого суголосся пульсація
Виростає в єдиний потік...
Я - сіяч,
Я - поборник
Я - нація,
Так було і так буде повік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465162
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 10.12.2013
- Хто довірив цій падлюці керувати стадом?
Хто дозволив вирішувать за усю громаду
до якого нам лісництва стелити альтанку -
закричали сичі в лісі дружньо на світанку -
Бач, наїлось ненаситне дармової юшки,
зрадників кубло зібрало ( "тушки" і "тітушки")
і забуло, що на службі власне є у стада
та й давай народ кийками вчити "куда нада".
А не вийде у Бурмила із того нічого
ще прийдеться в буцигарню топтати дорогу,
вже утретє і надовго за державну зраду
разом з кублом тих пригрітих ненаситних гадів.
Збунтувались звірі в лісі, вийшли на поляну,
об"явили недовір"я ведмежому клану
і тепер вже милосердя просить сам Бурмило,
аби з нього і тих "тушок" не зварили мило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463537
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 02.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2013
Заколисує втома
всі сполохані вісті...
Голосуємо вдома -
телевізору відсіч...
Всі новини - непотріб,
десь у "кошик" та швидше...
обіцяємо вкотре:
краще гумор... Дивися!...
Але Савік з екрану
посміхнеться: як хочеш...
і ти знов собі зрадиш...
знов політикам в поміч...
а майдан все чекає,
чи терпіння зашкалить,
чи заставить безправ"я
всіх зібратись одразу...
а чи знову на посміх
ми здамось, в цю оману,
і думки про Європу
будуть сном чи дурманом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462238
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 23.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2013
Добре випили свати
І пита сват свата:
-А ти міг би увійти
В палаючу хату?
Чи на повному скаку
Коня зупинити?
-Та чи ти,свату,здурів?
Я ще хочу жити.
Краще он винця добав
Й почисть мені краба.
Випив склянку і сказав:
-Я ж тобі не баба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455163
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Теперешняя литература и поэзия в частности переживает период, когда отсутствуют культовые писатели, а главное, поэты, которых бы знали и любили массы. Правда, на слуху у всех изредка появляются отдельные личности, как например Матиос или Жадан, но о всенародной любви к ним говорить не приходится. Возможно, это связано и с тем, что теперь каждый самоуверенный человек, умеющий связать хотя бы четыре строки рифмой, называет себя поэтом и стремится быть напечатанным, претендуя на лавры знаменитости. К сожалению, в огромном количестве стихов невысокого уровня теряются действительно талантливые. Сегодня появилось множество Интернет–порталов, где люди выкладывают свои произведения, что, однако, не способствует поиску истинных талантов. Литературные журналы и издательства отбирают для публикаций те произведения, авторы которых сомнительно талантливы, но могут хорошо заплатить, т.е. налицо литературная коррупция. В солидных изданиях, претендующих на объективное отношение к творчеству, поэтические произведения предпочитают не рассматривать и не публиковать, обращая внимание только на прозу, которую считают значительно более важным явлением, нежели поэзия (но это происходит, скорее всего потому, что прозу проще критически анализировать). Так что пробиться в лучшие и прославиться действительно талантливым авторам сегодня очень проблематично: зачастую у творческих посредственностей больше наглости и связей для этого. Да и у населения сегодня сложились какие-то стереотипные понятия о том, что писатели и поэты прошлых лет – это гении, а сегодня таких людей просто не может быть. Теперешняя людская психология не особенно, мягко говоря, нуждается в стихах. Людям скорее нужен телевизор или компьютер (планшет), чем книга. Люди отвыкают от книг в обычном понимании. И в этом веяние времени. Конечно, нельзя говорить, что несметное количество графоманов символизирует подъем поэзии, но ведь никогда прежде не было такого большого количества жаждущих славы стихотворцев!
Но кто это – графоман? Прежде всего, определимся с тем, что графомания по сути — это, в общем-то, психиатрический термин, подразумевающий болезненную страсть к написанию текстов, чаще всего не представляющих никакой культурной ценности. Обычно произведения таких авторов шаблонны, невыразительны, но с претензией на заумность, и не представляют собой никакого интереса для читателей. Как и любое подобное заболевание, графомания может иметь более или менее тяжелую форму. Аналогично другим диагнозам в этой области, графомания не возникает на пустом месте и, в принципе, поддается лечению, в том числе и медикаментозному. Как возникает графомания? Чаще всего потому, что человек одинок, страдает от заниженной самооценки или невозможности с кем-то поговорить по душам, - он начинает писать. Его творения — это часть его болезненного и одинокого мира. Чем больше он их создает, тем меньше он сознательно стремится к живому общению. Однако, ограничивая себя в контактах, графоман все же стремится реализовать естественную тягу к общению - это заложено в личности на подсознательном уровне. И его рука тянется к листу бумаги. Его произведения кажутся ему гениальными, более того, он совершенно искренне в это верит. Как и любой психический больной, он не может разглядеть у себя признаков болезни, не может объективно оценить свои творения. Именно поэтому графоманы крайне болезненно воспринимают критические высказывания в адрес их творчества: ведь для большинства авторов критическое мнение читающей аудитории является стимулом для развития, а также основным источником информации о недостатках их произведений. Люди, страдающие болезненной тягой к писательству, этого лишены, а значит, не имеют возможности развиваться и совершенствоваться. Как результат — произведения, лишенные какой либо литературной и духовной ценности. Со временем все контакты с внешним миром сводятся для графомана к демонстрации его творений. Интернет предоставляет для этого большие возможности в виде поэтических сайтов. Конечно, такой автор достоин сожаления, но современный мир, культивирующий одиночество и индивидуализм, поощряет подобную «непризнанную гениальность» и тем самым создает для графоманов максимум возможностей, игнорируя действительно талантливых авторов: графоманов так много, что в их потоке теряется слово истины. Это, к сожалению, обратная сторона бесцензурной «свободы» поэтического слова.
Конечно, графомания может быть и в легкой форме, но основной ее признак всегда один и тот же – нетерпимость к критике. При тяжелой форме этого заболевания требуется вмешательство специалиста, поскольку последствия могут быть даже фатальными.
От графоманов, тем не менее, надо отличать начинающих поэтов, недостаточно хорошо владеющих словом, а часто, в связи с недостаточным культурным уровнем, просто малограмотных, но горящих желанием прославиться, оставив свой след хотя бы в Интернете. Если такой автор положительно воспринимает критические замечания в свой адрес, много читает более зрелых поэтов, тщательно работает над своими произведениями с учетом критики, то со временем он совершенствует свои способности и приобретает определенный вес. Бывает и так, что человек талантлив, может образно мыслить, чувствует слово, но не обладает нужным словарным запасом, однако, внимая замечаниям, учится. Впоследствии его талант может и засверкать, поскольку написание стихов – достаточно серьезный труд, не зря же Поэт сказал: «Поэзия – та же добыча радия: грамм добычи – год труды. Изводишь единого слова ради тысячи тонн словесной руды!»
Как сделать стихи лучше? Язык наш меняется, но не очень заметно: язык Пушкина не очень отличается от современного языка. Но выразительные средства языка не стоят на месте, вот тут – то и скрыты поэтические возможности. Ведь постоянная работа над новыми конструкциями выражения того, что высказано поэтом, тренирует мысль, наполняя её жизнью. Слабость выражения мысли делает её бездейственной. Конечно же, у каждого поэта свои навыки, свои методы художественной интерпретации действительности. И часто настоящему стихотворению предшествует тысяча «опытов», потому что надо найти единственно верную интерпретацию возникшего образа. Понятно и то, что для каждого произведения возникает новая задача. Определяется она или ключевой фразой, ложащейся в основу, или толчком воображению извне, или воспоминанием прошлого. А порой - даже при чтении чужого произведения возникает своя оригинальная мысль. Однако это только намёк на то, что может стать стихом. Все это является прологом к длительному интенсивному анализу самого явления, ставшего его причиной. Особенностью поэтического мышления, в первую очередь, надо считать уникальную способность поэта облекать философские категории, социальные проблемы и психологические состояния в понятные большинству людей образы. В этом–то и кроется смысл поэтического мастерства: поэт творит прежде всего для людей. Многие начинающие на сайте в ответ на критические замечания заявляют: «Я пишу для себя!», забывая о том, что, размещая в портале стихи, они выставляют их на суд как собратьев по творчеству, так и читателей. Уж если для себя, то зачем выставлять их на всеобщее обозрение?
Если же говорить о вдохновении, то обычно это связывают с отрешенностью, полётом мысли или трансом. Но это слово созвучно слову душа, то есть жизнь. В переносном значении «вдохновение» - это одухотворение через придание дыхания. Вдохнуть живую душу в произведение ума и рук человеческих во все времена было признаком большого таланта и одаренности. Глубокое дыхание свидетельствует о силе чувства, о взволнованности человека переживанием. Такая взволнованность влияет на внимающих стиху, затрагивает их чувства и мысли в том же направлении, что и чувства и мысли творца, и связана с душевностью, а, следовательно, и с доходчивостью до окружающих.
Конечно же, в стихотворении должна быть новая идея, мысль, необходимо правильно определить баланс формы и содержания и строго его соблюдать. В любом языке есть правила, которых необходимо придерживаться. Можно и не владеть языком виртуозно, однако ясность изложения и грамотность — тот минимум, которым должен обладать автор для того, чтобы читатель мог его понять: банальность мысли, прикрытая изощренной формой, да еще и если она усугубляется нарочитой безграмотностью (что частенько заметно у любителей «падонского» языка) не делает стихи лучше. Кроме того, ценность стихотворения очень сильно уменьшается, если автор применяет в нем настолько вычурные или неточные образы, что для их восприятия требуется давать дополнительные пояснения недоумевающему читателю.
Опять - таки необходимо обратить внимание на важный признак поэзии — рифму. Не надо относиться к рифме пренебрежительно, следуя некоторым веяниям якобы современной моды на «свободные» стихи. Именно благодаря рифме строки объединяются в строфы, и восприятие стихотворения читателем облегчается. Казалось бы, тут все просто. В русском языке рифма чаще всего строится на совпадении ударных гласных. Однако существуют рифмы, которые можно назвать «избитыми». Ими не следует злоупотреблять. Это банальные созвучия типа «мне — себе - тебе», «любовь — вновь - кровь», «розы — слезы» и т.д. Такие рифмы выдают слабое знание языка автором и нежелание работать над стихом.
Минимум авторских усилий требуют и глагольные рифмы. Например, «иду – бреду», «слушаю – кушаю», «придет — найдет», или еще более того - «читать — писать»: в глагольных рифмах легко сбиться просто на одинаковость букв в конце слова («читать – писать»), что вообще нельзя считать признаком рифмы. Глагольные рифмы можно встретить и у классиков, но, в общем, их желательно использовать для нарастания экспрессии в действии, в пародиях, то есть там, где это уместно по смыслу. Вообще-то надо стремиться к уникальности рифм. В этом смысле можно поучиться у В.Маяковского, который славен не только тем, что писал «о пробках в Моссельпроме», но и умел конструировать совершенно замечательные рифмы (его статью «Как делать стихи» можно легко найти в Интернете).
Существуют и так называемые диссонансы (несовпадение согласных звуков) и ассонансы (несовпадение гласных звуков). С ними следует обращаться предельно аккуратно, поскольку их неудачное употребление может вызвать у читателя сомнение в поэтическом мастерстве автора: все гениальное, как известно, просто. Чрезмерно использовать оригинальные рифмы тоже не следует.
Отдельно о белых стихах, верлибрах. Они ни чуть не менее ценны, чем рифмованные, потому что могут предельно точно выразить мысль автора, подать суть стихотворного образа. Если рождаются белые стихи — пишите. А с рифмами можно будет поэкспериментировать и потом, научившись хорошо выражать свою мысль белым стихом. Однако не следует забывать, что белый стих отличается от прозы весьма четкой ритмикой.
Главное, о чем должен помнить поэт – терпение. Написанное стихотворение не стоит сразу же размещать на сайте. Лучше немного, может даже день – другой, выждать, потому что вполне возможно, что несколько дней спустя в стихе что-то нужно будет исправить, сделав, таким образом, все произведение лучше. А иногда позже даже может появиться сомнение в том, что этот стих имеет право на существование. Особенно если он создан в неадекватном состоянии. В любом случае полезно прочитать его несколько раз для себя вслух: автор может услышать сбои ритма, недостаточное созвучие в рифмах, подобрать более подходящие слова. Надо помнить и о том, что со стороны огрехи в стихе всегда видны лучше, поэтому, выложив «сырое» произведение на сайте, можно получить большое количество критических замечаний, что может быть весьма неприятно. Кстати, о критических замечаниях. Они, безусловно, приносят больше пользы, чем умильные ахи и охи по поводу якобы гениального творения. И хорошо бы, если бы наши авторы и читатели давали поменьше откликов типа «замечательно!», «здорово!», «гениально!», «чувственно!», а поясняли, почему они высказываются таким образом – это было бы намного полезнее для автора, как и то, что на явные огрехи стиха было бы указано прямо. Ведь если эти явные огрехи не были замечены, то восторженный рецензер становится на одну доску с авторской промашкой, и никакой пользы для автора в этом нет. Еще хуже, если автор при этом возгордится – это чревато легкой формой графоманства.
А про обычную грамотность и писать бы не хотелось, но что-то многие наши авторы не стремятся себя нею утруждать, а ведь отсутствие грамотности - это еще и пренебрежение к читателю. Мы должны уважать язык, которым пользуемся для создания стихотворений: это ведь наш инструмент. Ну что может создать плотник поломанным молотком, кроме как криво забить гвоздь? Уважения окружающих при этом ему не видать! Так и поэт, пишущий с ошибками – ему хочется сказать «иди – учись!». Ведь ошибки просто убивают весь смысл произведения для грамотного читателя.
И напоследок о любви. Ведь это основная тематика каждого поэтического сайта, в том числе и нашего. Понятно, что любовь – это чувство, в котором изначально заложен некий трагизм, и ее неизменным спутником становятся переживания, обладающие огромной эмоциональной силой. Понятно, что позитивные эмоции, как правило, не отличаются такой многогранностью, как печаль, грусть, тоска и разочарование. Если бы не любовные переживания, не было бы величайших шедевров мирового искусства и литературы. Именно несчастная любовь – это тема, из которой вот уже не одно тысячелетие черпают свое вдохновение поэты.
В юном возрасте познание жизни начинается, конечно же, с любовных переживаний, и именно несчастная любовь впервые толкает человека взяться за перо. Понятно и то, что грустная любовная лирика может быть прочувствована читателем вместе с автором, но может и не тронуть за душу, а причина этого кроется конечно же в художественном исполнении. Несмотря на обилие эмоционального материала, писать стихи о любви сложнее всего, так как описание самых сильных чувств порой звучит довольно банально, потому что на этом поприще до автора уже трудились многие другие поэты. И здесь все зависит от мастерства автора и его поиска новых форм и способов выражения этой знакомой и близкой всем темы. К сожалению, на нашем сайте многие молодые поэты на тему любви рассуждают так коряво, что хочется просто утереть им сопли и погладить их по головке вместо сопереживания. Кстати, большинство рецензий по этому поводу сводится к фразам типа «Ну не переживай, все еще будет хорошо!»
Апостол Павел в первом послании к Коринфянам (гл.13) писал: «Если я говорю языками человеческими и ангельскими, а любви не имею, то я – медь звенящая или кимвал звучащий. Если имею дар пророчества и знаю все тайны, и имею всякое познание и всю веру, так что могу и горы переставлять, а не имею любви, - то я ничто. И если я раздам все имение мое и отдам тело мое на сожжение, а любви не имею, нет мне в том никакой пользы. Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине; все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит. Любовь никогда не перестает, хотя и пророчества прекратятся, и языки умолкнут, и знание упразднится. Ибо мы отчасти знаем, и отчасти пророчествуем; когда же настанет совершенное, тогда то, что отчасти - прекратится. Когда я был младенцем, то по-младенчески говорил, по-младенчески мыслил, по-младенчески рассуждал; а как стал мужем, то оставил младенческое. Теперь мы видим как бы сквозь тусклое стекло, гадательно, тогда же лицем к лицу; теперь я знаю отчасти, а тогда познаю, подобно, как я познан. А теперь пребывают сии три: вера, надежда, любовь; но любовь из них больше».
Эти слова апостола я привел затем, чтобы напомнить некоторым авторам, что «любовь из них больше», потому что кое – кто из наших авторов (не хочу переходить на личности) позволяет себе на этом сайте посылать матом своих бывших возлюбленных за то, что те их отвергли – о какой любви может идти речь применительно к капризному самцу, игрушка которого проявила желание покинуть своего «владельца»? И надо ли выражать сочувствие такому человеку, на что он, видимо, рассчитывает, публикуя свой «опус»?
И еще. На сайте заметна озабоченность некоторых авторов политическими вопросами. В этом не было бы ничего плохого, если бы эта озабоченность не выражалась с неприкрытой ненавистью к тому, что эти авторы не приемлют. Тем более, если объектом ненависти стали такие же люди, как и мы, братья – славяне, христиане. Но ведь эти люди нам не враги! Еще раз советую им перечитать вышеприведенную цитату: поэт может призывать к ненависти только по отношению к смертельным врагам, а в иных случаях это недопустимо, потому что главная задача поэта – воспевание любви, терпимости, что есть истинно христианским и богоугодным делом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453795
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 11.10.2013
А давай гайнемо вдвох у осінь,
Там, де небо шите журавлями,
Де гуляють ще тумани босі
Над зеленоврунними полями.
З павутинок бабиного літа
Ми сплетемо пестощі шовкОві,
І співать нам буде тільки вітер
Зоряно -барвисті колискові ...
Ми спіймаєм дві пухові хмарки
І застелим лісові стежини ...
Райдуги над нами, ніби арки,
Ïх квітчають сонячні жоржини ...
Ти і я ...За руки, ніби діти,
Віднайшлись у всесвіті гармоній,
Бо ще вмієм в унісон радіти
Під звучання дощових симфоній ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453781
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 10.10.2013
Упала осінь листям на долоні… (Тамара Шкіндер)
Упала осінь листом на долоні,
Кладу в букет і ніжно пригортаю.
До шибки притулю на підвіконні,
Нехай осіннім золотом палає.
Тут проминуть дощі та вітровії,
Похмурі проганятиму тумани,
Теплом душі я осінь обігрію
Нехай такою буде поміж нами.
Забарвлю листя гронами калини,
Вдихаю щедрість осені багату…
А в спомині – ще ті осінні днини,
Які отак букетом гріли хату.
У спомині – та зустріч із дощами,
Останній крок осіннього прощання.
Тепер ця осінь дихає не нами…
Букетом ... зігріваюся … востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453487
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 09.10.2013
Позолотила руку вільха-схимниця
Мольфару-жовтню, листя намела.
Бурлить еспресо, бульбашками піниться,
Парує в сад розніжена імла.
Між ниточок мережив павутинових
Сотає літо бабине тепло.
Заплівся вітер в кучерях шипшинових,
Густим барвінком небо зацвіло.
Бринить світанок райдужними росами -
Сповзають краплі, світлі, ніби ртуть.
Побудь зі мною мрійницею, осене,
Грайливим літом трішечки побудь.
Вже не гірчать порожніми надіями
Мої гаї, зодягнуті в парчу.
Лоскочу просинь лагідними віями,
Ступаю в день, а мариться - лечу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453321
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Ця хвороблива осінь, ці дощі
Вселенського масштабу, ці тривоги...
Сріблиться бісер в мене на плащі,
Цілують краплі тріщинки дороги.
Сирого листя в парку намело,
Немов обдертих аркушів порожніх.
В ліхтарних мушлях вистигло тепло,
Гірчать полинно очі подорожніх.
Шаленим тріском вибитого скла
Пронісся вітер - лиш його і чути!..
Мабуть, і я себе не вберегла,
Ковтнула тугу краплею цикути.
В терпкій сонаті зливових безсонь
Шукає серце втомлене розраду.
Так хочеться твоїх палких долонь,
Під теплим пледом кави й шоколаду...
Простих розмов про все і ні про що,
Торкань, цілунків, поглядів і дива.
Якщо колись зустрінемось, якщо...
Сама собі позаздрю, бо щаслива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452731
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 06.10.2013
Мій Господи молюся я Тобі,
Що ім’я записав моє у книгу,
Що шлях життєвий визначив мені,
А з татових грудей розплавив кригу.
Молюся, Отче, за гріхи батьків,
За грішні вчинки славної родини,
Молюсь за друзів тих, яких зустрів,
За честь і славу неньки України.
Молитись буду перед вівтарем,
Щоб щастя нам приносило причастя,
Щоб світ сіяв і зник сердечний щем,
Щоб у житті завжди родило щастя.
Я на колінах попрошу Тебе,
Згуртуй народ і дай йому краплину
Простого щастя і життя тепер,
Щоб ми любили рідну Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452781
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 06.10.2013
[img]http://cs407820.vk.me/v407820654/8ded/VItAdxZYUZU.jpg[/img]
Коли сповиє дні мої імла,
Залиш мені запаленим ліхтарик,
Щоб я до світла вирватись змогла,
Своїх страхів долаючи примари.
Хай голос Твій веде мене між гір
І крок мій стане впевненим від того,
Що серце в Тебе чисте, як сапфір,
Мені покаже істинну дорогу.
Хай не впіймають дикі манівці
Моїх слідів мережива шовкові.
Кришталь сльози затисну в кулаці
І просвітлію з дотиком любові.
Забуду все - невдачі і жалі,
Вдихнувши небо, світле і погоже!
Буває так: загубишся в імлі,
А шлях тобі осяє світло Боже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452530
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013
Вона пускала у струмочках фантики ...
Сама собі варила каву зранку ...
І мріяла про принца і романтику,
Рахуючи ромашки на фіранках ...
Вона уміла слухать дощ за вікнами,
І розуміла, що шепоче вітер ...
Її слова були для інших ліками ...
А їй ... ну хоч би раз хто сльози витер ...
Вона завжди була для всіх промінчиком -
Світила, звеселяла, зігрівала ...
А свою тугу, крихітним камінчиком,
У черевички від людей ховала ...
Вона кохала...Чи була коханою? ..
Нелегко закохатися в дивачку ...
Душа щеміла вирваною раною -
Не треба їй любові, як подачки! ..
Вона пускала у струмочках фантики ...
І дарувала без остатку ласку ...
І свято вірила у принца і в романтику,
Що хтось напише і для неї казку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439759
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 29.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2013
Стікає дощ зі скла повільним вальсом,
Малює сутність літніх завіконь ...
А губи, витанцьовуючи сальсу,
Збирають полум'я метеликів -долонь ...
Слова розірвано -розсипаним намистом
Пульсують в тілі, живлячи вогонь ...
А сутінки гаптованим батистом
Вкривають трепетність метеликів -долонь ...
І кожен погляд -мовчазна підказка,
І кожен подих -вітерцем до скронь ...
Дарує ніжності безмежну казку
Шалений лет метеликів -долонь ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439367
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Небо з обвітреними губами
Цілувало очі наші та плечі ;
Метаморфози творив із нами
Літній, закоханий в море, вечір ...
Ми розбудили собою хвилі,
Місяць зловивши в свої долоні ;
Із міріадів п'янких ідилій
Вибрали ту, що співа в безсонні ...
І язиками того прибою
Йшли навпростець до вогню босОніж ;
І поринали удвох з тобою
В пристрасть...Туди, де було бездонніш ...
Дивакувата наша свідомість
Закарбувала лиш вибірково
Злет до зірок, чарівну невагомість,
Тільки одне полум'яне слово ...
...Час відлетів легкокриловим змахом ...
Є ти і я, що колись були нами ...
Пам'ять болить ще Чумацьким Шляхом
В небі... з обвітреними губами ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439537
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Підставляю обличчя простягнутим сонячним променям,
Мружу очі грайливо, неначе до них зачіпаюсь,
Та стежиною йду босоногим щасливим паломником,
Золотавим теплом благодатним увесь огортаюсь.
Необтяжений клопотом сіро-похмурим буденності,
Що покинутий у черевиках під пагорбом знятих,
До вершини прямую черпнути у пригорщі певності,
Віри в те, що наземний плазун також здатний літати.
Хто сказав, що життя присудило низинами повзати,
Між доріг кам'янистих, позбавленим права на мрію.
Перепони усі подолати рішучості сповнений -
Окрім сонця блискучого ціль величава так гріє.
І до краю квапливо іти семимильними кроками,
Від землі відірватись шаленим стрибком в невагомість.
Полетівши, життям кольоровим метеликом порхати,
Черевики залишивши, крила здобувши натомість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439414
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 26.07.2013
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f25e/vB8ZHlNwdh8.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: А. Годованець
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Коли навчишся слухати траву
І голос лісу зможеш розуміти,
Річок дзеркальних музику живу
Та гул вітрів, подібний до трембіти...
І у простих березових листках
Уздриш легких метеликів тендітних,
А полонина в росяних квітках
Тобі ясними барвами заквітне,
Мов самоцвіти впали у траву -
Замерехтить палітрою дзвінкою!..
Коли відпустить серце тятиву,
Пробивши обрій думкою легкою...
Ти просвітлієш сонцем поміж хмар,
Збагнеш нарешті істину важливу:
Життя - такий неоціненний дар,
Таке просте і неповторне диво!
І прокричиш у небо: "Я живу!
Усе моє: ліси, поля і квіти!"
Коли навчишся слухати траву,
Тоді і душу зможеш розуміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439248
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Вимучені довгожданним очікуванням покращення життя, захмелілі від чужих розповідей про казкові заробітки вирушають у далекі подорожі мої земляки. Нерідко забуваючи підлікувати назбирані за життя слабості, а попадаючи у зовсім інакшу атмосферу, провокують їх загострення, що інколи обертається плачевним фіналом.
Так поспіхом збирався у дорогу -
що і проститись ти ні з ким не встиг...
На заробітки. А попав до Бога.
В бригаду мертвих перейшов з живих.
Чи то платню там кращу обіцяли,
чи від життя втомився і утік -
взяв і помер, і крізь чужі вокзали
уже в труні вертався в другий бік.
Труна розкішна - в нас таких не роблять.
Невже ти ради цього і помер?
Спинися, доле! Розвертай голоблі!
Скромніше прагну жити відтепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438563
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Я взую кришталеві черевики,
Піду в незнані зоряні світи,
Вдивляючись у місяць повноликий ...
Цікаво : дивишся на нього ти? ..
Знайду єдину за'тишну місцину,
Де зможу я трояндово цвісти,
Де зніметься із серця павутина ...
Цікаво, чи піде'ш за мною ти? ..
Я буду слухать елегійну зливу,
Писати вірші, будувать мости,
І відкривать закони перспективи ...
Цікаво :заримуєш душу ти? ..
Я буду ніжно пестити хмаринки,
Тобі писати райдужні листи,
Вкладати в кожен посмішки жаринку ...
Цікаво, чи мені відпишеш ти? ..
... Вночі збираю зоряні гвоздики,
Щоби тобі вінок із них сплести...
Вдивляюсь знов у місяць повноликий ...
Цікаво : дивишся на нього ти ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438754
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Коли буває важко між людьми,
Я йду до лісу говорити з Богом...
Високі сосни дужими крильми
Мене стрічають за старим облогом.
В молочне мрево дивні молитви
Шепочуть стиха схимниці суворі,
Поміж ворсинок мокрої трави
Палахкотять у душу мідні зорі.
Тут потічки, як струни золоті -
Одна за одну тонша і дзвінкіша!
У цій могутній звичній простоті
Така п'янка і кришталева тиша!..
Тут кожна голка хвойна, чи листок,
Травинка кожна - все таке знайоме...
Немов якийсь невидимий місток
Веде через нефритові хороми
Тебе до Бога. Краплею роси,
Обкуреної ладаном духмяним,
Торкає світ нетлінної краси,
Загоює твої душевні рани.
І ти летиш з холодної пітьми -
Увись, у синь, подалі від земного!..
Коли буває важко між людьми,
Втікай до лісу говорити з Богом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438784
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Вже майже прощаюся з липнем,
Пошерхлою стежкою йду...
Ще трохи - і хвірткою скрипне
Осіння віщунка в саду.
Загубить червоні коралі
В куделях пахучих отав.
Схилилися верби, мов ткалі,
Кужівка бринить золота.
Вилискує сонячна вовна -
Аж гусне цитринна імла!
І, трунку липневого повна,
Шепоче хмільна ковила.
Ще спрагла мелодій і дива,
Спиває душа висоту,
Допоки віщунка зрадлива
Не вилила охру густу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438127
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Розтали в ілюзіях мрії, як хмари,
Коли були рівні посли й кочегари.
Сліпих ще багато сказати Вам мушу,
Тож досі хозари плюють в нашу душу.
Не ми ті вали величезні поклали,
Дорогу у "світле" - кістьми вистилали.
І ті міліони , Вкраїни сини,
Лежать в Колимах не з моєї вини.
Тож поряд Русі не поставлю Орду,
Народ мій в "єдіной" пожив на біду.
Одна в мене Мати,- ні теща ні тесть.
Любити Вкраїну, я маю за честь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437053
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Молитви шлем за Україну,
З часів коли святили Русь,
У час цвітіння й час руїни,
А я й по нині ще молюсь…
За дивні Наддніпрові кручі,
Ліси Полісся і степи…
Чому ж народ наш не везучий,
Чи нас зуміли проклясти?
Тож наче віримо у Бога,
У церкві ставимо свічки,
Хоч по кістках біжать дороги,
А кров фарбує ще річки…
Живемо ми на Україні,
Де прадід жив мій і дідусь,
Тут щедре поле й небо синє,
В нас недарма святили Русь.
Моя країно, дар від Бога,
Хрестом освячена земля,
Народ обрав собі дорогу
І береже, як немовля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437639
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Мачок червоний в житі майорів.
Один однісінький не скинув цвіту.
Він ще живе...На сонці не згорів.
Маленьке диво полудення літа.
В полоні почуттів достиглий лан.
Тихенько хвиля хвильку доганяє.
Пливе над річкою полиновий дурман.
І душу ніжний спокій наповняє.
Прозоре, синьоооке бродить літо...
Та осінь підкрадається степами.
Ще пахощі духмяні недопито,
Та спіле літо вже не за горами.
Лікують душу медоносні трави
І посмішка твоїх сумних очей.
Від сонця, що родилося, заграви.
І ніжний дотик до моїх плечей...
Як передать красу цих почуттів?
Немає слів... Приємна насолода!
Як довго ти шукать мене посмів?
Стихає все... Німіє і природа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438010
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Тулубгюген у Черкасах майстер – клас гонив у масах.
«Бий жидів» - кричало з майки око вилупня з лушпайки.
А на спині -"Чуш з города",і наляпано, - «Свабода».
Об’єктив наш поміча, хтось керує ним з корча.
Виглядає, тю маланець, а забрав би його пранець.
Вдів на плечі геям шлеї, що візьмеш ти з них, плебеї.
Дума стадо, що породні: Їм звання дають «народні».
Он візьміть Гаврилюка, слів нема без є.ука.
О, натура. – широта, як Мотрона, що свята.
Але, що вам тут казати, є ж у кого приклад брати.
На Вкраїні прєзідєнт, - міжнародний Резидєнт.
Тож співають під куранти й досі зайди – окупанти.
Бач засиділись мутанти, тому в нас аж два Гаранти.
Є гарантик – «захисник», той що в рамочці - «блудник».
Що не включиш Бузина, морда Вітьчина дурна.
Чи Муратова Марія, «Боротьбистка».., мама – мія.
З об’єктива, як звірюшка, виглядає Джан – Гірюшка.
Чеше й гонить по вушах, бє «Фашистів» в пух і прах.
Скрізь «курносенькі» гляди, пракурор, СБ, суди.
Обнагліли геть хорти, як об’їлись блекоти.
В них давно вже свій устав, хто їх кровник той і прав.
Галасують в Тель – Авіві, демократи, ЛіБрі, ліві.
Як безпривязнії коні, заіржали в Вашингтоні.
Краснозаді, Пі.. Ра.., теж одної з ними раси.
Як в пустині із сулії, на Вкраїну ллють помиї...
Що в Москов'ї, що в Польщі, загуділи, як хрущі.
Треба ж так поринуть в мрії, що - «фашисти чинять дії».
Кричить злодій. Стид і срам. Ба прикинулось ягням.
Куди дітися від згуби, схаменітесь, душогуби.
Наче ми у вашій хаті, ой дістали ж ви пархаті...
Та почуйте гуркіт грому: йшли б шановні ви додому.
В демократію не грайтесь, якнайскорше забирайтесь.
Остогидли нам розводи, подамо ми вам підводи.
В вас немає в серці Бога, отож, - скатертю дорога!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437701
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Жаль мені вас хохломони,
Бідні ви поганці.
Гідність вкрали в вас масони,
бо спите засран.. .
Боже, як же залякали,
Як стравили душу.
Мужність чоботом стоптали,
Витрясли, як грушу.
Де ж це видно щоб господар,
ворога боявся.
Зайді - гаспиду свідомо,
Під ногами слався.
Схаменись прошу, незрячий,
В писок дай вражині.
Не принижуй честь козачу,
Предків в домовині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437802
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Рожевих лілій теплі каганці
Грайливі тіні кидають на сходи.
Чомусь до мене в гості не приходиш...
Зоріє бісер в літа на щоці.
Холоне світло в рамочці вікна,
Де я тебе втомилася чекати.
Хмарки звисають клаптиками вати
З небесно-домотканого рядна.
Немов рубіни, в сонячну імлу
Кривавлять вишні, спекою налиті.
Які чудові неповторні миті -
Лише б радіти світлу і теплу!..
Лише б удвох пірнати в дивосвіт,
Де ми такі усміхнені й щасливі!
Та пролягли сліди твої зрадливі
До інших привідчинених воріт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436415
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 11.07.2013
Він був, немов скульптура в Пантеоні,
Завжди дівчатами увитий, мов плющами,
І навіть зорі у його долоні
Вночі спадали мрійними дощами...
А що вона... Маленька мишка сіра,
З наївністю прочитаних романів;
І лиш в очах її- творінні Ювеліра-
Кипіло полум'я розжарених вулканів...
Та з того що? Хто ж зазирає в очі,
Коли тіла довкола на все згодні,
Коли уста спокусливі дівочі
Затягують у пристрасну безодню?..
І вона плакала віршованим намистом,
Клітинки зошитів пронизувала словом...
І її сльози - крапельки сріблисті-
Ховались за римованим покровом...
Але вогонь розпеченої лави
Не втримати у замкненому світі;
І полум'я найвищої октави
В ній пробудило силу Нефертіті...
... Вони зустрілись (жанрові закони),
Але у неї серце вже мовчало,
Вже зруйнувались у душі амвони,
І яд утратило колись отруйне жало...
Одна розмова- життєдайна злива-
Скропила очі чистою росою...
Полуда спала... І нутро червиве
Відкрилось за іконною красою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436420
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 11.07.2013
Пройдуть свята, життя окраса,
І знову будні на поріг,
Скільки вже пройдено доріг
І скільки ще лишилось часу…
Років життя не зупинив
Ніхто до нас, і не зупинить…
А шлях життя – це просто мить,
Від посівної і до жнив.
Як є свій дім, родився син,
Весною сад цвіте казково,
І чуєш ти ласкаве слово,
То час сповільнює свій плин.
Ти маєш жити на землі,
Радіти в будні і у свято,
Щасливі миті - їх багато,
То кожній з них радій в житті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435979
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
Постарі́ла яблунька давно -
Білочуба дідова потіха...
Всохле гілля пнеться у вікно,
Та плоди не гупають на стріху.
Постаріла яблунька і дід
Вже не той, зігнув старечу спину.
Притулюсь до скошених воріт,
Чи, бува, не кличуть на гостину
Обважнілі пишні гілочки
Те дівча, що бавиться у травах...
Це ж мої усміхнені роки!..
І мою чуприну кучеряву
Розкуйовдив теплий вітерець!
Скільки весен збігло потічками,
А душа літами навпростець-
В дідів сад: до яблуньки, до мами...
Під скрипучі видихи воріт
Аж роса навернеться на очі!..
Постаріли яблунька і дід,
А душа старі́тися не хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435978
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
До тебе лину, рідна хато,
Щоб з дому вийти на лани…
Хоч бачив кожен з нас багато,
Та отчий дім для нас один.
Учились розуму й косити,
Під плуг лягала борозна,
Нас тут батьки навчали жити,
А їх давно уже нема…
Вже осінь сріблом вкрила скроні,
Плете мереживо зима,
Молімося Святій Іконі,
Що залишилася сама.
Це наша станція, як спомин,
Єдиний крок і ти в раю,
І гарний на хатині комин...
О, як я хату цю люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435773
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 07.07.2013
Смарагдовий ранок розсипав чаруючі ноти,
У мушлях трояндових те́плиться срібна роса,
На во́гкій бруківці лисніє пилок позолоти
І легіт шовковий розчісує чілку вівса.
А сонце тополям цілує розніжені руки
І кіт зачудований ліг на гладкий моріжок,
Він гострим чуттям у повітрі виловлює звуки -
Як липень русявий сурмить у тоненький ріжок.
Медовим промінням приємна вощи́ть прохолода,
У сонячний ранок роблю свій упевнений крок,
Грайливою тінню збігаю по вимитих сходах
І світло крізь пальці просіюю, наче пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435605
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 07.07.2013
Не хвилюйтесь за мене, рiдненька,
Не питайте як в мiстi живу,
Не питайте болить як серденько,
Як ночами Вас, мамо, я зву.
Тут у мiстi не так, як в нас дома,
Як згадаю як добре жилось
Душу зводить тужлива судома,
Сниться хата i наше село.
Менi хочеться сiсти до столу,
З`їсти з печi борщу, що пахтить,
Подивитись на рiдную школу,
Iз криницi водички попить.
Я хвилююсь за Вас, моя мамо,
Чи не тяжко самотньо Вам жить,
Чи заходять сусiдки так само,
Коли свiтло у хатi горить.
Я б i зараз додому полинув
I без всяких вагань i без слiв
Я б на зовсiм це мiсто покинув,
Тут я долю свою не зустрiв.
Не хворiйте, рiдненька матусю,
Я вже скоро приїду до Вас,
На квиток тiльки грошей стягнуся
Й побiжу до автобусних кас.
07.10.99
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435182
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013
А знаєш ,милий, ми вже постаріли,
У тебе сніг, в мене срібна роса,
Вітрець колише ті фіранки білі,
Серце заснуло-спокій, тишина !
Ти дихаєш теплом , а я тулюся ,
І чую серця стукіт, біжить час!
Шепчу молитву, й Господу молюся,
Хай буде так! Хай буде двоє нас!
Минула молодість, ми відлюбили!
В коханні проплили наші роки.
І чорні хмари нас не розлучили,
Я завжди відчувала дар руки!
А зараз що? Твій щирий поцілунок,
Ніжні обійми,теплО, ми ще разОм!
Втікає час- в наших серцях відлунок,
Та рух фіранки-подих за вікном!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435090
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 04.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2013
Пригорнулось сонце до землі,
Труть долоньки сонні оченята.
Вчаться в піднебессі на крилі
Впевнено триматись журавлята.
Вкрилась на ніч матінка-земля
Легким покривалом із туману,
Обійнявши сонце-немовля,
Виглядає місяць з-за лиману.
На пеньочок вітерець присів,
Позіхнувши, сколихнув діброву.
Визирає сон із-за лісів.
Соловей співає колискову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435165
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013
Коли зцілує місяць небеса,
А зорі заспівають колисанку;
Коли на травах забринить роса,
А ніч розіп'є кави філіжанку-
Тоді і я до тебе пригорнусь,
Щоб жадібно і пристрасно- уміло
Знов зачепити струночку якусь,
Щоби заграло- заспівало тіло.
В твоїх руках я - скрипка і смичок,
А ти,маестро, знаєш досконало
У кожній ноті дивний тайничок,
Щоб музика яскраво залунала...
А за вікном оркестр із цвіркунів
Підтримує твоє нестримне соло...
І вже світанок тихо сполотнів,
Цілуючи промінням видноколо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435176
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013
На весіллі допікає
Доню свою мати:
-Подивися,люба Раю,
На свого Ігната.
Так і зирить на дівчаток,
Ніби кіт на сало.
Скільки років живете так,
А йому все мало.
Он схопив уже,бач,Зінку,
Скаче,як той м’ячик.
Подавай йому лезгінку.
От мурло собаче!
Глянь з кумою як говорить:
Вперся їй у груди.
Він тебе при всіх позорить,
Вже сміються люди.
Доня їсть млинці холодні:
-Ну ти,мамо,ерудит!
Відчепись!Хай Гнат сьогодні
Нагуляє апетит.
Не дзижчи,бо вже від тебе
На зубах оскома.
Знай,що тут він тільки зирить,
А їстиме - вдома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435034
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Ти не прийшов... І плаче тиха ніч,
Змиваючи дощами мої сльози...
Зі мною тільки свічка віч-на-віч
Проходить восковІ метаморфози...
У келихах незаймане вино
Соромиться цнотливості своєї...
І тільки час, байдужий, мов кіно,
Лоскоче вушко миті нічієї...
Ти не прийшов... І телефон мовчить...
Я вже ненавиджу безсилу тишу...
І літо вже потроху осенить,
Надію щойно приспану колише...
Свіча лишила декілька химер,
Що проковтнули вогник полохливий...
І ранок в точці відліку завмер,
Очікуючи, що здійсниться диво...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435026
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013
[i]Там у травах мене ти кохала,
В ароматах духмяних цвітінь.
Папороть-квітом у ніч на Купала,
Я згорав від солодких тремтінь...
(Роман Бойчук: "Папороть-квітом у ніч на Купала")[/i]
Веди мене у цей сосновий храм,
Де холодком приємним віє м'ята
І де трава духмяна, не прим'ята
Шовкові п'яти ніжитиме нам.
Вогнів купальських теплі каганці
Освітять нам гаптовану стежину,
Змахну роси криштальну намистину,
Що на твоїй вилискує щоці...
Там, у густому затінку дібров
Палахкотить багрянцем дивна рута
І пісня предків, давня, призабута,
В обіймах ночі залоскоче кров.
П'янким чар-зіллям споєна душа,
Немов метелик ніжний стрепенеться!..
Тулюся до твого палкого серця,
Як Мавка лісова до Лукаша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434876
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Поміж нами дороги болю-
Сотні жадібних кілометрів.
І ніяк нас не зв'яже доля
У орнамент один на светрі...
Поміж нами дощі у прозі
І римованих днів сегменти...
Ми знаходим спасіння в дозі
Віртуальних експериментів...
Поміж нами якась умовність-
Міліони секундних звитків...
І друкованих слів безмовність-
То єдина незрима нитка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434855
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Де трави гнучкі і духмяні
Купають коралі суниць,
Де світлі сузір'я медвяні
Спустились у люстра криниць...
Де річка в посріблені коси
Купальські вінки заплела,
В пахкі зеленкаві покоси
Пірнула дражлива бджола -
Поснити у скошених квітах,
В намистечку диво-перлин.
Де вітру гірського трембіта
Гуде між високих модрин...
Де бинди* вплітають строкаті
Русалки у коси верби,
Де в куфері, в дідовій хаті,
Лежать незліченні скарби -
Душа невмируща народу,
Правічні пісні і казки...
Де руни мого родоводу
Лягли на цупкі рушники,
Де виткала доля стежину
Початку мого і кінця...
Тут змалку мене, як зернину,
Плекала долоня Творця.
*Бинда (діал.) - стрічка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433676
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 26.06.2013
На блюдечку шовкового латаття
Згорнувся червень котиком рудим,
А вітерець розчісує багаття,
Жаринки тануть в дзеркалі води,
Немов огненне зоряне намисто,
Що, розірвавшись, котиться по склі.
Повітря пахне солодко і чисто,
В піалах цвіту ніжаться джмелі,
Вдихають м'ятну свіжу прохолоду
Між пелюсткових ніжних пелюшок.
Берізка задивилася на вроду,
Розсипавши сережки у ставок.
Смаглявий вечір тихо пропливає
Між очеретом сонним у човні.
Медова зірка зблиснула над плаєм,
Янтарним оком кліпнула мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432558
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
Життєвий плин...
Цвіте жасмин,
У пахощах звабляє.
Росте полин,
Обплутав тин,
Квітками забавляє.
Зійшовся клин.
Життя, як млин, —
Назад не повертає...
Серцебиття,
Чому життя
Повернення не має?.. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432506
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 20.06.2013
Нас на віки школа поєднала,
Юність в нас була на всіх одна.
І любов, мов квіти, засівала
В наші душі сонячна весна.
Нас життя розкидало по світу,
Мов насіння, та чіплялись ми
За найменший ґрунт і теплим літом
Проростали власними дітьми.
Вже й на світ з’явилися онуки,
(Боже мій, як швидко плине час),
Та чим далі день стає розлуки
Все частіше згадую наш клас,
Вчителів, що відійшли у вічність,
Хто із нас пішов за ними вслід…
Пам’яті горять невтішно свічі,
Наших душ розтоплюючи лід.
Ми змінились, трохи споважніли,
Не стрічки у косах—сивина.
Тільки очі геть не постаріли,
Тільки в душах світиться весна.
Тож вам літ, здоров’я і любові
Я бажаю, щоб іще не раз
Ми зібрались в рідній наший школі
Пригадати зоряний наш час.
[i][u]Писалося моїй мамі на 45 річницю завершення школи[/u][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432375
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013
У шовковості скошенних трав
З ароматами дикої м'яти
Ти мені про кохання мовчав,
Не зурочити щоб, не злякати...
Красномовність несказанних слів
Запліталась у подих ритмічний...
День лампадно для нас догорів;
Наша ніч загоралася свічно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432390
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013
І нахлинули ніжні спомини,
Коли вишні були в цвіту,
Запах хліба втікав із комина,
Мрії здійснював на льоту.
На рушник домотканий вишитий,
Клала мама свіженький хліб,
Килимок білий, щойно вибитий,
Постелила мені до ніг.
Вишня біло цвіла, дурманила,
У гладишці стояв кисляк,
Теплий хліб і усмішка мамина,
Мені часто приходять в снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432160
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Де сонце вплітається в коси
Шовкової річки Сули́,
Де світиться сік абрикоси
На крильцях рудої бджоли...
Берізкам сатинові прядки
Розчісують пряні вітри
І зблисків яскраві лампадки
Гойдають стрункі явори.
Де в танці зійшлися тополі
Під радісні трелі струмка,
Де вербам густі парасолі
Полоще грайлива ріка.
Там сонцем, немов короваєм,
Стрічає Полтавська земля
І небо вершкове над гаєм
Торкає крило журавля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432258
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Не бачив я ніде краси такої,
Таких очей і таких чорних брів,
Пшениці в полі, наче золотої,
І вечора, як промінь догорів.
Не зустрічав ніде такого неба,
Таких озер, як на землі моїй,
Нічого у житті мені не треба…
Дожити б віку на землі святій.
Пройтися по росі із позаранку,
Попрацювати в полі, на землі,
І на вікні відсунути фіранку,
Щоб соловей піснями напоїв.
Приходити на батьківську могилу
І стати на коліна під хрестом,
Із рідної землі черпати силу,
І «Отче наш» казати перед сном.
Ніде не бачив я краси такої,
Коли жінки тримають немовля,
Такої рідної і серцю дорогої,
Як моя рідна, сонячна земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430973
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Після дощу в повітрі пахне пряно,
В альтанці стигне персиковий чай,
Пташок солодке радісне сопрано
В повітрі ллється чисто, мов ручай.
Намоклий бедрик* струшує краплинки,
Вони, мов бісер, котяться між трав,
Стрункий щаве́ль тендітні намистинки
Зібрав у крізно-сяючий гердан*.
А цвіркуни, прудкі і полохливі,
Порозсипались хутко, хто куди.
Пахтить землиця, скупана у зливі,
У свіжу просинь травами чадить.
*Бедрик - жук-сонечко.
*Ґердан - шерстяна стьожка або ажурний комірець з бісеру, якими в Галичині, на Буковині та Закарпатті жінки прикрашають шию або голову, а чоловіки — капелюхи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430863
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 11.06.2013
Достигає червень на моїй долоні,
У ясних перлинах - тіні ворожби
І вітрів духмяних шалики шифонні
Плутаються в косах ветхої верби.
Пломеніє літа крапелька грайлива,
Пеленають хмарки сонце молоде,
За шпилі карпатські зачепилась злива,
На кужівці нитку вовняну пряде.
І міцним еспрессо на вологий ґанок
Темна тінь горіха тихо заповзла.
У медовій липі викупаний ранок
Притулив долоню до мого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430560
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 11.06.2013
І знову сум підступною сльозою
Напише акварелі на щоці...
Зітхає небо хмарами й грозою,
Тримаючи краплини у руці...
ПросОчиться нестримане крізь пальці-
Тоді ніхто крім зливи не збагне,
Що на вогненних блискавичних п'яльцях
Сьогодні буде вишито мене...
***
Хай думають, що дощ обличчя мочить,
І голосно кричать про парасолю,
Просолені слізьми заплющу очі-
І біль із серця випущу на волю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427910
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 29.05.2013
Заплющу очі... бачу дім...
матусю... вишиті ікони...
там квітники на підвіконні...
і руки... руки золоті...
Матусин голос... Як ти, сину?...
Літаєш далі по світах...
мов одинокий, чорний птах?..
ти відпочинь... спинись, дитино...
Болить!.. Пече, мов од вогню!...
пече... від болю нелюдського...
Аби лише було до кого!..
Я завтра... Завтра заздзвоню́!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426951
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Курагою розсипані зорі
По небесній шовковій чадрі,
Срібних снів павутинки прозорі
Заколисує ніч у дворі.
Тепле літо смарагдові крила
Розгорнуло, де снять моріжки,
Де ірисам пастельні вітрила
Заціловує легіт п'янкий,
Де роса на густім оксамиті
Відбиває освітлену вись,
Де на лаві, серпанком сповиті,
Наші пальці тонкі заплелись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426897
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Я тебе вишила снами по білому,
Місячним променем в голці думок,
Крилами янгола в світі змертвілому,
Ключиком, здатним відкрити замОк.
Я тебе вишила сонячним зайчиком
В цупкості хмаровій стомлених днів.
Ось, подивись: мої сколені пальчики
Досі печуть у краплині громів...
Я тебе вишила бісером ніжності,
Подихом вітру у шепоті трав,
Блиском зорі в діамантовій сніжності,
Полум'ям вірності в світлі заграв...
Я тебе шила життя свого ниткою-
Кожен стібок, кожен шов осягла...
Серце тремтіло зів'ялою квіткою-
Вишити поруч себе не змогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426786
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Русяве літо знову на порозі,
Бджола полоще крильця у медах,
На небосхилі, наче на облозі,
Пасеться хмарок біла череда.
Шовкова річка коси розметала,
Цілує й пестить теплі береги.
На трав'яні духмяні покривала
Лягли тремкі кульбабові сніги.
А дітвора юрби́ться біля ставу,
Немов прудкі пискливі горобці,
І плеса гладь, янтарно-золотаву,
Мережать пінні сиві бурунці.
Густа засмага бронзою покрила,
В медовім сонці скупані, тіла.
Хмільна весна розправила вітрила,
У бірюзове море попливла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426331
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 22.05.2013
А що мені відомо про війну,
Про дикий гул скаженої гармати?
Чи то мене, як скрипкову струну,
Враз обірвало вибухом гранати?
Чи то мене ворожий автомат
Прошив, неначе маківку у полі?
Чи я отой поранений солдат,
Біля якого журяться тополі?
І чи мене, забуту на війні,
Не дочекалась вигоріла хата?
Чи серце болем випекла мені
Земля, снарядом навпіл перетята?
Ну, що мені відомо про війну?
Живу собі у спокої та мирі...
А хтось додому з бою не вернув
І журавлем пірнув у вічний вирій...
І що я можу, сповнена жалю?
Чиї загою втрати і тривоги?
Хіба що тихо голову схилю,
Подякую за жертву Перемоги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423615
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 22.05.2013
На вірш ''Я кожей чувствую тебя, мой сон''
АВТОР: Андрей Кривцун
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424679
Ти навчив мене невагомості,
І обручку підніс ясно-зоряну,
Цілував, аж до втрати свідомості,
Розділив небеса для нас порівну...
Дарував мені різні галактики,
Укривав мене віршами ніжними,
Розривав свою душу на клаптики,
І квітками робив білосніжними...
Я не вірю, що це все наснилося,
Ще бушує душа диво-трунками,
Уся шкіра мурашками вкрилася
Під твоїми губами-цілунками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424920
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 15.05.2013
Коли молодість в жилах бурлить
І змиває застоєні роки,
Тоді знаю, я ще буду жить!
Не заснуть- ні думки, а ні кроки!
Ще збудую хороми сердець,
Підніму їх високо, за хмари.
Честь і гідність вплету у вінець,
На вівтар покладу свої дари !
Чую, серце у тебе щемить,
Розлетілись по світі лелеки,
Та я вірю, Вкраїно,- ще мить
І зійдуться дороги далекі!
Не засне покоління в журбі,
Народились, не знавши неволі,
Булаву знов повернуть тобі ,
Не дозволять розгулу й сваволі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424965
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 15.05.2013
Пошану вкутано у грати,
скрізь беззаконня в куражі.
Давно ніхто ім Батько – Мати,
колишні дітки вже чужі.
Згубили совість за червінці,
живуть паскуди одним днем.
Отруту випили по вінця,
лежить в окрузі полинем.
Навчили їх іуди жити,
забрали душу міражі.
Тож розучилися любити:
В повазі гріються вужі.
Куди йдете ви вуркаїнці,
що навчитеся у гієн?
У котрих злодій, як Патрицій,
а сам Диявол, - Сюзерен.
У хаті плачуть Батько – Мати,
у полинах, пече нутро.
Ні, не таку Вкраїну кляті,
Душа чекала і Дніпро.
Щож гнів закушує вудила,
виводить коника з віків.
Здійняв Дніпро до неба хвилі,
карати будем ворогів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424351
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Не осуди. І не роби рабою
Розпечених, мов лава, почуттів.
Я просто буду… дихати тобою,
Тамуючи у грудях зливу слів.
Не осуди, що серце шаленіє
Від думки, що на світі десь є ти.
І що душа від доторку весніє…
Хоч сонечком надії освіти!
Не осуди ці почуття гарячі,
Вразливі, мов у березні сади.
Твою байдужість я тобі пробачу.
Лиш за любов мене не осуди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424504
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Розкульбабився травень пахучий,
Черешнева розквітла фата,
По парче́вих долинах і кручах
Розіллялася гладь золота.
І пташині розсипались трелі
Кришталевим серпанком довкруг.
Вже квіткові рясні акварелі
Полонили смарагдовий луг.
Мов княгиня, земля чепуриться,
Випікає смачні калачі,
Мліє сонця пухка паляниця
Із хрумкими боками в печі́.
А розпушені віти вербові
У травневих мелодіях лір
Наслухають, як в да́лі шовковій
Трембітає Великдень між гір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421943
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Проснувсь цвіркун в горищі на хатині,
в різноголоссі виринув з октав.
То ВереднИк примчав із часоплину,
з хмаринок синіх Землю оглядав.
Весна дістала гребеня із скрині,
вже павучок кужельку свою пряв.
Росяник теплий з матері – Богині,
у виднокрузі квіти малював.
Зозулька сиза з гаю закувала,
буяла квітом травонька густа.
Вербі плакучій коси розплітала,
у переддень на вербнії свята.
Весняний вітер тішився косою,
В ставочку диво промінь не вгавав.
Вербові віти плакали росою,
ставочок з плеса срібло діставав.
Хрущі пелюстки в вишні цілували,
у в захмелілі пещені вуста.
Лягали зорі тихо у перлину,
з безодні раю Місяць подавав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421944
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Вдень соборності та злуки,
З заходу на схід.
Всі візьмемося за руки
Бо один ми рід.
Нащо нам ворогувати ?
І що нам ділить?
Україна наша мати ,
тож давайте жить
Як ведеться між братами,
Як одна сім‘я,
Щоб не хиріти роками
Тож і ти,і я.
Згоді підемо назустріч
І розтане лід.
Дружно станемо пліч – опліч
Проти горя й бід
Будем в злагоді і мирі
Щастя будувать
Бо у ворожнечім вирі ,
Тільки руйнувать
Тож візьмемося за руки
Скажем на ввесь світ,
В День Соборності та Злуки
-Ми один нарід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393982
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 30.04.2013
Коли йду, минаю, там де була хата
Там, де залишились радощі й жалі
Бачу двір ошатний, бачу маму й тата
І брати і сестри ще були малі.
Вишня під віконцем на причілку хатки,
Нагідки і мальви у повздовж стежі,
В кінці двору плитка, невеличка ятка,
Бузина духмяна прямо на межі.
Там он виглядає церква і дзвіниця.
Стежечка до церкви через моріжок
А поза городом річечка Сулиця.
Далі через плавні бачиться Лісок.
Там де споконвіку витоки Сулиці
Згадкою лишились верби у рядок.
Та іще зосталась незначна дещиця –
Невеличке плесо з назвою Брідок.
Тут була купальня – наче скло водиця.
На духмяних луках, влітку, так цвіло,
Та померла люба річенька Сулиця
Замулився витік – зникло джерело.
Вже немає двору і немає хати.
Згадка залишилась в глибині душі.
Там де одягались луки в дивні шати –
Смітники безкраї й дикі комиші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413475
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 30.04.2013
Все далі минуле , а пам’ять чатує,
На ту справедливість, яка затаврує,
Осудить злочинців кривавої ери
Садистів, перевертнів та людожерів.
Дияволів, виродків, Богом проклятих,
Які ще з двадцятих, аж до п’ятдесятих
В ненависті лютій церкви руйнували,
людей мордували, бо владарювали
Вбивали і нищили голодомором,
Безглуздим звірячим та диким терором,
Країну, мільйонами трупів укрили.
В ярах та канавах, мов падаль, зарили.
Хто зважився в полі піднять колосок,
Чи тільки подумав подать голосок,
Від зграї катів вже лунало з гори.
- Ти ворог народу! Тебе в табори.
Вони, щоб тримати народ у покорі,
Нещасних людей потопили у морі.
У морі крові, неймовірного жаху,
Щоб ті, що лишились, німіли від страху.
Щоб не повторився новітній терор,
Насильство, безправ’я та голодомор.
Хай пам’ять про злочини вічною буде.
Хай це божевілля ніхто не забуде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255817
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 30.04.2013
Донечка ріднесенька –
Татусеве щастячко!
Ще така малесенька,
А вже носиш платтячко.
Мов ота принцесонька,
У червоних капчиках
Смішно так і весело
Топаєш на пальчиках.
Два чарівних хвостики,
Що вгорі закручені,
Вже з'єднались мостиком
Із білявих кучерів.
Все навколо схоплюєш,
Спритно так навчаєшся.
Радість переповнює,
Коли ти всміхаєшся.
Рученятка тягнуться
З татком обійматися –
Як тобою з мамою
Нам не любуватися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421895
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Сильній жінці нема пощади-
То слабких на руках носять!..
А вона собі дасть раду,
Хоч щемить на душі осінь...
Сильна жінка ховає сльози,
Прикриваючи біль сміхом,
Коли серце кують морози,
Посипаючи рОки снігом...
А так хочеться їй кохати,
І ловити дощі в долоні...
Але знову горять хати...
Але знову біжать коні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421903
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Коли скінчиться ця наруга,
Цей крик, що ріже гірш ножа,
За всі роки така заслуга?
Тобі ж я серце віддала.
Пішла! Не знаю чи вернуся!
Серце болить, навколо тьма,
Не знаю де я притулюся,
Що я робитиму сама?
Надворі дощ! Схились лози,
А я стою й не розберу,
Чи я ковтаю свої сльози,
Чи це краплиночки дощу?
О, Господи! Подай пораду,
Невже ж скінчилося життя!
Вже стільки літ, усе позаду,
Невже тупик-без вороття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421770
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Поміж нами слова незначимі-
Все пристойно:" Привіт! Як справи?"
А на серці бушують рими,
А в душі- блискавОк заграви...
Поміж нами дощі весняні,
Парасольок напнуті крила...
У тонесенькій порцеляні
Не сховати нічні світила...
Поміж нами роки порожні-
Не протоптані ще стежини;
У коханні своїм тривожнім
Я до тебе крізь ночі лину...
Розпочне новий день світання-
Наших мук неземне натхнення...
Поміж нами- моє прощання...
Поміж нами- твоє прощення...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421891
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Сакура цвіте під шлейфом неба-
Пелюсткова ніжна заметіль
І весна мукачівська, мов Геба,
Розливає у повітрі хміль.
Гілочки́ купаються рожеві
У медово-сонячнім вині
І солодкі ле́готи квітневі
Поміж крон виспівують пісні.
Сіє овид бронзовий серпанок
По квітучо-вишитій землі,
На горі красується Паланок*,
В піднебесся вперлися шпилі.
Заплело́сь мереживо магнолій
У густі нефритові сади.
Пливемо, як човники, поволі
Вздовж янтарних вуличок-судин.
*Замок Паланок -старовинна середньовічна пам'ятка архітектури в м. Мукачево Закарпатської області.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421540
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 29.04.2013
Вже теплий травень дихає між крон,
Строката клумба грає кольорами
І пелюстки зірчастих анемон
Впиваються мигдальними вітрами.
Уже й тюльпан проклюнувся палкий,
За мить розгорне крильцята багряні,
Стрункі нарциси, горді парубки,
В біло-блакитній неба порцеляні
Медово-ніжні ловлять промінці,
Вони ж петляють в безмірі ясному.
Патлатий джміль у вишні на руці
Полоще тільце в літеплі м'якому.
А сонний кіт приліг на моріжку,
З квіткових мушель вловлює пахтіння.
Такий розмай у маминім садку,
Така шовкова магія цвітіння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420641
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Ніжні руки її зігрівали теплом материнським,
А усмішка давала підтримку завжди у житті,
І гойдалась до балка прибита маленька колиска,
І кувала зозуля для мами літа золоті.
Ще не спала роса, вона в полі картоплю сапала,
Посивіле волосся сріблинкою вкрило плече,
А при спеці в дворі, на сім’ю всім обід готувала,
І ховалась від сонця, бо влітку воно так пече.
Там де груша крислата, збиралась під вечір родина,
Цвіркуни з солов’ями дуетом співали всю ніч…
І раділа матуся, що поруч щебече дитина,
Недалеко в посадці горланив наляканий сич.
Пролетіли роки і матусі на світі не стало,
В смутку груша цвіте і родить для інших людей,
Та вона і роки, що зозуля матусі кувала,
Як святиня живуть, це найкращі літа для дітей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420604
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Я вийду в ніч, де місяць круглобокий
Дарує росяні перлинки солов'ям,
І неба океан, такий глибокий,
Спалахує зірками тут і там...
Вберу у себе запах абрикоси,
Заплющу очі- загострю чуття...
А теплий вітер все мені приносить
На срібній таці благо забуття...
На мить свою покину оболонку,
Злечу туди,де виноградник снів,
Зірву собі одну солодку ґронку,
Таку,щоб ти приснитися зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420588
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Пишите коротко и ясно:
Без лишних слов, без мутных фраз.
"Произведение прекрасно отсутствием
любых прикрас".
( Цицерон.)
-------------------------------------------------------------------
Лишь тот поэт, кто может достучаться
До самой глубины чужих сердец.
Кто человеком может оставаться
И к боли их не будет, как слепец.
Твои стихи поддержат в ту минуту,
Когда вся жизнь, казалось бы, прошла.
И ты подашь, как верный друг, им руку.
Чтоб их душа надежду обрела.
И если кто-то плачет над стихами,
То значит отыскал он в них себя.
А сердце, коль омоется слезами,
То знайте, он сумел понять тебя.
Пишите, изливая душу, просто.
Поменьше слов пустых, заумных фраз.
А помощь, хоть и маленькая горстка,
И будут их читать, дай Бог, не раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420387
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 23.04.2013
Яка ж це розкіш натомитись,
махнути чарку на дворі.
Роси з берізоньки напитись,
розкинуть руки на траві.
Ген джмелик крильцями махає,
зелені чеше миріжки.
В траві солодощі шукає,
цілує в очки квіточки.
... - Зявилось диво синьооке,
таке малюсеньке стримить.
В серденьку тьохнуло глибоко,
нервовим дотиком бринить.
В саду метелики лапаті,
ганяють вітер в толоці.
Життя буяє в благодаті,
\"дуріють\" в вишнях горобці.
На крилах ластівки хмаринку,
кудись у синю даль несли.
Й мене підняли, як стеблинку:
\"Змалів\", я мабуть від весни.
З хмаринки сонечка торкнувся,
веселку з обрію обняв.
В промінні сонечка умився,
в краплинках росяних розтав.
Солодка розкіш , натомитись,
залишить втому на Землі.
З хмаринки небо прихилити,
й розтати з розкоші в імлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420071
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Якось жінка чоловіка за барки' узя'ла-
Огородика садити дуже забажала:
- Ми картоплю полюбляєм, купуєм постійно,
Що,не зможемо зростити її самостійно?
- Ех, грядки... Пропало літо- промайнула дума-
Треба щось таке придумать... О! Піду до кума!..
Десь до вечора тривала та "кумівська рада",
Ось з порогу заявляє він дружині радо:
- Ми порадились із кумом, довго міркували,
І на двох в селі городик заарендували.
Тільки ж в тебе манікюри, і здоров'я кволе,
Та й кума в нас теж слабує- доле наша, доле!..
Ми удвох, разом із кумом, огород посадим...
-Ой, які ж ви молодчинки!- каже жінка радо...
***
Ціле літо кум із кумом весело гуляє,
Із зарплати копійчину справно відкладає.
І пишаються дружини- ще б пак- роботяги!
Ще не бачили такої до роботи тяги:
Тільки вільна десь годинка- вже куми на дачі.
Без жінок все підгортають, бризкають в придачу.
А "городники" тим часом, також не бідують-
Пиво п'ють собі, гуляють- просто розкошують...
***
Ось прийшла пора осіння- час врожай збирати,
Узяли куми- хитрюги складені зарплати,
І картоплі накупили- стане на всю зиму,
Можна більше не тягати з ринку й магазину...
Чоловіченька жаліє і хвалить дружина:
- Бачиш, тепер зекономим якусь копійчину.
Ти у мене- просто диво! Такий роботящий,
А я, грішна,все вважала тебе за ледащо...
А картопля ж то смачнюща із своєї грядки!
Чоловік собі киває, чисто для порядку:
- Так, вродило в нас із кумом- що там говорити,
Думаємо на те літо знову повторити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420054
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 22.04.2013
А він боявся доторкнутися до неї-
Лишень очима пестив без кінця.
Уже й забув, що є дівчата- феї,
Хоча й пішов з такою до вінця.
І жадібно ловив її усмі'шку,
І кожен жест на серці карбував:
Отак граційно виставляє ніжку,
А так сміється... Все запам'ятав...
І він беріг її- портретно-незнайому,
На покутті, убравши в рушники...
І дотиком до мрій долав утому,
Скидав з плечей обпалені роки...
Він цілував її в бентежних сновидіннях,
Ховався у роботі від думок...
І кожна зустріч- мука і спасіння,
І кожен день вплітався у вінок...
***
А десь вона, буденна і звичайна,
Шукала щастя в поглядах чужих...
І величезна, неймовірна тайна
Тримала в жменці танго лиш для них...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419377
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 19.04.2013
Застиг в пірїнці журавля,
до тебе мамо рідна лину.
Хтось в лузі скатерть застеля,
розсипав Пролітень перлини.
Буяють в зелені гаї,
на струнах арф веселка грає.
І живлять землю ручаї,
життя в красі відпочиває.
.
Душа додому поспіша,
лечу в хмаринках на світлину.
Волинь моя, моя душа,
люблю тебе я до загину.
Зачахне річка без джерел,
і сохнуть віти без коріння.
Коли я дома, - я орел,
бо я тут виріс із насіння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419087
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Я - на війні! Із ким? З собою!
І полонених не беру!
У цім гроссмейстерськім двобої
Так чи інакше, я - помру...
У завойованій частині...
А в іншій- феніксом воскресну...
У слів збудованій вощині,
У диво- райдуг перевеслах.
У кожній росяній краплинці
Я віднайду свої утрати.
У шовком вишитій торбинці
Я буду мудрість зберігати.
Я напишу вірші найкращі
На глибах чорного граніту.
Святим вогнем здолаю хащі
Мого зруйнованого світу...
І відбудую. По цеглинці.
Збиваючи до крові руки.
І хай літають, як ординці,
Душевних мук голодні круки.
Я не злякаюсь більше болю-
Бо загартована в стражданнях,
Ціную людяність і волю,
Від хоті відрізню кохання!..
Навчуся жити, ніби м'ячик-
По мудрих фізики законах:
Чим дужче б'ють- тим вище скаче,
І у воді брудній не тоне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419074
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Перепливу до тебе небеса,
зітчу з проміння золоті вітрила,
переспіваю на щасливий лад,
і відпущу на волю білі крила.
Руками розгорну ночей плащі,
тепло душі віддаючи незримо.
А цвіту яблуневого дощі
впадуть немов давно забуті рими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418578
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
У музику серця
вплітаються струни дощу,
розсипчастий бісер
дзвенить по твердій черепиці.
Мені, як тій вишні
самотній, сьогодні не спиться,
та тіні зажури
у серце своє не впущу.
Якби ж то забутись
у мареві соннім, якби...
Душа, ніби пташка,
у ночі тремтить на долоні
і скапують сльози
з небес мерехтливо-солоні,
на шибах пітніючих
тануть сліди ворожби.
Настирливий вітер
вчепився за коси беріз,
цілує бруньки
захололі терпкими вустами.
Так мало, мій друже,
лишилось надії між нами
і ту вже поглинули
зли́вові паводки сліз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418564
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Моя ти воля... і неволя
мої ти крила... мої пута
моя ти доля... і недоля
до мене намертво прикута
коротка мить ...
яскравий спалах
солодкий гріх...
гірка розплата...
недугою моєю стала
любов...
то молена... то клята...
моя погибель...
мій рятунок
ти мій кінець...
і мій початок
я п"ю очей блакитних трунок...
зворотній відлік розпочато...
зворотній відлік не спинити...
я п"ю до дна твій поцілунок...
пропав...
мені уже не жити...
любові сплачено рахунок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417685
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Дозвольте мені підійти.
Тихенько, немов ненароком.
Якщо Ви вже послані роком,
Дозвольте до Вас підійти.
Дозвольте, хоча б крадькома,
Для Вас подивитися в очі,
Шептати слова до півно'чі.
Дозвольте. Хоч слів і нема...
Дозвольте мені- я молюсь
Лишитись на вік одинокій.
О, ні! Не стривожу Ваш спокій!
Дозвольте, я просто наснюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418487
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Облітають з квітки пелюстки...
То колючий вітер нищить ніжність:
Дотиком байдужої руки
Убиває цно'ти білосніжність...
Обрива безжально... Убива...
Що йому чиїсь невтішні сльози?
Завтра буде квіточка нова!..
Ну а цю... Нехай доб'ють морози...
А вона довірилась йому-
Сильному, красивому до щему...
І ковта сльозу гірку й німу-
Спомини вчорашнього Едему...
Облітають з квітки пелюстки...
В зраненім осерді - безнадія...
Та у мріях, зраджено- хистких,
Пуп'янок майбутнього леліє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418448
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Лоскоче ранок щебетом пташиним
Пухке і біле прядиво хмарин,
Бринять на шибці росяні краплини,
Немов разки перлинних намистин.
Гнучка вербиця коси розчесала,
На сонці сушить котики-бруньки,
Дрібних калюж начищені дзеркала
Полів мережать мокрі килимки.
Янтарний промінь бавиться дитинно
Моїм волоссям, пензлем золотим
Цілує скроні: "Пробудись, людино!
Ажурний день, як лебедя, впусти
До свого серця, свіжістю п'янкою
Умийся щедро, смуту розгуби!
І хай весна тендітною рукою
Тебе торкне, як гілочку верби."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417625
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Вечір спокуси тобі влаштувала:
Свічі,вино... Все як треба.
Музика Сходу тихенько лунала,
Та, що підносить до неба...
В мене - наряд танцівниці гарему...
- Ну ж бо, розслабся, султане!
Суміш аромаолії і крему-
Як час масажу настане...
Порухи танцю- твоїм в такт бажанням,
Зайве зняла покривало...
І поцілунок... Неначе останній...
Так,аж до серця проймало...
Я тріпотіла, мов білий метелик...
Раптом інтим увірвався:
- Блін! Вже двадцята! Вмикай швидше телик-
Там вже футбол розпочався!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417550
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
[color="#3587b3"][b]Проходило літо.Стояла труна .
Додолу схилялись заплакані квіти...
Троянди, жоржини та айстра одна
Із сумом питали: Як будемо жити?
Хто буде любити нас так, як вона,
Хто нашу красу так старанно догляне,
Журилися квіти. Мовчала труна
І сонце в зениті хиталось як п”яне.
Холодною пусткою хата в дворі
Лишалася ,як сирота при дорозі,
Скавчала собака в своїй конурі
Від того, що з нею проститись невзмозі.
І рухались тіні навколо чужі,
Одягши обличчя у маски скорботи
Діди і бабусі,жінки та мужі –
Як пізно згадали ви ту,що навпроти...
А рік лиш тому - тільки стане у двір
Вона – все зрадіє,біжить ,привічає.
Собака чи півень, людина чи звір
Немає різниці- усіх привітає
Усіх приголубить,що знайде сказать,
А як заспіває чарівної пісні ,
Як навіть не вмієш – захочеш співать.
Все знала на світі . Про трави корисні.
А квіти любила... Весь двір як квітник
Хіба його з іншим двором порівняти?
Бабусю! Бабусю! А твій чоловік
Неначе дитина,що втратила матір.
Як жити без тебе, бабусю моя?
І хто привітає мене у порога?
Навколо мовчання. І сліз течія
Несе твою душу у царство до Бога!
15.05.2000 г[/b].[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414038
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 10.04.2013
Мій Ангеле, Святий та Божий,
Що Бог з небес мені послав !
Молю, будь завжди на сторожі
Моїх думок і різних справ.
Просвітли ти мене сліпого,
Від злих нападок збережи,
Настав до діяння благого
І шлях спасіння покажи !
Амінь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417139
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Зраджена жінка вип'є печалі...
Змиє слізьми макіяж...
Що їй робити? Як жити їй далі-
Доля зробила віраж...
Вже сивина у волосся закралась,
Зморшка чоло борознить...
Та- молода, їй в обличчя сміялась...
Так їй здалося на мить...
Зварить, за звичкою, вранці дві кави,
Мовчки сльозу проковтне...
Сонце сьогодні незвично ласкаве,
Але без нього- не те...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417262
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Співуча мово, гаю калиновий,
блаженний край, мальованих хатин.
Тепло і ласка, з’єднані у слові,
то край мій, зітканий з перлин.
Люблю тебе, я зараз як ніколи,
бо в підворітті, клятий вуркаган.
Впіймав дівчину, - Україну голу,
з мошни паскуда, витяг ятаган…
Я зготувався, ворога зустріти,
мене не трусить, з помаху яйцем..
Вогонь я - Овен, тож не можу тліти,
і не впаду , до ДауНів лицем…
Бо не хохол, - безформенна амеба.
Я українець, - коренем з століть…
Можливо завтра, виникне потреба.
Віддам життя, без сумніву, за мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417060
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Як я шкодую, що часто в житті,
Люди не ті, роблять вчинки не ті…
Часто буває, що справжній мудрець
З дурою може піти під вінець.
Чи навпаки - мудра жінка в житті,
З дурнем проводить роки золоті…
Інколи все помінятися може,
Мудрий бідує, а дурень – вельможа.
Дурень друкує товстющі книжки,
Бути ж повинно усе навпаки:
В мудрого треба просвіти шукати,
А він у цій грі лише тільки солдатик.
Як нерозумний керує волами,
То разом з возом потрапить до ями.
Тільки в житті таке часто буває,
Що за керманича дурня ми маєм.
Дурень з хитринкою, коли при владі,
Розум збирає у мудрій громаді.
Якщо ж розумну зернину знаходить,
Мудрому вийти у світ не дозволить.
Дурню за гроші вдається купити
Те, що безцінним повинно буть в світі,
Має кругом запоруку закону...
Мудрий горба мусить гнути до скону.
Дурень на «МЕРСІ», розумний пішком,
Мудрому важко завжди з дураком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417223
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
На твір Рижульки " Маріонетка''www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416789
*
Я вирву з кров'ю кожну нитку...
Я вже не лялька, я - жива!
Дрімає розум у сповитку,
Що його виткали слова.
Я ще зумію жить без тебе,
Ще стане сил загоїть рани...
От тільки скепсису не треба-
Мене уже він не дістане!..
Ти не радій, що бачиш сльози,-
То тане крига у душі,
То після затяжних морозів
Зелені сходять спориші...
Я вчуся дихать самостійно,
Звикаю до своїх думок...
В житті не все так безнадійно-
Ще другу є один дзвінок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417036
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Я теж чекаю світлої весни,
П'янких вітрів і пишного розмаю.
Гірська ріка штовхає валуни,
Остання крига тріскає з одчаю,
Ніби прозоре витончене скло,
Од вітру хмари скорчили гримасу.
Гірких жалів на серце налягло
І дні батожить повелитель часу,
Як табуни, вже й ліку їм нема,
Такі невтішні видались прогнози,
Та все ж чекаю: видихне зима
Свої терпкі непрохані морози.
Ще буде сад божественно цвісти,
Пташина пісня випурхне над плаєм.
І хтось дверима рипне, може й ти...
Так обмаль віри. А душа...чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416988
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2013
За мотивами твору "В проталинах весенних - небо"
автор - Надія Таршин
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416667
Як синій льон розквітли небеса,
Сміється сонце – це прийшла ВЕСНА!
А горобці на чепурній криниці
Злетілися і п‘ють живу водицю...
Вербова гілка, молода й гнучка,
Неначе довга шия в гусака,
Як у люстерко дивиться у воду,
Милується верба на свою вроду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416921
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Ще цілують морози
лелекам натомлені крила,
обпікають легким
первоцвітам тонкі пелюстки́.
Так невчасно зима
оксамитовий гай побілила...
Та в повітрі вчувається
шлейф, солодкаво-терпкий.
Вже весняна хода
помережила білу ангору,
крізь холодну сльоту
просочилось янтарне вино.
І кирпатий підсніжник
задер свого носика вгору,
споглядаючи неба
застигле молочне панно́.
Вже деревам кортить
хутряне́ поскидати убрання,
у медовому сонці
поніжити во́гкі бруньки...
Так невчасно тебе
потривожило тепле кохання,
у криничку душі
закотилось рубіном палким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415353
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013
У вирі темпераментів і бачень,
У просторі реальності надій,
Знайди в собі можливості пробачить,
І добрим словом ближнього зігрій.
Заморським птахом не вважай удачу,
Вагання від здійсненності відсій;
І тих, хто біля тебе гірко плачуть,
Почути в небайдужості зумій.
І не шукай в словах таємних значень,-
Не кожен у житті цім лицедій;
Утримайся від шпичок зауважень,
Щоб не зламати крил комусь і мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415238
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
"Не бійся, Марічко!"-
цілує долоню...
"Тремтиш?...
Не потрібно ридати"...
Було навесні́...
До повстанського схрону
кільцем підступили солдати
"Не плачу, коханий!..
Ми маєм набої?
Ти знаєш, що треба робити!" -
Напружено дивляться в темінь обоє
А їм би кохати. Любити....
"Ти знаєш, кохана... "-
промовив відверто -
"Ти знаєш - нам доля єдина!
Бо краще один раз...
Одразу померти...
Ніж потім вмирати щоднини!
Присунься тісніше...
Марічко!...
Андрійку!..
Тебе буду вічно кохати!!!...
Прости!...
Пробачаю!"...
Здригнулась криївка
І глухо рвонула граната
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414667
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Заплакане автобусне вікно
Викривлює весь світ, дощем умитий,
Я бачу в нім зі спогадів кіно-
Осколки пам'яті, на крапельки розбиті...
Від поцілунку ще горить плече-
На ньому твоїх губ шалений опік...
А ця сльоза - не по щоці тече,
Вона змиває твій прощальний дотик...
І плаче дощ назовні і в душі...
Моя губа закушена до крові...
І я римую зломлені вірші,
З очима нерозквітлої любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Отруйним щупальцем образа
Повільно заповзає в душу,
Така невинна, ніби, фраза,
Чому ж вона мене так душить?
Чому болить так? Випадково
Було те сказано, чи ні,
Та, ніби спис, гострюще слово
Стримить у зраненій мені...
Не вмію я ховатись в мушлю...
Раділа завжди тим, та ба :
Усе частіш дружити мушу
Зі словом з іменем "Журба".
Та не надам тобі я змоги
Зі сліз потішитись моїх:
Моя маленька перемога-
На всі образи - щирий сміх!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414482
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 01.04.2013
Легенький вітер ледь цілує плесо,
Схвильовуючи дотиком чоло;
І править місяць солов'їну месу,
Щоб мирно спало втомлене село.
Дрімає берег, чебрецем сповитий,
Колисаний оркестром цвіркунів;
Піщаний шлях, за день ногами збитий,
Під росами затих і обважнів...
Слова давно, розірваним намистом,
Сховалися серед шовкових трав;
В цю літню ніч, шалену і пречисту,
Мене ти, ніби тайну, розгадав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414383
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 01.04.2013
Вмирала матінка тихенько.
Спочатку мову відняло…
А діти заповіт скоренько,
Кому завод, кому село,
Кого з торбами попід тином,
Кого у найми закордон…
Їй обіцянки серпантином.
А смертне ложе – полігон.
Усі воюють аж до крові
За землю, гроші, ковбасу.
Об’їдки братові, мов псові.
Собі—навколишню красу.
А тих дітей, що справді люблять
Свою матусю більш за все,
На ешафот. А то погублять,
Як неньці хто з них донесе,
Що дехто жде її кончини,
Бо вже готовий заповіт:
Одним нема і сорочини,
А іншим з неба зореквіт.
Тому «піклуються» за неньку
Лиш «волохатії» сини.
Дасть Бог, спочине, то швиденько
У спадщину ввійдуть вони.
А ненька тихо помирала,
Молилась за своїх дітей.
Безмовно в очі зазирала…
Та ще знайдеться Прометей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413542
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Ще сон триває...
Немає сенсу закривати очі:
Душевна процвітає сліпота.
А сум долає нас вже проти ночі.
Від цього присмак в крові - гіркота.
Немає сенсу затуляти вуха:
Кричить вже тиша. Не мовчить вона.
Бо це - межа! Бо це - тоненька смуга,
Де кожен мов натягнута струна.
Немає сенсу затискати рота:
Слова самі зриваються із вуст.
До шиї нашої лаштують дрота.
А душ поламаних не чують хруст,
Бо сон триває...
10.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410587
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Я пишу СМС- вже десяте із шостої ранку...
І стираю... Не можу тобі відіслать...
І дивлюсь на зціловані сонцем фіранки,
Вкотре квіти рахую. Хоч знаю, що їх лише п'ять.
Знову тисну на кнопки... На них покладаю провину
За свою нерішучість, за втрату довіри до слів.
І порушує тишу лише ненаситний годинник,
Проковтнувши всю ніч, із липких і набридливих снів...
Я пишу СМС... Намагаюсь не втратити думку,
Нашиваючи літери знов на бездушний дисплей...
Лише декілька слів можуть стати моїм порятунком,
Лише декілька слів... Та вискакує серце з грудей...
Вже давно за вікном ніч згортає в рулон візерунки...
Вкотре "завтра" запалить надії тоненьку свічу...
Я б могла уже пити шалені твої поцілунки,
Та натомість, ковтаю лиш сльози свої досхочу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413347
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Загубилась у роках дівчинка- Кульбабка,
У віночку теплих днів, споминах далеких...
А сміливиця яка- не боїться жабки,
І сміється радісно, як бачить лелеку...
Загубилась- не знайти... Не повернеш часу...
Лиш у мареві ночей ще приходить в сни.
І дві кіски золоті- дорогу прикрасу,
Залишила вже давно в азбуці весни...
Загубилась... Де й коли?.. В задзеркальнім світі,
Де існують ще дива, де казки живуть...
Тільки очі осяйні, сонечком зігріті,
Ще нагадують мені, що Кульбабка тут...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413059
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Ти мені не снишся. Так буває.
Під мінорну музику дощів
Гомінким застудженим трамваєм
Надвечірок в далеч прогримів.
Ти до мене в гості не приходиш,
Знов у серце стукають не ті.
На вологі вищерблені сходи
Розіллялись пахощі густі
Свіжих фрешів мокрої алеї
В шумовинні лагідних цвітінь.
На мої шовкові орхідеї
Опустилась яхонтова тінь -
Впало сонце персиком за ве́жу,
Небокрай трояндово цвіте.
Я тобі до крапельки належу,
Але ти не відаєш про те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413070
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013
В борні застигли змучені трамваї.
Автобус змерз, бідняка в личаках.
Обіч дороги ДАФИ злі по краю,
немов з Луни пришельці в риштаках.
З Кабміна чмо "курносєнькє" вищало.
Штаб дєнь і ноччу боріца со злом.
Так чеше пад.., сквозняки ганяє,
аж образи «танцюють» за столом.
Борба с стюхіяй пяцій дянь траває.
Змаріліс «слугі» спляц бля.. на нагах.
Лапшу чехвостить соловєм співає,
по всіх каналах засланий варяг.
Щоб ти в дорозі був десь зачепився.
Щоб послизнувся клятий фарафон.
І сам в гам.. пакращеня втапівса,
щоб вас сховав Данєцкій терикон!
Скрізь по дорозі бампери літають.
Стоїть в снігу закопаний трамвай.
І з каждим дньом пакращенє тріває,
співав вчергове дурникам шахрай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413028
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Скільки вже моїх тих рочків
Промайнуло блискавично!..
Протру личко огірочком,
Підфарбую вуста звично...
Зиркну в люстерко півоком,
Підніму волосся пишно -
Та забуду про всі роки,
Якщо я іще як... вишня!
Ось вберуся в сукню білу,
Підведу дугою брівки,
На лице - усмішку милу...
Ще зійду за браву дівку!
А рум'яна, як жоржини...
Солов'їний голосочок
По окрузі нашій лине,
Як я вийду на ганочок!
Скарб є в мене - два синочки,
І невісточка, онучка!
Полетіли мої рочки -
Щось вже серце не так стука...
26.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412843
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Прийшов малий синок до мами,
Вручив їй список всіх робіт,
Як помагав він завжди днями,
Подав ціну і праці звіт.
За те ,що я косив травичку,
Заплата буде гривнів п’ять,
Носив до хати я водичку,
Три гривні точно, треба дать.
Своє я ліжко застеляю,
І тут не менше гривнів три,
А ще ж оцінки добрі маю,
Й за це сім гривнів винна ти.
То ж підрахунок крупний маю,
Чесно кажу і без брехні,
Ось на папері представляю-
Двадцятку треба дать мені!
Всміхнулась мама, втерла сльози,
Взяла до рук своє перо,
Подам тобі і свої дози,
Відкрию і своє «бюрО».!
За девять місяців в утробі,
Коли носила тебе я,
Я не візьму з тебе нічого,
Ти ж мій синок, любов моя!
За те, що груддю годувала,
Зганяла з личенька пітьму,
Що часто ніченьки не спала,
Зарплати з тебе не візьму.
За те, що вчила перші кроки,
Розмову першу я вела,
Допомагала вчить уроки,
Вела до школи- це дарма!
Коли ж ти плакав ,цілувала
Змокріле личенько сумне,
До серця ніжно пригортала
І це дарунок для тебЕ..
Молитву я приношу Богу,
Прошу, щоб ти щасливим був,
Щоб квітами вквітчав дорогу-
Все даром, й маму не забув!
Синочок витер теплі сльози,
Забрав « квітанцію» із рук
І написав, замісто прози-
Заплачено- повний капшук!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412883
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Зачепилась мереживним шаликом
Попеляста зима за вітряк.
Покотився медовим рогаликом
Сизий місяць у зоряний мак.
На вікні макраме павутинкою
Виплітав морозець, аж упрів.
Тонкорунною диво-хустинкою
Загорнувся жасмин у дворі
Зимограї в повітрі розситили
Евкаліптові нотки п'янкі.
Димарями, руном оповитими,
Закурилися пасма в'юнкі.
Теплий кіт у дрімотливе марево,
Наче мушля у море, пірнув
І крізь вікна, морозом захмарені,
Наслухає співучу весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412709
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
- Ох, я дівчину зустрів,- хвалиться Микола:
Я такої кралечки не бачив ніколи!
Губи- ягідка малини,очі- стиглі вишні...
З нею поруч не стояли всі мої колишні!
Груди- персики тугі, фігура, як грушка;
І сама така солодка- справжня чепурушка!
Друг йому відповідає:
- Ти спустись із неба!
Це все- авітаміноз, фрукти їсти треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412617
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Мої думки холодними краплинами
Стікають із вікна та із небес,
Змиваючи підґрунтя статуй глиняних,
Малюючи на склі сумний гротеск...
Мої думки шпигають серце голками,
Наносять візерунки на крові.
Душа болить, прикрашена наколками,
Що зародились сумом в голові...
Я розіб'ю дзеркальне відображення
Моїх думок в проекції вікна.
Моя любов- то особисте враження,
І біль у серці- то моя вина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411250
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Запитай у ранньої зорі
Про мою надуману зажуру.
Жовтобокі сонні ліхтарі
Освітили графіку понуру
Тихих вулиць. В китицях мімоз
Досипає місячна заграва,
На сріблястий озера піднос
Світанково вибілена кава
Розіллялась. В піні мигдалю
Стрепенувся по́лиск пурпуровий.
Запитай, чи я тебе люблю
У легкого шепоту діброви.
І почуй у вранішній імлі
Мого серця трепетне ячання.
На хмаринно-білому крилі
Догорає зіронька остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410629
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
В квітнику маминої душі
Бог засіває найкращі квіти...
Троянди всепрощаючої Любові
палають святим вогнем Мудрості,
ромашки Віри п'ють цікавість
з кожного вчинку...
Сонцесяйними голівками
схвильовано переглядаються
незабудки Надії...
Височіють над квітами
мальви Молитви.
Чорнобривці суму
переплітаються з цвітом Радості-
невибагливим в'юнком...
Щемно і скромно ютяться тут
Квіти Чекання -нагідки,
кожен раз охоплюючи
пелюстками голівку,
коли чують сигнали Прощання...
...Діти прискіпливо
шукають серед різнобарв'я квітів
зіллячка: хочуть допомогти.
І знаходять - жива ж мамина душа!
Зелинки, що тут дуже потрібні,
бо не дають пекучим променям Болю
забрати цілющу вологу у квітів...
Бог засіяв тут лише те,
що дає силу і міць душі,
щоб від прекрасного
народилось прекрасне...
То чи ж варто турбувати її?
Навіть найкращі заморські квіти
будуть виглядати тут штучними,
мертвими...
Чудові, неймовірно працелюбні
бджілки на квітах -
це Розуміння, Повага,
Допомога дітей, онуків...
Нехай п'ють цілющий нектар
З цих квітів...
... Зазвучить тоді в маминій душі
всеперемагаюча
симфонія Життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410063
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Ну ж павуків розплодилось на світі-
Різних порід павуків-просто жах!
Все у липучі заплутали сіті-
Ловлять без жалю безпечних комах.
Геть до кровиночки висмокчуть жертву-
Муха влетить, чи робоча бджола,
Висушать, навіть, шляхетного шершня,
Тільки би пастка міцною була.
Хтось, бува, влізе у хащі дрімучі,
Порозриває рогами сітки...
Плем'я ж павуче на диво живуче-
Миттю латає найбільші дірки.
Скрізь павуки, павучки, павучиці...
За образами, і то павуки.
Все їм дрібниця: трущоби, темниці,
Праведне слово, святі рушники.
Все їм у кайф: революції, війни,
Привид в Європі і голодомор...
Збільшують простір життєвий постійно-
Хай землетрус, хай червоний терор.
Видно, сам чорт їх спасав від Потопу.
Якось же влізли до Ноя в ковчег!
Хто зацікавлений в їхній роботі,
Чом не втопив їх Великий Стратег?
Годі комедію, браття, ламати!
Знаєте ж добре всі правила гри-
Треба сміття просто вимести з хати.
І розпочати потрібно згори,
Тобто зі стелі, помити кутки
І повтікають тоді павуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410040
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Гірчить любов синцями під очима,
Поламаними ребрами пече.
Якби сама…(є діти за плечима)
Тепер уже від долі не втечеш.
Змивалась врода гіркими сльозами,
Впліталась болем в коси сивина.
Молилася щодня під образами,
Питала Бога:»В чім її вина?»
Він же божився до кінця любити,
Усе життя носити на руках…
Тепер лиш знає: Їсти… Пити… Бити…
Не раз вже ночувала в будяках.
Не раз уже тікала з діточками
По снігу в завірюху босоніж.
Ставала кров у жилах грудочками,
Коли у люті брався він за ніж.
Втекла б із пекла, з вічної гризоти..
Куди підеш із дрібними дітьми???
Нема освіти, дому, ні роботи—
Немає світла у кінці пітьми.
Усі турботи на тендітні плечі,
А в нього друзі, пиво та жінки.
Щодня у домі сварки й колотнечі,
По закутках заплакані дітки.
Здається з болю серденько розірве!
Вогнем безвихідь душу обпіка!
Нема вже сил… Проте над краєм прірви
Тримає міцно крихітна рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409980
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Повертав із вирію
журавлиний клин...
стомлено долав
кілометри...милі
де болота рідні...
річки тихий плин...
де серцям пташиним
краєвиди милі
крізь вітри і бурі...
сніг і заметілі
журавлі летіли...
і долали втому
журавлі летіли...
прагнули...хотіли
до озер блакитних...
жаданого дому
ми самі, буває,..
залишивши гнізда
по життю несемся
битими шляхами
треба повертатись...
поки не запізно
летимо додому...
станемо птахами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409847
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 18.03.2013
***
Заховала промахи зима,
Сніжно-білу постелила скатертину.
Ось вже й дочекались ми Різдва,
І колядки під Зорю у небо линуть.
І радіє снігу дітвора,
Їм печаль мою сьогодні не збагнути;
- Нам же, тих, хто край наш захища,
Не дай Боже в суєті мирській забути.
Тож прошу Тебе, Святе Дитя,
Подаруй Вкраїні - миру, щастя, волі,
А зима хай снігом заміта,
Навіть пам’ять про лихі часи недолі. 06.01.15
***
Справи облиш, вечір цей не для справ,
В небі вечірньому Зірка зійшла.
Кожен промінчик торкається серця,
І понад Світом *Осанна* несеться.
У Назареті, вже дві тисячі літ, як
Хлопчик маленький родився на світ.
Ангели Божі співали про чудо
І пастухи ті дива не забудуть,
Бо у печері-кошарі на сіні
Місце єдине знайшлось для Мессії.
І спеленавши, поклавши у ясла,
Діва Марія - Зіронька Ясна,
- *Люляй, дитятко*, схилившись співала,
Долю щасливу для Сина благала...
*Христос родився,
Бог воплотився,
Ангели співають,
Царіє вітають...* 07.01. 2015
* * *
Прихилилось Небо до Землі...
Щастя нам кують небесні ковалі,
У Різдвяну ніч, щоб кожний з нас отримав
Пару білих крил, які напнуться за плечима,
Мов вітрила чудо-кораблів,
Небо прихиливши до Землі... 06.01.2014
[b]Різдвяна саґа…[/b]
́́Прозора тиша полонила сад...
Лягла на віття срібними льодами..
Оповила Дитятко на руках у Мами...
Налаштувала на мінорний лад
Хори дзвіночків з диво-голосами,
Щоби рознесли Вість по всій землі
[b]- Христос родився![/b] - порадійте з нами...
Янгелики в перинку білий пух
Набили, щоб було Йому тепліше,
І вітер люлечку легесенько колише...
Ще спить Дитя...
Ще не розвиднілось на світ...
Ще тиша бродить білими снігами...
Та вже Зоря, із диво-амальгами,
Розли́ла невечірнє сяйво над полями,
На радість вам.
Поколядуйте Господу із нами. 05.01.2014
***
Різдвяна ніч.
Зоря зійшла на небо.
Під нею, в ясельцях, Дитя сповите. 07.01.2013
***
Серце, мов дзвін,
Радість прийшла,
В небі вечірньому зірка зійшла.
Сяйво навкруг,
Все стихло й чекає, -
В убогій стаєнці Марія рождає,
Нашу надію і
Наше спасіння.
Двері до раю, в життя воскресіння. 07.01.2012
***
Серце палає від полиску свіч.
Тиха радість вирує в Різдвяну ніч.
[b]Христос народився![/b]
Ангельські хори - [b]*Славімо Його*,[/b]
Співають нам з гори. 06.01.2011
***
Різдвяна зірка
у небі з'явилась.
Маленьке Дитятко
в печері вродилось.
Ми з вами це диво
з дитинства знаєм.
[b]*Христос народився,* [/b]-
зі Святом вітаєм. 07.01.2010
***
Ще зовсім трішки
і народиться Христос.
І зірка засія над Вифлиємом.
Вам скаже, незначимий хтось,
що це неправда,
неможливо це під небом.
Не вірте.
Серце ваше відчиніть
назустріч Божій благодаті.
Любіть, любіть,
надійтесь і любіть,
На повну силу, на яку ви здатні.
Він недаремно двері неба
відчинив
І серце ваше
недаремно відчинилось,
Щоб у одну незриму мить -
[b]* Христос рождається*,[/b]
Над світом прокотилось. Святвечір. 2009
***
Ангел Божий
най прийде до вас
У вечірній,
у Різдвяний час.
Хай бажання ваші
візьме й понесе
До Господніх ніжок,
най усе,
Що в молитвах ваших
так бринить,
Виповниться в тую ж
саму мить.
Хай Господь дає вам
більше сил.
Довгих літ вам
і щасливих зим. 06.01.2008
***
Попросіть у Господа,
Щось значиме дуже...
Серце ваше хай до ближніх
Буде не байдуже...
Зглянеться Господь,
Побачивши таємне...
І прохання ваше буде недаремне. Святвечір. 2007
***
Бажаю в Різдво - любові і віри
(по суті ми з вами в душі маловіри).
Бажаю добра, здоров'я, достатку
(хоч наше життя задає нам загадки).
Бажаю вам миру у серці і в домі.
Не вірте в погане, вірте Богу одному. 07.01.2006.
***
Сутінки в кімнаті,
Попід образами ходять світлі тіні.
Полум'я лампадки.
Пироги на сіні.
І кутя смачненька в полив'янім горщику.
Зірочка різдвяна у сріблястім дощику.
За столом зібралась вся моя родина
І нині живуща й та, що в світлих тінях.
Тихії молитви і щирі колядки,
І тріпоче полум'я старої лампадки,
Розганяє сутінки.
Радість в душу лине.
У Різдво повита Україна нині. Святвечір. 2005
***
Янгелики в крильця білі
загорнули диво.
Невечірня зоря ясна
світ заполонила.
У кошарі, серед тварі,
дитятко вродилось.
Бог Предвічний з милосердя
дарував нам Сина. 07.01.2004
***
Хай ангел торкнеться вас ніжно крилом,
І серце зігріє Різдвяним теплом,
Хай щастя дарує маленький Ісус,
В житті щоб не було горя й спокус.
Душа хай співає окрилена вірою,
Добро вам воздасться великою мірою.
Найліпше бажайте сьогодні людям
І ва́ших бажань Господь не забуде. 06.01.2003
***
Зіронька вечірня небо запалила.
Діва Марія Дитятко вродила.
На сіні пахучім в печері-стайні,
А з неба Ангелики співали [b]*Осанна*[/b].
Малі пастушки зібрались докупки -
Там Бог народився. Біла голубка,
Крила над Ним,мов шатро розпростерла,
Небо прихилила, сіяє печера. Святвечір.2002
***
Святвечір. Зоря палає.
В саду, у печері Марія рождає,
Бо в цілому світі для Неї й Дитини,
Немає оселі, немає хатини.
А ви відчиніть своє серце сьогодні,
Відкиньте зневіру, думи холодні,
Затепліть у серці маленьку лампадку,
Малому Ісусику буде там хатка.
Зоря невечірня осяє світлицю,
Різдвяною радістю сповняться лиця. Передвечір Різдва 2001
***
З Різдвом святим тебе вітаю,
мій рідний український краю.
Від гір карпатських і до буйних
чорноморських хвиль.
хай буде мир тобі
і хліб. і сіль,
і все, чим український дім багатий,
хай буде щастя в кожній хаті.
І хай ростуть здоровими сини,
щоб не було злиго́днів і війни,
і щоб не плакала ні жодна мати.
Хай буде радості багато.
Різдва щасливого бажаю, тобі,
мій любий український краю.
Над кручами Славути й на Волині,
в степах таврійських,
й там, де води моря сині,
в горах Карпат і у полтавській хаті,
хай береже нас Бог і Бажа Мати. 07.01.2000
Кожен рік, на Святвечір, я пишу віншування
і розсилаю їх СМС-ками друзям і знайомим,
маю надію і вам вони теж сподобаються.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409134
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Розбуди мене пізньої ночі
Під легкий передзвін кришталю,
Зодіаків снують поторочі,
Їхній відлиск очима ловлю.
Відчайдушно тримаюсь за руку -
Лебедине надійне крило,
Від шовкової магії звуку
Тепле сяйво на душу лягло.
Сивий місяць задмухав лампаду
І під мантру космічну завмер...
Ти і я під дощем зорепаду
І чаруюча музика сфер!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408951
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Із потойбіччя сонні мари,
прийшли із схованок сновид.
Мурло згодоване на нарах
на троні всілось, як ведмідь.
Престол обсіли ідіоти,
куди не глянь сидить гібрид.
Із вурдалаків - кіпріотів,
хрестив для себе людоїд.
Халяви лижуть уркаїнці,
В подобі тілом та чужі.
Зїдять і матір за червінці
в гнилім болоті, як вужі.
Геть обнагліли шарлатани.
Гуляє в нетрях крокодил.
Обсіли душу вуркагани,
укрили хмари небосхил.
Собаки сучі, ПідеРили,
потвори пекла, хижаки.
Бодай скоріш ви десь почили
щоб вас сточили хробаки.
Щоб вас розвіявав в полі вітер.
Журба за вами не стоїть.
Господь за вами ноги витер
у сивім мороці століть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408947
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Укротив свою прыть на плече сердобольной мамы,
Откусил пирога самый вкусный румяный бок.
Несмотря на года, он остался таким же самым,
Глаз не видит морщин и седеющих прядей клок.
Вот бы матери счастье - один день прислониться тенью,
Каждый шаг наблюдая, судьбу поправляя рукой
И проблемы решать, что толпятся в мозгу мигренью,
Восполнять все утраты - сторицею, да с лихвой.
Поредели визиты, а встречи на удивленье
Теплотой и доверьем пронизаны до глубин.
Пусть скрипуче зудят цепких уз золотые звенья,
Не старейте душой, когда взрослым становится сын.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408763
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Позбирав сусід мій швидко довідки про бідність.
«Піду, - каже, - до контори, забуду про гідність.
Доведу: бракує грошей на одяг та ліки.
Люди, мабуть, там хороші – спасуть чоловіка.»
У конторі пані до-о-вго довідки вивчала.
Потім зиркнула на нього і зверхньо спитала:
«Це у вас немає коштів?! Не вводьте в оману!
Я не хочу через вас отримать догану.
Кажете, що бідні зовсім, нічого немає…
Ну, а самокат маленький, що онук ваш має!?
Зна-а-ємо, як було темно, ви сосиски жерли!
То ж виходить, що даремно довідки приперли!»
Мій сусід ніяковіє і питає тихо:
«Ну, то що ж мені робити, бодай тобі лихо?»
«Ви тоді до нас приходьте довідки здавати,
Як не буде ту межу вам чим намалювати…»
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406830
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 06.03.2013
У співавторстві з Рижулькою...
Прокидалась земля
від зимової, довгої сплячки
Прокидалось усе
з летаргічного, білого сну
І неслися у небі
біляві пухнасті конячки
І на спинах несли
заквітчану красуню-весну
Їй зима - відьма зла
на шляху розставляла тенета
Із холодних завій,
і пекучих із снігом вітрів.
Розсипала ж весна
скрізь із променів сонця букети,
Розливала в серця
найсолодший нектар почуттів.
Люди бігли кудись
і ясніли похмурі обличчя
І у натовпі двоє
очима зустрілись на мить...
ніби зникло усе...
вже ніхто біля них не стовбичив
а у поглядах тих
веснянкове кохання бринить
Зупинилось все вмить...
Тільки в душах всі барви веселки,
І забились разом
їх серця, що з'єднала весна.
Ніжні дотики рук...
І обійми... Й палкі поцілунки...
Лиш взаємне кохання...
І більшого щастя нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406124
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 05.03.2013
У моєї весни
бірюзово-шовковий метелик
в оксамитових косах
заплутався. Легіт п'янкий
лебединим крилом
огортає замріяний скверик,
на вологій вербі
наливаються соком бруньки.
Для моєї весни
крапелинами вранішніх рос
вишивали сорочку
світанки смарагдово-чисті,
доторкаючи флейти
вустами, ручай-віртуоз
солодкавих мелодій
снував кришталеве намисто.
До моєї весни
мигдалева п'янка заметіль
заповзала за пазуху,
щоб заховатись од вітру
і на білих полотнах
її малював березіль,
виливаючи ніжність
свою у пастельну палітру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406302
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Я вночі не вмикатиму світло-
Мені місячних променів досить,
Щоби знову бажання розквітло
Те, що вище за всесвіт підносить.
Я тебе турбувати не буду-
Просто так, замилуюсь тобою,
Покладу тобі руку на груди,
Причащусь до твого супокою.
Нашепчу тобі сни сокровенні,
Щоби зранку нам їх розгадати...
Моє рідне, кохане натхнення,
Як я хочу цю ніч зримувати!..
Але я не вмикатиму світло-
Мені місячних променів стане,
Щоби рима до ранку розквітла
Й цілувала твоїми устами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406322
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Цей вірш я присвячую світлій пам’яті Олексія Покамістова, інженера Крюківського вагонобудівного заводу, репресованого в 1937 році разом з групою працівників і безпідставно звинуваченого у шкідництві. Незважаючи на катування і тиск на сім’ю, він єдиний із усіх не визнав себе винним і не оговорив нікого з колег. Тільки через двадцять років Олексій Покамістов, пройшовши пекло ГУЛАГу, повернувся в Кременчук. Всі інші учасники так званої “шкідницької групи” були розстріляні ще в 1937 р.
На допит викликали серед ночі.
В кутку чорнів залізний сейф, як дот.
І лампа Ілліча сліпила очі,
І слідчий щось писав собі в блокнот.
— Ми судимо тебе за намір зради —
Луною по склепіннях загуло —
З метою повалить радянську владу
Ти на заводі звив своє кубло!
Тебе давно вже взяв я на замітку,
І класове чуття не підвело,
Бо варто лиш було смикнуть за нитку,
І ось воно - шкідницьке ремесло.
Ти вісь проектував з тонкої сталі.
В вагонну вісь дефект навмисно вніс
Із замислом, що сам товариш Сталін
В вагон зайде. А потяг — під укіс!?
— Абсурдне звинувачення! Не згоден!
Коли ми завершили цей проект,
Нам обіцяли навіть нагороди
За міцність і новаторський ефект.
Все, що було у світі найновіше,
Ми втілили в майбутній наш вагон.
Він легший, досконаліший, міцніший.
До речі: він товарний. Де ж резон?
— Революційну совість не обманеш!
Красива казочка, та є одне “але”.
Ти що, очкарь, мене за дурня маєш?
Ось тут зізнання всіх твоїх колег!
…Рядки брехливих доказів і свідчень.
Не відрікайтесь, друзі! Нащо ж так...
Я ж вірив вам! Невже тортури й відчай
На цім папері залишили знак?
— Ну! Прочитав? Що, правда очі коле?
Потер набряклі руки м’ясника.
— Ви справді вірите, що вороги навколо?
Чи то партійна лінія така?
— Мовчати! Закарбуй собі на носі:
Тут лише я питання задаю.
Хизуєшся, що не зізнався й досі?
Ми зараз допоможем… мать твою!...
І били. Аж здулися жили бичі.
Терзати плоть – давно набутий фах.
Підняв криваве місиво обличчя:
— Ці прапори... Як червоно в очах...
— Оклигав! Що, відчув на власній шкурі,
Як нам, чекістам, правити лапшу.
Ми й не таких ламали товстошкурих.
— Ось тут підписуй!
— Ні. Не підпишу!
...Світ вирина із темряви помалу.
Ось та межа. За нею – небуття.
Що я? Мільйони безвісти пропали.
Загинули нізащо, без пуття.
Хіба це влада рад? Стелили м’яко.
Ні, не такий ми обирали шлях.
А марення кремлівського маньяка:
“До комунізму !..” На людських костях?
— Вставай! Піш-шов !.. — І люттю грають жовна —
Молися, гад! Затвердили згори
Зустрічний план на честь річниці Жовтня:
Ще розстрілять вас сотні півтори.
Зіницю стволу точно в серце править.
Ще подих... Ну ж бо… Подих! А не хрип…
І мов крізь сон: “Наказ! Цього — відставить.
Ще не зізнався. Дуже впертий тип.”
Кріпись, Альошо! Двадцять літ розлуки
«Великий мудрий вождь» тобі відвів.
Ти ще не знаєш про нелюдські муки,
І холод льодяний
колимських таборів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406119
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Кожне слово- то цвях в домовину відча'ю...
А цілунок- мов постріл вбиває любов...
Біль і сльози сьогодні до пари вінчаю,
Застеливши їм шлях рушниками обмов...
І мене поглина чорна розпачу хвиля,-
Я уже відчуваю гіркоту цю на смак...
А за рогом чатує холодне безсилля...
Заповзає у душу гидотний слимак...
І вже вкотре заплачу сухими очима,
Піднесу коровай молодятам терпкий.
Я втомилась шукати банальну причину,
Мабуть, мозок у мене сьогодні сліпий.
І у віршах ліричних відпала потреба,-
Не сприймає їх серце, тож нащо вони?
Відпущу зараз їх білим голубом в небо,
Як робили колись напочатку весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404861
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Люблю, як ти своєю головою
Так лагідно торкаєшся до щік...
Я ніжно обійму тебе рукою,
А ти- дістанеш носом до повік.
Люблю, як подихом своїм гарячим
Лишаєш на мені свої сліди...
Я замиловуюсь тобою сплячим,
Я хочу бачити тебе завжди...
Ми ділимо на двох одну подушку,
Я трогаю рукою твій живіт...
І тихо шепочу тобі на вушко:
- Ти в мене- най-найкращий в світі кіт!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404378
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Заблукала старість в посивілих скронях
Заплела у коси паростки весни
Заховала завтра у страху долонях
Загорнула вчора в чорно-білі сни
Лиш одне сьогодні тішить ясні очі,
Бо дитячим сміхом розмалює дім
Витинає з ранку наміри пророчі
І ховає смуток в плетиві густім
Заблукала старість в посивілих скронях
Висіяла мальви з бабциних кишень
Усміхнувся тепло пожовтілий сонях
І зронив на плечі літа новий день
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393392
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 26.02.2013
На цій землі ми гості, пам'ятай.
Вперед біжи і дорожи ти днями.
На щастя інших ти не заглядай.
Своє шукай, воно не за горами.
Cебе для ближнього ніколи не жалій.
Любов навчися щиро дарувати.
Лиш так найдеш ти світлий шлях до мрій.
У темряві не будеш ти блукати.
Живи, твори, години не клонуй.
Гав не лови, бо шанс свій втратиш.
Життя- це мить, це в пам'ять закарбуй.
За часом втраченим колись заплачеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402766
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 25.02.2013
На чужині із зігнутими спинами.
Марнуєм, губим день ми не один.
А нам так хочеться бути богинями.
Та час біжить , його нестримний плин.
Через нелюдяність не раз журилися.
І сльози ранами лягли болючими.
Та посміхається личко знесилене.
Усе пройде, ми є живучими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398114
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Як я пишу, то оживаю,
Свої думки мов скарб складаю,
Не під замок і не у скриню
Їх не ховаю, їх не спиню,
Вони струмком на папір л’ються,
Сріблисто плачуть і сміються.
Думки мої, ви волі діти,
Вам довелось перу служити,
Тож будьте завжди ви зі мною,
Ясним промінням поміж тьмою,
Відкрийте світ, хай бачать очі
Стирайте зло з темряви ночі.
Вам тількі в сяйві розвиватись,
Від правди нікуди діватись.
Життя це Господа творіння,
Беру його живе нетління,
Завжди горю та не згоряю,
Вогнем слова в ряди складаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403995
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Моє життя так схоже на струмок:
Залита світлом сонячна долина,
Навкруг поля і велетень-ставок.
А він,маленький,наче та дитина.
Дзюрчить, плекає мрію у собі:
Дістатися вершини водограю
Аж ген,де перли світло-голубі
Дощем рясним до ніг усім спадають.
Та якось раз потоком грозовим
Його вхопило й понесло до річки.
Він ще пручався,скільки було сил,
Та те пручання було невеличким.
Бо в круговерті бистрої ріки
Переплелися геть усі потоки.
І серед них він був вже нечужим,
І жив із ними всі ці довгі роки.
Але чому так лячно від думок,
Що і моє життя ось так спливає?
Я ніби цей малесенький струмок:
Неначе був,а глянеш-і немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336475
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 25.02.2013
Вставай Степане розвиднілось нині,
По Бессарабці лицарі ідуть.
Гудуть в столиці сурми із Волині,
В набати - дзвони вже поети бють.
Горять в темряві їхні смолоскипи:
Вогонь сердець в віках не затухав.
В ворожім стані вже лунають схлипи,
То їх за горло страх вчорашній взяв.
За ті містечка почорнілі села,
Голодомором знищених людей.
В Раю земнім полишену пустелю,
В вогні дикунськім проклятих ідей.
Радійте друзі, вороги тремтіте,
УПА в столиці то Степан веде.
Зросли із праху вже його онуки,
Свобода маршем по Вкраїні йде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389119
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 22.02.2013
У парламенті нацисти,
Лемент в Тель-Авіві,
Розкудахкались на плоті.
Як півні в кропиві.
У Європі завищали,
Ліві, із з притону.
«Помірковані» євреї,
Вилізли із схрону.
Представляєте назвали,
Жидівкою Клуні.
Споконвіку вас так звали:
Не пускайте слюні.
Ви прийшли до нас як гості,
А гостям ми раді.
Ви ж на пагорби забрались:
Скільки терпим в зРаді.
Прийняли у свою хату,
Прошу поважайте.
Мо не так цвіте калина,
Вибір є, бувайте.
Довели нас вовча зграя,
Вже для прірви скраю.
Тож негайно і рішуче.
Щось робити маєм.
У парламенті Свобода,
Лицарі Вкраїни.
Молоді завзяті хлопці,
Піднімуть з руїни.
Вже озвався соловейко,
Хлопці не зівайте.
Наведіть порядок в хаті.
Ви ж його не згайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388517
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 22.02.2013
Докерувались гризуть лікті.
не зчулось бидло, як смеркає.
Стабільність партії реліктів,
уже й дебілів не вражає.
Мордате бидло-бритогеї,
в дільницях душу вириває.
Фарс на підмостках гіменеї
за гроші істину рішає.
Паскуда в стельку обнагліла,
весь світ брехнею озуває.
В кублі покращення поїла,
Нас в Україні добиває.
ПідеРа - чумка клаповуха,
під скрипку шабаш утіває.
Танцюють Мельники - Засухи,
Аж піна з рота вилітає.
В предсмерті біситься шуліка,
Обставивсь Беркутом, вражає.
Та видно знизу, що каліка,
Уже в агонії конає.
Наївсь багато – подавився,
спаливши крила знемагає.
Бо тільки крав і не хрестився:
Кінець до ручки добігає.
Кричить в туманах сивий докір.
аж кров у серці закипає.
Реве та стогне Дніпр широкий,
Горами хвилі піднімає.
Вставайте браття заметемо
пітонів тьми, Кобзар благає.
Потомкам волю обретемо.
Уже на обрії світає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375856
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 22.02.2013
Ну сколька на нєрви нам капаті,
Привиклі вгадовані спаць.
Пора вам вжє задніцу драпаті:
Наєлісь пакращенья, - зляць.
Да хваціт па углАм балакаті,
Досіць вам дурня ламать,
Привиклі в платочєк поплакаті.
Пара на зямлє попахать!
І сколька вам можна даваті,
Привиклі смотрі только брать.
Пора вже лапаті вам браті:
Чі можа вам руцьки балят.
Потрєбна сємю годуваті,
Чі буду за вас гадувать.
Пакращеньє хватіть шукаті,
Да сколька вас бля ратувать.
Закончалось хваціць балякаті,
А гдє для вас су всьо брать.
Пора вам з салфєтачкі лакаті,
Шоб больша нє било чем ср .
Р.С. Ну скільки вже можна терпіти,
Приматів на нашім хребті.
Невже не пора зрозуміти,
Що їхні балачки пусті.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388126
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 22.02.2013
А Слово виривалось із грудей,
Молилося, звертаючись до Бога,
Свою обрати прагнуло дорогу,
Навчати обездолених людей…
Не кожне Слово має честь таку,
Окреме мусить вирости, дозріти…
Нехай його спочатку вивчать діти,
Вони Слова хапають на льоту.
Коли ж розумне Слово йде у путь,
Йому життєва стелиться дорога,
То мудрості навчити має того,
Хто зрозуміти зможе Слова суть.
А Слово засіяє лиш тоді,
Коли в душі людини відізветься,
Людина мудрості від Слова набереться -
Такі Слова, неначе золоті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403259
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Шкода, що серце- не радіосхема:
Щось підпаяв- і воно оживе.
Як заболіло-це теж не проблема:
Взяв ремкомплект- і воно, як нове.
Шкода, що серце не візьмеш з базару...
Я б вже давно замінила своє.
Ще й про запас підкупила би пару-
Раптом хтось серце зламає моє...
Ще б відключила я функцію"сльози",
Щоби чужим їх побачити - зась!
Витягла б з серця і вірші, і прозу,
Ще й написала б:" Напруга! Не лазь!"
Шкода, що серце- не радіосхема...
Б'ється і плаче, сприймаючи біль...
Наше життя- це складна теорема,
Досить підказок уже звідусіль!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403256
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
То нам обом даровано цей сніг-
Такий легкий,тендітно-непорочний,
Він,наче кіт улесливий приліг
До наших ніг і лагідно муркоче!
То нам обом посипався кришталь
З небес холодних прямо у долоні!..
І сивий місяць,згорблений скрипаль,
Нам написав найкращу із симфоній!
То нам обом снувала ця зима
Тонкі пейзажі в ніжнім оксамиті!..
То я тебе придумала сама,
Лишила в казку двері привідкриті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280347
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 21.02.2013
Бог пройшовся по серцю
ногами босими.
(Валя Савелюк "Клечальна неділя")
Навіщось ніч і ти - до серця босий,
І ці п’янкі спокусливі слова...
(Леся Геник "Босе")
Босоніж по траві мойого серця
Пройдешся, ледь торкаючи росу.
І голос мій раптово обізветься
На слів твоїх нечувану красу!..
Босоніж по піску моєї мрії,
Як тепла хвиля, пошепки майнеш...
І полетять кульбабові завії,
Дмухне в обличчя літепло хмільне!..
Мов доторкнувшись таїнства причастя,
Розвію попіл сумніву й тривог.
Босоніж по хмаринах мого щастя-
Як літній дощ.Як музика.Як Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339573
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 21.02.2013
Боже мій!-
кульбаба одцвіла...
День який-
пухнастий і погожий.
У яку ж я глиб зими зайшла,
що відтам
вернутися не можу...
(Валя Савелюк "Теплий сніг")
Віхола кульбабова, мов сон,
Сніг весняний пухом лебединим...
Дихаю із небом в унісон.
Хмар шовкові лагідні перини
Облягли топАзову блакить,
Мов лебідки плесове свічадо.
Теплий сніг кульбабовий летить-
Шумовиння піниться над садом.
Білим-білим Всесвіт замело,
Ніжне диво подихом ворушу
І пливе кульбабове тепло
У дощами викупану душу.
Білосніжний невагомий німб-
Теплий пух, легкий і тонкорунний!..
І сплелись в мережива дрібні
На долонях вирізьблені руни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372859
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 21.02.2013
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 21.02.2013
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 21.02.2013
Я, як камінь із пращі,
Я, як куля з рушниці,
Все шукаю де важче,
Поспішаю де вище.
В цьому світі неволі,
В цьому морі скорботи,
Не знайду собі долі
І по серцю роботи.
Я не став тут багатим,
А чи навіть заможним,
Хоч і знаю багато –
Та мені це не можна.
Мабуть іншу задачу
В цьому світі я маю,
А тому я не плачу
І свій хрест не знімаю.
Я лиш тільки радію
Цим ровам і дорогам,
Як пройти їх зумію,
Стану ближче до Бога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402954
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Якась пустка зависла навколо,
марять квіти у вазі бліді.
У думках - чорне,замкнуте коло...
Чом без тебе так сумно мені?
Де ти,зіронька мила, відрадо?
Серцем плачу, душею кричу...
З візерунків земного свічадо,
я у небо до тебе лечу.
Свою свічечку там прилаштую...
У холоднім промінні вогню,
тебе знов обніму, зацілую...
Лід безодні в душі розтоплю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402745
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Моя зажура древня, наче світ,
Моїх думок пергаменти затерті
Прибило вітром дальнім до воріт,
Минулих днів нестримні круговерті,
Відгарцювавши, стихли у саду
І дотлівають прілим падолистом.
Немов приблуда стомлена, бреду,
Ворушу срібне росяне намисто.
Під купол неба синього летить
Терпкого саду вранішня молебень...
Якби ж то можна знищити за мить
Все те, що тут нагадує про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402697
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Я на вершину камінь знов кочу.
А він зривається – і вниз у хмарі пилу.
Навколішки тягну я вічну брилу.
- Вже недалечко – вітру шепочу.
Яке тут небо! Погляд не одірвеш
На рубежі останнього кидка...
...Зірвався й цей. І з гуркотом – у прірву.
А щоб ти в землю вріс там сторчака!
А там, внизу, де музика і танці,
Безжурний світ снує свої стежки.
Кричать: Сізіфе, кинь! Даремна праця!
Облиш ті непотрібні іграшки!
Я не Сізіф. Та я його нащадок.
До Світла мій упертий вічний рух.
Зі мною дар, залишений у спадок,
І цей призвідник – невгамовний дух.
І догори – а, значить, у грядуще,
Горну слова незвершених томів.
І тих, що не читають нині сущі,
І тих, що написати не зумів.
Я сам звалив цю ношу на рамена,
І мушу до кінця її нести.
У цім труді покладено на мене
Знайти Слова. І Ближнього спасти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402329
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 19.02.2013
А сонце випрало хмаринки,
Струсивши з них останній сніг;
І вже промінчики-зернинки
Нам щедро кидає до ніг.
І вже пряде струмки у нитку,
Щоб одяглася вся земля-
Пошиє їй зелену свитку,
Повишиває журавлят...
І проліски небесні очі
Свої розплющать навкруги...
А вітер піснею лоскоче
У ті'ні сховані сніги...
І я скажу вам по секрету,
Що вчора бачила ізранку
Весни заквітчану карету,
Із солов'ями на фіранках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402410
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013
На вікні фіалка розцвітає.
Біла-біла, наче чистий сніг.
Жаль, що тільки пахощів не має.
Та вона для мене оберіг.
Дивиться пильненько мені в очі.
Любить слухать музику, пісні.
І зі мною мріє до півночі.
Вдвох весну виглядуєм в вікні.
Поряд з нею сині і рожеві.
Де ще ти побачиш такий рай?
І думки зникають несуттєві.
Радість наповняють через край.
А коли прийде весна у світі,
І фіалки в лісі розцвітуть.
Не хвилюйся, мій біленький цвіте,
Радість так, як ти, не принесуть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402411
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013
Завесніло... Вже котам не спиться-
Поміняли хати на двори...
Бачить сни зимові ще вербиця,
Підсіває ще сніжок згори...
Та сьогодні вранці бачу диво-
Розпушилась заспана верба.
І на ній усілись муркотливо
Кішка і котів десятка з два...
І нехай ще скрізь руда травиця,
Скрізь картина сіра і пісна;
Муркотить у котиках вербиця,-
Значить у повітрі вже весна!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402418
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013
Ех, моє дитинство довгокосе,
У віночку сонячних веснянок,
Чи ж не добре нам удвох велося,
Що пішло ти у чужий світанок?
Чи то ж не з тобою ми крилато
В небесах над хмарами летіли?
Чи навчались у пташок співати,
На строкатих райдугах сиділи?
Пам'ятаєш, як ловили дощик
У свої замурзані долоні?
Як співали пісеньку про горщик,
Аж сміявся кіт на підвіконні...
Як бенгальським вогником солому
Підпалили. Як збігались люди...
Ми тоді втекли далеко з дому-
Заховались у собачій буді...
Ех , дитинство зеленоколінне,
Що збирало полохливі роси...
Залишивши пам'яті світлини,
Білим сріблом покриваєш коси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389587
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 14.02.2013
Мово моя,ти немов Попелюшка,-
Мачуха в домі твоєму панує;
Ти ж , як маленька нікчемная служка,
Одяг свій зведеним сестрам даруєш...
І на балу короля - перевертка
На рушнику подаєш паляниці,
Потім,зібравши об'їдки в серветку ,
Дітям несеш оті "щедрі гостинці"...
Рідна моя! Ти розбий ті кайдани
Словом Сосюри, Франка, Кобзаря,
Казкою діда і піснею мами!
Доки не згасла твоя ще зоря...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383055
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 14.02.2013
Кохання по інтернету,
Спілкування по телефону-
Це нашого часу прикмети,
Придумані нами закони.
Уламки снів віртуальних,
Уривки життя забуті...
В готових домашніх завданнях
Ми хочем знання здобути.
Цінуєм людей за тіло,
За гроші, батьків чи славу...
І брешем собі уміло,
Всміхаючись золотаво.
Вдягаєм на душу лати,
І труїм словесні стріли;
Крокуєм вперед пихато
По тих, хто упав без сили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393693
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 14.02.2013
Ми, здається, вже з Вами знайомі...
Я вже чула цю пісню очей...
Через тисячі темних ночей
Пронесла я її у безсонні.
Ми, здається, вже бачились з Вами...
Чи у вигинах десь просторових,
Чи в піснях пресвятих колискових,
Тих, що з серця прилинули мами...
Ми,здається,вже з Вами кохались...
Може десь,на незнаних планетах,
В дощових непрозорих тенетах,
Ми про гріх найсолодший дізнались...
Ми, здається, вже з Вами знайомі...
Відкіля ж бо я знаю ці очі?
Ви не бійтеся, я не зурочу!
Я дивлюся у них, ніби в спомин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394099
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 14.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2013
А я усе дивилася на тебе
Крізь скельця непрозорих окулярів.
І вірила, що ти - посланець неба,
Божественних розносчик циркулярів.
І все старалась у безсонній тиші,
Знайти хоча би слід від твоїх крил,
Хотіла розпитать, де їх залишив,
Коли покинув світлий небосхил...
Та раптом впала із очей полуда,
І замість німбу засіяв ліхтар...
І спить у ліжку янголом приблуда,
Загорнений у брехні, як в кептар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395878
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 13.02.2013
Я поцілую руки зморшкуваті,
Сльозами змию їх одвічну втому.
Вони мене любили колисати,
Вони мене завжди чекали вдома.
В них- джерело нестерпної любові-
Воно не всохне, скільки ти не пий!
В них сни дитячі тепло-кольорові
З віночка материнської весни.
Ці руки- щедре сонячне проміння,
Що тіні проганяє із чола,
Витягують із пазухи каміння,
Щоб дихати вільніше я могла...
Я поцілую мамі ніжно руки,
Сльозами змию їх одвічну втому...
Як добре, що завжди після розлуки
Вони мене стрічають радо вдома!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389979
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 13.02.2013
Якого ми роду- племені?
Якого ми сорту- сімені?
Чи ноги ще наші в стремені?
Чи є у нас щось крім імені?
Чи кров ще пульсує венами,
Чи тільки вода забруднена?
Сердечними ловим антенами
Лиш те, що ЗМІ оприлюднено...
Вивчаєм закони всесвіту,
Забувши закони совісті,
І світські ведемо бесіди,
Відклавши проблемні повісті...
Вдягаєм на груди вишивку,
Сховавши у пазуху камені.
Кладем у вареники вишеньки,
Зцідивши в полотнах знамені.
Якого ми роду-племені?
Де збилась програма пам'яті?
Ногами стоїм на кремені,
На предків боїмся глянути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390828
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 13.02.2013
Ти теж чекаєш свята Валентина
(або хоча б простих життєвих змін).
Зима за ніч, поодаль від стежини,
закутала берізку до колін.
(Михайло Плосковітов "Чекаєш свята Валентина")
Лютневий день. В оливкових гардинах
Медовий промінь бавиться, мов джміль.
Ти теж чекаєш свята Валентина...
Терпких думок патлата заметіль
Душі вразливій не дає спочину,
Мов білий пух, роїться в голові.
Зима за ніч зіткала скатертину,
А на світанні зви́ла у сувій...
Порозчищала білі кучугури -
Мов і сама в очікуванні див!
Приблуда вітер вудочку занурив,
Тобі зірок у плесі наловив.
Здмухнув з очей топазових журинку,
Мов чародій, крізь сон прошепотів,
Що і тобі готують валентинку -
В маленькім серці море почуттів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400631
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Заледве доторкнулись почуттями,
Зірками з-під опущених повік.
О Боже мій, як погляд Ваш обпік,
До болю, сліз, до муки, до безтями…
Я Вами упокорена навік.
А Ви пройшли легким попутним вітром,
Здійнявши випадково буревій.
Та я б пила любовних мук напій,
Лишень осяйте життєдайним світлом,
Подарувавши серденьку розвій.
Ви зникли в ніч із сонцем у торбинці,
Розкривши тайну: ви не сніг—вогонь,
Ви—ніжний ангел, що торкнувся скронь.
…Не покидайте з болем наодинці,
Лишіть хоча б тепло своїх долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400334
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Надворі дощ... Відкриєм вікна навстіж,
Щоб чути шепіт радісних краплин,
І щоб вдихати озоно'ве щастя,
Забувши сон,забувши часу плин...
Сердитий грім ховаєм в поцілунках,
І роздуває вітер жар в тілах.
Від блискавок все небо в візерунках..
В сузір'ях крапелинок на чолах...
І хто шаленіший- чи ми, а чи стихія?
В грози уже закінчився запал...
А ми і досі від кохання млієм,
Під ніжністю шовкових покривал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400314
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Чому скажи мій Господи, чому?
Приходиться нам гірко так страждати.
Що не бажаємо дарма дають.
До чого прагнемо так часто, не дістати.
Дарма то болі й підлість навкруги,
яких ніколи не зовем до хати.
Приходять самі слуги із пітьми,
не вміють помилок такі прощати.
А я так хочу ласки й теплоти,
щоб недолюблене, загублене пізнати.
Зігріти в грудях і піднять до хмар,
щоб не змогли вони його відняти.
Аби у злагоді й спокої жить,
я ладен серцем Всесвіт обійняти.
Простити грішникам їх гріх,
І на колінах Землю цілувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396850
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 11.02.2013
Течуть роки, вже скоро тридцять.
Ти ж лише вчора бігав беріжком.
Чарчину випю я - налий по вінця:
Ой Боже мій, біжать роки, притьмом.
Біжать, біжать, біжать, не зупинити,
За нами вслід прокуреним шляхом
І не сховатися від них і ніде діти
За нами завше йдуть вони слідом.
У безтолоччі вже вчорашні хмари,
Укрили сум мій вранішнім рядном...
Та що той сум,- хоча він крутоярий,
Я бачу внуків. – Радість за столом!
В бокалі промінь, - мабуть Боже око.
Обняв серденько тихо за столом.
Спасибі синку, що так склалась доля,
Тобі й невістці, дякую обом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397312
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Ой зупиніться хмари наді мною,
візьміть у жмені крапельки жури.
Із снів моїх закоханих казкових,
налийте в серце із Дніпра води.
Нехай Веселка прямо мені в душу,
опустить руку із небес крило.
Вона відчує там промінчик дужий,
Вкраїна в крові стала джерелом.
Я бачу вірю наша Берегиня
в єднанні разом із моїм Дніпром
в відтінках фарби, як свята - Богиня,
розчинить горе в сутінках добром.
Вкраїну вкриє ніжним покривалом,
відкриє в небі - просторі вікно.
Те що було для нас колись причалом,
та загубилось у путі весло.
Щоб здарувати для онуків спокій,
вчорашня радість вийде за село.
І вам прихилить небеса високі,
аби ви знали, як колись було.
Все буде добре, зникнуть воріженьки,
осядуть хвилі з піни миріжком.
І зникнуть юди - вороги маленькі,
як той міраж підуть курним шляхом.
Все ж вірю в долю втомлений двобоєм,
прийде до вас мій змучений фантом.
В саду розлється вранішнім левкоєм
й присяде з вами разом за столом.
Затягнем гучно Слава Україні!
Хай їй зозулька років накує.
Любіте неньку нашу Батьківщину,
в любові мати вічна не помре!
І ласка щира хай її голубить,
цілує ніжно сонечко згори.
Ніхто не зміг згубить її не згубить,
вже з горизонту дмуть її вітри!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397801
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Коли маленьким був, я колисала,
Пісні-перлини сипала до ніг.
Молила , щоб недоля не приспала,
Просила Бога, щоб тебе зберіг.
Мій любий сину, зоряний світанку,
В канві життя непройдених доріг
Вплітала у барвисту вишиванку
Свій материнський світлий оберіг.
Я вишивала хрестиком стежини
Під шепіт трав та пісню солов’я .
Рости, рости! Зростай , моя дитино,
Надія, щастя, радосте моя!
Як весни будуть плинуть без упину
Й зозуля накує багато літ,
То не забудь і посади калину
Та на землі залиш достойний слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140451
дата надходження 07.08.2009
дата закладки 11.02.2013
Холодний день. Туманна поволока.
Крупа сльотава липне до вікна.
Тремтить в гаю берізка білобока,
Немов тонка натягнута струна.
Блукає снігом сива потороча,
Крильми снує колючу заметіль,
А серце вперто вірити не хоче -
Його торкнувся теплий березіль.
Залоскотав грайливими струмками,
Надмухав ніжних пахощів бруньо́к,
Розвіяв сум і вправними руками
Розплутав снігу вовняний клубок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400105
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2013
За темою Сергія Єсеніна
Під ранок скінчилася мука.
В куточку , де кущиків ряд,
На світ привела рижа сука,
Риженьких сімох цуценят.
До вечора ніжно ласкала,
Чесала своїм язиком,
Струмився сніжок, кругом тало,
Під теплим її животом.
Впав вечір , в курник ішли кури,
Сідали рядком на місток,
Йшов з хати господар похмурий,
Всіх семеро кинув в мішок.
За ним бігла сука,спішила
В снігу так боялась згубить,
Не з холоду ,бідна, дрижала,
Всю річку хотіла зсушить.
Верталася мокра, мов вата,
Струмками летів псячий піт,
Здавалось- де місяць і хата ,
Там цуцик маленький висить.
На місяць завила незрячий,
Щоб дав їй мале цуценя,
Та місяць не чув біль собачий,
Скотивсь, не чекаючи дня.
Оглухла від тої подачки,
Як камінь кидали- на сміх,
Котилися сльози в собачки,
Зірками ставали- за гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398898
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
На частини наш світ весь поколото-
В тім не тільки релігій вина.
" Миротворять" за нафту і золото,
Бо не модне вже слово "війна".
На сорти ділять нас, мов ковбаси ми,
На прилавках- безцінна земля,
Бо здаються комусь дуже ласими
Від дідів позосталі поля...
І сміються із нас, ніби з дурників,
Бо нічого не вартий наш труд.
Зате всюди повага до шкурників,
Що не роблять, а лиш продають.
Різнопланові стали наркотики-
Від усього кайфують усі.
Зазомбовані ходять невротики,
Знають тільки команду "кусі"!
Де-не-де пробиваються паростки,
Із болота підгнивших сердець,
Що скидають з душі мертві нарости,
Пророкуючи ночі кінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394504
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Подвигу Олекси Гірника присвячую.
Уночі по снігах – на Тарасову гору.
Чорна темінь чіплялась, тяглась, як смола.
Тільки ніч. Він давно собі вибрав цю пору.
Вдень гебісти в цивільному шиють діла.
- Здрастуй, Батьку Тарасе! Прости, що тривожу.
Я усе, що замислив, відкрию тобі.
Без надії і віри я жити не можу.
В мене серце болить, як народ у журбі.
Змордували, зросійщили всю Україну.
Тож у кого сьогодні нам долі питать?
Сотні кращих синів хто в Сибіру, хто згинув,
А на тих, що зігнулись – мовчання печать.
Я спалю себе, Батьку! Й піднімуться інші.
Годі плакать. Сатрапи не вірять сльозам.
Мій останній протест, аргумент найсильніший
На вівтар незалежності й волі віддам.
…Ніч завмерла від жаху. Принишкли алеї.
Сильний запах бензину… Сірник між долонь.
І живим смолоскипом, вогнем Прометея
Спалахнув він, щоб вічно горів цей вогонь.
Тьмяне сонце червоно зійшло на морози.
В лютім холоді день розповивсь і зачах.
У багрянім промінні льодинками – сльози
Мерехтіли в Шевченкових сивих очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394473
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Поки думка дрімає, співає душа,
Поки місяць вгорі світить ясно,
Вона зорі збирає до мого коша,
Щоби думка з'являлася вчасно!
Поки чую удари у серці моїм
І тепло заливає все тіло,
Я живу, я люблю, душа скинула грим,
Беру зорі ! Життя засріблило!
В небосхил прокладаю доріжку свою,
Буду йти і нести віру вічну,
Я життя володар, я іду ,я не сплю-
Поки межу знайду потойбічну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394456
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть...
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем'я вечеря коло хати.
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає...
Тарас Шевченко
Узбіч нового міжміського тракту,
Що стрімко мчить у невідому даль,
Стоїть осиротіло пустка-хата –
Віків нових пекуча пектораль.
У ветхій стрісі видно ребра-лати,
У стінах – темня вікон, мов бійниць:
Надію на шибки їм не плекати,
Вже не блищати склом очей-зіниць.
Дріма садок вишневий коло хати.
Хрущі над ним давно вже відгули,
І не співають більше там дівчата,
Й плугатарі з торбами в світ пішли.
Там вже ніхто нікого не навчає,
Бо матері душа давно в раю.
І соловейко дітям не співає,
Бо діти розбрелись в чужім краю.
Один склав голову в лісоповалі,
Варив в Магнітці інший вбивчу сталь,
А ті – шлях Соловецький торували,
Стражденний шлях у вічність і печаль.
...Немов старенька, посивіла мати,
Що в тузі вийшла сина виглядать,
Чатує обіч шляху пустка-хата,
Жде не земну, а Божу благодать.
Стоїть самотньо, тихо... Що й казати –
Мовчання тут гучніше зичних слів!
І дивиться журливо хата-мати
Услід нащадкам в докорі німім...
А там, в граніті – пам'ять красномовна:
У лівій – кепка, права – в далечінь...
І тисне серце сором невгамовний
І смутку незбагненна глибочінь.
28.04.1993,
Чернігів — Варва
____________
Муз. авт. Див.: На відстані : поезії, пісні /
Олекса Удайко. - К. : [б. в.>, 2007. - 95,
[4> с. : іл., ноти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394203
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Мокрі лапи вже давно розпухли...
Вже замерзла втрачена надія...
Ваші душі вже давно поглухли,
А серця, напевно, поніміли...
Я - бездомний. Але й ви- не кращі,
Хоч живете в затишних оселях!
Тричі передумаєте: "НАЩО?"-
Замість проявити милосердя...
Відвертаєтесь,від жалості неначе,
Хлібом пригостивши сміттєбаки,
Ви проходите безсовісні й незрячі
Мимо зголоднілого собаки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393500
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2013
Усе,що в тебе зараз є-цінуй!
Не плач ніколи,не жалійся.
До цілі завжди впевнено крокуй.
Сміливим будь.Проблем не бійся.
Читай побільше. Вчитися почни.
Виконуй те, що обіцяєш.
В мережі надто часто не сиди.
Й не відпускай,якщо кохаєш.
Не трать свій час на нерви і дурню.
Терпимим будь. І розвивайся.
Займайся спортом. Мрію втіль свою.
І основне: НІКОЛИ НЕ ЗДАВАЙСЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393420
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Вузька доріжка в"ється
До самого села.
Чому ж так серце б"ється?!.
Давно ж тут не була.
Я йду, а в полі тихо.
Ніщо не шелесне...
Виблискує лиш жито:
Колосся золоте.
А попід житом - стежка
Червона, вогняна.
І маки, як мережки,
У колос їх впліта.
А вітер хилитає
Червоні пелюстки...
І згадки навіває
Про прожиті роки.
Дивлюсь: похила хата
Без вікон, без дверей..
Чомусь печаль наводить
І смуток на людей?
А он в садочку пишно
Черешня розцвіла...
І пам"ять про колишнє,
Мов жаром обпекла...
Ледь диха ще криниця...
Яка смачна вода!..
Чому ж так часто сниться
Дорога до села?
Чому ж ти серце плачеш?
Чому болиш душа?..
Не буде вже інакше...
І...потекла сльоза...
--------
Написані твори про хату на основі побеченого. В селі не жила і хату не покидала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170365
дата надходження 07.02.2010
дата закладки 17.01.2013
Схилилася побожно до хреста
В молитві за дітей Вкраїна-мати.
Імлисті очі, зімкнені уста,
Обвислі крила змучилась тримати.
Кричала би, та мову відняло.
Злетіла б в небо—діти не пускають.
Вчорашні мрії снігом замело,
Сьогоднішні, мов марево, зникають.
Та просить не за себе, а за тих,
Хто за гроша викручує їй руки,
Хто в закутку з надією затих,
Що вже не довгі материнські муки.
За тих, хто вже шукає заповіт…
Хто відібрав останню сорочину…
У кого стали душі пустоцвіт…
Хто ближнього продасть за копійчину…
Хто знає це, та скорено мовчить…
У кого хата завжди буде скраю…
Хто замість говорити скавучить:
Не чув. Не бачив. Хто я сам? Не знаю…
« Прости… Помилуй… Боже, об’єднай
Моїх дітей… І наверни на розум…
Своєю милістю не обминай—
Зціли їх від байдужості цирозу…»
Схилилася побожно до хреста
В німій молитві Україна-мати.
Та крила розправляти час настав.
Не розучись лиш, матінко, літати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390683
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Засипав сніг жасмін по самі плечі.
Нащо тут сум? На те ж вона й зима.
Даремно ще шукать ключі лелечі,
Бо в зиму не повернеться весна.
І верби похилилися від снігу.
Бурульки виглядають із-під стріх.
Та серце все чекає на відлигу,
Щоб знов почути голос твій і сміх.
А снігу намело вже по коліна.
Та як знайти до тебе вірний шлях?
Щоб знов згадалась пісня солов"їна,
Щоб сум мій розчинився у піснях...
Ось вітер колихає гілки клена.
Сніжок повільно падає до ніг...
В моїх думках країна та блаженна,
Яку і ти покинути не зміг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389524
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 11.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2013
Треба вміти плекати
Свою долю, мов квітку,
У життя її звати,
Як той лебідь лебідку.
Треба вміти просити,
Як Господь, всіх прощати.
Як востаннє, любити,
Як востаннє, чекати.
Той, хто має терпіння,
З півдороги не зверне,
В кого мряка осіння
Серце в сум не оберне,
Хто у бурі, завії
У вселенськім просторі
Устоятись зуміє,
Дочекається долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390930
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2012
Знов трембіти і сурми заграли
в унісон із обох берегів.
Подає нам Всевишній сигнали.
З Соловецьких гуде островів.
Просинайтесь і часу не гайте
у степах розцвіла ковила.
Силу й дух свій до нас долучайте
по обидві сторонки Дніпра.
Чужинецькі вожді – Ліберали,
безпросвітнєє з тундри хамло,
Коні їхні з пітьми - буцефали,
як блощиці в нас звили кубло.
Ворогам приготуєм портали.
Піднімайтесь з могил ковалі.
Надто довго Забрало кували,
долинає плачем журавлів.
Повертайтесь брати, повертайте,
проти сутінок смути і зла.
Вороного на січу сідлайте
щоб Вкраїнонька вічна жила.
Тризуб з сутінків долі виймайте
замордований, з вічності код.
Прапори жовто – сині здіймайте,
Тут наш Бог, наша Віра, Народ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385554
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Так багато думок розпорошились в серці вітрами ,
Шелестять цілий день, а сказати не можу словами ,
Не заграє скрипаль, не вкладаються в ноти бажання,
І ридає душа, в недоспіваній пісні кохання!
Кругом тануть сніги, але серце моє скам’яніло,
Колись- дотик руки і земля піді мною горіла,
Мабуть так у житті дуже часто в коханні буває,
Перетягнеш струну – вона трісне і пісня вмирає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384529
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Нечестиві до влади дорвалися-
Як волів нас в ярмо запрягли.
З ідеалів старих познущалися,
А нових дати нам не змогли...
Продається усе і купується:
Тіло, молодість, навіть душа,
Продається кохання на вулиці, -
Та не варте воно і гроша...
І ніхто вже за правду не бореться-
Не було б іще гірше , ніж є...
Рідна мово моя, сива горлице,
Загубила ти місце своє!
Не престижная ти і не модная,
З переламаним правим крилом,
Ти босоніж блукаєш голодная
Зубожілим вкраїнським селом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384296
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 20.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2012
Надихни, неповторний мій краю,
На подяку мене надихни,
Бо вже скоро я весь відпалаю
Та й зірвусь пелюстком восени.
І покотить кудись по дорозі
Мене вітер з холодним дощем.
І я буду вже більше невзмозі
Сповідати словами свій щем.
Тому зараз я мушу палати
І благати прихильності днів,
Щоб старенькій матусі віддати,
Що в дитинстві дісталось мені.
І тому, я благаю палання
І наснаги для нових доріг…
Тільки є, найщиріше бажання;
Своїй мамі вклонитись до ніг.
27.10.2006р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378611
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Ґвалтують нашу Неньку
донецькі мафіозі…
Ми ж сопимо тихенько
неначе у наркозі.
А їм це все на руку,
хизуються не жваво…
Ґвалтують наче суку
мою святу державу!
А може це вистава?
Чи може водевіль це?
Висить народна слава
у зашморгу на гілці.
Допоки ж можна браття
знущання їх терпіти?
За що лихе прокляття
одержать наші діти?
Ґвалтують поодинці
і скопом, це ж злодюги!
Рятуймо Українці
РідНеньку від наруги! ! !
27.11.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380753
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 28.11.2012