Мені хотілось просто розказати:
Вірші-велика нагорода Бога.
Ми можемо дорогу показати,
А інколи-це просто засторога.
Ми можемо заставити сміятись,
Любити Україну нашу неньку.
Ми можемо заставить сподіватись,
І шанувати матінку стареньку.
Ви знаєте,що в слові нашім сила?
Поведе за собою сотні люду?
Я б слово шанувать Вас попросила.
А я за Вас молитись щиро буду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408760
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Я уявила собі серце без любові,
Неначе камінь із чужих долонь,
Майже без пульсу.В ньому немає крові,
Немає іскри запалить вогонь.
А як нема вогню-воно холодне,
Воно чуже-комусь лиш душу рве,
Нікого не жаліє,не пригорне,
Десятою дорогою мине.
В ньому немає співчуття,розради,
Воно не завмирає,не щемить.
Хто може відповісти Бога ради,
Навіщо серцю без любові жить?
Життя не стелить нам під ноги шати,
Таке як є.Цінуймо кожну мить.
Те серце,що навчилося прощати,
Воно не зможе без любові жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408745
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Не лезут строчки, не идут.
И что ты тут напишешь?
Когда тебя друзья все ждут,
А ты никем не дышеш.
Ни капли букв не лезут в слог,
И слоги в рифму не ложатся.
Я бы запел вам про любовь,
Но песни эти только снятся.
Куплета стряпать не могу,
Выходит полупроза,
Себя найти в тебе хочу,
Ты как стыдливая мимоза.
Меня всем этим не спугнуть,
Не дам я дрожи биться.
Твоей руки мне хоть коснуть,
И твоих слов напиться.
И в пух и прах порвать листок,
Черты там не понятны.
Я бы прогнулся как мосток,
Что б наши свести взгляды.
Тогда бы, может, написал,
Была бы рядом муза.
И мир встряхнул большой скандал,
С души моей упала бы обуза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393138
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Мені так болісно без тебе,
Без твоїх ніжних, теплих рук.
Я прокричав не йди, не треба
Та не почула ти той звук.
Зробила вигляд, що не чула
Ти ж горда й вільна ніби вовк,
А про кохання в мить забула,
Холодна стала наче шовк.
Безжально вдарила дверима,
Без слів пішла і зайвих фраз.
Чужа, далека та незрима
Пішла без крику та образ.
Я знаю, крику ти не любиш.
Брехні не любиш, сліз і сцен.
Ти телефони часто губиш,
Не зберігаєш там адрес, імен.
Тебе я вивчив, добре знаю.
Тому й не біг, не доганяв.
Напевно й досі ще кохаю,
Якби побачив, то б обняв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383981
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 11.12.2012
осінь. ніч. померли мізки.
сон. мовчання. соплі. віскі.
ранок. тіло. встало. кіборг.
їсти. спати. все так вміло.
вибір. плаття. секта. очі.
ніч. помада. вії. гроші.
стиль життя. одні. самотні.
дух. душа. інстинкти рвотні.
зомбі. тіло. фарба. глянець.
очі. скло. середній палець.
окуляри. шарф. помада.
макіяж. гламур. відрада.
сенс життя. воскреснуть мізки.
спорт. кохання. кидать. віскі.
секта. руки. гріх. прощання.
смерть душі. мої вітання.
забуття. кінець. Євфрат.
не вернеться все назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379198
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 21.11.2012
"Ти знаєш, що ти - людина?
Ти знаєш про це чи ні ?
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди -
Добрі, ласкаві й злі."
(Василь Симоненко).
Коли відходимо у вічність -
Все залишаєм на ЗЕМЛІ:
Свій погляд, усмішку і ніжність,
Великі справи і малі.
Ми пам'ятник собі будуєм
Щодень, щомиті, повсякчас
Не з бронзи, навіть не з граніту,
А з думки у живих про нас:
Для інших чи добро зробили ?
На що ми тратили всі сили ?
Комусь, можливо, "насолили",
Чи все забули і простили ?
Для рідних й близьких залишили
Всі наші радощі й жалі.
Де ми творили, були, жили,
Де ряст топтали по землі.
Котрогось дня чи, може, зрання
Всі свої помисли й діяння
На вівтар правди покладемо
І щиро скажемо собі:
"Коли у вічність відійдемо,
Чи добрий слід залишим по собі ?"
25.09. - 01.10.2010р. Монтадо(Португалія).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378043
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
А дощ іде, іде та йде,
Здається, сонця вже не буде,
На зміну дню знов ніч прийде,
І сонця схід чекають люди.
Вже скільки днів підряд отак
Із хмар, навислих над землею,
Йде дощ на вуличний ліхтар,
На квіти, парки і алеї.
Змиває з них осілий пил,
Дзвенить на пелюстках росою.
І надає їм диво-сил,
Мовби хизуючись красою.
А дощ іде, іде та йде,
Здається, сонця вже не буде
На зміну дню знов ніч прийде,
І сонця схід чекають люди.
Він виграє в моїм вікні,
В якомусь чудернацькім танці.
Це сон, здається знов мені,
Якого я позбудусь вранці.
1973
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377810
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012