- Люблю…
Спиваю шепіт ніжний з губ…
- Моя…
І чути серця власний стук.
Жада…
Душа, обійми як полон…
Жага…
Лише розпалює вогонь.
- Люблю!
На цілий світ – ми віч-на-віч.
- Твоя…
Співає дифірамби ніч…
Молю…
За тебо Небо, Ангел мій!
- Люблю…
- Повік моя! А я вже – твій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444708
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 26.01.2022
Експромт
«Добрий ранок!» – добре слово,
Добрий вчинок – добра мова,
Це - перший прояв доброти,
Тож, пам’ятаймо, я і ти!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aMMGOfCRF3A[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644629
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Экспромт
Мы все когда-нибудь поймем,
Причем, безропотно,
Что на пустое тратим жизнь,
Все слишком хлопотно…
И упускаем мы из рук
Премного важное…
Нас накрывают с головой
Дела бумажные…
И не оправдывает нас
Безумство рвения…
И не хватает веры нам
Да и терпения…
А жизнь не будет долго ждать,
Она - мгновение!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4W2jYVROQQ8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645343
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Експромт
«Добрий ранок!» – добре слово,
Добрий вчинок – добра мова,
Це - перший прояв доброти,
Тож, пам’ятаймо, я і ти!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aMMGOfCRF3A[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644629
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 18.02.2016
(Слова Муравйова Є.І.; музика Костюка О.Г.)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=emkAljJMeZc[/youtube]
Широка ріка, глибока ріка
І не доплисти з того бережка,
Світло місячне криє хмар пітьма,
Полетіти би, та крилець нема.
У нетрях сирих злий вогонь кипить,
Темніший за ніч кінь біля стоїть,
Б'є підковою - шука сідока,
Відштовхнув той кінь від нас берега.
Напросилась в дім біль не прохана,
Ось вона любов гріхом зрошена.
Коротаєм ми ночей довгих плин
Не кохані із не закоханим...
Чорна та вода в далечінь тече,
Віднесло весло, пліт розбило вщент.
Були ластівки - стали ворони,
Рано стрілись ми, пізно пойняли.
У нових дверей - петлі не на злам,
І одна біда стелить постіль нам.
Широка ріка, луна віддає,
Чорніший за ніч кінь біля снує.
Напросилась в дім біль не прохана,
Ось вона любов гріхом зрошена.
Коротаєм ми ночей довгих плин
Не кохані із не закоханим...
Широка ріка, глибока ріка
І не доплисти з того бережка,
Світло місячне криє хмар пітьма,
Полетіти би, та крилець нема.
У нетрях сирих злий вогонь кипить,
Темніший за ніч кінь біля стоїть,
Б'є підковою - шука сідока,
Відштовхнув той кінь від нас берега.
Напросилась в дім біль не прохана,
Ось вона любов гріхом зрошена.
Коротаєм ми ночей довгих плин
Не кохані із не закоханим...
Напросилась в дім біль не прохана,
Ось вона любов гріхом зрошена.
Коротаєм ми ночей довгих плин
Не кохані із не закоханим...
[img]http://s009.radikal.ru/i308/1602/6f/e1a9ff8cf8d6.jpg[/img]
Широка река, глубока река
Не доплыть тебе с того бережка
Тучи низкие прячут лунный свет
Полететь бы мне, да вот крыльев нет
Во сыром бору злой огонь кипит
Конь черней чем ночь у огня стоит
Бьёт копытом он - ищет седока
Оттолкнул тот конь наши берега
Постучалась в дом боль незваная
Вот она любовь окаянная
Коротаем мы ночи длинные
Нелюбимые с нелюбимыми
Чёрная вода далеко течёт
Унесло весло, да разбило плот
Были ласточки - стали вороны
Рано встретились, поздно поняли
Двери новые - не сорвать петель
И одна беда стелит нам постель
Широка река, эхо долгое
Конь черней чем ночь ходит около
Постучалась в дом боль незваная
Вот она любовь окаянная
Коротаем мы ночи длинные
Нелюбимые с нелюбимыми
Широка река, глубока река
Не доплыть тебе с того бережка
Тучи низкие прячут лунный свет
Полететь бы мне, да вот крыльев нет
Во сыром бору злой огонь кипит
Конь черней чем ночь у огня стоит
Бьёт копытом он - ищет седока
Оттолкнул тот конь наши берега
Постучалась в дом боль незваная
Вот она любовь окаянная
Коротаем мы ночи длинные
Нелюбимые с нелюбимыми
Постучалась в дом боль незваная
Вот она любовь окаянная
Коротаем мы ночи длинные
Нелюбимые с нелюбимыми
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643344
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Небо…
Таке високе, таке неозоре…
А думка – далека навіть,
Та вельми швидка,
Пронизує отой простір,
І летить… За той неба край,
Який невидко і нечути,
І незнано, чи досягла…
Та вже за мить повернулась,
І затаїлась у сховку,
Який може ніхто ніколи
Не відкриє і не побачить,
Окрім душі. Хіба, може вже
Аж на сповіді…
Якщо душа має сповідатись,
І навіть за свої думки!?
Якщо має…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639919
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Бровари, Бровари, чомусь місто так звуть,
Десь-то, в ньому ще є пивоварні, мабу́ть.
Бровари, Бровари – тихі сквери й двори,
гарних вулиць розмай за любої пори.
Не віриш? – Прогуляємось по Київській,
її пройти – не вистачить і дня.
А може краще – в гості, на Розвилочці,
де був мій дім, жила моя рідня.
Пам'ятається все, де родився і жив,
де кохання своє саме перше зустрів.
Бровари, Бровари – місто добрих людей,
де привітно завжди зустрічають гостей.
А хочеш, завітаєм в Чилентано ми,
а може забажаєш – в Термінал,
і там, і тут буде́мо сито-п’яними,
хіба, що спорожніє капітал.
Бровари, Бровари – серцю милі місця,
через вирій років теплом гріють серця.
Рідне місто – повік, славний край трударів,
не забуде, хто раз побував, Броварів!
Вас замилують вулиць протилежності,
бо кожна з них не пошкодує чар.
А я люблю Бульвар свій – Незалежності,
бо там моя сім’я і мій причал!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638100
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Струной прощальной лето отзвенело,
И взмыло ввысь ключом по кромке неба,
А с ним, наверно, счастье улетело,
И был ты рядом, и как будто – не был.
Опять придёшь, но мне не станет лучше,
И, ты меня расспросами не мучай,
Умчалось счастье на осенней туче,
Вернуть его – не наш, пожалуй, случай.
Шалунья осень разбросала краски,
Позолотила листья на деревьях,
Ты, даже не рассказывай мне сказки,
В твою любовь я больше не поверю.
Опять придёшь, но мне не станет лучше,
И, ты меня расспросами не мучай,
Умчалось счастье на осенней туче,
Вернуть его – не наш, пожалуй, случай.
Нелегок путь у журавлиной стаи,
А ей бы – ветер под крыло, да сильный,
Ты, не грусти, что ближе мы не стали,
Пройдёт любовь, и всё забудешь, милый.
Опять придёшь, но мне не станет лучше,
И, ты меня расспросами не мучай,
Умчалось счастье на осенней туче,
Вернуть его – не наш, пожалуй, случай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637141
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Таке життя – сльозою вмите,
і без просвіту. Тліє серце…
Душа болить, журбою вкрита,
за що мені, мій Боже, все це?
Чому терплю багато років,
не розірву злощасне коло,
хіба ще мало цих уроків,
щоб обернутися навколо.
Відчути світ інакше – втішним,
нам даний Богом всім, як є ми -
і праведним, святим і грішним,
за що ми й душу віддаємо
на Суд Йому. Та то тоді вже...
А зараз як? Не має міри,
дізнатись щоби, та скільки ще?!
...корюсь, спаса хай Символ віри!
[img]http://s019.radikal.ru/i602/1601/2a/05ea377b1cb4.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637015
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Ізнову Січень починає Новий Рік,
Його стрічаємо під бій курантів,
І доля циферблатних музикантів –
Розпочинати нам нового року лік.
Ніщо ніяк не змінить ліку торжество,
Багатий січень на свята й гулянки,
То - Старий Рік, то - Василя й Маланки,
А перед ними – Святий Вечір та Різдво,
Й ця кутя, що з маком, медом - та до смаку́…
Узвар, варенички, м’ясце, ковбаски,
Не витримати цього можуть па́ски,
Завиєш під столом, і звалишся в кутку…
Хіба, що Водохреща задасть спи́ну?
Й гарцює Лютий – ублажає зиму!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636887
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Не журись, красунечко, не журись,
Прийде твоє щастячко, помолись,
Як зустрінеш свого, ти легеня́,
Буде святкувати уся рідня́.
На весіллі гратимуть так митці́,
Затанцюють навіть і горобці.
Гірко буде тим, хто не п’є до дна,
Треба щоби думка була одна.
І літо – не літо й зима – не зима,
Якщо ти – не поруч, якщо я – сама,
Тебе я чекаю, як мабуть ніхто,
Коли ти повернешся з зони АТО?!
Я долю благаю: – мене не минуть!
Коханого швидче, живим повернуть!
Не журись, красунечко, не журись,
Дасть Бог, і повернеться, помолись!
Як діждешся свого, ти молодця́,
Буде святкувати вся вулиця́.
На весіллі гратимуть так митці,
Затанцюють навіть і горобці.
Гірко буде тим, хто не п’є до дна,
Треба щоби думка була одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634562
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Зажура і сльози навпіл, уклін й знамення тричі,
уперше без матусі я стрічаю Святий Вечір.
А на столі, як завше вже, узвар, кутя з пшениці,
та ще дванадцять страв пісних, усе те, як годиться.
У Вечір цей, як прийнято, вечеряють ложками.
Залишу їжу на столі, так треба, це ж для мами.
Під образами свічечка тихенько миготить, а
перша зіронька в вікно віщує нам і мерехтить.
Стече поволі віск свічі, і неквапливі речі,
хорошим згадуємо всіх, бо інше – недоречне.
Хай не минає їх і нас Небесна Божа Святість!
Чекаєм нині вже Різдва, на Божу Милість й Радість!
З Різдвом, будьте здорові!
[img]http://s017.radikal.ru/i440/1601/83/ce9d27dfe5e9.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633815
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Стирає пам’ять сторіночки наші…
В заручниках у неї, наче, ми.
Все, якось, забувається вчорашнє…
Але, не час, коли були – дітьми.
Дерева, нам здавалися – до неба,
струмочки, наче, річечки прудкі,
І щастя було більшого не треба,
ніж хлюпатись босоніж у воді.
Нас окриляла батьківська довіра,
В обіймах мами затишно було,
А час іде… В своїх дітей вже – вірим,
Та, пам’ятаєм мами рук – тепло!
Життя гортає… Сторінок все – менше,
Лишається прожить, чи прочитать.
У кого ще – початок, звісно – легше,
Аби – в добрі, щоб дітям – пам’ятать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633074
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Играться с внуком довелось как раз под Новый Год. И
он, конечно, сразу мне мешок игрушек приволок,
А сам играть не хочет, ворчит, что надоели все.
- Вот если б ты, бабуля, мне купила… карусели…
- Ну, потерпи, ему твержу, окончатся метели,
Мы в парк пойдем с тобой гулять, там будут карусели.
Ведь, я ж не волшебница,
ни фея, ни кудесница,
ни клоун, ни Петрушка.
Я самая обычная бабушка-старушка.
Подрос мой внук, хоть ученик, проблемы остаются,
тетрадей кучу притащил, задачки не даются.
- Вот если б ты, бабуля мне, их порешала б, что ли.
Я был бы первый ученик тогда наверно в школе.
- Ну, чем смогу, тем помогу. Дай, Бог не отключиться.
А ты, дружок, старайся сам с наукой подружиться.
Ведь, я ж не волшебница,
ни фея, ни кудесница,
ни клоун, не Петрушка.
Я самая обычная бабушка-старушка.
Так незаметно пробил час, пришла пора жениться,
Мешок альбомов притянул, что б выбрать, кто сгодиться.
Кого взять в жены, вот вопрос, ворчит, что нет мол воли.
- Вот если б ты, бабуля хоть, мне подсказала, что ли…
- До лета потерпи, милок, как празднуют «Купала»,
венок чей в руки попадет - судьба твоя пристала.
Ведь, я ж не волшебница,
ни фея, ни кудесница,
ни клоун, ни Петрушка.
Я самая обычная бабушка-старушка.
Уходят быстро годы прочь, взрослеют наши внуки,
И так им хочется помочь, отдать свои науки.
Взамен не просим ничего, пусть лишь не забывают.
Хоть изредка, по доброму, конечно вспоминают.
А что еще осталось нам – одна всего лишь старость.
Да к ним любовь и доброта, здоровья, правда – малость.
Ведь, я ж не волшебница,
ни фея, ни кудесница,
ни клоун, ни Петрушка.
Я самая обычная бабушка-старушка.
С НОВЫМ ГОДОМ, ДРУЗЬЯ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632887
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Вже кривляється Макака, дочекалась Свого Року.
І стрибатиме чортяка, з нею матимем мороку.
Не змінила свої звички, не подіяли б і чари,
і не знає до цих пір ще, де вчепити окуляри.
Отже, стережіться, люди добрі, отаку макаку,
Мало того, що гримаси, ще й свою покаже …
МАВПОЧКИ, не ображайтесь!
З Новим Роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632848
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Широка и привольна гладь речная Днепра.
И ничто не тревожит благодатный покой.
Ну, а в зоне АТО бьет по-взрослому Град,
Знать не может никто - кто вернется живой?!
А мне бы милой отослать лишь эсэмэсочку,
А мне б у вишни оборвать хотя бы веточку.
Да распроклятая судьба не больно лестная,
А жизнь у пленного бойца да не известная!
За житье без границ получаем сполна.
И летит под откос наша мирная жизнь.
На восток сыновей отправляет страна,
Ну, а там жизни – миг, за него и держись!
А мне бы милой отослать лишь эсэмэсочку,
А мне б у вишни оборвать хотя бы веточку.
Да распроклятая судьба не больно лестная,
А жизнь у пленного бойца да не известная!
Продержаться бы миг, как поэт там твердит...
От стыда, униженья – не упасть в грязь лицом!
С честью принять такой моей жизни вердикт,
Что бы только не стать навсегда подлецом!
А мне бы милой отослать лишь эсэмэсочку,
А мне б у вишни оборвать хотя бы веточку.
Да распроклятая судьба не больно лестная,
А жизнь у пленного бойца да не известная!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627952
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Запалимо свічу і пом’янемо,
усіх замучених голодомором!
Вже не злічити всіх їх поіменно,
хай згасла пам'ять буде нам докором.
Не обминуло стороною двору
і не пройшло, не зачепивши хати,
велике горе, страх голодомору,
його щоразу згадувала мати,
і рідних й близьких, що наш утратив рід.
А це була Надєжка - її бабця,
й дуже добрим був для неї Йосип - дід.
Згубив тоді їх голод, а не праця.
Жахіття віку - той тридцять третій рік!
Було тоді - дітей на їжу... брали,
дичавів люд! Та, Боже ж! Який то гріх!
І мою маму мало не украли
у полі. Коли за нею вбивця біг,
почув на щастя тато, як гукала
й врятувати донечку Марію встиг.
Біда ще не одну сім'ю спіткала.
Було всього, усе то пережи́ла,
і голод й холод, й повоєнні роки.
Своє життя в світлини... переши́ла.
На жаль, спинились зараз її кроки...
Не проведе вже більше до порогу.
І не спита́, чом зажурилась, доню?
Забрала вічний сон собі в дорогу,
по со́бі лиш зали́шила безсоння...
Той шлях позвав у... вічність маму, вона
стомилася сама...
Пішла по то́му…
Неділі дві вже, як її нема.
А все здається…
Тільки вийшла з дому...
Молитимусь за неї, хай спочине
натруджене роками серце скресле!
А душенька її хай не загине,
їй Вічна Пам'ять! Царство їй Небесне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624695
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 03.12.2015
AVE, MARIJA!
"Як Мати, як Діва
Свята і Небесна,
Хто вірить – Воскресне!"
AVE, MAРІЯ!
Єдина надія!
Земна і прекрасна,
як сонечко ясне.
Народжена у день земного рівнодення,
ти маєш Пресвяте, Благословенне ймення.
Ти – звична з ним, встаєш, і спати знов лягаєш.
А в День сьогоднішній – Весну розпочинаєш.
AVE, MARIJA!
"Як Мати, як Діва
Свята і Небесна,
Хто вірить – Воскресне!"
AVE, MAРІЯ!
Єдина надія!
Земна і прекрасна,
як сонечко ясне!
Так сталось, цього дня ще маєм одне свято.
Я рада в День Поезії тебе вітати!
Прихильними хай будуть, до тебе Небеса!
В душі панують муза й мир, кохання й краса!
AVE, MARIJA!
"Як Мати, як Діва
Свята і Небесна,
Хто вірить – Воскресне!"
AVE, MAРІЯ!
Єдина надія!
Земна і прекрасна,
як сонечко ясне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568310
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Я… опоздала…
На много лет, на мало ли?!
Да на всю жизнь, пожалуй. И
где-то там уже осталась
за пеленой ушедших дней
беспечных - юности моей...
надежда, зримая в мечтах,
в наивных розовых очках…
Как будто был мой милый мир
у ног моих, так мной любим!
И до сейчас он снится мне,
теперь уже в другой стране!
Струится свет родных окон,
сквозь призму лет - стенных икон,
мерцаньем свеч, игрой теней
где тихнет речь, и грусть - сильней...
Светла печаль! Немного жаль
ушедших лет, уплывших вдаль
да по течению реки,
моим желаньям вопреки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565251
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 10.03.2015
Нудьгує Таня на дивані,
смакують їй млинці гречані,
бо ж запашні та ще й рум’яні,
на ній самій вони… ростуть.
Та, Боже ж мій, у чому суть?
Булої вроди не вернуть,
у кожної життя своє.
Любіть Ви нас, які ми є!
Нудьгує Маня на кан́апі,
смакує соте канап́е,
мабуть не бачить їй Ан́апи,
проте, не журиться за те.
Та, Боже ж мій, у чому суть?
Булої вроди не вернуть,
у кожної життя своє.
Любіть Ви нас, які ми є!
А як такі – не до вподоби,
ведіть, на лоно нас природи,
займатись спортом разом з Вами,
скидати зайві кілограми.
Тоді полюбите, мабуть?!
Та, Боже ж мій, у чому суть?
Живіть! Любіть! Як Бог дає,
кохайте нас, які ми є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565033
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 10.03.2015
Переконати календар нас хоче,
хоч сніг зійшов й морозу вже нема,
у тім, що пр́авить, правда, не охоче
та все ж – зима, і ще поки зима…
А день свій час вже забир́а у н́очі,
Весна, ж бо, йде, нарешті вже – весна…
Чому ж так часто плачуть наші очі?
Війна, ж бо, йде, на жаль, іде війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562533
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 27.02.2015
https://www.youtube.com/watch?v=YfswqL1W9pU&spfreload=10
"Напрасные слова"
Плесните колдовства в хрустальный мрак бокала.
В расплавленных свечах мерцают зеркала,
Напрасные слова - я выдохну устало.
Уже погас очаг, ты новый не зажгла.
Напрасные слова - виньетка ложной сути.
Напрасные слова нетрудно говорю.
Напрасные слова - уж вы не обессудьте.
Напрасные слова. Я скоро догорю.
У вашего крыльца не вздрогнет колокольчик,
Не спутает следов мой торопливый шаг.
Вы первый миг конца понять мне не позвольте,
Судьбу напрасных слов не торопясь решать.
Придумайте сюжет о нежности и лете,
Где смятая трава и пламя васильков.
Рассыпанным драже закатятся в столетье
Напрасные слова, напрасная любовь.
[img]http://i016.radikal.ru/1502/04/2776e3458196.jpg[/img]
"Даремнії слова"
Даремнії слова – неправди знак по суті.
Даремнії слова неважко говорить.
Даремнії слова – ви їх не перес́удіть.
Даремнії слова. Я маю догоріть.
Хлюпніть у келих чар, примарний світ кришталю.
Вже свічі мерехтять розталі в дзеркалах.
Між нами згас вогонь - даремних слів не стало.
А новий - запалить ти так і не змогла.
Дзвіночок у воріт не буде вам бриніти,
І не запл́ута слід мій крок, що так спішить.
Ви першу мить кінця не дайте зрозуміти,
Даремних долю слів не поспіхом вершить.
Придумайте сюжет про теплу ніжність літа,
Де зім’ята трава і сяйво волошко́́́́ве.
Розсипаним драже закотяться в століття
Даремнії слова, даремная любов.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556551
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 03.02.2015
Закрываю глаза, но все ровно вижу небо
Вернись ко мне, где бы ты не был
Вернись, я улыбнусь листопадом
Вернись, и навсегда будь рядом
Вела себя с тобой неосторожно
А ведь тебя и забыть невозможно
Я потеряла, упустила тебя, но ты вернешься
Тихо скажешь "люблю" и улыбнешься
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543095
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=gnG_yPgg6y8[/youtube]
(Для жіночого вокалу)
[i]Мене забудь, забудь, забудь
і перестань, -стань, -стань любити,
нехай хтось інший, хто-небудь –
не хочу я в тобі згубитись.[/i]
Перекоти ти-ти-ти поле,
перекоти ти-ти-ти ліс,
моя душа не згіркне болем,
не заплетеш моїх ти кіс.
[i]Мене забудь, забудь, забудь
і перестань, -стань, -стань любити,
нехай хтось інший, хто-небудь –
не хочу я в тобі згубитись.[/i]
Перекоти ти-ти-ти долю,
перекоти ти-ти-ти світ,
ніщо не вдію я з собою, –
до тебе серце моє лід.
[i]Мене забудь, забудь, забудь
і перестань, -стань, -стань любити,
нехай хтось інший, хто-небудь –
не хочу я в тобі згубитись.[/i]
Створено 14 – 22. 07. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 101.
[i]Музика: 1. Наталії Симоненкової (відео)[/i]
[i]2. Тетяни Кисленко (ноти)[/i]
[i]Виконання Олександри Сомиш[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521677
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2014
Експромт
Слабаки - політики,
хлюпіки і нитіки,
вухами ще хлопають,
поки Крим наш лопають.
Поки ще розтеляться,
в Крим чужі вже селяться,
де є " факто", там і "юри",
залякають кулі-дури.
Важко хлопцям у погонах,
стримувать кордони,
без рішучих дій застогне
навіть танк в загоні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484661
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 29.08.2014
Часу як завжди не вистачало. Позаду комуністична будівля біологічного факультету, біла, трохи засмічена роками та байдужжям, тому радше біла, ніж фактично біла… Біля зупинки щось сильно гуркотить – будівництво нової станції метро, а за тротуаром – автомобільне провалля з полатаного асфальту.
Чекаю.
Жовтий напівтранспорт, де людство на десятки хвилин втрачає відчуття гідності принципово оминаю поглядом. Чекаю на рогату машину для пенсіонерів та студентів. Сорок третій, дванадцятий… А ось і мій – номер 11. До речі, теж жовтого кольору, на вигляд японського штибу, але то тільки зовнішня невдала конструкція. Двері відчиняються, я одразу поліз до кишені у пошуках дрібних грошей. Поглядом шукаю особу у зеленій спецівці з надписом «кондуктор», але натрапляю на повідомлення «талони у водія». Кладу три копійчини по 50 на рухому таріль, штовхаю її у кабіну. Нафарбовані бузком довжелезні нігті відривають талон, і ось таріль знову вийшла у мій бік, навіть ще встиг зловити прохолодний погляд водія – фіфи з товстезним шаром штукатурки на обличчі і гострим носом.
«Обережно, двері зачиняються, наступна зупинка «Автостанція Південна»»
Сумно… Люди сумні, на обличчях вимальовується безвихідь. Суму додає і те, що всередині дешеве китайське начиння, пластикові стільці, вже подряпані поручні, за які ледь тримаються зморшкуваті долоні.
- Відкрийте двері! Відкрийте двері, - кричали до водія. – Відкрийте! Тут стара застрягла і їй ногу прищемило дверима! Відкрийте двері!!!
Я знову на дзеркалі помітив прохолодний, сповнений абсолютом флегматичності, погляд «водійки». Неквапливо натиснула на важіль – двері відчинилися.
- Не задні, а середні! Відкрийте середні двері.
Нарешті відчинилися середні двері, хтось підбіг до старої та допоміг їй підвестися. Так, це був не я. Моя цікавість у купі з остаточним ступором взяла своє – я не міг собі дозволити не спостерігати за тим.
- Вот я при советской власти, - кричала стара крізь пронизане алкоголем горло. – Вот я при советской власти! Але впевненість її підвела – ноги знову не втримали літню пиячку, і вона обома руками вчепилася за поручень. Щось буркотіла собі під ніс, і нарешті вмостилася на підлозі…
Безвихідь почала і до мене проситися. Охопивши поглядом усе навкруги мені стало зле. Я швидко дістав свій програвач, встромив у вуха музику і намагався якомога голосніше відчепитися від наростаючої осоружності.
На смугу вийшов працівник ДАІ та своїм жезлом відправив тролейбус у бік, та наказав зупинитись.
- Що трапилося?
Але навіть крізь гучний азнавурів спів я вчув звуки сирен. Повз панорамні вікна проїхав кортеж: два броньованих мерседеси у супроводі декількох десятків машин. Усе завмерло на дорозі, а у салоні під «совєтську» ностальгію старої мужики лаялися на владу.
- Можна мені тут зійти?
Погляд водійки знову застав мене і бузкові нігті потяглися до важелю. Двері відкрилися – я зійшов. Інші декілька кілометрів йшов пішки з розхристаними думками. «Ех раз, «Ісчо» раз, «Ісчо» много много раз» лунало у вухах, і здавалося, що це чи не єдина втіха посеред навколишньої метушні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283575
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 27.03.2013
Вот и сердце в дребезги розбилось
затем душа, покинув тело вон,
она ушла как будто испарилась
проснулся я, но это был не сон.
Ведь это был лишь миг жестокой жизни
здесь я узнал любви и боли вкус
за этот миг поведал всё на свете
и в этот миг вернуться я боюсь.
Боюсь любить, доверить сердце чувствам
боюсь признаться, что любил тебя
боюсь сказать как мне на сердце пусто
но зная то, ты не поймёшь меня.
Ты не поймёшь, ведь ты же не любила
и ты не знаешь как терять любовь
о солнце, скажи господу спасибо,
что он не дал тебе почувствовать ту боль.
Ту боль розлуки, слёзы среди ночи,
воспоминания рвут как сердце в кровь
как больно думать, что не буду счастлив,
что никогда не встречу я любовь.
Подобной этой, а инной не надо
ты как актриса, для тебя я - роль
но ты поймёшь, как только потеряешь,
что чувства те - то и была любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245328
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 27.03.2013
О бважніла крига скресла, щез останній сніг.
В же весняне рівнодення сонце нам дарує.
Е моційний знак небесний відчинивсь весні,
Н а порозі став сьогодні, й собі шлях торує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410972
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Экспромт
Овита прохладою ночи,
свой пыл отдаешь волне,
тот берег - далекий очень,
загадочный мне, Tzahamа.
Дитя моря солнца и неги,
бриз шалый ворует твой смех,
из пены морского снега,
твой замок, как сон, исчез.
Египетским солнцем согрета,
с закатом плывешь к луне,
стать музой любого поета
ты можешь вполне, Tzahamа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411211
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Г оріли серця не з любові, з болю,
О дходили душі голодною долею,
Л ягали тіла передчасно стяті,
О дні лишень вбивці жиріли, прокляті!
Д алеких років відгомін понині
О бпалює серце моєї країни.
М ірило правди, скарай усіх винних,
О бмеж тим світ, хто живе злочинно! А нам -
Р одися, хліб! Багатій, Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380010
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Зірвані, скручені нерви натянуті струнами,
і медіаторним пульсом клекочуть серця,
як перед штурмом, затишшя, уже не завадить нам
шляхом іти переможним до лавру вінця.
Свій мир, пильнуй, даремно не марнуй життя!
Від нас усіх залежить наше майбуття!
Змучені, спраглі від спротиву вітру і штормами,
стали щільнішими наші, панове, ряди,
світ запалився, і ми вже не будемо першими,
тільки вперед, бо назад вже нема куди йти!
Свій мир, пильнуй, даремно не марнуй життя!
Від нас усіх залежить наше майбуття!
Знищені, страчені ті, що до нас ішли тернами,
в жерлі борні залишилися їхні серця,
шлях нам і зараз не буде усипаний перлами,
але повинні його ми пройти до кінця!
Свій мир, пильнуй, даремно не марнуй життя!
Від нас усіх залежить наше майбуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379072
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 24.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2012
Експромт
***
А літечко цвіло, і
Р адісним мотивом,
Т ебе в цей світ ввело, і
Е нергійним дивом
М атусі враз віддало!
***
Р оки летять... Всьому - пора, ти
Е нергійним зоставсь дивом... І
Г раєш крайнім в регбі на - ура, й
Б іжиш і борешся з поривом,
І в мить атак, з м'ячем в руці
С таєш єдиним цілим. Відтак,
Т амуєш тиск і біль, влучаєш в ціль!
P.S. Крайній, 3/4 - назви позицій гравців у регбійній команді.
До речі, на фото мій зять і внук... після переможного пляжного турніру з регбі, який відбувся
нещодавно в гідропарку Києва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348290
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.11.2012
Важко, коли тебе не розуміють,
Важко, коли в тебе болить душа.
Важко, коли тебе гордо уникають,
Та навіщо вже це життя?
Важко, коли людина, яку ти любиш,
Спиною повертається до тебе.
Важко, коли тебе не прихистять,
І тихо – тихо засміють.
Важко, коли тебе не зрозуміють,
Та для чого тоді жити?
Мучитись, мучитись, знати,
Треба просто вміти зачекати.
30. 08.2010 року (Коростів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375759
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Я рифмую не мысли, а чувства.
Это тоже немалый успех.
Может быть это тоже искусство,
И возможно весомее всех.
Так порою ни слова, ни строчки,
Но потом вдруг прорвётся как сель,
И пишу забываясь – до точки,
А в мозгу всё кружит карусель.
Всё рифмуются мысли и звуки.
Треск сверчков и паденье звезды,
Ярких снов невесомые руки,
И порочных желаний следы.
Верят ветры, заряжены в луки,
В звон стрелы попадающей в цель.
И рифмуются чувства разлуки,
С болью слов незнакомых досель.
Разрываем желаньем на части,
Я рифмую неведомый страх,
Пью настойку надежды, на счастье,
И витаю как прежде в мечтах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375680
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
А клавіші ще довго не здавались.
І з ними час провів нерівний бій.
Слабкіші вже давно зірвались;
Сильніші награвали “Амелі”…
Вони ще не забули дотик польців,
А їх тут безліч в вічності було…
Упевнених в собі й блукальців,
Яких життя у нетрі завело.
Вони ще не забули звук мелодій
І стукіт серця кожного із нас,
Бо їх торкався й злодій і Бетховен…
А може щось зіграю ще і я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370629
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 05.11.2012
[img]http://s019.radikal.ru/i603/1502/5f/e66e6ecbd33e.gif[/img]
Осенняя мелодия...
Одета по погоде я,
все как обычно, вроде бы.
Откуда эта грусть...
Играет дождь слезливый блюз...
Сутулит ветер ивы куст,
а я тебе сказать... люблю
Никак не соберусь.
Весна и лето хмурятся...
-Без птиц, цветов на улицах,
лишь под глазами... лужицы.
В чем виноваты мы?
Осенним ветром лист гоним,
спешу я вслед скорей за ним,
сказать, что мною ты... любим.
Успеть бы до... зимы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374337
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 04.11.2012
С егодня ты в греховном мраке,
Г невишь Творца, вредя другим,
О днажды, знай, проснешься в страхе,
Р ешишь, что надо стать иным.
А сил, растраченных впустую, их
Я вно больше не вернуть,
С мотря, не видеть жизнь иную,
А только в омуте тонуть.
М еняться надо чем пораньше,
С егодня сразу и навек,
В едя борьбу с собой без фальши,
Е два ль забыв, кто - человек!
Т ы жизнь свою не жги напрасно,
И зря не сокращай свой путь,
Д ругим свети, пусть будет ясно,
Р уки подать им не забудь!
У той черты, где нет порога, и
Г де кончается твой мир,
И стока нет, но есть дорога,
М инуя тень, светить другим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343188
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 04.11.2012