Бо я не можу ось так, як ти,
Свою вбивати маленьку душу.
В кінці стосунків стоять хрести,
А я своїм – і хреста не мушу.
А я не винна тобі журби:
Лише осмута в пустих зіницях.
Невже ти скажеш: «Завжди любив»?
Хіба ти зовсім би не змінився?
В моєму серці нема жалю,
І ти не смій в тім робити докір.
Невже скаж́у: «Я тебе люблю»?
Хіба в душі не з’явився б спокій?
Дні не вартують болючих фраз,
Це ми окличні глухі відтінки.
…Бо я не можу ось так, без Вас, -
Яке безумство простої жінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379844
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012
Торкайтесь жінки до щему ніжно,
немов беззахисна і безгрішна,
разом спокуслива і дитинна.
Сама лиш віра – її провина!
Торкайтесь жінки до щему ніжно...
Торкайтесь жінки тривожно й тихо.
Не накликайте на неї лихо.
Вона у муках дарує сина.
Сама надія – її провина!
Торкайтесь жінки тривожно й тихо...
Торкайтесь жінки з теплом, як Долі.
Щоб їй покора – миліша волі.
Вона з’явилась на світ для того,
щоб з чоловіком пізнати Бога!
Торкайтесь жінки з теплом, як Долі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379850
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012
Коли дні твої неначе почорніють
І пекуча в очах блисне сльоза,
Нехай безтурботні спогади, - душу зігріють,
Де сміх дзвенів, в безсонних ночах..
Де ти була богинею, чи навіть музою,
Легкою.. ніжною як весняний вітерець,
Згадай.. того що став тобі обузою..
Пошкодуй… що з вуст зірвалось «це кінець»
І нехай та остання сльоза капне для нього,
Ніби для пам’яті.. як відкритка на згадку,
Навіть земля немає тяжіння такого..
Ти життя його обернула в суцільну загадку.
19.07.2012р. м.Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357044
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 12.11.2012
І
Вона: Ніхто не воював…
Ніхто не воював, не було там війни,
Лише змагання пристрастей, обставин
Й вагання жмут, їх краще прожени.
Про них не буде у газеті знаній.
Та звісно, можна розцінити теж інакше – обоє там програли силам вітру Дня,
відсутності хвилин, так пару сотень вільних й тепленької води, яка геть змила б
дороги накип й перепони, утворені з вагань, що миготіли у тьмяній кімнаті.
Було й ще принципів життєвих пізнання, хоч, може і змилився у рядках там я:
Ти хочеш зразу все або нічого. Зазначу, все буває вельми всяке в широті безмеж …
І в часточках годин календаря, уміймо додавати грані насолод духовні чисті тіла.
Я покорив? Оце велике відкриття, проте не знаю чим, це правда, мовлю, щира,
Не зміг, не мав уміння підкорити спротив я Твоїх чутливих вельми перепон.
Просив і чаклував, можливо і не ті слова зі схованки підняв, все було марно там.
Лише запам’ятаю я, Твій блиск очей – цілющі іскри намірів сакральних шал,
Творив, я певен на всі сто й один процент, вологу теплоту, що є передвісниця
Скарбниці подарунків вибухових, що в спалахах злетіли б в далечінь під хмари.
Проте є частка віри у живих думках, зимова Ніч надасть іще благословенний шанс.
ІІ
Вона: Ти є амбітний…
Ми дивимось під різними кутами на згин амбіцій й альтруїзму.
Це ясно в день і в ніч все зрозуміло, бо стоїмо у різних ми світах.
Та навіть, був би у Тобі, однак, мій зір інакші б мав кути заломлень.
Амбіції мої – побути в дещо інших Небесах, де сонця – пара Твоїх іскор-оченят,
зчарований я ними, хоч був опір, а чари смішки Твоєї, мов місяць в світлу ніч.
Амбіції мої здійснились на відсотків, зрахую зараз – то є цілих сто сімнадцять.
Бо ж пам’ятаєш, стільки компліментів промовив я Тобі – умінню йти чарівно.
Та трапилась нагода, майже випадково, створила саме Ти її, подяку шлю я щиру.
Колись географом я мріяв стати, теж альпіністом і дослідником рівнин чутливих,
магнітів-кратерів, прихованих й гарячих..У світлі сонць твоїх я прагнув осягнути.
Лише в’юнкі ліани там завадили, на жаль. То де ж амбітність бачиш Ти, Чаклунко,
скажи, будь ласочка, мені…
06.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376671
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Дивлюся на небо, як плаче нестерпно,
Немов прочитало мій біль у душі
І хоче ці сльози до тебе донести,
Щоб ти вже нарешті мене зрозумів.
І стукає дощ у зачинені двері,
А ти мов не чуєш,як плаче цей день,
Так гірко мені – я дивлюся на стелю
Й шукаю себе серед тисяч пісень.
А хмари пливуть і несуть за собою
Весь той мій біль, що в душі наболів,
Кохання хотіла ділити з тобою,
Та ти ж почуттям мене й не зігрів.
Нехай оцей дощ тобі стукає в вікна,
Нехай він розкаже, як важко мені.
І щоб з твого серця не зникли безслідно
Проведені разом всі сонячні дні.
//18.07.11//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376429
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Для кожного на небі світить зірка,
І ця зоря до мрії нас веде,
У ній любов, всі спогадами і миті,
Які в душі ми палко бережем.
Для кожного на світі є людина,
Яка полюбить нас за все,
Ми в ній знайдемо спокій і підтримку,
І те незвичне відчуття сердець.
Для кожного в житті знайдеться щастя,
Це відчуття польоту у душі,
Ми всі знайдем тепло, любов і ласку,
Ми всі, як «кожний», але не такі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360818
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 08.11.2012
І так завжди, як є потреба,
Ти входиш у тривожні сни.
Так, ніби ангел, між людьми
Несеш свого кусочок неба.
До тебе руки простягнув,
Зрадів, що німфа безтілесна -
Хоч на хвилинку – та воскресла!
І я від радості заснув...
І вгомонилася душа,
Враз повернулося бажання
Із самостійного заслання
Вже вийти – чистим, як дитя.
Скінчився сон під крики півня,
Зоря заглянула в вікно.
І знову, ніби так давно,
Чекаю ніч я з нетерпінням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376414
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Ти сам для себе камінь і святиня!
Ти сам собі опора і кайдан.
В тобі живе і рівність, і гординя.
Ти сам для себе вуличка й майдан.
Лиш ти муруєш власні сходи в небо,
А, може, їх покривлено униз,
А, може, будівництва і не треба,
Висиш собі, вчепившись за карниз.
Дорогу, знову ж, сам собі обравши,
Ти маєш зберігати той маршрут.
Людей собі потрібних позбиравши,
Ти вистрибнеш, забувши парашут.
Якщо з тобою вірні, ти одягнеш
Ту сумку, яку викинуть в політ,
А, може, на байдужості застрягнеш,
І припадеш, розбившись, до землі.
І все ж своє спорядження збираєм
Лиш ми самі, бо щастя і біда,
У нас самих, самі ми обираєм,
Що твердне у руці, а що - вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376306
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Чи може в прірву випасти душа?
Чи засіяє знову чисте небо?
Чи заблукає доля без «ковша»?
Чи в радості зупиниться потреба?
До прірви легким випадає шлях…
Тюльпани розквітають завжди рано…
Ріка тече у рідних берегах…
Кохана ж не завжди стає кохана.
А висівковий хліб не золотий,
Не завжди небо тільки в білих хмарах,
І чоловік буває не святий,
Бо дуже рідко він іде до храму.
Ви не шукайте прірви для душі,
Почистіть небо від зірок із фальші,
Читайте щирі вірші - не вірші,
Які поети нам писали раньше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376296
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
переспів пісні "Заходи ко мне во сне..."
http://www.youtube.com/watch?v=CB8iL4s_fgc
Ти так далеко вже. – Ну так…
Ну а між нами що? – Міста.
Пробач мене за все! – Забудь.
Ночами плачеш ти? – Чуть-чуть.
А хочеш я прийду? – Хочу.
Я зараз, почекай, лечу…
Ти поки запали свічу…
***********************
Приходи до мене в сни, прийдеш?
Будемо з тобою вдвох, - Авжеж!
Ми запалим наш вогонь, - Як знак..
І візьмем серця в полон, - Ну так!
Все згадаєм як було, --Колись…
Тільки я прошу…, не запізнись…
Адже лиш розтане ніч – підеш...
І повір , мене в день не знайдеш.
Приходи до мене в сни, прошу!
Розкажу як я тебе люблю...
Там відчуєш дотик ніжний мій,
Я почую голос рідний твій
Розкажу без тебе як живу
Вдень сумна, вночі тебе лиш жду
Я прошу тебе лишень не плач
Знаєш, що прийду в ночі…- Пробач…
Знаєш, в день між нами є стіна
Я не сам і ти теж не одна
Ну не плач, прошу і зрозумій
Я не можу вже лиш бути твій
А от наші сни ніхто не забере
В них кохаю я лише тебе
Так…! Побудеш трошки ще, скажи…
Ну, звичайно, я ж люблю! А ти?
Ти прийдеш до мене в сон також?
Так, коханий, я прийду, атож!
Дуже я люблю тебе, ти знай!
Двері лиш відкрий, мене чекай
Хоч між нами сотні миль, доріг
Знаєш, я ці почуття зберіг
Буду поряд я, повір, завжди
Як заснеш лиш двері відчини…
***************************
Були ми у сні лиш вдвох
І вже судья нам був там Бог
А як скінчився сон - пішла
Та я щаслива там була
А ти лишився все ж, у сні
Й всього лиш снився ти мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371118
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 08.11.2012