vasylivna: Вибране

Salvador

Три любові

…  Той  перший  –  серйозний.  Кохала  його  до  безтями!
Умів  все,  що  треба  ,  своїми  зробити  руками.
…Готова  була  на  край  Світа!  Та,  що  там  –  ходила.
Синочків  йому,  як  належить,  у  строк  народила.

А  він  все  робив,  все  старався,  щоб  повнилась  хата;
І  друзів  мав  щирих,  які  не  могли  відмовляти.
Завжди  почувалась  при  ньому,  немов  за  стіною,  -
Та  доля  уже  готувала  свій  жарт  наді  мною…

…Той  другий  –  надійний.  І  старший.  І  досвід  чималий.
В  чужому  краю  випадково  нас  доля  зв’язала,
Коли  залишилась  одна,  ніби  біла  ворона,  -
Зустріла  його  –  і  товариша,  й  друга,  й  «патрона».

Він  мовчки  робив  те,  що  я  не  могла  поробити.
Він  завжди  був  поруч,  і  він  надихав  мене  жити!
Та  ж,  серце  –  не  камінь!  Як  можна  байдужість  вдавати,
Коли  воно  також,  згорьоване,  хоче  кохати…

…Той  третій  –  «пустий»…  Балаболка,  як  кажуть  в  народі:
Йому  б  говорити  –  чи  в  хаті,  а  чи  на  природі!
Годинами  може  «пусте  до  порожнього»  лити,
Та,  гріх  не  сказати,  уміє  таки  говорити!

І  байку  розкаже,  а  треба  –  серйозного  вірша  –
І  то,  не  чужого!  Так  інколи  гарно  напише,  
Що  –  сльози  з  очей,  а  душа  так  і  хоче  злетіти…
Тож,  спробуй  такого,  хоч  трішки,  та  не  полюбити…

Якби  ж  мені,  Господи,  всіх  їх  до  купи  змішати
І  все,  що  найкраще,  до  того  одного  зібрати,
Щоб  став  мені  другом,  коханцем  і  був    -  чоловіком  …
На  інших  не  глянула  б  –  цього  кохала  б  довіку!

02.07.13

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434993
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 21.07.2013


Федик Юрій Михайлович

Я ніколи, ніщо не забуду

Я  ніколи,  ніщо  не  забуду,
Не  плекайте  марно  ілюзій,
Я  обличчя  відчищу  від  бруду,
Відповім  усім  по  заслузі.

Як  під  ранок  в  зеленім  гаю,
Солов’ї  співають  красиво,
Люди  в  слові  себе  виражають,
І  душа  злітає  на  крилах.

Та  з’являється  в  небі  шуліка,
Й  солов’ї  дружно  б’ють  на  сполох,
Бо  бездушний  ,моральний  каліка,
 На  поетів    наводить  морок.

Він  усіх  навкруги  критикує,
Всіх  повчає,  бо  він  філолог,
 Сам  при  цьому    бездарно  римує,
Бо  мистецтву  він  справній  ворог

Без  диплома  немає  поета
Такий  лозунг  собі  повісить,
І  вкладає  в  катрени  й  куплети,
Слів  надуманих  штучний  бісер.

Ні,  філологів  всіх  я  не  сварю,
Серед  них  є  талановиті,
Ті  ж  ,  що  мову  свою  викривляють
Знайте    -  будете  словом  биті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379493
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012