"Революция – это приз «Худшему из клиентов»,
который народ преподносит власти".
Максимы от Михаила Брука.
Мало радости в царских покоях.
Блеск фальшивых зеркал, позолот
Утопает в смердящих помоях,
Тех интриг, что есть власти оплот.
Шаркунов на скользящем паркете
Нескончаем поток-хоровод,
От улыбок в неоновом свете
Лишь прохладой могилы несет.
Здесь решаются судьбы людские,
Восседает безумный царек,
Что ему все заботы мирские,
Ныне он всемогущий, как Бог.
Пожелает, отнимет свободу
И в тюрьме проведешь целый век.
Он свою так лелеет особу,
Будто в мире один человек.
Фейерверки, спортивная слава,
Для него звук совсем не пустой.
Взбунтовалась под боком держава,
Что ж, расчет с нею будет простой.
Человечки в заляпанных хаки
Померещатся, как с бодуна.
У них много оружия… Знаки…
Скромность, знаете ли, тоже нужна.
Так учтивы, настойчивы, бравы,
Что отдаться им право не грех.
Ведь мутантик когтистый, двуглавый,
Обещающает богатство, успех…
Правда, царь их, помазанник Божий,
У которого сносит башку,
Позабыл про обычай придворный,
Апоплексию поутру.
Да, к чему все это заметил?
И зачем мой мечтательный стих?
Ну, конечно ж, чтоб люди сумели
Различить, кто нормальный, кто псих.
И увидев с экрана те морды,
Что несут несусветную гнусь,
Мол, «фашистов», «бандеровцев», орды
Покусились на бедную Русь.
Отключив тут же эту заразу,
Поражающую телеэфир,
Зададутся вопросами сразу:
Кто и где этот бред сочинил?
А подумав, решат: в кабинетах,
В затхлом воздухе царских дворцов,
Появилась сия Spirochaetale,
Порожденье продажных «умов».
*Spirochaetale - латынь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509176
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 21.07.2014
Я соняхи до серця пригорну...
В них стільки літа й неба голубіні!
Зачепить вітер зболену струну,
Сповільнять хід мірильники настінні.
Нехай біжить по коліях життя...
Тихцем зійду на сонячній зупинці.
Дідисько-дуб вже віти он простяг,
Додолу трусить жолуді-гостинці.
Хатина бабці білим реп'яшком
Вчепилася край вулиці,старенька.
І до дверей стежина в'ється швом,
У грудях щось здригнеться і затенька.
Люстерця жовтоокі розцвіли!
Медово плачуть в гущу молочаю,
Вже скоро ніч накрапає смоли...
А я до серця сонях пригортаю....
**Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510369
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 15.07.2014
До тебе... Як торкнутися до неба,
Летіти серед безлічі світів.
Шлях промайну, мов в видиху потреба,
Що Хронос із піщинок часу звів.
Летіти у блакитнім піднебессі
До тебе... Щоб втопитися в очах,
Мов Мавка заховатися у листі
Обіймів твоїх у жарких ночах.
До тебе... Як по нитці Аріадни
Шлях віднайду серед зірок суцвіть
Усе мину, усі бурхливі днини,
Щоби серця з'єднались хоч на мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510119
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Завісою густою хай повіки
Від світу заховають твої очі.
Лиш відчуття... Лише міфічні звуки...
Лиш я і ти... Під покривалом ночі.
Торкнусь до тебе ніби пелюстками
Пахучих руж... До лоскоту по тілу...
Полоню губи спраглими вустами...
І в полум'я бажань крокуєш сміло.
Нестримно ти зриватимеш принади...
По венах шаленітиме жадання.
У пристрасть, наче в море, поринати
Ми будемо... Смакуючи кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483701
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 15.07.2014
Донецкая народная республика,
подобралась, однако же, здесь публика.
Из всех щелей, из нишпорок, контейнеров,
собралась куча пьяниц и бездельников.
Бандиты 90-х? Нет, мы граждане!
Мы лишь за правду! Точно, мы отважные!
Гоняли нас менты и конституция,
ну а теперь - сплошная проституция.
Продались за гроши, а кто за доллары,
мы раньше были нищие и голые.
Ну, а теперь, за папеньку, за карлика,
добьемся чина пи.ора-ударника!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494439
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014
[b]Вставай Волинь! Вставай Донбас!
Пани почують грізний глас!
І в раз здолає наш Майдан!
Панів гнітючий грізний план.
Лиш з злом прийшли вони до нас.
І в кров впустили слізний газ...
Подумавши що вбили нас...
А ми з колін повстали в раз!
Сини немов богатирі.
Стоять на тлі вогню землі.
Вони немовби ковалі.
Кують Любов з вогню війни.
Хай дзвонять дзвони і серця!
Нас не злякає гнів мерця.
Майдан здолає панський двір!
І долетить наш спів до зір!
©Надін Буре[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485289
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 04.04.2014
Змайструю пензля з шовку павутини,
Дощем краплинами змішаю безліч барв,
Яскравим полотном покрию днини,
Поразку колір смутку щоб зазнав.
У сонця зачерпну тепло в долоні,
У неба - ясність, й домішаю все до фарб.
Веселкою засяють хмари чорні -
Весняним дивом між осінніх сірих ґрат.
А ще любові кину самоцвіти,
Нехай торкнуться радістю сердець.
Ще трохи... Розведе зима палітри,
Й творитиме картини із чудес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461358
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 30.11.2013
Привіт, кохана Україно -
Душі моєї оберіг,
Веселий ранку, що на зміну
Нічному мороку прибіг.
Привіт, садочку мій вишневий
І озерце, що вдалині
Купає хмари і дерева
В своїй дзеркальній площині.
Тебе, мій дворе, обіймаю
І за будинками лісок.
Тобі привіт, життя, зсилаю.
У день новий роблю я крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457052
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 28.10.2013
Хто право дав ударити в лице?
Хоч Бог казав: « Щоку підставте другу…»
Та я б хотів віддячити свинцем,
Тим , що так нині здійснюють наругу.
Порвати на шматки, отих господ
І як Ведмедя, на цепах водити…
Хай їм у душу наплює народ,
Бо стало страшно на Вкраїні жити.
Горілка у ціні росте, мов на дріжджях,
Не тому, що її не вистачає,
Із нею скоро прийде інший крах,
Народ від оковитої, як муха вимирає!
Дивуюся… Чому чужі пани,
Які уже давно у нас до влади рвуться,
Не в змозі в себе толку довести,
А тільки з нами весь свій час гризуться?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456897
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 28.10.2013
Немає вірша без думок,
Вірша немає без любові,
Коли на серці знов замок,
То вірш написаний без крові…
Слова у вірші…Що слова?
Коли душі у них немає
І знов лисіє голова,
А новий вірш душі чекає…
До Музи прагнемо завжди,
Як вдався вірш - ростуть в нас крила…
Ми зможем поле перейти…
Щоб вірна Муза нас пригріла.
Бажаймо віршів - не віршів,
Щоб Муза нас завжди любила
І кожен з нас не тлів – горів,
Щоб доля вірші освятила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456890
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 28.10.2013
Слова лягають у рядок,
Скрипить перо - лишає слід,
У голові клубок думок,
Одні гарячі - інші лід.
На подиху один катрен,
А далі ще, і ще, і ще…
Папір лягає на диван,
Думки нові і новий щем…
А горобина за вікном,
Осінній шле мені привіт,
Вже на дивані, перед сном,
Вмивається пухнастий кіт.
Нові думки, нові слова,
Лягають знову в записник,
Приходить ніч, а я ж «сова»,
Вночі я працювати звик.
Вже зорі мерехтять вночі…
І місяць гупає у скло,
Я при запаленій свічі,
Творю словесне полотно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456101
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 23.10.2013
У цих лісах, як в Бога на долоні:
Пливе осіння тепла ворожба,
Терпкий димок соснових благовоній
Цілує мокру шапочку гриба.
В пожежі крон розплавилися роси,
Дрібний кришталь роздмухують вітри,
Листків кленових вигорілі стоси
Встелили плечі темної гори.
Верхи́ модрин куйовдять білу вовну
Хмарин-овечок в сонній череді,
Хтось перекинув з медом діжу повну -
На вітах гуснуть промені руді.
Церковний дзвін, пронизуючи тишу,
Крилом торкає матову блакить.
П'янке повітря подихом колишу
І день мені молитвою дзвенить!
І осінь тут погожа і прозора,
Мов хто розплавив сонячний бурштин.
Немов ковчег, загублений у горах,
У затінку сховався ветхий млин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454805
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Завмирає душа…
Я чудово усе розумію,
Що комусь мій відхід,
Нанесе гострий в спину удар.
Та я тихо піду,
Бо душа при відході зомліє…
Полечу до зірок,
Де немає на обрії хмар.
Перед тим, як іти,
Зі всіма попрощатись зумію,
Напишу для вас всіх,
Дорогого до болю листа.
І тоді я в останнє,
На нашій землі захмелію,
За вас, друзі, я вип’ю
Неземного, міцного вина.
Але там,
У далеких зірках Андромеди,
Я молитися буду,
За тих, хто живе на землі.
І чекатиму з вами,
Єдиного Страшного суду,
Де зберемося разом
І мертві усі і живі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454743
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 16.10.2013
Давайте славити у віршах все своє:
Червоний борщ, полтавські галушки,
Красу полів, яка завжди в нас є,
І в споришах заквітчані стежки.
Озера сині і ліси дубові,
Болото у мохах і птаха спів…
Красунь – дівчат, які у нас чудові,
І парубків, тут я не маю слів…
Наш прапор - де пшениця й небо чисте,
І тризуб «ВОЛЯ» - герб, що до душі…
Рясну калину, що росте намистом,
Небо у зорях в місячній красі.
Шматочок сала і линка із річки,
Грибів поліських чи з гірських Карпат…
З вербової лози малі колиски
І сушений на плоті самосад.
Найкращі в світі луки у лататті
І вишиті матусі рушники,
І писанки щороку в нас при святі,
І дим із комина, що в’ється догори.
Багато іншого, святого для народу,
Шматок хлібини й чашку молока,
Найкращу на землі у нас природу
І пісню, що з гірського потічка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454564
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Грає скрипаль... Молодий, світлокосий,
Легко торкається променів-струн.
Сипить акордів срібнії роси,
В серці породжує сотні відлунь.
Сонця мережка - його теплі ноти -
Ніжна оздоба моєї душі.
Що зачерпнула осені злото,
Знищила залишки літа іржі.
Грає скрипаль... А з ним разом і серце
Лине моє у кульбаби небес.
В музиці чистій набрало відерце
Райдужно-світлих любовних чудес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453519
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 12.10.2013
Розповім вам сьогодні про рідну Волинь,
Про ліси, болота і озера,
Де поля у льонах, що ясніють, як синь,
Де панує лісна атмосфера.
Як квітує земля - то чорничник цвіте,
Дубчаки молоді одягають листочки,
А під вечір в’юни у річках гомонять,
Своїм піском наповнюють ночі.
Коли хмари низенько в повітрі висять,
Поховалися зорі у небо,
Квітнуть рясно сади, а хрущі все летять,
Солов’їв чути вечором щебет.
Світязь б’є в береги, шурхотить очерет,
Сонце в вечір за лісом сідає,
Прилетіли качки, зупинили свій лет,
Мавка знов Лукаша виглядає.
Гріє душу Волинь, ця квітуча земля,
Де росте чудодійна ожина,
Прилітають лелеки сюди іздаля,
А на лузі цвіте конюшина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453265
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Дивлюсь у небо, в синю височінь,
Де сонце променями бавиться з пташками.
Мій янголе, до мене ти прилинь,
Хай кілометри зникнуть поміж нами.
До серця свого ніжно пригорни,
Його відлуння в мому озоветься.
І нічиєї тут нема вини,
Що ми не разом. Та усе минеться.
Настане мить, і наші дві душі
Зіллються після довго чекання.
Палкі цілунки... Пестощі шальні...
Наші тіла відчують смак кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444567
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Ти прийшов ...Я так цього чекала ...
Одягла найкращий пеньюар ...
Освітила свічкою дзеркАла ...
Увімкнула тихий спів гітар ....
...Ти лоскочеш ніжно мою ніжку ....
Потім вушко ...шию ...моï руки ...
І до тебе у моєму ліжку....
Смерть прийшла ...противний комарюко!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443307
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 15.08.2013
[i]Високо в горах – де сонце ночує
Тихо сивіли драконячі очі.
І ніхто, і ніколи того не почує
Не побачить ті очі співочі.
Дзвінко сонце сідало-ховалось
За схилами гір, в небеса.
І в дракона очах вишивалось
Квітками, й творилось у чудеса.
А за спиною печера та клята
Не давала спокою і сну.
І над його головою малі ті орлята
Літали, відчувши весну.
А на лапах, старіших ніж гори ті,
Висіли магічні кайдани.
І що у високій небес красоті,
Коли на серці віків такі рани?
Він – останній у світі дракон!
Лиш сльозинка покотиться вниз.
Боги, та хай же то буде сон!
Щоб людей тих той Фенрір погриз!
І ось перед поглядом тихим
З*явився лицар – один теж
На цілій планеті – і за спиною дим
Віків і страждань, і війн, і пожеж.
Та дракону вже якось не так.
Вже не хочеться битися зовсім.
Відвернувся він… А той дивак
Підійняв меч важкий і невдовзі
Кайдани розпались – о, боги!
І лицар всміхнувся – як старець забутий.
Ще в світі такої не було перемоги!
Їх очі і небо змогло би почути.
Тож високо в горах – де сонце ночує
Тихо сивішали очі героїв останніх.
Дракон посміхається, лицар жартує.
І живуть до сих пір у сказаннях…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443164
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 14.08.2013
Де грози падають - там райдуги встають.
П. Тичина
Кінець завжди початком має стати,
Закінчення немає, як такого...
Продовження ми в дітях маєм дати,
І побажати долі їм легкої!
В стосунках теж існують паралелі...
Коли навіть не хочемо змиритись,
Відстоюєм, б’ємось, стаєм, як скелі,
Новому не дозволивши відкритись!
А потім, з часом, тільки й розумієм,
Все швидкоплинне, а кінця немає!
Та час бере своє, і ми старієм,
А все прожи́те спогад поглинає!
...Кінець завжди початком має стати,
Закінчення немає, як такого!
І райдуги воліють завжди встати
Після грози, що впала з гіркотою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442217
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 13.08.2013
Обузданность моя плыла туманом,
Взъерошив легкокрылие (шерстней),
Я по ветру пущусь игры дурманом,
И пошалю... Ну, кто со мной? Смелей!
И берегись ─ не берегись, попадут
В такие сети горе-вороньё,
А мне бы поиграться до упаду...
Потом же заберите: ЭТО чьё?
А дальше в поисках невинной "жертвы",
Несусь, не видя пред собой запрет,
Скажите, есть ли здесь, средь вас, эксперты?
Как утащить отцовский мне мушкет?
Итак всегда, ношусь в заботах, важных!
По дому, всех сажая в тихий шок,
А выросту, рас скажете однажды,
И поползет, за свадебным ─ смешок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441841
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 13.08.2013
Знову вечір обняв мої плечі,
Загорнувши у ніжну красу.
А у пам'яті - лиш твої очі,
Я у споминах їх донесу....
Блиск зірок в них і тихе зітхання
Вечорове... І ніжне "Люблю".
Як пекуче, до болю, чекання...
Прийди швидше... Тебе я молю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442718
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Він сказав, що на світі щасливий,
Бо в житті його просто я є...
Коли буря душевна і злива,
На плече може спертись моє.
Руки пестили тіла жіночі,
Скільки буде їх ще... і були...
Чарував... І ставали щоночі
Героїнями пристрасті-гри.
Та вони лише втіха для тіла,
Для душі ж - я, як сонячне тло,
Полонити одна лиш зуміла
Його серце любов'ю й теплом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442297
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Заграй, скрипалю, музику чарівну…
Нам розкажи, яка любов є справжня,
Як віднайти єдину ту царівну,
Ту ніжну квітку, що розквітла зрання.
Та так скажи, щоб музика до серця,
Влилася тій коханій і лишилась…
І чистою водою із джерельця,
Кохання наше щедро освятила.
Заграй, скрипалю, скрипка хай поплаче,
Щоб сліз в коханні не лишити долі,
Щоб заспівало серденько козаче,
Щоби коханню не нанести болі.
Заграй, скрипалю, але без печалі,
Заграй чарівну музику кохання,
Щоб об’єднались долі дві надалі,
В чарівний світ, де сяє квітка рання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440394
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013
З тобою завжди поруч, щохвилини...
Легеньким вітром через сотні-сотні миль
Без зайвих слів, відчувши, я прилину,
Як рве на шмаття душу твою біль.
Тендітні я тобі підставлю плечі.
На них, не бійся, сильно ти зіпрись.
Огорну ласкою, як ніжний літній вечір
Тебе я... Й заберу з собою ввись.
Щоб зміг зі мною серед зір ти відпочити,
В обіймах відродитися зрання,
В моїй любові силу почерпнути
Й наснагу для чудес нового дня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440224
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 30.07.2013
Трохи біології...
Спасибі тобі, серце, що люблю.
Спасибі, очі, вам що можу бачить
Цей Божий світ, цю надземну красу.
Душі спасибі, що усе пробачить.
Спасибі, вуха, вам, що можу чуть
Спів птаха, шелест стиглої пшениці,
Шум верховіть і рік, котрі течуть,
Луну, що відбивається з криниці.
Спасибі і тобі, мій язичку,
Що кисле і солодке розрізняєш,
Що млієш від фруктового сочку,
Що слово твориш, тишу розбавляєш.
Спасибі вам, дві діючі руки,
Що вмієте світ радісним робити.
І вам, спасибі, ноги-ходаки,
Що можу вами всі стежки сходити.
Спасибі тобі, тіло, що тремтиш,
Що відчуваєш холод, жар і вітер.
Спасибі, розум, що так рідко спиш,
Добро складаєш з почуттів і літер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440199
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 30.07.2013
За старовинними
народними переказами
Закарпаття
Існує у народі
Повір`я:
хто зневагу,
Погорду проявляє
До звичаїв батьків,-
Не знаючи притулку,
Сірома-бідолаха
Блукатиме по світу,
Аж доки буде сил...
Старі доводять люди,-
Живе у Закарпатті
Легенда стародавня
Про дивний оберіг,
Який створила матір,
Щоб син її повсюди
Ставав на захист людям,
Все подолати міг.
Колись у нашім краї
Матуся колисала
Чудове немовлятко,
Що Бог подарував,
Тривожними ночами
Сорочку гаптувала
Йому до повноліття -
Щоб добру долю мав.
Не рік, не два збирала
Вона міцні коноплі,
На срібний місяць пряла
Блискучі ті нитки,
Щоб ні стріла ворожа,
Ні гострий меч, ні списи
До тіла не торкались,
Не кресали кістки.
Ретельно вибирала
Магічні візерунки,
На вдачу, на здоров`я,
На довгеє життя...
А про біду згадає -
І опускає руки,
На Бога вся надія,
На мирне майбуття.
"Хай буде син розумний,
А воля - несхилена,
Непереможня сила,
Щоб в серці ніс любов,
Хай славою прикрасить
Вкраїну - рідну землю..."-
З благанням кожним сльози
Ронила знов і знов...
Минуло двадцять років.
Дошилася сорочка,
Цілющою водою
З святого джерела
Скропила мати спину,
І рукави широкі,
І груди. Та у скрині
До часу берегла.
Раділа мати щастю -
Син виріс добрий, щирий,
І розум, і підпора -
Порадував Господь, -
І працьовитий в полі,
І жартівливий в колі,
І силою багатий...
А скриня - для скорбот...
Та знову запалали
ХатИ у ріднім краї,
Свистять ворожі стріли,
Плач чути навкруги...
Син на коня сідає,
А мати витягає
Сорочку-вишиванку -
Страхайтесь, вороги!
Цвітуть червоні маки,
Зелений ліс і поле,
І зорана земелька
На білім полотні,
Все втілила там мати -
І мрії, і благання,
Ось тільки сліз не має,
Бо виплакала всі.
І зранку, на схід сонця
Зійшлися грізні сили,
Два війська в чистім полі,
І в нашій стороні
Могутній витязь виріс
В кольчузі незвичайній,
Що вся горіла сріблом,
Як в праведнім вогні..
То материнські сльози,
Що просолили ночі,
В коштовнеє каміння,
Перетворились всі,
Виблискували світлом,
Катам сліпили очі,
Провісниці поразки,
Святої правди сіль.
Всі заніміли з дива,-
Яскраво вигравала
На витязі сорочка -
Зійти не можна з місць,
Могутня чулась сила,
І ворогів лякала,
Із рук нечесних списи
І стріли впали ниць.
Не відбулася битва.
Без смерті і без крові
Принесли перемогу
Ті сльози матерів.
Шануйте ж вишиванку,
Сорочку чудодійну.
Вдягай же, Україно,
Своїх богатирів!
2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273702
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 26.07.2013
Ти мені являлася у сні,
Що прийдеш з дитиною в руках.
Потім скажеш: «Відпусти – не треба»,
Нащо був той біль? Це просто – жах.
Потім засміялася здалеку
Сміх той сльози передав мені.
Ми хотіли щастя задалеко,
Та я бачив це усе вві сні.
Так і сталось, що тут поробити
Ти була усім моїм життям.
Наше спільне буде жити й жити
Та чому вагітна ти чужим дитям?
Твій – аборт, а потім – порожнеча
Не дзвони й пиши тепер мені.
Дізнаюсь, що ти брехала клято
Скільки ще дітей моїх в труні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438186
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 26.07.2013
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f25e/vB8ZHlNwdh8.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: А. Годованець
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Коли навчишся слухати траву
І голос лісу зможеш розуміти,
Річок дзеркальних музику живу
Та гул вітрів, подібний до трембіти...
І у простих березових листках
Уздриш легких метеликів тендітних,
А полонина в росяних квітках
Тобі ясними барвами заквітне,
Мов самоцвіти впали у траву -
Замерехтить палітрою дзвінкою!..
Коли відпустить серце тятиву,
Пробивши обрій думкою легкою...
Ти просвітлієш сонцем поміж хмар,
Збагнеш нарешті істину важливу:
Життя - такий неоціненний дар,
Таке просте і неповторне диво!
І прокричиш у небо: "Я живу!
Усе моє: ліси, поля і квіти!"
Коли навчишся слухати траву,
Тоді і душу зможеш розуміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439248
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 25.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2013
Не змовкають думки...Де-не-де лиш пульсує годинник.
Ніч розкидала зорі, мов бісер на темному тлі.
І на ньому мені, наче тінь днів чомусь невловимих, -
Із минулих років у безодню пливуть кораблі...
Білим шляхом пройдусь вказівним, не моргнувши і оком.
Кажуть, зветься "чумацьким", а я би сказала - "людським".
На дорозі небесній безсонних ночей так нівроку,
Так немало життя за солодким вином і гірким.
Найбагатше у світі - то небо скорботної ночі:
Там обличчя без масок, молитви без пафосу слів,
І пливуть безупинно у тиші прозоро-урочій
В світлу гавань до краю мільярди таких кораблів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438957
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Смерть підкрадається, ступає по слідах.
А ти люби життя, лети неначе птах,
Так, щоби крила не торкались темноти,
Вона туди тебе бажає затягти.
Грає у піжмурки щоденно, повсякчас.
І хоче стать перед тобою у анфас.
А ти запал її звірячий остуди.
Люби життя, вогонь у серці розведи.
Стоїть на варті й збирає часто тих,
Хто план складав, але звершить його не встиг,
Бо заманили заборонені плоди -
Смачні, яскраві, жаль, заводять в нікуди.
В обійми смерті дались за оманний рай.
А ти люби життя, родину, рідний край.
Грій душу й мозок час од часу прочищай.
Сій вічне, добре, день з любов’ю зустрічай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438938
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Я у лета принял роды,
Перерезал пуповину.
И ребёнка шар багровый
В синеву небес закинул.
В синеву небес забросил -
И поплыл он словно рыбка.
И чуть ближе стала осень,
И чуть громче стали скрипки.
И чуть громче стали скрипки,
Душу музыкой прошили.
Совершали мы ошибки,
Потому что просто – жили.
Потому что по-другому
Не бывает, не бывает -
По мечты идя дороге,
Каждый шишки набивает.
Каждый что-то там теряет
И находит, несомненно.
Нас ловушки поджидают
И сокровищ блеск несметных.
И сокровища порою –
Те же самые ловушки.
Маску счастья носит горе,
Днём вдруг - ночь,
Средь лета - стужа.
Днём вдруг – ночь...
Любовь – обманка,
В спину – нож от самых близких.
…Слава богу, не всегда так!
Больше света в нашей жизни.
Больше – радости и счастья,
И чудес, конечно, больше!
...Скачет небом солнца мячик -
До чего же он хороший.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438878
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Спокойно сидя вечерами
Грущу о жизни я былой…
Тогда все было и не с нами
И жили мы тогда душой!
Сегодня мы живем умами
И страсти нету больше тут!
Сегодня снова мы теряем
Одну звезду… одну мечту…
Тогда, ты помнишь?- нам казалось,
Что нет преград в земном пути.
Тогда мы долго целовались
И лишь мечтали о любви!
Тогда сердца наши пылали
Телами мы взлетали ввысь…
Тогда друг другу обещали
И лишь в одном тогда клялись…
Сегодня все ушло, остыло.
С пути дороги не свернуть.
И в памяти осталось имя,
В душе - надежна, ну и пусть
В груди большая льдина, льдина.
Вокруг осталась только грусть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438893
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Стара кав'ярня наче львівська панна -
І стриманість, й ошатність водночас.
І вишуканість в всьому притаманна.
Вона - неначе з Відня ніжний вальс.
Гардини, старі фото й таємничість,
Та запах кави гіркуватий і п'янкий.
І слів зізнання зберігає тих відвертість
Вогонь свічі на столику м'який.
Вона огорне нас своєю таїною,
Сховає дотиків й цілунків палких жар.
Місток невидимий між мною і тобою...
А чорна кава - найсолодший наш нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438861
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Коли буває важко між людьми,
Я йду до лісу говорити з Богом...
Високі сосни дужими крильми
Мене стрічають за старим облогом.
В молочне мрево дивні молитви
Шепочуть стиха схимниці суворі,
Поміж ворсинок мокрої трави
Палахкотять у душу мідні зорі.
Тут потічки, як струни золоті -
Одна за одну тонша і дзвінкіша!
У цій могутній звичній простоті
Така п'янка і кришталева тиша!..
Тут кожна голка хвойна, чи листок,
Травинка кожна - все таке знайоме...
Немов якийсь невидимий місток
Веде через нефритові хороми
Тебе до Бога. Краплею роси,
Обкуреної ладаном духмяним,
Торкає світ нетлінної краси,
Загоює твої душевні рани.
І ти летиш з холодної пітьми -
Увись, у синь, подалі від земного!..
Коли буває важко між людьми,
Втікай до лісу говорити з Богом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438784
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Життя кидає нас дорогами розлуки,
Випробувань, самотності душі,
Незримої жорстокої поруки,
Відсутності і вірності краси.
Життя кидає вліво ніби вправо
І землетрусами зриває від мети,
Морська хвороба нападає вправно,
Коли вісиш в трясині пустоти.
Життя кидає сильно і бурхливо
Залежить все від того, як стоїш.
Підеш угору чи впадеш додолу
Чи ангелом до неба полетиш.
18.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438169
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 20.07.2013
Простое здравствуй и прощай...
Простой привет пожатие руки...
А на глазах одна вуаль
Вуаль пустой и не твоей души...
Движение и прикАсание руки...
Не легкий вздох... не без тоски...
В глазах печать... тоска... печаль...
И вслед не сказанное: «подожди».
Вот как то так... проходят дни...
В душе надежды нет. Прости
Я спать ложусь с другим...
Хоть мне душою ты любим...
Но нами сделан выбор этот
И стоит разве что менять?
Души моей метели скрыты
И их не надо открывать.
Ты не увидишь там блаженства...
Души забвение и рай...
Ты вспомни! как мосты горели!
Не забывай... Не забывай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437332
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Закохались дві долі у вечір,
В ясні зорі, які в вишині…
Я обняв тебе, люба, за плечі
І горіли серця у вогні.
Перша зірка з’явилась на небі,
Ми з тобою пішли у туман,
Місяць - красень поплив, наче лебідь,
Роси вкрили засіяний лан.
Чарували пісні солов’їні,
Зорепад нам дорогу стелив,
І світились твої очі сині,
Я від щастя, як вогник горів.
Знов летіли дві долі у небо,
В темну вись, у яскравих зірках,
Гомоніли закохано верби,
Наче щастя тримали в руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438023
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Налейте, Сударь, мне игристого вина...
Сегодня я хочу распущенною быть...
А завтра? Завтра буду снова холодна...
Сегодня же хочу я просто жить...
Зажгите свечи, Сударь... мне ли Вас учить,
Как очаровывать Графиню... Вы - мастак!
И научите как... по Вашему любить...
И стих мне посвятите... просто так...
Сегодня я всецело Вам принадлежу...
Нарушьте же молчания зарок...
Не говорите, что Вам сердце бережу,
Ведь завтра по любви истекнет строк...
Любите, Сударь... Как последний раз...
Я только Ваша... в эту чудо-ночь...
А завтра? Завтра Вы без слов и фраз...
Опять в безмолвие уйдете прочь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438123
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Случайные попутчики в купе одном...
Едва знакомы... но что-то есть родное...
Пьянил её он вовсе не вином...
Его слова... как счастье неземное...
Слова поют... а он достаточно умен...
Смущенно... прядь волос она все теребит...
Чужие люди... даже никаких имен...
Лишь только взгляд его - магический магнит...
А поезд-жизнь стремительно летел...
Слова вдруг повзрослели... у судьбы-воровки...
Он может по-другому... просто не умел...
-------------------------------------------
Он спал... Она...
Она - сошла на остановке...
2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409560
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 17.07.2013
Танцует осень свой стриптиз вальяжно,
По полу разметав куски белья,
А рядом с нею в вальсе эпатажном,
Гоняет ветер тучи воронья.
Босыми ступнями по лужицам ступая,
Бесстыже-скромна, как вода тиха,
Ну что же ты такая, вся нагая?
Кричит зима, закутавшись в меха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437926
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 17.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2013
Вже давно затупилася криця,
Тож із дерева тешем мечі.
Біля чистої йдемо криниці,
Чорним брудом туди плюючи.
Ледь тримає земля нас на со'бі
Часто плаче кривавим дощем.
Ненароджені діти в утробі
Смокчуть з мами знедолений щем.
Десять заповідей підзабувши,
Ми псалмуєм тепер до тільця;
І любов до кінця не відчувши,
У шкарлупах ховаєм серця.
Все летить шкереберть, мов у прірву-
Нема світла в тунелі життя...
Де ж той Данко, щоб серденько вирвав,
Щоб при світлі жили до кінця?!
До героїв віднесли тиранів,
Славим їх за кайдани свої;
І бинтуючи колені рани,
Ми наносимо нові собі.
Сохне кров на старій одежині,
Мозолі на руках, як рубці.
Хто ж нам винний?.. Хіба ми не винні,
Що усмішок нема на лиці?..
Під розмірений стук барабанний,
Ми галерно махаєм веслом,
Прославляємо тих капітанів,
Що невміло керують човном...
Схаменися, прозрій, наш народе,-
Варто крицю знайти на мечі!
Не чекаймо із моря погоди-
Бо з тиранів ростуть палачі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402761
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 17.07.2013
Запасайся терпінням, любий,
В нас попереду довгий шлях,
Нам крутити цей кубик-рубик
дні і ночі в своїх руках.
Без терпіння будем рабами,
Без любові будем ніким,
Щоб не сталося там між нами -
Пам'ятай, кожним днем новим
Богу дякуй за все, що маєш,
а що маєш - люби без меж.
Ця земля може бути раєм,
Коли він в твоїм серці теж.
І крім того, я знаю, можна
Досягнути таких вершин!..
Кожен долі своєї сторож,
Неповторних творець світлин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362947
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 16.07.2013
Мене додому кличуть голоси,
Їх тихі ноти згадують минуле.
Бо за травою час мов покосив
Днів безтурботних радощі. Зітхнули
Старі троянди в мами під вікном.
І з ними пам'ять в унісон зітхає...
Стоять дерева, білені вапном,
І в тім усім гармонії без краю!
І батьків дім... Старенька добра хата
Без суперстилю, моди, новизни.
Де ми босоніж бігали із братом,
Де ми любили жити. Поясни,
Як сталось так, чи хто у тому винний,
Що дні летять, мов журавлі увись?
Що стало небо не таким, не синім,
Що ті хвилини просто відбулись?..
Мене додому кличуть молитви,
Недільний дзвін і рушники строкаті,
Де мама з татом лишаться завжди
Своїх дітей любити і чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421708
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 16.07.2013
Помовчимо. Слова вже відбулися.
Несказане - залишиться таким.
Бо фрази ті, яких давно зреклися -
Забули й нас і маревом блідим
Розвіялися, ніби на світанні
Холодні зорі з купола небес...
Вмирає непочате запитання,
Німий душі приборкавши протест.
Помовчимо. Це добре в нас виходить,
А потім кожен тихо прокричить:
"Ну не мовчи, благаю тебе, годі"!
І вкотре ж розійдемося за мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436248
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 16.07.2013
Ранок без роси – сухенько…
Встав із кумом Гнат раненько,
Кошика поставив в сінях ,
Приховав дві сотні гривень…
А ще звечора в коморі,
Заховав у личакові,
Він плящину й кусок сала,
Щоб дружина не пиляла.
Чорний хліб, часник, цибуля,
Жінка ж в Гната вередуля,
Чашку взяв і пляшку квасу,
І зайшов за Опанасом…
Все провірили неначе…
«Ну, тоді йдемо, козаче!»
Шлях до лісу не близький,
Трохи від дощу – грузький.
Ось і ліс, суха поляна,
Посідали хлопці зрана,
Налили горілки чарку,
Хліба кус і смачну шкварку…
Три під ряд, бо так ведеться,
З них ніхто цим не нап’ється…
Усміхаються, раденькі
І чкурнули по опеньки…
Назбирали за годину,
Ще й нарвали горобини,
Знов прийшли на ту поляну,
Що удвох сиділи зрана.
Розмістились, часу досить,
Кум Онисько квасу просить…
Посиділи годин дві,
Захмеліло в голові…
Вирішили йти додому,
Але мимо гастроному,
Хоч і кошики несли,
В магазин таки зайшли.
Ну, а там все й почалося…
Звідки лихо це взялося,
Наче і пили потрошку,
Напились куми у дошку…
І до хати по тинах,
Йшов Онисько, за ним Гнат…
Ні опеньків, ні ягід,
Не побачив вдома рід.
Та тепер щорік під тином,
Є опеньки й горобина,
Цьому певно кожен рад,
Винні двоє – кум і Гнат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430139
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 16.07.2013
В селі, у Дніпровському краї,
Я жил, а деревни не знал.
Я мову вкраїнську кохаю,
Но русский всегда изучал.
Збивав я на вигоні роси…
Ах, детства шальные года!..
Був часом голодний і босий,
Но злой чтобы… Да никогда!
Меди я любив і цукерки –
Сластеной немножечко был.
І пив молочко із цеберки,
А из ушата вот, – не пил.
Вже дещо пізніше науки
Гранит грыз под песню звонка….
Пізнали у юності руки
И плуга напряг, и станка…
Як буйно цвіла черемшина!..
Но Хиль о черемухе пел…
Зустрів я чорняву дівчину,
А с девками дел не имел.
Воно й зрозуміло: козацька
Издревле течет во мне кровь.
І сила в мені ще юнацька,
И вера в добро, и любовь.
Я думаю по-українськи,
Каких ни касался бы сфер.
Не падаю раптом, де слизько,
Где рвется напрягшийся нерв.
Не вірю я тим, котрі в Раді
Законы плетут наугад.
Адепт я високої правди,
Живу не во имя наград.
І славлю вкраїнську я мову...
Язык ей готовит венец...
Нудьгують за райдужним словом
Луганск, Запорожье, Донецк...
Бо всі ми – з одної колиски,
Из Киевской неньки Руси.
Тому в нас і мова вкраїнська...
А кто против нас – выкуси!
Щоправда, й англійську помалу
Учу. Знаю русский и дойч.
А той, котрий їсть наше сало,
Научит он сына и дочь
Вкраїнській, що зветься у світі
Жемчужиной средь языков.
Вкраїнську в нас знають і діти,
А он – как пенек из пеньков.
Сидить у сесійній він залі
И крутит быстрей и быстрей
Ненависті хижі педалі,
Чтоб против хохлов, москалей…
Так, мова – це роду коріння,
Что крепится связью веков.
Ми – розуму згусток, уміння...
Хватает, отнюдь, и... пеньков...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437648
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 16.07.2013
Прилітай до мене серед ночі.
Я буду терпляче на тебе чекати
Я наллю тобі кави, як хочеш.
Й ми до ранку не будемо спати.
Я наллю тобі трішечки сонця
Та ще зорі туди замішаю.
Хтось розтріпав твоє волосся
Про це в вітру колись спитаєм.
Місяць впав на моє підвіконня,
Хочеш знову його упіймаєм?
Сніг засипав наше безсоння
Засніжив нас в холодній каві.
В тебе знову засмучені очі.
Ти, напевне, щось все таки знаєш.
По провулкам вже линуть робочі,
А ти сутінок знову чекаєш.
Прилітай до мене знову щоночі.
Ми як прийнято будем мовчати.
Я наллю тобі душу, як хочеш.
І ми вічність не будемо спати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399301
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 11.07.2013
Я б'ю коліна об асфальт,
здираючи до крові тіло,
А все тому, що все життя
літать хотіла...
Я б'юся серцем об асфальт,
зриваючи вже наскрізь душу,
А все тому, що все життя
кохати мушу...
І хай мені закриють взір,
Я вся зашарпана і в ранах
Заклею скотчем почуття
неначе п'яна...
І хай мене збивають з ніг,
Нехай зривають і паплюжать,
А стану сильна від усіх,
я буду мужня...
Я буду битись об асфальт,
Ламаючи всі частки тіла,
Та все ж доб'юся від життя
чого хотіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435946
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 11.07.2013
Мій милий Боже! Я Тебе благаю,
Даруй поетам музу і любов,
Занур їх у красу земного раю,
Прислухайся до моїх молитов.
Умий їх душі щебетом дитини,
Вкрапни у крила мудрості старця.
Хай словотвір їх в вічнопростір лине,
Оголить нерви, збудить почуття.
Мій милий Боже! Прошу Тебе щиро
Даруй поетам струни і смичок,
Щоб вигиналось від емоцій тіло,
Душа неслась до сонця, до зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436584
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 11.07.2013
Тебя сводит с ума, как проснувшись,
Мы валяемся вместе в кровати?
Может быть ты теряешь рассудок,
Как гуляю в твоей я рубашке,
По квартире в носках снежно-белых,
Как тихонько на кухню шагаю,
Чтоб со сливками кофе в постели
Мы с тобою, как ночь допивали.
Тебе нравится, будто мы дети
И подушкой бросаем друг в друга
Голышом -только в перья одеты,
И раскиданы шмотки повсюду?
Или любишь, когда мы часами
У камина сидим тёмной ночью,
В тишине сл́ышны звуки молчанья,
А луна тёплый сон нам пророчит?
Тебя сводят с ума наши чувства,
Будто в сердце костёр разогревший?...
Может, это зовётся безумством,
Но мне нравится быть сумасшедшей!
//27.03.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413282
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 11.07.2013
Він був, немов скульптура в Пантеоні,
Завжди дівчатами увитий, мов плющами,
І навіть зорі у його долоні
Вночі спадали мрійними дощами...
А що вона... Маленька мишка сіра,
З наївністю прочитаних романів;
І лиш в очах її- творінні Ювеліра-
Кипіло полум'я розжарених вулканів...
Та з того що? Хто ж зазирає в очі,
Коли тіла довкола на все згодні,
Коли уста спокусливі дівочі
Затягують у пристрасну безодню?..
І вона плакала віршованим намистом,
Клітинки зошитів пронизувала словом...
І її сльози - крапельки сріблисті-
Ховались за римованим покровом...
Але вогонь розпеченої лави
Не втримати у замкненому світі;
І полум'я найвищої октави
В ній пробудило силу Нефертіті...
... Вони зустрілись (жанрові закони),
Але у неї серце вже мовчало,
Вже зруйнувались у душі амвони,
І яд утратило колись отруйне жало...
Одна розмова- життєдайна злива-
Скропила очі чистою росою...
Полуда спала... І нутро червиве
Відкрилось за іконною красою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436420
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Рожевих лілій теплі каганці
Грайливі тіні кидають на сходи.
Чомусь до мене в гості не приходиш...
Зоріє бісер в літа на щоці.
Холоне світло в рамочці вікна,
Де я тебе втомилася чекати.
Хмарки звисають клаптиками вати
З небесно-домотканого рядна.
Немов рубіни, в сонячну імлу
Кривавлять вишні, спекою налиті.
Які чудові неповторні миті -
Лише б радіти світлу і теплу!..
Лише б удвох пірнати в дивосвіт,
Де ми такі усміхнені й щасливі!
Та пролягли сліди твої зрадливі
До інших привідчинених воріт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436415
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Обійми мене ніжно за плечі,
Хай відчую я твою любов.
Оксамитом огорне нас вечір.
Ні, не треба цих зайвих розмов.
Ці обійми... Я в них розчиняюсь,
У очах волошково-ясних.
Пелюстковим дощем умиваюсь
Із медових цілунків, палких.
Обійми!... Й затріпоче серденько,
Наче пташка, у твоїх руках.
Душ єднання... Хоч ти і далеко...
Ми мандруєм в любові світах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436404
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Якщо гідності ріка
З мовою зільється,
Для ворожого крука
То фашизмом зветься.
Як поганий танцюрист,
Він завжди вважає,
Танцювать отой фашист
Всюди заважає.
Коли справи не ідуть,
Навкруги разруха,
Черговий фашизм знайдуть,
Притягнув за вуха.
Боров жере ананаси,
Рило жиром блисне,
А чому порожні каси,
Бо фашисти, звісно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433264
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 24.06.2013
Поворожу на ромашці - любить - ні?
Що, подруженько, наврочиш? Ясні дні?
Квітку ніжно роздягаю... Пелюстки
Мою долю розкривають залюбки.
Лише кілька залишилось... Скоро знак...
Серце пташкою забилось... Буде ТАК?
Ось остання у долоні - все мені!
Силуетом твоїм мужнім в далині.
Щоб там квітка не казала, буде - ТАК!
Бо нас доля поєднала у зірках.
І веселку простелила нам любов,
Щоб зустрітися могли ми знову й знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428134
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 19.06.2013
Ми з тобою, здається, чужі,
Зовсім-зовсім, як тільки буває.
Кажуть, вічність не має межі,
І що з часом усе забуваєш.
Кажуть, відстань усе забере,
І що можна у комусь втопити
Своє серце, що знає тебе,
Що зуміло тебе полюбити.
Кажуть, віра врятує усіх.
Досить, люди, доволі брехати!
Що за демон тобі допоміг
Мою душу отак розтерзати?
Що за ангел тоді поєднав
Нас з тобою отак необачно?
Як тоді ти мене цілував!...
Я не знала, що ти – це палач мій.
Знаєш, зараз я зовсім не та.
А побачу тебе й відчуваю,
Як у грудях, десь біля хребта,
Серце ребра тихенько ламає.
Скільки часу пройшло від тоді,
А при зустрічі кисню бракує.
Ми з тобою ще більше чужі,
«Нас», напевно, уже не існує.
27.05.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427816
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 12.06.2013
Мене колись ці спогади доб’ють,
А час із нами зовсім не жартує.
Мені всі кажуть: «Перейде, забудь»,
Та як, якщо мені тебе бракує?
Саме тебе, твоїх мінорних нот,
Твоїх бездумних, інколи, мелодій.
Мені бракує втрачених висот,
І посмішок при будь-якій погоді.
А твої руки, сповнені теплом,
І тихий спокій, що завжди рятує,
Моя молитва над твоїм чолом.
Мені тебе нестерпно так бракує.
А ти пробач, що я оце кажу,
Тобі це зараз, мабуть, недоречно,
Та я тебе ще до цих пір люблю,
Мені з тобою більше, ніж безпечно.
І знаю, звісно, винна я сама.
Ні час, ні відстань рани не лікує.
Ти зрозумій, що я уже не та,
Але мені до сліз тебе бракує.
11. 06. 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431011
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Кто побывал хоть раз в горах, тот точно знает,
Здесь никогда простых маршрутов не бывает,
Чтобы попасть туда, где мир зарю скрывает,
Где городская отлетает скорлупа.
Где суету отбросив каждый понимает,
Что без Друзей поход счастливым не бывает,
И лучшим средством, что в походе всех сближает,
Есть туристическая горная тропа.
Слезами дождиков утрами умываясь,
Покровом снега от мороза укрываясь,
И под суровыми ветрами не сгибаясь,
Ты серпантином вьешься, мудрою змеёй.
Лучами солнца днем чудесным согреваясь,
От глаз рассеянных в густой траве скрываясь,
Из-за вершины Мона-Лизой улыбаясь,
В кругу туристов ты являешься судьёй.
Играя красками как будто самоцветы,
Расчертят небеса хвостатые кометы,
И позабыв слова последнего куплета,
Ты наблюдаешь за тропою и что-то ждешь
Но затерявшись где-то посредине лета,
За перевалом, ярко-солнечного цвета,
С лучами долгожданного рассвета,
Вновь за собою на вершину позовешь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374533
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 28.05.2013
(написано после посещения озера Тиличо в Непале в начале мая этого
года)
Раннее утро, все лишь просыпается,
Солнце встает над вершинами горными,
Бурный ручей, соловьем заливается,
Вторя рассвету златыми валторнами.
Лентой крутою тропинка петлистая,
Гибкой змеею струится долинами,
Где твой конец путь-дорога тернистая?
Сгинула в дАли полями целинными.
Снежное нечто ковром ослепительным,
Лапы повсюду раскинуло белые,
И поднимаешься шагом медлительным,
Мысли собрав в голове опьянелые.
Озеро, встретило ветром неистовым,
Скрыто под снежно-ледовою маскою,
Все охватило объятьями чистыми,
Сделав реальность чудесною сказкою.
Горные пики с суровыми взглядами,
Мантры поют о путях мироздания,
Звуки, спадая с небес звездопадами,
Вмиг застывают палитрой молчания.
Птицей паря над заветными далями,
Ветер гуляет просторами белыми,
И возносясь в бесконечность спиралями,
Действа сердечные чистыми делает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427938
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Мені для щастя не треба багато
лиш кілька серцю важливих фактів –
Усмішка мами, обійми тата
і друзі поруч а не «вконтакті»..
Мені для щастя багато не треба –
життя без фальшу і серце кохане.
Тебе обнявши, дивитись у небо
і точно знати, що «завтра» настане..(L*)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427265
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 28.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2013
Вона літала думкою у його сни,
Ніч відганяла пломенем свічі,
Печаль розвіювала ангела крильми,
Який грайливо всівся на плечі.
Маленьким сонячним ласкавим зайченям
Торкалась до коханого щоки,
Й з'являлась усмішка щаслива, осяйна
Від дотику ласкавої руки.
Пестила тіло, наче крапельки дощу,
Які стікаючи бажанням так лоскочуть.
Давала квітку поцілунку запашну,
На вушко шепотіла тихо: "Хочу.."
Вона з ним поруч... у думках і почуттях...
Невидима... Та ніжністю відчутна.
Його царівна, що з'являється у снах.
І кожна їхня зустріч не забутня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421718
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 07.05.2013
Скажи мне,не мучай.Ты счастлив?Ты весел?
Скажи мне-а сколько менял в жизни весел?
А сколько менял в жизни лодок,паромов?
А сколько квартир или сколько хоромов?
А сколько дворовых построек,амбаров?
Построил гульбище,витраж в окне старом?
Скажи-для чего?Чтоб был счастлив?Чтоб очень?
Скажи-для кого?Чтоб зашла в твой дом осень?
Скажи-хоть полюбит тебя до рассвета?
В ней лишь-желтизна.А ты ищешь в ней лето.
Ты знаешь,стучалась в твой дом,в твое сердце.
Стою на крыльце,вдруг откроешь мне дверцу.
Пусть терем-шалаш,мне бы только с тобою.
Но глупо смеялась судьба надо мною.
Тебя хоть весна обогрела до лета?
Тебя хоть любила она до рассвета?
Скажи мне,не мучай.Ты счастлив с собою?
Ругался когда-то с своею судьбою?
А как живу я?За тебя я молюся.
Тихонечко в сне я к тебе прикоснуся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423356
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 07.05.2013
Пускає бульки в мокрім листі
Маленький дощик у моїм саду.
В духмяній листяній колисці
Частенько чується з кущів "агу".
Вколисують діток колючих.
Дрімаючи в травичці, їжаки.
Своїх малесеньких чомучок
Гойдають тихо мами-слимаки.
Поснули в гніздах пташенята -
Зморило і пташок о цій порі.
Не дощ - маленьке дощенятко
Заплуталось в лапатій кропиві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416954
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 13.04.2013
***
Дощ хитає човен наш.
Як намет зелений плащ.
Ми рибалим. Час іде.
Лящ ледачий броде де?
Тільки бульки по воді.
Вітер гоне зграю хвиль,
Не одну, а сотні миль.
Ми рибалим. Дощ іде.
Під човном вода гуде
Наче духовий орган.
Ліс шумить і дощ шумить,
Мирно лящ у річці спить.
Ми рибалим. День пройшов.
Завтра ми приїдем знов.
Щоб сидіти під плащем,
Щоб рибалить під дощем
Чудо - юдо рибу - лящ.
2007
***
Літо настає,
Згине зим примара.
Вудочку візьму,
Рибки наловлю,
Юшечки наварим.
2011
***
На кінчик вудочки
Зелена бабка причепилась,
Боюсь злякати - дихання спинила.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416756
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 13.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2013
Завіса впала... Гаснуть рампи...
Вже пролунав останній монолог...
Зникають декорації і штампи...
Кінець вистави під назвою "УДВОХ".
Глядач останній покидає залу,
Театр душ порожній і німий.
Актори все сказали і зіграли...
І ти ідеш... холодний і чужий.
Розносить вітер клаптики афіши,
На ній - щасливі, люблячі серця.
Душа болить, та я забути мушу,
Бо твоя гра добігла до кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410416
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Покохала весна,
Ніжні дотики білого снігу,
І в обіймах вона
Вся пашіла, творила відлигу.
І не знала основ,
Чим палкіше кохає, голубить,
Тим вбиває любов
І коханого скоро вже згубить.
Білий сніг веселивсь!
Він кохав свою теплу царівну,
Та чим ближче туливсь,
Розумів- полюбив він не рівну.
Сумував білий сніг.
Пригорнувся востаннє. Ридає!
Зрозумів- і затих!
Від кохання весни, помирає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411224
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
«А хто такі, дідусю, «москалі»?» -
Спитав в дитинстві я колись у діда,
На пасіці сиділи ми в тіні
Й дивилися як бджоли йдуть обідать.
«Хороше запитання» - дід сказав -
«Це, думаю, би варто відповісти.
Візьми, приміром, вулик. Там устав
Коли ставать, коли робить чи їсти.
Та прилітає зовсім інший рій
Й не дивиться ні на устав, ні бджоли,
А починає вішать тобі стрій,
Якого ти й знавать не знав ніколи.
І починає зразу ж тебе вчить,
Що ти, мов, все чось робиш як не в нього.
Хіба від того серце не болить,
Не хочеться прогнати його з дому?
Та він, не те що просто не іде,
Він ще й тебе прогнати з дому хоче,
Брехливо й вперто щось тобі плете,
Що вулик той - його, і прямо в очі!
Тобі аж слів вже не хватає говорить,
А він уже на всенький світ волає
Що брата, мов, по крові хтось гнітить
Й слова при тім зовсім не вибирає.
Складне то слово, внучку, я скажу.
Не думай, що вся пасіка сусіда
І справді так похожа «москалю» -
То лишень рій, що нам міша обідать!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188686
дата надходження 10.05.2010
дата закладки 05.03.2013
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Хто міряє життя роками,
А дні марнує у чеканні,
Той не живе, а лиш збуває
Безплідно час у наріканні.
Кожна хвилина, дар від Бога,
Вкладай у неї свою мету,
Не знаєш ти коли скінчиться
Полет останній в даль святу.
Хвилини йдуть, твори і думай,
Не промарнуй своє життя,
Бери зі світу все найкраще,
Бо щезне все без вороття.
Й не думай ти,що гіркі сльози,
Зупинять час, і біг тих днів
Того що є, уже не буде,
Розтане все серед віків.
Ніхто і словом не згадає,
Як ти свої роки числив,
Хіба що може хтось спитає,
А хто ж він був, невже ж він жив?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392256
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Тих проганяй,хто боляче ранить,
кому пощада із роду не мила,
хто дивлячись в очі - обманить ,
а щирість настромить на вила.
А потім без смутку й печалі,
із ніжністю радо сміється,
з тих жартів,що линуть у далі,
де правди між них не знайдеться.
А правда,вона загубилася в часі
і там вже блукає святою,
Примара для немічних в страсі,
для інших лягає ж журбою.
Що вічне уже,його не зламаєш
На дорозі життя залишаєш нести.
Із совістю в гру не зіграєш,
молися,щоб душу спасти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391993
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Життя немов безкрайнє море,
А ми у ньому наче човники малі.
То кине вниз нас ,а то знову вгору.
Життєві хвилі то високі,то низькі.
То ми в пучині страсті неземної,
То знову на душі настане штиль.
Яке б не було-та життя чудове!
І ми повинні насолоджуватись ним!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299319
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 18.12.2012
І знову тиша... Знову порожнеча...
Годинник монотонно вторить серця стук.
І одинокість тягарем лягла на плечі,
Гнітючості невидимий, болючий звук.
А хочеться в твоїх обіймах заховатись
Від гострого, пекучого дощу,
В твоєму серці тихим ехом озиватись,
І ніжним тішитись " Тебе не відпущу!"
Та що поробиш... Мрії нездійснЕнні.
Душа ж втомилася від болю і образ.
Лишилися лиш теплі сни осінні,
І повні ніжності шматки любовних фраз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377247
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 18.12.2012
Знаете,не слышал Дед Мороз,
Николай святой читал их письма.
Задавали дети свой вопрос:
-Чудеса бывают?
Детям снится,
Что живут они большой семьей,
Не болеют,что совсем здоровы.
Папа,мамочка-они всегда со мной.
Разве умирать они готовы?
В чем,скажите,в чем же их вина,
Что обходят стороной их люди?
Разве не большая в них душа?
Рождество другое у них будет.
Раздадут им несколько конфет,
И никто сердечко не целует.
Сколько им осталось горьких лет?
Это никого ведь не волнует.
А хотели тоже Рождества,
Чтобы как в других-игрушки,елка.
А хотелось просто волшебства.
Только от желаний мало толку.
И глаза потухли,не горят,
А они любви даже не знают.
А они как все тоже хотят,
Ведь живут еще,не умирают.
Так же очень верят в чудеса,
Так же учат их молиться Богу.
Так же молят долго небеса,
Чтобы к ним они не очень строго.
Так же свой ботинок на окно,
Так же ручки к Богу поднимают.
Только нам здоровым все равно,
Что такие крошки умирают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385560
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 17.12.2012
сядь мальчик
не спеши
снимать с меня одежды
Я это сделаю
с Изяществом
Сама
Я научу тебя
Любви
безумно нежной
где тело
станет страстным
как душа
Я плоть твою
взбешённую желаньем
расслаблю своей мягкою рукой
и только после этого
заставлю
тебя раздеться
Казанова мой
Я уложу тебя
на ложе с лепестками
ну а сама
в рубашечке твоей
коснуся ног
горячими губами
взводя
твой мускул
для своих затей
его дразня любовно
и лаская
и глядя
в страстью жгучие
глаза
Я прошепчу тебе
невинность излучая
Любимый Мальчик
Я Хочу Тебя
мы испытаем
все проникновенья
и Тантру
с Камасутрой пополам
в тебя вдыхая
жажду наслажденья
не дам я отдыха
ни телу
ни губам
а после
извержения вулкана
Я поцелую
пьяные глаза
и фалос твой
сыгравший без изъяна
сценарий нашей песни
до конца
с рассветом
ты уйдёшь
согретый мною
а Я взгрустну
в след глядя из окна
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с желанием
опять прийти сюда.
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с окрепшей Верой
в Свои Силы
и Себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345564
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 16.12.2012
Любовь
не Должность
и не Званье,
а роль
Заглавная
в судьбе.
Минуя разум,
подсознанье,
диктует
каждый шаг
к тебе.
Нельзя уйти
и отказаться,
её нельзя преодолеть,
Любовь,
Безмерное
Пространство,
от Слова
Жизнь...
до Точки
Смерть.
Я пропитаю Мир собою
и излечу от злобных вьюг.
Не совершенство,
грёз не строю.
Я твой надёжный
Добрый
Друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348416
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 16.12.2012