вітре-не-вітре
дай відчути твою полегкість
з якою сиплеш на солончак свої рани
витрушуєш з килимків моху
поцуплені ними луни
дай пізнати безвинність дубової
діжечки невідкоркованого при падінні
жолудя
дай порадіти туману —
непрозорому умислу
запотілому дзеркальцю —
над зубатим вискалом вжаленої кропиви
(бо дихає!)
дай порахувати сироти які
проступили на нічній шкірі
вгадати в них сузір’я тривоги
стерти його теплим дотиком
дай летіти на феромони бузку і безуму
дай знімати пінку над киснем і воднем
дай летючої риби (без пірсингу в серці)
дай наснитися цим глухим і
незрячим яблукам —
майже ввімкненим у саду
ніби пані вольфрамівна
протяглася крізь червоточини
під солодким склепінням
дай вкладати камінну бруньку —
новонароджену —
на перші її ваги —
важити плач —
дай
06.04.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011458
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 13.05.2024
«Ми в пастці снів, що їх Живі Одвічно
Надихали…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Що ми шукаємо
У нетрях диких своєї свідомості?
Свічадо втомилось розказувати
І відчиняти двері потойбіч,
Темрява втомилась бути,
Небуття втомилось не бути.
Знайти хотілось п’ятьох великих магістрів
Таємного вчення порцелянових горняток,
А знайшли поле кульбаб,
Що відцвіли, і лишився пух,
З якого майструємо собі одяг
Для зими почуттів, для грудня сум’яття:
Вічне чекання холодного вітру,
Вічне блукання-шукання себе чужого
Всім.
Мій шлях до грози синьої –
Давно я не бачив блискавок,
Давно танці крапель
Не турбували гострі пальчасті площини
Листя зеленого кленів
(А час червоніти – їм, не заграві,
Час).
Ступив на шлях, яким мрійники
Блукають одвічно –
В черевиках чужих секретів
І міняють сміх на подарунки тіням
Тих, хто блукав намарно –
Не відшукавши жодної маргаритки
Недбалої осені хмар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994390
дата надходження 21.09.2023
дата закладки 11.12.2023
що як
оглухнути
осліпнути
затерпнути
для усього крім
птаха що засинає в польоті
несучи у дзьобі макове зернятко
гучномовця вітру
з якого вже лине
прискорене пташине серцебиття
подорожників
які прикладаються до слідів
тих хто пішов від нас і не вернувся
чи сполохаємо так мовчання
зазираючи в порожні торби
внутрішньо переміщених листонош
чи розпоремо обрій
вглядаючись в нього
як у внутрішній шов конверту
з якого випав і загубився
фронтовий лист
чи перепливанням лиця по лицю
викрешемо сльозу на поверхні котрої
як на поверхні ялинкової кулі
світ відіб’ється оновленим і незвичним
пам’ятаєш старі кімнати для прояву фотоплівок
з притлумленим червоним світлом
можливо отак підсвічуються зсередини
й камери наших грудей
теплим м’яким червоним сяйвом сердець
ці приховані в грудях світанки
ці вагітності світлом
так легко не помітити вчасно якщо
не оглухнути не осліпнути не затерпнути
для усього крім них
11.12.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999624
дата надходження 27.11.2023
дата закладки 11.12.2023
«Зростаєш, як усі кого забуто…»
(Пауль Целан)
Ми проростаємо
З чорної землі забуття:
Зерна кинув недбало
Босоногий орач
Чужого села,
Яке називають Небо.
Полічив яблука:
А вони падають.
Полічив ягоди:
А вони гірікі –
Набило оскомину,
А виявилось,
Що то ягоди Істини.
Долучіть мене до цього саду.
Хоча б голкою терену –
В скроню,
Дозвольте дивитись на хмари
Крізь листя аґрусу.
Тільки тінь на воді:
Ми випили вино ночі,
Гірке віскі Плеяд,
А вже ранок.
Ми забули як цвітуть стокротки,
А вже падолист
Пікардії небачених мрій,
А вже снігопад
Холодних як небуття
Крижаних візерунків:
Дикий зимовий сад.
Вже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973333
дата надходження 09.02.2023
дата закладки 16.05.2023
подейкують
що біля протилежного берега
кола які розходяться на воді
позначають собою
рівні гучності звуку
на рибних вечірках
подейкують
що на протилежному березі
поглядом можна розітнути
шво обрію
яким небо і ріка зрослися
мов сіамські близнята
ходять чутки
що на протилежному березі
сонце з дівочого ока
сльозу висушує
таку потайну і чисту
що як нею землю зросити
то виросте квітка
яка лише раз розквітатиме
та й те — як усі відвернуться
але як потрапити
на протилежний берег
коли завше є протилежний
до того на якому стоїш
18.10.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983330
дата надходження 15.05.2023
дата закладки 16.05.2023
«Через сімсот років лавр зацвіте знову…»
(Гійом Белібаст)
А знаєш, Всесвіт нагадує яблуко,
Що висіло на гілці дерева-порожнечі,
І полетіло-зірвалось:
Летить досі з минулого в майбутнє,
А я слухаю тупіт копит
Коли пишу кострубаті верлібри
Та фіалкові елегії про кімерійців-блукальців,
Що як зорі – ні дому, ні прихистку:
Лише стигле яблуко, яке летить-падає.
Яке колись було квіткою – вогню.
Псалом. А знаєш, я співав колись
У церковному хорі
Храму дітей вдови
Біля якого мальва цвіте. І пахне м’ятою.
Пил годинників, завірюха клепсидр
У місті над річкою – над Бористеном,
Де височіє дерево – старе, як світ ящірок,
Шрам на шрамі, але далі цвіте і росте –
В Небо мовчання. А знаєш, давно вже
Мурували будинок – білий, білий
Як вишня весною, як одкровення,
Будували на радість Сонцю,
Місили глину у ночвах Ночі,
Доки блискавка-спалах
Не провістила грозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952440
дата надходження 06.07.2022
дата закладки 25.09.2022
На відстані опіків серця
народжуються світи,
що їх мимоволі вичорнював
темною барвою світанок...
На відстані розуміння
нездатності просто іти
раптом з'являються джерела
для інших глибоких видінь...
І осінь стає не вироком,
а просто небесною кармою,
що її мусиш прийняти як благодать,
скорившись жовтінню листків.
А потім, десь на попелищах
пізнього листопаду
розвіяти докір і відчай,
щоб навіть найвищі комини
не мали претензій до вітру.
Бо ти - лиш малесенька стрілочка
в долоньці безжального світу,
котрий обдаровує справжністю,
коли обпікається серце...
16.08.22 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960555
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 25.09.2022
«А ви хіба не знали,
Що життя людське – це пустка,
А Місяць – сторож його?»
(Шеймус О’Коннор)
Він теж старий – оцей блідий дивак,
Він свідок і жебрак, та не сліпий, однак,
Цей сивий сторож тьми нічного неба –
Осінній місяць, привид і остання треба
Цих божевільних непотрібних днів,
Цієї пустки мовчазної, непотрібних слів.
Він теж як нагороду носить шрами
Років і космосу, глядач людської драми,
Він мислить вічністю і словом «бути»,
Він в дУші виливає келихи отрути,
І волоцюгою плететься у скорботні сни,
І каже на людей зневажливо: «Вони»,
І листя клена бачить сторінками
Старої книги, що пошерхлими руками
Гортає жінка – сива і самотня, і сумна,
І теж (як ти) сади минає, як трава
Стає високою, вночі, як птахи сплять
І навіть сови й ті мовчать,
Ти все спілкуєшся із світлом божевільних,
І з другом меланхоліків і диваків свавільних,
І ти йому повідав таємницю таємниць,
Бо ви обидва повелителі дурниць,
Обидва сивочолі диваки,
І зазирнувши у свічадо
Таки побачили віки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579309
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 09.01.2022
«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)
Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 09.01.2022
«А потім одного вечора
Я стояв під зливою серед подвір’я,
Нап'явши той мішок, мов сорочку.»
(Шеймас Гіні)
Небо – це просто розкрита книга
Яку ми хотіли би прочитати,
Але не вміємо: ненароком забули літери,
Відшибло нам пам’ять від запаху вересу:
Отоді – тої осені.
Добре, що ми не забули, що це книга,
А не просто колодязь наповнений порожнечею,
Куди стрибають здивовані люди,
Чиї роки полічені, як монети в глечику:
Стрибають і не вертаються.
Тому Небо-книга нам надсилає
(Добре хоч інколи – не щоденно)
Зливу холодну. Зливу-нагадування.
Зливу слів.
Одяг вдягаємо з мішковини шитий,
Що до тіла липне і шкіру шкрябає,
Бо забули ми, що ми народ блискавок,
Що над скелями, як серпокрильців зграя
Свої домівки-склепи мурував-громадив
(Фір Болг).
А небо все кидає з безодні себе
Слова холодні краплями прозорими,
Так наче це не слова, а вода.
І наче не вторити нам, а пити,
Так наче, не знати нам, а дихати (водою),
Так наче не мішковина до плечей липне,
А істина. Буцімто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783868
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 09.01.2022
Сутеніє. Місяць ще не вповні.
Небо. Річка. Зоряне 3D.
Вітер шепче строфи молитовні,
вечір тіні, мов кужі́ль, пряде.
Охопили місто мляві темпи,
в кулаці пітьми вмирає рух.
Спить, як немовля, у водах Кемпа,
пестить берег повечірній Буг.
Стиглі зорі ляжуть на долівку,
ніч із тиші схованку зітче.
А моя огрійлива криївка –
це твоє безбоязне плече.
Заколише перелітна втома
і «під нуль» тривоги зістриже.
Ми і син. Утіха - троє вдома.
Споночіло. Місяць вповні вже.
26.02.2019
Уляна Яресько
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827206
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 16.08.2020
Церковний ставок… Небо падає в тінь верховіть…
Лист, мов човник, вода, потемніла від часу, гойдає.
Очеретами пам’яті день зникає у тиші століть,
Плеще хвилька під вітром: « Минає усе… Все минає…»
Там, де церква була, час давно заліковує рани.
Хіба дуб трьохсотлітній уві сні прошумить сам собі,
Як він був молодий, як зростав недалеко від храму
У саду яблуневім на зеленім від весен горбі.
Ще здається, що чуєш звучання старої молитви,
Мов з небес, озивається хор словом давніх пісень.
Край чужого городу – покриті байдужістю плити
Понад тими, хто тут зустрічав колись з радістю день
І до храму спішив, щоб душею в надії молитись…
В перехресті доріг так самотньо хлюпочеться став.
Сумно стогнуть вітри, де зруйнована стогне святиня,
Там, де вкотре колись розіп’яли безжально Христа.
Із церковного дуба для збіжжя складалися стіни,
Обважніле зерно ковтав новоспечений склад.
Іще довго комусь увижались сполохані тіні
Там, де купа каміння й обрубки скалічених лат.
Вже століття нове, невідоме дивує ходою.
І амбар, як непотріб, хтось, як завжди, комусь продає.
…Враз спинився юнак із новою прудкою пилою
І закляк: Матір Божа являла обличчя своє.
На одній із дошок, де стара штукатурка обпала,
Там, де фарби ясніли, наче вчора з-під пензля митця,
Він ті очі впізнав… і дістав з-під дощатих завалів
Образ світлий... Святий... Хтось підходив… Тепліли серця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856908
дата надходження 04.12.2019
дата закладки 05.04.2020
«...І вільних відьом в світі вже нема
Цих леді гідних – ні мітли, ні сліз...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Згідно давніх ірландських легенд потойбічний світ розташований на скляному острові, де все прозоре...
На кораблі скляному я пливу
Прозорому – як сниво наяву,
Пливу –
На острів кришталевий: диво скла:
Прозорий світ: туман, роса, імла
Забарвлюють прозорість в колір молока,
Крізь скелі світло місяця до нас
Пливе.
І срібло осені у цей спокійний час
Від острова майстрів та пастухів
Пливу –
В скляні вітрила дме вітрів двоспів,
Під дном скляним пливуть стада почвар
Що з тьми несуть нам споконвічний дар –
Забути. І примарний вітер-вечір.
Скляне весло. Нам ковдрою на плечі
Лягла пітьма. І моря хвиль солона гіркота
Гіркіша, ніж моє теперішнє життя,
Прозорим стану я –
Прозорішим від вітряного дня,
Прозорішим, аніж Ірландія моя...
І серед простору залишусь мандрівцем
Такого синього і синім ялівцем
Я проросту серед камінної землі
Ірландської і зоряні вірші
Кидати буду у «цвяховану блакить» -
Бо зорі цвяхи, хай не зовсім золоті,
А десь іржаві... На скляній траві,
На каменях скляних, які щомить
Дзвенять (бо скло) і музика скляна
Шляхами скла й прозорості вела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731314
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 08.01.2020
19.12.2019* 15:30
Гарний приклад того, як Синхронічність немов «липніть на оклик» (чи на «заклик»?).
Я отримав пенсію 5.12.2019 і зразу почав витрачати гроші – їжа, ліки, кухонні засоби тощо, різні платежі.
Через декілька днів у Фейсбуці я прочитав розповідь якоїсь пані про те, що з грошима треба вести себе увічливо, бо це є певний еквівалент успішності життя людини. Там було декілька рекомендацій, які пані перевірила на собі, і одна із них про «щасливі» гроші. Такими для людини є такі купюри, у яких, ідеальний випадок, останні 4 цифри є цифрами року народження людини, бо така купюра притягує до людини гроші. Перша ступінь «щастя» -дві останні цифри сходяться, другий – вищий – три цифри і ідеал – чотири цифри. Я прочитав це, посміхнувся і забув.
А через деякий час, тиждень, а може і більше, згадав про це і по якомусь імпульсу вирішив перевірити номери на купюрах залишку грошей. Перебрав купюри і серед них побачив:
№ ххх136 = 1 гривня;
№ ххх236 = 100 гривен;
№ ххх336 = 500 гривен;
№ ххх436 = 20 гривен.
З подивом відклав ці гроші у шухляду столу, бо виникло переконання, що ці гроші дійсно не можна витрачати (саме так казала авторка матеріалу у ФБ), адже це є талісман. Так то воно так, але це ж у мене останні гроші до Нового року, якщо не рахувати відкладене на оплату Інтернету Та було якесь передчуття, що все якось обійдеться.
А сьогодні треба було купити чисту воду. По дорозі до кіоску все думав про цю ситуацію. Розплатився 10 гривнами, отримав на здачу 5 гривен, перевернув купюру, подивися на номер і зовсім не здивувався, коли побачив номер ххх936. Гроші, що «молодші по щастю», можна витрачати.
Переконаний, що подібні історії, а то і покруче, всі мають багато, але ми на такі «дрібниці», як правило, не звертаємо увагу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858511
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 21.12.2019
Я з дощами на "ти".
Вони знають ім`я мого его,
Їх вологі вуста
заколисують осінь мою
І, сповзаючи зміями
з неба, торкаються стегон,
Залишаючи присмак
спокуси в моєму раю...
Я з дощами на "ти".
Їхні душі таять непокору,
Нескінченність буття
зачаїлося в їхніх очах.
По безмовних алеях
ведуть в теракотову пору...
Я себе впізнаю
в цих холодних осінніх дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854285
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 13.11.2019
Вона була дуже дивною:
носила у торбі щастя,
слізьми лікувала дерева
і поки ніхто не бачив,
кришила ще свіже небо
міським голубам
під крила.
Вона цілувала троянди
щоночі
ставала зіркою
й босоніж сама-самісінька
ходила Чумацьким Шляхом,
на спицях
із павутиння плела собі тишу
і клала її в шухляду
на завтра...
на потім...
на...
Свої таємниці й мрії
вона довіряла травам,
тримала в долонях сонце
дбайливо замотане в ковдру,
зшиту
з пустельних квітів
ще кілька століть тому.
Щоранку пила тумани
з піал,
що брала у місяця в позику
і вірила в світ
без воєн...
й писала комусь листи.
Вона була дивною...
Бо справді жила...
15.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847670
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 11.09.2019
Ну хіба я зміню хоть щось
в цьому плині життя і смерті,
де нікому ще не вдалось
ні одненької крапки стерти?
Де усі, хто прийшли підуть,
і наступні усі - так само.
Це життя, це незмінна суть
і противитись цьому марно.
Божий промисел навіки,
в чаші дійсності лиш - покора,
не поборена ще ніким
ані нині, ані учора.
І не вродиться завтра теж
хтось величніший за великих,
ладен вийти зі звичних меж,
розмінявши себе на крики.
Бо не вчує усе одно
чорний яструб лункого слова.
Залишається лиш вікно
і відлуння густа полова...
22.03.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842498
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 22.07.2019
Ще досвіт вологий такий і притлумлено-сірий,
Ще променя світлий кучерик заплутавсь між гір…
Та мить – і ранкового сонця тоненькі рапіри
Проткнуть і розкрають на клаптики світ, як папір.
Ще бджоли дрімають, напившись квіткового трунку,
Сховавши медовий бурштин у тугі стільники.
І, наче вуста у чеканні палкого цілунку,
Троянди зімкнули тендітні свої пелюстки…
Й чатують спросоння, допоки мереживний ранок
Пригубить з духмяних голівок намисто роси,
І світ зодягнеться в лелітковий диво-серпанок,
І сріблом поллються пташині дзвінкі голоси!
Ще руки мої нерухомі на теплому ложе,
Чекають гарячого подиху й ніжних торкань…
А десь за вікном розвидняється небо погоже,
І сонце між гір вибухає, як пишна герань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839924
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019
Скажи, куди іти, куди втікати?
Хаос життя затягує, мов смерч.
Ми просто душ чиїхось дублікати
Тих, що раніше зважились до втеч.
Ми просто бранці власної зневіри,
Такі собі мерці, нехай живі...
І поки весни стелять саван білий,
Осінній сплін дзвенить на тятиві.
Ми добровільно йдем на ешафоти,
Нема страху, здались за мідяки,
Забули, що гріх Каїна навпроти
І, що живем не ДЛЯ, а ЗАВДЯКИ.
І часто так, рятуючи тілесне,
В рідкий азот занурюєм думки.
Та крига з душ все рівно колись скресне,
Хай не сьогодні, хай минуть віки.
В один кінець квиток, і все по тому,
Що буде далі - неважлива суть.
Живі мерці по колу золотому
В хаос життя вростаючи, ідуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834591
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 08.05.2019
Коли з перламутрових неба зіниць
Вологі опустяться ниті,
Між вчора й сьогодні, поміж блискавиць,
Народиться брунька у вітті.
Ще світу не знає: цвітіння й краси...
Ще в завˊязі небо тримає.
Ще першої купелі з сонця й роси
Без свитки не знає, не знає.
Така собі брунька – вербовий пилок,
Чи квітка прадавньої груші,
Чи, може, розлогий кленовий листок
Мистецтву
служитиме
в гущі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833345
дата надходження 19.04.2019
дата закладки 28.04.2019
«Скуштуй! Дивись-но, що я напекла!» -
З багнюки наліпились калапуцьки
Він так старанно ротиком - плям-плям
Немовби здобу їв з малої ручки.
Світилась радість в парах двох очей
Сміялась безтурботність переливом
Дивилась Доля на малих - ачей
Цьому «подружжю» бути ще щасливим!
Роки збігали, як в клепсидрі плин
І злизували з чіл безпосередність
Замість медів життя дало полин
Байдужість тихо струювала єдність
Згасав вогонь ще в молодих очах
Любов стікала, наче кров, в калюжу
І бралась в згустки, паросток зачах
Зі спільних мрій... та й мріялось не дуже
Не зміг - не витримав. Не вберегла.
Не гри хотілось - просто «жить по-людськи»
На згарищі сімейного тепла
Лишилися з багнюки калапуцьки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780706
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 13.04.2019
***
Скільки брехні між нами - аж запирає дух!
Фухкає над полями вітер суху золу.
Просить окрайця хліба в неба глуха сова.
І припадають снігом чорні, як ніч, слова.
Хтось промете над ранок стежку в старенький хлів.
І розтривожить рану давній-прадавній біль.
Тільки ж немає часу, вічно чогось нема.
Зиркає знову ласо з-поза вугла пітьма.
Проситься ночувати, проситься до кишень,
де півзернятка правди, наче забутий день.
Де до брехні припали вікна - не відорвеш!
Чуєш, ніяк не звикну - вітер в хліві реве...
2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830455
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Юніє світ, юнію разом з ним,
Сьогодні я зі світом в суголоссі.
Муркоче пісню вітер у волоссі,
Правічний ліс здається молодим.
Так сяйно і так тепло на душі!
Сніги давно здали вже нормативи
І до старої схиленої сливи
Зеленим зойком пнуться спориші.
Тріщать по швах вже сонячні мішки,
Під зав'язку в них сонячної втіхи.
Небесну синь погойдують горіхи,
Що поміж віти ллється навпрошки.
Оце б злетіти з хмарами в юрбі!
В політ узявши лиш думок вітрила,
Цвісти, цвісти, бо стримати несила
Квітучу юність весен у собі!
22.03.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828583
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019
І знов дощить. Люблю я миті ці,
Коли весь світ в одній лише краплині.
А ти його тримаєш у руці,
Тримаєш, наче небо на стеблині.
І чуєш, чуєш кожен видих - вдих
Глибин планетних в клаптику калюжі,
О, скільки ж сили у речах простих!
Як часто ми до них такі байдужі.
Дощить, дощить, симфонія води,
Напнуті струни з хмар і аж до серця.
Цей сірий дощ мій друг, мій поводир,
В життєвім плині тихе інтермеццо.
21.04.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828037
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Кава з ваніллю і дрібка кориці.
Затишна книга і сніг за вікном.
Фото старе, дерев‘яні полиці,
Хата огорнена спокоєм-сном.
Ранок вже стука в віконниці сині.
Десь там, за обрієм, сонце встає.
Вітер дріма у безплідній калині.
Пташка шукає зернятко своє.
Кицька згорнулась клубком – до морозу,
А до весни залишився лиш крок...
Сплять у бруньках нерозплющених грози,
Теплі дощі і надії ковток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827804
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Коли мене не стане на землі,
А в вишині на зірку стане більше -
Я знаю,буде осінь. Журавлі.
І поміж листя плакатимуть вірші.
І буде все однаково мені
Чи хто нап'ється тою вже сльозою.
Котитиметься сонце по стерні,
Пливтимуть хмари сірі наді мною.
Гаряче літо з яблунь обпаде
Плодом духмяним. Ляже на покоси.
Високе небо, сизе, молоде,
Вдивлятиметься дощовито в осінь.
І поросте вже по мені трава,
Палатимуть жоржинові пожежі.
У своїх віршах буду я жива.
Жива. От тільки в світі протилежнім.
Летітимуть за обрій журавлі,
Прощальний крик кидаючи дібровам.
І в мить, як відірвуся від землі,
Захочу тут лишитися хоч...словом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824776
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019
«Де ти був, Адаме?»
(Буття, 9)
- Де ти був, Адаме?
Може ти був тінню
І ховався у закутках свідомості,
Куди ніколи не зазирає сонце?
Де ти був, Адаме?
Може ти став потоком нейтрино
І летів у нескінченність
Доки світ ще був молодий,
А нескінченність такою маленькою?
Може ти серед дерев ховався
Дерев’янівши суглобами,
Зеленіючи пальцями-листочками,
Вростаючи в землю-твердь
Коренями, що були щойно підошвами
Ніг-милиць, що траву живу топчуть?
Де ти був, Адаме?
Може ти захотів дізнатися,
Що таке смерть темна
І ставав на мить Порожнечею?
Може ти став на мить бурлакою,
Волочився за межею буття,
Де нікого ніколи – всі тільки туди,
І ніхто не буде йти звідти?
Де ти був, Адаме?
Чи може ти забрів необачно в майбутнє,
Де нащадки твої нерозумні
Відбирають життя одне в одного,
Волю міняють на шматочки металу,
Зрозумів, що там теж нічого хорошого,
Та сама нудьга, коли не хочеться бавитись?
Де ти був, Адаме?
Може ти був теоремою,
Яку доводити поки що нікому,
Чи то непотрібно,
Чи то усвідомив себе крапкою
Нескінченно малою?
Де ти був, Адаме?
Може ти став самою Самотністю,
Одинаком простору
І навіть дерева перестали бути тобі друзями,
І не хотілось складатися з кварків,
Що ніколи не бувають самодостатніми,
Одинаками буття?
Де ти був, Адаме?
- Я був ніде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745793
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.01.2019
Так багато дощу і безсоння
на пониклих від часу дахах,
так багато гіркого бездоння
у мовчання твого на руках.
Так багато, аж схипує вітер,
розгойдавши досвітні жалі.
Хтось невтішну сльозу ще не витер
на обличчі сумної землі.
Не розтанув у вирі чекання,
не схилився над сховком душі.
Безневиння, немов покарання,
штрихпунтиром - чужі-не-чужі...
Там, де дощ, де зима й неправдешність,
небажання пізнати "за так",
як у серце впиваються клешні,
як за обрій зникає літак.
Залишаючи біле бесліддя
над дахами зажурених міст.
Ти мовчиш. Я вслухаюся й ніби
розумію прихований зміст.
3.01.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821196
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
«Коли Зневіра дух беззбройний мій
Для Розпачу, свого хмурного сина,
Що хмарою звисає, на забій
Безжально віддає...»
(Джон Кітс)
Колись дуже давно – в молодості, ще задовго до трагічних подій в Ольстері 1972 року, я на дозвіллі читав Фрідріха Ніцше під шум осіннього моря, в селищі, де ніхто не носить годинники. І прочитавши фразу: «Те, що нас не вбиває робить нас сильнішими», я подумав, що вусатий Фрідріх не зовсім правий – страх не вбиває нас, але не робить нас сильнішими. Страх паралізує нас, нашу волю. І подолати його не просто. А зневіру подолати ще важче. Отака то фільозофія, шляк би то трафив. І тоді, долаючи свою зневіру у майбутнє Ірландії я написав таке:
Зневіри час – у чаші Сонця прах,
В серцях людей – стара примара – страх
Новим апостолом блукає пілігрим –
Старий поет: у торбі замість рим
Черствий кавалок істини. Кудись
Так хочеться безхатьку вознестись:
Хоча б туди – у Небо, де юрма –
Отара грішників товклася задарма.
А може й десь насправді серед слів
Філософ давніх істин не горів, а тлів?
Зневіри час, і пофарбовано трамвай.
Грай, пісеньку свою, клошаре, грай!
Поет осінніх рим де жовта кушпела
Шукає прихисток – не має він житла.
Бруківку замітає не двірник, а пан Ніхто,
В такому ж сірому подертому пальто,
Яке носив старий негідник Страх,
Ховаючись отут – у цих старих дворах.
А люди бавляться – у гру стару Життя
А все минає... Йде без вороття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721309
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 05.01.2019
«Коли Зневіра дух беззбройний мій
Для Розпачу, свого хмурного сина,
Що хмарою звисає, на забій
Безжально віддає...»
(Джон Кітс)
Колись дуже давно – в молодості, ще задовго до трагічних подій в Ольстері 1972 року, я на дозвіллі читав Фрідріха Ніцше під шум осіннього моря, в селищі, де ніхто не носить годинники. І прочитавши фразу: «Те, що нас не вбиває робить нас сильнішими», я подумав, що вусатий Фрідріх не зовсім правий – страх не вбиває нас, але не робить нас сильнішими. Страх паралізує нас, нашу волю. І подолати його не просто. А зневіру подолати ще важче. Отака то фільозофія, шляк би то трафив. І тоді, долаючи свою зневіру у майбутнє Ірландії я написав таке:
Зневіри час – у чаші Сонця прах,
В серцях людей – стара примара – страх
Новим апостолом блукає пілігрим –
Старий поет: у торбі замість рим
Черствий кавалок істини. Кудись
Так хочеться безхатьку вознестись:
Хоча б туди – у Небо, де юрма –
Отара грішників товклася задарма.
А може й десь насправді серед слів
Філософ давніх істин не горів, а тлів?
Зневіри час, і пофарбовано трамвай.
Грай, пісеньку свою, клошаре, грай!
Поет осінніх рим де жовта кушпела
Шукає прихисток – не має він житла.
Бруківку замітає не двірник, а пан Ніхто,
В такому ж сірому подертому пальто,
Яке носив старий негідник Страх,
Ховаючись отут – у цих старих дворах.
А люди бавляться – у гру стару Життя
А все минає... Йде без вороття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721309
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 05.01.2019
«Невчасне й недоречне глоду світло
Горить зимою в у колючих хащах…»
(Шеймас Гіні)
Наші нетрі колючі, а світло невчасне,
Коли над затоками тихої радості
гусне імла,
Ми такі недоречні, ми такі несучасні
Капітани зелених вітрил
Шхуни старої «Життя».
Наш вінок – то не плетиво
Листя зеленого дуба,
І не з квітів весняних
Його нам Плеяди плели:
Трохи глоду – колючого древа друїдів
Нам на чоло – за труди.
І куди нас носило
Вітрами ірландського моря,
І для чого блукальцями
Човен вели у пітьмі?
Це чорнило ночей
І безодня озер Голуей:
Цим чорнилом пишу
Я на квітах зимового глоду
Одкровення невчасне своє,
І як завше лечу
В снах пташиних своїх
За сліпий виднокрай,
Над болотами Ольстера,
Над зруйнованим замком О’Нілів,
Все туди,
Де смерть нам борги віддає.
Нам даровано кожного дива по три:
Три листки конюшини,
Три стебла очерету,
Три чорних вівці,
І три краплі у келих
Прадавнього трунку,
Пий, земляче, бо кулі так само
На тебе залишено три.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704121
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 05.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2019
Ну, й намело на сходах Новоріччя!
Зима справляє свій різдвяний бал.
Усі стежки й довколишні узбіччя
Дрімають під атла́сом покривал.
Скоцюрбившись від холоду, застигли
Снігами закосичені хати.
Гудуть вітри, посвистують щосили,
Летять пурги розмотані бинти.
Чорніють ієрогліфи-дерева
На тлі холодних аркушів небес.
Кучерик диму випурхнув у мрево
І до блідого обрію примерз.
Затягується, ніби рубчик светра,
Між небом і землею сірий шов…
А заметіль така немилосердна,
Мов хто мішок із пухом розпоров!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820010
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019
А що тобі до всіх моїх страждань…
Вони легкі… мов тополина вата…
Мов затінок під Деревом Блукань…
Мов орхідея… із пустелі взята…
Зірву той плід із Дерева Пізнань…
Такий п’янкий… немов солодка вата…
Бо ті листи із Озера Зітхань
Ніколи не знаходять адресата…
Пройдуся Містом Власних Помилок…
Усі дороги грозами обмиті…
І лабіринтом всіх земних стежок…
Я напишу життя свого Графіті…
На гребені таких високих хвиль
Мене несла Ріка Розчарувань…
І лиш нестерпно ідеальний штиль
Стояв чомусь на Озері Бажань…
Я напишу останнього листа…
Порву його… порозкидаю світом…
Немов політ з високого моста…
Коли Життя написано Графіті…
Бо що тобі насправді до страждань…
Вони легкі… немов торішня м’ята…
Зів’ялий плід на Дереві Признань…
Немов листи… які без адресата…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502261
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 20.12.2018
А лід тремтить.
А лід… Тримайся берега.
Найтонша крига - зношена емаль…
Весна прийшла у першу білу середу.
Раптово. Несподівано.
Мигдаль
Цвіте в садах
Земних неперевершено.
Спливає час тендітної жаги.
Прости мене, невидимий інспекторе,
За безквитковий в’їзд
і за сніги.
Чи віриш
Цій ілюзії? Чи вірю я
В приглушену пульсацію судин,
Коли єдиний шлях з чужого вирію -
Над чорною
поверхнею води?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782834
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.12.2018
Можливо…в якомусь
З наступних красивих життів…
А, може, і ні…бо,здається, того – не буває…
Якийсь подорожній торкнеться моїх почуттів…
За сотні віків…
в переповненім надто трамваї…
Якийсь подорожній
Торкає соляні стовпи
В піщаній пустелі… яка без початку і краю…
Що буде зі мною, якщо я відправлюсь – туди?!
Що матиму я?...
і що зараз, насправді, я маю?
Окреслені межі
Для наших усіх відчуттів…
Криваві стигмати назавжди чомусь відболіли…
І навіть під страхом сірчано-соляних дощів
Покинуті наші міста
ми забути не сміли…
Зникає минуле…
І зовсім нема майбуття…
Лиш тільки на храмах, як завжди, нова позолота…
Я знаю, ви легко забудете моє ім”я…
Я знаю… я знаю!..
- Пробачте, це Ви – жінка Лота?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575193
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 17.12.2018
Нині уже не плачу,
сльози не мають сенсу -
дощ закінчи́вся наче,
після громів і стресу.
Небо таке ж, як вчора,
тільки вже більше тиші.
Я би воліла в гори,
там би писала вірші
Каменем по бетоні,
циркулем по судомах.
Та рятував би стогін -
дівчинко, ти удома!
Там, де сурмили болі
вперше на перехресті,
там де надії кволі
гралися у наперстки.
Там, де... Та що за настрій?!
Нині уже не плачу!
У завіконній тайстрі
дощ припинився ж наче?..
5.12.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816436
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 06.12.2018
***
То не осінь мене бентежить,
просто серце пірнає в сум,
і вбираються в сиве стежі
перепрілих на сонці дум.
І стареньке парео неба
затягає чомусь туман,
а мені так ще сині треба
без межі й без гіркого дна.
Аби грудям зітхалось млосно,
аби медом ще пахнув день...
Але знову крокує осінь
і за руку печаль веде.
І вбирає у сиве стежі
перепрілих на сонці дум.
Та не осінь мене бентежить,
тілки сум, всеохопний сум...
7.11.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812973
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 09.11.2018
Досліджуючи історичну постать Гальшки Острозької, я мала велику насолоду прочитати [b]поему Світлани Луцкової "Плач за рожевою птахою"[/b] - це безсумнівно дуже талановито і по-жіночому емоційно. Хочеться, аби читачі Клубу Поезії відчули в цій поезії серцебиття Гальшки, бо справжня поезія має таку властивість...
[color="#ff0000"](поема)
[/color]
[color="#ff0000"]"[b]Острозький замок [/b] - родове гніздо найбільшого українського магнатського роду князів Острозьких. Праворуч - перебудовані залишки Мурованої вежі, з якої, власне, у 1300-ті роки й почався замок, котрий дістався Беаті і Гальшці від Іллі Острозького. Посередині - Богоявленський собор (1400-ті), ліворуч - Кругла або Нова вежа. Її ренесансна верхівка якраз і споруджена за часів Василя-Костянтина Острозького.
Гальшка Іллівна Острозька… Вона була такою багатою! Проте ніколи так гостро не відчувала своєї бідності, бо не було поряд ні дитини, ні по-справжньому близької людини, ні сил, щоб жити далі. Та Господь дав Гальшці зрозуміти, що є у світі інші цінності – важкі недзвінкі монети, що звуться пізнанням. У своєму заповіті княжна надала щедру фундацію Острозькій Академії – [i]"шість тисяч коп грошей лічби литовської"[/i]. У тому ж заповіті усе своє рухоме майно Гальшка дарувала слугам, простим людям, що її оточували і просила, щоб її[i] "тіло грішне..., як християнський закон велить, в Острозі в церкві Замковій або в костелі римському поховати"[/i]. Проте, як переповідається у давній острозькій легенді, Гальшка не померла, а перетворилась у птаху…
Якось на моє підвіконня упало дивне перо – рожеве, як ілюзія воскреслого. Так я спізнала політ...
Спроба ескізу життя княжни Гальшки Острозької – першої у Східній Європі жінки-меценатки вищої освіти. Виконано не маляром[/color]».
[i](З передмови Світлани Луцкової до поеми «Плач за рожевою птахою», 1999)[/i]
[color="#ff0000"][b]Шкіц І. КРИЛА
[/b][/color]
Яке обличчя!.. Писано по нім
Життям і вітром – сонячно і хмарно.
Розкрилля брів (тоненькі, аж сумні)
Такі нестримні – аж насправді гарно.
Штрихами уст покладено печать.
Вдивляйтесь, очі зір, у вимір інший:
Рожеві птахи з виміру летять.
Чи з вирію? Чи з вимрію? Чи з віршів?
Авжеж, летять – близенько до трави,
Рожевий пух обтрушують на п'яльці.
Наздожени! Одненького злови –
Вберуться в пір'я збайдужілі пальці.
...Блудила голка вишитим у снах, –
Іще боліла сколена долоня, –
Коли з'явився той самотній птах,
Коли він тихо сів на підвіконня,
Коли умить забув свої пісні
Й рожеві крила скинув необачно...
Розкрилля рук ( гарячі, аж земні)
Такі відверті – аж насправді лячно.
Яке обличчя!.. Зоране усе.
Сльоза найглибша, наче плугом, крає –
Печаль журбі полуднати несе.
Не вберегла. Він більше не літає.
Стріла спинилась. Курява вляглась.
Прощальний легіт - хвилями на воду.
Червона кров по небу розлилась
І потекла. До заходу. Чи сходу...
[b]
[color="#ff0000"]Шкіц ІІ (незримо присутній). ОСТРОГ. ДЗВОНИ[/b]
[/color]
...Тоді я був ще дуже молодим –
Впивався сонцем і сміявся дзвінко, –
Коли її у мій просторий дім
Нежданно привела одна чужинка.
Була тяжба в її скупих речах.
Ввійшла - й одразу впала на коліна
(Тавро, як чорна хустка, на плечах):
"Прийми її. Вона - твоя дитина".
Я зашарівся. "Доня? Доню... Дон!" –
Мов задзвонили дзвоники сріблясті.
Моя дитина – це таки не сон.
Моє маленьке – і найбільше – щастя.
О, мій великий – і найменший – гріх,
Освячений небесними отцями!
Якщо життя – розлущений горіх,
Нехай зачепить землю корінцями.
Ді-ділі-ділі-доню-ділі-дон!
Росте трава з порепаного тіла.
Ув інший світ пройшла без перепон
Моя дитина. Кажуть, відлетіла.
Чи бачиш звідти? Тато вже старий.
Заклякли руки і робить не годні.
Вже й трохи змерз. Течуть йому з-під вій
Дві сиві річки – дві сльози холодні.
Коли на серці чорно від ворон,
А небом кружеляють хмари білі,
Я часом кличу знову: "Доню! Дон!..
Ді-ділі-ділі-доню-ділі-ділі"...
[color="#ff0000"][b]Шкіц ІІІ. РОЗП'ЯТТЯ НАД СТОЛОМ[/b]
[/color]
Цей довгий дощ болючий, наче сповідь
В чиїхось ще не скоєних гріхах,
Іде в душі, затоплює, мов повінь,
Заплутується, б'ється у думках.
Очей віконця - в сірім павутинні.
В куточку серця ще жевріє Бог.
... На березі прадавньої Горині
Свої вогні запалює Острог
В холоднім замку і халупах чорних,
І мовчки зирить з-під кошлатих брів,
Як труться долі у життєвих жорнах,
Як день згорає чи й уже згорів.
У цім полоні, начебто на волі,
Мовчать святі – зі стінами злились.
Летять за хмари змучені тополі
І розбивають скам'янілу вись.
Яка брудна, яка холодна хата -
Розсипані уламочки душі.
Під церквою безкрилі янголята
Вмирають на промоклім спориші.
А ти у жмені маєш трохи неба,
У другій – мить, лише єдину мить.
Устань з колін. Молитися не треба.
А Бог... Він є. Він просто зараз спить.
Не плач: сльозами моря не напоїш,
Не захистиш таврованих птахів.
Цей довгий дощ... І перед ним не встоїш.
Бо стільки ще нескоєних гріхів.
[color="#ff0000"][b]Шкіц ІV. ТІНЬ[/b]
[/color]
"...Я так втомилась! Ллються коси з пліч,
А я не в силі їх спинить руками.
Сей камінь сірий, стіни – віч-на-віч,
Хвилини, що отут стають роками.
О, Боже мій, яка вже я стара...
Годочків тих – немов піску в Горині.
До Тебе, Боже, йти мені пора.
Збиралась вчора я. Збираюсь нині.
От тільки коси... Мамо, заплетіть.
Допоможіть, матусенько Беато.
Як важко жити!.. Чом так важко жить?
Добраніч, мамо. Я лягаю спати.
Я так втомилась. Серце, ніби хрест,
Невпинно у терпінні кам'яніє.
Недобра доле, твій безжальний перст
Мене позбавив крихітки надії.
Як річка, що виходить з берегів,
Русло єдине я собі шукала.
Старенький клен востаннє облетів,
І я, безсила, клену в ноги впала.
О, Боже мій, яка я молода...
Чого ж весна завчасно пожовтіла?
Сльоза застигла, мов гірська слюда.
Невже колись я плакати уміла?
А ця пожежа... Як мені болить!..
Хіба людині може так боліти?..
Палає час. Не встигну загасить.
Я ще жива. Я ще хотіла жити"...
[color="#ff0000"][b]Шкіц V. РАМА.
[/b][/color]
І буде так: закриються уста,
Останні фарби одкровення зблиснуть, –
За знаком королівського перста
Мою картину в гарну раму втиснуть.
... А що король? Король собі – і все.
Усенький шлях – від столу і до трону –
Король високо голову несе,
Щоб не згубить, бува, свою корону.
У нього під короною – думки,
Затягнуті у вузол, щоб їм трясця!
Король розумний, добрий! Він такий! –
Роти щербаті плямкають від щастя.
Предовгі руки ловлять кожен знак.
Маленькі очі бігають, як миші.
Не чути навіть гавкання собак
У цій нестерпній, цій проклятій тиші!
А що? Вклонюся! Зуби цокотять
Од радості... Чи холоду? Чи страму?
Напевно, кинусь руки цілувать:
Король мені пожалували раму!
Сплетіння прямокутників, кругів,
Щоб це життя перетворить у нежить.
Я вийду з рамок, наче з берегів,
І буду говорити, як належить!
Вже досить є з народження німих,
Чиїм рукам завжди потрібні пута.
А королі? У нас шукають їх.
Щоб не боліла спина розігнута.
[color="#ff0000"][b] Шкіц VІ. ЗАПОВІТ
[/b][/color]
" Я не слабка, не зломлена, о ні!
Ще б'ється сила у моєму слові.
Я ще горю в шаленому вогні
Життя, надії, віри і любові.
Я знаю те, що зло – порожній плід,
Що воля – не повинність, а потреба.
Я залишаю людям заповіт,
В якому стільки сонячного неба.
Я залишаю людям заповіт.
Ви чуєте: земля весною дише.
Колись, напевно, цей упертий світ
Ще стане справедливим і мудрішим,
Небесне возз'єднає і земне,
І зійде справжнє сонце в краї отчім.
Дарма, що все коли-небудь мине:
Я залишусь твоїм, Остроже, зодчим.
І буде в Академії світать.
І зродять серце й розум дивні вірші.
А я хотіла вам лише сказать:
Ви чуєте?.. Земля весною дише,
Весною усміхається до вас, –
Голубоока, барвами розквітла.
Ідіть разом крізь простір, вічність, час
Дорогою, котра веде до світла.
[color="#ff0000"][b]Шкіц VІІ. ВІКНО НАВПРОТИ[/b]
[/color]
Тобі кімната стала замала.
Ти виросла із неї, як з одежі.
До себе кличуть піднебесні вежі,
Повітряна дзвіниця, мов зі скла,
Виблискує... Тут янголи ночують,
Рожеві хмари і рожевий сніг.
Заходь сюди, - вони тебе не чують
За співом сурм архангельських своїх.
...Все відчинилось – ні ключів, ні шпар,
Ні шпор для коней ані їх, крилатих.
Вікно навпроти – без гардин і штор.
На те воно й вікно, щоб спокушати.
За ним давно нема чужих облич.
Не в хрест – у хрестовину вбито цвяхом
Короткий сон: торкнися, – і облиш.
Тобі так личить знову бути птахом!
Тобі кімната стала замала.
Твого мовчання більш ніхто не слуха.
Була сльоза – гаряча, як смола.
Була в садку рожева завірюха.
Прибігли діти: гай, рожевий сніг!
Такого снігу ще ніхто не бачив!..
А ув очах засніжених твоїх
Вікно навпроти світиться і плаче.
Черкни крилом – одразу відчиню.
Рожеве пір'я упаде за ґрати...
В тісній кімнаті (Боже, що чиню?)
Своє пташа також учу літати...
[color="#ff0000"][i]Луцьк,1999
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810377
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018
Темрява врешті лякає лиш там,
Де створюють люди власні кошмари,
Колише темрява світле дитя,
У нескінченності оберігає.
Згорнувшись у ній тихесенько сплять,
Прото-ідеї, нові словоформи,
Темрява, наче в чеканні театр,
В якому прем`єра - твоя неповторність.
Темряві личать коралі свічок,
Легкі аромати, вона романтична:
Легенька вуаль для глибинних думок,
Сукня у тон до плаща таємниці.
В добу швидкостей, неспокою, реклам,
Хтось гамірні обирає розваги,
Іншим, крім німбів електроламп,
Темряви треба для рівноваги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715769
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 04.10.2018
Ми спалили десятки селищ,
Ми любились на попелищах,
Грабували еллінський берег,
Ще не знаючи про опришків.
І хиталися дні й вертепи,
Над курганами пломеніло,
Сни стискались в жаркому степу,
В час затемнень виходили з тіла.
Бралось шрамом спітніле тіло,
Цілувалася дикість з духом,
Ніч під нами майбутнім тремтіла,
Пригинаючи кінські вуха.
Ми не відали про повстанців,
Сині води і жовті води,
Не вважаючи за поганських
Богів крові і насолоди.
Ми були, ми будемо неститись
Від нащадків своїх ліворуч,
Не тому, що були безчесні,
А тому, що із серцем поруч.
І жалкі увірвуться списи
У розм'яклий наспів культури,
Щоб прохромити його ницість
Гострим випадом авантюри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750412
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 04.10.2018
Вона прийшла, не знаю навіть звідки,
Крізь сліпоту вікон, замкнуті горем двері,
Мов сипонула пригорщу леліток,
Що застрибали на сумних паперах.
Прекрасна музика, не вмію і назвати,
Я тільки знову вчусь писати "щастя",
Вона щось неймовірне, бо і втрата
Грозиться гільйотиною упасти.
Їй мого розуму незнана суперечність,
Моя збентеженість й тривоги невідомі,
Вона прийшла, і цим уже доречна,
Вона дісталася, вона тепер удома.
Я їй довірившись (чи хто повірить) здатен
З очей своїх зірвати чорну стрічку,
І дивосвіт навколо помічати,
І не лякатись радощів зустрічних.
Струною, хвилею, через проміння й руки
Любов виходить з мене і до мене,
З прихованих глибин ця пуповина звуку
Все найвідаленніше зводить в іманентне.
Іманентне — належне внутрішньому світу. Відповідно до іманентної філософії зовнішній світ є іманентним (внутрішнім) змістом свідомості, породжується свідомістю та формується нею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732952
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 04.10.2018
Справдешній скарб – посохла давня скриня,
У нас ще кажуть «куфер» на селі.
Мойого роду пам’ять і святиня,
Якій вже не один десяток літ.
Зіпрілий запах дерева старого,
В якому закодовані віки,
Таять послання до самого Бога
Цих візерунків ромби і квітки.
Відкриєш вічко – і дари нетлінні
Війнуть в обличчя ветхим полотном,
І порох, мов зимовий сивий іній,
Закружеляє над твоїм чолом.
Змахне сорочка крильми-рукавами,
Немов журавка, що смакує вись,
Весняними живими кольорами
Її бабуся вишила колись.
А цей обрус, як сонце у тороччю,
Іскриться, намаґльований*, мов сіль,
Не вилиняв, бо й досі сліпить очі
Й вертає у минувшину застіль.
І запаска квітчаста, і спідниця,
І ґорсик* розцяцькований! І все
Так урочисто барвами іскриться,
З минулих поколінь зв’язок несе…
Щоби не обірвати пуповину,
Яка глибо́ко в землю цю вросла.
І пам’ять роду дихає у спину –
Отих, далеких, що уже пра-пра…
Перебираю пальцями святині,
Немов руками тісто свіже мну…
Струмує час із бабиної скрині,
Ховає неосяжну таїну.
*Намаґльований (діал.)– накрохмалений.
*Ґорсик (діал.) – декоративно розшита квітастим орнаментом безрукавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808815
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Сідає сонце. Мов ченці, дерева
До неба голі руки простягли.
І жовті хмари, як загривок лева,
Над обрієм низенько прилягли.
Минулий день втікає від спокуси
Принад земних - пірнув за горизонт...
Луг вкритий оксамитовим обрусом.
Ніч хлюпне в келих скраплений озон.
Запалять зорі в небесах лампадки.
Безмежний простір закарбує вмить
Одвічну сутність руху без оглядки
З надією, що все переболить.
І день... І ніч... І знову все спочатку.
Ця круговерть у морі суєти.
Та кожен раз сумніше від здогадки,
Що де є я, уже не будеш ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807003
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018
Нехай дзвенить мені у серці біль,
аж тахне грім за грізною грозою,
я не обмовлюся о тім тобі
ні тишею, ні словом, ні сльозою.
Зірву вололошку дику край межі
і принесу її дощам на спогад
о тім, як добре було на душі,
коли до тебе кликала дорога.
І хай той день, як мрево в дадині,
як перезріла на піску оаза,
ти жити будеш вічно у мені
і вибухати болем раз за разом.
Тож хай у серці бухкає той біль,
аж тахне грім за грізною грозою,
я не обмовлюся о тім тобі
ні тишею, ні словом, ні сльозою...
21.08.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806016
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Після грози вгорі стає тихіше,
Мов білий янгол світ перелетів.
Трава дощі нанизує, колише,
Вони ж на сонці грають – золоті!
І міняться палітрою веселки,
Лише збери в намисто – і носи.
Птахи лишають мокрі закапелки,
Розспівують медові голоси.
Янтарний джміль у пазусі квітковій
Просушує дбайливо крилець льон.
Радіють діамантовій обнові
Зелені абажури буйних крон.
Ще звуки грому вдалині, як згустки,
Розсмоктує й ковтає висота,
І соняшник обтрушує пелюстки,
Мов пір’ячко намокле гордий птах.
Вібрує звук, насичується колір,
Розсіюється хмар густий меланж,
Привітно виграє на видноколі
Веселки семибарвний декупаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803476
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 18.08.2018
...Очі мої - дві криниці,
що напилися неба...
Серце моє - потаємна скринька
із білого теплого
каменю...
Сміх мій - то сонячні зблиски
на мурах щасливих
міст...
Я вмію цілувати так,
наче це - вперше
й востаннє...
...Тіло моє - то земля,
що просить зерна
і ласки...
Я вмію народжувати
вірШІ і золоточубих
дітей...
Ніжністю уночі топити
льоДИ і стирати
маски...
Але сьогодні вранці я
зрозуміла :важливо
тепер не це,
а те...
...те,
що я можу пробігти
без зупинки три
кілометри...
перепливати водойми -
якщо
доведеться...
Накладати жгути
і промивати
рани,
робити серця масаж
і внутрішньом"язеві
ін"єкції...
А ще - цілувати так,
наче це - на
прощання...
...залишилося небагато -
опанувати стрiльбу
з автомата,
навчитися
болю
не вiдчувати,
ділити довколишніх
на "СВОЇХ" і
на...
Доброго ранку, Війна
?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484518
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 31.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2018
А ти зможеш мене кохати
Др тих пір, поки буде небо?
Я ти зможеш мене чекати
Сто століть? Чи тобі це треба?
І коли потім пройде часу
Зовсім трішки і буде злива -
Ти покинеш мене. Пробачу.
Й ти пробач, що я є щаслива.
А хотів ти за мене вмерти.
Пам'ятаєш?.. Живеш... Радієш...
І ножем би з душі все стерти...
Та не сила. І що тут вдієш?
Не від мене ти божеволієш...
[youtube]https://youtu.be/JLusn-KlH2o[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798581
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 08.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o89kEMsLFQs[/youtube]
Люблю я слухать тишу в полі,
На волю відпущу свої думки.
Не буду я тримати їх в неволі,
Відкрию для польоту всі замки.
Неквапно тиша диха різнотрав"ям,
Туман клубками котиться в траві.
На небі ні хмаринки, це - безхмар"я.
Десь відлетіли хмарки дощові.
Як чари, заворожує ця тиша,
І вітер десь у гіллі ще куня.
А пелена туману усе рідша,
Помалу на дно річки упада.
А ви, думки, - слухняні мої діти.
Набралися тут сили? То летіть!
Знайдіть того, хто тільки один в світі,
Так зможе мене ніжно полюбить..
Та не баріться, хутче повертайтесь..
Я буду з нетерпінням вас чекать.
До серця ви, блукальці, прислухайтесь:
Чи варто у моє його впускать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797971
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 05.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SyotJK6NJ1o[/youtube]
Раптово закінчилась літня злива...
Туман простягся сірий по землі.
Крізь пелену почула крик журливий.
Душі чомусь торкнулися жалі.
То журавлі летіли клином білим.
Дорога неблизька далась взнаки.
О журавлі! Чому ви запізнились?
Весною я чекала вас, птахи.
Куди ви спішитЕ так, мої милі?
На хвильку зупиніться відпочить.
Хай літо вже відновить ваші сили.
Не нехтуйте ви літом, бо промчить.
Із криком наді мною покружляли,
Невже щось зрозуміли з моїх слів?
І щось мені у відповідь кричали...
Ще довго чула їх журливий спів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795611
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 14.06.2018
Грім говорить: «Мені все одно, все одно!»
І з розверстих небес, наче брилу, викочує зливу,
І твоє неозброєне місто лягає на дно,
Щоб притишити там власну впевненість: «Я – особливе…»
Так гойдаються хмари, що ти вже не віриш в блакить
І у відблиски сонця у вранішніх вікнах навпроти,
І у те, що у неба долоні, а не кулаки,
І у те, що любов здатна відчай та гнів побороти…
Попри все, повертаєш обличчя назустріч грозі,
І поволі виплутуєш серце з грімниць, мов з мотузок.
Та бракує секунд, щоб зіскочити із терезів
Й перекинути чашу із болем - вапном заскорузлим….
Хилитаються храми, здіймається в небо узвіз,
Підіймаєш поділ до колін і ступаєш у воду -
Хай збиває із ніг, цебенить, розмиваючи злість.
Чим гучніше гримить, тим сильніше ти любиш негоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795604
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 14.06.2018
Моя сестричко, зіронько ясна,
як добре знати це і відчувати,
що ти в душі моїй, як та весна -
сердешний дотик батьківської хати.
Моя сестричко, янголе земний,
котрий провадить в найтемніші ночі,
у мить, коли на серці валуни
і пелена безвиходу на очі.
Ти в час такий, мов квітка весняна,
пробити здатна невгамовні товщі
гірких льодів, з самісінького дна,
й убрати цвітом найжаскіші трощі.
Спасибі Богу - ти в цім світі є,
в душі моїй так щиро-щиро світиш.
Сестричко люба, світелко моє,
мій найрідніший світе.
9.03-15.04.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787505
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.04.2018
Днинко моя усміхнена, Великодня!
Сонце русяве лащиться до дзвіниць.
Як мені легко дихається сьогодні,
Ніби у трави хлюпнулась горілиць!
Від пишно вбраних кошиків так строкато,
На́рід пливе юрбою у Божий храм,
От і діждались, благословенні, свята,
Щоб прихилити голови д’образам!
Щоби вдихнути світлої благодаті,
Змити старозавітний прадавній гріх,
Щедрі дари Господні у рідній хаті
Порівну розділити серед своїх.
Скільки того життя – перейти, як грядку,
Висіятись у ґрунт, а відтак – зійти…
Мудра природа вернеться до початку,
Тільки не ти, людино моя, не ти…
Всесвіт такий безмежний, багатоликий,
Сповнений різних див і метаморфоз…
Ми ж воскресаймо душами в день Великий –
Так, як Христос.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786536
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 08.04.2018
Ну от.
Я повернулася додому
з журавлями.
А тут... Тут все як завжди,
все, як і колись,
Із цябер хлюпають
тумани над полями,
Тривоги, радощі
і сум переплелись.
Гойдає гойдалку
і сипле цвіт черешня,
Тут кожна квітка,
кожен кущ абориген.
Я в цій ідилії невчасна
й нетутешня,
Як гість з майбутнього,
як вождь диких племен.
Так, нетутешня,
бо приходжу дуже рідко,
Лише, коли з собою
кличуть журавлі.
Привітним скрипом
душу рве старенька фіртка
І замість сліз
цв'яхи кидає по траві.
Атлант-горіх тримає
й досі моє небо,
Оте прадавнє й сиве,
зшите із казок.
По ньому Геліос
блукає поміж стебел
Й щоночі трусить
срібні роси на бузок.
Дощата лавка
густо зморшками побита,
На ній давно
вселенський спокій оселивсь.
Я нетутешня тут,
мов сіра тінь ерміта,
Що сотні-сотні літ
не тим богам моливсь.
26.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786201
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 06.04.2018
Слова, які втрачають силу,
уперто рвуться ще назовні,
а там тенета перепонні
і постріли підступні з тилу.
І погляди такі, осудні,
з-під окулярів, з дна аж, Боже!
Та ж так дивитися не гоже,
бо замерзають горні студні.
Ходитибудеш сонця спраглий,
просити будеш: "Дайте пити!"
А поряд надмогильні плити
і тільки надмогильні ваги.
Чи зважать слово? Ні, не зможуть...
Воно - як пух, його не вчути.
Холодний дотик до отрути...
Весни не буде, гинуть рожі.
Лиш на руках ще білі вени
й на образах німе моління.
В сніги пірнає Воскресіння,
та все одно спасенне.
23.03.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784256
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 26.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2018
[b]СКОРОМОВКА (ШВИДКОМОВКА, ЧИСТОМОВКА)[/b]
1. Кашу миші влила Саша.
Миша кашу з’їла ласо.
2. Зебра в кобри бра забрала.
Зебра кобрі швабру дала.
3. Лев на птаха влітку сів,
Прилетів у місто Львів.
[b]ПРИСЛІВ’Я[/b]
1. Сто разів думку в’яжи, а один раз скажи.
2. Хочеш мати дім, авто, не вилежуся котом.
[b]ЗАГАДКА[/b]
Її не вип’єш, у руках не потримаєш,
І не побачиш, як метелика чи цвіт.
Але коли її у собі, друже, маєш,
То очі світяться твої і цілий світ.
[b]ПРИКАЗКА[/b]
1. Шукай вчорашнього снігу.
2. Не дай йому працювати, лиш дай рота розкривати.
[b]КОЛИСКОВА[/b]
Спи, малятко, жабеня спить у траві.
Лисенятко, бобренятко – у норі.
Спить зелений крокодилище в ріці.
Жук на листі, черв’ячок на корінці.
Спи, малятко, зорі сиплять блиск зі жмень.
Темна нічка заховала білий день.
Притомилась рута, м’ята, спориші.
В сон поринули дерева і кущі.
Кіт муркоче у кутку, накривсь хвостом.
Сам собі отак співає перед сном.
Стихла курочка, корова і коза.
В сні припала до води стара лоза.
Спи, малятко, відпочинь собі у сні.
Хай присняться тобі ягоди лісні,
Мама, тато, синє небо, жовтий лан.
Списпокійно, в Бога є для тебе план.
[b]ФІГУРНИЙ ВІРШ[/b]
Люблю я сонце,
Цвіт люблю весняний.
Люблю птахів,
Що з вирію летять.
Люблю поля.
І хліб люблю духмяний,
Люблю людей,
Що зорями мигтять.
[b]ЕЛЕГІЯ[/b]
Сіріє небо і душа сіріє.
У світі стільки болю і страждань.
Один живе у розкошах, дуріє
Від надміру утілення бажань.
А інший ледь кінці з кінцями зводить.
Які Мальдіви, Древній Рим, Париж?
Запал життєвий без кінця холодить
Лукавий привид безталанних хиж.
Хиж - хижин, хатин.
[b]ІДИЛІЯ[/b]
Село і нині – це куточок раю.
Тут в’ється річка поміж береги.
Тут соловей співає в літнім гаю,
Набравши в груди із небес саги.
Тут сад, де спіють вишні та черешні.
Поля, де колос пнеться догори.
Тут цвіркуни беруть твій слух у клешні.
Тут стежка в ліс, де спокій і гриби.
Тут гостить небо квітами барвінку.
Корова свіже молоко дає.
Співає півень на світанку дзвінко.
Млинці гарячі сонце роздає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780986
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 10.03.2018
А дід пішов за обрії орати,
Мов не на вічність, а на день чи два…
Розгріб турботи звичні біля хати,
Із вилами пройшовсь біля хліва.
Напхав у ясла сіна, щоб корова
Під вечір не урвала молока.
Поправив у печі тоненькі дрова –
Й рудий огень урізав гопака!
В думках розклавши наміри по буднях,
Поворкотів, що молодь вже не та,
Що їм би тільки спати до полудня,
І усміхнувся… Ох, літа-літа.
Бо що йому, старому, ждати смерті,
Якщо життя тримає на плаву?
Ще сили є, аби кути підперти.
А молоді́? Нехай ще поживуть.
Отак собі у роздумах і праці
Провадив день старенький чоловік…
А світ гудів мільярдами вібрацій,
Які зливались ув один потік.
Зима лежала біла і кудлата,
Коли побрів за овид сивий дід…
І вікнами заплаканими хата
Йому охрипло застогнала вслід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780135
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018
А відчуття, немов і справді двічі
зайшли наосліп в ту саму ріку -
за бидло мають і плюють у вічі,
конструкцію терзаючи хитку.
Під маґістратом знову краплі крові.
Не в силі навіть березневий сніг
сховати намагання зовсім кволі
спокутувати розпач, біль і гріх.
А що на сході? Там усе, як звично, -
за волю хлопці, мерзнучи, стоять,
допоки владці походжають зично
серед багатих золотих палат.
І що найгірше - маємо, що й мали,
та тільки втричі, вп'ятеро ще гірш,
бо перед тим немудрі керували,
а зараз - хитрість, множена на гріш.
І що чекати? Певно на весну лиш.
Хоча б вона розрадить журавлем
серця, що в грудях змучено поснули,
ховаючись від правди день за днем...
3.03.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780121
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Ранкова тиша. Незворушний світ.
В молочний дим закутані діброви.
Дрібних пташиних лапок алфавіт
Розсипаний на аркушах зимових.
Довкіл анікогісінько нема,
Луна – немов у глиняній макітрі.
Лиш інею тендітна бахрома
Ледь-ледь собі гойдається в повітрі.
Стоїш на цій холодній площині,
Загорнута у білосніжний кокон…
Ще до весни якихось кілька днів,
Лише б не розминутись ненароком…
Лиш не пустити б корені углиб –
В цю твердь, яка знекровилась геть чисто!..
Не зледеніти б тут, серед імли,
Не розповзтись розірваним намистом…
І, врешті, не примерзнути крильми,
Не наковтатись сивої полуди…
Допоки в цьому коконі зими
Весна тебе, мов лялечку, розбудить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778426
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
За рікою спливають медузи,
за словами спливає отрута.
Вперше мовлене другом "не друзі",
вперше те, що не можна збагнути.
В океані далекого часу,
затихають невчуті оркестри.
Знову тріскає гойна окраса
та, що мала світити на верстви.
А медузи дуріють - солоних
їх покидали в прісні озера.
В невідомості десь на припоні
догорають "інкогніта терра".
Ми з отрутою звиклись, навіки
знепритомнили чисті криниці.
Помирають розлюблені ріки,
тих, що житимуть - лиш одиниці.
Неупізнані, навіть незнані,
не розхлюпані, не одержимі.
Але душі у них - справжні-справжні.
Але очі у них - зримі-зримі.
2.02.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775287
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 07.02.2018
Холодні вечері. Загублені дати,
І ліжко порожнє немов сирота,
І начебто є ще про що розказати,
Та слухати буде лише висота.
А там, угорі, утомились, напевне,
Сховались подалі у райські сади,
Лишилися зорі, великі і древні,
Бо зорям подітись немає куди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772057
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Ця летка монохромна зима,
більше схожа на провесінь,
сиве пір’я торішнє висмикує,
ніби сова…
Поки крутиться світ,
наче білка
в шаленому колесі,
поміж роком Новим
і магічним світанком Різдва,
Ти не знаєш,
як втримати темп,
не зійти із дистанції,
Не розсипатись в цій
галасливій хиткій суєті,
де, здавалося б,
люди звучать
у єдиній вібрації,
тільки в тебе всередині
звуки і ритми не ті.
Бо, впіймавши із космосу хвилю
на гребені вічності,
ти пускаєш галуззя у небо,
а корінь – углиб,
і натхненна душа
вислизає
за межі публічності,
і черпає з галактики
кожне зітхання чи схлип.
І відрадно, що тут,
між примарних ілюзій
і смертності,
де так мало відведено часу
на добрі дива,
навіть ти
відчуваєш
малесеньку частку причетності
до великого таїнства –
світлого свята Різдва!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769585
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Ця летка монохромна зима,
більше схожа на провесінь,
сиве пір’я торішнє висмикує,
ніби сова…
Поки крутиться світ,
наче білка
в шаленому колесі,
поміж роком Новим
і магічним світанком Різдва,
Ти не знаєш,
як втримати темп,
не зійти із дистанції,
Не розсипатись в цій
галасливій хиткій суєті,
де, здавалося б,
люди звучать
у єдиній вібрації,
тільки в тебе всередині
звуки і ритми не ті.
Бо, впіймавши із космосу хвилю
на гребені вічності,
ти пускаєш галуззя у небо,
а корінь – углиб,
і натхненна душа
вислизає
за межі публічності,
і черпає з галактики
кожне зітхання чи схлип.
І відрадно, що тут,
між примарних ілюзій
і смертності,
де так мало відведено часу
на добрі дива,
навіть ти
відчуваєш
малесеньку частку причетності
до великого таїнства –
світлого свята Різдва!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769585
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 08.01.2018
А хочеться аж вити, бо вітри
собі за моду взяли руйнувати.
Бо я ще я, та ти - уже не ти,
а тільки тінь розгойданої хати.
Бо ці стежки, що рястом заросли,
колись у небо лагідно дивились.
А нині їх нерадісні посли
позбутися не можуть чорних милиць.
Та ти біжи, на втому не дивись,
не зазирай відбулому ув очі.
Бо й те, що є, зміняється колись:
котресь - на дні, котресь - на темні ночі.
І тільки шип у серце заросте,
щоб час від часу зацвітали ружі,
де щось було незвідано просте
і рідне до безмежжя дуже, дуже!
Летять у прірву стомлені листи,
у дзвони б'є розбуджене напастя,
де я ще я, та ти - уже не ти,
а тільки тінь розгойданого щастя.
4.01.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769733
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018
Мінімалізм. Грудневі акварелі
Такі скупі на глянець і тепло.
Гудуть вітри, приблудні менестрелі,
Аж тріскає небесне синє скло…
І сиплеться уламками додолу
На люстра свіжих вуличних калюж.
Годинник звично цокає по колу,
А ми за часом носимось чимдуж –
Захекавшись, не знаючи спочинку,
Натягуючи нерви, як дроти!
Людино, зупинися на хвилинку,
Вкради себе в цієї суєти!..
Із тишею залишся наодинці,
Перекричи мовчанням світ увесь!
Життя нечасто щедре на гостинці,
Проте, у світі вдосталь є чудес.
Навіть просте очікування снігу,
Котрий от-от посиплеться згори
І подарує призабуту втіху
З далекої щасливої пори…
Чи новорічні вогники святкові,
Що світлофорять за вітринним склом,
Чи погляди зустрічні, випадкові,
Які з тобою діляться теплом!
І хай від цього блага не прибуде,
Й буденних не поменшає турбот,
Та щось легке і світле сповнить груди –
Вартніше від усіх земних щедрот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765964
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017
Промокле місто дивиться у очі,
нашіптує інтимне щось, своє.
А дощ іще почався проти ночі,
не слухає нікого, тільки ллє.
Йому б свої наповнити канони,
і віднайти в усьому свій ліміт.
Стоять старі будівлі, як матрони,
задумано вдивляючись у світ.
Їм добре знана марність умовляння,
їх не хотіли вчути теж колись.
На мокре листя скапує світання,
проз хмари темні щупаючи вись.
По сонних вікнах котяться краплини,
а в кожній - наче тисяча надій,
що хтось колись зігріє серце зимне
на перехресті доль, життя, стихій.
13.12.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765785
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Цей дивовижний проміжок зими,
Коли до свят якісь там милі-кроки!..
Ще сніг вгорі ледь шурхає крильми,
А купол неба – тихий і високий.
О, ця предивна грудня таїна,
Коли витає магія над світом,
І паморозі стружка крижана
Виблискує під місячним софітом!
Коли барвисті вогники вітрин
Зсередини сигналять кольорами,
І пахощі солодких мандарин
Так ваблять доторкнутися вустами…
Бо є щось дивне, добре і живе
В цій суєті дзвінкій, передсвятковій,
Коли між вулиць затишних пливе
Пресвітлий дух натхнення і любові.
І хочеться зібратись за столом
У колі добре звичному, близькому,
Щоб вкотре поділитися теплом
І за порогом витрусити втому,
Немов сніжинок білі пластівці
Перш, ніж зайти до теплої світлиці…
Й відчути, як цілунком на щоці
Чиясь любов у тебе заіскриться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764994
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
[b][i]Весняний плач розпатланих беріз,
Стікають сльози цівками по рані,
І кровоточить кожен їм надріз
Та затихає краплями у дзбані.
Де, попри біль, ще кожна з них хапа
Тоненьким віттям місячну гондолу
І в ніч - удвох: берізки та весна, -
Десь моляться тихенько на стодолу.
Бо хто ще їм до зболених колін
Притулить не свердло, а чудо-ліки!?
Тож мовлять нам із сотих поколінь:
Як без людей прекрасно було, сві́те![/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756525
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 07.12.2017
Останній видих осені… Бувай,
Руда, парчевопишна, кароока!
Вже сивиною вкрилася трава,
Холодна гладь дзвенить, така висока.
О, ця межа між сірістю садів
І снігопаду пудрою легкою,
Коли згасають кола на воді,
І світ пірнає в по́ру супокою…
Щоб перейти у ще одну весну,
Прийнявши сон зимовий, як турботу.
Отак і ти, пізнавши глибину,
Мудрішою стаєш бодай на йоту.
На тлі цієї величі й краси,
Де зорі в душу сіються, мов зерна,
Де чуються космічні голоси,
Стаєш така всесильна і… мізерна.
І з першим снігом віриш у дива,
Відкинувши турбот буденних втому,
Бо кожен рік з наближенням Різдва
Ти відкриваєш світ цей по-новому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763090
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Жити в передчутті дива.
Я називаю його горизонтом
Неба.
Місцем, де воно торкається землі,
Я називаю цілунком.
Ця пряма лінія утворює сутність
Речей,
А слова одягають на них істину,
Та вона надто невидима,
Мов шати янголів.
Працюй і молись,
Згадай у вечірній молитві
Й мене,
А вийшовши в поле,
Прихилися додолу, й ти почуєш
Те, що чули ми,
Коли ще нами не були.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746279
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.11.2017
Сніг зберіг цей час,
Натомість осінь стала Мідасом,
Укаменувала золотом усе,
Навіть мій відчай.
Він застиг сталактитом болю,
Ставши
Прихистком для віршів.
Але ти відчуй це
Посланням із солі.
Більше нічим присипати
Рани,
Більше нічого додати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755338
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.11.2017
І ви втрачали, звісно, і не раз,
лишалися в душі дірки болючі,
і забувало сонце вас,
юрмились тучі.
І вам до нетерпенності пекло,
аж випікало найгрубіше денце.
Золою в очі так мело,
аж терпло серце.
А потім градом било, лусь та лусь,
дахи трощились, черепки летіли.
Бо так хотілося комусь...
А ви терпіли.
І тихо плакали собі в кулах,
аби ніхто й не знав, не здогадався,
який то біль, насправді, як
толочать щастя.
Тож мимо йшли і друзі, й не свої,
всміхались вам і ви до них навзаєм.
Допоки в серці йшли бої
над чорним краєм.
Аж поки вся війна не перейшла,
аж поки час не став латати дірку.
Колола наскрізь гостра гла
і було гірко.
Та день за днем лікована душа
тягнулась догори, туди, де верші.
Хоч смуток ще й не полишав,
ставало легше.
І якось ви вловили дивну мить,
аж стрепенулось, наче, всеньке тіло,
відчули вперше - не болить,
переболіло...
17.08.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760430
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017
***
Опаде біль на біле полотнище,
зів'яне цвіль на темнім рукаві.
На вухо вітер істину просвище,
котру знайшов недавно у рові.
І бура хмара викашляє сльози,
і хворе небо врешті-решт засне.
А в серці знову й знову передози
і щось до зойку прикро гальмівне.
Хтось править ревно вже заупокійну
за першим пір'ям, куриться з вікна.
Душа кляне триклято-кляті війни,
кляне навзаєм все довкруж війна.
Кляне відрадно вени всі недуга
і зазирає поглядом пітьми.
Ні, не знайдеш на попелищі друга,
де бродить осінь з голими грудьми.
На простирадла білі впаде відчай,
а зверху бризне болем чорноти.
Але ніщо, ніщо отут не вічне
під вічно хворим небом самоти...
28.10.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757714
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 31.10.2017
***
Опаде біль на біле полотнище,
зів'яне цвіль на темнім рукаві.
На вухо вітер істину просвище,
котру знайшов недавно у рові.
І бура хмара викашляє сльози,
і хворе небо врешті-решт засне.
А в серці знову й знову передози
і щось до зойку прикро гальмівне.
Хтось править ревно вже заупокійну
за першим пір'ям, куриться з вікна.
Душа кляне триклято-кляті війни,
кляне навзаєм все довкруж війна.
Кляне відрадно вени всі недуга
і зазирає поглядом пітьми.
Ні, не знайдеш на попелищі друга,
де бродить осінь з голими грудьми.
На простирадла білі впаде відчай,
а зверху бризне болем чорноти.
Але ніщо, ніщо отут не вічне
під вічно хворим небом самоти...
28.10.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757714
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Останні барви осені – скупі,
Так мало в них експресії і блиску…
Вже золотень дистанцію пробіг,
Підвівши за собою жирну риску.
Ні звуків, ні вібрацій, ні тепла,
Лиш де-не-де ще гупають ранети,
Лише густа передзимова мла
І листя обгорілі трафарети.
І сухозлітка вранішніх калюж
З-під подиху осіннього морозу.
О листопаде, увійди й поруш
Цю атмосферу сонну, безголосу!..
Коли душа – розтрощене вікно,
В яке надривно завиває осінь,
Коли слова, як вимерзле зерно,
А ти ще й досі плодоносиш, досі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758048
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
А так буває боляче терпіти,
вдивлятись в небо - бачити дощі,
і долі необдумані кульбіти
у чорному-пречорному плащі.
І друзів, що стають, неначе плями
розмиті, на потрісканім вікні.
О, що ж цей світ невірний робить з нами?!
О, що ж цей світ видмухує в мені?
Такі етюди, Господи, несвітлі!
Такі примари, що аж терпне дух!
І так уже втомилася терпіти,
аж закладає серце, очі, слух.
Аж закладає розум попід стелю -
таке щось пелехате і густе.
І дивишся на вичахлу пустелю
життя свого, і бачиш знов не те.
А хтось ізбоку каже: заспокойся,
ще трошки потерпи, минеться біль...
Та сивиною зойкує волосся,
слова пересипають марно сіль.
І сонце зачіпається за віти,
а небо - знов не небо, так, дощі.
Втомилася, втомилася терпіти,
крокуючи уперто до межі.
18.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755944
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Беззастережно впасти в осінь,
Сягнувши охрового дна,
Де нитка сонця у волоссі,
Немов обірвана струна,
Заплуталася випадково…
І спалахнути, мов свіча,
Відчути, як достигле слово,
Терпке й солодке водноча́с,
Із горла проситься назовні,
Як з гілки обважнілий плід.
Набрати світла жмені повні
І щедро хлюпнути землі –
На глянець трюфельних каштанів,
На теплі вощені листки,
На трави в сивому тумані…
І начерка́ти від руки
Думок намічені маршрути,
Щоб не розсипати в юрбі.
І, врешті, з видихом відчути,
Що космос плавиться в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754493
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
А сни її такі, неначе мальви -
при досвітку, у зоряній росі.
Вона пливе замріяно у далі,
туди, куди дозволено не всім.
Вона вдихає щем і хвилювання,
що сходить із намолених небес
у снах отих, отих перед світанням,
де зустрічає нібито тебе.
І їй тоді на серці квітне щастя,
і їй тоді не хочеться назад,
до вічного реальності нашестя,
де мрії виїдає листопад.
Де й ти для неї тільки спрагла мрія
на відстані реальності і снів,
а подолати відстань ту не вміє
її душа, котра ще навесні
Безмежно закохалась в білі мальви
при досвітку у зоряній росі,
і мріє, мріє про прекрасні далі,
куди дійти дозволено не всім...
15.09.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750740
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Сказилося нице на темному споді
у еру hi-tech і крилатих ракет.
Лише між рядками ти ще на свободі,
ти ще на свободі, а значить,- поет.
Між бр[i]а[/i]том і Бр[i]у[/i]том межа тонколеза,
диявол в наріжних абетках засів.
Душа, хоч і близько не мати Тереза,
полотнищем білим утримує спів.
Рядки ревматичні лишай на осонні,
нехай прогрівається муза сумна,
коли кулаки простягнуться в долоні,
це значить нарешті скінчилась війна.
А доти – скрипить на зубах непокора,
а доти – рядки, як колючі дроти.
Поезія – жереб душі-матадора
немов з Мінотавром кориду вести.
31.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748747
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
Хто перепустку дасть у святая святих?
За дверми шепеляють вітри-пілігрими.
Чи дійдуть крізь шпарину під ними листи,
чи, як сни по пробудженні, стануть німими?
Знов уміння забракне зламати замки,
(хоча скільки вже дров через те наламали!).
Заплітаєм рядки, мов купальські вінки,
може там, за дверми, ще святкують Купала.
Мімікрує сльоза під перлинку намист,
щоби годі було легковажно змахнути.
Пропиши, Боже, почерком лікарським хист —
од дверей до дверей забувати маршрути
28.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747682
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Ти зовні здаєшся крицею,
всередині ж, як вода,
розлучена із криницею,
в котрої не має дна.
Ти плачеш за тою єдністю,
котру не знайдеш ніяк.
А вже із жаскою ємністю
до тебе повзе лайдак.
Ти пінишся, опираєшся,
і наче твердієш знов.
Та ба, лайдаки ті знаються,
як з каменя спити кров.
І як докопатись впевнено
до чистих глибоких вод,
аж там, де копать невелено
для тих лайдаків-заброд.
І бризне із дірки першої,
і вихлюпне майже все...
Та, може, хоч понад вершею
до Боженьки понесе.
Що тільки здаєшся крицею,
насправді ж вода, вода,
зтужавіла за криницею,
в котрої немає дна...
5.07.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746984
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Пастуше, всі твої баранчики
розбіглись небом - хто куди...
Палає місто помаранчево,
фата-морганить без води:
чорти в розетки пхають пальчики.
Стрибає пульс. Танцюють зайчики.
Пливуть трамваї крізь меди...
Застигло сонце поцукроване,
немов бджола у бурштині.
І перехожий, поцілований
теплом у тім'я, мов у сні,
асфальту твердь не відчуваючи,
примарну чуючи трубу,
лежить, немов відпочиваючий
на білім пляжі Малібу.
Фіксує, хоч уже не дивиться:
1. Шалена спека. Серпень. Сіль.
2. Солдатик в натовпі на милицях.
3. " Пивна" , MacDonalds, "Кури - гриль".
4. Ліхтарний стовп, "підлитий" песиком.
5. Засмаглі литки пишних краль.
6. Політ бджоли над м'ятим персиком.
7. "Швидка", що спізниться, на жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746389
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Пожежа – це засіб забути пітьму,
пітьма – це коли погасили пожежу,
коли не вдається сухому письму
словами роз`ятрити іскорку божу.
Під знаком питання хитається світ,
тривога дає метастаз на папері,
а пам`ять пірнає у зболений міт,
де неслухам двом указали на двері.
Та ніжність, вколисана грюком мечів,
скресає для нас у новітнім ковчезі,
бо твій тихий сон на моєму плечі –
неначе тріумф невимовних поезій.
13.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743977
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Колихай мене, колихай.
Розгойдаюсь, аж поза хмари.
Хай там сонечко буде, хай
з уст несвітлих вже ані пари.
Лиш розкрилені ластівки,
життєрадісні, вольнолюбні,
над нестриманістю ріки,
у котрій погибають люди.
Над веселкою, що іще
обіцяє Господню милість
за потопами і дощем.
Та вже янголи потомились.
Білі пера в повітрі - фуррр!
Біле марево - люлі, люлі...
Над безпомічністю фіґур
неустанно кують зозулі.
Чи не буде тій чорноті
ні межі, ні нарешті краю?!
Мушки падають золоті
чи то з неба, чи може з раю.
Врятувати би хоч одну,
відігріти, відколихати,
поки хтось на душі струну
буде жалістю розпинати.
26.06.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739445
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Море злизує з берега рани,
Залишаючи сіль цілунків,
І приправлена сонцем прана
Пророста у Всесвітню Думку.
Розбентежене небо у хвилі
Губить ясно-червоне коло
І вітри махаонокрилі
Пахнуть піснею матіоли.
Вечір сутінь підмішує в барви,
Як мільйони століть до мене,
Ще бродили тоді кентаври,
Ще співали тоді сирени,
Ще блукало світами Кохання —
Неприкаяне і не грішне —
Як пречиста сльоза прощання
І як листя терпке торішнє...
Море злизує з берега рани,
Пестить пінисто шлях зворотній,
Перетворює біль на шрами,
Заживляючи слід самотній...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738113
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 19.06.2017
Я маленька-маленька пташка,
я хотіла вгору летіти,
я хотіла просити в Бога,
аби були здорові діти.
Аби зла і кусюча мошка
не з*їдала з дерев майбутнє,
аби кожна душа на світі
світло несла в собі щось путнє.
О, як вірила, о, як рвалась!
Як ламала до прута пір*я!
Як просила у вітру, щоби
прилетів на моє подвір*я
та поміг мені хоч натрішки
відірватися від припони,
від наказів сидіти мовчки
під орудою заборони.
Але що ж я - маленька пташка,
що я вдію супроти путів?
Вітер десь полетів за хмари,
міг про мене давно забути.
Я безсила зламати клітку,
я безсила торкнутись неба,
наді мною зігнулись низько
покалічені болем стебла.
Зостається лишень молитись,
як не годна горі летіти,
аби жило добро між люди,
аби були щасливі діти.
Аби зла і кусюча мошка
не в*їдалася до живого.
Аби кожна душа на світі
несла в собі частинку Бога...
14.06.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738049
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 19.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2017
А день заколисує ніч.
А дощ заколисує хмари.
Допоки на з*ярений спіч
збираються знову почвари.
Допоки у квітах бузку
вишукує щастя комашка,
на списанім кимось листку
одне лиш читається: "важко".
І Бог утирає сльозу,
з далекого зиркає неба
на краплі дощу, на грозу,
сумує, та знає, так треба.
Аби розговілись сади
на яблука стиглі та груші,
аби отчий дух просвітлив
загублені в потемках душі.
Аби на світанок з ріллі
вродило на добру поживу,
конечно стражденній землі
стерпіти іще одну зливу.
Стерпіти зневажливий спіч,
що тягнуть зусюди почвари,
відбути невиспану ніч
і хмари, і хмари, і хмари...
8.06.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737776
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Мій світе золотий, зеленоокий,
Смарагде між низин Карпатських гір!
Тут губляться мої дитячі кроки,
Ромашкою й любистком пахне двір…
Мов береже той сокровенний спогад
Про безтурботні сонячні літа.
І куриться пилюкою дорога,
Як тютюном задимлена гортань.
А там, на тому боці, онде-онде,–
Де не ступи, не перейти убрід,–
Усмі́шка мами, ніжна, як в Джоконди,
Благословенням дихає услід.
Там тато, молодий ще, косу клепле,
Як червень серпик місячний вгорі…
Шумує молоко в дійниці тепле,
Курчаток водить квочка по дворі.
Закручує у клаптики газети
Дідусь на лавці дрібки тютюну…
Клубком згорнувшись на краю верети,
Куняє кіт у мареві півсну.
Над купою навозу в’ються мухи –
Уперті й надокучливі, ну страх!..
Корівку бабця чухає за вухом,
Галузкою відлякує комах.
Поглипує на «ласю» синьооко
І тішиться: бо хоч уже й стара,
Та молока дає іще нівроку,
Тому й дзюни́ня* сите, й дітвора.
Десь там, серед буденності й привілля,
І я собі блукаю, ще мала,
І білий світ вигойдую на віях,
І слухаю, як молиться бджола…
Бо ще не знаю, що там буде далі,
Яких утрат відміряно і див…
Дрібонькими відбитками сандалій
Лишаю у дворі свої сліди…
[i]*Дзюни́ня – порося.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737642
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Смуто моя затаєна,
Стерлися вітражі…
Мечусь, мов неприкаяна,
В розпачу на межі…
Так відцвіли негадано
Яблуні білим сном.
Курять світанки ладаном
Попід моїм вікном.
Плачуть вітри примарами
Жалібно «люлі-лю»…
Смуто моя захмарена,
З ким тебе розділю?
Пущу тебе потоком я,
Заговорю: пливи…
Ляжу собі у спокої
В полі серед трави.
Зіллям пахким заквітчана,
З літом у рукавах…
Що мені, смуто, відчай мій?
Що мені, смуто, страх?
Переболю між квітами,
Перетерплю, пере-…
Кров у мені бринітиме
Соком дерев.
[i]Картина Ярослава Чижевського.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737078
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 09.06.2017
Йду до тебе щаслива, розквітла,
Ніби першого проліска цвіт.
Мов кульбабка, наповнена світлом,
Що летить у незвіданий світ.
Мої ноги біжать в диволеті
І вискакує серце хмільне.
Ой, тримайте мене на планеті,
Щоб не впало дівчисько одне!
І метеликом серце тріпоче,
Очі раді зеленій траві.
Це, здається, кохання дівоче
Переповнює світ у канві.
Вся залюблена, серцю признання.
Закохалася! Боже, люблю!
Перші зустрічі, ніжне зітхання,
Мов нектар дорогий, пригублю.
А душа, як розмаєна квітка.
Ти для мене — вселесенький світ!
Я до тебе горнусь, мов лелітка,
Як весна, закосичена в цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735372
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
***
О, вийміть цю шкалку
з мізильного пальця,
бо вже досягає
до серця, либонь.
Довкола розставлено
сильця та п'яльця,
приставлено стражу
до слова і скронь.
А крапелька муки -
їдюча-їдюча,
а цяточка віри -
й не вбачиш, ти ба.
Злікуйте цей біль -
хай не мучить, не мучить...
І волю урешт
відв'яжіть від стовпа.
Хай лине за вітром,
хай плине за Богом!
Хай бані розкуплені
десь унизу
лишають лиш тінь
за холодним порогом,
і може, як пам'ять -
гарячу сльозу.
І шрамик на пальці,
як мітку неволі,
лише б не кровило
й не било у дзвін...
У білому плетиві ніжних
магнолій
змагаюся день
підоймити з колін...
26.05.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735104
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017
І наче світ увесь на полотні
вмістився тут дрібненькими стібками:
он мама виглядає у вікні
за доцями своїми і синами.
Он яблуня розлила молоко -
аж на межу упали білі бризки,
он плесо повесняне розтеклось
і сонечку дарує гойні зблиски.
Дитяко он побігло у поля
збирати для матусі диво-квіти,
а он синіють радісно моря,
чекаючи у гості знову літа.
А он калина кетяги рясні
убрала, мов зібралась до вінчання,
а он рядочком вилились пісні
про батькіщину, юність і кохання...
І все це візерунками лягло
на дивовижній рідній вишиванці,
я під її налюблене крило
вмощуся завтра затишно уранці.
17.05.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733973
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2017
На відстані меча поглянь у вічі,
просвітлені, присвячені тобі.
Хіба потрібно більше, чоловіче,
на цій перебинтованій тропі?
Щоб не хилилось сумнівом руків`я,
і не тупилось лезо почуттів,
і псами слались біля узголів`я
одні з найнеприборканіших слів.
Невже осяння їхнього не вдосталь
перечитати зморшки на чолі?
Так сонця в катакомбах завше обмаль,
так мало часу в подиху на склі.
На відстані обіймів - наче свічі,
поставлені тобі супроти мли.
Раз по раз, як смієшся, чоловіче,-
під серцем коле залишок стріли.
16.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731438
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 04.05.2017
На краю самоти я вишукую раду,
У нічному безсонні загортаючи крик.
Я іще раз в собі переважую “ваду”,
Бо чому ж це мій світ сизим маревом зник.
І не стало в мені ні краси, ані друзів.
Перешіптує вітер стогін важких думок.
І вже йду я “назад” по обпаленій смузі,
І півнеба схилилось в придорожній пісок.
А мовчання плете невимовні печалі,
Аби смутком зважніло пригинати ходу.
У весняних сльозах мокнуть води проталі,
А я нібито там… там... іще на льоду.
І у слові уже не знаходжу розради,
Спопелилось від болю переказаних фраз.
І самотність - жура в мені промені краде,
І все меншає сонця у тенетах образ.
Як же вийти?! Довкруг лиш із фальші перила...
Прогинатися в міру за вітрами услід?
Підтягнувши попруги, піднімаю вітрила!
Все ж повірю, що день - дозволяє політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731068
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Я не була морфемою життя.
Твого життя. Напевно і не буду.
Холодний дощ, мов квазікаяття,
Змива потроху із душі полуду
І засинає спомином на склі
Про незабуте, виплакане вчора.
Інтрада смерті чується в імлі,
Вмирає щемно у мені покора.
Я не була. Чи ти не захотів...
Тепер слова,немов могильні плити,
Німі й важкі. То схимники степів.
Словами душу вбиту не зцілити.
Тепер невпинно потяги мовчань
Із пункту "Ми" до станції "Колишні"
Нестимуть рештки снів і сподівань
У весни ті, де білим цвітом вишні
Зустріла нас украдена любов.
Пізнали смак отруйного оршаду.
Я не була. То чи воскресну знов?
Розп'яттям душ сплатили ми за зраду...
..............................................
Я не була. Напевно і не буду...
*Інтрада - невелика інструментальна п'єса, що виконує функції вступу до якоїсь урочистої церемонії.
*Оршад - напій з мигдалевого молока.
22.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730353
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 26.04.2017
Біль – наче місяця повнота.
Все обмежується колом,
Із якого вийти можна тільки сяєвом,
Але частіше з тіла сочиться кровна пітьма.
Крок за кроком, день за днем
Пронизливі мерехтіння зеленіють
Зі швидкістю весни,
Та її ховає сніг,
А йому доведеться зрадливо довго танути.
Тут житиму, тужитиму,
В обіймах пружної, крихкої води.
В цей час вона зветься спомином,
Сином пам’яті,
Яка ніколи не народжувала живих дітей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701790
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 19.04.2017
***
І затулиться світ байдужістю.
А яблуні будуть цвісти
і будуть вражати всіх мужністю...
Допоки старенькі мости
прогнуться під свіжі проталини,
під воду покірно шугнуть.
Лиш моцні дідівські підвалини
упасти життю не дадуть.
І буде у небі гойдатися
розжалене сонце століть,
і щиро отак дивуватися,
що світ цей усе ще стоїть,
хоча й затулився байдужістю...
І тільки вражають, мабуть,
своєю незламною мужністю
он яблуньки, знову цвітуть...
15.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728147
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 11.04.2017
***
Спотикаюсь і знов підіймаюся,
обтираю з колін, що непройдене,
загортаю у листя розвеснене
потамовану серцем печаль.
Волочуся межи́ бузувірами,
між веселими пишними хвойдами
і лиш деколи смію сказати, що
мені світу цього дуже жаль.
Що шкода цих яскравих метеликів,
ще наївних і геть неспокушених
ліхтарями несправжньої дійсності
чи півтінями модних бра.
А довкола зібрались демони,
учепилися знов до кужелів
і намотують, і намотують
щось несвітле таке, ще пра...
Щось таке ще од звіра давнього
осоружне і неприкаєне,
аж від того земля здригається
і благає спасіння... та
прикривається підступ радісно
віттям білим, у квіт замаєним,
і згорає душа від розпачу,
і метелики, і літа...
І лиш деколи тиша розколеться
та у відповідь бризне просвітленням,
наберу його повно у пригорщі,
аби стало на тиждень хоча б.
Поки вікна чорніють невимиті,
поки двері ридають обвітрені,
поки тулиться дрібка ілюзії
до слабкого, слабкого плеча...
6.04.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727486
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 11.04.2017
Кожен наступний день – це насправді шанс,
Спроба почати вкотре усе спочатку:
Ще раз у долі випросити аванс,
Спробувати привчитися до порядку –
Передусім у помислах, в голові,
Порозгрібати мотлоху цілі стоси…
Просто радіти променям у траві,
Що на нитки нанизують срібні роси.
І не бажати більшого, лиш тепла
В рідному колі, в лоні своєї хати,
Де, мов листку весняному від стебла,
Взяти тобі судилося свій початок.
І зрозуміти істину, що життя –
Чи не найбільше диво на цій планеті!
Вкотре урок важливий собі затям:
Скільки б тобі не випало прірв і злетів,
Дім твій насправді там, де душі й думкам
Те́пло, коли вертаєшся хтозна-звідки,
Де між долонь надійних садівника
Ти – просто квітка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726670
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017
Причаститись променем весняним
О такій піднесеній порі!
Бірюзово-ніжним океаном
День тече у горла димарів.
І пташки, прудкі, немов рибини,
В’ються серед водоростей віт:
То пірнуть у спінені хмарини,
То зненацька вигулькнуть на світ –
Цятками, мов стружка шоколадна!
Вітерець вигойдує бджолу,
Грядочки́, розстелені, мов рядна,
Зачекались на дбайливий плуг.
Все таке пульсуюче і свіже –
Притуляйся серцем і брини!
Слухай, як холодне лезо ріже
Во́гкий ґрунт, і зу́бці борони
Хрумкотять скоринкою землиці...
Як співають пружні рівчаки,
Шурхотять у нетрищах лисиці
І сухі розламують гілки…
Як ріка, мов на акордеоні,
Награє експромтом щось своє,
Й за плечима крила безборонні
Наростають, збільшують об’єм –
Лиш лети у просинь і світися,
Хай хмеліє щастям голова!
У захмарно-бірюзових висях,
Як весна, вже вкотре відродися –
Молода, заквітчана, нова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726221
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 02.04.2017
Ми перейшли межу ночі.
Побачили неба світання,
Воно здалося невагомістю,
Бо його супроводжував оркестр тиші.
Я пережила величну радість
І, на щастя, звикла.
Вона - в погляді, в жесті,
У відсутності стоголосся.
Буває, хтось так ранить мій глузд,
Що голова здається колією,
По якій їде потяг привидь,
А життя - це долина,
Крізь яку пролягає маршрут.
Я боюся, що слово сковує
Мою любов,
Що воно переносить нас
У вимір безборонності.
Та не можу мовчати
Відтоді, як зустріла тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698059
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 14.03.2017
Язик обростає гілками кісток.
Я – заціпеніле дерево,
Тільки коріння шириться ризомою,
А жага струменить кров’ю весни,
Про це говорять віщі сни.
Про це співає далечінь,
Її ти бачиш крізь тьму туманів
Ув оці ближнього,
Що не говорить,
А мовчить німотою зіниць.
І я падаю ниць
У товщу рік.
Це спосіб втеч,
Та, падаючи, згадую,
Що я не вмію плавати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723349
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Два келихи – в однім отрута.
Ти п’єш чи відсуваєш геть?
Назавжди до стіни прикуті,
Невільні і життя, і смерть.
Скуштуй! Як солодко і дивно,
І тільки потім запече
Підступно, жадібно, невинно,-
Укусить нишком і втече.
Ти п’єш? Ти п’єш,- тремтять долоні
І мимо вуст червоний слід.
В такому вічному полоні
Ти не була вже стільки літ.
А потім чорна ніч пророча,
І зрада. Випила одна!
Ти віриш в це? Як довгі ночі,
Коли я п’ю тебе до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723430
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Не питай, чом обабіч пройшла,
Не звернулась стежина до тебе.
Не питай, чом зоря не зійшла,
Та, що нам дарувала півнеба.
Не питай, не питай, не жури,
Вдалині наша зустріч вмостилась.
Не проси ти її, не кори,
В перехрестях, мабуть, загубилась.
Не питай, чом на вітрі одна
Я вслухаюсь до подиху ночі.
І чия то, нарешті, вина,
Що збулися слова ті пророчі.
Не питай, чому серце з тривог
Переплакало весни на зими.
Не були ми з тобою удвох
Й наче небо для нас з парусини.
Докричатись ніяк до небес
Я не можу вже поспіль роками.
Так й живу я…з тобою і без…
Все думками, думками, думками.
Не питай, не жури, не кори,
Мабуть, в долі якась “опечатка”,
Не з тієї сторінка пори,
Чи згубилась небесна закладка…
Не питай, через що стільки днів
Нам у часі хвилин не знайшлося...
Я надію малюю зі снів,
Хай здається, що щастя збулося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662437
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 14.03.2017
Березню мій вербовий,
сонце у молоці!
Хмар сизопері сови
в променів під приці-
лом. І не втекти нікуди
від перемог весни!
Завтра вже так не буде –
тільки тепер і ни-
ні – ця неповторність миті:
крапля, а в центрі – світ,
свіжа гуаш блакиті,
руніка верховіть,
ґрунту набухле тісто,
перша щетина трав.
Проліску стало тісно,
плівку землі прорвав –
вигулькнув синьооко,
мов переможний стяг!
Впевнено, дужим кроком
рухається життя.
Будять пташки діброви,
смолами плачуть пні…
Березню мій вербовий,
вибухни і в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721429
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Я покидаю Вас, о , сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
Одвічний рух планети невблаганно
В заокеанні далі Вас жене.
О, як поблідли Ваші білі руки!
Як потьмяніли очі крижані.
Сакральну мить дочасної розлуки
Нехай вплетуть вітри поміж стерні.
Не осудіть, що йду отак квапливо,
Дзвіниці неба б'ють прихід весни.
Річок предтеча кличе гомінлива,
Зтрусивши з вій льодяникові сни.
Із лона пнуться списами тюльпани,
Вони ось-ось проріжуться у світ.
Тож, поспішіть, моя морозна панно,
Не до лиця Вам ніжний малахіт.
Не до снаги Вам сонячна корида,
Знесилить душу проліскова гладь.
Ще де-не-де Ваш локон сніжний видно...
Та вже пора. Он журавлі сурмлять!
Я покидаю Вас, о, сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720707
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2017
Тіло моє – весни вмістилище,
Вітер збиває з ніг!
Видно, сезон зими закрили вже,
Довшими стали дні.
Стягую нерви, як шнурівками, –
В’яжу в тугі вузли…
Пружно бринить асфальт автівками,
Води летять углиб.
Сонце – млинець пухкий, умочений
В білі вершки хмарин.
Давні сліди зимових злочинів
Стерли за ніч вітри.
Але на те й весна-цілителька:
Латка до латки – й світ!
Серцем вертаю знов до витоків,
Думка – швидкий болід.
Далі і далі – вгору сходами,
Вище хіба що сни!..
Вкотре на цій землі відродимось
Пролісками весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720274
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017
Перемовчу цю мить, пережурю цей день,
а небо знов нахилиться й заплаче.
Я знаю, що мине, і добре, й зле мине,
і буде так, що й не було неначе.
І тільки вітер змін у віття шугоне,
і заколише цю нестримну тугу,
що перейшла собі негадано мене
і знов намалювала чорну смугу.
Але відрада є - із хмари сипоне
білезним снігом, бо зима ще нині.
І в душу увійде освяття неземне
й засіє світлом річища полинні.
І я скажу собі - агов, дівице, не
давай себе здолати сірій втомі!
Бо, знаєш, так бува, хтось волю обітне
і відчай оселяється у домі.
А ти його жени, своєї хай не гне
і хай не пеленає в тугу стіни.
Міняється усе, і радісне, й сумне,
і навіть те, що нібито незмінне.
Тож приголуб цю мить, і цей журливий день,
і небо пригорни, нехай не плаче,
бо й біль оцей мине, усе колись мине,
і буде так, що й не було неначе...
14.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718392
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Дорога стелиться снігами –
Цупка стерильна пелена.
І кінострічка панорами
Біжить у рамочці вікна.
Таке німе красиве ретро
У ґлянці білої зими!
Летять у безвість кілометри,
Мережить гума килими.
Дерев ондатрове убрання
У стружці інею ряхтить…
Це тимчасове обмирання,
Ця перестуджена блакить,
В якій ні поруху, ні звуку,
Хіба що пирсне горобець.
Мороз пропхав колючу руку
Мені за теплий комірець,
І так пощипує зухвало, –
Мовляв, попалася, ага!
І за́шпорів пекучі жала
Пульсують спазмами в ногах.
А я хапаюся вустами
За пару дихання твого,
Мов літо те́плиться між нами,
І лід розплавлює вогонь!..
Летить захекана автівка
Крізь охололу плазму дня…
І ми удвох, і ця мандрівка
В сідлі залізного коня.
[img]http://i1.r24.me/AROFgOEAj6Lp-c800x600.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717621
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Спливає час, стаю йому на п’яти,
Та він лише прискорює свій біг,
Лиш намагаюсь вперто здоганяти,
А миті тануть, мов торішній сніг.
Старезний світ таких як я - вже бачив,
Він так втомився від усіх облич
І кожен щось в цім світі таки значив:
Хтось - горобець, а може хтось - павич.
Скриплять суглоби, скаменів хребет,
Він вже не той, а нас ще грішних носить
І ще те саме небо голубе,
Такі ж самі всі кришталеві роси.
Лиш ми не ті, якісь йому чужі,
Все нам не так і завжди чогось мало,
Багаті й бідні – на одній межі,
Біда на всіх одне гострила жало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717261
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Іще один крок назад -
в задвер'я чи завіконня.
Бо пан цей тобі не рад -
ти ж бідна нічийна доня!
Ще й, бач, он прийшла сама
до світелка дотулитись,
а місця тобі нема
у цій пишноглядній свиті.
І встромлюються мечі
у серце твоє і груди,
та зойки твої ні в чім
і спуску тобі не буде!
Бо й пані оця ясна
(насправді темніша ночі)
тебе до самого дна
чомусь опустити хоче.
А ти, наче те маля,
виблимуєш лиш очима,
допоки двигтить земля
ненависно за плечима.
Розводиш руками, ба -
нічого не розумієш...
А в тебе летить ганьба,
ще й славу чоренну сіє.
І слово стає не в лад,
стривожує безбороння...
Вступаєшся, крок назад -
в задвер'я, у завіконня...
31.01.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716676
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
(Бійцям, що полягли під Авдіївкою.)
Імена... Імена... Віск зі свіч,
Плачуть люди по всій Україні.
Ми зі смертю тепер віч-на-віч,
Горе майже у кожній родині.
Імена... Імена... Імена...
Вже ланцюг тих смертей нескінченний
Обриває суцвіття війна,
То ж плодів не чекаймо даремно.
Імена... Імена... Сльози скізь,
Україна в сльозах потопає.
Знов отримали хлопці " безвіз"
Журавлиним ключем... аж до раю.
Імена... Імена... Імена...
Н.Хаммоуда.
02/02/12017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716074
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Замітає не снігом - розпукою,
замерзають не ноги - сліди.
За небілою, злою розрухою
не пісків уже не віднайти.
Ані цегли чи моцного каменю,
ані ще не зогнилих дерев.
Все понищено злісно, розвалено.
Над проваллями піниться рев.
А в колисках, підвішених долею
на старенькі крихкі сволоки,
діти плачуть, зосталися голими
на розливах чужої ріки.
Та немає кому подивитися
чи прикласти хоча б до грудей.
З вишиванок обірвано китиці,
щось важливе обдерто з людей.
І хтось буде винити хурделицю,
хтось пожежу, а хтось промовчить.
Чорна капа над вічністю стелиться.
В чорну прірву щось вічне летить.
1.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716124
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Я не з вами і не́ проти вас.
Я сама по собі.
Мандрівниця.
Блудна діва, що згаює час,
не вартуючи навіть мізинця.
Не дивіться осудливо, ні.
Що той осуд колючий безвольній?
Тільки вітер живе у мені,
тільки рани од світу незгойні.
Я не скаржусь, пробачте!
Ідіть
зазирайте у душі цнотливим,
возносіть їх аж до верховіть,
додавайте лжелету й лжесили.
А мені... А мені не туди!
А мені на поля, у безлюддя,
де затоптує сонце сліди
усілякої скверни й облуддя.
Де неторкане мрево снігів,
де мож голосно так голосити,
що аж чутиме вухо богів,
пустомольбами густо набите.
Я не з вами і не проти вас.
Я сама по собі...
2.10.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715885
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Дякую Віктору Ох(у)
за натхнення.
Ваша величносте - Всесвіте,
Що ви сховали в рукав?
Що там в долонях пестите?
Нам недосяжне в роках.
Як недосяжне й у вимірах,
В нашім короткім житті.
Та неодмінно ми вирвемось
З ті́сних оков і страхів.
Зорі нам будуть каміннячком,
В буйнім шумилі Світів.
Світлі надії ще здійсняться,
Прагнення - і поготів.
..........................................
Ваша величносте, Всесвіте,
Що ви сховали в рукав?..
........................................
Сьогодні Ваша похресниця
Серед Галактик блука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715734
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Хтось пише про квіткИ та про весну,
Хтось про любов, кохання та розлуку,
А я писати буду про війну:
Про сльози, смерть... пекельну муку.
Хтось випив кави дві, а хтось одну,
Хтось на" Мальдіви", хтось до ресторану,
А я вдихаю сльози полину,
Приношу Господу свою Осанну.
Комусь життя в незлічених мільйонах,
Комусь літак, комусь- усе, що є,
А моє серце у кровавих ранах,
Мій біль, мій стогін- це, усе моє.
Моє,- бо тут моє коріння,
Моя Земля і пращури мої,
Моя тут віра, та моє сумління,
Лишень війна та зрада... не мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715536
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Не розумій мене, не розумій.
І рви на шмаття цей рожевий люрекс,
в який убрала чорне кодло змій,
від злоби і нелюдськості аж буре.
Кажи мені, кажи, що я дурна,
чого рушаю темне і кусливе,
коли на спротив істинний нема
уже ані бажання, ані сили.
Тоненьким пальцем біля голови
крути, давай, хіба ж я опираюсь?
На лови день пішов, іди лови
оте, що я не вмію і не маю.
І хай гримить, хай лускає довкруг,
то певно Бог товче собі горіхи...
А ти ні ворог мій, ні теплий друг -
гірка вода, що капає зі стріхи...
30.01.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715499
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Ти у мені цвітеш, як дивна квітка.
Тендітно ніжать серце пелюстки.
Спиваю щастя - море ціле, ріки,
п'янкі струмки і гойні потічки.
Спиваю неба хвилі неозорі.
І наче небом я стаю сама,
купаючись у таїні любові,
і до її торкаючи крила
Лечу над світом білим, де замети
своє туркочуть змерзлій далині.
А у мені роз'ясненим куплетом
і квіти зацвітають, і пісні.
Ще й пригортають радісне пелюстя
до снігу, до зимового жалю.
Візьму й собі зимі цій посміхнуся,
признаюся, що квітну, що люблю.
Бо ти в мені цвітеш, як дивна квітка -
магнолія, ромашка чи тюльпан...
Спиваю щастя повноводі ріки,
цілі моря, та де там - океан!
28.01.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714944
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Загублена у всесвіті печалі.
Забута у словах, що відянчали.
На заході ожинового літа -
маленький віхоть сонячного світла.
Та не питай, не розтривожуй ночі!
Зірки до сповідання неохочі.
Із небом розстаються у мовчанні -
безвільному, самотньому згорянні.
І я колись безвільністю згоріла
десь на межі потуг душі і тіла,
у всесвіті печалі загубилась,
а відшукати слід назад уже несила...
31.07.13 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714802
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Загублений на сніжних перехрестях,
де за вітрами гойкає мольфар.
А сонце знову й знову коло креслить,
і дні кладе на часовий вівтар.
І тихо кличе бігти поза місто,
торкаючись до змерзлої руки,
туди, за мури, де душі не тісно,
де сходить милість Божа на стежки.
А ти блукаєш, губишся, ґвалтуєш
вибоїни примарних бездоріж.
Світла́ не тут, бо тут - лиш темні збуї
тобі до горла приставляють ніж.
Лапають волю, скручують, як бранку,
впихаючи її у чорний міх.
Он істина сама стоїть на ґанку
і плаче, відвертаючись від всіх.
Тож скільки кіл ще має розговітись
над головою правди і брехні,
аби нарешті над роздертим світом
повисла райдуга на сонячній струні?
І ти зумів усе ж би відірватись,
від марних тупцянь коло чорних стін,
від перехресть і бездоріж крислатих,
нарешті вчувши сонця тихий дзвін...
2.05.13 - 25.01.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714472
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 26.01.2017
На кожне Водохреще буде боліти
І буде кричати душа.
Охрещені кров’ю і битами діти -
Поранене в серці пташа.
Криваве Водохреще – це вже історія,
Це – біль України і сум,
Кривава бувальщина, а не теорія
І автор її - хворий ум.
Хрестили вогні, а когось водомети,
А кат лиш команди давав,
/Кусалися пси за криваві монети/,
Великий народ продавав.
Так просто було подивитися в очі,
Всміхнутись народу лишень,
Та були не ті у країни в нас зодчі,
Її розтягли до кишень.
Кривавим пером свою "славу" писали
Без сорому й честі - навік!
Різнились з народом всі їх "ідеали",
Нічого святого в базік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713111
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Я зелена і пекуча,
Кажуть люди, що цілюща,
Голіруч мене не візьмеш,
Ну, хіба що в рукавичці.
Бо ужалю, мов оса
Так,що виступить сльоза.
Покусаю руки й ноги,
Та не вступлюся з дороги.
Щоб зі мною поборотись,
Треба мати серп і косу.
Що ж то за така рослина?
Шле палкий привіт...(Кропива).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712696
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
[youtube]https://youtu.be/bpDWPRzd2JA[/youtube]
[i]Пам’яті Світлани Костюк
присвячується[/i]
Коли переболить земне
і одійде усе таємне,
пробачте, що нема мене,
коли згадаєте про мене.
Згадайте, що нема мене,
коли почуєте про мене.
Душа поета все одно
проб’ється зеленню сумління,
де сіється моє зерно
і на ґрунти, і на каміння.,
де сіялось моє зерно
і на поля, і на каміння.
Аби рівняти кожен міг
стезі, що стеляться під ноги,
в надії, що якась із них –
одна на всіх пряма дорога,
в надії, що одна із них,
всього одна – веде до Бога.
Хай буде пісня без кінця,
аби ішли до нас у гості
веселі люблячі серця
і при житті, і на погості,
аби єдналися серця
і при житті, і на погості.
Тоді й зійде душа моя
нехай у полі, та на волі
ще оживуть, такі як я,
для іншої моєї долі,
де вродяться такі як я
для кращої на світі долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712192
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 16.01.2017
***
Коли життя дрібніше за монету,
коли воно не ставиться в ціну,
згорають від жалю вгорі комети,
лиш чорні іскри котяться по дну.
Чи то землі, чи то душі сумної,
що заблукала на полях олжі.
Летять у засвіт білокрилі вої,
малює осінь чорні колажі.
І небо знов сивіє, плаче, плаче.
Щербатий місяць висікає кров.
"О, світлий вою, лагідний юначе,
ти ж передчасно за межу пішов!".
А десь над лісом перша хуртовина.
Десь на село насунулась імла.
Коли дарма не ціниться людина,
то навкруги лишається зола.
Розвіє вітер, випахкає люльку,
а за ярами впаде перший сніг.
І лиш на серці буде мулько-мулько,
бо очі в правди знов такі сумні.
Дукати чорні в чорнім капелюсі.
Хтось грає марша, хтось пливе під марш.
Дитина зойкне: "Матінко, боюся!"...
І суголосо зойкне "Отче наш"...
27.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711438
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Коли Різдво колядкою дзвінкою
Постукає у шибку крижану
І доторкне пресвітлою рукою
Душі твоєї приспану струну,
Щось ворухнеться, чисте і високе,
Десь там, на денці. Вгору навпрошки
Зашелестять чиїсь дрібонькі кроки,
Як в рукавичці теплій копійки –
Твої, заколядовані, щасливі…
І закортить повірити в дива,
Такі закономірні і правдиві,
Як перша зірка в переддень Різдва,
В якій є щось прекрасне й таємниче!
Як шурхання вертепної ходи,
Що дзвониками за собою кличе,
Карбує візерунками сліди…
Як храбустіння снігу, чимось схоже
На соковитий хрумкіт кавуна…
І на тобі – благословення Боже,
І благодать на серці неземна!
Хіба для щастя більшого щось треба?
Коли по вінця радісних думок!?
Чи то зірки дзвенять на денці неба,
Чи в рукавичці жменя копійок!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710654
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017
З небесного святого вівтаря
Володар Часу, перевівши подих,
здмухне останній лист календаря,
новий зафіксувавши кругообіг.
Моя ти Земле, доме любий мій,
безмежно щедра голуба планета!
Прекрасна ти в цю ніч в серпанку мрій,
заквітчана вогнями, мов комета.
Світись красою, і жаданий мир,
хай обійме тебе і кожну душу!
Ця ніч – святковий планетарний пир
від Кордильєрів і до Гіндокушу.
Хоч в когось – літо, а у нас – зима,
та зваблює повсюди казка свята,
і келихом ігристого вина
всіх найдорожчих будемо вітати:
дітей, батьків і друзів всіх-усіх,
близьку й далеку дорогу родину,
бажаючи здоров'я, щастя, втіх
душевних і тілесних... і щоднини.
Ще тост наш – за здоров'я земляків,
та й іноземців, вірних нам по духу, –
за тих стійких незламних вояків,
що зупинили ворога й розруху.
Хай мир прийде для всіх захисників,
до кожного з армійських батальйонів!
Щоб ви живими вийшли із боїв,
за вас, рідненькі, моляться мільйони.
І пом'янемо воїнів добра,
що назавжди у Небо відлетіли...
У кожнім серці вдячність і жура –
за нас вони поклали душу й тіло...
Ну і, нарешті, – друзі по перу,
щасливі полонені Музи й слова:
таланти-аксакали і гуру,
що вже впіймали почесті і славу,
й ті, що смакують творення процес,
хоч зали їм і не аплодували,
кого обрали в Спілку чи Конгрес
і ті, що вперше фрази зримували –
хай нас єднає новорічний стіл,
мої ви сивочолі, юнолиці,
із-за кордону, із далеких сіл
чи з древньої прекрасної столиці.
Єднаймося! У цей тривожний час
долаймо перешкоди крок за кроком,
і хай Господь благословляє нас.
Вітаю, милі друзі, з Новим роком!
Бажаю МИРУ, щастя і добра,
здоров'я і любові, що від Бога,
і творчого натхненного пера,
й Пегаса легкокрилого прудкого,
і рима щоб співала і текла
як музика, як пісня солов'їна...
...Всім шлю від серця часточку тепла.
Хай буде з вами Бог і Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709504
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Під роковий драм заспокоюю душу,
тебе забувати ... забути я мушу!
Вдавати, неначе тебе не існує,
прийняти, що голос я твій не почую.
Закрити болючі накровлені діри,
закреслити все що з тобою любили.
Спалити, а попіл сховати глиб'око -
та дзеркало більш не обманює око ..
*
І як тебе вирвати геть із єства ?!
Без тебе я й так безнадійно пуста ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693943
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 26.12.2016
Є логіка у хаосі конструкцій,
є й інші -що між нами ділять сни,
ховають від журнальних репродукцій
неторкані полотна білизни.
Все ж, дозволяють нам копіювати
з натури світу – день, хвилину, мить,
а досвід наш – старі чужі пуанти,
в яких ми смішно мріємо злетіть
над сценою буття - актор, акторка,
за кожним шансом – декілька невдач.
Байдуже, хто ти: іудей, католик –
ти сам собі є військо і сурмач,
щоденно в центрі битв і революцій.
Хай поки що далеко до звитяг –
ти – найскладніша із усіх конструкцій.
Не заржавій на складі у життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708680
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
У саду між пишних віт
Жив князенко Сливоїд.
Мабуть, вже й не варт казати,
Що любив він споживати.
Сливи! Довгі і короткі,
Соковиті і солодкі,
Жовті, сині брав з гіллини,
Їв зі смаком їх щоднини.
Ще й сушив помежи трав.
Висохли? В дупло кидав.
Як дерева були голі,
Витягав сушню поволі.
А як слив вже не було.
Ліз тоді він у дупло.
Спав собі там Сливоїд,
Поки знов не виріс плід.
В снах він бачив Джуді бджілку,
Пташку Куку, Гризю білку,
Ще й руду Муму - корову.
Грався в «Хованки» і «Лови»
З ними в сні, як наяву.
Верещав: «Ховайтесь! Йду!».
Він не знав зими, весни.
Сливи, ігри , довгі сни -
Ось такі його деньки.
А ви знали, хто сливки
Всі в садах густих пожер?
Ні? То знайте це тепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708674
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Зболена, а живу.
Зраджена, а літаю,
В сонця беру тятиву,
З променя виростаю!
Втому я перейдý,
Перепливу до краю,
Загравою розцвіту,
З дниною оживаю!
Палахкотію, горю,
У вогняному ґерці,
А, заховавшись, творю́
Ві́рші, що каже серце.
Слово, як гострий ніж,
Жестом — у мої очі.
Мудрість — набута річ.
Скільки таких охочих?
Відроджуюсь у зерні,
Що кинуте в чорну лунку.
Розчулюсь, зросту навесні —
З сонячного цілунку.
Зміцнію, як ста́ре вино.
А жінка ціни не має!
Я — вільна! І більш ніхто
Волю мою не зламає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708362
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Лежу прикутий до постелі,
Давно вже спить пансіонат.
Шикую там, на білій стелі
Рядки віршів, як стрій солдат.
Нехай пошле Господь терпіння,
І сили творчого горіння,
Та слово гостре, як булат.
А ніч безмежна, ніби море,
Так неспокійно на душі,
І щоб залить пекуче горе,
Складаю подумки вірші.
Тоді у пам'яті зринають,
Пласти життя перевертають
Думок сталеві лемеші.
Тому згадались дні далекі
І хата батьківська стара.
На ній було гніздо лелеки,
А там - цибата дітвора.
Мені ще довго буде сниться
Щемливих спогадів криниця -
Дитинства бідного пора.
Який прекрасний світ широкий:
І перша зустріч навесні,
І золоті студентські роки -
Щасливі молодості дні!
Аж ось і скроні посивіли,
Літа, як птиці, пролетіли,
Немов приснилися мені.
Як часто дивна ностальгія
До нас підкрадеться і вмить
Болючі спогади навіє,
І серце тихо защемить
За тим, що вже відгомоніло,
Що відцвіло та відболіло...
Якби це знову пережить!
03.09.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208289
дата надходження 29.08.2010
дата закладки 25.12.2016
Щось нове в мені трансформується,
протиріч і вагань – без меж.
Гострота сприйняття гальмується
і логічність ума – теж.
Добиває абсурдність дійсності.
Я безумію, а чи світ?
...Із гармат – по життю,.. по гідності,
і щодень – все новий кульбіт.
Десь відкрили ворота гнилості,
і вся нечисть рванула з надр.
...А добро все жде справедливості,
а "в отвєтку" – ...кривавий кадр.
Де згубили ми правду, Боже мій?
Де, караючий зло, Твій меч?
Чи зайняв уже царське ложе змій,
що "кайфує" від кровотеч?
Ми так вірим Тобі, Спасителю,
і благаємо: зло спини,
захисти вояків-хранителів
і домівки, і мирних жителів
від кривавих рук сатани!
23.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708056
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15590812_944873505612319_5724272112918717744_o.jpg?oh=b955a568f99e0ee7b03f9a32dfb3d0a6&oe=58AFC51F[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625678_944873662278970_2106388964238381245_o.jpg?oh=012fcd327f6a65e627f5e26fb3a5ba10&oe=58EF0DE6[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625851_944874942278842_3149486726971470944_o.jpg?oh=49286c1600b0480fb0f3413274f0cddf&oe=58ED6850[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15626313_944873285612341_4381318461022047505_o.jpg?oh=c520dbb43ede20d776bb3e02a5a796ac&oe=58F6C49D[/img]
Передріздвяний Львів – зимове диво!
На шоколадні плитки площ і стріх
Стікає вечір, темний, наче пиво,
І піною шумує білий сніг.
Ряхтять вогнів льодяники барвисті,
І ваблять апельсини-ліхтарі…
Ялинка у святковому намисті –
Серед зими різдвяний оберіг.
Із приймачів доносяться колядки,
Передсвятковий ярмарок гуде!
Заманюють яскравим крамом ятки
Щасливих заклопотаних людей.
А там – тепленькі вироби із вовни
І керамічна писана краса,
І гальби з пивом, пінисті і повні,
Й вишивані добротні чудеса!..
І пряники медові у глазурі,
Пахуча шинка, сало, і хлібець!
Музичить на дротах, мов на бандурі,
Раптово увірвавшись, вітерець.
У фарах і гірляндах довга траса…
І я від щастя свічуся, хмільна,
Немов з ялинки зірвана прикраса –
Ота, найяскравіша, най-най-на…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707569
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 21.12.2016
Сей танець на розпечених вуглинах…
На вістрі скелі, де розхристані вітри,
У сніжнім вихорі чуттєвої лавини,
У сизих сутінках німої самоти.
Заломистий, доволі експресивний,
Летучим лезом розсікає срібну вись,
Овіяний ефіром легкоплинним,
У граціозності своїй...неначе рись.
Сей танець на межі широт екстріму,
Затерплі пальці опираються снігам…
У ньому – сила течії Гольфстріму,
І слів несказаних…огранений кристал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707116
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
Лягає сум в скорботний день
Журбою над хатами.
У вікнах вогники з осель,
Стікає віск свічками.
Хлібина житня, мов з-за хмар
Великий місяць дише.
Це я сьогодні на вівтар
Поставлю з болем вірші.
Схилившись, тихо помолюсь
Цілуючи хлібину.
Колись від мору гинув люд,
Скорили Україну.
Пізнали голод, кривду, страх
Невинно-убієнні.
Благали Небо на вітрах:
По-дай-те хліб ди-ти-ні!!!
Село вмирало... Геноцид...
В очах – ще віра з болем.
Гори, моя свіча, гори!
Розвійся, туго, полем.
Молився батько за життя
Під тином непорушній.
Ось цю хлібину, прошу я
Подай йому, Всевишній!
Подай, благаю, хто просив,
Хоч скибочку дитині!
Вслухаюся у голоси...
Страждальній Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706251
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 14.12.2016
Не тримай. Відпусти. Хай крильми розтривожена тиша
Проросте цілим лісом із досі несказаних слів.
Над верхів'ям густим ненароком мене хтось допише,
Мов епіграф, чиїхось іще непрожитих життів.
І змертвілим листком кружелятиме далі планета
Поміж сотень галактик, між тисяч сліпих ліхтарів.
На зап'ястях століть пульсуватиме вічна вендета,
Спопеляючи айсберг моїх мовчазних почуттів.
Не тримай. Відпусти. Струни в серці давно поржавіли.
Як безжально п'янить ця солодка симфонія тиш...
Коли згасне свіча від несказаних слів сполотнілих,
На форзаці душі свій автограф на згадку залиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706034
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 14.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PCg5ilk9M5Q
[/youtube]
Закреслюєм в житті ми часто те,
За чим колись так будемо жаліти,
А новий вітер вряд чи принесе
Оте, чому ми будем так радіти.
А день за днем стирають всі дрібниці.
І пам"ять упадає в забуття.
Та часто із духовної скарбниці
Дістанем скарб, що вже без вороття.
І кожну ніч, коли чомусь не спиться,
Як кара виринає кожен крок.
І добре знаєш ти, що це не сниться,
А це безсоння - плата, як урок...
До ранку розкладаєм на полицях
Оте, що проміняли на п"ятак.
І все смутніше бачим любі лиця,
Які тепер потрібні нам отак.
А за вікном світає вже, напевно...
Та очі ще не висохли від сліз.
І чередою дні ідуть даремно.
Життєвий віз скрипить без тих коліс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705920
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Яка вона тобі,- січнева ніч?...
Ота ясна, у зорянім намисті...
Впаде з вінця блакитний самоцвіт,-
заслін прочинить в нове та колишнє.
Колись мело, злітався роєм сніг.
Ти на шибках читав непевні знаки,
в передчутті незвіданих доріг...
А іній малював холодні маки.
Злітався рій... В душі, як дзвін, гуло.
І так хотілось сонця у долоні.
І ти знайшов. Знайшов в собі його,-
проміння зігрівало завжди скроні...
Яка вона тобі,- січнева ніч?...
Володарю вітрів! Приборкав долю?
Візьми ключі, а сумніви залиш!
Холодна ніч - лиш крок в тепла безодню.
04.12.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704923
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016
***
Першогрудневий сніг...
Другогрудневий дощ...
На бистрині доріг.
У велелюдді площ.
Стріхами парасоль.
Кронами голизни.
На перехресті доль -
там, де боги і ми...
А під ногами - тріск!
А по канавах - шум!
Першогрудневий твіст!
Другогрудневий глум (?)...
Тільки над ким?
Не зна
навіть неюний дуб.
Ніби сльоза, вина
тихо стікає з губ.
Тишею по корі
аж у саменький спід...
А десь отам, горі
марить хтось про політ!
Може й не хтось...
А... ми...
Доторки мокрих рук...
З дальньої далини
неба чи зойк, чи згук.
Поки ніхто не вчув
з люду, а чи з богів
день загасив свічу.
Ти пригорнув, зігрів.
Лагідно переміг
візію потороч...
Першогрудневий сніг...
Другогрудневий дощ...
2.12.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704233
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Світ вимагає: грай
ролю свою мізерну.
Зал аплодує хай!
Кинуто в землю зЕрно.
Щось та зросте колись.
Може, іще й заквітне.
Низько в поклоні гнись
перед вельможим світом.
Поки в тобі святе
буде пророкувати
щось невідоме, те,
що поза світу ґрати
кличе іти.
Лиш ба
кличу того не вчуєш.
Серце мале раба
знов у собі пуцуєш.
Граєш мізерну роль,
інше чогось не можеш.
На перехресті доль
зле шваркотять вельможі.
І веселіє світ,
все йому йде по плану.
Тільки на зламі літ
щирість нетребно тане.
Тільки журливий Бог
в небі сотає думи -
молиться знов за двох,
поки гелгочуть сурми..
27.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703641
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 01.12.2016
Схоже, зима – календарна, справжнісінька, свіжа!
Плями чорнильні дерев на папері снігів…
Світ молодіє, немов перекинулась діжа ─
І розіллявся кефір уподовж берегів.
Щось неймовірне і світле витає в повітрі:
Мов у дитинстві, ти й досі ще віриш в дива,
Де звичайнісінький сніг – це пушинки на вітрі,
Що сповіщають наближені кроки Різдва.
Коло за колом мотає дистанцію часу
Ревний дзиґарок, поскрипує десь у кутку.
В серці плекаєш, немов новорічну прикрасу,
Мрію про свято, тендітну, яскраву, крихку.
Ще один рік – подарунок добродійки-долі,
Ще одна змога надихатись вволю теплом,
Де за столом у близькому родинному колі,
Мов до святинь, до людей припадаєш чолом.
Мовчки зсередини світишся, тішишся збоку,
Дякуєш Богу і просиш надалі того ж!..
Грудень – остання глава у нотатнику року,
Все, що найкраще, в наступний бери і примнож.
[img]https://detstvo.md/wp-content/uploads/2015/11/ssw.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704000
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
Листок останній листопад зірвав.
Гілками небо тріснуло вітражно.
Сивіє вперше інеєм трава.
Їй холодно. Але уже не страшно.
Не страшно перших білених сивин,
Ні перших зморщок, ні хиткого кроку.
Вже сніг, а ти лишаєшся живим…
Для чого? Маєш відгадать до строку,
Коли зірве твого життя листок,
Розбивши небо лунами на скалки,
Його рука. Не страшно помилок.
А листопад уже приймає ставки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702215
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Останні миті – наче перші,
до крику – страхом у душі.
Навколо – сонця повні верші
чи місяця тонкі ножі,
що відітнуть нечисте й чисте,
і гріх, і рід - неначе дріт.
І нас відпустять урочисто
на той, незнаний, інший світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701288
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016
Якби ж ти тільки знала, люба доле,
як солоно у грудях від жалю,
як серце, ще гаряче, студінь коле,
коли байдужість вистріне твою.
Якби ж ти тільки, рідна, здогадалась,
відкрила очі, зраджені вогнем,
то й ця осіння потемніла зала
напевно зайнялася б знову днем.
І навіть може відгорілі зорі
за руки б узялися угорі,
і, просвітливши зранені простори,
відчистили душевні димарі.
І ці, безраддям сіяні тумани,
і ці, загуслі відчаю дими,
нарешті б розчинились над полями,
на згарищі провини і вини...
Та тільки знову зустрічі всі мимо,
порожнє слово - тяжче за граніт.
Зникаєш, люба доле, за дверима
колючими, холодними, як лід...
29.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699096
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Якби ж ти тільки знала, люба доле,
як солоно у грудях від жалю,
як серце, ще гаряче, студінь коле,
коли байдужість вистріне твою.
Якби ж ти тільки, рідна, здогадалась,
відкрила очі, зраджені вогнем,
то й ця осіння потемніла зала
напевно зайнялася б знову днем.
І навіть може відгорілі зорі
за руки б узялися угорі,
і, просвітливши зранені простори,
відчистили душевні димарі.
І ці, безраддям сіяні тумани,
і ці, загуслі відчаю дими,
нарешті б розчинились над полями,
на згарищі провини і вини...
Та тільки знову зустрічі всі мимо,
порожнє слово - тяжче за граніт.
Зникаєш, люба доле, за дверима
колючими, холодними, як лід...
29.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699096
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
А ти мене зрікався як Петро.
Я ж не Христос. Я це не відчувала.
Насипав корму півням у відро,
Щоб навіть ніч про це їм не сказала.
А ти мене зрікався. І не раз.
А ти мене ділив як тобі зручно.
Ховались навіть півні у той час,
Бо ти ще й душу бив... Якось беззвучно...
А ти все відрікався. Коли біль
І розпач роздавили мою душу-
Ти прикладав до рани тільки сіль.
І навіть посміхатися лиш змусив.
А ти мене зрікався. Сто разів.
Соромився кохання. Слухав маму.
Вона хотіла донечку царів.
Ти ж будував щоночі в серці браму.
А ти зрікався. Ще й Іуда спав,
Ти вже й монети тримав у долоні.
Христос завжди Петрову зраду знав...
Ти Кир?.. Втопив в Євфраті ?.. Вавилоні...
А ти мене зречешся. Сто монет
Повернеш потім. В Божий храм не можна...
Нас будуть віддаляти сім планет...
В мільярди років відстань буде кожна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698703
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 07.11.2016
А ти кохав в мені не сльози. Сміх.
А ти кохав в мені не біль. А радість.
Коли була лиш Янголом у ніг,
Коли була я сильна... А не слабість.
А ти кохав в мені лише тепло,
А ти кохав в мені лиш бездоганність.
Коли душа розрізалась на скло -
Дивився ти з огидою на рани.
А ти кохав в мені лиш не мене,
Ти вибирав, немов на тім базарі.
Я знаю - біль колись оцей мине.
Шукав ти звуки скрипки Страдіварі.
Та ти не знав - фальшивлять і на ній.
В чиїх руках - отак вона й заграє.
Як довго топчеш-то й з троянди гній
Сльозами в небо цівкою стікає.
А ти кохав в мені, що вибирав.
Я мала посміхатись щохвилини.
Кохають все. Так хочу, щоб ти знав...
А завіряв, що аж до домовини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698860
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Коли твоя душа, як люта хуга,
коли думки, як дужа заметіль, -
як добре мати істинного друга,
котрий не зрадить щирістю тобі.
Котрий, зачувши здиблену негоду,
не піде геть, рятуючи своє,
а ревно пантруватиме нагоду,
аби сказати вперто: вихід є!
Аби не дати занепасти духом,
за руку взявши в найприкріший день
із певністю, що все минає з рухом.
А рух - постійний, тож і це пройде!
Світліша стане з того чорна смуга,
а біль таки колись переболить...
То щастя - мати істинного друга,
котрий не зраджує тобі в найважчу мить!
29.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698408
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
[i]«Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки,
ніж багатому увійти до Царства Божого» (Лк. 18, 25)
[/i]Спитали у одного мудреця:
«Чому так часто у житті буває –
У бідних щирі й радісні серця,
Багатих зло і смуток роз’їдає.
Чому лиш бідний ділиться останнім,
Для нього кожен рідний, дорогий.
Чому заможний не завжди в пошані?
Чому, якщо багатий – то скупий?»
«Погляньте у вікно» – мудрець сказав,
І щиро так у очі подивився –
«Що бачите ви там?» – він запитав,
І погляд його радістю світився.
Йому із здивуванням відповіли:
«Там діти бавляться, пташки співають.
Дідусь з бабусею на лавочку присіли
І усмішки на їх обличчях сяють…»
«Тепер до мене знову поверніться
І гляньте в дзеркало» – продовжував старий –
«Та не лякайтесь, що ж ви, посміхніться!
Невже ваш образ вам такий чужий?
Ви відповідь дали своїм мовчанням.
Вікно і дзеркало складаються із скла:
Додали срібло – і себе лиш помічаєм,
У егоїзмі – шлях до смутку й зла…»
16.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644434
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 02.11.2016
Відмолюй учорашні падолисти,
вколисуй невідплакану сльозу.
Ще буде щось веселе і барвисте,
хай доля тільки збудиться зі сну.
Хай тільки день розхмариться нарешті,
відсуне тужні думи із чола.
І знов узуєш кольорові мешти,
і побіжиш на зустріч до тепла.
А як музи́ка вшкварить голосної,
до танцю, наче юнка, полетиш
і не згадаєш гостру втому хвої,
чи як болів розпукою спориш.
І долі впаде спуджена тривога,
і зникне настороженість ікон,
запросить у твою оселю Бога
ще доля, тільки хай поборе сон.
27.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697733
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2016
Гомонять крадькома на дахах уночі наші душі,
Що втекли крізь вікно, не упевнившись чи ми поснули.
А безсоння натомість тримає за горло і душить,
Ще й Морфеєві ангели взяли сьогодні відгули.
Обговорюють похапцем, шепчуться, що з нами стало:
Чи злякалися ми, чи відмовились вірити в чудо;
Як гарячі серця сформувались в холодні кристали;
Чом засуджені на самоїдство Страшним Самосудом?
Зрозуміли сердешні причину – бракує Любові!
Полишали дахи, повернулися знову у спальні,
Щоб до пізнього ранку крутити нам сни кольорові
Як ходила Землею Любов між людей тріумфально.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505717
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 28.10.2016
Таке собі свавілля оглашенних
і на межі, й далеко од межі.
Допоки учепилися до сцени
духовно покалічені бомжі.
І не жалкують рота для неправди,
бо що узяти з пустомельних слів?
А на межі танцюють знову гради,
он хату підірвало на селі.
І мати залишилась без дитини,
а батька наздогнав німий інфаркт.
Та знову, не вчуваючи провини,
чубатий півень піє про антракт.
Хоча й не бачив ні одної дії!
Ні він, ані його сліпі дружки...
А на межі свавілля смертю сіє
та напихає сіна в подушки.
27.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697004
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016
«Тихий посвист, вечірня заграва
Паленої соломи на зчорнілій стерні.
Не на одну крівлю було б. Освіжливе
Варварсько-червоне спалення...»
(Шеймас Гіні)
Мені давно хотілося розповісти про свою подорож у липні 1973 року в селище Беннхар (що мовою сасанех називають Бангор Ерріс). Це селище розкинулось собі сонно на землях Кінтейн, що в баронстві Ерріс, графство Мейо. Саме ж графство Мейо я відвідував неодноразово – краса цієї землі – «Рівнини тисової» мене завжди зачаровувала. Крім того – ці місця належать до Гелтахт – районів Ірландії, де місцеве населення розмовляє ірландською мовою. Ще й коннахтським діалектом – діалектом мого дитинства, діалектом бабусі, її казок і пісень. У селище Беннхар мене завіз старий хороший знайомий Девід О’Галлагер – великий знавець морського рибальства та спеціаліст по веслоногим ракоподібним (Copepoda). Я його за звичкою називав не Девід, а Девін. Хоча він зовсім не рогатий. Він сам теж родом із цих країв – в Мейо це прізвище дуже поширене, є селища, де кожен якщо не О’Галлагер, то Мерфі. Девід запевняв, що біля селища Беннхар є багато цікавого для мене: на пагорбах серед вересової пустки є дольмени, менгіри, камені з огамічними написами. Про такі артефакти ірланської старовини в тих місцях я не чув, тому вирішив поїхати і пошукати. Крім того Девід запевняв, що живее там один його знайомий – Бран Шіхан, що знає купу легенд про ті місця і то ірландською мовою.
Їхали ми туди на машині – на страрому потріпаному лендровері. Я думав, що він розвалиться по дорозі, але шляхи Мейо він витримав успішно: камінна дорога, як виявилось, буває не тільки в Дублін, але і в Беннхар. Девід-Девін прихопив з собою вудочки (ні не вудочки – вудилища, певно хотів ловити акул) і казав, що біля селища Беннхар є чудові місця для рибалки. У нього одне в голові.
Бран виявився досить замкнутою людиною і розкрутити його на відверту розмову (а любителі фольклору збирають свої перлини тільки під час відвертих розмов) ніяк не вдавалось. Жив він у досить цікавій та естетичній хатинці, що складена з дикого каменю і була вкрита черепицею. А ще в хатинці булла хороша ірландська пічка. Хоча стояло літо, і всі чесноти цієї пічки я оцінити не зміг. Але картопля - добра ірландська картопля з баранячими ребрами на цій пічці дійшла до кондиції як належно. У Брана знайшлась в комірчини щей плящина старезного і терпкого ірландського віскі «Тірконнелл» - мого улюбленого сорту віскі, що ледь-ледь пахне горілим торфом і якимось потойбічними фруктами. Та щей випуску 1927 року! Коротше, вечір вдався на славу. Наприкінці оцих поседеньок Девін трохи побринькав на банджо, а Бран затягнув старовинну ірландську пісню, яку я ніколи раніше не чув і чемно записав. Перекласти цю пісню тяжко, але приблизно слова там такі:
«Кожна хвиля горою –
Синьою солоною горою
Несе дерев'яну хату
З дірявими крилами-вітрилами:
Хату леді з рудим волоссям –
Леді Грайнне Ні Майлле
Від замку Курки до замку Гавт,
Від Каменів Зневіри
На острівці озерному Безнадії,
До замку відкритих воріт,
Де завжди чекає обід
На леді Грайнне Ні Майлле,
На її веселу ватагу
Клану О'Майлле -
Клану блискучих мечів
І рудих чубів – клану О'Майлле…»
Коли вже зовсім стало потемки, зашла сусідка – Кейлі Доннеллі і принесла свіжого хліба, спеченного в домашній печі. Девід ще заспівав під звуки банджо «Брудне старе місто», «Моллі Меллоун», «Віскі в келиху» і ми зібралися спати. Бо вранці Девід планував їхати рибалити, а я бродити тутешніми пагорбами. Дізнавшись про мої плани, Бран насупився і сказав, що на цих пагорбах нічого цікавого немає. Ні для мене, ні взагалі. Але якщо я дуже вже хочу, то можу собі поблукати. Але він не радить, і то категорично на радить йти на пагорб Білої Вівці - Слеве Каорі Бан: «Погане це місце, всі місцеві оминать його… Не треба туди ходити…» «Але я приїхав саме для того, щоб ходити туди, куди не треба ходити… Крім того мені то можна…» «Все одно, туди не треба ходити! Проте – як соббі хочете. Моя справа – попередити…»
Зранку Девід завів машину і поїхав до моря рибалити (погода вдалася), я повісивши на плечі торбу з термосом та бутербродами, теж зібрався в дорогу. Бран тільки зітхнув і знизив плечима – у кожного свій шлях.
Прогулянка почалась в мене просто чудово: я піднявся на пагорби, день був на диво світлий і прозорий, з моря долітав легесенький бриз, високим синім небом пливли легенькі білі хмаринки, пахло літом, травою, звіробоєм і королицею (люблю дні коли на пагорбах цвіте королиця). Пагорб Слеве Каорі Бан виявився на вершині плоский – нагадував плато. Дерев там не було взагалі, вряди коди серед низької трави траплялися камені, але явно лежали вони природньо, ніхто їх не громадив. І сумнівно, що тут колись дольмени були. Лише один камінь у мене викликав зацікавлення. Довгий, витягнутий, десь футів дванадцять довжиною і п'ять шириною. Можливо, колись він і стояв сторчма і був менгіром, а потім був звалений місцевим пастором «яко язичеський кумир», хоча в Ірландії отакен неподобство бувало зрідка.
Я вже думав йти далі – спуститися до видолинку, де жебонів струмок і йти до іншого пагорба – сусіднього. Мені він здавався з далеку перспективним. Але раптом я почув позаду легке тупотіння ніг. Я обернувся і побачив величезного чорного кудлатого пса, що біг мені навздогін. Причому секунду назад я обертався – ніякого пса не було. Дерев там не було, рівчаків чи заглибин теж, трава низька, таке було враження, що пес взявся нізвідки. Я спокійно подивився на пса, кудлатий почав бігати навколо мене, зазирати мені в очі, ніби щось випрошуючи. Я віддав йому свій останній будерброд з дубнінською ковбаскою. Пес залюбки з'їв мій гостинець, позіхнув і сів собі на траві. Я йшов собі мимо, задумавшись про своє, і коли проходив мимо пса, який явно був налаштований дружелюбно і просив ще, я машинально рукою хотів погладити по його шерсті. Але моя рука вільно прошла крізь пса. Я не відчув нічого крім порожнечі. Пес раптом підстрибнув, почав знову бігати навколо мене, а потім всівся прямо в мене на дорозі. І подивився на мене поглядом в якому мені прочиталось: «А чи підійдеш ти до мене? А чи не боїшся ти мене?» Я наближався до пса і раптом він зник – хоча я не відводив від нього полляду. Був і раптом зник. Навіть не розчинився в повітрі. Щез. Тоді я зрозумів, що це був не пес. Це був Пак. Пак часто з'являється людям в образі різних тварин. А особливо часто в образі великого чорного пса. Про тутешнього Пака – Пака графства Мейо, я вже трохи чув, що він особливо непередбачуваний і небезпечний. В роздумах про Пака і про старі легенди і казки я йшов собі далі – під ногами шурхотіла трава, співали жайвори.
Раптом спів пташок почав лунати все тихіше і тихіше, вітерець теж затих, ніби завмер. Попереду я побачив людські постаті. Їх було дев'ять – я добре всиг їх роздивитися. Вони стояли серед трави утворюючи коло. Всі вони були вдягнені в чорне. На плечах були довгі чорні плащі, на головах каптурі, що закривали обличчя, які були повернені до центра кола. Голови були їх схилені, а в центрі кола діаметром десь біля тридцяти футів на землі лежав якийсь предмет, накритий зверху чорною матерією. Коли я підійшов трохи ближче, то зрозумів, що це труна. Зверху на труні лежала скрипка. Чим ближче я підходив, тим ясніше розумів, що в цих постатях щось те так. Висотою всі вони були біля шести футів – люди бувають такі високі, але потім я зрозумів – вони стоять по коліна в землі. Причому не було видно ніяких ям чи наглиблень. Просто вони стояли по коліна в землі, як стоять інколи люди по коліна в воді. Чорні плащі, що спадали з їхніх плечей не стелились по землі, а йшли якось в землю, ніби тканина була вкопана, але в землю вони йшли прямо в траву, яка не булла ніде не притоптана ні прим'ята. Я підходив все ближче і ближче і думав: а що я скажу їм, коли підійду впритул? Чи нічого не казатиму, якщо вони самі не заговорять і теж мовчки буду стояти біля них десятим монахом і теж мовчки буду дивитися на труну і скрипку? І доки доведеться ось так мені мовчки з ними стояти? Доки не довершиться Час? Коли я підійшов зовсім близько – все зникло – і постаті, і труна і скрипка. Як і раніше світило сонечко і співали жайвори. Я йшов далі і думав: щоб це означало? На місці де стояли ці дивні люди я помітив великий білий круглий камінь. Поверхня його мені здалася схожою на овечу шерсть. Я сів біля каменю і поглапдив його рукою. Він був теплий, навіть гарячий. Я сидів і думав про великих королей минулого – королів Коннахту, що панували над цими горами і теж слухали літньої днини вітер та жайворів. Мені здалося тоді, що вітер співає мені якусь тужливу пісню…
Потім я встав і пішов далі. Стало якось тужливо і ностальгічно. Коли я озирнувася назад, то помітив знову ці девять постетей, що стояли колом навколо труни і скрипки, алев же зовсім в іншому місці – десь ярдів за сорок від попереднього. Я пішов собі далі і до самого вечора блукав пагорбами. Вряди-годи зустрічав овець, корів і пастухів. Корови були переважно рогаті рудої масті, а вівці волохаті, нестрижені. Ввечері я повернувся додому, до хати. Господар запитально подивися на мене. Я чесно розповів йому про свою пригоду. Господар глибоко зітхнув, потім набив трубку листками тютюну, сів до столу. І випускаючи кільця диму промовив: «Тобі пощастило, Шоне. Переважно такі зустрічі закінчуються погано. Ти міг повернутися в цю хату не сьогодні, а через десять років. І думати, що блукав ти всього кілька годин. Такі історії вже траплялися в нашому селищі… З Дорані Фланаганом – у 1947. Повернувся додому у 1958 такий же молодий і дивувався чому всі так зістарілися. А хто це був? Не знаю. Пес – це, звісно, Пак. Більше нікому. А ті дев'ятеро… Не знаю, не знаю… Ходили чутки, що на горі Слеве Каорі Бан колись поховали самого Рафтері. Того самого, що потім після смерті і поховання бачили його кілька разів в різних селищах Ірландії… І грав він на скрипці. Славний він був шанахі. Догого б я заплатив, щоб почути його музику...»
Наступного дня Девід повіз мене дорогами Мейо назад – на схід, в Ленстер. А я все думав дорогою: хто вони – ці постаті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696080
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Нелегко відпускати, що було,
а особливо - світле і прекрасне,
бо серце, розбивається, мов скло,
як свічечка нічийна - гасне, гасне...
Нелегко забувати й десь іти
дорогами незнаними, новими,
випалюючи спогадів мости,
бо щось безцінне вигорає з ними.
І щось гірке лишається тобі
уже надовго в роті і у грудях,
таке, про що й не скажеш, далебі,
таке, що не показують на людях.
Таке, що наскрізь... Та, не варто, ні,
довкола розливати чорні ріки.
Усе колись минає вдалині,
нічого не було іще навіки.
І хоч нелегко тлумити думки
про те відбуле і таке чудесне,
під ноги просяться нові стежки,
до серця - щось невічно-піднебесне...
21.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695771
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Пройдуть дощі, бо все таки пройдуть,
і Бог веселку з неба перекине
на берег той, де зморені сивини
оплакують роз*ятрену біду.
І сонця диск метнеться догори,
бо й що йому злягати від недуги?
Під хмарами народимося вдруге
із душами й очима дітвори.
Хтось розгойдає трави золоті,
аж ті забудуть, що вросли у землю.
Світитимем, аби не було темно,
як ангели, пророки чи святі.
І будемо визбирувать зерно
у кошики, у вишиті торбини,
аби добро зростало - не сивини
і, Боже борони, щоб не ярмо!
Прийде пора й відлуння парасорль
розтане, мов непройдені тумани,
і бовтати калюжі перестане
розчахнуте наругою весло.
11.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695158
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Все тимчасове - світ, серцебиття,
Тож тіш себе, допоки щастя маєш,
Спивай його, бо скоро запізнаєш,
Що дуже перемінливе життя.
Коли ж біда притисне до землі,
Впускати відчай в серце не спіши -
Зневіра - то отрута для душі.
Мине і те. Є край усякій млі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544635
дата надходження 18.12.2014
дата закладки 16.10.2016
Я іду, попри все, попри слабкість,
Відчайдушно роблю новий крок.
Доленосно несу “енн...у” важкість,
Через терни іду до зірок.
Через терни, як кажуть, ще здавна.
Я ж здебільшого йду по стерні
Босоніж, як русалка прадавня.
Скільки ж болю далося мені!
Таки йду, але кроки “важіють.”
Ще один, ще зроблю, ще на раз…
І здається комусь - не зумію,
А я кожному кроку - наказ!
Я б душею торкнулася неба,
Притулилася б ніжно до хмар.
І колючі б лишилися стебла
У нічному суцвітті стожар.
Піднімаюсь... ступаю… як складно!
Не дається злетіти мені.
Я топчуся на місці незграбно
І гублюся у цій метушні.
Знову йду, попри все, попри долю.
Відчайдушно роблю іще крок.
А ступні, наче зіткані з болю,
Й так далеко іти до зірок.
Вітер стрімко услід підганяє,
Підпирає непевну ходу.
Промовчу, що вже сили немає…
Піднімуся… і знову піду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671599
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 16.10.2016
До мене теж прийшла у душу осінь…
Хитнула вітром в краплях дощових.
Схилившись сумом у захмарну просинь,
День і собі туманами притих.
Притихло зело подихом осіннім,
Неначе зупинилось на межі.
Насупилось осоння в позу тіні
І літо залишилось в міражі.
Такою осінь у природі бачу,
А смутком відчуваю у душі…
Хмурнію небом і дощами плачу
Й печально відцвітають спориші.
Осінні вітражі в розгін анфасу,
Душевні - зачепилися в думках.
Жіноча осінь... Спита кварта часу
І філіжанка кави у руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680898
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 16.10.2016
Жінко, ти йому простила?
Багатьох словесно ображав,
Говорив про тебе, що безсила
І словам спокою не давав?
Ображав... я чула... В світі можна –
Воля всім... Слівце, як горобець,
(Хоч на серці боляче й тривожно),
Не спіймає в небі і ловець.
Одинока жінка... Я це зважила:
Різні долі, в кожного – свій шлях.
Може б, я йому і не пробачила,
Та «пробач», почувся голос враз.
Довго-довго мучила знемога,
Наче в рані загострився біль.
Не носи цю ношу, ради Бога!
Відпусти! – лунало звідусіль.
Хтось сміявся збоку (мудрий, звісно).
Були й в байці хитрі горобці.
Не неси цю ношу, люба жінко,
(В закапелках – сірі камінці).
Не несу. Сьогодні відпустила...
Перед Богом – чисті почуття.
Відтепер носити буду крила…
А його... хай Бог простить... не я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694645
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Ти не питай, що в мене на душі,
Бо я, повір, сама того не знаю.
Бувають в ній і бурі, і дощі,
А часом так затùшно, як у раї.
Буває, що у ній цвітуть сади,
І засипають тугу ніжним цвітом,
Буває, стисне так, що назавжди
Хотілося б прощатися зі світом.
Любов, безпека, радість, біль провин,
Хто зна, ті почуття у ній ізвідки?
Чи знàйдеться у світі хоч один,
Хто зміг би розгадати душу жінки?
12/08/2016
©Н. Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683291
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 16.10.2016
Я відпускаю, осене, тебе
у вигони вітрів,- вершити Його волю,
ти на круги свої повернеш ще колись
і спалахи вогнів розкинеш мимоволі...
А доки гаснуть днів дерева-ліхтарі,
збираючись, залиш на спогад лист кленовий,
хай пам"яттю в мені в холодну ніч горить,
як наші непрості довірливі розмови...
Я відпускаю. Линь! У вирії вітрів...
За стільки літ розлук до них вже наче звикла.
А повернеш коли,- знайди мене в саду...
Чекатиму. Твоя - неопалима вишня.
15.10.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694610
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Приходить день,
Та він – не мій.
Приходить сон –
І він німий.
І доля пише
Свій сувій.
Там ти мовчиш
І я – не свій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694593
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Помовч, мій день, у тебе є цей хист.
Навіщо ти приховуєш відоме?
Нехай тепер говорить падолист
Про затишок чудовий та про втому.
Про сине небо з кляптями хмарин
Та несміливий приморозок ранній,
Про сіро-голубий аквамарин
У ідеально круглій калабані.
Не треба знов осіннього плачу,
Для цього знайдемо ми інші дати.
Помовч, мій день. І я теж помовчу.
За нас сьогодні є кому сказати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694293
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Життя - це є життя,
Колись давно сказав мій друг.
Тоді не знала допуття,
У чім тут сіль і суть.
Пройшло чимало літ,
Та часто згадую слова...
Складний занадто світ...
Та друга вже давно нема...
--------------------------------------
Що він хотів сказать мені:
Життя не завжди цукор?
Що можуть друзі в метушні
Мене продать й забути?
Пророчі згадую. слова:
Дивись, не помилися..
Ця правда слів його жива:
Йдучи, ти не спіткнися.
Ніхто не гляне, що ти впав...
Кому до того діло?
Але цікаво, як ти встав,
І не спитають, чи боліло...
І упаде нехай сльоза
На груди тих, хто зрадив.
А, може, просто це - роса?..
Та все ж, з одного ряду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694123
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 14.10.2016
Зірки сміються обраним поетам,
Той путь їх часто серце холодить,
І це не є ні дивом, ні секретом,
Що Геній взявся світом їх водить..
Карав, топив… Та знову випливали…
Їх пульс, немов епохи метроном,
Тому і на уми вони впливали,
Що не в руках – у слові їх стерно.
В житті вони підвладні тільки Богу,
Незламний дух виношують в собі.
Буття їх возвеличене любов’ю,
Без їхніх слів і світ би загрубів.
Хай небагато їх, значних, великих,
Їх доля незавидна на землі:
У кожного – своя є правда й лихо,
Для інших Бог служити їм звелів!..
2.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693640
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016
***
Хай світ померкне, хай упаде ніч
зловіща на сади, поля, дороги.
Уперто йтимеш істині навстріч,
за світелко тримаючись убоге.
Ітимеш повз колюжну чорноту,
котра ховає зранені глибини,
й кричатимеш у темну пустоту -
що ти - людина, все таки людина!
Хай каже хтось, що ти негречний дух,
мовляв, зірвавсь із тями спозаранку.
Хіба комусь відомо до ладу,
що ти - свободи подих, а не бранка?
І навіть ся окружна чорнота
не здатна присилити твій супротив,
жагу знайти негненого стовпа
і ще не згублені на опізнання квоти.
То ж ти дійдеш таки туди колись,
де можна глянуть істині ув очі,
не важачи на те, що навіть вись
сховалась нині за плечима ночі...
10.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693557
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Збреши мені, що завтра буде ясно,
що сонце розласкавить сіре небо,
і стане серцю добре, любо-красно,
аж квіти забрунькуються проз ребра.
Збреши мені, що нині ще не осінь,
а літо, розпогоджене цвітінням,
і заплету ромашки у волосся
і душу закосичу просвітлінням.
Збреши мені про пору і погоду,
про колір листя, і жагу до цвіту,
бо щось колюче штрикає зі споду
мого зневоленого, вичахлого світу.
Збреши мені, не дивлячись на правду,
не дивлячись на яви гостру шпильку,
й повірю може, і знайду розраду
своїй журі гіркій бодай на хвильку...
3.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692192
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Розгніваний вітер, мов аркуші, хмари зібгав,
Намоклі птахи обліпили дроти і антени…
Загостреним лезом впаде над судинами трав
Осінній листок і забризкає землю зеленим…
Є щось дивовижне у цій ностальгійній порі,
Як личить фісташкова ніжність її теракоту!..
Заштопаний дратвою мряки, зіщуливсь горіх,
Йому не кортить одягати крихку позолоту.
Ховаючи шию од вітру в легесенький снуд,
Думки – в капюшон, а холодні долоні – в кишені,
Блукаю розмірено, топчу підошвами бруд,
Молочним туманом задимлюю теплі легені.
Прокручую слайдами літо, вмикаю на «стоп»:
Здавалося б, стільки цікавого, є що згадати!..
Рябіє у пам’яті спогадів калейдоскоп,
Складаються пазлами різні події і дати…
Не треба жалів і прискіпливих слів-дорікань,
Усе, як належить природі: ні більше, ні менше…
Не дні поспішають, немов швидкоплинна ріка,
А ми летимо до примарних ілюзій і звершень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690250
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Рухи стали легкі і повітряні.
Серце дихає вільно ритмами
Осінь плаче сльозами тихими
Листя кленів танцює джаз
Моя пісня звучить піднесенно
Піднебесно. Немов воскресла я
Відчуваючи хвилі плескання
Смутно-синіх ночей екстаз.
Босоніжна моя експресія
Жити в щасті-це вже мистецтво є
Модерністська мене інверсія
Ґартувалася наче сталь
Сталь легована,біль розтоплена
Сіллю Всесвіту щедро скроплена
В гобеленах душі знекровленій
Розквітає весни мигдаль
У барвистості ночі грішної
Зберегти в собі промінь ніжності
Зплести в косу життя розбіжності
Білосніжно плекати світ
Обіймаючи снами вічними
Стародавніми серце-притчами
До нірвани вітрами звичними
Загорнувшись у губ зореквіт
В політ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690178
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Ти мені сонцем,
Ти мені літом,
Ти мені травами,
Ти мені житом...
Ти мені вереснем
В древньому Львові,
Снами нічними,
Що кольорові.
Листям в руках моїх
Білих, щасливих...
В золоті рибок
І в зливах бурхливих...
Ти мені в кожному
Подиху вітру...
В пензлі художника,
В барвах палітри...
Ти мені піснею
Над білим світом.
Щастям, що гріє,
Світлом, що світить...
Квіткою в горах
Серед каміння...
Клаптиком легкості
Серед терпіння...
Свіжим повітрям,
Що гоїть всі рани...
Прощею, миром
Заповнені храми...
Плаче у серці
Туга осіння...
Ти моя смерте
І воскресіння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689246
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Скидай, тополе, золото,- скидай...
Навіщо зайва розкіш? Не обтяжуй!
Ти рук легких. Он, бачиш? Небокрай.
А ген за ним світ волі,- правду кажуть!
Скидай з грудей холодний аметист,-
змертвілістю тебе нехай не душить.
Цей світ людей поблід і вмить завис,-
оголеність думок - оголить душі.
16.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689070
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
Ти знаєш, якось я переживу
відречення твоє, і біль, і сльози...
Впаду собі в нескошену траву,
зберу з душі усі громи і грози
Та Богові віддам.
Він має міць
вділити сонця кождому, хто просить.
Мине ще трохи часу і синці
мої гіркі (віват!) замедоносять.
І прийде розуміння, жаль мине
за всі слова, за дії і бездію...
А ти, як зможеш, то прости мене,
за те, що і без тебе жити смію.
17.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684384
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 16.09.2016
Між нами диміли гори.
Між нами палала осінь.
Повірила, заговориш
мій смуток на віщу просинь.
Повірила, намольфариш -
і тугу свою забуду,
допоки бентежні хмари
шукатимуть сонця згубу...
Ступила на стежку темну.
Казав же ж: де темно - зорі!
А там голосили ревно
лиш тіні жаскі в затворі.
Злякалась, не приступила!
Та пізно, з-під ніг - каміння...
Казав, що даруєш крила?
А вийшло, що то - падіння.
Його вже й не заговориш.
Зосталась оманна просинь
десь там, де диміли гори.
Десь там, де палала осінь...
12.08.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684083
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.09.2016
Останки серпневі дотліють між айстрових китиць,
Кориця засмаги обсиплеться з теплих колін…
Безпечна природо, не встигнеш у літі прижитись,
Як вдарить по ньому на обрії сонячний дзвін!..
Уламки небесного люстра впадуть на дерева,
До берега жилаві руки заломить ріка…
І вийде руда й мовчазна із молочного мрева,
І мідну печать покладе на долоню листка.
Сирими мохами війне зі старої криниці,
Об камінь вологий ударить іржавий ланцюг…
І при́йдуть на слід її теплий багряні лисиці,
Гірчинка терпкої смоли залоскоче їм нюх.
І криком розбудять діброви сполохані сови,
Крильми з павутинок обтрусять пацьорки роси.
Посходяться верби, сумні, нерозважливі вдови,
Над саваном літа заплачуть на всі голоси.
І стане руда й мовчазна, і заступить півнеба,
Покотяться згарди у трави сухі й забряжчать…
І змириться мудра природа, і скаже: «Так треба»,
І прийме на серце впокорене мідну печать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688575
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Зіркове небо в твоєму полоні
Дощу краплинки гріються в долонях
До чаю кип*ятиш своє мовчання
В обіймах вітру схована до рання
Ковтаєш біль вселенського причастя
Зтікаючий з очей сльозами щастя
Б*є пульс у скроні мрій об лід ілюзій
Самотня, але світло в списку друзів
А вранці ти босоніж йдеш по росах
Плекаючи туман в хвилястих косах
І загортаєш місто в рідну тишу
Безмовно безшелесно щасливіша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687282
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
[img]https://pp.vk.me/c633829/v633829407/5f7e8/dPk9-sojHr0.jpg[/img]
Трави мої покошені,
Зложені в оборіг.
Літо пішло до осені –
Стрілило, як в батіг.
Стежі мої не пройдені,
Щезніть і не боліть!..
Ябко терпке вигойдує
Вчахнута суховіть.
Ой, не печи ня, світе мій!..
Ой, не скубіть, вітри!..
Звід підіпру трембітами,
Щоби не впав згори.
Подих-полин затримую –
Ой, не розвійся, ні…
Простір вібрує дримбою,
Рвуться волокна-дні.
Сонце – макітра з баношем…
Легіню, мій – не мій?
Може, за обрій рано ще?
Де ж той спокусник-змій?
Знову торгує душами
(циган, як не крути!).
Ябко терпке надкушене –
Жаль, що вкусив не ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685843
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T3TszOQLk9A
[/youtube]
Уже дозріли сині роси,
Які тепер вони на смак?
Ще десь літає відголосся
Отих ще слів, що без ознак.
Вони то линуть, то стихають.
То знову раптом оживуть..
Чомусь буває, що зітхають.
То знову тишу розірвуть..
Я прислухаюся уважно.
Так хочу все ж їх зрозуміть..
Вони далеко, недосяжні..
Невже це вітер так шумить?
Відчула подих за спиною.
Колись так пахла та весна.
Та не була вона сумною.
Була красива, запашна...
І знову ніби чую звуки...
Це плаче скрипка скрипаля..
Не хочу чути слів розпуки...
Мотив навколо все кружля..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684996
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Зачитали серця до дір,
Самоспалені ми в ілюзіях.
Та не в моді давно Шекспір,
І коханок не кличуть музами.
Я ламала себе й перо,
Та в минуле немає потягу.
Віршовірус проник у кров,
Лихоманять словесні протяги.
Ти в моїх віршоснах лиш гість,
Захмелілий від грішних дотиків.
Та повір хоч у всіх богів,
Не врятуєш від рим-наркотиків.
Темні вулиці наших мрій
Полонили сумні процесії.
Змієм-терном крізь нас проріс
Цей найбільший обман – поезія…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684627
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Що не кажи, а вересень ближче й ближче,
Ночі вже холодніші – до дрижаків…
Вийдеш у двір – і протяг між ребер свище,
Тільки думки, мов оси, такі жалкі.
Ніби усе, як завше: із літа в осінь,
Зі спекоти́ у золотень і теплінь…
Верби, іще смарагдово-пишнокосі,
В пасмах мілкої річки полощуть тінь.
Шану віддавши світлому Маковію,
Висохлі квіти моляться горілиць…
Внутрішньовенно впорскує ностальгію
Вересня доброзичливий посланець.
Що не кажи, а Спас – то прощання з літом…
Ніжаться поміж яблуками грушки,
Гріють на сонці в кошиках розмаїтих
Жовті, налиті медом, тугі боки.
Поміж п’янких кадильниць аромить зілля –
Спілого серпня щедрі земні дари…
___________________________________
Осінь твоя почнеться важким похміллям,
Ну, а сьогодні – літо, краса, привілля!
Тож посміхайся світові і... твори́!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684511
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Хочеш ударити - вдар,
я ухилятись не стану.
Серце, як білий вівтар,
молиться безперестану.
Можеш не вірити, та
молиться і за тобою,
поки безвільні вуста
сховані за німотою.
Бачу плохі віражі
злоби твоєї гіркої,
гірко стає на душі
з видної яви отої.
Бачу нестримний кулак
марної чорнозневіри,
й падаю з того навзнак
в місиво відчаю сіре.
Пімше втираю лице,
гадку несу поза хмари...
Ти ж мені знову на це
сиплеш холодної чвари.
Рвешся роз'ятрено в бій
і тріскотять поторочі,
що поселили в тобі
злобу жаску проти ночі.
З'юджують знов на удар -
бий, ухилятись не стану.
Серце, як білий вівтар,
молиться безперестану.
Можеш не вірити, та
молиться і за тобою,
поки безвільні вуста
сховані за німотою...
12.07.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683255
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Самозванцю,ти крав мої ночі,
В синій замок вітрів посадив,
Цілував мої втомлені очі,
Я заснула,-ти замок спалив.
Самозванцю,ти втік тої миті,
Я згоріла дотла в тім вогні.
Поміж нами порвалися ниті,
Що єднали колись на землі.
Самозванцю,мій враже довіку,
Нащо замок вітрів спопелив?..
Сині зорі спадали без ліку,
Наша казка розвіялась в дим...
P.S.:
Ти ніколи не будеш моїм.
Я не стану ніколи твоєю.
Ти далеко у небо злетів.
Я на землю упала зорею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678811
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 12.08.2016
[i]Картина Октавіо Окампо «Дон Кіхот»
[/i]
Ми малюєм хрести.
Вишиваємо «хрестиком» долю,
Ніжним дотиком пальців,
Хрещатим барвінком узбіч.
Із яруг самоти
Полотно розгортаєм поволі.
Гаптування на п’яльцях
Червоне, чи чорне, як ніч.
Витинаєм хрести,
Наче щогла, що впала на сушу.
Візерунком вогнЯним
Виводим волання: «Поклич!»
Щоб нам поряд іти,
Ми кохання вплітаємо в душу.
Хай цвіте полум’яно
В глибинах закоханих віч.
В запорталлі хрести –
Як війною закреслені вікна.
Там, у сірій оселі
Зі слів, як погашених свіч,
Ви для рідних – кати,
Хоч живете із ними довіку.
Навісні режисери
Похмурих від втоми облич.
На шляху – вітряки
Розгорнули долоні хрестами.
В комірчині, на денці
Сховали празорі сторіч.
Хай складають казки,
Хай сміливці рушають – за нами!
Ми ніщо велетенське
Прогнали у зарості пріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681517
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
***
Долоні світу - зимні. Урагани
шинкують понад водами життя.
Чекає Небо крихту каяття,
отримує байдужі епіграми.
І падають над горами дощі
із риби недозрілої, малої,
бо хтось мізерний вичовгав сувої,
що мали застелитись на межі.
А над верхів'ям ночі знов комета.
Брехливовірні тягнуться, за хвіст
її хапнути багнуть, поки піст
ніяк не переможе грішні вето.
І лиш сліпці розгублене лице
між хмари обтирають, наче стигми.
Та біль від того доторку не стигне,
все штрикає у груди ялівцем.
Каміння закрихке для заповіту...
В несвітлих водах - агнець і тельці.
Терпіння гасне в Божім кулаці -
на мапах онде знову рясно міти...
1.08.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681289
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Дощі випивають вечір. Лишається ночі спрага.
Мовчання порожній келих у витомленій руці.
О, як тебе зачекалась! Чекання, як біла брага
тримає зімліле серце у злиплому кулаці.
А ти десь напевно мокнеш, не маючи парасолі.
І потім не спиш півночі, висушуючи думки...
У вікнах застигли зорі, такі неприкметно кволі,
як наше забуте щастя на денці недоріки.
Ще хвиля - і чорні плеса затоплять небесну гавань.
Зостанеться порух вітру - у грудях і десь горі.
Хай спиться тобі, хай спиться! Мо' сну потойбічна лава
розкаже чи натякне хоч на виспраглі димарі.
29.07.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680817
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Десь літо спало за моїм вікном,
У сарафані польових ромашок.
А я сиділа за одним столом
Із вітром, що приніс букет волошок.
Пошили вдвох ми ковдру з зірочок,
В стилі Прованс прикрасили домівку.
А в небі замість тисяч дірочок
Придумали ми щастя кіноплівку.
Тепер Вам всім відкрию цей секрет:
Дивіться в небо, киньте там бажання!
Все здійсниться ! Це каже не поет.
І це не тільки вдале римування!
Прокинетеся вранці - і сто див
Через віконце зайдуть у домівку...
Мене... Мене... Мій Янгол розбудив,
В веселку зфарбувавши фотоплівку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677257
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
***
Я за тобою залишаю право
Дивитись в очі завтрашньому дню...
Нехай думки розкидані недбало,
Нехай душа - невкрите Богом "ню"...
Та тіло правди намащу ефірно,
І сад лелійний покроплю дощем.
Тобі - світи!
Собі - тремку надію
Наївне серце бавити віршем...
(12.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347748
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 09.07.2016
Зрікаюся болю сьогодні,
Запалюю свІчі надій.
Втікаю од тої безодні,
Де стогне розпуки завій.
І голос чужої зневіри...
Та буде все добре -
Лиш так!
Далеко од грішної прірви
Покути протертий гамак,
Натягнутий цупко Всевишнім -
Вибілює сонце і дощ...
Натомість змагати у тиші
Іду за просвітником прощ,
Благаючи світла і неба,
Блаженних світань і зорі...
Зректися,
Зректися від тебе
Допоки під силу!!!
Вгорі
Засіяти чистою синню
Отроцтво лелійних садів,
Аби не гірчило полинню,
Аби кровоточних слідів
У серці моїм не зосталось!
Ні тліні,
Ні темних корчів,
Ні болю,
Ні сивого жалю...
Лиш вогник
Надії-свічІ...
(3.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382227
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 09.07.2016
«Слабкий голубиний грім
гримів мені в Семи Лісах…»
(Вільям Батлер Єтс)
Вони будували башту зі слів.
Ніхто не знає навіщо.
Ніхто не знає чому.
З цих маленьких «чому»
Вони місили цеглу віри
Для храмів свого тіла.
Народи, що зникли як тінь,
Де шукати мені ваші сліди
У темних закутках
Людської свідомості.
Народи, від яких лишились
Одні назви і слова,
Що обпікають сухий рот.
Народи, що відчували
Тілом своїм залізо мечів.
Народи, яким заборонили бути
Приходять до мене у снах…
Їхні пророки і віщуни
Лишають по собі візерунки
Які гаснуть як свічка
У спаленій дерев’яній церкві.
Вони шелестять як книги
У яких зітліли сторінки,
Якими топили грубки
Та вогнища інквізицій
Істоти з вузькими лобами
Та каламутними очима.
Хто згадає про них
Коли я теж піду у Ніщо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391190
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 08.07.2016
«Все більше спогадів і менше сподівань…»
(Євген Плужник)
Якось читаючи «Ріґведу» подумав, що всі ми нащадки давніх кочівників, що розселилися Європою у світлу епоху бронзи, що гнали свої стада від водопою до броду, що поклонялись вогню і уявляли себе дітьми рудого сонця і називаючи кожну зустрічну ріку Дана. І тоді я написав на клаптику паперу таке:
Діти рудого сонця
Під сухим деревом Істини
Збирають стиглі плоди
Своїх м’яких снів.
Серед високої трави
Своєї синьої Вітчизни
Женуть на водопій
Стадо корів звичаїв
Холодної річки «ми»
З прозорою водою «тут».
Діти рудого сонця
Ласують медом свого життя
Під дубом тисячоліть
Співають пісні про вогонь –
Гарячого язикатого вістуна –
Посла до Країни Високого Неба,
Веселого балакуна,
Нічного сторожа племені
Країни Великих Рік.
Між нами вогонь –
Між родаками стріли
Між людьми колеса вогняного
І співцем Білого Коня.
Країна Високих Трав –
Ти лише у спогадах
Вічного номада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383623
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 08.07.2016
«Omnia flumina fluctus maris,
sed maris illius non impletur...»
(Liber Ecclesiastes. VII)*
Такий чудовий синій оксамит,
Такий прозорий над водою плач -
Як аргонавтів призабутий міт.
Читаю Данте. Ти мені пробач.
Не докоряй. Минуле – це міраж
Чи то абсурд. Моя fata morgana.
Який чудовий на планеті екіпаж!
Та все проходить… І відкрита рана
Суворих хронік Кромвеля болить
Твоїх повстань задушена надія -
Моя Ірландія… Я снив тобою мить -
Лише століття… Ностальгія
Чи то за вічністю чи то за літом,
На березі збираю камінці,
І небо хворе називаю оксамитом.
Розмову тиху заведу на манівці
Тебе немає – ти лише уява.
Мій спогад дивний, марення легке
Шляхів шукати нині – марна справа
Усе отруєно, усе кругом чуже.
І тільки призабутий переспів
Легенди дивної розкопаних могил
З скарбнички призабутих мертвих слів,
Друїдів істин та камінних брил…
Примітки:
* - «Всі потоки до моря пливуть, але воно не наповнюється…» (Книга Проповідника. 7.) (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 08.07.2016
«Із синяви, котра шукає свого ока,
п’ю найперший.»
(Пауль Целан)
У келихи розлита синява Неба.
Кожному, кого забуто і зневажено,
Кожному, хто крізь темряву йшов
За ворота білих хмар, дорогою прозорою,
Кожному, хто прагнув троянд черлених,
І хреста дерев’яного чорного,
Гілок терену і шляху довгого,
Інколи нескінченного, завжди кам’яного,
Кожному, хто біг з Часом наввипередки,
Хто шукав між зірками свічада -
У келих по вінця синяви.
Колись будуть про нас говорити,
Колись будуть про нас мовчати,
Колись будемо блукати ми тінями
У царстві великому мрій і спогадів,
Але нині келихи наші сповнені Небом,
П’ю найперший оцю синяву -
Ще сім ночей блукати срібному Місяцю,
Ще сім днів вітру холодному віяти,
Ще сім гір ногам втомленим перейти,
Ще сім хмар птахам білим перелетіти,
Ще сім черевиків букових протерти,
І сім свит твідових подірявити,
Доки Брама прочиниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676748
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Затишшя також потрібне.
Ще кажуть: либонь, перед бурею...
Буденність краплинно-дрібно
У горлі гірчить мікстурою...
І так чогось мілко-мілко
І тісно душі неприкаяній...
Мов десь дотліває зірка,
Затлумлена братом каїном.
Мов десь вигорає свічка,
Мільйони разів запалювана
і скупо (все рідше й рідше)
теплом мерехтять проталини...
Затишшя... Льодово-зимне...
Зігріти би душечку бурею,
що пристрасно і нестримано
ввірветься у світ Магурою*!
* Донька громовержця Перуна, хмарна діва, у слов'янській міфології прекрасна , крилата , войовнича.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628436
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 22.06.2016
тебе не віджити
вже вирок Всевишнього вийде
коти біло-пузі не згорнуть серце в поклін
все скінчено піде
у друк
юродовий
німому
сліпому
глухому
Всевишньому(!)
ні...божеству!
у горлі хруснула гілка мовна
у грудях з корінням-платан життя
тебе не віджити
себе зупиняю у комі
від'єднуй Всевишній
мене від життя божества
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659089
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 22.06.2016
Я вкоротила віку лукавим думкам,
Кличуть в обійми химери днями й ночами.
Разом з гріхами любляться по закуткам, -
Горщиком зваблює пекло і рогачами.
Я вкоротила віку спідницям до п"ят,
Вже завмирала не раз, в обіймах подолу.
Може хто й христиться?.. чула сичали "свят".
А озирнуся глумливо, - очі додолу.
Я вкоротила віку образам смішним
Хай собі казяться десь і вкриються пилом.
Променем лагідним усміх - в бажані сни,
Наче завіса, падає ніч небосхилом.
21 06 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673615
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
***
вдивляйтесь проз мене як вітер
вдивляється в лісу густінь
о мій самовлюблений світе
о тіні мої золоті
висотуйте ниті прозорі
з розпечених ран і синців
о небом затоплені зорі
о людом не звані юнці
спивайте струмки бистроплинні
гірких неприйнятних думок
о лети мої тополині
о крила несправжніх пташок
вплітайте у коси відлуння
несказаних вічністю слів
о тиші туге білоструння
о цното безбарвних полів
і тихо і спрагло моліться
на схилах здичілих гаїв
о болем нестрижені вівці
о вірні зрадливі мої
3.06.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673140
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 19.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2016
Якщо біль у тобі дрімає -
не буди його, не буди,
бо вестимуть жаскі сліди
аж за поле, що вік безкрає
від розпуки та від журби.
Ти сповий біль той ціпко-туго,
в серці глибоко заховай,
зачіпати його не дай
ані ворогові, ні другу -
тому навіть, що ніби най...
Бо розкришить тебе на дрібки,
бо на часточки розірве
звір, що збуджено зареве,
видираючи з серця мітки
про нелишене, про живе!
Хай незрушно собі дрімає
десь на дні, де гіркі меди
впали попелом на сліди
за полями, що вік безкраї
від незгоєної журби.
Не буди болю, не буди...
12.05.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669462
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016
Розкажу тобі, друже, про ніч,
про картаті зірки над селом,
про безсоння стебла у співочому полі.
Як сюркоче цвіркун голосний
під намореним тихим вікном,
присягаючись любці своїй у любові.
Розкажу про березу струнку,
що гуляти надвечір пішла,
розпустивши аж долі свої гойні коси.
І про двох їжаків молодих,
на яких у траві набрела,
як збиралась шубовстнути в лагідні роси.
І про пару дзвінких ластівок,
що ночує в хліві на гнізді.
Ох, чи знаєш, як серце радіє від того?
Мов смакує нараз у цю мить
найсолодший із майських медів!
Ти повір мені, друже, їй-богу, їй-богу!
А ще гори довкруг, як вінок
найчудніших у світі косиць.
О, які вони божі у цій незбагненній окрасі
золотавих обіймів небес,
у короні яскравих зірниць -
величаві, незвідані, рідні, безмежно прекрасні!
Лиш послухай про ці чудеса,
що зусебіч - із поля, з трави,
з-поза хмарки легкої, із віття - усюди, усюди
надзвичайна Господня краса...
О, мій друже, лишень уяви,
як вливається диво нічне у розхристані груди...
28.05.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668979
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Не випити мені твоїх страждань,
У маренні мій голос не почуєш.
Видінь оману в сіре розмалюєш,
Розсиплеш сни намарних сподівань.
Болить? Колотить, лихоманка б"є,
Сріблястий стовпчик доганяє сорок.
Холодний піт тече, як Стікс у морок
І голова, неначе прес-пап"є.
Заплющиш очі, той кривавий слід
Розірве меч вогненного нашестя.
Позначила Геката перехрестя
І закипів бурхливо в пеклі лід.
Зловісні тіні, демонів оскал
Наводять жах...чого круки чекають?
Їх проженуть мої вуста, - я знаю
Одужання одвічний ритуал.
28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669049
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Маленький кав*ярний куточок у затишній казці
Тихий оазис спокою в натовпі площ
Глибинно-серцево пульсує будиночок щастя
На музику кави гостинно запрошує дощ.
Нотки чарівні ірландського крему з бейлізом
Дотики музики кельтів і присмак вогню,
В домішку з морем пестливого, ніжного бризу
Кавовий промінь з безодні байдужого дню.
Свіжомелені зерна. Танок світлих спогадів предків
Дощ згадує перший веселий гучний карнавал
На Батьківщині прадавнього бога ацтеків
Мекстля. Піратів. Землі, що мандрував.
Кожне веселе обличчя, засмучений погляд
Гори, рівнини, ліси, кожен парк, кожен сквер
Тихі розмови про Всесвіт на каві із Богом,
Замурзані душі, що вмиє у чистий четвер.
В тьмяному погляді щемно танцюють дельфіни
Він залишився б назавжди. Та треба іти.
В сни до дівча, що дрімає на його колінах,
Щоб дідусеві дорогу знайти крізь світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668537
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
[img]http://anywalls.com/pic/201404/640x480/anywalls.com-75891.jpg[/img]
[i]Лесі Г.[/i]
Дівчино із волоссям, як жито вигріте,
Очі твої – глибини, пірнеш – і все!..
Стільки краси в тобі, що нараз не звидіти,
Хвиля підхопить тіло і понесе.
Але чому стриножене серце втомою,
Смуток захмарив світле твоє чоло?
Знаю, нелегко крапку зробити комою,
Шибку промерзлу вибавити теплом…
Знаю, життя – не мед, і не всім однаково
Вділить воно фортуни і талану…
Але скажи мені: ну, хіба не знаково
Те, що в собі плекаєш живу весну?
Те, що вона ще чиста й така неторкана,
Цвіт її пишний чо́біт не толочив.
Грає роса на сонці, бринить пацьорками!
Серце твоє, мов скринька, що повна див!
Світла твого не випити, чуєш, Янголе?
Сумнів тебе пригнічує, знай, дарма:
Там, де штукарство, світ обростає рангами,
Там, де талант – там місця борні нема.
Благо велике – бути комусь потрібною
В миті важливі, в радощах і в журбі.
Знаєш, найбільше важить лишатись вірною
Са́ме собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668088
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
[img]http://os1.i.ua/3/1/1668430_67294095.jpg[/img]
Ця́тки ві́кон блимають, мов стразики,
Кожна з них – увімкнений ефір.
Із дверей викочуюсь, як з пазухи
Жовтобоке яблуко, надвір.
Світлофори в темряві виблискують ─
Сухопутні стражі-маяки…
Трасу, мов докупи зшиті блискавки,
Бороздять автівки-бігунки.
Гуркотять колеса, мов у рупори,
Будять заколисану весну,
І зірки загвинчені шурупами
В стелю неба, темну, натяжну.
Пізно, та вночі не спиться містові:
Де-не-де ще людно, суєта…
І дахи полоще через відстані
Мерехтлива зоряна сльота.
Ніч, мов хрущ, гуде, вібрує, кліпає
Плямами яскравих ліхтарів…
Випускають в небо, як з фолікулів,
Сиві пасма труби-димарі.
Згодом, як ущухнуть вулиць повені,
І авто останнє камінцем
Булькне десь у темінь асфальтовану,
Північ сажу висипле тихцем…
Розподілить плавно – до мілі́метра,
Вкриє місто мороку обрус...
Аж допоки завтра все не вимете
Молодий світанок-сажотрус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667066
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Я сьогодні прихилю весь світ,
подарую Вам віру й надію,
я у Господа вимолю літ,
моїм друзям, з якими зумію
поділити життя і любов,
дні святкові, а також буденні,
примхи осені, весноньку знов,
люту зиму, всі свята блаженні.
Хай серця щирим літом палають,
вірні душі лиш радість несуть
і домівки хай горя не знають-
всі домівки, де друзі живуть.
Ви родиною стали для мене,
хоч ніколи не бачились ми,
хай Вам щастя вкладається в жмені,
діти Ваші живуть без війни.
Хай Вкраїнонька наша воскресне,
хай любов запанує між нас,
біль і зависть із душ наших щезне,
помолюся до Бога за Вас.
За чудові святкові вітання,
що принесли в дарунок мені:
за вірші, за пісні, за бажання,
многих літ Вам також на землі.
Я налию вина повну чару,
засолоджу медами землі,
хай ніколи не буде в нас чварів,
хай співають в садах солов'ї.
Все негоже хай згине з землі,
а все гоже хай стане на варті,
Шануймося, друзі мої!
Шануймось, бо ми того варті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666833
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Шукаємо щирості спрагло,
бува, не в очах, що навпроти,
бува, не в душі тій, що поряд -
в них бачимо знов мілину.
Натомість міфічні дзеркала
висотують жили і дроти
думок знавіснілих і прагнень
пробити густу сірину.
А сонце ж - у кожному серці
людей тих, що поруч - недальніх,
тобі лиш прозріти би якось,
розплющити очі на те.
І стане Господь дуже близько
до згірклого меду шукання,
і солодко дихати стане,
бо радістю день поросте...
10.05.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666071
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Ця трава, скуйовджена, прим’ята,
Цих кульбаб молочні ліхтарі –
Пух летить, як вищипана вата,
Невагомо плаває вгорі.
Завмираю: слухаю, як п’яти
Доторкають стебла молоді…
І мені так солодко лежати,
Як човну легкому на воді!
День такий привітний і погожий,
Мов Великдень в будень цей забрів!
Крила рук, розкидані на ложі
У лляних овалах рукавів…
І соро́чки вишитої ромби –
Голубі на білому, і сни,
В голові розсипані, немовби
Золотаві промені весни!..
І така травнева чиста тиша
Срібнодзвонить співами пташок!
І трава скуйовджена колише
Мого тіла теплий сповито́к…
І на шкірі – ніжний подих неба,
Лоскітливо-трепетний, живий,
Мов кульбаб насіялось зі стебел
У мої овальні рукави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665712
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Творчість... Нездоланність добра. Світло.
Духовний світ у буденності.
Ми не однакові в тих словах, що говорять в нас, коли очі дивляться на одне й те саме. Навіть ми — минулі, ми — теперішні, і ми — майбутні. Не однакові. Це робить відстань. Навіть між нашими Я.
Ми не однакові в відчуттях, які ховаємо за тими ж самими словами. Ми — вчорашні і сьогоднішні — різні. Але Творчість, як блискавка, долає цю відстань.
Серед буденності одноманітних дій і фрагментів життя ми починаємо думати інакше, завдяки іншим. Десь дуже глибоко лунають звуки, що бачили лише очі. І тепер ці самі очі, передають душі зовсім інші зображення.
Одна людина — може змінити світ. Світ всіх, кого торкнеться її душа.
Моя дорога мисливиця за перлинками, Весіння пташечко... Пірнаючи у світи все глибше, ви дістаєте скарби, що даруєте іншим. Відчувати більше, мислити глибше — ваше покликання доносити це... Рятівниця духовного МНС. Ви даруєте ковток чистого повітря, де немає рутини думок.
Дякую, що ви “прорвалися” в мій світ букетом яскравих промінців... можливостей відчувати більше, мислити глибше. Краще прожити одне своє життя, в якому ти — це ти, ніж мільйон чужих життів, в котрих ти ніколи не відчуєш себе справжнім. Ваші очі світяться тією справжністю. І нехай так буде завжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665422
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Де барвінок синій
Килими стелив,
Тато свого сина
До грудей тулив…
Батькові долоні
Теплі і тверді,
Вогкі, ледь солоні,
Все життя в труді.
[b]Приспів:[/b]
«Не буває в світі
Більшої біди,
Коли гинуть діти
Й як нема води,
Як земля палає
Й плачуть матері,
Як вогонь над плаєм
Й чорний диск вгорі.
Найскупіша в світі
Батькова сльоза
Й стогін-плач трембіти, –
Синові сказав, –
Хай земля квітує
В обіймах весни,
Небо сторожує
Лиш спокійні сни.»
Батькові в волосся
Впала сивина –
В пізню його осінь
Забрела війна.
Не були убиті
Батько й син в борні,
Чулася молитва
Їм обом з землі:
[b]Приспів.[/b] (Той же).
Де барвінок синій
Килими стелив,
Внука вже – не сина
Дід тепер тулив,
І з грудей молитва
Лине мовчазна,
Та її Всевишній,
Вірю, розпізнав:
[b]Приспів. [/b] (Той же).
10.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665218
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
***
Сідлай же коней, бо пора настала,
що треба вибиратися у путь,
допоки ще угору пнуться скали,
аби спізнати неба вольну суть.
Розчісуй гриву вітрові і долі,
спроваджуй геть манкуртів і убивць,
вір тільки Богу і своїй любові
до Батьківщини, інше вергай ниць.
Відв'язуй силу духа і відваги,
бо стійла вже відбулістю смердять,
з кутів забутих сунуть дужі драги,
аби здригнувся на останок тать.
Вдихни огень дідівської прасили,
на сумнів нині вже немає прав,
каліка навіть он здімає вила
супроти сатанинських чорноглав.
24.03.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664708
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Пропечена атомом,
вибухом
боляче вжалена
в самісіньку
сонячну Прип’ять!..
Пече крізь роки…
На тілі моєї Вкраїни
Чорнобиль – прогалина,
століття не вистачить
згоїти опік важкий…
Прошиті рентгеном,
розщеплені всі
на молекули –
загублені долі,
адреси,
чужі імена…
Тутешня весна
не курличе
над містом лелеками,
а мертвою тишею
кряче
тутешня весна…
І душу
очницями вікон
розбитих, розхристаних,
дотла пропікають
будинків сліпі черепи…
Не вщухне
чорнобильський біль
і з роками не вистигне –
у тілі земної планети
він атомом спить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662590
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 30.04.2016
І упала зоря Полин
Чорним болем на наші долі...
І міста неживі, схололі,
Не турбує вже часоплин...
У квітневий гопак садів
Увірвався уламок Сонця,
І зростив "дуже мирний" стронцій
Найпекельніший із грибів...
І весняна гірчить ваніль -
Бо не скоро ще в Лету кане
Ця на тілі планети рана
І цей чорний пекучий біль...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662428
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Як завиває на холоднім вітрі
чийсь сиротливий до трагізму сум!
Мов згублена душа тремтить в повітрі
і тяжко тужить від скорботних дум.
Як побивається і як страждає,
яка безвихідь у стражданні тім!
Від співчуття аж серце завмирає...
Чи пережитого майнула хижа тінь?
Чого ти, серденько, забилось?
Не згадуй! То тобі наснилось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662205
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Іще одна весна в букеті літ –
У пишному п’янкому оберемку…
Бринить душа, залюблена у світ,
І так їй нині радісно і щемко!
І стільки цвіту вітром намело
В її таємні ветхі закапелки…
На світле незахмарене чоло
Лягла цитринна смужечка веселки.
І начебто, простий весняний день,
І, схоже, що таких позаду – сотні!..
А квітень взяв за руку і веде,
Мережать стежку кроки безтурботні.
І щедро відкриваються очам
Ціловані світанком панорами.
А ти ідеш, осяяна свіча,
Мов не землі торкаєшся ногами,
А вовни хмар і неба пелени…
Підсвічена діодами сузір’їв,
Розніжена обіймами весни
В життєвому своєму надвечір’ї.
Як мало треба щастю – висоти
І простору! Все інше – і не конче…
Між велелюддя, темпу й суєти,
Людино, зупинися і світи,
Ти – сонце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660903
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Не треба слів, бо інколи мовчання
вагоміш, певно, за усі слова.
Злетіла в небо зірочка остання.
Прийшла під вікна втомлена весна.
Присіла скраю на старенькій призьбі
і попросила чистої води...
А серце тихе звилося на дибі,
бо хтось жагу навічно присудив.
Самотній вітер дихає журбою
на білий цвіт змарнілої душі.
Мовчи, нехай безслівною канвою
холоне день між нами і весною
на учорашній стоптаній межі.
16.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660194
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Візьми мене до рук своїх -
Не відпускай!..
Допоки вітер, поки сніг
Мете за край,
Допоки вишні сплять в саду
І сонце снять,
Не відпускай, бо я впаду
У жар багать...
Тримай мене за крила снів,
За сяйво рим,
За сіру тугу журавлів,
За сльози ринв.
Тримай міцніше - не пусти
Моїх долонь,
Бо лиже язиком мости
Страху вогонь...
Ти знаєш, не боюсь падінь -
Боюся втрат...
Дзвенить тривожно височінь,
Немов набат,
Бо Звір Страшний на волі знов,
Що душі п'є...
І ставить на зеро любов
Старий Круп'є...
Тримай мене - не відпусти
В буремний час -
Хисткі руйнуються світи
Довкола нас.
Холоне сонце у бруньках -
Мете зима.
І тільки ниточка тонка
Мене трима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658794
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Нині сонячно. Бог благословив ранок першими променями. І благословив тебе вранішньою дорогою поряд з чоловіком. Або… покарав. Бо нібито йдете разом, але насправді прошкуєте нарізно. Ти трохи спереду, він на два кроки відстає. Зумисне. Аби не обертатися защораз, як захоче ввігнати гостре слово у душу. Ти би рада, щоб цей ранок був дощовим, тоді парасоля приховала б твій розпач, а краплі дощу могли змішатися з гіркими сльозами. І ніхто б не помітив, не запідозрив тої муки, що викручує все єство, як шмату. Ти б не мусила витискати із себе несправжню посмішку при зустрічі зі знайомими. А він… він не мусив би гаками свого погляду зачіпатися за їхні очі, намагаючись довідатися, чи здогадуються про все, що сталося межи вами. Його зіниці не виказували б німого неспокою - розв'язуєш язика чи ні, коли хтось зверне увагу на твою печаль, що читається у кожному порусі.
Ідете. Вранішнє сонце променями облизує ваші спини. Покромсані тіні переплигують з вибоїни на вибоїну. Цей відрізок тротуару ще не залатали бруківкою. І він безпомічно кається під ногами перехожих шеренгою покалюжених ран. Тобі подумалось, що ваше життя трохи схоже на цей тротуар. Таке саме пошматоване, побите, заляпане грязюкою. Та ба, є велика різниця між ним і вами: нині-завтра тут затарахкотять відбійні молотки і пошматовані, недужі клаптики асфальту зідруть. А за місяць-другий на їхньому місці уже буде красуватися невитіюватий візерунок, уміло складений робочими з кольорових цеглинок. А ваше життя латати нікому. Хіба сонцю, що намагається облизати криваві подряпини на ваших спинах. Бо нині так сонячно…
[i]
29 березня 2106 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657818
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 08.04.2016
«Я так боюсь людських слів...»
(Райнер М. Рільке)
Людські слова
Падають на скляну поверхню
Кришталевих дзеркал людських душ -
Розбивають
На тисячі скалок.
Людські слова
Вони іноді кулями,
Іноді оливними гирями
Чи круглими гарматними ядрами
Наповненими палаючим порохом.
Людські слова
Іноді гострим лезом
Перукаря божевільного
По горлу людської долі,
Іноді колючими голками їжаків-невдах,
Чи єхидн кволоступів,
Чи зубами рептилії безногої гнучкоспинної
Двозубої та лускатошкірої
В п’яту ахіллесову буття нашого.
Іноді втекти хочеться
Від чорних жахних слів людей,
Слухати слова старого бороданя явора,
Чи мрійника ясена,
Чи клена - сміхотуна рудого,
Слухати
Дерев гомінких слова,
Слова крука-філософа
І паяца горобчика.
У них слова кращі,
Мудріші й доречніші,
Зрозуміліші й добріші.
На жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648465
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 01.04.2016
Подивись, ми - немов сині вікна,
Дощ по них вимиває життя,
І самотність, як та каліка,
Заповзає у наші серця.
Вона знає, що ми неповинні,
Бо неправильний вибір - у нас
Вона прагне сказати всю правду,
А ми все ще підмінюєм час.
Ми живемо не в цьому світі,
Розділяють нас душі німі,
Ми ховаємо все за карнизи,
Що живуть в нашій власній брехні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656164
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
На перехресті з'ятрених світів
запалює вогні нове зачаття,
допоки день останній не змілів
занесеним над урвищем розп'яттям
Спішу до нього ревно навпрошки,
здираючи до крові згрублу шкіру,
аби торкнутись Божої руки,
аби вернути в серце отчу віру.
І падає з-над обрію зоря
на янгола невидиму долоню.
Вимолюю у Господа щодня,
аби пробачив маловірну доню.
І душу зрятував од колючок
чванливих слів розпущеного татя,
на перехресті з'ятрених думок
благословив життю нове зачаття.
24.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655321
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016
Коли торкнеться, встань і увійди
У благодатний храм живого Слова.
Хай від зерна відсіється полова,
Липкий намул відступить від води.
Вся повнота блаженства від і до
У доторку невидимо легкому…
І всоте крапку переправ на кому,
Хай буде не останнім цей рядок.
Немов гончар, що глину вправно мне,
Гнучким словам надай тонкої форми.
Відчуй межу – де біле, а де чорне,
І витвір оживи святим огнем.
Коли ж дозріє слово молоде,
Немов вино, й попроситься на волю,
Вона пліч-о-пліч стане із тобою,
Стежками неземними поведе.
І прорече: «Довірся, я тобі –
Поезія, натхненниця і доля».
І хоч один – не воїн серед поля,
Та з нею не страшний ніякий бій.
Які б дороги ти не обирав,
Шукай у Слові мудрості й розради,
Не зрадь його й воно тебе не зрадить,
Хранителю скрипучого пера!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653362
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
У куточку душі тихо-мирно існує провінція.
Там ще коні крилаті й кентаври жують спориші,
і дитинство замурзано-босе, і шлях за криницею
у гостину до сонця, і срібні від щастя ключі.
Тільки часом останнім, набравши космічної швидкості,
по зелених отавах нестуться метро і таксі -
і повітря вмирає від чаду байдужої ницості,
гублять коники крила, і мову втрачають ліси.
Кам'яніє душа, задихається тихо під панцирем.
І у Книзі Червоній затісно від вимерлих див.
Як останній підсніжник - росток калинової нації.
У м'яких споришах лиш відлуння пегасових крил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652988
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
***
[i]Дехто живе так, ніби не помре ніколи[/i]
На відстані малесенького кроку -
зоря і ніч, світанок і огень,
життя і смерть - на відстані півторку,
яскраві плани і останній день.
А йолопи не відають, не хочуть
вдивлятись у тонесеньку межу,
цибанять і ґвалтують яву отчу,
немов не рідну, а якусь чужу.
Та й до чужої мається повага,
бо то набуток витруджених рук.
Реве сповита ницістю ватага,
по собі залишає п*яний гук.
А Бог на землю з бучком не приходить,
і смерть з косою - тільки у казках.
Остання мить життя пантрує онде,
за вуглом першим он її рука.
На відстані малесенького кроку,
на відстані дрібненького стебла,
невидимого подиху, півторку...
Уважно придивитись би,
та ба...
14.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651514
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Весна колише в небі жовте сонце,
пташиною виспівує пісні.
У серці ворухнулось щастя - хто це
до щастя раптом серце заповів?
Чи то Господь із молитов жаданих?
Чи янгол зі стареньких образів?
А, може, то сьогодні ти, коханий,
мене до лету вгору заповів?
Стривожило думки суцвіття юне,
у грудях розгойдався океан,
розщебетався дзвінко - диво-луни
летять аж до горішнього вікна.
Десь там собі тихенько спочиває
святих пророків мудра сивина...
Але ж і їхні душі не минає
заквітчана, розкрилена весна.
То ж усміхнися, світе мій прекрасний!
Жени зажуру з-між похмурих брів,
бо все довкруг вбирається у щастя,
його нам день весняний заповів...
(10.03.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650464
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
***
Жінко,
дивися в очі світови
і кажи, що єси добре тобі!
Що дякуєш Богови за все...
А, коли хтось відучий запитає,
чи ще коле тобі під ребром,
запевни,
що акурат позавчера перейшло.
І затримай муку свою
у неозорій безвісти чорних зіниць,
глибоко-глибоко,
аби й ніхто не заздрів того.
Бо нікому нема діла до твого болю,
бо світ воліє дивитися на тебе,
як на чудесну чічку,
котра весніє круглорічно,
ба, ще й посеред зими вабить око.
Та ж бо світ певний:
ти сотворена лишень до того,
що він собі намудрував.
А все друге йому не треба...
Тож усміхайся, жінко,
дивися в очі світови
і кажи, що єси щаслива...
(4.03.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649095
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
[img]https://pp.vk.me/c418922/v418922307/7aea/GOIwkePHIX4.jpg[/img]
Вздовж вуличок, полатаних калюжами,
Під хлюпання плаксивих ринв і стріх,
Ще від зими до решти не одужавши,
З душі не обтрусивши сірий сніг,
Іти собі, всміхатися, бо лоскітно,
Бо треться в шию теплий комірець!..
І думати: яке то щастя, Господи,
Що цій зимі вже близиться кінець!
Що до весни – якісь-там милі, клаптики,
Що лютий вже вичерпує резерв,
І світ мене ковтає, мов галактика,
І я пульсую в ньому, ніби нерв…
На повні груди, залпом, захлинаючись,
Вдихаю цей розріджений озон…
І тішуся від того, що не знаю, чим
Закінчиться передвесняний сон!..
І вірю, що весна оця намолена
До мрій нових наблизить хоч на крок,
Що ранок розвіконить і дозволить нам
Почати відлік… вже без помилок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647433
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 29.02.2016
[i]О.Ольжичу[/i]
Сперте небо в кулак. Недосяжність мети
заперечать наближень ознаки.
Нам би відчаю сиву межу перейти,
нам би нашу вернути Ітаку.
Ще уразить диктатора праведний меч,-
меч іржею, не золотом критий.
Буде пря, буде дим, будуть знаки предтеч,
будуть янголи маршем ходити.
Хай мереживо слів заплітає павук,
коїть замах на тишу вельможну,
присягнемо на вірність ми потиском рук
у годину, як замах, тривожну.
Без печаток і штампів ця клятва жива,
доки руки й вуста не холодні,
доки кола пускають жбурнуті слова
по знімілому плесу безодні.
А коли охолонуть – крилатий поет,
що небесну зоткав павутину,
іх зустріне, відклавши на мить арбалет,
у тривожну, як замах, годину.
07.02.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646638
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DWJfMhSXpDM
[/youtube]
Із слів сплітаю я мереживо.
Тоненьке, ніжне полотно.
Торкаюсь душ я обережно,
Кого люблю давним давно.
Як павучок плету узори,
Вплітаю бусинки живі.
І мерехтливі теплі зорі,
Що позбираю у траві.
Я відігрію їх в долонях,
Скупаю в росах голубих.
Іще дзвіночки, хай продзвонять,
Що вас люблю я, друзі, всіх.
За те, що завжди ви зі мною,
Що дарували мені сміх.
І сум проходив стороною...
За доброту люблю вас всіх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644058
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 16.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c630425/v630425407/11967/QM7b0Gie-Ek.jpg[/img]
[i]Слова: Наталя Данилюк
Аранжування, запис і виконання: Володимир Сірий.
[/i]
Весна, як жінка. Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка. Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна - це жінка. Жінка - це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643566
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 15.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2016
***
А все, що не від Бога - від лукавого,
усе, котре несвітле - темнота,
і мусиш пантрувати боку правого
від лівого, бо то - неправота.
І мусиш видивляти зону щирості
без ляпів неохайної злоби́,
аби й собі душею трохи вирости,
напитися прозорої води.
Бо тіні безутомні лихо двигають
з-за кожного пожовклого вугла.
І хтось колись у когось може й виграє
у цій одвічній грі добра і зла.
Але допоки ще тривають раунди,
допоки ранки борються з дощем,
продрегле серце дихає над ладаном
і видихає в небо тихий щем.
І виплітає сонечко молитвою -
благаннями не впасти зовсім ниць,
коли розтане відгомін за битвою
останнім зойком витлілих зіниць...
(27.01.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639065
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 05.02.2016
[img]http://41.media.tumblr.com/186cb41d0587c81ba602e08bf82ba1de/tumblr_my0tqib4Z41qhoqwfo1_500.jpg[/img]
Ця лютнева зима – не зима, а суцільна проталина…
Сніг по клаптику вовни за ніч розтягнули вітри
І хрумкій білизні досхочу порадіти не дали нам…
Позіхаючи, равликом сонце повзе догори.
Отже, буде весна – життєдайна, п’янка, неприборкана,
Пробіжиться босоніж під кашель рипучих воріт!
І на місці весняного сліду заграє пацьорками
Білозуба усмішка землі – молодий первоцвіт!
Враз кожнісінька жилка, пульсуючи, соком наповниться…
І коли, поцілована в тім’я світилом рудим,
Ти почнеш зеленіти життям, як біблійна смоко́вниця,
Виноградар твій ревний зрадіє, бо ж будуть плоди.
На пошерхлі долоні заплачеш ранковими росами
І промовиш: “Я знову прийшла… Тож візьми ці дари”.
Так, як юна весна, цілуватимеш п’ятами босими
Пружно випнуті жили, що б’ють з-під земної кори.
І, схилившись йому на плече обважнілими вітами,
Прошепочеш: “Прости, що я плоду не дала торік…”.
І весна поміж вами бджолино-квітково бринітиме,
І дощем благодатним окропить недовгий твій вік…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640861
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Мов пальців відбитки - в рядках на папері
шматочки душі рве словесний прокруст.
Чи дактилоскоп кримінальної ери
впізнає по них і засудить на хрест?
Ти, блудний, тинявся від себе до себе,
вертав ходом чорним, парадним втікав.
Замолював гріх – у замуленім небі
рукописом ринви осінні латав.
Вібрацій душі рідномовне причастя,
цю азбуку Морзе простуканих рим -
дощі тонкосльозі змивали як листя
і прорване небо лишали німим.
26.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640998
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Народилася я у місті Києві. Але після народження мене відправили до бабусі, на Харківщину, де я і проживала до школи. Там пройшли незабутні, найкращі роки мого дитинства. І тому село Роздолівку, Близнюківського району Харківської обл., вважаю своєю другою Батьківщиною. А можливо першою.
Роки світання промайнули, наче мить,
Згубившись в пелені густих туманів.
Чомусь минуле ностальгією бринить,
Гукаючи в забутий світ розмаїв.
Звучить і досі у моїх примарних снах
Далеких днів мелодія крилата.
Там залишились, на заметених стежках,
Мої сліди і рідна, сива хата.
Її віконця, ніби докори очей,
В небесні далі посилають погляд.
Немов спитати хочуть в зоряних ночей,
Чому ж я з ними так давно не поряд.
Але вони живуть у спогадах моїх –
Малі віконця рідної хатини.
Світлини родичів далеких і близьких,
Що прикрашали білосніжні стіни.
І досі бачу українські рушники,
Бабусиними вишиті руками.
Які дбайливо огортали образи,
Намолені віками прабатьками.
Відтоді збігло в небуття багато літ.
Давно немає глиняної хати.
Але у снах вона і досі ще стоїть,
Запрошуючи в затишні кімнати.
А час безжальний проганяє дивний сон,
Між вимірами виставивши ґрати.
Мені нагадує, що вкрите бур'яном,
Те місце, де стояла рідна хата.
12.12. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628184
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 01.02.2016
***
Багну спокою.
Утомилася
від брехні всюдисущих юд.
Не зіпнуся ніяк на милиці,
аби визріти инший люд.
Ні, не той, що торгує вірою,
і не той, що себе продав
за срібняк.
Під стіною сірою
засідає купців анклав.
І вирішує, і намірює
що й по чому, за що і де...
Над умами і над подвір'ями
чорний ворон дощі пряде.
А у янгола
сльози висохли.
Бо змізерена боротьба.
Юденята сотають вислуги
перед вирвою он.
Ти ба...
І куди ся стезя намірена,
де веде ся несвітла путь?
Гласолалять сади розпірені,
тишу ночі на клапті рвуть.
Юденяточка нечестивії,
схаменіться!
Дарма...
Дарма...
Темнорукість уже не вивіє
тліні вмерлої з-між зерна.
І не зчиститься річка збовтана
до прозорої течії.
Безкінечними чорноротами
тіні тупцяють -
ні-чи-ї...
(31.01.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640214
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 01.02.2016
На слово фінальне, як присуд, чекає катрен,
кульгає на риму, простреленим схлипує ритмом.
Над першим, і другим, і третім поваленим Римом
пергаменту вогнетривкого встає Карфаген.
Неначе з-під ребер, з його міжсловесних лакун,
напрохана, сходиш, грекинею давньою з моря,
і над Колізеєм незгасно злітає "amore",
і тіло під мокрим хітоном оспівує бунт.
Бо що, як не бунт, є ота божевільна любов,
коли ми є горді у грішності перед Всевишнім,
коли Він тим яблуком нас каменує наріжним,
а ми, упіймавши, - зухвало надкушуєм знов.
01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639617
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 30.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c543106/v543106326/11593/N6fsX-xzfjo.jpg[/img]
Небові – птах, душі – життєдайне слово,
Сонцю рудому – сонях, свободі – вдих.
Просто повір: в житті все невипадково,
Просто накресли істинну путь і йди.
Струнам – умілі пальці, деревам – квітень,
Спраглому серцю – поряд ритмічний такт.
Кожному з нас однаково сонце світить,
Те, що комусь там більше – це ще не факт.
Квітці – бджола, молитві – вуста правдиві,
Пісні – величний голос, раме́ну* – друг.
Знай, що бувають в кожного сильні зливи,
Та після них веселкою грає пруг.
Кожному щастю мати би з ким ділитись,
Кожній любові – славень, очам – красу.
Радість – вона простенька, неначе ситець,
Тільки б її розгледіти завчасу́.
[i]*Рамено (заст.) – плече.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639539
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Засурмили сурми,
Задзвонили дзвони,
Кров пульсує в жилах,
В думках перегони.
Закрилися нині
Очі твої сині,
Пливе сумне кача
По рідній Тисині.
Очі твої сині,
Уста малинові,
Принесу молитву
Господеві мому.
За душеньку твою,
Небесної Сотні,
Чом нема дороги
У степи зворотні?
Вишита сорочка
На тобі козаче,
На твоїй могилі
Рідна мати плаче.
Вишита сорочка,
Та холодне тіло,
Над тобою сину
Вкраїна зомліла.
Плаче в церкві свічка,
Біль несе родині,
Пливе сумне кача
По рідній Тисині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637991
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Зимовий ранок. Дужчає мороз.
Куди не глянь – стерильні простирадла.
Немов під сильно діючий гіпноз
Потрапила природа безпорадна.
Дрімає все. Городи і яри,
Мов у вершки, занурились у зиму.
Лиш де-не-де прокинулись двори,
Лоскочуть овид бородами диму.
Застигли серед білих покривал
Дерева, наче олені химерні.
Тріщить мороз, як пружна тятива,
Ряхтить, як стружка цинкова, у терні.
І, ніби виклик вибрикам зими,
Я вивергаю з вуст молочну пару!..
І коле ранок ше́рхлими крильми,
Висмоктує мене, немов сигару –
Прямісінько до фільтра, до кісток
(куди тобі змагатися, людино?!)
І свіжості морозної ковток
Біжить із кров’ю внутрішньосудинно…
І, мов лампадка тріснута, димлю
У це холодне бездиханне мливо…
Ну, що, зимо́? Знімаю капелюх,
Іди собі, граційно і красиво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637258
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
[img]https://cs7058.vk.me/c540105/v540105690/3d0a5/Oik8kjPZsc4.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c627928/v627928401/367dd/cq_cyvy5cyI.jpg[/img]
Коли крізь густу заметіль ти вертаєш додому –
У затишну й теплу оселю, де світло горить,
За битим порогом зі снігом обтрушуєш втому,
Приймаєш обіймів і слів благодатні дари…
І свіжістю дихаєш в рідні щасливі обличчя,
Сніжинками з одягу срібно ряхтиш навсібіч…
І щедрим столом зустрічає тебе добрий звичай,
І зашпори з пальців замерзлих втікають у ніч…
Рябіє в очах кольорами, вогнями і гріє
Цей прихисток світло-родинний одвічним теплом!
І поки за вікнами сипле, мете, біловіє,
Оселя тебе пригортає ворсистим крилом…
І зовсім не колеться, ніби улюблений светр,
Що вже залежався, зносився і трохи розм’як.
Вогонь у печі шурхотить, як пожовклі газети,
І кави гіркої лікує терпкий післясмак.
Отак і вертаєшся вкотре з дороги до хати,
Зима під ногами рипить, мов хрумкий пінопласт…
І добре, що можна всміхнутись комусь, обійняти,
І скинути все за порогом, як зайвий баласт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636498
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 18.01.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dgjBkHbUbTA [/youtube]
Дивляться на мене сірі очі.
Ні, вони не схожі на туман.
Як світанок, що родився з ночі.
І такі не схожі на обман.
Щирі, із іскринкою печалі.
Тихо випромінюють тепло.
Відчуваю: ллються ніжні чари...
Із душі відразу відлягло.
Милі, неповторні, незабутні.
Як боялась вас було підчас.
Та бувають вогники відсутні,
Так боюсь розчарування в вас.
Я їх упізнаю серед інших.
Доброта душевна без прикрас.
Дорогих і трохи, знаю, грішних,
Але так потрібних повсякчас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635729
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Ця жінка з далини, ця жінка не тутешня,
шепочуть їй услід, спинивши ремесло.
На віях, як роса, якесь ім'я колишнє,
розплескане давно під жалібний псалом,
збирається тепер в краплину як провину,
відплакати яку поможе навіть дощ,
а кола на воді збігаються в єдине,-
яка доречна мить для забуття і прощ!
Душевний камертон глибокі й чисті ноти
бере, коли у дощ минає берег мій
ця жінка з далини, яку душа на дотик
впізнала попри дрож і холод летаргій.
Її крихкі світи, її тонкі предтечі, –
завжди передчував у протягах доріг...
Ще рештки талих вод їй скрапують на плечі
а я руном обійм вже огортаю їх.
01.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635571
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/9b0c5/D3K6udcsWB0.jpg[/img]
Чекаєш Різдва, а воно промайне – і незчуєшся!..
Залишить на згадку про себе терпкий аромат…
Рипітиме знову підошвами стоптана вулиця,
Та, мабуть, не так, як у розпалі радісних свят…
З горнятком какао сідаєш у крісло – погрітися,
У плазмі вікна – справжня магія: падає сніг…
І віриться в те, що “Різдвяна історія”* Діккенса
Принаймні на йоту добрішими зробить усіх.
І може не все, як у казці, в житті перемелеться,
І буде ще більше падінь, ніж підйомів… Проте,
Якась благодатна, дарована небом хурделиця,
Мізерні невдачі докупи згребе й замете.
Бо з кожним Різдвом ти стаєш на відтінок світлішою,
На градус теплішою, легшою хоч би на грам…
Хоча в каятті залишаєшся все-таки грішною,
Та разом з Дитятком радієш одвічним дарам:
І смирні пахучій, і злату сакральному, й ладану,
Впускаєш в оселю оновлення світлу весну…
Загоюєш душу, дарма, що місцями полатану,
Та спраглу високого лету і щастям хмільну!..
Чекаєш Різдва, а воно промайне, що й не встигнути
Набутись в родинному колі, в теплі, між близьких…
Отак і раптово життя пролетить, як не дивно… Та
Ти вкотре отримуєш благо – зробити цей вдих!..
[i]*Фільм знятий за мотивами повісті Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня». [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635000
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Опа-гопа-гопця
веселенько хлопця
з одного колінця
до хиткого брильця,
на стілець високий
за кругленькі боки;
з другого колінця
до ясного сонця,
місяця гребінця,
зірочки багрянця,
щоби ріс швиденько
мій синок маленький!
Тосі-тосі-тосі
ніженьки в нас босі,
промінь у волоссі
зайцем скаче досі
і ми з ним стрибаєм,
ручками впіймаєм,
дмухнемо з долоні
до п"янкої волі,
сонячної долі
в світі на роздоллі
очкам чорнобровим,
хлоп"яткам здоровим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633734
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c628516/v628516407/27262/1diIY33qIN0.jpg[/img]
А небо висить угорі простирадлом зіжмаканим
І пахне так свіжо й морозно, мов після прання…
Гуашшю мороз розмальовує вікна заплакані
І коле повітря в обличчя, як гола стерня.
Душа розімліла, немов од солодкого вермуту,
На килим замерзлої пудри упала навзнак…
І місяць забився у хмари, як жук перевернутий:
Все пробує вибратись, та не виходить ніяк…
Таке відчуття прохолоди і тиші блаженної
За крок до великого таїнства – свята Різдва!..
І світ цей довкола – не плід інженерії генної,
А мудрої Матері нерукотворні дива:
І сосни патлаті, й дерева крислаті, мов олені,
Що роги обплутали білим повісмом зими,
І сиві кущі, мов у простір устромлені корені,
І гори, що вперлись у вітер важкими грудьми.
І в ніч, як засяє на обрії зірка Давидова,
Розсипавши срібло крихке на самотній Вертеп,
Чиясь доленосна рука, і могутня, й невидима,
Посіє зернину, з якої Різдво проросте.
Маленьке Дитя рученятами ніжними й чистими,
Мов кулю скляну, приголубить планету земну.
І все наболіле, роз'ятрене стихне і вистигне
У теплих обіймах різдвяного світлого сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633248
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
[img]https://cs7058.vk.me/c540108/v540108889/10e64/DPGmuJfDFCo.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c633527/v633527098/5da/7Fmi08KFUC8.jpg[/img]
Так незвично із вікон біліє припудрений двір
І вогнів міріади розтягнуті на кілометр…
Я вмикаю стару добру пісеньку “Happy New Year”,
Дістаю із полички улюблений в’язаний светр.
Легко здмухую з іграшок пудру, сріблясто-крихку, –
І від цього довкола стає урочисто-різдвяно!..
І димар бородатий, як Ноель, сидить на даху,
Смачно пахкає люлькою й дихає смолами пряно.
Кольорові гірлянди кладу світляками між віт –
Хай собі мерехтять і дарують мозаїку тіней.
І рояться думки, як метелики, у голові:
Відділяю пусте і для себе лишаю нетлінне.
Відділяю зерно від полови, свободу від пут,
Почуття від підступної фальші, прозорість від бруду!..
Вороги мої мудрі і друзі, приходьте, я тут,
Хай оселя моя переповниться галасом люду!
Хай я буду багатою друзями, щастям, теплом,
Хай дарую обійми і щедрі слова-побажання!
Хай Різдво покладе теплу руку мені на чоло
І промовить: “Світися і вір, ця зима не остання”.
І, розплившись в коханих усмі́шках, у сяйві огнів,
Я думками полину в дитинства роки безтурботні,
І подякую долі за те, що судилось мені
Доторкнутись душею до Вічності… Напередодні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632548
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Останній вірш. І знову буде тиша
І кардамонність довгих вечорів.
Колиску неба зорі розколишуть
І догорять у сяйві ліхтарів.
І знову буде шкрябатись у двері
Печаль у светрі з інеєвих слів.
Лише крапки́ на білому папері
Залишать слід. Поета хист зотлів.
На циферблат життя німою тінню
Душі розпука ляже. Й мимохіть
Пізнає хтось у тихім шепотінні
Останній вірш із глибини століть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631644
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Зима суха - ні снігу, ні дощів,
Об лід крихкий щоночі б'ються зорі...
І все частіше ві́холить в душі,
Аніж надворі.
Поволі відпускаю, хай пливе
Усе, що справді досі мало вартість.
Цей світ, мій друже, дзеркало криве,
Тож будь на старті.
Перепливи, перебіжи, пере́-...
Бо й кут глухий в собі ховає про́світ.
Життя тебе, як липку, оббере,
Та все це - досвід.
Тож не здавайся відчаю, не стій,
Дарма, що бракне простору і руху!..
Бо в оболонці, хай і заслабкій,
Є сила духу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631143
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PH49PxhoS5I
[/youtube]
Хтось сказав, що мовчання - золото.
Жодне слово не скаже так...
Та чомусь без слів дуже холодно.
Як прожити без слова? Як?
Та боюсь чомусь слова гіркОго,
Що цвіте на вустах полином.
Так хотілось би слова такого,
Щоб сп"яніти, неначе вином.
Як люблю я з тобою мріяти,
І дивитись на сонця схід.
І думки про мовчання розвіяти...
Просто вірити, вірити слід.
Коли сонце затьмарять хмари,
І посипе колючий сніг,
Я відчую очей твоїх чари,
І розтане у серці лід.
Та мовчання буває зрадою.
Що із того, що серце болить?
Скористається легкою спробою:
Хворе серце сильніш роз"ятрить.
Та відкинем думки про невірність,
Ніжні струни хай грають в душі.
І відчуєм мовчання чарівність,
Що не зникне у злій метушні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631153
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
[i][b]Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца
Виконує - Софійка Бойко[/b][/i]
І.
Дивлюсь у віконечко -
Хмуриться звисока
Півясного сонечка,
Половинка ока:
Із-за хмарки мружиться,
Гріє та сміється,
Ну а небо журиться,
Так мені здається.
Приспів:
Крапа-крапа-крапає
Дощик із хмаринки,
В шибки стука-стукають
Крапельки-перлинки.
Сонячні промінчики -
Зайчиками скачуть...
І веселку-райдугу
Я у небі бачу.
ІІ.
Сонне-сонне сонечко
Хмаркою накрилось,
Веселкова райдуга
В небі розчинилась.
Та недовго зайчики
Спали-спочивали:
Промінці-стрибайчики
Хмарку відігнали.
Приспів:
Крапа-крапа-крапає
Дощик із хмаринки,
В шибки стука-стукають
Крапельки-перлинки.
Сонячні промінчики -
Зайчиками скачуть...
І веселку-райдугу
Я у небі бачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630503
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Завій – білосніжний або чорнокнижний
розріджену душу виповнює днесь?
Зима прицвяховує перстом вельможним
до тверді земної а чи піднебесь?
Нечиста? Пречиста? Пряде у гірлянду
вузлами нервовими ночі і дні.
В кохання твоє як античну ротонду
попасти б. Припасти. Пропасти у нім,
як миро до рани – прикласти. Посмію
в торосі століття нам вигріти мить.
Нашестя? Пришестя? Пронизливо віє,
аж око оте, всевидюще, сльозить.
13.12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630409
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2015
Спинилась ніч... Куди їй поспішати?
Їй добре й тут, у стомленій душі...
Сама собі - фортечні мури й ґрати...
Сама собі - сумА і бариші...
З чортополоху й перекотиполя,
З дощів морОсних, вичавлених з хмар,
Змостила лігво в павутинні болю,
Покликала сторожових примар...
Спинилась ніч... Не цокає годинник...
Півні мовчать - не проженуть мару...
І стогне вітром, плаче безупинно,
Ховаючи обличчя у чадру...
Душа мовчить... Вже ні жива, ні мертва...
Застигла у граніті чорна мить...
Спинилась ніч... Собі і кат, і жертва...
Спинилась ніч... Їй нікуди спішить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629472
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Пробіг по вулиці сніжок
під ноги м'яко слався.
Вдягнув ялинки в кожушок
із мандрів повертався.
З небес спадає дивина...
нам подали мольфари.
Чудесна зимонька - зима
малює пекторалі.
З'явилось сонечко з -за хмар...
світлішало дедалі.
Зійшла принцеса, як кораль
в оправі із емалі.
Синички порхають в виші...
лежать в казках левади.
В алеях пишуться вірші
в діброві серенади.
Й так тепло стало на душі
в вись підняли вітрила.
Сніжинки порхають в тиші...
ворожить срібнокрила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629014
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
[img]http://www.goodwp.com/large/201108/19659.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/8ffc1/x7H-nTbtP1A.jpg[/img]
А снігу нема… Вже і грудень дорогу прослав йому,
Вже паморозь-пудру розсипав: ступи та й іди…
І крига тонка, як поличка у креденсі давньому,
Рипить під напором сріблясто-дзвінкої води.
Напудрені віти духмяної хвої, колючої,
Морозне повітря гойдають – і чується скрип…
Дерева мої безголосі, чи й вам надокучили
Такі недоречні зимово-сумні кольори?
Клубочиться подих – це я видихаю жалі свої,
Вдивляюсь у річку, немов у розбите трюмо…
Допоки мене ти триматимеш вперто на відстані
Півкроку, півзойку, півдотику, чуєш, зимо?
Кому твої ткалі готують полотна розніжені,
Для кого у домі твоєму наткали красот?
Цей ранок безсніжний, як лезо пекуче, як ніж в мені!..
Прокручую вкотре окремий якийсь епізод:
Неначе навмисне хтось просто ввімкнув на “repeat”* його…
Здавалось, доросла, давно вже не вірю в дива́…
Та хочеться ди́ва – простого, наївного, світлого,
Як пригорщі свіжого снігу за крок до Різдва!..
[i]*Repeat (англ.) – повтор.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628947
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
***
Злукавити боюся перед світом,
Упавши вділ - у прірву лжевисот,
Де мури вищі навіть за кивот
Господнього Нового Заповіту.
Де вікна вужчі значно від бійниць
Старих фортець, розтерзаних вітрами,
І хоч до сонця наче пнуться фами,
Та ба, насправді вергаються ниць...
Боюся скверни, наче омели,
Котра вростає глибоко у вени,
Висмоктуючи зарево черлене
З грудей, що несвятому присягли.
Коли на вітті вичахлих дерев
Розгойдуються гнізда кострубаті,
Здається, ніби учаться літати,
А то надія не упасти мре.
Як страшно, Боже, статися сліпим,
Із вірою безкрайною у лживе
Собі збрехати і в жаданні дива
Велике переплутати з малим.
Отож молю, з усеї глибини
Свого єства про захист від облуди
Хай серце чистим і наївним буде,
Перед собою, небом, і людьми!
(26.04.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628291
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
«Ранок морський по дощі –
при сотворенні світу
знайшлися камені.»
(Поль Шанель Малянфан)
Ранок – це важкий камінь,
Який ми кладемо в підмурок
Світу урочистих забаганок
Старого опудала – морського вітру:
Він надто солений для мрій
Чи сніданку – того – пілатового,
Отого, що між іншим –
Між креветками та соусом
Віддати наказ про страту
Чи вирішити почати війну.
Світ сотворено – ні,
Зовсім не як іграшку
Для дивака сивого Бога
Чи для мавполюдини –
Дитя злого й жорстокого.
Дощі читаю як книгу –
Краплі сторінками прозорими,
Дистильованими, але чистими –
Вже краще таке читати
Аніж нісенітниці злого фанатика,
Що вважає себе пророком
Вавилону модернового
(Офіра шаленій Іштар
Чи то Інанні, а потім Молоху
І Мардуку – бо зіккурат
Білокам’яний чи то червоноцегловий),
А краще дивитися синьо
(Море як дощ – нескінченне),
Бо там втопилися камені,
Які знайшли після сотворення
Світу сього хворого,
Які так і не використали
Для мурування підмурків дому,
Що вже ніколи не знайдемо,
Навіть якщо будемо його
Шукати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628361
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
«Тільки не для краєвиду
Даю тобі дихання, -
Мовить страждання.»
(Вернер Ламберзі)
Блукаю осіннім садом,
Де замість листя
На деревах-привидах
Шурхотять вірші-одкровення
(Кров дерев, кров трави),
Блукаю в повітрі – дихання,
Блукаю по воді – голос хвиль,
Дні й роки, відчуття
Які мені дарувало страждання,
Воно ходить нечутно,
Воно зажди поруч
І шепоче, шепоче, шепоче:
«Дарую тобі життя
І шматочки сезонів
З яких ти майструєш новели
Про мене – бо я життя,
Бо я суть цього світу,
Я з вами – завжди.»
А я з клаптиків краєвиду
Шию собі плащ:
Пришиваю дощ до озера,
Дерева до п’ятниці,
Місяць до хвиль:
Кравець. Краще б шив я намети
Чи уламки глечиків
Глиняними нитками слів
(А за вікном човни-метелики
Пливуть чи то летять в Арморіку –
Країну диваків-бритів. Камені
Сторчма в Небо – таке ж синє
Як всюди. Тільки не в комірчині.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628363
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2015
[img]http://i.imgur.com/S32Th.jpg?6434[/img]
Те відчуття неймовірне, коли ти, як ніж
Теплий у грудку м’якого вершкового масла,
Входиш в ранковий, снігами розпатланий ліс,
Шерехом будиш принишкле між вітами птаство…
Бритвами крил розітнувши верхівки модрин,
Зграя криклива злітає і плавить світанок.
Проз лапи хвої, немов у шпаринки гардин,
Ранок просіює інею світлий серпанок.
Те відчуття неймовірне, коли ти стаєш –
Стержнем бурульки вбиваєшся в білу бавовну!..
Ніби стираєш невидимі лінії меж,
Хрускотом наче порушуєш тишу безмовну…
Подихом теплим, як факел, у небо димиш,
Свіжістю клітку грудну заливаєш до краю!..
А з рукава твого м’ятні цілунки зими
сиплються,
сиплються,
сиплються і…
завмирають…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625087
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 01.12.2015
***
Навчися говорити до очей,
не плямкаючи цвіллю за плечима,
і витахне нелюбості причина -
шукати перекручених речей.
Шукати недомовок і обмовок...
Бо в очі, що навпроти, як зирнеш,
то взриш, направду, що твої всі "не" -
це лиш поріг, а не високий сволок...
(30.11.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625291
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
***
Комусь - торти, комусь - несвіжі крихти.
Комусь весілля, а комусь - біда...
Дитя у когось мерзне розповите,
А в іншого зростає вереда.
В одного хата лупиться у скруті,
А в другого на вікнах пересить.
І не під силу серцеві збагнути
Сю яву світу, серцеві болить!
Бо чи душа душі отут не варта?
Чи Доля грає в карти із Творцем?
От випаде тобі найнижча карта -
І станеш невагомим папірцем.
Зачнуть вітри сліди твої топтати,
Утративши чуття і добрий глузд.
Та вознесешся ген аж у палати,
Коли тобі на руку впаде туз.
Але єство противиться сій думці!
За фатумом не встежити, мабуть...
Щось недоладене є у цій науці
Життя, а хочеться збагнути суть!
Бо ж не дарма закручуються стежі
В одного світлі, в іншого - не ті...
Бо ж віриться, що Боже око стежить
Однаково за кожним при житті.
Але чому ж тоді безмежна прірва
Між душами у зранених тілах?
Добра одному - щонайвища міра,
Бо іншому лиш мука, біль і крах?
Одному торт, бо другому лиш крихти.
Комусь весілля, бо комусь біда?
...
(27.11.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624266
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Похилий вік - це статистичний термін,
Коли душа ще б’ється молода,
І хай ніхто тих юних днів не верне,
Зозуля стомиться лічити Вам літа.
Роки…роки…як вершник безголовий ,
Життя нагайкою жене в незнаний світ,
І не важливо чи дистанція вагома,
Важливо те,який на ній залишив слід.
Коли душа, теплом своїм всіх гріє,
Коли пульсує кров,немов берези сік.
Нестрашно, що літа вже не малії,
З весною в серці проживати вік.
Хай Бог дарує щирі гожі днини,
Хай джерелом весняним серце б'є.
Коли живеш для когось, ти Людина,
Хай многа літ зозуля Вам кує.
Хай поряд з Вами буде Божа Мати,
Бо Ваше світло для дітей дороговказ
Вони чекають Вашої поради,
Живіть в здоров’ї ,щасті довгий час!!!!
21.11.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623703
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Ви бачили, як плаче сильна жінка?
Її сльоза – пекуча кислота…
Її чуття – палітра із відтінків,
В судомі болю скривлені вуста.
І лінії між брів її понурих
Глибокі, мов обірвані рови…
Така сльоза, як повінь, точить мури,
З лиця землі змиває острови…
Ви бачили, як плаче сильне серце?
Емоція його – суцільний нерв!..
Як пробує в собі тримати все це,
Коли терпіння вичерпавсь резерв?
І як зрадливо сіпаються плечі,
Стискаються до крові кулаки!..
В очах її – безодня порожнечі,
Та й досі погляд – впертий і різкий.
Вона, немовби вулканічний кратер, –
Перегоріла, спалена ущент,
Душа втомилась вічно воювати,
Проте, поразка – ще не аргумент.
І вкотре перегорнута сторінка
Додасть їй віри в себе і у всіх…
Трапляється, що плаче сильна жінка…
Нехай собі, бо слабкість – то не гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623482
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
[i]Памяти Марины Цветаевой[/i]
Она ходила по земле, неся в душе рябины кисти.
Я появилась в декабре. Ни ягод, ни цветов, ни листьев.
Психея. Чистая душа, не защищённая от тела.
От мира грубости дрожа, она любви, любви хотела!
Не плотской, не земной любви, что закрепляет узел брачный.
Она летит в мечтах – лови!!! Живёт, и чувствует – иначе.
Едва очнувшейся от сна, любовь придумывает снова…
А вот зачем она нужна – молчит. Не вымолвит и слова.
Не успокоить, не понять, не дорасти – до этой муки,
А быт по нервам бьёт опять, а быт заламывает руки.
Не понимает ни народ, ни воспалённая держава,
Наотмашь отчужденье бьёт, гвоздём в мозгу впиваясь ржавым.
Мы с ней висим на том гвозде. Над бездной недопониманья.
Здесь, и практически нигде. Неизмеримы расстоянья,
И нет на свете никого, кто обогреет и поможет.
Мечта о праведной звезде – стара. Коль Бог – и тот не может.
Висим – над пропастью своей. Она – давно, а я – на грани.
Но как подумаю о ней… Ушла, оставив только раны.
Опять пронизывает боль всю сущность странную Психеи…
Мы с ней взлетаем над судьбой с верёвкой длинною на шее.
Опять горчат мои стихи, опять никто, никто не нужен…
Так давят: пол, и потолки, и вечный быт – что там на ужин?
Проблемы режут без ножа. Вновь чьи-то пальцы леденеют,
Устав над пропастью – держать. Но верю я, что ты – сумеешь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622978
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Освячено…
Змальовано… часів
клинопис… плоть від плоті з глинозему.
Стоїш на чистій лінії світів,
на перехресній
матриці Едему…
Усе – тобі!..
Ледь чутний спалах крил…
І шепіт хвиль... вода… проси – що треба!
І Той, який таким тебе створив,
писав тобі шляхи
і дихав небом.
Всміхався
міріадами зірок…
І сни твої ще сонячно-полинні…
Де кожен вигин тіла, кожен крок,
де кожен вдих –
приречено-невинні.
Коли дощі
проллють, як із відра,
ким станеш ти у відчаї й жадобі?
(оту, що буде
взята із ребра…)
- Що просиш ти
(по образу й подобі?)
.......................................................
-Її!
(змістились стрілки циферблата)
- Що просиш ти, узятий від землі?
(а завтра – біль, і кара…
і розплата…)
- Прошу – Її! …......................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622146
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 21.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zjYt5WO5HCM[/youtube]
Победа над самим собой есть
самая лучшая из побед, быть же побеждённым всего постыднее и хуже.
ПЛАТОН.
-------------------------------------
Як навчить себе перемагати?
Де для цього взяти собі сил,
Щоб образи в серці не тримати?
Як злетіть, не маючи вже крил?
Нелегка підчас на це надія.
Як зібратись й перевести дух,
Щоб душа від страху не тремтіла,
Коли біль пекельний ще не вщух?
Розумію: можу враз упасти,
Бо за крок - і ти вже на краю.
Тут я вже в емоціях у пастці...
Відчуваю: я вже програю.
Падаю і знову піднімаюсь,
Значить я себе перемогла!
Каюсь, дуже довго каюсь,
Та зробить інакше не змогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620957
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Вдяглись дерева в позолоту,
Скупими стали сонця промінці .
Виборюють дні гожі свою квоту
А я тримаю літо у руці.
Шпаки ніяк в дорогу не зберуться,
Фінальну пісню на горісі ллють,
Опеньки з- під сухого листя пнуться,
Землі безжалісно сорочку рвуть.
Старезний дуб дітей своїх розкидав,
Маленькі жолуді ховаються в траві,
Метелики кленові,непосиди
Летять на зустріч крижаній землі.
Тяжіє листя, падає додолу,
Скидає осінь золотий каптан,
Гостинцями наповнила стодолу,
Сховала в смуток свій чарівний стан.
Пішла за обрій по ріллі колючій,
Вогонь згасивши у палкій душі.
В житті є старти і фінали неминучі,
В красі не бачиш , правди міражі.
13.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620875
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2015
З двох бідних ніколи не ждати багатства,
Як з двох безголосих не чути пісень.
Як погляди різні, не виникне братство,
Якщо на виду ти - ти завжди мішень.
Для щастя потрібно серця об’єднати,
Коли ви щасливі, то рай в курені.
За щастя потрібно завжди воювати,
Без бою за щастя згориш у вогні.
Життєву мелодію варто хранити,
Бо тільки із нею, пройдете життя
І тільки в любові потрібно прожити,
Бо тільки в любові щасливе дитя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620671
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2015
***
Така мені солодка ця жовтінь,
Така медова, аж єство п'яніє,
Пірнаючи у хвилі золоті,
У сонячно-грайливі листовії.
Такі мені чудесні ці вогні,
Що навкруги яскраво палахкочуть.
Дивуюсь ненаглядній дивині,
Не можу надивитись, і не хочу.
О, мила осене, художнице чудна,
Які ж оази ти наворожила!
Довкруг містерія буяє неземна.
Що навіть небу втриматись несила.
Воно зціловує твої палкі вуста,
Воно стікає у твої обійми,
І сонце щасне межи вами вироста...
Лише б не війни, Господи, не війни...
Але на мить втрачає суще міць,
Але на час від муки маю спокій,
Коли пірнаю в злато багряниць,
У ці медово-райдужні потоки...
Така мені солодка ця жовтінь...
(9.11.15)
(Фото - моє :) )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619754
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015
***
Коли будеш говорити,
що хтось такий солодкий,
аж нудкий,
подумай, який смак маєш ти,
коли торкаєшся до язика щирості?
Бо, знаєш, нудкість легко перебити
квасною краплею цілющого еліксиру,
а чим розбавити відразливий присмак
підступності?
Мовчиш?
Не маєш відповіді?
Не хочеш мати?
Бо не можеш вкусити себе,
та бодай за мізинець...
Чужу тріску видно ліпше,
в той час,
як своя колода заступає чи не весь овид.
Священне Слово доступне кожному
по формі,
але рідко кому
по змісту...
(5.11.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619175
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Не забувай мене, не забувай
Ані солодку, ні, бува, полинну...
Летить у ніч останній наш трамвай,
Не відаючи на путі зупину.
І не вернеш ні миті... За вікном -
Жалі холодні у люстерку долі,
Де не судилось ніжитися двом,
Де небо віще знов у сірій льолі.
На завтра дощ. У ритмі парасоль
Закружеляє на останок літо.
Прощальні па... Та тільки не дозволь
В душі до тла веселці догоріти,
Зорі ясній скотитися за край,
Де кожна мить, як вицвіле галуння.
Летить у ніч останній наш трамвай,
Лишаючи розхристане відлуння...
(15.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402403
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 07.11.2015
***
Невідплакана, невідмолена,
Вже у небі, аж поза хмарами,
Де безсилі гноїти морами
І пекельними чорнокарами.
Недосяжна рукам розпущеним,
За дверима священно-білими,
Бо до Бога уже допущена,
Бо поселена межи вірними.
Ну а тут чорноти над брамою,
Ну а тут поза тин безпам'ятства.
Поза таточком, поза мамою,
Під егідою злого варварства.
Перед стінами споночілими,
Перед вікнами невидющими,
Наче ябками переспілими,
Півзогнилими, наче грушами...
Ти не сердься, не сердься, сердечко!
Ти молися до ранку Божого!
На межі позав'язуй вервичку,
Усміхнися до ката кожного.
Ти на свічечку, хоч малесеньку,
Розщедрися під вечір зморений,
Залишайся добру вірнесеньке,
Хоч і мученькою змордоване...
Запалало у полі вогнище.
Задиміло понад могилами.
Поки сонце не сіло, низько ще,
Поки терпне востаннє силами.
Закололо із боку лівого,
Закровило із боку правого.
Від безвольного і до вільного,
Від ганьби і до діла славного...
Але се вже земне, відмучене,
Пережите і пережмакане.
Десь далеко, аж поза тучами,
Де немає сумних і сплаканих,
Поселилася межи вірними,
До Небесних садів допущена,
Тим незрима, що є небілими,
Тим не знана, що тліють пущею...
(1.111.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618554
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UuitLEH1aqU[/youtube]
Втрачає осінь золотистий колір,
І свято, ніби в будні перейшло,
А морозець повзе уже за комір,
І інший зміст життя вже прийняло.
Протоптані доріжки, вкриті листям,
Лиш тишу вітру подих поруша.
Недавно ще літав отут і злився,
Себе так від самотності втішав.
От тільки осінь не торкнула трави.
Лиш де-не-де жовтіє вже листок.
В вечірніх хмарах бавляться заграви...
А я в житті шукаю помилок....
В такій порі складаю я екзамен...
Невже, я знову наламала дров?
І що в душі лишилось несказАнним,
Тому вина: багато передмов.
Моя душа трепляча і вразлива.
Як пізня осінь, не втрача принад.
І все знесе, і зовсім не плаксива...
За все тобі я вдячна, листопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618552
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Слова - Галини Коризми
Музика, запис, виконання - Миколи Шевченко
[youtube]http://youtu.be/HfIqSULtNNY[/youtube]
За горизонтом, ген на схід, цвітуть гарячі маки,
Шумлять поля у пшеницях, духмянять трави злаком.
Коли наллється в небі спів і сонце золотіє,
Радіє втомлена земля і колос ваготіє.
Пшеничний лан чекає жнив і пахне свіжим хлібом,
Не раз ввижається у снах оте, що називаю – рідним.
Летять думки, мов ластівки, і сниться Україна,
Несіть мене туди, вітри, де пісня солов'їна.
В ласкаву далеч, навмання, густим дощам назустріч,
Радіє думка на устах в любові невмирущій.
В глибоких травах до колін скупатись в срібних росах,
Торкнутись квітів пелюсток, змочити ноги босі.
Не смію рідного зронити у помислах щоденних,
Тебе оспівую в піснях – нескорену й стражденну.
За Україну – диворай у молитвах безсонних
Благаю кожен Божий день у емігрантськім лоні.
Тут люба ніч, та не зрівнять таких ночей, як вдома:
Стожари золотом горять і сяють видноколом.
Скрізь так красиво, але жаль, бо часто сниться хата,
Чому ти, Боже, дав мені дві долі, як у птаха?
Приспів:
Летять думки, мов ластівки, і сниться Україна,
Несіть мене туди, вітри, де пісня солов'їна.
Летять роки на чужині, нестримною рікою –
На Україну повернусь журавкою весною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542169
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 04.11.2015
(МАТЕРИНСЬКЕ…)
Мої діти, як важко
Проводжати літа,
Завжди згадую казку,
Як була молода.
Як горбатіла в полі,
Як збивала росу,
Під вінець, як ставала,
Розплітали косу.
Виглядаю вас, діти,
Бо лишилась сама,
Але змушена жити,
Не прийшла ще пора…
Калатає ще серце,
Кров штурмує виски,
В голові звучить скерцо,
Хоч ламає кістки.
Виглядаю вас, діти,
Серце болем пече,
В самоті важко жити,
Враз німіє слівце.
Приїжджайте до мами,
Бо невпинні літа,
Важче жити з роками,
Діти! Мама не та…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616841
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
[img]https://pp.vk.me/c623731/v623731307/45a1e/NiwIOc3caCk.jpg[/img]
Під настрій осені, по бруку,
По листопадних килимках,
Сховати у кишені руку,
А другу – вільну, наче птах,
Підставити легкому вітру, –
Нехай пливе собі крізь день!..
Іти, вливатись у палітру:
Іще зелену де-не-де,
Там – теракотову й багряну,
А там – тоновану під мідь…
Немов у хвилі океану,
Пірнути в осінь мимохіть.
А потім вистрибнути з піни,
Немов на берег білий кит,
І наслухати, як дельфіни
Назад гукають, у блакить…
І просто вірити, що все це –
Лиш переродження, не смерть,
Що пересохле спрагле серце
Життям наповниться ущерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615840
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2015
Замрячені ринви, маркітні шпалери,
вже тисячу років тут хвої нема.
Чому ж мою пам`ять неначе химера
скривавлена глиця в обіймах трима ?
Той пра́ліс шумливий, епоха чернеча,-
в душі - як янтарному згустку смоли.
Постукай, кохана, у душу надвечір,
у хвою тебе загорну, як колись.
Волосся - розкошлане, пальці –закличні,
утому знімають горбатих століть.
Біснується місто – бо сосни готичні
у третьому оці нескорено мрять
Даремно в вікно кажаном б`ється лихо
і буднем безсилим зривається вниз.
Ця ніч – химородна. Ця ніч - як епоха.
Над нашою постіллю молиться ліс
06.10.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613318
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 24.10.2015
[img]http://s017.radikal.ru/i405/1510/a5/370c9b997ee2.jpg[/img]
В гербі геральдичнім тієї епохи
Троянда і шип –нерозлучний тандем
У танець містичний під гру скоморохів
Пускалися ми в світлі зорь-діадем
Ми там розминулись на крок…і відтоді
Я криками рву павутину століть
Та вік слизькодухий тримає на споді
Гойда як осінню оголену віть
Вуста б притулити до неба склепіння
Окрадені без поцілунків твоїх
Це небо - занизько, як гріхопадіння
А ти є висока, як праведний гріх
Розвішана спідня білизна на вітах –
Віват, постмодерне безумство гірлянд!
Конають епохи в прокрустових ложах
Не спиться й мені : на шипах від троянд
14.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614493
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Якщо ти пташка - не лякайся неба.
Якщо людина - не цурайся діл,
Не піддавайся лесному "не треба",
Не підкоряйся хибному "навпіл".
Цілком віддай себе хорошій справі,
Служи людині іншій кожну мить,
І оминуть тебе думки лукаві,
І совість ані разу не зболить.
Якщо ти віл, цілуй щодня землицю.
Якщо людина - й поготів трудись,
Оберігай від заздрості зіницю,
Від тучі хорони погожу вись.
А, як зійде тобі ласкава парость,
Вклонися їй, вона - твоє дитя,
Бо, як прийде в твою оселю старість,
Не згасне сонце ясне над життям.
Якщо ти квітка - милуй око Богу,
Якщо людина - то не забувай,
Що маєш з ласки вишої дорогу
Життя земного - свій насушний рай.
То ж не зганьби байдужим неумінням
Призначення, що лине з висоти -
У небеса з маленького насіння
Погідним буйноцвіттям прорости...
(19.10.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615130
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
[img]http://files1.adme.ru/files/news/part_78/788710/9851960-R3L8T8D-1000-9090901_21.jpg[/img]
Я і дерево. Стоїмо.
Труться ребрами електрички.
Затуляє дошкульний смог
Ледве видиму сітку мжички.
Склопакетом зашитий світ,
У якому ще пізнє літо…
Облітає покрови цвіт,
Мов розірваний динамітом...
Як обстрижена бахрома,
Прилипає до мокрих туфель…
Я ковтаю важкий туман,
Пережовую, наче трюфель,
І полинності післясмак
Так пече, мов осине жало.
Повернути б усе навспак,
Але часу критично мало.
І допоки ядучий смог,
Ніби скальпелем, ріже потяг –
Я і дерево… Стоїмо.
А між нами – вікно і протяг.
[img]http://cs624921.vk.me/v624921307/4681d/PV_xyHDNaII.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613369
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
За твором Віталія Назарука
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612144
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P-XX5IeN5vU[/youtube]
Ягоди тернові, що уже безлисті,
Ви вже солоденькі, а були гіркі.
Із дарунку осені я зроблю намисто.
Хай це буде спогад про чуття терпкі.
Милувались цвітом ми колись з тобою,
Та чомусь безжально вітер рвав той цвіт.
Спогади тепер обнялись з журбою.
Скільки ж то пройшло незабутніх літ!
Так, як і раніше, терен при дорозі,
І комусь надію про любов дає.
Але в терну є, знай, пересторога:
Колючками болю серцю завдає.
А ми не боялись, милувались цвітом,
Колючки тоді ще не були колькі..
Жаль, що дуже швидко промайнуло літо.
Стали передчасно ягідки гіркі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612177
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 09.10.2015
Як почуттів невипита слюда
Впаде в узгір”ях дикого Парнасу…
В мені тектимеш легко, як вода…
я – поза Часом……………..
Як візерунки дивних відчуттів
Мене вестимуть незнайомим містом…
Ти не сплетеш мені віночки слів…
я – поза Змістом………………
Коли стандартні й монотонні дні
Втискатимуть мене у рамки ГОСТів…
Як же ( до ран!) – болітимеш в мені,
Мій Камелот… одвічний
поза - Простір………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611066
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 03.10.2015
Затоптана глина на мить поглинала підошву старих черевиків. Візерунок, посічений лініями й ромбами, повторювався через кожних півметра. Повторювався, наче ритм нескінченно довгої мелодії, яку співають цілі покоління, навіть не задумуючись над тим, хто заклав їм у голову щось настільки добре знане.
Земля впізнає своїх мешканців ще задовго до того, як людські руки вхоплять грудку піску чи кілька камінців, аби жбурнути їх куди подалі - рух у безкінечність. Ритмічність кроків, однаковість правого й лівого черевика, зміїні шнурівки, затягнуті надто туго, аби дозволяти повітрю гріти ступні, - усе настільки з’їджене буденністю, що перебування саме тут і зараз подекуди змушує сумніватися.
Хтось покликав його сюди - і він прийшов. Без жодного натяку на втому чи свідоме бажання втекти. Без роздертих пальців на ногах й покусаного комахами обличчя. Поки вітри роздмухували шмаття на його тілі, він мовчки переступав з ноги на ногу, нехтуючи волінням тіла випити хоча б краплю води.
Тепер тут усе по-іншому. Діти не розкидують гнилі сливи на стежку, собаки не стягують на траву дещо роздерті піддверні килимки. І спроба впізнати дерево, на якому колись висіла гойдалка, видавалася марною. Все виглядало збайдужілим до нього, наче той, хто покликав, затіяв з ним моторошну гру: заховав усе рідне. Змушений шукати, він просиджуватиме годинами на лаві, вгледжуючись у простір навпроти; він перебиратиме поспіхом старі скрині й валізи - фантомні речі виглядатимуть звідти на долі секунд, і він марно радітиме щоразу.
Хтось постукає в одвірок, а він навіть не розвернеться. Замре, поки не відчує, що людська подоба позаду зникла. Звідки брати сили, аби розмовляти з минулим.
Потріскане скло між віконниць нагадуватиме йому про можливість втекти. Завжди можна уникнути того, чого насправді жадаєш найбільше. Він почепить на рамі свій довгий дотик і продовжуватиме пошуки. Його спина затвердне, поки він переглядатиме усі плями на фотопапері; його потилиця стане солоною при першій спробі вчепитися за щось справжнє і досі живе. Люди змушені залишати щось по собі.
З ним нарешті хтось розпочне розмову. Випне свій голос з тіла, наче надто втомлену жінку після пологів. Осяде в його голові, як бетонний важель, який неможливо зрушити з місця. Говоритиме, бо відчуватиме провину.
Він завмре на колінах, перебуваючи далеко поза своїм тілом.
Хлопчик несе в руках зімнуті рукавиці, переповідає собі ж історію про гігантську снігову людину. Сміється на всю околицю. Пахне йому засушеними сливами. Розвертаючись кілька разів назад, він довго не помічатиме, що не залишає на снігу слідів.
Дорослий, він соромиться підвестися, аби не знехтувати жодним промовленим словом - голос втомлюється говорити - хрипить.
Хлопчик залишає рукавиці на дерев’яних східцях і сідає поруч. День йому видається теплим. Сонце пронизує пальці - ті гріються зсередини. Чутно, як хтось б’є ложкою по тарілці. Чутно, як хтось підіймається і йде. Скрипіння. Сніг перед ним місцями потоншав.
Голос затих.
Вперше стоятиме перед чоловіком, який щойно розмовляв з ним. Впізнає в ньому того, хто вмів затуляти сонце. Розідре йому зіниці замерзлими пальцями й опустить тіло додолу. Стіна позаду досі не захоче малювати його обрис. Довкола нічого не з’явиться й ніщо не зникне. Усе терпітиме його присутність, як і завжди.
Кілька днів він промотуватиме в голові ці ж сцени: убоге подвір’я, він повертається туди, шукає своє минуле, заходить в будинок, а там лише портрет на стіні. Лише портрет.
- Я зібрала твої теплі речі. І чаю теплого заварила в дорогу.
Хто це сказав? Його наче прикуло до крісла біля вікна, жодного натяку на те, що потрібно розвернутися, аби побачити щось інше. Теплі речі… Дорога.
- І черевики твої зігріла на батареї. Ти мусиш це зробити нарешті. Сьогодні останній день.
Останній день. Часовий простір упреться в якусь бар’єрну стіну, і що там, за нею, вже не можливо буде розгледіти. Щось там залишиться, а чомусь забракне місця.
- Послухай, я тобі вірю. - Вона торкнулася його голови й поволі припнула її до свого живота. - Але перестань винити в усьому себе. Ти не міг передбачити його поведінку. Не міг його зупинити. Хлопчик з кучерями - згадай себе на дитячих світлинах - ти був занадто добрим. Врешті, сталося те, що мало статися.
Він прислухався до рухів в її животі. Очі втомилися бачити. Очі втомилися зазирати глибше. Лише б не помічати зайвого. Слухати...
Вона відступала від нього повільно. Зупинилася біля дверей на кухню, тильною стороною долоні прикривши губи з поверхневими шпаринами.
Він житиме наодинці там, де мордувалася душа його матері. Де вистрибував з тіла батько. Де порізи розбитим склом один за одним вкладалися на шкірі, і ховати їх можна було лише теплим одягом.
Забрав валізу. Залишив ключі. Черевики, одяг, чай - він запам’ятав усе, про що вона йому говорила.
16-17.09, Коломия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609739
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 27.09.2015
***
Ми стоїмо на різних берегах
не істини святої, ні, - лиш правди...
У тебе жовч лисніє на губах,
а в мене глибше все вростають вади.
У тобі клени сходять і дуби!
В мені лиш верби, наскрізь - тільки верби...
Вгору летять нічийні голуби,
і лиш біда своя десь там, де ребра.
В твоїх руках мачете голосне -
надривно свище гостро-чорне лезо.
Січеш байдужно ІНШИХ і мене
так само раниш - жорстко й нетверезо.
І ширшає невидима ріка
на громіздкі, колючі кілометри!
Муляж суддівства у твоїх руках,
в мені ж безвиння, вічністю підперте...
(26.02.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564613
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 12.09.2015
Аби не було розчарування пий гірку каву ще вдосвіта,
коли небо висипає на землю безвинну наготу,
а заблукалий місяць намагається сховати
свій вчорашній блуд.
Лише після того, як втихомириш нудкість у своєму горлі,
ступай на першу східку позолоченої драбини,
що дереться вгору, поки не видно сонця,
і не знає, як їй чинити опісля його заходу...
(10.09.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605734
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Одна... супроти світу.
А інколи й супроти себе самої...
Благає прощення в осені
за те, що прийде зима.
А скільки ж їх -
застуджених,
загублених,
невідмолених...
Одна...
поза межею
доступності і зрозумілості.
А може...
може, й розумності...
Перші жовті листки
падають на чоло.
Перший вітер цілує
пошерхлі губи.
І... перше відпущення
тулиться до розпашілого серця:
може й нічого страшного
нема в тому,
що на кожному кроці - межі,
що за кожною осінню - зими,
що...
одна...
супроти світу...
а інколи й супроти себе самої...
(8.09.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605139
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 08.09.2015
«З чорних бавовняних штор -
Залишків військового маскування,
Випрасовуючи краї і зшиваючи
Майстрували ми палітурки книг...»
(Шеймас Гіні)
Моє життя – це книга стара:
Потріпана, зачитана, без малюнків
Але з чорною палітуркою.
Хтось думав, що там вірші,
А там проза – банальніша,
Ніж спогади безхатька
Про життя своє вільне;
Нудніша, аніж журнал капітана,
Що вів свій корабель іржавий
Крізь синю пустелю моря
І рахував щоденно
Матросів, що вмирали від лихоманки.
Моя життя – це рукопис,
Лише чернетка,
Манускрипт похмурого чорнокнижника
Написаний горобиновими чорнилами,
Що вицвіли на палючому сонці
Літнього полудня історії.
Хтось би придумав їй назву –
Оцій книзі без змісту,
Без епілогу та передмови,
Але марно: такі слова вишукувати,
Такі звуки і літери сполучати,
Такі знаки на пожовклому папері
Писати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604220
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 04.09.2015
[img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44208/6svuHCE2AsE.jpg[/img] [img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44730/UmbC58Sr9Lg.jpg[/img]
Осінь і кава. Спітнілий квадратик вікна…
Мжичка січе монотонно, розміреним кроком…
Я ненароком наснилась тобі, ненароком –
Як у пекучі морози деревам весна.
Я просочилась крізь сито далеких розлук,
Мов оминула всі правила простору й часу...
Я борознила вітрильником пам’яті трасу,
Падали спогади друзками лунко на брук.
Осінь блукала з палітрою в тінях узбіч
І фарбувала кераміку яблук в червоне,
Рейками колій протяжно скрипіли вагони
І горизонтам далеким летіли навстріч.
Кава схолола. В заплаканій рамці вікна,
Наче на знімку, застигло розмите бароко…
Сон обірвався, мов тріснула мідна струна –
Я ненароком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603922
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
Я просто жінка… Грішна і земна.
Не ангел я, не перший витвір Бога.
Так легко мною впитись без вина,
Я ж на устах залишу тільки здогад.
Я просто жінка… Суміш сміху й сліз,
Фонтан емоцій, джерело любові.
Я загадка, незвіданість, ескіз,
Рожеві сни і мрії кольорові.
Я просто жінка… Та в усі віки
В моє ім’я творили і вмирали,
З небес зривали в пристрасті зірки,
Співали солов’ї нічні хорали.
Я просто жінка… Різна для усіх:
Для когось подруга, ну а комусь єдина.
В міцну я дружбу вірю, мов горіх,
А як любов, то тільки лебедина.
Я просто жінка… Та лише мені
Одній дано святе наймення Мати.
Я послана на землю, щоб в вогні
Своїх діток від бід охороняти.
Я просто жінка… Ніжна і слабка.
І в слабкості моя таємна сила.
Жіноча доля, кажуть, не легка,
Та іншої я в Бога не просила.
Я просто жінка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468473
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 30.08.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G2ylp4xkyUg
[/youtube]
Розгулявся вітер серед поля,
І пронісся вихрем над селом.
Що казать: така у нього доля.
Ми приймаєм часто це за зло.
Одинокий без сім"ї та роду.
Та до кого ж голову схилить?
Вічний мандрівник не знає броду.
Із вогнем все може спопелить..
Іноді кидається в дитинство:
Між дротами чути його плач.
Або просто має за блаженство
Перекоти-поле гнати, ніби м"яч.
Поганявши, сяде на пеньочку.
Задрімає хвильку, чи другу.
Потім знов літає по ярочку,
Вмить забувши, про свою біду.
Нерозлучна подруга самотність,
Умостившись зручно на крилі,
Уявляє тут свою високість,
А проблеми вітру замалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602901
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 29.08.2015
А сни - такі
Спустошені й чужі,
Гніздилися, чомусь, в моїй постелі…
Вони, мабуть, дісталися межі…
Текли по стінах…
капали зі стелі…
А сни мої
Забили у набат…
Тримала ніч в холодних чорних лапах…
А сни – торкались губ моїх і п”ят…
Розсипались,
як перли у палатах…
Розсипались…
Дзеркальні вітражі
Розбилися… зів”яли гіацинти…
Де сни мої (пустельні міражі),
Вели мене
у хижі лабіринти…
Допоки – ніч…
Я знову - на краю…
(Це все ще я – терпка, жива, ласкава…)
Ти - не врятуєш... та скажи – “люблю”…
Допоки на столі –
холоне кава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602720
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015
[img]http://s24.postimg.org/6opm0zuud/NQt_Se_Sw8t_Ao.jpg[/img]
Серпневі дощі відзвучали сонатою Баха,
У повені неба вчувається тужне “курли”…
І серце моє – перетинчастокрила комаха –
Засне до весни у янтарному згустку смоли.
Бадилля сухе шурхотить, мов лушпиння цибулі,
На одрі жертовному сонцю віддавши всю кров…
Скінчили свій лік і раптово замовкли зозулі,
Втопилось відлуння в гущавині темних дібров.
Тремтять і срібляться на стеблах тугі павутини –
Химерні ловці-амулети призахідних снів,
Упіймане листя гойдається пір’ям совиним
І серпень закурює люльку, усівшись на пні.
Світанки стають холоднішими в горах на градус,
Тонка горловина клепсидри висмоктує час,
На теплому фоні пастельно розмитого саду
Вже осінь у хутрі рудому позує в анфас.
В її теракотових пасмах сюркочуть цикади,
Горять самоцвітами палко живі кольори!..
Я з літом іще не прощаюся, чуєш, мій саде?
Хоча і завдячно приймаю осінні дари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602321
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
тіні дерев переношують за комірцями
ситцевий одяг вкривають порослим плющем
замість розпечених пляжів затінені спальні
вбрані до спокою
кимось забуті навзаєм
тільки до себе лицем
тільки почути б, як гравієм
топчеться натовп
по камінцю - між щасливими
й гордо нещасними
по камінцю б'ють у ставні
будинків в дрімоті
там зовсім тихо
там зовсім добре самотнім
схрещені ноги - підвали хитких табуретів
такт у неспішності хибить
як хтось увійде
тороки з листя ввібрали шматочки відради
літо краєчком фіранки сповзає на п'яти
20-21.07.15, Коломия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594979
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 24.08.2015
***
Навіщось знов біжиш до серця босий
І знов шепочеш зва́бливі слова...
В долонях мрії ніжністю голосиш.
Нічне кохання... Кава чи сова?
Не йметься сон… Невзутий… Роси, роси...
Лоскоче літом зап’ятки трава.
Навіщось ніч і ти - до серця босий,
І ці п’янкі спокусливі слова...
(13.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338996
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 24.08.2015
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 24.08.2015
[color="#ff6600"]Знов святкуєш Незалежність, Україно,
Та від кого незалежна Ти?...
Вже ніколи не діждеться мати сина,
І навіки дружби спалені мости.[/color]
[color="#0055ff"]Волю Ти здобула тільки на папері,
Ніде правди нині не знайти,
Скільки раз тобі ламали « друзі» двері,
Ти все вірила,що то брати.[/color]
[color="#ff6600"]А сьогодні ллється кров за волю вкотре,
Та незламна молодість твоя.
Не засне народ,не втратить сили доти,
Доки перемога нашим краєм засія.[/color]
[color="#0055ff"]І тоді залежності не буде,рідна, в Тебе,
Незалежно зацвітуть сади,
Голуб миру принесе з Святого неба,
Кожному галузку доброти!!![color="#0055ff"][/color][/color]
23.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601680
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Свій бальзамічний аромат у капіляри
влива серпневий вечір-ескулап.
Два змахи крил... Злітаю понад хмари,
а піді мною зеленіє сад-смарагд...
Лечу над ним... Від запахів хмелію,-
достиглі яблука, як руна золоті.
На сході - переливи пурпурові,
гаптовані хоругви вогняні...
Вбираю чистоту цю привечірню,
як нову сукню, зіткану з молитв.
Я підведусь! Хоч втомлена до болю...
Я підведусь , щоб йти до нових битв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599865
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 23.08.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Kgae4XLh79Y[/youtube]
Так любить слухать музику душа.
Звучать акорди твоїх ніжних слів.
Кажи повільно, ти не поспішай.
Який медовий смак твоїх рядків!
Веселкою заграли понад полем,
Луною прокотились повз роки,
І в серці защеміли ніжним болем.
Цілунком зупинились на щоці.
Прокинувся від сну дрімучий ліс.
В мелодію вплітається оркестр.
Він новий штрих в мелодію приніс.
Заслуга тут таланту, мій магістр.
Мелодія пливе серед тиші.
Пелюстками на землю опадає...
Піднесено, небесно серце диха.
А музика чарівністю вражає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601520
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Бокал вина і біла скатертина,
Цукерки шоколадні на столі,
Свічка погасла, на стіні картина
І куля уже загнана в стволі.
Знов п’є вино поет, неначе воду,
Збирає рими звідусіль в рядки,
Він так не пив, не пив вина із роду
І донедавна був він не такий…
Що робить Муза з розумом поета,
Розірвана, чи скручена душа…
І тягнеться рука до пістолета,
Як Муза в піднебесся вируша.
Якби ще мить і пролунав би постріл,
Та інша Муза відвернула ствол,
Бо затягла поета в теплу постіль,
Його знов повернула на престол!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601497
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015
За ніччю день…
За смутком – ніч… моє…
Усе –моє!... тому – нехай смеркає!..
Червоний диск над містом вже встає…
Я балансую –
на межі у зграї…
За смутком – ніч…
Вдоволений круп' є
тасує карти… гратимеш – не бійся!..
Червоний диск із річок воду п'є.
Бери… тримай… лови! -
то повний місяць.
До ніг вино
розлиється хмільне…
Сьогодні я азартна і свавільна!
Червоний диск на груди світло ллє…
Ти думаєш,
я справді божевільна?
За ніччю - день...
За смутком ніч... пора...
Ти чуєш кроки ночі ідеальні?…
І поміж нами - лиш єдина гра...
І поміж нас –
лише столи ігральні…
І поміж нас-
в усіх відтінках беж
вже новий день приречено палає…
Куди – ведеш? куди мене – ведеш?!
Усе – моє… усе!..
………..пече……… світає……………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601448
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Життя прекрасне у всій своїй палітрі,
І навіть чорні смуги додадуть контраст,
Проблеми треба замальовувати вміти,
Бо у душі художник кожен з нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601240
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Чим пахне Львів? Чи кавою?
Чи пахне духом вбитої Полтви?
Її фантом блукає неприкаяний
У ніздрях давньої пітьми…
Чим пахне Лева дім? Чи солодом?
Чи пахне згустком гордої краси?
Яка хоч горда,та без холоду
Веде туриста у епохи та віки…
Чим пахне пристань Європейська,
В якій так стогне культ величчя?
У храмах куполів й на фресках
Твоє усміхнене побачу я обличчя…
Чим пахне Місто міст?Легендою!?
В якій змішались запахи століть…
Твоя мандрівка не буде даремною,-
Тому запрошую тебе – приїдь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601223
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
На краєчку літа примостилась осінь.
У віршах оспівана золота пора.
І спішить вплітати павутиння в коси.
Мабуть, так це осені почалася гра.
Освіжила ранки, що були спекотні.
Де-не-де спадає жовтий лист з дерев.
Навіть і річки стали вже молочні,
А журба частіше у душі тепер.
Я не кличу осінь, щоб прогнати літо.
Все ж осінні мрії суму завдають.
Та журбі цвісти не дають ще квіти.
А думки слухняними дітками стають.
Не летять у вирій з клином журавлиним,
А радіють літечку, що милує зір.
Ще маленькім щасті, хоч і запізнілім,
Що живе у серці всім наперекір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601135
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
***
Не кусай мене за п*яти,
бо вони й без того порепалися від болю,
що вже навіть роса не служить ліком,
а, наче соровиця*, затікає в кроваві тріщинки.
А ти мені лагодиш балію** ропи,
бо гадаєш, що ропа*** найліпше пасує до болю.
Та моя мука багне медового листу,
котрий би притулився до рани
і вибрав з неї гірку покуту.
Хіба тобі не знати того, що ропа не солодка
і не світла по своїй суті,
бо в ній чорноти багато?
Тої чорноти, у яку пофарбовані і твої гострі зуби,
що по ночі занурюються у їдку поживу підступу...
І мої рожеві порепані п*яти служать спокусою
твоїм чорним зубам,
бо вони як розтріскані яблука ваби
на неходженій стежці, що веде на пасіку,
ще не зачеплену отруйним кліщем.
А ти норовиш стати трутнем у вулику,
де мед іще пахне медом,
а бджоли ніколи не купалися у ропі...
*соровиця (діал.) - солена вода
**балія (діал.) - велика посудина для прання/купання
***ропа (діал) - нафта, смола
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601138
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/4/78/467/78467579_89aa51b4ee2e.png[/img]
Вбираєш останнє серпневе тепло –
Повільно, маленькими дозами…
В динаміку чути знайоме “Ало,
Вітаю Вас! Ви в зоні осені…
Замовте собі щось мінорно-легке
І будьте на гребені спокою”.
Гора настовбурчила свій ірокез,
Фарбований теплою охрою.
Немов монотонністю вібродзвінка,
Повітря розгойдане осами…
У сховку затиснутого кулака
Снить бабка смарагдово/росяна –
На згадку про літо маленький презент,
Що віє теплом безтурботності…
Ти, наче забутий всіма абонент
У зоні своєї комфортності.
Іще не перейдено всі рубежі,
Не зміряно сту́пнями босими…
І бабкою серпень вібрує в душі,
Та вже… поцілований осінню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601037
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Прийми вітання, мій народе вільний,
Низький уклін за честь твою і силу.
Твоя жертовність і робота спільна
Чарує світ; нові долає схили.
Я - горда бути краплею у морі,
Страху не мати. З нами Бог Всевишній.
Стояти будем в спільній непокорі!
Не ті ми, що були. Ми – не колишні.
Незламна віра в серці хай палає,
Мов тисячі вогнів горить завзято.
Свободи дух хай землю обіймає,
Й церковні дзвони кличуть лиш на свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469632
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 19.08.2015
[color="#1100ff"][b]Неба сива безмежна просинь,
свято Спаса дарує надію.
Зранку літо, з обіду - осінь...
Літній день затихає в мріях.
А освячені фрукти аж світяться,
Додають усім мріям наснаги.
В щастя й мир на всіх рівнях віриться,
І в святу перемогу правди...
Щиро вітаю усіх з величним святом Спаса![/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600799
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
Прощання з літом – яблуко духмяне!
Cвяткуєм Спаса – переддень зими,
і бджоли,від медів важкі та п’яні,
вже всоте прогули свої псалми
над кошиками . Люду - барви й лави,
до образів у щирості сльози
молитва лине:
-Боже правди й слави!
На мир і на любов преобрази!
Як відповідь – освячена, цілюща,
жива вода! Акафісту слова
дадуть надію нам на хліб насущний.
І поки віра у серцях жива –
вона не дасть зміліти нашим душам,
преобразить на гідне та нове!
…Церковних дзвонів велетенські груші
віщують всім про свято храмове,
де вина й мед – вже можна по закону.
…Втомившись від облич,прохань, бажань -
в Пречистім сяйві мружаться ікони ,
благословляє Спас парафіян.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600798
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
***
Не відпускай мене в самотню заметіль,
Нехай і літню - що мені до літа?
Достиглі яблука припали до землі,
А яблуня зосталася роздіта.
І вітами знеслась у чисті небеса -
Тримати стежку ту, що йде до Раю...
Тримай і ти мене, бо я іще не птах,
Ще навику не падати не маю.
***
Четвертий півень викричав зорю,
Багряне сонце визирнуло збоку.
Над урвищем самотності стою,
А в нім же темно, глибоко - нівроку!
А в нім же тьма темніша за мару!
І навіть яблуко одне скотилось онде
У чорну пащу... сліду не зберу...
Розбилось певно... тільки тиша стогне...
***
Лягла межа між заметілями і днем.
Майнула тінь. Ще осені не чути.
Лиш ба, чи втримаєш над прірвою мене,
І розговориш - бути чи не бути?
Розкурить сонях наостанок ночі млу,
Вдихну покору на усенькі груди,
Згадаю давнє і себе, таку іще малу...
Як є - так є.
По-іншому (не...) буде?
(13.07.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600718
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
Осінній ліс попахкує димами,
В дубовій люльці куриться смола…
Я не прийшла поплакатись думками,
Я просвітліти серцем забрела.
На пні сухому всістися зручніше,
Припасти зором до пожежі крон
І слухати, як вітер світ колише,
Співає з потічками в унісон.
І вірити, що в цій красі безлюдній,
У глушині намолено-святій,
Такі дрібні й убогі наші будні –
Не варті миті тут, на самоті…
І до землі вклонитися деревам,
Бо ж я – Верба, а, отже, не чужа!..
І ця прозора річка кришталева –
Мого життя початок і межа.
І дупла ці – душі моєї рани,
І соки ці нуртують і в мені!
Спасибі вам, старі, як світ, Ґорґани,
Що сонця й на мої вділили дні!
Що з вами я незвідані висоти
Пізнала і вросла сюди навік,
Що вистачало срібла й позолоти
На мій земний благословенний вік!
І в час, коли травою, ніби швами,
Затягне пам’ять всі мої сліди,
Я знов сюди повернуся, щоб з вами
Цю світлу тишу вічно стерегти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600534
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Моє ти диво, сила і краса!
Господня купіль серед вод Едему...
Малиновий мій рай,- душа жива!
Мов провідна зоря, неопалима!
Прийми мене в глиб чистоти озер,
що пахкотять, немов причасні вина...
Твоє здоров"я, мудрість і краса
під куполом святим - цілюща сила!
17.08.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600444
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Це мереживо тіней на білих полотнах стіни,
на причалах колін,що прибоєм цілунків умиті...
Тут птахами стають безнадій затонулі човни
і зникають на дні відголоски вини... І війни...
Де на мить... Аж на мить... Лиш на мить
зупиняється - Літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588550
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 17.08.2015
***
Скільки ранків не тих… і не з тими…
Скільки в каві втопилось мовчання!..
За вікном – безнадій пілігрими…
За дверима – зітліле чекання…
Скільки схованих поглядів в віях!
Розлеліялись слізьми сухими…
Заблудилося у сніговіях
Скільки нас не тоді… і не з тими!..
(1.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300807
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 17.08.2015
***
Віддай мені свій біль, молю́, віддай...
Самотня мати, у подолі - мрія.
Ти не сумуй дарма, а загравай,
Допоки день зі сходу ще ясніє...
І вишиті у долі рукави,
Ти струни рви, хай дзеленчать цимбали!
Під стелю уклонились хоругви́ -
Чужі, котрих іще не покарали...
Та вже нехай, то зараз інший світ,
Якщо не встигнеш - не зійдуть орбіти,
Не перестане сипатися цвіт,
Не перестануть забувати діти...
І не гадкуй! Шляхів назад - нема!
Пісок життя між пальцями тікає.
Віддай мені свій біль, хоч жартома,
Душа квилить і вперто так чекає...
(17.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307357
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 17.08.2015
***
Я за тобою залишаю право
Дивитись в очі завтрашньому дню...
Нехай думки розкидані недбало,
Нехай душа - невкрите Богом "ню"...
Та тіло правди намащу ефірно,
І сад лелійний покроплю дощем.
Тобі - світи!
Собі - тремку надію
Наївне серце бавити віршем...
(12.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347748
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 17.08.2015
[b][color="#0022ff"]Зашнурую черевики днів,
Що життя одягає на ноги,
Щоб не впасти в провалля снів,
Міцними думками про
Майбутні дороги.
І сміливо пройду шлях без бід,
Намалюю прелюдію щастя...
Сивиною засвітить сніг -
Та байдуже...Це лиш
Вік запишався...
[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600043
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 17.08.2015
До задушної серцю жари
Пробивається в синь надвечір’я.
Пасма сірі спуска із гори,
Ті звисають донизу ганчір’ям.
І біжать під затишний карниз,
Де воркує голубка в печалі.
Скоро осінь пошле падолист,
Впише в душу прийдешні скрижалі.
Розворушить минулого сон,
Втисне в нього гроно горобини.
Не будуй собі з величі трон -
Зникнуть може любої хвилини.
16.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600085
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 17.08.2015
Вже наступає осінь крадькома,
Смакує неминучу перемогу,
Благословляє Спасами трьома
Господар-серпень вересню дорогу.
Кладе у клунок яблука і мед,
І житній хліб, і пінний квас у пляшці.
Тчуть павуки шовкове макраме –
Окрасу для осінніх декорацій.
Ще полуднева спека, як сироп, –
Така густа й тягуча, аж до млості…
Та вже рябіє барв калейдоскоп,
Гірчить димами перегрітий простір.
Віджнивували. Бороди снопів
Пекуче сонце смалить на жердинах,
Вже й деревій в отаві перепрів
І висохла знекровлена малина.
Плакучих верб розкішна бахрома
Лоскоче хвилі сріберноголосі…
Благослови ж бо Спасами трьома
Мене, мій Боже, на порозі в осінь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600029
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 17.08.2015
Тікай від нього, біла янголице!
Тікай, не вибираючи доріг.
Хай небо допоможе блідолице
пройти повз ніч і проз колючу глицю,
а потім відпокутувати гріх
любові першої і першого падіння...
Бо він тобі не муж, а темний звір.
Із уст його вицівкує шипіння.
А ти вмираєш, янголице рідна,
ще до укусу...
Лютості без мір
не спинить сонячний, такий пречистий ранок...
Іди проз темінь у далеку путь.
І не дивись на біль, на кров гірку, на рани -
колись воно боліти перестане,
колись і з вікон маски опадуть.
А ти крило своє обережи від лапищ
його страшних, від пазурів і мсти.
Тікай, не озираючись на мапи
життя свого, на сходища і трапи,
з хрестом важким, що на плечі́ -
нести
тобі той хрест поможе Божа Мати...
(16.08.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600136
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 16.08.2015
«Повертайся. Я тебе чекаю,
Як чекають літа солов’ї.
Кожен ранок ген за небокраєм
Виглядаю сад очей твоїх.
Інших я не помічаю, диво,
Бо ж без тебе мучуся, поглянь!
Хоч довкола кажуть, що красива
І нема броні від залицянь…
Нащо та розлука нам здалася,
Як від сліз не висохне щока.
Я тебе чекаю, повертайся.
Повернись і більше не зникай…
Моє серце – ось твоя оселя! –
Повертайся, милий. Прилітай.»
…Отакий-от зовсім невеселий
На могилі напис вицвітав.
02.12.2012 р.
Надихнула Оля Іващенко,
"На могильній плиті..."
На могильній плиті написано:
"Повертайся, я все прощу.
Я без тебе, як листя висохну,
І чорнітиму від дощу.
Я сама по землі блукатиму,
І від виснаження впаду.
Я до смерті тебе шукатиму!
Я шукатиму - і знайду..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381956
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 13.08.2015
Усе тече, ганяється кудись…
Хіба стрімке життя – це наша школа?
Постій-же, літо, досить, зупинись,
Чекай секунду.
Роздивись навколо:
Поглянь, який світанок золотий!
Які яскраві аромати раю
І як старі дерева і сади
Біля квіток ніскільки не вмирають!
А як всю ніч закохані стоять!
Яка любов їх ніжна,
щира,
рання,
Як тепла річка, гори чи поля
Нагадують про вічне,
Про кохання.
Ця тиха хвилька вічністю несе.
Стривай же, літо!
Чи, скажи, куди ти?
…Бо так злетить життя, любов і все,
Якщо не зупинятись, щоб
дивитись.
25.06.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589821
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 13.08.2015
Сьогодні непогода, що й несила
Дивитись у вікно, аж так сніжить!..
Сьогодні негідь. Певне, моя мила
Засумувала.
Плаче і мовчить.
А завтра знову сонце, знову спека,
Співає сад, і мрії у вині!..
А все тому, що мила, хоч далека –
Всміхається.
Дарма що не мені.
25.12.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387763
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 13.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2015
Пече мені скалічена стерня,
Коріння жовте видирає спокій.
Чому без болю не буває й дня?
Чому без жалю не пройде ні кроку?
Чому? Чому на чорних небесах
Темніє згубно хмара перегіркла?
І всі слова - квітучі словеса -
Впадають марно в пересохлі ріки...
***
Аж десь далеко в лапищах пустель
Згорає вітер, висихає мрія,
Там заблукав побожний менестрель,
Котрий молитися, однак, не вміє.
А чи не сміє виспівати гімн
Осінній ноші на плечі у Бога...
Негострий серп в руці без ран, а втім
Всю гостроту сточили до порога.
Ще до снопів, далеко ще до жнив
Пустили кров з невинного рамена.
Живеш, а видається, що не жив -
Лише стерня палає безіменна.
(12.08.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599286
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Палала зірка…
І раптово згас
Останній промінь у безмір”ї ночі……
Складався втроє мій відносний час…
-То що ж –мені?! - В одну із червоточин
Ввійдеш…
(Вони розплавились, як мед…
Ці почуття… ) -Насправді – не даремні…
Бо ти торкнешся - кращої з планет…
(…в глибинах ночі я шукаю – Землю!..)
В глибинах ночі…
В нетрях пустоти,
Здавалася пустельна й непривітна…
-Дозволь мені… не хочу туди йти!
–Не бійся, дочко, бо настане – Світло!..
(Яких мені
Відміряє щедрот?
Яким мірилом - я їй відчерпаю?!)
-Коли торкнешся ти її красот…
-Оту… що була перша – забуваю…
За тим порталом –
Всі мої жалі…
Розсипані в міжзоряні октави…
(Забудь!......) -назвешся дочкою Землі…
Забудь усе!!!...(впаду у стиглі трави)…
До мого серця –
Біль її ікон…
Своїм чуттям я не знаходжу краю!…
От тільки… зграя чорних цих ворон?
-Твоя найкраща!.. найрідніша зграя…
Знервовано
Розмахують крильми…
Здивовано...( -між нами – біла?.. Біла!!!...)
-Як звати їх... Скажи? – Зови - людьми!..
…Лежу у синіх травах …….розімліла……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599188
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Моя ти чарко, повна і хмільна,
наповнена краплинами отрути...
Біль розчинився... -Бути чи не бути?
Минула ніч та спокою нема!
Немов імла, що сплутує свідомість
і губить в просторі все те, що наболить...
Але чи варто так на світі жить?!
"Трансфузія" замінить надсвідомість.
Я розіб'ю її в кристали праху днів
минулого... Любов - протиотрута...
І стиха в підсвідомість нових снів
віллється прагнення беззаперечно бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591727
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 08.08.2015
...Коли слова стають віршами,
а літери ... живим оркестром?...
...Коли пропахнуться дощами,
коли під ними криги скреснуть...
...Коли слова стають віршами,
а рими ... душами сопілок?...
...Коли теплом надії ранок
проллється в серці на одвірок...
...Коли слова стають віршами ,
а звуки ... дзвонами дзвіниці?...
...Коли вони ... як постріл Сонця,
що обезвладнює рушниці...
...Коли слова стають віршами...
сплетінням думки і екстазу?...
...Як почуттів твоїх Електрум
любові струмом вразить зразу!
08.08.2015р.
[u]Електрум [/u]- рідкісний мінерал класу самородних металів ,природний твердий сплав золота і срібла .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598373
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Відшуміти грозою ...
промайнути весною ,...
щоби стати тепла океаном ...
відсріблитись сльозою ...
диво-чистим росою ,...
щоб привласнити свою нірвану ...
.........................................
Перестигнути літом ...
переквітнути цвітом ,...
щоб крізь час прорости знову садом ...
відлунати піснями ,...
щоб чиїмись словами ...
зазвучати ... про душу кохану ...
.......................................
Відлетіти в тремтінні ...
листом в вальсі осіннім ...
... Пра́ліс мій ... розгалужує віти ...
І колись ... все ж весною ...
повернутись грозою ...
і нетлінням-росою в суцвітті ...
4.08.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597851
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Ну що тобі Віталь бажати,
Коли є в хаті й коло хати.
І вранці й вдень, як світлячки,
Навколо в’ються онучки.
Надійний син, дружина чуйна,
Хороший шурин, добра вуйна.
Усе, що в світі є… терпляче,
Твоє сьогодні мій земляче.
Як в юні… Місяць до світанку,
Тобі світитиме в альтанку.
Цвіркун до ранку з моріжочку,
Також співати в садочку…
Щоби хотілось і моглось,
Щоби не раз… іще пилось.
Щоби не гинули сини…
Шоб не було у нас війни.
А ще нехай міфічний Паріс,
Спокою дасть тобі на старість.
Не дуже знаєм запряже,
Та хоч на трішки збереже.
Тож, випий чарку за життя,
Хай колосИться майбуття…
Бувало всяко… та байдуже,
Аби здоров’ячко мій друже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597986
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 06.08.2015
«Жасмину цвіт і свіжо вбитий бик.
Поміст без краю. Мапа. Зала. Арфа. Рання.»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Мої чотири годинники –
Поводирі сліпих лабіринтами часу,
Чотири металевих якоря,
Що чіпляються за намул простору
(Пливи, кораблику, пливи!)
Чи то чотири вітрила
У мого корабля-тіла,
У цьому океані Часу.
(Плинь, течіє, плинь!)
Чорний: відмірює мені тінь,
Її шлях короткий-обрубаний
У темну хату Ніщо.
Білий: нагадує зозулясто
Про день, що минає,
Про день неминучий,
Про день прийдешній,
Про день забутий.
Золотий: це на руці сонце
Кричить-нагадує: ти ще є,
Мій господарю чи то супутнику,
Не йдеш ти, а існуєш
Разом з оціма хвилинами.
Зелений: він тоді зупиниться,
Як останній явір на землі-хуторі
Всохне,
І з його серцевини легкої
Труну витешуть
Для пісняра останнього...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597794
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 04.08.2015
«На чорному небі
Мідяні змії.
Я на світ прийшов з очима,
А йду безокий.»
(Федеріко Гарсіа Лорка)
Між двома темними безоднями,
Між двома нескінченностями,
На мить зазирнув я у мить світла,
У мить кольорів і запахів,
Звуків і дотиків,
Я з’явився на мить
У цю смужку світла
З очима повними радості
А тут – у чорному небі
Мідні змії,
На хворій землі –
Залізні почвари,
Люди сповнені ненависті,
Квіти, заплямовані кров’ю,
Очі сповнені жахом.
Залишу я вам свої –
На згадку –
Навіть не окуляри – очі,
Дивіться крізь них на світ,
Щоб побачити:
Небо синє і воду прозору,
Квіти маленьких радостей:
Нехай це і не справжнє –
Вигадане, але воно існувало
У моїй свідомості...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594665
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 04.08.2015
Зійдуть дощі на душу і омиють,
Залишать смуток, спомин і думки.
А потім віршонитками зашиють,
І викинуть ті шпульки в будяки.
А що ж бо їм зостанеться? Сходити
На душеньки сльозиноньками знов.
А що мені зостанеться? Палити
Ті літери, де попіл лиш зійшов.
Зійдуть дощі. Зіллються воєдино,
І вимиють і папір, і думки.
А я зберу до купоньки хвилини.
Складу тихенько в рванії клунки.
Складу на віз, хай тягне час горбатий.
Я літерами била як кнутом...
І дивиться Христос сто раз розп'ятий
На коней з переломненим хребтом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597336
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 02.08.2015
[i]У родину Михайлишин з с. Липовиця на Рожнятівщині
прийшло непоправне горе. 14 липня 2015 року у зоні
проведення антитерористичної операції при виконанні
бойового завдання біля Станиці Луганської обірвалося
життя бійця 128-ої гірсько-піхотної бригади, старшого
лейтенанта Миколи Ярославовича Михайлишина.
Йому було лише 23...[/i]
Сини ідуть за обрії далекі,
Не залишають звісток і адрес,
Немов підбиті кулями лелеки,
Пливуть у сивій купелі небес.
Скривавлені і спалені у танках,
Розірвані у полі на шматки…
Чорніють на похованих останках
Хрести, немов обвуглені кістки.
За ними відголосять панахиду
Тужливі дзвони, дощ і матері…
Невже зі смертю програно кориду
І ґніт життя у свічці догорів?
І, кров’ю замережана, дорога
Поміж ниток лягла на полотно…
Як мало їм відведено земного
І як багато вічного дано!..
І, мов з корінням вирвані дерева,
Лишають по собі́ глибокий шрам.
Сини ідуть тримати наше небо,
Щоб дати шанс усім новим життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596938
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015
Господь усім дав здібності і вміння,
і за життя їх мусиш відшукать:
конструювати,сіяти насіння,
співати ,малювати,римувать…
Усі ми різні,й різне мрієм мати,
та в кожного хай буде хліб і сіль.
А на чуже - не треба зазіхати,
бо прийде в дім чужа біда і біль.
Та заздрісник - і ситий,так голодний,
чуже добро – вогонь пекельних зваб.
…Життя – мов льох :і темне,і холодне,
якщо у нім зелена заздрість жаб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595943
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 26.07.2015
Все будет так, как хочешь ты:
Твои мечты взойдут садами,
Слова в стихах сомкнут мосты
И чувства выдадут губами.
Все будет так, как хочешь ты:
Поля украсятся цветами
И парки прежней пустоты,
Уже не будут между нами.
Все будет так, как хочешь ты...
Я разорву сомненья в клочья
И свет рожденной вновь звезды
Тебе дарю я поздней ночью...
Все будет так, как мы хотим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595983
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 26.07.2015
Ідеї. Ідеали...
Яка в них міра правди
на противагу болю?
Яка в них доза щастя
у лабіринтах втоми?
Шепоче твій лукавий
на вухо: Вибирай!
- З рук Бога крихти щастя,
чи мій безпечний "рай"?...
липень 2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594198
дата надходження 17.07.2015
дата закладки 26.07.2015
[img]http://cs628222.vk.me/v628222845/c331/SylcwVAjzHQ.jpg[/img]
Боже, як добре під вечір вертатись додому,
Гріти підошви об теплий м’який тротуар
І відчувати в ногах підсолоджену втому,
Ніби пробіглась зефірною м’якоттю хмар!
Дим з вихлопних, мов запалені липнем кальяни,
В пудрі пилюки мутніє дворів акварель,
Флюгерний півень у променях, наче льодяник, ─
Злизує хмара повільно тверду карамель.
Світло тебе відбиває у плазмі вітрини,
Поглядом ніжним комусь надсилаєш привіт,
І завмирає під скельцем невтомний годинник,
Поки бубнявіє в Музи кругленький живіт…
Знову народиться вірш по дорозі додому,
Стрілки, як завше, почнуть свій наступний пробіг…
Боже, як добре пройтись і забути про втому,
Гріючи серце і ноги в долонях доріг!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595911
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Запікається рев на душі,
Серце ранить покусана щирість -
На війну розійшлися лівші,
Тільки праві лишилися в мирі.
Над коритом провладної лжі
Індюків назбиралося сила!
Поки б'ються до крові лівші,
Праві медом намащують крила.
Розлітаються жала гранат,
Захлинаються втомою "Гради".
Над лівшами дуріє набат,
А над правими ллються бравади.
Доки молять Богів матері
Сокотити* за дітьми-лівшами,
Праві, наче огидні щурі,
Чад своїх поховали за брами.
Неспівмірне займання межі,
Неспівмірні чуття і надії -
Поки линуть у засвіт лівші,
Всюди правими гидко лисніє...
(30.04.15)
*сокотити - оберігати (діал.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578047
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 25.07.2015
Сідало сонце
Зранене в саду…
Якби уміла, я б його зіграла-
Цей блюз вогню… чекай!.. тебе знайду
Сріблястим барсом
на тібетських скалах…
Не знала нот…
Не вчилася – і край!
(О скрипко, плач в агонії смеркання!)
Сідало сонце… все ж – мене чекай
На скелях
неймовірного бажання…
Прошу тебе,
Не відкривай світам
Моїх стежок заплутаних і ймення…
Бо знаю, нам з тобою зустріч там-
На сонячних вершинах
одкровення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595880
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
А хочеться бути маленькою,
Захоплюватись невідомістю,
І світло черпаючи жменькою,
З омріями злитися повністю.
І, мов янголятко невидиме,
Усістись на хмару непірену,
Аби за прозорими крилами
Не зріти нічого невірного.
Як хочеться бути невинною -
В колисці усесвіту сивого
Гойдатись малою пташиною,
Під небо злітати - щасливою!
А потім упасти в півонії,
А потім здійнятись кульбабою,
Пірнути у хвилі бездоннії,
Як риба, за вищою радою...
Аби засвітилося зорями,
Аби не спалилося липнями
Те серце, що дише просторами,
Ті сни, що охрещені літніми,
Де хочеться бути маленькою,
Захопленою невідомістю...
(8.07.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595895
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Зірки ясні – немов здоровий глузд,
сузір’я - мов нав’язливі поради.
А хочеться простого – ніжних вуст
і зустрічі,якій я буду рада.
А хочеться неправильною буть,
і голосно співати і сміятись,
й про всі свої обов’язки забуть,
довіритись комусь і з ним кохатись,
і з напівголим снідать за столом,
і після фруктів й соку цілуватись.
Та щоб не стати соляним стовпом,
не буду на минуле оглядатись.
Про нашу ніч – нікому й пари з вуст –
мені набридла подруг буфонада,
ненавиджу ясний здоровий глузд,
невдячна за нав’язливі поради.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595111
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Ніжний дощ – посивілий колишній коханець -
тихо й сторожко вулиці пестить навскіс,
склав громи – як злидар в кимось згублений ранець,
й вибачаючись,м’яко торкається кіс.
Слізний погляд кладе на будівлі й городи,
на мої теплі груди й забуте лице.
...Так,він – дощ, і ходить в чоловічій подобі -
для померлих – табу,і я знаю про це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595334
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 25.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2015
За натхнення дякую С.Моренець
Ой, та на Івана, ой, та на Купала
Папороті квітка в небі розцвітала.
Пелюстки губила до самої ночі,
Щоб напитись чарів могли всі охочі.
А тоді надвечір загубилась в травах –
Осявати ска́рби. Івана Купала!
………………………………………
Ой, та на Купала молодий Ярило
Весняному сонцю літньої дав сили.
Дерева́ співали, зілля шепотіло,
Бо вінком у трави колесо скотилось,
Запалило жаром полум’я-багаття,
Щоб усе нечисте в світі спопеляти.
Спопеляти жаром стиглого кохання
Нічку найкоротшу. Поспішай, Купайло!
……………………………………………
Ой, та на Купала колесо замкнулось –
У воді річковій сонце потонуло,
І Життя зі Смертю поєднались вкотре,
Піднялась Макоша в небо до Сварога.
Він спустивсь до неї та й на білій хмарі.
Хай у світі Яви й люди будуть в парі!
Ой, пливи, віночку, милому у руки,
Щоб після Купала не було розлуки.
………………………………………..
Ой, та на Івана, ой, та на Купала
Папороті квітка цвіла-не згоряла.
Виростала в небі куполом кохання,
Що оберігає з вечора до рання
Від лихого слова, від очей недобрих,
Від біди та горя, що туманять обрій.
Наче за водою, лиха щоб тікали,
Як минає нічка, ой, та на Купала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591999
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Хто я? Зоря - а чи неба окалина?
Свічка у храмі - чи зблиск сірників?
Я догоріла? Я заживо спалена?
Вогник душі - чи пожежа віків?
Хто я? Поетка? Чи зайда в поезії?
Може, не свій колись вибрала шлях?
Вірші пишу - чи словесні суспензії?
Я- Квітка Сонця? Чи просто реп'ях?
Хто я для тебе? Лірична мелодія?
Фуга органна? Ревіння вітрів?
Може, я - просто бездарна пародія?..
Ти навіть слухать мене не схотів....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591930
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Вкраїнонька мила, голубонько щира,
Зневажена в полі лежить.
В яругах і долах, в твоїх синіх горах,
Зґвалтована чайка кричить.
Ой, матінко рідна, ти горличко сиза,
За що розп’яли вороги.
Невже так приспав тебе ворог й лакиза,
Чи встати не маєш снаги?
Ой, де твої дітоньки, де ті соколи,
Чи вже тебе знов продали.
А може могилами ходять довкола,
Чи може ми їх прокляли.
Із страшного сну, я прошу ти проснися,
Глибоким корінням з журби.
Хозарським бандитам в поклін не схилися,
Пора їм ламати хребти.
Ген хвилі глибокі, Дніпро піднімає,
У гнів вилива з берегів.
Поглянь за порогами знову світає,
Вже виросли внуки в синів.
В яругах і долах, вже гомін лунає,
Заснулих пробуджує в сні.
Лакеїв й бандитів вже дріж пробиває,
Закалена зброя в огні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427441
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 05.07.2015
Наступить ніч,навшпиньки прийдуть рими -
оговтаюся з олівцем в руці.
Скелети слів,виразні,наче міми,
позначу в темноті на папірці.
Всі спатимуть.Лише підлоги дошки
легенько скрипнуть у ковзку пітьму -
як розбуджу старий люб'язний зошит,
аби себе довірити йому
і втаємничить втрату,розпач,спомин,
щоб вивільнився біль образ й затих...
Вже звик до рим німий і сивий комин,
й напевно,розуміється на них.
А я?Пишу,допоки себе чую,
допоки в мені затісно словам.
Ось вірш новонароджений пульсує,
лишилось наректи його ім'ям,
благословити з іншими - у книжку:
хай буде успіху легка хода!
...Нестерпно уявити:хтось у ліжку
байдуже твої вірші прогляда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591150
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Будь велетом між націй, мій народе,
Блакитно-жовтий стяг свій розгорни!
Стоять на варті миру і свободи
Твої відважні віддані сини.
Козацька кров нуртує в їхніх жилах
І сонцем сяє тризуб золотий.
Тебе веде могутня Божа сила,
Народе мій, здіймайся і світи!
[b]Пр-в:[/b]
Єдині ми від Заходу до Сходу,
Від сивого Дніпра і до Карпат.
Сія́й, країно вільного народу,
Мов діамант у ти́сячі карат!
Будь гідним предків, гордих і завзятих,
Твори щодень історію нову.
Хай ворог не посміє зазіхати
На гетьманську прадавню булаву.
Залишмо у минулому руїни,
Скажімо ворожнечам твердо “Ні!”.
Будуймо славне “завтра” для Вкраїни –
На благо наших дочок і синів!
[b]Пр-в:[/b]
Єдині ми від Заходу до Сходу,
Від сивого Дніпра і до Карпат.
Сія́й, країно вільного народу,
Мов діамант у ти́сячі карат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591308
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Зачем тебе весна и лето,
Грозы раскаты и цветы?..
Ты в лед бесчувственный одета...
Ты спишь под слоем пустоты.
А мир вокруг цветет садами,
В росе рассветной блещет луч...
Коснись его душой, руками -
Увидишь солнце между туч.
Я знаю, чувствую, что больно,
Что смысла больше нет ни в чем...
Ну ты очнись, стань птицей вольной...
Я быть хочу твоим врачом.
Любовь, как средство от недуга...
И пусть мне ждать придется век...
Излечит сердце - сердце друга...
Растает лед, растает снег.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591270
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Слова - Олег Чорногуз
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CA4Sv5CIU-4[/youtube]
Пахнуть липи медвяно і хмільно
В серці – збудження радісний щем.
І рука твоя ніжно й повільно,
Як у вальсі, ляга на плече.
Всесвіт чулий летить понад нами,
Ніч шепоче мені: «Приголуб!»
І сп`янілий, торкаюсь губами
До твоїх нецілованих губ.
Пахнуть коси медвяно, духмяно,
Сіножать засина поміж плес,
І здається, в тобі я розтану,
Наче хмарка у сині небес.
Ніч заснула і впала на груди,
Засина поміж трав вітерець,
І нічого навкруг нас не чути,
Окрім стукоту наших сердець.
Я не можу із пам `яті стерти
Ніч, коханням наповнену вщерть…
Я хотів би від щастя померти,
Бо ж кохання сильніше за смерть.
Ніч зітхає і млосно і хмільно,
Сіножать ожива поміж плес,
І згорають, як роки, повільно
Зорі в куполі синіх небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591146
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
[i]« Я не співець чудовної природи»[/i]
П. Грабовський
А я співець чудової природи
без кіптяви і галасу п'яни́ць.
Вона єдина ще достойна моди –
лицем до неї упадати ниць.
Іде як жінка, плідна і тендітна
у маєві квітучої весни,
у колориті бабиного літа,
оплакуючи долю восени.
І сивою являється зимою
у образі холодної краси,
щоб юною, новою, чарівною
не в'янути у купелі роси.
Так і минає у коловоро́ті
дароване майбутньому навік.
Красу любити ми усі не проти,
та берегти не вміє чоловік.
А ми її і топчемо, буває.
Належне їй присвоївши собі,
дивуємось, – чого вона літає
до ирію у тузі і журбі.
На лоні оживаючі муки
опе́рюється феніксом життя
із попелу і звалища сміття...
І падаючи жертвою науки
іде через ліси, поля і луки
Природа – жінка, мати і дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591031
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 01.07.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 01.07.2015
Роздуми над поезією Л. Ігнатової "Я іноді тобі снитимусь"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590986
На спитій каві колами сліди –
Хрести, сузір’я, без хвостів комети…
…Вона мені сказала: «Підійди.
Чи хочеш знати все, що пише небо?
Розкрию про народження і смерть
І те, що не говорять часто маги.
Тобі належить від піщинки чверть,
Отримаєш – вагою на карати».
А я у відповідь: «Яка тому ціна?»
Та розсміялась: «Усього лиш вічність.
Але погодься, що завжди знання
Втридо́рога… А тут ще й потойбічність…
Мерщій вирішуй і збирай торби,
Бо зорі налили вже цілу чашку
Пророцтв таємних радощів-журби.
Кивни мені, і тим даси відмашку…»
Лишився тільки кави аромат
І хвіст зорі, розмитий на півнеба…
Чи не задорого шахрайці віддавать
Все, що [i]лиш має[/i] справдитись для [i]тебе[/i]?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591010
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 01.07.2015
А, знаєш, про що мені мріється?
А, знаєш, чого мені хочеться?..
У ніч повновидого місяця
Знайти ту єдину пророчицю,
Що Книгу читає Зоряну
І знає, ЩО в ній написано
Від сАмого Літостворення -
До звершення Літочислення...
І стати її ученицею,
Обітницю дати Усесвіту,
У нім розчинитись корицею,
Дружиною ставши для Леготу...
І стати , як він - крилатою,
Утративши тіла видимість,
ЗАвжди тебе цілуватиму...
Я іноді тобі снитимусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590986
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 01.07.2015
Я є сплетіння вічності і миті ,
осінньої тиші , яка забринить на весні ,
лози винограду , стерні в падолисті ,
я неба блакить і простори морів .
Я спрага тепла , що узимку чекають ,
жага прохолоди в задушливу ніч ,
доріг перехрестя , обійми вокзалів ,
я зіткана з істини і протиріч .
Я - Жінка !..
Мій Бог - світло правди і віри ...
змужніла в століттях , тож мудрість мій шарм ,
я зіткана Богом з Любові й Надії ,
майбутнєє людства - мій вічний плацдарм .
16.11.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537513
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 29.06.2015
Рояля клавіші і струни скрипаля -
неперевершені етюди.
Органна зала - небо і земля.
Життя оркестри линуть звідусюди...
Фільмує пам'ять ноти і красу,
і світ стає, як полотно, статичним...
на мить... Я в унісон з планетою лечу,
серцебиттям до вічності дотичним...
Зоря ранкова простеляє шлейф
на роси перламутрово-коштовні...
Тягар з плечей крилом твоїм змахну,
мій Ангеле пречисто-безборонний*.
* Безборонний (перед матеріальним світом) у своїй безмежній любові та чистоті думок і вчинків .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585388
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Дощовечір. Дощодень.
Дощоніч і дощосни.
Все співає нам пісень
Стиглий дощопад рясний.
Дощонастрій. Дощостан.
Дощолітній сірий сум...
Все плете самообман
Цей меланхолійний шум...
Дощороси. Дощокрай.
Дощодзеркало калюж.
І повзе дощоручай
По дорозі, ніби вуж...
Дощовимірний портал
Десь прорвала повінь вод...
І якийсь дощовандал
Щиро тішиться з негод...
З дощонеба повсякчас
Дощохмара цебенить...
І промоклий мій Пегас
П'є у вірші дощомить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590542
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Дякую Касьяну Благоєву
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590123
Живу, дарую своє серце,
Таке, як є, без солі з перцем...
Натомість маю звідусіль
Біль...
***
Які ж то вірші пишуть нам мужчини :
Букет троянд, загорнутий у рими....
В житті ж : сумки, ганчірка, посуд...
Осуд...
***
Коли ти друзям віддаєш останнє,
Коли на все готовий для кохання,
Спочатку окуляри витри гарно-
Аби не марно!
***
Коли тобі хтось крила подарує -
Радій, літай - не втрать те диво всує...
Тільки дивись, щоб та ж людина крила
Не спалила....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590239
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 27.06.2015
Боюся часом, що останній вірш
Буде такий нездалий ,як і перший.
Невже кінець, ні вгору ані вширш,
Й на нім своє життя завершу?
А що ж тоді? Де поведе мій шлях?
Куди ж з вершка? Хіба стрімглов донизу
І все скінчиться. Це наводить страх,
Зчиняє бурю і душевну кризу.
Куди подіну я свої думки?
А може вже і думать перестану,
І на ніщо зведу свої рядки,
І просто вітром я у полі стану.
От там то простір! Розв`яжу мішок,
Розсиплю всі свої думки по полі,
Нехай зійдуть! Хай плодять діточОк,
Мудріші будуть! Виростуть на волі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590035
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Я - просто подих вітру на губах...
І більш нічого... Чуєш : більш нічого...
Моє життя - Чумацький Зорешлях :
Удень його нема - є тільки спогад...
Я - просто павутинка під дощем :
Промокла, та все та ж - дзвінкоголоса...
Отруйним упивається плющем
У зранену ментальність хижа осінь...
Я - просто птаха, вигнана з небес...
За що - не знаю - відібрали крила...
Мій світовимір...він кудись пощез...
Чи я його собі сама наснила?..
Я-крихітна росинка на листку :
Безслідно зникну, як пригріє сонце...
Лиш Всесвіт на Калиновім Містку
Тримає мою душу на долоньці ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589750
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015
[color="#262bd1"]
Є вірші – квіти.
Вірші – дуби.
Є іграшки – вірші.
Є рани.
Є повелителі і раби.
І вірші є – каторжани.
Крізь мури в'язниць,
по тернях лихоліть –
ідуть, ідуть по етапу століть...
Ліна Василівна Костенко[/color]
[color="#19731e"]
***
Є ві́рші — крила,
Й ві́рші — громовиці,
І є такі, що зні́жують вуста…
Та по́ки людям не даси по пиці
Для них уся поезія — пуста.
Замало ж просто знати алфавіти.
Вірші — плоди без соку й м'якуша́,
Вони живі, їх треба розуміти,
Бо між рядків ховається душа…
Вони уміють і насупить брови,
І вмитися холодними слізьми…
Є вірші — гімни, й вірші — пустослови,
Усе так само, як і між людьми.
11.07.2014 р. А. І. Тофан
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587514
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Де струна обірвалась у серці -
Там розлито звук страху і болі,
Утворилось безжальне озерце
Із невичерпним дном злої долі.
І тече мов ріка по всім венам,
Б’є об скроні, стискає і пучить,
Залила все – бурлить горе-гребля
І хлюпоче у грудях і мучить.
Розкисає і піниться рана,
По зіницям течуть муки-сльози -
Там розлила русло ріка-зрада,
Тільки час її висушить води.
20.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588545
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 22.06.2015
[img]http://www.perticonespedizioni.com/sites/default/files/storia.png[/img]
Уяви: шоста ранку, старий допотопний автобус,
Затягнувшись, викашлює дим, торохтить двигуном…
На сидінні потертому ти, ухопившись за спробу
Повернути в дитинство, сидиш… І тобі все одно,
Що позаду лишається червень, міста і вокзали,
Недопита і вистигла кава, запилений стіл,
І, розсипані стосами крил, перепрілі журнали,
Між якими пожовклі від часу конверти листів…
Хай воно залишається там, під печаткою “завтра” –
Ці буденні турботи, ці втрати себе в суєті…
Із рипучих колонок свідомість загойдує мантра –
Призабутих улюблених треків мотиви прості…
У закурених вікнах проскакують слайди пейзажів
І засвідчує небо погожий і сонячний день!
Так комфортно тобі наодинці, між цих антуражів,
Шурхотить, мов льодяники, пам’ять у сховках кишень…
Перламутрові трави блищать, наливаючись сонцем,
Мандариновим сяйвом запалює ранок зеніт…
Не повіриш, та всі ми, дорослі, плекаємо схрон цей,
У якому захований чистий незайманий світ.
В кріогенній посудині, в ампулі, ніби чар-зілля,
Має кожен галактику власну. І в обраний час,
Коли хвилею теплою, наче хмільне божевілля,
Ностальгія накриє, втікаємо далі від мас…
І, впіймавши автобус, тримаємо курс у минуле,
Де у кожного стільки щасливих простих таємниць!
І руйнуються відстані, з гуркотом падають мури,
Коли Вічність вливається в ґудзики наших зіниць…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589075
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Шепоче ніч солодкі дощосни-
Відчинене вікно вбирає звуки,
А морок надто в'їдливо-масний
Мене тримає холодом за руки...
Чомусь не сплю... Снує павук думки,
Вплітаючи секунди в павутиння...
Так хочеться намалювать зірки
На ватяне промокле хмаровиння...
У тишу закарбоване "тік-так"-
Годиннику не спиться і без кави...
Вітрисько - розкуйовджений відьмак,
У темінь викликає...для забави...
Іти - чи ні? Так страшно квилить птах -
Напевно править опівнічну месу...
А що, цікаво, снить замшілий дах?
Чи мають Янголи свою імейл-адресу?
Як лялечка, щільніше загорнусь
У ковдрококон - для метаморфози...
А ранок - затуманений дідусь -
Зітре зі щік мої безсонні сльози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588695
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 21.06.2015
«І сутінковий шарлатан
Тут крутить всім як заправила»
(Гійом Аполлінер)
У сутінкову епоху –
Сіру, як миша Аполлона,
Огидну, як хвіст щура,
Що несе гуму у кожне кам’яне місто
Шарлатан сутінковий
Став популярнішим
Аніж паяц торговища
У країні холодної темряви,
У країні одвічної сирості
(Не лісів дрімучих, а свідомості),
Що гущавіє тижневими вершками
Молока хворої корови демагогії
Чи то словоблудства.
Сутінковий шарлатан
Кульгавим карликом
Дарує всім закоханість
У самознищення,
Руйнування та здичавіння.
Він прийшов з темряви,
З селища чуді,
Що згубилось за болотами,
Прийшов на торжище,
Де продавали віру
І завів всіх у сутінки
Буття чи то свідомості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588651
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Тримай мене за руку - не пусти,
Бо я впаду під ноги людостаду...
Попереду у нас - місток хисткий,
Та спалені дороги - вже позаду...
Не відпусти... Не рви тоненьку нить -
Вона з клубочка діви - Аріадни...
Відчуй всім серцем цю тендітну мить :
Початок - це і просто, й дуже складно...
Тримай мене за руку - не пусти,
Не дай згубити відчуття надії...
Кидає осінь звОхрені листи,
Де я писала сни - дівочі мрії...
Не відпусти... Тримай мене міцніш -
Бо кожен крок - Русалоччина мука...
Та поцілунок зболений - п'янкіш,
А шепіт ніжний - наймиліші звуки...
Тримай мене за руку - не пусти!
Вона в твоїй долоні пташенятком
Потроху забува свої хрести
І починає вірити... спочатку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588451
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Кожна душа – то чийсь особистий острів,
Б’ються об нього зради, образи й лють.
Знаєш, бувають люди, як стріли, гострі:
Вразять тебе у серце і просто вб’ють!..
Що тобі хтось, далекий і невловимий?
Що вас єднає в морі мільйонів душ?
Просто живи, вплітаючи дні у рими –
Так, як раніше, зболеного не руш!
Буде тобі пекти і колоти груди,
Будуть жалі дурманити, мов абсент…
Знаєш, бувають справді огненні люди:
Іскру черкне́ш – і вигорить все ущент!
Попіл собі залишиш, вогнем налитий,
Буде тобі ятрити старі рубці…
Боже, хіба життя не навчає жити?
Вкотре з дороги сходжу на манівці.
Знову тривожу давні забуті рани,
Лихо мені показує свій оскал…
Знаєш, бувають люди, мов океани:
Кинь камінець – і збуриш дев’ятий вал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587606
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Там, де нас не було,
Навіть вночі там світло,
Там, де ми вже були,
Світло сильніше пітьми.
Там, де хочемо бути,
Дні сонечком скуті,
Там, де ми ще будемо,
Долю розбудимо.
Там - вогню спалах казки
І відсутні поразки.
14.06.2015
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587402
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 18.06.2015
З кінця світів…
-То звідки ти прийшла?
-В садах Цейлону я лягла туманом…
-Назви ж ім’я… - Його - я не знайшла…
Я хвиля…
що котилась океаном…
Коли світи
Згоряли за вікном…
Тебе в обійми кликала таверна…
Я мандрувала океанським дном
Із силою
і вірою Жуль Верна…
Яке стояло літо
В Лім-по-по…
Входили в моду маєчки і стрінги…
Зійшла зі сторінок Едгара По…
І на вік-енди
бігала до Кінга…
-Мені здається,
Я ту хвилю вів…
Так чітко відчуваю за спиною…
-Чому ж тоді боїшся, милий звір,
Сім тисяч льє
глибоко під водою?
-Лише скажи…
Ніколи і ніхто…
(В очах зелених – всі відтінки квіту…)
Яке стояло літо в Лім-по-по…
З кінця світів…
і… до початку - світу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583802
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 14.06.2015
Поглянь, ось бородатий мох
Приліг з ожиною в гаю —
Під соснами сплелись удвох,
Їм добре, наче у раю.
Мох підстелився килимком,
Сповив ожинні колючки,
Він був їй справжнім козаком —
Вона розквітла залюбки.
Подарував душі комфорт,
У серпні будуть малюки, —
Кохання справжній натюрморт!
А для людей — лиш ягідки. 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587406
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Все буде добре. Просто вір,
Що небо виллє день із глека,
Що місяць сяде поміж зір,
Коли до сну піде лелека.
Все буде добре. Догориш,
Дні дотанцюєш, виспиш ночі.
Багато дивностей уздриш
Перш, ніж утратять блискіт очі.
Світись і з трепетом дивись
Небові в очі волошкові,
Щоб, як злетиш колись увись,
Душа була з вінцем любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587425
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Отак іти за місяцем у безвість,
Сховавши душу за тугий замок,
Вростаючи свідомістю в безмежність,
Де сліз нема, ні болю, ні думок...
Вінок із будяків з чола здійнявши,
У плащаницю загорнувши сміх,
Сузір'ям стати (хоч дрібним) назавше...
Та тягне в баговиння Єви гріх...
І засихає вкотре сіль на віях...
Чи є мета в розлуки - вища суть?
Я алгоритм життя не розумію -
Та чи дано комусь його збагнуть?..
...Ця ніч на двох - в ній тільки я і місяць ...
Отак би йти за ним у небуття..
Мій поводирю світлий, ти не смійся -
Я нерозумне і сліпе дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587061
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
У сонмі блискавок - заграв,
Поміж запльованих криниць,
Де люд байдужий поспіша
У край приручених синиць,
Лежить зґвалтована душа
Обабіч пройдених доріг -
Уже не варта ні гроша,
Лиш так...ганчірочка для ніг...
Посеред слів важких - в'язких,
З ножем по саму рукоять -
За те, що вірила в казки,
Що можна душу покохать...
Наївна!.. Зовсім, як дитя...
Обличчя й тіло - над усе!
Тоді на блюдечку життя,
Напевно, щастя принесе...
... Там, на розпутті доль і мрій,
Де душ загублених базар,
Котилась болем з-попід вій
Чи то дощинка...чи сльоза....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586094
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 12.06.2015
З вдячністю Касьяну Благоєву
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585730
Коли на сході запалає день,
Зцілуй росинки на моїх долонях,
Збери з волосся залишки пісень,
Наспіваних шаленістю безсоння...
В твоїх очах ще зоряні шляхи,
Що ми пройшли, тримаючись за руки ;
І наші свідки - небо і птахИ
Вплітають в ранок срібнодзвонні звуки...
Зігрій мене пригубленим теплом,
Щоб розлилося венами винОво,
Щоб огорнула шОвковим крилом
Нас черешнева пристрасть світанкова...
Сьогодні і назавжди - я твоя...
Не приторно-солодка, трохи з перцем...
Не відпускай!.. Без тебе згину я...
Без тебе змовкнуть вірші...змовкне серце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585909
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 12.06.2015
У кошиках ромашок стигне літо...
Чому ж тоді так холодно мені,
І дощосльози залишає вітер
На підвіконні, на моїм вікні?
У полуницях рум'яніє ранок,
Мережать ластівкИ примхливу даль...
Чому ж мені дістались на сніданок
Солоні краплі і гірка печаль?..
Поля лоскочуть небо колосками,
Лелеки цибатІють у гнізді...
А я кариатидою, руками,
Тримаю Всесвіт в лихоманці днів...
Летить над світом літечко, співає,
Леліє - пестить вишнями сади...
А в мене пересохшим водограєм
Лишились рим потріскані сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586656
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Зелені Свята. Літо молоде.
Війнули в душу м’ята й метеринка!
Весна за обрій травами бреде
І шаліно́ва палахка хустинка
У ковилі рябіє де-не-де.
Пливе у червень хата чепурна,
Зама́єна зеленими гілками,
Скородить небо стріхи борона,
Перебирає вітерець листками,
Із вікон курить зелень запашна.
Мов павичеві атласні хвости,
Стирчить з-під хати папороть розлога,
І піниться у збанку мед густий,
І, чебрецями встелена, підлога
Припрошує в оселю Дух Святий.
Яка відрада – впасти горілиць
В цій запахущій зелені клечальній!
І наслухати в кучерях суниць
Дрібних комашок гімни величальні,
А в буйнолисті – щебетання птиць!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584572
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 31.05.2015
Спробуй не впасти духом, коли несила
Стати собі опорою в час важкий…
Знаєш, простіше взяти і скласти крила,
Пилом припасти, наче старі книжки,
Десь на поличці долі, всіма забута,
Вирвана із корінням з-поміж своїх…
Спробуй закрити вуха й себе почути –
Десь ворухнеться ноткою чистий сміх...
Світлий, наївний, добрий, тому, і щирий,
Наче колись в дитинстві: тобі десь п’ять,
Може і трішки більше… Дощу пунктири
Б’ються землі у груди і мерехтять.
Плавиться світ у ртуті хмільної зливи
І шурхотять намоклі перуки крон…
Що тобі дощ? Ти зараз така щаслива!
Небо легке, мов росами вмитий льон…
Там, де дощить, там завше веселка сходить –
На горизонті барвами грає пруг!
Спробуй сюди приходити в мить негоди –
Гроз безпросвітних, бурі та завірюх…
Нащо шукати щастя в захмарній зоні?
Рано чи пізно втомишся, давши збій…
Так, як перлинка в мушельці безборонній –
Так цілий Всесвіт криється у тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583887
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Закружляла у танці веснянім душа,
Дощ краплинами музику пише,
І кує по землиці краплина гроша,
З вітром разом хлібами колише…
На заплакану шибку дивлюсь і мовчу,
Вальс дощу поміж трав закружився,
Такі теплі спадають краплини дощу,
Луг сьогодні ранесенько вмився.
Відцвітають сади, дощ зриває листки,
Білий сад, наче вкрився снігами,
Все летять і летять чарівні пелюстки,
І пливуть із дощем під ногами.
Коли небо ясне, земля просить дощу,
Я б хотів в небі дощиком стати,
Я тоді свою землю дощем пригощу,
І назад зможу в небо літати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583222
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015
«Я зірвав цей вереск рожевий
Осінь довершилась значить в дорогу…»
(Гійом Аполлінер)
Колись давно коли були ще молоді і я, і світ, мандрував я волоцюгою разом з ватагою старателів по землі канадській. І якось в горах я забрів в ущелину де текла Бівер-рівер. Вражений красою тих Богом і людьми забутих місць я написав таке:
В ущелині моху м’якого
І білих солодкавих квітів
Живуть будівничі греблі –
Дерев’яних важких загат,
Що зупиняють течію річки
Чистої Бівер-рівер,
Живуть волохаті муралі вільні,
Будівничі з очима сутінок,
Пухнасті дереворуби,
Чапленогі пірнальники
У ставки одвічного лісу,
Вусаті дегустатори
Солодких судин ясена,
Монахи вдягнені в шуби,
Хвостаті шукачі істини,
Водяники-відлюдники,
Носаті прочани іжакових хащів.
Вони мені шепотіли
Про таїну вільхи,
Про одкровення кленів,
Вони ніч стоножили
Плюскотом колючої гілки,
Яка падає в воду
Прозорої Бівер-рівер,
Де марно шукав я піщинок
Металу жовтого сонця,
Яке зазирає так рідко
В ущелину Бівер-рівер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583188
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 24.05.2015
Ти йдеш у неба по́дувах крилатих
Крізь закулі́сся сіробри́лих днів.
Тебе кали́новими гронами звінчати
Сьогодні вранці вітер захотів.
Ти йдеш повільно, наче колискова,
Й криниці-очі опускаєш вниз.
Твій погляд – нерозгадана розмова
Премудрих доводів і почуттів реприз.
Ти йдеш, долоні зводячи в незламність,
І молишся за миру першоцвіт.
Лише в тобі природа філігранно
З’єднала тіні світових орбіт.
Ти йдеш, краса, і все рятуєш, навіть
Якщо навколо сплять сузір’я бід.
Живи, краса, і в супокійну за́водь
Веди людей на свій цілющий слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581893
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 18.05.2015
Доторкнусь на відстані рукою.
Чи відчуєш ти її тепло?
Ще пройдусь ходою я легкою.
Дві сльозинки упадуть на скло.
Доторкнусь душі я ніжним словом,
Але тільки пошепки, в тишІ́́́.
Може, ти почуєш випадково
Знай, що вони йтимуть від душі.
Доторкнуся спраглими вустами
До твоєї теплої щоки.
Часто так буває поміж нами.
Дозволяють лише це зірки.
А коли на землю ніч загляне,
Подивлюся на Чумацький Шлях...
І на серці любо-любо стане...
Ти про це узнаєш у віршах...
Знаю, й ти думками біля мене.
І здаля я чую серця стук...
Тільки знай: молитимусь за тебе...
Бережи надію, не впусти із рук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581833
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Чомусь не спиться і цієї ночі...
У котрий раз листаю все життя.
Але чому ж заплакані знов очі?
Невже відчула я себе дитям?
Беззахисним, слабким та одиноким,
Чи ніч омана наших почуттів?
А, може, просто світ оцей жорстокий,
І так бракує теплих, ніжних слів?
Знов краплі стукотять по підвіконню.
А я листаю ось наступний лист...
І знову піддаюся я ваганню:
Невже, помилка, зроблена колись?
Надворі вже помітно посіріло...
Це ранок загляда в моє вікно.
У котрий раз у серці защеміло,
Хоч це було давним, давним - давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581436
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 16.05.2015
Може забіжиш яко́сь на каву
В мій пропахлий цвітом тихий сад,
Розкуйовдиш вишню кучеряву,
Обтрусивши листя від цикад…
Не щоки торкнешся поцілунком,
А моєї спраглої душі,
Забринить щасливе серце лунко,
Наче бабка* десь, у комиші…
Ні, воно не викаже любові,
Мов дитина, втішиться тихцем,
Тільки очі ніжно-волошкові
Обів’ю́ть теплом твоє лице…
Захололу каву в порцеляні
Молоком розбавлять пелюстки ─
І нехай! Вуста від щастя п’яні,
Бо вдихають подих твій легкий!
[i]*Бабка ─ стрекоза.[/i]
[i]Ілюстрація: Anna Emilia Laitinen[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581449
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 16.05.2015
«Я став очеретом, який топчуть коні…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Коли я в останнє відвідував Ольстер, мене віз через кордон з Ірландською республікою водій в якого бракувало трьох пальців на лівій руці, і був шрам через все обличчя. Ми не розмовляли цілу дорогу, бо розуміли один одного без слів. Тільки при перетині кордону він сказав мені: «Ми – ірландці… Наша Батьківщина як крижина, що тане під нашими ногами…» І тоді я записав у свій нотатник таке:
Наш зелений острів –
Це айсберг вкритий мохом,
Який застряг на мілині
Океану часу.
Отак ми і плаваємо
У нашому «тимчасово»,
Думаючи про вічність
Між старими дольменами,
Співаючи свої сумні пісні
Про терпку потойбічність.
Крига нашого айсберга
Не тане – бо споконвіку гаряча
Як чай у заварнику
Дивака О’Генрі.
П’ємо його ковтками
Навіть не думаючи,
Печемо свої ірландські пудінґи
З хвилин та помилок,
З безглуздя нашої історії,
З недоречних жартів
Та порожнечі несказаних слів.
Смакує. Особливо з віскі.
Танцюймо свою джигу!
Танцюймо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409273
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 13.05.2015
«Про те, як тиша всіх століть
безсмертних щастю вчить…»
(Вільям Батлер Єйтс)
У чорноті небес блукає білий кіт –
Такий самотній серед порожнечі
Муркоче коло Всесвіту воріт,
Самотність пророкує і, до речі,
Читає позабутий манускрипт
Написаний на камені дольмена.
Менгір мовчить, а в темних нішах крипт
Монахи написали про бої й знамена
Народів зниклих і літописи важкі
Де кожна літера тяжка й черлена –
Де королі Ірландії, де кланів ватажки?
Все зникло… І нащадок збайдужілий
На шибках пальцем вимальовує: «Нудьга!»
І нарікає, що життя марудне,
Марнує дні свої і в сірі будні
Відтінок буруватий додає вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398601
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 13.05.2015
Коли пелюстки вишень струсить вітер,
Вони впадуть на землю, як сніги,
Я їх зберу на ниточку, як бісер.
Вони мені так будуть до снаги.
Ним вишию сорочку тобі, милий.
Відчуєш ти любові аромат.
І станеш ти вже іншим, сивочубий,
У десять, а чи, може, у стократ.
Не взнаєш ти себе у тім люстерці,
Там інші очі будуть, молоді.
І лиш любов не зміниться у серці
Ота, що так давно живе в тобі.
Коли ж повіє з степу гіркотою,
Це значить зацвітає вже полинь,
Ту пору називають золотою...
Та ти думки свої сумні відкинь.
То осінь виглядає з-за лаштунків,
Та колір не міняє неба синь.
В такий ось час міцнішають стосунки...
Хай серце не зазнає потрясінь.
І все тоді становиться інакшим.
І кожну мить життя ми бережем.
Тоді про них всі кажуть, що найкращі.
От тільки б все не стало міражем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580932
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015
[img]https://cs7058.vk.me/c540104/v540104866/1cc71/32INmMLqK88.jpg[/img] [img]http://3.bp.blogspot.com/-OiOsYHFE7_E/UTlY_6FA2NI/AAAAAAAAERY/zOzoiN947K0/s1600/4rL3fsLlLos.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c624821/v624821845/2db39/ReMTZVnTN2k.jpg[/img]
Дівчино з голосом, дивовижним, як музика,
Викидаючи блузку стару, не забудь
Залиши́ти собі перламутрові ґудзики –
Заховай у шкатулку, а там – будь-що-будь.
І якщо пощастить вже дістатися пристані,
Обійшовши підступний кораловий риф,
Ти тримай свої мрії від інших на відстані,
Втаємничуй думки в закодований шрифт…
Розтинай, мов кораблик, смарагдові повені
І не бійся раптово зірватися вниз!..
Хай легені, озоном по вінця наповнені,
Видихають у небо просолений бриз.
Вірю, зможеш! І, крила пожухлі розправивши,
До своєї мети долетиш, далебі,
Дівчино з голосом, як розладнані клавіші,
Знай, що космос, насправді –
не десь, а в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580504
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
[i](всім мамам, бабусям, сестрам і донечкам
у це світле травневе свято - День Матері)[/i]
Бабцю, Ви сад перейшли
на світанні весни –
буйним розмаєм
віддячила щедра природа,
травень цей храм
доглядає, він – мудрий господар,
і на деревах розвішує
пряники-сни.
Мамо, Ви зранку в городець
насипали фарб –
квіти зійшли і лопочуть
крильми-пелюстками,
туляться ніжно
до рук оксамитових мами,
переливаються, мов
самоцвітовий скарб!
Сестро, ти променем вишила
білий рушник –
ніжне мереживо золотом
грає при світлі!
Тороків білі пір’їни
тремтять у повітрі…
Твій оберіг –
у сакральні світи провідник.
Доню, ти хлюпнула сонця
у шибку душі –
ніжна кульбабка
у ній ворухнулась зненацька…
Пирснула сміхом –
і блискіток рій чудернацький
темряву враз розігнав,
ніби світло-рушій!
Рідні мої, найдорожчі
у світі жінки!
Ви – обереги надійні,
відрада, і крила!
Скільки би дзигою
доля життя не крутила,
знаю, що поряд – опертя
міцне для руки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580173
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
Кожен порух тих зіниць -
мені бальзам на душу.
У світі грізних блискавиць
негоду - сум притрушу
весняним вітром томних чар,
водою у людській пустелі.
Я буду пити мед - нектар,
настояний на твому хмелі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580305
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
[img]https://pp.vk.me/c628721/v628721639/429/noy9VfWIODw.jpg[/img]
Ніколи знову, чуєте, ніколи!..
Хай буде травень, сонце і роса,
Бузкова повінь, ніжність матіоли,
Хмарин отари в мирних небесах…
Хай буде щебет вранішньо-пташиний,
А не зловісні постріли гармат,
Щасливий сміх маленької дитини,
Лиш не тривожний подзвін у набат…
Хай буде річки свіжість кришталева
Замість багряно-спечених струмків,
І буйноцвіттям дихають дерева,
Лише б не чаду видихи їдкі…
Лише б не вдів згорьовані обличчя,
Гірка розпука в маминих очах…
Нехай війна до зброї не покличе
Простого хлібороба-орача…
О, скільки їх пішло за виднокола!..
Чи є десь мірка втратам і жаля́м?
Ніколи знову, чуєте, ніколи!
А хто посміє - проклене Земля!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580000
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 10.05.2015
Здалося: знаю Вас дві сотні літ…
А може, й правда? Від появи світу
Ви поруч десь легким диха́нням вітру
Чи тінню слів розквітлих ледве віт...
Чомусь пече вогнем від Ваших фраз,
Хоча й несила Вам не посміхатись,
Не говорити і не сподіватись…
Невже це правда: добре знаю Вас?
Цей погляд неусміхнених очей,
Ці руки… Я пізнала їх! Пізнала!
І яблуко… червоне… ні! криваве!
І хресний хід у темряву ночей…
Я знаю Вас, відколи стигне світ!
Я – Єва, Маргарита, Есмеральда…
І жалить подарована троянда…
І губиться між трав копита слід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578494
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Стоять дубів стожи́льні цитаде́лі,
І тихо ходять вітру вартові
Під зеленавим за́тишним тунелем,
Штовхаючи тіла їх вікові́.
Сичать трави́ довгасті смолоскипи
І проводжають по́зирком тужни́м.
В моїй душі підлога рветься скрипом,
Й думки-актори вже знімають грим.
Смеркається дугою видноколо,
І задуває канделябри сонць.
Пригну до себе свіжу матіолу
І прогортаю учорашній сон.
Запалить ранок світочі воско́ві,
І заблаки́тніє кармі́нна небесінь.
Я дбаю про єдину промисловість –
Слова щоб не втопталися у тлінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578499
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
[img]http://muzmix.com/images/songs/80856/2.jpg[/img] [img]https://cs7058.vk.me/c540102/v540102906/5a637/WIDDvCydRpI.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c625823/v625823731/28078/z0gGP25U6Es.jpg[/img]
Травню, поклади мене на музику –
Ніжно-ніжно, нотками весни…
Вже бруньки, зав’язані у вузлики,
Вибухнули вицвітом* лляним.
День, як вулик, бджолами махровими
Аж гуде і хлюпає увись!
І гаї милуються обновами,
Травню мій бузковий, подивись!
Доторком розбурхай сонні клавіші,
Випусти крилатий нотний рій
І вербові струни найяскра́віші
Підіграють музиці твоїй…
Мій натхненний звабнику і злодію,
Це для нас весна полотна тче!
Поклади мій настрій на мелодію,
А долоню теплу на плече.
[i]*Вицвіт (діал.) – цвіт.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578484
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Ну що ж ти завмер, мій Збентежений Сонячний Зайцю?
Біжи - не спиняйся! - крізь цю запізнілу весну.
Так ніжно торкається губ бірюзовими пальцями
некошене небо, мене позбавляючи сну.
І з розуму зводить кульбаб, наближаючи літо.
Відчинених вікон медові тремтять вітражі.
І падають зорі - у чашку із надписом "Lipton".
Й даремно з екранів чужі виглядають ЧУЖІ.
І місто не місто - зелене розгойдане море,
де сонце спікає бруківки гарячі коржі.
А світ - такий справжній, неначе народжений вчора...
Лиш ми - міражі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578254
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
[color="#0015ff"][b]Душа народжена для висі...
Буденність килимом під ноги...
Життя душі такій барвисті
Готує неземні обнови.
Лиш їй слова,що з серця в серце,
Кохання вічне, в щастя віра,
І істина проста, шляхетна,
І правда, мов троянда, свіжа.
Душа в одноголоссі з небом...
І переливи альт-сопрана
Рвуть межі - простору їй треба,
Щоб гоїти небесні рани...
Душа, народжена для звуків,
Здатна творити з нами диво...
Ваш спів - казковий, чистий устрій...
Хто поруч вас, - завжди щасливий.
Нехай не меркне позолота
Всіх цінностей і Ваших істин!
Все створене - лиш частка квоти...
"12" балів вам за іспит!
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578242
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
Упасти в ніжне прядиво трави,
У китиці махрові молочаю
І слухати бджолині молитви
У купелі весняного розмаю...
І думати про світле й неземне –
Яке це щастя в сій буремній ері!..
Коли тебе натхнення доторкне,
Відкривши серцю в раювання двері...
Упасти поміж косами струмка
І наслухати шепіт загадковий,
Коли дзюрчання музика легка
Вплітається у кучері діброви...
І ніжити долоні в завитках
Грайливо-неприборканих потоків...
І стежити, як розтинає птах
Небесні плеса, чисті і глибокі...
Промінню підставляючи лице,
Усотувати проблиски медові,
І прорости у землю деревцем,
По вінця повним цвіту і любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577759
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2015
Пишіть, якщо Господь перо вам дав
І пише воно легко та завзято,
Хай шанувальників не будете ви мати,
Не головне в житті це, Боже збав.
Хай буде поціновувач один
Серед безликого, байдужого довкілля,
Та, саме він, у страві буде сіллю,
І смачно буде дуже, саме з ним!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577217
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
Полюбляє він малину,
і сутула в нього спИна,
Взимку стереже барліг,
Має косолапість ніг.
Хто ж це любить дуже медик,
Ну,звичайно,це ...(ведмедик).
Довгі вуха,куций хвіст,
Він малесенький на зріст,
Від усіх цей звір тікає,
Взимку білу шубку має.
(зайчик)
Ця тваринка не маленька,
Хитра,ласа і руденька,
Зайчика вона ганяє,
І, де курка в селі знає.
(лисичка)
В лісі виє він вночі,
Як зустрів його,-кричи!
Дуже схожий на собаку,
І зубастий цей кусака.
(вовк)
Діткам понесла горішки,
І грибів сушених трішки.
Хто стрибнув в дупло із гілки?
Пишнохвоста ,гарна....(білка).
Ця "царівна"- просто шик!
Сів комар їй на язик.
Квакотить собі ."ТА,ГОДІ!"
Рада,що пискун у роті!
(жабка)
Він смакує жолудями,
Риє своїм носом ями.
Та то ж дикий звір- іклан,
Подивіться,це ж -....(кабан).
Їсть малину він і медик,
А зовуть його ...(ведмедик).
Що за звір,що довгий хвіст,
Дуже хитрий має хист,
Руде хутро,руді лиця,
У норі живуть ...(лисиці).
Їсть вона гриби й горішки,
І прудка,швидка не трішки,
Ось дупло, а он і гілка,
А на гілці сидить...(білка).
Ця тваринка - шусть у нірку,
Вона зробить любу дірку,
І боїться вона кішку,
А зоветься мило...(мишка).
Вона схожа на людину,
Вміє лазити,ходити,
І у цирку на арені
Всіх людей смішити.
Ой,яка ж це лапочка
Ця маленька ...( мавпочка)
Пригоща всіх молоком,
Маслом і сметаной.
Всім говорить вона "Му-у",
Жувать не перестане.
Ой,яка ж вона здорова,
А зовуть її.... (корова).
Сторожує вона дім,
кращим другом є усім,
Інколи- кусака,
Хто ж це є? -...(собака)
Ти від неї заховайся,
В лапи їй не попадайся,
І це хижий звір,дивись,
Живе в лісі,звати...(рись).
Їсть вона усе підряд,
Ой,брудний її наряд,
Пятачок,рожева спина,
Перед нами справжня...(свинка).
Має роги,не корова,
Тулуб теж його здоровий.
Подивіться на бочок,
Це ж справжнісінький ...( бичок).
Цей птах пОвагом все ходить,
Пшоно й зЕрнятко знаходить,
Він кричить :"Ку-ка-рі-ку!",
Хто ж співає на току? ( півник)
Швидко бігає,стрибає,
Біле хУтро взимку має,
Куций хвіст і довгі вуха,
Шиють шапку з його пуха .(зайчик)
"Га-га-га!",- кричить цей птах,
Плаває у річці,
Ходить з виводком гуськом,
Не тоне в водичці. (гусак)
По двору все ходить та й ходить,
Качаточок водить та й водить,
"Кря,кря-кря!",- яка чудачка!
Це ж справжнісінькая ...(качка).
Живе в лісі хижий звір,
Він зубастий,вір-не-вір.
Сірий,виє уночі,
Як зустрінеш,то кричи. (вовк).
Благородним звуть його,
В нього роги - ого-го!
Походжає цілий день.
Ну,звичайно, це...(олЕнь)
***
д а л і п о к о т и л а с я
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577354
ПРОДОВЖЕННЯ СЛІДУЄ
23.01.2014р.23.30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577221
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
Молитва, це не колесо в запасі,
Вживати, коли станеться біда,
Це керівниця шляху, плинність часу,
Вталяє спрагу, мов свята вода!
Чи думав ти ,чому вікно широке,
Як їдеш автом, вибираєш путь.
А зеркала малі, все ж бачиш кроки,
Та досить й це. Минуле не забуть!
Я друзів можу прирівнять до книжки,
Потрібна лиш секунда ,щоб спалить,
Роки пройдуть без спину, передишки-
Писати книжку... як нових зустріть.
Усе в житті так швидко проминає
І радість і печаль, усе мине. Живи!
Бери ті дні, що Бог для тебе має
І пий нектар, не залишай на дні.
Коли здається нитка обірветься,
Дорога зникла, виходу нема
Звернись до Бога. Він лиш усміхнеться,
Потішить – заворот.... вперед хода!
То ж не журись! Це лиш додасть заботи!
Мозок приспить і сон твій відбере,
Журба не змінить завтрашні турботи,
Лиш спокій твій сьогоднішній вкраде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576556
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015
Присяду тихо на узбіччі,
Зніму натомлені підбори.
Сьогодні не трамваї кличуть
І не розхристані розмови –
Душа взяла квиток у тишу,
В тонкий простінок межисвіття –
І голубам скоринку кришить,
Проміння краплі ловить з віття.
У мильних бульбашках дитинно
Шукає межі Атлантиди…
А місто брижиться невпинно –
І топить злічені хвилини.
Злизавши з рук моїх останню –
Найкращу! – часокопійчину,
Хвостом старенького трамваю
Змахне і вигне хитро спину.
Але, байдужа до азарту,
«Бувай!» - скажу йому рукою:
Квиток у тишу часом вартий
Трьох кілометрів під грозою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575847
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Чекання вбиває мене,
Заварює мов чайне листя кип"яток.
А ти робиш ковток.
І кривишся, бо гірко,
І смієшся, бо вчора тільки
Казав: "Моя солодка дівчинко",
І ті слова лунали так дзвінко,
Неначе правда.
Та ми обоє знаєм -
Я завжди була не більше ніж
гірким чаєм,
що наркотично впливає
на серцебиття.
Я стигну в чашці
на підвіконні твого життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574985
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Сонце заходу - сонце сходу.
Думи сплутані - на негоду.
Щось то пишеться, то стирається,
То підноситься, то спускається...
Все розжалобити старається
Дарма.
Зерна мудрості сходять несіяні,
По умах, що знаннями не орані,
Тих, чий дух іще не впокорений,
І чий світ ще ніким не привласнений,
На дрібні почуття не розтрачений -
Черствий.
Вічні зорі у вічнім космосі.
Інь і янь в безперервнім осмосі.
Всі застрягли в життєвім пошуці,
Дозріваючи у личинці,
Із надією стати вкінці
Метеликом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573847
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Моє життя - завивиста дорога :
горби і ями, кіптява думок,
неспокій серця, втома і тривога,
а десь злітає мрія до зірок...
Пороки світу, пастки для душі,
ніхто не знав, де сховані корани.
Навколо хмари лиш часом дощі
загоять хоч на трішки тії рани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574512
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015
І проїхався небом
на сірому віслюкові
перемерзлий, намоклий,
застуджений Сірий День
понад містом, де тісно
сплелися вірШІ і колії.
І так хрипко заводила
втома своїх пісень
за копійку... За гривеньку
в мокрому капелюсі
серед сірих калюж,
що не мають ніколи
дна...
Де простим олівцем -
на коробці з якогось пупса -
розмокав під дощем
телефонного номер пульса
і чиєсь "Подзвони...
Замерзаю...Твоя Весна."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572676
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 13.04.2015
Дозвольте на вухо...
Лиш вам... По секрету...
Ви тільки нікому про це не кажіть!
нехай пропонують корону, карету,
хоч пів-королівства - будь-ласка, мовчіть!
І навіть якщо вам
підсунуть принцесу
у сукні, панчохах і білій фаті,
і песика в стадії сильного стресу,
бо вставили зубки йому золоті
Коня у попоні,
слона на газоні,
і білий, немов молоко, лімузин...
Дозвольте на вухо... Лиш так,
щоб нікому...
Ніде - нічичирк... Щоб ніхто... Ні один!
Мовчіть, наче риба
в льодах Антарктиди!
нікому... Лиш Вам... Щоб хто інший
не взнав,
що я закохався
без тями у Ліду
і вже на асфальті про це
написав.
А щоб здогадалась,
кого їй шукати,
під білими буквами "Ліда,ай лав!"
адресу, мобільний,
і розмір зарплати
червоною фарбою
чітко додав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574008
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015
Вони долали шлях удвох –
Юнак і сивочолий вчитель.
І перший брав завжди урок,
Бажаючи навчитись жити.
Дорога, довга і важка,
Вела мандрівників у гори;
Під ними ж пінилась ріка,
Бурхлива й гнівна, наче море.
- Учителю, моя нога
Намацати не може стежку:
Вона не товща за канат,
Та ж обіцяли Ви безмежжя!?
Той, зупинившись, помовчАв,
А далі юнаку промовив:
- *Людина робить ширшим шлях,
Але щоб він її – ніколи.
Так слід у слід вони ішли,
Занурившись у власні думи.
І учень бачив світ в імлі
(Він обмірковував почуте,
Бо ж згадувався заповіт:
**Урок без роздумів – порожній:
Не закарбується в душі,
А пройде повз, як подорожній).
А за плечима – півшляху,
А під ногами – спить вершина,
На плечах – хмари. В літаку
ти не побачиш й половини!
- Земля і небо! День і ніч!
Їм разом не зійтись ніколи, -
Велика відстань,певна річ! -
Юнак упевнено промовив.
- ***Вони роз’єднані, це так, -
Сказав учитель, посміхнувшись, -
Та разом сходяться отам,
Бо справи спільні мають… Чуєш?
Рожевий ранок змів крилом
Останній сон. І знов дорога.
І вже на березі удвох.
Бурхлива річка б’є пороги.
- ****Дивись: отак усе в житті,
Неначе води ці, минає –
Під зорями і день при дні,
Але нічого не вертає.
Порожні, стомлені торби,
Подертий одяг і… нотатки.
Вони нарешті перейшли
Той фініш, що здавався стартом.
- Чи всю я мудрість осягнув,
Скажіть, учителю, відверто.
- *****Хто вранці істину збагнув,
Тому під вечір можна вмерти…
Вогонь сміявся у печІ,
Наспівував тихенько чайник…
Усі поснули, а вони
******Між зір продовжили навчання…
Афоризми Конфуція:
*Людина робить ширшим Шлях, а не Шлях розширює людину.
**Той, хто навчається не міркуючи, впаде в оману. Той, хто розмірковує, не бажаючи навчатися, опиниться у скруті.
***Небо й Земля роз1єднані, але виконують спільну справу.
****Стоячи на березі річки, Учитель сказав: «Все йде, як ці води, щодня й щоночі».
*****Уранці пізнавши істину, увечері можна померти.
******Тільки наймудріші та найбільші невігласи не піддаються навчанню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572435
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
«Де старість спочиває від журби…»
(Віл’ям Батлер Єйтс)
Розмовляю з гомінкою луною
З ще не виритого колодязя,
П’ю з нього прозору воду,
Відпочиваю в тіні дерев,
Які навіть ще не посадили
В м’який і теплий ґрунт радості,
Які навіть не проросли
З сухих та блискучих насінин життя.
Дивлюсь на зайчиків літа,
Які навіть не виставили
Свої довжелезні вуха
З хащів глухої кропиви.
Я – людина минулого –
«Вічний жид» зі старої потріпаної Біблії,
Який заблукав у сучасності,
Оселився в майбутньому,
У його тінистих лісах віршів,
Нюхаю його яскраві квіти верлібрів,
Ультрафіолетові кольори яких
Бачать тільки бджоли й метелики.
Я – апостол
Неіснуючої церкви слимаків,
Я – пророк подій,
Що ніколи не стануться,
Месії, що ніколи не прийде,
Армаґедону,
Що ніколи не відбудеться.
Бачу як з ірландської землі
Замість трави проростають
Білі й блискучі леза ножів,
Але мовчу про це…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406942
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 05.04.2015
«Він повернувся із мандрів дальніх
І сказав,
Що бачив усе.»
(Армен Шекоян)
Пам’яті Сергія Нігояна
Він читав вірші вічності
На барикадах буремного міста –
Син давньої як світ країни,
Що перша побачила сонце
Після темних днів потопу,
Камені якої
Знають настільки багато,
Що навіки замовкли
Чи то від журби,
Чи то тому,
Що слухають пісню Неба,
Він мріяв про музику слів
Він вірив давній мудрості
Ноя, що випускав білого птаха
І чорного – бо життя двоколірне
Було і буде.
Він читав вірші
Про високі гори
Вільну як вітер правду
Але темні покидьки
Вдягнені в чорне вовкулаки
Розстріляли цю пісню
Влучивши своє чорною кулею в серце…
Примітка:
Його розстріляли за те, що читав вірші 22 січня 2014 року. Скільки ще виродків у погонах ходить по нещасній землі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474583
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 05.04.2015
« - Чудово тут, - сказав Тадг.
– І щасливі ті, хто живе на цій землі.
А тепер витягайте корабель на берег і сушіть його.»
(Скелла «Тадг на островах Мананнана»)
Написано в соборі Святого Патріка під звуки органу.
Вітрила моєї свідомості
Напнуті над кораблем мрій
Несуть моє тіло
По крижаних пустелях реальності
У порожнечу Великого Звільнення.
У тихих сутінках слухаю Баха
Під небом чорним готичного храму.
Кожне місто це теж океан думок
На човнах віршів і каравелах книг
Попливу за обрій…
Чи то хвилі чи музика
Гойдають мене у цій нескінченності снів,
У цій кавалькаді дерев-прочан,
Мій одяг-тіло важить менше піщинки
Про яку говорив Будда,
Яку вітер носив по тій пустелі,
Де блукав мовчазний Христос,
Якою вихор бавився як дитина м’ячем,
Яка сама є Всесвітом,
Каменем наріжним Землі,
Уламком гори Сумеру
Якорем Ковчегу плинності.
Літаю щоночі над старим Дубліном,
Над зеленими пагорбами Ірландії
Білою совою сучасності –
Птахом замшілого лісу
І вересового стогону…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367574
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 05.04.2015
«Сліпо блукає в траві
і видихає свій хміль
устами нових квітів…»
(Р. М. Рільке)
Я любив серед квітів
Думати про вічне,
Дивуватися необачно,
Що були колись ліси без квітів,
Без пташиного співу,
Без кольорів і дзижчання джмелів,
Без веселого гомону:
Мовчазні ліси таємниці,
Моторошні ліси почвар.
Я любив серед квітів
Усвідомлювати себе блукальцем
У нескінченні світи радості.
Але нині серед квітів
Лежать мертві
І дивляться у саме небо
Поглядом вічного докору…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522987
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 04.04.2015
Старий ірландський сад,
Тут каменів більше ніж дерев,
Тут квітів менше ніж моху і трави,
Тут журби і спокою більше ніж радості.
Кам’яна огорожа легенд
Про щось темне шепоче
Старому щуру, який нюхає
Холодне повітря осіннього дня.
Тут садівник пошерхлими руками
Бере щоранку заступ рукописів,
Тут яблука терпкі, а терен солодкий,
Тут завжди тінь у глухих кутах його.
І тільки вітер з моря…
Тільки він…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366493
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 04.04.2015
Книга осені
Своїми холодними сторінками
Змушує пальці відчувати літери
Як струни
Чорної віолончелі незримого майстра.
Осінній вітер
Все так само гойдає пожовклу траву
(І верес)
Як колихав у часи осінніх сутінок –
Кельтських сутінок короля О’Доннелла.
Візьми до рук сопілку
Різану з ліщини Вітряного Берега
Тої самої
Яку шанували діти Богині Дану
Та віддай її осінньому вітру
Може хоч він заграє забуту пісню
Яку нині не згадає ніхто –
Навіть найсивіший ірландець,
Навіть друїд, що тиняється тінню
Вже півтори тисячі років
Мовчазними пагорбами Манстеру.
Ожина така ж колюча –
Її байдужозелені листочки
Переживуть і ці холоди зими.
Але не ти.
Бо осінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527872
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 04.04.2015
"Хай лампи вимкнуть,
Хай скажуть:
Довершено усе, хай пустота зі сцени
Йде разом з сірим протягом..."
(Райрер Рільке)
На сцені сьогорічної вистави
Пусто.
Життя театр зачинено,
І порожнеча сповнює партер,
Оркестр замовк:
На скрипках струни
Обірвано.
Директор сього театру
Застрелився,
А божевільний режисер
Нову абсурдну драму
Дописує чорнилом на стіні
Буфету, де лише таргани
Жують останні крихти пирога
Торішнього...
В театрі лише протяг
Та я. Ще муза - Мельпомена.
Хвора на сухоти.
І тьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527630
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 04.04.2015
«Зоря й листок не зводять з нас очей…»
(Р. М. Рільке)
Я вартовий. Стою
Між минулим і майбутнім
На хиткій межі буття,
На кордоні між «Я» та «реальність»,
Стискаючи в жмені пісок –
Все, що лишилося від країни «вчора»
(А там жили люди).
Я сію ці піщинки як зерна –
З кожної виросте країна
Наших химерних спогадів
(Бо це все, що у нас лишилося).
Кожна з цих країн пустеля:
Замість саду в кожній з них
Тіні хмар.
Замість квітів – каміння.
(А ви думали яблуні)
Ці дерева пізнання
Ще слід зростити
Поливаючи живою водою слів.
Цвіту рожевого ще слід дочекатися,
Щоб споглядати зі смутком,
Як вітер часу обриває пелюстки,
Лишаючи нам ніщо «сьогодні»,
Порожнечу в торбі «наше»,
Дірки в черевиках «треба»
(Не ті, що «офіра»),
І пилюку в сувої «шлях».
Люди країни Вчора!
Ви живете в долині моїх спогадів,
Серед хащів моєї свідомості.
Хто ж про вас згадувати буде
Якщо не я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535166
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 04.04.2015
«…Озера будуть у вічності. А тут часи
падінь.»
(Райнер М. Рільке)
Ми падаємо.
Сонце сумним волоцюгою
Шкандибає манівцями Галактики.
Ми летимо в безодні невідомого часу
Горілиць (бо не птахи ми і не метелики),
Ми вміємо лише падати:
Крила обпалила нам пожежа –
Часи падінь прийшли на землю лелек,
Лише озера вічності
Дзеркалами пристаркуватого неба
Кидають сонячні зайчики
Назад – у простір,
Де пливе човен-зірка.
Я теж у цій дзеркала нескінченності
Спробував зазирнути необачно.
Але побачив лише тінь.
Тільки не чорну, а білу
(Ви бачили колись білі тіні
На стіні туману,
Коли день Одкровення
Відчинив Двері Світла?)
Часи падінь:
Душі людські
Як осінні листя
Падають в темний колодязь «Ніщо».
А хотілось би
(Не тільки мені старому)
Щоб падали вони
На поверхню озера вічності…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535172
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 04.04.2015
«А ти сам – останнє яблуко на дереві,
чекаєш, поки вітер поволі розхитає тебе…»
(Рей Бредбері)
Я останнє яблуко
На дереві пізнання добра і зла.
Висну червоним сонцем
Над зеленим моріжком невідання,
Марно чіпляючись
До зламаної гілки істини.
Отак і висну між синім небом віршів
І м’якою землею кудлатих зайців,
І знаю, що падати
(Не те саме, що літати)
Мій обов’язок прочанина повітра
(Бо повітря це теж храм).
Було колись бажання літати
Між зеленого листя оновлення
У крислатій кроні пізнання,
Тікаючи від важких рук
Неандертальця Адама
І твердих дзьобів пташок навіювання,
А зараз тільки очікування:
Холодного вітру книг.
Наразі тільки метелики й бджоли
Дивляться у синяву Неба просвітлення
І думають, що то не яблуко, а зірка
Чи то палаючий астероїд,
І чекають мого падіння,
Як появи нового пророка
Чи то нетлінної істини
(Бодай шматочка),
І думають, що вони не бджоли,
Не лускокрилі квітокрили,
І не літуни крилотихі,
І не дзижали волохатопилкові,
А шестиногі Ньютони
Чи то вусоворушильні Кальвіни.
Не сприймайте мене як знак –
Я просто останнє яблуко:
Самодостатнє, як крапка
У книзі буття людства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562598
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 04.04.2015
«Ось краплі дощу
Наче намисто на шиї втопленої…»
(Гійом Аполлінер)
Дощі березолю – холодні й відверті,
Як сторінки давньої книги,
Написаної монахом-єретиком
На козячій шкірі проклятих днів.
Цей паралітик-березень
Мокрими деревами Скорботних П’ятниць
Зачиняє врата темного храму Одкровення.
Мокрі люди і сумні пси,
Біла квітка на важкій холодній землі
Яку щедро посипали попелом
Спалених хат селян-втікачів.
Добре, що переліг боліт
Ніколи не ранив плуг:
Надто багато,
Надто багато,
Аж занадто
Сховано у цьому земляному літописі –
Пластах старого торфовища.
Хоч це не чіпайте
Своїми важкими руками.
Чи ви просто забули,
Яка вона – наша історія,
Як воно – дивитися на все це
І німувати.
Мені хочеться вийти з домівки
Цього мокрого дня підсніжників
І крикнути людям пустищ:
Збудуйте храм з дерева живих беріз.
Нехай він вічно плаче,
Якщо вам вже несила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568552
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 04.04.2015
Самая благородная и сладкая месть — это прощение (Пьер Буаст).
Усепрощення – найсолодша помста,
І благородніших розплат вже більш нема.
Коли відпустить пальці коло шосте,
Завесняні́є світла пелена.
Тоді побачиш, як стікає місяць
В небесну лунку аж за круговид,
Як зорі капелюшками повиснуть
На вішалці смарагдових бескид.
Протерши очі, мов від сну важкого,
Ти відрахуєш лункода́лля такт
І підіймеш стотонне забороло,
Щоб інший курс тобі вказав маяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571717
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015
Летять думки, як зграя птахів,
Бо кожна думка на крилі,
Думки святі і думи - страхи,
У вік, коли старі й малі…
І мах крильми удаль відносить,
Ти бачиш мрії наяву,
А доля іншого вже просить,
Щоб мрію здІйснити нову.
Так все життя, так рік за роком,
Від маленьку до старших літ,
Думки, думки… Ви так високо…
Візьміть мене у свій політ!
Щоб я також злетів високо,
Щоб з висоти побачив світ,
Бо в синім небі лише сокіл,
В моїх думках лишає слід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571041
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
Ці болі давно вже фантомні,
А ниє щораз, як колись.
Жалі, мов собаки бездомні,
Провулками днів розбрелись…
І ти не приборкуєш крики,
Заламуєш руки худі…
Збери все докупи і викинь
На звалище мертвих надій!..
Чи варто дражнити минуле
І штрикати десь під ребром,
Коли, мов розлючений вулик,
Думок навіжених огром*?
Чи варто хапати мотузку,
Яка перепріла давно?
І щастя, розбите на друзки,
Летить у відкрите вікно…
[i]*Огром – громаддя або шум, гамір.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570864
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2015
Про що розмовляють небесні вітри в твоїм серці?
Чи мають вони пряний запах і осені смак?
І як вони в світ відкривають з душі твоїй дверці?
Приходять до мене під шепіт дощів у казках.
Небачене ще, моїм світом незнане обличчя.
Підчас де-не-де промайне і розтане у снах.
Срібляста, тонесенька стрічка поєднує вічність
Зі мною...Та ранок її розриває, мов птах.
Чи вітер вночі заспіває моїх колискових?
Для тебе лише, щоби стрічку мою віднайшов.
А зірка одна серед тисяч вогнів вечорових,
Осяяла душу...І ти за тим світлом ішов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568005
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
[b][/b][color="#ff0000"]Життя - це ритми: блюзи, вальси,
Чечітки. польки, джази, марші.
Хтось може втнути краков'як...
Свято життя...У нас - не так!
Біжать, спішать, танцюють люди,
І трудяться...Мо', перші будуть...
Безцінні гвинтики в системі...
А кожен день жа́лить нестерпно.
Були вже й вибори в країні...
А танці й музика не змінні...
Мелодії заупокійні -
Влада замовила...Обійми
Свої відкрила - та не нам..
Кому? Горластим і панам,
Хто грабував - і є достаток,
А решта - ждіть: буде порядок,
Лиш музикантів змінять вам,
Розсіється густий туман.
Ого! Де ж нові музиканти?
Де ті талантища, таланти?
Ми не танцюємо - сопем,
І живемо́ єдиним днем...
ВСЕ бачать зрячі, та вдають,
Що замале у них Q,
Щоб ритми нові зазвучали,
Щоб всіх, хто винен, покарали!
А щоб нам вилізти з болота,
Потрібно знати: "ЗА" і "ПРОТИ"
Бувають куплені і путні...
І в них сьогоднішнє й майбутнє...
[b][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566365
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Враз розступилось синє небо.
Летять додому журавлі.
Із плачем змішаний їх щебет.
Я бачу помах крил в імлі.
Стискає груди щира радість.
І сльози котяться з очей.
Це не душі моєї слабкість,
Не біль недоспаних ночей.
Це зовсім інші мої сльози:
У рідний край летять птахи.
І буть спокійним тут невзмозі:
Далекий край, важкі шляхи.
Для них звичайні перельоти.
Спішать додому, в рідний край.
Та вже позаду їх турботи:
Стрічає рідний небокрай.
Вітає гіллям сонний явір.
Хмарки услід птахам пливуть.
А в мене виникло в уяві:
Убиті в їх серцях живуть...
І так спішать вони додому,
Де їх чекають матері.
Забудьте геть про тяжку втому,
Покваптесь, милі журавлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566005
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/0/35/475/35475367_088004.jpg[/img]
Мрійливий дощ, закоханий француз,
“Падам-падам” з весною елегантно
Закружеляв серед акацій-муз,
Замерехтів гранованим брильянтом.
Свічада вулиць мокрих і слизьких
Сповила мряка газовим вельоном,
Лискучі туфлі й модні чобітки
У па легких красуються синхронно.
По маківках картатих парасоль,
Повзуть дрібні кристалики вологи.
Весна – немов закохана Ассоль,
Дощ навіть небо кинув їй під ноги…
І заквітчавши гронами мімоз
Її русяве сплутане волосся,
Він вальсував – умілий віртуоз!
І крапель монотонне суголосся
Десь деренчало в ринві, аж луна
Дзвеніла в рукавах порожніх вулиць…
Лише двірник (ну, що йому весна?),
Різкий, немов розладнана струна,
До ниточки промокнувши, зіщуливсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566073
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Sx3lyGqjBQw[/youtube]
[i]Слова: Наталя Данилюк.
Музика і виконання: Володимир Сірий.
Відеоряд: Олексій Тичко.[/i]
Слово об’єднало нас в родину,
Стало оберегом назавжди.
З кожного куточка України,
Мов на крилах, линемо сюди -
Ув обійми нашої світлиці,
Під її осонцений покров,
Де в очах у кожного іскриться
Незгасима лагідна любов.
Слово об’єднало нас , поетів,
Пригорнуло теплими крильми,
Мов ключі журавликів у леті,
Вкупі всі тримаємося ми.
Несемо велику силу слова,
Щоб запричастилася душа
І дзенить співуча рідна мова
У піснях, у прозі і віршах.
Тут єднання кожного зігріє,
Надихнувши на високий злет.
Слово об’єднало наші мрії
У святе покликання “Поет”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565565
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Бурчить порожнім шлунком холодильник,
Годинник вибиває ритм секунд.
В чиєїсь совісті закі́нчились чорнила,
І на папір нестримно випадає бруд.
Хтось обдирає нагло крила з птахи віри
І сміє вижидати вдалий суд.
А в когось сльози не порушують приціли,
Аби повигортати клятий бруд.
Хай згіркне в роті, де терпкі́є медом,
Нехай розтане солі вбогий пуд.
Крицева віра у відлуннях сво́го кредо
Іде здирати зкостені́лий бруд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564682
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
***
Поезія, гармонія і Муза.
Хамелеон, гадюка і Медуза.
Поняття різні, але суть одна.
Від перших віє квітами у лузі.
Три інші оминає й сатана.
***
Гармоніює з Музою Медуза,
а з їжаком – гадюка голопуза.
Гармошка балалайкою зітхає...
Поезія!!!
Народжує! Єднає...
Геноми інфузорій і Горгон,
живучі як поет-хамелеон.
***
Є за що умерти.
П’ють анахорети
за свою вину...
Коміки-поети
почали війну.
***
Поети люблять солодко, [i]без тями[/i]
високе, чисте, вічне
і трагічне,
і сьомими, буває, почуттями
малюють епітафії до ями...
Яке ніщо місцями
поетичне.
***
Існує ще сентенція стара, –
[i]немає опозиції добра[/i].
Є тільки зло у іншій іпостасі.
Але наразі те, що не на часі
займатися злочинцями пера.
***
Є ще поети й досі комсомольці,
а брешуть, наче юні піонери,
що їх учили генії кар’єри
копіювати язиком емоцій
карикатури на Аполлінера.
***
Ой пишуть поетеси і поети,
яка у них невимовна [i]любов[/i]
до Волі, до Надії,
...до Кебети
писати чисті вірші і сонети,
але не римувати слово[i] кров[/i].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562991
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Є час для відчаю і втрат,
Для неповернень-непробачень,
Коли життя твого трактат
Вже набуває інших значень…
Коли не хочеться плеча,
Яке тобі прихилить небо.
І чи з мечем, чи без меча –
А все одно змиритись треба.
І ти, чіпляючись за те,
Що вже по швах тріщить і рветься,
Збагнеш одвічне і просте:
Не можна приручити серце.
І, може, вперше без образ,
Не закусивши зуби злісно,
Повіриш, що приходить час,
Коли вже пізно… Надто пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562447
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Ось ти ідеш. Мій погляд тобі вслід.
Так хочеться хоч раз, щоб озирнувся.
Мої думки летять у супровід.
Бажа душа, щоб ще раз посміхнувся.
І тане силует у метушні.
Людський потік затінює обличчя.
Ці помисли наївні та смішні.
Та я ніяк не хочу з цим змириться.
А в голові тісняться вже думки:
Забути про пристойність - й за тобою.
Ледь чутно доторкнутися руки
Своєю розпашілою щокою.
Зніяковілий погляд твій знести.
Уважно подивитися у очі.
Мої чуття в твої думки вплести..
Щось серденько хвилюється, стукоче.
Іще хвилина, й зникнеш назавжди.
Мої бажання й роздуми в двобої...
Услід тобі кричу: Мене зажди.
Та голос недоступний... Вже у збої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561501
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
***
Любителю охота до зірок.
Але найлегше – голову в пісок.
Аматор, майстер – чортики по-суті.
Але у цій ковбані-каламуті
Балда – і той попу збирав оброк.
***
Кусають і оси, й занози.
Спокушують талії й пози.
Та мало цієї імпрези
любителю чистої прози
у вигляді нео-поези.
***
Самі себе кохаємо без тями –
оце єдине, що не має меж
та ще уміння гратися словами.
І поки майстер видуває гами,
йому не до війни...
Не до пожеж...
***
Навіюють високі небеса
не так дощі як думи і надії,
що не померкне на землі краса,
як на траві уранішня роса
і на папері викладені мрії.
***
Диктує і нечиста сила.
Але коли душа – дурепа,
то їй усе як манна з неба.
На хліб насущний заробила,
піднявши Авеля на вила,
і більшого уже й не треба.
***
Емоції слова – найвища ознака
хорошого тону митця і... писаки.
Та правила мова диктує одні:
є право поета на авторські знаки,
але на знущання над мовою –
ні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560020
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 16.02.2015
[i]З днем дурнів![/i]
Чому такий смішний буває світ,
в якому людям треба виживати,
а нелюдам – вселятись у палати
і славу пакувати
у граніт?
Нас дурять всі.
А нам чомусь не смішно,
що пальцями показують на нас.
Раденькі ми, що у черговий раз
останніми сміятися не пізно.
По-філософськи – вибору нема,
хоч плач, хоч скач у полум’я з окропу.
Ось навіть в перше квітня ще зима
жартує з нами сльозами потопу.
Потоп чи повінь – добре, що живеш.
Бо в холоди і гумору немає.
І що на власну голову знайдеш,
регочучи над злом – ніхто не знає.
І де Творець, і хто такий тут я,
щоб [i]стати – всім[/i],
а мати – на горіхи?
Широка і бурхлива течія
жонглює нами,
всім вітрам
на втіху.
Всі відчувають дотиком душі
усе нетлінне, чисте і прозоре.
І гумору у нас, і сліз –
на ціле море.
Та втоптують ще нас «товариші»
в тюрму, в пітьму і в неземні простори...
Вчимось любити рідних ворогів.
Вже так навчались, що стікали кров’ю
від батога і пряника з любов’ю.
А в літописі пройдених років
ані зернинки – від смішних трудів.
Нема кордонів
пакості
людської.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414599
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 14.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2015
А сніг до взуття прилипає, мов жуйка,
Вкриває дорогу рядном
І серце моє — то повітряна кулька,
Яку ти наповнив теплом.
Тримаю її за мотузку думками,
Ще мить — відпущу, полетить!..
Так пахне ваніллю повітря між нами,
Аж гусне зефірно блакить.
За промені світлі, неначе за віжки,
Хапаємось міцно удвох,
Мов сонця налив із медової діжки
Нам добрий усміхнений Бог!
Іще не пора березнева, лиш лютий,
Та щастя зриває нам дах!..
Мій погляд замріяний, ніби прикутий
До блиску в коханих очах.
Минаємо натовпу тьму кольорову,
Маячимо в люстрах вітрин...
Тримай моє серце за нитку шовкову,
Тримай, бо втече догори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558693
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 11.02.2015
[b]"А если я не прав и лжет мой стих,
То нет любви и нет стихов моиих!"
У. Шекспир
[i][/i][/b]
Невже любов – окраса для рядків,
Якими вихваляються поети?
Невже потрібні їй монети слів,
Які купують гріх, солодший меду?
Любов – світило у пітьмі облуд.
Любов – свічадо на шляху тернистім.
І не страшний неправди підлий суд
Тому, хто серцем відданий і чистий.
Не прокляне душа блаженних мук.
Не може час коханню втяти крила.
Та не збагнути істини тому,
У кого гордість – основне мірило.
Якщо ж такої істини нема,
То світ – це пекло, і усе дарма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557177
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Півночі затремтіло у сльозах,
А смуток небеса поклав на ноти.
Із пристрастю повінчана гроза
Мені відкрила неземні висоти.
Там ніжну муку грають скрипалі.
Душа розбита на бентежні зграї.
У голосі [i]його[/i] – вогонь і лід.
У погляді – туман сумного раю.
Кохання переписано у сон,
Той згорток долі – зоряна палітра.
Його слова, немов святий закон.
Печать на ньому – поцілунок вітру.
Півнеба перечитано за мить,
Що спогадом солодким защеміла.
Любов торкнулась місяця крильми,
І стала, ніби янгол, сніжно-біла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556950
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 04.02.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FSXMmj9ari8[/youtube]
– Панове президенти є до вас розмова
Бо ми давно не чули від вас правдиве слово
І може я ніколи б не починав її
Та скажу вам відверто – причина у війні
В яку ви цю країну всі разом погрузили
І щоб її не було ви нічого не зробили
Невже за стільки років ви достатньо не нажили
Щоб заробляти гроші копаючи могили
Панове президенти є до вас питання
Чому ви всі живете як голубці в сметані
Тоді коли всі люди скидаються солдатам
Копійками, які ви ще в них не встигли відібрати
Чому ви не пошлете на війну своїх синів
Ні внуків, ні племінників, самих вас там не видно
Зате на смерть кидаєте чужих чоловіків
Скажіть мені, невже це виглядає справедливо
Чому холоднокровно ви зливаєте країну?
І у крові своїй ви власну топите дитину
Скажіть, будь ласка, чим всі люди в цій країні винні
Скажіть ціну, за скільки ви продали Україну!
Я хочу побажати вам , панове президенти
Відчути весь наш біль на собі перше ніж померти
А всім нащадкам вашим – я хочу тільки зла
Яке ви всі разом роками готували нам!
(с) Кузьма Скрябін
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cBZVWW6pZjs[/youtube]
???!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556798
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015
Забракне слів, коли ударить біль
Нещадними громами по надії.
А серце, загубившись у собі,
Залишить вірші – пам’ятники мріям.
Забракне сліз, бо сльози – кров душі.
Їх висушить пекельний жар печалі.
А зброя затупіє від іржі,
Що захищала праведні скрижалі.
І зморшок суму не сховає грим.
Над «і» крапок немає, тільки після
Трикрапки, ніби безголосий крик,
І врізалася в серце тужна пісня.
Колись печаль розвіється, як дим,
Залишить неосяжність порожнечі.
Хто не любив – не зраджений ніким,
З полону волі не жадає втечі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476441
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 02.02.2015
[i][b]« - Знайди мене в наступному житті,
- вона мені приглушено сказала...
…
Але, скажіть, чому так темно стало?!
Серед зими - розтало.
Стільки злив...»
Molfar «Темно»[i][/i][/b][/i]
Мольфаре, наближається гроза…
Серед зими дощем вагітні хмари.
Трикапки затремтіли у сльозах
І темно стало від облудних марень.
Веде мене язичниця-любов
Дорогою із гір – та все у прірву…
Молитву шепче мовою дібров,
Отруйний хміль із коренем не вирву.
«Знайдеш його в наступному житті…» –
Мені сказала доля і розтала
Снігами окаянних почуттів,
І в душу крига врізалась кресалом.
Не стримуй дощ, мольфаре, хай гримить,
І серце крають муки-блискавиці!
Ця повінь-ніч украла пів-зими.
І душу, безіменну і безлицю…
Мольфаре, наближається гроза…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479824
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 02.02.2015
Пташко моя, а небо так низько-низько,
Борошно трусить лютий і буде сніг...
Сльози течуть шибками, бо їм там слизько,
Вітер у спину дме і збиває з ніг.
Знай, то є щастя ─ бути крилом для когось,
Знай, що любов ─ насправді свободи вдих!
З давніх давен закладена мудрість Богом
В істинах вічних, наче вода, простих.
Кожна душа ─ то квітка, що сонця просить,
Штучним теплом даремно не приручай.
Є такі крила, що й неба для них не досить,
Розмах такий безмежний, що аж за край!..
Є такі люди, що космос несуть у грудях,
Втрапиш туди і втопишся камінцем!..
Що ж ми так мало тямимо часом в людях ─
Не роздивитись, поки лице в лице...
Не зрозуміти, поки мчимо нестримно,
Поки шалені темпи збивають з ніг!..
_________________________________
Пташко моя, закутайся, буде зимно...
Борошно обертається в білий сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556314
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 02.02.2015
Якби ти міг воскреснути з оман,
І стати найсолодшим божевіллям…
На сотні криків порвана пітьма,
Та відповідь ятриться в ранах сіллю.
Стікає воском часу біль і грим.
А чиста мрія, зваблена одчаєм,
В зіницях ночі народила гріх.
А я шукаю серед пекла раю…
Твій розум – меч, освячений слізьми.
Твої боги блукають поміж істин.
Розлука – наш двобій. Якби ти міг
Спинити цю стихію падолисту.
Дощами тиші відміряє час
Твоя душа, в рядки мої закута.
Настояну на вічності печаль
Я вип’ю до останньої спокути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556141
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015
Не закривай обличчя від дощу -
То я тебе краплинково цілую ...
А хочеш, я думки всі відпущу,
Щоби вони не заважали всує? ...
Густим ефіром наших почуттів
Заполонило простір і безмежжя ...
А пам'ятаєш, ти колись хотів
Моïм ім'ям назвати узбережжя? ...
А пам'ятаєш човничок старий? ..
Ти в море вивів нашу "каравелу "...
Ми принесли для Нептуна дари,
Щоб він відкрив нам пристрасті джерела ...
А потім ніжно місяць лоскотав
Твоє плече маленьким "зайченятком ",
І веселіше не було забав,
Аніж збирать в букетик зорі -цятки ...
І раптом дощ ... До реготу омив
Наші тіла і спалахи кохання ...
І то була чуттєвіша зі злив...
І то було розніжене світання ...
...Не закривай обличчя від дощу,
Відчуй на дотик спогади -краплини...
Я в небо поцілунки відпущу -
Нехай вони до тебе, милий, линуть ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444743
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 26.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2015
Стікає багряними ріками
Згасаючий день з висоти...
Краса під твоїми повіками,
Лише привідкрий ─ і світи!
Спивай виднокола, окреслені
Довкі́л облямівкою хмар.
Хай крила, мов зи́ми розвеснені,
Обтрусять вечірній нагар.
Як мушлі, наповнені рокотом,
Вітри притуляй до щоки,
Вслухайся, як сунуться покотом
Посріблені хвилі ріки...
Як безгомінь, за́склена кригою,
Немов оживає, рипить...
І світ вибухає відлигою
На ранок у чисту блакить!
І мріється легко, і те́плиться
В тобі, мов у звитку гнізда,
Весняного цвіту метелиця ─
Як свіже вино, молода!
Як провесінь, чисту, оновлену,
Зачерпуй життя із ковша,
Бо світлом таємним наповнена,
Мов шопка різдвяна, душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551768
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
... бувають слова -горобцi-
легкi,пустотливi...
бувають слова- камiнцi,
а навiть-брили
бувають слова-джмелi
i слова-цунамi,
слова-мов грудки землi,
що в путь останню...
бувають слова-конфетi,
слова- молитви
бувають слова-не тi,
як горлу-бритва...
хтось слово маленьке"нi"
сказав так просто,
не чуючи,як продзвенiв
у спину-пострiл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451161
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 14.01.2015
...дрімали на кухні
старі табуретки,
давився слізьМИ
недокручений кран...
Тремтіла від страху
забута Котлета,
бо повз до тарілки
Рудий Таракан.
Лежав без свідомості
зв"язаний Янгол
між мрій,незворотньо
роздавлених вщерть:
тут ВІДЧАЙ у карти
програв на світанні
безжальній красуні
із бейджиком СМЕРТЬ
І сонячний Ранок-
веселий,рум"яний!-
влетів крізь кватирку
в"юнким вітерцем,
де тихо гойдалась
на шворочці панна
з уже нетутешнім
блакитним лицем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502068
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 14.01.2015
Море міліє...Маліє,всихається Море.
Риби налякані спішно відрощують крила.
Риби летять понад Морем,що дихає кволо...
Море скорцюблене Риб відпускає у вирій.
Море печально шукає покинуту Мушлю,
щоб заховатись у Мушлі кристаликом солі...
Вже Кораблі - дерев"яні просмолені душі-
мокро повзуть берегами-пісками поволі...
Море вмовкає...І пальці у Моря -холодні...
Риби летять... А "Швидка" приплететься не-скоро...
Море,поглянь,я- Порожня Маленька Безодня...
Море,пірнай в моє серце,неначе - у море...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526134
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 14.01.2015
...i коли ти вже будеш далеко,
замiсть мене цiлуй - океан!
В синiх горах моїх - смереки...
А у клумбах твоїх - тюльпан...
...лiтакам,що злетiли в небо,
вже назад вороття -нема.
Вiчне лiто тепер -у тебе.
Безкiнечна в менi - зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469234
дата надходження 30.12.2013
дата закладки 14.01.2015
«Коли бувають зайвими слова» (Мирослава Стульківська)
Коли бувають зайвими слова?
Чи не тоді, як мовляться нещирі,
Їх лінія до серця вже крива,
Хай навіть переказані у мирі…
Коли бувають вчасними слова?
Коли мовчання надто болем крає,
А тишею пригнічена трава
Вже ділить небо на обох безкрає.
Коли бувають зайвими слова?
Коли сказати їх уже несила.
Іще, здається, ніби я жива,
Але виною світу завинила.
Чи зайвими, чи вчасними слова…
Чи сказані, несказані, в мовчанні…
Твої, мої… була б їх суть жива.
Хай зайві поміж нас, лиш… не останні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551090
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2015
Перевернув моє життя і мою долю,
Одна була, одна росла посеред поля,
А ось тепер я поміж трав покрилась листом,
Мов наречена до вінця вдягла намисто.
Співають в полі пшениці весільну пісню,
Кує зозуля вдалині чомусь нам різно,
Тебе й мене зачарувало наше поле,
Коли нема тебе на мить, то серце коле.
Ти прилітай прошу тебе, коханий вітре,
Бо я із пам’яті тебе ніяк не витру,
Стиглим насіння в даль злетить моє кохання,
Чи жовтим листям опаде до тебе зрання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549189
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015
***
В незвіданого нетрях без просвіту,
шукаю відповіді наяву і в сні:
я – порошиночка у цім безмежнім світі,
то... як цей світ вміщається в мені?
***
Тут ні Далі, ні Брейгеля не треба,
ти лиш через вікно поглянь у сіру даль –
і в костурах гілля, що молиться до неба,
впізнаєш весь свій біль і світову́ печаль.
4.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548783
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Тобі, я голову схилю
Коріння мого Роде.
Життя віддам, я без жалю
За тебе мій народе.
Коли ж його, я покладу
Десь у чужому полі.
До тебе зіркою впаду,
Кометою на дворі.
Тебе Душею осягну,
І знов проймуся болем.
Як Мати в ковдру загорну,
Туманом сизим Поле.
Яри долини і гаї…
Укрию тіло кволе,
Щоби співали солов"ї
Й нехай відійде горе…
Хоч знову боляче мені,
Терни відкриють рани.
Я бачу свічі у вогні,
Лишитись хочу з Вами!
Якщо ж не пустять з тих світів,
Можливе апріорі…
В Шляху Чумацькому з віків,
Світитиму в дозорі.
Щоб відвернуть від вас біду
Там у небеснім Колі,
Що у Божественнім Саду,
Світитиму з неволі,
Вкраїно моя, доле!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548752
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Закрила очі Старість,
Пірнула в спогади вона,
Там обійняла свою Юність,
Без сліз заплакала душа.
Перед очима на долонях,
Шалений відлік пролетів,
І промайнула її доля,
Неначе справжній кінофільм.
Лю…
03.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548469
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Дива́ таки трапляються, повір,
І засвіти лампадкою надію
У ніч, коли посріблений факір
Зірок огненних вивергне завію
В безодню неба, вижухлий велюр
Вмить спалахне гранатовим камінням
І в завитках розкішних шевелюр
Зимових крон розсипле мерехтіння.
Обтрусять сажу в комині вітри,
Як чорну пудру на обличчя ночі,
Різдвяний янгол спуститься згори,
Крильми́, мов хуртовина, залопоче...
І за собою мовчки поведе
Настрі́чу дню січневому новому,
І розіллє багряне каркаде
Світанок у мереживі тонкому
На вовну хмар, і перший промінець
Затягне облямівкою тонкою
В душі твоїй задавнений рубець,
Немов сам Бог торкнув тебе рукою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548508
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015
29.12.2014 * 9:45
[i]Сучасна Людська Цивілізація зараз проходить період Кризи.Таке явище вже не раз відбувалося на Землі, бо ця Цивілізація є П'ятою - мається на увазі тільки Цивілізації Хомо Сапієнс сапієнс. Але є певні відмінності.
Дві попередні Цивілізації, Третя (3ЦЛ) та Четверта (4ЦЛ), були знищені на Землі через Глобальні Катастрофи тому, що не змогли подолати Війну, яка була інститутом рішення внутривидового конфлікту. Сучасна Цивілізація теж має той самий недолік, для неї теж головною вадою є Війна.
Якщо уважно продивитися Історію сучасного Людства, то з'ясується, що практично не було жодного дня, щоб десь на Землі не точилась війна. При цьому першопричиною війн було/є вже все: матримональні стосунки правлючої верхівки, територіальні претензії, релігійні прагнення бути ближче до Бога, навіть результати футбольного матчу.
Але в даному випадку Конгломерат Цивілізацій прийняв рішення (можеш навіть вважати, що це Вищий Розум), що є доцільність зробити спроби будувати Шосту Цивілізацію не по принципу майже повного вимарування попередньої Цивілізації через Глобальну Катастрофу, а через вервечку малих катастроф та визначити це як "Мирний перехід від 5ЦЛ до 6ЦЛ".
Серед науковців Людства, сучасного Людства, існує переконання, що кожна війна була/є основою для подальшого розвитку науки та техніки. Формально це так, але тільки формально.
Сучасне Людство пережило декілька глобальних масивів різних форм Війни, які завжди доводили ці форми до абсурду.
Перш за все слід сказати про Релігійні війни, які точилися споконвіку на планеті. Всі вони фактично показували одне: Бог відсутній, бо якщо Бог існує, і який є милосердний, то чому во славу його відбуваються війни?
Фактично всі Релігійні війни, не залежно від того, яка релігія чи конфесія веде/спонукає/обумовлює війну, показували/демонстрували/ілюстрували відсутність Бога, як мінімум - в трактуванні воюючих сторін.
[b]Висновок: Релігії абсурдні![/b]
Але Людство досі продовжує вести такі війни - досить послатися зараз на мусульманських фундаменталистів.
Після того, як Християнство стало пануючею релігією Європи, воно логічно привело до появи і розвитку Техносферу. Напевно, що таке твердження викликає подив, але достатньо проаналізувати вервечку історичних подій за останні 500-600 років, щоб побачити справедливість цих слів. При цьому є багато фактів, які показують, що завжди були певні закамуфльовані поштовхи Ззовні, як немов випадково обумовлювали певні повороти на шляху до панування Техносфери.
Техносфера повинна існувати, але вона не повинна бути домінантною.
На кінець 18 століття - початок 19 століття, а потім 19-го та 20-го століть Техносфера все більше і більше набувала потворності. Чомусь ніхто не звертає увагу на те, що Перша світова війна певним чином перегукується із періодом Наполеонівських війн, адже фактично Наполеонівські війни були репетицію Першої Світової війни.
З цієї точки зору, Перша Світова війна показала, що криза Техносфери не вирішується війною, але несподівано для Нас ця криза раптом переродилася в соціальну/філософську/ідеологічну кризу. Адже те, що має назву "фашизм/нацизм" та "комунізм/більшовизм" є одного поля ягідки і вони стали тією загрозою для Людства, де абсурдність домінанти Техносфери веде до абсурдності існування Людства.
По великому рахунку, Людство повинне знати, що жодна Імперія не існує довго.
[b]Висновок: Прагнення до світового панування абсурдне.[/b]
Людство повинне знати, що жодна система релігійна чи ідеологічна, чи ще якась, не може теж існувати довго. І все це тому, що будь-який розвиток обумовлюється трансформацією, а будь-яка пануюча система завжди є сталою, веде до стагнації і саморуйнування.
Коли Ми говоримо: "Людство повинне знати", то маємо на увазі, що це знання не є знанням верхівки суспільства, не має значення якої саме - наукової, політичної, філософської тощо. Ми маємо на увазі пересічних громадян сучасного Людського суспільства. На жаль, це не так просто! Європі треба було страждати століттями для того, щоб кожний пересічний європеєць мав стале прагнення до миру.
Приклад.
Ми вище сказали, що незримо є певний вплив на Історію Людства. Можна уявити, яка красива була би аналітична робота на цю Тему, в якій би хоча б за останні 200 років був виявлений такий вплив, а факти лежать на поверхні, якщо почати розглядати Історію Людства з цієї точки зору.
Скажемо, як приклад, один факт: "Чому Гітлер, який фактично не був глобально готовий на 100% напасти на СРСР, це зробив?" І причина одна: його Спонукали (тепер не секрет міцний зв'язок Нацизму із Потойбічним), адже якби він витримав ще хоча би 1 місяць, то СРСР напав би на нього і тоді ми б зараз не мали Об'єднану Європу, а мали б великий концтабір з назвою "Європа".
Дві людожерські системи зійшлися у двобої. Переміг комунізм/більшовизм, фашизм/нацизм пав. Але для Людства необхідно було щоб і ця людожерська система була знищена. Тому і був приречений на знищення СРСР.
Але!
Ми вже колись говорили, що нацизм, по великому рахунку, для німців був штучно привнесений, що він, при всіх агресивних перипетіях історії німців, не мав у них історичної обумовленості для того, щоб укорінитися глибоко в Душу народу/нації. Підтвердження цього - різко негативне відношення до фашизму в сучасній Німеччині.
Інша справа комунізм/більшовизм в Росії - він ліг на глибинне підґрунтя ідеології Золотої Орди, яка сплавила в собі комплекси неповноцінності корінного фінського етносу, що перетворився в російську націю завдяки зусилля православного духовенства в експансії.
Таким чином, коли, здавалось би, був знищений як інститут не тільки фашизм, а і комунізм, підґрунтя Росії, як агресивної суті, залишилось.
Про це будемо говорити далі.
МИ[/i]
10:55
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548230
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015
Як довго ми чекаємо тих слів,
Що душу оживляють нам без ліків.
А скільки перебачено вже снів,
Де сад словесний розцвітав, як квіти.
Чому так цінимо прості слова,
Чекаєм, щоб почути, цілу вічність?
Бо ніжне слово щастям напува,
І має у житті свою величність.
Слова живильні й чисті як роса,
Що оживляють землю в літню пору.
Чомусь від них і серце воскреса...
Лише сказати їх потрібно впору.
Слова бувають різних кольорів.
Чекаєм ті, що взяти за основу.
Щоб світ, як від вина, весь захмілів.
Отак ціную значення я слова.
Що схожі так до шепоту вітрів,
Щоб цвіт жасміну відчувать зимою.
Щоб й ти слова мої всі розумів.
Були б в житті прикрасою, каймою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546777
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 27.12.2014
Там де річка велична й глибока,
Швидкоплинна тече по ярах.
Там в дібровах Волинь синьоока,
Як волошки в дівочих очах.
Не соромлюсь того чого маю,
Народився в корчах я і зріс.
Я люблю свою хату поліську,
Свій ласкавий, зажурений ліс.
На убогих уваг не звертаю,
Хіба чують глухі соловя?
Їм закриті віконечка Раю,
Не поїла криниця моя.
Не купали їх Мавки у росах,
Не любили, як нас чаклуни,
Не чесали їм коси в покосах,
Не співали для них цвіркуни.
А Горинь, як дівочая врода,
До теперу в душі струменить.
Мого краю стрімка прохолода,
В моїм серденьку млоєм лежить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545658
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 26.12.2014
Дощу назустріч і семи вітрам
Я мовчки йду і тільки серце стогне.
І знову відчуваю сам на сам –
Життя і доля. Істина, як догма.
Нещадно краплі б’ють аж по душі,
Вітри пройшлися мов по серцю пішки.
По всіх кутках до самої глуші
Болючі натягнула доля віжки.
Я вистою і в дощ, і в буревій,
Господня воля – витримаю стільки,
Наскільки сильний мій душевний стрій,
Наскільки птах душі злітає стрімко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546461
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014
За мотивами поезії Ліни Костенко
«Ти знов прийшла, моя печальна музо,
Не бійся, я не покладаю рук».
Пітніє голова вже під картузом,
Ширяє в небі одиноко крук.
А ти, Богине, присідай до столу.
Повідай, що ти бачила довкруж?
Ти дариш мені ніжну матіолу,
Де ж ти ввібрала в себе запах руж?
Що діється у цім бентежнім світі?
Куди зникає відданість людська?
Чому страждають десь по світу діти,
Чом їм судилась доля нелегка?..
Давай, Богине, вип’ємо по кварті,
Повідай ти про всі свої жалі…
Ти по якій географічній карті
Відшукуєш поетів на землі?..
Кому, скажи, даруєш перевагу?
Поети, як і люди, різні всі.
За скромність любиш ти, чи за відвагу,
Чи за уміння бігти по осі?
Чому, коли душа тебе шукає,
Кричить, волає, в пошуках щодня, –
Тебе немає?.. Так! Тебе немає!
Ти, наче мені, сестро, не рідня.
А я до тебе горнуся душею,
Поезія – це свято, це життя.
Щодня лунають оди Гіменею,
Тебе люблю – не буде каяття!
Тебе любити ще навчила мати,
Від тебе завжди свіжістю війне.
Земля поетів знає так багато,
Чому ж ти, Музо, вибрала мене?..
23.05.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545467
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 22.12.2014
Жінка без віку у літньому сарі
Сталі думки. У долонях зі сталі
Завтрашній день.
Надпитий портвейн
Лишила як спогад про день, що минає.
І часу не гає.А день не встигає
Намарне кудись утекти.
Має квитки на літак до Мілана.
Тримає валізу, тримається прямо,
А ноги відмовились йти.
Палити мости не вміла ніколи.
Ховала минуле в халяви з-під поли,
Нічим не гасила запал.
"Б" термінал. Квиток на удачу
Сховала в кишені квітчастого клатчу.
No changes. No pain.
Допила портвейн. Cотні людей
Почули як виклик: «Я житиму далі!»
Із уст тої жінки, що в літньому сарі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503389
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 21.12.2014
Вночі перекрутив чаклун годинник,
Та не години, а цілі роки,
В душі я залишилася дитина,
А в зеркалі, усе до навпаки!
Рокам забракло, мабуть, матер`ялу,
І вишивати стали на лиці,
Усі прожиті ,темпом, серіали ,
Врізьбили ,ввіковічнили ,митці.
Питають друзі, чом тобі не спиться ?
Ти не журись, дай вип`єм “на коня”!
А я кажу- нехай ще кінь пасеться,
Бо бач ,як мчиться молодість моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545024
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 20.12.2014
Я до зорі сьогодні встану
І добре косу нагострю,
Піду на луг, в загінку стану
Стрічати вранішню зорю.
Лягають трави у покоси,
Росу розбризкавши рясну,
Лоскоче холод ноги босі
І проганяє рештки сну.
Вже обрій промені багрянять
І обіцяють гарний день,
А по селу півні горланять
Своїх задирливих пісень.
Жмутом трави я витру косу,
В рядно стареньке натрясу
Трави вчорашнього покосу, -
Корові Лисці понесу.
А Лиска вдячно вже готова
Мене лизнути по щоці.
Недаром кажуть, що в корови
Все молоко на язиці!
Із хати вийде господиня, -
Пора корову подоїть,
Але збалувана тварина
Ніяк на місці не встоїть.
Щоранку хитрій цій лисиці
Хлібця із сіллю треба дать,
Лише тоді у дно дійниці
Молочні струни задзвенять.
Умиюсь я біля криниці,
Сховаю косу й наждака,
А на столі вже паляниця
І глек парного молока.
13.07.07.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209231
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 19.12.2014
Упіймаю на прузі хмаринку,
Синьоокій вітрилко напну.
Увіллю свого серця частинку
Й на небесному струзі помчу.
Де берізки втомились чекати,
По стежині назустріч біжать.
Задурманені в пахощах м’яти.
Сиві клени в дворі гомонять.
Кажуть досить по світу блукати
Йди до хати, ступай на поріг.
Глянь на лавці зажурена мати,
Виглядає тебе із доріг…
Прихилила голівку до тину
Посивіла голубка в літах.
Не одну прогляділа вже днину,
Біль розлуки в глибоких очах.
Як колись до її усміхнуся,
Обніму, до грудей притулю.
Лиш не плач моя рідна матусе,
Ради тебе, я крила спалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544954
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014
[img]http://miresteta.my1.ru/_si/0/90367718.jpg[/img]
Мої думки, оголені дерева,
Гілками присягають висоту
І паморозі стружка металева,
Здіймаючись, згасає на льоту.
А спогади – захекані хлопчиська ─
Вже вкотре повертають у Різдво,
Де світ дитинства, як ніколи, близько,
Де з вітром неприборканим удвох
Розхитуємо гойдалку скрипучу ─
Аж п’ятами торкаємося хмар!
На прутику різдвяну зірку кру́чу,
Усівшись на засніжений димар…
І пряники розвішую медові,
Стрічками почепивши за гілки.
Тут відлиски на шибці кольорові
Мені малює місяць від руки.
Вкладає бабця казку сизооку
В картатий вузлик: “Спи, дитино, спи…”
І серце розбігається з півкроку,
В сузір’їв позолочені снопи
Пірнає легко, тоне в мерехтінні,
Вбирає в себе зоряний пилок…
На стику часових космічних ліній
Відлунює кожнісінький мій крок…
Минуле там розсипалось, мов сонях,
Насінням перепріло в рукавах…
І тільки пам’ять гупає у скронях,
Вривається у сни мої безсонням,
Як посвіт із далекого Різдва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544847
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014
В надвечір"ї сонна пливе тиша.
Блимають в тумані ліхтарі.
Чути, як душа тихенько диха.
Курять, мов цигарки, димарі.
Непомітно сон ступає в хату.
Ставні незачинені скриплять.
Вітер відчува, що винуватий.
Зазирнув в вікно - усі вже сплять.
Тільки ось мені чомусь не спиться.
І думки за вітром десь летять.
Вирвались з гнізда, неначе птиці,
І в тумані ледве мерехтять.
Їх не загнуздать, не зупинити.
Понеслись на волю з моїх рук.
Як же я без вас ? Як жити?
В тиші розчинився душі звук...
А надворі заметіль кружляє.
Збитися так легко на шляху.
Ви, як мої діти. Точно знаю.
Повернетесь в хату в ніч глуху.
Буду я вас пестить, як дитину.
Обіцяю: більше не пущу...
Та думкам моїм нема зупину.
Хіба, просто їх приколишу?
Покладу їх в ліжко поряд себе.
Може, на хвилинку й я засну...
Якби знали, як мені ви треба!
Тільки в сні легесенько зітхну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544396
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 18.12.2014
Як ноги твої
Обпечуть ці ДОРОГИ нерівні…
Розтанути!.. Щезнути!.. Зникнути!..
Разом із тим…
Пам'ять твоя… ОТА… що на вищому рівні…
Говорить навіщось…
- Вони приведуть тебе - в Рим…
Душа романтична…
Тобі проспівали вже півні…
Прокинься сьогодні…
Допоки є світ – молодим…
Та пам'ять твоя генетична… на вищому рівні…
Це місто – з БЕЗОДНІ…
……… чомусь перетворює… в дим………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544551
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 18.12.2014
Немає дна у глибини страждань
отих сердець, що їх не долюбили...
Світлана Моренець.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544060
-----------------------------------------------------------------------
Вітер колихає голе гілля.
А чи варто тому сумувать,
Що зима й безсонячне довкілля?
Як в руках себе отут тримать?
Що розлука - боляче, це знаю.
Море сліз заповнюють річки.
Але те, що вже дійшли до краю,
Перестаньте пестить ці думки.
Ця невдача раз один карає,
Ми ж хворієм нею все життя.
І чомусь про те ми забуваєм,
Що пішло - немає вороття.
Не забудьте про жіночу гордість.
Голову повище підійміть!
Нащо тут показувати слабість?
Мудрість і свій розум увімкніть...
Хай позаздрить той, хто вас покинув.
Пожалкує, що зробив,сто раз.
Тільки не кляніть оту хвилину,
Що була щасливою для вас.
Знаю, що нелегко, буде важко.
Будуть іще сонячними дні.
Іншим подаруєте ви ласку.
Ті ж проблеми будуть вже смішні...
_________________________________
Дякую Світлані за ідею!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544210
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014
І лишається споглядати на темінь,
Залишивши сліди у багнюці,
Сухими устами ковтати згубу,
Що тріскає по вразливому тілі...
І лишається йти по краю,
Сльозами гортаючи дні,
Колисати тихенько надію,
Чути смерть на відстані нігтя...
І лишається тільки чекати
Новин із похмурого неба,
Боже прости всіх нерозумних,
Не дай збожеволіти від світу...
Будь, що буде, якось буде,
Завтра проснеться може,
Сни давно попали в засаду,
Невідомі світанки для інших...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544145
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014
…кажуть, що навіть легкий
ЗМАХ крил метелика
може спричинити тайфун
в іншій частині світу…
(теорія Хауса)
Я знала вас - тих…
Що сльозами вмивались від горя…
І віру збирали в останній немитий друшляк…
І тих… хто ніколи в житті не побачать вже моря…
Бо хліб свій купують
за вкинутий в шапку п”ятак…
А ще – музикантів…
Що звуки шукали, мов перли…
Світами лунала натягнута вами струна…
На серці моєму… лиш інколи тільки – на нервах…
Я – знала вас… ви лиш – не знали…
що я за одна…
Художників… тих,
Що небриті і дещо обдерті…
Мадонну усе малювали… та разом із тим
Об голову мою свої розбивали мольберти…
На дрова пускаючи
сотні найкращих картин…
Я знала ВАС - там,
Де любові зачинено крани…
Розгублені… сонячні… місячні діти Землі…
Як віддано й ніжно мої лікували ви рани…
Забувши про те,
що вони вже - занадто старі!...
Я справді до крові
Вже стерла ось тут свої лапки…
Поети… аскети… паломники… просто – митці…
Коли замість крапки ми ставили легко трикрапки…
Бо знали… що крапка потрібна –
в самому кінці…
І хто ви для мене?
І хто – я для вас в цім краЮ?
Мій час – вже спливає… Сузір”я моє – Скорпіона…
Що маю сказати?..
Що я вас - так спрагло … ЛЮБЛЮ?!!..
Жахливе цунамі –
………від помаху крил Махаона……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543771
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 14.12.2014
Цей день мине.І ніч мине.
Ця тиша вичавить дощами
Премокрий сніг і проковтне
Мій вірш,що пишу між рядками.
Цей дощ.І сніг.І Новий рік.
А що тоді в житті важливо?
Щоби тебе твій чоловік
Поцілував.Якщо можливо...
Щоби коли зайдеш у двір,
Тебе стрічала завжди мама.
Тоді не треба з неба зір,
Тільки б рідненька обійняла.
Цей вік мине.Хвилина.Мить.
Цей сніг розтане у краплини.
Але коли душа болить,
То ти жива.Із павутини
Мрійливих снів плету печаль.
Щоби на хвилечку забути,
Що все колись мине.Скрипаль
Вже грає так,що не почути.
Та я вклонилася йому.
Безструнна скрипка не волає.
Хотіла запитать:чому?
Та він і сам того не знає.
Лиш ти зі мною...До завжди...
До вимірів,яких не буде.
Скрипаль обходить ті сади,
В які не зайдуть більше люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543340
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 14.12.2014
(з лат. – "Прокля́та жага́ золота!")
***
О владо! Ти колись наси́тишся?!
Жага до злата вже не знає меж!..
А люд чекає, поки ти "скопитишся",
щоб глянути... що в пекло забереш?
2013 р.
***
Всеїдна плоть! Як в ненаситну прірву
ти, без розбору, все гребеш підряд!
Ти власну душу нищиш, наче чад,
бо геть зі злидня здатна здерти вирву*.
* – Б. Грінченко, "Словар української мови",
"вирва" – тлумачиться, як "хабар".
20.11.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538280
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 14.12.2014
[i]Колір ночі, колір вітру, колір зір…
Тихим шепотом над скронями: «Повір…».
Колір слова, колір мрії, колір сну…
Я тебе із крові-пекла поверну.
Голос-дотик, голос-смуток, голос-час…
І безпам’ятного крику тінь-каркас.
Голос криги, голос тріску, голос скронь…
Віри-пташки пір’я сиплеться з осонь.
Вогкість пальців, вогкість зброї, вогкість смуг…
Тіла серцем не укрию, вкрию дух.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543081
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Ми не зустрінемся з тобою
як не зустріне сонце ніч.
Ми так не схожі між собою
як зірка в небі й квітки цвіт.
Ми не зустрінемся з тобою,
бо ти-високо,низько-я.
Ти цілий світ із неба бачиш
я-при дорозі,я-одна.
І серце в тебе мов той вогник
яскраво світить і горить.
А при дорозі кожен зможе
зірвати квітку і згубить.
Такі далекі ми,чужі
і долі різні маєм.
На небі світиш ти віки,
цвіт квітки опадає.
Ми не зустрінемось з тобою,
бо різні в нас шляхи.
Я тебе бачу та ніколи
не знайдеш мене ти.
Загублена в високих травах
і пилом припада
летить у снах,летить у небо
не зірвана душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542821
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 10.12.2014
Безмежна сила Інтернету
впіймала в сіті всю планету:
всі "гуглять" чи сидять в You Tube,
а ми – у Поетичнім Клубі,
бо нас заніс на цей Парнас
крилатий (чи кривий) Пегас.
Несхожі тут пани і пані:
монументальні, многогранні –
це автори́ поем епічних
чи історичних, чи міфічних...
Хтось тут кує амбітні плани,
у інших – філософська суть,
у третіх вірші – трепет лані,
довершені до філіграні...
як є і ті, що "муть" несуть.
Є сіячі фольклорних зерен,
а хтось – колючий, наче терен,
сатира в них – гостріш ножа.
Буває в'їдлива іржа,
що українське все паплюжить,
викупує в брудних калюжах.
Тут і запроданці, і "тролі",
у них конкретні платні ролі –
ганьбити злісно патріотів,
ліпить їм марку ідіотів.
Є моралісти, фантазери
і обструктисти-флібустьєри,
прозорі й мутнокольорові...
дотепні, мудрі, гонорові,
нудні та прісні, феєричні,
розсудливі чи істеричні,
є незворушні, наче дуб...
а разом – ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ.
Всі згуртувались, згрупувались,
по інтересах об'єднались,
то ж зрідка лиш якась пташина
загляне до чужого тину.
Серед "своїх" – любов, обійми...
за мить – вже суперечки, війни...
все, як в пригодницькім кіно...
але ж... комфортно все одно.
Та як би, часом, ми не злились,
забувши статус й смак манер,
і довго після бруду мились,
бо вилив друг на нас цебер,
та будьмо, друзі, толерантні:
пошлем уклін наш елегантний,
подяку щиру і визна́ння
(і скажемо це без вагання!),
Тим, Хто відкрив цей сайт для Клубу,
Хто дарував солодку згубу –
на сайті вірші розміщати
й себе, коханого, читати,
приймати схвальні "одобрямси" –
безмірні в щедрості аванси.
У всіх нас – спільні інтереси,
і Клуб для нас – як другий дім...
Ото ж, поети й поетеси,
шануймося у домі цім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 07.12.2014
Залишками сну й безсоння,
Крихтами феєрій, див,
Спалахами сонця в скронях
Уперіщив рецидив.
Рештками пригод і втіхи,
Копійчинами жалю,
Мізером плачу і сміху -
Так злиденно я люблю.
Розітнути мляву шкіру,
Розіпнутись по хребту...
На поживу смутку-звіру
Віддаю цю смакоту.
Я не відаю любові...
А амурників катма...
У нехитрім твоїм слові
Лишки солі і вина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540591
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 02.12.2014
***
Дарунки долі тішать і тривожать.
І повсякчас, і прісно, і завжди
намісники лукавої орди
чуже поділять, а своє – помножать.
І де воно? Піди його найди.
***
Безмірні запити людини,
аби триматись середини –
бажати те, чого немає,
і мати все, чого бажає.
***
Не хочеш бачити і чути
одне одного розумніше?
Не уповай тоді на більше,
аніж оте, що має бути –
важли́віше, ніж хоче інший.
***
Усім належне віддадуть,
коли із ликів зірвуть маски.
А сповідатись можна й тут, –
[i]Месіє, де той Божий суд
за всі гріхи з Твоєї ласки?[/i]
***
Не хочемо відомого почути,
говоримо забутими словами,
не віримо, коли не може бути,
що несказанне пише тільки нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540768
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 02.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2014
Тече минуле у своє майбутнє.
А нині що – не відає ніхто.
Чи є воно, чи лиш було присутнє?
Все виявиться через років сто.
У колі житія на видноколі
у три дороги дибає дитя.
Невже це я із попелу юдолі
на повороті доль у це життя?
Немає й гадки жити одиноко
і доганяти Віз нема коли.
Копаю у минуле. Не глибоко.
Аби кебета не колола око
усякому, що глибше не могли.
Боюсь. Мара хапається за ноги
і знову узуває постоли.
То я іду. Надійніша дорога,
коли іти, як прадіди ішли.
В калейдоскопі споминів і нині
перед очима, як живі картини
зі сцени проминулого життя.
Із вирію матуся виглядає.
А у зелі нового урожаю
чекає долі кращої дитя.
Чиє воно і де було присутнє –
це виявиться через років сто.
Тече вода рікою у майбутнє.
Яке воно – не відає ніхто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538336
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014
Скинув жовтень мідні обладунки,
Перепрів у стосах падолист,
За плечима осені-чаклунки
Золотиться промінь, наче спис.
Допиває сонце по краплині
Захололе дзеркало ставка,
На стрункій розпатланій модрині
Засріблилась паморозь крихка.
Тліє листя, скручене в пергамент,
Мов уламки згаслої зорі.
Ще дивують айстри кольорами
О такій притлумленій порі.
При́йде час і айстрову гординю
Вистудять непрохані сніги...
Вже зима опоряджає скриню,
Репаються змерзлі береги.
Запрягає коней білогривих
У скрипучі сани - і гайда!
Вислизає осінь полохлива,
Мов лисиця загнана руда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538094
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2014
Я б малювала серцем осінь -
Цю зрілість й мудрість віковічну...
Й небес змарнілих тиху просинь,
й знесилену у спеку річку.
Я б малювала серцем осінь -
Пожовклі мрії нездійсне́нні...
Надій безмежжя - зелень сосон-
Глиб-таїну́ слова "буденність"...
Я б малювала серцем осінь -
Як втрату всіх ілюзій й стра́хів...
Й дощу печаль, й холодні роси...
Скрізь на стежинах листя зради...
Я б малювала серцем осінь...
Проміння сонця розбудила б...
Щоб радість засміялась просто,
Зачувши вітру блюз-мотиви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454724
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 12.11.2014
Как знакома мне эта походка,
И фуражка, что чуть набекрень.
Удивляет сегодня погодка.
Как душиста в расцвете сирень!
Засмотрелась я вслед, улыбнулась.
Ну зачем ты спешишь, и куда?
Моя юность к тебе прикоснулась,
Что ушла от меня навсегда...
Может, запах сирени душистой,
А не твой так знакомый мне взгляд,
Растревожил всё то, что так близко,
И далёко, как сто лет назад.
Вот теперь не могу разобраться,
Что ж так близок ты мне, только чем?
Жаль, ушло всё, не надо стучаться.
Не услышит, боюсь... И зачем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536208
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Грався вітер у вітті дерев
І кружляв із листочками в танці.
Забув літо...Воно ж бо старе...
Млів в обіймах листочків останніх.
Пізнавав з ними нових утіх,
Був за крила, щоб падали тихо.
Чув дощу відчайдушний сміх,
Гнав геть хмари - і збив його пиху.
В золотлисті і сам золотий,
Вітер був по-весняному ніжним...
І здавалось, що він заблудив,
Бо не взяв із собою підсніжник...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531708
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 10.11.2014
Відпалали сади смолоскипами,
Відхурделив легкий листограй,
І відлунює тихими схлипами
Обікрадений осінню гай.
До зими лиш півзойку, півподиху,
А надворі - квітнева теплінь!..
В листяній сухозлітці на сходинках
Забавляється сонячна тінь...
Розженеться руденькою кицею
І - шубовсть у шемріння сухе!
Підсолоджені ранки корицею,
Хоч повітря незвично терпке:
То гірчить ароматною кавою,
То димами з городів повзе...
Мов виделкою, віттю іржавою
Настромила хмаринне безе
Усамітнена вільха і мружиться
Від медових цілунків тепла!
Пересохла порепана вулиця
У янтарних тонах попливла.
Припаду, щоби сонця напитися,
Зачерпну, ніби пташка крильми,
Може трішки на серці розвидниться
І розвіється попіл зими.
Може, снігом густим припорошені,
Чорнокрилі примари війни
Між архівів минулої осені
Перетліють, а там - до весни
Зовсім близько, півзойку, півподиху
І півкроку лише одного́!..
О, як мало нам треба для подиву,
А шукаємо бозна-чого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535764
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014
Осінній ліс готується до сну,
У ясенів потріскують суглоби,
Вже літній час на зиму повернув
І вижухле вбрання не до вподоби
Гірським вітрам, на клаптики дрібні
Шматують оксамитові обнови...
Вже сирістю димлять вологі пні,
І плакальниці-вільхи, наче вдови,
Відспівують над ними парастас,
Висить в повітрі ладанна завіса...
Залиш мені хоч трішечки прикрас,
Мій кароокий мідночолий лісе!..
Хоча би жмуток глянцевих листків,
Що виграють на сонці кольорами...
У дні зими, холодні і терпкі,
Зігрію душу теплими дарами.
Вдихнувши хвої пряний аромат,
Надпивши сонця із долоньок листу,
Згадаю щедре золото Карпат
В осінню пору, тиху і барвисту...
А ще - знайомі пахощі грибні,
Що кличуть пориватися у мандри!..
Даруй на згадку мрійниці, мені,
Тепло осіннє, зібране в гірлянди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533339
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014
Не вір тому - хто в очі не погляне,
Відвівши їх лиш обертом повік.
Слова красиві, як троянди в'януть,
А погляд залишається навік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532943
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 29.10.2014
Вже гойдає небо на долонях
Розсипи перлинових зірок...
В шибку зазира моє безсоння,
Сни змотавши у тугий клубок...
Відчиню кватирку -хай заходить...
Колючіє морозцем ця ніч ;
І вітрисько водить хороводи ,
Розсипає осінь врізнобіч...
Вип'єм чаю із моїм безсонням -
Хай зігріє душу і слова...
Запульсує тихо в моїх скронях
Пісня ночі давня, вікова;
Безліч нерозпізнаних галактик...
Безліч нерозтрачених питань...
І паперу невеликий клаптик -
Пристань моїх мрій і сподівань...
І безсоння зазира у вічі
Поглядом довірливого пса :
Йти у холод вже страшніше вдвічі-
З тЕмінню зустрітись сам на сам...
Не жену: удвох нам веселіше...
Хай мене за руку потрима...
І сплететься у новому вірші
Я, моє безсоння і зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532946
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 28.10.2014
Осінній день у глечик димаря
Налив густого во́гкого туману,
А горобині кетяги горять,
На паморозі білу порцеляну
Течуть багряно викислим вином,
Немов поранив жовтня хтось у груди...
І жолуді тріщать, як доміно,
Настукують свої чудні етюди.
Осінні мряки виїли парчу,
Із листя змили золото сусальне.
Ні посвисту,
ні крику,
ні плачу -
Лише німе спустошення криштальне.
Лиш я і сад у пасмах димарів,
Що злилися із молоком туману,
І яблук мерехтливі ліхтарі
Над мокрими штахетами паркану...
І перемерзла вицвіла блакить,
Що сніг плекає у своєму лоні...
Кленове листя жмутками летить -
Легке і тепле, як твої долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532877
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 27.10.2014
Муркоче дощ за плівкою вікна,
Таке приємне тепле муркотіння!..
Мов десь бринить приглушено струна –
Мінорних нот мелодія осіння.
Розкішні крони виїла іржа,
Сповзла блискуча штучна позолота,
Листком обдертим зраджена душа,
Немов сирітка, тулиться до плота.
Горить багряно мокрий виноград,
У сиву мряку вибухнувши кров'ю,
Бо і його нещадний листопад
Не омине своєю нелюбов'ю.
Завихрить листя п'яна круговерть,
Награвшись, кине тліти і забуде...
Там, де життя вирує, тінню смерть
Чатує поруч – так було і буде.
Муркоче дощ, грайливе кошеня,
Бо що йому природи обмирання?
Ще буде у дерев нове вбрання,
Бо ця плаксива осінь - не остання.
Ще соками заграють гілочки,
Весна розтопить плівку захололу,
Проклюнуться, мов зубики, бруньки,
Нове життя забігає по колу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531182
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014
Я не признаюсь,
що буває лячно,
Коли торкаєтесь мене словами
У ніжність вбраними...
Так необачно
Захоплюватись Вами
до нестями...
Я не признаюсь,
що тремтить серденько,
Як лиш до Вас пригорнуся думками,
І як, щоб не сполохати,
тихенько
Милуюсь нишком Вашими руками...
Я не признаюсь,
як від Вас я млію,
У слабкості своїй стаю вразлива...
Я не признаюсь...
Хоч і розумію,
Від Вас це приховати неможливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529062
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 20.10.2014
«І, вийшовши звідти,
Він прийшов до своєї батьківщини,
А з Ним ішли учні Його.»
(Євангеліє від Св. Марка. 6.1)
Жовтим мурахою повзе день,
Осінь звучить нотами ірландських пісень,
Сонце блискучим ґудзиком на платті дня,
Хмара самотня на полі неба – біле ягня.
Дім, що не звик до тиші – нині жебрак:
Просить людей, господарів – пустка, однак.
Господар минуле кроками міряє до гори Круахан,
Чи то життя, чи спалений вівсяний лан.
Знак: сивиною ірландською старий друїд.
Земля моя: теплих спогадів осінній мід.
Тепер і я монахом-відлюдником тобі услід –
Моя Вітчизна – Ерінн колисана – прадавній міт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530852
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014
Ти запримітив -ластівок нема?!.
Тому-то небо сиротливо плаче...
А десь уже за обрієм зима
Шукає віщі сни осінніх значень...
А пам'ятаєш березневий гай
І пролісків блакитні оченята?..
Та крає жовтень стиглий коровай
Ножами -стрілками річного циферблата...
Он в павутині стомлений листок
Знервовано тріпоче в ритмі танго...
А, може, то -з минулого квиток....
А, може, пролетів над нами янгол...
Вже від морозів посолодшав глід,
І диха ранок снігом і грибами...
Дивись -но: листопад ховає слід
Залишений на стежці щойно нами...
Сузір'ям Ліри облітає клен...
Дуби гудуть на вітрі мідноброві....
А ми додому з лісу принесем
Цілунки жовтня з присмаком терновим......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529979
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 15.10.2014
Ми виросли у сні, померши.
Померли, оживаючи в житті.
І ми уже не другі, і не перші –
Ми воскресаєм в цьому каятті.
Ми падаєм і знову підлітаєм,
Ми спішимо, не знаючи куди.
Ми вже дорослі та не виростаєм,
А відцвітаєм, як оті сади.
Ми плачемо, а значить ми живемо,
Ми чуєм і ми бачим, та мовчим…
Ми всі уверх по течії пливемо,
Та шлях до Бога є лише один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523611
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 14.10.2014
Не думай в ніч багато,
Не любить філософів сон.
Світять зірки винувато,
Ніякий із тебе Ньютон.
Ніякий із тебе учитель,
Ще сам не навчився як жить,
Звичайний самотній мислитель,
Покликаний тиші служить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517067
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 14.10.2014
Друзі не заздрять,
А порадіють,
Щиро порадять,
Все зрозуміють.
В горі, тривозі
Вміють втішати,
І у підмозі
Не відмовляти.
Дружбу шанують —
Злість не жбурляють,
І не ревнують,
А довіряють.
Вміють простити
І не осудять,
Радість ділити
Порівну будуть. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529533
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Іще півкроку – і театр ілюзій.
Туман-паломник по думках бреде.
Пекельні небеса прорвали шлюзи,
Іржавим листям обпадає день.
Тікай, душа, із себе та від себе,
Та тінь твоя до болю приросла.
І кров’ю зацвіли тернові стебла,
Тлумачать сенс неписаних послань.
Іще півкрику – й запалає тиша,
Мов голос пекла – музика провин.
В чистилище осіннє кануть вірші,
І моляться там мертві за живих…
Ще гріх – і проведеш у вічність осінь,
Замовиш тризну тужним скрипалям.
І ти падеш, мов грудень-зброєносець
На службі в снігового короля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529395
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 12.10.2014
Сонечко втомилось
Не таке привітне.
Дзвоник синьоокий,
Одиноко квітне.
Клени із діброви,
Одягли обнову.
У червоних барвах,
Вийшли на дорогу.
Журавлі курличуть
В вирій полетіли.
З нами зимувати,
Дома не схотіли.
Піднялися клином
В небеса стрілою.
Учорашнє літо,
Понесли з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529275
дата надходження 11.10.2014
дата закладки 12.10.2014
Краще, осліпнувши, не бачить,
Оглохнувши, щоби не чуть,
Як прокленуть і не пробачать,
Явивши світу справжню суть…
Як покладуть у домовину,
Чиєсь єдинеє дитя…
Що вірило у ту хвилину,
Коли пішло у забуття…
05.08.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515749
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 10.10.2014
Пізня осінь,як зріла жінка:
Точно знає коли прийти.
Полином,і все рідше барвінком
Заростають серця і мости.
Натомість ти приходиш з ожинками,
Завжди знаходиш потрібні слова…
Матіолами-сонцями і малинкою
Зцілюєш душу-тепла й жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528858
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Відпусти цього Птаха - тобі його не приручити,
хоч впіймала за лапку і - пестиш сріблясте крило.
Ти це знаєш сама і на картах дарма ворожити...
Він не з тих. Він - не той, що зуміє ПРИРУЧЕНИМ жити,
і кого зможе втримати шибки буденної скло.
Відпусти і - пробач. Таким сняться відчинені вікна,
за якими вібрують шторми і гойдається вись...
Він - із тих, хто до теплої клітки ніколи не звикне.
Відпусти. Хоч і сонце за ним - як за обрієм - зникне!
ТИ ж - повір - САМЕ ТА, до якої - верНЕться... Колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519118
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 09.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2014
В моїх очах – струнка Берізка,
В сережках, сукня весняна…
Причепурилася все ж трішки,
Мабуть, чекає жениха.
Я підійшов, торкнувся ніжки…
З кори біленький чобіток…
А поряд – чималий заввишки
Стояв розложистий Дубок.
Вона – красуня, він – вояка,
Ну хоч до шлюбу їх веди…
Горобина – весільна сваха,
Із квітів ткала рушники.
Зодягнені святково гості:
Ялини, Сосни та Граби.
Осика – дружка на погості,
Їх закликала підійти…
Вмить обернулися столами
Усі малинові кущі,
Шпаки змагалися піснями,
Їх опоненти – солов’ї.
Лісне весілля у розпалі…
Ось ця Берізка і Дубок…
Помандрував собі я далі,
Позаду лишився танок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527135
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 08.10.2014
І знову воскресло небесне проміння,
породивши у світ диво-звук тишини,
що лагідно й ніжно обплітає коріння
промерзлої вщент королеви Зими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392191
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 06.10.2014
[i] Ріднюся, сестрюся з Тобою, огнистости Жрице,
у звичаї скіфів - бо глас давнини не ущух.
У венах мені хлюпочи, відігрійся...Чи ти це -
у oсінь облачена, Долe? Чи Oсені дух?
Роксолана Вірлан[/i]
Міднокоса мольфарко,
в руках твоїх сонце, як бубон,
по лискучій мембрані
вдаряєш долонею в такт
захмелілим вітрам...
Кароока спокуснице-згубо,
перед сяйвом твоїм
навіть кетяг калини побляк.
Відспівали жита,
поспліталися туго снопами
і добірним зерном
обважніли тугі колоски...
Ну, а ти, невгамовна,
дивуєш усіх кольорами
і лелітки роями
летять з-під легкої руки!
Заклинаєш дощі
і вишіптуєш ранки погожі,
гонихмарнице - та,
що приборкує норов стихій!
І в покорі дерева вклякають,
як вірні сторожі,
перед блиском огненним,
що грає рубіном з-під вій.
Як тебе не любити,
моя кароока чаклунко,
не купатись у барвах,
не пити янтарне вино?
Упиваюсь красою твоєю,
немов диво-трунком,
огортаюся теплим багрянцем,
неначе рядном!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528211
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
..ДЕсь там за нами - іще озирається Літо...
Сивих Кульбабок останні стоять мудреці...
Хто ти,Мій Дивний,що став мені - й смерком,і світлом?...
Сонячним Зблиском - у темній прадавній Ріці...
Сонячним маревом...Дивом
руки-у-
руці...
Танцем відлунь,що на темній воді - не впіймати,
не повторити,не втримати,не віднайти...
...Губ я не знала,що вміли б отак -цілувати...
...Рук я не знала,що вміли б отак - берегти...
...Ніжно крізь Ніч,
мов крізь воду
глибоку,
нести...
...ДЕсь там за нами - вже Осінь крадеться строкато
Тихне в траві цвіркуна пожовтіле стакато:
НЕ ВІДПУСТИ мене...
не відпусти...
мене
ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522521
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 06.10.2014
...вибухнуло Небо феєрверком-
наковталась подиву душа...
День згубився краденим цукерком
в споминах,як в зелах спориша...
Білим сном про синє-синє Літо,
Смутком - у отавах мокрих вій.
Я для тебе - Сонцем,що - не світить,
Ти для мене - Птахом,що -не мій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485650
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 06.10.2014
Ходила Мрія по світах , у мої очі зазирнула
І тепер я не хочу цей погляд від себе пускати.
З кожним подихом вітру в думках я її намалюю.
І в клітинках відчую хвилюючий погляд строкатий.
Не стомилась вона то летить,то загляне в віконце
Десь у небі святім,де зірки мерехтять загадково
Її дім потопає в промінчиках місяця й сонця
Виглядає свою господиню,що світом мандрує.
Щастя марево людям розносить до кожного серця
Мрія ця,що примушує жити в наповнені груди
Із довірою погляд зупинить на кожному ніжно,
Бережіть свою Мрію і не відганяйте нікуди.
27.05.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501630
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 05.10.2014
«Як ангели мітять знаками
Двері врятованих,
Так само торкаємось ми всього,
Що здається нам ніжним.»
(Р. М. Рільке)
Серед листя живуть птахи,
Доки ці клапті життя
Не розфарбує осінь,
Доки не пообриває
Падолист сього світу
Ці сторінки правди,
На яких літописи писані
Буття зранених кленів.
І я серед листя:
Нехай і осіннього,
Пишу про маленьку істину
На сторінках берези,
На жовтих листках клена,
На брунатних долонях бука
Часопис сумної осені.
Пишу темним чорнилом
Наточеним з вен широких –
З рук, що колись тримали
Весла човна життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527841
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 04.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2014
Поважний жовтню, пане мій ласкавий,
Як личить вам оливковий наряд!
Ну, запросіть на філіжанку кави
Самотню пані біля ліхтаря...
Вона така розгублена і мила,
В руках потерті рукавички мне,
Тріпоче, мов метеликові крила,
На вітрі теракотове кашне.
Погомоніть про те, про се, мій пане,
Під шурхіт падолисту і газет,
Під брязкання металу й порцеляни
Послухайте розчулений кларнет.
Хай ваша пані теплими вустами
Пригубить кави терпкість запашну
І загориться іскорка між вами,
І затеплі́є погляд пані... Ну!..
Побудьте трішки звабником принадним,
Даруйте компліменти і вірші,
Хай подих тютюново-шоколадний
Здіймає ураган в її душі!..
Летять думок розірвані конверти...
Та хто там знає, може й неспроста
Чомусь вам личить стриманість уперта,
А вашій пані - скромна простота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527235
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 01.10.2014
Горять з гаю чертоги огнисто,
Ще несуть бджоли в вулик пергу.
Соковите червоне намисто,
Ледь тримає дозрілу вагу.
Бурштиново-багряна майстриня,
Осінь пізня спустилася з гір.
Із діброви неначе богиня
В обладунках засліплює зір.
Вітер в лузі калину колише,
Дражнить лебеді білі в ставку.
Моє серденько в солоді дише,
Тріпотить наче рибка в садку.
Стеле Мавка в раю скатертину,
Сипле долами яшму й сапфір.
Їй з високих стежин серпантину
У долину приніс ювелір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527003
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014
Россия...что ты делаешь со мной?
Остановись... тебя я не звала.
Однажды лишь...опьянена весной,
Сестрой своею только назвала.
Россия...что ж ты делаешь со мной?
Страна всех красок...гениев...богатства...
Твои фургоны движутся страной,
Как символы "любви" твоей и "братства".
Зачем меня ты двинулась "спасать"?
В каком таком порыве альтруизма?
Твои фургоны движутся страной,
Как символ небывалого цинизма.
Сестра моя...скольких же сыновей
Погубишь ты в своем голодном лоне?
Ответь же мне... и до каких кровей
Ты психа будешь содержать на троне?
Не пререкаюсь...дел твоих не счесть...
Но все они, как-будто вне закона.
Прозреешь ли?.. В палату №6
Упрячешь своего наполеона?
В итоге воспитавшая рабов,
Уйми свои гнилые колесницы...
И убери своих продажных псов
За круг полярный от моей границы!
Я не могу любить тебя такой,
Страна всех красок... гениев...богатства...
Я отрезаю - каменной стеной,
Я отсекаю - всю возможность "братства".
Я ухожу...ты знаешь...не серчай.
И могут ли... обиды...за водою?
Оставь себе свой жуткий...странный рай.
Он мне - не нужен!...Ну и - Бог с тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524013
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 01.10.2014
Останнім променем призахідного сонця
Торкну твоє замислене чоло,
ЗалИшусь теплим вітром у долонці,
До серця притулю своє крило...
Прошепочу тобі осінню колискову
Акордом нерозгублених листків,
І місячну посріблену підкову
Віддам за тебе феї чароснів...
Сплету вінок собі із білого латаття,
Зроблю намисто з тисячі зірок,
І, скинувши своє домашнє плаття,
Зроблю в твій сон несмілий тихий крок...
Наснюсь тобі в цю ніч ... Як сниться синє море,
Що берег заціловує щомить...
Я буду така ж ніжна і прозора,
Я буду колисати і п'янить...
І коли сон піде від тебе рано -вранці,
І день розвіє чари до кінця,
Побачиш знов промінчик на фіранці -
Мого усюдисущого гінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526814
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014
Саде мій, напоєний туманом,
Не сумуй, що лист духмяний змок.
Ще вдягнеш вишивану сутану
На промерзле плетиво гілок.
Ще зігрієш в сонячнім наливі
Свої плечі, стомлені плодом.
Вересневі хмароньки грайливі
Табунами ходять над селом,
Пишноцвіті айстри попід тином,
Наче зорі, що забули вись...
Посміхнулось небо так гостинно-
Саде мій зажурний,звеселись!
Зашуми ще вітами до сонця,
Золота у трави ще насип!
Заспівай ще пісню березОньці,
Що,мов змерзла,тулиться до лип.
Друже мій,ще веснонька розмаєм
Замережить заспане гілля.
Зараз бо зима коней сідлає -
Чутно подих вже її здаля.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526518
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 29.09.2014
***
Минеться все, забудеться, зітреться,
Усядеться розбурхана піна.
Та не вернути чистоту до серця,
Котре торкнулося гидкого дна.
Життя іде, то ж темна слава, звісно,
Також, колись ослабнувши, впаде.
Лиш пам'ять все шипітиме зловісно
І штрикатиме в спину де-не-де.
Розтануть силуети у провулках
Змізернених по суті пліткувань.
Та вічно вже фальшивитимуть звуки,
Нещиро геть вітатиметься длань...
І вже, мабуть, ніколи тої сили
Не набере покривджена душа,
Щоб довести: ніколи не годила
Брехнею світові, а в храм ішла.
Та що жага душі комусь... Намарне.
Сей світ живе законом не святих...
Велике зло лишається безкарним,
То ж топчуться зазвичай по малих!
(26.09.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526268
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014
[b][i]NNnn[/i][/b]
[i]Бо знаю я, у те я твердо вірю:
Як ми земний звікуємо свій вік,
Полину я в ясне сузір’я Ліри,
А ти помчиш у протилежний бік.[/i]
[b][i]Дмитро Паламарчук
Згоріло... Все.... Вже сум бентежить груди.
І серце ячить... І клекоче біль...
«Тебе нема, і, певно, вже не буде» –
Луна жорстока правда із відтіль,
Де квітне спокій, тиша кришталева...
Там ми земний завершуємо біг:
Свій шлях закінчу я в сузір'ї Лева,
А ти помчиш у Овеновий бік.
І саме там, в космічному осонні, –
Не в віковічно-цвинтарній імлі, –
Знайду тебе живу... святу... іконну,
Яку кохав і пестив на землі.[/i][/b]
[i]25.09.08 - 25.07.14[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513463
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 21.09.2014
Нас всюди зустрічають на «Ура!»…
Чи президента, чи просту людину,
Ми хрест несемо з берегів Дніпра,
В Європу, щоб вознести Україну!
Від нас ніколи брязкіт не лунав…
А зброя наша лише захищала,
Нікого українець не лякав,
У нас лише земля свята стогнала.
Мовчали ми, бо завжди, як раби,
Згиналися сусіду, наче «брату»,
А він весь час, що мріяв, те й робив,
Тепер рашист заліз до нас у хату.
Не брат він нам, не старший – падаль це,
Хоч росіяни теж хороші люди,
Але рашистам я плюю в лице,
Ніколи ми під ними вже не будем.
Нас всюди зустрічають на «Ура!»…
Чи президента, чи просту людину,
Хрест свій внесемо з берегів Дніпра,
В Європу, щоб вознести Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524365
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2014
Бабине літо сидить на строкатому пледі,
Здмухує бульбашки мильні в погожу блакить,
Хмари повзуть – вайлуваті кумедні ведмеді,
Річка косулею спритною в далеч біжить.
День підсолоджений гусне в липкій карамелі,
В пасмах трави розплескалось обіднє тепло,
Жваві пташки розсипають чаруючі трелі –
Мов розлітається друзками тріснуте скло!..
Десь у смарагдово-мідному плетиві пущі
Млин причаївся, як ветхий біблійний ковчег,
Проз його стіни трухляві, колись невсипущі,
Сонце груше́вим сиропом у шпарки тече.
В кучері річки нападало прілого листу,
Хвильки грайливі розхлюпали світлу печаль,
Клен молодий у чуприну яскраво-огнисту
Вплів, наче бантик, серпанку тендітну вуаль.
Бабине літо надбало тонких павутинок –
Між гілочками напнуло чудні макраме...
Світку мій милий, як легко на серці й дитинно!..
Вітер попутний у плечі окрилені дме...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523578
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Художник пише вірші на мольберті -
В римовані й верліброві мазки
Вплітає свої роздуми відверті:
Поеми, оповідки і казки...
Він пише грози і ранкову тишу,
Гарячу каву і холодний дощ,
І вітерець, що лагідно колише
Гармонію звучань вечірніх площ...
На кожнім полотні зростає вічність,
Змережана любов'ю до землі,
Бурштинова осіння канонічність,
Весняні говірливі журавлі....
І оживають мрії і надії
У рухах пензлів, у єднані фарб;
В картині кожній райдужно зорІє
Його душі дорогоцінний скарб...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505687
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 14.09.2014
Урвала голос ві́трова трембіта
І цвіркуни розпирскали пісні...
Залиш мені медову краплю літа
У гущі кави, чорно-смоляні́й.
Нехай мені розвидниться раптово,
Коли ти будеш десь по інший бік,
Заграють барви тепло-кольорово
В моїй осінній лагідній журбі.
Коли туман моло́ками густими
Стече в багряне прядиво дібров,
Я заплету свої журливі рими
У світло-ніжний спомин про любов.
Княгиня-осінь, горда і вродлива,
Розсуне штори сивої сльоти...
Залиш мені маленьку краплю дива
В сім океані смутку й самоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522194
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 08.09.2014
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/8/100/629/100629979_1.jpg[/img]
Занурена у музику дощів,
У сиву органзу краплин прозорих,
Бреду босоніж в мокрому плащі
Повз ліхтарів яскраві метеори.
І, плавно розсікаючи озон,
Мов плазму океану каравелла,
Вслухаюся в небесний баритон -
Розспівується грозова капела.
Б'ють на ударних блискавки прудкі
І спалах розсікає темні хмари!
Свої перуки, змоклі і важкі,
Обтрушують на во́гкі тротуари
Акації у гранулах краплин,
Мов парижанки, горді і високі!
Закутана у зливовий сатин,
Вдихаю шепіт вулиці крізь кроки.
І так мені спокійно на душі,
Пряде вечірнє небо сивий ку́жіль...
Пунктиром обриваються вірші
І... плюскаються у дзвінкі калюжі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517504
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 08.09.2014
Багряний сніг посеред літа
мете хурделиця, мете,
зими торкається мій лікоть,
у невідь кане все святе.
Одне вікно у темінь ночі –
п’яніють скраплені слова,
не звиклий я такої ноші –
мій друг і подруга сова.
Якщо почати все спочатку,
то на початку був вінець
із терну… Отрути чарку
піднесли тільки під кінець.
Створено 16. 02. 2007 року, м. Львів
Опубліковано вперше
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505249
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 08.09.2014
Люблю осінній полудневий вітерець,
Що ніжністю лоскоче серце, вуха,
Вже вересень крокує в жовтень навпростець.
Не рухайся хоч мить! Замри... Послухай,
Як лагідно бринить, колишеться гілля
І простягає сонцю свої крила,
Шаріється у прянощах п'янка земля,
Немовби розпливлася його сила
В музичних схованках нескорених цикад,
У їхніх нотах, що звучать надворі,
Де падолистів відкривається каскад
У листопадній золотій коморі.
Відкрийся вітру тілом, подихом легень,
Відчуй його тепло на повні груди.
Тобі він заспіває неземних пісень
І свіжість даруватиме усюди! 7.09.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522135
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 08.09.2014
Обмежений розум окреслював межі,
в ведмежих обіймах кричала печаль,
і дух обережний бажанням належав,
та врешті - окреслений сонцем причал.
Витрушую часу пісок поміж пальців,
гортанною тишею тішиться дух,
й в хребет онімілий вливається кальцій,
щоб в повному рості загострювать слух,
щоб зір вище зір осягав вічний космос,
крізь лінзу душі і тонованість днів.
Прорізався в тиші упевнений голос,
мов поклик, мов виклик, в години трудні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401953
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 08.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2014
Подайте мені драбину
нехай злізу з неба
бо не тут моє сонце а на землі
бо не тут мої зорі
бо не тут моє серце
і навіть очі тут не мої
н
н
н
А сад мене кличе
мене виглядає
І хата згори мов духмяний хліб
Не треба мені захмарного раю
тільки б цілувати руки землі
І думать що квіти то вічнії зорі
і думать що сонце в очах дівчат
бо тут моє серце і тут мої очі
і віршами висвітлена душа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432490
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 08.09.2014
холодний всесвіт
крига дум
колиска світу
біле поле
луни відлуння
лютий сум
та мертві душі
сплять навколо
і мари міста
дивний спів
і шепіт шепіт
навіжений
зима зима
тих голосів
та лише тиша
снів блажена
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521947
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 07.09.2014
Птах-вiрш розправляє
рими-крила,
але може й не здолати небо,
бо не всi птахи
небо прагнуть здолати.
Є вiршi, що не мають крил,
але й неба їм
замало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326450
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 05.09.2014
сміття і безлад
сивий день
сторінка тиші
крізь залізо
очей осіннє
скло пісень
і біль і легіт
і валіза
і вирій рими
Рим і Крим
і краму мури
товстелезні
помру як стану
геть старим
та житом віршів
я воскресну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521520
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014
А я малюю пензлем ніч:
Мазок безмежності, сонливість,
Кленову гілочку із свіч
Зірок задимлених мрійливість.
А я малюю, як поет
Сопіння місячного сяйва.
Вкладаю душу у сюжет: -
Ось скрипочка, вона незайва.
Заповню простір скрипалем,
А вдасться - уміщу оркестр.
Тромбон підчищу олівцем,
І домалюю, щоб маестро
Сузір’ям кожним керував,
Як і годиться на помості.
Щоб хто зобачить, днем ставав,
Запрошував із миром в гості.
До образу доллю кохання,
Як шлях чумацький без границь.
Малює пензель вже світання…
Перед Любов’ю впаду ниць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517787
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 30.08.2014
З роси багряної полуди,
Стрибнув промінчик у вікно.
Єлеєм тьохнуло у груди,
Розлившись хмелем,як вино.
Злетіла музика угору,
Заграла скрипка - контрабас.
Черпав Густар із медозбору,
Нову мелодію щораз.
Зорів багряною габою,
Кленове листя золотив,
Розводив солодом левкою,
В діброві фарбу із олив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519503
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
О любий краю
Пахнеш молоком
Духмяним хлібом
Полем степом гаєм
Земля моя
У серці твій огром
Підносиш ввись
Над милим небокраєм
Тут все моє
Стежини і трава
І біль моя
І радості потреба
І весен цвіт
І золоті жнива
І найрідніше
З голубами небо
Я обійму тебе
Мій дорогий
І під баян
Про маки заспіваю
Бо ластівкам
Ця пісня до снаги
І очерет близь річки
Розпізнає…
25.08.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519474
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
Хлюпнула осінь багрянцю
В літній притишений сад.
Клич мене, серпню, до танцю
В цей вогняний маскарад!
Пишні оливкові крони
Вкрив золотавий пилок,
Листя, неначе дублони,
Жевріє поміж гілок.
Зранку молочні тумани
Пряжить вологий ефір,
Лускають стиглі каштани,
Гепають на кашемір.
Яблук медові плафони
Сіють лелітки дрібні...
Скирти вляглись, мов бізони,
На обгорілій стерні.
Поле поголене гладко,
Серпень щетину зібрав...
Хто ти, руденьке хлоп'ятко
В купелі пряних отав?
Первісток осені? Промінь,
Вкраплений в пізні листи?
Серце в раптовій судомі
Скапує медом густим.
Сонце мольфарить над лугом,
Крильця лоскоче джмелю...
Будь мені, вересню, другом
Й тим, кого щиро люблю...
Тим, хто не тішився цвітом
В буйному морі весни,
Всім, недолюбленим літом,
Вколеним жалом війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519453
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
Брунатна ніч...мов постріл біля скроні.
Безсонна ніч...Тріумф їдких думок.
Вона не любить довгих церемоній,
І безпідставних, мізерних пліток.
Самотня ніч...Така ж, як ти, самотня.
Журлива ніч... І котиться сльоза.
Вона на щось чекає незворотнє,
Аби ужалити раптово, мов гюрза.
Безкарна ніч... Сміється над тобою.
Жорстока ніч... Морфея прожене.
Тобі до неї треба тільки з боєм,
Черлень списа і не спускай стремен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474885
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.08.2014
[i]Спасибі Вам, та ситий я уволю,
Ковтати більш не зможу ті слова,
Що в мене Ви кидаєте від болю
Й навіки залишаєте, бува.
Я ж тільки вітер, не мольфар могутній,
Моя пожива – то небес лазур,
То сонця мед, джерел криштальних лютня,
А не слова, загорнуті в ажур.
Я тут і там, я зусібіч й довіку,
У кожнім подиху, у душах, в головах.
Не віддавайте ж слів своїх мені в опіку!
Я вітер, не фортуни дивний птах!
Не обіцяйте більш нічого, Вас благаю,
Бо Ваша ноша крила закує.
Я ж просто вітер, не посланець раю,
Мені лиш воля, інше – не моє.
Я не хранитель сподівань і таїн,
Я чистий вітер, а не полигач.
Хто слово дав – й слуга йому, й хазяїн,
І сам призвідник всіх своїх невдач.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505156
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 25.08.2014
Ще крок до перемоги, мій народе,
Один лиш крок, але який важкий!..
Нема шляхів широких до свободи,
Лише тернисті і вузькі стежки.
Ще подих до омріяного волі!..
А поки задихаються в димах
Твої калини, верби і тополі,
Твої багряні маки у житах...
А поки кров'ю скроплена землиця
Щодень палає в лютому вогні
І роздирає грізна блискавиця
Блакить небес. І гинуть у борні
Твої сини за правду незбориму,
Бо голос крові праведний не вщух!
Під обстрілами в гіркотинні диму
Гартується незламний їхній дух.
Ще крок до перемоги, ще лиш подих,
Одне зусилля – хай і надважке –
До справжньої свободи, мій народе,
Бо згине зло лукаве й нетривке!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519313
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014
Осінній дух обкурює снопи,
На вітрі шурхотить суха солома.
Поспи ще трішки, вересню, поспи,
Дозволь набутись літечкові вдома.
Серпнева спека випалила луг,
Вже де-не-де трава руда, мов грива.
Нап'яв ставок вербовий капелюх
І спить в полоні лагідного снива.
Лящить коса в отаві запашній,
Пластки шовкові стеляться під ноги,
Вже цвіркуни в мелодії чудні
Вплітають нотки смутку і тривоги.
Осінній дух, мов злодій сторожкий,
Крадеться тихо, ледве чутно шерех,
І календарні видерті листки
Відносить вітер на далекий берег...
Де тепле море лащиться до скель,
Де гордих пальм пустельні бедуїни
Обвили ноги органзою хвиль,
Де ніжність оксамитової піни
Змиває на піску чужі сліди
Під сонячним розжареним софітом!..
Не йди ще трішки, вересню, не йди,
Дозволь мені набутися із літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515833
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 06.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2014
Секрети ваші – грішні і земні
Подарувала вам божественна Венера,
Краса вела нерідко до війни,
Або на муки відряджала кавалера.
І жоден щит бійця не захищав –
Амур стріляв у серце та у п’яти,
Від стріл кохання хто не постраждав,
Насмілившись богиню покохати?
Здавен шукають люди почуття,
Які приносять серцю насолоду,
Втрачаючи покірливо свободу,
Даруючи без роздумів життя.
Ми віддаємо все безцінне вам,
Щоб тільки усміхнулися ви нам.
5.08.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515706
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014
Кліп - Олексій Тичко
http://www.youtube.com/watch?v=DUfvdHue7P4
---------------------
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=DUfvdHue7P4[/youtube]
Ми обертаємось навколо своїх мрій
неначе м’ячики планет навколо Сонця.
В закономірнім хаосі подій
ще сподіваємось на захист Охоронця.
У кожнім космосі є істина своя,
свої закономірності й порядки.
Шлях розвитку, служіння, пізнання
нас змушує розгадувать загадки.
Про те, що можна жить без ворожнечі
в туманностях світобудов-оман,
що простір – це не темінь порожнечі,
що він пульсуючих енергій океан.
Галактики цвітуть як квіти в лузі.
Лід і вогонь творять зірковий пил.
Співмірність бачимо в космічнім виднокрузі
всіх ідеалів, вчинків і світил.
Свічки сузірь палають невагомо.
Вібрують кванти всі про щось своє.
Чи є Космо-Душа нам невідомо.
Але Космічний Розум точно є.
------------
P.S. Спочатку було слово. Олексій Тичко запропонував записати мелодію на тему космоса. Для неї він зробив кліп в жанрі відеомедитації. І вже цей фільм підштовхнув мене до написання вірша.
18.07.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515341
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 03.08.2014
Прийдуть бандеровці, прийдуть
До тебе путлєр – вірю, знаю!
Тебе до пекла проведуть
З кремлівського гнилого раю.
Твій слід кривавий на землі
Ручні не змиють журналісти,
Скоштуй пекельної смоли,
Як їли в Нюрнбергзі фашисти.
31.07.2012р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515276
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 03.08.2014
Степан Хмара її недаремно прокляв,
І я теж до його приєднаюсь прокльонів.
За продажність, брехню тебе люд би розп’яв,
Ти сконаєш таки, від прокляття мільйонів!
Тебе Бог вже карав, та нема каяття,
У продажній душі не буває сумління,
Бо обманом, брехнею прожила життя,
В тебе чорна душа і таке ж піднебіння!
Чому Бог на землі держить цих слизняків?
Ім’я з Галі на Ганну навіщо змінила?
Так, це сором, ганьба для її земляків
І цієї землі, що її народила.
Як же хочеться плюнути смачно в екран,
Від її нудних слів – аж мене вивертає.
Так пакуй же, паскудо, чимдуж чемодан,
Твій пахан за кордоном тебе вже чекає!
Я не хочу назвати її повне ім’я,
І нехай Анна Герман нам всім вибачає!
Прокляла двійника, її, кожна сімя,
Та й без цього, цю курву, усяк упізнає!
03.08.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515303
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 03.08.2014
Оці вінки?..Кому вони потрібні?
Давитимуть вночі...Вони печуть...
Купіть сусідці хліба...Вони бідні...
Навіщо всі мені несуть?..Несуть...
Пробач,що не купив тобі будинок.
У мене є...Не цей...На небесах.
Ти чуєш дощ?Неначе з намистинок...
Ти чуєш дощ?..А той?..В наших лісах?..
Я так хотів тебе поцілувати.
Не так.Міцніше!..Більше...До завжди...
Я так хотів ще більше обійняти...
Моя хороша...Та іди вже...Йди...
Не плач.Не плач!Навіщо,мамко,плачеш?
Ось тут уже нічого не болить.
Що я пішов...Колись мене пробачиш?
Ти бачиш-Янголя маленьке спить?..
Не видно зовсім?А ось так?..Даремно...
За мене ти б і душу продала?!
Я знав,що ти так любиш...Знову темно...
А ти сидиш,матусенько,сама...
Живи!Живи!Для чого?..Не згадаєш?..
Не смій!Ти чуєш?!Я прийду вві сні!?.
Ти падаєш?!.Ти зовсім не літаєш?!!
Привіт...Прийшла...Ми тут...Ми тут усі...
Чому?Чому?..Я вицілую сльози...
Та тут нічого зовсім не болить...
Нема дощів...Тут рай...Які морози?..
І Янгол на моїй долоньці спить...
Впізнала?Знаю.Це мала дитина.
Хворіла.Рак.Сусідська.Так.Мала.
Та я пішов...На землю...Не спинила
Ні буря...Ні безглуздая війна...
Тепер уже побільшало роботи.
Комусь я на землі розкажу сон...
Для когось трохи випрошу дрімоти...
І зіронькою до його вікон...
Поспи.Поспи.Стомилась?Приголублю.
Ти тільки мою руку відпусти.
По іншому тут зовсім...Та я люблю,
Коли в раю долоньки від роси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514509
дата надходження 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014
[i]Пливе кача по Тисині-і-і...[/i]
Останній марш...В останню путь...
[i]Мамко моя, не лай мені-і-і...[/i]
Небесне лицарство несуть...
[i]Залає́ш ми в злу годину-у-у...[/i]
Майданом... В душах жар і лід
[i]Сам не знаю, де погину-у-у...[/i]
То - України збитий цвіт...
[i]Погину я в чужім краю-ю-ю...[/i]
В недобрий для країни час,
[i]Хто ж ми буде брати яму-у-у?...[/i]
Синочки, молимось за Вас!
[i]Вибиру́т ми чужі люди-и-и...[/i]
"Болить нас, Господи, болить...
[i]Чи не жаль ти, мамко, буде-е-е?...[/i]
-І як щемить...О, як щемить!"
[i]Ой, як мені, синку, не жа-а-аль?![/i]
Небесна сотня лине в рай
[i]Ти ж на моїм серці ле-е-ежав...[/i]
Стрічай їх, Господи, стрічай!!!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481071
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 30.07.2014
ПЕРЕДМОВА
Спочатку я вважав себе контактором, потім сенситивом і, нарешті, враховуючи всілякі різноманітності сенсорної роботи, почав вважати себе езотериком.
В різні часи я Читав Прийдешнє. По різному. Колись 20 грудня записувався прогноз на наступний рік і ховався в шухляду для того, щоб 20 грудня витягнути його та перевірити із дійсним перебігом подій. Підраховувався коефіцієнт достовірності, він був 80-85%. Досі не знаю чи це високий показник. Пам'ятаю, що найбільше враження на мене справив прогноз про те, що Бразилія стане космічною державою та про те, що фільм України прокотиться по світу і набере багато нагород. І це підтвердилося. Бразилія дійсно зробила тоді свою космічну програму, а "Голодомор" дійсно прокотився по світу.
Ще у минулому столітті, коли я працював короткий час в навпіл відкритій організації оборонного типу, я зчитував багато інформації про нетрадиційні війни. В газеті "Час" ми разом із Герасименко О.В. подали класифікацію таких війн і почали розповідь про них. Але це був писк миші у вируванні життя Біосфери.
Багато років я Зчитував інформацію про 3 Світову війну. Він осідав в моїх зошитах і нікуди не йшов. Напевно, так треба було.
Колись у мене була закономірність: мене Піднімали в 4:00 - 4:20 і Диктували інформацію. Поступово це перетворилося на потребу просто записувати те, що в мене вже було Завантажене. А пізніше, вже традиційно, мені стало не цікаво це виконувати і тому це немов завмерло.
От вже місяців 10, як мені приходиться боротися із хворобами, що пішли, природно, навалою на мене. Ночі тяжкі - стрибає тиск, давить стенокардія, а дві ночі назад мене теліпало як коров'ячий хвіст. І раптом з'явилося відчуття, що треба записати певний Текст, що мене Спонукають це зробити. Що я і зробив.
Не знаю, можливо я і подам далі матеріал по 3-й Світовій війні, який приходив до мене раніше, але поки що подаю той, що прийшов до мене останнім.
29.07.2014
27.07.2014* 03:25
РАШИЗМ. ТРЕТЯ СВІТОВА ВІЙНА
Цей Запис виконується як Кодування подальших подій в Україні та Європі.
Третя Світова війна в традиційному вигляді недопустима, але задача, яку вона повинна була б вирішити - знищення Росії як жандармської/поліцейської/імперської держави не тільки не знята, а і набула своєї актуальності ще більше. Тому 3 Світова війна почалася і вона іде не в традиційному вигляді - її дійсно слід назвати Гібридною.
Її гібридність є значно ширшою та глибшою, ніж уявляють її апологети, а також і всі держави/учасники, що вже втягнути в її орбіту. Можна сказати, що фактично тільки США давно вже почали це усвідомлювати, але їх Демократичність, як це не дивно, заважає їм стати активним керівником протиборства з цим Новоявом.
Ця війна почалася з боку Росії проти своїх сусідів.
Прихід Путина до влади є закономірним, бо це завершує послідовність розвитку Російської імперії: імперія царату - радянська імперія - путинська імперія. Можна сказати інакше: імперський шовінізм - більшовистський шовінізм - російський шовінізм. Можна дати і третє визначення, яке буде основополагаючим: російсько/ординська ідеологія - більшовистсько/комуністична ідеологія - рашизм.
Таким чином, ми маємо соціально-політичний розвиток/відхилення від програми Розвитку Людства по логічній схемі: фашизм/нацизм, комунізм/рашизм.
Історики/теоретики будуть багато досліджувати це, але головне зараз інше: Росія і Рашизм розв'язали Третю Світову війну. Вона формально почалася з Грузії, Чечні. Україна - це тільки наступний етап її розвитку.
На жаль, так звана світова спільнота ніяк не здатна усвідомити, що Історія іде по спіралі, все більше і більше закручуючи цю спіраль - адже, якщо розглядати джерела світових війн, то їх першоосновою завжди була/є Росія. І мова іде не про те, хто перший натиснув на курок, яка держава перша розпочала бойові дії, бо ці дійства завжди обумовлювалися Росією.
При всіх ізуверствах Британської чи Іспанської імперій, вони, по великому рахунку, базувалися на Прогресі, в той час, як Рашизм, як історичне явище, базувався/базується на примітивізмі Золото-Ординського панування. Фактично Рашизм народився в Московії, а Петро Перший тільки почав його оформлювати в сучасні псевдоєвропейські одяги/строї. Тому Рашизм значно старший за Фашизм та Комунізм.
Ця новітня навала на сучасну Людську Цивілізацію теж закономірна, бо на цьому етапі її розвитку, на переході від 5-ї до 6-ї Вертикальної Раси і відповідного переходу від 5-ї Цивілізації до 6-ї, повинна бути знищена інституція Війни.
Україна не випадково стала ареною, з якої почалася широкомасштабна Третя Світова війна. До речі: Перша Світова війна дала сумарно масове вбивство людей, Друга Світова до цього додала одноразове тотальне знищення великих мас людей, третя Світова увела в дію тотальну гібридність воєнних дій, коли домінантою є констеляція нетрадиційних війн.
Україна. Форпост Європи по відношенню до Рашизму, фактично зразу після Богдана Хмельницького стала ареною цієї боротьби. А хіба якась інша територія/країна/нація могла бути кращою ареною? Польща? Прибалтика? Кавказ? Історичний екскурс говорить, що "Ні!". Саме на Україні, як на полігоні, на дослідницькому майданчику, відпрацьовував Рашизм свої дії. З цієї точки зору дуже цікаво зробити аналіз цих дій, але це - дисертація якогось видатного історика.
Цікавим є те, що формування України як самостійної держави теж унікальне і не випадкове. Обумовлене. Простіше за все це показати через її Президентів.
Перший, Кравчук, - мирно оформив їх самостійність, перевівши/трансформавши український рашизм у псевдонаціональну гідність. Фактично національна ідея і націоналізм були мирно ́обезглавлені.
Другий/третій, Кучма, - ретельно зруйнував внутрішню державність України і довів національну суть до абсурду. Викликав/обумовив підйом національного протесту. Помаранчева революція.
Четвертий, Ющенко, - на хвилі національного руху прийшов до влади і свідомо/несвідомо довів країну до бандитської основи широкого та всебічного проникнення рашизму в суть держави. Обумовив перевід Рашизму в Україну на рівень держави. Зрадив Національну ідею.
П'ятий, Янукович, - відвертий ставленик Рашизму, логічно/послідовно/систематично довів державу до стану краху і розпочав війну Росії/Рашизму проти України, як території/країни/народу. Обумовив виникнення Революції Гідності.
Шостий, Порошенко, - прийшов до влади на хвилі народного обурення як носій Революції Гідності.
Прізвища Президентів могли бути іншими, але суть їх та їх дій обумовлена Коригуваннями Програми Розвитку Людства та необхідністю знищення Рашизму.
Нема необхідності говорити про те, що Україна, багатостраждальна спадкоємиця Київської Русі, платить дорогу вартість за виправлення Програми Розвитку Людства, за становлення Людства як Мироносної системи Носіїв Життя/Розуму.
Багато з того, що буде нижче сказане, було фіксоване тобою 20, 15 та 10 років тому назад, але це не має значення, бо, як завжди, Історію, дійсну Історію Людства, пишуть не вкарбовані в неї діячі, а невідомі Людству Координатори та Кодувальники, члени Ради Землі.
Отже, Говоримо стисло:
1. Третя Світова війна закінчиться повним крахом Росії та її розпадом.
2. Рашизм, як система розвитку Людства, буде засуджена та знищена на корені, але за це неймовірно дорого заплатить не тільки Росія, а і Україна та Європейська спільнота.
3. США ще більше виграють від розвалу Росії і не тому, що вони це обумовили, бо всі їх санкції - дрібниця стосовно Монстра Рашизму, а тому, що мимоволі є невразливими для Рашизму, що не можна сказати про Європейську спільноту.
4. Порошенко, вірогідно, увійде в Історію Людства як людина, яка стане першим загальноєвропейським лідером, яка свідомо та послідовно, часто абсолютно в сфері нерозуміння іншими, нанесе основного та глибинного удару Рашизму.
Він, вірогідно, увійде в Історію Людства як дійсно видатна особистість, яка закладе першооснови формування України як ведучої у Світі європейської держави принципово нового устрою/укладу/суті.
5. Україна, як держава, буде переможцем Рашизму, але це відбудеться при умові, що її Президент, Порошенко, витримає Навантаження і буде жити, бо Рашизм вже відкрив полювання на нього. Необхідно підкреслити, що зараз в українському національному естаблішменті є достатня кількість тих, хто здатний підхопити у нього прапор з рук.
6. Україна буде цілісною державою. Більше того: є дуже висока вірогідність, про що було Сказано тобі в минулому столітті, що навколо України може виникнути своєрідне міжнародне утворення, своєрідна буферна зона по відношенню до Рашизму, бо він буде давати відрижку десь років 100 після свого розвалу. Це, вірогідно, будуть країни від Болгарії та аж до Прибалтики включно. Своєрідне новоявлене федеративне об'єднання, але основи цього будуть унікальні і навіть неочікувані.
7. Рада Землі дозволяє/рекомендує опублікувати це.
04:37
08:20
РАШИЗМ - від англонізованої вимови Раша (Rusia). Термін тут визначає особливе соціально-етичне переконання широких верств нації, не залежно від інтелектуально-етичного та соціально-економічного розвитку окремих особистостей, у своїй величі і праві визначати долю інших націй, народів, країн. Основою цього явища є:
1). низький етично-культурний рівень розвитку основної популяційної маси;
2). різке розшарування популяції по інтелекту, де тільки окремі групи мають високий статус;
3). імперський погляд всіх і вся;
4). ідеологія щасливого рабства, яка покоїться на переконанні про богообраності "царя/батюшки" не залежно від форми організації Влади;
5). агресивність та нетерпимість не тільки до інших націй, народів, популяційних груп, а і до власних іншомислячих;
6). повне зрощування Релігії та Влади по принципу бізнесового партнерства;
7). різке розшарування населення по багатству (узагальнений термін), де більшість є бідні;
8). комплексне гноблення, як основа зовнішніх стосунків;
9). вседозволеність по принципу "я - це інша справа;
10). переконання в богообраності всього свого - Влади, країни, нації, території;
11). нагла брехня, як основа ведення будь-яких справ як зовнішніх, так і внутрішніх, фарисейство;
12). повне презирство до життя особистості та Життя як Домінанти.
РАШИЗМ - явище всеосяжне і окремими проявами характерне для окремих країн, народів, націй, популяційних груп, але в повному/завершеному обсязі найбільш яскраво реалізоване в Росії.
08:43
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514213
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 29.07.2014
Коханих кохають щодня, щохвилини
у мріях, у снах, наяву,
і навіть тоді, коли очі орлині,
віщують скажену біду.
Вдивляючись мовчки в світи неозорі,
наївно, як діти малі,
закохані йдуть через терни у зорі,
щоб вічністю стати Землі.
Коханих кохають без тіні вагання,
як квітнуть і чахнуть сади,
без права на зраду і зустріч останню,
коханих кохають завжди!
Стікаючи кров’ю на ратному полі,
зрікаючись ласки святих,
коханих кохають і навіть тоді, знай,
коли їх немає в живих.
Коханих кохатимуть навіть тоді, знай,
коли нас не буде в живих!
Створено у 1987 році, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано вперше
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505128
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 29.07.2014
Ще лист не впав, а я сумую,
бо вже горить він, наче жар,
щодня я з долею жартую,
хоч знаю: доля – то не жарт.
[i]Недолі-долі сад, строкатий сад,
не дорікай, якщо не вдався жарт –
налите я ще не допив
і ще не все, не все налив!..[/i]
Стрижі відстригли синє небо, –
одне вороння на полях,
звіряю мої сальдо й кредо –
дебет чомусь у мінусах.
[i]Недолі-долі сад, строкатий сад,
не дорікай, якщо не вдався жарт –
я ще не все, не все відняв
і ще не все, не все додав!..[/i]
Осіння ніч тумани в’яже,
долає втому гул авто.
“Іду на Ви!” – укотре кажу, –
а “Ви” давно уже ніхто.
[i]Недолі-долі сад, строкатий сад,
не дорікай, якщо не вдався жарт –
я ще не все, не все сказав
і ще не все в житті зв’язав!..[/i]
Я землю зорями гаптую,
чужих овець жену з кошар,
щодня я з долею жартую,
хоч знаю: доля – то не жарт.
[i]Недолі-долі сад, строкатий сад,
не дорікай, якщо не вдався жарт –
налите я ще не допив
і ще не все, не все налив!..[/i]
Створено 12:21. 07. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. - 120 с. -
С. 98
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478192
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 29.07.2014
Перекошений Всесвіт думками ,
перекривлена сутність життя, –
пнеться в душу пустими рядками
вовчо-дике столунне виття.
Очі в очі масними очима,
поза очі розвіяна сіль,
наче тінь та облуда незрима,
перетравлює радощі в біль.
У закони доконаних істин
не вплітається правда людська, –
в генотипах украплена плісень,
як рутина, рутинно гірка.
Створено 11, 12. 02. 2004 року, м. Львів
Опубліковано:
1. На зламі дня. Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с. - С. 41;
2. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 438.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482208
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 29.07.2014
Полинить світ полин-чорнобиль,
полинить світ, що у мені,
а я – весь світ, що хором ходить,
весь світ, як круг на полотні:
відкритий демону і Богу
і замкнений – сам у собі,
як храм, що схрещує дорогу
і неба висі голубі!
Корали дум плетухою на плоті,
і зграї слів: злетять чи не злетять?
Не вийду тінню із людської плоті,
не розгірчить полин мого життя!
Створено 6. 07. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" – Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. – С. 36.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484470
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 29.07.2014
[img]http://img12.proshkolu.ru/content/media/pic/std/5000000/4198000/4197062-0411c70257b344e3.gif[/img]
Розмитою мозаїкою площ
Пливуть юрбою мокрі парасолі,
Липневий день закутався у дощ,
Скриплять протези залізничних колій.
Кипить буденна звична суєта,
Їй і дощі не стануть на заваді,
Свічадами лисніють болота́,
А горобці таким розвагам раді!
Дощ-піаніст на клавішах дахів
Нові акорди пробує сміливо.
Гортаю давній пам'яті архів
Під монотонне замовляння зливи.
А там таких облич, імен і дат,
Таких дрібничок, серцю надто милих!
Гіркої кави теплий аромат
Моїм легким думкам дарує крила.
І над буденним виром суєти
Я, мов малий журавлик-орігамі,
Лечу в далекі пам'ятні світи
По рівній дощовій кардіограмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514126
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 28.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2014
Цей Янгол просто зітканий із Світла.
Він справжній, вірить в вище, любить Бога
І людям — тим, що поруч опинились
Ліхтариком освітить їх дорогу.
Вона відкрита, добра, незрівняна,
Все вчить себе і тягне вгору інших,
Летить на крилах мудрості і знання
І посміхає добрі й злі обличчя.
В очах її блищать усмішки Сонця,
Вона серця і душі зігріває
Цей Янгол диво-промінець в віконці.
І я щаслива тим, що його маю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513099
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2014
Ви бачили, як плачуть зорі
І як у просторі тремтять?..
У схлипах неба, в непокорі,
Вони промінням миготять.
В нічному сяйві зорепаду,
Метеоритах дощових
Спалахують вогнем каскаду
Поміж хмаринок кочових.
Чи чули ви, як плачуть зорі,
Сльозами в небесах бринять?..
А тіні їхні і на морі
У злитках золота блищать.
Там, заколисані водою,
Переливаються жалі
І пробираються іскрою
До спраглих кінчиків землі. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512807
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2014
Матусенько їду до хати
в труні мене друзі везуть.
Щоб дома мене поховати,
провести в останнюю путь.
Приспів:
Як чайка поринула зойком у небо.
Злетіла у вись зледеніла душа.
Серденько стражденне забилося крепом
у грудях від болю, змаліле пташа.
До гробу схилилася мати,
тулилося горе до ніг.
Тугою взаємної втрати,
ридав під ногами миріг.
Приспів:
Просила ж синочку лишися
бо згинеш в чужому бою.
Проснися дитино, всміхнися,
потіш свою матір стару.
Приспів:
Рідненький я в небо здіймуся,
впіймаю там зло на льоту.
У кручі Дніпрові зірвуся.
лише б зупинити війну.
Приспів:
Де в Бога заквітчані врати
Де сходиться гідність з доріг,
країни моєї,
ПАРХАТИЙ з Дияволом клятий,
Війну серед Раю стеріг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511773
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 16.07.2014
Молитва про припинення сварки
Слава Іссу, Боже наш, заповідь нову що дана учнем Твоїм, щоб любили один одного!
Прийми молитву сю у відпущенні гріхів всіх нас, рабів Твоїх. Любов, що вичерпалася в нас, віднови Духом Твоїм Святим, щоб, виконуючи Твої заповіді, ми піклувалися не про свої земні блага, але про славу Твою і про користь бліжняго. Бо Ти – наш Керівник і Спаситель, і Тобі славу возносимо з Отцем і Святим Духом, Амінь.
Світлом долається
Краю Вкраїнський мій –
Спить в осокорових
тінях смарагдових мрій…
Як не леліяти
В давніх рожевих снах,
в літечка День цей святий*.
З Правдою й Вірою
Вас, люди добрії,
вбачить, на тім я стою.
Морок, що скалиться,
Світлом долається –
все на Землі пізнають.
12.07.2014г.
*Святих апостолів Петра і Павла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511478
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Візьми мене в танець на фоні вечірнього неба…
Візьми й закрути у легку… невагому спіраль…
І Бог нам не скаже… що танцю оцього не треба…
Якщо йому справді сьогодні нас трішечки жаль…
Візьми мене в танець… в який ти не брав ще нікого…
Хоч море штормить… І на дні вже лежать кораблі…
Розірвані лінії чітко сплетуться у коло…
Нестримне торнадо знесе нас до центру землі…
Візьми мене в танець… бо справді зімкнулося коло…
Візьми… бо годинник невпинно вимірює час…
Лиш тільки прошу… не кажи мені більше ніколи…
Що танець отой танцювали мільйони до нас…
Вже випито майже всю воду… і зіграно ролі…
І в нас на очах вже лягають на дно кораблі…
Візьми мене в танець на самому крайчику долі…
Якщо це можливо… на фоні такої… Землі…
Якщо це можливо…на фоні багряного неба…
Бурхливого моря… зчорнілого сонця… бо час…
І Бог нам не скаже… що танцю оцього не треба…
Тому що насправді сьогодні йому… не до нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502622
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 13.07.2014
Відпусти.Не тримай.Я піду за світи і за мрії.
Потяг там не дійде,там літають на крилах своїх.
Там будинок майструє руками самотня надія,
І там дощ заморожує в дощ недопаданий сніг.
Відпусти.Я піду.Цього міста немає.Шукати
Марно нам.Я знайду.Я така,що знайду.Та знайду...
Відпусти...Тільки ти не тримав...Закричати?..Кричати?..
Лиш тоді,коли пішки до того я міста дійду...
Не тримав!..Не тримав!..А я стільки собі нагадала!
Що валізу складу,ти навколішки станеш...Смішна...
Як кохаю тебе!До нестями!Та тільки не знала,
Що самотня і досі...Маленька така...І дурна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510568
дата надходження 10.07.2014
дата закладки 11.07.2014
Коли спіткнешся, думай про політ,
Не про каміння, а про світлі зорі.
Яким стрімким не був би цей кульбіт*,
Над долею твоєю Бог в дозо́рі.
Коли життя закрутить дикий вир,
Свободи смак вдихни на повні груди!
Нехай душі́ чіткий орієнтир
Убереже від фальші і облуди.
І вір собі на зло усім вітрам,
Усім життєвим пасткам і невдачам,
Хай віри непорушний світлий храм
Плекає серце мудре і терпляче.
Хай ніжний порух чистої весни
В тобі розбудить вічне і високе!
Коли спіткнешся, крила розгорни,
Спрямуй у небо невагомі кроки.
[i]*Кульбіт - переворот вперед через голову з опорою на руки.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510252
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014
Ти дивився в обличчя проклятої смерті,
Ти почув її шепіт, зміїно-лихий.
І душа підняла білі крила подерті,
Щоб спокутати людства одвічні гріхи.
Та, мабуть, Бог почув материнське моління.
Залишився живим, та змінився навік.
Хай загояться рани, душа – вже осіння,
І журба сивиною торкнулася вій.
А зозуля рахує не рОки, а вбитих…
Серед літа почався життів падолист.
Ще іскриться надія, та світ оповитий
Гірко-сизим туманом, а серце – болить.
Мовчки згадуєш друзів, що нині в могилі.
Знову небо набрало у рай вартових.
Повінь смутку і сліз Україну накрила.
Більш не треба героїв. Благаю, живи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510149
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 08.07.2014
07.08.1992
[b]Закон 38[/b]
[i]Преамбула
Кожний, хто хоча би один раз, хоча би подумки, хоча би з передсердя звернувся до Бога, був почутий. Але це не означає, що почуте було варте того, щоб Бог звернув на це увагу. Бо, коли людина звертається до Бога, то їй, як правило, погано живеться чи щось трапилося погане з нею.
В той же час, коли навіть людина у стані радості каже: "О, Боже! Як красиво!", то це теж звернення до Бога, але і тут Бог не завжди звертає увагу на це, хоча чує Він ВСЕ!
Справа у тому, що є критерій, по якому Бог чує та звертає увагу на звернення до нього людини. І цей критерій простий:
- все, що у помислах людини направлене не на особисту користь та приватну користь, а направлене на благо усього Людства Землі, буде почуте та буде прийняте Богом.[/i]
[b]ЗАКОН
Ніхто та ніколи не має права звертатися до Бога з проханням допомогти йому, бо така допомога прийде тільки тоді, коли прохання вбирає в себе ідею допомоги Людству.[/b]
Але людина позбавлена здатності враховувати критерій цієї допомоги у допомозі йому.
[i][b]Висновок 1.[/b][/i]
Інколи страждання однієї людини означають Добро для інших.
[u][i]Висновок 2.[/i][/u]
Не завжди треба просити Бога те, що вже маєш.
[u][i]Висновок 3.[/i][/u]
Ніколи не проси збагачення, бо воно є отрута тобі, хоча інколи воно прийде до тебе, бо потрібне буде всім.
10.08.1992
[b]Закон 39.[/b]
[i]Преамбула
Кожен раз, коли хто-небудь з розумних істот порушує певні свої табу, які вона та її Цивілізація постановили самі для себе, то це порушення має значення тільки для цієї істоти та її Цивілізації. Таке порушення можна пояснити багатьма причинами, але найчастіше такий випадок говорить про те, що певне табу вже закінчило свою працю по обмеженню та регламентації розвитку істот Цивілізації та її самої. Тому це табу поваинне бути замінене на інше, яке розширює межі існування та розвитку істот та Цивілізації їх, але це не означає, що система табу існує завжди та повинна існувати завжди. Ця система завжди існує на початку крокування розвитку Цивілізації і відсутня при її остаточному сформуванні.
Тому і саме тому ця система табу є тимчасовими, хоча і необхідним явищем.
Але окрім розвитку певних Цивілізацій, існує ще розвиток певних Континуумів, куди Цивілізації входять. В межах Континуумів система табу не існує, бо не можливо звести до єдиного порозуміння тих, хто має різну мораль, духовно-душевну будову, Духовно-Душевну Суть та, що найголовніше, структуру вбирання в себе витворів та втілень НадВищого Розуму.
Тому і саме тому в межах Континуумів завжди існують певні Кодекси Законів, що рекомендують стосунки між Цивілізаціями. Ці стосунки завжди базуються на обов'язковому дотримані цих Законів і не може бути мови про їх порушення, бо будь-яке порушення завжди веде до Покарання, яке діє як окремий інститут Волі НадВищого Розуму. Це Покарання базується не на застосуванні Сили, а на позбавлені її. І це на багато суворіше, ніж застосування Сили.[/i]
[b]ЗАКОН
Всі стосунки між різними проявами Життя, не зважаючи на їх агрегатні стани, площини та агрегатності, між Цивілізаціями завжди будуються на базі Кодексу Законів, які Ми умовно для Землі та її сучасного стану розвитку називаємо Закони Буття.
Відхилення від цих Законів, не кажучи вже про порушення, автоматично веде до Покарання, яке втілюється у Позбавленні цієї Цивілізації чи її окремого представника Сили, що є в ньому від НадВищого Розуму.[/b]
[u][i]Висновок 1.[/i][/u]
Земна Цивілізація підійшла до здатності зрозуміти це.
[u][i]Висновок 2.[/i][/u]
Земна Цивілізація чує це, але не розуміє.
[u][i]Висновок 3.[/i][/u]
НадВищий Розум звелів вчити окремих представникі Земної Цивілізації цьому.
*******
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510144
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 08.07.2014
Ми кажемо, що мова у нас солов'їна,
І на увазі маємо мову класичну,
Якою не говорить кожна людина,
Бо говір і говірки - справа нам звична.
Ми забуваємо, що мова вібрує,
Адже розлита на теренах нації,
Її варіації кожний з нас шанує -
Слово в ній тверде, м'яке, шипить чи клацає.
Дітей, звичайно, нам носить птах із далека,
Назва його мінлива: чорногуз чи гайстер,
Бузько, бусол, боцень, боцюн, босич, лелека,
Та для українців він символ, щастя майстер.
Симфонію мови ведуть лемки, гуцули,
І галичани, поліщуки і таврійці,
Бойки, литвини... Коріння ми не забули!
А в мелодиці мови ми як італійці.
Наша різність багатостраждальної мови
Єднає зараз так, як раніше ніколи,
Бо ворог знову напав, багатоголовий,
Споконвічний, підлий, ворог нашої мови.
К.
05.07.2014
*******
"Українська мова" 360 х 480
папір, акварель, кольорові олівці,
ручка "металік";
Лютий 2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509473
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 05.07.2014
Наше життя - велика глиба споминів,
Які тікають кожний день у минуле.
Так живемо, згадками обдаровані
Про успіх, кохання і різні загули,
Про щастя дитинства, безглуздя юнацтва,
Інтелекту польоти і патріотизм,
Про звитягі наші, не наші, козацтва,
Про війни і мир, Всесвіт, Буття, Реалізм.
Наше життя - глиба минулих емоцій,
Переплетіння любові, кохання і болі,
Ніжних торкань, сліз, щастя захвату моці,
Сплетіння кожедення нашої Долі.
К.
04.07.2014
*******
"Я.1960" 135 х 1909;
папір, олівець; 1960
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509265
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 04.07.2014
Коли земля почорніє від горя…
І відчай переллється через край…
У хвиль високих голубого моря
Ти ім’я того болю запитай…
Або піди в безмежно – сині гори…
Де вже не чути навіть солов’я…
Відкрий обійми всім отим просторам…
І прокричи – яке ж твоє ім’я?!...
Бо я твій біль… тамований віками…
Пісень твоїх… невипитість до дна…
І мрій твоїх… безмежність між зірками…
І відчаю… найглибша глибина…
…..Коли консолі схиляться над нами…
І небо відірветься… від землі…
Відчуєш біль… тамований віками…
…..І тільки ехо… дикими лісами…
Побудь іще зі мною…..Наталі……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508106
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 01.07.2014
Коли в полях поснуть вітри,
Снопів розгладивши чуприни,
Зітри із серця сум. Зітри,
І слухай вечір тихоплинний.
Про що шепоче сад п'янкий,
Сховавши вишні зрілі в листі.
Нектар з медових зір надпий.
Вже небокрила у намисті
Вплітають шовк поміж гілок,
Рум'яне сонце вкривши пухом.
Хвилясто ніжиться ставок.
А ти вечірню тишу слухай.
Як стрімголов у пряжу нив
Пірнає стежка прудконога.
У краї тім,де ти ходив,
Вже бур'яном взялась дорога.
Та ти печаль свою зітри,
Лиши її у мальвозливах.
Коли в полях поснуть вітри,
Подякуй Богу,що щасливий....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508482
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 01.07.2014
13.05.1992
[b]Закон 26.
Той, хто одноразово спробує служити та прислужувати з одного боку, а з іншого боку командувати тими, хто служить йому, повинен знати, що ця процедура має обов'язковий характер тільки в межах нижчих прошарків організації матерії чи, що більш точніше, на нижчих агрегатних станах/рівнях.[/b]
14.05.1992
[b]Закон 27.[/b]
[i]Преамбула
Коли падають краплі дощу на землю, то вони спочатку з сухої землі вибивають пилюку навколо місця свого падіння. Потім, коли їх падіння покриває всю землю, утворюються так звані калюжі, де вже головує вода, а пилюка перетворюється на грязюку.
Таким чином, у цьому процесі є певні закономірності. І ще не відомо, що головніше - коли пилюка перетворюється на грязюку чи навпаки, коли під Сонцем щезають калюжі, а грязюка висихає. Бо все відносне. Всюди. Завжди. Навіть абсолют є відносний до Абсолюту.[/i]
[b]ЗАКОН
Все, що існує у будь-якому агрегатному стані, у будь-якому Континуумі, завжди має право тільки на відносність свого існування, бо абсолютність є кожний раз обмеженням з боку вищого та нижчого, хоча само воно є нижчим для вищого за нього.[/b]
17.05.1992
[b]Закон 28.[/b]
[u][i]Преамбула[/i][/u]
Коли-небудь люди, а тут мова іде про Людей, про Хомо Сапієнс сапієнс, піднімуть на рівень своєї свідомості те, що зараз вони вважають непотрібністю та навіть Злом. Мова йде про здібність окремих зараз людей зчитувати Інформацію і не тільки її, в упорядкованому вигляді та використовувати цю здібність. На жаль, більшість людей, якщо оволодівають цією здібністю, то перш за все роблять все для того, щоб збагатитися. А це веде їх у прірву невгамовних бажань і Дар, що прийшов до них, забруднюється, саме так люди паплюжать Дар.
[b]ЗАКОН
Будь-яка сенсорна здібність Людини, яка приходить до нього у вигляді Дару, завжди є випробовуванням для нього. Той, хто це не розуміє - рано чи пізно гине, а його наступне втілення отримує значне погіршення при реалізації у новому тілі. [/b]
Дар одноразово є випробування, нагорода і місія для того, до кого він прийшов. Паплюження його брудом Реального життя Карається.
[u][i]Додаток[/i][/u]
Кожен, хто хоча би один раз мав можливість доторкнутися до Дару, є його помічником, але знає про це рідко.
*******
"Лікувальний патерн" 200 х 400;
папір, кольорові олівці, ручка "металік";
30.11.1999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508254
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 30.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2014
Я - охоронник старої вже хати,
І кажу всім завжди без бравади,
Врахувати слід мої поради:
Жити завжди заради поваги,
Не звертая уваги на вади,
І не топити радість в розраді,
А її немов прапор підняти!
Наповнити келих сонячним сяйвом!
І підняти тост за радість Життя!
І берегти мої життєдайні,
Щирі та ясні кожен день напуття!
К.
29.06.2014
*******
"Охоронник хати" 188 х 272;
папір, акварель; 30.08.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508201
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 29.06.2014
Діду-діду, лавка захолола,
Зачекалась в затінку на вас...
Журна вишня схлипує спроквола
Під скрипучий вітру контрабас.
Все минає: час, події, люди
В цій хиткій нестримній суєті.
І невже отак воно і буде:
Перетне межу на самоті
Кожен з нас, лишивши після себе
Невигойну траурну журбу?
Ще не раз запалиться крайнебо,
Сповістивши про нову добу...
Ще не раз дощі свої етюди
Відіграють клавішами стріх...
Та чиєїсь зірки вже не буде,
Тільки попіл - сивий, наче сніг.
Розтривожать душу мідні дзвони,
В голосінні вдарять у блакить!..
Діду-діду, стежка захолоне,
Заростуть в минуле рубікони,
Тільки пам'ять час не спопелить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505967
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 18.06.2014
[b]ІІІ[/b]
16.05.1991
154.
Як тільки сенситив розуміє, що він є об'єктом пильної уваги з боку Вищих Сил, так він зразу повинен дати собі звіт про те, Хто та Що саме його починає вести чи вже веде.
Це зробити не просто, бо певні представники Вищих Сил полюбляють використовувати камуфляжні системи. Але є один простий засіб з'ясувати головне: Світлі чи Чорні Сили ведуть сенситива. Для цього треба застосувати перевірку на практиці своїх дій чи дій свого товариша/колеги по рекомендаціям* Ісуса.
155.
Сенситив, який розуміє, що його дії не мають в собі нічого злого по відношенню до людей, не мають користолюбства ти інших негативних проявів натури людської, які засуджуються релігіями Землі, повинен для себе один раз і назавжди сказати, що його ведуть Світлі Сили.
Такий сенситив, безумовно, буде робити помилки, буде підпадати під Кару, але головне - серцевина його суті завжди світла.
Але він повинен знати, що відступ від основних правил життя і правил Добра в усіх різнобарвленнях, веде його до Темних Сил.
156.
Сенситив, який має кармінний тягар у вигляді мінусових знаків як енергетичного, так і інформаційного змісту, а також мінусові прояви іншого ґатунку, повинен знати, що для нього головна мета знайти в собі сили перемогти цю карму, бо Божа Воля саме для цього відкриває його паранормальні здібності - щоб він боровся та перемагав самого себе, і тоді йому буде дано дуже багато.
157.
Кожний сенситив повинен вірити своїм Вчителям і собі. Але його віра повинна бути не сліпа, а доцільна. Він повинен просити своїх у Вчителів методику з'ясування правдивості отриманої ним інформації і постійно працювати над собою та з цією методикою, на практиці, наближаючи коефіцієнт правдивості до К = 1,00.
158.
Категорично забороняється сенситиву тримати себе по відношенню до праці, здібностей та інших проявів паранормальності у його колег зверхньо, принизливо по відношенню до них, і так далі.
Сенситив повинен знати, що гординя є одним із найтяжчих гріхів і вона карається Вищими Силами при будь-яких умовах.
Кара, перш за все, зводиться до того, що Світлі Сили роблять крок у бік від такого сенситива.
159.
Сенситив, який зробив такий проступок, повинен знайти в собі мужність визнати свою помилку/помилки та перемогти себе. Вчитель/Вчителі завжди допоможе/допоможуть йому, але це не означає, що Вчитель проявить йому суть його помилки, проступку.
160.
Сенситив повинен знати, що Одержимість має прояви не тільки зі знаком "-", а і зі знаком "+", але найтяжчий Іспит, коли сенситива кидає від "+" до "-", коли Одержимість охоплює весь знаковий спектр.
161.
Так званий стан "під решіткою", "під ковпаком" чи інші якісь жаргоні професійні означення, означає одне: сенситив не зумів пройти Полігон Іспиту і потрапив у стан одержимості.
Святий обв'язок кожного сенситива, який бачить, що його колега потрапив у цей стан, допомогти йому, особливо, якщо він прийшов з проханням про допомогу. Це елементарний прояв людяності. Її відсутність карається Вищими Силами.
162.
Сенситиви, що виходять зі стану Одержи мості, як правило, утворюють корпус найбільш кваліфікованих місіонерів Вищих Сил.
163.
Для всіх них характерним є найдоцільніша програма самонавчання та Навчання Вчителями. Це є перший ешелон підготовки вчителів та Вчителів.
164.
Наявність у сенситивів здібностей виходити із стану Одержимості, як правило, жорстко контролюється Вищими Силами та постійно коригується, бо саме такі сенситиви повинні і утворювати головний загін представників Вищих Сил.
Це не означає, що ці люди -еліта, вони елітарні, але вони - звичайні люди, бо елітарність їх паранормальна, що є не для широкого ужитку.
17.05.1991
165.
Той, хто має безпосереднє спілкування із Вищим Розумом, а особливо з НадВищим Розумом, повинен розуміти, що його суто людські інтереси ніщо порівняно з Інтересами, які через нього начитуються в тому чи іншому вигляді людям Землі.
Але, враховуючи, що сенситивів, здатних мати безпосереднє спілкування з Вищими Силами мало, вони, безумовно, знаходяться під Захистом своїх Кураторів.
166.
Місіонерство, яке реалізують такі сенситиви, вимагає від них кмітливості та доцільного використання часу, відпущеного їм на земне життя, тому бажано, щоб такі люди мали той мінімум пільг та умов, який дасть їм можливість віддати максимум зусиль для виконання своєї Місії. Тому ці місіонери повинні всі свої дії по основним, вузловим питанням свого життя улагоджувати із Кураторами, бо їх життя переписується в Книзі Життя на інакше, ніж то було тама записане до їх вступу у Місіонерство.
167.
Місіонерська робота вимагає від таких сенситивів інколи достатньої мужності та рішучості, бо їм відкриваються великі Знання, Вміння та дається до рук дуже небезпечна зброя.
168.
Вищим Силам завжди шкода втрачати такі висококваліфіковані кадрами, тому вони переконливо підштовхують таких сенситивів до формування своїх сімей із відповідальністю та утворювати "династії місіонерів", генетично закріплюючи паранормальність в нащадках.
169.
Ні в якому разі не дозволяється вступати у шлюб чи навіть сталі позашлюбні стосунки сенситивам різних основних характеристик і паранормальності, а головне - антагоністичних типів Душ.
Безумовно, людина, як біологічний вид, має повну свободу статевого спілкування, але Вищі Сили зацікавлені в значному скорочені відбракування кожної Душі.
З точки зору Вищих Сил, кожна Душа, що прийшла на Землю в Людство, повинна піти з неї збагаченою, а не спаплюжено проходити довгі митарства по втіленням, наближаючись до Кармінної межі переходу на Іншу Реальність (у широкому ужитку цього слова).
170.
Слід знати, що на Землі зараз біологічний матеріал тіловтілень використовується для проходження Земної Школи для різних типів Душ. Але, на Землі, на жаль, існує певна кількість "вільних" від Душ тіловтілень.
171.
Треба розрізняти тіловтілення:
- Ляльки;
- Біороботи;
- Біооболонки.
172.
[i][b]"Ляльки"[/b] [/i]- це люди із душевною порожнечею, які мають однолінійне направлену Програму виконання достатньо примітивних суто реальних дій: їжа, відправлення, розмноження тощо.
Ляльки використовуються для дисбалансу порушень психічних та емоційних проявів Людини як Хомо Сапієнс.
Іншими словами: Ляльки беруть на себе усі головні удари, які викидає Людство у навколишнє Середовище, коли йде хибним шляхом розвитку чи робить помилки на Шляху Розвитку.
173.
[i][b]"Біооболонки" [/b][/i]- це більш примітивні створіння, ніж Ляльки. Вони не мають навіть Програми, бо їх програма - акумуляція більш примітивних проявів негативного розвитку чи, а так точніше, окремих проявів негативного розвитку Людства як біологічного виду.
Біооболонки не використовуються ніким, бо це - покидьки на процесі Прогресу Хомо Сапієнс.
174.
Ще більш примітивні представники Хомо Сапієнс, як біологічного виду, є [i][b]"Біороботи"[/b][/i].
Якщо Лялька має Програму, поставлену Вищими Силами, Біооболонки мають Програмку, поставлену їх суттю "із середини", то Біороботи - це створіння, які програмуються самими людьми.
175.
[i][b]Основна задача[/b][/i] для [i][b]Ляльок [/b][/i]- виживання та визначення напрямку подальшого життя наступного тіловтілення як Симбіонта з Душею.
Іншими словами: Лялька - це нульове тіловтілення, яке як проживе своє життя на Землі, так і визначить тип та клас Душі, яка прийде в початок крокування по реінкарнаційному шляху на Землі.
176.
[i][b]Основна задача[/b][/i] для [i][b]Біороботів[/b][/i] - виявлення людей, здатних їх програмувати. Такі "програмувальники" викликають цікавість Вищих Сил, бо вони часто-густо не підлягають контролю, а їх душі мають негативні енерго-інформаційні характеристики.
177.
[i][b]Основна задача[/b][/i] для [i][b]Біооболонок[/b][/i] - щось посереднє.
саме тому так звані генетичні хвороби падають, головним чином, на них.
Слід пам'ятати, що генетичні хвороби є часткою кармінних хвороб.
-----------------
*Євангеліє від Луки, гл. 11; Євангеліє від Матфея, гл. 17.
*******
На цьому отримання тексту Кодексу Сенситива було припинене і пішла інша форма Навчання. Однією із "дисциплін" стало формування "Космічних Законів".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505554
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 18.06.2014
Бодай згоріло племя кацапине,
Коли прибилось наших берегів.
Лама чужинець крила Україні,
У нашій хаті зайда знахабнів.
Орда проклята вилізла з болота,
В господі нашій гадить язиком.
Неначе дома кичиться сволота,
Звихнулась в злобі наволоч умом.
Що вам потрібно сімя тут Ордине?
Ну не живеться вам без Пахана…
Пігмей масковскій пуцєнька вражина,
Давно чекає вас із будуна…
Майбуть забули в тундрі ваша хата.
В улус матайте разом з язиком.
Дістали вкрай маскалики прокляті,
Пора всобить Вам «браття» носаком.
Підняти в небо крила обгорілі,
Розцілувати стомлену блакить.
Позбутись болю в стерзаному тілі,
Й без вас Вкраїні долю намолить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505420
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Чому неспокій мов комета -
Чим ближче сонце – більший хвіст.
Неначе сну, уяв портрети,
А зорі - рій холодних сліз.
Мов пекло, грім і бриз із моря,
А серце чує кожну мить:
І сумнів – присмак каніфолі,
І кремінь – все уже горить.
5.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505416
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
[b]ІІ[/b]
14.05.1991
138.
З точки зору Всесвіту Людина = Чоловік + Жінка. В силу цього спілкування між ними базується як на біологічному рівні, так і на рівні "космічному". Тому і тільки тому Людину завжди необхідно розглядати як єдність при читанні її як одноособову істоту. Доти, поки Людина буде себе розглядати як відокремленість на Жінку та Чоловіка, доти будуть розлади на генетичному рівні.
139.
Чоловік та жінка мають різні направленості руху Енергетичних та Інформаційних потоків в межах Біополя-2 та Біополя-3. При сексуальному контакті відбуваються І/Е та Е/І обміни між партнерами в цьому акті, якість якого залежить від сходженні Матриць особистості обох.
140.
Всі чакри Людини мають відповідну локалізацію по поверхні мозку. (Будемо розглядати тільки канонічні чакри, тобто: 7 чакр). Рух Енергетичних та Інформаційних потоків (ЕІП) протікає по принципу вісімки, коли точка переходу знаходиться, в нормі, в геометричному центрі при погляді на мозок зверху (розташування канонічної 7-ї чакри).
141.
У чоловіків головний напрямок руху ЕІП протікає таким чином, що рух по еволюті (за годинниковою стрілкою) припадає на праву частину поверхні мозку, у жінок - все навпаки.
142.
Як правило, за рідким виключенням, Інформаційні потоки входять як в Чоловіка, так і в Жінку через 7 чакру, а Енергетичні - через 1 та 2. Але при цьому у жінок 1 та 2 чакри об'єднані, мов гантелі, а у чоловіків вони роз'єднані. Тому у жінок існує певний захист від проникнення чужої негативної Інформації, а у чоловіків це відсутнє.
В той же час, у жінок немає захисту по цим чакрам від проникнення чужої та негативної Енергетики, в той час як у чоловіків він є.
В силу цього у чоловіків легко руйнується зв'язок між 2 та 4 чакрами (статевість та чуття), а у жінок - між 2 та 3 чакрами (статевість та "біологічний мотор"), а це, у свою чергу, активно діє на стан 6-ї чакри ("третє око").
15.05.1991
143.
В нормі Людина є парою - чоловік та жінка. Для сенситивів це - обов'язкове. Це необхідно для того, щоб, об'єднавшись, двоє створили Людину, яка, в такому випадку, буде паранормально працювати майже без помилок.
144.
Подружня пара сенситивів повинна все знати один про одного і головне:
- тип та клас Душі;
- кармінну фазу та вектори, кармінний тягар;
- послідовність реінкарнаційних рядів - бажано: як минулих, так і прийдешніх;
- малюнок та інші характеристики чакр;
- місце в Матриці Магій;
- малюнок (в динаміці) Біополя-2 та Біополя-3.
Все це є частиною Матриці особистості.
145.
Кожна така подружня пара повинна мати спільну дитину, бо це зараз дійсний засіб закріплення сенсорних досягнень для укорінення 6-ї Вертикальної Раси (6ВР). Ця Раса формується в умовах далеких від ідеальності, тому розширення кількості її представників підтримується всіляко Вищими Силами.
146.
Перед подружжям сенситивів завжди буде стояти/стоїть певна Місія з умовою розподілу функцій. Ведучим є більш придатний без урахування статі, віку, освіти чи ще якогось суто земного щаблю/фактору.
147.
В ідеалі, при сходженні між чоловіком та дружиною всіх параметрів, автоматично утворюються нові комунікаційні системи, які не зустрічаються при інших умовах.
148.
Вищі Сили почали формувати такі пари, але це формування великого успіху не має, бо таке парування поки що є рідким явищем.
149.
Кожна така пара повинна знати, що народження дитини є найпочесніша задача, але виховання дитини є ще почеснішим та відповідальним.
150.
Діти, народжені такими парами, стають лідерами 6ВР. Чим більше таких дітей - тим спокійніша Земля та м'якіший перехід Людства у новий стан свого розвитку (як біологічного виду Гомо).
151.
Подружні пари сенситивів повинні знати, що Вищі Сили проводять їх подружнє життя через жорстокі Полігони Іспитів, витримати і пройти які не просто.
152.
Всі сенситиви, які не витримують ці Іспити Полігонів, обмежуються у своїх сенсорних можливостях. В кращому випадку обмеження зосереджується на здатності лікувати Тіло людини.
Але це не означає, що такі сенситиви нижчі чи вищі по своїм здібностям чи по рангу, ніж ті, які лікують душі людей. Вони - різні, задачі, які стоять перед ними - різні, поле діяльності - різне.
153.
Той сенситив, який усвідомлює все це, і є дійсним представником Вищих Сил.
*******
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505305
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014
[i]В далекому 1978 році моя майбутня третя дружина привела мене в неочікувану компанію і я там з голосу записав на російській мові Молитву невідомого автора. Нижче вона подається в моєму перекладі на українську мову.[/i]
Господи!
Я старію і скоро зроблюся старим.
Утримай мене від фатальної звички думати, що я повинен сказати обов'язково хоч щось по будь-якому поводу та в будь-якому випадку!
Зроби мене думаючим, але не нудним, корисним, але не владним!
При всеосяжному запасі моєї мудрості здається образливим не використовувати його повністю, але я хочу зберегти хоча б декілька друзів на кінець мого життя.
Збережи мій розум вільним від докладного викладення нескінчених деталей, дай мені крила досягти мети!
Запечатай мої губи для промов про хвороби та недуги!
Вони розростаються і любов повторно розповідати про них стає з роками все солодшою.
Я не наважуюсь просити милість не насолоджуватися розповідями про хвороби інших, але допоможи мені переносити їх терпляче!
Я не наважуюсь просити про покращення пам'яті, але тільки про людяність, яка зросте, коли з'ясується, що моя пам'ять зіштовхнулася з пам'яттю інших!
Надай мені блискучий урок того, що і мені трапляється помилятися!
Збережи мене розумно приємним!
Я не хочу бути святим - дехто з них є дуже тяжким для спільного життя, але і кислі люди - одна із вершин творіння Дідька.
Дай мені можливість бачити гарне у неочікуваному місці та неочікувані таланти і дай мені сили сказати їм про це!
Амінь!
К.
15.06.2014
"Автопортрет" 95 х 120; папір, простий олівець; 1991
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505296
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014
Не римуються вірші стомлені,
І романи давно розірвані.
Котилися літери згорблені,
І в майбутнє уже не зібрані.
Відпустила на волю.Читані
Читачами,що час свій згаяли.
Вітрами моїми розхитані,
Та на хмари дощем розкраяні.
Не писались вірші.Читалися
Тільки попелом серед вогнища.
І сварилися.Витрачалися
І без імені...І без прізвища...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505239
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014
Останній вірш. Думок гарячий біль.
Палац вітрів зруйнований прозрінням.
Душа вагітна тишею безсиль.
У серце ж без гріха – летить каміння.
Останній грім розірваних небес.
У літерах-дощах – печальна сповідь.
Не прийме жодна із твоїх адрес
Дарунку запізнілої любові.
Останній Рим ілюзій упаде.
І винесе сумління грізний вирок.
А спокій... Не знайду його ніде.
Та відпущу рядки в далекий вирій.
Останній лист у вічність – епілог,
Тускніє дрібно-зоряний мій почерк.
Не буду я у списку перемог.
А ти не вчиниш цей блаженний злочин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505213
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
“Наблизьтеся, люди, щоб чути..."
[i]До різдва Святого Івана Хрестителя[/i]
Як важко буть предтечею, пророком
та бачить те, що іншим не дано,
випереджать події на два кроки,
вістити людям про добро і зло.
Як гірко знати, що тебе чекає,
яким тяжким буде для тебе хрест,
але іти, віщати правду краю,
власним життям писати маніфест.
Як повернути важко тих до віри,
в очах яких затоптана була,
шоб в сірих душах зазвучала ліра,
як в змерзлій бруньці ожива весна.
1. " В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!" (Від Матвія, 3 розділ, 1–3 вірші)
Безмежний світ. В його вселенських надрах
вміщається все зіткане Творцем,
від тих мікринок у клітинних ядрах
до велетенсько-звіздних діадем.
І вічний рух, як існування фактор -
планети обертають круг світил,
хоча і ті лиш часточка галактик
у безмірі всесітнім Божих див.
Згоряють зорі в термоядній плазмі,
але мільйоноградусним теплом
вселенський простір зігрівають ладно
аби засіять десь життя зерно.
Мільярди літ по крихті, по мікрону,
усе тепло дароване світил
Творець збирав у позитивну зону,
виплескуючи в простір негатив.
Так по крупинках і збирав планету,
якій судилось стати носієм
найкращого секрету всіх секретів -
Сенсу Творіння, яке досі є
найбільшим чудом. Осягнути годі -
який то труд! Скільки віків відтоді
так ні на мить і не сідав Творець,
бо кожен штрих, кожен удар сердець,
і кожен подих зроблений опісля -
то як рядок новий у вічній пісні,
пісні Буття, без права на кінець.
Але вернемось у часи Зачаття,
бо непросте направду то заняття
з маленьких часток виліпить життя,
таке, щоби й ще мало майбуття
і не згоріло в першому ж багатті.
Оце і є майстерністю Творця,
всевищнім даром - так все поскладати,
щоб кожен вид діливсь на батька й матір
і лиш удвох відтворював життя.
Щоби із двох краплинок братніх крові
зібрати краще, вимішать в любові
і власний рід продовжити дитям.
А коли сам на те шкодуєш сили,
щоби життя продовжить на землі,
продовжить рід - не стать тобі щасливим,
пустелею на старість стане дім.
Хоча не є гріхом то непоправним,
бо можна взяти і чуже дитя
та виховати воєм його славним,
щоб зберегти свій ланцюжок життя.
А от жорстокість і гріховність душ
не засадить живильним первоцвітом,
то наче пліш, пустинний берег світу,
забутий берег пустовіїв й стуж.
Те зло людей випалює до дна
і їхні душі, схожі на пустелі,
страшніші за круті бескиди-скелі,
як чорні діри Всесвіту ятрять.
Тож щоб хто б там що і як не говорив -
пустелі душ страшніші за пустиню,
бо не іззовні їх вогонь спалив -
ізсередини. Дотла і безупину
допалює жадоба, заздрість, хіть,
вбиває заживо і по-звірячи їсть
людське єство в утробі по клітині.
Ми нібито противимся щосили
і навіть вголос ганимо всіляко,
але утробна пустота, як мряка,
нас поглинає і потворить тіло.
І лік один - потворність цю гірку
саме в пустині треба лікувати,
щоби відчуть як гірко є втрачати,
що відродилось у земнім соку.
Ми, власне, всі дітьми є тих пустель,
бо нас Творець ліпив з сухої глини,
з отих піщинок, що й весь світ цей дивний,
з води збовтав тільки живильний гель.
І ним він переповнив нас ущерть -
три четверті у кожного в утробі
в тілах той гель суперземної проби
і тлінної основи одна чверть.
І майже безвагомая душа,
що ніби незалежна є від тіла,
неначе птах: вселилась-відлетіла,
та код життя нащадкам зберегла.
Через пустиню Божі посланці
йдуть до людей, до крові збивши ноги,
показують до Бога всім дорогу,
щоб ми не збились десь на манівці.
Ато й ведуть пустелями народ,
щоби очистить від гріхів і блуду
та, як Мойсей, Закони Божі люду
вживити в кров з водою від незгод.
Споконвіків до вісників Творця
сучасники охоче прислухались,
із острахом гріхів своїх жахались
та з вуст предтеч взирали в майбуття.
2.«Серед народжених жонами не поставав більший від Івана Хрестителя." І. Христос
Через озера Хула й Кінерет
по днищу Гхор - западини земної
з висот Голанських і у Мертве море
тече Йордан - нікому не секрет.
Це та ріка, в якій колись Предтеча
лічив людей від зла і ворожнечі,
хрестив водою мученик-аскет.
Він народивсь звичайним хлопчаком
В Захарії сім"ї й Єлисавети
у Ейн Каремі, ріс анахоретом
готовить люд до зустрічі з Христом.
Отець його через похилий вік
на сина сподівань не тратив сили -
служив в Єрусалимі чоловік
у храмі біля вівтаря кадила.
Коли зайшов в святилище служить -
архангела зустрів там Гавриїла
й почув від нього те, про що і мріять
не смів старий й зневірився на мить:
"Господь тебе з дружиною обрав,
щоб породить пророка для Месії,
назвеш Іваном, виростиш уміло
та підготовиш до майбутніх справ.
А за зневіру мовою сплатиш
аж поки сина не візьмеш на руки,
то ж не вини Всевишнього за муки,
молися щиро й сподівайся лиш."
В той час Марія, звідавшись також,
що обрана, як матір для Ісуса
до родички іде відвести душу
та розділити радість обидвох.
Єлисавета, перша серед всіх,
впізнала Богородицю в Марії:
"Благословенна будь, Пречиста Діво,
переступивша нині мій поріг!
Благословенна будь серед жінок
і Плід утроби - Божий дар любові,
Маріє, радуйся, Господь навік з тобою,
Отець і Син твій - Всемогутній Бог!"
Аж до рождення сина був німим
Захарія, не мовив ані слова,
нарік Іваном - і вернулась мова,
щоб сина й Бога міг благословить.
Зійшла зоря Різдва на небокрай.
Після рождення Спаса Ірод дико
всіх немовлят вбивав й дитячим криком
переполошив весь юдейський край.
Як різники, ходили вояки,
вбивали всіх, хто захищав від смерті
тих малюків, тіла їх розпростерті
оплакували по дворах жінки.
Захарія собою заслонив
стежину втечі до гори дружини,
благословив востаннє її з сином
та на жертовник впав з останніх сил.
Єлисавету ангел заховав
разом з Іваном у гірській пустині
і дикий мед та їжа комашинна
була Івану замість молока.
Отак і ріс пустельником Іван,
мужнів й потроху сили набирався,
окрім Отця ні з ким не спілкувався,
проводив час в постах і молитвах.
З тридцятиліттям ангел привітав
і передав Всевишнього веління:
йти до людей, во ім"я їх спасіння
хрестить в Йордані всіх, хто заблукав,
а як пройшли очищення водою
стрічать Месію мирною ходою
й відкрити душі для Господніх справ.
3.ГОЛОС ТОГО, ЩО КЛИЧЕ
Свята Земля - завітний Божий край,
найближчий до небес і до ядра Планети,
зібрав у собі всі земні секрети,
Голгофу мук й пряму дорогу в Рай.
Тиверіадське озеро колись
всі називали Галілейським морем,
і де Йордан виходить в чисте поле,
кожен з прочан скупавсь і помоливсь...
Десь там ходив Іван колись пророк,
хрестив водою учнів й неофітів,
гласив прихід Месії всьому світу,
вчив Божих Правил, молитов й думок.
"Хрещу водою, а за мною йде,
Той, хто хрестити буде Святим Духом,
кому сандалі розв"язати рухом
нема достойних серед нас ніде.
Я - його Голос, чуєте мене,
зміїнний роде, фарисеї книжні!
Плід покаяння учиніть, хай ближніх
і щонайдальших вість ся не мине!"
Гріхи людські він викривав нещадно
звичайні люди і верхівка владна
в нім бачили пророка перш за все.
Не обминав Предтеча і тетрарха -
в своїх промовах гнівно викривав
хіть, любодійство грішного монарха,
Іродіади звабливий рукав.
Але ніхто не смів чіпать пророка,
боялись кари Божої за те,
лиш та розпусна жіночка жорстока
в думках вже замахнулась на святе.
Іван Хреститель берегом Йордану
лічив людей від блуду і гріхів
коли прийщов хреститись назарянин -
впізнав Ісуса й мову таку вів:
"Хреститись я повинен би у Тебе,
і тішитися оцим Божим днем"
- "Роби, що треба по Закону Неба,
хрести водою, я буду вогнем!" -
Зайшов у воду і молитву мовив
торкаючись чолом простертих рук,
і голубом з небес на землю сходив,
сів на плече Ісусу Божий Дух.
У Віфаварі сталося це дійство -
Спасителя хрестив пророк Іван,
Іродіада ж вже планує вбивство,
й виношує в душі жорстокий план.
Спочатку підла вмовила тирана,
щоб той схопив ХрестителЯ Івана
та в Махеронті кинув у підвал.
4. “ПОКАЙТЕСЯ, БО НАБЛИЗИЛОСЬ!..”
Піщані бурі по Моаві знов
розгулюють і насипають телі,
випробують на міцність Махеронт,
гамселячи по стінах цитаделі.
Тут у палаці Ірода бенкет -
зібралися в розкішнім залі гості,
вино в бокалах і троянд букет,
змагання арф і танцівниць до млості.
І Саломея-падчерка авжеж
в танку звабливім вправно закружляла,
чим догодила Іроду безмеж
і він півцарства її обіцяє.
Або що схоче - виконає вмить,
а Саломею підмовляє мама,
Великого Хрестителя убить
і голову його внести до зали.
Слухнянний стражник виконав наказ
та обірвав навік життя пророка,
і голову на таці в той же час
скривавлену приніс доньці жорстокій.
А та Іродіаді віднесла,
щоби над мертвим познущалась вдоволь -
отак помстилась та лиха сім"я
Хрестителю за справедливе слово.
Та Божа кара не минула їх -
віки прокляли іродове плем"я,
їх імена - як прізвиська для всіх,
жорстоких, підлих, хтивих, кровожерних.
Прийде покара всім земним катам,
що кров невинну п"ють- не обіп"ються,
а ті краї, що сіють смерть й обман,
в мертві пустелі скоро обернуться.
"ЗА ТЕ, ЩО ВИ НЕ СЛУХАЛИСЯ СЛІВ МОЇХ…
СТАНЕ ЦЕЙ КРАЙ РУЇНОЮ, СПУСТОШЕННЯМ".
І. Христос
Возславим же в щоденних молитвах
найбільшого з усіх земних пророків
за Водохреща дійство та уроки
як до Творця знайти в пустелі шлях.
Коли новий почнеться сонцебіг
і дні ночам дарують по хвилині -
різдво Хрестителя-Предтечі в Україні
в купальські дні святкуєм кожен рік.
Свято того, хто передрік Христа,
велів хрестить йорданською водою
весь рід земний, пожертвував собою
аби очистить людство від гріха.
Свята вода в водоймах у цей день
і Дух Святий над кострищем літає,
обранців Божих поміж нас шукає,
єднає долі, грішних направляє
під хороводи й перегук пісень.
Цьому різдву радіє цілий світ,
природа відкриває сокровенне -
на честь пророка в гущі лісу темній,
рівно опівніч папороті цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505227
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
87.
Той, хто завжди іде шляхом, зворотним до Божого Шляху, не зможе придбати славне ім'я. Слава буває біла, буває золота, червона і навіть будь-якого іншого кольору. Це залежить від фантазії людей. Але є слава, що найстрашніша в усіх Світах та вимірах Всесвіту. Це - чорна слава.
88.
Земля дала занадто багато "героїв", які "прославилися" своїми чорними ділами на весь Всесвіт.
Сенситив! Пам'ятай про це завжди і навіть у своїй повсякденній праці! Бо ти можеш через неувагу свою прогавити ту хвилину, коли до тебе почне підкрадатися чорна слава.
89.
Сенситив. який забуває про те, що він уявляє собою йоту Вищого Розуму і тому повинен підкорятися Законам Всесвіту, буде рано чи пізно позбавлений всього, що йому Дано. Але це - не найстрашніше. Найстрашніше те, що його Душа буде мати не зменшення, а збільшення Кармінного тягаря.
90.
Всі сенситиви повинні знати, що так зване екстрасенсорне лікування - найпростіше у Розкритті паранормальному людини. Кожний сенситив повинен час від часу лікувати, але головна мета у кожного сенситива - лікування не Тіла, а душі людини.
91.
Езотерики, які лікують душі людей, не можуть називатися екстрасенсами.Так слід називати тих езотериків, які лікують Реальне Тіло і тільки тіло людини.
92.
Всі хвороби Реального Тіла людини - вторинні, бо першопричинами є три речі:
- порушення енерго-інформаційного обміну;
- порушення інформаційно-енергетичного обміну;
- комплексні порушення і, перш за все, у спілкуванні із Інформаційно-Енергетичним полем Землі, а через нього з Полями Сонячної системи, Ближнього Космосу, Ближнього Всесвіту, Далекого Всесвіту.
93.
Сенситив - людина. Тому для нього притаманні всі першопричини людських хвороб. Тому сенситив повинен лікувати тільки тих людей, лікуючи яких він лікує і самого себе.
Гасло сенситива при лікуванні: [i]"Не на мене, не від мене, через мене!"[/i]
11.05.1991
94.
Погляд людей на певні речі реального життя людей, який панує, - хибний, бо він будується виключно на однобічному матеріалістичному погляді на речі речей.
В той же час, за визнаннями навіть так званих провідних вчених Землі, балансування Життя відбувається на межі між суто матеріалістичним світом і нематеріалістичним (духовним).
Духовний світ - це саме та нива, орачем якої повинен стати сенситив, якщо він хоче, щоб його дії були угодні Богу.
95.
Сенситив, який не розуміє, що Дар - це не його особисте придбання, а знаряддя для праці на ниві удосконалення душ, рано чи пізно буде позбавлений цього Дару.
96.
Кожний сенситив повинен постійно поповнювати свої знання, бо устремління до Знань, до розширення їх, до накопичення їх - один із головних векторів розвитку Життя в Бутті.
97.
Знання можна умовно розділити на декілька класів. Сенситив повинен прагнути засвоїти ті класи, що їх не дає звичайне земне навчання. При цьому він повинен пам'ятати, що придбання знань без спалаху Божого дає тільки мертві знання і є марною справою.
98.
Божа іскра Дається не кожному навіть "міцному", у земному розумінні цього слова, сенситиву. Тому треба бути уважним, бо двічі Божа іскра приходить дуже рідко.
99.
Знання. які повинен засвоювати сенситив, відносяться до класів:
- Духовна суть та Духовно/Душевний розвиток Земної людини;
- Закони Буття та правила спілкування;
- Магії;
- Будова Людини та подальший розвиток Людини.
100.
Кожний сенситив повинен мати загальне уявлення про існування всіх класів Знань, знати у загальних рисах всі основи Знань, але ту галузь, в якій він працює, він повинен прагнути знати досконало. Досконалість - відносна величина, яка наближається до К=1,00, але ніколи її не досягає.
101.
Буття побудоване по принципу качана капусти, якщо уявити, що ця капуста має кожний листочок у вигляді сполук багатомірностей і утворює свій окремий Світ. До цього слід додати, що цей "качан капусти" замикається сам на себе як відома на Землі пляшка Клейна.
В силу цього, сенситив може уявити себе у вигляді маленького черв'ячка, який живе у товщі певного листочка і тільки час від часу, дуже рідко, здатний прогризати перегородки між Світами - у своєму листочку.
Безсмертне існування вимагає, щоб формування Безсмертної Душі йшло немов проколювання цього "листочку". Тому сенситив повинен знати трасування цих Шляхів, вміти їх бачити/чути/вловлювати/тощо і йти ними. Тоді він може проходити від поверхні свого "листочка" до іншої поверхні іншого "листочка".
102.
Мета кожного сенситива - подолати бар'єри, що утворені тимчасово між Світами. Принаймні, між двома сусідніми до його Світу. Тоді і саме тоді він осягне той мінімум Знань, який дасть йому можливість бути коректором/координатором для інших простих "черв'ячків" у їх подорожі по "капустяному листочку" в середині нього.
103.
Коли сенситив набуває таких Здібностей/Знань, то він повинен стати зародковою клітиною для формування Божої Душі. Іншими словами: частина Душ, що проходять Земний Шлях, є Душами майбутніх Богів чи Старших Братів. І сенситиви - перші у лавах таких "Божих яєчок" чи "Божих ляльок". Сенситиви повинні це знати/розуміти/пам'ятати.
104.
Кожний сенситив мусить розуміти, що для таких "ляльок"! вимоги Божі є підвищеними, а це розповсюджується і на земне життя.
105.
Сенситив у земному житті - це провісник появи зараз на Землі 6-ї Вертикальної Раси. Програма Розвитку Людства вимагає, щоб 6-та Вертикальна Раса була в кінці свого розвитку на 100% ляльками Божих Душ.
106.
Коли сенситив сенсорно працює і відчуває на собі певний інформаційний чи енергетичний тиск (скоріше за все - на голові), то це означає, що ньому лежить Долоня Бога (як ще інакше передати суть справи в межах вербальності?).
107.
Долоня Бога лягає не на всіх сенситивів, але якщо вона лягла, то забороняється не визнавати сенситиву його особистого значення в суспільстві, житті та побудові майбутнього Землі.
12.05.1991
108.
Той, хто хоча б один раз порушив Закони Буття, що дають йому Вчителі, повинен відпрацювати порушення. Бажано - на цьому Світі, Реальному, в цьому втіленні.
109.
Кожний сенситив, якого в явному чи неявному вигляді веде Вчитель чи Вчителі, отримує певну Місію чи Місії в реальному земному житті.
110.
Слід знати, що Місії бувають розраховані на виконання їх на:
- протязі одного втілення (одного життя однієї людини);
- протязі життя багатьох втілень однієї Душі;
- протязі довгого терміну - наскрізне втілення через Світи і Виміри Буття.
111.
Як правило, в земних умовах звичайним є перший випадок. Але історія
релігій Землі має багато прикладів, коли святі люди мали перевтілення (та сама особистість в межах реінкарнації) для виконання певної Місії. Найпростіший приклад: пророк Ілля та першохреститель Іоанн.
112.
Сенситив, що виконує певну Місію, автоматично підпадає під Захист представників Вищого Розуму різного рангу та кваліфікації, залежно від рівня його Душі та самої Місії.
113.
Але це не означає, що такий сенситив отримує якісь пільги. Навпаки: кожний такий сенситив проходить випробування на Полігонах. Ці Полігони бувають/є Основні та Поточні.
*******
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504975
дата надходження 13.06.2014
дата закладки 13.06.2014
Там, на іншому березі,
Село стоїть Хрещатик -
Верби, дуби, берези
І Перуна нащадок,
Що, не тільки рибалки,
Любить заможне село -
Він приймає заявки,
Справно має заявки
Зливою нищити зло.
К.
12.06.2014
"Перун" 245 х 160;
картон, темпера, лак;
04.04.1997
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504772
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014
09.05.1991
63.
Жоден сенситив не має права обнародувати відомості, що йдуть йому з Тонких Світів. Ці відомості можуть бути чи невірно ним інтерпретовані, чи навіть дані йому з метою перевірки його здорового глузду. Такі відомості треба ретельно перевіряти, особливо на стадії Навчання, оброблювати, бажано через колектив сенситивів, і тільки отримавши Коефіцієнт правдивості більше К= 0,85, говорити в голос.
64.
[i]Навіщо даються Знання з Тонких Світів сенситивам?[/i] - от одне із головних питань, яке повинне бути завжди перед очима того, хто має Контакт. Ці Знання ніколи не даються аби так, на напризволяще, на розвагу тому, хто їх приймає. Вони Даються для того, щоб люди навчилися використовувати їх для поліпшення свого життя, виправлення його на шлях добра. Але конкретне Читання цих Знань - справа особиста.
65.
Ніколи не можна використовувати отримані Знання для досягнення корисної мети. З точки зору Космосу в цю категорію входять будь-які, всякі прояви користі - від грошей та до славомарності.
66.
Нам бажано, щоб усі Вчителі та їх учні могли мати спілкування між собою як [i]по вертикалі[/i], так і [i]по горизонталі[/i]. Іншими словами: Вчителі не повинні мати між собою перепони. Тому девіз кожного сенситива (контактора) повинен бути таким: [i]"Я знаю те, що ви не знаєте; ви знаєте те, що я не знаю. Прошу вашої згоди на спілкування та обмін Знаннями".[/i]
67.
Для умов обміну Знаннями необхідно, щоб основні параметри цих Знань сходилися як для сенситивів, так і для їх Вчителів. Тому необхідно мати ще і таке гасло: [i]"Кожен має своє поле діяльності, але Божа Воля вимагає всіх об'єднатися під Прапором Добра та подолати розбіжності у трактуванні цього добра. Добро не може прикривати Зло та зло."[/i]
68.
Нам необхідно завжди йти один за одного з відкритим серцем та щирими бажаннями допомогти один одному.
69.
Вчитель та його учень повинні завжди шукати спільників. Але Вчитель шукає їх через свого учня, а учень шукає допомогу Вчителя.
70.
Той, хто вийшов на шлях боротьби зі Злом, не повинен думати, що Зло є найголовніший його ворог. Його найголовнішим ворогом є те зло, що має повсякденний, звичайний вигляд, до якого усі призвичаїлися, яке просякло всі кістки та м'язи людей та їх справ. Це зло фактично і є Злом, бо в Космосі Зло - це один із обертів багатомірного обертання Всесвіту, а на Землі Зло стало суттю життя, яке повинне продовжувати ланцюг Безсмертного втілення Душ.
71.
Земне Зло зараз є найголовнішою небезпекою для Всесвіту, бо воно вийшло із під контролю не тільки Бога, Розуму та НадРозуму, а і Космічного Зла.
72.
Космічне Зло зараз втілюється не тільки і не стільки в душах людей, скільки в їх думках, бо чорні думкоформи отримують все більше і більше підтримки в буденності життя земного. Тому для кожного сенситива головною метою є виховання, виправлення та коригування душ людей. Але при цьому кожний сенситив повинен своїм прикладом, своїм життям ілюструвати свої дії. Кредо такого сенситива: [i]Від спрощення отупілого та змарнілого життя - до різноманітності добрих вчинків![/i]
73.
Коли приходить біда, то сенситив повинен бути в перших лавах рятувальників, бо він ЗНАЄ наперед про наближення біди, про її суть та строки.
74.
Кожний сенситив відомий Вищи Силам, але треба, щоб він був відомий і самому сенситиву.
10.05.1991
76.
Кожна людина, у якої почали Відкриватися чи були Відкриті від народження сенсорні здібності, повинна розуміти, що це є дар Божій. Тому вона повинна берегти, розвивати та пестити цей дар, щоб він перетворився в Дар.
77.
Той, хто усвідомив це, повинен усвідомити і те, що він автоматично стає з цього моменту представником Вищого Розуму на Землі. Тому його життя повинне з цього моменту будуватися по Законам Космічним*, а не буденно земним.
78.
Перед такою людиною, яка має Дар, завжди є три шляхи подальшого формування свого життя.
79.
[i][b]Перший шлях [/b][/i]- повністю віддати себе Дару і знехтувати все земне. Такий шлях Вищі Сили зараз не засуджують, безумовно, але звертають увагу на те, що цей шлях хибний, бо він веде до індивідуалізму/капсулюванню. Людина така вирощує в собі Святий Дух заради самого себе.
80.
[i][b]Другий шлях [/b][/i]- суто земний. Людина починає рано експлуатувати свій Дар на свою потребу. Цим шляхом рано чи пізно, але йдуть більшість із екстрасенсів, сенситивів. При цьому вони проголошують, що несуть добро людям. Але часто-густо це є полуда, бо під маскою боротьби за Добро такі люди несуть і Зло людям, бо це зло вони вирощують в собі і воно, прикриваючись щитом Добра, кує зброю у вигляді жадібності до грошей, слави, авторитету, у вигляді нетерпимості до інших і навіть заздрощів, гордині.
81.
[i][b]Третій шлях[/b][/i] - на відміну від Другого, який Вищі Сили засуджують, найбільш придатний в умовах земного життя.
Це шлях балансування між потребами суто земними та Космічними.
Найдоцільніше, щоб кожний сенситив оговорив свій власний шлях із своїм/своїми Вчителем/Вчителями, розробив для себе свої власні/особисті Правила і жив по ним, оновлюючи їх залежно від свого духовного росту.
82.
Кожний шлях, обраний сенситивом, все єдино приведе його до Бога, бо Бог - це втілення Вищого та НадВищого Розумів. Тому сенситив повинен дбати, щоб його шлях був як можна більш монолітний, не роз'їдений чорнотою вчинків та неподолянням труднощів.
83.
ТРЕБА ПАМ'ЯТАТИ:
Здібності сенсорні є не у всіх людей;
Серед тих, у кого вони є, не всім дають можливість їх розкрити;
Серед тих, кому Розкривають, мало є тих, кого Кличуть;
Серед тих, кого Кличуть, мало є тих, хто Чує;
Серед тих, хто Чує, мало є тих, хто Розуміє;
Серед тих, хто Розуміє, мало тих, хто Хоче;
Серед тих, хто Хоче, мало є тих, хто Може;
Серед тих, хто Може, мало є тих кому Дозволяють;
Серед тих, кому Дозволяють, мало є тих, хто Йде;
Серед тих, хто Йде, мало є тих, хто йде Вірним Шляхом;
Серед тих, хто Йде Вірним Шляхом, мало є тих, кому Дається Дар!
Тому той, хто Отримав Дар, несе відповідальність перед Тими, Хто йому Дав Дар, перед Носіями Розуму, перед людьми Землі, перед самим собою!
84.
Спілкування, яке утворюється між Вчителем та Учнем, обумовлює, що Дар буде розвиватися, набувати сили та ваги тільки при умові сумлінного Навчання, а не по поруху пальця.
Якщо до людини ніби-то раптово прийшов Дар, то це тільки означає, що Вищі Сили дали людині Аванс, а його треба відпрацювати своїм духовним розвитком, своїм Навчанням.
85.
Вчитися треба у Бога, у людей, у природи, але не можна вчитися, маючи злі та подібної різноманітності чорні наміри. Кара неминуча.
86.
Сенситив ніколи не повинен поспішати робити висновки з інформації, що йде до нього з Тонких Світів, бо ця інформація завжди спотворюється забрудненнями його душі**. Чисті душі наближають вірогідність та правдивість інформації, що йде до них, до 100%.
*******
Примітка:
* Назва умовна і прийнята тільки тому, що вона стала штампом в літературних джерелах;
** Коли використовується слово "душа", то мається на увазі внутрішня суть людини, а коли "Душа", то мається на увазі Симбіонт людини, який є Носієм Життя і включенням живої людини в ТриЄдність Середовище/Життя/Розум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504801
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014
05.05.1991
25.
Фантастичність того, що відбувається з тобою, у реальності цього.
26.
Коли сенситив відступає від Надиктованих йому Правил, то він потрапляє до сфери дії інших Правил, але вони, як правило, більш жорстокі і вимогливі.
27.
Ніколи не шукай Вчителя - він сам прийде до тебе тоді, коли ти будеш готовий почути та зрозуміти його.
28.
Ніколи не проси сенситивних здібностей та Розкриття - до тебе зразу прийдуть Чорні, бо їм все єдине кому розкривати притаманні здібності.
29.
Час випробування сенситива ніколи не проходить, бо в реальному житті завжди є спокуса марнотратством, грошима, славою, ніби-то подякою врятованих.
30.
Людина, якій Відкрили сенсорні Здібності, ніколи не зможе позбутися їх по своїй волі. Будь-яка спроба позбутися цих Здібностей веде до посилення Кари за спробу зробити духовне самогубство.
31.
Божа Воля може послати в якості Ініціатора Розкриття сенсорних Здібностей кого завгодно - навіть негативну людину, але сенситив повинен завжди дякувати Богові за Дар.
06.05.1991
32.
Знання про життя та смерть близьких тобі людей, якщо ти отримав ці знання паранормально, є "службовою" таємницею і можуть передаватися тільки посвяченим людям - твоїм колегам, при потребі.
33.
Знання Законів Космосу вимагає від посвяченої людини повної віддачі тій ідеї, яку вона по завданню Вищого Розуму реалізує на Землі.
34.
Знання Законів Космосу даються тільки тим, хто зможе втриматися на Полігонах безупинних перевірок та гонитв. Але нагородою цій людині будуть не тільки душевні муки на цьому світі, а і душевні благодаті на всіх послідуючих Світах, куди Душа цієї людини прийде після Земного народження/смерті/народження.
35.
Людина, яка є довіреною особою Вищого та НадВищого Розумів, повинна бути звичайною людиною, але по своїй суті - це незвичайна людина. Тому вона постійно знаходиться під Захистом своїх Кураторів. Цей Захист знімається, якщо той, кого Ведуть, не дотримує взятих на себе зобов'язань (свідомо чи несвідомо!).
36.
Не треба чекати, що праця такої людини буде нагороджена золотом, дорогоцінностями чи іншим земним добром. Це - все марність. Куратори гарантують духовне збагачення, набуття Знання та набуття для нащадків імені цієї людини, бо такі люди завжди записуються в Книгу Життя.
37.
Нехай ніхто ніколи не використовує свої незвичні, з точки зору простих людей, здібності у цілях збагачення. Це - Наказ, порушення якого Карається.
38.
Нехай кожний сенситив бажає завжди мати справу тільки із Силами Добра, бо Сили Зла самі цього не бажають: на Землі зараз вже накопичилося вірогідних агентів Зла більше, ніж це потрібне для рівноваги.
Сили Зла у Космосі не б'ються із Силами Добра, бо вони вороги тільки на Землі, де дійсно б'ються.
39.
Всі сили добрих людей, а особливо сенситивів, повинні об'єднатися для подолання, перш за все, не Сил Зла Космосу, а сил розбрату та земного зла. Це - перший етап і він найбільш тяжкий.
40.
Екстрасенси не мають права лікувати людей, які не відповідають основним ознакам єдності з цими екстрасенсами.
41.
Дозвіл від Вищих Сил, а особливо - від Світлих, на будь-які маніпуляції з людьми, навіть просте діагностування, обов'язково треба просити. Виконувати все тільки при Дозволі.
42.
Ніколи не проявляти цікавість та незграбність при виконанні своїх обов'язків в межах, обумовлених Вищими Силами. Пам'ятати, що не може Добро називатися Злом, а Зло - Добром. Мета обумовлює засоби досягнення цієї Мети.
43.
Наша Мета полягає в тому, щоб люди змогли досягти вищого щаблю розвитку ірреальних здібностей у Реальному Світі як можна швидше, але не втрачаючи вогонь духовності.
08.05.1991
44.
Нехай той, хто став на шлях зради інтересів Людства та на шлях зради Бога, пам'ятає, що він зраджує, перш за все, собі, своєму призначенню, яке має кожна людина, і прирікає свою Душу у безсмертній подорожі в майбутньому на безупинне мандрування до Світла, яке буде від неї віддалятися.
45.
Нехай той, хто розуміє свій тяжкий стан "почорніння", знайде в собі сили боротися з цим, і він переможе, бо Світлі Сили будуть йому допомагати доти, поки він бореться.
46.
Нехай той, хто робить спроби допомагати всім людям на Землі, пам'ятає, що не всім людям треба допомагати, бо не всі це хочуть і не всім треба це. До того ж, не всі люди йдуть до Бога, то хіба може Бог допомагати тим, хто не йде до Нього?
47.
Нехай ті, хто працюють від імені Бога на устах, в думках, в серці, завжди просять за своїх підопічних, але отримавши відмову, не засуджують Бога за це. Бог відає все, що було до цього моменту з такою людиною і що буде потім, сенситив - тільки цей момент. Якщо треба, то і сенситив буде відати та розуміти таку часову характеристику людини.
49.
Жоден сенситив не вправі вважати, що Знання, які йому дають Вищі Сили, є останньою Істиною. Всі ці Знання - це тільки наближення до Істини. Це наближення має залежність від чистоти та доброти душі сенситива, але воно одиничне. Знання, що отримують сенситиви в унісон, мають максимальне наближення до Істини.
50.
Вищому Розуму потрібно, щоб сенситиви утворювали творчі колективи. Для цього Він та Вищі Сили шукають Земних вчителів.
51.
Якщо такий Земний вчитель має безпосереднє спілкування з Вищим Розумом чи із Світлими Силами, то він одноразово втілює в собі частинку Божої Волі і є Вчителем.
52.
Серед таких Вчителів є ті, що ведуть чи проводять інших людей. Але вони не завжди усвідомлюють це. Вчитель повинен це усвідомлювати. І тільки тоді він стає/робиться Провідником чи Відуном.
53.
Вчитель безпосередньо перед Вищим Розумом відповідає за пошук, об'єднання та навчання своїх учнів. І не має значення яку релігію сповідає Вчитель чи навіть не сповідає ніякої, бо все єдино всі люди є Творіннями.
54.
Після того, як Вчитель, який себе усвідомлює Вчителем, утворює колектив навколо себе, він отримує Благословення на виконання своєї конкретної місії. І головне в цьому - направленість всіх дій його та його учнів на Добро.
55.
Вчитель є обов'язково світлою людиною. Тому він проходить найсуворіші Іспити та Спокуси. Тільки очистившись та усвідомивши все, що йому Дається, він робиться Вчителем. Особливе значення має те,що Вчитель повинен розуміти: жити він повинен по Космічним Законам, а не по земним, а ці закони не завжди зівпадають.
56.
Ніхто та ніколи не має права звертатися до Вищих Сил у позаурочний час по дрібницям чи по особистим питанням. Таке звернення Карається.
57.
Ніколи і нікому не дозволяється шукати відповіді на поставлені питання за допомогою Чорних Сил. Такі звернення Караються.
58.
Той, хто хоче мати відповідь і має від Вищих Сил Дозвіл на ці дії, може перевіряти отриману інформацію з Тонких Світів тільки за допомогою своїх колег від Світлих Сил. Така перевірка лягає повністю на плечі цього ведучого сенситива і відповідність за результати перед Вищим Розумом і Вищими Силами.
59.
Той, хто бере на себе сміливість виконувати таку операцію, повинен мати і мужність відповідати за можливі помилки. Але найголовніше: головна мета перевірок - добро для людей та всякому сущому.
60.
Сенситив, який може брати на себе лідерство, повинен бути Земним вчителем, щоб потім стати Вчителем.
61.
Ясність розсуду/свідомості - головне у характері вчителя/Вчителя повинні бути.
62.
Запобігливість перед Вищими Силами карається. Щирість, навіть у помилках, головним є у стосунках між сенситивом та Вищими Силами.
*******
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504514
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 11.06.2014
[b]І[/b]
28.03.1991
1.
Треба мати не тільки чисте прагнення, а і чисту його реалізацію.
2.
Сенситив повинен не лікувати людину, а показати шлях їй, по якому вона сама повинна лікувати себе і, найголовніше, лікувати свою душу.
3.
Кличуть багатьох - чують мало,
чують багато - відкликається мало,
відкликається багато - розуміють мало,
розуміють багато - можуть мало,
можуть багато - хочуть мало,
хочуть багато - вміють мало,
вміють багато - достойних мало,
достойних багато - витримують мало,
бо спокуса повсякденна - суть життя вашого, а до Нас достойних мало іде.
4.
Чим більше віриш у Бога - тим більше Він іде до тебе, чим більше повертаєшся обличчям до Світлих Сил - тим більше вони повертаються до тебе.
5.
Світлі Сили завжди з тобою. Але коли ти робиш помилки, то вони відступають від тебе у бік. І тоді до тебе кидаються Темні Сили. І шматують тебе. Зрозумієш свої помилки, знайдеш шлях до подолання Темних Сил - Світлі Сили прийдуть до тебе. А інакше - ти просто не витримав Іспиту.
1.04.1991
6.
Не треба поспішати записувати що Говориться, але зволікати з цим теж не треба - роби все вчасно. Відчуття вчасності тренуй на собі сам.
7.
Ніколи не думай, що те,що Дається тобі, є остання істина, бо всі істини відносні до Істини і їх ніякими коефіцієнтами суто правдивості їх не вловиш.
8.
Не треба поспішати робити висновки по отриманим істинам, бо деякі з них даються тобі як випробування тебе на щирість. людяність, кмітливість тощо. Ти повинен оброблювати будь-яку істину і навіть сперечатися з Нами, щоб знайти дійсно найближчий шлях до її втілення у твою дійсність. Май на увазі: вона може трансформуватися у незвичне чи у невпізнане до першого внеску її в тебе, але це - тільки одяг, бо "тіло" залишається закрите цим і не змінюється.
9.
Максимальна концентрація на одній справі інколи чи часто шкодить - це залежить від людини. Тому, ідучи одним, обраним тобою чи за тебе, шляхом, треба уважно дивитися не тільки під ноги, а й уперед, назад, по бокам, досліджуючи все навколишнє.
10.
Пам'ятати треба, що різноманітність рішення однієї і тієї ж задачі обумовлює її комплексність в цьому рішенні. Це те, до чого завжди слід мати прагнення.
11.
Нам бажано, щоб ніхто з Наших учнів не втрачав себе, але, в той самий час, щоб набирав знань та Знання від Нас. Тому кожний Наш учень повинен кожний день немов новими очима дивитися не тільки на навколишній світ, а і вимагати/просити Знання від Нас.
Просить і отримаєте! І не тільки те, що просите!
12.
Не треба поспішати робити висновки, що все до людей на Землі іде від Бога чи від Його ворогів, чи від Цивілізацій Його ворогів. Адже дуже багато до людей іде дійсно від Старших Братів, які існують та існували на Землі завжди, бо сам вони і є провідниками Божої Волі на Землі.
13.
Ніколи не витрачай час Навчання у Нас на рутину роботу - її треба робити поза Наш час, бо вона не є продуктивною.
14.
Ми взагалі вважаємо, що дійсно треба максимально використовувати інтелект людини, що має з Нами Контакт, але людина повинна знати та розуміти, що її інтелект може давати хиби, а Наш - ні. Тому людина повинна через Нас перевіряти будь-які свої інтелектуальні здібності, якщо вона хоче, щоб ці здібності працювали та приносили користь нашій спільній та суспільній справі.
3.05.1991
15.
Ніколи не братися за вид лікування чи іншої сенсорної діяльності, на які Вищі Сили не дали благословення.
16.
Не треба і ти не маєш права брати під сумнів відомості, які ідуть від Вищих Сил, бо ці відомості даються у вигляді багатозначного кодування подій, людей, хвороб тощо. Ти, залежно від своєї чистоти та можливостей прояву цієї чистоти, зчитуєш їх у вигляді понятійних стандартів свого Земного світу. Тому вірогідні різночитання одного і того ж трактату від Вищих Сил не тільки різними сенситивами, а і одним і тим же в різний час.
17.
Нам, Вищим Силам, треба, щоб люди Знали і через Знання вірили в Нас.
18.
Ніколи не можна змішувати велич мети людського світу і Велич Мети Нашої, бо остання увібрала в себе Велич Буття і Всесвіту, а перша - тільки Реального Світу. Але перша повинна завжди наближатися до другої, бо в цьому і є суть життя людей на Землі.
19.
Ніколи не треба пхати свої користолюбні ідеї та бажання до стійла Пегаса, особливо якщо цей міфічний Кінь Творчості тобі не подарований Нами, а Дияволом, а ще гірше - вкрадений тобою: тоді ворогом твоїм є не тільки Чорні Сили, а і Білі Сили.
20.
Не гаси чужі свічі, щоб поставити свою навіть за померлих.
21.
Не пий з усохлих колодязів кохання, в які нібито прийшла нова вода -
вона завжди отруєна споминами розради.
22.
Не їж їжу, що прийшла до тебе у супроводі збіглих ідей про зцілення: не може бути загальної панацеї для усіх Душ та втілень їх, для всіх випадків життя, навіть якщо ти - праведник.
23.
Не стверджуй, що правда, відкрита тобі Вищими Силами, є остаточним баченням Правди - в цьому світі ніщо не може бути остаточним.
24.
Чоловік і Жінка! Бережіть один одного, бо у цьому Всесвіті двостатевість - основа Життя!
*******
"Погляд з паралельної реальності"
260х370; папір, акварель, туш, перо, кольорові олівці;
1984/1994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504329
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014
Про що ти думав, милостивий Боже,
Коли Тебе зреклися всі святі,
А ненаситні хтиві людозвірі
Терзали тіло чисте на хресті?
І у в обіймах неземної муки
Мертвіла кров на зболених устах,
І навіть небо гасло від розпуки,
Останній промінь кинувши на шлях.
За що цей біль, за що такі страждання?
Пече колюче терня знов і знов.
Гаряча кров і біль святого серця –
Така людська розплата за любов?!
…Вже вкотре йду на сповідь, наче вперше,
Гортаю дні в молитві поміж строф.
Ісус Христос воскрес, іще не вмерши,
І йде до нас десятками Голгоф.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415627
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 07.06.2014
У день інавгурації Президента України
Від ранку томить тіло спека.
Набрало сонце висоту.
А в небі високо лелека
Крильми малює доброту.
В стіжках із сіном пахне м’ята.
Схилилась хмарка з гамака.
Сьогодні Україна-Мати
Свого вітає вожака.
У душу спокій йде розлого,
Напруга слізьми із очей.
І хай цей ранок вийде з Богом
У світлі дні із тьми ночей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503808
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 07.06.2014
Я пам'ятаю твої болі
Та тимчасову втрату волі,
Твої понівечені крила.
Собою я тебе закрила.
Я поборола ворожій глум.
То вибач, милий, мені мій сум.
К.
06.06.2014
Примітка: малюнок зроблений на основі палітри, яка залишилась після того, як син малював пейзаж; я трохи допрацював її кольоровими олівцями, бо перед цим побачив обличчя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503598
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 06.06.2014
Крі́зь бірюзові скельця
Сонце, неначе лайм.
Слухаю ритми серця,
Літо в мені онлайн.
Зві́льна* сотаю стежку
Через густі лани.
Вставивши свіжу флешку,
Червень гортає сни.
Хвилі, немов позлітка,
Весело шурхотять,
В радощів - безлімітка,
Сонцю кричу: "Дай п'ять!"
Тепла його долоня
Лине навстріч моїй!
Цідить сонливий сонях
Промені поміж вій.
Крізь бірюзові скельця -
Неба аквамарин,
Між децибелів серця
Вібротони́ судин.
Шепіт морської піни
В мушельках теплих вух,
Скелі, як бедуїни,
На трав'яний кожух
Сіли лічити хмари
Крізь золотий пилок.
Проблиски, мов динари,
Сиплються між гілок.
В турці парує кава,
Наче арабська ніч.
Сонце моє русяве,
Клич за собою, клич...
Літо моє, не сердься,
Вітер у голові!
Крізь бірюзові скельця
Фарби, немов живі!
[i]*Звільна - повільно.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503438
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014
Духовники вчать – після смерті
Душа втрапить в рай. А чи в ад.
І стверджують вміло і вперто,
Що зверху, де зірок парад,
Там – рай і божественне світло.
І лиш, де гниття, у землі –
Там страшно. Душа тоді стрімко
Загине в смердючій імлі.
А що таке зірки? Це – сонця, -
Небесну освітлюють твердь.
Та більшість – це радій і стронцій,
Загиблих світил давня смерть.
В Землі ж прахом зміниться бренне,
І буде початок з кінця.
Земля – наша вічная неня
Без святості сяйва вінця.
Навіщо ж до світла хотіти
Померлих мільйонів зірок?
Та ми ж – неслухнянії діти,
Погано що вчили урок.
І власними з брудом руками
У душах руйнуємо рай,
А в домі, збудованім нами,
Любов сплюндрували й мораль.
Вважаємо гідним доробком
Удавану святість без хиб.
А потім під пишним надгробком
Ховаємо власні гріхи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474024
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 31.05.2014
«…На острові стояла фортеця
з бронзовими воротами,
до неї вів скляний міст…»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Там все прозоро – і внизу вода,
Ми бачимо минуле й майбутнє,
Нам треба йти, але вертаємось назад:
У часі, в просторі. Присутні тут ми
Але не знаємо, не відаємо де –
В якій ще божевільній круговерті?
Ми тут, ми на мосту, на острові –
Це сон чи просто на порозі смерті
Ми – волоцюги моря на межі
Одвічного, таємного, земного.
Шукаємо. Таємні сторожі
Нам музику подарували сну
І жінка в білому несла у чаші воду
Сандалі срібні й невагомий шовк –
Як мариво ми бачили свободу
І знову сон… Коли ж прокинулись,
Побачили у вранішній імлі:
Навколо море. Ми на кораблі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502097
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 30.05.2014
Мені так мало Вас в коротких снах,
У серці, на вустах, і у молитвах.
Я п’ю настій з нектару і вина,
Але ніяк не можу ним зцілитись.
Ви – мрій моїх серпанок золотий,
Казкова акварель п’янких ілюзій,
Ви – пісня неземної висоти,
Ви – дотик найчарівнішої музи.
Та заздрю випадковим я очам,
Що можуть це блаженство споглядати,
І слухати Вас голос повсякчас –
Медових солов’їв палкі сонати.
Одним бажанням нині я живу –
Побачити Вас знову наяву…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361633
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 29.05.2014
***
Моя журо, сумна ранима жінко,
Що свій скрижаль прядеш біля вікна.
Тепло свічі, то спалахне, то згіркне
І у сльозі ні краю, ані дна.
Нести тебе, мабуть, найлегша помста,
А марити тобою – сивий гріх.
Вже на розгілля виточені гострі
Нанизаний зимою першосніг.
І так, як є. іду по мокрій кризі
Душа порожня, вимокла дотла.
Остання зірка відрікалась висі,
А я журби зректися не змогла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502024
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 29.05.2014
Печаль моя не має берегів.
І вітер плаче, як журлива скрипка.
Та хочу я, щоб ти не знав нудьги,
І серцем не пізнав німого крику.
Хай образ твій залишиться в рядках.
Від мене це найкращий подарунок.
А пристрасть, що не варта мідяка,
Хай не пророчать нам таємні руни.
Хоч біль катує віршами вночі,
А вдень провина докорами ріже,
Не видам я журбу свою нічим.
Лиш ти, прошу, не пий моєї тиші!
Не знай. Не вір. Життя – це тільки гра.
Нехай барвисті маски правлять світом.
Благаю, лиш поезію не зрадь,
Бо тільки їй над вічністю зоріти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501401
дата надходження 26.05.2014
дата закладки 26.05.2014
Навіть бджоли обирають королеву.
Як помре, тоді - виховують - із бідних.
В бджолах - "Обрані" - народжують взірцево
Все, що краще для родин, читай - країни!
24.05.214р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501112
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014
07.04.2014* 17:35
ОСНОВА ФОРМУВАННЯ МАЯТНИКА
В "окультних" магазинах продається взагалі багато різноманітних засобів езотеричного спілкування людини із ПозаРеальністю, із Тонкими Світами та взагалі із НеРеальними Різноманітностями. Чого там тільки нема! І серед цього різноманіття є рамки та маятники, які виготовлені фактично фабричним методом. Скільки рук торкалося їх, включаючи виробників, оптовиків, продавців та покупців, які розглядали товар та мацали його! Скільки відбитків Біополя-2, а інколи і Біополя-3, причепилося до цих інструментів! Не кажучи вже про те, що матеріал для цих інструментів часто-густо по своїй суті абсолютно не підходить до використання його таким чином чи певній людині.
[b]Ці інструменти повинні бути суворо одноосібними для оператора. Ніколи, ні при яких умовах ніхто окрім оператора не повинен тримати їх в руках! І це є головне правило користування маятником.[/b]
Враховуючи це, я маю честь дати послідовність виготовлення маятника із умови максимальної безпеки езотеричної роботи оператора за його допомогою.
Крок 1.
Треба взяти будь-яку бусинку, прив'язати її до нитки і сказати собі, що це є тільки тимчасовий інструмент. Бажано, щоб цей тимчасовий маятник якось був почищений - кожний сам вибирає засіб такого очищення. Хтось покладе його біля ікони на ніч, хтось опрацює свічкою, що горить, а хтось прочитає улюблену молитву тощо. Треба розуміти, що таке очищення є фактично ритуалом Білої магії.
Крок 2.
На папері треба намалювати у довільному масштабі мішень, таку як я показав у попередній публікації, тримати маятник над її центром і подумки завдати питання: "Де мій плюс?", а потім "Де мій мінус?"
Якщо маятник не буде коливатися, то це означає, що у вас, вибачте, сенсорних здібностей немає. В такому разі знищуйте ваш тимчасовий маятник (краще спалити його) і забудьте про невдалу спробу. Ваше наполягання "подолати бар'єр" ні до чого гарного не приведе.
Чому треба задавати два питання? Тому що маятник може дати вам несиметричні відповіді. Наприклад "плюс" буде коло по еволюті, а "мінус" буде пряма якась лінія.
Можливий варіант, коли на ваше питання про плюс ви отримуєте фігуру із показаної мною раніше Абетки маятника зі знаком "мінус". В такому випадку що робити далі повністю лежить на вашій совісті, бо така відповідь говорить про те, що ви можете спілкуватися тільки з Темними Силами.
Крок 3.
Необхідно написати в стовпчик чи в лінію перелік матеріалів, з яких буде виготовлений ваш персональний маятник (далі буду його називати з великої літери: Маятник). В цьому переліку можуть бути породи дерев, мінерали чи навіть метали, але при цьому раджу уважно врахувати те, що я раніше говорив про матеріали для тягаря маятника.
Тримаючи ваш тимчасовий маятник над цим списком, ви ведете його вздовж, задавши подумки питання: "Який матеріал мій?" Відповідь може бути однозначна, а може бути декілька відповідей. В такому разі необхідно зробити порівняння між обраними матеріалами "в першому турі". Для цього вам необхідно буде придумати свою власну систему виявлення лідера. Одним із таких прийомів може бути визначення Коефіцієнта відповідності матеріалу вашому Біополю-2: тримаючи тимчасовий маятник над матеріалом, подумки рахуєте від 0,10 до 1,00 і фіксуєте те значення, на якому ваш тимчасовий маятник дасть "плюс". Матеріал з більшим показником і буде вашим.
Крок 4.
Тепер необхідно визначити оптимальну форму для вашого Маятника. Для цього намалюйте на папері у довільному масштабі різноманітні форми і точно так, як це робили у кроці 3, визначить форму Маятника.
Крок 5.
Розмір Маятника визначається по такій самій процедурі. Для цього слід використати звичайну лінійку із міліметровими поділками і вести тимчасовий маятник від значення 0 мм. Таким чином визначається довжина, ширина/діаметр маятника, точки переходу кривих форми, якщо вони мають місце у вашій формі.
Крок 6.
Виготовлення Маятника необхідно робити самостійно. Можливо, що болванку вам зробить хтось інший, але тоді знайдіть засіб очистити цю болванку від не вашого езотеричного навантаження (див. крок 1). Ви повинні розуміти, що ваш езотеричний інструмент повинен бути суворо "прив'язаний" до ваших рук, а що може бути кращим за поступове надання йому потрібної форми вашими руками?
Після виготовлення Маятника тимчасовий маятник слід знищити (спалити).
Крок 7.
Правильне зберігання Маятника є дуже важливим. Для цього його слід тримати в якомусь футлярі, бажано із нейтрального матеріалу (наприклад: скляного) чи із точно такого, із якого виготовлений Маятник. Але головне: він повинен бути гарно захищений від потрапляння до рук будь-якої іншої людини.
Це все.
Основи безпеки роботи з Маятником я подам завтра.
*******
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490945
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 24.05.2014
06.04.2014* 19:10
АБЕТКА МАЯТНИКА
По всім правилам, треба було б спочатку розказати як безпечно зробити маятник та як їм користуватися, але вирішив, що спочатку треба розказати про Абетку маятника.
Треба визнати, що в руках не у всіх людей маятник працює - розширені сенсорні здібності є талантом, точно таким, як вміння співати, малювати, грати на музичних інструментах чи на нервах близьких людей. Але і це ще не все - є люди, в руках яких маятник працює по принципу "так" чи "ні" - двоїста система, а є люди, в руках яких маятник виписує найрізноманітніші фігури. Ці фігури і складають Абетку маятника.
На малюнку фігури з 1 по 12 є стандартними, "класичними", які промальовані як ідеальні. При цьому прийнято, що будь-який рух по напрямку годинникової стрілки називається рух по еволюті і має знак "+", а проти годинникової стрілки рух називається рух по інвалюті і має знак "-". Фігури 1- 4 фактично не мають знаку. При цьому ми приймаємо, що коли маятник не рухається, хоча питання до нього і поставлене, то це означає, що відповіді чи немає, чи питання не коректне, чи є Заборона на це питання чи на відповідь на нього.
Фігури 13 та 14 фіксують складні рухи маятника знаків "+" (фігура 13) та "-" (фігура 14) і можуть мати такий "класичний" вигляд, де задіяні всі направляючи прямі лінії "мішені" і це, таким чином, фіксує 8 еліпсів, а можуть бути "неповними", де фіксуються, наприклад, 3 еліпса. При цьому: якщо перехід від першого еліпсу до наступного іде по еволюті, то вся "композиція" є позитивною, якщо по інволюті, то це дає знак "-". Парадокс полягає в тому, що при цьому самі еліпси можуть бути одного знаку із таким переходом чи різних знаків. Фактично в цьому випадку мова іде вже про фіксацію певної фрази.
Фігури 15 та 16 є екзотичними.
Фігура 15 фіксує коливання маятника по прямій лінії, але при цьому маятник міняє свій рух від однієї "направляючої" прямої лінії до наступної. Знакова фіксація визначається по тому ж принципу, що і для фігур 13 та 14.
Фігура 16 є не тільки екзотичною, а і оригінальною - я отримав її як відповідь на одне питання, в якому була сховано неявно Безмежність. Фактично ця фігура є карикатурою на вісімку, на знак безмежності, це - деформована полувісімка. Цю відповідь, признаюсь, я довго не міг зрозуміти, але через деякий час зрозумів в чому справа: з точки зору Буття Безмежність, як інститут, відсутня, бо весь час відбувається перехід від одного ієрархічного рівня всього і вся до іншого, термін "безмежність" є надбання суто людської матеріалістичної науки, таке своєрідне "тьма" при рахувані великих чисел стародавніми слов'янами.
Цю фігуру я показую тільки як ілюстрацію до мого твердження, що ця Абетка маятника є тільки основою для певного розуміння оператором можливостей праці маятником.
До всього, що сказане вище, слід додати, що в роботі маятником з використанням абетки, частим явищем може бути таке, коли центр Маятника зміщується з центру "мішені" і плечі малюнку фігури чи фігур будуть не однакові. Це теж інформація. І з цього витікає простий висновок: [b]кожний оператор[/b], навіть опираючись на цю Абетку маятника, фактично [b]сам формує для себе "мову" [/b]на якій маятник, а вірніше - через маятник, з ним Розмовляють. Хто Розмовляє - це окрема тема, яка знаходиться за межами цієї "технічної" розмови.
І, нарешті, останнє, що практично можна Читати за допомогою Абетки маятника?
Це залежить від фантазії оператора чи тих умов, в яких він знаходиться. Приведу тільки декілька прикладів із моєї стародавньої практики, бо зараз я відійшов від цього - коли володієш Голосом, то маятник стає непотрібним.
Діагностування людини.
Можна зробити фіксацію Тонких Тіл людини по чакрам і зафіксувати спочатку стан кво, а потім який малюнок повинна була б мати ця людина на цей момент, якби вона жила у суворій відповідності до її Програми розвитку.
Можна аналогічним чином прочитати контури біополя-2.
В тому і в іншому випадку, враховуючи, що чакри мають прив'язку до органів і систем Реального Тіла, можна діагностувати і навіть лікувати за допомогою маятника людину.
Щось подібне можна виконувати стосовно аналізу територій і подій.
********
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490731
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 24.05.2014
Ваше вміння передати красу
І говорити ніжно про ніжність,
Забивають нам життя метушню
І направленість нашу на ситість.
Ваше вміння передати любов
У віршованих словах кохання
Палить наші серця і нашу кров,
Ми шукаємо слова благання:
Ми благаємо вас нас жаліти,
Завжди бути такими як зараз,
Ми благаємо вас: візьміть мито -
Ми слуги вам назавжди, назараз!
К.
19.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499978
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 24.05.2014
Можливо нині ми йдемо не з тими
Чи не звідтіль вимолювали день.
Усе єство, немов криваві стигми,
Неначе душі голі, без натхнень.
А може світ забутий Богом нині,
Чи все, що суще, цвіллю поросло?
Вже в енне доля губиться в рутині
І морщить біль історії чоло.
Ідуть дощі холодні без потреби
Гартує дух примарна боротьба.
А там, де червоніється крайнебо,
Встає на ноги нинішня доба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500934
дата надходження 24.05.2014
дата закладки 24.05.2014
Солодким нектаром розквітла акації злива,
У полисках сонця джміліє її ніжноцвіт.
Обійнята небом,стоїть загадково-мрійлива,
Медовою гущею радо шумить живопліт...
З небесної глиби спадає накидка парчева,
І місяця промінь розгладжує китиць кришталь.
У білій,духмяній сукенці,немов наречена,
Акації повінь пряде зоресяйну вуаль.....
10.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499868
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014
Вечірні зорі,м'ятні,недозрілі
В долонях тануть,тільки доторкнись.
Міцним еспресо ллється темна вись
У бузинові цвітозаметілі.
Бешкетник-вітер в липове зело
Ховає хмар пухнасті пеньюари,
Жене ген-ген бавовняні отари,
Щоб зранку небо льоном розцвіло.
Я так люблю травневі вечори!
У солов'їних купелях зігріті.
Коли малює місячне графіті
Невидимий художник ізгори...
Коли ванільно гусне на вустах
Ірисів цукор,змішаний з росою.
Й шовкова тиша срібною фатою
Поміж дерев злітає,наче птах.
Люблю ті зорі м'ятні,недозрілі,
Що розпустились пуп'янками в ніч.
Лишусь до ранку з ними віч-на-віч,
Впустивши в душу цвітозаметілі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499804
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014
сріблястий сміх, та блискітки в очах,
і губи повні зваби неземної...
ця жінка вам з’являлася у снах…
але вона не може бути мною…
бо тіло… так відмінне від душі…
таке із віком вже – недосконале…
побите – на крутому віражі…
морози, грози, ненависть пізна́ле…
ще рветься, ще зліта моя душа,
у кам’яного тіла на припоні…
…та спогади вбивають без ножа,
і додається сивини на скронях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499740
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014
Гримить. Крізна́ краплинна сітка
То налетить, то зникне враз,
Огрядна хмарка, сива тітка,
Знічев'я дра́жнить контрабас.
Пташки скрипалять в міжребер'ї
Слизьких і вимоклих гілок.
Виводить дощ, мов на папері,
На склі кожнісінький рядок.
То спритне сонце злиже почерк,
То здує хвацько вітерець
І, мов хлопчисько, зарегоче,
Чкурне до лісу навпростець,
Де строгі сосни курять ладан
Із позолочених кадил,
Де у зволожених шухлядах
Парфумить хвойний еліксир...
Де трав магічні привороти
Кладеш на душу, мов компрес,
Де потічки вплітають ноти
У дивовижний полонез.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499616
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 17.05.2014
Цвіте конвалія – так ніжно-біло-п’яно.
Голівки-дзвоники між листям мерехтять.
Скрипить верба, немов старе фортепіано.
На травах роси, наче персні, блискотять.
На карті травня день лишає свої мітки.
Цвіт душу рве. До нього оком припаду,
У ніздрі пахощі вберу, а вигляд квітки,
Як раритет, до сейфу пам’яті вкладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499601
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 17.05.2014
11. ТАКЕ ЖИТТЯ
В падінні уверх є вірогідність польоту,
В той час як униз - тільки тягар каміння,
Ми - посередині, чекаємо зльоту,
А маємо завжди невблаганне падіння.
К.
25.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499557
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 17.05.2014
Вже вкотре розпинаєм на хресті
Людського Сина під гучні фанфари,
Б'ючи у груди :"Господи, прости!
Дай оминути праведної кари! "...
Відпрацювавши тридцять срібняків,
Сльозами омиваючи обличчя,
З проворністю нікчемних байстрюків
Штовхаємо слабкіших на узбіччя ...
На фантиках смаколиків - зловтіх
Малюєм ілюзорне сьоме небо ;
Знов поспішаєм возвеличить гріх ,
Перекрутивши заповідь під себе ...
Бажаючи прощЕння роздобуть,
Не молимось ,поки не чуєм грому... ...
Знов Господа ведем у хресну путь,
Старим шляхом вертаючись додому ...
Забувши істину, що Бог - то є ЛЮБОВ,
Святе Ім'я згадавши вкотре всує,
Між ганчір'яно - туфельних обнов
За гроші індульгенцію купуєм ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499376
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014
[img]http://mailbox.gazetevatan.com/MailFoto/10_49_0426935_6.jpg[/img]
Зупинишся раптово на межі
І в шепоті дерев почуєш Бога...
Десь миготять шалені віражі,
А в тебе - рівна сонячна дорога.
І у твоїх з калюжами слідах
Відбилось небо, чисте і високе,
Хмарин лінива біла череда
Набилась вітру сивому за щоки.
Сочиться в душу музика легка,
Лелітками кружляють світлі ноти,
Чиясь ласкава впевнена рука
Тебе веде в небачені красо́ти.
Душа світліє, диханням своїм
Ти піднімаєш небо над землею.
Купає день в шафрановій імлі
Душі твоєї ніжну орхідею.
Отак, бува, застигнеш на межі,
Здмухнеш пилюку відчаю і втоми,
І світ зітре умовні рубежі,
І тіло стане майже невагомим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450746
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 13.05.2014
Бий мене. бий,
Шмагай душу добре,
Щоб я був більше злий,
І піднявся вкотре...
Лий на мене, лий,
Невдач холодні дощі,
Хоч кричи, хоч вий,
Я шукатиму щастя у сонці...
Кидай мене, кидай,
У прірву ситуацій,
Про сльози мої не питай,
Стану твердим як Горацій...
Неси мене, неси,
Через вихор перешкоди,
Я буду правду плести,
Від твоєї шкоди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498143
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2014
Густий туман спустився до землі,
Немов цунамі хлинув понад лугом,
Де сірі коні наче кораблі,
Пасуться без вудилищ і попруги…
Туман біжить, у проблисках кущі,
Омолодились новим свіжим листям,
Їх обліпили весняні хрущі,
Неначе повбирали у намисто.
А вітер більше набирає сил,
Штормить туман, затанцювали трави,
Закрите небо від усіх світил
І навіть солов’ї позамовкали…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497324
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014
Свіжоспечений хліб мама клала на стіл,
На обличчі сіяла усмішка,
А по хаті цей запах не йшов, а летів,
Виринав, мов зачинена пташка.
Пензель з пір’я в руках і солодка вода,
Намастила хлібину гарячу,
Засіяла хлібина, немов золота,
Хліб солодку ввібрав собі вдачу.
І чистенький рушник накривав буханець,
Щоб хлібина звикала до хати,
З таким хлібом дівчата ішли під вінець,
А синів проводжали в солдати.
Святий хліб на столі і багата рідня,
Бо без хліба бідніє родина,
Коли хліб в хаті є, то міцніє сім’я
І багата цвіте Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497120
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 06.05.2014
Чомусь мовчать,не пишуться вірші,
У кут глухий забились кволі рими.
Ржавіють струни зболені в душі,
Вже не лікує часу біг невпинний...
В мені згасає вогник...Як болить!
Лиш допишу рядки свої останні,
Лиш доживу гірку,пекучу мить...
І в небі розчинюся на світанні...
Я стану птахом Миру. З висоти
Я розіллюся зливами любові...
Зітчу з добра між зорями мости,
Зітру з Землі шляхи рясні із крові.
Чомусь мовчать,не пишуться вірші.
Згасає свічка. Висохли чорнила.
Дай,Боже,сил...Дай віри у душі...
...здійняти знов підбиті свої крила....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497057
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 06.05.2014
Я, напевно, померла серцем :
Не співається і не спиться ;
Лиш тривоги безрідна птиця
Допива моïх мрій озерце ...
Тільки темрява скрізь і хмари -
Вже немає ні зір, ні сонця,
Тільки крила мого Охоронця
Ще витримують днів удари ...
Я, напевно, уже осліпла,
Бо не бачу весняні барви,
Тільки болю гудуть литаври,
Закриваючи моє світло ...
І на грудях важке каміння
Не дає мені дихать вільно,
І ятрить рани сльозосільно
На межі мого збайдужіння ...
Чи впадуть світанкОві перли
На розтерзані душу й тіло?
Так, я - грішна, бо жить посміла ...
Та, напевно, уже й померла ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496929
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014
Летить додолу яблунева заметіль,
Трава зелена за хвилину вбралась в біле.
Стояла яблунька немовби у фаті,
Та через день вже без фати – осиротіла.
Такий наш час: тривожний і стрімкий,
Такі ці дні – то теплі, то холодні,
Але йдемо ми в глибину весни,
Подалі від негоди і безодні.
І гарно так: дерева зацвіли,
Пухнасті хмари, начебто дерева
По небу пелюстками попливли,
Боки в них білі, білі і рожеві.
Зелене листя вирости спішить
І пнеться до тепла, як до свободи.
Важливий кожен час і кожна мить
Для дум, любові, щастя і роботи.
Іде весна, широкий в неї крок.
Спіши за нею, щоб усе успіти.
Хватай цю мить, сьогоднішній урок,
Бо з цим тобі прийдеться далі жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496737
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
23.02.2014* 16:10
Перед моїми очима стоять обличчя Юрія Вербицького та Сергія Нігояна, які тепер належать до Небесної сотні. Два красивих обличчя, два розумних погляда.
В мені весь час звучить мелодія "Пиве кача...", якою супроводжували виніс тіл загиблих з Майдану після їх відспівування.
Мене переслідує усвідомлення провини, що я винний в загибелі цих людей, хоча я не був на Майдані, бо вже 4 місяці хворію і майже 2 місяця не міг встати з ліжка. Бо я - Кодувальник.
Я - Кодувальник.
Вчора Україна закрила сторінку Советікус, який два десятиріччя кайданами висів на її ногах.
Вчора Україна, заплативши кров'ю Небесної сотні, поставила крапку над комуністичне-бандитським пануванням, яке 3 роки зашморгом душило життя українського народу.
Вчора Україна розпочала крокування, зробивши маленький крок до її ролі у Майбутньому Людської Цивілізації, бо роль її буде визначна.
Я - Кодувальник.
Але тільки зараз розумію, що події сьогодення України були закладені в 1991 році, коли я будував моделі розвитку націй, що по різному обумовили/обумовлюють формування українського народу, входження його у Майбутнє. Тоді для мене це була цікава і захоплююча, ейфорійна сенсорна аналітика і не більше...
Але тільки зараз, прочитавши записи в зошиті за період з 22.11.2013 по 22.01.2014, я розумію, що Кодування подій в Україні йшло планомірно, хоча і були "хитання" конкретики, бо конкретне чуже для Кодувальника, але він - людина, то його весь час так і тягне на спробу мати конкретне.
Але тільки зараз я остаточно зрозумів/усвідомив, що моя багатомісячна хвороба, яка розпочалася в кінці листопаду 2013, була моделюванням спочатку Київського Майдану, а потім Всеукраїнського Майдану. І зараз я дійсно починаю виходити із клінчу Болі.
Я - кодувальник.
Є три блоки, про які мені Дозволено говорити,:
1. Кодування 1991 року;
2. Супровід/слідкування за подіями на Майдані;
3. Майбуття України.
[b]1.Кодування 1991 року.[/b]
Мені Дали можливість Отримати інформацію на тему "Прорицателі, пророки, Кодувальники", в якій поступово підвели до твердження, що я - Кодувальник. Я цього не прийняв. Хто я такий, щоб вважати себе таким феноменом?
Кодувальник.
На Землі абсолютно все робиться руками та розумом людини. Існує Програма Розвитку Людства (ПРЛ), яка має Мету: Людство повинне еволюцінювати таким чином, щоб кожна людина могла свідомо існувати не тільки в Реальності, а і в інших Агрегатностях, що забезпечує безсмертя. На шляху історичного розвитку Людства весь час так чи інакше відбуваються збої ПРЛ. Кодувальники виконують коригування ПРЛ, ліквідуючи ці збої.
Кодувальник, як правило, ніколи не Кодує перебіг подій, що линуть із Майбутнього, він тільки будує/створює обумовленості, які коригують ПРЛ відповідним чином і "розчищають" дорогу до Мети. Людство в усіх ієрархічних одиницях по Біологічному,Соціальному та Спіритуальному СперЕкологічним рядам є надскладна самонавчальна надсистема, тому ніколи не можна визначити як саме буде реалізовуватися Коригування, яке виконує Кодувальник.
Це - досить примітивне визначення суті дій Кодувальника.
Тоді, в 1991 році, я не прийняв твердження, яке мені Втовкмачували, що я є Кодувальник, але при цьому справно опрацьовував моделі, які фактично і були моделями Кодування. При цьому я переживав творчу ейфорію, щастя від отримання Знання.
Модель, про яку я зараз розповідаю, стосувалася націй, які внесли чи вносять і досі свій вклад у формування українського народу, але головне - генеральну лінію розвитку Душі українського народу у Майбутньому.
Модель структурно була проста -уявимо швейцарський хрест, який складається із 5 квадратів.
Середній квадрат - Душа нації у вигляді складних переплетень всіх задіяних Агрегатностей. Це - сучасний стан.
Квадрат з лівого боку - шлях і включення Астральних та Ментальних Душ в Душу народу; квадрат з правого боку - те саме для Каузальної та КвазіАстральної Душі; квадрат знизу - те саме для Душ Основного та Резонансного типів. І, нарешті, квадрат зверху - це малюнок перетворень Душі народу в Майбутньому. Середній та верхній квадрати маю багатозначення, бо їх можна трактувати як 5 та 6 Вертикальні Раси, як 20 та 21 століття тощо.
Цікавим був результат цього моделювання, який фіксувався у верхньому квадраті,:
українці = цілісний перехід в нову якість;
росіяни = розмазане розщеплення на 3 рукава;
білоруси = не закінчив Читання, непомітно відпало бажання це робити;
поляки = цілісний перехід в нову якість з 2 модифікаціями;
болгари = цілісна монолітна одновершинність;
євреї = 2 рукава розвитку нової якості;
татари = принципова нова якість;
турки = спрощені 2 потоки сходяться в одну точку;
турки/сельджуки = Астральний слід;
німці = плавний перехід із завершенням у вигляді двох модифікацій;
арії = нова якість як основа;
армяни = міцний цілісний перехід в нову якість.
Найбільше мене причаровувала модель українців, бо вона була насичена вузлами протиріч, складним переплетінням ліній різних Душ і в переході від "зараз" до "завтра" з домінантою КвазіАстральних, Каузальних і Основних Душ, тобто Душ високого ґатунку. І що головне: зосередження конфліктних вузлів якраз на цьому переході, але потім - ясні потоки ліній.
Тоді мене вразила і модель Росії, бо там явно читався розпад її на три самостійних утворення: Європейська Росія, Сибір та Далекий Схід.
Зараз, коли пройшло 22 роки з моменту формування цих моделей, я розглядаю їх і дивуюсь, що різні події в цьому терміні вкладаються в них.
[b]2. Супровід/слідкування за Майданом.[/b]
Захворів я 11.10.2013 - молодший син викликав Швидку, бо від навіженої болі в грудях я був на грані шоку.
На 25.11.2013 більш-менш оговтався, тим більше, що діагноз нарешті був окреслений: гіпертонія, стенокардія, міжреберна невралгія + чоловічі хвороби. І з цього дня я увійшов у фіксацію Читання по Майдану.
25.11.2013* 9:00
Контакт.
[i]Вірогідність того, що Україна зараз на Саміті у Вільнюсі підпише угоду залишається нульовою. Але слід мати на увазі, що в цьому разі в Україні формується революційна ситуація, яка може привести навіть до Громадянської війни. Підготовка до неї фактично почалася як на Сході, так і на Заході...
Небезпека цієї Громадянської війни полягає в тому, що вона вірогідно стане початком війни між Росією та всім іншим світом, що автоматично приведе до краху Росії, її розпаду на 3 великих самостійних утворень, але при цьому буде багато вбитих та покалічених, а Україна стане полігоном війни. Тому необхідно знищити першооснову такої ситуації. Це дуже добре розуміють в Європі та в США, але не в Росії, а тим більше не розуміє кліка Януковича. Виходячи з цього зараз приведені в дію механізми (реальні і нереальні), які поставлять Януковича на коліна...
З Нашого боку ніяких дій не ведеться, окрім Кодувальних. Сьогодні своєрідний день очікування, але вірогідність того, що Януковича та гоп-компанію прийдеться знищити, висока.
Ми.[/i]
29.11.201* 11:25
Контакт.
[i]В дію вводиться процес нищення Януковича та всього його клану. Цей процес буде тягнутися приблизна на наступний рік, але на Президентські вибори Янукович не потрапить...
Починається різка політизація молоді. Утворюється Третя Сила, яка є більш могутня, ніж Влада регіоналів та Опозиція. Будуть нові лідери...
Коли Бог хоче покарати, то Він забирає розум.[/i]
- Можлива збройна конфронтація?
[i]Ні! Але, якщо б трохи це відбудеться, як зразу Європа та США втрутяться....[/i]
- Що я можу зробити?
[i]Ти все зробив. Ми запустили в дію твою модель/ідею. Досить. Пауза. Займайся собою.
Ми.[/i]
3.12.2013* 14:30
Контакт
[i]Ситуація в Україні розвивається відповідно до загального плану дестабілізації Уряду Азарова/Януковича та звільнення України від бандитських структур.
Зараз було б логічним, щоб ці двоє самостійно звільнилися б з посад, але злодії ніколи не припиняють бути злодіями по своїй волі. тому і саме тому вони завжди самі себе знищують.
Найближчими днями все більше і більше людей будуть розуміти, що Янукович є психічно хвора людина. Про це знають зараз тільки ті, хто має найближчий контакт з ним. Це буде повний крах системи Регіоналів. Але хай іде своєю дорогою, своєю чередою.
Ніяких втручань не треба робити!
Ми.[/i]
09.12.2013* 18:35
Контакт.
- Вибачте, що я можливо по-дурному турбую Вас, але, на жаль, я близько приймаю до серця все, що відбувається у Києві, тому у мене приступи стенокардії, тому у мене страшні болі... Чи можу я говорити з Вами про Київ, чи доцільно це робити?
[i]Доцільно. Можеш. Тебе явно турбує те, як все це закінчиться. Що ж, поговоримо.
1. Як це не дивно для тебе, але ланцюгову реакцію ти запустив, коли декілька місяців назад зробив певну модель, а потім, після того, як Влада України відвернулася від Європи, запустив її в дію.
Ти не пробудовуєш події, ти їх обмірковуєш і головні, які будуть реалізовані, не записуєш. В цьому є рація. Але це і не потрібне, бо головною є думка, а не запис.
2. Ти обумовив коридор, а як він буде побудований та чим заповнений - не твоя справа.
Зараз відбувається "м'який" сценарій. Саме він і буде реалізований. Втрати декількох людей гарантують життя сотням тисяч, бо жорсткий сценарій - громадянська війна, яка переросте в Третю Світову. Це нікому не потрібне.
3. Остаточний результат буде промальований завтра, а попередньо скажемо, що те, що Бачив твій син Дарій, буде реалізоване на протязі тижня.
Ми.[/i]
11.01.2014*
Контакт.
[i]Прогноз на січень 2014.
1. Янукович продовжує політику сили. Буде ще два інциденти, які дійсно переповнять чашу терпіння. Народ повстане.
2. Опозиція консолідується в єдиний фронт.
3. Утвориться потужний Громадський рух.
4. Далі - без запису.[/i]
- Вже є 6 загиблих. Влада не відступає Що ж буде далі?
[i]Чекай![/i]
- Добре. Тоді інше питання: чи довго я буду страждати? Чи вилікуюсь?
[i]Вилікуєшся. Ти - модель. Тобі зараз повна заборона дивитися новини!!![/i]
І я зліг - півтора місяці не вставав з ліжка. І тільки три дні назад мені Дозволили дивитися Громадське ТіВі та читати Українську правду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481404
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 04.05.2014
25.02.2014* 18:05
Контакт
3. Майбуття України
- Я проголосив цю частину, а зараз зрозумів, що не відчуваю відповідну інформацію в собі. Та, що приходила до мене раніше, багато років назад, минулі моделі, минулі системні побудови - все це явно застаріло. То чи можу я просити Вас дати мені цю інформацію?
[i]Не можеш, бо у тебе нема права просити, а є право Знати цю інформацію. Ми розкажемо головне - канву, в межах якої буде розвиватися Україна, але не про події. Не буде імен, не буде навіть якихось вех, тому що мова іде про побудову коридору звершень, а ці звершення будуть самі визначати імена героїв та негідників, перебіг подій та навіть терміни їх існування, терміни і послідовності етапів історії.
Перш за все необхідно усвідомити чому саме Україна повинна стати своєрідним плацдармом формування 6 Вертикальної Раси, чому саме в Україні цей процес вже розпочався.
Для цього є багато причин, які мають коріння в далекій і близькій історії цієї країни. Можна їх перераховувати по принципу "перше, друге і так далі", але тоді буде відчуття, що не всі причини перераховані. Простіше за все зразу сказати, що причин дуже багато, але Ми покажемо тільки декілька із них і не будемо навіть стверджувати, що вони є головні.
Катерина Друга знищила Запорізьке козацтво фізично, але Ментальність Запорізьких козаків знищити було не можливо і воно розтеклося по всій нації. Суть волелюбія, братерства, відчуття єдності та непоборності увійшло в Душу нації як основа формування на всі часи. Ментальність козацтва гнобилось, винищувалося вогнем, словом, голодом, свавіллям опричників різних поневолювачів, але воно не щезло. Боротьба УПА та сучасної молоді на Майдані, як і сам Майдан - тільки приклади прояву цього.
Україна та українська нація мають основою Київську Русь, але тільки зараз почала формуватися єдина держава. Довгий час розідрана різними сусідами, поневолена ними, вона, як це не дивно, від цього отримала тільки ще більші укріплення Душі нації, тому що вбирала в себе краще від поневолювачів і ніколи не втрачала прагнення до самостійності. Унікальність нації полягає в тому, що існуючи вже моделі інших націй, які формувалися ними в їх стражданнях, не підходять для неї. І нація іде своїм шляхом, який більш ніж достатньо посипаний терніями, розбитими надіями, зрадою і підлістю, але долається і веде до Мети.
Україна ніколи не мала свого царя. Був момент, коли це могло статися, але Тимош Хмельницький, рахуйте: так дав Бог, був слабким розумом та духом людиною. Відсутність свого царя та постійне гноблення чужоземними царями обумовило постійне горіння в Ментальності українців Свободолюбія. Це дуже важливо, бо навіть українська церква не була намертво зрощена із Владою, що маємо, наприклад, в Росії.
Катарсис, який завжди розгулював по території України, завжди мав спотворений вигляд і тому нічого дивного не було, з цієї точки зору, в Чорнобильській аварії. Але саме ця аварія стала останньою краплею у спусковому механізмі, який запустив крокування України в Майбутнє. Весь світ говорить про дітей Індиго, але ніхто гадки не має, що діти України, які народилися і народжуються після Чорнобиля, на 70% у своїй масі є дітьми індиго. Тільки прояв цього є м'який, без демонстрацій та барабанного дробу, бо саме так реалізуються етапи ПРЛ, для якої досягненням є не феноменальність одиниць, а феноменальність мас.
Те, що Україна тільки зараз дійсно починає формувати себе як дійсно Державу, хоча формально має незалежність більше 20 років, є закономірним, бо Катарсис вимагав пройти через хроніки:
- повзучого пост Советікуса президента Кравчука;
- абсурдність президента Кучми;
- зраду та фактичний антинаціоналізм президента Ющенка;
- наглий бандитизм президента Януковича.
Україна і далі буде мати президентів, але тепер вони будуть слугами/найманцями народу, а не його царьками.
Україна має колосальні ресурси:
- культурні та наукові, етичні та етнічні;
- природні, які всіляко оберігалися Нами для цього моменту;
- спіритуальні, бо кількість людей із розкритими вже сенсорними здібностями вражаюча.
Україну очікує не легке Майбутнє. Але 21 століття для України буде таким, що:
- Україна стане повністю самостійною та самодостатньою державою в усіх проявах цього;
- Українська культура, мистецтво та наука стануть своєрідним взірцем для інших європейських держав; це буде щось на кшталт поєднання сучасного та минулого в Японії, але в суто європейському трактуванні;
- рівень життя в Україні на кінець 21 століття стане взірцем для інших країн;
- нова генерація людей, яких Ми визначаємо як людей 6 Вертикальної Раси, буде домінуючою в Державі;
- українська мова стане однією із провідних мов Європи.
От яке Кодування вже запущене для України на 21 століття.
Ми[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481867
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 04.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2014
Тоді поет, коли своїм пером, керуєш в серці з мудрістю в двобою,
Словами правди пута розірвеш, в змаганні залишаєшся собою.
Коли здається вже немає сил і хтось тобі фальшує про знемогу,
Повір! Поміж безсилля і зневір - добро дарує сильним перемогу.
Словами можна вбити, розсікти, слова сильніші від гармат і кулі
Лиш той поет, хто зоряні мости стожильно в тілі гаслом пророкує.
Не піддається на облесливі слова, добро і зло - супротиставить,
Бо гріш ціна поетам, як душа кумира-ідола викохує і славить.
Навіщо слави і вінків лаврових?! Тоді поет, як непохитне слово
серед каміння силоміць цвіте. Великий той, хто в Бога за малого.
Тоді поет, коли життя і смерть - альтернатива правди і любові
Сліпим поетам - пропасть. Ну, а зрячим – поезія в небеснім ореолі.
Живи поете і твори добро! Яка велика сила народитись.
Поезія – це ти, твоє єство. Не смій, серед негідних загубитись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468378
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 04.05.2014
Ідуть раби, як чорні сили,
Але чекає їх пітьма.
За те, що за любов нас били,
Ні порятунку їм, ні вороття!
Ідуть раби, серця залізні,
В очах палає зло і жах.
Завжди любов сильніша в світі
Всім чорним силам буде крах!
Загине ворог. В нову днину
Досвітній промінь спалахне!
Ти - впавший Ангел й цю провину
В житті ніколи не зітреш.
Згадають вас не добрим словом,
Ви вже в історію ввійшли!
Ще прийде час і перед Богом
За кров, за біль - відповісти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496667
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
«Речі, наче віолончелі,
Заповнені дзвінкою тьмою…»
(Райнер М. Рільке)
Бавлюсь з темнотою старих речей
Які ховаються по закутках кам’яного дому.
Дому, що розмовляє тихими ночами зими
З тінню господаря, що танцює на холодній підлозі
Бавлячись з вогнем кахляного п’єца,
Що кидає відсвіти – марно намагаючись
Прогнати з закутків буття тьму – бо не час.
А скрипка проситься до рук у запитує:
«Ти святий Бартоломей чи його ніч?»
Але що розуміє скрипка? Вона лише інструмент,
Вона буде грати будь-яку мелодію,
Вона нічого не вирішує, в її утробі теж тьма,
Вона буде видавати дику какофонію замість музики,
Якщо потрапить до волохатих рук
Старого бандита замість віртуоза-музИки
З тонкою душею, що колись був її господарем,
А тепер сховав свої атоми в глибинах землі,
А свою душу у світі, який годі шукати…
Я наповнюю звуки змістом, я запалюю свічку
І ставлю її на вікно історії. Але за вікном сліпці –
Їм байдуже день це чи ніч.
Вони не повірять в існування свічки,
Вони не повірять в існування кольорів
(Не тільки ультрамаринових),
У них замість душі дірява газета,
Колись вони навчились повторювати слова
Не розуміючи їх змісту.
А нині стали важкими краплями
Густої рідини темноти…
Лишається вірити. Лишається тільки вірити,
Що там – за океаном тьми
На острівцях старих кам’яних будинків
Теж дивляться на вогонь люди
З сумними очима старого музИки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496640
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Не гасить палаючи свічі,
Коли ставите поряд свою,
І не кличте друзів на віче,
Щоб не втягнути їх в боротьбу
За право кагалом шукати
Вашої мрії зони життя,
Яка завалялась в шухляді,
Бо свічі палились безпуття.
І насправді: людині лічить
Самому свою вести борню,
Не гасить палаючи свічі
Поставив поряд свічку свою!
28.09.2013
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451849
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 03.05.2014
Прозора ніч так рідкісна
У синьому спокою Душі,
Мене чатує, милістна,
Виходу не мати у Світи,
Чужі Світи, чужі принади,
Стосунків дивних мережа,
Де не існує дурість Влади,
Незвичність де завжди права.
Велике Я очей Душі,
Великий спокій очей Бога -
Спросоння біль: як не крути,
Країна моя є убога.
28.11.2013
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462974
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 03.05.2014
Не спиться і знову не спиться,
Рояться вірші, наче бджоли,
Збігає стеблом соковиця,
Весняним цвітінням віоли.
Не спиться, душа розмовляє,
Полощуть дощі нічні думи.
Уперше дівчатко кохає,
Пронизують серденько струми.
Тривога підкралась в образах
Слів кинутих напризволяще,
В кількох адресованих фразах —
Нікому від того не краще...
Не спиться, і ніч, наче вічність,
Налита терпким еліксиром.
Чи щастю властива трагічність?
У відповідь — сльози пунктиром. 26.04.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496269
дата надходження 02.05.2014
дата закладки 02.05.2014
В дитинстві моєму
на сволоку звили гніздо
пернаті пісні,
зозулясті казки і поеми...
Крізь пам'ятні нетрі
думками дотягуюсь до
минулих років,
де не тягнуть сучасні модеми.
Між мною і небом
відкрито духовний портал,
де Всесвіт виходить
за межі усіх моніторів,
увімкнений Богом,
легкий надчуттєвий сигнал
душа моя ловить
з верхівок незримих соборів.
Я тут ще мала
і навшпиньки не вийде ніяк
торкнутись до сонного
соняха кінчиком пальця...
Жахтить каганцями
у полі пшеничному мак,
що вишило літо
стібками тонкими на п'яльцях.
На вітах кошлатих
вигойдує велет-горіх
ранкових пташок
дивовижні пісні-перегуки,
рипить перестигло
старенький дубовий поріг,
сухим різнотрав'ям
пропахли бабусині руки.
І так мені любо
і затишно, мов у гнізді
малому пташаті:
злітаю і падаю вгору!
А крила у тата
і мами - такі молоді,
мені розвіконюють
теплу блакить неозору!
Тулюся думками
до споминів через роки,
що в рі́зьбленій скрині
пиля́ться укупі з казками...
Хурделять у вікна
тендітні легкі пелюстки,
біліють, як іній
на скронях у сивої мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496236
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 02.05.2014
“[i]Hope” is the thing with feathers -
That perches in the soul –
Emily Dickіnson
Мрії.
Субстанція з пір’ям,
Може у формі жар-птиці,
Може – обриси журавля,
І ніколи – у руці синиця,
Що дійсністю забавля.
Мрії.
Невловимі
На горизонті блиск крил жар-птиці,
Помах нереальності журавля,
А справжня лише трепетлива синиця,
Що завмерла у тебе в руках.
Мрії.
Манять
Золотом сяйва, розсіком крила,
То ближче, майже поруч,
То знов маленька крапочка здаля.
Мрії,
Без них не можна,
Затягує кругообіг життя,
Виглядати варто жар-птицю,
Милувати в синьодалі журавля,
І дбайливо доглядати синицю,
Поки вона у тебе в руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496110
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
***
Сьогодні у Неба німіють уста,
Захмарився овид журбою.
Не видно дороги, де квітнуть літа,
Видніє лиш та, що з бідою.
У сиві тумани запнулася даль,
Немов одинока черниця,
На чотках вишіптує дощ і печаль
Відрада її журнолиця.
Плететься наосліп у лету світів,
Туди, де ніхто не чекає.
Свобідних не люблять у сему житті,
Невольних у той не пускають...
Тож як догодити в несонячну мить
Богам, що востали із мертвих?
На віях у долі безсилля бринить,
Бо знову судилася жертва.
Бо вкотре волочить дорога ота,
Що коле терново бідою!
Незрушно німують Небесні уста
І хмариться овид журбою...
(30.04.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495939
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Замерзало небо, терпли руки,
Гусла кров на зболених вустах
і душа невинна в хресних муках
Янголом виходила на шлях.
Путь важка, торована сльозою,
Згарищами болю і метань
І вела тривоги за собою
Ревна доля у лютневу рань.
Відмолити б віру, Боже милий,
Відстраждати б і переболіть!..
…А тим часом обгорілі крила
Попелили стомлену блакить.
Вкрилось димом сонце за плечима,
Люта смерть дірявила щити.
Мій стражденний горе-побратиме,
Мій народе, хто ж, коли не ти?!
Окропившись кров’ю свого сина,
Знісши муки грішні та святі -
Воскресала Мати-Україна
В сотий раз прибита на хресті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495120
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 29.04.2014
Закохатися, з Божої ласки,
В цю летючу зіркову щомить –
Не забути щасливої казки.
Завжди поклик світання щемить...
Цей замріяний небом серпанок
З нетутешніх планетних скарбів –
Як доніс ці фантазії, ранок?
Проспівай в моїм Серці на біс...
Хто писав тебе пензлями радо
Й передав цю поезію снів –
Змалював без найменшої вади,
Фарби взявши з усюд і світів?
Обійми і дай легкість туману,
Розчинитись в прозорій красі,
Щоб поринути в дійсність-оману,
Осяватися Сонцем в росі...
16.03.2005р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495766
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2014
Твоя весна порозплітала коси
І побрела босоніж по землі,
Їй проз ажурну хустку абрикоси
Бриніли вслід цитринові джмелі.
А свіжий ранок жестом ювеліра,
Мов діамант, відточував росу
І кожна грань у сяйві мерехтіла,
В собі відбивши Всесвіту красу.
Голубив день вербовими бруньками
І хмари пряжив, ніби молоко,
На полотні ворожив кольорами:
То пурпуровим вибухне бузком,
То закульбабить охрою у травах,
Немов розгубить сонечка дрібні!..
Розніжилась конвалія білява
У малахіті листя, наче сніг.
Твоя весна замаяна цвітінням,
Розбруньчена, мов гілка золота,
У світлий день святого Воскресіння
Природи й духу, сонця і Христа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493626
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014
Білі голуби
поміж віттями,
з гіллям ́лавровим
у дзьоб́ах.
Чорні в́орони –
пір’я кігтями.
Тіло зранене,
стогне птах.
Кігті спритнії,
дзьоби гострії,
кровця цівкою
по землі.
Та даремно
могили мостили.
Дух сміливості
на крилі.
Крильце вирвалось,
стрепенулося,
Кігті скинуло
і в політ.
Смерть відчула це,
відсахнулася –
скрес у погляді
страху лід.
Білі голуби
в небі білому
біле щастя
дзьобами тчуть.
Чорні ворони –
в землю прілую,
чорні муки
на чорне ждуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492790
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 15.04.2014
Строкатість колорадського жука
Не просто випадково співпадає
Із стрічкою, що в формі павука,
Юрба собі на лацкани чіпляє!
В обох такі їдучі кольори,
Цим Бог неначе всіх попереджає, –
Це шкідники і наші вороги!
Окрас їх і зажерливість лякає.
Людці з стрічками гірші за комах,
Жуки лише картоплю поїдають.
А ці живуть з рашизмом в головах,
Звірину сутність навіть не ховають.
З жуками ми ведемо боротьбу,
Також потрібно знищити рашистів.
Вокзал, і з чемоданом чи в гробу…
Стрічай Москва своїх неофашистів!
14.04.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492579
дата надходження 14.04.2014
дата закладки 15.04.2014
Кто мог подумать, что просить мы станем немцев -
Нас уберечь, спасти от русских интервенций...
14.04.14г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492626
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 15.04.2014
Прошепочу тобі на мові
Такі слова, щоб не забулись,
Такі пісні, що і не чулись!
Таке, що так подібно змові,
Судомить від чого та мулить…
На мові, майже солов’їній,
Дубовій, вербній, калиновій,
Тобі, відроджена країна,
Як копійчина срібна, новій!
……………………………….
Брехня солодкого полону
Із гірким присмаком полину
Від кожного терпкого слова
Ковтаю солоденькі слини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489736
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 13.04.2014
Люблю цей дощ - серед хмільного літа:
Холодні спогади гарячої пори,
Коли журба любов"ю розігріта,
І час втікає краплями води.
Ще босоногі спогади зриває,
Мов спілі вишні, вітер навмання,
А злива обіймає, роздягає…,
Пірнає в трави зляканим ягням...
То небо плаче голосом знемоги,
То мрія снить у шелесті трави.
Люблю цей дощ. Лоскочу босі ноги
В обіймах сліз плакучої верби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491951
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Намалюй мені небо в з́орях,
Намалюй цю чудову днину,
Намалюй легкий бриз на морі
І щасливу до сліз людину.
Намалюй солов’їні трелі,
Що лунають десь без зупину,
Не скупися на акварелі,
Дай побільше аквамар́ину.
За тобою ношу мольберти,
Прагну долі собі цієї,
Я волію безвісно вмерти
За картину руки твоєї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290613
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 11.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2014
Зітри страх́и свої, тривоги,
Образи, ненависть до дір.
В кінці кінців усі дороги
Знаходять Істину, повір.
Весь мотлох витряси із серця,
Душею, силою зберись.
На чорні смуги ти не сердься,
У Божу мудрість зодягнись.
Розкрий набряклі гнійні рани,
Вклади у рамки вух псальм́и.
Підуть у даль в’язкі тумани,
Затихнуть бурі і шторм́и.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490999
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 08.04.2014
Нести нам Світло день і ніч
В трудах, і з бідами опріч,
Усупереч самим собі –
Нема других земних орбіт.
Крізь терни до Твоїх планид
І заповідей – людський рід.
13.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490867
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2014
Не сумуй, мій трояндовий цвіте,
Що до осені стелиться шлях -
Ще співатиме сонячно вітер
На відроджених стиглих полях ;
Ще дощем цілуватиме небо
Твою дивну врочИсту красу ...
Я щоранку ітиму до тебе
Цілувати холодну росу ...
Ще не раз розів'ються бутони
Пишноквіттям солодких думок;
Кучеряві сплетуть Купідони
З них коханню вогненний вінок ...
Не сумуй, мій трояндовий цвіте,
Не ховайся в колючість стеблин ;
Доки в серці твоïм тепле літо -
Не гірчитиме душу полин ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489209
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Розверзлись небеса… покотились громи…
І здавалося… небо на землю оту упаде…
Я люблю тебе дощ… після довгої злої зими…
Я люблю тебе, дощ… як ніколи… ніхто… і ніде…
Я нап’юся дощем… десь мій біль... і жалі відлетіли…
І здавалось… земля із-під ніг назавжди відійде…
І не було спасіння мені ані вправо… ні вліво…
Я нап’юсь тебе дощ… як ніколи… ніхто… і ніде…
Та стояли ліси… непідкупні в своїх постулатах…
І… здавалося… небо на голови нам упаде…
Так кохати дощі вміють тільки смереки в Карпатах…
Але більше – ніхто… і ніколи… й нізащо… й ніде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489074
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Від любові немає спасіння,
Вона труднощі всі подолає.
Від любові буває прозріння,
Коли серденько щиро кохає.
Від любові нема застороги,
Бо надія і віра рятує.
Почуття переступлять пороги,
Як душа іншу душу відчує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489079
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Ранок пахтить еспрессо
В сивий холодний день.
Де ти, квітуча весно?
Мучить сади мігрень.
Так неприродньо сиро
В передквітневій млі.
Дощик дрібним пунктиром
Тонко різьбить по склі.
Сонцем налиті скрині
Під тягарем замків.
Сіре не в тренді нині,
Трішки б легких шовків -
В теплих тонах пастельних
І бірюзи вгорі!..
Ранок, немов пустельник,
Влігся на димарі.
Краплі дрібним калібром
У міжребер'я віт...
Знову думки верлібром -
З римами дефіцит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488711
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Знову вечір склада пасьянси
З недороблених вічних справ,
Допиваючи із фаянсу
День заварений з перших трав.
Місяць бавиться в хмаросніжки
З віддзеркаленням у вікні,
Віднайшовши собі нічліжку
На холодній німій стіні .
Десь летять запізнілі гуси,
Розбиваючи тиші дзвін ;
Я весняних вітрів нап'юся,
Щоб злетіти ïм навздогін ...
Переваживши за і проти,
Відкладу терези думок ...
Зачиняючи сни -ворота,
Замикаю ïх на замок ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488187
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Золота блиск, бруд ганчiр’я;
зорями Всесвiт цвiте,
а по асфальтах вечiрнiх
вiтер пилюку мете.
Ти голосуєш за небо,
вабить тебе його блиск –
плетиво зiр, наче невiд,
Мiсяця бронзовий диск.
Тiльки куди менi дiтись?
Рижа п’янить каламуть;
я люблю квiти,.. квiти –
в небi вони не цвiтуть.
Створено 25. 02. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486671
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 19.03.2014
Рубіновими полисками ранок,
Мов діадема,визрів над селом.
Махрову ніч змахнувши із фіранок,
Заструменів барвистим джерелом.
Заоксамитив градом бісеринок
Ще зовсім голі яблунь гілочки.
Насипав щедро сонячних ворсинок
На зеленаві сосен сорочки.
І пахне поле свіжою ріллею,
Хмарин пір'їнки тонуть в мигдалі.
Несуть весну над рідною землею,
Вертаючись з чужИни журавлі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485878
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 15.03.2014
Знов небо усміхнулося весною,
Розпелюстилась льоном голубінь.
Янтарить сонце теплою сльозою,
Дозрілим медом пестить височінь.
Квітують хмари пролісковим цвітом,
Мов наречені,в білому вбранні.
Вже зовсім скоро пирсне малахітом
Нове життя по вижухлій стерні.
Засокорять струмки дзвінкоголосі,
Розкажуть нам свої зимові сни.
І вітерець у вербовім волоссі
Заграє знов мелодію весни!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485504
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 14.03.2014
А небо гладеньке, мов льон:
Ні сивого пасма, ні хмарки.
Розхристані кінчики крон
Вистукують, ніби дзиґарки,
По світло-плаксивих шибках,
Така розпогоджена днина!
Немов павутинка крихка,
Тремтить на шовкових гардинах
З ниток золотих макраме -
Дарована сонцем відрада!
Вітрисько в сопілочку дме,
Скородить калюжні свічада,
Здіймає дрібні гребінці
І тішиться, ніби дитина!
Розплавлена крапля в руці,
А в ній - живописна картина:
Відбитий довколишній світ,
Весняні дива́ і щедроти,
І сонце - руде, наче кіт,
І в небі пташині польоти,
І росяних крапель пунктир,
І димка рожева над гаєм,
І спокій довкола, і мир...
Без миру весни не буває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484944
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014
Прадавній Пантеон* стоїть велично
На восьмій (та невидимій) горі.
А решта сім** перекладають вічність
Із пліч вождів на плечі бунтарів.
Боги міняють маски. Грають маси
Трагічної комедії сюжет.
Вмирають вої на потіху Марсу,
І ворон поспішає на бенкет.
В ріллю небес ідеї-зорі сіють,
А сходять терни геніям на зло.
Грядуть нові пророки і месії
Із мудрості робити ремесло.
Бреде душа самотнім пілігримом.
У правді пізнає гріховну суть.
Блукає в римах… на шляху до Риму…
Не там шукає істини, мабуть…
*Пантеон - храм усіх богів у Римі.
**Рим побудований на семи пагорбах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484968
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014
Гірко дзвони задзвонили,
У лиху годину.
Хазарюги обступили,
Тулять ножик в спину.
Байстрюка нам підсобили,
Виплодки пагані.
Щоб вас гаспиди побили,
Звірі окаянні.
Ой, чого ж його не вбили,
Коли був маленький.
Трон паскуді підсобили,
У серденьці Неньки.
Щоб лиха його втопила,
Прямо в окіяні.
Щоби мати загубила,
Ще малим в буряні.
Славний князю Святославе,
Чи ти думав любий,
Що байстрюк тебе знеславить,
І синочків згубить.
На коліна нас поставить,
Тай біди наробить.
Нашу Русь хрестом зневажить,
У крові потопить.
Тобі прощення немає:
Не подав би руку.
Біль - тривога серце крає,
Бо пригрів гадюку.
Топчуть тіло тищу років,
Роздягли покритку.
Дика паросль здракоока,
Жили в’є у нитку.
Розплодилися заброди,
Як осот в городі.
Пора бестолоч «шкородить»,
Дома і на Сході.
За Сибіром сонце сходить,
Хлопці не зівайте.
Досить нам вкраїнцям шкодить,
Тож часу не гайте.
Душі згинулі в Вівані,
Ангели у тілі.
Дали знак нам в Ватикані,
Дві голубки білі.
Над Майданом позавчора,
Лебеді летіли.
Над Михайлівським Собором.
Доленьки просили.
Ще не вмерла Україна,
Пам'ять не украли.
Не впокориться руїна,
Не за те вмирали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484862
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 11.03.2014
Якщо це не кохання, то чому
Повітря мало, як тебе стрічаю,
В очах твоïх без спротиву тону,
Відроджуюсь -вмираю - воскресаю?
Чому бентежно стукає десь там,
У лівім підребер'ï, моє серце?
І хочеться підспівувать пташкам ...
І розтектися сонячним джерельцем ...
Якщо це не кохання, то чому
Ти в сни моï приходиш весноцвіті?
Долає твоя посмішка пітьму
В думок моïх розколенім граніті?
А, може, все це -вигадка моя?
Сама собі надумала кохання?
А твоє дивне і святе ім'я -
То музики й поезії вінчання?
Якщо це все полуда - то нехай
Вона й надалі застилає мрії,
Аж поки я ступлю за небокрай
І зорі покладу собі під віï ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477317
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014
Напряла за ніч, набілила
Таких дивовижних красот!
Мов атласні білі вітрила,
Мережать ліси горизонт.
А срібла на вікнах, а хутра!..
В молочному губиться світ
І крига тонким перламутром
Ясніє на місці боліт.
Як білі ведмеді полярні,
Кущі одяглись в кожушки,
Синиці, мов айви янтарні,
Засніжені вкрили гілки.
І ветхий димар бородатий
У смушку поважний, як пан,
Крізь танучі клаптики вати,
Сотає молочний туман.
Потягує люльку дубову
І сизий викашлює дим,
У пе́чі потріскують дрова,
Охоплені палом рудим.
А в турці посапує кава
І пінка повзе крадькома...
За вікнами горда, як пава,
Блукає розкішна зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476243
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014
Рясна волога всіяла кущі,
Дими плояться пасмами густими.
В дерев суглоби ниють на дощі,
А у поета на хронічні рими.
У порах року дні, немов сторчма:
Примхливий січень березнем муркоче,
І у благому плащику зима,
Снує у сквері, ніби потороча.
А що поет? Йому і сніг, і дощ
У час натхнення за́вжди на догоду,
І на скрижалях вихололих площ
Він сам для себе створює погоду.
Захоче - біле прядиво зими
Худі гілки сповиє, ніби ру́но,
Або змахне уявними крильми -
І заскрипалить вітер шовкострунно!
За мить плачем розродиться гроза,
Немов дівча ображене, капризне...
А потім неба свіжа бірюза
Остудою ментоловою блисне.
А там веселки теплі кольори
Задріботять пружинками по сходах!..
Бо ж будь-якого часу, чи пори
У творчих на душі своя погода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472936
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 31.01.2014
Я в снах твоєю музою була,
П’янила душу запахом конвалій.
І місяць, як лимонний мармелад,
Ділили навпіл ми, і смакували.
Цілунками шалів той дивний смак.
Колиску сонця загойдала пристрасть.
Світанок запізнився… придрімав…
Ми пили зорі, як вино іскристе.
Пірнули між рядків, як в океан,
Сягнули глибини і стали ніччю…
Нас полонив поезії дурман,
І дотик слова – ніжний і магічний,
Пекельна спрага… грація гріха...
І діаманту мрій сліпучі грані.
Ти був моїм… у снах і у рядках…
Поезія і ти – коктейль бажання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475719
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 29.01.2014
[i]Мудрость времён
Древняя китайская пословица гласит: "Невидимой красной нитью соединены те, кому суждено встретиться, несмотря на Время, Место и Обстоятельства. Нить может растянуться или спутаться, но никогда не порвется.[/i]
Не дивлячись ані на час і місце,
Обставин різних, наче й не існує,
Рука з рукою зв"язані все ж міцно
І будь-кому їх роз"єднати всує.
Навік єднає душі нитка долі,
Незрима й водночас червона нитка:
Побачилися щоб на видноколі,
У полі, де росте їх щастя квітка.
Не раз бува розлука нить цю тягне
І відстані чіпляє, наче гирі,
Заплутує і розірвати прагне,
Та Небом з"єднані - в єдиний линуть вирій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438939
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 28.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2014
І знов той самий меч… і та ж троянда…
Дві сутності душі – палкий дует.
І знов рубає слово гострим ямбом,
Троянда ж, мов росу, збирає мед.
Той мед гірчить печаллю і безсонням,
Як лезо, точить істина перо.
І мчаться думи, як вогненні коні,
У небо непокори, до зірок.
О душе, від самотності сильніший
Стає твій воїн, хоч у полі – сам.
А серце – заґратоване у вірші,
Вільніший їх полон за небеса…
І знов та сама мука лихоманить,
І зцілює троянди еліксир.
Жага творити постає крізь рани
Видінням незбагненної краси…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473033
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 18.01.2014
Туманний саван одягла природа,
Дерева оповив сріблястий дим.
Невидимо король туману бродить,
І шлейф печалі тягнеться за ним.
Не день, не ніч, а сіро-сонний вечір
Плащем із хмар накрив похмурий світ.
Кульгає вітер поступом старечим,
І розкидає ноти дощові.
Туманне царство заметіллю марить,
Благає січень снігу в короля,
А той мовчить… Лиш сіє сонні чари,
Як зерна смутку на пусті поля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472285
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 18.01.2014
Коли похмурий день стискає скроні,
А завіконність сіра і мрячить,
Я простягну вам Усмішку в долоні,
Щоб звеселіло серце хоч на мить!
Зігрію словом непривітність січня,
Вкладу у вірші сонце і тепло ...
І хоч зима спізнилась цьогорічна,
Нехай печаль не ляже на чоло!
Давайте-но згадаємо про друзів,
Що кожен з нас - маленький чарівник ;
І пІдемо уздовж по білій смузі,
На чорній засіваючи квітник!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473156
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 18.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2014
І
Едіп виколов собі очі нестерпністю горя,
Але знав був цар, що подорож буде нетривка,
Якщо є спрага до мови на кінчику язика,
Тому, відтявши і його, облишив вуха,
Бо хто має їх, хає слухає.
Музика – антислово – голос краси лине лиш до них,
А очі все ж позостались на плитах схолоджено – кам’яних
(Тільки там місце минулому, яке моститься в обрій теперішнього,
Але розум його відкида, бо не молодістю,
А старістю пахне гріх).
ІІ
Як і всі пустельні жінки, вона не взяла цього до серця свого,
Бо у воднотілу подорож не береться нічого,
Навіть серце спустошується до дна
Сузір’їв, які холодом миготять.
Всяка ж догма прагне пустки,
Всяка ілюзія під іменем «Люксембург»
Прагне дірок у душах,
Щоби туди помістилось усе.
Едіп серед мороку горя виколює
Очі, аби стати подорожнім, який прийде не у Спа,
А у час найбільшої пристрасті,
Яка рукою Божою огорне і зачинить вуста,
Бо розніженість Істини зрозуміти
Можна лише почуттями.
Лиш мовчання дарує нам Слово,
Яке було Богом, а нині воно
Видніється розписом літер минулих
На подолку шат із Книг,
Частка більшості яких сіріє без Читача.
День став згорненим до рівня
Недоказаних легенд,
А кожен третій міф переживає загибель
Героїв-титанів-тренів зі сліз величних жінок.
І нагірні проповіді серед безвірних днів
Стають мізерним бісером,
Який кидається задля задоволення тіл,
Але храми душ спроквола тліють,
Бо світильник Едіпів чорнотами майоріє,
Хоча ні, якщо придивитись, то з лиця
Зоріють повновидні місяці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472034
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2014
Душа під замком. Згасло багаття.
Інеєм вкрилося синєє плаття.
Тисячі слів, що горять у вогні.
Гордість є? Так. Слабкість є? Ні.
Дихати попілом. Вірити в краще.
Криками поштовхи: “досить, ледащо!”
Довге волосся в траві по землі.
Зморена? Так. Скорена? Ні.
Тисячна спроба. Майже безкрила.
Боже, я стільки всього не зуміла.
Більше від звіра, там де був птах.
Обпечена? ні. Спустошена — так.
Звір у капкані, з*їдено птаха,
Хтось забиває гостренького цвяха.
Метелик, що десь заховався на дні.
Там, де немає вже так, або ні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471361
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 10.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2014
Моï батьки давно вже посивіли,
Та в ïх очах - мого дитинства світ ...
І яблука ...такі щемливо -спілі
В саду, де цілував ïх весноцвіт ...
У ïх руках - від зайчиків гостинці,
Добро землі та сонячне тепло ;
У зморщечок тоненькій павутинці
Роками помережене чоло ...
Захризантемилась ïх осінь моïм літом ...
Весна летить на крилах онучат ...
І ïх сердець безцінні самоцвіти
У кожному з маленьких лелечат ...
http://www.youtube.com/watch?v=kRXTqoraZBg
http://nathnennya.ucoz.ru/publ/moi_batki/87-1-0-3483
Дякую Віктору Оху за гарну музику і відеоряд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470017
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 03.01.2014
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Між трав мелодія лилась
легким солодким ніжним трунком.
Вона тоді мені збулась
жаданим першим поцілунком.
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
І досі душу дошкуля
далека паморока літа.
Вже й осінь спомини кружля,
вкриває паморозь палітру.
Стискає рама. Та дивлюсь
на пошрамовану картину.
Роки, мов пелюстки, тулю,
у тепле літо плину-лину.
І досі солодко щемить
ота мелодія чарівна –
нетлінна веселкова мить,
довічна пісня солов’їна.
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469879
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 02.01.2014
Чи є на світі щось дорожче,
Як світло в нашому вікні?
До нього спішимо як можна швидше.
Та чим притягують вогні?
Так! Ти спішиш. На серці радість.
Бо знаєш, що тебе там ждуть.
Очей відчуєш ти ласкавість.
Вони тепло тобі дадуть.
Ми спішимо туди, де ласка.
Ніхто не скривдить там тебе.
Ти поринаєш, ніби в казку.
І вдячний їм, що вони є.
То ж вікна з світлом - це як щастя.
Ми живемо заради них.
Лякають вікна, як прокляття,
Де темінь вікон цих сумних.
Отак і люди, ніби світло,
Дарують радість для людей.
Що через відстані пролито
Із доброзичливих грудей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469782
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 02.01.2014
Цей край ніби Господь поцілував-
Лани родючи і ласкаве море,
Широкі луки в розмаїтті трав,
Рясні садки і несуворі гори.
Та от з народом не усе як слід.
Та чи народ? Населення без гурту.
Кремлівський горець так ламав наш рід,
Що виховав із більшості манкуртів.
Земляче! Легко долі не корись!
Працюй!Радій життю! І прагни волі!
Були ж у нас в історіі колись
Холодний Яр. І Січ. І Гуляй-поле.
А світлого майбутнього немає
У тих,які минулого не знають.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469694
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 02.01.2014
За сколько стих пишу?За день?
Могу за малое мгновенье.
Но ручку мне прогрызла лень...
И умерло стихотворенье...
Так убиваю.Так грешу...
И абортарий полон мыслей.
Да я в утробе их душу,
Хоть наполняю жизнью,смыслом.
Так мать роднейшее дитя,
Которому лишь малый месяц
Убьет врачом.И уходя
Прошепчет:
-Кто душу залечит?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469724
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 02.01.2014
Давай розмалюємо білим
Пожухлий пейзаж у дворі,
Мов дрібок легких налетіло -
Пухнастий танцюючий рій!
Де кожна сніжинка - метелик,
Вальсує у пасмах вітрів.
Пооддаль покинутий скверик
Вершками за мить забілів.
У мушлях лимонних лампадок
Дрімають весняні джмелі,
Їх трелями світлих колядок
Колише Різдво на крилі.
Хай віхоли жалять у скроні,
Та нам не звикати до них!..
В тобі, як в ліхтарику соннім,
Ще те́плиться згусток весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469693
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 01.01.2014
В морозній піні змерзли ліхтарі,
Їм вечорами довгими не спиться,
Десь на криштально-сяючій горі
Кужі́ль пряде зимова сніговиця.
Здається, крок лишився до зими,
Здається, мить - і на́біло всі плями...
Та тільки грудень люлькою димить,
Молочне мрево сіє над гаями.
Така марудна осінь затяжна
І дні - пожухлі аркуші паперу.
У тебе в серці те́плиться весна,
Її флюїди рвуться в атмосферу
Мого безсоння. Місячна канва
Розсікла шибку лазерним прицілом.
Крізь наші пальці дихає трава
І рани затягає хлорофілом.
Тобою го́ю власну гіркоту,
Сортую стоси роздумів по циклах...
Я не впускала в душу самоту,
Та самота до мене майже звикла...
Дрібним піском просіювались дні,
Вона ж мостила затишне кубельце...
Та голос твій розсипався в мені,
В душі застрягло кольорове скельце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468152
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Обидно: любовь вдруг уходит.
Терять - это каждому боль.
А если она не приходит?
Какую ж играет в нас роль?
Уходит... Но что же здесь делать?
А стоит её удержать?
Быть может, за нею побегать
И плакать, грустить и страдать?
Искать оправдания, спорить
А как же душа здесь болит!
Не можешь её успокоить.
Но как же любовь сохранить?
Душа нас порою изводит.
Не слушает сердца совет.
Не слушает ум... Хороводит.
Какой же избрать тут совет?
А, может, послать её к чёрту?
На волю пустить... Пусть летит.
Довольно играть . Всё без толку.
Достаточно горьких обид...
А если она не приходит?
Кто знает? Тогда веселей?
И что же тогда происходит???
Наверно, с любовью теплей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469099
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Ты видел,как бросали в пыль цветы?
Ты чувствовал,как дождь целует губы?
Как вдребезги столетные мечты,
И как шептали,что тебя забудут?
Ты видел,как лепились облака
Из маленьких пылинок перья,пуха?
Как Ангелочка падала слеза...
Ну а везде-ни шороха,ни звука?..
Ты чувствуешь,как я тебя люблю?
Что обижаюсь?..Помнишь слова Фрейда?
Уж если я тебя за все прощу...
То буду ли любить тебя как прежде?..
Ты знаешь,что так скоро Рождество.
Что этот праздник встретим с тобой вместе?
Что у меня с тобой все хорошо...
А ты купи цветы любимой Весте...
Немного я сменила псевдоним,
Да ты сказал,что так еще красивей.
Ты Богом будешь милый мой храним.
А я с тобой...Еще...Еще счастливей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469174
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Земля всё так же на своей орбите.
Её незаурядных зим не счесть.
Взрываются, летя метеориты,
Неся очередную злую весть.
Совсем неосторожно ходят кошки.
Смешались тени лиц и голосов.
И звёзды осыпаются в ладошки
По буковкам из самых нежных снов.
Так хочется обнять весь мир, хоть словом.
Осколочки души сквозь свет пронесть.
И утопить в реке мелодий слова.
Мерцая в них...
… спасибо, что ты есть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468773
дата надходження 27.12.2013
дата закладки 29.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2013
Снуються дні.
Напитися досхОчу
і кольором, і світлом -
бракне снів...
Ліхтарики фізалісу
тріпочуть
і шурхотом бентежаться
в мені.
У листі жолудь -
ковдрою накрився,
щільніше напинаючи
каптур -
од вітровію втік
і причаївся,
як нотка в лабіринті
партитур.
Ще гріє погляд
вервиця вербова -
у златі із тонкОго
перкалю...
Поволі тане
туга вечорова -
теплішає від спогадів....
...л-ю-б-л-ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377513
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 28.12.2013
Як тільки місто завмирає,
гармидер стишує ходу
і дзвін останнього трамвая
змітає втому на льоту -
люблю вслухатися у тишу
І волю спогадам даю,
то словом лагідним потішу,
а то у сльози розіллю….
І любо з м’ятою і чаєм -
сама підкорююся снам,
коли світанок приміряє -
корону сонця до вікна...
Моя оголена байдужість
безсонням вкрита. На стіні –
фіалка очі Твої мружить,
бо є не байдуже мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409654
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 28.12.2013
Вечереет... И некуда больше спешить...
Все дела, на сегодня, закрыты...
Как порою мне хочется вечностью быть,
Но лишь пара глотков не допиты.
Перекрасили годы в цвет зимний чело,
Макияжем морщины не спрятать,
Сигарета, Мартини, луна... Как светло...
От чего же так хочется плакать???
Отражением в зеркале, звездная нить,
Ожерельем на шее мерцает...
Как же, все таки, хочется вечностью быть...
И никто мне мечтать не мешает.
Рассветает... И снова "забот полон рот",
Вот бы к вечеру сбросить обузу...
У окна, с сигаретой, без тени хлопот,
Я в мечтах своих сладких погрузну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468182
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
* * *
Романтик в лужах видит звёзды,
Прагматик видит в них лишь грязь…
А кто же тот, кто видит слёзы,
Оплакивающего нас?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460169
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 23.12.2013
Кого народ годує і для чого?
Одні плюють в обличчя трударю,
А другі, взявши патика твердого,
До крові б'ють, щоб догодить царю.
І ні стида, ні совісті у грудях.
Байдужість затаїлася в очах.
Бо хто для них оці повсталі люди?
Робсила, бидло, до штанів реп'ях.
Нечистий промовляє їх устами.
Лукавий усміх хоче зло сховать.
Не вбрать у рамку з золота омани.
Пора корито від катів забрать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467320
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Закута річка в холод порцеляни,
У горностаях тануть береги...
Різдвяний дід запріг биків у сани
І бороздить незаймані сніги.
Його волосся, викохане літом,
Зітнуть блискучі місячні серпи
І, заквітчавши пряним сухоцвітом,
Пов'яже січень дідухи-снопи.
Поля й діброви хуга відсвіжила,
Сніжком затерла білим, як вапно.
Морозна ніч, обтрушуючи крила,
Зірок-рибин сипнула у вікно.
Риплять бики, півмі́сяці-копитця
В сипучій пудрі грузнуть без кінця,
Різдвяний дід під інеєм сріблиться
І сивина старому до лиця.
В його благенькій вискубаній бирці*
Гніздиться ніч, вороняче крило,
Крізь дірку в тайстрі* губляться гостинці,
Веселкою цяткують біле тло.
А дід, немов усміхнений Ярило,
Куди не ступить - сіє благодать!
Дрібне пелюстя світ запорошило,
На вітах сосен дзвоники бринчать.
[i]*Бирка - смушева шапка.
*Тайстра - гуцульська торбина, яку носять через плече.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467257
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Немов цілющого бальзаму
Нап’юся барв душі твоєї.
Вбираю губкою всю гаму
Теплих відтінків в апогеї.
Що проганяє з серця студень,
Де зачаїлася турбота.
Та спокій твій я не порушу,
Якщо закрита моя квота.
Лиш мовчки стану на сторожі
Твого сну я в нічну годину.
Молитись буду, доки в змозі,
Ми всі підвладні часу плину.
18.12.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466856
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Якщо ти досі в партії отій,
Від дій якої хочеться ригати…
Зі мною привітатися не смій,
Огидно бидлу руку потискати!
І не кажи, що в тебе є сім’я,
Боїшся дуже втратити роботу.
Душа продажна, шкурницька твоя
В запроданця вселилася істоту!
Такі задля чинів, посад і звань
На все готові очі закривати.
Без докору сумління та вагань
Готові душу чорту продавати.
Завжди біля корита, у сідлі,
Міняють партії неначе рукавиці.
Їх безліч в кожнім місті і селі
І незліченна кількість у столиці.
А покидьки, що ладні голос свій,
На виборах за гроші продавати?
Ще ті, що у байдужості своїй
З дивана зад не можуть відірвати.
Продажність і байдужість – ті гріхи,
Які віками нищать Україну!
Ви власноруч вбиваєте цвяхи,
Майструєте для неї домовину.
Тому кажу, не добираю слів, –
Якщо у тобі є щось від людини,
А ти ще досі, стер-во, не прозрів,
Ти ворог мій і ворог України!
19.12.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467118
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2013
Не ходи на коні коло мої хижі,
У нас є три воли,нич,шо мало нижі.
Я їх впряжу у вуз,кажеш,шо не бричка.
У мене на селі найфайнішой личко.
Возьму сукню таку,як в тої ціганкі,
Суваться по зимлі,не видно топанкі.
Коси я розплету,пантликі зав'яжу,
Але кого люблю-никому не скажу.
Тулько хлопцю за мнов цілой життя ходить,
Але мене стежка до єдного водить.
Вун не має коня,файно ся цілує.
Цілий динь вун ся мнов любує,любує.
Най заганять свату,я за нього пуйду.
Чом не хочу тебе?Та проси хоть пруйму!
Бо мені у житті нашо твої коні?
Коли вун цілує тіло і долоні?
Маки зберать,плете із квіток мі вінці.
Шепоче:
-То буде все лем моюй жінці.
Нашо мі карета,походжу і пішо.
Бо у мене в світі він ліпший,найліпший.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466731
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Я знала,как состарилась любовь
За два коротких дня и за две ночи.
Как губы искусала свои в кровь.
Как ничего совсем она не хочет.
Я видела,как падал первый снег
На самые зеленые листочки.
Я видела.Здесь сумасшедший век:
Зима,а на деревьях растут почки.
Я видела,как плакал человек,
Когда похоронил свою собаку.
И как просились двое на ночлег,
Чтобы в хлеву родила мать...Заплакать
Иль завопить,что мир несправедлив?
Но если сам Христос родился в хлеве,
И зря одной слезинки не пролил.
То справедлив ли мир на самом деле?
Я видела,как бросили дитя,
Как мама отвернулась,не смотрела.
Как укрывали бережно щенка,
И души покидали молча тело.
Я видела,как вылечили рак,
От насморка простого умирали.
Как говорили:
-Жизнь просто пустяк...
За соломинку многие хватались...
Я видела,как целовали хлеб,
Я видела-его ногой пинали.
Я видела,как зрячий просто слеп...
Я видела,как мертвые орали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466924
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 18.12.2013
[img]http://cs425816.vk.me/v425816580/503b/ksSzrDwAvqs.jpg[/img]
Я маю секретні двері, до світу небачених див...
Незвіданий шлях серед терній... Віднайти їх ніхто не зумів.
Це місто, в якім засинаю. Нескошені трави в степах.
Мій ліс — відображення раю, видніється лиш в моїх снах.
Там осінь малює хмаринки, там небо нестерпно ллє дощ
В забуту у чащі хатинку ворони злітаються з площ.
Пліткують про різні новини, вовчата, добріші людей,
Там в тиші кричать лише книги. Про світ божевільних ідей.
О півночі місяць і зорі навшпиньки до річки ідуть.
На варті стоять у камзолі фантоми, що ліс стережуть.
І серце здає оборону, і мозок втрачає контроль,
Та тільки фантоми в камзолах нікому не скажуть пароль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466803
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 18.12.2013
Цей вірш дарую одній прекрасній жінці
із сайту, яка має чарівне серце і вміє
любити так, як ніхто... Без її дозволу не можу написати ім"я...
------------------------------------------
Чому у світі скільки болі?
Чому страдають в нас серця?
А як болять від нелюбові...
Стара, як світ біда оця.
Ми знемагаєм від образи.
Від зради сльози гіркі ллєм.
Чому скупі на ніжні фрази?
Яким відкрити їх ключем?
Ховаєм ці слова в архіви.
Їх павутиння запліта.
Даруєм ті, що пхають в прірву.
Від них й полин не розцвіта.
Невже слова багато варті,
Щоб чиюсь душу обігріть?
Чому буваєм такі вперті,
Щоб сум душі чийсь погасить?
А ще страшні слова в мовчанні.
Коли душа чека :"Скажи"...
І в ці хвилини бездиханні
В добро повірить поможи...
Але серця - маленькі дива...
Вони чекати можуть в нас...
Нехай слів добрих ціла злива
Проллється, що були в запас..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465768
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2013
Как это просто повстречаться,
Куда труднее расставаться.
Как это просто изменить,
А как же трудно всё простить.
Как это просто полюбить,
Куда труднее позабыть.
Любовью просто упиваться,
А как же больно ошибаться.
Как это просто найти "друга".
Потом лечиться от недуга...
Жизнь непроста: она учитель.
Она - защитник, покровитель.
Коль жизнь даёт тебе урок:
Возьми на всякий случай впрок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440808
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 07.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2013
Вставай Вкраїна вже гуде:
Дніпро великий.
Майдан заплакав - нас веде,
Твоєю кров"ю вмитий!
Молились душі до небес
У куполах сповиті.
Козацький дух з пітьми воскрес
В Михайлівському скиті.
З курганів виймемо мечі
Для нас зариті.
Візьмімо гідності ключі,
Цієї ж миті.
То Всевишній дав згори,
Як своїй дитині.
Вже підняті прапори,
Предків сонце – сині!
Ми їх закалимо вогнем
Наш оберіг в блакиті.
І у майбутнє понесем
Хай гріють внукам в світі.
Вставай Вкраїна вже гуде:
Дніпро великий.
Майдан заплакав - нас веде
Твоєю кров"ю вмитий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463622
дата надходження 02.12.2013
дата закладки 03.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2013
Метеликів гарячий теракот
Обсипався на попіл. Пізня осінь.
Нема-нема дарованих щедрот,
Душа за літом бабиним голосить.
Хрумтять на вітрі вимоклі гілки -
В дерев суглоби ниють на негоду.
Мов догорілі тліючі свічки
Стрункі тополі тануть край городу.
І я, немов підрізаний листок,
Немов метелик, зігнаний із гілки,
В холодну зиму стишую свій крок
Під завивання тужної сопілки
Терпких вітрів. І дихання моє
Стає таким легким і невловимим.
Осіння хвоща піниться і б'є,
Верлібри днів розламує на рими.
І гасить шал серпневих літоднів
Хода зими, розмірено-чутлива.
На зламі пір довірена мені
Природи мудрість, давня й незрадлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462635
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 26.11.2013
Ты не успела расцвести весною
И лета не хватило полчаса...
Вдруг осень опустилась полосою,
На волос сединою, не спросясь .
Ты их упрямо в косы заплетаешь,
Венком чело венчаешь из цветов,
Но с каждым днем все больше увядаешь
Под серой краской грозовых оков.
Слеза стекает в унисон с дождями,
По ветру мчатся юные года...
Не удержала молодость руками
И старость получила навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462541
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 26.11.2013
Печаль котилась сива над Дніпром
В хрестах церковних з дзвоном гомоніла.
То доля наша раненим крилом
В нащадках пам'ять приспану будила.
Спадала долу свічами сльоза,
Скупа й гірка дістала у глибини.
Як у пустелі спаленій роса,
Живила кров’ю вени України.
Майбуть з подачі Божої руки,
Висів над схилом Ангел рукокрилий.
Тут тисячами плакали свічки,
Єднання в душу з неба струменіло.
Розтав в порогах стомлений туман
В яру в скорботі з нами помолився.
Щоби проснувся в кожному Богдан
Щоби у кожнім серці оселився.
Щоб геть ішли хазарики люті
Не сміли нам розказувать, як жити.
В тайожний з ними нам не по путі
Там європейцям нічого робити.
Нехай збирає речі окупант,
Спакуймо бидлу яйця й апельсини.
Нема гаранта - просто квартирант
Для нього вже закічились гостини.
Уже проснувсь нескорений народ
Він був і є і буде незнищенний.
Бо на шляху страждання й перешкод
Він з пуповини Богом бережений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462305
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 25.11.2013
У цих лісах, як в Бога на долоні:
Пливе осіння тепла ворожба,
Терпкий димок соснових благовоній
Цілує мокру шапочку гриба.
В пожежі крон розплавилися роси,
Дрібний кришталь роздмухують вітри,
Листків кленових вигорілі стоси
Встелили плечі темної гори.
Верхи́ модрин куйовдять білу вовну
Хмарин-овечок в сонній череді,
Хтось перекинув з медом діжу повну -
На вітах гуснуть промені руді.
Церковний дзвін, пронизуючи тишу,
Крилом торкає матову блакить.
П'янке повітря подихом колишу
І день мені молитвою дзвенить!
І осінь тут погожа і прозора,
Мов хто розплавив сонячний бурштин.
Немов ковчег, загублений у горах,
У затінку сховався ветхий млин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454805
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 22.11.2013
[b]ДО[/b]рога людства забрела в пітьму.
[b]РЕ[/b]спубліки – в руїнах беззаконня.
[b]МІ[/b]зерних цінностей надпили муть
[b]ФА[/b]натики спотворених канонів.
[b]СОЛЬ[/b]феджіо приречених ідей
[b]ЛЯ[/b]кає слухачів фальшивим ритмом.
[b]СІ[/b]м ролей не дограє корифей,
[b]ДО[/b]бро ж і зло продовжать вічну битву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423432
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 21.11.2013
Я не зійшла до тебе з полотна
Картин Далі,да Вінчі,Рафаеля...
Я просто жінка,грішна і земна-
Часом сумбурна й дика,мов пустеля...
А часом свіжа,сповнена снаги,
Немов оаза,буйна і квітуча!
То,наче Ніл,ламаю береги,
То,мов ручай,стрімкі долаю кручі.
Я не прийшла богинею зі снів,
Твоїм думкам не дарувала крила,
І поміж щастя виливала гнів,
Тривожилась,раділа і любила.
І ти не раз,траплялося,надпив
Ту чашу смутку сам-один без мене,
І я для тебе не творила див,
Не відкривала вічність незбагненну...
І не завжди п'янила без вина,
Чи поцілунком спопеляла губи...
Я ж просто жінка,грішна і земна,
Спасибі,що мене такою любиш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286580
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 21.11.2013
Коли ти йшов вмирати на хресті,
Земля тремтіла з болю і розпуки,
І скорбна Мати плакала в юрбі,
Коли кати прибили твої руки...
Коли ти кров'ю,зранений,стікав,
Конав під сонцем,мліючи в знемозі,
Ніхто води і краплю не подав,
Ніхто не витер ті солоні сльози...
І ти вмирав,стражденний і святий,
І плакав Бог над муками твоїми:
Ну що ж ви,люди,що ж ви,як кати,
На смертні муки прирекли людину!..
І ти помер...Ти кров'ю заплатив
За кожен гріх,за всі мирські провини!..
Дивіться,люди...людоньки...кати!
Ви Бога розіп'яли!..Як людину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272808
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 20.11.2013
Де не квітують персик і мигдаль,
Не плодоносять рясно абрикоси,
В'юниться річка, чиста, мов кришталь,
Ранкове сонце п'є холодні роси.
І цвіркуни виспівують між трав
Що обстелили джергами* долини,
Духмяний вітер ловить у рукав,
Струнких тополь пухнасті хуртовини.
Тут заплелися венами стежки
Мого дитинства й юності хмільної.
Лоскочуть п'яти свіжі моріжки,
П'янять нектаром лагідні левкої.
До себе манить батьківський поріг
І хата пригортає, наче мати,
А серед ночі сипле на обліг
Високе небо зоряні дукати.
Тут не цвіте заморська дивина,
Та все ж душі відрадно, як у Бога,
Коли стрічає мамина весна
І рушниками стелиться дорога.
*Джерга - шерстяний ворсовий килим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424154
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 20.11.2013
[img]http://amore.4bb.ru/uploads/0000/39/7f/207567-1-f.jpg[/img]
Ну, і пощо загубленим листком
Тебе сюди заніс осінній вітер?
Над захололим бронзовим ставком
Гойдаються вербові довгі віти.
І ні душі довкола. Візаві́
Тривожна осінь. І холодна пустка
Ковтає сонця відлиски живі,
Що застигають у янтарних згустках...
І рій думок, гірких розчарувань,
Невже душа на світло обміліла?.
О, не чекай від когось покаянь!..
Поглянь: тополя листям облетіла,
Хіба ж вона за втрату дорікне,
Мов злодію, терпкому листопаду?
Відомо їй, що й осінь промине,
Що принесе омріяну відраду
Нова весна. Зав'яжеться життя,
Бруньки розкрилять листячко зелене.
Хіба й тобі не буде вороття
У ці квітнево-ніжні гобелени?
Не дорікай, змирись і відпусти
Минулі втрати, мо' здобудеш більше.
Стоять дерева, голі, мов хрести,
Та сонце їм виблискує ясніше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458461
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 20.11.2013
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/249/98249357_10.jpg[/img]
Немов поштар пожухлі телеграми,
На сходах час думки порозкидав,
Де я, мала, напоєна вітрами,
Лечу й хапаю зблиски у рукав.
І, прив'язавши кулькою за стрічку
Рожеве сонце, пурхаю, біжу!
Лоскоче літо променем у щічку,
Стирає світ невидиму межу,
Щоб я, бува, спіткнутися не сміла!
Цілує п'яти травка молода,
Біжить поодаль річка розімліла
Наввипередки, ніби череда.
Квітчасте плаття ситцеве лопоче
Легким вітрилом! Житні колоски,
Як вартові у полі поторочі,
У мушлі вух нашіптують казки.
А світ мені непізнано-широкий:
Десь даленіє дідів оборіг
І дріботять мої маленькі кроки,
І небо шовком стелиться до ніг!..
А там, за полем, майже на чуприні,
Статечний Бог, мов явір молодий,
Мені махає пальцем і донині,
Всіміхається крізь вуса: "Підожди!
Куди біжиш? Загубишся, дитино..."
А я, спинившись зойком на льоту,
Веселим сміхом пирскаю перлинно,
В небесне плесо димкою росту.
Міліє світ, а я собі угору,
Вже й хата наша - цяточка мала,
Вуаль повітря, чисту і прозору,
Уповиває сонячна імла.
Шумлять дуби розлогі і чубаті,
Пісні псаломні гублять у траві
І мрій моїх метелики строкаті
Прядуть у Бога літо в рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460067
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Намалюй мені місячне сяйво,
Щоби пензлі звучали, як струни,
Щоби зникло буденне і зайве,
І розквітла душа вічно юна ...
Намалюй зачарованість сосон,
Що вслухаються в музику ночі ;
Ïхній стан розкуйовджена осінь
Обіймає і ніжно лоскоче ...
І щоб річка про щось шепотіла
На твоïй надзвичайній картині ;
Намалюй же, будь ласка, уміло
Як співа вітерець в павутині ;
І бринять срібнодзвонисто зорі,
Опадаючи росами в трави ;
І берізки тремтять білокорі
Без яскравого сонця оправи ...
Намалюй мені місяць уповні,
Щоб звучав, як оргАн, величаво,
Щоб моï почуття невимовні
Струменіли, як місячне сяйво ...
фото мого друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461056
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Краплинки-балерини в танку малюють кола,
Відбитки ліхтарів - софіти для калюж,
Щасливий дах не спить,бо радісно навколо.
Кадриль танцює дощ зі співом вільних душ.
Навіщо цей театр дешевих декорацій -
З яскравих парасоль, без кольору облич.
Втопило небо дах в безмежності вібрацій,
А штучну фальш внизу сховала темна ніч.
По клавішам душі заграв майстерно вітер,
Когось заколисав, когось візьме в танок
А дах лиш спогляда і ловить кожну з літер,
Що прошепоче дощ краплинками зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460709
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 16.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2013
У пасадоблі юний вітровій
Завихрив пишну китицю жоржини!..
О, як не личить ніжності моїй
Жагучий погляд, солодко-полинний,
Твоїх зрадливих, осене, очей,
Жаги твоєї полум'я багряне!
А листопад настирливо січе,
Мов навіженець! Ли́ском порцеляни
Між очере́тів же́вріє ставок,
Вже не бентежать порухи пташині
Застигле плесо. Вижухлий листок,
Мов на крихкій тоненькій павутині,
Магічні кола креслить, як мольфар,
Що так боїться осінь підпустити.
Сльозиться теплий яблучний узвар
На о́брус листя, золотом розшитий.
А ти, палка і горда, мов Кармен,
Тріщать гілки, як брязкіт кастаньєти!..
Шалений гул огненно-пружних вен
Приглушать мідні сяючі браслети.
Звивалось тіло рухами змії,
Летіли бризки свіжого мохіто!..
Та все ж не личать вибрики твої
Моїм очам, задивленим у літо!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459328
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013
Она ушла, порвав цвет ночи в клочья,
Туда, где златоглавая луна,
Дарила свет любви и непорочья
И губы слаще меда и вина.
Испуганным, безропотным младенцем,
"Душа вдыхала запах молока",
Войдя в цветущий рай переселенцем,
На прошлое смотрела свысока.
Разорванные цепи прошлой жизни,
Сданы в утиль промчавшимся годам
И вот теперь, не совершая тризны,
За счастье новой жизни все отдам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458958
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 07.11.2013
Осінь -майстриня з батисту й жаккарду
Шиє наряди для сірих доріг,
Небу дарує із сонця кокарду,
З ягід калини плете оберіг ...
Шовком оздоблює хмарам хустини,
Росяні перли в намисто збира ,
Пензлем кудлатим розписує днини
І хризантемить -айстрить у дворах ...
Міряє простір і час журавлями
І капелюшить грибами ліси,
Яблуко -грушні наводить рум'яна
Скрізь у садах, для смачноï краси ...
І випускає махрові тумани,
Щоби пухкі розім'яли тіла;
Із цвіркуново -пташиноï гами
Звуки зібрала - і снам віддала ...
Осінь -майстриня дощить і калюжить,
Щоб в парасолі квітчались міста ....
І на полях, де і сіють, і плужать,
Пише до грудня терпкого листа ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458629
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013
Я не сприймаю вас , як українців.
Не дозволяє гідність мені й гнів.
Підстилка ви нещасні у чужинців.
Не розбудити вас від холуїв?
Із потойбіччя плаче стара мати.
Застигли клени, липи в молитвах.
З поклону просять рідні ваші встати
щоб нести славу предків по світах.
Адже усі ми скупані в Сов-зіллі.
Усім зсотала мізки "омела".
Лиш душі ваші зрощені в бациллі
в безвольних діях мислі і тіла.
Зіграй на струнах отче бандуристе.
Позбав їх в думах навиків чужих.
Нехай розчулить музика їх грішних
щоб навернути наймитів дурних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458172
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Дякую...уклінно за всіх вас я дякую.
За кожен сапфір,кожну ластівку,
Що в серце влітає щомиті.
За кожен відтіночок променя,
Що світить від вас на долоні мні,
За посмішку від слова доброго-
Повірте,мов свічка горить.
За віру у чисте нестримную,
За правду насиченно-синюю
І душі - світлиночки сильнії,
За те,що ви просто десь є.
У своєму світі існуєте,
Поради,усмішки даруєте.
За те,що ви душами чуєте.
Я в вас віднайшла щось своє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457690
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.10.2013
(Роздуми)
Так часто згадують про зраду...
Де віднайти душі розраду?
І що за слово це таке?
Болюче почуття різке?
Чи нерозділене кохання,
Що розірвалось без зізнання?
Чи ж хто пояснить правди суть,
Щоб не впустити в серце муть,
А розум підключити вміло,
Крапки розтавити всі сміло.
Найважче жити в міражі,
Де зрада власної душі... 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457539
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013
Запах осені. дощу. сили.
Вітер знову віддає крила.
І наповну цей ковток...серцем..
Біль з глибин потроху озветься.
Огортають тихі дні. Спокій.
Старше тіло з черговим роком.
І все менше в людях потреби.
І думки про вічність... і небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457259
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 30.10.2013
Журбують вишні в золоті червленому,
Вмочили, мабуть, листя в каркаде
І по хребті, ще де-не-де зеленому,
Сповзло за го́ру сонечко руде.
А хризантем у трави нахурделило,
Мов хто розсипав жмені конфеті!
І листопадить випалене дерево,
Листки-дублони ронить золоті.
Розмито хмари в небі акварелями,
Немов зі збанка вилито вершки,
І не дзвенять сопілковими трелями
Між крон махрових радісні пташки.
Плоди достиглі світять, ніби глянцеві,
У шевелюрах лискають густих,
На яблунево-палевім рум'янцеві
Цілунок сонця бджілкою застиг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457397
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 30.10.2013
Ні, я не сильна.
Просто помирила
Сама в собі заклятих ворогів.
В неволі вільна.
Не шукаю рими
В невидимих рукописах богів.
Я не кохаю.
Просто стало звичним
Тобою заповняти чаші фраз.
Не те, що в раї –
І у пеклі вічнім
Ні час, ні гріх не поєднають нас…
Ти не помітив,
Як тебе розбила –
Жертовний келих із вином спокус.
Ти – виклик світу,
Янгол чорно-крилий,
І привід оргій здичавілих муз.
Я не пробачу,
Хоч вини й немає.
Сюжет безглуздий не зміню, на жаль.
Мед непобачень
Спили ми до краю,
І нерозлуки провели печаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457356
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Чи хочу бути я твоїм гріхом?
Я хочу - щастям...
досить вже гріхів...
Твоїх картин довершеним штрихом...
Натхненням ненаписаних віршів...
Я хочу жити у твоїх словах...
Щоб губ твоїх торкатись щохвилини...
Назавжди поселитись в твоїх снах...
І сонцем...
щоб світить тобі щоднини...
Я хочу...
вітром, небом і дощем...
Для тебе бути...
Зорями сіяти...
У темну ніч...
невидимим плащем...
Від всіх негод... собою укривати...
Я хочу бути...
дотиком руки...
А вранці... першим ніжним поцілунком...
Я хочу...
не на мить...
а на віки...
Твоєї долі стати візерунком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456938
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
А ти для мене вогник засвітила
І день заграв, немов у ворожбі,
Моя натхненна Музо світлокрила,
За кожне слово дякую тобі!
Що я сміялась, плакала й зітхала
В солодкому полоні рим і фраз,
Що по тонких невидимих лекалах
Відточувала слово, мов алмаз...
Що не було мовчання поміж нами
І забуття не штрикали ножі,
Що я кохала завше до нестями,
Що я страждала вкотре на межі.
І милувалась чарами природи,
Розгледівши дива́ у простоті,
І ти мені освічувала сходи,
Вела у даль незвіданих світів.
А скільки весен разом заквітчали,
А скільки зим дмухнули в потічки!
І золотої осені опали
Ми заплітали спільно у рядки!..
І ти, така окрилена й щаслива,
Була зі мною в радості й журбі!..
Моя прекрасна Музо незрадлива,
За кожен подих дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456230
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 27.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2013
Я ще зумію віднайти себе
В таємних сховках занімілих літер,
Коли розвіє хмаровиння вітер
І стане знову небо голубе -
Я ще зумію віднайти себе ...
Я ще зумію встати із колін,
Відмитися від сірості і бруду,
І зняти із очей своïх полуду,
Щоби здолати вже набридлий сплін °-
Я ще зумію встати із колін ...
Я зможу ще епіграф написать
До нОвих партій у своïм двобої,
Відклавши перемир'я із собою,
Відвоювавши в буднів кожну п'ядь -
Я зможу ще епіграф написать ...
Я ще зумію цю прожити роль,
Йдучи крізь час палаючим канатом,
Жагою щастя розгнівивши натовп,
Що бачить сонце лиш з-під парасоль ...
Я ще зумію цю прожити роль ...
Я ще зумію стати стерновою,
В армаді долі флагман -кораблем ....
Засяю в кожній грані кришталем,
І повернусь з усіх атак живою ....
Я зможу все!.. Як будеш ти зі мною ...
°сплін -апатія, меланхолія, зажура ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455902
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013
Коли Муза не хоче приходити у думки, та вільне місце займає Критика.
Майстри «пісень», «верлібрів» та « скорочень»,
Ви не хвилюйтесь, я Вас не забув,
Я просто Вашу «творчість» неохоче,
Несу у своє внутрішнє «табу».
Ви пишете , «містично та багато»,
Пишаєтесь що вийшли тиражем,
Та він, згорить, в культурному багатті,
Не зародивши в серці ясний щем.
А читачу, хотілось б вірш одіти,
На кущ своїх, не сказаних, думок,
Щоб він затрепетав , на щирім вітрі,
Буденності прогнав із серця смог.
Шкодую Вас, Ви пишете для себе,
І мрієте здобути гонорар,
І косите слова, мов жито серпом,
Дієслова женете до отар.
Читач Вас прочитає, та забуде,
Помиє руки, скаже до небес,
« В літературі правлять бал заблуди,
Які на слові ,роблять «інтерес »».
Майстри «пісень», «верлібрів» та «скорочень»,
Поки не пізно, йдіть до читача,
Знайдіть «Сірка», позичте в нього очі,
Аби народ не кликав Вас –«анчар».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455681
дата надходження 21.10.2013
дата закладки 21.10.2013
Ліс вечірній. Осіння тиша.
Вітер-князь лиш панує у ній.
А дерева цілують обличчя,
Листям, що вже летить в вишині.
Заховатись у килимі з клену.
Чути запах дощу, шум води,
Що фонтаном вирує до неба.
Вічно-сіре. Так хочу туди.
Хмари спокою все огортають,
Шелест листя шепоче казки,
Вітер-князь у обійми приймає...
Зовсім поруч мисливці пройшли.
Запах пороху... І неминучість... -
Цілим шлейфом лишає думки...
Поруч з лісом душі все байдуже.
Він у серце пускає струмки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455614
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2013
Регенерати учорашні вилізли з баюри
Рвуть Вкраїну на частини ПідеРи і ТУРи.
Під ногами не ступити, змії – каракурти
Відгодовані із пекла Братчики й манкурти.
Повилазили з нікуди вОСики й іуди
Як собаки по команді гавкають із буди.
У нашийнику юдейськім «Харчеки - Циперди»
Ненаситні в своїй злобі ладні матір зжерти.
Схаменітеся: "фашисти – краснозаді урки"
Вам лишилося недовго заспівати Мурки.
Вже проснувся наш Славутич у своєму реві
Рве гадючу павутину - кайданИ сталеві.
Гнів наш в кару яничари, виросте паскуди
Не сховаєтесь продажні вас дістанем всюди.
Зникне наймит – пустоцвіти, зайди і заброди
Підем разом у майбутнє стежкою Свободи!
Вода змиє гріх і сором понесе у море
Вітер безтолоч розвіє степом неозорим.
Заспівають соловейки у саду вишневім
Будуть кручі усміхатись й дякувать співцеві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455027
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Заридав саксофон біля столу з вином,
Червонясте вино заспівало в бокалі,
І янтарний напій кинув фарби на дно,
Танцювали в бокалі коралі…
Впала тихо сльоза і замовкли зірки,
Шлях Чумацький сховав степ в кургани…
Всі дороги давно до домівок лягли,
Що утоптані кіньми й синами…
Сядьте, друзі, за стіл, покуштуйте вина,
Поцілуйте коханій долоні,
Бо дорога життєва у нас лиш одна
І єдині в нас сльози солоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445989
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 17.10.2013
Мов хмари, налетіли враз
Думки, як на черешню птахи,
Чумацький шлях – дороговказ,
Сховав поміж зірок невдаху.
Прикрию вірші я плащем,
Не всі живуть у світі рими,
І Музи невідомий щем,
Словами сяють не простими.
Як серце в лет чиєсь взялось,
Злетіли думи, вірші, строфи,
І віршування почалось -
Життя дало комусь уроки.
О, Музо, чудо сотвори:
Поету дай краплину волі,
Прошу: за плечі обніми,
Пошли йому щасливу долю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418033
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 17.10.2013
Я не плачу -то сльозиться осінь
У моïй обвітреній душі,
То дощі блукають поміж сосон,
І прядуть туман із комишів...
То росою в хміль скотилось небо,
Втершись рушниками із вітрів ;
То з трояндових колючих стебел
Облітає пелюстково гнів ...
Розумієш ...ти ïï образив,
Вклавши в мою посмішку печаль ...
На вікні з порожнім серцем ваза
Вже забула хризантемний жаль ...
Я не плачу ...лиш кусаю губи
У смерканні занімілих слів ...
Ти -моя терпка осіння згуба,
А був принцем із дівочих снів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454972
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Торжественной и важною походкой,
Красавица Луна взошла на трон
И в хронике отобразилось сводкой,
Как звезды к ней спешили на поклон.
Унылая осенняя погода,
Отплакав надоевшие дожди...
Взглянув на небо, улыбнулась строго;
Я ухожу, но утром рано жди.
От ветра разогнавшись, листья, в лужи,
Почтение свое несли Луне...
Ее изящный стан, так всем был нужен
И мчались, чтоб обнять ее на дне.
Смиренная и гордая царица,
Всю ночь дарила радость и мечты...
А утром, снова, осень-озорница,
К дождю сомкнула тучи, как мосты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454629
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Якби я знав що там на небесах,
Щаслива і згуртована родина,
Що моя мама знає внука шлях,
А тато вчить неначе свого сина.
Я б був спокійний на святій землі,
Земні гріхи старався б замолити,
Просив би Бога і усіх святих,
Щоб помогли у щасті всім їм жити.
Хоча далекий роду мій зв'язок…
Там пращури зустрілись незнайомі,
А на землі живі ще роблять крок,
Що поруч тут й живуть в своєму домі.
Якщо є пам'ять, значить є рідня,
Молюся тут за Ваше щастя в небі,
Життя родини - з колоса зерня,
Ми на землі, бо пам'ять рідним треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454416
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 14.10.2013
Шелковисто звёздно полотно,
Месяц из-за тучи выплывает.
Прелесть!..Неприятно лишь одно:
Зрелище печальное бывает.
Вспыхнула на небе вдруг звезда
И мгновенно полетела вниз...
Сердце встрепенётся вмиг тогда:
Это оборва́лась чья-то жизнь.
А вокруг ничто не изменилось
Золотит луной в реке вода.
Я не верю! Может, мне приснилось,..
Что звезда исчезла навсегда.
Снова не спеша плывёт рассвет.
Темнота во мгле тихонько тает.
И холодный льётся лунный свет...
Красотище! Лучше не бывает.
А душа прощается с землёй,
И печаль глубокую скрывая,
Взмах крылом, и с горькою тоской,
Вдруг исчезла, словно птичья стая...
Адрес Плейкаста:http://www.playcast.ru/view/1268083/3cbd2af37517de5edbd87a331549a45d2c622a02pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164197
дата надходження 04.01.2010
дата закладки 13.10.2013
Ранкова тиша. Чашка кави з молоком. Дім ще ніжиться в обіймах ночі. А він, немов кошеня, в обіймах ковдри. Вона любить дивитись на сонні обличчя. Ще з дитинства. Це щось суто сімейне. Все спокуто таємницею. Свідомість, як немовля, народжується на світ. Кожного ранку по-різному. В такі моменти людина стає по-особливому рідною. Беззахисно-спокійним дитям, навіть якщо йому далеко за сімдесят. Апогей щирості.
Якими таємницями годується зараз його душа? На якому небі літає? Які знаки і образи збирає по землі? Які відповіді бачить...і хитра, напряму нічого не видасть потім. Хто і що йому зараз розказує? Таким зосередженим і уважним вона рідко його бачить...
Все. Розмову скінчено. Він повертається до свого простору. Чуючи, як нестерпно гримить тиша, він посідає на блискавку і стрімко летить на цей дивний звук. На всій швидкості врізається у грата свідомості, але вони не відчиняються. Ще декілька разів. Вона бачить, як тремтять його вії під натиском цих ударів. Нарешті очі відкриваються. Струшуючи залишки космічного пилу, він освоюється містом, у яке прибув. Місто, сповнене відблиском її очей. Простір заповнюється її посмішкою.
Відкриває двері новий день.
-Вітаю з народженням. - відбиваються від стін слова рідного голосу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453822
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 11.10.2013
Я тебе віднайшла серед сотень прощальних побачень,
Серед тисячі кроків ,мільйонів холодних ночей;
Я відчула тебе у безмежжі брехливих тлумачень,
Серед безлічі крил...і ще більше безкрилих плечей...
Я тебе віднайшла в хризантемах осіннього ранку,
У мереживі хмар,в Оріона на вістрі меча,
Де збира молоко Шлях Чумацький в пОлив*яні дзбанки,
Де у мороці днів догорає надії свіча...
Я тебе віднайшла в грозовиці раптової зливи,
Де троянди зронили свої запашні пелюстки...
Я,напевно,тепер маю бути безмежно щаслива...
То чому ж в серці вітер зриває безжально листки?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453611
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 10.10.2013
Ніжним криком журавлиним
Відлітають десь роки.
Білим пухом лебединим
Притрусилися стежки.
Але я шукаю вихід
З лабірінтових думок.
Невже осінь в цьому винна?
Допустили помилок.
Оксамитові світанки.
І проміння водопад.
А в душі ще забаганки:
Повернути б все назад.
І в твої обійми впасти.
І дзвінкий почути сміх.
І тебе із часу вкрасти.
Чи вважатимуть за гріх?
Пролетіло стільки років!
Та думки ще молоді.
Але що це? Чую кроки?
А так схожі на твої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453567
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 09.10.2013
Грає скрипаль... Молодий, світлокосий,
Легко торкається променів-струн.
Сипить акордів срібнії роси,
В серці породжує сотні відлунь.
Сонця мережка - його теплі ноти -
Ніжна оздоба моєї душі.
Що зачерпнула осені злото,
Знищила залишки літа іржі.
Грає скрипаль... А з ним разом і серце
Лине моє у кульбаби небес.
В музиці чистій набрало відерце
Райдужно-світлих любовних чудес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453519
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 09.10.2013
Поети схожі на бджолиних маток,
Кладуть і сіють в стільники слова,
І пишуть муть , в періоди без взятку,
Коли забита смутком голова.
А ще вони, пригожий мед збирають,
У альманахи, збірки та книжки,
Словесний лан, розрізавши на паї,
Свій труд вважають тягарем важким.
Хтось тягне віз, хтось камені лупає,
А хтось в пітьмі горить немов ліхтар,
Словесні розриває небокраї,
І надра мови нищить як шахтар.
Хтось сіє лан банальним дієсловом,
А хтось на плуг, перекував свій меч,
Хтось птахом лине в гори смерекові,
Але у всіх душа не знає меж.
Я ж не поет,я не бджолина матка,
Я лиш нектар до вулика несу,
Провітрюю у ньому запах затхлий,
Проста бджола, закохана в красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453392
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Ніхто не відчуває моїх сліз,
Ніхто не відчуває мого болю.
І страшно вітер рве старезний ліс,
Схиляє і березу,і тополю.
Переплітає віти,всі листки,
Що ще лишились стягує у танці.
Із павутиння робить він нитки,
Щоби росою вмити знову вранці.
Ніхто не відчуває моїх сліз.
Самотність мене тисне і шепоче,
Що тільки вітер щось мені приніс,
Що він один поцілувати хоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453423
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2013
[img]http://cs407820.vk.me/v407820654/8ded/VItAdxZYUZU.jpg[/img]
Коли сповиє дні мої імла,
Залиш мені запаленим ліхтарик,
Щоб я до світла вирватись змогла,
Своїх страхів долаючи примари.
Хай голос Твій веде мене між гір
І крок мій стане впевненим від того,
Що серце в Тебе чисте, як сапфір,
Мені покаже істинну дорогу.
Хай не впіймають дикі манівці
Моїх слідів мережива шовкові.
Кришталь сльози затисну в кулаці
І просвітлію з дотиком любові.
Забуду все - невдачі і жалі,
Вдихнувши небо, світле і погоже!
Буває так: загубишся в імлі,
А шлях тобі осяє світло Боже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452530
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 07.10.2013
Напій рубіну в скатерці розлито,
розлив у долині Грязник - чарівник.
Укрив гаї Весільник оксамитом
й поніс у доли вишитий рушник.
Малює осінь пензлем краєвиди,
вмокає грона й кетяги в бурштин.
Милують око чари миловиді,
Лежать сновиди розсипом перлин.
Застигла в сні наситилась Діброва,
летять в тумани знову журавлі.
Про щось в журавок точиться розмова,
кур...ли лунає й котиться в імлі.
Курінь холодна точиться і з гаю,
манить мене у вирій голубінь.
Як журавель, я спокою немаю,
несе мене думками в височінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452117
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013
По одній стежині ми ходили разом.
Де тепер ти нині – я й не чув ні разу.
На якій орбіті долі опинились?
Чом обом зустрітись досі не судилось?
Стежечку до серця зміг я протоптати.
Відчинялись дверці, – не завів до хати.
Вже на скронях сніжно, а я тут з тобою.
Називаю ніжно першою любов’ю.
Нам було, напевно, й цілуватись рано,
я ж тебе ніколи й не назвав "Кохана".
Це тобі сказали два ясних озерця,
ти з тих пір назавжди поселилась в серці.
Доле моя, доле, де ж ти заблукала?
А мене з собою чом не погукала?
Де ж ти забарилась, де тебе шукати?
Йти куди назустріч, звідки виглядати?
Йшли ж – рука в рученьку тихою ходою.
Та роки-роченьки плинуть за водою.
В світ стежини бігли, –
розминулись де ми?
Раптом налетіла, наче буря, темінь.
Гірко помилились, повертатись – пізно.
Долі оселились на орбітах різних.
Де шукали броду, – обміліла річка.
Загубила вроду чарівна Марічка.
Як на себе гляну, – трішечки лякаюсь.
Не те слово – "в’яну".
І сміюсь, і каюсь.
Істину вже знаю – мудру, хоч не милу:
і себе, і долю ми самі зліпили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452100
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
Я люблю просто тех,кто почувствовал душу мою.
Кто сказал:я с тобой,не увидев ни разу меня.
Я люблю тех людей,всей душою и сердцем люблю.
Кто мне ближе в сто крат,где и с кем бы я в мире была.
Я люблю навсегда,я молюся за них,я молюсь,
Кто мне руку давал,когда плакала долго душа.
Если просто сегодня шучу и от счастья смеюсь-
В этом ваша заслуга мои дорогие друзья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452030
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
Я запалила свічечку.Горить.
Чи день,чи мить...Та більше і не треба.
Тоді моя душа не так болить,
Тоді щаслива дуже і без тебе.
Чекати?Годі.Вірити в казки,
Що пишу я сама собі до ночі?
Летіти в прірву зовсім навпаки,
Цілуючи чужіші чужих очі.
Летіти в змерзле небо без кінця,
І відігріти душу хоч від болю.
І прати потім крила без кінця
На тій землі,де всім була чужою.
В отих сльозах,що бачить тільки Бог,
Та хто крім тебе біль мій ще відчує?
Мені здається,що ми в світі вдвох...
А осінь?..Та й вона мене не чує....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451825
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2013
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 23.09.2013
Твій вересень також пропах корицею
І пряженим гарячим молоком?
А райдуга барвистою жар-птицею
Тобі крило розверла над ставком?
А ранки в тебе трішечки з гірчинкою -
З робустою і пряним тютюном?
Каштани із рум'яною скоринкою
І в тебе смажить сонце за вікном?
А дощ тобі наспівує романтику
Далеких одіссеїв-кораблів?
І з вітром на мереживному бантику
Гойдаєшся над куполом землі?
Торкаєшся до хмар ногами босими,
Де течії повітряно-легкі?
А в тебе теж такі бувають осені -
Щасливі, божевільні і п'янкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449619
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 23.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2013
Місяць кудись вирушає...
Зазвичай він повільніш летить,
Я його звісно питаю -
Ти куди? Зупинись хоч на мить!
Я вирушаю на Захід!
Вибач, велика потреба!
Мені там промінчик до хатки
Одної пустити так треба!
Та ти ж їх однакові дариш!
Та ні, мала, той особливий.
По ньому зійде янголятко
До самої доброй людини.
До неї він вже поривався!
Давно...та було ще мале...
І я відпускати вагався.
Аж раптом чогось там утне.
А він вже їй снів нарибалив!
А він вже казок вполював!
Кіт місячний - воїне бравий
У цьому йому помогав.
Він сипав їй зверх метеорів,
Щоб знала, що він тут сидить,
У нього є свій астероід
І він потім щастя возить
Всім-всім буде обов*язково...
Та трошечки треба заждати.
Він має мудрішати згодом -
Кому, як не їй його дати?
І поки ми з ним розмовляли,
Воно вже домчало само,
У нас його навіть хтось бачив...
Зі страхом сказав еНЛеО.
А він підмигнув із ракети,
Швиденько на промінь присів.
Мені подарив він білетик,
У місто до місячних псів.
А я йому скриньку любові,
І яблучка щастя дала.
І вони полетіли до тої,
Що зіткана з світла й добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450322
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Чаклунка одягла свої обнови,
Ясного сонця стишила ходу,
Старанним пензлем обвела діброви,
І вже смакує грушами в саду.
Розсипала бурштинове намисто —
І на м’яких шовкових моріжках,
Під таємничий шепіт падолисту
Добродій-жовтень ходить по стежках.
Відсвічують багрянцем дивні чари,
Тремтять на листі крапельки роси,
І сонце нишком супиться крізь хмари
На тихі приворожені ліси.
Перегортає землю сивий леміш,
Мов сотні раз прочитані томи,
І сіє смуток з радістю впереміж...
Надворі осінь стріпує крильми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450104
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Зажурилась осінь, Знов прийшла до Грудня...
Плаче так надривно - Серце розрива.
Ну скажи, дідуню! ЗА що мене люди
Так не полюбили? В чому винна я?
А чого, онуко, ти постійно плачеш?
Чом зриваєш листя, бешкетня мале?
І навіщо в небі хмар намалювала?
Чи не знаєш? Сірий - настрій всім псує.
Подивись на вЕсну - яка гарна краля,
Як іде полями, квітне все навкруг.
З нею одружитись хочуть всі, я знаю,
Бо її кохання - то найкращій друг.
Та не хочу, діду! Та не хочу заміж!
Та мені не треба, щоб дивились всі!
Листя я зриваю, кожний, щоб побачив,
Що на голій вітці спить голодний кіт,
Що літають пташки в них над головою,
Та чомусь їх бачать тільки лиш тоді,
Як вони у вирій - десь понад рікою...
І звичайно винна Я у цій біді.
Я несу їм чесність, відкриваю вічі.
Плачу ж бо я з ними... Хто їх ще пойме?
І хіба не знаєш? Сірий - бо це вічність.
Та мені в долоні Бог її дає!
Я б могла забрати... всю...та до краплини!
Я б могла у скронях в себе заховать!
Але я так хочу, кожна щоб людина,
Хоч шматочок мала, щоб змогла чекать.
Я несу їм сльози...тих, кого так люблять,
Що на них чекають десь у вишині.
Так скажи, дідуню, чом мене не люблять?
Чом ці депресивні погляди в вікні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450108
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Я призначу тобі побачення
В центрі Львова в старій кав"ярні...
Все минуле не має значення
Та й майбутнє таке примарне...
Ми замовимо каву з осінню,
З падолистом, кида словами...
А у поглядах - палко, просинню
Намалюєм любов між нами...
А на ранок... в зім"яту постіль...
Де лишились кохання тіні...
Злі морози з зимою поспіль...
Вже засиплять холодний іній...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448723
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2013
Гаптує осінь золоту печаль...
Літає сум... тоненьким павутинням...
Десь плаче скрипка... і сентименталь...
залишить слід... у небі хмаровинням...
Огорне землю дощовим рядном...
А ніч збере усі зірки у збанки...
Закохані дерева... ніжним сном...
Як прохолоди осені підранки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446387
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 12.09.2013
Я не живу, мне мало слова жизнь.
Я где-то выше, в облаках летаю
И проходя воздушные миры,
На сердце близких тихо оседаю.
Я не живу, мне мало слова жизнь.
То тёмная, как ночь, то снова вспышка.
То резко вдруг пикирую я вниз,
Лечу сквозь мили вновь без передышки...
Я не живу, мне мало слова жизнь.
Все люди для меня - живые дети.
Я так хочу, чтобы мечты сбылись
У всех детей - на том и этом свете.
Я не живу, мне мало слова жизнь.
Там за чертой, где я однажды встану.
Куда уж столько наших унеслись,
Я эту жизнь любить не перестану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448574
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013
Вощить мій сад медами у тумани,
В колючу мряку, сиву, ніби льон.
Шовковим лиском, золото-багряним,
Бентежить осінь по́ранками сон
Моїх дерев, закутаних у тишу,
У поторочі свіжого дощу.
В долонях літо бабине колишу,
Твоїм теплом намоленим вощу
У темінь крон, обтяжених плодами,
На кросна виноградні у дворі...
Ще сходи пахнуть теплими слідами,
Що день новий для мене приберіг.
Ще запах твій із мускусним акордом
В'їдається в кожнісінький листок
І погляд, затуманений і гордий,
Пронизує, як протяг, до кісток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448605
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013
Как шаль на плечи, лег туман,
Укутав рыжую листву...
Мчит к югу птичий караван,
Клич к сборам слышен за версту...
Я отпускаю к ним мечту.
Несмело дождик моросит,
Но так назойливо и мерзко...
На травах изморозь блестит,
А в лужи капли целят метко
И солнце блещет редко редко.
Густая проседь в небесах,
Весь шарм бескрайней скрыт вуали
И листья в ветвях-волосах,
Обычный свой приют теряли
И, как и я, грустя, скучали...
...не уж-то осень в гости звали?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448688
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2013
Пані осінь іде, леді-загадка,
Неба сірого колір очей,
Врізнобарвить життя знову згадками,
Заспокоїть, очистить дощем.
Ця красуня з волосся рудесеньким,
Із засмагою бронзових спалахів.
З нею якось по-сумному весело,
Кожну душу так тонко розгадує.
В теплій кофті із вовни біленької
Вже у гості тебе виглядаю.
Ти мені стала більш, ніж рідненькою.
Чай з ваніллю, як любиш... Чекаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446840
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 03.09.2013
Прими ты жизнь и мерь ее душою.
Ведь двадцать один грамм-огромный вес.
Когда стоишь порой перед стеною,
И можешь лишь молитву ты прочесть-
Молись за всех.И будь всегда собою.
В тебе не верит брат и лучший друг?
Смирись,благодари.Своей душою
Неси ты знамя божеских хоругвь.
Будь равен ты со всеми.И с народом,
Который бросит камень вдруг в толпе.
Ведь он тебе урок сегодня пОдал.
Спокойно относись всегда к молве.
Король перед тобою или нищий,
Все проигравший,шут или больной...
Хоть одного-но накорми ты пищей.
И сам реши ты для себя какой.
Не мсти.Ведь месть-удел всегда лишь слабых.
Но за себя умей ты постоять.
Пиши сюжет из правильных ты фабул...
А может кто-то будет их читать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446385
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 31.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2013
Ти десь на відстані чекання
Моїх останніх кілька літ,
На відчутті мого бажання,
Що старт взяло і йде в політ.
Ти дихаєш..., живеш..., існуєш.
Мене малюєш у думках.
І наші зустрічі віршуєш
На серця теплих сторінках.
Ти десь... на відстані розлуки,
На відстані мого чуття.
Усе гучніше чую звуки
Присутності твого буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446066
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2013
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445307
Ми не ті ...Щось змінилось в повітрі ...
Вже не пахне тобою ця осінь,
У вечірніх думок палітрі
Ти відсутній ...вже, майже, зовсім ...
Щось згубилось у наших світаннях ...
Щось утратилось в наших світах ...
Чимчикує самотнє кохання
Ніби сивий знекрилений птах ...
Не шукаймо у комусь провини -
Просто наші шляхи розійшлись,
Просто холод несуть хуртовини,
Там, де добре було нам колись ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445374
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Запросіть мене на танець, Незнайомцю, -
Я давно в очах у Вас втонула,
І, здається, зникло все минуле ...
Розтопило його Ваше сонце ...
Запросіть мене на танець ...Чи у долю ...
Мені досить дотик рук відчути,
Щоб розтало серце, досі скуте,
Щоби знову вирватись на волю ...
Просто танець ...Просто злет над буднем ...
Ох, якби ж то Ви думки читали!..
Бо сміливості у мене мало,
Бо чомусь довкола велелюдно ...
...Ви? ..Мене? ..На танець? ..Звісно можна! ..
У моïх очах давно втонули?
Ваше серце, тенькнувши, відчуло,
Що я з цілим Всесвітом тотожна? ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444898
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Люблю я дощ,що падає до ніг.
І осінь,і те листя,що спадає.
А ти мене залишити би зміг?
Без тебе навіть осені немає.
Люблю я день,бо в ньому ти живеш,
Люблю я ніч,бо ти у ній ночуєш.
Ти мене краєм неба віднайдеш,
І крізь століття голос мій почуєш.
Люблю тебе я більше за життя,
До розміру очей для мене сонце.
Твоїх очей...Де я лише твоя...
І погляд в небо крізь одне віконце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444806
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013
Моя душа росте кущем калини
У краї, де родилася й росла.
І пісня українська в серці лине,
Думки течуть роками із чола.
Моя душа лелекою літає,
Над хатою, в якій живу не я.
І мальвою цвіте у ріднім краю
Моя душа… бо там вона своя.
На цвинтарі вже сосни посивіли,
Немає край дороги ясенів.
І б'ются згадки, як на морі хвилі,
Мій день по-юному зазеленів.
Життя стежиною пішло далеко,
Вернулося дорогою назад.
Ішло у дощ, у найсильнішу спеку.
Сльоза блищала…Йшов любові град.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444310
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 20.08.2013
Самотній човник плещеться на таці
Дзвінкого плеса між очерети́н.
Серед летких пластичних декорацій
Погойдуються китиці жоржин.
Пряде павук посріблені вітрила,
У мандри кличуть мрійника моря.
Передосінній степ позолотила
Налита білим вермутом зоря.
Як сизий шовк, натягнутий на п'яльці,
Лисніє місяць, піниться вино
Між тополиних вигорілих пальців.
Мережать зорі темне полотно.
Серпнева ніч, немов Шахерезада,
Терпким садам нашіптує казки.
Крадеться по стерні осіння зрада
І факелом запалює листки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443755
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 16.08.2013
Сегодня снова будет старый дождь.
Я вовсе на тебя не обижаюсь.
Я верю,что ты любишь и так ждешь,
И позвонить сегодня постараюсь.
Ты не звонил так долго.Не беда.
Друзья,работа и болеет кошка.
И с неба льет холодная вода,
Я не скучаю.Может быть-немножко.
Тебя люблю я так,как этот день,
Ты говорил,что я с ума сходила.
Я позвоню,сегодня просто лень
По комнате моей тихо бродила.
И дождь перекричал мои слова,
Напомнил о тебе.Я б позвонила.
Но это дождь,а ты сказал-вода
На небе облака все заслонила.
Ты не звонил...Работа,дом,друзья,
А в воскресенье хочешь отоспаться.
Ты бы держал в ладошке воробья,
Я с журавлем посмею налетаться.
Ты позвонил.Ты знаешь,я ждала.
Прости меня,что вовсе не узнала.
Я просто для него теперь жена...
А ты любил...Как я и обещала...
_____________________________________________________________
Зацелую,заколдую,
И к душе пришью.
Звезды утром все задую.
Я тебя люблю.
Платье белое одену,
Лилии сорву.
И любовь я внутривенно
Сквозь душу вколю.
Расцелуешь,не оставишь,
Любишь или нет?
Или снова ты лукавишь,
Видишь-гаснет свет?
Что дарила я в ладони,
И я сорвала
Звезд,что пели мне с гармонью
Ночью до утра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443082
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 14.08.2013
Давай с тобою жизнь всю проживем,
Давай с тобой...Держи меня за руку.
Давай все вместе месяцы пройдем,
Давай не пустим в дом наш лишь разлуку.
Так долго,что когда смотреть на снег
Мы думали,что он не смеет таять.
Так долго,что когда встречать рассвет
Мы думали,что это врата рая.
Так долго,чтобы тень одной была.
На стареньком диванчике у счастья.
Я бы тебя за мир весь не дала.
И сны пусть на двоих одни нам снятся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442926
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Замовкни, вічний поклику солодкий, замовчи;
До вартових іди – небесних вівчарів –
Нехай мандрують до кінця віків
Тобі у слід вогнями у пітьмі.
Хіба не знаєш, що серця людей старі,
А ти у хвилях, у пташиних крилах, на горі,
У шелесті гілок, у вітрі, у воді…
Мовчи, одвічний поклику, мовчи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442714
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013
Не відаючи сили каяття,
Що зцілює обвуглене суцвіття,
Щоденно плодить муку небуття
Просвітленого небом верховіття.
І наче темні діри надовкруж
Заманюють в окови непоборні
Пелюстя маловірне спраглих душ,
Золою осипаючись на скроні...
(9.08.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442391
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 09.08.2013
Я тобою снила, як дощем
Квітка снить у полудневу спеку,
І торкав душевні струни щем,
Що для тебе я така далека...
Я тобою снила, наче птах
Снить у клітці небом волошковим...
По твоїх заплутаних стежках
Розгубило щастя всі підкови.
Та збирати випало чужим
І ділити навпіл дні і ночі.
Ти мені на долю ворожив,
Та слова не справдились пророчі.
І в чужих незвіданих світах
За тобою стерла білі крила...
Я тобі відкрилась у віршах,
Та даремно душу оголила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442112
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 09.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2013
Старенька піч.
Вона давно вже хліба не пече.
Стоїть немазана, облуплена, забута.
Заглянеш вдень, а всередині ніч,
За що тій годувальниці така покута.
А справа в часі, чи в його нестатку,
Ось тільки був і вже протік водою,
Ми ловимо його руками й ситом в кадку
Й не сила справитись з бідою.
Це лінь така, вона ховається за час,
Ми робим щось і день всміхається, аж ні,
Погляньте, звечоріло, темно стало враз,
То ніч вже крила розіпнула у вікні.
....................................................................
Старенька піч...
Я пам'ятаю ті хліби.
Лопату дерев'яну з довгим держаком.
Невже пройшли роки... Роки...
Бабусі вже немає,
Й Мама в синіх висях за селом...
А дух пливе духмянохлібий із вікна
І я спішу покинути це кляте місто,
Знов доторкнутися до них у снах,
І хоч окраєць хліба з'їсти.
Старенька піч.
Давно вже не пече,
Того духмяного, смачного хліба.
Стоїть і плаче, підіперта рогачем...
Мені до неї вже ніколи не доїхать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442008
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Чай з вишень. Молоко.
Gregorians про вічне.
Вітер шепоче в вікно.
Листів танок у повітрі.
Сивіє небо.Дощ.
Гойдаються травинки.
Грім свариться за щось.
Звук осені і скрипки.
Вже вирушила в путь,
Лунає її пісня.
Їй павутиння тчуть –
Тонесенькі завіски.
Душа… Пустотна ніч.
Дощ оминає. Тиша.
І хтось – останній клич,
А інший – «та тихіше!»
Дзвінки і інтернет.
Глухий німого слуха.
Хоч безліч тих планет,
Самотність ніжно дмуха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441989
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
В поезії,напевно,є святе.
Це наче рими вбралися до танцю.
А Янгол прикривав ними лице,
Писав листи небесному посланцю.
Поезія так сжожа на любов,
Вона крихка,і хтось життя в ній бачить.
Хтось нею душу свою проколов,
Для когось вона всесвіт цілий значить.
Це не набір дзінких метафор,слів,
Це переспів душі,що намолилась.
Це наче Янгол вкотре прилетів,
Коли душа від болю натомилась.
Хіба зуміють всі її почуть?
Це переспів мого народу,друже.
Це інколи думки,що так печуть.
Подеколи молитва,щоб байдуже
Ти не дивився на святий цей світ.
Навчився просто вірити у щастя.
Хоч інколи-це просто пустоцвіт...
Та є і для душі у них причастя...
_______________________________________________________________
Не сама,не сама ходилам співати,
Із тобов,із тобов вчуся фігльоваті.
Пуйду я за тобой там,де ня поведеш.
В волосся т" мені файну квітку вплетеш.
Лишиш ня?Не біда,файно ся так вберу!
І вшитких легіню я собі заберу.
Будеш цілой життя за мнов бановаті.
Не тебе,не тебе буду ціловаті.
Казалі,шом файна,ти того не відів,
Цілий вичур самий на дворі просідів.
Не клич ня,не прийду,булше тя не люблю.
Найкращі топанкі ниська собі куплю.
В волося сі вплету макі і лілеї,
Позавідувуть мі найфайніші феї.
Булше ня вже не клич,бо люблю другого.
А тобі,а тобі,шо уже до того?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441853
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 06.08.2013
Потрісканого сонця задзеркалля
Свідомість манить у полон спокус.
На тілі мрій, у хмарах заблукалих,
Змія гріха залишила укус.
Нектар п’янкий розсипався по небу,
Пролився вітер на долоні снів.
Померлих міражів чорніють ребра,
А спів Сирен туманом занімів.
Думки дощу сплітаються у чари,
Лягаючи на музику оман.
Сумління п’яне сумнівами марить,
Читаючи буття нудний роман.
Крилата тиша забринить у римах,
Свободою із серця проросте,
Притулок подарує пілігриму…
Та скільки ще в душі таких пустель?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422479
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 04.08.2013
День щасливий, лапаю на слові,
Видихаю з грудей: «Я люблю!»
Стан такий, як сади світанкові
Грає сонцем з росин-кришталю.
А берізка така безборонна
На осонні, крізь гілку густу
Прилягла моя Муза, ще сонна,
На м'якеньку шовкову траву.
Світять сяйвом блискітки-роси,
Бачу танець з кількох журавлів.
Червень місяць мені напророчив
Так багато щасливих ще днів.
Дав натхнення, добреньку удачу,
Немов справжній для мене друг.
Я тепер вже ніколи не плачу,
Виростають і крила, і дух.
Ваблять соком рожеві черешні,
І клопочеться бджілка в саду,
Раннє сонце проміння сердешним,
Освітляє з краплинок фату.
І Пегаса свого вже сідлаю –
Чистий зошит лежить на траві…
Вже ромашки у рими вплітаю,
І придумую вірші собі.
І, з любов’ю, як ангел предвічний
Поринаю у ковдру небес.
Кажуть, люди бувають грішні,
Я люблю навіть грішних теж.
Пробачаю найбільші провини,
Хай їм грець… бо всерівно люблю
І дарую для всіх безупинно,
У долоньках, і літо, й весну.
Навіть осені трішки, в додачу,
Щоб зелений із жовтим сплели́сь.
Бо я сірості в світі не бачу –
Світ прекрасний, мій друже, дивись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429249
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 04.08.2013
Шальная птица в жгущем небе не поет,
Упало солнце, камнем, в лапы горизонта...
Вновь спелой ягодой усталый день цветет,
Как будто зарево невидимого фронта.
Копченый ветер гонит в стаю облака,
Они сердито нахлобучивают брови
И в бездне, чья-то, очень сильная рука,
Устала молнии держать наизготове.
Грозою сорвано запретное табу
И огнестрелы раскололи небо в клочья...
Вселяя, силы страх, смеренному рабу,
Косым дождем смывая образ непорочья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441311
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
У потойбіччі власної душі,
Пройшовши лабіринтом Мінотавра,
Я віршами засію спориші
Під перестук бравурної литаври.
І осідлаю власні почуття,
Пришпорю, щоб летіли разом з вітром...
Їм в унісон- моє серцебиття,
Їм всупереч- думок бридотна гідра.
Зроблю палаш із гострого слівця
І напишу девіз на рукояті.
У Образі блаженного сліпця,
Здолаю знову вітряки прокляті...
***
А зовні- спокій, рівновага і весна,
Веселка, спровокована дощем,
І оболонка солодко- пісна...
І лиш в очах гіркий безмовний щем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441021
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Лабіринтами снів непрошених -
Прощених,
Коридорами днів приручених -
Скручених
Я від тебе іду надломлена -
Стомлена,
Колючками питань наïжачена -
Втрачена ...
В черевиках моïх припорошених -
Зношених
Час пісками заліг болючими -
Злючими ;
І устами своïми пошерхлими -
Стерплими
Своï сльози пила сОлені -
Змолені ...
І в полях давно спустошених -
Скошених
Проросту чужими зЕрнями -
Тернями ...
Не знайдеш мене звіршовану -
Сховану ...
Не забудеш нерозлюблену -
Згублену ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440872
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 01.08.2013
Насіялось латаття вглибині,
Корінням закріпилося на дні.
Голівки ніжні тягнуться між хвиль —
До сонця пнуться, сповнені зусиль.
Любов людей росте із насінин
Роками, крізь життєвий часоплин,
Плететься в'юнко, наче спориші,
Корінням проростає у душі. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440596
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2013
Шлях до Риму. Частина 7. Пробудження в едемі
І раптом все змінилось навкруги –
Чи сон скінчився чи таки померла
Душа, знайшовши райські береги…
Намисто болю замінили перли.
Чи на арені мужньо полягла,
Чи скарана судом за непокору –
Сповна свою розплату допила,
Але звільнилась від страждань і горя.
Перенеслась із Риму в дивний сад,
І відчуття, донині невідоме,
Від жаху пробудило… А краса
Забрала смуток і прогнала втому.
І юна муза, вирвавшись із пут,
Побігла жваво по духмяних травах,
У джерелі омилася від смут,
Убралася в довершеність яскраву.
Життєвих мук щасливий епілог
Знайшли ми у долинах веселкових.
І над усім витав єдиний Бог –
Бог істини і чистої любові.
І звідала душа, що рай – у ній,
Пройшовши крізь страждання і омани.
Якщо це сон – то кращий з-поміж снів!
Хай він триває вічно, хай дурманить!
Не кожному під силу при житті
Пізнати світ і розумом, і серцем,
А полюбити щиро – поготів,
Любов’ю мудрості та милосердя.
Тому, хто бачив пекло і едем,
Не зрадивши добру, торкнувся злого –
Дано збагнути дивину людей,
І віднайти в собі живого Бога.
І дух зміцнити вірою в добро,
У досконалість кожної краплини.
Хай світ не вічний, та допоки кров
Гаряча – буду жити, не загину!
У круговерті боротьби і чвар,
Є істина, дорожча діамантів:
Життя людини – найцінніший дар,
Любити світ – найбільший із талантів!
Кінець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440260
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Від цих думок наснився сон мені,
Немов душа звільнилася від тіла.
Сховавшись в міражах від сірих днів,
Крізь хмари на Парнас вона летіла.
Плоди там, – кажуть мудрі, – не ростуть,
А тільки квіти з диво-ароматом.
Поезії ж-бо безкорисна суть,
Її жерці без золота багаті.
І думала душа – на тій горі
Стражденну музу випустить на волю!
Але в раю буяв повсюди гріх,
Від бур’янів стояв отруйний сморід.
Куди поділась істина краси,
І обрані митці, що гідні лаврів?
Затьмарили Парнас лихі часи,
Бо кояться на нім недобрі справи!
І сіють нині там, і вправно жнуть,
Впрягли в орало бідного Пегаса,
Як урожай, мистецтво продають,
Бездарністю і злом годують маси.
Там замість муз – розпусниці нагі,
А замість Феба – напівбог фальшивий.
І п’ють там не хмільний нектар богів –
Дешеві вина і огидне пиво!
Уже спускався вечір на Парнас,
Робітники і діви безсоромні
Збирались біля «Феба» – оргій час!
У келихах іскрилася гріховність.
І плеснув у долоні бог мистецтв,
Умить з’явилось мавп веселе стадо.
Він усміхнувсь, як люблячий отець,
І лаврами вінчати став громаду.
І жодну з мавп вінком не обділив,
А їх приперла сила, ще й силенна!
І всі майстри у спогляданні див…
Видовищем ганьби зайняли сцену.
У німоті душилися слова –
Душа моя у розуму питала –
Де справжній бог? Де істинні дива?
А може, люди і його продали…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438128
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Не знаю, хто мені моя душа! –
Чи зрадниця, чи друг, чи кат жорстокий!
Лиш знаю певно – і боги грішать,
Та для людей величні їх пороки.
Гріхи богів прекрасні та хмільні,
Звучать, як ліри, пахнуть, як троянди.
Їх зло – святе, і справедливий – гнів,
А розум повсякчас блаженно-п’яний.
Тож люди в цих ілюзіях живуть,
Богами на землі жадають стати.
Приймають за нектар гріховну муть,
Стають для себе жертвою і катом.
Не тішать смертних праведні діла,
Їх істина – у розкошах та владі.
А влада – це отруєна імла,
У ній і мудрі загубитись раді.
В палких серцях сплелися зло й добро,
Та скільки мрій об ніч зламало крила!
О душе, а який в тобі герой
На битву піднімає кволе тіло?
Чом рветься він до сонця, мов Ікар,
Прийнявши за світило відблиск пекла.
Блукає в лабіринтах чорних хмар,
Нанизує на біль небесні перли.
Душа ридає кров’ю на папір,
Та не збагне божественної драми.
Несе у забуття хрести зневір.
Бо в Рим ідуть завжди двома шляхами.
Один – добро. Там праведні думки
Тяжкі кайдани у сльозах волочать.
А другий – кривда. Він завжди легкий,
Але приводить у обійми ночі.
На тих шляхах пахтить вогонь спокут,
Лякають невідомості фантоми,
Мечем Дамокла нависає суд,
Бурштином плачуть сестри Фаетона
Шукаєш, душе, на землі едем,
Що створений безумствами людськими?
Не знайдеш ти пристанища ніде! –
Бо втративши себе, не станеш кимось…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437523
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Голодной волчицей обида пришла,
Безжалостно сердце сожрала,
Душой, как из лужи гнилой, запила
И в чащу глухую позвала.
Не виден просвет, для прощенья, в глуши,
Завяли цветы в полумраке
И бродит, она, безнадежно в тиши,
Ища оправдания знаки.
Клыками под кожу пробился вопрос,
Но крепок гранит для ответа...
Терновым кустом, он, сквозь годы пророс,
Под толщей померкшего света.
Забрала обида меня у меня
И в темном лесу потеряла...
Нет искры надежды, не будет огня -
Прощать жизнь обиды устала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440294
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2013
Вогонь закам’янілий поміж нас
Байдужістю спалив сади едему.
Скували душу ланцюги образ
Згасає сонце і палає темінь...
Вже пам'ять обтрусила ніжний цвіт,
Мереживо зірок порізав вітер.
Чи варто щастя кликати навзрид,
Коли воно мінливе, перелітне?
Вплітаю серце у вінки безсиль,
І проти течії пливу… в нікуди!
Як плід медовий отруїла гниль,
Так світлу пам'ять заплямують люди.
Несказаним ридає висота,
У келихи безсоння ллються вірші
Про те, що ти, на жаль, не прочитав
Моє кохання між рядками тиші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387088
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 29.07.2013
Поріжу ніч на спалені листи
Без слів і дат, без болю і провини.
У книзі долі не було святих.
Я докорів нікому вслід не кину.
Душа допита. І пустий папір.
Прощаю наперед усе, що буде.
Зітру любов, зачитану до дір –
Сонети щастя між рядків облуди.
Такі, як ми – піщинки в глибині,
Що мріють стати перлами в намисті.
Та наших мрій праобрази земні,
У дзеркалах чужих не мають змісту…
Душа розбита на мільйони зір –
Хай мерехтять у вічному склепінні.
Поріжу ніч на тисячі зневір,
Та в серце не впущу недобрі тіні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381484
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 29.07.2013
У чистих рiках дно завжди брудне,
Чудова квiтка тягне соки з гною,
Без смутку не удач життя нудне,
Брехня із правдою живе з тобою.
З рожевих яблук буде чорний гнiй,
Без юностi не наступає старiсть,
Лише в пiтьмi засвiчують вогнi,
Лиш горе взнавши, оцiнуєш радiсть.
Не може бути смертi без життя,
Життя земне скiнчиться без народжень,
Батькiв своїх продовжує дитя,
Так створено цей свiт протиположень.
23.07.97
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440144
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Дощ польку по калюжах танцював,
Вистукували бульбашки чечітку.
Струмок у танці серед буйних трав
Покликав ніжну і самотню квітку.
Дай боже літа їм, аби дощі
Ішли, щоб ніжністю струмки любили.
А від любові квіти і вночі
Цвіли, надовго вистачило сили.
А що струмку – чи полька, краков’як,
Чи вальс з мазуркою, щоб не сидіти.
Куди і з ким і, не важливо, як,
Допоки ще співає тепле літо.
І квітка руку прийняла на вальс,
І трави хоровод пішли водити.
А хмари споглядали із терас
На їхні почуття іще неспиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440178
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2013
Навесні світ пірнає в цвітіння,
Осінь- соняхів стиглих пора.
Лише юність жбурляє каміння,
Тільки зрілість каміння збира.
І парфуми весни протестанські -
Осінь пахне гірким полином.
Відкорковує юність шампанське,
Стигла зрілість смакує вино.
О, весна - це не осінь статечна,
Обминає спокут каяття.
Лише юність грайлива й безпечна,
Тільки зрілість цінує життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439357
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 27.07.2013
А мне кричали за спиной
Пурга и стужа:
Старик с седою головой,
Кому ты нужен?
И лишь красавица весна
Звеня капелью,
Твердила: Жизнь всего одна,
Не стой за дверью!
Сбивая листья налету,
За счастьем мчался...
Летел, как птица в высоту
И наслаждался...
Не догоню я пусть любовь -
Она моложе...
Но вновь кипит шальная кровь-
Весна ведь все же!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439939
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013
Такам собі файна,вшитких парадніша,
Але я не знаву,цім тобі миліша?
Цілий динь в глядило лем ся позераву.
І вариті їсті,повірте,не знаву.
Шатя файной возьму і ся намалюву,
І перед глядилом собі я танцюву.
Нихто ня не возьме за жону,я знаву.
Бом така лінива...А тебе чекаву...
Копаті не знаву,кромплі'м не садила.
Але тебе милий любилам,любила.
Тебе ціловаті буду аж до ранку...
Хтось ся позераті буде крузь ферганкі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439541
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 26.07.2013
У пам’ять вічністю струмки
Летять, як диво-каруселі.
В руках у долі акварелі,
А колір золотий таки.
На полотно ти поклади
Кохання наше назавжди.
У пам'яті цвітуть сади.
Чудові пахощі весни
І жовті квіти на осонні,
Похилі трави безборонні.
Як впасти росам поясни.
Не треба берегом іти,
Мене нема, там тільки ти.
На вітрі хвилі самоти.
І знову сонце і дощі,
І грози стукають у двері,
І плями мокрі на папері,
І душі наші не в плащі.
Рояться в пам’яті думки,
Життя гортає сторінки.
У пам’ять вічністю струмки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439489
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Не знаю, хто для нього я!
Колись казав, що квітка.
Тепер звертання без ім’я…
На погляд мій – то нитка!
Все біля нього: дай-подай,
Шниряю туди-сЮди,
То вже й хода не так тверда,
Забули гордість груди!
Сьогодні я, як та бджола –
Гуділа при польоті…-
Ти ба.., не те я подала…
Слівце крутилось в роті!
Сиділа, мабуть, час німа,
Пізніш вмостилась в ліжку,
Так він до мене жартома:
- Дай, поцілую ніжку…
Так я й розтанула, авжеж,
Забула про всі роки…
(Сварливих не люблю пожеж!)
Обцілував всі щоки,
Ще шепотів мені слова…
(Ой, личенько зарділось!)
Свою провину залива…
Мовчати розхотілось!
Скажу вам потайки, що я
Найкраща його квітка…
Ні, не забув моє ім’я.
Він – голка, а я – нитка!
05.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415514
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 25.07.2013
Чому смієшся, соняху городній?
Либонь радієш, весело тобі?
Красуєшся, немов посох Господній,
Що кожен зиркне поглядом тобі.
Милуються твоїми пелюстками,
Дивуються, як сонячній красі.
А ти міцнієш, дні летять за днями,
Вже в крону звивши стебла молоді.
Як рушничок, зернята у суцвіттях,
Нектар збирає клопітка бджола.
Тобі б бажати вроди й довголіття,
Та все минуче... і на жаль краса.
Збігають дні, осінь дощі приносить,
Зів'яли квіти, порудів і ти.
Твій стан ствердів, став сильний досить
Та, як себе, ще трохи зберегти?
Та знаю... Хто тебе питати буде?
Прийдуть зненацька з серпом у руці,
Бо, посадили соняшники люди,
Лишень забули дякувать... женці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281560
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 22.07.2013
Я взую кришталеві черевики,
Піду в незнані зоряні світи,
Вдивляючись у місяць повноликий ...
Цікаво : дивишся на нього ти? ..
Знайду єдину за'тишну місцину,
Де зможу я трояндово цвісти,
Де зніметься із серця павутина ...
Цікаво, чи піде'ш за мною ти? ..
Я буду слухать елегійну зливу,
Писати вірші, будувать мости,
І відкривать закони перспективи ...
Цікаво :заримуєш душу ти? ..
Я буду ніжно пестити хмаринки,
Тобі писати райдужні листи,
Вкладати в кожен посмішки жаринку ...
Цікаво, чи мені відпишеш ти? ..
... Вночі збираю зоряні гвоздики,
Щоби тобі вінок із них сплести...
Вдивляюсь знов у місяць повноликий ...
Цікаво : дивишся на нього ти ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438754
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2013
На галявині калина
Пишний одяг одягла,
Вона так немов дівчина,
Що чекає жениха.
Сніжно-біле плаття в неї
І намисто з ягідОк.
Зайчик навкруги стрибає
Починає гопачок.
За калиною , ялина
У зеленому вбранні,
Теж вся сріблом пригарнена,
Мабуть в дружки йде її.
Біля них берізка біла
В смутку віти опуска,
Заміж теж вона б хотіла
Та не має жениха.
З-за горбочка явір-красень
Виглядає молоду,
Поруч нього братик-ясень,
В дружби проситься йому.
Бук креслатий на поляні,
Мов завзятий тамада,
У ранковому тумані
Все з гори - це огляда.
Наче в бубон ,десь далеко,
Дятел стука на сосні.
І веселу свою пісню
Розпочали снігурі.
В такт до дятла дуб старенький
Скрип свій ніжний віддава,
А горобчики й синиці
Снігурам допомага.
Барви різно-кольорові
Застрибали на снігу-
Це промінчики ранкові
Вже прокинулись зі сну.
Сонце ніжне , світанкове
Із-за лісу вигляда
І весілля - це казкове
З новим днем воно віта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417385
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 21.07.2013
Жаль мені вас хохломони,
Бідні ви поганці.
Гідність вкрали в вас масони,
бо спите засран.. .
Боже, як же залякали,
Як стравили душу.
Мужність чоботом стоптали,
Витрясли, як грушу.
Де ж це видно щоб господар,
ворога боявся.
Зайді - гаспиду свідомо,
Під ногами слався.
Схаменись прошу, незрячий,
В писок дай вражині.
Не принижуй честь козачу,
Предків в домовині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437802
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 17.07.2013
Іду в грозу,
Ступаю в передгроззя.
Висить роями тиша наяву.
А я внизу…
І знову на дорозі
Пожовкле листя падає в траву.
Гуркоче грім,
Літає блискавиця.
Закони є написані життям.
"Вина" у тім,
Що чисто у криниці,
Туди плювати більше я не дам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437458
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 16.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2013
Серпом отточенным под бритву,
Луна косила звездный ряд,
Заре читала вслух молитву
И испускала томный взгляд...
Вином из Божьего потира,
Умылся сонный небосвод
И пробудив от сна пол мира,
Рассвет продолжил крестный ход.
И озарился свод небесный!
Ночь, растворилась чуть дыша...
Ввысь бросив взгляд свой бессловесный,
Луна исчезла не спеша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437073
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 14.07.2013
Смарагдовий ранок розсипав чаруючі ноти,
У мушлях трояндових те́плиться срібна роса,
На во́гкій бруківці лисніє пилок позолоти
І легіт шовковий розчісує чілку вівса.
А сонце тополям цілує розніжені руки
І кіт зачудований ліг на гладкий моріжок,
Він гострим чуттям у повітрі виловлює звуки -
Як липень русявий сурмить у тоненький ріжок.
Медовим промінням приємна вощи́ть прохолода,
У сонячний ранок роблю свій упевнений крок,
Грайливою тінню збігаю по вимитих сходах
І світло крізь пальці просіюю, наче пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435605
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 14.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2013
Що є основою основ!
У чому був зачатий світ?
Як ще назвати "Заповіт"?
Зітре лиш слід пустих розмов...
любов...
Цей вітер, що від крил повіяв,
Його всім серцем бережеш,
Тоді душа не знає меж,
Щось схожим є на ейфорію...
мрія...
Немов душі незрима ліра,
І чим майстерніш музикант,
Осяє всіх, мов діамант.
На запах ладану і мирри...
віра...
Незримі янголи буття.
Та де ж без них узяти сили?
І віра, і любов, і мрія -
Це нізрівнянні відчуття...
життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437171
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 14.07.2013
О таких, как ты мечтают
За таких, как ты рвутся в бой
Все драгоценное теряют
Время, силы и покой
В таких, как ты счастья не находят
Лишь муку, адскую любовь
Таких не забывая, помнят
В сравнение с тобой другие - моль
Таких, как ты сложно перестроить
Характер твой – нержавеющая сталь
Бесполезно ссориться и спорить
Ты никого не слышишь …жаль
Таких, как ты сами не бросают
Ты,как король чужой распоряжаешься судьбой
Лишь падают с тобой, а не взлетают
И пополняют твой гаремный строй
У тебя свои понятия о чести
Твои желания - закон
Слова не выкинешь из песни
Ты сам в себя влюблен
© Леся Приліпко, 29.06.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436894
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
́Вышивало, лето, гладью на полях:
Белые ромашки в маковых рядах,
Желтый одуванчик, синий василек...
По краям пшеницу - хлебный колосок.
Нить златую вшила солнечным лучом,
Окропила листья ласковым дождем...
Неба синь прикрыла красоту холстов,
От чужих, непрошеных, северных ветров.
В сумрачных зарницах, дремлет гобелен,
Месяцем янтарным , краски взяты в плен,
Но лишь утро к ряду, солнце ввысь плывет...
Нити оживают, все вокруг цветет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436303
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Чумацький шлях світився у дозорі,
Щем розливався медом на вустах.
"Люблю" - шептали губи у покорі,
Купальська ніч кохалася в вогнях.
І з неба в річку падали етюди,
Сонети білі сипались з фати.
З зірок зривались трепетом у груди,
Молився Місяць з дива до води.
Гріхи русалки в чарах розчинили,
Пекучий сумнів в пута одягли.
В полон благенький спротив причинили,
Тверезий розум в трунку сповили.
…Скипіла кров застояна у венах,
Рвонула навстіж тілом навмання.
Жагуча пристрасть схована у генах,
Блаженну похіть гріла в почуттях.
Тепер не вміють щиро так любити,
Тепер так небо в зорях не горить.
Це ми могли колись його обняти
І пристрастю своєю розтопить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435907
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 07.07.2013
Бросаю взгляд на небо сонный
И вижу раннюю зарю...
Рассветный океан бездонный,
Открыл фарватер кораблю.
Сняв якоря, гонимый ветром,
Он мчит в неведомую даль...
Наполнив парус ярким светом,
Оставил позади печаль.
Там, в вышине, простор бескрайний,
Его рассвет ждет и закат,
А на земле, есть дом хрустальный
И память жизни ждет у врат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435775
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 07.07.2013
Натхнення http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334699
Любов ходила боса... по стерні...
В вінку із мрій... не відчувала болю...
І враз гоїлись зранені ступні...
Від Вітру пестощів у тихім полі...
Вже солов"ї прощальну відспівали...
А Вітер ніс Любов у м"ятне ложе...
Там хвилювання у цілунках тамували...
Й плекали долю... на веселку схожу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435474
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 07.07.2013
А знаєш ,милий, ми вже постаріли,
У тебе сніг, в мене срібна роса,
Вітрець колише ті фіранки білі,
Серце заснуло-спокій, тишина !
Ти дихаєш теплом , а я тулюся ,
І чую серця стукіт, біжить час!
Шепчу молитву, й Господу молюся,
Хай буде так! Хай буде двоє нас!
Минула молодість, ми відлюбили!
В коханні проплили наші роки.
І чорні хмари нас не розлучили,
Я завжди відчувала дар руки!
А зараз що? Твій щирий поцілунок,
Ніжні обійми,теплО, ми ще разОм!
Втікає час- в наших серцях відлунок,
Та рух фіранки-подих за вікном!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435090
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2013
http://youtu.be/yxoMhfNiZcg
Я – жінка із смарагдових джерел,
Хотілося тобі у них скупнутись
Бажанням спраги літньої, тепер,
Від спеки щоб нестерпної проснутись.
Я – тільки жінка, ключ із джерела,
А без води ніяк не обійтися.
Вона – це донька, мати і сестра,
Усі дороги з жінкою зійшлися.
Я – просто жінка, я – любов твоя,
Що огортає радістю й тугою.
Твоя я, а буває – нічия…
За це ціною платиш дорогою.
Я – жінка, просто – жінка, нічия, твоя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434620
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013
Улыбайся,если очень больно,
Если слезы вымыли с души
Всю надежду.В жизнь ты будь влюбленной,
И судьбу свою благодари.
Улыбайся,пусть целует небо
На лице улыбку до утра.
В доме нет сегодня даже хлеба?
Собери ты крохи со стола.
Улыбайся.Видишь-дождь рисует
Стеллажи больших библиотек?
Над твоей судьбою он колдует,
Чтоб была ты счастлива навек.
Улыбайся,ты своей улыбкой
Приумножишь счастье на земле.
Ошибалась?Жизнь прекрасной скрипкой
Пела грусть на жизненном кресте?
Эта грусть...Она прекрасна тоже,
Только улыбайся,я прошу.
И тогда Господь тебе поможет...
Кто-то скажет:так тебя люблю...
Улыбайся,пусть остыли реки,
Стали даже озером моря...
Только знаешь-даже в нашем веке
На земле всегда есть чудеса.
Улыбайся,и в твою улыбку
Влюбится прохожий навсегда.
Жизнь играет долго грусти скрипку?
Ты мечтать под музыку могла.
Улыбайся,Бог тебе поможет.
Если у тебя ничего нет-
Кто-то за улыбку Вам положит
Пред ногами целый мир и свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434151
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Та як коханням пахнуть вечори!
Намішані бузками і журбою.
Напившися води у самоти,
Що ходить поміж старою вербою.
Та хто їй право дав людей карать?
Щоби душами завжди керувала.
Навчила всіх вона вночі не спать,
Та ще сама до ранку тупцювала?
О,як бузками пахли вчора дні!
Невже я їх навчилася любити?
За один день...І дякую тобі,
Мій Боже!Дай це все не розгубити...
___________________________________________________
Зоря зорю припалює до ранку,
І дощ так лив,що позмивав усі.
А місяць українську вишиванку
Примірював сьогодні до душі.
Дивився в річку,довго милувався,
А потім у ту річечку і впав.
А потім...Потім в мене закохався,
Сказав,що все життя шукав, чекав.
А потім понасіював він роси,
Щоби мене купати уві сні.
І заплітав до ранку гарні коси,
Писав найкращі в світі він пісні.
Зоря зорю у річку повкидала.
А місяць їх на небо поскладав.
Мій місяцю!Я теж тебе кохала.
Та ти мої віршів ще не читав.
Якби читав-то на мені б женився,
Вкраїнська вишиванка йде тобі...
А ти сьогодні знову народився,
Скупавши своє личенько в ріці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433990
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 28.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2013
Цикади розгортали свої ноти,
І закипала кров від рук до пліч,
Думки злітали в осяйні висоти,
Гарячим воском скрапувала ніч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433572
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Розвісить ніч зірок тремкі гірлянди,
Віджилий день засне у борозні.
Розпустяться агатові троянди -
Потемку наречені мовчазні.
Пелюстя їх, коштовним срібним пилом,
Окропить місяченько садівник,
Що поміж хмар блукає небосхилом,
Як вічно невгомонний кочівник.
Пастельний вітер, лагідним повівом
Стиха поніжить невловимість тіл.
Озвуться квіти ледь відчутним співом.
Серпанком той розі́ллється довкіл.
Пітьми, на ранок закінчаться чари,
Розтануть диво-квіти у ясі.
Лиш, з місяченька срібної байдари,
Впаде пелюстка в зоряній росі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433600
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 25.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2013
Відпала ніч як цвіт на старій вишні,
Чи вітер відносив її,чи час?
Пройшла,неначе дівчина колишня,
Не глянувши і подивом на Вас.
Я Ви були закохані не в мене.
Самотності набравши торби три,
Неначе на святую ігуменю
Дивилися на ніч,що йшла в світи.
День пропадав,дивився попід ноги.
І наступав на вечір,що бреде.
А я Вас так кохаю!Бачать Боги!
Та стежка не до мене Вас веде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432050
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 17.06.2013
А грім, напевно, в хату не впускають-
Так гучно стука в двері кулаком...
І блискавиці небо розбавляють,
Неначе чорну каву, молоком.
Важкі краплини срібними цвяхами
Все драпірують бульками струмки.
П'янкими веселкОвими шляхами
Летять мої заобрійні думки...
Лоскоче груди озонОве щастя,
А серце десь під хмарами літа;
І одягнувши хусточку квітчасту,
Сміється знову днина золота...
А грім таки достукався до хати.
Стомився й спить, похропує вві сні...
Зелений коник втік від жабеняти,
На струнах сонця виграє пісні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431923
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 17.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2013
Порозпускала довгі коси злива,
До вітру небайдужа і ревнива.
Ховала милого в свої зап’ястя,
Щоб душу привернути, як удасться.
Обцілувала личенько і руки,
Здавалося, не буде більш розлуки.
Його купала у безмежній ласці,
Щоб почувавсь щасливим, наче в казці.
Та, видно, вітер не любив неволі.
Зірвався й полетів назустріч долі —
Шукати щастя у безмежжі часу,
Бо сам для себе не знаходив спасу.
І, прихопивши пригорщі водички,
Враз розчинився ув обіймах мжички...
Так гнівно заломила руки залива:
— Чи ж не достатньо я тобі красива? 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431864
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 16.06.2013
Як правильно?Та я не знаю.
Гріхів,як тих піщинок в морі.
Ідіть усі,я не тримаю.
В печалі, радості і болі.
Хай залишаються зі мною
Лиш ті,хто до душі близенько.
Для інших буду хай чужою...
Стелився в вечір день низенько...
Тих помилок вже не рахую,
На кожнім кроці їх робила.
Чи досі я тепер жалкую?
Та певно,що про них просила
Самого Бога.Не даремно
Він посилав мені їх завжди.
Щоб стала тим,ким є напевно,
Щоб стала сильною насправді!
Та думаю:коли зустрінусь
На світі тім із моїм Богом-
То в що я душу свою вдіну
Перед самим його порогом?
Чи буду заплітати коси
У павутиння дум і неба?
Чи будуть ноги мої босі
У росах йди.Чи так ось треба?
Чи буду перед ним стояти
Покірна і така смиренна?
На груди руки прикладати.
Чи буду я колись спасенна?
Чи серед саду мене стріне,
Чи біля річки,біля моря?
Бог знає все.І він зуміє
Знайти мене і серед поля.
А потім інше я питала:
Та скільки часу,Боже,маю.
Щоб я собі порахувала,
Перевела в земний...Благаю...
Чи ти візьмеш мене за руку,
Посадиш поруч із собою?
І не відчутно навіть стуку
Душі...Чи будемо гурбою?..
Та навіть Янголи не знають,
Коли зістрінемось на небі.
Не протрублять,не проспівають...
Не хочу в рай...Хочу до тебе...
Я знаю,Боже,у неділю
Ти двох лелек прислав прекрасних.
Дозволив ніби ти Авелю
Самому трохи їх попасти...
Та я молила,щоб лелека
До мене підійшов близенько.
Чи прилетіли Ви здалЕка?
Де найчистіша криничЕнька?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431675
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Десь в горах там, на полонині,
Де небеса торкають сині,
Червона рута в оксамиті,
У міжповітряному ситі
Відкрила сонцю ніжні скроні
У травах, наче на долоні,
Свої пелюсточки тендітні,
Такі яскраві ще й привітні
В подяку сонцю, що ласкало,
На ніч стелило покривало,
Щоб захистити свою квітку,
Що розцвіла йому улітку,
Даруючи щасливі миті,
У росах радістю омиті.
Шептало сонечко їй оду
Від свого сходу до заходу.
Бо тільки тим, хто так кохає,
Чарівна квітка розцвітає. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431580
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Мне говорила тихо ночь:
Все это нужно переснять.
Тебе сегодня бы помочь,
Да звезд поменьше мне ронять.
И говорили небеса:
Сегодня надо постирать
Все голубые облака,
Потом еще перешивать.
Мне говорила тихо жизнь:
Все это нужно пережить.
Пересмотреть весь альтруизм,
И больше всех уметь любить.
Мне говорили все,о всем.
Портной мне платье перешил.
Но только ты...Да ни о чем...
И тихо ветер у перил
Мне сочинял свои стихи.
И страны в небе открывал,
Где ночи вместе коротки.
И перья Ангелок ронял...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431538
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Ты однажды захочешь опять позвонить,
Ты отыщешь мой номер в затерянной книжке.
Так захочешь меня хоть на миг долюбить.
Помнить,ты присылал те цветы,той глупышке?
Ты захочешь,чтоб просто лежала рука
На кровати твоей.Ведь болеешь так долго.
Ты захочешь,чтоб просто писалась строка
Тех стихов,что не видел от них вовсе толку.
Ты однажды прочтешь мой роман до конца,
И поймешь,что нельзя отпускать мою руку.
Заболеешь не ты,заболеет душа.
Впустишь боль,а тебе показалося-скуку.
Ты однажды захочешь.Но это-лишь миг,
Но захочешь писать сказки мне со стихами.
Да и взгляд с ниоткуда мой просто возник.
Меня нет ведь давно...И века между нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430238
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Велике свято Вознесіння...
З небесного боговоління
На сороковий день, до Бога,
Христу спрямована дорога,
Щоб дух святий нам посилати,
Невірні кроки зупиняти...
Господь бачить серця і душі
Всього живого, що на суші,
І у воді, і у повітрі,
В гріхах мирських, що у палітрі,
У темних згустах, над народом...
Відкрийте серце, і він згодом
Вас заспокоїть у печалі,
Повстане вам у ідеалі
Царя добра і перемоги,
Підкаже вам свої дороги
До світла правди і любові,
Об’єднаним у щирім слові...
Нехай окрилює новина,
В молитвах прославляймо Сина! 13.06.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431156
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Плаче у відчаї небо.
Сипле на землю дощем.
На півдорозі до тебе
Серце окутує щем.
Хмари свинцеві гойдають
Зблідлу колиску нудьги.
Змито стежини до раю,
Світлих надій береги.
Рветься намисто, в калюжі
Піниться зронений цвіт.
Спекою втомлений дуже,
Спрагу втамовує світ.
Хмари розсіє поволі.
Скоро негода мине…
З келиха Щастя й Любові
Вірю, напоїш мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429077
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 03.06.2013
Я у травах шовкових на лузі засну.
Як лелека у спогади злину.
Щоб знайти там сліди, ту далеку весну,
Яка часто так сниться й донині.
У бурштин пелюстки пеленав іван-чай,
Готувався кудись на виставу.
По стежині вузькій через весь дивогай,
Світлозір вів тебе наче паву.
Соловейко затьохкав прилинув у рай,
Закохався в зелену діброву.
З ставу знов водограй діставав небокрай,
Через косу свою веселкову.
В шовкотравах лебідка до мене пливла,
Цілувала красу барвінкову.
Ой, яка ж ти в тім віці ще юна була,
Як росинку спивав світанкову.
ійшлися дороги, у болі думки,
В білій ружі застигли край ставу.
Їм у грудях і досі чомусь невтямки,
Й серце бється чомусь безугаву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429003
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 02.06.2013
Наїхали козаченьки
До розлогої річеньки
Своїх коней напувати,
Сили з води набирати.
Там дівчина шмаття прала,
Козаченькові моргала.
Він на неї задивився,
Мало в річці не втопився.
У полон взяла красою,
Довжелезною косою.
Розплітались з вітром коси
В сонцесяйні тихі роси.
Ой ви, чари оковиті,
Пристрасні, несамовиті.
Розгойдалися заграви,
Мальовничі там заплави.
Віддала серденько любо,
Не вернути тепер згубу...
Зникли козаки в долині,
Сумували очі сині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428848
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 02.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2013
Перегук з Володимиром Висоцьким
Я не люблю, як грім б’є за віконцем.
Як йдуть улітку затяжні дощі.
Я не люблю, як в очі світять сонцем,
А поза - розпинають на хресті.
Я не люблю холодного мовчання,
Злих окриків, коли летить слина.
Я не люблю, як зраджують кохання,
Як у смітник кидають почуття.
Я не люблю, як матір забувають,
Коли душа є ноша для образ.
Я не люблю, коли життя вбивають,
Як тягнуть жили з тіла раз-у-раз.
Я не люблю, коли зима у ліжку,
Як в очі заглядає самота.
Я не люблю, коли не ходять пішки
Оті, в яких є сильною хода.
Але люблю, коли цвітуть каштани,
Коли щебече мило дітвора,
Як гояться усі найглибші рани,
Світ мліє від любові і добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428802
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 02.06.2013
Весняний день, відкривши антресолі,
По небу розкида пухкі хмарки.
Надворі дощ. А ми -без парасолі,
Цілуєм краплі і свої думки.
Тримаючись за руки, наче діти,
Пірнувши в зливу і щасливу мить,
Ми просто йшли, коханням обігріті,
Вдихаючи озон, що так п'янить...
У вишитих калюжами картинах
Шукали відображення своє,
І завмирали в хмарових перинах,
Де райдуга собі гніздечко в'є...
А потім- чай і рушники махрові,
Дзвінкий кришталь, наповнений вином...
І поцілунки місячно- медові
На заздрість ночі за моїм вікном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428344
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 31.05.2013
І знову сум підступною сльозою
Напише акварелі на щоці...
Зітхає небо хмарами й грозою,
Тримаючи краплини у руці...
ПросОчиться нестримане крізь пальці-
Тоді ніхто крім зливи не збагне,
Що на вогненних блискавичних п'яльцях
Сьогодні буде вишито мене...
***
Хай думають, що дощ обличчя мочить,
І голосно кричать про парасолю,
Просолені слізьми заплющу очі-
І біль із серця випущу на волю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427910
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 30.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2013
Дотиком рук,дотиком душ,серця оголонего і змарнілого.
Ходить журба поміж тих руж до того кінчика вкрай зубожілого.
Та не кляне,та не реве,руку обдертую вже не простягає.
Хтось копійчику якусь там вкладе,хтось навіть сонце те проклинає.
Доки тягти,поки іти,доки іще спотикатись на рівному?
Поки писати,щоб віднайти і присягать на вірність невірному?
Ходить журба тай бере сум,викрала ночі в кохання торішнього.
Склала торбиночку із дум,з того кохання вчорашнього,ніжного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426816
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Що страшно у житті?Смерть чи життя?
Ми ходимо серед померлих,друже.
Та поміж тих,хто вже немає Я.
Відкуплених,невірних і байдужих.
Хто руку не подасть нам у біді,
Для кого найдорожче в житті-гроші.
Це я кажу,можливо, і собі,
Не можуть бути всі і всім хороші.
Та гроші є не зло.Лиш дивлячись
В чиїх руках та зброя.Як і інша.
Як слово,влада...Тільки сміючись
Ходила навіть смерть на рік старіша...
Та я хочу підтримати всіх тих,
Хто білою вороною кружляє.
Хто серед всіх померлих і живих
Себе на посміх навіть виставляє.
Та я хочу тим руку подати,
Хто знає-помиляється лиш більшість.
Хто хоче лиш себе в житті знайти,
І кинути себе можливо в вічність.
Що страшно у житті?Натовп живих,
Що йде,куди пошлють за подарунки?
Чи йти самому навіть до мертвих,
Звернувши за обшарпані лаштунки?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426809
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Замерзла музика до болю!
О,хто ж слова для неї вкрав!
А я хворію не тобою...
Та ти навіть цього не знав.
Замерзла,струни відірвались
Від скрипки.І скрипаль німий.
А в небо Янголи здіймались.
І чув скрипаль той помах крил.
Завмерла та душа невинна,
Неначе то її вина.
І в вічність вижити повинна,
Як тая звязана струна.
Завмерла музика до болю,
Скрипаль очима розповів.
Що гарна дівчина по полю
Ходила у віночку з мрій.
Завмерла музика,не грала,
Та хтось слова вже написав.
І не тужила,не ридала,
Бо Бог багато щастя дав.
Відкрий для неї,Боже,небо,
Віддай їй крила.Хай летить!
А що їй треба,що їй треба?
Можливість всіх людей любить.
Ходить в вікну із лілій білих.
Обідрана,ноги в крові.
Та мрія із думок несмілих,
Що всі хороші.Хоч чужі.
Ходила,мріяла,молилась,
За руку держить скрипаля.
І так журилась,так журилась,
Що в нього лиш одна струна.
А він шукав,і лиш очима
Тую мелодію зіграв.
Хоч і німий,це не причина,
Щоб душі він не відчував.
Ходив скрипаль,збирає гроші,
Щоб скрипку новую купить.
Та всі сліпі,та всі пророчі.
Кажуть:хіба німому вмить
Заграти так,щоб говорили
Усі,кому Господь дав все.
Ходили двоє і просили,
А вітерець гладив лице
Серед тополь в пустому полі.
Вклонялись двоє тим вітрам.
І дякували соїй долі,
Що позводила по світам.
Вони знайшли,що так шукали.
На скрипку стали зароблять.
А когось мучили ночами
Думки,що Бог не може дать
Людині прошене роками.
А двоє ходять по світам.
І сплять в обіймах.Навіть снами
Вони зріднились по ночам.
Ой,як та музика заграла!
О,як та скрипка ожила!
Хоч доля стуни і порвала.
Та дала дозвіл на життя
Новеньких струн,що під руками
Душі отої ожили.
Ходив скрипаль.І лиш ночами
Ту цілував,що ходить в сни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427692
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Про вечір вірш писала серед ночі,
Бо зовсім не могла стулити очі,
А потім задрімала, як дитина,
Й наснилася мені така картина...
Надворі ніби вже чарівний ранок,
Вмостилось сонечко на сонний ганок,
Танцюють у дворі чарівні квіти,
І небо усміхається привітно...
Прокинулась і глянула в віконце,
А там на небі полудневе сонце!
Подвір‘я справді виглядало раєм -
так захотілось раптом з липи чаю!
І меду "майського", із ароматом
Солодких квітів та з відтінком м‘яти...
Хіба щось краще є у цьому світі,
Ніж пити чай із ароматом квітів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426999
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Хлюпоче небо піснею журливо,
Кінець акордів впали на траву,
В останнє небо блискавкою тліло,
Ударив грім, скінчив октаву ту!
Затихло все. Лиш де- не- де краплина.
Несміливо котилося тепло.
Лилась тужлива пісня журавлина,
Що кликала журавку у гніздо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427288
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Я так люблю і не люблю тебе,
Сміюсь від щастя, корчуся від болю.
Як темним стало небо голубе -
Це дощ з моїх очей іде уволю.
І грім летить з землі у небеса,
А сонце світить, наче блискавиця.
На них кохання наше провиса…
Зірватися у ніч воно боїться.
Боюсь і я, коли тебе люблю,
А серце зупинилось в нелюбові.
Співається в любові солов’ю
І від любові квіти пурпурові.
Так я люблю чи не люблю тебе?..
Чому так добре, як душа сміється?
В судомах нелюбов мою зведе…
…а невідомий стан любов’ю зветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427514
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 27.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2013
«Травневі дощі
Сьогодні, як і вчора,
Темніє потроху…»
(Йоса Бусон)
Відчиніть двері -
Пустіть літній дощ
У цей сутінковий дім,
Що нагадує келію,
Де годинник
Давно не вимірює час,
Який зупинився
І якось ненароком
Повернув назад -
З потворного «сьогодні»
У прадавнє минуле,
Де все було справжнє:
Залізо й вода, глина і кров,
Шерсть і бронза, офіра й зерно,
Де коней і биків
Приносили в жертву,
Де люди жили,
А не зображали живих,
Знали для чого росте трава,
І пахнуть квіти суниць.
Я мовчу,
А в просторі літа
Чи то краплі
Чи то літери…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426868
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
"Стара любов не ржа́віє."
(Бойківська приказка)
Стара* любов не ржа́віє ніколи,
Із року в рік міцнішає стократ.
В городі снять шовкові матіоли,
Зігріті теплим подихом Карпат.
Вчуваю річки срібні перегуки,
Лоскоче нюх духмяна ковила...
Мені крізь ро́ки простягаєш руки,
Мов лебедині вірні два крила.
А я за них тримаюсь без вагання,
Бо знаю, що не впустиш. Летимо!
Стара любов - найперша і остання,
Як Вічності невидиме клеймо.
*Під словом "стара" мається на увазі "перша".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425301
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Місяць важко на небо поліз,
Наче після святкового столу.
У невидимих сотнях валіз
Тягне зорі до свого престолу.
Зупинився на мить біля хмар,
Щоби втому червону зігнати,
Розбудив обережно примар,
Наказав їм по замках блукати.
Скинув зорі Морфею на крила,
Під якими ховається ніч,
Темні квіти фіалка розкрила,
Привітався із місяцем сич.
Львівські вулиці сни пеленають,
Оксамитом алея блищить,
Цвіркуни колискову співають,
Все у місті чарівному спить.
Максим Ростоцький
З книги поезій " Тільки про Львів " К.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425327
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013
В саду весняна віхола казкова,
Біло-рожева, ніжно-пелюсткова.
Чманіє голова від ароматів
Меліси, вишні й молодої м‘яти…
Коктейль квітковий спраглими вустами,
Спиваю жадібно немов востаннє.
В душі лунає пісня «Ейфорія»,
весна – чарівних квітів феєрія…
Так радісно гуляти рано-вранці,
Малює сонце на щоках рум‘янці,
Лоскоче вітер прохолодний тіло,
За обрієм зненацька загриміло…
Набігли раптом купчасті хмарини,
І впали з неба дощові краплини.
Долонями ловила дар небесний -
Нарешті знову все навкруг воскресне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425269
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Весна квітує в лісі й у садочку,
Вигулює курчат маленьких квочка,
На призьбі кіт дрімає, мружить очі -
Його промінням сонечко лоскоче…
В повітрі свіжий подих й аромати -
Цвіте бузок звичайний біля хати.
Цілують бджоли пелюстки духмяні,
Співають горобці пісні весняні…
За хатою, розхристано гіллястий,
Росте горіх із листям попелястим.
А біля льоху яблуні і сливи,
В обіймах кропиви кизил примхливий…
За грядками чудові краєвиди -
Покриті лісом мішаним «бескиди».
Поміж дубочків на лісній поляні,
Ростуть червоні ягідки й рум‘яні…
Стара розлога липа, як царівна,
Росте на пагорбі й цвіте чарівно.
В проваллі квітне терен і шипшина,
Колючий глід , калина і ожина...
Як у раю пройшли роки дитячі -
Сумую за селом і серце плаче…
** Бески́ди — система гірських хребтів
у північній смузі Карпат, у межах Польщі,
України, Чехії та Словаччини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425037
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013
Коли поснуть розніжені левкої
Під колискове брязкання цикад,
Згорни душевні немочі в сувої,
Вночі приходь у стишений мій сад.
Присядьмо вкупі зорі полічити-
До скроні скроня і рука в руці...
Густим серпанком яблука обвиті
У тьмі горять, неначе каганці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353266
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 13.05.2013
Поведи мене в літепло ночі,
В яблуневу п'янку заметіль,
Білопінні леткі поторочі
Розілляли чаруючий хміль.
Загорнулись дерева у ситець,
Пряний ве́рмут* сочиться у млі,
В парасольках черемхових китиць
Снять янтарні патлаті джмелі.
Притулилася ніч до одвірка,
Просльозився густий моріжок
І блискуча смарагдова зірка
Закотилася в тихий ставок.
Від такої краси розімлію,
Притулюсь до твоєї щоки!..
Поведи мене в білу завію -
Під лелійно-тремкі пелюстки.
*Вермут - солодке виноградне вино, настояне на ароматичних травах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422292
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 10.05.2013
У мирськім житті, як при потребі,
завжди одвічні дві таїни є.
Одна із них це та що у небі,
а інша у людській душі жиє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423711
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 09.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2013
Важкий ніс хрест. Цвіла весна.
Душа наповнена любов'ю вщерть.
Та до видовищ жадібна юрма
Не доросла до надлюдських пожертв.
...Пройшли віки. А істина сумна:
Не осягнути людям жертви Бога.
Бездухі, а чи горе від ума,
Але до Нього ой важка дорога...
Посвятять паску, крашанки і сіль,
Й вино, що схоже на Ісуса кров...
А Він, напевне, не цього хотів,
Коли самотній на Голгофу йшов...
Бажалося, щоб люд запам'ятав:
Син Божий згинув за НАРОД і ВІРУ.
Не зрадив БАТЬКА. Смерть Ісус прийняв,
Як і належить справжньому Месії.
Лунає у соборах і церквах:
Тих, хто ПОКАЄТЬСЯ , чека спасіння!
Тож хай цвіте у душах і в серцях
Любов, і Віра, й Світле Воскресіння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422920
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 06.05.2013
Біля призьби де вітер приліг,
цілував пелюстки пурпурові.
Падав цвіт яблуневий до ніг,
миріжок хизувався в обнові.
Й я сьогодні напевно спірит,
геть загрався у маговій ролі.
Посадив свою внучку на пліт,
як у Бога в раю на престолі.
Звився вітер, ступив за поріг,
жайворонком озвався у полі.
Лунав долами радісний сміх,
моя внучка сміялась у хорі.
Спалахнув горицвітом квітник,
бджілки тепло гуділи на дворі.
Сипав перли з гори Росяник
пелюстками - небеснії зорі.
Застиг в квітах божественний лик,
дмухав бджілкам у крила – долоні.
Вишив Ангел з бурштину рушник,
приліг спатки в траві на осонні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423105
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 06.05.2013
Щасливиця!Бо стільки в мене є:
Велике сонце і пресинє небо.
Ви знаєте,напевно-все моє!
А що мені для щастя більше треба?
В руках-синиця,а журавль-в душі,
Та скільки їх літає,мають крила!
Коли без сили падаю-тоді
Гойдає Бог в долонях.Напросила
Для себе тої долі,щоб писать.
Та я навчуся,стану я найкраща.
Мені би тільки істину пізнать,
Тих помилок є досить,щоб навчаться.
В коханні не зневірюся,нехай
Його у мене зовсім тай не має.
Бажаю,щоби в інший-через край,
Про мене Бог завжди не забуває.
Бажаю,щоби більше доброти
Було у людських душах завжди,завжди...
Тай ходить день навколо самоти,
Вишукуючи навіть у ній правди.
Стояла ніч,тупцюючи на днях,
Включала похвилинно бліді зорі.
А хтось в терновоскривлених вінцях
Все дякував своїй найкращій долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422745
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 04.05.2013
Ищу свою звезду при свете лунном,
Ту, что зажглась с рождением моим...
Ищу с желанием, пусть даже и безумным,
Что мы ее с твоей соединим.
Соединим, чтоб больше стало света,
Чтоб чувства наши грела в холода,
Чтоб не хотелось спать под звуки лета,
В седые и преклонные года...
Да что искать, они давно уж в паре,
Их ангелы собрали в горсть одну
И наши жгут сердца, как при пожаре,
Снимая с глаз ночную пелену.
Горит звезда рожденная любовью,
Затмив сияние сестер своих
И щимет сердце всполненное кровью,
В избытке чувств живущих у двоих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422030
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 02.05.2013
Парфуми черемшини під вікном -
П’янкі й чарівні,
Дурманить голову, немов вином,
Весна-царівна…
Квітують поряд вишні в унісон
І абрикоси,
Цілує білі пелюстки мусон
І гілля - коси…
Співають “a capella” солов‘ї
Весняним хором,
Мережать в голові думки мої
Складним узором…
І б’ється серце, ніби сизий птах,
В душі страждальній,
Завмерла пісня на моїх вустах
В німій печалі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421825
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 29.04.2013
Дорога до Бога пряма і горбиста,
Вона часом ясна, а часом імлиста.
І навіть, коли повна довкруж пітьма,
Коли йдеш до Бога - ясниться душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421786
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 29.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2013
Букетики рясних фіалок у траві
Синіють, мов ввібрали колір неба,
І заливаються від щастя солов'ї...
Відкрилась у весни своя потреба,
Щоб пробудити людство і пташиний спів,
Від сплячки землю барвами збудити,
Щоб сад життєвий радо сонцю гомонів,
Щоби хотілось жити і любити.
Вдихати пахощі уквітчаних садів,
І свіжо-ніжну зелень споглядати,
У безбережжі оксамитових полів
На повні груди — мріяти, кохати! 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421322
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 28.04.2013
Нині, мов у лузі зілля,
У церквах народу –
Пишне із вербички гілля
Святять для господи.
Зустрічати День великий
Скоро будуть радо
Православні й католики
Східного обряду.
Хай верби гілля чудесне
Здійме з душ полуду.
Іще тиждень – Бог воскресне
Для спасіння люду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421526
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 28.04.2013
Не знаю,що залишу по собі,
Я саду не садила,лиш лілеї.
Та щось надбала трохи для душі,
Але чи схоже на четьї мінеї?
Можливо-я пройду як ота тінь,
Що впаде від цвітіння диких вишень.
Нічого не залишиться з творінь,
Нічого по мені...Оця лиш тиша...
Я щось залишу іншим для душі?
Коли хоча б одна сльоза упаде
На мої твори-це дари мені.
Тоді життя даремно не пропаде.
Колись мене читатиме і син,
Коли напевно буду я старенька.
Коли напишу вірш хоча б один,
Що копієм проткне чиєсь серденько.
Четьї мінеї-твори церковно-історичної та та духовно-учительської літератури,в яких по днях і місяцях подаються розповіді про житіє святих;
Копіє-ніж,подібний до списа.Символізує спис,яким воїн проколов ребра Ісусу Христу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421479
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 28.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2013
«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)
Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 15.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2013
И сказало мне сердце: "Проснись!"
И ударило пульсом в висок...
Ведь нельзя без любви! Очнись!
И с души оборви замок!
Ты свой взор устреми в небо,
Там увидишь ты птиц полет,
Ведь ты так высоко еще не был,
А любовь тебя в высь унесет.
И я услышал голос сердца,
И я очнулся от долгого сна
И в душе распахнулась дверца,
И я понял, что это "ОНА"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417957
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 12.04.2013
Прокинувсь легінь на світанку,
всміхнувся з променя весні.
Вдягнув Вередник вишиванку,
розкинув руки в далині.
Озвався пугач запізнілий,
неквапом крильми потрусив.
Тай полетів десь буркотливий,
мо був йому в тому мотив.
Серпанком далеч струменіла,
світився Досвідок з доріг.
Розправив міцні свої крила,
ступав в Господі на поріг.
До мене міцно притулилась..,
буяла в пролісках весна.
Нас розлучити не хотіла
з частинки променя струна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417551
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 12.04.2013
Знов на шляху кордони,
випробування.
Дзвонять у храмах дзвони,
як сподівання.
Капають з неба сльози
ніби то в душу,
Теплі весняні грози
чекати мушу.
Падає з неба камінь
метеоритом,
Бігає день між нами
знов пережитий,
Порозбігались мрії,
думок немає,
Тільки одна надія
мене чекає.
Хай упадуть ті стіни,
що перед нами!
Вікна у небі синім,
хай будуть днями.
Я протягну до тебе
стомлені руки.
Більше мені не треба
на серці муки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417145
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2013
Чому сумуєш, весно ясноока,
Чом сльози ллютюся із твоїх очей?
Чи це тому, що річкою глибока
Й в ній розливаєш біль своїх грудей?
Я знаю як то тяжко розставатись,
Втрачати радість тих рожевих днів,
В цвіті садів хотіла б ти купатись
Тепло пройшло. В плодах твоїх посів.
То ж не журися, ти вернешся знову
Така ж красуня. Вічно молода!
І пригорнеш оту нову віднову,
Що із зерняток сіяних зійшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416630
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Забарився сонцеликий квітень,
Загубився в білому полоні,
Знов бруньки набухли й перші квіти
Майже вже розквітли на осонні…
В давнину цей місяць називали
Водолій, дзюрчальник і лукавець,
«Сонячний» - слова ці означали,
Благовіщення святий обранець…
Вередливий вітер сизокрилий
Навіває свіжі аромати,
Сонце нам дарує міць і силу,
Золоте проміння, як дукати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416333
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Свято Благовіщення прийшло до нас,
Вас вітаю, друзі, у весняний час!
Блага вість прийшла в цей особливий день,
А за ним настане згодом Великдень.
Сповістив Архангел, що вона «жона»,
Богом обрана Марія Пресвята,
І вона почула із священних вуст,
Що народить сина і назве Ісус.
Добра звістка й радість для усіх людей -
Звільнення від смерті в цей знаменний день!
Хай живе у серці радість і добро,
Віра в Бога проростає, як зерно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416287
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Милі моі,любі,дорогі!
Я би Вас хотіла попросити:
Низько поклоніться Ви землі,
І навчіться Ви усіх любити.
Рідних,близьких,навіть ворогів,
Сонце,ранок,квіти і хвилини.
Хай життя не завжди з кращих днів,
Хай і босоніж Ви походили.
Хай в душі не завжди лине сміх,
Обітріть ту кров,що біль стискає.
Знаєте:жалітися-це гріх,
Бог завжди і всім допомагає.
Хай не тих зустріли Ви в житті,
А вони ще й душу Вам плювали?
Але Ви залишились живі,
І з колін Ви в сотий раз вставали.
Рідні моі,милі,я прошу:
Не кляніть,за ворогів моліться.
Бог казав:
-Я всім допоможу.
Ви лише до мене приверніться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416014
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Черпає «ковш» у синім небі зорі,
Чумацький шлях вирівнює ями,
Лякає всесвіт жало Скорпіона,
Дивує Діва пишними грудьми.
І мерехтять у далях ясні зорі,
Окремі гаснуть, падають униз,
В казковому сузір’ї Оріона,
Дві долі невідомі обнялись.
Їм мандрувати у далекі далі,
Пристанище посеред зір знайти,
І десь на невідомому причалі,
Залишити незвідані сліди.
Хай наші зорі ще горять яскраво,
Сузір’я кожен має тут своє…
Бо ясна зірка світить нам по праву,
Яскравим блиском в небі виграє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415474
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Навіщо ти, небо, стікаєш незрілим туманом?
Недбало вплітаєш проміння у коси весни.
Хвилюючі звуки п’янкі, як ліричне сопрано,
Ніхто не завадить у душу Землі донести.
Струснули плечима забілені снігом дерева,
Відкрилися сонцю незаймані, чисті лани
І кірка річок ще вчора, як скло кришталева
Укрилась росою - сльозами пустунки-весни.
Навіщо ти небо сховало свої акварелі?
Дай зелені травам і синь не шкодуй вечорам.
Тягучим нектаром хмільної, як мед, карамелі
Здобрити світанки ошатно квітучі - пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414153
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 31.03.2013
І плаче камінь.Чує молитви,
Що Ангели несуть у своїх душах.
Так боляче.Розтрачені роки
Свої я позбирати тепер мушу.
Пошити з них покров щиріших слів,
Під час молитви ставить під коліна.
Щоби мене Бог вислухать схотів,
Щоби я стати кращою зуміла.
Щоб не дарма я на землі жила,
Щоби втішала душі я сумнії.
Щоби в молитві росту досягла,
Щоби змінила погляди чужі я.
Щоб багатьох навчила я любить,
Всіх ворогів,сиріток і убогих.
Бо на землі одній нам люди жить,
І молитви одні молить до Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414076
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Ночь гуляла в лунном свете,
Стихли птичьи голоса...
Ветер пел с волной в дуэте,
Тоже стих на полчаса.
Стих камыш, не слышен шелест,
Замер чистый родничок...
В плавнях остановлен нерест,
Скрылся в углях огонек...
Полчаса царит молчанье,
Все внимают тишину...
Это ночке знак признанья,
За любовь и глубину.
Полчаса и снова трели,
Вновь камыш листвой шуршит,
Ветер, песнь, с волной запели...
Ночь к рассвету, вдаль, спешит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414002
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Весна перстом торкнулася небес.
Ті, ринули струмком аквамарину,
Здійнявши хмар перисто-білу піну,
У шир полів, де сон зимовий скрес.
Земля омита струменем тепла,
Запарувала в млосній благодаті.
Насторожила кущики патлаті,
Мишівка з-під віджилого стебла.
Бджола вчинила перший свій обліт,
Споло́шивши танок дрібних комашок.
У чорно-білім одязі монашок,
Мигтять сороки між брунькатих віт.
А на кургані, ідолом худим,
Ховрах стовбичить в ковилових спицях.
І у його агатових зіницях,
Світило скаче зайчиком гнідим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413819
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Боже, дай народитись весні
Через призму небесного світла,
Розродитись з потуги землі,
Яснооким промінням досвітнім.
Щоб із тисячі тих промінців:
Білих, жовтих, червоних, зелених...
Запалав у вогні диво-схід,
Розсилаючи но́ві доктрини.
Як же хочеться теплого дня
Серед снігу, що землю вкриває.
Бачу в небі політ журавля,
Що від холоду крила схиляє.
Не морозь, вітругане, сади
Чи жалю ти у серці не маєш?
Ти не бачиш моєї сльози,
Що від болю, мов сад, завмирає.
Ген, вже проліски білі як сніг,
В первозданній красі заятрили,
Розгорнули пелюстки до ніг
У красі березневої сили.
Боже, дай народитись весні:
У зернятку, у пісні, у полі.
Я горнуся, як ті журавлі,
До весни, до життя, до любові!
Боже, дай народитись весні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413431
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Никогда,никогда не жалейте о прошлом,
Не твердите,что сделать иначе могли.
Вспоминайте с любовью всегда о хорошем,
И живите всегда я прошу лишь в любви.
Вы скажите спасибо за все,всегда Богу.
Испытанья даны,чтоб мы стали сильней.
Чтоб нашли себя в жизни и к Богу дорогу,
Бог ведь знает,что в жизни всегда нам нужней.
Не казните себя,что могли бы иначе
Поступить.Стало быть-не могли,вот и все.
Только Ангел для каждого ведь предназначен.
Он поможет.Все будет у Вас хорошо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413164
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2013
Словами, из сердца, душа выходила,
Пытаясь пролить, хоть немного, тепла...
Но в светлых желаньях она позабыла,
Что к чувствам других плоть чужая нема.
Горячим потоком в натруженных венах
Старалась свой пыл на листок уложить
И в самых, порою, галантных манерах,
Всех спящих, на свет свой, из тьмы проводить.
Но глух, как всегда, дух людской оказался
И слепы сердца на пронзительный крик,
И ей, замолчать, один выход остался,
И треснуло сердце напившись интриг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412506
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Звабливим ніжним поцілунком,
прийшли у гості чудеса.
Зустріла вранці подарунком,
пелюсток кручених краса.
Через поріг ступив навшпиньки.
О Боже, що це вигляда?
У очі дивляться тичинки.
Мабуть мене хтось сповіда.
Злетіли з пензля пелюстинки,
з шпаринок промінь визирав.
Торкнувся ничком до стеблинки,
у в губенятка цілував.
В мені побачив конкурента,
знічев’я знітився притих.
Втомився трішки в компліментах,
з леліток вроджений жених.
Пробило струмом до судинки,
завороживши дрож пройняв.
Немає жодної клітинки,
яку б глибоку не дістав.
О диво, ніжносте кохана.
з росинки зрощена сльоза.
Умита в свіжості весняній,
благословенна в небесах.
Від чуда, квітонька манюня.
Горять пелюстоньки в огні.
В мою закоханий красуню,
хмеліє й полудень в вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412722
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Сплела вінок із старого кохання,
Волошки сині,маки,дивоцвіт.
І доплела невидиме бажання,
Що проростало так багато літ.
Там повплітала щирі поцілунки,
Його обійми,ніжність і весну.
Запакувала кращі подарунки,
І розплела предовгую косу.
На роздоріжжі милого чекала,
В сорочці білій,довгій до землі.
Покличе заміж?Та вона не знала,
Що іі зрадив.Рученьки моі!
Хіба хто більше вас його ще пестив?
Хіба хтось більше буде ще любить?
А він іі так просто обезчестив,
І лишив бідну в світі саму жить.
Колише жінка зраджена дитину,
Із руж червоних хусточка стара.
А вітер хилить стару черемшину.
І випиває чарку снів до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411824
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Вітаю всіх хто має крила,
Здіймайтесь всі аж до небес,
Бо в слові, друзі, наша сила,
Хай СЛОВО чує світ увесь!
Нехай звучить вкраїнська мова,
Це корінь наш , стовбур, гілля,
Хай в кожного росте віднова,
Зернятком дітям дай знання!
Чи чуєте- весна співає,
Бандура сповнена пісень,
Хай вдарять струни, звучно грають-
Вітання всім! Поета день!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411031
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 24.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2013
Небесне визнача небесне -
Це Дух, воскреслий у тобі!
Розповіда все ясно, чесно,
(Буває часто у журбі!)
Розмови Духа із душею -
Це бескінцевий той потік...
Не розлучається Він з нею -
Їй вказує на святість, гріх.
Душа буває неслухняна,
Все норовить на хибний шлях...
Коли в небесне вона вбрана,
То є над нею Божий дах!
Тоді є в неї захист Божий,
В майбутньому Його вінець -
Від ворогів всіх огорожа.
Воскреслий Дух душі Взірець!
22.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411522
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 23.03.2013
Рідна ненька вишиває
Молитвами рушничок.
І на плечі дня лягає
Дощ.З заплутаних ниток
Шила криля Янголятку,
Та невидимі вони.
Янгол дивиться на хатку
І шепоче неньці сни.
Начесав він навіть хмари
Гребінцем презолотим.
Напустив Ангелик чари
Небом блідоголубим.
Навіть вечір задивився
І обійми не розкрив.
Ангелик св"ятий тулився
До людей,бо їх любив.
Рідна ненька виглядає
Внука,шиє рушничок.
Вечір крила розправляє,
Ловить місяць на гачок.
Помилився і ламає!
Лише скибочку лишив.
Та із страху знов чіпляє,
Шматок більший загубив.
Місяць зламаний впіймала,
Хай під ковдрою поспить.
І собі пообіцяла,
Що навчу його ходить.
А тепер плету драбину
Я до самих вищих зір.
Нашепчу через хвилину
Ніночці найкращих снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411475
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Размыты краски за окном
Дождливой серостью природы,
Грохочет в небе грозный гром-
Надежный спутник непогоды.
Замолкли птицы на ветвях,
Под листья от дождя укрывшись
И лишь журчание в ручьях,
Как эхо в даль летит простившись.
Плывут по лужам "корабли",
В свой пузырьково-малый путь...
Не отыскать им край земли...
Об этом можно лишь взгрустнуть.
Зато им весело под дождь,
Они резвятся словно дети,
Их ливень не бросает в дрожь
И только он за них в ответе.
Промчалась майская гроза,
Уже и лужи высыхают
И только грусть хранят глаза,
Дождя картинки вспоминают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411279
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
[i] подрузі Оксані Пронюк "Світанок"[/i]
Ой, Світаночку, що на ґаночку,
Теплим променем в кожну шпарочку.
Ясним світелком, щирим дотиком,
На канапі, що грієш котика.
Свіжим запахом понад хатою,
То травичкою кострубатою,
Зелень-брунькою ледь розкішною,
То хмаринкою білосніжною.
Ой, Світаночку, ладна дниночко,
Втішне сонечко, як дитиночка.
Крає серденько, перша пташечка,
Пробудились дрібні ромашечки.
Потяглися синенькі квіточки,
Мов грайливий струмочок річечки.
За фіалками й первоцвітами,
За мімозами жовто-срібними,
Ранок зорі збирає у травах,
У діамантових диво-залах.
Ген, між соснами плай освічує,
Вітер яворці шепче віршами.
Це – Світаночок, втіха досвіта:
Із молитвою тихо мовлена,
І словечками та з усмішкою,
І ще з кавою пінно-білою.
З медом-пряником присолоджена,
Поцілунками приворожена.
Приголублена і потішена,
Біла днинонька – щира дівчина.
Ясна маківка, цвіт калиноньки,
Біла лілія, квіт шипшиноньки.
Яблуневого цвіту доволі,
Щастя й радості у твоїй долі!
Ой, Світаночку, що на ґаночку,
Теплим променем в кожну шпарочку.
В сонну хатоньку, в кожну душечку,
В тепле ліжечко і подушечку.
Добрий ранок! – усім добрим людям
Це наш Світанок земельку будить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411095
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Укуталось солнышко тучей,
Днем белым собралось вздремнуть,
А молния в гуще дремучей,
Мерцаньем решила блеснуть.
На веки нависшая пена,
Уютный готовит покой,
Лишь громов грохочащих смена,
Мешают своею игрой.
Ну, коль не усну, подремаю,
Пусть ливень траву оросит...
Свое я еще наверстаю,
Мне целыми днями светить.
И тучи сомкнулись плотнее,
Луч сонный в пучине погряз...
Гром с молнией- нет их роднее,
Свой выход готовят для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410922
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Мольберт і я... А ще нові пастелі…
Казковий ранок розбудив весну,
І «зайчики» забігали по стелі,
Мою уяву бережуть від сну.
Ось перший штрих, як перший промінь,
Лягає на папері неначе вуж,
Картина набігає, ніби повінь,
Розталим снігом безліччю калюж.
Побіг струмок, повисли сірі хмари,
Клин вбитий в небо на «курли» наліг,
І «котики» весну залоскотали,
Місяць підняв угору знову ріг.
Весна в душі, а значить на папері,
Лягають чарами веселі кольори,
Душа весняні відкриває двері,
Із співом вилітає догори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410624
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2013
Под звуки вальса,в танце нежном,
Весна кружится по полям...
Сестра - Зима в убранстве снежном,
С обидой ходит по краям.
Довольно вьюгам гнать заносы,
Уж не страшна твоя пурга,
Плывут на Север пусть торосы
А солнце греет берега.
Оттаяла земля, вздохнула,
Ручей ей звонко песнь поет
И в небо трель его вспорхнула...
Услышьте все: "Весна идет!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410344
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Журавлі ключем розбили хмари...
Аж до сліз проймає те "курли":
- Здрастуй, земле рідна, диво- чари!-
Дзвонами лунає ізгори.
Я дивлюсь- і серце завмирає-
Це ж весна на крилах їх летить!..
І доносить вітер з небокраю
Сонцем обціловану блакить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410176
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2013
Чужина... То, не верби на левадах схилили своє зелене віття. То, не крислаті дуби з могутніми кронами. То, не смерекові ліси, що пахнуть понад усі полонини. То, не стрункі білокорі берізки і не мовчазні тополі край дороги.
То - інша частинка землі в колоритності мови і в сукупності традиційних звичаїв. Далека і загадкова, таємнича і незвідана, тепла і привітна, весела і щедра - Іспанія. Так і тут є свої захоплюючі, пречудові, даровані Богом місця. Хіба надивишся світлим ранком у глибокі води океану? Він манить, лоскоче хвилями, немов кличе за далекий горизонт. А гори Піранеї - це загадковість незвіданого, непройденного. Вершини гір, що вкриті сріблястими снігами милуються одна одною у той час, коли долини встелені зеленими соковитими травами.
Мимоволі задумуєшся, хто ти такий у цьому прекрасному світі? Яке призначення твоє, людино?
Дорогий читачу, мій любий українцю, гортаючи сторінку за сторінкою цієї збірки, ти відкриєш для себе моє найпотаємніше - внутрішній світ. Тому над усе бажаю поділитися своєю маленькою духовною скарбницею. Як на мене, варто завжди бути простою та щирою людиною. Бо кажуть: про що людина говорить, то у неї лежить на серці. Наше єство - це Храм Божий. Чи замешкає в ньому Бог, залежить від самих нас. Чи закопаємо свій талант, чи використаємо для справи і набудемо ще більше талантів?
Кожна мить, хвилина, місяць, рік мають вміщати та оживляти в твоїй душі світлий вогник доброти і людяності. Не потрібно скупитися на привітні слова чи любов до ближнього, адже слова не купляєш за великі гроші. Слова безкоштовні, відшукай їх у своєму серці і знайдеш самого себе. Не відкладай на пізніше усмішку, бо вона зараз же відповість взаємністю тричі. Це багатство внутрішнього світу плекається тільки в душі. Багатство душі не купиш за гроші, не виторгуєш за будь-які земні короткочасні цінності. Духовний світ не матеріальний, не бачений. Вирости в собі Дерево Любові, дай хороші плоди людям, результат непередбачено-врожайний.
То ж нехай наші серця збагатяться мудрими помислами. Нехай вони будуть ясні та чисті, як перші білі проліски на весняних зеленуватих пагорбах. Як свіже, напоєне азоном повітря, що вирує над Карпатськими полонинами. Як білі лелеки, що спішать до своїх гнізд, як духмяний запах блідо-рожевого цвіту травневої української ночі.
Чи усвідомлюємо цей шанс дарований скороплинною долею? Чи виявляємо його у повсякденні? Чи розуміємо, що життя - екзамен на розуміння щастя? Вміння створити свою ауру, зберегти для себе і дарувати його іншим? Щоб не холодні неприязні бурі віяли за нами, а лагідне сонце людської вдячності освітлювало наш шлях. Щоб у мирі та спокої була душа, а навколишній світ був ясним і чистим, добрим і ласкавим, зрозумілим і бажаним. Де б ми не були і ким би не були, всюди і завжди зберігаймо у собі добрі помисли і не біймося ран. Бо вони, як ліки, що загартовують душу і серце, дають прозріння. Зрештою, всі ми тут одинакові. Різними ж є наші вчинки. То ж намагаймося ніколи не возносити власну гординю, не приховувати і не вирощувати злу душу. Уміймо прощати інших людей. Вибір за кожним із нас: яке насіння вкинути у землю власної життєвої ниви, щоб потім зібрати добрий урожай. Бо змалечку знаємо: що посієш, те й пожнеш.
Між Україною і Іспанією пролягають тисячу кілометрів. Сотні українців долають цю відстань для того, щоб працюючи у сорокаградусну спеку на будові чи доглядаючи дітей, людей похилого віку, покращити матеріальні умови власних родин. Тільки Богу відомо, скільки поту і сліз витерто рукавом тяжкопрацюючого на чужині українського заробітчанина.
Та зрозуміти людей емігрантів, висловити своє щире співчуття за втрачені мрії, зруйновану людську долю, розділену сім'ю, зможуть лише ті, хто на крижалях власних душ викарбував кожен свій прожитий день, історію рідної України.
Не осуджую нікого, кому довелося покинути рідну домівку, прабатьківську землю. Молюся, щоб їхні голови освітив промінчик розуму щирості та єдності заради блага наших дітей. Дітям належить творити майбутнє. А ми, пов'язані між собою своєрідним ланцюжком, будемо триматись один одного, бо наша душа і серце українські. Головне - завжди любім та пам'ятаймо рідне батьківське гніздо, звідки полетіли в далекі краї, шукаючи хліба насущного. Завжди несіть глибоко в серці материнські ласкаві очі та батьківські поради.
Пробачте, дорогі наші рідні, що розлетілися хтозна-куди. Калиновими гронами вже проросло у спраглих душах, п'ємо гіркуватий напій чужинських страждань, сподіваючись, що залікуємо біль розлуки.
І лише час пережитий, переборений, переплавлений у досвід років має дозвіл на оцінювання минулого. З висоти прожитих років стверджую, що не місце проживання визначає особистість людини, а лише її вчинки, проаналізовані під лупою наслідків.
Далеким берегом журавлиним називаю цю далекосяжну країну Іспанію. Різними вітрами занесено сюди представників багатьох народів. Немало є і наших земляків. Я - одна з них. І попри все пережите вважаю себе щасливою. Бо жодні труднощі не зломили моєї справжньої української загартованості, не вбили шани до рідного краю, не стерли з пам'яті пережитого.
Несучи частинку любові у зболеному серці заробітчанки, дарую її у своїй другій поетичній збірці тобі, мій любий Прикарпатський краю, тобі, золотописанкова земле, тобі, солов'їно мово, моя дорога родино, милі друзі. Я шлю вам оце повідомлення: "Я люблю вас, моя рідна матусю, мій любий батьку, мій любий синочку - твоя друга половинка, а для мене друга дитина, мої ласкаві внучатка Юрасик та Іринка. Я так глибоко сумую за вами".
З любов'ю Журавонька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347998
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 16.03.2013
«Es ist nichts… nichts…»*
(Останні слова Франца Фердінінда д’Есте)
Микола Хвильовий колись написав збірку романтично-красиву «Сині етюди» за яку заплатив найвищою ціною – життям пустивши собі до скроні кулю. Один з його опонентів написав на противагу живому романтизму Хвильового ідеологічно стерильну і кастровану збірку «Червоні етюди» за що теж заплатив вищу ціну отримавши кулю в потилицю у горезвісному 1937 році. На цьому бажання малювати етюди словами в українських літераторів урвалося. Хоча палітра Скіфії широка і тут малювати і малювати… Але літератори загірної Країни чомусь літературу перестали вважати одкровенням, за яке платять життям. А дарма. Як ми легко забуваємо, що чимало майстрів тексту за кожне слово платили найвищу ціну. Вони писали вірші своєю кров’ю – іноді буквально – як Сергій Єсенін. Нинішні автори пишуть знічев’я, заради розваги – іноді бавлячись в ті самі слова за право сказати які раніше платили життям. Час знецінення слова. Бідна Скіфія! Край сарматський… Коли ще тут так зневажали слово… За слово вбивали, бо його боялись. Зараз просто зневажають. Можливо тому, що нинішні можновладці Скіфії просто не розуміють силу слова. Для них це просто набір звуків. Вони не розрізняють «фєню» і мову. Для них мова – це спосіб лаятись. Але не для нас. Колись Фрідріх Ніцше писав: «Пиши своєю кров’ю і ти зрозумієш, що кров це дух…» І це доводиться нагадувати нащадкам козаків мені – ірландцю. Старому сивому філіду**…
Сиві етюди ще ніхто не писав. І не тільки в Україні Загірній. Взагалі. Навіть в Ірландії. Сивий колір занадто нагадує сірий. Тільки нагадує, але художникам байдуже. Пишуть переважно в молодості про світ своїх бурхливих емоцій. Потім кидають – як Артюр Рембо. Чому він кинув писати в дев’ятнадцять, коли інші тільки починають, і решту свого життя (про яке ми маємо досить туманне уявлення) продавав непотріб кочівникам десь в пустелях Африки. І ні слова на папір… І в той же час чимало авторів починали писати, коли скроні вкривались сивиною. Більше того – усвідомлювали, що для справжньої поезії (а не гри в слова і звуки) потрібна сивина – потрібен досвід прожитих років і мудрість дороги розчарувань. Про це писав Арсеній Тарковський – чи не єдиний поет, який посивів ще в юності, і зрілість до якого прийшла ще в дитинстві. Омар Хайям взяв до рук свій калам вже на схилі віку, Рабіндранат Тагор написав свої кращі твори після довгої дороги прожитих років, і коли було йому вже за сімдесят раптом вирішив стати художником і почав малювати геніальні картини. Тут особливо цікавою є історія китайською літератури: молоді поети писали переважно про старість і журбу, а сивочолі вчителі про радості земного буття і красу. Все перевернуто в цьому світі ритуалів***.
Наприкінці довгого шляху пишуться переважно есеї. Особливо, коли черевики стоптані. Кожен мимоволі стає есеїстом. Микола Гоголь це відчував, його спроби писати «Обрані місця з переписки з друзями» це насправді спроба есею яку ніхто так і не зрозумів. Про «Арабески» я вже мовчу. У Хвильового вся творчість – від памфлетів до повістей – суцільний есей який виливається в різні ливарні форми, застигає на холоді буття. І не випадково. Есей довгий час був якщо не забороненим плодом, то хворим побічним дитям літератури. Його боялися, його уникали. Миколу Хвильового можна порівняти з Оскаром Уальдом в англомовних текстах (о, для чого?). Він теж есеїст який боявся писати есей – без перебільшення. Перетворював його або в казку, або роман, який нагадував чужий есей – чужі думки і роздуми вилиті в одкровення літературних героїв. Есей (і ширше – літературу) він бачив як дзеркало, яке пхають під ніс суспільству, примушують у нього подивитись. І цей примус – не пробачають. Як не пробачили Гоголю. Як не пробачили багатьом – від Франсуа Війона до Маяковського. «І скільки важить оцей зад – дізнається ця шия!» - це Війон писав не тільки про себе.
Я вважаю першим есеїстом Конфуція. І не випадково, що він свої лаконічні роздуми не записував, а лише говорив учням. Есей мав визріти – античність вимагала плодів думок – трактатів, які щось пояснювали чи проясняли (ох, ці громадяни полісів! Як вони вимагали пояснень!), а не вільних роздумів, які сіють запитання. Тут показовою є фігура Сократа – він теж нічого не писав, а лише задавав питання – його есеї так і зависли в повітрі. І досі висять у нас над головами перезрілими плодами. Ці питання рано чи пізно впадуть – і то нам на голови. Не можуть же вони висіти в повітрі тисячоліттями! Ну сто років, ну двісті… Але не дві з половиною тисячі років! Не дивно, що Сократа отруїли. Люди не люблять коли їм задають питання і не дають відповіді – чіткої і ясної.
Дивно, що есей не став реальністю в добу ренесансу – людина в добу бароко могла нарешті опинитися наодинці з собою. Але цього не сталося. Стати чимось в літературі есей зміг тільки в епоху модерн. Хоча його продовжували соромитись. В одних країнах думати стало небезпечно, в інших ганебно. Інтелектуал замикався в собі як Степовий Вовк Германа Гессе. Але ці нескінченні блукання в тумані в пошуках неіснуючої Касталії перетворювали есей на прихисток, сховище. Сучасний есей мені нагадує картини Ван Гога – зміст схований в собі, таємниця буття, яко доступна лише обраним, посвяченим. Велемір Хлєбніков у своїх спробах писати есей постійно збивався на хроніки (очевидно йому більш близькі). Двадцяте століття тому так і не могло визнати есей повноцінним – воно потребувало хронік. І тільки хронік. У хроніки перетворювались романи, повісті, мемуари (ви чуєте? Мемуари! Та де і коли ще це бачено!).
Передчасно закінчившись (чи то відійшовши у світ спогадів) у 1991 році двадцяте століття звільнило есею шлях до визнання (здавалось би!). Та де там. Дев’яності роки стали роками постмодернізму, а не есею. І це не дивно. Есей потребує антитезу, супротивника. Комунізм агонізував. Агонізуюча потвора не може бути антитезою для інтелектуала. Хто ж з знав, що агонія комунізму так затягнеться? Світ завис в ілюзії «завершення історії» (і не тому що дев’яності – «la fin du siècle» - це вже було. А тому що тому.) Людство в черговий раз насолоджувалось безтурботністю – як в двадцяті роки. Це здавалось апогеєм, вершиною цивілізації яка здатна здолати будь-які проблеми (навіть комунізм подолано, цивілізованість всесильна. Ура!) А це не сприяє розвитку есею. Література йшла не до космічних висот, а в глибину людського я, блукаючи нетрями постмодернізму. Двотисячні не стали одкровенням – лише усвідомленням, що історія триває. Література (і есей в тому числі) були в пошуках. Схоже, доба есею настає тільки сьогодні. Саме зараз. У цю мить. І байка, що нині есей бачиться як перехрестя холодної прози і гарячої поезії. Нині обидві ці доньки Аполлона метафізичні. За есей вже не спалюють на вогнищі і не розстрілюють в підвалах НКВД. Можна хіба що заробити кулю від якогось дуркуватого кілера-дегенерата такого ж тупого як і його господар диктатор…
Примітки:
* - «Це нічого… нічого…» (нім.) Він це сказав коли в нього влучили кулі терориста Гавриїла Принципа.
** - ніколи не читайте давніх філідів. Розмовляйте краще з деревами.
*** - читайте китайську класику! Як писав Маяковський: «Ніде! Тільки в Моссельпромі!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408588
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Белую березу ветер растрепал,
Листья поднял к небу, вдаль с собой умчал...
От обиды ветви опустились вниз,
Горьким соком, наземь, слезы пролились.
Белая береза, тонкий, гибкий стан,
Стелется дурманом утренний туман...
Отрастет по новой юная листва,
Вновь поднимешь к солнцу ветви-рукава.
Белая береза, раненый рассвет,
Нет тебя прекрасней и любимей нет...
Белая береза - боль души моей,
Нет другой на свете, сердцу нет родней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408246
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Сьогодні небо на крок спустилося нижче,
Щоб дихати сирістю талих снігів,
Щоб в надрах почути, як дихають, свищуть
Потоки нестримні, весняні, легкі.
Спустилося втішити зсушені груди,
Зросити потріскані спраглі вуста,
Прогнати навіяний вітряний студень.
Туман поглинаючий з небом повстав.
Наліг, щоб з’єднати бурхливі потоки,
Приборкати вітер, із півдня, сухий,
Пройтися судинами - збудженим соком,
Як імпульс любові шалений, палкий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408143
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Моя любов, немов горобина...
П.Любченко "ГОРОБИНА"
Моя любов, мов калиновий цвiт...
Я посмiхаюсь, та сльозяться очi.
А вiтерець торкаеться до вiт
I щось менi тихесенько шепоче.
Можливо, вiн пита - чому сама,
Чому одна стою на роздорiжжi.
Чому хустина (нинi ж не зима)
Накинута на плечi бiлоснiжнi.
А я йому кажу, що ти пiшов
У тi свiти далекi, невiдомi.
I досi ще болить вiд рани шов,
А в пам"ятi зринае тiльки спомин.
Не повернути цвiт менi назад,
Давно вже вiдшумiли моi весни.
Вже стукае в вiконце листопад,
Хоч на душi iще й льоди не скресли.
Моя любов, мiй калиновий цвiт
Вже памороззю падае на скронi.
Пiд сонцем, на вiтрах вже скiльки лiт
Перiщать по менi дощi солонi.
Та я стою, та я живу, росту,
Пiсля зими мiняю в цвiт обнови.
Зiткала менi долю не просту
Моя любов, мiй цвiт ти калиновий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407729
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 11.03.2013
В саду старому вишня розцвіла...
Так дивно, осінь вже, йде до морозів,
Все в"яне тихо, жовкне, а вона -
Заквітчана, пишалась на порозі...
Хтось говорив, що сорому нема,
Немолода, загинеш, так невчасно...
Та їй, щасливій, байдуже, дарма,
І з кожним днем все розцвітала рясно.
Морози перші... Пролітає сніг...
Гарніша ще в засніженій вуалі!
Замріяна... ну хто б подумать міг?
Що так цвістиме, всупереч печалі.
Вона ж цвіла, леліяла тепло,
Що зігрівало... де там - їй морози...
Кохання, що плекала так давно,
Летить до неї! Щастя вже в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373924
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 11.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2013
За рученьку тримає смуток,біль,
Хотіла,щоб вони тут заблукали.
А вечір їй говорить:
-Тут не стій!
Бо тут чиїсь є прошені вокзали.
Це наче ліс,високий і стрункий,
Поодинокі тут стоять ялиці.
За руку смуток,біль неговіркий
Стискає її душу і обличчя.
Вона весна,за руку повела
Журбу і смуток,в лісі залишила.
Не хоче бути для людей сумна,
Бо для людей лиш щастячко просила.
І де їх лишить?В лісі,чи в ночі?
Та краще відведу я їх у річку.
Відтоді ходить смуток у душі,
І заглядає в неї більше в нічку.
День не схотів забрати,тому в ніч
Весна увесь цей смуток покидала.
І інколи у тому тільки річ,
Що веснонька той смуток в ніч лишала.
Та це для нас старалася весна,
Хотіла,щоби ми не сумували.
Весь смуток покидала до кінця,
Щоби про нього зовсім ми не знали.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407846
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Напиши, позвони, отзовись...
Среди ночи меня разбуди...
Птицей синей во тьме появись
И без стука в мой дом заходи...
Ветерком свежим с моря подуй...
Белым голубем сядь на окно...
Для меня в печке угли раздуй,
Чтобы стало тепло и светло.
Мой email: я люблю точка ... ру
Телефон: три семерки 03...
Объявись, а иначе умру
До рассвета багровой зари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407765
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2013
Не жалейте о том,что других не богаче,
Не жалейте о том,что не любят,не ждут.
Кто-то просто от боли глубокой заплачет,
А кого-то оставил любимый и друг.
Не жалейте о том,что нет денег и славы.
Вы ведь помнить должны,что возможность жива.
Что судьбою всегда Господь Бог нашей правит,
А упорство и труд с нами будут года.
И тогда обеспечен успех,Вы поверьте!
Ведь талантливых много на этой земле.
Каждодневным упорством дорогу проверьте,
И поверьте сначала Вы сами себе.
И тогда Вас догонит успех и удача,
Если стену ступенькою стали считать.
Только знайте,что сильные тоже заплачут,
Только знайте-умеют они проиграть.
Не жалейте о том,что Вы с жизнью играли,
Что она Вам подножки давала сто раз.
Просто вновь от падений своих поднимались,
А иначе не стали б сильнее сейчас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407563
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Весна привітним сонечком стирає,
Печаль і сум, минувшої зими,
Дзвенять пісні птахів в зеленім гаї,
І ніжністю турбують спраглі сни.
Усе в природі тягнеться до сонця,
Зелений колір сповнює життя,
Душа бажає щастя нових порцій,
І радості безмежної звитяг.
Я кожен день всміхаюсь щиро долі,
За всі уроки, радісні й сумні,
Життя тече, то швидко то поволі,
Та не шкодую я минулі дні.
Весні співаю пристрасні вітання,
Нехай душа заквітне мовби сад,
Зігріта сонцем вічного кохання,
І здійснить мрії , долі зорепад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407560
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Засияла коса семицветная,
После дождика, к солнцу прильнув
И ромашка, с утра незаметная,
Улыбнулась, ввысь взгляд окунув.
Побежала вдаль "речка молочная"
В ослепительно-белых цветах,
Глаз слезит красота непорочная,
Застывая охапкой в руках.
Мириадами солнечных бликов,
Заиграла, пыльца от дождя,
Кто-то ветер из чащи покликал,
Он, какой не какой, но родня.
Колобродит природное чудо,
Над ромашками строя мосток
И куда не взгляни, отовсюду,
Желтым глазом моргает цветок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407115
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 09.03.2013
"Все важче гортати
сторінки замерзлої книги,
що переплетена сокирами
при світлі газових ліхтарів."
(Осип Мандельштам)
У дитинстві безтурботному,
Коли я бавився
Іграшкомим ведмедиком
На ім'я Ернест,
Я мріяв бути кондуктором трамваю
І слухати вечорами
У вагоні порожньому
Як стукають колеса
Чи то співають
Про місто каменю -
Світ людей зажурених.
І їхати волоцюгою
Вулицями весни і осені.
Куди ж нині їду я?
У цьому трамваї величезному,
Який пасажири похмурі
Словом дивним "Земля"
Назвали?
Мій трамваю з каменю!
Не стукай так голосно
На поворотах долі!
Дай зійти мені
На зупинці затишній
Біля "Сінематографу" -
Кіно подивитись хочу
Про жебраків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407222
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Стулила ніч холодні оченята,
Присіла і вилічує зірки.
Літають поміж снами Янголята,
Нашіпчують солодкії думки.
Троянди покупляли і тюльпани.
Перев"язали мріями вгорі.
І ходять знову Янголи між снами,
Молять молитви з нами у душі.
По голові так гладять і цілують,
Втішають і розраду нам дають.
Бо молитви вони всі завжди чують,
І Богу їх навколішки несуть.
Перелічити знову треба зорі,
І всі протерти,бачиш,як блищать?
Вони писали у людськії долі,
Що щастя побажати всім хотять.
І всіх жінок сьогодні привітати,
Подарувати кожній сотні зір.
І всіх так ніжно,ніжно цілувати,
Зацілувати знаєш до тих пір-
Коли вони закриють ніжно очі,
Бо сон такий солодкий прийде знов.
Але я знаю-кожна жінка хоче
Взаємну і намолену любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407320
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
(и серъезно, и немного в шутку)
Милые женщины – матери, жены, подруги.
Пусть без печали пройдет каждый день ваш и час.
С детства нас грели теплом ваши нежные руки,
Ваша улыбка и ласковый свет ваших глаз.
Все, что есть лучшего в нас – это ваша заслуга!
Вы пробуждаете в душах весенний рассвет.
Пусть же весна принесет вам тепло, а не вьюгу,
Нежный букет за любовь и за добрый совет.
С вашей подсказкой нам строить и жить веселее,
И не прислушаться к вам может только пижон.
Царь Соломон не напрасно ведь был всех мудрее,
А потому, что имел он аж тысячу жен!
Мы вас готовы любить прямо с первого взгляда,
Жаждем при первой возможности вас обнимать.
Если подарите ключик от сердца – отрада.
Только не надо замок после ссоры менять.
Милые женщины! Будут и штили, и грозы.
Дай же вам Бог, чтобы беды ушли за порог.
И чтоб всегда на столе были свежие розы,
И чтоб в родном очаге не угас огонек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406916
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2013
Сумують сніги, розлилися струмками,
Скупалися верби,водиченьку п'ють,
А пташки співають лісами й лугами,
За тиждень Великдень! Вербичку несуть.
Свята ця неділя! Христос на осляті,
Покірно заїхав де слава й ганьба,
Сьогодні під крики «осанна»,- в проклятті
За тиждень, «розпни», закричить ця юрба
Та сум не тривкий, бо любов’ю палає
Розіпнете тіло. Це воля небес!
Три дні проминуть і весь світ заспіває-
Воістину слава! Христос ж бо- ВОСКРЕС!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406735
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Мати слабкість кохати не тих,
Мати силу відчути інакше,
Не шукаючи стежок простих,
Бути жінкою – кара чи вдача?
Мати владу почати війну,
Мати мудрість її зупинити,
Мати мужність сказати «люблю»
Не лише чоловіку, ба – світу!
Вірне серце спокуту несе
За доступність твою й непорочність.
Не кажіть, що краса світ спасе,
Не краса нас спасе, а жіночність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406422
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Мирно тешит сквозняк занавеску,
Пышет жаром, каминный гранит
Блик огня лижет стертую фреску
На стене колокольчик висит....
Рыцарь в латах вход в зал охраняет
Пол мастикой до блеска натёрт
Дух таинственной встречи витает
У парадной, каретный эскорт.
Свечи вспыхнули,тушь зазвучала
Лепестки алых роз, в глубь ведут
Нежно скрипка опять заиграла
Знамо,гостя давно в замке ждут.
Стол накрыт в удивительных яствах
Лучших вин собран яркий букет
Но...никто не сказал гостю "Здравствуй"
Словно здесь и хозяина нет.
Всё покрыто таинственной тайной
Ветерок легкий свечи задул.
Вновь зажглись канделябры у спальной,
Караул в неё дверь распахнул.
Сон в перинах был долгим и сладким
Приведения снились всю ночь,
А на утро гость мчал без оглядки,
Отгоняя дух призраков прочь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406080
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
А вітер пеленав моі думки,
Окремо сум,окремо сподівання.
Складав у моі прожиті роки,
І загортав стрічками він чекання.
Волоссям моім бавився щораз,
І заплітав,чесав його руками.
Казки складав найкращіі для нас,
Що позбирав він попід небесами.
А потім дощ для мене попросив,
І Ангелики хмари потрусили.
Бо вітер більше всіх мене любив,
А Ангелики слідом все ходили.
А я крізь дощ до тебе знову йшла,
Дощ загортав мене у поцілунки.
А я своє коханнячко знайшла,
Бо вітер в душу вклав такі дарунки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405679
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Навіщо ця поезія потрібна
У наш шалений неспокійний вік?
Вона бідненькій сироті подібна
Якийсь та й скаже хмурий чоловік.
Навіщо ця поезія потрібна
У всі часи, у всі земні віки???!!!
Вона найвищим порухам подібна:
Душевним, серця і руки.
Бо на землі іще живуть романтики,
Яких хвилюють в морі кораблі,
Які спішать ще відкривать галактики
Добра і світла в небі й на землі.
Серця закохані під місяцем і зорями
Невідомий свій відкривають світ
Цілунками солодкими заморені
В поезію сідлають зореліт.
Навіщо ця поезія потрібна?
Та як без неї в наш шалений вік?
Нехай душі струна, не вмовкне срібна
Допоки ця земля веде свій лік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405711
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
У моєї мами - тополина доля,
Огорнула пухом свій маленький світ,
Пропустила щастя крізь сухі долоні
І тремтливу тишу віданнях молитв.
Тягнеться душею у захмарні висі,
Роки - жовтим листям падають, як сніг.
Плечі у тривогах трішки подалися,
Зморшками під очі сміх дитячий ліг.
Коренем тримає нас у цьому світі.
В серці, як у кроні, кубляться вітри,
Співом поміж гілля діточки зігріті,
Лиш твоє здоров’я спокій наш ятрить.
Постелити б ковдри на тверді дороги.
Насадити б квітів, щоб ясніли дні.
Зупинити б трішки швидкоплинні роки,
Щоб раділа мама лагідній весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405565
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Чудовий день, коли весна приходить,
Коли підсніжники ударять в білий дзвін,
Коли на небі нове Сонце сходить
І місяцю передає уклін…
Як перламутром засіяють зорі
І береги розбудять у ріки,
І хлюп об берег, наче штиль на морі,
Освятить у лататті береги.
Доле моя, весь шлях перед тобою…
Твоя розрада – березнева тінь…
Милуюся тобою, як весною,
Нам березень дарує неба синь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405181
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Плекає доля щастя материнства.
Вінчає сльози за своє дитя,
З росою ранньою, що на зорі лягає
Із співом першим птахи – солов’я.
Шанує доля щастя материнства,
Блаженство розсилає неземне,
Коли матуся, над дитям схилившись,
Від бід і горя чадо стереже.
А світ вирує пристрасно і грішно,
Летять мов птахи дні і місяці.
Роки міняє доля так поспішно,
А мати лиш старіє на лиці.
Чоло вкривають зморшки ледь помітні,
На серці проявляються рубці,
І вже веде матуся непоспішно,
Мале внуча, тримаючи в руці.
Плекає доля щастя материнства
Вінчає біль із горем внепопад,
Але горить в душі! Горить! Горить! Палає!
Той Божий дар,
Який мов зорепад!
На Долю жінки посилає Ангел і Божа Мати надає дитя!
Вінчає доля щастя материнства,
Із співом першим птахи – солов’я!
Ми в світ приходим з маминих обіймів,
І часто серце палимо до тла,
Коли матуся у тяжку хвилину
Болючі сльози за дитя зрива.
Плекає доля щастя материнства.
І змінює невтішно так роки!
Матусі серце, Зморшки! І обійми,
Мов Божий день ми мусим берегти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405480
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Стоїть троянда у росі
В жагучім, трепетнім чеканні
На усі долі, всі часи
Квітка надії і кохання.
Принадно кольорами кличе
І вабить запахом духмяним,
А стан її пружний, колючий
Чатує на серцеві рани.
Тут бджоли майже не гудуть,
Птахи гнізда не заплітають,
Троянди зривають і несуть
Лиш тим, що пристрасно кохають.
Одному - сонце ясно світить,
Іншому - одні хмарки,
Щасливому в коханні - квіти,
Нещасному - лиш колючки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404618
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 02.03.2013
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 02.03.2013
***
Краплини світанку в озерці любові,
Шовкове пелюстя троянд...
І серце смакує ті краплі ранкові,
Немов найсолодшу з принад
Едемського саду, що пахне весною -
Медова спокуса цвітінь...
І кличе мереживна зваба покою
У купіль – п’янку глибочінь,
Де сонце у кожному вирині - щастя!
Де небо - розхвилений птах...
І тане трояндово-пінне причастя
Блаженством на стиглих вустах...
(23.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394923
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 02.03.2013
А вітер рве і виє, мов сирена,
Зриває пелюстки із черешень,
Росте у квітах травонька зелена,
Барвиста, як мелодія пісень.
Життя людське і немічне, і вічне…
Хоча людина прагне до сторіч…
Воно щасливе, правда є трагічне,
Але повірте, що не в тому річ…
То ж не виходьте на круті арени,
Не бийте в барабани при житті…
І декорації не змінюйте на сцені,
Які б Ви не були в житті круті.
Повірте, що не всі живуть за правом,
І своє я не завжди бережуть…
Є при житті здобути прагнуть славу,
Але не знають щастя свого суть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404837
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2013
Рожевіє, золотиться скло віконне -
Ранок ясно усміхається землі.
Небо біло-голубе, на підвіконні
Візерунком плями сонячні лягли.
Тиша дзвінко розливається довкола,
У повітрі запах весняний пливе.
Ллється ніжно-ніжно дивна баркарола,
За собою в світ незвіданний зове.
Обіцяє щастя й чарівне кохання,
На душі так легко, як в шістнадцять літ.
Серцю віриться:весна ця - не остання
Й не останній буде в серпні зореквіт.
*баркарола - музикальний твір ліричного характера
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404591
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Вечірній обрій промінь закадрив,
дістав вчорашні, сутінки з торбини.
Забралом тихо темінь опустив,
здійнявся в кронах, легкий як пірїнка.
І раптом пісня наче з тятивИ,
вгорі зірвалась, лощено і стрімко.
Самець за зимку сріблом із канви,
дістав крещендо, голосно і дзвінко.
Прохожі в ступір стали водночас,
хмаринки в небі, як одна спинились.
Сховався промінь зовсім щез погас,
забрало й темінь, в чарах опинились.
Злетіло соло з гілки у ключі,
з тополі самка, вивільги озвалась.
Так стало ніжно й світло на душі,
нове кохання, в пісні розпочалось…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404679
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Вдыхаю запах вишни спелой
И аромат меня пьянит...
Что жизнь моя - часть книги белой,
В ней горсть пустых страниц лежит.
В бокал сок ягод выжимаю,
Он пеной через край бежит...
В страницы я вулкан вкрапляю,
Той страсти что во мне кипит.
Шумит вино потоком бурным,
Стекло не в силах спесь сдержать...
Наполнен духом я безумным,
Его ж не всем дано понять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404443
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Уже весна вирує, землю будить
І зеленіє скрізь яровина.
А березень вдихнув на повні груди,
Доносить людям: «Вже — весна, весна!»
Шепоче річка, звільнена снігами,
Останню кригу в далеч понесло.
Цілує промінь спраглими вустами,
Обнявши землю під своє крило.
Ожили проліски в торішнім листі,
Ледь виткнулися пуп’янки-носи.
Земля вдягнула сукню променисту —
Легкий серпанок свіжої краси.
Дарує людям березень щедроти.
На пагорбах весняний цвіт заліг.
А у долині, що лежить навпроти,
Останні сльози ронить білий сніг.
Мені, що подаруєш, дню весняний, —
Яка ж нестерпність забаганок літ?!..
Вдихаю перші запахи духмяні,
Зазеленілих перших бруньок віт.
Так безкорисливо і дивнувато
Люблю весну і цей первинний цвіт!
Я від життя не хочу так багато,
Лише з любові виплекати світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404212
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2013
Упаду дощем в траву шовкову,
Весь у ній неквапно розчинюсь
І зустріну так зорю ранкову,
Як стрічала сонце древня Русь.
Буду дихать спрагло житнім полем,
Де землі зворушна благодать,
Переймуся предків щирим болем
За край рідний, що гнобила рать.
Хай мене історія кривава
Надихне на мовне ремесло,
Щоб віддати все своєму краю,
Що роками в серці наросло.
Може, й мій горбочок при долині
Проросте барвінком, і сльоза
Скотиться із вій в траву полинно,
Де не в'ється дико дереза.
14.06.2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404164
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2013
Насипте борщ у сонячні піали
І пампушки поставте на столі…
Давно такої не було в нас страви,
Червоний борщ найкращий на землі…
А грінки наче смакота від Бога?
Із часничком лягають на язик,
А коли стомлений з далекої дороги,
З’їв тільки борщ – щасливий чоловік.
Чому так люблять в світі українок?
Повірте, українкам не лещу…
У них є розум і краса з картинок
І вони вміють наварить борщу.
Найкращі матусі і господині,
Їм часто сльози заміняє дощ,
Нехай над Ними буде небо синє…
І найсмачніший варять в світі борщ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403828
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Без тревоги, в беззвучную синюю ночь,
Вольной птицей рвусь мыслями звездное небо,
И рождается сила беду превозмочь,
И вкушаю душой бестелесного хлеба.
И спускается с неба невидимый свет,
Становлюсь я в сознанье небесном крупицей,
И теряется бремя безрадостных лет,
В небеса улетаю, стирая границы.
Очищает и душу и тело поток,
Божьей силы, и космос становится ближе,
Я вдыхаю свободы колючий глоток,
Чтоб веления неба сердцем услышать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403857
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Трохи допрацював свої сонети і виношу їх на Ваш осуд, як цілісний твір.
ДУХ ЗЕМЛІ
Спроба у сонетах відтворити історію України від Київської Русі до теперешніх часів.
1
Моя далека земле - Україно!
Блукаючи, як злидар, по світах,
Зберіг у серці кетяги калини
І запах сіна на твоїх лугах.
Збиваючи до крові босі ноги,
Я обтоптав усі земні пороги,
Шукав спочинку у заморській млі.
Я світ обмацав голими руками,
В нову епоху закладав я камінь,
Та не на рідній - на чужій землі.
Прости мене, моя набожна мати,
За ті скитання. То - не зрада, ні!
Тобою марив, і жорстоку плату
Плачу літами туги в чужині.
2
Красива, рідна, щедра і багата,
Засмучена роздорищем незгод,
Синів чекаєш, що в батьківську хату
Злетяться із заморських дальніх вод.
Ти наче світло у кінці тунелю,
Живу тобою, путь у мріях стелю,
Піднятись прагну, як веснянний птах.
Не можу дочекатися світання
І лиш одне до Господа прохання -
Додати крилам cили в небесах.
Та чом журба так огортає очі,
Чом серце так тривогою тремтить?
Немов би хижий звір уперто хоче
Нас із тобою, нене, розлучить.
3
Злечу у небо щоби птахом стати
І в сиву вічність звідти заглядать,
Згадати і Трипілля, і сарматів,
І гордих скіфів, що в курганах сплять.
Щоби побачить і Аскольда з Діром,
І першу зраду, коли їх в могилу
Олегів меч відправив за Христа.
Княгиню Ольгу ( у хресті - Олену),
Узявшу християнство в Костянтина,
Яка сама для нас тепер свята.
Щоб вгледіти апостола Андрія,
Климента з Фівом, поки ще живих,
Володимира, що Христову віру
Підняв на златоверхі береги.
4
Великий княже! Святославів сину,
Узявши Корсунь, тризуб посвятив,
Скупав в Дніпрі поганську Україну,
Христову віру віру русам прищепив.
Святителю Русі, святий і правий!
Твій тризуб став емблемою держави
І смертним вироком нащадкам на віки.
Не знав, що віру закують у крицю
Звезуть в чужу північную столицю,
А праведників аж на Соловки.
Не знав тоді, що не одне століття,
Твоїм щитом прикривши хижу суть,
Твою Вкраїну вберуть у лахміття
І, крізь роки, на страту поведуть.
5
Не знав ти, княже, що твою корону
Будуть носить на голові царі,
А руські землі від Сяну до Дону
Кремсати й роздавати у дари.
Не знав, Великий, що і руське ймення
Теж вивезуть, як дороге знамення
Твоєї слави тих старих часів.
А твій народ обдертий, голий, босий,
Назвуть паскудним словом - малороси
та закують в кайдани кріпаків.
Промов хоч слово, благородний Воє,
І схамени нащадків у ці дні,
Що мовчки споглядають як героїв
Знов розпинать на твоїй землі!
6
Із висоти пташинного польоту
Я бачу Альту біля Трубежу
І раті русів, кінні і піхота
Зійшлись в бою на воднім рубежу.
І кров кругом. О, Мудрий Ярославе!
Невже ціною владної булави
Є смерть братів? Cкажи мені - чому?
Не простоїть надовго та держава,
Що міць свою на крові замішала
І братовбивчу виграла війну.
Отак і сталось, від гріха не вмились,
Була держава - і розтала в млі,
Та на двори, на княжі поділилась
По твоїй смерті, князю...і вині!
7
Лечу. Он річка Калка піді мною
Від крові княжої почервоніла,
А Субедей дорізує героїв,
Що їх монгольські стріли не убили.
Перехвалившись, сильні воєводи
В скрутну хвилину не дійшли до згоди
Й своєю кров"ю окропили крицю.
А вже степами мчить орда Батия,
Лядські Ворота оголяють Київ...
І ніч, і смерть охоплює столицю.
Відважні князі, воїни-Мстислави!
Для воїна - то мало просто вмерти!
Ви схоронили в полі руську славу
І Русь святу віддали в руки смерті.
8
Та не померла, нене, не погасла -
Підняв знамено з Галича Данило
І рать нова з священним руським гаслом
Монголам шлях уже загородила.
Втіка Куремса із земель вкраїнських,
Святкує Луцьк і Новоград-Волинський,
Бо возродилась наша ратня сила.
І Русь - Волинсько-Галицька держава
Собі вернула бувшу міць і славу,
На храмах радо дзвони задзвонили.
Засновник Холму, Кременця і Львова,
Великий княже і королю Русі,
Не дав втопити добре руське слово
В ординських криках. І я цим горджуся!
9
Горджуся, що не вмерла Україна
В гіркі роки монгольської навали,
Не примирилась, впавши на коліна,
Хоч падала - уперто піднімалась.
Її тягнули всі у різні боки,
Смоктали, як з берізки, з неї соки.
А вона буйним цвітом оживала!
Не загубилась у Литовськім царстві,
У вишитім по-староруськи вбранстві
Свою сторінку про життя писала.
Рвали їй жили турки і татари,
Поляки розпинали й московити,
І яничарські зграї, ніби хмари,
Топтали її тіло недобите.
10
Та дух Русі, великого народу
Блукав просторами моєї України,
Дух вільності, дух правди і свободи -
І оживали спалені руїни.
І піднімались порвані знамена,
Як не в Карпатах, то Дніпра долинах
Та возставали лицарі країни.
І били дзвони голосно на сполох,
Тремтів, жахавсь зарозумілий ворог -
З колін вже піднімалась Україна!
Дніпро-Славутич умивав їй рани,
Вітри свободи обдували груди...
Валилися імперії- тирани,
А Русь Свята була, і є, і буде!!!
11
Кістьми жорстокі битви землю вкрили,
Глибокі води багряніли кров"ю,
Високі кручі виросли в могили,
Дніпра пороги пили кров героїв.
Так припадали спраглими устами,
Що оживав німий одвіку камінь
І заспівав пісні козацькі волі.
Вітер свободи зрухав очерети,
Збудив дух предків, зарядив мушкети,
У бій покликав побороть недолю.
Воскресла віра, знялась на коругви,
В похід за правду кличуть барабани.
Шаблі підняті вгору, наче дуги,
Пророчать славу Січі і Гетьманам!
12
Лечу і бачу канівського Байду,
Що на порогах звів фортецю Січі,
Загородив дорогу кримським зайдам
І туркам подивився прямо в вічі.
Он Конашевич з козаками в морі
Своїх братів рятує із неволі -
І затремтіли неприступні форти.
Стамбул і Трапезунд, Синоп, і Кафа
Вклонилися героям одним махом -
Й померкло сонце на знаменах Порти.
Здригнулася Москва біля Арбату,
Осьманске військо впало під Хотином,
І загриміли вдячністю гармати -
Європа салютує Україні!
13
Річ Посполиту успіхи збісили.
Великий Хміль звернувся до народу -
Піднялася безсмертна руська сила,
Й пізнала шляхта грізні Жовті Води.
Пізнала вона Корсунь і Пилявці,
Завмер і Львів уже в козацькій хватці,
І зустрічав героїв древній Київ.
До Зборова ще слава та не меркла,
А потім...Берестечко, Біла Церква -
Туман невдач лише Батіг розвиднів.
Було багато перемог і слави,
Та переможне те козацьке гасло
На теренах Гетьманської держави,
Як льох, навік затьмарив Переяслав!
14
Та не твоя у тому є провина,
Великий Гетьмане, вершителю свободи,
І не Юрка (твого і Ганни сина),
І не вина вкраїнського народу.
А то наш хрест, і то наша Голгофа -
Родючі землі, зіслані від Бога,
Сусідам часто затуляють очі!
І роздирають завше без упину
Історію та тіло України,
А нам кайдани й злигодні пророчать.
Бо для імперій - ніби мило в очі,
Коли козак і газда є, і воїн,
А коли він державу мати хоче -
То поховать за те вони готові!
15
Для всіх імперій гаслом є покора,
Народовладдя суперечить суті.
Ось ти шукав, Богдане, десь опору,
Але знайшов лише нове хомуття.
Ти помилку побачив, та запізно,
Коли царизм лещатами залізно
Вже пожирав твої здобутки волі.
Через Руїну будуть ще герої -
Іван Мазепа візьметься за зброю...
Але те все нам обернеться слізьми.
І знову на полях холодні трупи,
І кров тече у Бористен струмками.
Чужі порядки, спалені халупи,
І від Січі лишивсь горілий камінь.
16
Твоїх гетьманів, ненько-Україно,
Обіллють брудом та згноять в темницях,
А козаки, як за якусь провину,
Імперську стануть зводити столицю.
Чужії землі вкрили наші кості,
І знову ставим свічку ми на прощу,
Та не ховаєм волелюбну крицю.
Ще озоветься вільний дух козацький,
І коліївський він, і гайдамацький,
Злетить увись Шевченка слово-птиця.
Імперії-тирани в злісній змові
Накинуться на тебе, земле рідна,
Та пошматують, розірвуть надвоє,
Щоб на століття закріпачить бідну.
17
А перед тим порвуть на клапті Віру -
Поділять мій народ на дві частини,
Мету сплюндрують короля Данила
Про об"єднання віри в Україні.
Противник Флорентійської угоди,
Розкольницею бувши вже від роду,
Тут першу скрипку грала Московія.
Загарбавши всі храми златоверхі,
Із Києва вкраде святиню-церкву,
І закує в кайдани руську мрію.
Століттями буде вона знущатись,
Щоб знищити навіки нашу мову,
Лише в гонимій церкві уніатів
Лунатиме вкраїнське Боже Слово.
18
Але і того здалося замало,
Цар замахнувся володіти світом -
Історію Русі у нас украли,
І стали «русскими» одразу московити.
Загарбали усі наші святині,
Могили предків не закриті й нині,
А їхня збруя на чужих полицях.
І перезвали нас, і обсміяли,
Хто сперечавсь - того закатували
Чи заживо згноїли у темницях.
Та дух землі не закопать, не вбити,
Він разом з кров"ю роздуває вени.
Не знищила ні Річ нас Посполита,
Ані царі, та вже й ніхто напевне!
19
І Кобзаря безсмертне віще слово
Лунати буде, як Дніпро ревучий,
Будити стане розірвать окови
Та об"єднатись на Дніпрових кручах.
Рядки його святого "Заповіту"
Батьки будуть читати своїм дітям
Щоб вірить в перемогу неминучу.
Почнуть нові з"являтися герої,
Сибіри торувати під конвоєм,
Та жити духом волі невмирущим.
Із підземелля царських казематів
На волю буде рватись без упину
Крізь заборону і залізні грати
Священна назва - мати Україна!
20
Століття знемагала у неволі
Роздерта, безіменна, розіп"ята
І плакала піснями туги й болю,
Своїх синів віддавши у солдати.
Чужим імперіям, що пожирали ласо,
Вони були лише гарматним м"ясом
У вирішальнім світовім двобої.
Страждальна земле, неутішна мати,
Ридала, коли брат ішов на брата,
Гіркою материнською сльозою.
І розбудила та сльоза героїв,
Не винесли Вітчизни вони муки -
Безсмертна юність узялась за зброю.
Повіяло одвічним духом Злуки!
21
І дух Русі збудився У могилах,
Піднявся в небо, прокотивсь містами,
Затріпотів над Києвом щосили
Блакиттю неба й жита колосками.
Дістав з Дніпра, ополоскав у водах,
Та взяв на прапор герб свого народу -
Священний тризуб від Володимира!
Враз розступились вікові руїни
Перед новим обличчям України,
Та ожили клейноди на мундирах.
Та нове лихо край не полишає,
Бо він, як ласий кусень у Європі,
Його свобода іншим заважає -
І знов у землю врізались окопи.
22
Зібравши кров на бойові знамена,
Сховавши в них оманливі ідеї,
Під більшовицькі лозунги шалено
Народжувалась гірша із імперій.
Спиналася з брехні, обману, болю,
Та, що вкраде в мого народу долю,
Знушатись буде знов десятиліття.
З тюрми народів стане їхнім катом,
Возненавидить ворога і брата,
І лицемірство оберне в страхіття.
Озброївшись зловіщим атеїзмом,
Одягне митрополію в погони,
Щоб протиставить привид комунізму
Священній вірі і народній волі.
23
Вона посуне, як орда Батия,
Візьме обманом Харків і Полтаву,
Червоним змієм наповзе на Київ,
Щоб полонити молоду державу.
Супроти грізних армій Муравйова -
Студентський курінь чотами героїв
Повстав у битві в легендарних Крутах.
Безвуса юність проти монстрів вієн,
Твоя краса, Вкраїно, і надія,
Рубала свіжовиплетені пута.
І гинула в нерівному двобої,
І гімном твою славу оспівала,
Закривши шлях до Києва собою,
На гору до Аскольда перебралась.
24
Ще встигли об"єднатись землі рідні
І стати Україною по праву,
На сторінках історії щоб гідно
Поставити свій підпис як держави.
Ще лопотіли бойові знамена,
Ще йшла війна на західних теренах,
А в Брест-Литовську готувалась змова.
Ти ще боролась відчайдушно, мати,
Як вже за мир представники Антанти,
Платили, як грошем, тобою знову.
І стала, бідна, між двома світами,
Розділена границею надвоє,
Вмивати рани ріками, струмками
Й народжувать майбутнього героїв!
25
Ох, й познущались над тобою, нене,
За те, що вільною хотіла стати!
За всі роки, за всі віки напевне
Сторінки гіршої уже не відшукати.
З звіринною ненавистю і злістю
Тебе морили, не дававши їсти,
Тебе - одвічну годувальницю народів!
Машина більшовицького терору
Смітила смертю на твоїх просторах
І нищила зачатки вільних сходів.
А тільки згадка про твій герб і прапор
Звалась одразу "ворогом народу"
І гнала вільнодумців по етапах,
Або стріляла в камерах холодних.
26
Знущаючись щораз над Словом Божим,
Ідею "рівності" узявши на багнети,
Ти обернула в прокрустове ложе
Шосту частину цілої планети.
Ти одурманила отрутою обману
Народи цілі і складала плани
Запанувати над всім білим світом.
Союзнице фашистської держави,
Чий меч в Казані й Липецьку кувала,
Проклята будь однині і довіку!
Імперіє радянського терору,
Загарбнице в одежі херувима,
Ти сіяла лиш смерть кругом і горе
І у війну втягнула Україну.
27
Бо два кати із псевдами злодіїв
Накинулись, мов коршуни, на Польщу,
Не помирившись розв"язали бійню,
Якої світ іще не бачив скорше.
А ти між ними, нене, розіп"ята
Чинила опір як могла завзято,
Піднявши прапор у старому Львові.
Одна у полі правди і свободи
Ти боронила честь свого народу
І воскресала в вигуках героїв.
А проти тебе літаки і танки,
Есесівці, полки енкаведистів,
Грабіжники в одежі партизанській
І банди із манерами садистів.
28
Та упізнав світ із двох зол найгірше
І допоміг фашизм гуртом здолати,
Але тобі не стало, нене, ліпше,
Бо і той "кращий" був для тебе катом.
І знову біль, тривога і страждання,
Що найбрудніші в світі злодіяння
Приписують за поклик твій до волі.
Ще обдурили - брат пішов на брата,
Ридає знову безутішна мати
Від передсмертних вигуків героїв.
Скінчилася для всіх у сорок п"ятім,
Війна лишила попіл і руїни,
Та ти не перестала воювати
Воістину безсмертна, Україно!
29
Пережила ту горезвісну "Віслу"
(Насильне переселення народу),
Дамоклів меч побачила навислий
Над твоїм духом правди і свободи.
Бо знов терору ти попала в лапи, -
Твоїх бійців погнали по етапу,
А решту одурманили навіки.
І знов катівні цепеніють в криках,
Народ же безіменний і безликий
Годує злу імперію-каліку.
Що неспроможні люди - Бог звершає,
І вже тиран прощаєтся зі світом,
Але дурман країною блукає
І в тій отруті гинуть наші діти.
30
З маленьких літ цілії покоління
Росли двійною міркою моралі.
Гасла "За мир!" нові будили війни -
Холодні, непотрібні і тривалі.
Повні абсурду утопічні плани,
Заїзди-з"їзди, сповнені обману,
Однопартійні лави "переможців".
Незрозумілі лиш над ким і в чому,
Штучні рекорди з цифрами до втоми -
Героїв час і час орденоносців.
В цім павутинні спільної облуди
Дух не змовкав - готовився до злету,
Кричав до болю у тюремних грудях
Устами політв"язнів і поетів.
31
Кричав в лице номенклатури клану,
Крушив брехню і закликав до волі
Із цинку домовин Афганістану,
З клінічних ліжок зранених героїв.
Звав розбудитись від дурману-зілля,
Протерти очі й глянуть на довкілля,
І повернутись до святої віри.
На фоні звершень світової слави
Ще розглядались контури держави
У дефіцитних чергах буднів сірих.
Обман плодив радянські "коза ностри",
В державних касах поселився злодій -
У відповідь жорстоким грізним монстром
Над Прип"яттю затьмарив світ Чорнобиль!
32
Чорне знамення краху всіх ілюзій,
Довічна твоя рана, Україно -
Смертельний атом по усій окрузі
На зони смерті поділив країну.
І враз заговорили-зашуміли
Ті, хто раніше й пискнути не сміли -
Імперія тріщала і ламалась.
Задавши поштовх всій "перебудові"
Скидала Польща "дружнії" окови -
Від привиду Європа вивільнялась.
Прибалтам передали естафету -
І сім десятків літ ніби не було...
Вожді народів (з бронзи, і портретів)
Повільно, неохоче йшли в минуле.
33
І знов увись здіймалося знамено,
Будила з сну "Червоная калина" -
У вишивках й святкових гобеленах
На подіум народів йшла Вкраїна!
Великий дух великої держави
В людських серцях прокинувся по праву,
І впали віковічнії кайдани.
Від Львова і до Києва за руки
Взялися люди, освятивши Злуку,
Заговорили збуджено Майданом.
Святая земле, рідна моя мати,
Обпалена вогнем смертельним пекла,
Ти перша в світі засудила атом
Й закликала усіх, поки не смеркло!
34
Ти стала перша у колону маршу
За мир у світі і чекають, нене,
Щоби умилась від остатку фальші
І стала чиста, мов блакитне небо.
Чекають коли золотоколосся
Вплетеш у свіжовимите волосся
В дніпрових водах від дурману-бруду.
І весь народ умиється з тобою,
З двох берегів, свяченою водою,
І світла віра переповнить груди.
І дух землі вкраїнського народу
В серцях розплавить протиріччя грати,
Дух Єдності, Дух Правди, Дух Свободи,
Та упізнає брат нарешті брата!
35
Обнімуться брати, як в морі ріки,
Піднімуться, як велети, над світом -
Шахтар і вчитель, хлібороб і лікар,
Усі твої, Вкраїно-ненько, діти!
Русини, галичани, подоляни,
Гуцули, бойки, лемки, волиняни,
Поліщуки, литвини й слобожани!
Всі, хто живе під українським дахом
Крим і Карпати, Південь, Схід і Захід -
В однім пориві обіймуться разом!
І я лечу на теє покаяння,
Уже спускаюсь на дніпрові води
Разом з братами по крилу, з заслання,
Як невід"ємна часточка народу!
2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285761
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 24.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2013
Застережи мене від болю,
Заколиши мою розпуку.
Можливо, я собі дозволю
В муку перемолоти муку.
Переспівай мої печалі,
Перешепчи мою молитву.
Можливо, вистою й надалі
Любовˈю виграю я битву.
Засяй світанком в небокраї,
Візьми мене ще раз за руку,
Ми кроки стишимо зухвалі…
І замалюємо розлуку.
На жаль, не білими снігами
У памˈяті ясніти буде…
Прощання чорними нитками
Рубцем залишить незабуте.
Переболи мої страждання,
Перечекай кохання сльози.
Прохання це моє останнє…
Сніги зітхали на морози.
В туман присіла зірка рання,
Думки перегортаю в слово.
Можливо, я у долі крайня
Й з тобою ми, позачасово…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400702
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Шановні поетклубівці!
Хай ваша зустріч буде переповнена весняною втіхою, збуджена першою пташкою, пригорнутим теплим променем, втішним клекотом журавликів, розквітлими тюльпанами та нарцисами, білим первоцвітом, крокусами, а ще збагачена щирими і привітними словами.
З любов'ю Галина Коризма.
За крок до весни чарівниці,
Ще трішки, бо квапиться час.
Радіє земля, люди, птиці,
І навіть слова у віршах.
Живе все радіє на світі,
Збудилась природа в гаю,
Вже пролісок прагне розцвісти,
Роздати чарівну красу.
Милує земля своїм станом,
За крок до весни залишивсь.
Так хочеться бути із вами,
Де спогад в душі залишивсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403764
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Надворі сніг запрошує у вальс.
В віконце тепле туляться сніжинки.
Пухнасті гості просяться до вас,
в кущах мережать білу скатертинку.
Несуть у гості свічку й коровай,
чудесний день, від сонечка частинку.
Як повелось в Вкраїні зазвичай,
в куточку мостять з вовни кожушинку.
В теплі сповити душу хоч на мить,
аби у ній не змерзалася крижинка,
на нім потрібно трішки посидіть ,
покласти скраю вишиту торбинку.
…Гей наливайте повні бо вже час,
Лунає пісня з чаркою в обнімку:
Влетів в шпаринку чарівник Пегас,
привів з собою Музу із Олімпу.
Вкраїнська пісня щира, як життя,
прийшла до нас сьогодні на світлинку.
Нехай вона вас всюди захища,
від злих негод, як шапка невидимка.
Під ноги стелють вишитий рушник,
любов матусі, - струджену краплинку,
Хай вам Вкраїни - божий захисник,
щасливу й довгу вимостить стежинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403558
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013
А ця любов всі спомини прошила
Нитками всіх червоних кольорів.
Неначе рушники вона стелила,
Де ти колись давно ще був моїм.
Але навіщо кольори червоні?
Хіба з такими треба вишивать?
Це наче кров душі,що у полоні
Не може вже без болю засипать.
А ти дивись,як гусоньки літають,
Такі пребілі.Є такі нитки?
Вони все чорне знову зашивають,
І тільки ставлять в долю десь латки.
Щоби залатать ті сумнії смуги,
Бо рушничок вже доля вишива.
А в мене в серці вже немає туги,
Бо стукає в віконечко весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403680
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2013
Знову пишуть на Небі поему,
Вже про Осінь мінливу, як настрій жінок:
То проміння ще літнього крему,
А то пляма чорнила в наступний рядок.
Ну не втрималась хмара кудлата,
А чи ж ручка в Поета якось потекла.
Новий колір листкового злата
І відтінки жовтневі з палітри тепла.
В новий День ми гортаєм сторінку
І підкреслимо щось, прочитаємо ще:
Ось там Сонце присіло на гілку
Й поетеса в людей, хлюп в усмішці дощем.
18.09. 18.37. автобус: Трускавець - Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369363
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 23.02.2013
Квіти завжди і чують, і бачать,
І повірте квітки відчувають,
Вони ніби розквітлі дівчата,
Завжди свого кохання чекають.
Вони плачуть із рання росою,
Що угору не можуть злетіти,
Коли жайвір зове за собою,
А вони наче немічні діти.
Соловейко у тихому гаї,
Що співає пісні на калині,
Заставляє квітки замовчати,
Коли линуть пісні солов’їні.
Болить квітці, як квітку зривають,
Не червона кровиця у неї,
Хоч вони, як і люди вмирають,
І рівняються потім з землею.
Кожна квітка, як часточка раю,
Що чарує своєю красою,
Вона пахне, а запах дурманить,
Накриває красу з головою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402107
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Знов плаче ніч, а сльози ніби зорі,
Летять униз у чорну далечінь…
І темно – синє безкінечне море,
Дарує долі цю чарівну синь.
Лиш місяць жовтобокою косою,
Гуртує тіні в темних берегах…
І творить відблиски над чистою водою,
Зіркам летючим вказуючи шлях.
І плаче у гаю пугач про долю,
Кричить неначе втратив щось своє…
Немає щастя, як немає волі,
Лиш думка зореносно виграє.
Лише під ранок зірочки зомліють
І ляжуть на подушечки із хмар,
І промені теплом поля засіють,
Наповнить квіти сонячний нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403220
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Соком сладким налИлись березы
И мне кажется, будто, вот-вот,
Брызнут в стороны радости слезы
От того, что весна к нам идет.
На проталинах, вскрытых лучами,
Нежно млеет под солнцем цветок,
А холмы, пожимая плечами,
Провожают к реке ручеек.
Звонким щебетом воздух насыщен,
Лишь мгновенье... все пустятся в пляс,
Для березоньки пару отыщем...
Все для встречи готово у нас.
И вошла весна в рощу несмело,
Край холмов зацепила рукой...
Все по своему, с чувством, одела,
В изумрудно-слегка-голубой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403424
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Ключі від неба
Десь загубились;
Іду до тебе-
Здаюсь на милість.
В руці зів'яла
Тендітна квітка,
А я обрала
Її за свідка...
А я лиш хочу
Твого прощення,
Траву толо'чу,
Як віровчення...
Вмиваю очі
Свої дощами,
Кричу у но'чі
Аж до безтями...
До тебе лину
Із покаянням...
Гірчить поли'ном
Моє кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403448
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
І знову сніг... Не квапиться
зима ще світ за очі.
Чи звикла вже до наших місць,
їх кидати не хоче?..
Напевно, кажуть не дарма:
З біди в біду не скачуть,
Куди б не рипнулась вона,
там холоди собачі.
Погрітися б під пальмою,
та "кармою не вийшла",
Із долею фатальною
Волочить спільне дишло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403249
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
В стару скриню складу спомин я про любов,
Перев"яжу стареньким червоним вузлом.
На горище кину,домовий там живе.
За бороду зловлю,торкнусь за лице.
Так в дитинстві ловили ми домовичків,
Тільки вітер горищем нам щось шепотів.
А Ви знаєте як народились вони?
Що дорослими в світ цей чомусь лиш прийшли?
Свою карму вони відбували такі,
Лице зморщене,старе,здавалось-страшні.
Родилися в тридцять,молоділи щодня,
Якусь карму несли за минуле життя.
На горищі сидить дідо старий такий,
Я спочатку подумала,що він чужий.
Дивлюся- мій улюблений домовичок,
І прикрасила скриню із старих стрічок.
І залишила старе кохання у ній,
Бо не бути ніколи мені вже сумній.
Домовий приходив із горища в мій дім,
Я йому знову казку нову розповім.
Тільки дивно-вони молодіють щодня,
Дитинчам помирають.Таке їх життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403005
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Вже восьмого весна заміж виходить,
Просила сукню вибрати зі мною.
Бо знала я,що краще їй підходить,
Каталоги дивилась я зимою.
Я вибрала їй сукню коротеньку,
У кольорах домінувала ніжність.
І бричку я замовила стареньку,
Запряжену чомусь у вірну вічність.
Зробила я із неї українку.
Фата предовга і стрічки червоні,
У бричку накидала я барвінку.
І попросила щастя їй у долі.
З червоних маків я букет зробила,
Червоними стрічками пов"язала.
І вийшла я весільна господиня,
Весну чомусь у маки заквітчала.
Червоні черевички їй купила,
З червоних маків їй сплела віночок.
Стрічки предовгі в коси почепила,
І в бричку-з позолотою дзвіночок.
А Янголятка їй фату тримають,
Бо вона довга як блакитне небо.
Вони для неї щастя упіймають,
Бо щастячко весною усім треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403017
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Ти спиш Тарасе, а слова,
Які мережались сльозами
Та карбувалися рядками,
Запали в душу, проросли
І твоє слово понесли
Через роки, через наруги,
Трісли кайдани, від напруги
Прорвалась воля, зацвіла
В новім пориві рай-земля,
Тебе пророка спом’янула.
Як вірний син свого народу
Ти гостре вістря у незгоду
Встромив і розпалив багаття,
Збудив рабів і дав зачаття,
Щоб Україна чула слово
Твоє могутнє і наново
Прославився твій рід багатий,
На новій ниві у новій хаті
Воскресла воля на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403037
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Час заліковує рани,
Та залишає рубець.
Чи то запізно, чи рано-
Квиток у один кінець.
Роки розвіюють сумнів.
Пересівають стократ
Полову дозрілих буднів,
Де губляться зерна втрат.
Землю обпалюють грішну,
Крешуть громи виднокіл.
Плаче дощами невтішно
Щастя розбите навпіл.
Час заліковує рани,
Та залишає рубець
І давно придбаний нами,
Квиток у один кінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402278
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Вертаюсь знов у сиву давнину,
Коли тебе побачив на зупинці:
У ліс ми їхали, щоб проводжать зиму
Й привезти звідти від весни гостинці.
Ми між дерев шукали цвіт весни
І, нагинаючись за квіткою додолу,
Тебе лиш бачив проліском самим
Й від ніг твоїх я не відводив зору.
Не знали ще кохання віщих слов,
Зовсім не вміли ще тоді кохати,
Там, в лісі, проросла тоді любов -
Її підсніжниками стали згодом звати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185106
дата надходження 20.04.2010
дата закладки 19.02.2013
«Що вічне є?» - питаю я у світу,
«Що вічне є?» - шукаю я в книжках -
Багатство, сила розуму чи діти,
Що не померкне, не згорить в літах.
Що не потухне, як зоря ранкова,
Що після нас буде будити світ.
Що не помре, не вдягнеться в окови,
Не зникне, як веснянний первоцвіт.
В що вірити, для чого треба жити,
В імя чого творити і робить,
Ради чого страждати і горіти
Та все ж живим лишатися за мить.
За що померти можна на Голгофі,
За що віддати можна свою кров?
На моніторі замелькали строфи -
Її величність, Божий дар - л ю б о в.
Любов до мами, до доньки, до сина,
До Батьківщини, що в житті одна,
Любов своєї в миру половини,
Любов до ближнього, лише любов сама.
Велика тайна у простому слові,
Лише любов спасе цей грішний світ!
Відкрийте серце друзям для любові
І Бог пішле вас в вічності політ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192452
дата надходження 29.05.2010
дата закладки 19.02.2013
Я народився в Дубліні (Ірландія) у 1 квітня 1915 року і майже все життя прожив у цьому давньому і казковому місті - Темній Гавані (крім кількох років поневірянь, подорожей і перебування в Ольстері в найбільш буремні його роки і періодичного відпочинку-відлюдництва в самотньому будиночку серед ірландської глушини в графстві Слайго). Хоча мої батьки родом з міста Леттеркенні (графство Донегол) - звідти мої корені, від людей з кланів О’Доннелл та О’Ґаллагер. Клан МакЛех мало знаний в Ірландії. Це вже не уланський, а коннахтський клан. Предки з цього клану в мене теж були. Тому почавши свою літературну і журналістську працю я підписувався Шон МакЛех. Так, так, я спробував себе на ниві журналістики, хоча газета псує літератора, а тим паче поета. Я знав багатьох поетів і прозаїків, яких зіпсувала газета. Англійською я писати не любив, а гельською мовою в ті часи газети майже не видавалися, мої статті редактори брали неохоче: шинфейнівські редактори вважали. що мої статті недостатньо шинфейнівські, фіанафайлівські редактори вважали, що мої статті недостатньо фіанафайлівські, фінегельські редактори вважали, що мої статті недостатньоо фінегельські*, а всі три різновидності редакторів вважали, що мої статті занадто мудро написано, занадто заумно і філософськи, і хто отаке буде читати, і взагалі, це газета, а не збірник філософських праць, і ми тут не вірші пишемо, а статті про актуальні події, і таке інше. Зі своїм шкільним другом Томасом О’Саліваном я спробував видавати власну газету в місті Корк під назвою «Клох» гельською мовою у 1947 році, але вийшло всього два номери і наша газета зазнала повного фінансового краху. Після провалу моєї спроби стати редактором газети я найнявся за порадою мого старого друга на рибальську шхуну і спробував стати моряком і рибалкою. Моряк з мене вийшов нікудишній, але я зрозумів, що море це теж книга, її можна читати, на її сторінках-хвилях можна писати вірші, а риби - це чудові співбесідники, вони інколи розумніші за людей, бо ніколи, на відміну від людей не плавають у лайні.
Про своїх предків, як і кожний ірландець, я можу розповідати нескінченно. При цьому забуваючи де закінчується правда і починається вигадка. Але так чи інакше предки мої з півночі та заходу Ірландї - з Уладу та Коннахту, з тих місць, що нині називають гелтахт - це шматочки Ірландії, де досі збереглась ірландська (гельска) мова. Гельську мову я успадкував від батьків і живучи в англомовному Дубліні, де тільки окремі люди розуміють гельську, я відчував себе ніби на чужині - на «рідній чужині», як я прочитав на старості років у відомого українського поета.
Батька свого я не знав - він загинув під час повстання за незалежність Ірландії від англійської кулі. Через багато років мені зустрівся один ветеран повстання і розповідав купу легенд про мого батька. Зокрема, що його псевдо серед повстанців було «Капітан Рорі», що останніми його словами були слова: «Óglaigh na hÉireann… Sinn Féin …» - «Ірландська республіканська армія... Ми самі...». І що поховали його серед Дубліна на клумбі, коли ще точилися вуличні бої і що один з повстанців при цьому просалютував з кріса і вигукнув: «Рорі врятує Ірландію!» Але я в це не вірю. Мені здається, що все це вигадка того старого дивака, який хто зна чи справді знав мого батька. Але так чи інакше саме від батька я успадкував своє шинфейнерство і псевдо «Капітан Рорі» в лавах ІРА. Про свою діяльність в ІРА та в лавах «Шин фейн» я, звісно. ніколи нічого не напишу. І навряд чи хтось напише про «Капітана Рорі». В Ірландії це ще не стало історією (А що в Ірландії стало історією? Все що відбулось, ніби відбулось вчора. а не тисячу років тому, ніби досі триває...). Крім того і в Ірландії, і в усьому світі до ІРА та «Шин фейн» ставляться неоднозначно. Та чого там гріха таїти - я сам до ІРА та «Шин фейн» ставлюся неоднозначно. Може колись, років через сто, коли все нарешті стане історією, як стало історією Ірландське Великоднє повстання 1916 року, може хтось і напише про «Капітана Рорі». Але сумніваюсь, що ця писанина буде про мене - я знав як мінімум трьох бійців ІРА, яких називали так само - «Капітан Рорі».
За своє життя я перепробував багато професій - був моряком, рибалкою, вантажником, кухарем, продавцем пива, вуличним музикантом, двірником, вчителем географії, фермером, водієм велосипеда, проповідником істини, шукачем скарбів, помічником археолога, пожежником, кондуктором, журналістом, газетлярем, старателем, комбатантом, підпільником, філософом, літературознавцем, крамарем. На старість років, назбиравши трохи грошенят, відпочиваю від трудів праведних. Займаюсь літературною творчістю. Англійською мовою - мовою цих зайдів сасенех, які досі поневолюють частину моєї країни, мені писати мені не випадає.
Якось я вирішив писати вірші, в тому числі українською мовою. Цієї мови мене навчив один українець, що потрапив до Ірландії ще у 1922 році з Канади - колишній вояк першої світової війни. Він воював у лавах канадського експедиційного корпусу на кривавих полях Шампані. Це саме про нього і його товаришів по зброї Р. Кіплігнг написав вірш «Канадцям». На фронті він був поранений, потім після шпиталю жив в Англії, потім якимось чином його занесло в Ірландю, в Дублін. Він був нашим сусідом в убогому дублінському домі, в якому жив у сусідньому з нами помешканні у 1922 - 1928 роках. Про себе він сказав, що родом він чи то зі Снятина, чи то з якогось села, що біля Снятина, що на Черлені Русі і звати його Андрій Стефурак. Хоча по документам він був Андрю Стівенсон і саме під таким іменем він був в Канадському експедиційному корпусі. Сумніваюсь, що ці імена маюсть якісь стосунки до його справжнього імені. Емігрував він до канади у 1910 році, а в 1914 пішов добровольцем в британську армію. Вечорами він грав на сопілці, а я і ще кілька сусідських дітлахів любили послухати. Саме він мене і навчив української мови, яку він називав «руська мова», а про себе він казав, що він «русин». В серпні 1928 року він поїхав до Канади і про його подальшу долю мені нічого не вдалось довідатись.
Виховували мене мама і бабуся. Жили ми досить бідно, і дитинство моє було босоноге у буквальному розумінні цього слова. Але сяк так-так закінчивши школу я поступив до Трініті-коледжу у 1934 році. Моя мама мріяла, що б я конче став джентльменом. У Трініті-коледжі я спеціалізувався на філології - студіював кельтські і слов’янські мови. Саме в бібліотеці Трініті-коледжу я зіштовхнувся з творами Григорія Сковороди, які буквально перевернули мій світогляд і уявлення про слов’янські культури. Але коледж я не закінчив - фінансова скрута змусила мене кинути навчання і заробляти на хліб насущний перебиваючись випадковими заробітками. Я пробував писати - літературознавчі і філософські статті, вірші і прозу. Але швидко зрозумів, що моя писанина нікого тоді не цікавила. З написаного в ті роки майже нічого не збереглося. У подальші роки інколи трохи писав - різними мовами і трохи публікувався під різними псевдонімами. Мої літературні спроби в Ірландії мало відомі - хіба у вузькому колі друзів. Українською мовою писав в стіл - так, заради розваги. І то більше після того як вийшов на пенсію.
Крім того моє зацікавлення українською мовою пояснюється ще й тим, що згідно давніх ірландських легенд предки ірландців примандрували на Остів Долі (так в давнину називали Ірландію) з Русі - з берегів Борисфену, зі старої і сивої Скіфії. Крім української мови використовую для віршування нашу ірландську мову - гельську. Пишу у різних жанрах, але лімеріки майже ніколи не писав - мої корені все таки з Донеголу, а це Улад. Лімеріки випадає писати все таки жителям Манстера. Хоча всі ірландці диваки і як писав Зігмунд Фройд: "Ірланці - це єдиний народ, який не піддається психоаналізу", диваком себе ніколи не вважав. Я ним був.
Примітка:
* - «Фіне гел» (ірл. - Fine Gael) - «Обєднані гели», «Фіана файл» (ірл. - Fianna Fáil) - «Солдати долі», «Шин фейн» - (ірл. - Sinn Féin) - «Ми самі» - ірландські політичні партії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364572
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 19.02.2013
Ці ситцеві мрії, легкі і вільні, дивні, пророчі, на небо схожі.
На білу птаху, на білокрилу, на теплий вітер, весняну днину.
Думка глибоко торкає серце, мов ясне сонце в мале люстерце.
І мружу очі від тих конфузій, зростає настрій, як квіти в лузі.
Стає приємно і лебедино, втікає лютий, зима безсила,
Диктує плани веселий ранок, рум'янить щічки і гріє ґанок.
День рукотворний сьогодні буде, відкриє прозу, а мої груди
вдихнуть повітря озонно-свіже, наповнять душу глибокі ві́рші.
Явлені мрії – цукати з медом, цілушка хліба і більш не треба.
Сьогодні день мій особливий – черпаю з неба удосталь сили.
Лукавить тільки зима, що буде. Авжеж, я знаю, жартують люди…
Які ж це мрії солодкі, милі... І ви помрійте, якщо у силі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398368
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 19.02.2013
Серой мышкой тень крадется
От восхода на закат...
Время, в стрелке, пульсом бьется,
Не вернуть его назад.
Бледно-розовый румянец
Красит неба синеву ,
А ночного плато глянец,
Звезд взымает мишуру.
Дни идут своей дорогой,
Четкий держат строй часы,
Нет у них цензуры строгой,
Белой, черной полосы...
Все размеренно и точно-
Утро, день, закат и ночь,
Лишь у нас - вчера и срочно...
В этом ритме жить невмочь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402201
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
«Ці Великі – то камені,
від яких танцюють тростини.»
(Пісня про Гільгамеша)
Я бачив читача якого з глини
Зліпив як забавку веселий Бог.
Він книгу глиняну шматком тростини
Писав натхненно мов пророк –
Що все намарно, все минає всує,
Що вічна лиш матерія, а Дух
Лиш спалах вогнику, якого не існує
І серед цих страждань-розрух
Життя лише судома і помилка гри
Якою бавляться нелюдяні закони
Світобудови… І першооснови три
Вода, вогонь і твердь – три забобони
Що наше тимчасово-помилкове «я»
Відбитком залишають у намулі
Потоку небуття.
Філософе! Клинопис лихоліть
Тримає у руках юнак –
Дивується, що в мороці століть
Його думок вчорашніх знак
Якийсь чудний і бородатий троглодит
Накреслив. І між ними смерті
На п’ять безодень – тисяч літ.
І думає про сенс цієї круговерті,
Що прахом стане тіло і трава.
А Бог сміється, дивиться виставу
І теж щось пише – бавиться в слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401846
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Кто-то в небе пролил молоко,
У земли оно в пар превратилось...
В даль смотреть сквозь него нелегко,
Все туманной вуалью накрылось.
Глубина, тайных звуков полна,
Все, мурашками, тело покрылось...
Вот, опять настает тишина...
Сердце, зайцем трусливым, забилось.
Кто-то цепко схватил за рукав...
Пригляделся - шиповника куст...
Давит горло мне мнимый удав...
Крик отчаянья рвется из уст.
Яркой лампочкой небо зажглось -
Солнце доброе вышло на зов...
Ах, куда ж это мне забрелось? -
Сад соседский... в нем пара коров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401782
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2013
Як без зерна колосся – ми голодні,
В криницях порожньо без джерела,
Води нам не дістати із безодні,-
Якщо її нема - то і нема…
Безкрила птаха голосу немає,
Трава у лузі в’яне без дощу,
А мати сина вічно виглядає…
І завжди каже: « Я усе прощу!»
Душа народу прагне сповідатись,
І причаститись у Великий піст,
Добро людині має відізватись,
Щоб люди піднялись на повний ріст.
Без коренів не виросте калина,
Не вдягне навесні густий вельон,
Без предків, то істота - не людина,
Пристосуванець і хамелеон.
Без пісні соловей загине з туги,
Безструнна кобза - то німа душа.
Нещасний той, хто залишивсь без друга,-
Не вартий найдрібнішого гроша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401496
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Ой не треба дівчинонько за ним бановаті,
Бо не будеш із ним нигда гараздів ти маті.
Буде вун блудом ходиті,буде бантоваті.
Тобі треба з твойов вродов долю сі глядаті.
Не позерай красна дівко,шо файний як ружа,
Бо тобі такого хлопця не треба за мужа.
Вун позерать,котра файта- обнимать,цілує,
Ниськам віділа,шо з другов в постелі ночує.
Облак нияк не закрилі,довго ціловались,
А потому через тебе із ним сперечались.
Вона каже,шо ти гарна,шось дуже вродлива,
А вун каже,шо ти постіль лем му постелила.
Тя не любить і не хоче,бось йому не мила,
Я би нигда вже до нього булше не ходила.
Ой цілой село гуляє,сокачки співавуть,
Вийшла заміж за другого і серинчу мавуть
Дівки,що не позеравуть лем на єдну вроду.
Бо не пити цілой життя із красоньки воду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401710
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Землю – снігом, воду – льодом,
А дівчину – шлюбом,
Визволителів - походом,
Воріженьків - згубою.
Річці - берег, морю - сушу,
Соборність - Україні,
Віру, надію й любов в душу
Людині й родині.
На перекір лихоліть стоїть,
В вічність заглядає,
Державність Бог благословить,
Матір покриває.
В Україні - свою мову
В християнськім храмі:
Зле бореться старе з новим
В нашім ріднім домі.
14. 10. 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401693
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2013
Повний місяць в ореолі,
Світла білого постав,
У містичнім хороводі,
Гурт зірок над ним кружляв.
А у мене біла свічка,
Мерехтіла на столі,
Розкидаючи по стінах,
Візерунки-міражі.
Мов метелик біла ружа,
Відірвалась від куща,
Тай до мене залетіла,
Щоб щасливою була.
Білий місяць, біла свічка,
Біла ружа, білий сон,
А моя рожева мрія ,
Пролетіла за вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401671
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Обізвалася бандура,
плаче гірко, тужить.
Край калиноньки зажура,
свого сина будить.
Проснись Гетьмане Богдане,
де Ти є, озвися.
Топчуть матір вуркагани,
встань же, подивися.
Куди глянь чортополохом,
поросли кургани.
Сум чатує за порогом,
а на серці рани.
Все поїли, наче мілі,
де беруться сили?
Із жадоби, як у хмілі,
виривають жили.
Навстіж тягнуть і грабують,
вже немає сили.
Москалі і хозарюги,
як воші обсіли.
Просинайся вже, сідлай,
свого вороного.
Нехай геть іде відчай,
до біса лихого.
Ні, не буде вам жалю,
підколодні змії.
Досить жиду й москалю,
висіти на шиї!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401364
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2013
«Може й справді вся правда – мить,
Мертві факти й безсмертні міти…»
(Євген Плужник)
Визирнувши за вікно, я побачив гроно винограду, яке так і не достигнувши, замерзло під час першого нічного приморозку. Я подумав, що воно нагадує мені ірландських поетів початку ХХ століття, які так і не написавши своїх віршів полягли під час ірландського повстання 1916 року. І я подумав, що зимові дні в Дубліні завжди були сумними і меланхолійними відколи ірландці втратили під ногами землю і навчились придумувати такі приказки як: «Високої тобі шибениці у вітряний день!» або «Що в Коннахт, що в пекло!» І тоді я подумав, що зима 1917 року у Дубліні була такою ж сумною і безнадійною як і цей замерзлий кислий виноград за вікном і написав таке:
Спустошує холодний вітер слів
Мій Дублін сірий і мою кімнату
Збудовану з думок і світла ліхтарів.
Я істину намалював строкату
Між чайником і маривом Стожар,
Мій кіт нудьгує, за мізерну плату
Сізіф тутешній на імення Болівар
Тобі догляне твій нікчемний сад,
А під небесним дивом Оріона
У снах твоїх дозріє виноград
І глек наповнить трунком Посейдона
(Бо море теж п’янить), і бідний харизмат
(Той що студент і схимник) з білого сервізу
Візьме горня. Попросить в Бога візу
На тиждень-другий у банальний рай.
Він каву поважає. Хліб розкрай,
Бодлера прочитай отрути повний вірш
І в холоді нудьги згадай, що все пройшло
Вітчизну продали за срібняки, за гріш,
А ти все бавишся в нікчемне ремесло,
Естета зображаєш й скепсисом грішиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400064
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Біля ставу під вербою, тебе кохану обнімав,
Місяць пас телятка в небі і в наші очі заглядав.
Із видолинка вранішок грайливий
У вербах білих з ночі визирав.
А в небі місяць повний злотоглавий,
Cвоїх дитяток в люлі колихав.
Сховались Мавки і сичі в діброві,
Хоробрість їхню тихо хтось украв.
Поблякли зорі - дітоньки бідові,
Лягали спатки, ранок їх ласкав.
Озвався з гаю вітер полохливий,
В ярузі щойно мирно ще дрімав.
Упав росою пяним в різнотрав’я,
Волошки сині в житі цілував.
Так захопився, що злетів з надриву,
В грайливі хмарки із небес упав.
Смарагди в нічку темінь чорногриву
В косу промінням любо заплітав.
На плесо ставу дивом кольоровим,
Коштовний камінь випав із оправ.
Розсипав перли з рукава – обнови,
Веселку зранку долучив до справ.
Виходив ранок зі свойого схову,
З - за горизонту мирно виглядав.
У день наступний вдів свитину нову,
До чергування знову заступав.
Сусідський півень, та холєра, вчергове ноту пробну брав,
Ти все просилася до хати, а я тебе не відпускав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398766
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Вгорі у стійло місяць прямував
щоб мотузок із променя дістати.
В хмаринках білих люльку лаштував
щоб зірочок в перинці колихати.
Прикрив дитяток стомлених рядном,
зіграв аккордом ноту із кантати.
Махнув бувайте, нам обом ріжком
щоб в вишині до вечора розтати.
Ять обкурила розум дурманом,
десь положила за межею спати.
Терпким солодким впоєним вином,
Тебе бажав любити і ласкати.
Сич у ялині втомлений дрімав,
бриніло плесо у кінці загати.
Тебе п'янку до щему цілував.
Не відпускав, закоханий до хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401107
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013
У фінальному відборі
В конкурсі краси
Залишились Стелла, Дора
Й Галя із Лози.
Стелла з США країни,
Дора – з Ля Франсе.
А Галина з України,
Де смачне сальце.
Золоту корону дати
Збирались отій ж,
Оплески котрій лунати
Будуть найгучніш.
Вийшла Стела – довгонога,
Очі – дукачі.
Зуби білі та великі,
Груди – два м’ячі.
Плескали їй довго, дуже!
Дора підійшла –
Губки, наче пишна ружа,
Талія тонка!
Тут комісія піднялась.
Та й давай свистать!
Оплески гучні подались –
Краща, що й казать!
В Стелли – локони широкі,
В Дори – дрібен мох.
Шанси на медаль високі
У красунь обох.
Жде на Галю повна зала –
Вибіга з авта
(В центрі у затор попала!),
Вся така пітна!
Роздяглась на сцені жваво,
Витягла красу.
На долоні поплювала,
Згладила косу.
Пишні груди, пишні бедра,
Очі – повна тьма.
Вся комісія завмерла –
Оплесків катма.
Вийшла Галя, заридала,
Сіла у таксі.
На летовище помчала,
Та й по всій красі...
Тут дзвінок, мов вистріл корку –
Дзвонить голова
Того конкурсу в Нью-Йорку:
- Ти… Така… Овва!
Перше місце, Галю, взяла.
- Що за чудеса?
Не плескали ж.
- Вчарувала
Нас твоя краса!
Вийшла ти – і стерпло тіло,
Голос з горла втік,
Все в утробі затремтіло.
Враження – на рік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400905
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Грій сонечко, світи ясніше!
Зігрій ти , землю найскоріше!
і сонний ліс, теплом провій.
Нехай прокинеться , мерщій!
Річки й озера розтопи!
Хай розливаються вони!
І кришталевою водою.
Зігріють береги весною!
І з кожним днем , твоє проміння.
Нехай пробуджує коріння!
Все ж буде зеленю вкриватись!
Птахи з країв теплих вертатись!
То ж грій і себе не жалій!
І сонячно - за нас радій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401149
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Заспіваймо пісню гарну
Про великий, щедрий край...
За країну нашу файну-
Келих вище підіймай.
Україно - рідна ненька,
Хай цвітуть твої сади,
Ти лише в межах маленька,
А душой - багатша ти.
Ллється пісня по країні
Від Карпат, до Кримських гір,
Лине спів у небо синє-
Чують всі: Урал, Памір...
Чують нашу добру волю
Усі люди на землі,
Та ведуть про нас промову-
Україна - край любві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392038
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 14.02.2013
На квіти впала не роса-
Сльоза жіночої образи...
Дощем сумним ллють небеса,
Слова коханого, як стрази.
Навіщо обіцянок сніг,
Льодовий присмак поцілунків...
Навіщо квіти біля ніг,
Та склад коштовних подарунків?
Душі не має пустота,
В пустелі снів твоє кохання...
Ти поруч - поруч самота...
Залиш собі цей скарб страждання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384287
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 14.02.2013
Блукає місяць,а в руках-вірші,
Так схожі на вірші,що я писала.
Блукає сум у місяця в душі,
Коли йому сторінки я гортала.
То він закриє очі,наче спить,
То плаче весняними він дощами.
То знов співає,то всю ніч мовчить,
А то мене питає,що між нами.
Сьогодні на хмаринки білі впав,
І запросив сім Ангелів до себе.
І їм вірші найкращі прочитав,
Рукою гладив синє,синє небо.
То він ввечері тягнеться в вікно,
То Ангеликів просить помагати.
То говорив,що сто літ вже пройшло,
А він ще не навчився цілувати.
І заздрив тим,що вміли цілувать,
Що очі закривали від цілунків.
Що поряд із коханим все сплять.
Яких чекати ще в житті дарунків?
А люди так сприймали звично все-
Кохання,радість,ніжність,час і зраду.
А місяць знав,що все колись мине,
І що його не слухали пораду.
Що заздрив тим,хто може цілувать,
Хто може до коханих лиш торкатись.
Хто може від кохання знов літать,
І до кохання свого повертатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400532
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Весняний вітер-снів коханець,
Постукав у моє вікно.
Він запросив мене на танець,
І пригостив терпким вином...
Ми вальсували до світанку,
Під шепіт збуджений трави;
І він мене,немов панянку,
Так ніжно називав на "Ви"...
І шепотів мені на вушко,
Що мої очі,як зірки,
І все у люстерко калюжки
Кидав звіршовані рядки .
І проводжаючи, у руки
Все на прощання цілував,
І жалкував, що час розлуки
Усе-таки нас наздогнав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400437
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 13.02.2013
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401182
Змучені рученьки, стомлені ніженьки
Годі турботи нести!
Час і поспати - вже котиться ніченька.
Спи, моя любонько, спи!
Тож закривай свої яснії віченька,
Я колихатиму сни,
Буде колискою темная ніченька.
Спи, моє серденько, спи!
Сам я всю ніч буревійну не спатиму,
Щоб не проспати весни,
Крила надій твоїх снами плекатиму.
Спи, моя зоренько, спи!
Буду всю нічку твій сон споглядати я,
Ти ж цю зухвалість прости.
Ранню зорю з нетерпінням я ждатиму.
Спи, моя ладонько, спи!
Буду з лиця твого пити водиченьку,
Та не порушу краси,
Свідком любові хай буде лиш ніченька.
Спи, моя доленько, спи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400585
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Поет,ніколи не буває одиноким.
З ним поряд дві красуні йдуть.
Одна серйозна,з поглядом глибоким.
Капризна друга,бо її всі ждуть.
Бо перша,це немов дружина.
На все життя і все на двох.
Вона поета друга половина,
Їх поєднав на завжди разом Бог.
А друга із красунь,немов коханка.
Коли прийде,а то її нема...
Вона із гонором,потреб, висока планка.
До кого йти,вирішує сама.
О так поет й живе,страждає.
Бо ці жінки, над ним всесильні.
Він вибір свій, не розділяє.
ПОЕЗІЯ і МУЗА-НЕРОЗДІЛЬНі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400493
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
А вітер довго бавився волосям,
Вплітав стрічками пам'ять в ніч весни.
Неначе все задумане збулося,
І заганяв тебе у моі сни.
І Ангелів вмовляв розповідати
Найкращі ,наймиліші казочки.
А сам збирався в річку пожбурляти
Написані зорею книжечки.
Повиправляв помилки олівцями,
Розфарбував сторіночки дощем.
І висушив ті книжечки зірками,
Бо став якимось справжнім дідусем.
Тримає у долоні тільки ніжність,
І бавиться волосячком моім.
Лягає спати у старечу вічність,
Бажає снів прекрасних Вам усім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400305
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Не відлітай, моя любове, в далечінь
Прийдешних літ, що мудрістю багаті,
У серці люблячім - завжди пора цвітінь,
Чи буде досвід пристрастю палати?
Не відлітай, моє кохання, до журби,
Печаль і смуток завше душу крають,
Ті ніжні почуття загинуть від нудьги,
Потонуть в океані сліз безкраїм...
Не залишай, мій янголе, на самоті
Лебідку віддану і незрадливу,
Відлуння вірності почуєш в німоті -
Згорьовану ж її побачиш, сиву.
З тобою полечу і в пекло я, і в рай,
Лише самотністю, мій любий, не карай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400289
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Старим дубам у цьому парку
Мабуть наснилася зима.
Надворі вже нестерпно жарко,
А листя зверху ще нема.
Стоять могутні і крислаті,
Гілки розкинули свої.
Від них ясних років початок
Прийшов до нашої землі.
Мене дерев торкнуться чари,
Коли до дуба притулюсь.
Росте він від землі до хмари
І неба, і землі союз.
Стоїть і радує величний,
Мені він сили додає,
Бо я у тім житті столичнім
Здоров’я витратив своє.
Він зараз поряд – я радію.
Прошу – мене ти приголуб.
І потихеньку розумію,
Що я міцним стаю, як дуб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399830
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Давно ти не приходив в мої сни...
Давно не пестив мрії кольорові...
Ти повернись... в минуле зазирни...
Згадай розмови наші вечорові...
Згадав ти все...
що я кажУ?
такі слова не забуваються ніколи...
Давно вже втрачено реальності межу...
Слова горять... та душі наші охололи...
2012р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400083
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Дрібнесенькі метелики дрібочуть угорі.
Несуть багато радості дорослим, дітворі!
Цілунками обліплюють усіх, хто на шляху.
Кружляють любо-весело в біленькому танку.
Насолодившись рухами, лягають до землі
Бо прагнуть її зимную, зігріти у зимі.
Щоб навесні, зволожившись від їх щасливих сліз,
Могла вона, потужившись, підняти поле, й ліс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399892
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 11.02.2013
На вірш Віталія Назарука:
"...А жінка все планує у тиші,
Якщо набрид, а чи стомився просто,
Чи сів писати від душі вірші,
Як виникає враз потреба гостро.
Для неї ти втрачаєш зміст життя,
Вона тебе не хоче розуміти
І виникає враз передчуття,
Що краще одинокому пожити..."
ВІДПОВІДЬ: (жарт)
Або буває ще в житті і так,
Лиш тільки щось почну писати всмак -
Тут чоловік свій голос подає
І нову лайку в прозі видає:
І вкриє тебе з ніг до голови,
Мовляв, з своїм комп'ютером живи,
Дурницями забита голова...
Аж поки сяде лампа звукова.
Йому, бач, треба жінка, щоб робить:
Полити грядку, чи заскородить,
А чи в сарай, провідати свиней –
Це, щоб поменш римованих ідей.
Він радий був би, щоби день і ніч
Була на кухні й заглядала в піч,
Щоб спину гнула з віником в руках
І лиш до нього линула в думках.
А як вечірня зіронька зійде –
Без мене і до ліжка не піде.
А я страждаю в кутиках душі,
Ох як же хочеться писать вірші.
Не розуміє він високих слів,
Бо сенсу в них нема без матюків.
І думка свердлить голову мою:
Писать вірші, чи зберегти сім'ю?!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399994
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Заплету у косу
Малинову стрічку;
Позбираю роси
У купальську нічку.
Вплету до віночка
Листячко калини;
Вишиту сорочку
До багаття кину.
І доки над нею
Полум'я панує-
Квіточку лілеї
Ніжно поцілую.
Заварю із квіткою
Я чарівне зілля;
Білою лебідкою
Стану до весілля...
Краще мені крилами
Небо обіймати,
Ніж тому,немилому
Білу постіль слати!
Краще буть лебідкою,
Літати на волі,
Ніж зів'януть квіткою
Без щастя і долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399793
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Ще світ стоіть і зорі не падуть,
Ще колискову ніжно проспівають.
Іще кохання вкотре віднайдуть,
І бути вірними пообіцяють.
Ще буде все,не буде лише нас,
Та лишиться кохання вічна сила.
Та лишиться у вимірі той час,
Коли за тебе Бога я молила.
Ще буде все,лише моя душа
До тебе через сотні літ прилине.
Бо не змогла,без тебе не змогла,
І вона встане навіть із могили.
І так в твоіх обіймах і засне,
Так солодко,так добре зараз жити!
Бо вона знала,що тебе знайде,
І що мільйони літ буде любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400010
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Молю,Господь-не оставляй
нас без опоры и подмоги!
За прегрешенья не карай,
посильные пошли дороги.
Избавь от зависти и зла,
Дай хлебушек иметь насущный,
чтоб стороной беда прошла,
а мы старались быть получше.
Не дай обидеть никого
и нас пускай не обижают.
Любовь от сердца Твоего
пусть наши души согревает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399722
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Хто він?
Супутник у потязі, тихий колега з роботи?
Блондин, чи жагучий, як літа коротка мить.
Водій вантажівки - торкає і тисне супротив,
Лікар, що відчуває де у мені болить.
Зростом високий? Ні, очі знаходять очі.
З холодними пальцями, ніби дзвінка струна,
Весь загадковий,як нерозкритий злочин,
Милий юнак, що й досі жінок не знав.
Хто ж він?
Мабуть безсоння з відвертими снами,
Плечі-твердиня, що створюють горизонт.
Серце велике, хоч і затерте місцями,
Пункт від довіри до щастя хмільних висот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399562
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
А ти чужий,а ти мені ніхто,
Шепоче вітер,з нічкою фліртує.
Моє кохання вже давно пройшло,
І вже моя душа тебе не чує.
А почуття знов голими стоять,
Змиваю сум,викидую сумління.
І сльози на душі моїй бринять,
Я залишаю з почуттів терпіння.
А ти ніхто,а був як цілий світ,
Твоя байдужість випила всю душу.
Чи я згадаю через сотні літ,
Що досі ще любити тебе мушу?
Я вибрала у світі лиш тебе,
Лише за це ти міг би полюбити.
Я знаю,що закоханність мине,
І я навчусь без тебе знову жити.
А ти ніхто,а був як цілий світ,
Я у думках молилася за тебе.
Щоб Бог тебе завжди,завжди беріг,
Але тобі мене зовсім не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399379
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Гаптую крила, щоб у вись злетіти,
Туди, де голубінь твоїх зіниць.
А дощик не вмовкає дріботіти.
Усе мине під шепіт багряниць.
Думок політ, як сад дощами вмитий.
Від тягаря звільняється душа.
Цілує промінь рими день прожитий,
Стікає дощ трикрапкою вірша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345509
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 04.02.2013
О, як-то боляче! На серці — сумно.
Упали зорі на вечірній став.
Гойдалось плесо легко і безшумно,
Тоненький місяць з хвилі виринав.
Між верболоз ходили ми стежками.
Чумацький Віз згубив мішок зірóк.
Розлоге небо видом величавим
У спогадах навіяло думок.
На мить здалося — знову я з тобою,
Відлуння слів сплелось в пасмо надій.
Неначе пазли, доля самотою,
Що вже й не знаю, мій ти чи не мій?
То плаче світ, коли спадають роси.
Якби ти знав, як народився день,
Ти б не блукав, як птах, по світу досі
І не співав би у світах пісень.
Якби ти знав, якби ти вмів любити
Душі моєї спалахи пожеж.
Ти б помирав, і знову прагнув жити,
Як осінь ця, що сніє жити теж.
[i]Кала́ч, кола́ч — білий обрядовий хліб особливої форми,
випечений із крученого й переплетеного тіста.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384565
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 04.02.2013
Летять роки, летять... Ох, не зумію
Хоч на хвилину зупинити час.
А я ще юність згадками лелію
І повертаюсь в молодість не раз.
Де цвіт акацій сяє білим квітом,
У сад духмяних ягід та вишень.
В ті роси споришеві теплим літом
І під крислатий в школі жовтий клен.
Мій стан стрункий, неначе тополину,
Шовковий вітер ніжно лоскотав.
Я так любила кожну гожу днину,
Та й світ, який чимало дивував!
Ще досі вистрибом-думкáми юність
Торкає через низку довгих літ.
Наївні мрії і набуті — мудрі,
Ідуть зі мною у широкий світ.
Вік молодечий, як мала зернинка —
Пшенична чи горіхова... авжеж (!)
Усе пройшло. Я стала літня жінка
Серед осінніх вогняних пожеж.
Летять роки, летять в далекий вирій,
Зібравши все життєвє набуття.
А я ще молода із «щастя-вимрій»
І в осені продовжую життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393954
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 04.02.2013
Муз. Галини Різничук
Дві берізки на полянці стиха розмовляли,
Шаруділи листовинням, сукнями кружляли.
Ле́гіт гілля пригортає, сонце в роси впало,
Засоромленим берізкам коси заплітало.
Полотняні білі плаття, вишиті й розлогі,
Чорним кольором - тривоги, білим - світлі долі.
Збоку явір закохався, нахилився близько,
Задивлявся на сережки, цілував їх листя.
А на ранок, в подарунок, у траві шовковій,
Забілілися ромашки дрібно-веселкові.
І лоскоче листям явір у веснянім гаї,
Ой, не знає, кого любить, кого він кохає?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327991
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 04.02.2013
Як я люблю, ці хризантеми білі!
Ці сонечка, що пахнуть уночі.
Здається тихим раєм день осінній,
Що навіть і не падають дощі.
Як я люблю цей спокій, що панує
В квітках поміж долоньок пелюстків.
Вмивають роси і на них ночують
Сріблясті дива — кульки водяні.
Погідний ранок сонно спочиває,
Що навіть спокій обгорнув плече.
В мізерну крихту не любов згорає,
А білим цвітом повниться земне.
Як я люблю ці диво-самоцвіти,
Маленькі сонечка до спраглої душі.
Чого ж від долі можна ще хотіти?
Хіба що жити, жити на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363546
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 04.02.2013
Писанка - яєчко, рук людських творіння,
В коломийськім краю вісниця Добра.
Стукає сердечко, мрія покоління
Твориться на диво в ній жива краса.
Писанка - яєчко, мов шовкова нитка,
Вишиті сорочки молодих дівчат.
З гір цимбалів звуки, швидкоплинна річка,
Прута передмова, зелених Карпат.
Писанка - яєчко, дихає натхненням
І ведеться в колі мова затяжна,
І зростає роду те гуцульське плем'я,
Тут моя родина, тут моя сім'я.
Писанка - яєчко, Великодна паска,
Сонечка промінчик в кошиках людей.
В ній молитва щира і Всевишня Ласка,
Боже Благовістя у майбутній день.
Писанка - яєчко, в фарбах колориту,
Трішечки від сонця, а від нас тепла.
Хочеться насправді просто в світі жити
В коломийськім краю, де моє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329506
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 04.02.2013
Згорить знов день,що блудить в моїй долі,
Пораду дасть і вималює сни.
І пензлем вітру вичеше тополі
До самої верхівки самоти.
Розрадить,розкладе молитви,віру,
За руку вечір в нічку поведе.
Запросить в мою душу він надію,
Любов у моє серденько вкладе.
Згорне весь сум і викине за зорі,
І вище неба піднімає в снах.
Гойдає вітер в самоті тополі,
І Ангел спить вночі в моїх думках.
І лічить мою душу молитвами,
І в мрії досі вірить він мої.
Стомився Ангел,цілими ночами
Розраду знов випрошує мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397967
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2013
Небесный пирог карамелью усыпан,
Украшенный сотнями ярких свечей,
Серебряной пудрой свод неба посыпан
Из тысяч далеких и ярких огней.
Торжественный вид у ночного светила,
Я взгляд не могу от него оторвать,
Но тьмы покрывало меня вдруг накрыло,
Чтоб красочным сном все опять показать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397763
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Свежевыжатый сок из сугроба,
Ручейком по земле побежал,
Чистота его - высшая проба,
Ее солнечный луч выставлял.
Вьется змейкой прозрачное чудо,
Вдаль бумажный кораблик несет,
Вслед за ним мчится желтое блюдо-
Солнца диск по теченью плывет.
На сугробы весна наступает,
Давит с силой на зимних гостей...
Вот уж в косы ручьи заплетает,
Становясь все теплей и светлей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397650
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013
Так хлопнуть дверью в раненной душе,
Чтобы мечта да вдребезги разбилась.
Поджечь воспоминания.В душе
Планета чувств мгновенно растворилась.
И перестать о звездах мне мечтать,
Найти планету,где тебя не будет.
Звезды упавшие с небес собрать,
Надеясь,что душа тебя забудет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397656
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013
Завуальована зима-
Зазимлена вуаль;
І на деревах осіда
Розпушена печаль...
Не мають сонця небеса-
Нема небес у сонць;
І у хмарових парусах-
Ні тріщин, ні віконць.
Лежать засніжені стежки-
Застежені сніга;
І у яругу склав мішки
Із пухом вітрюган.
Закриштальована вода-
Заводнений кришталь;
Летить сніго'вий зорепад-
Змережує вуаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396898
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 01.02.2013