Я на полицю розкладу думки.
Своє життя- я по книжкам розпишу.
Такі короткі та змістовні вечори
У розділ пам'яті назавжди я залишу.
І ранок, що енергію давав,
І той сніданок, у садку бабусі.
Як батько з дитсадка мене чекав,
І ніжний дотик рідної матусі.
Мої буденні дні зі школи.
Викладачі. Що змушували вчить.
Сільське життя. Мої городи.
Свята. Різдво та Новий рік.
Всі відчуття, хвилини щастя,
Я викладу в книжки на сторінки.
І розкладу їх по полицям
Ті теплі, зимні вечори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724856
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Смотрю в окно-там царство изо льда.
Застыли ёлки,веточки-иголки.
В слезах алмазных всё-сады,дома.
Осколки льдинок на земле так колки.
Остановись,мгновение,замри,
пусть в памяти останется навечно
жемчужное сияние зари.
Ведь знаем в нашей жизни всё конечно.
Серебряным копытцем бьёт олень
и выбивает леденцы-конфеты.
Но падая на землю в белый снег,
они уже как камни-самоцветы.
А старый Кокованя в лес уйдёт,
оставив внучку с кошкой до рассвета.
И светит месяц,освещая ночь
как серебра огромная монета.
Смотрю в окно-там царство изо льда.
В прозрачных платьях все в саду деревья.
Осколки льдинок-отблески костра,
чьи искры потушили годы,время.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541588
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519780
Художники, поети, музиканти -
Дорослі діти з непростим життям ,
Володарі й заручники таланту,
Пронизані навіки почуттям...
Багато з них ламається душею,
Ще більше -губляться у пошуку грошЕй...
А Муза...Хто рахується із нею,
Коли довкола стільки нелюдЕй...
Та є такі, що зберегли світлинку
І не втоптали свій талант у бруд!
Вони щораз дають себе частинку,
Коли виносять витвір свій на суд...
Художники, поети, музиканти....
Без них цей світ давно б уже помер....
Вони красу тримають, як атланти,
На рівні світлості душі й небесних сфер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523203
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 13.09.2014
Я вже не знаю, що шукаю,
Куди сама себе веду,
І може ще його пізнаю,
А може просто так здадусь.
В мені зневірилось кохання
Чи, то я, зрадила йому.
Воно пішло у ніч прощання,
Я не помітила… Чому?
І все життя моє на краще.
Я відчуваю ту свободу,
Яку ніколи не жадала,
Але без неї вже не можу.
Хтось поряд є, я відчуваю,
Але прийняти не під силу.
Невже в середині пуста я?
Хіба таке в житті можливо?
Все ж хтось за плечі обіймає,
Хтось просить ніжних поцілунків.
Та схаменіться, вам не буде
Таких невірних подарунків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486112
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Дитинства спогади ясні
Грушки дозрілі розкидали,
Дощі грибні, такі рясні
Разом із нами підростали.
А гарна баба снігова,
Велика, сніжна королева,
Була для нас немов жива
Й високі були всі дерева!
Чекали з нетерпінням свят,
А особливо – новорічних!
Ялинки тої аромат
Ми не забудемо довічно!
Як не забудем доброти
Й тепла від рук бабусі з дідьом,
Й куди б ми не хотіли йти
Вони за нами тихим слідом…
Дорослі спогади сумні
І інколи так просиш Бога:
«Нехай дитинство, хоч у сні,
Поверне з дальньої дороги».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435631
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 06.07.2013
Весна пришла, растаял снег
и грязь под снегом обнажилась.
Вот так, однажды человек -
очистит грязь,которая в душе его хранилась.
Ведь лишь младенцы, по-ангельски чисты,
хотя, бывает грех на генном уровне заложен.
И если вы хотите, стерильной чистоты,
от непорочного зачатья ты родиться должен.
Кто без греха, в меня пусть бросит камень,
хотя блаженных много в мире есть.
Кому-то Совесть Бог подарит,
а у кого-то, Он отнимет Честь.
Кому-то Ум, Он Хитростью заменит.
Кого-то, Он возвысит над людьми.
Но если Человек себя не ценит,
всё бесполезно , что ни говори.
Талант пропьёт и потеряет Совесть.
И никому не сможет доказать,
что он свою, единственную повесть,
хотел, когда-то людям написать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407711
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Летять роки, немов на крилах
А я ще зовсім не жила...
Дитинство тепле відшуміло,
Уже і юність одцвіла
То літо, то зима, то осінь-
Проходять дні, летять роки.
У батька вже з'явилась просідь...
Так, іншими стають батьки.
А час свій плин не зупиняє
І-Крок за кроком-йде життя,
І щось нам душу обриває
Важка дорога в майбуття.
А на землі ніщо не вічне,
проходять весни золоті
І будуть в пам'яті довічно,
І батько й мати молоді,
І біла вишня біля хати,
І спів зозулі й солов'їв,
А як пісень співала мати!
Стихали трепети гаїв...
Колись мене не стане в світі,
У вирій відлетять літа,
А пісня, що співала, людям
Нехай про мене нагада!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406043
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013