До чёртиков хочется с вами увидеться
После войны…
Объятьями чтоб не могли мы насытиться,
Чтоб выжили мы.
И чтоб обнимали друг друга,
И чарку пускали по кругу,
Любви чтоб кружила цветочная вьюга,
Но - после войны…
Как осень листву - раскидала по свету
Взрывная волна.
Нам выпало адски тяжёлое лето -
К нам вторглась война.
И выросли пули в ракеты,
И - к чёрту все божьи запреты...
Реальность смешалась с горячечным бредом -
К нам вторглась война.
Прозренье придёт… Пусть не сразу, но, верьте,
Конечно, придёт.
И тот, кто вслепую прислуживал смерти,
Всё, глупый, поймёт.
Нам легче, бесспорно, не будет,
Но мы ведь не твари, а - люди:
Простим.
И научим рвать цепи и плети,
И вместе - вперёд!
август-сентябрь, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523060
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 14.09.2014
На днях хоронили солдата
З АТО. Усього двадцять три
Над гробом схилилася мати
І дві молоденькі сестри
І кожен казав, як годиться
Лунали красиві слова:
Комбат, вояки, очевидці,
Священник, сільський голова
А мати дивилась на тіло
І слів тих не чула чомусь
Лиш зболено так шепотіла:
"Синочку!.. Павлусю!... Павлусь!.."
"Кровинко моя... Мій синочку...
Вставай!.. Пробудись!.. Ти не вмер!
Для кого я шила сорочку?..
Для чого ми ́ жити тепер?.."
А далі немов заніміла
Неначе урвалась струна
Коли, мов кораблик, поплила
Двором дерев ́яна труна
Стояла заплакана мати
І дві молоденькі сестри
Із сином простилися, з братом
Навік. У його двадцять три
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514441
дата надходження 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014
Ну и как ты живёшь?
Расскажи, коль столкнулись случайно
Среди моря людей,
Что бушует планетой Земля.
Ты красиво соврёшь,
Иль откроешь все тайные тайны -
Мне не важно, поверь, -
Просто счастлив я видеть тебя.
Просто так хороша -
Любовался б тобой бесконечно,
Одевал, как цариц,
И губами ласкал-раздевал.
Отчего ж ты ушла,
Оборвав двухгодичную встречу?
Лёгким взмахом ресниц
На куски мою жизнь разнесла...
Отчего ж ты ушла,
Не сказав на прощанье ни слова?
Не черкнув пару слов
И не сделав последний звонок.
С ощущеньем ножа,
Что мне в спину тобой адресован,
Выжить всё же я смог,
Хоть не знаю зачем - видит Бог...
Ты, конечно, спешишь...
Говоришь: "Как-нибудь созвонимся".
Только номер свой мне
Не давая
И мой не беря.
"Право, что ворошить..."
Лишь шепнёшь, прежде чем раствориться
В океане людей,
Что бушует планетой Земля...
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510150
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 11.07.2014
Ты прости, Донецк, своих - глупых…
Ты прости, родной, чужих - подлых.
Как же страшно-то - считать трупы,
На бездетные смотреть школы.
Как же страшно-то дышать гарью
(Кто там следующий за «Дружбой»*?).
Не натешились ещё, твари?
Не набряцались (чтоб вас!) оружием?
Дети - смелые. Почти не хнычут…
А у взрослых вот - мороз по коже.
Выбивание ковров нынче
Бесит люто -
На пальбу похоже…
Реактивные вновь рвут небо,
А по ходу на куски - души…
Сколько ж нас переживёт лето,
До которого дожить нужно?
Взведены все, как курки...
Ночью
Грохотал мусоровоз как-то -
Подорвались враз жена с дочкой,
К окнам бросились -
А вдруг танки?
На работу - как на фронт…
- Здрасьте! Что, ещё один блокпост?
Паршиво…
Я-то местный, ну а вы?
- Клацни пастью!
Документы покажи… Живо!
И с коллегами, и дома - рубка!
Все со всеми разошлись во взглядах.
Ох, Донбасс, понять тебя трудно…
Только всё-таки понять надо.
И желательно понять шибче,
Потому что с каждым днём, часом -
Мы к беде очередной ближе…
Видел сон я.
Был тот сон ужасным:
Опустел после пальбы город,
Тут и там - граффити из крови,
Победители идут гордо,
Проигравшие - червей кормят,
И стыдятся щебетать птицы,
Вечный пьяница сидит трезвым,
Дворник медленно метёт гильзы
И насвистывает
«Марсельезу».
28 мая, 2014 г.
* Дворец спорта «Дружба» (он же - ледовая Арена «Дружба», где играл ХК «Донбасс») - был сожжён некими подонками в ночь на 27 мая 2014 года.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501814
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Я могу тебя, конечно, простить.
Я могу с тобою жить, как и жил.
Только всё же будет горечь расти
Среди выжженной изменой души.
Я могу забыть, как больно спине,
Когда крылья опадают листвой.
Но летать не суждено больше мне,
Если всё-таки останусь с тобой.
Я могу сказать, что сам был подлец,
Чтобы выровнять позиции чуть...
Я могу нести любовь, словно крест.
Да, могу...
Но, видит Бог, -
Не хочу.
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497882
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 09.05.2014
Тихо так.
Лиш б"ється Твоє серце
Твоє серце -
з моїм в унісон
У зірок яскравім феєрверці
Розчинився
Наш з Тобою сон
""Любиш?.." - "Так!"...
І Твій гарячий подих
Твій гарячий подих
На устах
Вже обмежень не існує
Жодних
Лиш без Тебе залишитись
Страх
Дивно так.
Такий незвичний спокій
Ти і я.
І місяць за вікном
Тихо заколисує.
Допоки
Ніч нас не накриє тихим сном
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485271
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 12.03.2014
Мене вбито у лютому
На Інституцькій
Куля вразила серце.
Навиліт. На мить
Нагадалася мати
В далекому Луцьку
А мене так болить...
А мене ж так болить
Вже без мене весна
Заквітчає простори
Цілуватиме мила
Чужого уста
Йтимуть теплі дощі
Будуть роси прозорі
Лиш молитиме ненька
За мене Христа
Мене вбито...
За що?.. Я хотів іще жити!
І онуків до школи
Повести колись
А тепер я лежу
Мої очі відкрито
Клятий снайпере, вбивце -
у них подивись
Мене вбито у лютому
В центрі столиці
І ніхто не питав
Як любив я життя
Як любив до світання
На зорі дивитись
І у очі коханої -
до забуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482422
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 01.03.2014
Пастельний вечір…
Тихий плин розмови…
Сакральним світлом
Сповнені світи…
Кохання пізнє -
Вогник волошковий,
Який в долонях
Випало нести.
Від нього в душах
Сяють білі свічі,
Спорідненістю
Дотиків і слів,
І щось у романтичну
Далеч кличе,
До тих чотирикрилих
Вітряків, що так хотіли,
Не змогли злетіти,
Не дотягнувшись
Клину журавлів,
Й спинились на
Околиці спочити
Під зорями,
Небесних вівтарів
Мовчать слова…
Чи ж треба говорити,
Коли за нас
Сказала все роса?
-Ти любиш?
-Я не можу не любити…
А свідками -
Вітряк і небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479280
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Крапле дощ
Чи, може,
Крапледощ
Розмива святковий настрій січня
Голосами жертв
кораблетрощ
Завивають ко́мини трагічно
Б ́є годинник
Убиває час
Тихо так
І це уже помітно
Що не ми -
Це час вбиває нас
Ті-кі-та-кі
Некровопролитно
Крапле дощ
Набридлий
Надворі
Розмива щасливі миті січня
Я вбиваю час о цій порі
Крапледощ і я
Мабуть,
довічно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471751
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
це преображення сердець
у дусі бою.
і Син воскреслий
і Отець
тепер з Тобою.
знов Україно молода
Ти повна сили.
Воістину воскрес Майдан!
благословила
нас невпокорена Любов
що зло поборе.
знов гори йдуть під Твій покров
степи
і море
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468543
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 02.01.2014
Заповідається - в довгу, самітну дорогу.
Тане в тумані заскочена світлом ніч.
День провіщає швидку і тривалу знемогу,
Пошуки сяйва в юрбі різноликих облич.
З першого ж кроку защЕмить, захочеться в спокій,
Туго напнуться роз'ятрені вени чуттів,
В посмішці долі, беззубій, бездонно-широкій, -
Воля, трофей і фіаско для тих, хто злетів...
Заповідається. Шепчеться. Мариться. Мовиться.
Діється. Тягне. Кляне на усі світи...
Шлях пролягає крізь гамірну й дику торговицю
І... посвітається. Час уже, друже, іти...
(С), 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402478
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 13.12.2013
Замайданено:за забралами
Лиць не видно, лиш блиск щитів.
Українці, чи ж заблукали ми
На всесвітніх стежках віків?
Протиставлені,протикровлені,
Хоч на всіх - цей один майдан,
і важливі слова - не мовлені,
і на душах - синці од ран.
Ми – народ, нас не можна вбити,
На усіх – єдина земля,
То від кого ж її боронити,
Коли свій у свого стріля?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464607
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 07.12.2013
[i] Галині Вараві
[/i]
Його чекали клени і топо́лі –
нарешті дочекалися таки.
На спрагле місто, спечене на попіл,
нисходить дощ, жада́ний та стрімкий –
на клени, на тополі пересохлі…
Ніхто не помічає у юрбі
безхатченка, що йде без парасолі,
його ніхто не бачить далебі.
Ніхто його не спинить, не спитає,
чому такий байду́жий до дощу.
А той мете і коси заплітає –
а щойно видавалось наче вщух.
Та впевнившись, що вже не залякає,
по вулицях тече, як по щоках.
А Сьомий ангел досі зволікає,
блукає містом, праведних шука.
[b]2013[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453510
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 14.10.2013
Від осені кружляє
Жовтий лист,
І стиха осідає ностальгія,
А ми знайшли
В жовтавих барвах хист,
І поруч з нами - Віра та Надія,
А ще Любов – ота Любов свята,
Котра собою місто зігріває,
Й од самого Поклонного хреста
Херсонське щастя лине в синь безкраю…
Десь високо, в криничних небесах,
Дзвенять лиш нам
Закохані хорали,
І зовсім в несподіваних речах,
Ми пізнаєм, що досі
Не пізнали:
Що в осені – частина нас самих,
Що є в химерних гранях падолисту
Якась незрима магія доріг,
Котра вела аж за осіннє місто
Туди, де виростає висота,
Од самого Поклонного хреста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450881
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Знов за салютом радості – розлука…
Замайорять аж на краю землі
Жовтаві прапори, занишкнуть звуки,-
І вийдуть в рейси пізні кораблі.
А павуки лаштують контрабаси,
Віолончельний і гітарний крам,
Афіші вересня гудуть на вітрі басом,
Жартуючи з неонових реклам.
На згірку днів палає кущ шипшини,
Несе за обрій ключ свої хіти,
Й вдягаються замислені хвилини
В осінні силуети самоти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448695
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013
Не маючи готових
Формул істини
Календарі так важко
Перелистуєм
Лиш інколи йдемо
За зорепадами
Де пізніх див
Метелики нас
Радують
Летить над нами
Час тоді на килимі
І робить нас
Легкими
Шестикрилими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447741
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Коли вона
заплакала уперше –
святилище здригнулося.
Боги
на вершах,
сиві голови підперши,
відлунювали словом.
Навкруги
буяло літо,
шаленіло цвітом.
Вони ж, мов діти –
у руці рука -
прощалися
урочисто і світло.
Полин і вітер –
ниточка гірка.
Як на плече
упали сльози вдруге,
від туги
небо тріснуло.
Вона
не вміла
залишатись просто другом
і лугом
поверталася сумна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442396
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 10.08.2013
Ще спить трава,
Ще добрий вітер лугу
Засів до часу в затінках дерев,
А заспаній воді і раз, і вдруге,
По берегу здається – ходить лев.
Туман-чаклун хизується собою,
Сховавши міст, густі очерети
І давню казку з ролями надвоє
На тім мосту, де «Ви» було на «ти»,
Де стільки слів розказано очима,
Де скільки раз знайомились уста,
Де літо рук з душі зганяло зими,
А під ногами чулась висота.
Та все міраж. У тій фата моргані,
Лиш злото чар, передранкові сни…
Збирає лев по берегу в тумані,
Під літній ранок залишки весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441821
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 06.08.2013
Загублений
у цвіті і теплі,
мій спогаде
із синіми очима…
Що не устиг
сказати на Землі,
те журавлі ячать -
лечу із ними...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440100
дата надходження 28.07.2013
дата закладки 28.07.2013
Мы часто уверены, что всё незыблемо в жизни,
Что наши устои в любые ветра устоят,
Но вдруг нам приходят то встречи, то письма, то мысли,
Которые рушат как будто надёжный уклад.
И не узнают нас
Вчера ещё близкие
Люди:
Срываемся, словно с цепи, или в пропасти зев.
Палим по судьбе из укутанных пылью орудий
И голыми пятками ходим по звёздной росе.
Творим мы такое, чего никогда не творили:
Уходим «налево», в запой, на войну, вникуда.
Вдруг хочется вальс изучать, понимать суахили.
Стихи и картины писать, и водить поезда.
Смеёмся капелью, грустим, как опавшие листья,
Влюбляемся, рвём отношенья и ниточки вен.
…Когда мы уверились, что всё незыблемо в жизни,
Нам следует ждать очень-очень больших перемен.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436493
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 11.07.2013
Мы обмывали мой сборник
В киевском узком кругу.
Славно шашлычничал Слоник
В дивному сосновом бору.
Две поэтессы прекрасных
(Их не скажу имена)
С нами ту летнюю сказку
Пили почти что до дна.
Брызгала соком черешня,
Ткали узоры из слов
Мы,
Узнавая неспешно,
Кто из нас кто вне стихов.
Каждый был целым романом.
Каждый читался взахлёб!
…А комары-хулиганы
Кушали тело моё…
То ли донецкая кровь им
Очень по вкусу пришлась,
То ли тут что-то другое,
Только ист`ыкали – всласть.
Все остальные – в порядке.
Я же – ходячий укус
И от макушки до пяток
Очень-преочень чешусь
Но позабуду обиды,
Не прокляну комарья.
Сборник ведь классно обмыли
Слоник, девчонки и я.
Понапекли мы картошку,
С нежностью сала внутри.
Весело шли помидошки
Под тостовую кадриль.
Пили за тех, кто не с нами
В силу различных причин.
Клуб мы в тост`ах вспоминали,
Женщин, детей и мужчин.
Сыпали смехом, стихами
И, отзвонившись родным,
Переплетались мечтами,
Как с шашлычочками дым.
…А когда сумерки плыли
Мне показалось, что вдруг
Рифмами заговорили
Все комаришки вокруг.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434789
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 02.07.2013
[i][b]Заплаканим вікнам прожитих років
Наснились обійми гарячі,
І вуст молодих поцілунки палкі
У мареві ніжних побачень.
Похилені двері у першу любов,
І ключик загублений в травах
Шукав я завзято, але не знайшов, -
Не маю на нього вже права.
Подвір’я стрічань обняли спориші,
Стежини укривши навіки,
Лиш спогаду явір схилив до душі
Обпалені щастям повіки…
[/b]24.06.13[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433417
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Мы могли бы друг у друга быть,
Но не стались…
Без оглядки взять и полюбить
Побоялись.
У стеклянной тоненькой стены
Постояли.
И решили - это просто сны.
И - пропали…
Ты пропала, будто бы туман,
Я - как ветер.
Мы сожгли, не написав, роман.
Что теперь-то?
А теперь - как раньше тихо жить
Как бы в счастье
С теми, кто
Не знает, что могли б
И расстаться.
Сеять зёрна, собирать плоды,
Бить посуду.
И лечить-душить свои мечты,
Как простуду.
В глубине себя тоскливо выть,
Улыбаясь…
Мы могли бы друг у друга быть,
Но не стались.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432481
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Ніхто не відходить
безслідно...
не йде... не зникає навіки...
Їх образи десь...
принагідно
з"являються снами...
без ліку
у внуків...
з"являються риси
знайомі…
знайомі до болю...
Іванки, Андрійки, Марисі…
у вересні підуть до школи...
ніхто не зникає …
ніколи...
допоки ми є в цьому світі...
допоки існує це коло...
допоки живуть наші діти...
Крізь час...
ніжно дивляться в очі
світлини батьків...
чорно-білі...
щось, ніби, промовити хочуть…
А діти…
давно посивілі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430352
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Вже опадає день…
Приходить в гості,
Згорнувши крила,
Пізній серафим -
І проростає спокій
На помості,
З очей спадає
Полудневий дим.
Так хочеться в
Побожності схилитись,
Пробачення прохати
Від усіх,
Та чи ж спроможний
Зовсім замолитись,
Хоч несвідомий,
Наймаліший гріх?
Торкне чола -
Усі гріхи прощає,
Святе письмо
Під лампою лиша,
І аж до ранку
Молитви збирає
За цілий день
Подзьобана душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430228
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 08.06.2013
Не нагадуй мені про осінь, я її позабула, чуєш?
Розплела золотаві коси журночолим, сумним садам.
У моїм полум'янім серці літо щастя нове віншує
І воно що є сили лупить в зоребокий дзвінкий тамтам!
Не нагадуй мені про грози, про сльотаво-незмежні тіні -
Я роздерла намокле небо і засіяла день ясний!
То ж тепер на моїй долоні не ридають дощі осінні,
Не полощуть промерзлу душу вогкотілі, холодні сни.
Не нагадуй мені розпуки листопадовим марнослів'ям,
Я змела бездоріжний спогад у канаву небулих днів
І сьогодні так мило мружить чисте око моє подвір'я,
Що, здається, ніколи тута не було багновинь жалів.
Не нагадуй мені, благаю, тої осені, не нагадуй.
Зазирни в голубі очиці долі іншої і прости!
Віджурила безсонна нічка недоспівану серенаду,
Полетіла сторчма навіки в недосяжні, чужі світи...
(8.05.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430220
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 08.06.2013
Ти наплюєш на перони майбутніх вокзалів
Ти заперечиш міраж запланованих див
Все, що могли, один одному ми вже сказали
Кожен із нас те, що має, мабуть, заслужив
Вітер зриває пожмакане листя із клена
Скоро туманам кінець і настане зима
Знову морози, сніги, нескіченні рефрени
Знову все з чистого аркуша
Пусто
Сама
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429951
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 07.06.2013
Мы с тобой заигрались в любовь без любви,
Затянули логичность финала.
Все стихи, что тебе написал я, - порви.
Я сожгу те, что ты мне писала.
Разойдёмся без боя тарелок и ваз
(А сердц`а мы давно уж разбили).
Неоконченным наш получился рассказ
(Знать, мы плохо его сочинили).
Не держу на тебя я ни капельки зла,
Благодарен за капельку счастья.
Океаном казалась она в зеркалах,
Но зачем же в кривых отражаться?
Бисеринками смех рассыпает печаль.
Мягколапою кошкой разлука
Входит в дверь мою.
Просит, чтоб я приласкал
И в сиреневый шарфик укутал.
Тот сиреневый шарфик тебе я дарил,
Подбирая под глаз твоих нежность.
Только вот оказалось, что я не любил,
И тобой не любим был, конечно.
А когда ты ушла - роза вдруг расцвела,
Что казалось, уже увядала…
Эта ночь раздевала меня догола
И, смеясь, до рассвета ласкала…
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429634
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 05.06.2013
Не манили меня никогда
Ни моря, ни далёкие звёзды -
Уже с детства я был слишком взрослым,
Чтоб спешить - неизвестно куда.
Тосковал я в других городах
По своей малогабаритке -
Мне уютно в ней, как улитке
Да в заспинных её теремах.
На работе - знай, штамповал
Одинаковые детали,
По субботам бухал с Виталькой,
Воскресеньями - тосковал.
Доставал свой старый альбом
И смотрел на то,
Что могло быть,
На девчонку из нашей школы -
Ту, в которую был влюблён,
Но смолчал…
Как молчал всегда,
Когда нужно было открыться.
А ведь счастье могло случиться,
И пошла б моя жизнь не так.
А она идёт под откос,
Хоть на вид так ровна, спокойна.
Но внутри - постоянно войны,
Но внутри - океаны слёз.
Я, конечно, хочу и звёзд,
И открытий ежеминутных.
Но - открыться себе так трудно,
Но - ногами к земле прирос.
И штампую я день за днём,
Сам себе же лгу непрестанно.
***
…Нас ведь много таких.
Странно -
Ну, зачем же мы так живём?
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427130
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Коли останній вірш допишем...
доберемо останню риму...
то, хтось - раніше...
хтось - пізніше
на стежку станемо незриму...
підіймемось...
в сади спокою
де так багато душ поетів
до Того, Хто водив рукою
в період наших творчих злетів...
до Того, Хто навчив любити
цей світ... жорстокості і болю
і Словом можна розбудити...
Він дав поетам таку долю
і ми будили...
до знемоги
і ми писали...
до нестриму!
а завтра....
підемо до Бога...
як доберем останню риму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424766
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 14.05.2013
Пускаю сонце
В мандри по долоні,
Повзе собі,
Летіти не спішить,
У чорну крапку
Панцирем червоним
В дитинство
Босоноге дріботить.
І гріє руку,
Пам'ять поторкає,
Розмитнивши
Поважності кордон,
З дорослих днів
Параграфи знімає
Законів, правил,
Вічних заборон.
Простує аж
До пальця вказівного,
Ще трохи в - теплий
Вирій полетить,
Летюча мить дитинства
Запашного,
Дитинства запашного
Вічна мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424303
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Ах, як хочеться...
Знову?..
Ай, хочеться!..
доторкнутись до неба на мить
Ах, як проситься!!!
серце? ...
так проситься!!!
і щемить... і щемить
і ще мить...
В небі згубиться...
голос застудиться
серед сяйва холодного зір
все, що було колись....
все забудеться...
ти повір... ти повір...
ти повір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424253
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Майский дождь обломал шашлыки,
Перепортил мне встречу с друзьями.
Майский дождь - он всегда не с руки,
Не ко времени, вне расписанья.
Майский дождь смёл с деревьев наряд -
Бело-розовую серпантинность.
И пошёл - мокропятый - гулять,
Не задумываясь, не кручинясь.
Майский дождь окна луж распахнул,
И грибами зонты повсходили.
На диване я сладко вздремнул,
Пока деточки не разбудили.
И пошли мы пускать корабли,
Для которых ручьи - что речушки.
И неслись они - чудно легки,
И смеялись мои мотыльки,
И не жаль было мне шашлыки.
Вот где счастье! И что ещё нужно?
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422705
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 05.05.2013
За межами зупинок
Є і злети,
Такий собі життя
Невинний жарт,
Коли вперед
Під постріл пістолета
До фінішу летить
Надривний старт ,
Коли біжиш,оддавши
Естафету,
Назустріч іншій
Смузі перешкод,
Коли відкрив усі
Свої секрети
І вклав в майбутнє
Світлий світ свобод…
Запам`ятай :
Ота найвища НІКА
За дном поразок
Жде на тебе там,
Де сила духу
Надто завелика
На те, аби вклонитися
Штормам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422504
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
- Как я жил без тебя, скажи?
- Да не знаю я, как ты жил…
Ну, наверно, спокойней был, -
Без таких разрывов души…
А как я без тебя жила?
- По теченью, наверно, плыла.
Очень многое видела…
- А летать…?
- А летать - не могла…
- А ещё не могла я петь,
Чтобы сердцу был голос в такт.
А ещё - не могла гореть,
Не сгорая, в твоих руках.
А ещё…
- Помолчим чуть-чуть…
***
Поцелуем закрыл он рот,
И они отправились в путь -
Выше самых высоких высот.
… Как живём друг без друга мы?
В пустоту ссыпаем года.
И - искусственные цветы,
Силиконовая мечта.
А когда вдруг встречаем тех,
Кто - как воздух с горных вершин,
Понимаем, какой был грех, -
Что без них умудрялись жить…
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421434
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 28.04.2013
Зчитаєм формулу в
Старих кварталах міста,
Математично просто –
Він – Вона (плюси,хрести?)
Любов наївно-чиста,
Нерівних літер
Думка осяйна.
Портфелить день
З воріт дзвінкої школи
Географічно в
Напрямку ріки,
А угорі примружені
Монголи
Розхмарено знімають
Рюкзаки.
Строката юнь
Вітається з весною,
На вежі календарять
Дзиґарі,
Він+Вона= Обоє,
Й квартали
Молодіють прастарі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420470
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 23.04.2013
Кристалізується в серці сльоза.
Крила обрубані все ще тріпочуть.
Небо заплющило злякані очі.
У голові гамірливий вокзал.
НеОзираюсь та в плечі пече
все, що колись називалося вічністю,
і почуваюсь приречено-міченим.
В серці тавро сіро-синіх очей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418504
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Ты тихо ушла так -
Без ссор и без драм.
Вот, вроде, была -
И пропала.
Мне ветер прошамкал
Прохладный романс
О том, как луна
Упала…
О том, как разбилась
Она на куски,
А он их собрать
Пытался.
Не смог… И напился
От чёрной тоски.
И вены вскрывать
Взялся.
И ветреной кровью
Был тот звёздный дождь.
И в небе она
Летала.
И новой луною
Наполнилась ночь.
И эта луна
Не упала.
Конечно, запястий
Не трону своих.
Но вены души
Вскрою.
И будет писаться
Прохладный чуть стих
Горячей, как жизнь,
Кровью -
О том, как разбилась
Любовь на куски -
Уже никогда
Не склеить…
Тускнеют чернила.
Белеют виски.
Окурком луна
Тлеет…
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418344
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Кентаврить ніч
Копитами навстріч,
Сни залягли у
Мавзолеях,
Стікає віск униз
Із білих свіч -
І пам'ять досягає
Апогею.
Шумить крильми
Духмяна заметіль,
Де яблуні вже
Висватані садом,
Для них вітри -
Високий світлий біль,
Снігів весняно-біла
Колонада.
І засипають очі
Пелюстки,
Осріблюючи
Доторками скроні,
Дитинство протіка
Крізь Васюки,
По лініях, що
Склались на долоні.
І ярий цвіт,
І білий світ свічі,
До яблунь дотик -
Три десятка років,
Кентаврить ніч
По пам`яті вночі,
На білих днях
Вповільнюючи кроки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418158
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013
[i]За текстом пісні
Юрія Візбора[/i]
За вікном нудьгує вечір запечалений,
довгі тіні тихо падають до ніг,
дощ блукає, мов музи́ка, неприкаяний,
переходячи акордами у сніг.
Запізнились ми з тобою на побачення,
наче можна запізнитись на роки.
Ой, як дорого за втрачене заплачено
з того дня, як у життя ми боржники.
Не катуй мене ні жалістю, ні ласкою.
Якщо можеш, на-прощання, посміхнись.
Ти пробач, що не змирився я з поразкою.
Може я тобі пробачу теж колись.
Синій вечір десь ховається за хмарами,
і погаслі почуття не гріють кров.
За вікном безпечне людство ходить парами,
обікрадене сьогодні на любов.
Рідше й рідше бачу душу запечалену
у весняному промоклому плащі.
І мелодію, як вітер – неприкаяну,
фальш-акордами виспівують дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417074
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Я теж чекаю світлої весни,
П'янких вітрів і пишного розмаю.
Гірська ріка штовхає валуни,
Остання крига тріскає з одчаю,
Ніби прозоре витончене скло,
Од вітру хмари скорчили гримасу.
Гірких жалів на серце налягло
І дні батожить повелитель часу,
Як табуни, вже й ліку їм нема,
Такі невтішні видались прогнози,
Та все ж чекаю: видихне зима
Свої терпкі непрохані морози.
Ще буде сад божественно цвісти,
Пташина пісня випурхне над плаєм.
І хтось дверима рипне, може й ти...
Так обмаль віри. А душа...чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416988
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Вже змотані клубками білі пасма
безвілля непритомної зими.
Однак, душа лишається підвласна
гіркій печалі. Марно, без вини
винить богів за вицвілі угіддя
опіслясніжних, виболених нив.
Наврочено весні сумне безпліддя
чи хтось на неміч, може, поробив?
Дрижить у небі сива поволока,
вернули журавлі давно, та ба...
Земля змарніло-сіра, голобока
весни чекає, а весна слаба...
(7.04.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416373
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
[i][b]Очі твої пахнуть соком беріз.
В них загубилося небо.
Де б не бував я, - усюди і скрізь, -
Буду в тобі і для тебе.
Хай по землі березневі дощі
Тягнуть намочені мітли,
Буду тулитися сонцем до щік ,
Вій твоїх - місячним світлом.
Житиму мрією в тиші кімнат,
Повних незримо тобою,
І виходитиму в зоряний сад
Ніжного щастя тропою.
Вкутаю серце у радості хміль,
Щезне розлуки провина,
Кину тебе і подамся звідсіль
Знову до тебе, єдина.
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416358
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
***
До тебе, як до неба – висота.
Регоче громовиця, дощ періще.
Мій світлий спогад – ти. А трохи вище
Фантазії минулі. І міста
Солоних сліз і граду, і дощу.
Лякає день, в якім тебе немає.
Сідає сонце там за небокраєм,
Долаю біль. За все, за все плачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415091
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Серце, що пізнало висоту
не боїться, мов Ікар, упасти,
ні благої любої напасті,
а ні з смертю зблизитись в притул,
і поглянуть в часу злісні очі,
що толочать істину святу...
Чи карай, чи милуй мене, Отче, -
серце все ж пізнало висоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413844
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Шукаю твоє обличчя у натовпі перехожих...
Вслухаюся в кожен голос - а раптом учую твій?
Як ні, то хоча би схожий, на нотку єдину схожий
У цім повеснянім хорі, в гармидерній залі цій.
Вдивляюся і очима, і серцем, і підсвідомим
Невідано-закулісним роздражненим відчуттям.
На тя́тиві сподівання стріла гостроноса втоми
Навощує душу масно розпукою і виттям.
Нема, не стрічаю, марні і погляди, і вдивляння
У кожну найменшу рису байдужо-незнаних лиць.
Не ти, не твоя статура, не кроки твої - й востаннє
Втрачаю надію нині і падаю слабо ниць.
До завтра, до просвітління молитви і тої віри,
Що знову покличе бігти, шукати і... не знайти.
Вдивляючись безустанно у марево сиво-сіре
Напевно і певно знати, що марево це - не ти...
(29.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413793
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Ти малюєш мене сердечками
На вікні, що стуманюєш подихом,-
Із заплаканими краєчками-
Лише пальців чітким порухом.
Крізь малюнок милуєшся зорями,
Відкриваєш мою галактику.
Чашку чаю ми ділим порівну
І цукерку в червонім фантику.
І збиває нам ритми подиху
Танець рук в поцілунковій ніжності...
Затихають зимові помахи
Завіконної білосніжності...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412105
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Не те, щоб не любив її -
Вона в мені не бачить мужа.
До фліртувань завжди байдужа,
Струмить розталлю у гаї.
Сховавши за імлою вій
Очей смарагдове тремтіння,
Манить перстом листопрозріння,
Поміж березових завій.
Не те, щоб зовсім не бажав
Тепла бутонового тіла -
Її пиха розсвітокрила,
Спиняє холодом заграв.
І не болить, а просто щем
Пройняв росточком серце, з краю:
- А може я її...?!
- Я знаю! –
Вона озвалася дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408414
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Скоро осінь уже глузуватиме
з моєї постелі порожньої
і своїми кістками брунатними
у ребра ввіткнеться безбожником.
Осінь в поспіху, видно, не знає,
що вона - лиш великий гербарій.
Може, я в тій постелі сконаю,
і напишуть у пресі бульварів:
''Вона мала хворобу осені.
Осінь їй проросла у душу''.
І якісь дітлахи набурмосені
покладуть мене в книжку.
Засушать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359550
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 11.03.2013
***
Відкружляло надворі білим,
Віджурилися заметілі,
Вже намріює цвітом сад.
Спозаранку дзвінкі хорали
Долітають аж ген за хмари,
Де недавно ще снігопад
Намугикував щось мінорне.
Перша квітка до себе горне
Зачудовані небеса.
І дрібоче у серці щастя
Сивочолого дуба-старця,
Що над вічністю нависа:
Дочекався - зазеленіє
Надовкруж голобоке гілля
І воздвигне життя нове!
Попід вишніми куполами
Веснокрилими молитвами
Його сива душа пливе...
(10.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407865
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Тремтяче, боязке дівча
Ступило у поля чернечі.
Волосся обіймало плечі,
Крильми зворотного ключа.
Очей краплиста глибочінь,
Шпаком металася по сині,
Де сонце в хмарній пелерині
Теплом злотило височінь.
Шукала злякано в степах,
Між оранки сипких гранітів,
Повів медовий першоцвітів,
Що майорять, мов диво-птах.
Та не знайшла. В дощищі сліз,
Журбу понесла у діброву,
Де смужать шкіру мармурову
Ватаги молодих беріз...
І там, де схилами ярів
Горючі падали краплинки,
З’являлись ніжні балеринки
Із жовтим полиском вихрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407862
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Каміння від стиду горіло,
Від поступу зранених ніг,
Здригалось, як падало тіло,
А в той час доносився сміх.
Юрба вирувала без впину
І,якби не варта вояк,
Того, що ішов до загину
За них же, стоптали б за так.
Каміння усе пам’ятає
Крізь років нескорений біг,
Бо кров його та зігріває,
Що капала з ранених ніг.
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171068
дата надходження 10.02.2010
дата закладки 09.03.2013
Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 09.03.2013
Раз Бог, пересчитав Адаму рёбра,
Сказал: «Вот это лишнее!». И вот
Явились вы на свет на этот тёмный,
Своим сияньем осветив его.
Вы дьявольски коварны и спесивы,
Божественно прекрасны и чисты.
И ваша слабость - это ваша сила,
И ваши губы - это наши сны.
Нам крылья подарили поцелуем
И ревностью пришпилили к земле.
За вас мы уже столько лет воюем,
Прекрасные Елены и т.д.
Без вас мы словно корабли в тумане,
Зажгите же улыбки-маяки,
Маните нас, чаруйте и дурманьте,
Пленяйте мановением руки.
Не верьте, что мы любим лишь желудком
И не кормите, будто на убой.
Достаточно порой тарелки супа,
Но чтобы приготовлен был с душой.
Не мучайте нас мутью сериальной,
Футболом не ответим мы тогда.
Давайте лучше просто погуляем
По городу, где плещется весна.
Пусть будет в вашей жизни всё, как в сказке,
И чтобы со счастливым лишь концом…
До старости чтобы строили вы глазки,
А старость чтоб пришла лет через сто…
2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407185
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
З клітки невіри оскалений звір
Ревом насмішки противиться римі,
Воїном світла змагається вірш,
Поглуми б'є незборимі.
Хочеться виграти праведний бій
Попри душевні затрати.
Боже, поезії скромній моїй
Дай перемогу пізнати .
08.03.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407277
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
А натовп...
верещав несамовито...
вінець терновий...
колючкАми пік...
а піт котився...
і струмками тік...
а Він ішов...
принижений... побитий
учора...
хтось умив спокійно руки...
сьогодні ж -
сонце полум"ям пече...
і хрест, мов брила...
тисне на плече
і кожен крок...
дається через муки
Голгофа...
хрест...
болить...
нема надії...
і змучено поникла голова...
а наостанок лиш Його слова...
"Прости їм...
бо не відають, що діють...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406666
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 07.03.2013
Відчувши звук
У глибині води,
Відчувши в місті
Тишу передмістя,
Умкни себе,
Умкни чи укради,
У ті краї,
Де виростає листя,
Де на устах
У берега:кохай,
Де на брові у хмарки
Здивування,
У ті краї,
Де на долонях рай,
Як ареал шаленого
КОХАННЯ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406696
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
***
Розлито у небі каву -
Арабіку чи робусту -
В холодній зимовій тиші
Наосліп не розбереш.
Хіба-що на хвильку місяць
Запалить медову люстру
З далекого срібногір’я,
З його сивобрилих веж.
Розхлюпано каву чорну...
В горнятку хмільної ночі -
Мольфарчине ворожіння,
Засіяне по світах.
Аж поки не збризнуть сонцем
Світання небесні зодчі,
Темнітимуть кавні краплі
У янгола на вустах...
(4.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406229
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Між днями
Спогади беріз,
Весняність соку
Та в бруньку
Березень проліз,
Й небесне око,
Так бадьористо
Погляда
На сонне зілля,
Кохання парость
Молода
До божевілля
За місто їдеш
В тихий ліс
Собі на згубу,
Так гладять
Спогади беріз
Корону дуба,
Тонка парабола весни –
Метаморфоза:
У кульках днів
Жовтаві сни
Збира мімоза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406107
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
Навчи мене, Боже, моїм винуватцям
Прощати. Довіритись істині Слова.
І душу зверни до високої праці, -
Хвалінням Давида і роздумам Йова.
В багні грошолюбства не дай потонути,
Навіки упасти зі чванством у змові .
Навчи мене, Господи, задуми люті
Топити в безмежній Христовій любові.
Життя проминає немислимо швидко,
Політ обривають ненависті ями.
Навчи мене жити духовно , Владико,
Зоставити світові серце на пам'ять.
02.03.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405470
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
Били гармати, коні летіли,
Дико шаліла війна,
І у козаче молоде тіло
Вп’ялася шабля стальна.
Випав з комоня, став на коліна,
Руки підніс до небес,
Прощай дівчино і Україно,
Уся родинонько теж.
А побратими взяли на руки
Та й понад річку стрімку,
Хвильок блакитних гамірні звуки
Стишили біль козаку.
Верби гойдали віття зелене,
Тьохкав в гаю соловей…
- Ой чи ти вийдеш , мила, за мене, -
Витекло кров’ю з грудей.
З поля хмільного, яру крутого
Линула пісня вітрів,
Про козаченька та й молодого,
Як він свою смерть зустрів.
Музика Віктора Оха.
Слова Сірого Володимира.
Записано в студії Бучацького агроколеджу музиканом і просто гарним козаком Рогатинським Ігорем Зіновійовичем.
Виконує Сірий Володимир (Рідний).
26.02.13.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404379
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Закрутять дні
Ліричний хула хуп,
Й на світ багряну
Кинуть плащаницю.
Вступили в жовтні
У осінній клуб
Дощі й дерева,
Небо і криниця.
Лечу над церквою
Спізнілим журавлем,
На службу кличуть
Надвечірні дзвони,
І молиться навколішки
Гарем моїх думок,
Складаючи поклони.
Неспішно вечір
Рясу одяга,
Вправляючи окрасу –
Першу зірку,
На осені принишклих
Берегах
Так солодко
І так
Безмірно гірко…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369780
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 24.02.2013
сестрі по перу Олі Пилип’як
Калинонько, сестрице моя кровна,
чом ти сумна, чом очі повні сліз?
При цім шляху, де тільки фальш двомовна,
у тебе цілить часу вражий кріс.
Ти не сумуй, не дам тебе в обиду,
від всього злого заслоню грудьми.
Піднімемо Вкраїни Атлантиду
із цих боліт непрохідної тьми.
І хай нас ворог зневажає в очі,
хай зрадить брат… й зоставшись тільки вдвох
ми – Україна, нас іржа не сточить,
бо в нашім серці народився Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403617
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
В’ячеславе Максимовичу! Звісно,
усі ми смертні.
В політиків і поетів недругів завше задосить.
Авта наші частіше на рівній дорозі заносить,
У вбивць
ми маємо чи не найвищий з можливих рейтинг.
В’ячеславе Максимовичу! Вірші й законопроекти
Варті життя, якщо вони для України й народу.
Гинуть політики нагло,
йдуть у безсмертя поети,
Смерть у бою як ознаку визнання і нагороду
Мужньо приймаючи…
Ні, нам ніколи не жити спроквола,
Не озиратись на затишки і солов’їні світанки.
Ми завжди наївні.
Ми завжди занадто романтики. –
Але тому й пам’ятатимуть Стуса і Чорновола!
В’ячеславе Максимовичу! В зорянім занебессі
Про Україну, звичайно, Ви будете пам’ятати.
Хвилина мовчання – красномовна
хвилина сесії.
Далі – безсмертя
і в серці
болем
зазначені дати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400111
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Забежала ко мне на минутку,
Щекотнула и взглядом, и шуткой,
А потом вдруг исчезла навечно
(Так я время зову без тебя).
Знаешь, я бы хотел быть маршруткой, -
И возить тебя вечером, утром.
Чтоб ко мне ты спешила на встречу,
Как с землёю - слезинки дождя.
Заскочила игривой лошадкой,
Что по звёздам привыкла скакаться,
Я касался сначала с опаской,
А потом было - не удержать!
Знаешь, я бы хотел быть пижамкой,
Чтоб ночами к тебе прижиматься,
И всё скрытое - хлопковой лаской
Целовать, целовать, целовать…
Залетела растрёпанным ветром,
Поправляла с улыбкою гетры.
И куда мне, скажи, было деться
От такого-то чудо-огня?
Знаешь, я бы хотел бы секретом,
Самым важным твоим и заветным,
Чтоб в шкатулке поющего с`ердца
Ты хранила бы только меня.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403412
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
* * *
Говоримо: усе, як сон, мине.
Та буде світ, і будуть світлі дати.
Купує хтось, щоб вигідно продати.
Хтось продає своє.
А хтось – мене...
Не продаюсь.
Покаюсь і прощу.
За милістю не стану жалкувати.
Прихильності не буду купувати.
До щирості лукавство не пущу.
Ще буде все.
І грішне, і святе.
Самообман, кохання – дивне, справжнє.
Безцінна дружба й суєта продажня.
Все бачить Бог.
Гряде ціна за те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403103
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Кохання двічі не цвіте...
Як не цвіте весняна квітка...
Вона цвіте лиш раз...Так рідко
чарує цвітом нас... Проте
через десятки довгих літ
ми далі прагнемо кохання
і з відчайдушним сподіванням
в душі чекаєм диво-цвіт...
Кохання двічі не цвіте?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402605
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Моя зажура древня, наче світ,
Моїх думок пергаменти затерті
Прибило вітром дальнім до воріт,
Минулих днів нестримні круговерті,
Відгарцювавши, стихли у саду
І дотлівають прілим падолистом.
Немов приблуда стомлена, бреду,
Ворушу срібне росяне намисто.
Під купол неба синього летить
Терпкого саду вранішня молебень...
Якби ж то можна знищити за мить
Все те, що тут нагадує про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402697
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Убегала…
В направленьи -
От меня -
Убегала.
Ведьмин гребень
За крылатую ты спину бросала.
Поднимался
Предо мной железный лес
Преогромный.
Я врезался -
Напролом, как буря, лез -
Непреклонный.
Ты мостила
За собою минным всё
Покрывалом.
Громоздила
Из разорванных стихов -
Моих -
Скалы...
Оставляла
Мне на память волчьи ямы, капканы...
Улетала,
На сиреневом коне улетала....
Но я - ветер,
И меня не остановят
Все эти
Пули-плети,
Скалы, мины, чудо-кони
И клети.
Я - бессмертен
В этой сказочной погоне
За чудом.
Ты мне светишь
За тобой, как за звездой,
Идти буду
…всегда.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402226
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Не мовчи! Не будь байдужим! Дій!
Правлять доморощені ординці...
Дім грабують спільний: Твій і мій...
ми - ніхто....Чи, може, Українці?!
Не мовчи! - Бо не почують нас...
Дій! - Бо не пробачать наші діти...
Ми є сила! І прийшов наш час
правити і гідно далі жити!
Київ, Харків, Миколаїв, Львів!
Що залишимо доньці чи сину?
До роботи, браття!...Досить слів!
Треба рятувати Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402099
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Жита́ лоскочуть вусами хмаринки,
Хвилюючись промінним малахітом.
Стежина зашарілася розквітом…
На конюшині пломенять хустинки.
В вінку гніздовім, між розливів спеки,
Гойдається напівсуха тополя.
До неї, із волошкового поля,
Неспішно опускаються лелеки.
Змагається із жайворами в співі,
Булькатий коник в зелені бур’янній...
Я падаю і розтаю в духмяній,
Тарпана степового, літній гриві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401987
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Возвращаюсь к тебе через тысячи вёрст непогоды,
Возвращаюсь уставший, изрядно потрепанный горем.
Ты встречаешь меня… Твои губы - медовые соты,
Только мёд этот перемешался с слезиночной солью.
Ты меня искупаешь, оденешь в рубахи прохладность
И усадишь за стол, поцелуя в небритую щеку.
А когда я побреюсь (с щетиной исчезнет усталость),
То отрою в изношенной сумке измятые строки.
В них - лишь ты: твоё имя, лицо и родимое сердце,
Твои песни и сказки, улыбки, горячие слёзы.
Я пытался уйти, но куда же от счастья мне деться?
И оно привело меня в дом у старушки-берёзы.
Если губы твои вдруг касаются белой гвоздики,
То она превращается в алую розу рассвета.
И в глазах твоих бездне купаются полночи блики.
Ты подруга зимы и сестра рыжекосого лета.
Как тебя не любить? Не любить-то тебя невозможно!
Как тебя не ласкать, если ты - воплощение чуда!
О тебе злое слово всегда преднамеренно ложно,
В шумном городе мне без тебя одиноко и пусто.
Возвращаюсь к тебе, об ошибки свои спотыкаясь,
Возвращаюсь по белому снегу, что выпал в июне.
Ты встречаешь меня, укоризненно чуть улыбаясь…
И меня ничего в этом мире уже не волнует.
1999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401860
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
/український шансон/
Ми слухали з тобою,
Як грала тиша рання
На березі любові
Мелодію мовчання.
Завмерли ночі звуки
У піднебесній залі,
І рук торкались руки,
І вуст вуста торкались.
Ще небеса високі
Дрімали на деревах,
І ніжки банив спокій
У росах кришталевих,
Габа живої річки
Мовчала загадково,
Ішло світання пішки
Туди, де спало слово.
Скрипалики прозорі
Смички в туман ховали,
І загасали зорі
Під сивим покривалом.
Ми не будили слово,
Не турбували мови,
І так було чудово
На березі любові!
15.02.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401277
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Летять у небі мрії гострим клином
Крізь тисячі життів і ліс «рудий»*,
Смертельний дух поліського полину**
В душі потворні струпи породив.
Не допоможуть бинт, червона вата,
Безсилі вертоліт і БТР***,
Нам рани серця не ліквідувати,
Вони ятрять від ядерних холер.
Будинків злі, занедбані химери,
І хижим круком вітер сновига,
Самотнє місто докору й істерик
З’їда голодна атомна жага.
І перш ніж зникне ядерна короста
На тлі інкубаційних тисяч літ,
Нам впоратись із «зоною»**** не просто,
Поки в душі — відчуження наліт.
* Руди́й ліс — близько 10 км² території
дерев, прилеглих до Чорнобильської АЕС,
які взяли на себе найбільшу частку
викиду радіоактивного пилу під час
вибуху реактора в 1986 році;
** мається на увазі Чорнобильська
аварія (Чорнобиль - рослина роду полин);
***БТР - бронетранспортер, який разом
з вертольотом був основним видом техніки
для ліквідації аварії;
**** мається на увазі 30-кілометрова
зона відчуження.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400518
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Цієї втіхи я не осягну!
Як вам вдалося ніжно й урочисто
В моїй душі розбурхати весну
Осіннім дзвоном золотого листя?
Вона, - курна, безводна, і гориста,
І наче степ, де суховій майнув,
Де не весніли квіти літ із триста,
Хіба деінде кущик полину.
Вам удалося оросити порох
Щемливим словом, бірюзовим зором,
Щоб серце веселково розцвіло.
Холонув позір голубої висі,
А ми у теплу юність подалися
Безвиході і фатуму на зло!
08.02.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399247
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Почубились:старенька і дівчисько.
Яка ж бо вперта зимонька - ну, страх!
Впрягла у сани дужого вітриська
І ну гасати прудко по снігах!
А що мала́?Похнюпила свій носик,
З очей блакитних ринули струмки...
Та вже до ніжок лагідних і босих
Ще не розкриті лестяться квітки.
От набереться сили ця дрібнота
З вогких проталин вирветься на світ,
По всіх полянах, клумбах і висотах
Духмяно-ніжний рознесе привіт!
Дарма зима насупилась і злиться,
Квітучу юнь старій не замогти!
Здіймає крила біла сніговиця,
Пухкого снігу кидає пласти...
Услід весні жбурляє подушками
З очей злітають докори німі,
А юна панна хлюпає струмками
На черевички замшеві зимі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399238
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 06.02.2013
Лягла печатка стомлених зірниць
Легким серпанком на озерну тишу.
Вздовж бережечка, в плетиві споришу,
Янта́рить блиск кульбабових зіниць.
Розкішний клен спустився до води,
Голублячи корінням ряску сонну.
Поправив віттям місячну корону,
Що ледь не спала в хащі лободи.
Між очерету зазміївся сом,
Стривожив плесо хвилькою дрібною.
Помчала та стрілою осяйною
Розбурканим осо́ковим ворсом…
Спиває ніч Ведмедиці ковшем,
Сновид розмаю олов'яний трунок.
Торкається душі моєї струнок
І на зорі спалахує віршем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397971
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Не йди... Молю...
Залишся хоч на ніч...
І пий мене до ранку поцілунком...
Підемо вдвох непрОйденим керунком...
І досягнемо неба...
Ясна річ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398507
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Ти дрімаєш...
Щасливо - знеможено,
притулившись до мого плеча...
Ми здалися в полон... Переможені...
Ми - коханці ...
Наш підпис... печать...
Всі закони і вето...
Порушено...
Всі ці норми - хіба ж то для нас?...
Я дивлюся на Тебе
Зворушено...
Дайте нам зупинити цей час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398122
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Літала серед ночі голяка...
Понад заснулим і холодним містом...
Вона шукала свого відьмака...
Самотня відьма...Гола... В небі чистім...
А скільки їх у неї вже було...
Пропащих душ в її відьмацькім ліжку?...
І хто вона: добро чи, може, зло?
Що даючи, збирала все без лишку...
І знову в небо...Знову голяка...
Вона інакша... Не з такого тіста...
Вона шукає СВОГО відьмака...
Самотня відьма...Гола... В небі чистім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397844
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Вхолола спека. Тихо на плечі,
Котом муркоче вересень підпалий.
Листок, вже не живий, ще не опалий.
І посвист крил… Але, ще не ключі.
Сталистий натяк на свинцевість хмар,
Короткий дощ, як задум на протяжність.
Сопіння вітру, так, ще не куражність,
ЗахОду пал з позОвом на пожар.
Зі шкаралупиння визирнув горіх,
Пливе в нічному небі літній спогад.
Розсвіт туманно припускає здогад,
Що осінь вже ступає на поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362784
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 29.01.2013
Летіли в небі зорі парами
І запалили дві свічі.
Карай мене очима карими,
Вогнем кохання обпечи.
Лиш місяць сам блука між хмарами
Чумацьким Шляхом угорі.
Коли мовчиш очима карими,
Словами вже не говори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396281
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Замовчали останні шанси
Каламутним дощем на мить.
Розчинила слова у склянці
Ніжних снів і сказала: «спіть»!
Хтось ледь чутно плече погладив
І за вітром скотився вниз...
Я до нього не знала зради,
Я за ним не встигала скрізь.
Забувати було не варто
Цей потік емоційних злив.
Я його лікувала фартом -
Він собою мене зцілив.
Неймовірно потрібне вміння,
Чи, можливо, мені здалось?
По асфальтах мого терпіння
Відступав одинокий Хтось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376120
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 27.01.2013
Дош у сніг, сніг у дощ...Нескінченно відчутна тривога...
І даремність проблеми, і смертність сухих тротуарів...
Полум"яним згорає беззахисний ранок за рогом,
І незграбно зітхає промоклий асфальт від ударів...
Сніг у дощ...Знову сніг..У блуканнях думок вечорових
Перегорнеш сторінку десь там, на узбіччі одчаю...
Вже набридли давно монотонні непізнані лови.
Тіло хоче у душ, а душа вимагає чаю.
Перевернута сніжність..Думки...Ніжний острах утрати..
І юрбою кишить мабуть вщент переповнене місто...
Тут сьогодні так звично...І трішечки хочеться спати...
Ну а завтра - як завжди...Будильник..Без снігу..Без змісту...
Світанкова імла..У чеканні розтопиться острах..
Оберемки надій у глибини алей поспішають..
Обпікає долоні сплетіння із променів гострих...
Дуже зимно..Зимово...Будь ласка, налий мені чаю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232942
дата надходження 04.01.2011
дата закладки 27.01.2013
Зроби мені кави, я надто втомилась спати
і спробую вдати, що більше не божевільна...
Твій запах впливає на мене, як кінофільми -
задивдені нами до сліз, неповернені у прокати...
Крізь дощ-порошок протікають незвичні жарти,
кімната приймає заїжджені афтер-паті...
Здається, ти більше, ніж хтось у моїм форматі,
та менше, ніж вічність, яку ми програли в карти.
Додумує небо останню свою сонату...
Так пахне туман у осінніх німих сонетах...
...і серце вже вкотре питає у мене, де ти...
Зроблю йому кави, бо можу лише мовчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396032
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
я померла давно
стала глиною гноєм вугіллям
мандрівничим зерном
проростала в курганах трипілля
виглядала в вікно
вітражами соборів готичних
розливалась вином
на бенкетах героїв античних
я померла давно
язиками вогненними трої
полонянки сукном
розсоталась під натиском зброї
степовим скакуном
загрузала в пісках іудеї
полягла полотном
сивини на коханців помпеї
на галактики дно
розстелилась чумацькою сіллю
я померла давно
лиш ніколи Тебе не зустріла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260861
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 27.01.2013
так падає гільйотина
без – жалощів
без – зітхань
так палять листву осінню
так топить лошицю твань
так – просто і без вагання
так – навіть не вчула біль
я – вбила в собі кохання
щоб легше було – тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394070
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 27.01.2013
За півкроку до тебе почали боліти кордони.
І насправді хотілося просто тікати подалі.
Я не знаю, чи ще повернуться чужі нам сезони,
Чи даватимуть за несказанне фальшиві медалі.
За півкроку до тебе минуле кусало свідомість.
І хотілося креслити вічність чи дерти шпалери.
Це шаленство, повір! Я мовчала, а ти... Ти натомість
Забував про міста і подряпав шари атмосфери.
За півкроку до тебе чекання закреслило тишу.
І хотілося рвати думки, римувати моменти.
Я не можу піти. Я нізащо тебе не залишу!
Ти не звичка. Ти - той, хто не має тавра "лиш фрагменти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395207
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Жадається кохання неземного
М’якому серцю – ну хоча б на мить!..
Любов сліпа. Однак, хіба до цього,
Коли весна у серці стугонить?
Коли сліпучим, радісним покровом
Вражає в несподівану пору…
В передчутті весняної любові
Перебува і мій молодший друг.
Він дихає не киснем, а ефіром:
Залюбленому духу всюди рай!
У нього замість квітів – срібна ліра,
А замість віршів – дивовижна гра…
Він всюди перший. Та хіба це треба,
Коли у серці дивосад густий…
Він виглядає красенем і Фебом
При тім, що він звичайний і простий!
І так весна та захвилює струни
У серці, дорогому як опал…
Чи ж ти забув, мій друже ніжно-юний,
Що ця любов розпачливо сліпа?
20.01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394184
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Я залишусь…залишусь акордом на «дольче»…
Ти дозволь, бо уже перегорнуто ноти,
Тільки зараз не раньмо цю тишу, помовчмо,
Поки Бог нам на долю відмІрює квоти…
Поміж двох, лиш Йому одному зрозумілих,
Одинокостей, взятих у точечках світу,
Що на мапі у пам’яті є, не зотліли…
Знаєш, зорям так легко крізь час пломеніти.
Як пожовкнуть під вікнами стомлені клени,
Знов згадаєш про значення всіх листопадів,
Аксіоми безвиході й пошук дилеми…
Пізня осінь поллється в мінорному ладі.
Там я буду лиш нотою третьою терцій,
Ще й з бекаром на «сі» в тих акордах поезій.
І розховстана тиша спливе в інтермецці.
Та ні слова тепер!.. Ми в цю мить – мов на лезі.
Прочиняючи іноді пам’яті двері,
ЗазвичАй, у настирні часи снігопадні,
Підійми опівнічну завісу в етері,
Загубись на хвилину в зірковім параді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394157
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Згорнула крила віхола дзвінка,
Гучні вітри втомились завивати
І срібнокоса річенька прудка
Між берегів засніженої вати
Порозсипала кучері дрібні,
Під кригодзвін витьохкує врочисто.
Сріблясті рибки плещуться на дні,
Мов лоскотух* розсипане намисто.
Ще стільки днів лишилось до весни,
Ще стільки часу, мабуть, до відлиги!..
А вже природа теплі бачить сни,
Сира землиця дихає з-під криги...
І вже плекає паростки тугі:
Як завесніє - вироїться сила!
Колачик сонця виринув з-за гір,
Допоки крила віхола зложила.
*Лоскотуха - русалка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393300
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Цей січень буде трішечки моїм,
Пухнастим сріблом вмоститься на пальцях,
Впаде безмежжям спогадів та втім
Новітню казку розшука в бувальцях.
І ледь торкнеться павутиння сну,
Яким сповито сонячні попруги.
Незримо вечір в радощі гайнув,
Підперезавшись приморозком туго.
Це він нічним пейзажем шепотів,
Що зорепадом на очах зависне.
Пора для дива і для теплих слів
Поміж крижинок, зронених зумисне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392417
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Я стала старше на одно «прощай»,
я стала старше на одно «быть может».
И на один цветущий снегом май…
На крик души, что сердце растревожит…
Я стала старше на одно «прости»,
на ожиданье ночью бесконечной,
на миг, в котором появился ты…
И на «люблю», что вырвалось беспечно…
Еще я стала старше на дожди,
С которыми взахлеб рыдала вместе.
И на мольбу в глазах «не уходи!»,
внезапно постарев на бесконечность…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392376
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Сумний мій янголе,
У чім твоя провина?
За що покарано тебе
Земним життям?
Сумний мій янголе,
Чом світу половина
Тебе не відпуска
З своїх життєвих драм?
Мабуть не так тобі
У цім нестерпнім світі,
Де вперто холоди
Обвітрюють серця
Заручників життя,
Приречених прожити
Без сповіді й без мрій,
Без віри й каяття.
Сумний мій янголе,
Щоб виплакати драми,
Даровано буде
Іще одне життя -
Один маленький шанс
В борні зійтись з вітрами,
На гострі відчуття
Пошматувати час.
Тримаєш у руках
Абетку мрій схололих,
З абзацами думок,
Таких не янголиних…
Не відаєш про страх,
Не чув про мартиролог -
Ти мало не пророк
У цих земних хвилинах.
Як вирок – суєта,
Земних шляхів орхестра,
Судома тіл і душ –
Агонія життя…
Юродивий поет
Зігріє в анапесті
Й розіп’єте на двох
Останнього пиття.
Сумний мій янголе,
Щасливого польоту!
Цей світ, тобі чужий,
Замолить давній гріх.
Тобі вже не чекать
Тут благ аерофлоту -
Не забрудни об мир
Пречистих крил своїх.
08.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386901
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 14.01.2013
Мені веснилося у січні!
Мені так крокуси цвіли…
І гіацинтова величність
Чекала першої бджоли.
Мені так рясти пахли терпко,
Такі стелили килими.
І так було на серці легко,
Немов би й не було зими.
Мені веснилось – так нестерпно!
На подив всіх календарів!
Весна, ліщинова і вербна,
Прийшла із спогадів, чи снів?
… З зими лиш витопки…
Мерва…
А інша половина людства
Усе ще зиму прожива…
Мені ж веснилося напрочуд!
Скажіть, з якої дивини,
Чому я так у весну хочу?
Чому так хочеться весни?
… А може то яка омана?
…Цвітіння крокусів і лоз…
Життя, що було Богом дане,
Бере собі лихий мороз?
Так от, звідкіль тепло весняне!
І ці грайливі промінці!
Замерзла я! Щаслива й п’яна,
А звідки ж пелюстки в руці?
29.11.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392357
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Механічно, скрипуче конає старий годинник,
Павутиння між стрілок, затримує путами час.
І руда позолота - з гравюри стіка невпинно,
І зозуля вросла в дерев’яний сухий каркас.
Через тріщини скла зазирають суворі цифри,
Їх давно не дивує, що пилу такий об’єм.
Лише царський будильник, не зовсім іще застиглий,
Один раз на три дні прокидається й лунко б’є.
Ось тоді оживає палаців забута велич,
Молодий музикант налаштовує свій інструмент.
Білі плаття стирають сліди від боїв і згарищ
І руйнується спокій, на кілька секунд, ущент.
За останнім ударом сумують косі зіниці,
Нефарбовані вікна, відкритих дверей косяк.
Для обличчя із фото не можуть хвилини спиниться
І цвіркун насміхається хриплим своїм «Тік-так».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383203
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 12.01.2013
Всё неясно, скомкано, неправильно,
Жизнь жестока, ласкова лишь смерть…
Горечью стихов душа отравлена
И не может, бедная, взлететь.
Я ползу по узким переулочкам,
О людскую чёрствость тру бока,
Шлю проклятья грациозным музочкам,
Загулявшим где-то в облаках.
Я без них пишу, творю, свирепствую -
Вязью строчек белый лист клеймлю.
Кто-то скажет - жалкая посредственность,
Бегло душу проглядев мою.
Но назло себе ль, другим - не ведаю,
То взахлёб, то грузно-тяжело -
Я пишу, всё самое заветное
На листов швыряя полотно.
Не хочу ни славы, ни забвения!
Право, мне достаточно того,
Если хоть одно стихотворение
Чьё-то сердце искрою зажгло,
Чьи-то очи к небу примагнитило,
В чью-то душу радугой вошло…
Чтоб с подсохших губ сорвалось тихое,
Искреннее слово: «Хорошо».
1999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391702
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Які яскраві кольори кохання!
Яка хмільна мелодія зітхань!
Допоки зійде зоряниця рання
І ніч майне, як прудконога лань.
Опісля днів прожитих самотою,
Найперший дотик ніжністю п’янить,
І ніг уже не чуєш під собою,
І ладен все віддати за цю мить.
У морі ласки тоне корабель твій,
Іде на дно печальним багажем,
А ти спливаєш у солодкій дельті,
Що тихий плин любові береже.
І як, скажіть, відкинути цей фатум,
Коли у нім блаженства так багато …
11.01.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391498
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Приснись мне однажды…
Легонько коснувшись
Руки. Отогрев мои пальцы зимой.
Ведь странная жажда
Опять будет мучить
Меня по ночам, если ты – не со мной.
Приснись мне однажды,
Развей мою скуку.
Душа моя знает, что ей суждено.
Я стала отважной.
И больше разлука
Меня не убьет, как когда-то давно…
Приснись мне однажды,
И перед рассветом
Шепни мне на ушко: «Родная, я здесь!».
А дальше – не важно,
Зима или лето…
Приснись мне. Внуши мне ту мысль, что ты – есть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368115
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 10.01.2013
Упрямилось небо, крошась под колеса,
На крыши, на ветки, на шляпы прохожих,
И сделались все - друг на друга похожи,
Машины, дома, человеки - белёсы.
А дворники небо с дорог вычищают...
Белёсые люди - спешат на трамваи
И в них разноцветятся, медленно тая,
И вновь возвращаются в белую стаю.
Кромешное небо, что виделось синим,
Рассыпалось белой пуховой периной.
Под ним засыпает наш город старинный.
И граффити ночью оставит нам иней.
И детскою розовой пяткой к рассвету
Наш вылезет город из-под одеяла,
И небо решит раскрошиться сначала,
Но дворники снова одержат победу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391176
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Коли зі слів пророчення святого
Зійде звізда на тлі біблійних драм,
Волхви з дарами рушать у дорогу –
Вклонитися Марії з Немовлям.
Сповите поміж вівцями в соломі
Передчуттями повниться єство.
Чи вже дано збагнуть – Йому, малому,
Який тягар віщує це Різдво?
Як страшно знать, що зраду вже готують
Уста того, хто руки цілував!
А хто співав натхненно алілуя,
Шугне у вир диявольських забав.
До скону світу матимем дилему:
За ким піти??
І, мабуть, неспроста...
Зійшла звізда над містом Вифлеємом –
Благовістить народження Христа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390813
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Темниця мого серця і мій рай –
Важкий романський замок на узвишші.
Ламають сині гори небокрай.
Ніщо не рушить надвечір’я тиші.
І над ставком, що ряскою заріс,
Камінна лава все ще пам’ятає,
Як мала мужність не зронити сліз
Перед лицем того, хто не кохає.
11-2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390501
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 07.01.2013
...Це ти забудь про мене, любий,
Бо будеш довго пам’ятати,
А щоб мені тебе забути,
Найперше треба пригадати.
Marisong Навіщо дзвониш?
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389491
Алло! Це хто?.. Ні, не згадаю...
Хто?.. Натякніть мені, будь ласка...
Загальне фото, третій скраю?..
Ага... Яка стара ця казка...
Чого хотіли?.. Просто так?..
Забудьте цей, будь ласка, номер.
Зустрінемось?.. Як свисне рак,
Де в мене КРАПКА, в вас ще... кома.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389558
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Поклич мене з мирської суєти
У храм кохання, любощів обитель,
Я серце , болями розлук побите,
Твоїм зітханням вигою святим.
Давно щоденним хлібом стала ти,
І тихим словом щирої молитви,
Не тямлю, як би міг без тебе жити,
Не відаю, як міг би геть піти.
25.12.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387706
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Зажуру віч здіймаю догори
І серця стук притишую півкроком.
Мій пралісе, цілителю старий,
Стоїш, людьми покривджений, нівроку.
Чоло до клена скрушно прихилю,
Свого дитинства згадуючи відцвіт.
Я знов прийшов до тебе і молю:
Не залишай мене в моїм каліцтві!
Облишу мову, слова не скажу, –
Пощо словами з лісом розмовляти.
Кленовим зерням ницьма полежу
З прозорою душею немовляти.
Небавом сік просотує терпкий.
Я, суєтою стомлений прочанин,
Зливаюся з травою залюбки
І розмовляю з тишею мовчанням.
Живлющий дух над ранком золотим
Вспадковую од пралісу, мов ліки.
Я кленом став,
Я дихаю вже ним!
Тому боюсь розплющити повіки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387620
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
* * *
Останній осінній вечір.
На ранок невже зима?
Не мовкне дзвінка малеча,
та тільки тепла нема.
Зима до воріт добігла,
та, мабуть, не в тому річ:
коли буде біло-біло –
світлішою стане ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381496
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 23.12.2012
Учора під вікном заплакав клен.
Тремтіло листя і здригались віти.
По кому був той безнадійний трен ,
Я марно намагалась зрозуміти.
Блукав туман по думці і словах,
Стікали краплі, як завжди, спокійно...
Той клен... Той трен... Той безпричинний страх,
Що все в житті занадто пародійне.
Що люди не зійдуть із вічних сцен,
Не змінять хід засмиканої драми.
Учора під вікном заплакав клен -
Він плаче наді мною і над вами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386972
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Розбився світ на тисячі образ.
Відчужено насупились дзеркала.
Чи хвору душу вилікує Час,
яка біда б ту душу не спіткала?
..Горить свіча.Похилий чоловік
допалює листи в глухім каміні.
Усе життя звикав, але не звик
до вечорів в холодній самотині.
І гіркоти набралося ущерть--
налито нею серце аж по вінця.
А може, все це вилікує Смерть,
що вже у грубку підкида полінця?
Безмежний світе, скільки в тобі нас--
ображених, самотніх, без надії,-
нас не врятують відстані і час,
нас навіть смерть не завжди розуміє!
...Постукали.Сусідські дітлахи.
Щось принесли. "То ,дядю, вам від мами".
Пощебетали в хаті, мов птахи,
знялись і полетіли з ластівками.
А у каміні дотліває біль,
Струмочок під вікном співає соло.
Коли нема рятунку нізвідкіль,
лікує душу тільки Добре слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231243
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 23.12.2012
Стрімка ріка в шалений спокій плеса
Несе холодні спогади снігів...
На вісь хитку історії колеса
Витки століть намотують тугі.
Таки усе повторюється, справді.
Та ще не всі пророчення збулись!
Нову шукать онук захоче правду,
Яка була вже знайдена
колись.
Усе життя – один суцільний спомин!
Себе згадаю: може, я – не я?..
Шумить вода, не відаючи втоми,
Щоб повернутись на круги своя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386579
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012
(пісня)
Над світом пронісся густий снігопад,
Порошею даль пообтрушував,
Стежину сховав у замріяний сад
І став поміж нашими душами.
А ми виглядали хоч дрібку тепла,
Та небо сміялося зорями
І місяця око у наші тіла
Вп’ялося байдужістю скорене.
Мов постіль шпитальна улігся покров,
А щастя під скибами чорними,
Укрилася сонцем жагуча любов
За льодом покритими горами.
Аби під гарячим диханням розм'як
Бар’єр з переметів та інею,
Ми маємо разом промовити «так»
І вийти на зустрічну лінію.
Над світом пронісся густий снігопад,
Порошею даль пообтрушував,
Стежину сховав у замріяний сад
І став поміж нашими душами.
21.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358896
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 19.12.2012
Наші ангели... ніжно закохані...
І коли ми на різних кінцях,
Розсіваємо мрії сполохані...
Вони тишком стрічаються в снах...
І в обіймах теплих голубляться...
Пестять ніжно долю крильми...
До світання кохаються... любляться...
Наші ангели... душі... не МИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382355
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Ти - не вічність... Ти - вічна невічність.
Обезкрилена зграйка думок.
Тільки долі... Лиш долями - стрічні
Під наметом холодних зірок.
Сиві тіні, довкруг - сиві тіні...
Не зови до світань - їх нема!
Полотніє душа в голосінні,
Де в заметах раює зима.
І намарно не жди, бо чужинка...
Вже у жилах розбавлена кров.
На щоці у лампадки крижинка -
Замерзає востаннє любов.
На вікні, мов суха витинанка.
Тільки й того - смертельний вогонь...
Безголоса покірна вигнанка
Наусебіч зо серця твого.
То ж - не вічність, я знала - не вічність!
До очей - наполохана ніч.
Наші долі - лиш долі навстрічні
Під наметом розпатланих свіч...
(12.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384461
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Ваші руки
Чомусь відпустив,
Хоч вони
Порятунком були.
Журавлі
Свій прощальний мотив
Все співали:
«Курли» та « курли»
Перебрів у житті
Безліч верст ,
А дорога
Звернула туди,
Де у вітті
Похилений хрест
І в отаві
Застиглі сліди.
30.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360906
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 17.12.2012
Ніхто так тебе не розбудить,
Як мрія – весняна, проста…
У вдиху здіймаються груди,
У ласці сміються вуста.
Вловимі ледь-ледь аромати
У душу зайдуть навпростець.
Голубить у променях м’яти
Едемський, легкий вітерець.
І так, то сміється то плаче
Весни переливчастий дзвін…
Чому ж ти подумала, наче
То я розбудив, а не він?
20.02.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315577
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 17.12.2012
Зрікаюся осінніх пустослів,
Згорілих у зневірі падолистів...
Лише б мене Ти, Господи, зустрів,
У цьому зачарованому місті!
У скверах цих, де топчеться пітьма,
Щоб Ти подав мені зненацька руку,
Допоки ще на за́стінках зима
Невидимо малює білу муку...
Лише б душа почула тихий глас -
Любові неземної срібнокрилля.
І звідкись раптом винісся пегас,
Коли, по вінця зранена безсиллям,
Брестиму наодинці в ехо днів -
Золу чужого сонячного неба...
Зрікаюся осінніх пустослів
І йду у даль з надією на Тебе...
(22.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359249
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 17.12.2012
***
А я не вмію, Янголе, без Вас...
Темніє небо під покровом ночі.
І гасне зірка, що останній раз,
Торкнула хмари сіроткане клоччя.
Серпанний голос - незникомий слід,
Де пролетіли днини галасливі...
Та я б віддала геть усенький світ
Лише б десь поруч Ваші очі сиві!
Шаліє віск і мов чужа струна
У далині видзвонює безвір’я -
Ви ж не зійдете з того полотна,
Де миготять поранені сузір’я.
Не простягнете руку чи крило,
Аби вознести в піднебесся мрію...
Чомусь життя отак вже повело,
Що я без Вас, мій Янголе, не вмію...
(22.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379637
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 16.12.2012
Я просто жінка. Просто жінка я.
П’ять букв у слові – ну куди простіше?
Я люба, я кохана, я твоя,
Я та, яка на світі найрідніша.
Сумна і ніжна. Мовчазна і ні.
Я та, якій протягують долоні…
Я палена у відьомськім вогні,
Я писана у золотій іконі…
У муках я життя тобі даю,
Зціпивши зуби, на війну пускаю.
Біля вікна задивлена стою.
Я просто жінка … і немає краю
Такій ось простоті. З ребра чи ні,
Я Єва, я спокусниця Адама.
Я та, якій присвячують пісні,
Я та, якій гукають просто «Мамо…»
Я просто жінка. Грішна і свята,
Слабка і сильна, сіра і яскрава.
Я просто жінка, просто жінка. Та,
Якій потрібно щастя, а не слава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248388
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 14.12.2012
Як два світи в безмежжі голубім,
Шукаєм одне одного не всує:
В мені є те, чого нема в тобі,
В тобі є те, чого мені бракує.
Перепливемо ріками жалю,
Перебредем пустелями омани,
Щоб кожне слово мовило:
Люблю,
Щоб кожний рух повторював:
Кохана.
І хай там де: в безлюдді чи юрбі, –
Щомиті одне одного святкуєм!
Бо є в мені, чого нема в тобі.
Бо є в тобі, чого мені бракує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384794
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Не клич мене із осені моєї,
Не відіймай багряність осяйну,
Допоки на задумані алеї
Впаду листком в обіймах туману́.
Не зазивай у сиві заметілі
Хай погляд мій ще милує бурштин,
І почуття голодні та змарнілі
Наситить день, бодай би ще один.
І не проси, і не кляни любов’ю,
Бо в цих словах я чую льоду хруст.
Як навесні ми мерзнули з тобою,
То чим зима торкнеться наших уст?
Якщо впаду за тихою межею,
Або злечу у небеса звідсіль, -
Не клич мене із осені моєї,
Не зазивай у сиву заметіль.
10/10/12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376877
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 13.12.2012