"Ша - ша - ша; шу - шу - шу!"-
Чую я щоранку...
По подвір"ю я хожу,
Бува й насвітанку.
"Ша - ша - ша!" - співають квіти,
"Шу - шу - шу!" - у листі вітер,
"Ку - Ку - Ку!" - кує зозуля,
Я її щоранку чую.
"Ко - ко - ко!" - кокоче курка,
Їй вторить і чубатурка...
Півня: "Ку - ку - рі - ку -ку!",-
Чую я в своїм кутку.
"Му - му - му!" - співа корова,
То ж кормилиця чудова,
"Ме - ме - ме!" - це вже коза,
"Срі - срі - срі!" - це стрикоза...
"Мяу - м"яв!" - мій кіт м"яука,
Це його така наука...
"Гав - гав - гав!" - це від собаки,
Ось такі у мене штати...
"Га - га - га!" - стрекочуть гуси,
Накормить усіх я мушу...
"Ках - ках - ках!" - це вже качки,
Все з"їдають залюбки...
"Цвірь - цвірінь!" - гука горобчик,
Веселенький, ніби хлопчик,
"Сю - сю - сю!" - співа синиця,-
Різні звуки мають птиці...
"Тук - тук - тук!" - це вже від дятла,-
І у будні, і у свята,
Він найкращий трудівник,
До роботи він привик...
"Кар - кар - кар!" - це від ворони,
Було вчора і сьогодні...
Так буває день при дні,
І не сумно жить мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883118
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 15.09.2020
Мабуть, біду накаркали Ворони..?
Й самі насправді не бажаючи того,
Бо просто каркали собі без заборони,
Таке натхнення в них, чомусь, було…
А люди зляться, палками шугають,
Ганяють злісно те вороння по дворах,
На всі гріхи їм, бідним, натякають,
Чомусь, й про те що їде в когось дах…
Мабуть, біду накаркали Ворони...?
Невже Ворони і на вибори підуть,
Коли не люди вже, а знову ті барани,
Нових Баранів в владу приведуть…
Ворони просто каркали без діла,
Літаючи десь з гілки на паркан,
А люди в цьому бачать свої біди,
Причин в собі ніхто ж не пошукав…
Мабуть, біду накаркали Ворони..?
Нечемні діти – теж Ворон отих вина,
Чи те, що з когось ліплять вже ікони,
Бо в «мізках» поселилась чортівня…
Може Ворони вибрали «гетьмана»,
Що Україну, наче шльондру, обплював,
Та по святинях вічно топчеться зухвало,
Й нас ворогам, мабуть, давно уже продав…
Мабуть, біду накаркали Ворони..?
Невже Ворони глумляться й в церквах,
Навіть молитвам встановили заборону,
Якщо в душі у тебе синьо-жовтий стяг…
Чому завжди шукаєм лиш причину,
То у ворон, то відьом злий прокльон,
А варто лиш себе любити й Україну,
Та щиро йти лише до Бога на поклон!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
11.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888450
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 12.09.2020
Колиска матері! Чи не вона впустила
Дітей у світ, даруючи життя
Чи донечці-красуні, а чи сину.
А кожне з них – ще і земне дитя?!
Колиска матері – це й джерело родини,
Де не буває місця для сміття,
Ми є усі допоти молодими,
Допоки називають нас дитям.
Колиска матері! Щось є цього цінніше?
Це їй ми зобов’язані життям,
І лоно матері – усього людства ніша.
У цьому суть людини і буття.
Колиска матері вготована нам Богом,
Це він ключі вручає від життя,
Що зіткане з тепла, добра й любові,
І шанс дає для віри й каяття.
31.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888315
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Усміхнись , літу у цей чудовий час
І віднайди себе поміж тисяч зір.
Не бійся , вітру ,грози і грому глас
Повір,між хмар сяє сонце з синіх гір.
Ти , повір зійде райдуга над тобою
Підковою щастя осяйна і барвиста.
Хмаринки прожене Ангела рукою
Промінь сонця висушить дощ на листі.
Ти, відчуєш життя цю блаженну мить
Захочеш,почути голос спів пташки.
Родились, щоб все пережити і жить
Хоча , висот досягти ой як важко!
Як падає зірка у росяну траву
Ти , загадай крилаті мрії бажання.
У мареві заграв побачиш зорю
Це Вселена передає вітання.
Розцвіте мамина мальва край вікна
І у пахощах віддасть тепло земне .
Літній сад зародить всякого добра
У любові , обійме небо голубе.
Час, швидко біжить над берегом ріки
Ми ,не можемо його зупинити.
Доля веде у дальну путь у стежки
Досягти, мету цей світ прикрасити...
Усміхнись літу у цей чудовий час
Спіши ,жити любити й творити.
Нехай солов'їна мова єднає нас
Дерево життя калину зростити.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882115
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 30.08.2020
[b][i][color="#7e0ab0"]Нектар п"янкий із вуст моїх збери,
Напій смачний жагучого кохання.
І вже негода, шквали і вітри
Не принесуть ні краплі хвилювання...
А я тобі тихенько прошепчУ,
Слова, які нікому не казала...
Я до небес неначе птах лечу
Коли ще так душа моя співала?!
Солодкий щем по тілу пробіжить
Торкнеться тих глибин, що досі спали.
Яка блаженна, неповторна мить.
Мов літ на сорок ми молодші стали....
Не відпускай, прошу, не відпусти,
Не скаламуть надій моїх озерце,
Бо вже тоді благального "Прости.."
Не будуть чути... ні душа, ні серце.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841585
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 30.08.2020
Не можна, мила, словом змалювати
те щастя, що даруєш ти мені!
Сказать «люблю» – нічого не сказати,
як заметіль квітнева уві сні…
Сказать «кохаю» – ніби теж буденно,
про зорі, шлях Чумацький, древній Віз…
Про них я говорю, пишу щоденно,
щоночі аж до ранку, аж до сліз…
Як серце візьмеш у свої долоні,
я забуваю люте слово «жах»
і блякнуть зорі на небеснім лоні,
як усмішка засяє на вустах.
Кохана, берегиня, жінка, мати,
у хмарну днину – промінь у вікні.
Не можна, люба, словом змалювати
те щастя, що даруєш ти мені!
21.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868874
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 30.08.2020
[img]http://s019.radikal.ru/i613/1709/d9/01e92dd67970.jpg[/img]
Моя Україно! Моя найдорожча Святине!
Вітаю тебе із далеких доріг та країн.
Де б я не була і куди б мене світ не закинув,
Тебе я довічно носитиму в серці своїм.
Співає душа, коли бачу тебе в кінофільмах,
Гортаю сторінки альбомів і серце щемить.
Від думки такої щаслива, немов породілля,
Де родиться поле і пісня, і гай, і блакить.
Ця мова моя в переливі, як жайвір у небі,
Як вечір надходить — мереживо стелять зірки.
Я згадую матір і батька у рідній оселі -
Мою Україну, де доля на два береги.
Усе в мене є — надароване духом і словом,
Оте, що не купиш і навіть не силі продать.
За тебе, моя Україно, вимолюю Бога,
Щоб рідному краю послав із небес благодать.
Моя Україно! Ти земле сколотів-русинів,
Із давніх-давен ти плекала героїв в борні.
Я міцно стискаю руками наш стяг жовто-синій
Бо я - українка! Це ім'я ти дала мені.
Із Днем Незалежності, нене моя колискова,
Вітаю тебе і на серце долоню кладу.
Хай вічністю дихає мова твоя калинова,
Бо я у майбутнє вкраїнця-онука веду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750241
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 30.08.2020
. "Поговори же з Музою поете…"
Поговори зі мною Музо
І розбуди в душі вогонь...
Хай лине пісня, як в Карузо,
Хай жар іде з моїх долонь...
Хай чують люди віще Слово,
Відкриють очі на цей світ...
Буди в них Совість рідна мово
І хай буяє щастя цвіт...
А можеш Музо ти багато.
Збудити зоряний політ...
І буде в серці уже свято,
І поетичний зрілий плід...
... Й веселкою розквітне небо,
Душа попроситься в політ...
Ну,.. що поету іще треба?..
- Щоб був щасливий увесь Світ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707573
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 30.08.2020
Людина живе і не знає,
що доля готує їй наперед,
планує щось й передбачає,
а життя все біжить уперед
до закінчення свого – до смерти,
й неважливо, від чого помреш,
ти ідеш і долаєш уперто,
поки дихаєш ще і живеш,
перепони усі й перешкоди,
часто йдучи по самій межі,
заподіюючи собі шкоди,
і лягаєш на стіл під ножі,
щоб продовжити перебування
на цім світі хоча б на мить,
витрачаєшся на лікування,
аби трохи подовше пожить,
намагаючись смерть обдурити
і продовжити долю свою,
так неначе щось можна змінити
над прірвою на самому краю
де спиняється твоя дорога
перед страхом померти живим,
і з’являється віра у Бога,
і надія на чудо із ним,
яке станеться саме з тобою
і продовжить твоє життя
з дня на день, доба за добою
до прозріння і каяття,
що які б не бували грізні
випробовування в майбутті,
змінить долю ніколи не пізно,
як життя ставити на меті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887158
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 30.08.2020