«Ці руки нічого й ніколи не крали»...
Ніяк не второпаю слів отих зміст,
Невтішними віршами роздуми стали,
Чи то вже такий сатиричний мій хист?
Якщо вже ті руки по лікті чистенькі,
То мали б сказати нам правду про те,
Чому ж тоді пенсії наші маленькі?
Життя до зарплати неначе святе!
На хліб та на воду якраз вистачає,
Сплативши оброк й комунальницький рай...
А влада лиш руки весь час умиває
Й щоразу кричить: - Ти мене обирай!
І якось вже звично, бо знову ж ті самі,
Чистенькі до зРади дві ліві руки,
Й дві праві, що витерли дещо Обамі...
Ну просто якісь ненаситні круки!
Був Вітя, ну той, що отримав довіру,
Так гарно з трибуни руками махав,
Неначе бажав тільки щастя і миру,
І де він тепер? Знов на пасіку став?
А меду немало попив із бюджету,
Сімейка бджолина - сімнадцять кумів,
Прогавили шанс України до злету,
І руки помити свої не зумів...
Та саме страшне, що привів він у вулик
Ще більш ненаситних, їх трутнями звуть,
Знов Вітя? Показує пальцями нулик?
А хвилі Дніпрові ще дужче ревуть,
Бо мити в них руки давно недоречно, -
Там сльози народні й по горличко кров,
У владі ж до бійок ідуть суперечки,
Хто палець покаже з трибуни нам знов?
Оті недолугі «праф-фес-сіонали»?
Чи, може, повернемо вік комуняк?
Та ні, хай керують усім маргінали!
Яка вже різниця? Закінчився ляк
І досить над бідністю нишком ридати,
Минає життя й відлітають роки,
Потрібно ту владу примусити взяти
Лопату в обидві біленькі руки
Й почати з домівок л..йно вичищати,
А хто не бажає - у митний союз...
Цих трутнів давно вже потрібно прогнати
І жити щасливо не дуючи в вус!
24.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489165
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
(Недовірш і недопроза. Просто думки.)
Ти думаєш картини не мають голосу?
Тоді ти просто не бачив справжніх.
Справжні картини кричать.
Завжди.
Й шепочуть.
А почути їх можна серцем.
Або ж просто очима.
Так, їхній голос швидше відіб’ється в очах
Ніж відізветься в серці.
Бо до серця тяжкий і тернистий шлях,
А у погляді душа в емоціях б’ється.
Справжні картини - це відлік часу,
Що заворожує подорожніх.
І у душах ставлять справжню печать.
Назавжди.
Навмисне не плачуть.
І у зговорі не будуть з митцем.
Насправді художник – просто хлопчина,
Що малює картини у темних ночах
І перебуває у неіснуючій пастці.
З якої не вилетить він немов птах.
Він колись з полотном в єдине зіллється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452847
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 05.10.2013