Я здесь, мой друг. Как пару лет назад,
Опять стоим на стыке биографий.
Как школьница неловко прячет взгляд,
Носочком продырявливая кафель,
Ты слышишь вновь поток журчащих фраз
К тебе с неутомимым интересом.
И я уже привык в который раз
Отыскивать в девчонке поэтессу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369484
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 02.07.2016
Я сделана из манки и воды
пустое тесто, пресное как камень,
но я прошу запечь в него плоды,
твоими неумелыми руками
в июньский вечер снятые с ветвей,
когда восток все жмурился на запад,
и мир стоял ни в чем не виноватый,
переминаясь тяжестью ступней.
Хоть восемь дядь качали колыбель,
несли дозор, но к яблочному спасу
ведут невесту, кто не доглядел?
садить за стол, а дитятко без глазу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673561
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 02.07.2016
де б не ввижався захід
йому не змістити ліворуч
постамент вчорашніх віршів.
тишком розріжу гіршу
з твоїх примх
і притихну.
виграв програш в пустім казино,
я - вечірвино,
я - нічбезсоння
і на пероні лиш тіні нічних істот.
той, хто відходить навпроти
електрозвучання
говорить,
що я - мовчання,
я - вечірвино.
йому прошепочу мапою в скрині,-
де б не ввижався схід,
не плекай надії...
у серце словесним києм,
я - нічвино...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619644
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Если к тебе прибьется моя зима,
жди ее с теплым хлебом и молоком…
дети, ростки дающие от ума,
держатся от сердечных особняком.
я не имею ножниц, но садовод
очень умел - комар не подточит нос.
дайся макушку срезать – и в рост пойдет
корень сердечный. известь и купорос
вместо манжетов белых по рукавам.
будешь теперь смеяться и горевать.
можешь, конечно, не верить моим словам
я тебе не любовница и не мать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568909
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Ни этот город, ни любой другой
Не дал возможность ощутить поруку -
И я привык нащупывать рукой
Пустое место рядом, а во звуках
Других шагов отсутствие моих
Неразличимо.
В этом мире кто-то
Решил делить пространство на двоих:
На ты и я, светил да идиотов,
Но все-таки в одном объединив -
Размеренно дублируются паствы,
Чтоб и умен, и беден, и ленив
Часть жизни погребенную в лекарствах
Молился о.
Но мне никто не свят -
Живу один, довольствуюсь немногим.
И слушаю как косточки хрустят,
Пока по ним расхаживают боги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559124
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 24.02.2015
Когда-нибудь без толики стыда,
С ухмылкою взглянув в родные лица,
Ты выскочишь за хлебом - навсегда -
И не найдешь резона возвратиться.
Шагнув за мелководный Рубикон,
Уверишься в тропе своей и почве -
И верный город станет незнаком,
А жизнь твоя мятежней, но короче.
Там, в зареве пылающих мостов,
Былых друзей мутнеют силуэты.
Расстаться с чем угодно ты готов,
Не стоит и раздумывать об этом.
Пускай рябит возвышенный посыл
О том, что ты - такой, они - другие,
Ты будешь рад из приторной попсы
Высасывать густую ностальгию.
В итоге ты найдешь не благодать,
А только привязь к временному месту.
Найти себя, чтоб снова умирать -
И распроститься, чтоб опять воскреснуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530170
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 24.02.2015
Не тронь меня, пока на берегу
стою и оторваться не могу
от скалящейся, пляшущей воды,
пока как искупления беды
я жду, она не может не прийти.
оставь меня на воле - взаперти
моей семьи, калечащей скелет
любовью, не умеющей слабеть,
когда пора приходит. и теперь
я все гляжусь в разинутую дверь...
вот дом, что схоронил в яйце иглу.
он каждый вечер ждет меня к столу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512212
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 20.07.2014
я отримала море
і тепер відмовляюся пити
хтось безслівно говорить
і несе до підніжжя плити
без імен і туги
щоб гачком для очей іржавим
мало знати когось
я ж себе ще й вчора не знала
та й сьогодні даремно
пишу конструктор
хочеш море собі?
хочеш морем колись побути?
спрага сіллю кипить
і цілує чужу підошву
хай не спиниться мить,
чуєш море
я прошу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502074
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 17.06.2014
Прости, что не писал тебе...Плевать.
"Мы так давно не виделись, родная..."
Швыряю эти строки на кровать,
Невольно наше время вспоминая.
"Теперь всё проще. Я лечу на свет..."
Но медленно засасывает омут.
И, кажется, набор грядущих лет
Достанется кому-нибудь другому.
"Прости, я не хочу тебя грузить:
Привычки и стихи остались те же
И никому невидимая нить..."
Теперь с тобою связывает реже.
Да к чёрту всё! Шаги мои легки.
И время, как других, меня не старит...
В квартиру заползают сквозняки,
Редея во вчерашнем перегаре.
В кармане мелочь и десяток рифм,
"Поверь, я без тебя с тоски не вою."
Когда-то мы с тобой поговорим.
Надеюсь, ты поговоришь со мною...
"Несётся жизнь, безумна и глупа."
Подобна бестолковому курорту.
Смотрю в стакан, а там моя судьба
По донышку стеклянному растёрта.
Меня тошнит от праздной болтовни
И молодость сжигаю понапрасну.
Пока, родная, если что - звони.
"Не надо писем. В общем, всё прекрасно."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490447
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 01.05.2014
Дні - сірі, як Гендальф до Морії,
мені би - зими на усі роки.
Мені би небо - насмішливе, зоряне,
чорне, як борода Локі.
Мені би замість весни і сонця -
вітру злого і Варга в плеєрі.
Мені би не спати, зовсім-зовсім -
ловлячи тишу, писати з нею.
Мені би просто йти, не спиняючись,
вперед, туди, де на небі похмурім
хмари застигли шрифтом Брайля чи
небеса передчувають бурю.
Просто повільно йти, розумієш?
Нести у кишенях вірші про зиму,
щоб єдині супутники - буревії
крокували поряд незримо.
І я би ніколи не спинився,
стоптавши усі чоботи світу...
Я мав би плащ з опалого листя
і люльку, набиту вітром...
Забувши про все, продавши душу,
ночами співаючи у трактирах,
доки вогонь чоботи сушить,
ну, а вино -
віру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494418
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 01.05.2014
Священики благословляють АК святою водою і кров'ю воїнів,
весняне повітря роздирає стаккато ближнього бою. Гноєм
встигла заповнитись рана на тілі землі, і завдання - її загоїти
ліками з пороху, крові і сліз. Чорний квітень припиняє бути весною.
Ейнхерії натягують бронежилети і берці і п'ють кров жертовних тварин,
слейпніри БТРів із дизельним серцем несуться, цитадель блокпосту горить,
оскверняючи небо, душі святить, на радість Мардуку, Марсу і Одіну.
Мулли благословляють АК і гранати, читаючи молитви до сходу.
Розпечене сонце скалить залізні зуби і готується їсти мертвих,
на однострої темному кров губиться, але вона вже жертвенна...
Пил, змішавшись із потом солдатів, створює големів за образом ворога,
раввини благословляють АК у темних кутках при тьмяному світлі менор.
Сівши на східці обабіч Небесного Трону, полеглі руни видряпують.
Бог досилає ривком у патронник патрон і скасовує шосту заповідь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495522
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 01.05.2014
дитина, що поруч з тобою
бере за основу гучне серце лева,
жбурляючи в простір
білі як час олівці.
їй слів не потрібно,
вона королевою з снігу
дописує долю
на правій руці.
дитина, що поруч з тобою
не гребує морем
і випадок їй не пече.
в кінці коридору
на неї чекає
тепле і дружнє плече.
дитину, що поруч з тобою
бере за основу терпіння
лев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495282
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 28.04.2014
краплі жодності на чолі,
я молюсь за кожного актора
твого внутрішнього театру,
нам не варто пити соки війни
й чужини.
зупинився ліворуч квітень,
він ланцами обіймає,
заборонами говорити
чи зшивати у ковдру
тканинні чутки.
він м"який,
ледь бузковий,
він випльовує мову
на цукрові хатини
й двори.
поверни моє сонце,
бо невдовзі дерева
повтікають з своєї кори.
так могли досі бути,
але відра отрути
розкорінили тихо цей бунт.
ми ще тут
і крізь зорі
я до твоїх акторів
надсилаю листівки у кут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494021
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 25.04.2014
до чего же долгие были проводы:
будто всяк уехавший прокажен.
вот и я к себе прихожу из города,
разрезаю на двое хлеб ножом
и уже не кажется, нет, не кажется...
ничего не спрячется в тишине...
посади весной тонкокожий саженец
в ненапоминание обо мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491882
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 12.04.2014
постріли густіють, але падають ледь чутно,
нитками запах рути кріпить мене до землі.
як нестерпно і тихо ми з тобою пливли
повз ці хвилі,
чи інакше уміли?
ти скажеш розлючено "ні".
у труні кольоровій червоного значно більше,
ти вирішуєш море
як власну сканвордну нудьгу
і слугуєш терпінню,
вбачаючи в ньому слугу.
розсипаються зранку
скоцюрблені галочки-хрестики,
обеззброєні месники
смерть надпивають терпку.
розливаєшся водами,
в тріщини сіль забиваючи
і караєш терпінням в далекі
й глибокі рови.
чи інакше буває ніколи уже і не знатимеш,
як не чуєш,
то краще у безвість криваву пливи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486130
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 20.03.2014
заперечую вечір,
а постіль сміється квітковим запахом
ти
десь на кордоні вина і сліз
бажаєш місяцю доброго ранку.
медяники припорошені гущею віку,
вигадують час,
вдивляючись в знимку,
де зими холодні,
але в очах є віра у теплі долоні.
дорослі знімають корони
у миті вітань,
а я птаха рання,
що звикла здаватись пізньою
піснею у мертвому голосі.
навколо всі
через дим цілують бога,
я прагну й собі оберегів,
натомість й попри "нічого"
дякую.
заперечую вечір,
а постіль сміється квітковим запахом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484399
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 10.03.2014
Отпусти меня, ангел, пора уходить.
Ты же видишь, что всё истрачено?
Нам бессмысленно жить, совмещая пути,
Да и зря мы однажды начали.
Мы сидим визави, он заштопанным ртом
Завлекает к себе на сторону -
От горящей любви и ленивых истом
Запекаются в теле органы.
Он спалил мне нутро, но душонка пуста.
Пусть и было порой беспечно с ним,
К прожигающим кожу небесным устам
Мне привыкнуть не хватит вечности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481367
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 04.03.2014
Справа в тому, що відколи тебе нема
Моя вірність тобі одержимо міняє течії.
Поки ти там готуєш їсти,
Тут шумлять майдани і йде війна
Не цілком доречна.
Справа в тому, що відколи ти там, я тут
Моя ніжність до тебе стає невимовним докором.
Поки ти там складаєш іспит
тут під свистом куль наші хлопці мруть –
що не день, то похорон.
Справа в тому, що відколи ти став, як він
моє серце болить, наче снайпер у нього вцілив.
Поки ти там шукаєш істин,
тут грядуть вітри незворотних змін
ну а ти не вірив…
Справа в тому, що відколи твій слід простив
Я собі поклялась не змивати ні з кого плями.
Поки ти там гуляєш містом
тут країну ліплять з нових шматків
жаль що ти НЕ з нами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483059
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 03.03.2014
Немногим дольше жизни в тишине
Отмерено мне вытерпеть, но всё же
Я думаю о будущей жене
И что её отсутствие дороже.
И что под грузом будничных забот
Не разглядеть чужую чашку чая
Среди моих, пока из года в год
Себе твоё отсутствие прощаю.
Пока рассвет срезает облака
И новый день собою источает,
Есть смысл дождаться вечера, пока
Мне не по ком скучать, но я скучаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480118
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 18.02.2014
сповіді здаються небезпечними
коли кисневі зашморги деінде,
з собою наодинці не до ґречності,
гіркі сполуки часу та огида
від всього,
що без наміру і дописів
в нотатки загортається
безсоння,
і десь у повномертвому автобусі
малюєш мапу на чужій долоні.
не прибуття постане тут спокусою
і не яскраві з усміхами знимки.
з собою бути всесвіт марно змушуєш,
вбиваючи у нетрях сиву жінку.
і що ті сповіді коли мовчання захистом,
а ти з упертості в нім слухаєш месію?
не прибуття, а тільки час прощатися,
як прикро, що прощатись я не вмію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479939
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
[i]my sweet prince
you are the one
[b]placebo[/b][/i]
Любов – це цитати, на які розбирають одне одного двоє.
Всотують їх, всмоктують, як у найкращих традиціях жанру.
Твітять, поширюють на фейсбуці, викрикують під час оргазмів,
А потім ділять їх на ранок, обід і вечір, замість молитов.
Любов – це черговий внутрішній джихад, повоєнне Сараєво.
Війна, апокаліпсис, Іран, Ірак, і рани, і раки, і раком, і рано.
Насправді ж найгірші бої відбуваються у наших головах щодня.
Рани болять уламками розірваних гранат. Ти розумієш, це ж – апокаліпсис.
Любов – це слухати і чути, дивитися і бачити, відчувати і відчувати.
Знаходити сенс у піснях, розуміти суть поезії і, мабуть, трохи й самого життя.
Поети, ці вічно обдовбані красені, речники Евтерпи та Ерато – це теж любов.
Маленький принце у зелених окулярах, читай мені ще.
Любов – це дух, що тіло рве до бою, шукає (не)волю, знаходить опір.
Протести, транспаранти, вигуки та агітації заміняють мамине «добраніч».
Бо любов – ще той вічний революціонер, безсмертний Че Гевара.
Бо вічна боротьба на те і вічна, щоб ніколи не закінчитися – інакше було б нудно.
Любов – це постійно зраджувати своїм же ж незламним принципам.
Алергіки стануть наркоманами, цнотливі – хв*йдами, православні – буддистами,
Незалежні не зможуть самостійно ступити кроку без вказівки згори,
Атеїсти увірують, покаються, і хор ангелів співатиме їм. Амінь.
Любов – це маніпуляція, фальсифікація, містифікація
Деколи конфронтація, інколи - мастурбація, проте завжди мотивація.
Нехай мене звати не Юля, але знаєш, моє волосся…
Маленький принце у зелених окулярах, читай мені ще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439250
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 13.02.2014
жодних старих портретів тобі над ліжком,
тільки краєчок світла й холодна ковдра.
нишком рахуєш дні і малюєш знижки
на самоту й давно перестиглу гордість.
жодних тобі листів у поштовій скрині,
кіт відібрав тепло і собі на вихід.
лінії страху повз сон у дичаві тіні,
лихо ж дається тим хто боїться лиха.
жодних тобі дзеркал і країн казкових,
супровід - ранок в кістлявих римах.
мова ж дається тим, хто боїться мови,
і якщо в безвість,
то неодмінно з ними...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473200
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 04.02.2014
від нотного стану візьму окраєць тиші
і наважусь бути поміж вітрів і пародій на них,
відкинувши тихо стару парасолю,
дозволю небесним озерам здобути сон
у моєму волоссі.
дзвіночки у жертву холоду носять стебла,
а ти ще не вмерла,
мовчазна й незнаюча?
й справді, рано ще,
бо ж тільки настало НІКОЛИ,
ти довго цього чекала
чи просто робила вигляд.
хлібом грудей наситиш чуже немовля,
і врешті дізнаєшся,
що земля
твоя майже округла,
такої наруги не стерпить жодна пустеля,
а зараз застелю світанок вуглем,
ти спи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477132
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014
я не встигаю бути відповіддю,
уявляти дослідження швидкості
поза власною опікостійкістю,
я не встигаю...
навіть в дні цілковитого хаосу,
бавлюся в прізвища на полицях,
випиваючи літери середущі
лиш для того
аби хтось у безвісті рушив
і знайшов собі там притулок...
я не встигаю палити письмена,
молитись за тих, хто в мені
наче геть похований.
гронами солодкими дозріває,
а я бачу їх завше зеленими.
я не встигаю співати прощення,
залишатися найдорожчою
я не встигаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466197
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 17.12.2013
зірковказ вишиться під ногами,
на кафтані спочиває візерунчаста осінь,
вголос заплющує очі,
мовляв "нічого не вмію чути".
пресловута гвоздика рухів
повітряно стрибає в твій сон
пахощами доріг і солодкого пилу.
навіщо ти вчила себе питати?
чому не бажаєш пшеничних відповідей?
серед людей завше є місце для білого лева
і де б ми його не бачили,
він стільниково нам пишеться.
з більшості днів,
пробираючись теплими лапами
щоб на мапі ні звуку від кроків
і край...
запитай мене чи гніздилась істина,
я землисто писатиму зірковказ.
нас майструє ця осінь віддалено,
бо вокзали не випили час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461044
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 18.11.2013
крізь трафарети сну малюєш себе змарнілу,
чинбар уміло із шкіри вовтузить морок,-
сорок чи двісті?-
поруч із листям
зірветься змокріла гілка,
тільки пильнуй
аби не вродилась відстань.
старість - ліхтар,
що завше благає світла
навіть тоді
як вся темінь в тобі принишкла.
кішкою хмар
дощ оголошує знижку,-
чи на терпіння?-
дізнатися знов не вийшло.
нішу чужу плекай-
не жебрай
тиші і кусень сухого хліба.
крізь трафарети сну у себе,
там де із шкіри втікає чимбар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458326
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 18.11.2013
He cтaнy Вac пpoщaть, мoй милый дpyг,
Зa тo, чтo Вы дpyгим тeпepь coгpeты.
Oт cлoвa "мы" Вac штypмoм бpaл иcпyг
И нёccя oт кoлeн дo cигapeты.
Teпepь дpyгoй Bac тaщит пoд лyнoй,
Ha yшкo чтo-тo лoвкo гpaфoмaня.
A я пишy, винo тoмy винoй,
Игpaя accoнaнcaми в cтaкaнe.
И yтoпив cвoиx cиниц к yтpy,
Пoлгopoдa изpeзaв нa тpaмвae,
Bдpyг пoнял, чтo бeз Bac я нe yмpy
И что порой неплохо мне бывaeт.
Oн дapит Baм тo cлaдocти, тo кycт,
To чac пoпcы c пoпкopнoм нa дивaнe.
Алькoв моей души вceгдa был пycт
И ecли бyдeт пoлoн, тo нe Baми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434628
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 02.10.2013
...небо залишить тебе напризволяще
осінь - це надлишок правди
із якої немає виходу...
______________________________
кожна річка яку тобі вдалось перейти замерзала взимку
тих кого зрадили згадують тільки на сповіді
та й то неохоче
але для того щоб затиснути серце навіть у найпрекраснішу рамку
спочатку треба виколоти очі...
я не бачу сенсу за тими кого ховає твоє сьогодення
кажеш що холод руйнує
і смирно йдеш додому
а холод насправді вправно римує
твоє я з тим хто навпроти...
і немає розлуки понад розлуку яку спровоковуш сам
і не важливо насправді на кого чекаєш
кидаєш шматок хліба голодним псам
а потім його відбираєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449932
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013
я справлюсь с собой, как справляются с чем то внешним,
как ставят плотину, стремясь обуздать теченье.
ведь если мой быт составляют простые вещи,
и ум постепенно обучится упрощенью?
тогда я сумею оставить свои обиды,
тогда я отважусь оставить свои вопросы..?
вселенная расширяется. мы не видим.
вселенная сокращается. мы не смотрим
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449696
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 18.09.2013
зведенорідна сестра невидимість,
кров преблакитна в тобі міцнішає.
ближче до винного присмаку
як занурення
в води солоні
і синьокурими
хмарами нутрощі знеосінені.
ти не умієш здаватись цінною,
тільки кришталь свій розбрискуєш
порівну,
з холоду зводиш криваві вогнища.
хто ще покличе удалеч свистами
щоб розкурити іржаву істину?
зведенорідність не може личити,
щоб зачинати безсмертні звичаї
щойно почуєш свій перший день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445296
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 09.09.2013
Єва купила радіо: перемикала станціі.
Єву сьогодні зрадили – Єва впивалась танцями.
Єва блукала стінами в пошуках зони доступу –
Єву сьогодні кинули! Єві зробили послугу!
Єва купила радіо і босоніжки кітчеві. –
Єву сьогодні зрадили! Єві втрачати нічого!
Краплі над парасолями Єві здавались віщими. –
Єві зробили боляче, Єву сьогодні знищили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376233
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 07.09.2013
Мальчик-ветра Аляски,
мальчик-стихи о лете,
ты моя недо-ласка,
я твоя недо-леди.
Были пра-пра когда-то -
щит на гербе давнишнем,
камешки в пять каратов...
Были, да нынче вышли.
Внучке достался профиль,
ноты и чувство ритма.
Видишь, ничтожтый профит,
мальчик-слова-как-бритва.
Юноша-лес Сибири,
зыбкий мираж пустыни,
щурит свои сапфиры.
кофе в фарфоре стынет.
Охнула филижанка,
cбрызнув горячим шторы.
Пятнышко, тюли. Жалко.
Может, замою? Что вы!
Девочка, тоже скажешь.
Губы цветут. Шутница.
Глупость бывает с каждым,
глупость меняет лица.
...Ветер жалеет шторы.
Гуща ползёт по стенкам.
Ты моё недо-горе,
я твоё латте с пенкой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446978
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013
печалиться о дереве излишне:
зачем теперь, разглядывая сруб,
жалеть, что ты ко мне неравномыслен...,
неравнонежен... и неровно груб...?
от августовской кисти винограда
отщипывая дни по одному,
возьмусь лукавить: " я тебе не рада",
чтоб не сказать: "ты мне не по уму"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443360
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 28.08.2013
я вру тебе беспомощно и жестоко,
как детям врут, спиной закрывая дверь,
о том, что мир кончается за порогом,
о страшном.... после, после, но не теперь...
и это отлагательство мне в убыток.
ведь как тебе не чувствовать в нем подвох?
когда вот вот иллюзия станет пыткой,
и сам себя ты выставишь за порог
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440992
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 05.08.2013
разбираться будем потом. сейчас
в доме включен свет, в доме включен газ,
в бессловесном воздухе резонанс
от любого звука.
хоть смотрюсь я эдаким гордецом,
ко мне ходят люди с твоим лицом.
и на кухне время брюзгой-жильцом
потирает руки,
и слюнявит пальцы, считая дни.
избегая вынужденной возни,
выхожу из дома. поди смекни,
отчего же струсил.
отчего все гладко, но чую слом,
отчего прямые большим числом
неизбежно сходятся под углом,
образуя узел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440117
дата надходження 28.07.2013
дата закладки 31.07.2013
звязка "я" - ефемерні ключі,
нічиї досі доповзли до світанку сходження
хоч би на крупку зробитись схожою
на сум"яття лінійне твоїх свобід.
не болить і не просить піти
чи залишитись
бо коли я поволі усюди рідшаю
проростає з грудини залізний щит.
звязка "я" - зачинання нове відлюдності,
прямокутна підлога в трикутній до сну душі.
в віршовікнах не я,
то лише гіркота перевтілення
щоб здійснятися вільною
на пелюстках твоїх доріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440288
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 31.07.2013
утро в тисках оконных.
будешь ли ты спокойна,
если меня не примут
люди с моим умом?
если меня оставят
в комнате узких ставней,
и мне изменит память,
где в ей дверной проем.
я в состояньи мира,
ты в состояньи мира -
это необходимо:
нам не снести войны.
в том, что как в древнем риме
все наши чувства вымрут
в будущем обозримом,
мало твоей вины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434564
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 13.07.2013
справедливість, зазвичай, написана іноземною мовою,
тому ми не вміємо її розуміти.
звідти виповзає зграйка її трактувань-
встань на коліна і проволай транскрипцію.
я вихожу із піни відчаю
і в ній розчиняюсь.
знаєш як то слухати зіпсований телефон,
надсилаючи вічності беззмістовні вітання?
квіти в душах ростуть приречено гарні
і в друкарнях пашіє чорнильне безглуздя пустель.
тонким присмаком хмелю
розстилає цей тиждень анонси,
хто тебе просить вивчати мову,
якою мовчиш?
облиш цю забаву
і йди повз несміху кімнату,
бо їх у замовчаній совісті надто багато,
тому знаком рівності впадеш
на слово і ніж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435409
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 13.07.2013
ось
ти стоїш на вершині
запроміненої віри в майбутнє,
мені навіть чутно
як здіймаються вії твої у сон.
крона дерев сполохані спокоєм,
доїдаючи крихти праодинокості,
відчиняють нам двері
в безчасся сезон.
горизонт слів пом"якшений,
бог невидимі важелі
почуттям притрусив.
днів озера засвітлені,
я зробилась помітною
і вдивляюсь у видиво
крізь небесність роси.
ось
часи передбачення,
найсвітліше побачення
з сонмом щастя
на тлі дивних рік.
завтра стануся старшою,
тільки трепетне значення
ніжну першість
малюю
для тебе,
єдиномійчоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434303
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 13.07.2013
бо коли дме вітер
у твоєму погляді ховається моє причастя
я минаю точку зіткнення і непокори
з самим собою
аби нас завжди було двоє
аби десь всередині мене росло нове зело
воно потім стане сміхом
і може картавістю для цього великого світу
а поки мала квасолина відчуває музику кімнати
вчиться плавати
і більше спати
бо коли вітер стихає
у її погляді ховається наше щастя
люби
на відстані
тихо
похапцем
бо десь у її маленьких зіницях
достигає любисток
що читатиметься новими віршами
на стареньких
книжкових полицях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432049
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 21.06.2013
коли воскреснеш - надішли мені звістку,
паперового голуба чи сороку,
тобі тисяча повних років
до повноліття,
ти не знаєш вертатись додому звідки.
зрідка ти відчиняєш вікно у землю
і вчиняєш там світло і воскресіння.
кожен винний свій борг тягне до оселі
і кидає під ноги своїй богині
чи то богу...
ти знаєш, не так суттєво,
віра не омиває кордони статі.
приручаєш терпінням байдужих левів,
вчиш їх в відповідь теж мовчати.
як воскреснеш - вимолюй звістку,
кістка в горлі - відсутність слова.
ворог пише прощення рідко,
бо на суші є зайвим човен...
12.03.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431718
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 16.06.2013
Во мне есть солнце. Оно - пожаром.
Оно - колючим бездонным роем,
Пчелою летом, тончайшим жалом.
И я не скрою. Его не скрою.
Ему не скрыться. Оно воюет
За тех, кто близок, за тех, кто дорог,
Ключицы мальчиков, за "люблю" их.
Во мне есть порох, достойный порох.
И он весь дикий такой колючий,
Рождает в небе паскудный дождик.
Мы были лучше, когда-то лучше.
Мы стали старше, а значит жестче.
И Бог не знает, как нам, страдальцам
Нести уставшим святую ношу.
А я с гитарой и солнцем в ранце.
И я не брошу. Его не брошу.
Какого черта во мне есть сила,
Что обязалась всегда бороться? -
Во мне есть солнце. Не выносимо
Плюется лучиком из оконца.
Во мне есть солнце - усталый датчик
Что не сдадимся, что повоюем,
Пока есть лучшие. Это значит
пока люблю их. Пока люблю их.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431633
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013
кожна яблуня досягає відмови від осені,
зернята у зародках-тільки сльози,
пророщені й рясно зрошені примовляннями:
"виростеш-зрозумієш,
не усе ж відразу!"
ти несеш відразу до руки збліділої,
що уміло в небо безпліддя возить.
і невдовзі знатимеш своє місце,
де напрочуд віриться
в щось надбільше.
а коріння землю цупку відштовхує,
хто є твоїм приводом вересневим?
опадаєш вірністю прикро-жовтою,
в яблуневості власній твердо впевнена.
і напевно більшого не спотворити
ні дощем, ні зорями, ні людиною...
обпектись і справдитись,
адже хто є ти
нерухомо стоячи за вітриною?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431038
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 12.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2013
И грабят. Воруют твоих первозданных
Прыжков изо вспаханных гордостью зданий
Твоих долгожданных истерик и знаний
Вот каждому важно оттяпать кусок.
Ты - раненый. Жертва усопших сознаний.
Тобой отдыхает творец мирозданий,
Мол, всем помогу, а ты как-то уж сам и
Ни счастья, ни денег ни пули в висок.
Ты сам - червоточина - дьяволом мечен
Твой путь, обещают провидцы, конечен
И, вот, черт возьми, тебе крыть уже нечем
Палатку украли, товарищи пьют.
Проклятое время безумцев не лечит.
Есть только она среди гари и желчи
И ей бы отдать и молитву и вечность
Чтоб только улыбки увидеть уют.
Сегодня паршивость съедает останки
Сердец. И танцуют прекрасные янки
Над вечно-пробитой душевной изнанкой.
Ты не был счастливым, а надо бы стать.
Она обладает не божьей осанкой,
Она - в багровеющем панцире ранки
И льются из них все стихи - партизанки
Пока она сниться - есть вера писать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429150
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 04.06.2013
я волоссям причетна до осені
десь заповсталось в ній моє море
і приреченість до молитовності
завше стукає в скроневій долі
я зіницями схожа до простору
він ніколи не мав кольоровості
і мабуть до застиглого часу
який досі ніким не цілований
я тобою міряюсь запахом
прісним запахом якогось паперу
що всихає під віршами шепотом
в'ялим шелестом слів-акварелей
ми суцільність з окремішніх винятків
сентиментів з тутешніх околиць
розпорядженням нитки червоної
зшиті міцно у літери
п о р я д
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428620
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
раньше меня любили другие люди,
я никогда их, впрочем, не выбирала,
зная, что выбор - это ничтожно мало
в выданной мне системе координат.
раньше, когда меня удивляло горе,
мне объясняли. что же оно такое,
мне проводили по голове рукою
и открывали, кто в нем не виноват.
после, все незаметно меняло смысл...
мир на плечах качается коромыслом,
я осторожно, как бы чего не вышло,
делаю шаг, в надежде не расплескать.
но никакие силы не сдержат воду
с этакими шагами в границах ведер,
тем, кого я люблю или что то вроде,
мне ничего не следует объяснять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428005
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 29.05.2013
И вот не слышно даже тишины,
А пустота внутри, как и снаружи.
Твои молитвы больше не нужны
И Богу ты ни капельки не нужен.
И не уйти в поход, в далекий рейс
К краснеющим ладоням горизонта.
Да только стих пестрит, как эдельвейс,
Как жертва неудачного аборта...
И ты от рифм не выдохнешь новей,
Пред жизнью не поднимешься с коленей,
Но стих штурмует мысли в голове,
Зондируя остатки вдохновений.
Допишется в утеху серых ртов.
И точку продырявив сигаретой,
Ты выдохнешь последнее "готов..."
...И кто-то назовет тебя поэтом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424395
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Конфронтації моїх змін
Почали щиро лякати маму:
Я почав пити міцніше за джин,
І частіше вживати каву.
Бо серед теперішніх сірих стін
І минулих чорних квадратів
Хочеться знову епоху змін
І зворотніх життя циферблатів.
Хочеться детальних дрібниць
І портретних живих малюнків
Замість піксельних одиниць
Намальованих поцілунків...
Закарбованих сподівань
І надто буденних мрій,
Щоб найменше слізних прощань
В одинокій квартирі пустій...
Щоб буденних віват-ідей
І серйозних нових святих,
Щоби другом став Прометей
Зійшовши з сторінок книг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426406
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 21.05.2013
рядом со мной слишком много «родных» людей,
поэтому я уверен, что одинок.
столько выпито /строк/ до дна..
..всем будет одинаково в с е р а в н о,
пей не пей.
в дУше ты остаешься один, а в душЕ –
она..
наедине с подыхающим «понимающим-всех-кроме-меня» Миром,
пытаясь найти в уличной пустыне города свое..
..место, где еще не пахнет сортиром,
я почти потерял
все ориентиры на веру в себя
и надежду.. на то, что этот Мир хотя бы меня переживет.
прослушивая старые записи тишины,
перечитывая воспоминания,
в так и не раскрывшихся бутонах твоей вечнозеленой души,
я не уловил такого необходимого
sosтрадания.
**
поэтому до сих пор вдыхаю аромат собственной
вины.
|26.10.2010|
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424702
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
…І дихалось їм кулями голодними, танковим їдким димом , поверхнею, вкритою синцями живими, небом, на шмаття розірваним, що носили в долонях додому, замість води. І падалось їм в кардіограмі приреченій до прямої, корою зірваною з сухої весни-нареченої, дзвонами церкви, що серце зубами видзвонюють і в панахиді співають за ними, ще диханними. І сміялось їм плачем з того простору, що проникав глибоко під пам’ять дітей ненароджених, зіниць сканованих, птахів вихудлих. І танцювалось їм, запрошеним гостям на весілля війни, що собою товкла об стіни кожної хати, кожного припічку, кожної матері… І вмиралось їм солодко, бо не сила у танці кільканадцяту ніч поспіль губити себе неприкаяних, і вмиралось їм з очима розплющеними, бо не в силі закрити в собі стільки скреготу, стільки теміні гуслої, і вмиралось їм пошепки, бо розп’ятий був голос…
І тулились вітри об їх руки потріскані, і сонце ховалось обвуглене об волосся їх зрізане, об смертей легіон…
І минались каліцтва того прокаженого травня,
і в транскрипції пурхали душі-дуби,
і безлічні хрести прикрашали земельну орбіту,
і в окопах конали хмар літаки.
і хрестини робила ніким не освячена доля,
тополині квітки миготіли над скронею зим
і мільярди мільйонам били поклони
сухарів гостроверхих людиницьких злив...
Пам’ять шкварчить, пам’ять про Вас… сон-травою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423755
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 09.05.2013
Граждане! В нашем доме родилось солнце!
Ворох волос его треплет проказник фавн.
Граждане, вы могли за него бороться,
Что же вы разбегаетесь по домам?
Граждане нынче изволят давлеть со скуки:
Ставни на окна, ну и замок на дверь.
"Ну, понимаешь, дети, ну, знаешь, внуки,
Ну вот куда нам солнце еще теперь?"
Шепчутся люди, солнце внушая бывшим,
Брешут про солнце: "вот бы его во тьму"...
Кто-то безумный спорит с самим всевышним,
Чтобы всевышний солнце отдал ему.
Бог говорит: "Куда тебе солнце, глупый.
Я вот уйду, останешься с ним один."
Кто-то упрям, и Бог за десяток рупий
Солнце оставил: " Мучайся, гражданин".
Кто-то безумный знает, что Бог - вернется.
Бог вот покурит - в нем заяснеет власть.
Кто-то, забытый Богом, находит солнце
И понимает, что он его не отдаст.
Бог возвращается. Кто-то почти знакомый,
Весь обожженный, солнцу велит расти.
[i]Бог раздает лицо его на иконы,
И отпечаток солнышка на кресты ...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422831
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 06.05.2013
возможно, это было началом стихотворения
но лучше всего спалось нам в проклятой хижине.
мы, упиваясь, смеялись в лицо спасению
верили в домовых, плюрализм, везение
и проклинали видящего всевышнего.
логика, ты безоружна под криком верности
под поцелуем мальчика у причала
кажется, я кричала
мир растворялся без вести
и постепенно строился от начала
возможно, я больше, чем этот мой человечище
что существует во мне, словно в клетке пленница
все изменится.
что же теперь беречь еще
где же теперь мой лечащий
беспричинно бездушный врач.
[i]каждая женщина
где-то внутри себя безнадежно креститься
чтоб появился где-то у барной лесницы
только ее палач.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422630
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 04.05.2013
інколи Мойри плетуть вінки
і коли вона шила квіти а з їх пелюсток скапувало холодне молоко хмар
довкола все перетворювалось на крапку
з них легко робити коми і з’єднувати розпечені долоні
в кулаки
а потім шиби венозно тріскались
палились мости
будувались нові продовження весен
таких же розпатланих і хмільних
таких же комусь писаних і продивлених зсередини
таких же димких і перенаповнених бузком
вона шила квіти
а він цілував повітря
що торкалось її рук
навзаєм люблячи ліхтарі старого міста
і в той час
її повіки здатні були розсікати простір
бо ж все справжнє
просто
коли вона шиє квіти
а він лише ними вміє дихати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422574
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
загинати кутики твоєї ніжності
і перечитувати її не знаючи втоми.
погроми хитких будиночків надвечір"я,
я вірю лише у те, що зоветься нами.
місцями асфальтними міць всенаближення,
тижнями затягнута шия в чеканні.
рання моя зігрітість,
що справдилась пізно,
ми різні розписуєм координати
аби твердо знати
про те,
що вітчизна -
це сплетення двох "завжди".
бо ти загинаєш кутики правідвертя,
на серці моєму лишаєш глибокі нотатки.
і якщо спочатку
ніч маркою на конверті,
то нині нехай їй справдитись всепочатком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422298
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 02.05.2013
ти можеш безпричинно
годинами а то й цілими нескінченностями
вдивлятись у заглиблені згини у моєму тілі
у затонулі кораблі у кратерах очних
і знову із новими силами втомленими
прокидатися щоб продовжити вдихати тепло
воно завши було поряд
просто трималося осторонь
набравши між пальці безглузду мовчанку
клаптями вірності
вписуєш своє ім'я і досвід
у ще одне простуджене серце
у ще одне маленьке життя
яке приймає тебе із відкритим навстіж болем
а також із усіма
його втратами
травмами й траблами
тому ти бери до уваги
усі ці весняні депресії
усі ці зворушливі закоханості й відвертості
і починай заново любити й вірити
шукаючі знайомі рухи й вібруючі інтонації
бо це те без чого не можна жити
тому об'єднуємось у одне єдине ціле
солодких тобі сновидінь
до завтра
до сьогодні
а зранку
чай або кава?
поглянь ми чайками стали
вулканами
каменем в морі
чайками в небі
все рівно
солодких тобі сновидінь
не сумуй друже
просто у весни горло простуджене
весна у дворах роздає всі коштовності поглянь
весна у горлі бешкетує протягами
потягами мчиться повз наші життя
не хворій на відвертість
не хворій на любов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420361
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 25.04.2013
виливаю у глечики залишки ночі зеленої
що під ліжком сховалась
у нулі від останку вчорашнього
облущити картонні слова
як по дереву скальпелем
як по відстані яблуком
як по мені сповивальним сумлінням
і несеш мене десь своїми ногами
поки глибше просочуюсь в білість
отвір вічності світиться
перев’язами нитки червоної
поміж нашими п’яними далечами
заціловує вітер кордони обіймів
виливаю у глечики залишки півдоріг непроїханих
що сховались у лікті достиглими квітами
щоб хоч там
незабудками
жити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420126
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 22.04.2013
набуваю значення в контексті травня,
кожна сповідь безкарна,
цементована символом стійкості.
з вікон й стін дочуваються віддихи
пролитого сподівання в своє над усе.
я холодний музей
з беззмістовними експонатами,
що ховатиме завше
один екскурсійний квиток.
доки крок філігранний
оздобить терпіння місток
і собою заповнить усі
перестиглі прогалини,
я гортаюсь у вірності
білонатхненний моток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419980
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 21.04.2013
гуру чавить сироп із сонця,
гуру чавить сироп із часу
вік навчався не помилятись
високосністю в кожнім році.
в оці стиснув ламкі дерева,
бо з плачевністю ворогує,
бо з безсилля усі "напевно"-
міць безшумності в хворім гуру.
мур слухняності перезвучив
у палючих сиропах світла
захлинається часом гучно-
крізь очниці єство розквітло.
у розмотаній нитці зору
хворий гуру вдягнеться в чорне
і над квіткою, що зів'яне
краще пізно зійде
ніж рано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419585
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 21.04.2013
єдине, що вміє мовчати вголос - дахи багатоповерхівок.
вони надто окислені бібліотечними стінами неба
і цегляними меридіанами, з котрих проростають волошки.
там завше пахне жовтим,
мабуть, через те, що сонце
кожного ранку приходить туди на сніданок.
п’є каву, читає газету і падає ниць у руки усім перехожим,
аби поділитись надлишком кольору.
дахи медитують у контурах ліній життя на долонях,
танцюють із вітром в найближчому комині,
переїдаються солодом кроків напівбожевільних істот,
що мріють стати птахами.
вони такі рідні, торкаються шелесту серця
засмаглими лицями,
і кимось змайстрованими літаками…
єдине, що вміє мовчати вголос – дахи-капіляри,
де крутиться в сальсі травнева весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417662
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 13.04.2013
в нас різний рівень крилатостей
а січень завжди однаковий
проживи мої рухи десь у криках зраненої птахи
холодною видалась ніч на окрайці вікна
пригублена
розриває зап'ястя спалах чиєїсь зірки
перебуть мене
мільярди людей що падають крихтами хлібними
самотньо ростуть верболозами і кораблями
я досі босоніж по веснах розмитих бігаю
залиш мене десь бруньковими шрамами
синтагмами креслиться інтерпретована милість
виношую комплекс вивчення дальностей
проколюють зими свою забобонну задимленість
вертай себе
і хай пробігають мінливості візій міста
бинтуючи сповідь твою чорнильними дірами
людині завжди потрібен прихисток
людина завжди чекає дива
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416747
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
і ті вогнепальні вірші
відчалюють в Буенос-Айрес
навзаєм мене обіймають
у тиші
старої палуби
і той вайлуватий
залюблений ними
пройдисвіт
що часом звелів називатися
клянчить навпомацки ручку
щоб тій набридло писати
його мармулядовий светр
настільки пропахся ртуттю
що тексти мої полохливі
бояться її розлити
і знову ті зранення жовтня
скубуть якісь горизонти
електролізують долоні
розчісують комусь волосся
складають в конверти засмаги
зачерствілих еміграцій
якісь божевільні ідеї
своїх кристалічних прустрацій
ті вогнепальні вірші ампутували дихання
всмоктались солоним присмаком
у колір німого тижня
вже б делетували
пам'ять
і розкрутили б по гаєчках
замішане вчора тісто
налили б мені чаю
і діставалися б гавані
з новим населеним пунктом
десь
у Боенос-Айресі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415728
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 06.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2013
псевдонаправленность твоих конкретных действий
провоцирует учащенное мыслебиение
вслед за тем
из закрытых |для| глаз
участков аур
начинается сильное слововыделение
у нас двоих
это любовь
и ненависть в одном теле
то что мы так хотели
это быть вместе
а сегодня мечтаем хоть на секунду
очутиться в разных телах
местах
и времени
крах надежд
и сожаление по любому поводу
таков наш удел
вот что происходит если нарушить химический состав
ошибиться с дозировкой
и отравиться
друг другом
как следствие можно неслучайно убить
себя или друга
|в тебе|
это означает как минимум одну вечность
будешь думать
что он единственный
или она
одна
вен не видно
также как чужих слов
и чувств
ну почему всегда так трудно с тобой
когда рядом и не рядом
всё кроме сердца
выбивает ритм
молчания
ведь любовный трепет порой так трудно отличить
от адреналиновых конвульсий
настоящего
|отчаяния|
* *
никогда не оставляй ее
наедине с твоими мыслями
она подумает что это всё
что ей осталось
|любить|
(?)
*фоновая композиция – Diary Of Dreams «(ver)Gift(et)?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413023
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 30.03.2013
ти спокійно вмираєш щотижня у середу
коли хтось на колінах молиться вітру
щоб вберіг твої очі від прийдешнього сну
який твердне несміло на квіткових повіках
і тиражним накладом копіює весну
ти скручуєш в трубку трикутні маршрути
коли хтось прилипає до газетних шпальт
і єдине що треба
лише перебути
синтезоване коло з хвилинних вагань
я повинна тебе переписати
бо не ділиться море навпіл
ми розкраїли фронт
сколіозно терпкими чужинцями
що пройдуть між людьми відлигою
ти повинен мене відпостити
бо не вміють голодні сміятися
і колись у чийомусь просторі
ми відбудемся знов метеликом
що народить між рядків рівнодень
... і хай квіти уже відквітковані
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413244
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Взрослый ты мой, будь для своих щитом.
Но одинок, а не то за тобой придут.
Мысли, мой свет, пронизывай решетом,
Глупость - стеной. Суть остается тут.
Ворохом важных дел возгорай опять.
Может, не пожалеют, да хоть учтут.
Море бушует. Море пронзает гладь.
Море взрывает силою, словно ртуть.
Маленький мой, бойся прослыть как Кай.
Я ведь всегда с тобой, ну а кто еще.
Не привыкай к хорошему. Привыкай,
Что миллионы - всех, пару стоящих.
Белый песок - математика южных драм;
Вечная канцелярия пантомим.
И, черт возьми, пускай я тебе как храм -
Ты один. Море пронзает сплин.
Море дает советы своим богам:
Тем, кто остался верен, а значит жив.
Я не предам. Ты слышишь? Я не предам.
Только не лезь под волны моей души.
Я умоляю, не трогай за нервы тех,
Кто станет слишком первым и слишком юн.
Море смеется, мысленно пьет за тех,
Кто по кусочкам в нем возродил июнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413108
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Пусть вечер выльется в дождь,
Пожалуйста.
Я так за сегодня устал.
По жилам струилась алая
И горькая, как миндаль.
А небо от влаги сморщится
И с привкусом ноября
Подаст мне немного творчества
У мокнущего стекла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383386
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 22.03.2013
Привіт, Алоїз
не дивися вниз
не дряпай карниз
богам молись
на нього - не злись
шматуй свої сни
втечи у круїз
вирости ліс
одружись.
тільки - зупинись
отямся, Алоїз!
він не насниться більше
він більше не прийде
от лихо
дихай, Алоїз, дихай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409947
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
це не боязнь люстер,
що на кожному кроці сиплять нагадування,
це псевдорозрада
коли ти бачиш безмежність падань
і таку ж густину підіймань.
наче востаннє пасок до моєї шиї
аби дізнатись, що вмію
благати так само щиро
як і мовчати.
прозорі факти і гіркота біографій
сплітаються в позачасове безглуздя.
маленький вузлик кольору біля ока,
я бачу в тобі пророка
і доки зір є достовірною нам властивістю,
я обіцяю, що виросту
з усіх дріб'язкових страхів.
коли в мені хтось гострив
безвиході леза,
на іншому боці знань
щезла
маленька дівчинка без прикмет.
їй не бачилось де ти,
не чулись твої безсумнівні яви
і уся та ласкавість,
якій не напишеш меж.
авжеж,
жодні пошуки тут не потрібні,
з кожним липнем
все більше листів і пожеж.
ти відстеж нашу відстань,
попрохавши крізь мене всепрощення,
бо ж дорослі не мусять
мовчати про сльози...?
- Авжеж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409376
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 16.03.2013
списане
коли твої переспілі слова
наповнювали нотами пустий вагон потягу
я вчилась молитись
так безпомічно і щільно
завойовувала бренькотом власні кроки
що моя хода починала кульгати
і кожен наступний подих прошивався гамівною сорочкою
орнаментами спорохнявілих зупинок
і цоканням усіх годинників
я народжувалась черговою бруківкою
під твоїми ногами
згладжувала усі резонатори і порожнечі
що зривались з кінчика гортані
твоїх покалічених ребер
нафтовий колір мого покритого волосся
нагадував висвердлювання
зім'ятого кимось всесвіту
пропливаючи по тілі твоєму пластиковим дощем
і все чого тобі треба
вичерпати з себе
світло Мавки
схожої голосом на мене
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407575
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 11.03.2013
ці останні години зими завжди мають свої особливості
ковтаючи похапцем коліна абсолютної рівноваги між паузами
сформованої раніше дійсності
осипаються додолу сонними вистрілами споминів
у когось вони усвідомлені
у когось почуті з вулиці
в інших з суцільних доторків
розкидані по підлозі
чи притулені до вуха
слизькі
перебуті у стані абстракції
пронумеровані
втоплені у вині
а когось досі змушують здригатися
від пошматованості своєї тиші
але в цих ось годин є одна таки надособливість
усі вони
які б теплі чи помнуті не були
як би не свердлили долоні
як би не пірнали у скроню
як би не гуділи
лущились
відступали
лоскотали
плакали
заспокоювались
ранили
мандрували
шпортались
тремтіли
воскресали
і знову тліли
на уривчастому хлюпоті водоростей
всі вони колишні
а колишніх залишають позаду
в нас курс
на весну-цунамі
і її фонову композицію
обіймів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405046
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 01.03.2013
колись вона перестане писати
бо збирати шрами
то стає симптомом
досі невіданої хвороби
висипати стуки на
мозольність задиханих клавіш
прориваючи панцир своєї суті
забруднює
будь-які зачини прогресу
загрузати у струмі
розп'ять
обтинати волосся
і лякати сутулістю погляду
що не має уже протидій
стомиться
колись вона перестане писати
шкіра дерев також відновлюється
вишневі кістки пройдуть
реінкарнацію
і прокислий часом годинник
забуде
читати її
необдумані
сни
що з очей випливають
якоїсь
буремної осені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404634
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 28.02.2013
А для чего мы, собственно, пишем эти стихи?
Для чего говорим о себе чередой многоточий,
Порицаем судьбу, осуждаем чужие грехи,
Вышиваем мечты и сомнения кружевом строчек?
Для чего? Чтоб гармония в чакрах и чтобы покой?
Чтоб концерты и гулы оваций, как шум автострады?
Или, может, чтоб теплые слезы бурлили рекой?
Неужели поэту, действительно, все это надо?
Подтасовка эмоций. Слова - бессознательный крик.
Это просьба любви, это поиск огня среди ночи.
Как горячая лава вулкана взрывает ледник,
Так разряды стихов извергаются из одиночья.
Меж отчаянных "дайте" и между сиротских "даю"
Обнаженные души поют упражнения слога
Ради права услышать заветно-живое "люблю"
От прохожих толпы, от знакомых, от друга, от Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404799
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 28.02.2013
нас так міцно тримають карми
напевне через однаковий колір волосся
і на лопатках однакові рани
які колись гоїтимуться крильми
коли мої дистанції бігу
нарешті сядуть на мілині музики
туди злітатимуться усі птахи
аби відчути що таке наголос рук
прив’язаність до чийогось светру
завжди змовкатиме воском
на втамованому блаженстві відчутого
і коли навіть він народиться з каменю
ми бачитимемо один одного у снах
на чолі того ж відмоленого лютого
у зіницях того ж незакінченого початку
погаслостей
а тим часом коли приходитиме пора
чекати
ти вкладайся спати
щоб прозорість світла заповнила
твоє нетривке тіло моїми доторками
моїми незрячостями
і маленькими кроками вівторків
які завтра я відправлю тобі в потязі
зима-весна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404067
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
натхненне осягнення твоїх доріг думкою
коли тисячі поглядів перетворюються в непоміченість.
всі перелічені імена раптом важать не більше позіху,
я беру тебе в позику наче з задумом не повертати.
мир розпочато поза болотом умовностей,
образи твого голосу й слів розгалуження
бачиш, я швидко від світу одужую
і надоложую десь забиту камінням себе.
небо слабке обезсиллям втішає і спокоєм,
доки є принаймні знання про прийдешність,
я воскресну сама і тебе воскрешатиму
цятами єдності і чекань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403639
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013
я маю стільки простору що здатна вмістити у себе весну
вона танцюватиме на моїй скроні і сплітатиме мені вінок
з усіх бескидів що стояли вчора поруч мого серця
з моїх ненароджених мрій і інших життів
які досі в мені протікають рікою гірського холоду
неспокійною
і б'ються щосили об камінь
об девер'яні мости які все життя на мотузці
висять над безоднею спокою
я маю стільки незайманого ніким не забрудненого простору
що здатна впустити нові сторінки
у книжку
відновлення
проспати із ними цілющими до серпня
і там не писатиме більше рука
старого поета
там житимусь стежки що доторки неба дарують
без зайвого поруху листя
без поглядів міста
без мене котра несумісна
з криштально ясною душею
була
я маю доволі квітучого простору
від якого лякається небо
привезеного з краю мольфарів
де був колись рай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403536
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013
В этом мире с утра - дождь. Но улыбка не сходит с ее лица...
Ей нужно просто открыть дверь,- вот эту дверь в стене,
нарисованную ею когда-то дверь,- потайной ход - вход внутрь...
Там светит солнце, а может луна. Там день в феврале или ночь в июле.
Там сделаны дела, окончены дела, отложены дела,- их там просто нет.
А есть рассвет и закат, и полдень, и быстрый дождь, и медленный снег.
На севере горы, на юге море, лес на востоке, на западе степь.
И праздник не надо ждать: он приходит сам собой и почти через день.
Она ждет гостей, а вернее - гостя; он едет к ней уже восемь лет.
Минуты пройдут, сократив ожидание, появится точка на горизонте,-
с любой стороны,- ведь все возможно,- тот мир такой же круглый как наш...
В мире с утра дождь. Ей пора туда. Куда же девался ключ?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403201
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2013
Даже в жерле потухших вулканов
Зреет репродуктив.
Я уже накупил чемоданов –
Но не сложил.
В баобабах гуляет ветер
Удачно сбежал.
Ты несчастнее всех на свете –
Счастье украл.
Над луною горят софиты,
Размешавшись с вином.
Мне не выиграть эту битву
Возле Бородино.
И опять созвонишься с феей –
Чудеса без границ.
Только вряд ли он повзрослеет –
Маленький Принц.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400612
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 20.02.2013
потертий якір на наших бортових тілах
жах охоплює тихі будинки кісткові
в зубах цієї мови роз'ятрена гуща смислів
і так необачно торкаюсь країв нарцисизму.
ти, звісно, лікуйся,
читай необхідності гострі
і вдосталь куштуй веревицю із чисел.
так трапилось, друже,
і може не зовсім це й втішно,
замурзані діти не мають сьогодні вітчизни.
наші кораблики геть не придатні до моря
і все, що лишається-
нудження в них апріорі
десь поблизу суші постмодернізму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402544
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013
Мне кажется что между нами нет притяжения
есть одна я и отдельно ты.
Так нравится плыть в реке,
но я привыкла к воздуху
которому нет необходимости находится в водной стихии.
Нет течения, нет жизни.
Это остановка, это смерть.
Как прекрасна минута молчания
я ощущаю твое сердцебиение
твои глаза излучают холодное дыхание неба.
Люблю твою душу.
Здесь тихо.
Если ты хоть раз прикоснешься к моему жару, -
там и останешься навеки.
Ничто не исчезает бесследно.
Я разобью твое сердце на мелкие осколки, - знаешь.
Ты согласен.
Орхидея - колдовской цветок,
страсть жара и душа огня.
Стихия воздух.
Как прекрасна невесомость.
Позволь не причинять тебе боль - исчезни.
Ты знаешь, я хладнокровно рассыплю осколки
твоего сердца над моей любовью.
Загляни в мои глаза,
увидишь свое будущее..
и так, ты согласен рискнуть?
Мир перевернется
и из него выпадет все что ненадежно укреплено,
ты сам упадешь куда захочешь.
Выбирая между своей умиротворенностью
и моей жизнью
пойди верным путем у которого есть сердце.
Ты замерзнешь, обещаю.
и боль будет длиною в минуту.
Избирая сердце, подумай
а стоит ли так рисковать.
Тут тихо и веет холодом твоим
знай мне ты не нужен.
Прекратишь быть иллюзией, -
пообщаемся на равных весах Маат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401594
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
...і вірші його - данина сполучникам,
здатність єднати віддалене і пусте
із його вербальних сестер
жодна не знала світла,
будучи дещо штучною
в мить надокучливих споминів
і віроломних сцен.
вірші його - то моря всолоджені,
випиті буднями із повік.
він би міг опинятись
на ранах кожної
з надр тривожності
з надр відлиг.
стільки ніг по асфальту
його недійсності,
закупорені пляшки чужих гіркот
ледь не всоте
ця правда чистою
наче нуликом в древній код.
відчиняю ці стелі влучністю
крізь підлогу наш дім росте.
я йому - данина сполучникам,
щось віддалене і пусте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400741
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 16.02.2013
от кинематики до аналитики
мысли кончаются и блокнотики
мы неврастеники, мы же - нытики
курим,гусарим, пьем анаболики.
здравствуй, родная! сегодня весело
нынче погода ни к черту, чтоб ее...
ну, начинай, запевай ка песнею!,
город окутывай ночью черною.
мы с тобой старимся, нет, взрослеем мы.
больше пути не найти, ни нежь его.
мы живем блюзами, стингом, слэмами
богу теперь не увидеть прежнего.
песенка спета во имя будущих
мы покочуем, мирам противиться
будут сыны наших дней кочующих,
хвастать айфонами или ибицей.
мы же - рабы, нами пляшет исповедь.
мы выворачиваем чудовище,
что до кончины жило под лысиной
и напевало про беды - горища.
здравствуй, родная, кури последнюю
и запоем заводную, вечную.
ты не горюй, ты до жизни гений мой.
здравствуй. прощай. поцелуй. конечная.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401468
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
тих кого народжують зім’ятим папером
у просоченій наскрізь згустками чекань
просторовості
треба одразу викидати
вони ніколи не ростимуть на підвіконні
їм не допоможе інша кімната
чи властивість святої води
ті що народжуються у передранках
передранах
і передсловах
чи на смузі нічної безвиході
завжди залишатимуться холодним потом
після прокидання тисячного жаху
їм не підвладні твої крики
кроки
і тим паче твоє тепло
і тих що вже народились у їдких димах часоплинності
тим самим проколовши головну артерію
нової поезії
не треба носити поруч
вони остання пристрасть зірваної одинокості
їм не потрібні ваші
поспіхи
посміхи
і навіть
ваша стоптана вітрами присутність
їх також треба викидати
бо вони стануть тим самим зім’ятим папером
і ділитимуть ваші строфи
ваше мовчання
і вашу світлість рук
навпіл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400636
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
обживать комнату заново
тоненькой паутиной своего присутствия
знать
что все чемоданы
даны для того
чтоб остаться
обчитывать тебя
наливать сироп заботы
во все твои чашки
и после
всё яснее
видеть то
как
когда-то мы уже были.
слой кожи из пыли
книжной
сказка о том
что моя отчизна
есть
ТЫ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399894
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Знаючи, що вже скоро відлига,
грав у сніжки проти дорожніх знаків.
І там, де я черпав жмені снігу,
є сліди - мов силуети птахів..
Найчастіше не в ціль, але близько,
кидав через плече, вбік і прямо.
І подекуди є сліди - білі риски
на стовпах - мов би шрами.
І позначив той вечір рядками літер,
пальці мерзли, хоч вітер уже не злий дув.
З телефону #твірш надіслав у twitter.
Все відлига змила, крім цього сліду!
24 грудня 2012, 20:57 - 9 лютого 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399488
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Не хочу соблюдать никакие обеты.
Так упала звезда – ты моя и точка!
Посмотри на весну – и увидишь лето,
Это ради него взрываются почки.
Разбивается сердце, капели вторя, -
Не ее ли, весенней, мы живы властью?
Я влюбился в тебя себе на горе,
Но впервые, похоже, настолько счастлив.
А синицы лучи заплетают в гнезда –
Может, это намек, нам с тобою данный?
Я бы весь этот мир бомжам бы роздал,
Если б ты не была его вечной тайной.
Если б словом «прощай» попросить прощенья
Мы могли, чтоб отмыть от обиды души!
Я уже не словами – я птичьим пеньем,
И листвою, и ветром к тебе: послушай!
Мне дышать без тебя абсолютно нечем,
Потому что незачем, понимаешь?
Мне теперь до доски вспоминать твои плечи,
Невозможно-волшебную обнимая…
Но свеча все горит во мне, не сгорая, –
Та, что ты поставила между прочим.
Помнишь, милая, мы вышли из рая?
Я опять хочу туда. Очень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398857
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Ці пориви екзальтації, вони як божевілля, як непомірне захоплення тимчасовими об’єктами, що ненадовго приходять попити в кімнату душі чаю із тих трав, що росли під вікнами в час дитинства, а потім ти забув про них і забув всі букви у їх іменах чи йменням, чи латинських словникових діалектах твоєї дитячої свідомості. Так добре було пару років назад, коли улюблений запах був – запах щойно придбаної книги. Вислизую і наштовхуюся на свої перші злочини, напевно, стає жаль, що вони лише на пожовтілому папері. Протоколи думок будуть прочитані саме тим, що потрібно прокурором, тим якого приходиться боятися все життя, всім своїм екзистенціальним наповненням і дійсністю поза межами дозволеного. Хотілося б, щоб це не було зрадою,адже зрада – це клеймо на піднебіння осягання межі, а ще частіше границь. Ще більше хотілося б, щоб все, що йшло слідом і пхало на підвіконня багатоповерхівок – тільки брехня, тільки випари мозку, тільки порушення уявного бачення. Але ти говориш так обережно, ніби перед тобою кимось зазначені пункти, ніби застигнув у ступорі подушки Дюпре. Хочеться підписувати приговори істотам? Але це все рівно не потягне на брехню, не перетвориться на зраду, а опустошенно буде спускатися кожного вечора в затерте крісло, кожного меланхолійного вечора, кожного беззмістовного вечора, кожного чужого вечора, що так хочеться присвоїти собі. А потім лише бажати, щоб це все виявилося сном і підліткові мрії стоять під дверима разом з тимчасовими об’єктами і чекають, що їх мінімум це мінімум, а не завершення історії буття, про яке так колись приречено писав Екклезіаст. Якщо виривати пухлину, яка висушує свідомість, то можна запізнитися, а якщо не поспішати, то можна встигнути, а якщо плакати, то можна застигнути на місці, якщо оперувати, то можна звільнитися від невиконаного обов’язку. Краще тебе тримати під контролем, інакше на завершення епічного початку можна потрапити у трагічний куток гострого сприйняття оточуючого слова. І мова – це зрада, що впадає в нарколепсію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397819
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Під ковдрою сховай великі
кухонні
ножиці,
щоб рано
чи ввечері
зрізати волосся,
проникати
під шкіру,
витягуючи
звідти
землю
з
повністю відмерлими
квітами
Під подушкою
сховай
чиєсь
відмерле тепло,
що зникло
ще до того,
як з’явився
у тобі
бог
чи щось,
що нагадувало
б його
викликай
в собі
зневіру,
тягнучи
за собою
шматки
покинутого
міста
разом із кістками
волочи
відмерлих
собак,
бо
все,
що
від
них
залишалось
це тепло,
хоч зігрієшся
трохи
і не забувай
пропускати
через шкіру
мандарина
сльози,
вони
перетворяться
в птахів
Безлюддя
В птахів
Оніміння,
в птахів,
що ніколи не стануть
птахами
Все це загорни
у великий
пакет,
в якому
тримаєш
душі
оголених
лісорубів
і підпали
Тлін
ковтай,
до поки,
не нагадаєш
розпечену
будівлю,
що дихає
полум’ям
так ти зламаєш
тих,
що ще не зламались
в тобі,
так ти нагадаєш їм
людину,
що зникла
і не повернулась
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397584
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013
походження твого імені
ідентичне інтонаціям мого голосу
коли я молюсь
або читаю вірші
коли мене пересаджують на іншу планету
чи коли
хтось пише сонети
його семантика продірявлює вісь
і я позбуваюсь орбіти
до нього тулиться час
і пише усю музику
світу
транскрибуючи терпкість твоїх кораблів
може десь на чолі
у якогось забутого воїна
розсічеться воно
на окремі закриті склади
от тоді
я
нарешті перестану писати
про море
і щоразу палити
і без того
спалені мости
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397533
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013
Як не дивись, ми всі були особливими
В кімнаті з синіми стінами грались генії
Там хтось розмовляв римами, а хтось зливами
Ми жертви вибуху, наслідки аномалії
У когось між ребрами проросло дерево
слід минулого, техногенного вибуху.
І між поглядами, між рентгенами
Ми - діти миттєвого спалаху
Скільки таких ще, безвихідно безнадійних?
Безрідних, нетлінних метеоритно-бідних
У наших судомах знов спалахують війни
і наднова затискає в свої обійми
Так, згуртувавшись, зосталися там назавжди
ті, кому на плечі складалися вічними мріями
і між віями
коли криза мине
Нізащо не згадаєте мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397389
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Загальний страйк потомлених сердець,
Німий бойкот прадавніх псевдоістин.
Для когось ти - початок і кінець,
А от тобі хотілося присісти.
Невже не час?! Іди, іди, іди!
Допоки хтось хоч словом не зупинить.
І ти збагнеш, що вічно йшов сюди,
А тут зима, і навіть не зустрінуть.
Все як завжди. Повільно стигне чай
І сніг тобі гадає по долоні.
Не обертайся. Все було. Хоча,
Можливо буде. Тільки не сьогодні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397122
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
три кубика. < ... >. внутривенно.
доктор! пока не поздно. скорее!
я ведь влюбляюсь в него. постепенно.
сделайте хоть что-нибудь!! я выдержу. я сумею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396924
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
январь хохотал
вдыхая мне в душу холод.
я, будто Кай,
в сердце и в глаз поражён.
и не Герда
смотрит в глаза, а Горгона -
из груди каменеющей вырвала стон.
каждой зимой
мне кует из инея кокон
февральский мороз
норовя запечатать навек
как экспонат
среди тысячи тысяч стёкол.
подпись "мира не вынесший человек".
когда хватка
крепчает на шее холодная,
когда иней сковал
всё тело и фибры души
и губами
почти уже мёртвыми
леденея шепчу "пощади!"
нежданно зима
прочь убегает в испуге
бросив меня
домерзать на снегу
с собою забрав
вуаль свою - вьюгу
и белого пса - пургу.
под моей головой
прорастают подснежники,
гроб ледяной
растекается, тает.
птичьи трели
звучат, безмятежные
я, как весь мир, оживаю.
ты, Прометей,
мне в душу пустил свой огонь,
но, боюсь, не оттаю,
не выдержу, тресну по швам.
твою тёплую
спасительную ладонь
не схватить мне.
спасайся от стужи сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395920
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Люблю «Хризантеми» Клода Моне
І як ти читаєш Ремарка,
Серед сотні пустель все тільки пусте,
Неоцінене і не варте…
Люблю невідоме в тобі і святе,
Побачену вперше сутність,
Ти любиш червоне напівсухе,
Я ненавиджу твою відсутність…
«На заході поки без змін», -
Привітавшись покинув Іден…
Моє серце із шестигранних стін,
Жаль, що в ньому гуляє вітер…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395879
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
мій дім - люлька, напхана тютюном
випалює мене роками,
таврує.
не стане жодних розчулень
аби перебинтуватись дорогою
і врешті зізнатись собі,
що це ТИ.
гордині останні краплі
як прострочений еліксир.
я лише сполоханий звір
під прицілом старого мисливця
і чомусь не мовчиться
і чомусь так не хочеться йти.
на заметах паруючих
твого тремтіння сліди.
тільки глибше щоденних горінь
віддає нам тютюнобайдужістю
я застрягла снігами
в дитячості димарі
залишайся
я швидко одужую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395425
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Очі –
це тканина
розірвана
бо в очах
усе видко
і страх
і поневіряння
і бажання самозаховуватись
у самозаймистих будівлях
Очі –
це тло
для майбутніх картин
у небуття
Джексона Поллока
в очах усе видко
і гнів
і біль
не тільки людський
а й залізничних електростанцій
Очі –
це птахи
забетоновані
в звірах чиєїсь
свідомості
Очі -
це тлінь
коли згорають
до останнього
попелу
стомлені смертники
забуваючи і
втрачаючи
розгнівані-смердючі-спогади
очі – це
сполох
першовартісний
жертвоприношень
оголених
в очах ти не знайдеш
ні спонукань
до використання
запаху
підбілювачів кольору
ні радості, ні спасіння
від хрестів у формі могил
очі –
це безповоротна
форма
якихось подій
втоплених
а потім безпосередньо
підвішених
за горло
Ельдорадо
Очі – це
крики постійної
відцентрової аудіосфери
коли ти кричиш
ти чуєш мене
у своїй голові
і якщо ти не маєш очей
знай
ти не істота
людської спотвореності
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394533
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
повимолюй залишки сухопутного війська
з-під моїх нігтів,
навари зілля і висуши
виразки на його лоні.
твій Перун довго блукав
між гір
аби вернути з полону
до тебе.
язичнице,
твої довгі коси
вчора спали у моєму ліжку,
промоклі
рівновірством,
замовляннями та закликами,
читали книгу Велеса
і реготали,
здирали шкіру он з того дерева
і годували його пір'ям.
ти не гори так більше:
вогнище твоє шкодить на горло,
там корчиться крик у судомах
і глухне до звуків.
може ти мене вистогнеш,
виспиш
і відпустиш?
язичнице,
в гортані слова вже пухнуть,
їм болісно.
не дивись на мене так голосно,
охриплі твої очі бояться хрещення
йди
за своїми обдертими мавками-веснами,
тут тобі буде млосно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394346
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 22.01.2013
браслети нашої дружби
плетені голосом і відстанню
синьою скатертиною на підлозі
наші лічені дні
як знудьгована осінь
готові із власної волі у сни.
розпочни з густої самотності
я народжуюсь в потязі
під розмови і жарти масні.
кольоровими косами на зап'ястках
так буває не часто
та справа далеко не в цім.
я плекаю наш дім
і його сутінкові кімнати
кожне свято - мелодія
й танець сивіючих прим.
скажеш їм, що чекання-
то зайві кордони..
достигаючі ґрона
браслетів
на звалищі зим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393086
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 22.01.2013
жодного натяку на те,
що в тобі запалала інакша ера,-
все так само мовчить,
визираючи слушні нагоди.
біля ніг у калачик згорнувся
слухняний Цербер
і у неба твого
так невчасно відходять води.
ніч із танень зійде
і опуститься нам на спини
в ковдру з мовних чудес
загорне хтось мою дитину.
їй не стане плачу,
тільки чутка про це пришестя.
сліпотіючи холод чуй,
кожне зморене сном "нарешті"
без арешту в неволю
і за плащем,
щоб всі схови
між нас надійно.
із далекої рідності
надплемен
досі кличе стара дитина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393637
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Я как Бэнджамин Баттон, родилась девяностолетней,
Спустя 10 лет, я проснулась мертвой
Через 5-по дворам покатились сплетни
Мол так, и так, по-соседству зомби
Будьте осторожны
Берегите пломбы,
Не пускайте деток к ее двери
Бомбой…
Часовым утаенным механизмом.
Мое сердце молчит, словно ждет сигнала.
Всё как Верочка написала,
Я сама никогда не знала,
Для чего я сюда попала…
Для сердец почему-то, особенно интересно
С чем я сплю, скажем, контактирую тесно
Хочешь честно?
С сонным восходом солнца
Мне мурлычет Иосиф Бродский
О еврейской тоске и скользкой
и недоброй своей судьбе
Ну а ночью, когда далеко за полночь
Мне приносит цветы и стопку
Зря истерзанный небом, Бодлер.
Говорите, я плохо кончу?
Попрошу вас, кричите громче.
И смотрите немного зорче,
где же спряталась ваша тень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345275
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 16.01.2013
Миндальное. Все горькое да горклое
А дальше за калиткой – снег ржавеющий
Смеясь в глаза сухими недомолвками
Идем, идем на свет вдали пестреющий.
Как бабочки.
Я не любила бабочек.
И девочкой,
Да и сейчас не жалую.
Только смотрю на дивный и пленяющий
Далекий свет, и в том им подражаю.
Казалось бы – наивное ребячество.
Не греющие лампочки накалисты,
И, может быть, за дверью кто-то прячется:
Угрюмый, черный, мрачный, выжидающий.
И я поймаюсь, и между страницами
Меня закроют в книге как гербарии
И буквами, писательскими лицами
Впечатаюсь я в безвесть, засыхая.
Как бабочка.
Я не любила бабочек.
На них налет и слабость в них воздушная,
И в бликах света золотисто-танущих
Они искали августа потухшего.
Но только все миндальное, да горклое,
А дальше за калиткой - снег ржавеющий.
Я не сочувствую им здесь, за окнами,
Только смотрю на них всё, стекленеющих.
Только за дверью - черный, выжидающий
И терпеливый кто-нибудь таиться.
И я согласна быть не повторяющейся,
На книжной полке, там, между страницами.
Как бабочка.
Да, там. Между страницами.
Захлопнутая в книге, как гербарии.
И с буквами, писательскими лицами
Сливаться в одну плоскость, умирая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392411
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
ты наверно из тех, о которых не пишут вкратце
ты из тех, которые голиафы, ну или горцы.
каждая девочка ждет с тобой целоваться
каждая дама хочет с тобой бороться.
ты - переломный момент, рокировка фильма
ты тут слегка картавишь - не раздражает
я, если честно, девочка - сразу мимо.
я, если честно, не та, кого все желают.
что ты стоишь и смотришь, как на арену
в цирке в четыре года с сестрой и с папой.
не для того я здесь, чтобы резать вены.
я - госпожа из серий "обнять и плакать".
куришь, и прячешь глаза, а они танцуют.
вальс, полонез, а может быть просто блюз.
я дорогой, не та, за каких воюют
я, дорогой, совсем тебя не боюсь.
_____
к сожалению. не боюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391257
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
мне бы слово, чтоб за него зацепился слух,
чтоб ребенок в тебе зажал в кулаке испуг
и ответил мне правду, а взрослый в тебе молчал
...деревянная лодка стукнулась о причал,
деревянная лодка с мальчиком на носу,
и у мальчика пляшут локоны навесу,
и на коже солнце плещется и горит.
он хохочет, да только правды не говорит...
счастье щурится, усмехается в стороне,
что мне делать с тобой, не пойманным на вранье?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391260
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013