Light In you: Вибране

Марьяна Глодан

точка відліку

Точка  відліку,  того  відліку  з  якого  все  почалось.
кромешна,  практично  серцево-судинна  недостатність,  під  назвою  кохання.  Плід  гранатового  дерева,  чи  все  ж  таки,  куща.  Що  є  я?  Коли  тільки  відкриті  вікна,  говорять  протягами  в  душі.  
А  сторінки,  наче  простині  зранку  змяті,  і  ще  зберігають  тепло  тіл-слів,  які  я  вималювую  в  пориві  натхнення,  чорними  чорнилами,  не  знаючи  де  СТОП  чи  БЛОК  системи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490319
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 08.12.2014


Олена Ганько

Тричі нікчемність

1
Про  що  говорить  глибока  північ,
Як  не  про  міст  до  сліпого  дня,
Що,мов  пес  знедолений,
Зализує  рани  собі  минулому.
Рани  ті  тішать  його,
Мов  маля  синьооке,
Бо  лиш  вони  відбивають
Оголену  істину.
Істину  крові  й  білих  кісток.

2
Радість  ще  глибша,ніж  скорбота:
В  горi  ти  можеш  знайти  причину,
А  в  піднесенні  духу  –  ні.
Це  те,  що  шукати
Загублений  ключ  в  щасті:
Всі  орієнтири  стерті,
Образ  ключа  спотворений
Голодним  тобою,
Що  прекрасно  розуміє  -
Щастя  треба  пити  свіжим.


3
Всяка  радість  прагне  вічності.
Скорбота  ж  хоче  пробігти,
Мов  несподіваний  переляк.
В  твоїх  очах  я  побачила  ніщо.
Страх  же  змусив  піти  назад.
Так  ти  уподібнився  силуету.
Час  як  розуміння  простору
Перекинувся  верх  дном:
Ти  -  і  минуле,  і  смак  можливого  майбутнього.
Я  йду.  Чи  кроки  йдуть  замість  мене.
Бо  твоє  ніщо  дорівнює  тричі  нікчемність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424521
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 10.06.2014


Дід Михалич

я сумую у тьмі сірих стін….

Перший  поверх.  Кімната.  Стою.
Чашка  кави.  У  грудях  щось  бється.
Я  самотність  прогнати  бажаю  свою,
та  чомусь  мені  це  не  вдається.

Намагаюсь  дібрати  потрібні  слова,
намагаюсь  писати  картини,
але  кругом  чомусь  йде  моя  голова,
мене  білі  задавлюють  стіни...

Я  так  хочу  кричати...  О,  ні,  не  радію,
я,  насправді,  й  не  вмію  радіти.
Хочу  крикнуть  від  суму,  але  не  посмію  -  
трохи  вище  заснули  вже  діти.

Я  так  хочу  всю  землю,  чомусь,  розірвати,
і,  чомусь,  захотілось  так  змін...
Хочу  плакать,  але  я  не  вмію  ридати,
я  сумую  у  тьмі  сірих  стін....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394139
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013


Sarcasm

Війна

Загублений  в  тумані  своих  думок  
Змушений  пам'ятати  те,  що  хочеш  забути
Я  змущений  втікати,мене  поглинув  шок
Остання  хвилина  вмирае  це  важко  збагнути

Приречений  блукати  в  тумані  жаху  і  страху
Де  я  нічого  не  побачу  окрім  червоних  ліхтарів
Вони  як  очі  смерті  ,ведуть  мене  в  страшний  свій  світ
Ніхто  вже  не  почуе  про  допомогу  -  крик  

Блукаю  я  віками  цим  бескінечним  шляхом
Іду  по  слідах  своіх  ,знову  і  знов
Не  знаю  де  сховатись  від  жахливих  думок  
Я  змушеній  зробити  останній  крок

Можливо  я  в  театрі  і  це  моя  остання  роль
Де  змушений  я  плазувати  ,бо  так  бажав  король
Він  праве  наді  мной  ,перечити  не  можу  я  
В  мені  залишились  лишь  біль,страх  і  -  параноя

Досить  на  пазли  мене  розбирати  
Скільки  я  буду  тебе  ще  благать
Зжальзя  нарешті,  зруйнуй  ти  ці  грати  
Годі  знущатись,годі  карать  

Я  знову  відчуваю  подих  ,він  за  спиной
"Стара"  ти  вже  мене  дістала  ,я  вже  не  той
Не  хочу  я  вже  помирати  ,вам  всім  на  зло
Набридло  дуже  мені  ваше  ,німе  кiно

Біжу  я  крізь  густий  туман,  збиваю  ноги  до  крові
Я  виберусь  із  цього  світу,  це  все  лишь  в  моїй  голові
Мене  надії  покидають,  але  я  зможу  це  зробить
Кусайте  лікті  чорні  тварі,вам  не  вдалось  мене  вбити
                                                                                 
Тепер  я  вільний,  мені  вдалось  
Не  все  так  складно  як  гадалось  
Я  не  забуду  цей  урок
В  мені  це  десь  уже  відклалось
Я  був  один  такий  ?
А  ні,  сдалось...  
Таких  багато,  всі  воювали
Не  з  вами,
а  так  ..
Самі  с  собой  
Їм  так  и  не  вдалось  зламати  ті  жахливі  грати
Але  лише  в  бою  зі  мной  ,вам  довелось  війну  програти.

Одна  війна
Два  поля  бою
Три  вороги
Немає  героя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390927
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013


Юра...

Тебе забути й полюбити тишу…

Усе  вже  б  відписати  у  минуле,
Тебе  забути  й  полюбити  тишу…
Від  злості  ще  так  не  ходили  скули,
А  час  все  пише,  пише,  пише…

Залиш  мене  я  надто  одинокий,
Не  стукай  в  мої  двері  ніччю  у  пітьмі,
Мій  світ  для  тебе  хаосом  глибокий,
Не  являйсь  у  сні,  у  сні,  у  сні  …

Мене  любити  ти  не  зарікалась,
Та  й  пам’ятать  про  мене  завжди  теж,
Ти  і    справді  мого  хаосу  злякалась…?
Можливо  десь  мене  ти  віднайдеш…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289417
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 08.01.2013