Вітерець, що аж пашів від спеки,
Поблукавши між прив'ялих трав,
Стару лавку з дощеч́ок смереки
Листям липи вправно посипав.
На дошках, пошерхлих від негоди,
Що ввібрали в себе спеку дня,
Почитати книгу в прохолоді,
Ненадовго влаштувалась я.
Сонце липі золотило коси,
Повагом ховаючись за став.
Майстер-дятел "Скоро прийде осінь"
На корі шовковій карбував.
А коли було вже по роботі,
Задивився на чеканки тло.
Легкокрилий вітер у польоті
Вчив листок ставати на крило.
І беріг його, немов обранця
Осені. Пронісши між гіллям,
Вклав на лавку. Жовтого блукальця
Довго роздивлялась мовчки я.
Так пос́еред тиші і мовчання
Осінь ще підкралася на крок.
Я вірші читала про кохання...
Липа...
Лавка...
І сухий листок...
23-29.07.2012р. 13:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361013
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 22.01.2013
Встати зранку, щоб слухати наївно тишу,
надіятися почути тебе, хоч хвилину,
але ти не знаходиш для мене часу.
Жорстокий милий кат карає байдужістю.
Він проткнув металевим прутом живе
і кинув залізяку поруч,
навіть не дивлячись на муки любої жертви.
Ми багато чого розуміємо у цьому абсурдному світі,
але кам'яне обличчя стає верховним суддею,
його холодна рука провокує напівепілептичні напади,
паніка і страх змішуються з гарячим морозом -
коктейль розбитої довіри - пий кохана!
Байдужість стала мірилом істини,
заповнила всі шпаринки безнадійно доброї свідомості.
Ти як фатальний маркіз де Сад упиваєшся стражданням,
але це не суть, я бачу більше...
Сьогодні у відкритих небес я попрошу лише одного -
ти знаєш чого,
я лише хочу щоб у тебе все було добре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392057
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013