Затихло все. На лінії мовчання
Серед стриножених зимових вечорів
Брела собі прадавня Босорканя
У світлі придорожніх ліхтарів.
Неначе тінь несла химерне тіло,
Крива ковінька цокала об брук.
А позад неї врочисто біліло,
Неначе саван падав з її рук.
Деревам роздавала еполети,
Як полководець після вдалих битв,
Гротескно станцювавши піруети,
Збирала краплі сонячних молитв.
Немає сонця... Захмарі‘ло небо.
Стара чаклунка пристріт навела...
Ввібравши барви осені у себе,
Завіяла навколо, замела...
І в тиші снів зимового мовчання,
Вдягнувши розпач снігу, як вінець,
Шукала скрізь самотня Босорканя
Тепла і затишку невтрачених сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825823
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 27.03.2019
Хто я? Зоря - а чи неба окалина?
Свічка у храмі - чи зблиск сірників?
Я догоріла? Я заживо спалена?
Вогник душі - чи пожежа віків?
Хто я? Поетка? Чи зайда в поезії?
Може, не свій колись вибрала шлях?
Вірші пишу - чи словесні суспензії?
Я- Квітка Сонця? Чи просто реп'ях?
Хто я для тебе? Лірична мелодія?
Фуга органна? Ревіння вітрів?
Може, я - просто бездарна пародія?..
Ти навіть слухать мене не схотів....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591930
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 10.07.2015
"Генерал Ермолов в письме российскому императору писал: «… Посеяв на Кавказе хаос, мы незаметно подменим их ценности на фальшивые, и заставим их в эти ценности поверить. Путем подкупа мы найдем своих единомышленников, своих помощников и союзников среди них. Пройдут годы, и совершатся гибель этого самого непокорного на земле народа, необратимое и окончательное угасание его самосознания. Мы навяжем им светскую мораль и постепенно вытравим из них религиозную сущность
Мы будем насаждать пьянство и разврат, насилие и воровство, стяжательство и мошенничество, доносительство и предательство, и растлим их так, что от этого народа сохранится одно название. Мерилом порядочного образца для них станет соперничество в карьере, благоустройстве и накопительстве, так что они будут призирать друг друга. Среди них появятся гордецы и завистники.
Добропорядочность будет высмеиваться как непроходимая глупость, и они сами предадут её забвению. Тот, кто дерзнет выступать против этого, будет объявлен простаком и станет гоним. Цивилизацию мы будем насаждать ловко и незаметно. Начинать нашу затею следует с молодежи, и с малых лет разлагать, растлевать и развращать оную.
Мы обстряпаем из них предателей, доносчиков, соглядатаев, и превратим их в личности без веры и покаяния. Таким образом, мы будем расшатывать чеченцев из поколения в поколение, до тех пор, пока не добьемся желаемого. В конце концов, Великий Государь, если не мы, так наши потомки узрят, как верно оные будут служить короне Российской Империи и верноподданичиски воевать за то, чтобы именоваться россиянами…»
***Оце і є суть "русскаго мира". Чи варто й зауважувати, що викладений тут принцип - працює: огляньмося довкола себе і озирнімо самих себе... Думаю, зрозуміло, що наміри щодо Кавказу у даній ситуації - стосуються кожного народу - українців обов"язково. Орді багатьох серед нас вдалося розтлити, але не всіх. Одне слово, ДУМАЙМО, ДУМАЙМО і не піддаваймося ворогу кожен сам у собі, тоді станемо непереможними.
У цій записці генерала стисло викладено принцип ненависті-зла і аду, а з нами Бог.
Із тими хоч би, хто не повірив у їхні фальшиві цінності, з тими небагатьма, хто здібний іще утриматися від "соперничества в карьере, благоустройстве и накопительстве", від "призрения друг друга", від "пьянства и разврата, насилия и воровства, стяжательства и мошенничества, доносительства и предательства"... від гордині і заздрощів!!!!
"Добропорядочность будет высмеиваться как непроходимая глупость..." Тот, кто дерзнет выступать против этого, будет объявлен простаком и станет гоним..."
Так от...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567017
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Запітніле вікно
спальні
кисню брак
і терпка задуха
мое серце
стук барабанний
відбиває у тілі глухо
я милуюсь
Твоїм тілом
захмелілий
палкий
голодний
і цілуючи перса білі
мов зі скелі
лечу в безодню
безтілесні єства - тіні
витанцьовують -
грають дико
заплітаючись
воєдино
ніч бентежать
надламним криком
безсоромні тіла
голі
дві душі
у нічному місті
догорає свіча
поволі
а на шибі
краплі іскристі
ніч мина
ти і я
тиша
десь позаду
моменти істин
нашу повість
малює - пише
почуття білосніжне
чисте
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565925
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Чого ти, Місяцю, небесним срібним оком
так пильно в душу дивишся мені?
Магічним світлом, ніби ненароком,
підсвічуєш куточки потайні.
Що в ній розгадуєш? Що вгледів? Так зловтішно
ти зважуєш, яка мені ціна?
Дитя я Боже чи створіння грішне?
Надіюсь – перше... хоч і є вина́.
Мілорде! Досить сі́ять сумніви – до втоми!
Бентежить душу сяєво твоє.
Сама змагаюсь з власним невідомим,
щоби збагнути: ЖІНКО, ХТО ТИ Є?..
Не взнала досі – то й тобі це буде не під силу,
закоханих і темних сил світилу.
В душі жіночій, як в калейдоскопі,
узор щомиті різний... і без копій.
12.03.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566018
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 15.03.2015
О,Вітре весняний, -близький і далекий коханцю,
Ти пестиш так ніжно, що тіло листочком тремтить,
Ведеш мене знову у снах до весняного танцю,
Вплітаєш у коси, як стрічку, омріяну мить...
Мене знов тривожиш, розвітрюєш заспане серце,
Роздмухуєш знову в мені первозданний вогонь...
І жінка навпроти (в чарівнім, напевно, люстерці )
Бере знову сонце до теплих дбайливих долонь...
Ти знаєш, мій Вітре, як я сумувала ночами,
Зимове колюччя шпигАло нестерпно у бік...
І йшли сірі дні, як до храму смиренні прочани...
Я їх розгубила, вервечці утративши лік...
Ти знов повернувся... На тебе цю вічність чекала....
Цілуй мене, Вітре, отак, як умієш лиш ти!
І буде весни нам, як завжди, напевно, замало,
Щоб знову пізнати далеких галактик світи....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566489
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Там, у світі моєму, вже вкотре блукають дощі,
Вимиваючи біль з посірілих за вічність асфальтів;
І душа неприкаяна, в наскрізь промоклім плащі,
Грає тихо мінор на старім і розладнанім альті...
Там, у світі моєму, все виють -голосять вітри,
Викидають на берег човни, обриваючи мрії;
Я не можу заплакать, бо сіль і без того ятрить
Свіжі шрами від ран, звідкіля вигризала надію...
Там, у світі моєму, палають останні мости,
У багрянець фарбують розп'яте утратами небо...
Я тебе не тримаю: як хочеш -будь вільним! Лети!
Я жила якось до... Значить ,зможу прожить після тебе....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566623
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 15.03.2015
О, літо, геній кольору і звуку!
Візьму тебе я лагідно за руку,
І підемо світами мандрувати...
Веселками рясними...Свіжість м'яти
Вдихнемо спрагло...Й, ніби королеві,
Мені ти килим вистелиш рожевий.
Рожевий килим на квітковім ложі...
В п'янкім омлінні хай спливають дні погожі.
І подих неба, і садів барвисті шати, -
Я буду, мріючи, натхненно споглядати...
А ще коханого вуста - солодкий трунок, -
Мені пошли, як найдорожчий подарунок!
Щоб ті вуста - цілющий мед, - пила без тями...
Відкрий же, літо, мрій палких небесні брами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512851
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Бурштиново -медовим абрикосом
Липневий день упав мені до ніг;
А десь далеко жовтоока осінь
Вплітає хризантеми в оберіг...
Збирають сонце працьовиті бджоли,
Наповнюють по вінця стільники;
І бачить сни незвично тиха школа
Про вересень, про учнів і книжки...
У прохолоді річки тане спека,
Малюючи небесні вітражі;
І походжає повагом лелека
По щойноскошеній ромашковій межі...
Цілують хмарки перші ластів'ята,*
Давно вже відзвеніли пшеницІ...
Моїм селом від хати і до хати
Блукає літо з дощиком в руці...
* як правило, ластівки мають два виводки за літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511873
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 21.07.2014
Секундна мить...І диво - таїна
В душі розквітла, мов зоря ранкова.
Лиш спалах погляду - і радість неземна
Тремтливе тіло пройняла раптово...
Секундна мить...І зупинився час.
І розумом нічого не збагнути...
На тлі його очей весь світ погас...
І хочеться в очах цих потонути...
В оправі сонячній горить його лице.
І щем знемоги проника до споду.
Яке ж бо спрагле почуття оце, -
Вінець блаженства, втіхи й насолоди!
Секундна мить жаданням так п'янить...
Що буде потім - це вже неважливо...
Лише б кохання шал не зупинить -
Найпотаємніше і найдивніше диво !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512280
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Об"єкт натхнення :
МИ ЛЮБИМ ВИНА ( 16+ )
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507432
ID: 507432
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
автор:Сокольник
ПАРОДІЯ
НЕ СПОВЗАЙ! Посидь ще на колінах -
гола, косоока і смішна,
ароматна, наче погреб винний,
наче пляшка рому - запашна.
Ніжне тіло в ночі оксамиті
пролило примарний сік бажань.
Потім - зжерло яблуко немите
і - котом украдену тарань...
Мить - і ти важка, немов перина,
з ніг моїх - затерплих і сумних,
вниз повзеш - усміхнена і синя,
на килим в розводах золотих.
Що ж... Давай удвох, немов ЄДИНЕ,
поспимо. Хоч тисне в карк паркет...
МИ УДВОХ З ТОБОЮ ЛЮБИМ ВИНА.
(І у тому зовсім ти не винна:
з РАДОСТІ забула на сидінні
у таксі з ЗАКУСКОЮ пакет... )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507514
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 27.06.2014
***
Волохатий вечір полином пропах.
Я в полиннім смутку розчинилась...
Не схотів до мене прилетіть мій Птах, -
Серце в безнадії утопилось.
Щось регоче вітер в спину навздогін.
В темнім небі зорі погубились.
Б`є безсоння лунко у тривожний дзвін -
Крижане: "Одна", - мені лишилось...
***
Реквіємний спів осміяних надій...
Вітер попелище тліюче ворушить...
В мареві холоднім зник серпанок мрій...
Відчай - чорний демон - серце моє душить.
В темному безсонні - місяця оскал.
Ніч гарчанням хижим тишу розриває.
Зла моя недоля править бучний бал.
Розпач хвору душу болісно терзає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507036
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 25.06.2014
Я Вам ласкавих слів не говорила...
І ніжностей не дарувала Вам.
Моя уява образ Ваш створила,
Коли лишалася з думками сам на сам.
Здається, що збирались фарби днями
І змішувались на палітрі мрій...
Я малювала образ Ваш ночами,
Віддавшись повністю фантазії своїй.
Не знаю, чи спасибі Вам казати,
Чи просто слід промовчати мені,
Чи краще б Ваш портрет не малювати,
І думати, що все це лиш у сні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505500
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 17.06.2014
Художник пише вірші на мольберті -
В римовані й верліброві мазки
Вплітає свої роздуми відверті:
Поеми, оповідки і казки...
Він пише грози і ранкову тишу,
Гарячу каву і холодний дощ,
І вітерець, що лагідно колише
Гармонію звучань вечірніх площ...
На кожнім полотні зростає вічність,
Змережана любов'ю до землі,
Бурштинова осіння канонічність,
Весняні говірливі журавлі....
І оживають мрії і надії
У рухах пензлів, у єднані фарб;
В картині кожній райдужно зорІє
Його душі дорогоцінний скарб...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505687
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 17.06.2014
Цвіт рути паленіє на щоках
У літа, що сміється, мов дитя.
Іскряться бісики в смарагдових очах,
В обіймах літа знов щаслива я.
Вдихаю матіоли ніжний цвіт
І млію у казковім царстві чар.
Бджола осонцена в поля вершить політ,
У пахощах шукаючи нектар.
Немов бджола хмільна, впаду в росу,
І, зітканий із трав духмяний шлейф,
На теплу згадку в осінь понесу,
Без літа щастя - це не щастя, - блеф.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504309
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014
Я відкрию тобі цвіт бажання незнаний,
Нерозтрачену пристрасть і зваби розмай.
Я світитиму сонцем для тебе, коханий,
Бо тобою лише я живу, ти це знай.
Подарую тобі ніжність щедро духмяну,
І висот недосяжних омріяний рай.
Неземною зорею для тебе я стану,
Бо тебе, лиш тебе, я люблю, ти це знай.
Морок ночі розсію і мури всі зрушу
На шляхах, що ведуть в обітований край.
Все тепло свого серця, усю свою душу
Я тобі, мій коханий, віддам, ти це знай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503549
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 07.06.2014
Пропала я, мабуть, навік пропала, -
У райський сад зненацька забрела.
Не знала я, ой, лишенько, не знала,
Що не одна у тім саду була.
Не відала, що зустріч таємнича
Переверне усе моє життя.
Що там мене негадано покличе
Той голос, що дарує забуття.
Не думала, що вирветься на волю
Раніш слухняне серденько моє.
Тепер люблю, люблю його до болю,
То холодно, то гаряче стає.
Сама себе, сама себе згубила, -
У райський сад зненацька забрела.
Тепер без нього жити вже несила, -
Навіки йому душу віддала!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503134
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 04.06.2014
На крилах вітру дощ примчавсь раптово,
І, мов потік м'яких шовкових кіс,
Поливсь зненацька з неба веселково,
Співаючи: " Я радість вам приніс.
І радість, і мелодію чарівну,
Що опадає краплями до ніг,
Погляньте: ожила земля - царівна,
Як весело звучить пташиний сміх!"
І зашумів цей дощ, заграв ламбаду,
Ще й громом прокотивсь в усі кінці,
В спекотний день, зрадівши водоспаду,
Пішли в танок хлоп'ята - горобці.
Під музику дощу, таку грайливу,
Зірвуся витинати гопака
І я, бо ця весела літня злива
Нестримно - шумна, й мов вино п'янка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502976
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 03.06.2014
Творять птахи на вітах молитву дощу,
Краплі суму й печалі ловлю на льоту...
Я ромашкове літо в даль ясну відпущу,
Буду з осінню тихо випивать самоту...
Сад вже мій догорів.Лиш спустошені сни
Понад дахом кружляють у обіймах журби.
Смакувать буду мрійно світлу пам'ять весни...
Зосенілеє сонце! Спомин цей не згуби!
*****
Вичахаючи, гасне жовте вогнище листя.
Краплі тихо змивають з нього вицвілу суть.
Віддзеркалюють тьмяно лик печалі вогні передмістя,
І лелеки далекі сум пречистий у небо несуть...
Попрошу в білокрилих, щоб забрали недоспані ночі,
Попрошу у ріки, щоб відкрила глибин таїну,
Щоб озерами синіми засвітилися знов мої очі.
Сестро - осінь, прошу : не співай свою пісню сумну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501490
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 31.05.2014
Без тебе так сумно і важко на серці ...
Між нами веснЯні дощі пролягли ...
І кожна краплина у вірші озветься
І пустить коріння любові углиб ...
Я знову і знову вплітатиму Слово
У кожен свій видих, в кожнісінький вдих ;
Я пісню народу візьму за основу,
Таку, щоби вітер буремний притих ...
Я буду леліяти думку про тебе...
В ключі журавлинім частину душі
Тобі відішлю, обійму тебе небом,
Схилюся до ніг у ряснім спориші ...
Я буду чекати твоï віршоспіви ,
Як предки чекали вогню благодать,
Як зе'млі чекали у посуху зливи,
Щоб кожнеє слово у серце ввібрать ...
Пиши мені, чуєш, коли бракне сили,
Як сльози у грудях вогнем запеклись,
Коли станеш птахом, розправивши крила,
Коли знову схочеш злетіти увись ...
Це знову відповідь на відповідь того ж автора (Serg)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499718
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 26.05.2014
Ти прийшов із казкових глибин моїх мрій.
Моя справжня, остання, єдина любов...
В мою зболену душу веселку надій
Перелив, мов нектар, звеселяючи кров.
Золотими ключами сердечний мій храм
Ти відкрив і осяяв мільйоном свічад.
Хай же всесвітом ложе застелеться нам,
І зіграє весна таїну серенад...
Кожен погляд твій п'ю і бентежно ловлю,
Без твоїх же очей я блукаю в імлі...
І тому так тебе, мій коханий , люблю,
Як ніхто не любив на цій грішній землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500506
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 26.05.2014
Вже вкотре розпинаєм на хресті
Людського Сина під гучні фанфари,
Б'ючи у груди :"Господи, прости!
Дай оминути праведної кари! "...
Відпрацювавши тридцять срібняків,
Сльозами омиваючи обличчя,
З проворністю нікчемних байстрюків
Штовхаємо слабкіших на узбіччя ...
На фантиках смаколиків - зловтіх
Малюєм ілюзорне сьоме небо ;
Знов поспішаєм возвеличить гріх ,
Перекрутивши заповідь під себе ...
Бажаючи прощЕння роздобуть,
Не молимось ,поки не чуєм грому... ...
Знов Господа ведем у хресну путь,
Старим шляхом вертаючись додому ...
Забувши істину, що Бог - то є ЛЮБОВ,
Святе Ім'я згадавши вкотре всує,
Між ганчір'яно - туфельних обнов
За гроші індульгенцію купуєм ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499376
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 17.05.2014
Наша квартира - то зона відчуження;
Кожен куток в ній волає самотністю...
Хворе кохання ...Чи буде одужання?
З ким поєдинок - колишнім чи з совістю?
Маски облич вже злилися із душами,
Знову крізь сльози я посмішку вишию ...
Як і коли ми зробились байдужими
В світі, що пахнув шаленою вишнею? ..
Стежка між нами - спориш непротоптаний ...
Всі перші кроки давно уже зроблено ...
Вечір ходив за вікном заклопотаний,
Ношу мовчання поніс знову згорблено ...
Скельця рожеві дощенту розтріскані
Десь у альбомах з ясними світлинами ...
Хто між чужими вимірює відстані
Цими яскравими щастя краплинами?..
Крила моï уже міллю поïжені -
Не врятував ïх і спогад лавандовий ...
Тільки уперта надія засніжені
Ще зігріває пелЮстки трояндові ...
це не моя істрія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495779
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 05.05.2014
Немов у храм, іду у ліс зелений,
Душа підноситься і щедро втіху п`є.
Її краса наповнює натхненням,
Шаленство свіжості і запахів п`янке.
Тут трав м`яка прослалася перина,
Сплелись полин, і м`ята, й деревій.
Верба схилилась в річку швидкоплинну
І ронить сльози з-під вологих вій.
Птахів і коників - завзятих вокалістів -
Змагання голосисте цілоденне
Мене вражає, хоч для цих солістів
І їхній спів, і все навкруг - буденне.
Для них буденне, а для мене - ні,
Для мене ліс - це свято, це - причастя.
Заходжу в ліс - думки мої хмільні,
Заходжу в ліс - і поринаю в щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494798
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 26.04.2014
Моя ти люба зіронько,
Побудь іще зі мною.
Як боляче, невесело
Розстатися з тобою.
Моя солодка ягідко,
До серця прихилися.
Неначе теплим сонечком,
Любове, освітися...
Запещена, закохана,
Яка ж-бо ти прекрасна!
Розлукою сполохана,
Моя ти зоре ясна...
Розлука в серце виллється
Потоками гіркими,
Дощами смутку сірого.
Нам потім жити з ними.
Затримай час, коханочко,
Побудь іще хвилину.
Хто знає, що чека мене.
Чи буду жив, чи згину.
Лиш вітер все стогнатиме
У дальній стороні
Про те, що ти чекатимеш,
Наспівувать мені.
Не покидай, коханочко.
Не покидай. Дай слово
Мені ти бути вірною,
Що зустріч буде знову.
Тобою тільки житиму.
Ти будеш жити мною.
Ми друг для друга станемо
Живильною водою,
Що напує нас силою,
Наснаги дасть терпінню,
І буде зустріч зоряна,
Як Боже провидіння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494498
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 24.04.2014
Шепоче час
Пилинки фраз
Про сни, про нас,
Про біль образ,
Про гордість літ,
Про сонцецвіт,
Мрій зореліт,
Днів моноліт ...
Нитки думок
Змота в клубок ;
Карбує крок -
Все "цок " та "цок "...
Не зупинить
Прийдешню мить,
Не прихилить
Небес блакить ...
Танцює час
Секундовальс
Без космотрас
І без прикрас ;
На згинах вій,
Де зір сувій,
Де буревій
В душі моïй ...
На грані снів,
Під дощоспів,
Де жар вогнів
Від почуттів ...
Шепоче час
Пилинки фраз,
Де лиш каркас
Зостався з НАС...
ЩИРО ДЯКУЮ МИКОЛІ ШЕВЧЕНКУ (НИКОЛЯ-БАБА') ЗА МУЗИКУ І ВИКОНАННЯ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494022
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 22.04.2014
"Месія-я... Месія-я!.." - кричали. І пальмове віття несли
Коли у неділю в ́їжджали із учнями в Єрусалим
"Син теслі... Звідкіль?... З Галілеї!.. Погляньте-но скільки за ним!.."-
Казали собі фарисеї - "Говорять, що він...- Божий Син!.."
................................................................................................
("О, ця спека!.. Нена́висна спека!!!..")
... - Батогом іще вчора був битий
Я не бачу у нім небезпеки.
Пропоную його відпустити!
- Ні, Пилате!.. Віддай нам Варраву!
Наше право сьогодні просити.
Назарянина ж - дай на розправу
На хресті має бути убитий!
- Воля ваша.. Іди-но, солдате!
("Що зробив їм отой волоцюга?")
Розіпніть!.. ("В прохолоду!.. В палати!..")
Не давайте чинити наруги!..
.................................................................................................
Поглянув востаннє:
"Прости їм...
У руки Твої віддаюсь!.." -
Промовив Ісус... Назарянин...
Син Бога Живого...
Ісус...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493216
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 18.04.2014
А ти мене ніколи не забудеш...
Я - ніч жагуча, я - твій рай розрад,
Тікай хоч на край світу - завжди будеш
До мене повертатися назад.
Мої зелені очі - твій неспокій,
Всолода і вінець твоїх бажань.
Я - таїна - незнана і глибока,
Душі твоєї піднебесний стан.
Кляни, жени мене, та вічно будеш
В моліннях повторять моє ім'я.
Й не силься, бо мене ти не розлюбиш,
Бо ворожея і чаклунка я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491958
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Одвічний острів світла і тепла,
Мій берег рідний і зоря надії!
Куди б мене дорога не вела -
З тобою всі думки мої і мрії.
Бо як інакше? Ми - єдина плоть.
Я, Україно, пагін твого роду!
Дав увійти мені в цей світ Господь
Краплинкою вкраїнського народу.
Як боляче тобі - то плачу й я,
Твої ж бо сльози - то й мої страждання,
Щаслива ти - співа душа моя,
Одні в нас, нене, думи й сподівання.
Вклоняюсь я величності твоїй,
І славі, і здобуткам, і насназі,
Немеркнучій красі твоїй земній,
Козацькій непоборності й відвазі.
Твоє ім`я я світом пронесу
Як Істину святу, як Слово Боже.
Дзвінким хоралом в небо вознесу.
З тобою, Україно, все я зможу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491307
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Хто пройшов крізь вогню
надпекельне горнило
Хто вмирав та тримав
вщерть розбите вітрило
Той відчув до кінця
смак п ́́янкої свободи
Той був свідком народження
нового роду
Хто раба по краплині
вичавлював з себе
Піднімаючи прапор
в зачорнене небо
Хто ішов уперед,
хто не став на коліна
Той відчув,
той побачив нову Україну
Хто стояв, мов стіна.
Наче скеля. Мов брила
Кому очі брати,
помолившись, закрили
Тому буде весна
ніжно цвітом стелити
Росянисті луги
будуть небо молити
За усіх, хто пройшов цю дорогу буремну
Аби сталось! Збулось! Аби все недаремно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490938
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Розбився годинник ...А може, то час
Розсипав свої коліщата?
Тепер на долоні у кожного з нас
Уламки життя кострубаті ...
Пружиниться думка квітневим дощем ...
Замерзла промокла Ерато• ...
Минуле для нас - оповите плющем ...
Серця ввійшли в темп модерато ••...
Згубились ключі, непотрібні тепер.
Всі звуки - неначе крізь вату ...
Зродивши в душі міріади химер,
Все грається ніч циферблатом ...
•Ерато - муза любовноï поезії
••Модерато - спокійний, помірний темп в музиці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490020
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Не сумуй, мій трояндовий цвіте,
Що до осені стелиться шлях -
Ще співатиме сонячно вітер
На відроджених стиглих полях ;
Ще дощем цілуватиме небо
Твою дивну врочИсту красу ...
Я щоранку ітиму до тебе
Цілувати холодну росу ...
Ще не раз розів'ються бутони
Пишноквіттям солодких думок;
Кучеряві сплетуть Купідони
З них коханню вогненний вінок ...
Не сумуй, мій трояндовий цвіте,
Не ховайся в колючість стеблин ;
Доки в серці твоïм тепле літо -
Не гірчитиме душу полин ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489209
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 04.04.2014
- А що, тварюко, ти вже не крутий?!
Мовчиш ...Дрімаєш? ...Так як я уранці ...
Пізнаєш зараз, що буваю злий -
Мій гнів кипить, немов окріп у склянці!!!
Мовчиш? Мовчи, як нічого сказать,
Тремти від жаху у своïм куточку!!!
Я відучу тебе на всіх гарчать!
Та ти - ніхто, ще й ходиш на шнурочку ...
...
Отак бурчав і зловтішався кіт
Собі у вуса, може і під носа,
Коли кусав оскаженіло дріт
Залишеного мною пилососа ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490215
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Мелодія кохання у серці забриніла,
І засміялись віти у шиби весняні.
Перелилось світання у кров мою і тіло,
І стало так духмяно і солодко мені.
І знову я весела, і знову я вродлива,
Свою найкращу сукню сьогодні одягну,
Бо ти мені признався у трепетнім пориві,
Що лиш мене кохаєш на цілий світ одну.
І срібні струни серця затремкотіли дзвінко,
Душа злітає мрійно в небесну далину,
Бо ти мені до щастя відкрив весни сторінку, -
Бо ти мене кохаєш, лише мене одну.
Немов розквітла вишня, - з тобою я, мій милий.
А як тебе немає – мені вже не до сну,
І я кажу спасибі усім всевишнім силам,
Що ти мене кохаєш, навік мене одну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490021
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014
Посвіжішало. Стала бузковою вись,
І ескадра птахів почала свій розгін.
Я прошу у весни: "Відгукнись, відгукнись,
Розбентеж у душі мрій гарячих глибінь."
Прожени всі тумани й осінні дощі,
І зажура нехай відпливе, ніби сон...
Запали буйноцвітом садів вітражі,
Щоб летіла я птахом до нових осонь.
Хай дзенить і нуртує натхненням мій дух,
Радість рветься із серця, відчувши політ.
Розітну із громами увесь виднокруг,
І нехай заніміє від подиву світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489559
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 03.04.2014
Розчинитися б, коханий, у тобі,
У твоїх обіймах, любий, вмерти.
І стрічать світанки голубі
В чарівному вальсі-круговерті.
Буду мерехтіти крізь жита
Зіркою для тебе без спочину,
Тільки б знати, що в твоє життя
Я ввійшла назавжди, як єдина.
Влитися б у тебе, як ріка,
Що вливає хвилі в синє море...
Любий мій! Нехай весна п`янка
Морок ночі сяйвом переборе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487614
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Ти знай, що я молитимусь за тебе
На всіх шляхах прийдешньоï весни,
Чи посмішкою сяятиме небо,
А чи проллється дощиком рясним ...
Де б ти не був, відчуй, що я - з тобою,
Душа ...вона ж не знає перепон...
Я обійму тебе плакучою вербою,
З птахами заспіваю в унісон ...
Відчуй мій подих в прохолоді ранку,
Мої слова - у шепотінні трав ...
Я- виткана тумановим серпанком
Найвища нота місячних октав ...
Ти просто знай, що не самотній в світі,
Що в тебе є таємний оберіг ...
А я...для тебе буду просто жити,
Вплітать молитви до твоïх доріг ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485697
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Кохати лицемірно не умію:
Із глини іншої зліпив мене Господь.
Від фальші серце зболено німіє,
Якщо ж ти зрадив - більше не підходь!
Як в літо, щедро сонцем оповите,
Я свято вірила у ніжність і любов...
І як мені, скажи, надалі жити? -
Ти віру цю брехнею розколов.
Не можу вгамувать в душі образу,
Тривоги сну кошмарного - це ти,
Тому кажу відверто і відразу:
Іди з мого життя під три чорти!
І не проси вернутися, не треба!
На розтоптання свою гордість не віддам.
Щасливою я стану і без тебе, -
Усім на зло, на зло усім вітрам!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485417
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 17.03.2014
Сизокрилим лебедем на долоні ранку
Сів туман замріяно - спрагло тишу п'є.
Вмить - і сни сполохано вже тікають з ганку, -
У литаври сонячні півень лунко б'є.
Відчинились брами, і моря шовк небесний
Із світів надзоряних вилився в ефір.
І хорали променів сяєвом чудесним,
Сиплячись на землю, звеселяють зір...
І душа плюскочеться в сонячнім заливі,
Невагомо рими лягають на папір,
І вирує ранок у збудженім пориві,
І життя прекрасне, - оглянься і повір!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485198
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 13.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2014
У трембіти розлуки голосять вітри.
І безмовна печаль вже стоїть на узвишші.
І жадані, і втішні колись вечори
Ми стрічаєм в обіймах холодної тиші.
І вже мерзне душа. Плине сум звідусіль...
У надтріснутий дзвін б'є на сполох тривога.
Ти на ласку скупий, тільки щедрий - на біль.
І, здається, розходяться наші дороги...
Я тебе не чекаю, не кличу уже.
Вгамувалося, стихло кохання шалене.
Тільки серце чомусь образ твій береже,
І у снах знов і знов ти приходиш до мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483207
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014
А весни не римуються з війною ...
Із першогроззям, з ластівкою - так!
А ще із первоцвітом, посівною ,
З усим отим, що має щастя смак ...
Римуються з бруньками і дощами,
Із дзьобиком тюльпанових ростків,
З коханням життєдайним до нестями ...
Але не з кров'ю бравих козаків ...
Із солов'ями, з райдуг перевеслом,
Із журавлиним клином поміж хмар ...
З Любов'ю Божою, Яка для нас воскресла ...
Але не з жертвами на Аресів вівтар ...
Ні... весни не римуються з війною,
Ані з брехнею, що веде на смерть...
Лише з блакиттю в мирнім супокоï,
Піснями сонця сповненою вщерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483169
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014
Стомилась ти, ненечко, сивою стала,
Літа протікають, як води стрімкі.
Пора б відпочити... Та щойно світання -
Пірнаєш, як пташечка, в дні клопіткі...
"Не можу без діла, - говориш ти дітям, -
З дитинства із сонечком звикла вставать,
Росою вмиватись і знову радіти,
Що працею можу цей світ шанувать."
Ой, чаєчко-мамо, голубонько мила,
Щорік - на долонях нова борозна,
Бо скільки руками всього ти зробила,
Що дотик їх ніжний весь світ упізна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482230
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 28.02.2014
Не потрібно мені кидать зорі до ніг, -
Дарувать ці холодні кришталі...
Принеси краще сонце - жаги оберіг,
Щоби спрага чуттів не згасала!
Не потрібно мені говорить без кінця
Перев`ялених слів про кохання...
Лиш скажи один раз: "Поєднаймо серця!" -
За тобою піду без вагання.
Не потрібно мені окружних манівців,
Я втомилась блукать до безкраю
Між оманно заплутаних довгих шляхів, -
Хочу тихої заводі раю...
У тім затишнім раї мене відігрій,
Зазирни в очі ніжно-прозірно.
Подаруй подих серця і смуток розсій, -
Щоб повірила я в неймовірне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481567
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 26.02.2014
«Не описати те, що бачив я словами,
Та тільки так: повір, відчуй!»
(Р. М. Рільке)
Сніги вже тануть,
А сонце регоче нам в очі
Затятістю шотландського тана.
Як легко відчути,
Що смерті немає,
Є лише вічність –
Для тебе, для мене…
Тільки – як боляче,
Що спільних друзів
Поруч немає
І вже не буде
Ніколи, ніколи, ніколи…
Цієї весни підсніжники
Пахнуть димом.
Цієї весни земля
Пахне кров’ю.
Світ почорнів, збожеволів,
І тільки клаптики неба –
Порожнього, як слова Заратустри
Падають у нашу свідомість.
Підставляю своє серце
Залізним бджолам смерті.
Стріляйте!
Вбийте краще мене,
А не свободу
Моєї країни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480874
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Коли пташині переспіви
Проткнуть ще сонний день навиліт,
І вже струмки сніготочиві
Зламати криги міць осилять;
Коли вітрів дзвінкі рефрени
Розбудять хмари білопінні, -
Затремкотить душа у мене,
Розквітнуть небом очі сині.
Коли ще сплять громи в блакиті,
І вся земля - в лататті снігу,
А променів гарячі ниті
Розбурхають стрімку відлигу;
Коли проб'ються первоцвіти
До світла в спраглому пориві,
І у м'якім омлінні віти
Розпустять листячко цнотливе, -
Воскресну я. І до розмаю
Весняних чар - п'янких, жаданих,
Порину втішно, мов до раю,
Пізнавши смак чуттів незнаних!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479651
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 15.02.2014
Не дивись в моï очі так пильно,
Не шукай в них ранкову росу ...
Моє серце до крайнощів схильне -
Я цей хрест свій крізь роки несу ...
Не вдивляйся ...Там плаче дощами
Листопадовий крик журавля ...
Я навмисно лишаю між нами
Непорушений кроками шлях ...
Я так довго ховала від тебе
Тихий шепіт незронених слів ...
Не вдивляйся так пильно...не треба
Проникати у тайну вітрів ...
Не дивись в моï очі так пильно,
Не шукай в них зображень чужих ...
Недовіра морозить могильно
Кожен видих і кожен твій вдих ...
На півкроку залишилось стежки,
На півмріï залишилось днів ...
Не вдивляйся в лякливу мережку,
Якщо більшого щастя хотів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478820
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Посміхнувся метелик до мене в куточку вікна...
Що це значить? Що знов завітала у гості весна.
Я вікно відчиню, я із радістю весну впущу,
Більше чути не хочу цю пісню осінню дощу.
Хай мене та весна віднесе в таємничі сади,
Дасть почути мені заворожений шепіт води...
Заколисаних яблунь покаже рожевий серпанок,
Золотим водограєм хай в серце струмує світанок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479159
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Прозориться день в кришталевій оправі,
І мружаться вікна від сонця цілунків.
На пригірку сніжнім натхненно так славить
І зиму, і світ увесь, - гайворон лунко.
Осяйно-блискучий, у масть чорносливу,
Злякатись чи ні? - водить оком крилатий.
А потім підскочив до мене й поштиво
Немов би вітаючись, каркнув завзято.
І я розсміялася дзвінкоголосо:
Чого іще треба людині для щастя?
Коли навіть птах, цей маленький філософ,
Стрічає мене, як подругу найкращу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478473
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014
Мое ватное тело распластано дремлет.
Мои руки раскинуты вширь по кресту.
А из них убегает по капелькам в землю
То, что в завтрашний день я уже не несу.
Мои губы застыли в нелепой улыбке.
Мои волосы ветер сплетает в косу.
А глаза вымывают с меня что-то липкое,
То, что в завтрашний день я с собой не несу.
Мои ноги не ходят прямою дорогою.
Мои уши глухи к щебетанью в лесу.
Пусть горит то, что Отжило в сердце, не трогаю,
Больше в завтрашний день я его не несу.
Моя память блуждает и ищет забвения.
Моя мысль - с глубиной окунуться в росу!
Мне бы капельку сил чтоб простить... и терпения.
Вот и все, что я завтра с собой унесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477589
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 09.02.2014
У 18-тім...
Ховався тихо в хаті:
"Махно, Петлюра, Ленін...
В чім різниця?
Це - там десь революція...
В столиці
Для чого битися...
Кричати...
Воювати?.."
Дивився мовчки Ти...
А, може, дійсно вірив,
Що це все - куркулі...
Злочинці кляті!
Що треба так...
Мабуть...
Усі 20 - ті
Дивився мовчки
На "теплушки"
До Сибіру!
І Ти ревів якось...
Волав якоїсь днини
Наве́сні...
Пам ́ятаєш?
В 33-тім?
Всміхався мило
Сталін на портреті
Ти ж доїдав,
Байдужий брате,
Свого сина....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477557
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 09.02.2014
В накрохмалених морозом габардинах
Срібні далі інеєм розквітли...
Ніби фея з чарівливих снів дитинних,
Мерехтить земля осяйним світлом.
День втопає в білосніжнім квітуванні,
А повітря - свіже і пахуче...
І, завмерши у німому здивуванні,
Віриш у хороше неминуче.
В неминучу гарну зустріч, чи у св'ято...
У неждану радість, чи у диво...
А, можливо, в несподівану присв'яту,
На яку чекаєш ти мрійливо...
Віриш в те, що піднебесні серафими,
Спів яких у серце тихо плине,
Так незримо переллють його у рими,
І тобі хтось скаже : "Ти - Богиня !"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476610
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014
Млисте небо - попіл монотонний...
Місяць висне, мов мосяжний диск...
В скрижанілій тиші серце тоне...
Пізня ніч. І зір холодний блиск.
Я одна. Простужені оркестри
Вітровіїв стогнуть за вікном.
Смутку і тривог моїх, Маестро!
Ти, напевно, спиш солодким сном...
Спиш... Знайшов душі своїй пристання.
Я ж бреду пустелею болінь...
І на ранок ти зорю світання
Стрінеш з іншою без докору сумлінь.
Хмурий місяць в шибку ллє проміння.
Чорне шмаття ночі навкруги...
Холодно душі до оніміння.
Я не сплю... Лиш сплять бліді сніги...
*Мосяж - те саме, що латунь; жовта мідь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475699
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 29.01.2014
Простелились барви білосніжні,
І не цвіт, а сніг садами віє...
А у серці розпустились ніжно
Березневих пахощів завії...
Підхопила душу хуртовина
Спраглих поцілунків на світанні...
Я була щаслива, мов дитина,
В запашнім раю твого кохання.
Перейшла весна в холодну зиму,
І відцвів наш сад чуттів шалених...
В споминах-завіях ти незримо
Білим снігом знов летиш до мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474867
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Втомилась я від звуків сурм врочистих,
Нестримних ритмів, злетів, висоти…
Я хочу слухать соло падолисту,
У тиші мрію спокій віднайти.
Доволі громовитих ораторій,
Завзятих маршів і пісень гучних.
Душа конає в їх потужнім хорі,
Благає, щоб цей шал нарешті стих.
Нехай лелійно тільки тиша плине,
І вже ніяких ні подій, ні свят.
Лиш тільки спокій, тільки небо синє,
І аромат духмяних свіжих м`ят…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474257
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 22.01.2014
Я проснусь спозаранку, щоб сонце зустріти,
Щоб почути симфонію синіх небес,
Щоб вдихнути п'янкий аромат буйноцвіту,
І захоплено крикнуть :"Здравствуй день,що воскрес!"
Я проснусь спозаранку, щоб спрагло зібрати
Із нескошених трав щедрий меду нектар,
Щоби пісню любові землі проспівати,
І ця пристрасна пісня летіла до хмар.
Я проснусь, щоб зустріти веселки барвисті,
Щоб дивитись, як в небі летять журавлі,
Щоб вслухатись у спів солов'в голосистих
Про красу благодатну моєї землі.
Хай краса ця вливається в серце відкрите,
Хай розносить по тілу наснагу й любов,
Буду пити її, щоб світанкам радіти,
Щоб прийдешньому дню дивуватися знов!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471960
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 21.01.2014
Коли похмурий день стискає скроні,
А завіконність сіра і мрячить,
Я простягну вам Усмішку в долоні,
Щоб звеселіло серце хоч на мить!
Зігрію словом непривітність січня,
Вкладу у вірші сонце і тепло ...
І хоч зима спізнилась цьогорічна,
Нехай печаль не ляже на чоло!
Давайте-но згадаємо про друзів,
Що кожен з нас - маленький чарівник ;
І пІдемо уздовж по білій смузі,
На чорній засіваючи квітник!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473156
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 18.01.2014
...пане Коньяк,Вашi очi -такi печальнi!
Пане Стакан,Ваше серце - таке крихке!
Панi Помилка,Ви нинi - така "фатальна",
наче на шлунок порожнiй - вiдро саке...
Ви-нi при чому? У Панi -надiйнi свiдки?
В станi афекту стрiлялась Якась Любов?
...вже водогоном спiшать амазонськi рибки
точно зачувши,що римою буде -кров...
Точно зачувши - червону...густу...гарячу...
З присмаком кави i недо-цiлованих губ...
Тiльки - ой,леле! -вже мiсяць -яка невдача!
в нашiм районi - замiна iржавих труб...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472617
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014
Здаються нестерпними
телезаміси.
Нестерпне в квадраті -
рекламне л..но...
Як добре стояти
в засніженім
лісі,
ковтаючи тиші
цілюще вино.
Ніщо не дратує
і благоговійно
святкує душа
і співає псалми,
І спокій
вливається
в жили надійно
в симфонії лісу,
на сцені
зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472558
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 15.01.2014
Запорошений день. Світ, - мов казка пречиста.
Відлетіла журба. Пощирішали очі.
Засвітилась душа білосніжжям врочистим,
І ніхто вже її не посміє зурочить.
І ніяких віднині тривог і печалей.
Відійшло все кудись, відпливло, відболіло...
В позачассі далекім - захмарені далі.
Лиш мелодія сніжна. І спокій цей білий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472427
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014
Засурмили вітри, задзвеніли дороги,
Звеселився весь світ, засміявсь снігом п`яно...
І на конях гривастих до мо́го порогу
Прилетіла зима в мерехтливім сіянні.
- Ой, ти зимонько-зимо, ой, мій сніже пірчастий, -
Засміялась і я, простягнувши долоні...
І душа у обіймах нежданого щастя
Заспівала сп`яніло, ніби птах на осонні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472428
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014
Ще тиша росяна дрімає. Ще спить молочна мить світання...
Відлунням змореним зітхає моє минуле вже кохання.
Повітря мружиться так сизо. І колобродить хміль в гвоздиці.
Воскреслі спомини набридлі, чом вам у рань таку не спиться ?
Нічний метелик волохатий погойдує ще мляві квіти...
Безсонням виснажені думи, куди від вас втекти-подітись ?
Фантом минулого кохання, не завдавай ти серцю болю !
Зловтішний дух журби й печалі, - та зникни ж геть з моєї долі !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471725
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 12.01.2014
на столах
із саморобних щитів –
кутя
між свічок просто неба зоріє…
у долонях київського Майдану –
Зе́рнятко народилось і зріє…
у долонях розкритих Майдану,
як у пречистому лоні,
у пере́співі різдвя́них дзвонів,
народилось Зерня́тко
і довірило себе людям,
як віфлиємське святе Немовлятко…
росте, теплом повста́нців зігріте,
Богоматері омофором укрите,
підошвами кованими не знищене,
героями-мудрецями,
усіма Святими Отцями
землі нашої–
молитовно-незримо захищене
Ірод –
кігтями і дзьобами,
кийками і пудовими кулаками
переслідує-палить, у обличчя людей б`є:
окрі́пнути Зе́рнятку не дає…
бережемо Зерня́тко,
як зіницю Небесного Ока,
денно-нощно стоїмо на сторожі –
лють Ірода
пекельно жорстока,
підступна і зловорожа…
нові виклики і загрози:
метеорологи
прогнозують морози –
Майдан потребує ліків, дров...
Совість, Гідність, Любов
08.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471128
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 08.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2014
Найкращі помирають молодими,
До слави йдуть дорогою страждань.
Величний-бо – не той, хто раб гордині,
А хто життя за істину віддасть…
Великими стають не ті, хто ситі,
Хто в золоті смакує рай земний,
А ті, хто спромоглись для інших жити,
У долі не питаючи ціни.
В Сибірських тюрмах, у засланнях лютих,
Калічилися, заживо гнили.
Словами тяли чорні крила смути,
Щоб свій народ звільнити від імли.
Герої України – в казематах
Нащадкам прокладали світлу путь.
За правду не боялись помирати.
Хай вічно у серцях вони живуть!
Хай подвиг Василя дає нам сили
Пітьму здолати, вийти із біди,
І довести, що маємо ми крила,
Що недарма помер він молодим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470865
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 08.01.2014
Вона пішла ...не грюкнувши дверима ...
Скандал не влаштувавши ...просто так ...
Знизавши по-дитячому плечима. ..
Зваривши кави ще на двох ...про всяк ...
І задзвеніла тишею кімната,
Осиротіла без тоненьких рук ...
Лиш кави такі щЕмні аромати
Впліталися в самотній серця стук ...
І вікна ...о, які самотні вікна
Заплакали непроханим дощем ...
А вчора ще буяли сонцеквітнем ...
Сміялися вони ...учора ще ...
Сепійний світ угвинчується в мІзки
На вістрі думки і слабких надій ...
І зникли звуки й відчуттів обрізки
В нашаруванні зламаних подій ...
Холоне кава гірко - непотрібна ...
Зібгався час у зморшку на чолі...
Ну от і все...Остання крапка срібна -
Від щастя ключ у кухні на столі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470936
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 08.01.2014
Злилось безмежне поле з небесами,
Тріпоче вітерець вінці беріз,
Й вологу смокче спраглими вустами
З сосків набряклих хмар зелений ліс.
Ось так і я, знесилена від спраги,
Душею мрію в небо прорости,-
Туди, де Вічний Розум, Вічне Благо,
Краса нетлінна й царство чистоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471021
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 08.01.2014
Пегасе мій, обпалений вітрами,
Освячений мечами блискавиць!
Мої слова – душі твоєї шрами,
Наш біль тлумачить голос громовий.
Мені тебе все важче приручати,
І між рядками сліз шукати рай.
Та воля, непокірна і крилата,
Натхненням кровоточить із пера.
Мій вірний друже, генію свободи!
Тобі блукати вічно між зірок,
Бо на душі, мов кара й нагорода,
Безсмертя і самотності тавро.
І ти летиш все швидше, мій Пегасе,
Земне тяжіння утрачає сенс…
Наш вимір – поза простором і часом,
У світі нерозгаданих чудес.
ШАНОВНІ КОЛЕГИ!
БАЖАЮ УСІМ В НОВОМУ РОЦІ ПЕГАСА (КОНЯ)
ВПЕВНЕНО РУХАТИСЯ ДО СВОЇХ МРІЙ,
СМІЛИВО ПРИРУЧАТИ КРИЛАТОГО КОНЯ ПОЕЗІЇ,
ТА ДОЛАТИ ВСЕ НОВІ РУБЕЖІ УСПІХУ!
ХАЙ НАТХНЕННЯ НІКОЛИ НЕ ПОКИДАЄ ВАС!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470066
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 06.01.2014
Все це було...І ця сльота осіння...
І втомлена імлою сиза даль...
І вечори, коли блукаю тінню...
Все це було...І все це є, на жаль...
І думи, журні думи неминучі:
Хто я для тебе - долі дар чи гріх?
І сум'яття - таке гірке, пекуче, -
Карає моє серце, мов батіг.
На всі питання - тиша, безголосся...
І лиш твоє замислене чоло...
Ти сумно гладиш знов моє волосся...
Все це було... Все це колись було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470428
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 05.01.2014
Дощ пройшов. Звисають чисті перли
З віт ялин, що тихо шепотять:
"Ох, якби не дощ, мабуть, померли б,
В ньому- довгожданна благодать."
Дощ пройшов -ялини, пишні панни,
Засвітились краплями роси.
І , мов перед зустріччю з коханим,
Розцвіли у величчі краси.
Разом з ними й я помолоділа,
Дощ неначе душу освятив...
Одягну сьогодні сукню білу
Й смутку прожену терпкий мотив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470201
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 04.01.2014
Моя душа - це хор притлумлених мелодій ,
Де присмерки бліді ведуть свій млосний спів ,
Де чутно стогін-схлип заплаканих рапсодій ;
І осінь - диригент- всіх нот і голосів .
А навкруги весна на скрипці стоголосій
Сп`яніло про любов співає без кінця ,
І в такт хмільній струні світила життєносні
Закоханим свій шал вливають у серця .
Та сумно чомсь мені. Сльоза зринає з вії ,
І плачі журавлині в душі моїй ячать...
В німій задумі осінь на хвилях безнадії
На щастя і кохання поставила печать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469999
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 04.01.2014
Твій погляд- подих вересневий,
М`яка каштанова пастель,
Прозора пісня ясенева.
Мій погляд-травня карусель,
Шаленство блискавки і грому,
Потік бурхливої води.
Я- сад в цвітінні молодому,
Та все ж прошу тебе: спади
На груди стиглою росою,
Запал весни мій остуди.
Я хочу бути лиш з тобою,
З тобою, любий, назавжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469309
дата надходження 30.12.2013
дата закладки 01.01.2014
Сад столітній, мов стара людина.
Березневі саду сняться сни.
І, коли на серці зимна днина,
Мріє про симфонію весни.
Сад втомився з року в рік дзвеніти,
Дарувати всім свої плоди.
Хоче він, щоб відпочили віти,
Прагне спить джерельної води...
А роки спливають безупинно...
Скільки ще відпущено для нас?
Тихо сад радіє без причини,
Марить про весну в останній раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468118
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 01.01.2014
Який цей день просвітленно-натхненний...
І тиш снігів прозора і глибока.
Здаєтьється, світ у святості смиренній
Поринув в безгоміння вічний спокій...
І вся земля, убравшись в біле мево,--
Невинно-чиста, ніби наречена...
І тільки даль - осяйно-кришталева,
І тиш снігів - уроча і блаженна.
Думки завмерли... Я у часі розчинилась...
Натхненна спокоєм, душа моя витає.
Все, що було, - в минулому лишилось.
Лиш я й цей день. І тиш снігів безкрая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468731
дата надходження 27.12.2013
дата закладки 01.01.2014
Этой ночью, я точно знаю,
Я приду к тебе в светлом сне.
Златоглазой луной сияя
В неподвластной нам тишине.
Я приду, чтоб тебе присниться,
И внести в твою душу покой.
Будет сердце счастливо биться
Под неслышной моей рукой.
Позову тебя в лес зеленый,
В мир чудес неземных и красот.
Этот сон нас с тобой, влюбленных,
В поднебесную высь унесет.
Пусть течет голубой рекою
Удивительно-звездный эфир,
Мы под лиру ночного покоя
По-другому увидим весь мир...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468142
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
Ще рутяний вечір...
Враз озорена ніч
Лягає на плечі.
Сонно птаха щебече.
І зміяться тіні,
В сутінках ледь зримі.
Сни крилаті блукають
Над людськими дахами,
І нестримно лягають
На папері рядками
Рими- думи світляні,
Що летять над світами...
Поетичним узором
Я у думи вплету
Буйний вітер над бором,
І небес таїну,
Ще й гнучкі верболози,
І беріз тихі сльози,
І дощі серпенЕві
Я у вірші впущу,
Свою радість миттєву,
Й потаємну журбу...
Привітаю русалку,
Що хлюпочеться в річці,
І серпанок світанку,
І ліси, серцю звичні.
Та зберу ще край неба
СтЕжки довгі-незнані,
Бо таке вже бажання
В мені плющеться зрання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467678
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 23.12.2013
Месяц заглянет в окошко украдкой -
Лучик мышонком шмыгнёт по стене .
Спи, моя радость, безоблачно -сладко,
Пусть к тебе сказка приходит во сне.
В кресле пушистится кот полосатый,
Лапки домоет -и тоже уснёт.
Только на улице ветер крылатый
Меряет звёздами вечный полёт.
Плюшевый мишенька спит на подушке
Рядом с тобою и лапу сосёт,
Книжки уснули и дремлют игрушки,
Только часы продолжают отсчёт.
Я поцелую тебя в обе щёчки,
Маленький носик, что сонно сопит.
Доброй желаю волшебницы -ночки,
Пусть тебя ангел, малышка, хранит
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467494
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 21.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2013
Прощайте, роси і покоси,
Затерті й вицвілі слова.
Майну за море, де кокоси,
Нові сузір`я і дива!
Хай свіжий вітер з моря віє,
Хай на губах солоний смак!
Майну за море я в надії,
Що там за морем, все не так.
Там все незвичне, небувале!
А тим, хто шторми переміг,
Брильянти, перли і корали
З дощами падають до ніг.
Хай шмаття хмар свинцем тяжіє,
Бурунить вітер часу плин.
Втоплю у хвилях безнадію,
І радість вихоплю з глибин,
Вкладу себе в тугі вітрила,
Як у напнуту тятиву.
Я суть нову в житті відкрила:
Пливу , надіюсь і живу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467271
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 21.12.2013
Спливають дні – безрадісні, пусті.
Минають ночі – довгі до безкраю.
І я одна у зимній самоті
Стою розгублено. І все чогось чекаю.
Лиш я одна. І білий-білий світ.
І тиша теж – безмірно біла-біла.
Зашерхлу душу приморозив лід,
І біла паморозь запорошила тіло.
І болі всі на білім полотні
Зійшлись, мабуть, до мене звідусюди.
І я сную, немов у білім сні,
І безнадія давить - тисне груди…
І білим полум`ям в душі моїй пече
Нестерпно так цей відчай, мов наруга.
А хуга біла все мете-січе,
А серце душить чорна-чорна туга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466800
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 21.12.2013
Наймилозвучніша в світі,
мово вкраїнська моя,
Срібні твої переливи
плинуть, мов трель солов`я.
Ллєш свою музику, мово,
легко, мов скрипка жива,
В такт твоїм ніжним акордам
серце натхненно співа.
Серце на хвилях солодких
пеститься в звуках твоїх,
Мово моя життєдайна,
ти - мій святий оберіг.
Щира душа Чураївни,
зіткана з сонця весна.
Мов у цім світі багато,
ти ж в моїм серці - одна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466797
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 21.12.2013
Яке це щастя жити, просто жити...
Весняний спів дощу боготворити.
Із юним вітром у квітучім полі
Вдихати шир безмежного роздолля.
Яке це щастя: в трепетнім пориві
Гіллястих яблунь пахощі цнотливі
Вбирати спрагло,і рожевим вітам
Вклонитися,милуючись їх цвітом.
Яке це щастя жити,просто жити...
І слухать, як сміється жайвір в житі,\
Гайнути з краю в край по сіножаті,
-Привіт, вам, трави! -дзвінко прокричати.
-Привіт,мій світе,диво-сад казковий,
Ти в серці будиш сурми світанкові.
Тебе я прагну розгадать щоденно,
Та впевнююсь: ти, світе, незбагненний !
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466644
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Немає вище втіхи й насолоди,
Ніж цвіт бузку. Його пахуча врода
Чарує, мов божественна соната ,
Її мелодію ні з чим не порівняти ...
Бузковий цвіт -розмай рожевих мрій ,
Махрові волоті моїх палких надій .
Бузковий цвіт - це травня пишний бал ,
Чуттів нестримних ароматний шал !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467028
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Розчинюсь у хмарі, як вода в тумані,
В неозорі далі краплею впаду.
Я усі образи, зіткані з обману,
В осінь сизолисту тихо відведу.
Хай дощі осінні змиють всі надії ,
З листям омертвілим сум свій відпущу.
Розчинюсь у хмарі- зникне ностальгія.
В неозорих далях я тебе прощу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467025
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Не вчила я музичної науки,
До-мі-ля-соль не граю на струні,
Зате ловлю нечутні іншим звуки,
Вони бринять акордами в мені.
Я чую спокій місяця щоночі,
Який магічне сяйво в простір ллє,
Я чую сміх ,коли, розкривши очі,
Радіє світ ,як сонечко встає.
Я чую,як з долонь небесних роси
На землю рясно сипляться згори,
Як шелестять верби шовкові коси,
Коли вустами пестять їх вітри.
О музико душі , таємна, тиха,
Зі мною будь , ніколи не покинь!
Поки ти є,-не здатне жодне лихо
Затьмарити для мене неба синь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466413
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 16.12.2013
Ми стоїмо.
Тут наші Крути
Холодний Яр і Чорний Ліс
Ми стоїмо.
В ́єдино скуті
І холод нас пече до сліз
Ми стоїмо.
Назад ні кроку
Нема в минуле вороття
Ми стоїмо.
Усі. Без строку
Разом. За краще майбуття
Ми стоїмо.
Ми - міць. Ми - сила
Ми - нація. Один народ
Ми стоїмо.
Неначе брила
І нам не треба нагород
Ми стоїмо.
Ми рвемо пута
В серцях палає волі жар
Тут -Україна.
Наші Крути
Наш Чорний ліс
Холодний Яр
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465801
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Як тільки ніч – то знов думки запеклі…
І знов у нього на душі пожар.
Любить її – й горіти в муках пекла?
Чи загасити цей нестерпний жар?
Вона, вона… Вона ж дарує крила!
Та погляд знову, мов туман, застиг:
Вона йому все серце обпалила!!!
Та…, як вона…, - не буде вже таких..!
Вона… Вона – це вистраждане літо…
Стрімка, бурхлива, як гірська вода.
Вона – криниця, спрагою налита,
І спить її – всім тілом він жада…
Та спить її - втонуть в глибинних водах:
І хочеться, й стискає душу страх…
Її він бачить – завмирає подих.
Її ім`я - то пісня на вустах.
І знову він стоїть в німім мовчанні.
І знов у пам`яті цвітуть її сліди,
Бо де вона – п`янять троянди чайні,
І золотяться в променях сади…
Як тільки ніч – то знов думки запеклі…
І знов у нього на душі пожар.
Любить її – й горіти в муках пекла?
Чи загасити цей нестерпний жар?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465609
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 13.12.2013
не собо́рувана…
супроти традиції – не обмита,
кийками ординськими безоружно забита,
отак –
зо слідами проте́кторів-підошо́в на чолі
просо́чуся непомітно
проз асфальтові смо́ли,
проз ка́мені
мовчазні
до основи-основ землі –
ніким не підкореної ніколи…
шкода себе…
і всіх…
і їх…
але!
час за нами прийшов –
настав!
необминуч і кровав…
це – робота,
робота наша звична,
місія історична:
треба йти –
перемогти
чи у землю рідну лягти:
залякати не можуть
підошви кованих берців
ординських запро́данців,
газ, кийки, металево-щитовані загорожі,
продажні суди́:
так і раніше було,
та не буде завжди –
ЩО ВОНИ МОЖУТЬ?
убити?..
ситуативно перемогти?
але НЕ підкорити…
що ж,
колись все одно доведеться вмирати –
то чому й не сьогодні?
за свободу власну, за правду і волю Господню…
скромно і непомітно,
стати-перемогти,
а якщо доведеться – вмерти:
немає вищого перед Богом,
як за гідність людську – самопожертви…
жодні манкурти
не годні перемогти,
підкорити,
якщо усере́дині себе –
незалежний і вільний ти
кожен зараз вирішує сам,
така година –
живи, Україно!
цвіти…
я просто люблю тебе, Україно…
непомітно-звичайна твоя людина
треба йти…
не прощаюсь,
побачимось там
13.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465795
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Я - народ, що освячений тризубом,
Молитвами, вогнем і мечем!
Це мені зроду-віку написано
Бути воїном і сіячем.
Це в мені під багряними стягами
Розпинали церкви і хрести,
Катували, морили ГУЛагами
Очманілі від люті кати.
Це мене шматувала навалами
Степова знавісніла орда
І впивалась отруйними жалами
Геноциду нещадна біда.
І стріляли у мене, і вішали
Самозвані чужинські царі,
Та дарма, бо встократ сміливішими
Повставали мої бунтарі.
Це ж мені зроду-віку написано
Хліб ростити на рідних полях,
Під огненним плекаючи тризубом
Жовто-синій окрилений стяг!
Це мого суголосся пульсація
Виростає в єдиний потік...
Я - сіяч,
Я - поборник
Я - нація,
Так було і так буде повік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465162
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Можливо, я проснусь колись травою.
Бузок пахтіти буде наді мною;
Чи оживу краплиною у громі
Й впаду на груди клену молодому;
Чи розтечусь молочною піною
В садку вишневім буйною весною.
А може, віднайду я вічний спокій
На небі, там, де зорі златоокі?
Лиш круговерть життя б не зупинилась,
Й моя душа в пітьмі не розчинилась...
Щоби вона, мов ластівочка рання,
Людей вітала тихим щебетанням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465394
дата надходження 11.12.2013
дата закладки 12.12.2013
1
Спливає час, а пам`ять, мов екран,
На нім все проявляється чіткіше.
Калейдоскоп подій і поривань...
За кадром - кадр, і дати - як афіші.
2
Пригадую дитинства світлий край,
Після дощу калюж круги розлиті...
Село Рокитне, а за ним - розмай
Лугів зелених. І волошки в житі...
Всміхалася стежина у хлібах,
В моїм волоссі стрічка сніжно-біла.
До дитсадка сама долала шлях,
Де й бралося у мене стільки сили?
А поруч - ти, лив сонце із очей...
І я, дитина, спрагло, в кожне слово
Вслухалась, притулившись до плечей...
Пригадую все це, як мить чудову...
Роки майнули - коні буйногриві -
По-різному для кожного із нас.
Для мене всі вони такі мінливі,
Душі ж твоєї не торкнувся час.
Для мене ти - як дуб міцний - як скеля
Серед житейських хвиль і бурунів.
Надійна пристань - батьківська оселя.
Ти захист дати нам усім зумів.
Вже чималий і мій в житті рахунок,
І днів щасливих, і розчарувань,
Та, що б не сталось, - ти мій порятунок,
Чиню, як скаже батько - без вагань.
3
Ти, батьку, мій барометр у житті,
Як діять, з ким іти - все пророкуєш.
Зі мною поряд в щасті і біді,
Найменший порух серця ти мій чуєш.
Стою перед тобою, орле сивий,
Стою, схиливши голову свою.
Чим за любов віддячу, тату милий?
Хіба що тим, що рід твій не зганьблю.
Світи й надалі сонцем із блакиті,
Зори зорею в синій вишині.
Допоки буду жити в цьому світі,
Ти, батьку, будеш жити у мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465392
дата надходження 11.12.2013
дата закладки 11.12.2013
Все в цім житті сплелося нероздільно:
Цикади сміх, зозулі плач гіркий.
Дух матіоли, що пливе ефірно,
І чад дурману, в'їдливо терпкий.
Сіяння дня. Чаклунська темінь ночі.
Кохання вир. Розчарування сум.
Весняна безтурботність мрій дівочих, -
Серпневий смак жіночих зрілих дум.
Всі барви, аромати, ритми, тони
Переплились в життя єдину суть.
За спадом-злет, та через всі кордони
Бентежні крила мрій мене несуть.
В моїм житті сплелись і щастя,й горе,
Ласкаві дні і спалахи горінь,
Та з тихих плес нестримно рвуся в море
І славлю неосяжну далечінь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464788
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 11.12.2013
З небес посипавсь мрійно сніг - сріблясте диво...
Іскристо землю, мов свічада, освітив.
І вальс сніжинок романтично і звабливо
Кружлянням плавним стиха душу полонив.
Душа гнітилась у осінньому томлінні...
Їй так набридли сірих днів сумні примари...
Та враз оживши від незвичного видіння,
Вона побачила зими осяйні чари.
Умить зірвалась, як струна туга тремтлива,
Заграла блисками, мов промені в алмазі,
І снігу музика - легких акордів злива
Її сп`янила у вальсуючім екстазі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465172
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 10.12.2013
Не говори мені нічого,
Лиш тихо серцем прихились.
Через розлуки і тривоги
Прийшла я з дальньої дороги,
Прийшла до тебе, як колись...
Не говори мені нічого,
Лиш обігрій і прихисти.
У хащах мороку нічного
Втомилась я одна брести.
Врятуй мене від самоти...
Не говори. Зніми утому,
І пригорнись, хоча б на мить.
Я знаю: винна, винна в тому,
Що серце в тебе теж болить.
Прошу: зумій мене простить.
Не говори мені нічого,
Прийми моє лиш каяття.
Через розлуки і тривоги
Стою біля твого порогу.
Впусти мене в своє життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464808
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 10.12.2013
Завмер годинник в соннім онімінні.
У домі - ще темніше, ніж на дворі.
Так, як і вчора, в вечір цей осінній
Я буду рахувать хвилини кволі, -
Вони повзуть повільно, як ніколи...
Будинок огорнула тиша млява.
Зірки холодні сяйво ллють невпинно
У чорну шибку. Лиш одна забава
Лишається - самотності картину
Невтішно малювати до світанку,
Немов би я пітьми покірна бранка.
Печаль німа - подруга безголоса -
У гості завітала проти ночі.
Присіла, розпустила сиві коси, -
Довершити моє безсоння хоче.
Свіча ледь тліє. Тільки кішка радо
Про щось муркоче. Хоч якась розрада...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462750
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 10.12.2013
Голомозі дерева підскрипують жалібно вітру,
Що гойдає майбутнє у сонних пахучих бруньках ...
Сльози осені в титрах з віконного скла тихо витру,
І відкрию кав'ярню для птаства у груші в старезних руках ...
Вже парфуми зими обдають всіх морозяним шлейфом,
І куйовдиться дим з ароматом сосни в димарях ...
І останній листок, поруділим і стомленим ельфом,
Ліг в долоню мені, як закладка мого букваря ...
З листопадом на "ти "...Тож прощатись нам важче удвічі ...
Збережу його вірші у теці з поміткою "Мій часоплин "...
Буйні коні зими вже гарцюють у днів на узбіччі,
Закусивши вудила, викрешують іскри хвилин ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462755
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 02.12.2013
Коли огорне твоє серце тиша,
Душі торкнуться сутінки сумні,
Призупинюсь, свою ходу притишу, –
Дай тільки знать, дай тільки знать мені...
Коли затужиш, мріючи про ве́сну,
Злетіть захочеш в березневу вись,
Дай тільки знать – мелодія небесна
Підхопить нас. Ти тільки відгукнись.
Коли тебе знесилить настрій втоми,
І сніжно-тужно стане на душі,
З’явлюся я – незримо, невагомо,
Дай тільки знать – ми в світі не чужі.
Ми не чужі, бо солодко й духмяно
Для нас колись черемха так цвіла…
Чия вина, що вкрили все тумани?..
Але ж була любов у нас, була…
Любов ще є. Хоча в долонях часу
Її краса примеркла лиш на мить.
Дай тільки знать – і смарагдо́ву чашу
З нектаром зоряним ми встигнем ще допить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463241
дата надходження 30.11.2013
дата закладки 30.11.2013
Намалюй мені місячне сяйво,
Щоби пензлі звучали, як струни,
Щоби зникло буденне і зайве,
І розквітла душа вічно юна ...
Намалюй зачарованість сосон,
Що вслухаються в музику ночі ;
Ïхній стан розкуйовджена осінь
Обіймає і ніжно лоскоче ...
І щоб річка про щось шепотіла
На твоïй надзвичайній картині ;
Намалюй же, будь ласка, уміло
Як співа вітерець в павутині ;
І бринять срібнодзвонисто зорі,
Опадаючи росами в трави ;
І берізки тремтять білокорі
Без яскравого сонця оправи ...
Намалюй мені місяць уповні,
Щоб звучав, як оргАн, величаво,
Щоб моï почуття невимовні
Струменіли, як місячне сяйво ...
фото мого друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461056
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Пройдусь я тихо пам`яті шляхами,
Із зір настою вип`ю в самотині...
Згадаю все, що бу́ло поміж нами,
І трепетно полину в далі сині.
Я полечу туди, де квітне м`ята
У трав`янім нев`янучім розмаї;
В те літо, коли зміг мені сказати:
- Моя єдина, я тебе кохаю...
І буде ніч, жагуча до безтями,
І розгоряться знов в душі бажання.
І в далях синіх з мрійними вітрами
Розсіється моя печаль туманна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456540
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 15.11.2013
Читай мене книгою без ілюстрацій -
Відчуй десь, на рівні сердечних вібрацій ;
Зіграй на всіх струнах душі й мого тіла -
Щоб я на край світу з тобою летіла ...
Укрий мене словом, загорненим в сонце,
Влети білим птахом до мене в віконце ;
Цілуй мене вітром шаленим без тями -
Я стану для тебе у небо щаблями ...
Тримай у міцних чоловічих долонях,
Люби павутинку сивин, що на скронях ;
Зігрій у обіймах, міцніших за скелі -
Я стану джерельцем для тебе в пустелі ...
Я зможу....я буду ...і вір, що зумію ....
Розраджу, підтримаю, знов дам надію ...
Зі шля'ху твого я зверну кожну гору -
Якщо ти зі мною завжди будеш поруч ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460242
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Скалками тисяч фраз
Серед розбитих ваз,
Серед осколків мрій,
Краплями сліз із вій-
Осінь ділила нас
Серед своїх прикрас,
Серед багаття снів,
Серед калин-вогнів...
Осінь ділила нас
Серед хмарин-гримас,
Серед фіранок -днів,
Серед напівтонів;
Скальпелем по серцях,
В душу- пекучий цвях...
КИдала нам до ніг
Сніжний колючий сміх...
Різала без жалю
Гіркістю мигдалю,
Памороззю в траві,
Думкою в голові...
Осінь ділила нас
Сотнями тисяч трас...
...Болем горять мости
Там ,де МИ мінус ТИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455471
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 07.11.2013
Осінь -майстриня з батисту й жаккарду
Шиє наряди для сірих доріг,
Небу дарує із сонця кокарду,
З ягід калини плете оберіг ...
Шовком оздоблює хмарам хустини,
Росяні перли в намисто збира ,
Пензлем кудлатим розписує днини
І хризантемить -айстрить у дворах ...
Міряє простір і час журавлями
І капелюшить грибами ліси,
Яблуко -грушні наводить рум'яна
Скрізь у садах, для смачноï краси ...
І випускає махрові тумани,
Щоби пухкі розім'яли тіла;
Із цвіркуново -пташиноï гами
Звуки зібрала - і снам віддала ...
Осінь -майстриня дощить і калюжить,
Щоб в парасолі квітчались міста ....
І на полях, де і сіють, і плужать,
Пише до грудня терпкого листа ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458629
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 07.11.2013
Коли по осені розкрилиться душа
І журавлиний ключ відчинить небо,
Сльозою допишу останнього вірша
Про Україну, Маму і про Тебе.
Лиш тільки ти мене не залишай…
Візьму з собою ніжних спогадів разки,
Прожитих днів строкаті намистинки.
Торкне журливо сум долонею щоки,
Та не погасить в серці мерехтинки.
А ти й на мить не відпускай руки…
Вдихну, змахну крилом і в сонячні світи,
Де павутинки бабиного літа.
Як легко дарувати світло з висоти,
Коли душа любов’ю обігріта.
Лиш не зникай з моєї долі Ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458555
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 07.11.2013
В величному тріумфі парад приймає осінь,
В хмільнім кружлянні вальсу розтрушує листки.
Розгладила чоло м`яка небесна просинь,
В високому натхненні пливуть мої думки.
Так дивно навкруги... Яка магічна осінь!
Чи марю, а чи сплю, чи казкою бреду...
Спадає на плече прозорий срібноросень -
Це осінь, дивну осінь я бачу наяву...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458655
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 07.11.2013
У пошуках гідної долі
Ми їхали дружно з села.
Коритись колгоспній сваволі
Душа молода не могла.
Коли чую Ваше зітхання
З а тим, що давно відійшло.
Шановна, до Вас запитання:
-Кому тоді добре було?
Доярці, яка до схід сонця,
Корівок уже подоїла,
Чи тій, що рядки буряків –
Сльозами і потом поїла.
В мозолях, покручені руки,
Опалена шкіра обличь,
Хіба Вам знайомі ці муки?
Час зітканий був з протиріч.
Щоб їхали ми із села,
Батьки наші сил не жаліли.
Змиритись душа не могла,
Щоб їхнє життя повторили.
І так не одне покоління –
Втікало з колгоспного «раю»,
Не мучило навіть сумління,
Не з книг я усе про це знаю.
Тож, люба моя, не зітхайте,
Бо Ви буряки не пололи,
Жалю за тим часом не майте,
Нехай не вертає ніколи.
07.10.2013р. Надія Таршин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453271
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Ранок. Я.І чашка чаю.
І годинник на стіні.
Відсторонено вивчаю
Відблиск сонця на вікні.
Майже тиша. Майже звуки
(Ми з годинником -живі),
Його серце гучно стука,
Ніби думка в голові.
Телефон. Гуде на "вібро ".
Ігнорую його спів.
Недописаним верлібром
Чайник знову закипів...
Чай. Ковток .Блокнот і ручка.
Напівтиші кашемір.
Випала з душі колючка
НОвим віршем на папір ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453294
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Під ранок сніг прокинувся зі снів.
Куди іти – і сам іще не знає.
Будівлі сірі поглядом обвів.
Потік машин. Так сумно. Все лякає…
Гайнуть би в поле з висоти небес,
Вдихаючи студену прохолоду!
Загаптувати б сріблом світ увесь
І проспівать зимі врочисту оду!
Та сонце блиснуло. Заплакав сніг,
Не до снаги дібратися до поля.
Удосталь нагулятися не зміг, -
Така непередбачувана доля.
І хоч від болю серденько щемить,
Снує він тихо вулицями міста.
І де лягає – там стає на мить
Світліше, бо душа у нього чиста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453120
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Зірвані, скручені нерви натянуті струнами,
і медіаторним пульсом клекочуть серця,
як перед штурмом, затишшя, уже не завадить нам
шляхом іти переможним до лавру вінця.
Свій мир, пильнуй, даремно не марнуй життя!
Від нас усіх залежить наше майбуття!
Змучені, спраглі від спротиву вітру і штормами,
стали щільнішими наші, панове, ряди,
світ запалився, і ми вже не будемо першими,
тільки вперед, бо назад вже нема куди йти!
Свій мир, пильнуй, даремно не марнуй життя!
Від нас усіх залежить наше майбуття!
Знищені, страчені ті, що до нас ішли тернами,
в жерлі борні залишилися їхні серця,
шлях нам і зараз не буде усипаний перлами,
але повинні його ми пройти до кінця!
Свій мир, пильнуй, даремно не марнуй життя!
Від нас усіх залежить наше майбуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379072
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 23.09.2013
Дивна жінка з очима осені,
У пуховій хустині літ,
Ще шукає в небесній просині
Запізнілий вишневий цвіт.
Зігріває вітри морозяні
Поцілунками теплих мрій,
І шепочуться ранки росяні
За мереживом стиглих вій ...
Тче вітрила зі снів і споминів,
Щоби колір -неначе жар ;
І вплітає всю ніжність променів
Із далеких зірок Стожар ...
Дивна жінка з очима осені,
Із душею, як у дитя,
Обійма сірі дні збурмосені,
Вміло лагодить хмар дрантя ...
І збирає пісні у кошички,
Щоб веселки сплести вінок,
Щоб співали веселі дощички,
Щоб дзвенів джерела дзвінок ...
Дивна жінка з очима осені
Щиро вірить в святу любов ;
І танцює ногами босими
На осколках людських обмов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450527
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Між нами сни ...обличчя ...кілометри .
Хандра осіння в холоді думок ...
І срібноросий трав'янистий светрик ...
І мерехтіння кришталю зірок ...
Та ти щоранку присилаєш сонце,
Щоб цілувало лагідно вуста;
І теплий "зайчик " на моïй долонці -
Кохання квінтесенція густа ...
А раптом хмарки набурмосять небо?
У абриси уважно задивлюсь :
Оте сердечко припливло від тебе-
Тоді сама я сонечком сміюсь!!!
Фото моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448424
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 19.09.2013
За порогом твоєї вічності
Ще існують римовані сни ...
Еталоном подій пересічності
Стали перші струмки весни ...
За кордонами рук і дотиків,
Виявляється, є життя ...
І у стилі новОï готики
Знов застигло дощів лиття ...
Десь, у вимірах підсвідомості ,
Не знайшлись у рівняннях ми ...
Переживши осінні повісті,
Сонце котиться до зими ...
За реальністю вулиць сплутаних
Світло вікон -пустель міраж ...
І, димами кострищ окутаний,
Визріва виноднів купаж ...
За очей твоïх світло -сірістю -
Веселковість квіткових літ ...
Помережені неймовірністю
Крила просяться у політ ...
В лабіринтах часУ і споминів,
В захаращенні мух -думок,
Із твоïх дивосвітніх променів
Я готова зробити крок! ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447809
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Дольку луны умыкнув невзначай
ночь, будто стылый не выпитый чай,
мерно стекает, оставив при этом
след в опрокинутой чаше рассвета.
Приторной массой вчерашних досад
чувства спрессованы, как рафинад,
а в неизбывной тиши телефона
“стерео”-жизнь превращается в “моно”.
Всё же я верю, что с ворохом слов
мечется в медных витках проводов
нежность твоя и, как верный глашатай,
повода ждет, чтоб достичь адресата.
Может однажды в преддверии сна
или как зверь, подождав до темна,
резкий звонок, оцарапавши стены,
вырвется из телефонного плена…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447559
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013
Літописи тиші листає зневажливо вітер,
Розбита на тисячі «я» невагомість душі.
Блукає в жовтневих рядках невідмолений квітень,
І сиву печаль відбивають небес вітражі.
На струни журливі нанизує осінь хвилини,
Янтарний мотив заколише прадавні ліси.
А серце розбито плачем на зернятка калини,
У скриню хмарин заховалась розніжена синь.
На лезах дощу – срібна кров неживого повітря,
Вростають думки у єство неосмислених рун.
Страждання і осінь – печальна готична палітра.
Зневіриться розум, а серце віддасться перу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446991
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 05.09.2013
Віддам кохання в хороші руки!!!
Віддам без плати, а просто так ...
Воно уміє терпіти муки,
Воно приємне таке на смак ...
Віддам кохання, бо вже несила
Його тримати на повідку ...
Воно ж бо вільне! ...У нього -крила! ..
А що я маю -сльозу ïдку?!
Беріть -не шкода!!! У добрім серці
Воно розквітне, неначе мак!!!
І, переможцем в нерівнім герці,
Ще затанцює для вас гопак! ..
Візьміть ...будь ласка ...Воно ж загине! ..
В душі у мене вже мерзлота ...
Воно ж співуче і лебедине,
У ньому -ніжність і чистота ...
Беріть, не бійтесь!!! Воно -чудове!!!
Воно із сонця і світлих мрій ...
І сни збувались моï казкові,
І розбивався злий вітровій ...
...Віддам кохання ...В хороші руки ...
Беріть! ...Рятуйте його ...хоча б ...
Бо вже розносять голодні круки
Пушинки білі моïх кульбаб ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447124
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 05.09.2013
Десь там, за порогом осені,
Лишилися теплі спомини ...
Десь там, у захмарній просині,
У сонця, мабуть, оскомина ...
І день цей, дощем відмічений,
Сидить за сумними п'яльцями,
І, о'садом дум пригнічений,
Стиска вишивання пальцями ...
Десь там, на краю світотворення,
Дороги німими стрічками ...
Десь там, в півтонах обговорення,
Слова жебонять потічками ...
Моï почуття шліфовані
Втрачають свою розважливість,
І в серці твоïм таврованім
Мене спопеля поблажливість ...
Десь там, у порталі вічності,
Відсвічує час пилинками ...
Десь там, у річках епічності,
Ми стали двома краплинками ...
І десь, на межі світобачення,
Омріяний берег згублено ...
І ти вже втрачаєш значення ...
Ще мій ...але вже розлюблений ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446925
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 05.09.2013
Незрілим терном ночі терпне осінь,
Збираючи у кошики тепло ;
І ходять дні з дощинками в волоссі,
Фарбуючи похнюплене зело ...
Свинцем налиті хмари тонуть в річці,
Вбираючись у сутінки води ;
І у великій жовто -бурій пічці
Готуються щоранку холоди ...
Радіють жабки кваканням в лимані,
Що вже бузьки у вирій подались ;
І мокрочубі лінюхи -тумани
Ховають часто сонечко кудись ...
Ще яблуками гупають садочки
І сиплеться смачнинками горіх ;
Та зорями гаптовану сорочку
Зриває з клена вітер -пустосміх ...
Все рідше блискавиць кардіограми
Порушують замріяність небес ...
І пише осінь смутком епіграми
В очах, твоïх, де я знайшла себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446436
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 01.09.2013
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445307
Ми не ті ...Щось змінилось в повітрі ...
Вже не пахне тобою ця осінь,
У вечірніх думок палітрі
Ти відсутній ...вже, майже, зовсім ...
Щось згубилось у наших світаннях ...
Щось утратилось в наших світах ...
Чимчикує самотнє кохання
Ніби сивий знекрилений птах ...
Не шукаймо у комусь провини -
Просто наші шляхи розійшлись,
Просто холод несуть хуртовини,
Там, де добре було нам колись ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445374
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 27.08.2013
Запросіть мене на танець, Незнайомцю, -
Я давно в очах у Вас втонула,
І, здається, зникло все минуле ...
Розтопило його Ваше сонце ...
Запросіть мене на танець ...Чи у долю ...
Мені досить дотик рук відчути,
Щоб розтало серце, досі скуте,
Щоби знову вирватись на волю ...
Просто танець ...Просто злет над буднем ...
Ох, якби ж то Ви думки читали!..
Бо сміливості у мене мало,
Бо чомусь довкола велелюдно ...
...Ви? ..Мене? ..На танець? ..Звісно можна! ..
У моïх очах давно втонули?
Ваше серце, тенькнувши, відчуло,
Що я з цілим Всесвітом тотожна? ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444898
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443755
Люблю міжсезоння -не літо й не осінь ...
Щось, ніби портал у незнані світи ...
Уже журавлі на прощання голосять,
Та носять дерева зелені хустки ...
Ще вправно смичками орудує коник,
Напившись мелодій з п'янкоï роси,
Та місяць раніше вмикає свій вогник,
І зорями -снами для нас моросить ...
Люблю міжсезоння -як знак роздоріжжя,
Що думкою міряє стомлений шлях ...
Давно спочива обмолочене збіжжя,
Дріма короваєм пухким на столах ...
Люблю дивний настрій, що стиха підкрався
І вірші диктує все більше сумні ...
І вітер серпневий, що в травах кохався,
Тепер поцілунки приносить мені ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444315
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 21.08.2013
Я ненавиджу ігри у тишу ...
Ніби важко промовити слово,
Ніби зникла у всесвіті мова,
Ніби звуки на смак полинОві ...
Я ненавиджу ігри у тишу ...
Я боюся цих днів занімілих ...
Вони мають розгнівані очі,
Ними правлять якісь поторочі,
Ті, що жалами душу лоскочуть ...
Я боюся цих днів занімілих ...
Мені боляче битись об стіну ...
Та прозора міцна перешкода
Розбиває на друзки свободу,
Ніби нитка в руках ляльковода ...
Мені боляче битись об стіну ...
А чи ти не боïшся загратись? ..
Бо я можу відвикнуть від тебе,
І полинути легко у небо,
Як пушинки кульбабок зі стебел ...
А чи ти не боïшся загратись? ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444069
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 18.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2013
Избитых слов пустые звуки
мне надоели. Зрел соблазн.
Души, касались чьи-то руки,
стремясь достичь ушей и глаз,
заполоняя быль и небыль,
и заставляя отвечать,
смешав, озера дна и неба,
сорвать пытались с губ печать.
Таилось в скрытом откровенье,
ждало на краешке судьбы
и созерцало... Бились тени,
отдав ненужные бразды...
30.07.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440427
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013
Небо з обвітреними губами
Цілувало очі наші та плечі ;
Метаморфози творив із нами
Літній, закоханий в море, вечір ...
Ми розбудили собою хвилі,
Місяць зловивши в свої долоні ;
Із міріадів п'янких ідилій
Вибрали ту, що співа в безсонні ...
І язиками того прибою
Йшли навпростець до вогню босОніж ;
І поринали удвох з тобою
В пристрасть...Туди, де було бездонніш ...
Дивакувата наша свідомість
Закарбувала лиш вибірково
Злет до зірок, чарівну невагомість,
Тільки одне полум'яне слово ...
...Час відлетів легкокриловим змахом ...
Є ти і я, що колись були нами ...
Пам'ять болить ще Чумацьким Шляхом
В небі... з обвітреними губами ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439537
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 27.07.2013
***
Калюжі сумного неба у вічності під ногами,
Спроквола йдемо між ними, долаючи сиву путь.
Намокли підошви жалем - о, скільки брехні між нами,
Незримо-підступних рифів, що знаджують каламуть.
Доокруж - бар'єри, марно - за пащею мілководдя
Бурлить, наче пекла гирло, невимолений крутіж.
Не втримавши сили волі розірваного поводдя,
Летить у солону прірву життя прісночолий ківш.
Чи виловить янгол зірку у хмареві темнопіннім -
Останню надію зріти прозорі очиці рік?
Кружляє невинний голуб над хвилями ошаління,
У дзьобику півгалузки - на прощення днесь і лік.
Мов променя осяйного, любові, що злиже муку,
Приречено і покірно чекає душа сліпця,
Котрий, сидячи в калюжі, простяг аж до неба руку,
Шукаючи незчорнілі, невипалені серця...
(19.05.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426940
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.07.2013
***
Заколисане моє серце у щасливому пишноцвіті,
де напахчує вуса вітер і наспівує щось бджола.
Та немає пісень солодших, приємніших в усьому світі,
ніж оті, що шепоче милий, доторкаючись до чола
ніжно-люблячими вустами...
Видається, неначе янгол
нахиляє із неба долі сонцезіткану мрій вуаль...
Поки в саду весняний промінь витанцьовує світле танго,
в русі кожному - справжнє диво, в звуці кожному - пастораль...
(28.06.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434172
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 23.07.2013
Коли зцілує місяць небеса,
А зорі заспівають колисанку;
Коли на травах забринить роса,
А ніч розіп'є кави філіжанку-
Тоді і я до тебе пригорнусь,
Щоб жадібно і пристрасно- уміло
Знов зачепити струночку якусь,
Щоби заграло- заспівало тіло.
В твоїх руках я - скрипка і смичок,
А ти,маестро, знаєш досконало
У кожній ноті дивний тайничок,
Щоб музика яскраво залунала...
А за вікном оркестр із цвіркунів
Підтримує твоє нестримне соло...
І вже світанок тихо сполотнів,
Цілуючи промінням видноколо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435176
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 05.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2013
Огортають сутінки ласкаві
Поцілунку неповторну мить...
Натякни, що хочеш випить кави-
Я сама соромлюсь запросить...
І сховай ключа від цих обіймів,
Щоб до ранку їх не розімкнуть...
Вітру наспів, трохи елегійний,
Нам розкриє потаємну суть...
Ми пізнАєм пестощів сп'яніння,
Коли кожен дотик- зорепад,
Кожен поцілунок- губ цвітіння,
Кожне слово- сотні серенад...
... Ми заварим каву насвітанку,
Коли встануть перші промінці;
І вишневу сонячну співанку
Ми зустрінем вдвох: рука-в-руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434396
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 01.07.2013
Имён у Всевышнего много,
Но знать мне дано от Отца –
Что ВЕРА не в Бога, а - Богу,
Что имя ЛЮБОВЬ у Творца!
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434314
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 29.06.2013
…назавжди` покидають чужі:
як два холодні ножі –
взаємо-поло́мано-крилі,
крешемо іскри злі,
од гніву білі
у любовнім двобою –
такі
невпізнанно змалі́лі
ми – ще донедавна
небеснокрилі – з тобою…
…блискавичні ви́пади,
контраргументи
безсоромно голі –
антагонізм, боротьба…
прозирає відверта зло́ба:
дві медузи-горгони
у перехресних
поглядах із-під лоба…
у вогняно́му колі –
філігранні Туше-уколи:
«На віки-віків! – Ніколи!!»
…а третім у цій війні
міжусобно-страшній,
жорстокій –
несприйня́тний на дотик,
невлови́мий оком,
нерозрізни́мий на смак-нюх –
веселиться нечистий дух:
дрібний
нікчемно-огидний,
безпро́світно-темний –
підлоско́чує
нашу не́нависть навзає́мну...
нашіптує заздрісна блудь:
«…іще цим йому
межи очі блю́знути не забудь!..»
«…а ти – рази́, поціляй у чоло!..
скільки від неї
обра́з пережито було!..
будь чоловіком достойним ти –
знай на рівних відповісти`…
чи слабак?..
згадай-но борщу
поза-позаминулорічного
недоладний смак!
і додай, що все вона завжди робить
криворуко
і безтолково отак…»
радіє і тішиться,
пританцьовує дух зла:
потирає азартно долоні –
у липкому його полоні
двоє –
взаємно-обдурено-безборонні…
кромсаємо
одне одного без ножа –
наші пристрасті
для нечистої раті –
ї-жа…
«…не здавайся –
не відступайся!
скажи, що знайдеш собі дру́гого –
кращого,
не такого як цей – недолугого…»
нацьковує ненаситне зло:
«…і ти не змо́вчи, зізнайся,
що таких, як вона,
у тебе – хоч греблю гати! – було…
і що ти
УЖЕ знайшов собі другу…»
(людоїдна репліка вбік):
«…і на́ново все піде
у обох просторік –
по раз назавжди́ нака́таному,
нечистим духом обмеженому
колу-кругу…»
замість ло́ю –
таргани в голові…
обоє
нерозумно-бездумно-наївні…
на смерть – наче два бойові,
заради розваги, стравлені півні,
звелися
і власноруч
точимо з себе кров
у демонячій катівні
примітивній:
трансформуємо!
світлу сердечну любов –
дар Божий! –
у гаввах* –
червону росу –
взаємні образи і страх:
їдло` вороже…
…інстинктивні
стихійні емоції –
провокації…
страждання-ненависть-страх –
гаввах!
15.03.2013
*Гаввах ("червона роса") – тонкоматеріальне випромінювання людського страждання, що виділяється нашою істотою як за життя, так і в низхідному посмерті. Гаввах поповнює збиток життєвих сил для багатьох категорій демонічних істот і самого Гагтунгра – головного планетарного демона (Д.Андрєєв «Роза мира»).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409144
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 29.06.2013
Світ загортався у літо – задушливий червень,
Темна бруківка слухняно тримала тепло,
Спека немовби застигла в повітрі і, певно,
Десь по обіді ми вийшли з вагону метро.
Томне людське розмаїття текло по платформі,
Швидко впливало в холодні важкі поїзди
І прохолодним повітрям приємно огорнене
В роті тунелю зникало немов назавжди.
Ми розчинились у напівоголенім натовпі –
Час покидати приємну холодність настав.
Йдемо у пазурі літа. Хотілося знати б
Скільки ще буде висіти ця спека густа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432992
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Не нагадуй мені про осінь, я її позабула, чуєш?
Розплела золотаві коси журночолим, сумним садам.
У моїм полум'янім серці літо щастя нове віншує
І воно що є сили лупить в зоребокий дзвінкий тамтам!
Не нагадуй мені про грози, про сльотаво-незмежні тіні -
Я роздерла намокле небо і засіяла день ясний!
То ж тепер на моїй долоні не ридають дощі осінні,
Не полощуть промерзлу душу вогкотілі, холодні сни.
Не нагадуй мені розпуки листопадовим марнослів'ям,
Я змела бездоріжний спогад у канаву небулих днів
І сьогодні так мило мружить чисте око моє подвір'я,
Що, здається, ніколи тута не було багновинь жалів.
Не нагадуй мені, благаю, тої осені, не нагадуй.
Зазирни в голубі очиці долі іншої і прости!
Віджурила безсонна нічка недоспівану серенаду,
Полетіла сторчма навіки в недосяжні, чужі світи...
(8.05.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430220
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Я тобі послання з-поза ґрат
Слала (і не раз!), мій рідний сину,
Поки одурілий супостат
Твердолобо нищив, безневинну.
Зазіхнувши аж на небеса,
Злісно плюдрував мої роздолля,
Кров'ю виводила словеса,
Кликала до хати з доброполя
Добру долю, та вона, чужа,
Балювала на банкетах грішних -
І моя розіпнена душа
Голосила гірко і невтішно...
То ж і ти не чув, і не читав,
Задививлявся в далечі чужинні.
Проминали-лущились літа,
Танули, як мрева тополинні...
А тепер, мій сину, а тепер
Вже терпіти силоньки не маю,
Межи сірувато-марних пер
Ніби-волі марно дотліваю.
Ну а ти, як завше, десь убік
Дивишся і міриш до польоту...
Втрачено усім надіям лік,
Згублено чекань безвільну йоту.
Я німа за ґратами, слаба,
Я побита, зранена, забута.
Ну ж бо, глянь, як щириться злоба́,
Як сичить жорстоко - темна, люта!
Подивись, як гасне той вогонь,
Що йому судилось би віками
Пити силу із твоїх долонь,
І ясніти у світлиці мами.
Подивись, мій сину, і прозрій,
Врешті розведи ярке багаття
І зрятуй осквернені мої
Щедрі ниви від лихого татя!
Виведи мене на світлу путь,
Рідний сину, мій хороший сину!
Та не видно, та чомусь не чуть,
Шлю послання і (укотре!) гину...
(24.06.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433321
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 29.06.2013
У шовковості скошенних трав
З ароматами дикої м'яти
Ти мені про кохання мовчав,
Не зурочити щоб, не злякати...
Красномовність несказанних слів
Запліталась у подих ритмічний...
День лампадно для нас догорів;
Наша ніч загоралася свічно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432390
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 22.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2013
Сім слів, сім струн, сім сріберних сотань…
Анатолій Мойсієнко
Серед скрижалів смутку серця стукіт,
Світанок стріну сріблом стоголосим,
Світ споконвічно світиться словами,
Сім слів. Сім струн. Сім сивочолих смутків.
Лиманом ллються ласки лебедині,
Лілове літо ліпить ліру липі.
Латає лихо ліліпут-лакей
Лапатим листям літніх лотерей.
Осанна осені. Оголена образа,
Обвінчана оковами, осанна.
Осінній обцілований оазис,
Одвічні обрію огні обітовані.
Валторна, вечір, ватра, вітер, вальс –
Віч-на-віч, вдруге, втретє, вп’яте, всоте.
Вже вкотре віршем вимолила вас,
Взамін, вернулась впевненість вже вкотре.
Обкрадені, облатані. Одні
Обточені, обтесані обрубки.
Одушевлять окрилені онуки.
О, одержимі оди огняні!
Сім слів. Сім струн. Сім сивочолих смутків…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431933
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 18.06.2013
ПАМЯТЬ
Эти строки я написал после поездки во Львов.
Я стою пред дедовской могилой
И в памяти перебираю даты,
Когда вы на парадах рядом были
Отечества отважные солдаты.
Прошедшие все радости и беды,
Не дрогнувшие перед вражьей силой…
Забыли предки славный день Победы
И крестик покосился над могилой.
Уходят старики поодиночке
Уносят память за собою в вечность…
Не научили сыновья и дочки
Внучков своих, как проявлять сердечность.
На митингах политиков тасуя
Срывают голоса за их идеи.
А деды видели Отчизну не такую
Мальчишками надевши портупеи…
Под скатками сердца несли по миру
Не думая об орденах и славе
Без помощи усатого кумира
Служили до конца своей державе…
Их внуки забывают постепенно,
О тех годах, когда гремели пушки
Не думая орут про переменны,
Но не помогут худенькой старушке.
Остыла память в головах- пустышках
Ушли в небытие сегодня деды.
И на вопрос о тех годах мальчишка
Ответит, что в родстве с Победой не был.
В ДЕНЬ ПАМЯТИ
Смотрю сквозь век сражений и утрат,
Всего на день забыв про все помехи…
Стою на кладбище- оно от слова «клад»
И память не зарыта тут на веки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431601
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Тихо тронул рукой недоступное...
Отшатнулась, смутилась, ушла.
Я догнал её, вежливо-струнную:
...Вот, коснусь спинки, спинки-крыла.
Обернулась, и резко, несдержанно
В губы впилась горячим дождём.
...Всю субботу любовью поверженный
Я под ней упивался вином.
Я глотал её грудь ненасытную,
Снизу странно, послушно лежал.
И фигурку нагую, бисквитную,
Обнимал, колыхал неспеша.
15.06.13 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431608
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Напружений вечір. Розхристане небо і ми –
виходимо «за» і ковтаємо приспаний відчай:
в тутешнє повітря ввібралися рештки вини,
які осідають в легенях надовго, зазвичай.
Бери і ховай до кишень попелясті вогні –
їх вечір розкидав для тих, хто шукає спасіння
від зливи із гострих уламків нудотливих «ні»,
розбитих об скелі у жовтому морі осіннім.
І вірна самотність лягає дощем на міста,
і струшує розпач у вигляді крапель на землю.
Заплющую очі. Рахую повільно до ста.
І втому поволі від себе у ніч відокремлюю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428919
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 02.06.2013
нульовий результат - зеро́:
німці присвоїли ліс,
французи привласнили озеро…
вже замість лісу – тільки-но лисі пеньки
і продовжують завивати
голосами огидними бензопилки́,
як голодні вовки
на по́вню…
замість озера – каменоломня…
каменоломня
і порожні пеньки соснові –
зажерливі чужаки
на дешеви́зні
підривають Основи
мастодонти їхні –
многотонні ваговики`
наха́пане
пруть за грани́ці:
вщент розбиті
дороги й містки –
гранітний порох і прах
і пересохлі крини́ці
по мовчазних навколишніх се-лах
…а зовсім неоддалік, в столиці,
де́сь-там за стінами
і під стінами – крикуни
перед камерами скубуться:
«Держава!» «Нація!» -
пограбунок і окупація –
без видів на контрибуцію…
ґедзі!
позліталися кров чужу пити –
огидні,
як усі паразити
…я лісом ішла
(бігла) –
зграя ґедзів напала,
хмарою налеті-ла
я зупинилася, зачекала,
щоб перестали літати –
лякати…
щоб повсідалися
на руках-ногах –
із на́міром
кров дармову смоктати
гілку соснову взяла
і всіх кровоїдів по черзі - побила
і потопта-ла…
дальше пішла
(побіг-ла)
Україно! Прокинься-проснися!
Та хоча б ворухнися!
Чи навіки заснула під опієм ти?!
Живцем їдять тебе ґедзі –
І чужі, і свої – парази-ти…
31.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428515
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
І знову сум підступною сльозою
Напише акварелі на щоці...
Зітхає небо хмарами й грозою,
Тримаючи краплини у руці...
ПросОчиться нестримане крізь пальці-
Тоді ніхто крім зливи не збагне,
Що на вогненних блискавичних п'яльцях
Сьогодні буде вишито мене...
***
Хай думають, що дощ обличчя мочить,
І голосно кричать про парасолю,
Просолені слізьми заплющу очі-
І біль із серця випущу на волю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427910
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 30.05.2013
Намалюй мені сонячний ранок:
Щоби дихала парою кава,
І на двох розпашілий сніданок,
І розмова затишно- цікава.
Намалюй мені ранок без болю...
Такий світлий, дощами умитий,
Що вдягнувся в білесеньку льолю,
На якій дрібно вишиті квіти...
Намалюй, ухопивши моменти,
Коли посмішка грає звабливо;
Я складу всі потрібні фрагменти,
Щоби вийшла чуттєвості злива...
Намалюй візерунчастий ранок,
У прозорих миттєвостях часу;
Лиш на задньому фоні серпанок
Нагадав щоб весільну прикрасу...
...
Намалюй же, благаю, цей ранок
У обрамленні цілого неба...
Завтра буде вже інший світанок-
Бо у ньому я буду без тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425743
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 18.05.2013
Моїх снів опівнічний вітер
Знов колише думок фіранку,
І наносить заморські квіти
На життя мого вишиванку...
Моїх снів срібнооке небо
Задивляється прямо в душу,
І шукає пісні про тебе...
Чи йому я коритись мушу?..
Моїх снів споконвічна тема-
Таємниче буття причастя,
Недоведена теорема:
Чи існує на світі щастя?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425294
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 18.05.2013
На вірш ''Уронило меня солнце во тьму''
АВТОР: Андрей Кривцун
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425421
Розбита на шматочки, ніби чашка...
Сміттям відкинута... І так болить
І так мені щось дихається важко...
Забутися б на вік... Або на мить...
Награвся?.. Іграшка нова знайшлася?..
Але ж навіщо в друзки так мене?!
Я у житті твоїм вже відбулася...
Колись моя розбитість промине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425445
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 18.05.2013
На вірш ''Я кожей чувствую тебя, мой сон''
АВТОР: Андрей Кривцун
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424679
Ти навчив мене невагомості,
І обручку підніс ясно-зоряну,
Цілував, аж до втрати свідомості,
Розділив небеса для нас порівну...
Дарував мені різні галактики,
Укривав мене віршами ніжними,
Розривав свою душу на клаптики,
І квітками робив білосніжними...
Я не вірю, що це все наснилося,
Ще бушує душа диво-трунками,
Уся шкіра мурашками вкрилася
Під твоїми губами-цілунками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424920
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 14.05.2013
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Оповив наші ніжні бажання...
Це так травень, мабуть, напророчив,
Що зустрінемо разом світання...
І перлинність конвалій цнотливих
Заохочує до поцілунків,
І до слів полум'яно- пестливих,
І до тіней сплетінь-візерунків...
Срібний місяць, закоханий в річку,
Нам створив атмосферу інтиму:
Запаливши каштанову свічку,
Фіміамом розкурює риму...
І на відстані очі-у-очі
Зупинилась на мить вся планета...
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Нас піймав у весняні тенета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424124
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013
На твір ''Вже не зі мною…''АВТОР: oduvan4ik
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423919
*
Духм'яних вишень заметіль
Летить листами про розлуку...
Яка ж це неможлива мука-
Снів проводжати березіль...
Вже солов'ями рветься небо,
Відпивши сонячне вино...
Мені,мабуть,вже так дано-
Збирати ягоди без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423991
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 11.05.2013
Від спогадів- піску жменя.
Від почуттів- попелу пучка.
Щоби забуть твоє ймення,
Я викину в ніч каблучку.
Від сліз- посивілі вії.
Від суму- зорані зморшки.
Моїх думок суховії
Спалили неба волошки.
Від серця- крихти граніту.
Від крові- липкі згустки.
І грають нерви сюїти,
Зірвавши щастя пелюстки...
*
Та дотик рук незвичайний
Збере до купи краплинки;
Проллється дощ життєдайний-
Знов проростуть насінинки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423805
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 09.05.2013
Не торкайся до мене, не треба,-
Бо не зможеш тоді відпустить,
Бо для нас буде мало і неба,
Щоби наше кохання вмістить...
Не цілуй мене, чуєш, не треба!..
Я і так вся тремчу,як листок,
Моє тіло- аморфна амеба,
Твої очі- в блаженство місток...
Не тримай мене більше, будь ласка,-
Не надходить повітря у груди...
Я боюся повірити в казку...
Я не вірю в слова: "Далі буде"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422149
дата надходження 01.05.2013
дата закладки 03.05.2013
Сильній жінці нема пощади-
То слабких на руках носять!..
А вона собі дасть раду,
Хоч щемить на душі осінь...
Сильна жінка ховає сльози,
Прикриваючи біль сміхом,
Коли серце кують морози,
Посипаючи рОки снігом...
А так хочеться їй кохати,
І ловити дощі в долоні...
Але знову горять хати...
Але знову біжать коні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421903
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 03.05.2013
Поміж нами слова незначимі-
Все пристойно:" Привіт! Як справи?"
А на серці бушують рими,
А в душі- блискавОк заграви...
Поміж нами дощі весняні,
Парасольок напнуті крила...
У тонесенькій порцеляні
Не сховати нічні світила...
Поміж нами роки порожні-
Не протоптані ще стежини;
У коханні своїм тривожнім
Я до тебе крізь ночі лину...
Розпочне новий день світання-
Наших мук неземне натхнення...
Поміж нами- моє прощання...
Поміж нами- твоє прощення...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421891
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 03.05.2013
Льются с экрана помои потоком,
Юмор сменила пошлость скабрезная,
Смотрит цензура заляпанным оком –
Нынче мораль в мире – вещь бесполезная.
Жаль мне не тех, чьи умы развращенные
Всласть не наелись плодами запретными,
Тех же, кто тьмою от змея рожденные,
Блудят в садах на свету неприметные.
Не оглянись – уходи стороной!
Ищет своих снова столп соляной…
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420028
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 21.04.2013
Я тебя никуда не зову.
Захожу в твой аккаунт тихонько,
вспоминаю, как здорово было
общаться с тобой...
Вот уже и апрель,
не особенно теплый и звонкий.
Набираю "привет!",
а в ответ - тишина и покой.
Я, конечно, должна бы понять,
что никто я, лишь буквы и голос.
Ну, еще фотографий
наборчик совсем небольшой.
Сетевая реальность:
немой одиночества полюс,
и привет неотвеченный -
снежной отметиной жжёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417727
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Вино з чебрецевим присмаком,
Думки і слова - антоніми...
Гуляє весна присмерком
Зимової сніго-агонії.
Нас ваблять уста безмовністю,
Якимсь загадковим потягом;
І очі лише, з непристойністю,
Відшукують щось під одягом.
Наш максимум- пальців дотики,
Вербальні якісь півнатяки...
А десь верблозні котики
Куштують вечірню патоку...
За мить до кінця відліку,
Відмінимо порух стартовий;
І ніби злочинних спільників,
Тримаєм себе під вартою...
Прощальні руки потиски,
Цілунок легкий- на удачу...
Ми іспит цей склали. Оплески!
Чому ж тоді ледь не плачу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416131
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Про що ти думав, милостивий Боже,
Коли Тебе зреклися всі святі,
А ненаситні хтиві людозвірі
Терзали тіло чисте на хресті?
І у в обіймах неземної муки
Мертвіла кров на зболених устах,
І навіть небо гасло від розпуки,
Останній промінь кинувши на шлях.
За що цей біль, за що такі страждання?
Пече колюче терня знов і знов.
Гаряча кров і біль святого серця –
Така людська розплата за любов?!
…Вже вкотре йду на сповідь, наче вперше,
Гортаю дні в молитві поміж строф.
Ісус Христос воскрес, іще не вмерши,
І йде до нас десятками Голгоф.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415627
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Сонна приваблива панна з густим волоссям,
вквітчана відчаєм, знічена чистим ранком,
в довгій сорочці (такі вже давно не носять),
очі примружуючи, розсуває фіранки.
Бавиться промінь в її золотій копиці,
панна пильнує, щоб він не поцілив в око,
день насувається, в’яже на товстих спицях
вічне кіно, зрежисоване нам пророком.
Тільки назад це кіно тобі не відмотати,
не перезняти і не змінити ролі,
панна неспішно складатиме постіль зім’яту
і розвиватиме денний сюжет поволі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414805
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Отруйним щупальцем образа
Повільно заповзає в душу,
Така невинна, ніби, фраза,
Чому ж вона мене так душить?
Чому болить так? Випадково
Було те сказано, чи ні,
Та, ніби спис, гострюще слово
Стримить у зраненій мені...
Не вмію я ховатись в мушлю...
Раділа завжди тим, та ба :
Усе частіш дружити мушу
Зі словом з іменем "Журба".
Та не надам тобі я змоги
Зі сліз потішитись моїх:
Моя маленька перемога-
На всі образи - щирий сміх!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414482
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 01.04.2013
Заплакане автобусне вікно
Викривлює весь світ, дощем умитий,
Я бачу в нім зі спогадів кіно-
Осколки пам'яті, на крапельки розбиті...
Від поцілунку ще горить плече-
На ньому твоїх губ шалений опік...
А ця сльоза - не по щоці тече,
Вона змиває твій прощальний дотик...
І плаче дощ назовні і в душі...
Моя губа закушена до крові...
І я римую зломлені вірші,
З очима нерозквітлої любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Народився і голим, і босим.
Вділи, взули, уткнули у ВУЗ.
Пішки. Віжки. Кермо. Офіс боса.
Ще й мандат, щоб не стався конфуз.
Зі стільця перебрався у крісло.
З «Волги» – в «Вольво».
З будинку – в котедж…
Розтоптав килимову доріжку.
Й тих, що в боси виводили, теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414332
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Я пишу СМС- вже десяте із шостої ранку...
І стираю... Не можу тобі відіслать...
І дивлюсь на зціловані сонцем фіранки,
Вкотре квіти рахую. Хоч знаю, що їх лише п'ять.
Знову тисну на кнопки... На них покладаю провину
За свою нерішучість, за втрату довіри до слів.
І порушує тишу лише ненаситний годинник,
Проковтнувши всю ніч, із липких і набридливих снів...
Я пишу СМС... Намагаюсь не втратити думку,
Нашиваючи літери знов на бездушний дисплей...
Лише декілька слів можуть стати моїм порятунком,
Лише декілька слів... Та вискакує серце з грудей...
Вже давно за вікном ніч згортає в рулон візерунки...
Вкотре "завтра" запалить надії тоненьку свічу...
Я б могла уже пити шалені твої поцілунки,
Та натомість, ковтаю лиш сльози свої досхочу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413347
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Дай, Боже Всевишній,
Прозріння і силу,
Щоб землю свою
Ми від зла захистили.
Щоб кривда,неправда
Навік відступила,
А люди щасливо
Розправили крила.
Щоб вірили, Боже,
Твоїм ми законам,
А правда і честь
Стали знову каноном.
Подай нам, Всевишній,
В серця добру силу,
Щоб вдячна земля
Усіх радо носила.
2007р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412990
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Загубилась у роках дівчинка- Кульбабка,
У віночку теплих днів, споминах далеких...
А сміливиця яка- не боїться жабки,
І сміється радісно, як бачить лелеку...
Загубилась- не знайти... Не повернеш часу...
Лиш у мареві ночей ще приходить в сни.
І дві кіски золоті- дорогу прикрасу,
Залишила вже давно в азбуці весни...
Загубилась... Де й коли?.. В задзеркальнім світі,
Де існують ще дива, де казки живуть...
Тільки очі осяйні, сонечком зігріті,
Ще нагадують мені, що Кульбабка тут...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413059
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Ми тут... в однім строю...
над краєм прірви...
юнак-єврей і націоналіст...
ще трохи... мить...
і постріл все обірве...
і ми впадем...
як листя в падолист...
впадемо вниз
під кляте: "Ахтунг!"....."Фоя!...!
до тисяч тих,
хто впав іще раніш...
сплетемось....
обіймемося обоє...
і нам уже не зимно босоніж
і десь заплачуть
матері...подруги...
і хто згадає
кривду ту стару?
нас німець помирив...
у сорок другім...
під Києвом...
у Бабинім Яру....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412478
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 26.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2013
Течуть хвилини
Піском крізь пальці.
Складаю днини
На правій шальці,
На противагу
Кладу кохання-
Чи рівновага?
Чи коливання?..
В мені чаклунка
Відчула знову
Сумної думки
Складну основу.
Вплітаю нитки
Барвисту сутність
В свої відбитки,
В свою майбутність...
Я плавлю вірші
У мідні зливки;
Окремо- гірші,
А ще- уривки...
Усі чернетки
Тримаю в серці-
Це рим абетки,
Це світ в люстерці...
Течуть хвилини-
Я не жалкую:
Життя невпинне-
Чом скиглить всує?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411590
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
Мої думки холодними краплинами
Стікають із вікна та із небес,
Змиваючи підґрунтя статуй глиняних,
Малюючи на склі сумний гротеск...
Мої думки шпигають серце голками,
Наносять візерунки на крові.
Душа болить, прикрашена наколками,
Що зародились сумом в голові...
Я розіб'ю дзеркальне відображення
Моїх думок в проекції вікна.
Моя любов- то особисте враження,
І біль у серці- то моя вина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411250
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
- Привіт! Нове щось в тебе? Я вітаю...
А у думках: Люблю... Скучаю...
- Ну як життя? А як твоя робота?
А між рядками ніжність і турбота...
- Важкий був день? Ну що ж, відпочивай...
А ладна ж прихилити неба край...
Банальні фрази... а поміж словами...
Веселка кольоровими стьожками...
Ну все... бувай... і лагідної ночі!
А подумки... в твої обійми хочу...
В мовчанні зміст... затертість фраз...
Та заборонена надія...
без прикрас...
18.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410819
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Сніг розтане і витече болем у дощоприймач,
ця зима навесні незбагненна, хоч трішечки вчасна.
нас залишили в межах пісних нейтральних "пробач"-
нам залишили вітер, німий щоб у серці шастав.
Порожнечу заповним холодним ранковим дощем
Ми загубимо "нас" в монотонному цоканні ранку...
І розквітне бажання в обіймах когось там ще.
загубитись, забутись, і врешті поставити крапку.
Сніг розтане і витече болем у дощоприймач.
Час зітре гіркоту, і твої смс в телефоні
А між тим будуть інші, та їхнім сухим "не плач"
не зігріти ніколи холодні мої долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410189
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 20.03.2013
А я колись прийду й залишусь
В твоїх обіймах і очах,
У світанковій диво-тиші,
У зорепадових ночах...
А я прийду у листопадах,
Щоби розбить стереотип.
В моїх жіночності принадах
Ти прочитаєш манускрипт...
А я колись прийду раптово-
Як затанцює перший сніг...
Зцілую кожне ніжне слово,
Що ти складеш мені до ніг...
А я колись прийду наза'вжди...
Як ти давно того хотів...
На білу нитку нанизавши
Ігристі перли почуттів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410105
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Поцілую твої сині очі,
Як весняний кружлятиме сніг.
Я без них тепер жити не хочу,
Бо без них тепер жити- то гріх.
П-В:
Я зустрів тебе в снах,
У обіймах зимової ночі,
І прийдешня весна
Все здійснила, що сніг напророчив...
Поцілую твої ніжні руки,
І уста, щоб прогнати печаль.
Не допустимо більше розлуки,
Розіб'ємо недолі скрижаль.
П-В:
Зацілую тебе,
Цілуватиму знову і знову.
Ти - дарунок небес,
Моя чиста джерельна любове!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410315
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2013
Віддам тобі душу без краплі мейк-апу,
Якщо до вподоби- бери!
Пронизують стріли бажанням кімнату,
Наспівують лірно вітри...
Віддам тобі пісню,що сни колисала,
Коли ти був зовсім чужим...
Для миті цієї нам музики мало...
Нічого мені не кажи.
Візьми всі слова, вони поза законом,
Склади їх назад на папір;
Наповниться простір думок передзвоном,
Заповнить кохання ефір...
Давай позбираєм розбите минуле-
Щоб нас не кололо воно;
То вже відболіло,уже промайнуло,
Мов кадри старого кіно...
Залишимось ми - ти і я,-більш нічого-
Оголена древності суть...
Розсипались порохом маски убогі,
І крила повільно ростуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409170
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Березневий туман. Розглядала його непотріб...
Недодивлені сни прошмигнули в діряві двері...
Він кохання тримав у долонях брудних і мокрих,
І наосліп кував їхнє щастя в своїй манері.
Снігопад навесні. Запивала вагання чаєм
Ейфорія втекла, стала пристрасть занадто кисла...
Рахувати їм дні навіть Бог вже не поспішає...
Щастя дало відбій, і залишилось тільки "після"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409096
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
На листку паперу намалюю долю,
Акварельні фарби у моїй руці.
Золоте колосся хилиться додолу,
Значить дозрівають в полі пшениці.
Намалюю небо голубе,прозоре
І спекотне сонце-цю блаженну мить,
А за горизонтом височіють гори,
Польова дорога десь у даль біжить.
Намалюю вітер,що летить,як пташка
Над зеленим полем в сині небеса.
При дорозі битій розцвіла ромашка
Я стою любуюся.Глянь яка краса!
Малювала сонце і доспіле жито
Фарбами веселки малювала світ.
Над моєю долею догоряло літо,
Журавлі з собою кликали в політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408747
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Там, где была я, больше меня нет.
Седой поземкой дышит зимний ветер,
А снегом заметает легкий след,
Да ту, что так и не нашла ответов.
Она очнется только к сентябрю.
Усталым взглядом всматриваясь в осень,
И вновь уйдет, все лишнее отбросив,
Оставив солнце зябнуть поутру.
Отдернув шторы, жаркая, нагая,
Уткнется носом в остроцвет-шиповник,
И, томным телом лето осязая,
Усядется на теплый подоконник.
Боса, простоволоса, на сносях –
Она светлей и чище той капели,
Что с крыш летит весной, отбросив страх
И родов предстоящих, и метели.
Надрукований у журналі "Дніпро" №2 2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397586
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 10.03.2013
Ви знаєте, як плачуть вікна? Як
По шибці зимній котяться донизу
Малі краплини, віднайшовши шлях
Крізь поволоку білувато-сизу?
Ви знаєте, як плаче жінка? Як
Сльоза, прийнявши розпачу потоки
Тріпочеться на віях, наче птах,
І падає на розпашілі щоки?
Ви знаєте, як мучиться сумна
Моя душа, закована у кригу?
Чекає сліз очищення вона...
А вікна... вікна плачуть на відлигу.
12-15.02.2013р.
Для ілюстрації використано фото
"Запотевшее стекло"
Автор – Анастасия Аннинская
http://venec.com/gallery/nast-art/faktures/fac
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407532
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Замело сиву даль,
Замережило,
Світанкову вуаль
Забентежило.
Здійняло дивний сум
Щемно-трепетний,
Візерунками дум
Переплетений.
Кожен погляд і крок-
Напророчений;
Аріадни клубок
Переточений.
Вузликовим письмом,
Давно втраченим,
Я озвучу кіно
Непобачене...
Замітає весна,
Засумовує,
І печаль та пісна
Обціловує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407408
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Ти як весна- яскрава, пишноцвіта,
Ласкава, мила, ніжна,чарівна,
Весняним сонцем золотим зігріта,
Така прекрасна, чиста, осяйна!
Ти наче квітка- в світ несеш прекрасне,
Коли ти поруч- радість на душі,
Як зазирнути в очі твої я'сні,
Там бачиш ненаписані вірші.
Таким як ти співають серенади,
Дарують квіти, носять на руках,
Оспівують в піснях твої принади,
І залишають жити у віках!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407110
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Покрий мене шовком троянд білосніжних,
Шепни щось на вушко, для доброго ранку...
Цілуй мене палко... Цілуй мене ніжно,
І випий, мов каву, мене до останку...
Я дам тобі крила для нових польотів,
Я дам тобі віру в усі твої сили,
Тебе вбережу від крутих поворотів,-
Ти тільки не скривдь мене, прошу, мій милий!..
В обіймах твоїх не боюся нічого,
Вони- то прихисток для мене надійний!
Я вимолю рівні життєві дороги,-
Аби лиш твій голос лунав мелодійний...
Збуди поцілунком п'янким на світанні,
Шепни щось на вушко для доброго ранку...
Зіллюся з тобою в єдинім зітханні,
Віддам всю себе я тобі, до останку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406597
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Прокинулась весна з солодкозимних снів.
І я її зустрів, створивши світ в чеканні.
Та іноді чомусь ще холодно мені,
ще холодно мені на дні Твого мовчання.
А я весни хотів, мов зоряних вогнів.
Вона ж промінням п'є з очей моїх вологу,
і півтеплом своїм тривожить мої дні.
Душа в півпеклі цім надіється на Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406453
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Крізь грати товсті – небо синє,
Промені сонця золоті
На лиця падають безвинні -
Сумні, красиві, молоді.
А ніч прийде – знов катування,
Знущання і накази: - бий!
І бачу може я востаннє
Цей клаптик неба голубий.
Страшна для них - повстанська
сила -
Тому,мов звірі ті, ричать ричать,
Яка ж то мати їх носила,
Коли катують так дівчат?
Сичить від люті, мов гадюка,
Енкеведистське барахло :
«Ну ,что молчишь, бандерська
сука,
Тебе со мной не повезло».
І знову пальці у одвірок –
Від болю білий світ погас.
«Не зраджу друзів, лютий звіре,
Усіх не винищите нас,
Бо ця земля моя одвічно,
На ній жили мої діди,
Чому ж ти, нелюде поганий,
Прийшов топтать її сюди?»
Дівча худеньке впало долі,
Не відчувало вже чобіт,
Якими убивали волю,
А юнці тільки ж двадцять літ.
Їй би під вербами стояти
У парі з милим цілу ніч,
Натомість хижі очі ката,
Знов руки тягнуться до пліч,
Зривають одяг і шматують ,
І б’ють , допоки не впаде,
І враз стає криваво-чорним
Дівоча тіло молоде.
А мати плаче, тужить мати,
Зачувши зойки нелюдські –
Благає небо - покарати
Чужинців, нелюдів, катів.
Взяли найменших –
Таню й Надю
І в каземати повели,
Як не благала, не молила,
Дівчаток їй не віддали.
Тепер знущаються щоночі,
Не спить налякане село,
Відкрий же, Праведний ти, очі
І зупини криваве зло.
На кам’яній, сирій підлозі –
Маленьке тіло,ледь живе,
І зграйка подруг на с торожі –
Для них усе це не нове.
Усі знеможені, побиті –
Та щоб отак , ще не було,
Спішили рани їй прикрити,
Мостили, що в кого було.
Почули шепіт невиразний,
І зойк ,що душі холодив:
«Володю, орлику мій ясний,
Врятуй мене, прилинь сюди,
А може, ні, не треба милий,
Воюй, коханий, і за нас
Благатиму у Бога сили,
А ще молитимусь за вас.
Я все стерплю : знущання,
болі,
Тебе побачити б ще раз,
А ще, щоб світлий вогник
волі
Для України не погас».
Цей вірш я присвячую своїм рідним – Галайко Надії - батьковій сестрі і Перцову Володимиру – маминому брату. Вони обоє були у Повстанській Армії, як і багато інших молодих людей з нашого села. Вони кохали один одного і обоє загинули. Коли Надії відбили нирки уже в Херсонській тюрмі і вона померла, бабуся попросила мого батька, коли я народилась, щоб він мені дав і’мя його закатованої сестри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383092
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 05.03.2013
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 02.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2013
Я подарую тобі сина,
Щоби кохання наше розцвіло в його очах.
Й пропаде враз липкий ядучий страх
І буде в нас сім'я щаслива.
Ростиме він увесь у татуся:
Пухкенькі щічки, очі в колір неба.
Увесь буде подібен він до тебе,
У ньому житиме твоя ясна душа.
Мабуть, заради цього лиш
Стерпіти можна все на світі.
Кохання в яблуневім цвіті.
Дивлюсь на тебе, поки спиш.
Все ж віриться, що наші почуття
Змінити можуть всіх і все на краще.
Чи потребую я чогось іще? Та нащо?
Якщо ти сам і є моє життя.
Ріднесенький, я все ж тебе знайшла.
І це вартує будь-якого болю.
Пущу свій страх – таки на волю,
Щоби натомість віра в «нас» прийшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405329
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
Налий вина, нехай кришталь засяє
Рубіну переливами для нас.
Мене твій погляд ніжно роздягає,
Мій поцілунок- ночі цій аванс...
Налий вина і спровокуй відвертість
У поглядах, у порухах повік.
Хай зникне розтушована затертість,
І будуть просто Жінка й Чоловік...
Налий вина, а я включу тихенько
"Роксет" на диску,"Listen to your heart".
І вибуховим дотиком легеньким
Ми спровокуєм справжній зорепад...
Налий вина, щоб стримати тремтіння,
Щоб вирівняти подиху нам ритм...
Нехай весна у нашому сплетінні
Знов віднайде кохання алгоритм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405224
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
Весна в етюдник нас замалювала,
Схопивши миті дотику двох рук...
А нам цього ескізу вже замало,
Нам хочеться іще тілесних мук.
Таких солодких і таких летючих,-
До хрипоти,до жару,до тремтінь...
Аж до польоту і падіння з кручі
У плетиві реальних сновидінь...
... Ми сидимо, тримаючись за руки,
Навіки замальовані в весні...
І тільки серце неспокійним стуком
Кида до щік нам кулі вогняні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405008
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 01.03.2013
Пахне Ніч...
Твоїм п"янким волоссям...
уперЕміш із бузковим цвітом
пахне літом....
млосно пахне літом...
скільки ж нам чекати довелося?
чути Ніч...
у співах солов"їних...
в шепоті палкім... твоїм тремтінні...
Ніч разом зливає наші тіні...
це не ми -
це Ніч в усьому винна...
плаче Ніч...
весняними дощами...
сіє нам краплинами під очі...
ми з тобою дякуємо Ночі,
що вона була сьогодні з нами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404874
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 01.03.2013
Кожне слово- то цвях в домовину відча'ю...
А цілунок- мов постріл вбиває любов...
Біль і сльози сьогодні до пари вінчаю,
Застеливши їм шлях рушниками обмов...
І мене поглина чорна розпачу хвиля,-
Я уже відчуваю гіркоту цю на смак...
А за рогом чатує холодне безсилля...
Заповзає у душу гидотний слимак...
І вже вкотре заплачу сухими очима,
Піднесу коровай молодятам терпкий.
Я втомилась шукати банальну причину,
Мабуть, мозок у мене сьогодні сліпий.
І у віршах ліричних відпала потреба,-
Не сприймає їх серце, тож нащо вони?
Відпущу зараз їх білим голубом в небо,
Як робили колись напочатку весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404861
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Люблю, як ти своєю головою
Так лагідно торкаєшся до щік...
Я ніжно обійму тебе рукою,
А ти- дістанеш носом до повік.
Люблю, як подихом своїм гарячим
Лишаєш на мені свої сліди...
Я замиловуюсь тобою сплячим,
Я хочу бачити тебе завжди...
Ми ділимо на двох одну подушку,
Я трогаю рукою твій живіт...
І тихо шепочу тобі на вушко:
- Ти в мене- най-найкращий в світі кіт!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404378
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Нить оборвана. Я – цела!
Ошарашена лишь немножечко…
День назад я твоей была,
А сегодня одна, как кошечка.
Мы играли с тобой клубком,
Где сплелись в одно наши линии,
Я не верила, что рывком
Ты порвёшь этот ком идиллии.
Зашипевши тебе в ответ,
Подалась я к другому на руки,
Заметает февраль твой след,
Я мурчанья теряю навыки!
Приближается месяц март,
Ты попросишь начать всё заново.
У тебя запоздалый старт!
Стала кошкой я! Что здесь странного?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403942
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Я одягну сьогодні лиш парфуми,
Накину сяйво місяця на плечі...
Відкинь під ліжко неприємні думи,
Віддайся поцілунку, як предтечі.
Цілуй мене туди,де б\'ється серце,
Аж до тремтіння зір в моїх зіницях...
І наші очі- вічності люстерця,
І ніч на двох із присмаком суниці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403926
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Весняний ранок сонячним парфумом
Вже напахтив розстелені поля.
Прощається із лютим, ніби з сумом,
За березень засватана земля.
І вже гудуть гормони у деревах-
Вагітніють листочками бруньки.
В плащі із пролісків, Веснянка- королева
В траві маскує за\'мшілі пеньки.
Вдивляється в калюжеві свічада
Зітка\'на із промінчиків блакить,
Омита життєдайним краплепадом,
Який ще в пісні жайвора бринить.
Тюльпани зготували гострі списи-
З морозом хочуть ве\'сти чесний бій.
І хмарок білих нечіткі абриси
Зціловує розпусний вітровій...
І прагне серце в небо журавлине,-
Відчуть безмежну волю хоч на мить!..
Та, замкнене у тіло, не полине,
Тому, мабуть, шалено стукотить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403498
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
О, Господи, які зболілі душі,
ховаються за позначками* цими.
А, Хтось** страшний,
як вічність незворушний,
годується цим болем зримим.
Як їх підтримать,як донести Слово***,
затеплити каганчик невгасимий,
і серед звалища такого,
відкрити в слові
Лик Твойого Сина.
Є ті, кого не врятувати.
Та Ти сказав - *Мені усе можливо*.
Прошу, хотіла б знати.
Чи знов пошлеш дощі****
і бруд відмиє злива?
Та я молю - вони ж усі хороші,
їх покалічив, Той, у кого сила.
Постав їм Ангелів
величних на сторожі...
.....................................
Скажи мені, недарма я просила?
* позначки - NIKи
** Хтось - .....
*** Слово - Ісус Христос
**** дощі - потоп
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402915
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Від сонця, світло у твоїх очах.
Від неба - чистота в душі твоїй.
Ти,наче сокіл, - вільний гордий птах,
А я живу в полоні марних мрій.
Ти приховав всі почуття й думки,
Закритий світ твій від усього світу.
Ти особливий,інший,не такий,
Яких раніше довелось зустріти...
Про тебе можу говорити днями,
Хоча, мабуть, нічого і не знаю.
Я починаю день цими думками,
З думками лиш про тебе засинаю…
Ми зараз поруч. Притулюсь щокою.
Коханий голос ніжить і п’янить,
Ти зігріваєш теплою рукою,
Даруєш погляд – незабутня мить…
Розплющу очі …це була лиш мрія….
Осипалась надія білим цвітом.
Твій дотик мої плечі не зігріє
І зникли всі слова твої із вітром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402402
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Щось, охорона, друзі, нікудишня!
Назлазилось непроханих гостей...
Пора б зібрати воленьку і лишніх
Таки змести з-перед своїх очей!
Пробралась в мене нишком криза вражень...
Відправила думки в анабіоз.
Гостила тижнями, а згодом й каже:
"Чи мала б я заколоситись повз?
У тебе ж тут така родюча нива!
Куди не плюнь - зійдуть мої плоди.
Не через те, що ти така лінива -
А через те, що надвразлива ти.
Не відаєш чого насправді хочеш,
Ні мрій, ні прагнень творчості, ідей...
А воля(?)- Тільки пір'ячком лоскоче...
То ж не дивуйся і чекай гостей" :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402312
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 19.02.2013
Я у тому човні,
Що спинився у чорному небі,
Звідки падає сніг, та нічого не видно звідсіль.
За лаштунками хмар
Ніч знаходить загублений гребінь,
І чіпляє його, і навколо розтрушує сіль.
Охололи думки.
Розкололися всі ноосфери.
Тільки вічність і я, а між нами – блукаючий нерв.
Те старезне весло
Не верне мій затоплений берег.
От і ти не вертай молитвами своїми мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402314
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
1. ВДОВА
Ступила крок,
обперлась на ціпок –
стелила сум на стежку споришеву.
Ішла, мов прислухалась до гілок,
неначе заблукала в сорок першім…
А день сміявся сонячним дощем,
кропив на чорну хустку променисто.
В дворі дзвенів веселий щебет –
щем.
– Бабусю! Он веселка,
подивися!
Якби ж то радістю біді допомогти.
Кивнула. Загойдалась.
Заридала…
У хаті – усмішки
з німої самоти,
на покуті
у чорних рамах.
2. ПОРТРЕТИ
Дві пам’яті зріднились на стіні –
син старший батька.
Та воно й не дивно.
Як чоловік лишився на війні,
взяла вдова сирітку з дитбудинку.
Він, як і батько, офіцером був.
Дослужував…
Загинув від душманів.
А внук – сержантом…
Хай щастить йому
додому повернутись із Афгану.
Портрет його в барвистім рушнику –
на полотні полум’яніють маки.
– Невістонько,
як гірко на віку.
– Повернеться.
Ви не сумуйте, мамо.
3. ЖУРАВЛИНА ПІСНЯ
Ступити крок
на зведений курок…
Сьогодні «шураві»,
мов журавлі,
торкаються крилом
німих зірок,
лишають у траві
незгасний біль.
А матерів серця
летять без віз
до голубих небес,
щоб син воскрес,
щоб внучок народивсь,
щасливим зріс.
– Повернеться! – кричать,
коли й мовчать.
З війни, з полону,
з пекла, з небуття
додому на Вкраїну
син прилине.
Владикам Бог суддя…
Що каяття?!.
Незгасним болем
пісня журавлина…
1989
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401435
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Выручила
А зима в Украине глазела на сонных мужчин,
В дутых куртках, помятых, и вобщем, совсем неактивных...
...илось ей в Киев переселить - весь Стамбул, что там...Рим!
И вселить в ДНКа украинских мужчин чуть «немчи́ны»...
Так - знакомая уши мне грызла в толкучем метро,
Я сначала молчал, но спузырил, чуть... неосторожно:
"Хорошо быть мужчиной в Берлине, где мыслят добром,
И система построена так, что работать возможно!
А у нас...кто шептал нам не красть? Убирать? всё – учить?
За последние двадцать горячих годков «самостийных»?
Да и женщины-немки не пилят мужчин: «сделай быт»,
Сами – самостоятельными стали твёрдо и чинно.
В Кёльне - на́нять кого-то – надёжно! не нужно трястись,
Что – сопрут, недостроят, обманут, подставят, исчезнут...»
...Мы доехали. Дама смеялась: «Да ладно, не злись!»
Нам и здесь, в Украине, здесь, с Вами – порой – офигенно!
10.02.13 г. - 15.02.13 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401274
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Заведу я осенью роман -
Пусть согреет душу бабье лето.
Пью до дна, хотя на дне обман,
Ну и пусть! Я не ищу советов!.
Хватит сил - налью себе еще.
Захмелею в листопадной пляске,
Лишь-бы рядом сильное плечо
Мне на сказку отвечало лаской.
Лишь-бы поддержало, не дало
Раствориться в небе раньше срока
Вижу, выпито почти вино,
Я уже не так и одинока...
Паучком заботливо сплету
Теплое с любовью одеяло,
Чтобы позже, стоя на ветру,
С этим летом перезимовала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367199
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 15.02.2013
Ничего,кроме тела,
не могу предложить.
И не в скупости дело -
в неумении жить...
Пусть тела насладятся,
оживит сердца страсть -
только б не размечтаться,
в омут чувств не попасть!
Ведь закружит-посеет
да начнёт прорастать;
а потом вдруг прозреем -
по живому то рвать!
Лучше пусть понарошку,
да обид не копить:
полетаем немножко -
и по грешной ходить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400856
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Бідою- лихом об земельку вдарю-
Куплю нові парфуми і права,
Візьму того, хто грає на гітарі,
Щоб в музиці кохалися слова!
І світ за о'чі! Не шукайте навіть-
Ми викинем у річку телефони!
І зможем непотрібне все зоставить
Там, за останнім знаком заборони...
Ми будемо закохані та вільні...
Закінчиться бензин-продам машину.
І будуть в нас дорога й небо спільні,
Не ділені на рвані половини...
Не знаю,чи повернемось додому...
Нелегко лагодити спалені мости...
Та гірше- непотрібними нікому
В стоячому болоті "зацвісти"!
***
Вже маю і машину, і гітару,
Трояндові парфуми прикупила...
Чи зможу я знайти собі до пари
Того, хто мріє відростити крила?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400705
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Я хотіла б ніколи
Не знати тебе,
Але ти вже став
Загадковим візерунком
У заплутаному мереживі
Моїх спогадів.
Хотіла б ніколи
Не чути твоїх віршів,
Але твій голос
Заблукав у лабіринтах
Мого волосся.
Я озираюсь.
Намагаючись стерти
З коридорів днів
Тінь твоєї посмішки
Я чекаю ночі
Бо вона не стирається.
Тому щодня
На холодній підлозі
Я босоніж ріжу сни
Ножицями реальності,
І вікна здригаються
Від мого погляду.
Я знаю
Що тебе
Не існує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400561
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Надскладна, нереальна формула.
Інтеграл невідомий закручений.
І веселий і страшно замученй.
Ні, цікавість моя невдоволена!
Ти - складна синтаксична конструкція,
І складний дієслівний присудок.
Точно геній – звичайний висновок.
В моїх мізках від тебе обструкція.
Який ступінь твоєї валентності?
Чим пов’язані всі молекули?
Від яких шаленію я деколи,
Заблукавши в твоїй безмежності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400559
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Надворі дощ... Відкриєм вікна навстіж,
Щоб чути шепіт радісних краплин,
І щоб вдихати озоно'ве щастя,
Забувши сон,забувши часу плин...
Сердитий грім ховаєм в поцілунках,
І роздуває вітер жар в тілах.
Від блискавок все небо в візерунках..
В сузір'ях крапелинок на чолах...
І хто шаленіший- чи ми, а чи стихія?
В грози уже закінчився запал...
А ми і досі від кохання млієм,
Під ніжністю шовкових покривал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400314
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Кашель ночами. Канатчикова дача.
Снова пытаюсь мигренью себя сломать.
Только игрушечный мир и моя удача
Тускло кончаются буквами бла-бла…ять.
Я аппетит теряю… и спину прямо.
Книжки и стрижка. Вымученные глаза.
Всё, что не чересчур, для меня не здраво.
Как мне её утешить и что сказать?..
Ты, побывавший сразу в моей постели,
Прежний единственный, с праздником на плече,
Сколько минут жалости на моём теле
Ты отсчитаешь, если найдёшь мечеть?..
В храме твоём не крестятся на измены –
Просто гоняют бесов туда-сюда.
Ты меня вдоль поперёк без стыда измерил.
Я же, как девка впервые продажная, со стыда
Каждый свой третий крым наобум сжигала,
Выла на лампу настольную и в окно
Не выдыхала, не прыгала… я – не Гала,
Хоть по числу бессвязей мы с ней одно…
Я растеряла радуги перекрёстков –
Их настояли строчкой на коньяке.
Я не была ни юношей, ни подростком,
Я родилась стариком и с гвоздём в виске.
Ты, для которой я зажила навылет,
Ты, для которой решилась лететь навзрыд,
Ты не осталась даже когда я взмыла
И на струе повесилась от обид…
Ты обещала вечность, семью, обеды,
Запах домашних ягодных пирогов,
Всё обернулось нищей твоей победой
Над иссякающей хлябью никчёмных слов.
Как ты там? Молишься, любишь и чистишь зубы?
Пишешь какие-то глупости, как всегда?..
Мне, по-большому, всё равно, если грубо.
Честно, мне мерзко, что лицемеришь – да.
Вы, кто со мной шли рядом – душою в душу,
Хоть и анафему надо бы объявить
Этой банальной правде. Ступаю в лужи,
Но признаюсь по-прежнему вам в любви.
Вы не покинули, приняли, обобрали
Чувства до нитки, скинулись на билет…
Все вы, друзья мои, редкостные врали!
Но для меня, сладкоежки, вкуснее лжи нет.
Вы не тревожьтесь расспросами и пропажей.
Я же молчунья – хочется, чтоб сама.
Я за неё… нет, не придумать даже.
Я от неё не то, чтобы без ума.
Я от неё свободно и обречённо.
Так, будто насовсем и в один конец.
Ты улыбнись, родная, февраль-то чётный,
Ну а стрелец, как водится, на коне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397714
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Не буди ты душу,
цепенеет пусть!
Нет же,я не трушу-
вялит сердце грусть...
Полюбить не прячась
так мечталось мне,
всё в подушку плача
при большой луне...
Отпускала грёзы,
пробовала жить;
не помогут слёзы
мне счастливой быть!
Просто отпускала-
на волю,в неволю...
С болью остывала,
примиряясь с долей.
Сердце из осколков
и душа в заплатках-
вспыхну ненадолго,
догорю украдкой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400231
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Надворі тихо... Навіть дощ замовк.
Думки у поля сповнені туману.
А ніч сховала місяць під замок,
І зорі щось не ловляться в лимані.
І налипає на моє лице
Ота тягуча павутинна тиша.
Щоб не пійматись у її сільце,
Біжу на світло, що у вікнах дише.
А ніч усе занурює мене
В якісь страхи, не зовсім зрозумілі...
Здається, хтось от-от наздожене...
Біжать мурашки натовпом по шкірі...
І я вриваюсь у твоє тепло-
Зцілуй туман з очей моїх і тіла!..
Тебе так довго поруч не було...
До тебе я скрізь вимір прилетіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400024
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
В постели - дикая кошка,
В музее - светская львица.
От ведьмы в тебе немножко.
И как в тебя не влюбиться!
На сцене - искры эмоций,
В раздумьях - строгость и сила.
Посмотришь - и сердце бьется
С такой неуемной силой.
Идешь - привлекаешь взгляды.
Молчишь - замолкают птицы.
Мир блекнет, когда ты рядом.
И как в тебя не влюбиться!
Твой голос так мило звонок,
Сама - как дива с обложки.
С утра - игривый тигренок.
А ночью - дикая кошка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400030
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Застільний музико, зіграй на баяні!
Натисни на клавіші строго у такт.
Сьогодні - веселі, щасливі і п'яні,
А завтра, я знаю, що буде не так.
Згадаємо дружно "акацію білу",
Вона у невмілих і то зазвучить.
Очистимо піснею душу зболілу
І кожний згадає своє у цю мить.
Ви, куме, налийте по вінця горілки,
Бо тяжко тверезим дивитись у світ…
Співаємо хором, горілка - як ліки,
ще сала шматками наріже сусід.
А Вам, до лиця, із півнями сорочка,
Нарешті помітив - кума, ох, кума!
Несіть, не жалійте капусту із бочки,
Ще тільки її на столах і нема.
Щасливі, бо п'яні, тверезим складніше.
Акорди уміло бере віртуоз,
Вже кум допилися, цитує нам Ніцше,
Сьогодні гуляєм - на повну, всерйоз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399911
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
У меня особая примета:
Я пред красотою преклоняюсь…
И глаза бессовестного цвета-
Ими я тобою наслаждаюсь…
У тебя красивые ресницы,
Нежный стан, походка королевы…
И в душе жемчужные крупицы,
И улыбка сладострастной девы…
А еще такая есть примета:
Я с любовью счастью улыбаюсь.
И глаза cчастливейшего цвета…
Ими я тобою восхищаюсь…
P.S. «У меня особая примета — глаза бессовестного цвета!» - прочитанное в и-нете…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399914
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
НОСТАЛЬГІЯ З ПОСМІШКОЮ
Де ти є, мезозойськая еро?
Я прадавній твій пласт підійму
—
Не було ні машин, ні паперу,
Ні Чорнобиля в чорнім диму.
А були колись чисті озера,
Лісостепу незаймана даль...
Де ж ти є, мезозойськая еро,
Мрій моїх незбагненна печаль.
Зневажаю нітрати і смоги,
Теплі ванни, дивани, книжки.
Я відкрию в минуле дорогу,
І піду на звірині стежки.
Там знайду я шикарну печеру,
В пастку мамонта, гей, зажену,
Приготую смачне на вечерю,
І чарівну дикунку гукну.
А коли серед ночі насниться
Шум атак і машинних погонь,
Я нап’юся водиці з криниці,
І підкину гілок у вогонь.
МОЯ ПАРОДІЯ:
Я жила у затишній печері,
Їла мамонтів, воду пила.
Та з'явився чувак дивноперий-
Саме з ним мене доля звела.
Шепотів мені: ''О,Галатея!
Я навчу Вас мистецтва кохання!''
Ну а сам все якогось там гея
Від печери ганяв до світання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399475
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Всіх кумів збираю в себе,-
Всім зустрітися нам треба.
І на всю оцю ораву
Фірмову готую страву:
Є вареники із м'ясом-
До них ку'ми будуть ласі,
Є з картоплею і кропом-
Саме булькають в окропі;
Я доліплюю із сиром,
Щоб були пухкі й красиві;
На десерт ще й вишні будуть,-
Цю гостину не забудуть!..
Шкода,що часу замало,
Я б іще зварила з салом,
Із капустою,з шкварками,
Яблуками, ягідками...
До вареників-сметанка-
Є домашньої аж банка!
Бо вареник без сметани-
Як священник без сутани!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399299
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Современный Геркулесы
Братишка, институтский, чересчур уж
Хайбэ́к сноуборда с хрустом затянул.
- А ты?, - спросил меня, - всё виноку́ришь?
Ну, я – посноука́йтил!
И – вспорхнул...
Клубился снегом ку́рс-рейс сноубордный,
Наст плотный, скоростной – нёс в снежный драйв!
Я, рохля, весь в глинтвейне, ждал сиротно.
А рядом ...мёрзла девушка моя.
...А вечером, на сноу-кайтинг-па́ти,
Последним взглядом-льдом сказав: «Прощай!»,
Со мной сюда приехавшая, Катя -
Ушла к братишке-ра́йдеру на чай...
07.02.13 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399200
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Загорнувши день в хмарки,
З тихим колисанням,
Тчуть небесні павуки
Вранішні тумани.
Швидко лапками прядуть обважнілу нитку,
Щоб земля і там, і тут
Одяглася в свитку.
Поправляють скрізь траву,
Що лишилась з літа,-
Бо їй треба польову
Квітку обігріти.
Щоб як прийде час цвісти,
В неї стало сили
Бджілкам сонечко вплести
У прозорі крила...
Тчуть тумани павуки,
Дощик підпрядають...
Та вже на вербі шпаки
Весну закликають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398954
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Я захворіла на веснянку-
Така хвороба модна нині...
Не сплю до самого світанку,
Твої зціловую світлини...
Лежать забуті шоколадки,
Що від депресії лікують;
Немає у думках порядку-
Душа і тіло ворогують...
У парі веселіш хворіти-
Та в тебе є імунітети:
Вже не вражають перші квіти
І щойнописані сонети...
Ти зрозумій:далеко літо!
Тож наперед тобі покаюсь:
Як будеш далі так сидіти,-
Піду і в когось закохаюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398426
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Не хочу соблюдать никакие обеты.
Так упала звезда – ты моя и точка!
Посмотри на весну – и увидишь лето,
Это ради него взрываются почки.
Разбивается сердце, капели вторя, -
Не ее ли, весенней, мы живы властью?
Я влюбился в тебя себе на горе,
Но впервые, похоже, настолько счастлив.
А синицы лучи заплетают в гнезда –
Может, это намек, нам с тобою данный?
Я бы весь этот мир бомжам бы роздал,
Если б ты не была его вечной тайной.
Если б словом «прощай» попросить прощенья
Мы могли, чтоб отмыть от обиды души!
Я уже не словами – я птичьим пеньем,
И листвою, и ветром к тебе: послушай!
Мне дышать без тебя абсолютно нечем,
Потому что незачем, понимаешь?
Мне теперь до доски вспоминать твои плечи,
Невозможно-волшебную обнимая…
Но свеча все горит во мне, не сгорая, –
Та, что ты поставила между прочим.
Помнишь, милая, мы вышли из рая?
Я опять хочу туда. Очень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398857
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Відлітають дні у вічний простір...
Що судилось нам? Ніхто не знає...
Може десь, в космічній високості,
Скоро моя зірка засіяє?
Лиш тоді до тебе доторкнуся,
Будем разом через роки знову.
- Доню,здрастуй, я - твоя матуся!..
Дай-но доспіваю колискову...
Ти мудріша вже на бескінечність,
Я лише у стадії пізнання...
Мила, дорога моя малеча,
Будемо світити до світання...
Може хтось під нашою любов'ю
Знайде сил освідчитись в коханні,
Чи наснить барвисті сни чудові,
Чи злеліє диво в колисанні...
***
Десь,там на Землі, твої сестрички
Збережуть про нас у серці пам'ять.
Нам запалять поминальну свічку,
І портрети квітами обрамлять...
---
Пам'яті моєї донечки Оксанки 2004-2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398764
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Лише лютень... О, де ще те літо?..
Та – чудний у душі водограй:
Атлантичний настирливий вітер
Овіває засніжений край.
Мов вистукує літери Морзе,
І віщує тріумф «Київстар»:
Не страшні нам лютневі морози –
Вже ворота відкрив Гібралтар.
Вітер нищить пороги льодові,
Між далинами зводить мости,
Зігріває стежини любові,
По яких пробиваєшся Ти.
І розтануть льоди в моїм серці,
Забринить в нім живий вітерець.
…Подаруйте коханим безсмертя,
Бо такий у Любові вінець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397724
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Осторонь проходиш край моєї долі,
Не тебе я бачу у тривожних снах.
Ти як вільний вітер у безмежнім полі,
Наче в синім небі перелітний птах.
Не посмійся з того, що в оцім признанні
Не змогла дібрати я потрібних слів.
Я задовольняю лиш твоє прохання
Чесно і відверто, так, як ти просив.
Я не знаю хто ти - друг мені, чи ворог,
Що на думці маєш, може вже тепер
Туга за минулим стерла все на порох,
Чи навік минуле в пам'яті ти стер.
А тобі, як другу, я добра бажаю
Хоч слова ці, може, звичні і прості:
Хай зоря любові над тобою сяє,
Хай тобі назавжди пощастить в житті.
Хай не знають втоми сильні твої руки,
Всіх тобі найкращих сподівань і мрій,
Щоб ніколи більше гіркота розлуки
Не знайшла притулку у душі твоїй.
Одурманив розум веснянковий трунок,
Не дивись, що в мене смуток є в очах...
Хай байдужим був твій перший поцілунок,
Та горить він досі в мене на устах...
Швидко дні минають, не вертають більше.
Скоро ти поїдеш у далекий край.
В радості, в печалі, ту, що пише вірші
Ти "не злим" і "тихим" інколи згадай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397968
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 04.02.2013
У місячному сяйві виграють ,
Мов сльози янголів, дрібнесенькі сніжинки,
Хтось нетерплячий запустив салют
І розлякав із неба всі хмаринки...
Дріма кутя — чека свого часу,
І рушники порозпускали крила.
- Віддайте, тітко, цілу ковбасу!-
Якась маленька дівчинка просила...
Позбувшись і турбот , і протиріч,
Дивилась як Зоря Різдвяна встала...
Улюблена колядка "Тиха ніч..."
Сама собою в серці залунала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386269
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 03.02.2013
За вікном сніжок кружляє-шукає спочинку.
В хаті затишно і тепло. Прибрана ялинка.
І дружина серіали дивиться уважно:
Про кохання, про розлуку... Чоловіку каже:
- Ти ж ніколи, мій коханий,мене не залишиш?
Це ж так страшно, коли в хаті і пустка, і тиша!
Чоловік якраз у справах їхати збирався...
Не задумуючись довго, до жінки озвався:
- Ну та, звісно, не залишу у порожній хаті,-
Як застрягне десь машина, то хто ж буде пхати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386776
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 03.02.2013
Якийсь ранок цей видався сірий-
Ніби виспатись краще не зміг.
І здається такий потемнілий,
Мов чернетка затоптаний сніг.
І дерева стоять голомозі-
Мабуть вітер з них шапки зірвав.
І здається, від сильних морозів
Грудень сонце за хмари сховав...
Із яскравості-тільки синиці,
Що сховались у плетиві віт,
Снігурі- в серце ранені птиці,
І твій сонячно-теплий привіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387024
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 03.02.2013
Ти хто?.. Ти навіщо?.. Ти звідки
Прийшов в мої ночі і дні?
Я ніби розтоптана квітка,
Так боляче жити мені...
Я хто - чергова забаганка?
Сюжет в пекторалі самця?
Маленька кумедна коханка...
З такими не йдуть до вінця!
Ти думав з моїх поцілунків
Ти молодість вип'єш? Та ні!
Бери всі свої подарунки,-
залиш моє серце мені!
Ти хто? Ти навіщо? Ти звідки?
І хто мені кару наслав?
Я- ніби розтоптана квітка ,
Яку ти безжально топтав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387217
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 03.02.2013
В моїм житті багато різних крапок.
В моїм житті багато різних ессе...
Для когось я - бездарная писака,
Для когось і без віршів я- принцеса...
В моє життя приходять різні люди:
Одні -струсивши бруд із черевиків,
А інші-навпаки, набравши бруду,
Із себе роблять воїнів великих.
І зараз хтось рядочки ці читає
І кліпає здивовано очима.
А хтось цю мою думку поділяє
І розправляє крила за плечима...
******
Дякую Діду Петру, який написав про багато крапок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388588
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 03.02.2013
А мені всього лише за тридцять,
Та давно вже серце посивіло;
І душа запитує несміло:
Чи зуміє вкотре возродиться?
Пів життя за обрії злетіло,
А нема ні грошей, ні здобутків...
Десь хтось лічить \\\"еннії\\\" прибутки,
А хтось продає \\\"беушне\\\" тіло...
Та я знаю- смерть лиш непоправна.
Вдячна Богу, коли день настане!
А журба ця скоро перестане,
Бо я-оптимістка невиправна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394252
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 03.02.2013
Востаннє змиє свій сценічний грим,
Зніме перуку зі своїх сивин,
В люстерко гляне всього лише на мить-
Як час летить!
Останній вихід... А як же далі жить?..
Заплющив очі, щоб сльози зупинить.
Стара гримерка-його реальний дім,
Край пантомім...
Чи буде завтра? Ще до пуття не зна...
Останній день роботи до пізна...
Віднині гостем прийде у рідний цирк...
3астиглий крик!..
Останній вихід- безгримовий поклон,
А за спиною - його дублер і клон.
І грім овацій не чує до пуття-
Кінець життя!?.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391817
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 03.02.2013
Дошкульний холод самоти,
У хаті тиша.
На вікнах іній-серпантин
Мороз розвішав.
Неначе розірвався міх
Необережно,
Летить, летить лапатий сніг -
В душі бентежно.
Чай недопитий на столі,
Лимон до чаю.
Думки, як сиві журавлі,
Що відлітають.
Хай снігопад засіє шлях
Пречисто-біло.
Усе життя чекати я
Тебе уміла.
Не вічний віхоли мотив -
Прийдуть ще весни,
І лід пекучий самоти
На серці скресне.
30.01.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397648
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013
Ми візьмем сьогодні лікарняний -
Сьогодні в нас загострення весни.
Вп'ємося сонцем і своїм коханням,
Зберемо в кошик спогади і сни.
Ми день змішаєм з подихом нестримним,
Тіла станцюють первісний вогонь...
Зоріють очі тим святим безримним,
Як в предків наших сяяли либонь.
І ми зцілуєм небо до веснянок,
Запіним хмари аж до бурунців...
І нас обох пульсуючий світанок
Триматиме, як ніжність, у руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397202
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Ми діти козаків і гайдамак,
Героїв Крут і тих, хто був в криївках,
мільйонів замордованих..., живих,
Франка, Шевченка, Лесі Українки
Сіятиме ще Тризуб на Кремлі,
Ще вітер розвіватиме знамена,
ще площею Червоною пройдем,
стиснувши кріс... Рамено до рамена!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394498
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Ми з Тобою на дивані...
Вже не панна...
Ще не пані...
Очі виткані з бажання,
Здивування і кохання...
Я дивився в Твої очі...
Цілі ночі...
Донесхочу...
Грали ролі...
Мимоволі
Переплели наші долі
Десь залишилось минуле...
(Хто ми були?...
Де ми були?...)
Виринали і тонули...
Все згадали...
І забули...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394615
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Мені так боляче, коли Тебе нема...
Мені так боляче... Коли Ти не зі мною...
Ми вперше познайомились весною,
А розлучались - надворІ зима...
Мені так боляче, коли Тебе нема...
Не тішить вірш і не плететься рима...
Лежить на серці щось важке, незриме...
Зима на серці... На душі зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396303
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Я Тобі...
Лиш Тобі розповім про усе...
Покажу, як погожої днини
невідомий вівчар хмари в небі пасе
і жене, мов отару неспинну
Я Тобі...
Лиш Тобі намалюю весну...
Запашну і квітково-чарівну,
буйнотрАву, веселу, дзвінку, голосну...
Я Тобі намалюю...
Царівно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396916
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Легким пеплом осЫпались небеса,
Нежно-серым измазав цветные краски.
Как ребенок, я верила в чудеса,
Даже в серости, сердце сияло красным!
Даже грусть разбивалась в счастливый звон,
Из осколков твое составляя имя...
Я опять улыбаюсь..., прости за стон,
Что невольно сорвался..., прости любимый...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396890
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Уява розкинула крила,
Бажання торкнулись межі.
Вже їх загнуздати несила, -
Хвилюють видінь міражі.
Обіймами пестяться плечі,
Цілунками губи горять.
Знов кличеш уяву в той вечір,
Де впала в долоні зоря.
У розкошах ночі – нас двоє.
П’янка бірюза ніжить стан…
Щаслива в уяві з тобою,
Та мрії вкриває туман.
Свідомість розплющує очі,
Бажання вертають назад.
Мої почуття неохоче
Згасають. Стікає сльоза…
Безладні думки крижаніють,
Щезає романтики шлейф.
Ховаю останню надію
В сумний біографії сейф.
Бо стовідсотково я знаю:
Закриті сердець рубежі.
Якщо ти коли й завітаєш,
То тільки – в уяву душі…
30.01.13р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113013100701
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396847
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Ти таки повернувся дощем, повернувся додому,
Увірвався в цю зиму, а потім пішов без прощань.
Ти поставив три крапки, а я... А от я лише кому.
І, насправді, нікому не треба було нарікань.
Ти таки повернувся дощем і порушив цю тишу.
Я забула про спокій, закреслила той листопад.
Знаю: ти не читатимеш те, що тобі я напишу,
Ти, як завжди, заплющивши очі, щось скажеш навгад.
Ти таки повернувся дощем, і до чого тут рими?
Ти підеш в нікуди, будуть мерзнути знов зап'ястя.
Але поки всі дні не здаються до болю пустими.
Ти таки повернувся. Знаєш, напевне, це щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396872
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Поезда еженощно зовут, увлекают в чужие края, словно путник ищу я приют, там, где душа моя. Еженощно касаюсь его, утопаю в родимых глазах, чтоб на утро осталась лишь боль, и такие чужие слова… Еженощно мечтаю не спать, не болеть, не мечтать, не страдать, чтоб в ночи не кричать и не звать, чтоб в подушку уже не рыдать. Еженощно теряюсь в себе, забывая, где явь, а где жизнь, а потом просыпаюсь во мгле, подавляя в себе этот крик. Еженощно лишаюсь рассудка, чтоб разлуку забыть хоть на миг, превращаю все страхи в дурацкую шутку, подавляя в себе этот всхлип. Еженощно касаюсь его, прижимаюсь к холодному телу, это призрак играет со мной, развлекается очень умело. Еженощно теряясь средь нави, выплываю с трудом на поверхности, забываюсь в столь зыбком тумане, возвращаясь зачем-то домой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396875
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Ти цілував мене у дощові краплини,
Які стікали по тоненьких пальцях...
А десь струмок пронизував тканину,
Що вишивалась на зимових п'яльцях.
А ми у нім кораблики пускали,
Немов би у нас парусна регата;
А потім я нарочито зітхала,-
Ти брався мене знову цілувати...
І ми ховались в затишній кав'ярні,
Де подавали каву з молоком.
І неповторні пахощі пекарні
Ми запивали ніжності ковтком...
А дощ тулився до вікна печально-
Тебе до моїх пальців ревнував.
І на серветках олівцем сакрально
Мене ти до кохання римував...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393172
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 31.01.2013
О, Боже, тільки не кохання!
Бери що хочеш, я віддам!
Хай замість рим буде мовчання,
А замість віри – храм.
Хай серце рве на шмаття біль
І хай юшиться кров –
Нема страшнішого за штиль,
Не забирай любов!
Хай невзаємну, хай гірку,
Сліпу, зарозумілу,
Залиш її, не пустоту,
Бо більш не маю сили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396759
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Сум серце залив до краю –
Ніяк не прийде весна.
Я більше вже не кохаю,
І доля моя сумна.
Бо доля пішла із сміхом,
Закидавши всі шляхи
Липким і холодним снігом,
Лишивши лихі згадки.
Я наче на перевалі –
І гірко назад іти,
І тяжко спішити далі,
Бо ждуть не близькі світи.
Бо сніг налітає й вітер,
Бо далі ніхто не жде,
Бо хочеться так любити.
Та тільки кого і де?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396413
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Дощі із сумом осінню сплелись,
Гуде в міжвітті вітер очманілий.
І звідки Ви оце, тепер взялись,
Коли на серці холоди засіли?...
Ніби для мене зустріч берегли,
Долоні ніжно гріли без вагань.
Й серед жоржин осінніх скинути змогли -
Сльозу із щік моїх у океан...
Барвистий килим щедро розіслали,
Із золота дерев і цвіту хризантем,
Щоб я по ньому легко так ступала,
В слідах згубивши душевний щем
Своїми розгорнули Ви руками,
Навислі хмари над моїм чолом.
Сказали тихо: "Ти і є та сама -
Яких до тебе в світі не було"...
Розвіялася осені журА,
Зцілили мою душу Ви від болю.
Не знаю, без любові б, як жила?
Напевно, Ви мені дарунок долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383805
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 30.01.2013
Що є життя-це мрії до світанку,
Плач дитини, при появі з квітки,
Це чекання миті коло ґанку,
Найкоротші ночі, що улітку.
Перший пролісок на провесні у лісі,
Кіт пухнастий, згорнений клубком,
Горобців бої кулачні в стрісі,
Біла чашка з теплим молоком...
Кожен подих, кожен погляд серця,
Горе, радість, зустрічі,прощання,
Музика, що віршами озветься,
І, звичайно,таїнство кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396534
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Чарівний усміх, очі осяйні.
Привітний погляд гріє душу.
Мрію.
Любуюся-милуюся.
Дурію:
якби ж вона всміхалася мені.
О, як би ми голубились рядком!
І називав би я її зорею.
Якби ж лишень вона була моєю!
Якби ж я досі був молодиком.
По-різному прослалися стежки,
не стрілися удвох на рушничкові.
Підморгують зірки, хоч місяць повний.
Ми ж розминулись в часі на віки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396476
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
А ти зі мною граєшся, як з мишкою:
Відпустиш - знов спіймаєш за хвоста...
То ніжно обізвеш мене "Малишкою",
То кривиш, мов з відразою вуста...
І знов спіймаєш лапою когтистою,
Аж цяпає слина із язика...
А потім із усмі'шкою барвистою
В собі включаєш знову "мужика".
Так день за днем... Уся спина вже зранена,
У серці міцно гострий зуб засів,
Від болю і кохання затуманена,
Хвалю тебе на сотні голосів...
Аж раптом-бац! Запрошення зі стрічкою,
Щоб розділити з вами щастя день...
І я босоніж по снігу зі свічкою
Іду до храму знищених смирень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396363
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Мокрі лапи вже давно розпухли...
Вже замерзла втрачена надія...
Ваші душі вже давно поглухли,
А серця, напевно, поніміли...
Я - бездомний. Але й ви- не кращі,
Хоч живете в затишних оселях!
Тричі передумаєте: "НАЩО?"-
Замість проявити милосердя...
Відвертаєтесь,від жалості неначе,
Хлібом пригостивши сміттєбаки,
Ви проходите безсовісні й незрячі
Мимо зголоднілого собаки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393500
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Кохання по інтернету,
Спілкування по телефону-
Це нашого часу прикмети,
Придумані нами закони.
Уламки снів віртуальних,
Уривки життя забуті...
В готових домашніх завданнях
Ми хочем знання здобути.
Цінуєм людей за тіло,
За гроші, батьків чи славу...
І брешем собі уміло,
Всміхаючись золотаво.
Вдягаєм на душу лати,
І труїм словесні стріли;
Крокуєм вперед пихато
По тих, хто упав без сили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393693
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Народився у дівчини синок темношкірий,
Хоч вони із чоловіком аж молочно- білі.
Був грішок колись у неї, а тепер- невдача,
Тож сумує у палаті, і реве, і плаче.
А сусідка по палаті- жінка темношкіра.
Помогла їй подолати всю оту зневіру:
- Ти іди до чоловіка, щоб там не бувало,
І скажи,що потемнів, бо я годувала.
От дівчина, сльози змила і біжить раденько,
Бо давно уже чекає на неї миленький.
Підбіга до чоловіка, цілує у щічку:
- Не повіриш, наш синок чорний, немов нічка!
Я іще така кволенька, молока замало,
Тож сусідка- негритянка його годувала.
Ото, мабуть, він від неї чорності набрався...
Це послухав чоловік і заусміхався:
- Ми з братами з- під корови молоком впивались,
Та мені лише одному роги передались...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393727
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Покинута, спустошена,
Роками припорошена,
Нікому не потрібная,
Безрідная,бездітная,
Стоїть в селі хатинонька-
Небілена свитинонька,
З солом'яною хусткою,
А очі зяють пусткою.
Їй би радіти сонечку-
Та вибиті віконечка,
Їй би дзвеніти піснею,
А не стояти грізною.
Їй сниться щебет діточок,
І аромати квіточок,
І піч з гарячим борщиком,
Куліш парує в горщику,
Святкова вишиваночка,
Вечірня колисаночка...
Але стоїть примарою
І плаче разом з хмарою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393985
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Ми, здається, вже з Вами знайомі...
Я вже чула цю пісню очей...
Через тисячі темних ночей
Пронесла я її у безсонні.
Ми, здається, вже бачились з Вами...
Чи у вигинах десь просторових,
Чи в піснях пресвятих колискових,
Тих, що з серця прилинули мами...
Ми,здається,вже з Вами кохались...
Може десь,на незнаних планетах,
В дощових непрозорих тенетах,
Ми про гріх найсолодший дізнались...
Ми, здається, вже з Вами знайомі...
Відкіля ж бо я знаю ці очі?
Ви не бійтеся, я не зурочу!
Я дивлюся у них, ніби в спомин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394099
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Зима вже втратила останню совість-
І плаче, і морозить водночас!
Не хоче снігом радувать. Натомість
Схотіла покалічити всіх нас!
Он кіт іде, на ковзанах неначе,
Все лапи роз'їжджаються руді.
І горобці вже на гілках не скачуть,
А падають,як з дуба жолуді.
І кожну грудочку глазур слизька покрила,
Катки великі скрізь замість дворів...
І лиш зима взяла у вітру крила,
Сміється із людей-ковзанярів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394773
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 28.01.2013
На німих рейках долі олію давно вже розлито,
Дивна зустріч на розі давно уже теж відбулась...
Я знайшла Вас, мій Майстре, дивіться- це ж я, Маргарита,
Через простір і роки душею я лину до Вас!
Не хвилюйтесь, що серце давно вже скували морози,
Нам на двох стане з лишком мого неземного тепла.
Ось, погляньте, зів'яла тендітна мімоза
Відігрілася мною, і знову в мені розцвіла...
Не печальтеся, Майстре, що пізно зустрілися з Вами;
В нас є мить, хто ж в нас зможе її відібрать?
Стане часу, щоб нам захопитись романом,
Щоб прожить його разом, а потім разо'м написать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395086
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 28.01.2013
В цукеркові обгортки я загорну цілунки,
Складу в маленьку скриньку і відішлю тобі.
Вкажу я на ромашках, від кого подарунки,
Щоб засвітились щастям ті очі голубі!
І напишу у віршах слова усі найкращі,
Сама зроблю листівку із пелюсток троянд,
Провірю, щоби сльози не втрапили нізащо
До сплетених з любов'ю із ніжності гірлянд.
Вручу біленькій хмарці, вкажу твою адресу,
Зроблю я їй вітрило зі срібних павутин;
І попливе, мов лебідь по небесах, як плесу,
Збираючи попутно ввесь сонячний бурштин.
Прокинешся ти вранці від стуку у віконце,
Хмариночку із щастям у свій упустиш дім.
І розцвіте усмішка, неначе тепле сонце,
І порадіє серце даруночком моїм!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395343
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Під вальси Шопена скривавлю кришталь,
І вимкну набридливе світло,
Погляну на місяця диво-грааль,
Не раз обцілований вітром...
До нього я келихом дзвінко торкнусь,-
А він у напій кине зірку...
Солодке вино і кохання комусь-
Для мене воно уже згіркло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395558
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 28.01.2013
...А завтра будет солнце. И тепло
невдруг согреет внутренности дома,
и дом обволокут покой и дрёма,
и ты решишь: с погодой повезло
(поскольку редкость — солнце в ноябре)
и не припомнишь: всё — как обещалось...
А тёплый чай и лёгкая усталость,
и кошка на пригреве во дворе,
и сладкий запах мяса на углях,
которое готовят за забором, —
всё — тема для живого разговора,
незначимого, словно на полях
старинной книги лёгкие пометки.
Забот и дел — от кухни по ворота...
............................................................
Остынет день. Закончится работа.
Последний лист к ногам обронит ветка.
22 ноября 2012 г.
13:20(Мск)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379472
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 27.01.2013
Віддаляються хмари, лишаючи шлейф світло-синій,
а над ним полетіли до сонця осінні пташки.
У дзьобочках тримали кетяг гіркої калини,
мов прощались зі мною на вічність або назавжди.
Стали інеєм вже одягатись гілочки клена,
не запахне, як завше, філка в нічному саду.
Не впізнати природу - тільки ялинка зелена
у глибокій зажурі чека, коли в дім заберуть.
Віддаляються ріки, в серці - лиш тонкощі льоду.
Прибережна зімліє і стане покірна зимі.
І в неволі своїй буде вкотре жадати свободи,
проростаючи наперекір сніговитій золі.
Все живе хоче жити, тягнеться до свого неба,
навіть шибку коли замальовує січень міцний.
Квітка раптом цвіте, коли зовсім краси і не треба.
Підвіконня своє наближа до святої весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378310
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 26.01.2013
Біжить розпатлане дівчисько,
От-от захлюпає з жалю,
"А щастя близько,
близько,
близько",-
Хрумтіли брязкальця калюж.
Чимдуж від себе, сонця, серця,
Що кимось повне до краєв,
Та як втекти від того герця,
Де розум завше програє.
Людський наклеп - мерзенний покруч -
Чіпляє коси на кілки,
"А щастя поруч,
поруч,
поруч",-
б`ючись, кричали тарілки.
А в спину промінь,
промінь,
промінь -
Зимове сонце точно в ціль,
Хіба ж залишаться на спомин
Душі втікачки манівці.
Під снігом - проліски рапсодій,
І хтось шепоче, як девіз:
"А я осьо,
осьо,
осьо де!
Ти тільки краще придивись".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395151
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Мені твоє «Вибач» уже ні до чого, друже:
Спізнився із ним ти на цілий десяток років.
Чи думав, страждала? Та, якось, пробач, не дуже,
Бо мала зробити чимало рішучих кроків.
Напевно, прощати – то, все ж, не моя чеснота,
Душі не проймають слізливо-щенячі очі…
Я вже не боюся ні зламів, ні поворотів,
Тим паче – казок про самотні холодні ночі.
Напевно, навчилась не думати про минуле,
І кожного дня не лічити сердечні шрами,
Мені твоє «Вибач» не треба, я ген забула
Про те, що колись обірвалося поміж нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393644
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Вона прийшла й відвоювала право,
Вказала вірчу грамоту на нас.
Тепер настав її зірковий час
Тому й сміється, пакосна, лукаво.
Притрусить все пушком своїм цнотливо.
О, найлютіша в світі з королев!
А за смішком ховає лютий рев
І зиркає з-під вій так незлобливо.
Вдихне в уста морозну благородність,
Захопить мою душу у полон,
Й гуля поміж дерев як між колон.
О, зимо, ваша славная високість!
10.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383886
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 16.01.2013
Зітхає вкотре жінка в магазині-
Ну чим же їй порадувать малечу?
Свята іще тривають аж до нині,
А в неї лиш нужда лягла на плечі...
Кладе хлібину у стареньку сумку,
І декілька цукерок дешевеньких,
І проганяє недоречну думку,
Що вона також любить солоденьке...
Ховає сльози в усмішку печальну,
І проклинає мокрі черевики...
А десь уже співають віншувальну,
Бажаючи всім статків превеликих...
І янголом маленька продавчиня
Їй просто простягнула шоколадку...
І сльози потекли гіркі невпинно-
Бувають все-таки дива у святки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392213
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Я влюбилась? Наверное, да -
в буйство красок весенних рассветов,
и в туман на зеленых лугах,
в соблазняюще-жаркое лето.
Я влюбилась в сосновый покой,
и в угрюмо-дождливую осень,
в пенье птиц у меня за спиной,
в снежно-мягкую зимнюю проседь.
И в солено-морской шум волны,
и в цветущие снегом Карпаты...
В разноцветные детские сны...
И для счастья мне больше не надо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392581
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Мне кажется,
что я дошел до края,
Хотя от крайностей
всегда ведь был далек.
Но день теперь не тот
и ночь как будто не такая
И главное, мой друг,
конечно, между строк.
................................
Что я другой, что все
во мне другое
И от того весь мир
мне кажется другим.
................................
Что никого
ни капли не ругая,
Я отбывал и отбыл
отведенный срок.
Но день теперь не тот и
ночь как будто не такая
И главное, мой друг,
конечно между строк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392578
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Утро сразу выдалось махровым,
несмотря на то, что понедельник.
Я его люблю! И стул в столовой,
на который ты, на самом деле,
не присел пока ещё ни разу.
Я уже люблю три чайных розы,
что из рук твоих, минуя вазу,
перейдут ко мне. И воздух мёрзлый,
что ворвётся в дверь с твоим приходом.
И будильник, что отмерит нежность
на двоих, звеня секретным кодом
между поцелуями и между...
Впрочем, я люблю часы затишья,
точно так же, как года с тобою.
Представляю, как ты что-то пишешь,
и сдаются рифмы не без боя.
Я люблю всё то, что в каждой строчке
делает январь таким махровым –
очень мягким, очень нежным, очень…
бессловесным, оттого – суровым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392563
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Твоих стихов затейливую вязь,
Что сердце оплетает так умело,
Даря любовь отчаянно и смело,
Храню лелея, потерять боясь...
И каждым вздохом приближая день,
Обещанный судьбой неосторожно,
Позволившей поверить - "все возможно",
Я, светом чувства, разгоняю тень...
Я буду ждать тебя, когда растает снег,
Аллеями цветущими любовью,
Лучом, прильнувшим нежно к изголовью,
И пеньем птиц, раскрасившим рассвет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392565
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Я поглядом очей Твоїх прозорих
тамую спрагу... Хочу пити знов!
Вони близькі й далекі, наче зорі.
Від них холоне й закипає кров
Від них ніде немає порятунку...
(а серце то стиха. то знову б"є)
Ти дай з очей напитись того трунку!
І все... Що було моє - все Твоє
Усе Твоє: думки, слова, бажання
та трунок той ковтаю знову й знов.
Я гину!.. Я вмираю від кохання!..
Хай воскресить мене Твоя любов...
Я поглядом очей Твоїх прозорих
тамую спрагу........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392569
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013