Я не любив, я просто загубився,
Пустні надії та ілюзії плекав.
Якби ти тільки знала, як я вже втомився,
В агонії мій голос дико верещав.
Я не кохав, я просто прив'язався,
До тебе, до твого характреру й тепла.
Це все ілюзія, я аж ніяк не закохався...
Але чому ж так хочу пригорнутись до твого крила?
Ні, я не кохаю, я симпатизую,
Мені подобається голос твій, і рух...
Твоя душа, твої манери,
Я не помер, а просто від самотноті оглух.
Кого ж я все-таки дурю,
Я так кохаю, так тебе люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562121
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015
[b]Ностальгія
[/b]
Ніжні спогади не стерти
І кому ще це потрібно ?
Павутинкою на стернях
Вересневий грає вітер.
І та музика далека
Із дитинства лине – лине,
Мов загублений лелека,
Наче туга журавлина.
В тиху осінь через весни
Чи на радість чи на муку
Ти любов мені принесла,
А собі взяла розлуку.
Крізь зимою скуті ріки,
Через холоду завії
Залишилась нам навіки
Ностальгія, ностальгія.
Буде чиста просинь неба,
Будуть ранні тихі весни,
Тільки пам’яті про тебе
Плин років не перекреслить.
Знов у спогадів полоні,
Знов на осінь повертає,
Павутинкою на скроні
Вересневий вітер грає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561991
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 23.02.2015
Я збудував собі замок із мрій.
Так, це ілюзія, але гарна.
Може маленький, за те тільки мій,
І руйнувати його спроба марна.
Він ефемерно-далекий, як дим
Та захищає від чорного світу.
За ілюзорності муром міцним
Я заховаюсь у мріях з граніту.
В час, коли сили боротись нема,
Мовчки усе на поталу віддам
Чорним світам, де панує зима.
Сам відійду... Не шукайте - я там.
І не кажіть, що я боягуз,
Що сам від себе ховаюсь у сни.
Просто в проблемах в коліно загруз
І вже не сила чекати весни.
Знаю ,що скоро... Знаю мине...
Та доки розум, ще зовсім не змовк -
Поки що так. Не шукайте мене.
Браму закрито... Засов і замОк!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561543
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015