(іронія з присмаком суму…)
Про поцілунки, арихметику і мораль…
Питаю жінок я зі сцени великої зали:
«Зізнайтеся, чий поцілунок солодший для жінки,
Коханця? Таки чоловіка?» І пані сказали:
«О так, чоловіка». А леді: «Коханця!». Оцінки
Прекрасної статі мене здивували надміру,
Печаллю житейською в серці-судді відізвались:
«Ах, жодна із вас не сказала «НЕ ЗНАЮ!»! Що ж сталось
З мораллю богинь наших?! – Де ж ти, кохання і вірність?..
**
Про вічне: подібне притягує подібне?..
Відверто зізнаюся: все-таки
прикро в розмовах з жінками
Давати нехитру цю відповідь на їх сакральне питання:
«А є хоч один чоловік десь?! Справжній! І де він між нами?
Чому нам постійно стрічаються лише «козли-донжуани»?»
Тож коротко я і письмово засвідчую тут однозначно,
Що є такі – з ними, з жінками; що ж до «козлів», то зазначу:
Левиця принаджує лева, граційна пантера – пантеру,
Повія – пройдисвіта; тож бо: коза – лиш козла-кавалера…
**
Про візуальність домагань і реальність речей…
– Жіночко, як це ви терпите:
ваш чоловік – ну й нахаба! –
Кожну облапує поглядом і роздягає, – мерзота!
– О, ви, шановна, не знаєте цього «самця-баобаба»:
Він тільки поглядом вміє! Будьте спокійні за цноту.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704651
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Колись я покину ті вірші писати,
Не буду палати вогнем,
І стану тихенько свій вік доживати,
Милуючись сонячним днем,
Свої почуття покладу у шухляду,
До фотоальбомів старих,
І песика я заведу для розради,
Щоб пильно хазяйку стеріг.
Я стану старою поважною пані
Що молодь так любить повчать,
Закрию всі спогади, що про кохання,
Хай в дальній кімнаті скавчать.
Усе буде добре, прийматиму друзів
На каву чи в карти пограть.
Я вже не піду до калини у лузі,
А буду лише споглядать:
Як зміниться світ, і зростатимуть діти,
Як лине технічний прогрес…
Життя ж неможливо нічим зупинити-
Воно хоч з тобою, хоч без.
І впевнена в тім, що побачу інакших
Письменників і поетес,
Які володітимуть словом ще краще,
Хоч з досвідом нашим, хоч без.
Мине і ця віра в свою винятковість,
Що ніжила душу роки…
Чому ж ця буденна про будущність повість
Лякає мене навпаки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701397
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016