в чорнім місті із білих плямок
завжди голодно завжди зябко
нанизавши людей та віття
воно снить мерців віщий
сон
ось німий з бездоганним слухом
ось безкрила кульгава муха
ось до смерті змарнілий вітер
та зотлілих очей
вогонь
тут спочили в землі консерви
що їх точать уже не черви
а найближчі безвісні трупи
руку тягнуть та тихий
стук
з часоміру назад що ходить
по|вертає себе природі
в межах замкнений колообіг
на роки призупинить
вкруг
і будинків пусті очниці
кістьми балок в людей встромились
вічноюним вросли корінням
не полишать їх
не підуть
й біло-кро́вистий сфери попіл
що змішався зі світлом чорним
осідає в мені
земної
я вмістилище крові
ґрунт.
© день голоду : команданте Че 24.03.2018
© переклад : Редріх Путятін 13.04.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010969
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 18.08.2024
Жаль випускає невидиме жало.
Гостре, мов твій зір,
Який завжди бачить,
Відчуває, що скоро
Все зміниться.
Розплющиш очі - а світ уже
Інший.
Хай і не приймає він тебе,
Мов дар Каїна,
Проте ніколи не знатиме,
Яку силу має любов
До чогось недосяжного,
Та осяжного розумінням
Душі.
Бачиш, листок теж має
Свої лінії.
Вони вигинаються,
Як гирло ріки,
Вони тліють,
Тріпотять,
Як зранений птах.
Вони іншають,
Як і дерево з ними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936797
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 30.03.2022
Деспотична німецька кров батька отруювала
Все.
Що це означало?
Певно, бути улюбленою, та не
Любленою,
Очікувати ласки, мов бродячий пес.
Може, воно, саме воно,
Те, ach du
Змусило піти до газової
Камери буденності,
Продублювати тортури,
Накладаючи їх на свій символізм.
Кого легше народжувати?
Вірші чи дітей?
І ті, й другі рано чи пізно
Житимуть своїм життям.
Перші, мов послання у пляшці,
Припливуть до чийогось берега,
Заляжуть на дно чийогось серця.
Уже й не марно,
Уже добре воно.
З другими нічого не передбачиш,
Витерпиш огроми болю,
Щоб любити навічно.
Так, умирати - це також мистецтво.
Ти теж могла би воскресати,
Мов гілка вишні щовесни,
Але Лазар народився чоловіком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886593
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 19.01.2021
Згадуєш те мерехтіння в
Очах символіста,
Нелінійне, разюче, мов постріл.
Час напружується,
Наче бігун перед стартом.
Що мало статися,
Те вже туманом
Лягло біля річки.
Вона омиває його густі
Коси,
Зачісує і заколисує.
Мова її неворожа,
Хрипка і тягуча,
Мов учора, яке не дає спати,
Мов відлуння тих залізних
Ночей,
Тих привидь.
Туман іншає зранку,
Стає лагідним і покірним,
Зачаїться росою,
Вмиє людську босоніж
І зникне,
Тільки річка щось говоритиме,
Коли час бігтиме далі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899967
дата надходження 01.01.2021
дата закладки 19.01.2021
Слова теж мають рух:
Їх можна забрати назад,
Якщо вони цього, звісно, хочуть.
Ними можна назвати завтра,
Повторюючи бачення, мов мантру.
Вони можуть зробити з
Миті застиглий монумент,
Можуть гріти в неволі,
Можуть розбити серце на скалки.
Усе мовлене може бути
Посланням у пляшці.
З-під завалів землі
Щось повстане таке,
Що назвеш тією таємничою
Незустріччю.
Ми навчилися любити
Й тужити за тим,
Чого не суджено бачити.
Ми говоримо з мертвими,
А вони озиваються
Снами,
В яких кажуть, що свавілля плоті
Припиниться одного разу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876945
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 30.05.2020
мы как-то друг без друга
помещались
в холодной бесконечности
квартиры
пустоты комнат полнили
вещами
их пустота внутри нас
поглотила
когда в пространстве нас
двоих не стало
и не осталось ничего
другого
лишь расширять границы
интервалов
между людьми не связанными
словом
и воздух в легких тяжелел
со вдохом
но выходил уже в окно
без шума
так тихо в сердце
возвращалось эхо
так громко без него
и больно
думать
а в звуке стен квадратных
километров
нет веры что границы скоро
рухнут
мы выживаем в темноте
при свете
оставленном для никого
на кухне.
*фоновая композиция –
Subheim «Streets»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GbAZP8leRpY[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842637
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 28.12.2019
предающим и тем кто был предан
своей войне
награждённым посмертно цветами
чужих знамён
их так много
людей созидающих свет
во мне
что не вспомнить уже абсолютно
родных имён
и так мало друзей среди павших во тьме
врагов
совершивших опасный и долгий
к себе побег
отчего же так трудно найти подходящих
слов
уходящим осознанно прочь от тебя
навек
средь увидевших свет вероятно есть тот
кто слеп
средь поверивших тьме очевидно есть тот
кто глуп
как и дом мой он есть пустотой
что наполнив склеп
бренным телом моим станет светом холодным
дух
как и всё что вокруг появляется
без причин
нарушая границы себя
без людей и виз
свет один в этом мире он цельный
без половин
тьма исходит от нас
и почти не выходит
из.
*фоновая композиция –
Inade «The Innermost Sun»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Djv7I-DzblY[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840544
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 28.12.2019
Цей шум стає попелом.
Ти сиплеш ним голову
В очікуванні німоти.
Слова вже приходять
Натужно, стають,
Мов привиддя,
Або, мов прадавні щити.
Багато чого непромовлено.
Складається речення
Розсипом хвилі
В безтямній ріці.
Ти вістрям розламуєш
Горіх, що ховала я у руці.
Там знову пустоти,
Там гіркість бездонна.
Здається ж, покинь та іди.
Здається, що знаєш напевно,
Хоча все ідеш не туди.
Всі ці манівці нарочито
Правильні,
Їх треба відбути,
Щоб стати для себе чужим,
Однооким,
Але не засліпленим,
Глухим
І німим.
Найперше
Чужим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856926
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 13.12.2019
Келих гіркої покори щоразу натще,
Нізащо не прикидатися згодою чи деревом,
На гілки думок не чіпляти складних механізмів.
Звісно, я вправно змайстрований міф,
Я привид і привід тобі залишатись
В межах драбинного спокою.
Я люблю,
а хвилинами зневажаю
І до чаю готую натхнення гнилиці.
Твої лиця, їх більше ніж записів у блокнотах,
Бо ще досі не бачиться хто ти
Й від цього мовчання ще дужче болить.
В мить блукань над тобою витає ліліт
І безстрашно вдягає червоне.
Я сьогодні ніхто
І мені треба йти,
А у відповідь дзвони...дзвони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836082
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 06.06.2019
Іноді смерть
Вартує лише хвилину мовчання.
І на цьому достатньо,
Бо життя більш спрагле
Й вируюче,
Коли загибель надто статична.
Ти можеш перекручувати
Спогади туди-сюди,
Та повноцінно ти не згадаєш.
Щось завжди відволікатиме,
Диктат події чи емоцій,
Образа чи позитивний запал.
Хай падає сніг,
Хай ллється дощ,
Хай пливе течія,
Та смерть - мов пружний лід:
Холодна, прозора й дуже тривка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833528
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 06.06.2019
в мене не лишилось для тебе ніжності
та слова досі відбиваються з болем у грудях
певно тому що всі вони якось пов’язані з тобою
тобою похрещені і посвячені
навіть ті що були зронені
подумки
все автоматично набуває святості
коли когось не стає
бо святими стають ті
кого ми коли-небудь кохали
а все що пов’язане з тим кого ми кохали
померло або помирає разом із ними
і має бути поховане
у гробниці спільної пам’яті
чи розвіяне попелом
по віршованих кладовищах
раніше кожне слово погляд чи повідомлення
концентрувало в собі надпотужну вибухівку
сповільненої дії яка своїми атомами
взаємного відчуття щастя
здатна була подовжувати життя
сповільнюючи наші хвилини
і навпаки могла знищувати все навколо
та всередині
лиш одним концентрованим поглядом
чи невірно трактованим словом
тож тепер
я більше не маю до тебе ніжності
я взагалі більше нічого не маю
окрім пам’яті
про той всесвіт який колись належав нам
а сьогодні в мені лишилось тільки відчуття
його постійної відсутності
відсутності тебе в ньому
ти мій всесвіт без зірок
і небо що втратило їх світло
ти море
яке більше не має кольору
та все ще прекрасне
бо я його досі споглядаю
у своїй пам’яті
море сповнене любові
лише одного
чи однієї
я не відчуваю до тебе ніжності
тому що вона розчинилась
у священній темряві беззіркового неба
у священному морі яке сповнене любові до тебе
у всесвіті без нікого
у вічності де ти лишилась
у серці.
*фоновая композиция –
AL†RS «30DRIP»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rgyDX00kGM0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836729
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 06.06.2019
Крізь ці вічні повтори
Ми лиш бачили
Руки моря.
Схожі до тих,
Що не наважаться нас
Обійняти.
Як ми зуміли побачити їх?
Вони миготіли
На кожному кроці,
А потім усе-таки
Впали товщею снігу.
Хтось, бажаючи пробачити,
Ішов аж уздовж
Великої стіни.
Ми ж дійдемо
До долини Йосафата
І відчуємо
Тільки
Нестерпну
Фізичну втому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824944
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 21.03.2019
опустеть это
сердцем с одним недостатком
мест
стать условно забытым и помнящим
суть вещей
сохранивших тепло будто память о тех
в чью честь
возводился твой храм или склеп для живых
скорей
воскрешаешь давно уничтоженный вид
врага
поедая себя безнаказанно чтоб
забыть
каннибала который обучен технично
лгать
и как правильно полнить в себе
пустотой
гробы
зной от выжженных слов равен свежести их
могил
только слёзы спасут этот млечный огонь
но ты
перманентный мертвец убеждающий всех
что жив
повышаешь порог ощутимости
пустоты
прочный встроенный панцирь от времени
истончав
рвёт сердечным ударом сквозь паузу
в вечность
швы
ты когда-то открывший ту дверь в себя
без ключа
жив теперь осознаньем что люди внутри
мертвы.
*фоновая композиция –
Blueneck «Mutatis»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lnMWNngKpb4[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817861
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 02.01.2019
свет в моем сердце лишь капля
рассеянной тьмы
он концентрирован счастьем
опасно безвреден
я умываюсь тобой
чтобы испепелить
мост через реку печали
и сонм трагедий
то что погибло однажды
во мне
оживёт
перерождение тьмы в теле
смертного бога
что обратив раскаленные мысли
в лёд
чувствует в мёртвом пульсацию
вечно живого
жертвенность крика в молчании
заключена
вряд ли есть что-то звучащее громче
молитвы
той что в себя одного была
обращена
будет услышана каждым
и в каждом
сокрыта
пламя объявшее мёртвых небес
моря
стынет живым но красивым
зимы рассветом
скоро останемся в мире
лишь ты
и я
два близнеца что наполнили море
пеплом.
*фоновая композиция –
Deafheaven «Night People»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LdeDlgKjtYU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815725
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 02.12.2018
Мов та суха смоківниця,
Ми стали неплідними на відчуття.
Холод загортає
Нас у цупкі одежини,
А спека вже не посяга,
Бо зима відлунює сильніше.
Та ліпше вона,
Ніж ця осінь з її сяйливими
Покосами.
Ти достигаєш,
Я вистигаю,
Мов склянка гіркого чаю.
Ці предметні порівняння
Ніщо.
Тільки ностальгія збереже
Нас,
Оплаче гідно,
Та хай плаче за обох,
Бо криниця
Моїх плачів висохла.
Можеш кричати туди,
Німе відлуння привітає тебе
Обіймами жовтня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808411
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 06.10.2018
мои стихи создавались по твоему образу и подобию
вызывая землетрясения
с интенсивностью в несколько баллов
разрушившие все пустые здания в тебе
чтобы со временем создать новые
из руин и надгробий
и не было у твоего мертвого города ни конца
ни начала
я выступал для тебя
перед абсолютно пустым залом
и в меня вслушивалась тишина внутри него
слушая мое сверхзвуковое молчание
которое совсем не молчало
оно говорило о том что пора уже выходить
из собственных берегов
меня круглосуточно окружала тьма
из твоих густых мыслей
чёрное солнце печали проникало всё глубже и глубже
в мои
постепенно ко мне привыкая
каждую ночь оно освещало собой руины города
и мертвые листья
навсегда зависшие на деревьях
еще живых
я всё шел и шел без остановок
вдоль бесконечных бетонных плит и надгробий
надеясь увидеть хотя бы огонёк надежды
почувствовать хотя бы вибрацию другого голоса
кроме своего
и когда внутри уже ничего не осталось
я остановился
перестав ощущать постоянные приступы клаустрофобии
потому что понял
этот город однажды ставший моей могилой
теперь стал только моим
началом.
*фоновая композиция –
Blueneck «Barriers Down»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PjiX0K-8TNg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805222
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 11.09.2018
ты мой мир где всё так
как задумано
состоящих из звёзд и воды
зеркал
мы в них хрупкие кости
от домино
где достаточно лишь
щелчка
ты тот миг когда всё начинается
будто не было зим
тех бессонных войн
будто тьма есть начало
и свет творца
будто мы значит мир
живой
ты есть всё
что когда-нибудь убивал
все слова что небрежно внутри
душил
как застывшая камнем вины
вдова
на одной из моих
могил.
*фоновая композиция –
Troum «Cold»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rJ58IcI_Bc0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801384
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 11.09.2018
Ми досі відшукуємо причетних,
А мали би навчитися прощати.
Як листя падає на землю,
Так я зронила твоє ім'я.
Випещене в любові,
Воно не має варіантів.
Як ти будеш далеко,
Я згадуватиму
Осінні доторки.
Той нагадував синій оксамит,
А той - пурпуровий дамаскин.
На догоду часу ми
Дозріли,
Але ще не стали
Плодами пізнання.
Просто відліками є
Досі,
Тому
Тішимося з піднебесної ніжності,
А хтось ріже наш час,
Відтинає,
Наганяє хвилі смутку.
Не вмію пірнати,
З пересторогою плаваю,
Але милуюся безупинно.
Вода обіймає
Відчутно,
Колючим струмом,
Але ти - надійніше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806106
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Коли це стається знову,
Я згадую багатостраждального Йова.
Кари були тятивою,
Що тягнулися надто довго,
А потім стріла смертей уражала
Ґрунт серця.
Думаєш, оновившись,
Не думав він про минуле.
На його гостроті
Постало те, що є.
І як його забути,
Як віддати,
Коли воно занадто твоє.
Починаєш вчитися знову
Дихати, ходити,
Розмовляти.
Час стає охоронцем,
Що крізь грати
Дивиться на твій стан,
Але без остраху смерті.
Та в оцій круговерті
Ти стаєш старозавітним Йовом.
Душа черства,
Серце скинуло сотні шкір,
Голе, безборонне,
Творець нашкрябав там
Свою історію.
Ти її сповістив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805774
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Ти цвітеш у скляних тортурах міста,
Надвечір розбиваєшся на гострі скельця слів
І з усіх можливих див,
Я знаю твою присутність.
На чорно-білому тлі цілісінький всесвіт,
Розтерті на порох обійми і голос
Як доказ,
Що хтось вміє чути і знати.
Загартовуй свій океан печаллю
Щоб невидимі духи
Колись нас впізнали
і темінь загоїлась.
...доки твої думки проростають у моїм серці,
Є сенс дихати і чекати,
Приймати усе це
як безфінальну казку,
Яку неодмінно напишеш ТИ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805710
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 11.09.2018
На відстані простягнутого погляду,
коли поряд зовсім не ти,
а суворий герой бездієвої книги.
Коли як не оклигуй,
а рани печатні ніщо не загоїть.
Нас двоє
і з цього пливе човник гіркотних висновків
Так,
я дійсно складаю пазли сюжету,
а якщо не про це ти,
то чайник давно на плиті.
Ти хотів аби затишок,
квіти на підвіконні,
а натомість губи холодні
і скарги на спеку й дощі.
Вітражі натхнень моїх і захоплень-
це супротив мовчанню
твоєї душі...
Мій герой допалює папіросу,
він ніколи не просить
й не робить із мене ручну,
Обирає сторінку наосліп
І з ним залишаюсь...
На відстані сну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805288
дата надходження 02.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Ти стискаєшся в цвілий лист,
Проціджуєш память крізь розбиті вікна.
Одного світанку зникне твій хист
До щастя,
Стане блідим реквізитом,
доказом
Може занадто чистим.
Нам не вдалось схопити за хвіст
Жодну з комет
І під галас бажань,
І під смак майже як мертвий мед,
Ми малюєм самотніх лисиць
З облізлими ремінцями на шиї.
Хижість твою пробачати умію
Одна тільки я...
А чи буде інакше?
Кольору цегли плащ
І з вогню на руці змія,
Повертатися час...
Повертатися...
Тільки нащо
Якщо хижість твою пробачати могла лиш я
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805003
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 11.09.2018
Перемагають ті,
Які перебувають у молитві.
Слова тоді линуть
Знизу доверху,
Досягаючи духовного
Повноліття.
Пом'яни мене
В царстві життєвому.
Хоч сила спомину
Бідна,
Зате плинна, тягуча.
Тільки не плач,
Бо ім'я стане горбатим звіром.
Він не пролізе крізь вухо
Голки.
Будуть намарні спроби,
Але то відволіче вітер,
То навмисно заплачеш.
Вкотре ти просиш забути.
Я силуюся,
Але щось не дозволяє.
Хтось вірить у нас більше,
Ніж ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804759
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 11.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2018
Знаю, як тіло буває керунком.
Віриш у свободу,
Але вона примарна,
Мов постать у тумані.
Я вільна лише душею,
Хоча й там
Треба вибудувати модель
Наступності.
Всі такі різні,
Невимовно обпечені,
Хтось холоне, хтось лишається гарячим.
Не віриться, що там
Усе буде однакове:
Нам являються різні
Демони,
Нас утішають різні янголи.
Небо безмежне,
Вмістить усіх.
Варто лише глянути вгору,
Мов у дитинстві,
Коли сонце пронизує
Пальці, якими ти затуляєш
Очі.
Я й досі так дивлюся на тебе:
Подивовано, втішено,
Розніжено.
Ти вирушив з посланням,
Але не дій заздалегідь.
Дозволь тому,
Що є, стати сталагмитом
Радості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803393
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 11.09.2018
У ці незвичайно гіркі моменти
Хочеться вивільнити сум.
Шукаєш предмет чи образ,
Щоб зачепитися й прожогом
Скинути.
Та часто слова,
Ба навіть вірші
Нагадують цівку блювотиння,
Що лежить на килимі.
Запах докучає,
Доводиться пояснювати,
Чому так сталося.
Й ці псевдорозуміючі
Похитування головами
Мучать ще більше,
Ніж байдужість.
Вдаване нагадує
Затісний одяг,
Бо людина маліє
В своєму лицемірстві,
Злущує шкаралупу сорому.
Так тисячі змій рояться клубками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802836
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 11.09.2018
травы в заварник и осень двумя глотками,
ты не приедешь и поезд застрял во ржи.
слоем тоски-обреченности на татами
сны допечатывать тем, кто ко мне не спешил.
руки сшил с теста, узорами отпечатки,
липкой прохладой на книги
и мой отсыревший дом.
летом так огненно пишутся скучные сказки
и горделиво блестают дном.
я ожидаю признаний за молненным перевалом,
платья эпохи, в которых нам не постареть.
ты рисовал недосказанность, я кричала,
а под кроватью дремала
смерть.
травы в заварник и лето под острый почерк,
осень плетет макраме из веревок-жил.
я не люблю... я молчу...очень...
ты не приедешь
и поезд застрял во ржи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801283
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 11.09.2018
дзвони плачуть по осені,
простоволосими душами попід вікнами
наші смутки розсіяні.
так невміло ти запалюєш свічі
й шепочеш закляття розбито.
не любити тебе
означало не знати власного імені
чи не мати домівки.
скільки часу ці ріки
впадають у глибінь натхнень.
зеленими хвилями крізь каміння
щоб болем в тобі зародитись
й померти
в притулку пустої весни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801156
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 02.08.2018
Ти думаєш про це надто часто,
А потім пил сонця
Впаде в око,
Й ти мусиш відволікатися.
Промінь любові оселиться
У серці біженцем,
І ти не можеш не прихистити.
Відповідальність тут надто велика,
Бо гостя треба годувати,
Інакше він піде голодним,
Скине пил з подолку шат своїх
На твою оселю,
І ти довго будеш на самоті,
Й про дім твій казатимуть
Щось неприємне.
Шляхів є надто багато,
Не вір, що можна обрати
Наближений до мистецтва.
Єдине, що може бути спільним,
Це тільки біль,
Але з фізичним болем діалог
Надто неможливий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800570
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 26.07.2018
Хто це був?
Хто зайшов чужинцем, ворогом
Роздоріжним.
Не спочити, не зімкнути очей,
А скоро світанок.
Ніч нуртує геть, як і ти.
Несподівано, доленосно,
На віки віків.
Головного слова не вимовлю.
Ще не знаю, чий ти посланець,
Бо Він для мене - осередок спокою,
А ти нагадуєш старозавітного пророка.
Як всі тобі подібні, хочеш,
Щоби Бог старів,
А для мене Він молодіє.
Прямолінійний, у чорноті досвіду
Не вмирає Той,
Хто був ще до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800402
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 26.07.2018
То не відлік, а відтинок.
До сьогодні всі говорили,
А вчора Він сказав:
"Слухайте тишу".
Якщо не вмієте,
То обмашуйте її любов'ю.
Вона олійною плямою
Вирине навіть на поверхню снів.
Так її й побачите.
Сім днів вистачить,
Щоби виконати все й відпочити.
Одного дня вистачить,
Щоби вразити раз і назавжди.
І не важливий його порядковий номер.
Він засяде не датою,
А обросте в тобі
Островом,
Бухтою,
Країною,
Материком.
Але не оселяйся там.
Будь гостем,
Не жителем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800052
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 26.07.2018
Любити світанок після
Натужної тіні -
Все одно, що вчитися знову
Ходити.
Але в світлі гарніші дерева,
Предмети показують
Істинні обриси.
Світ все ж мережиться хвилею,
А я в нім - звичайнісінька мушля
З твердою мембраною.
Слова мене вже не здивують,
Я чула їх різними мовами,
Спекулювала навіть зізнаннями,
Бо тоді мені так хотілося.
А зараз усе стало теплим
У це дощове й студене літо,
Бо
Я натрапила в русло теплої течії.
Тіло покидає первісний страх
З гулом і плескотінням води.
Мене викидає на берег,
І я дивуюся цим знайомим скелям.
Бринить сопілчаний голос,
Постаті стоять неозорі.
Дайте віддихатися,
Дайте наїстися цим солодким
Подихом.
Цей голос переходить в шепіт.
Я кам'янію,
Мов жінка Лота,
Але не від гріха.
Просто хочу лишитися тут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799441
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 26.07.2018
Лічимо дні гірчиною.
Так вони пам’ятаються,
А, розніжені в нетривкій насолоді,
Розвіюються,
Мов ранковий туман.
Як надкушений мигдаль,
Терпне моя пам’ять.
І нема протидії,
Коли спалах моментом
Просочує кожну клітину.
«Перетвори це на метафору».
Я й перетворила.
Так з твоєї загибелі
Виникла зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794392
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 26.07.2018
твій приклад інакшості
на долоні рубцем гранатовим
щоб занадто
чути й не бачити
як означуване
набуває форму відповіді.
не зійди
з небес віртуальних,
бо печальна я -
травень на душу зеленою цвіллю...
любила,
бажаючи знати різницю
між твоїми очима
і знудженим демоном.
місце, де ми,
схоже на літню в"язницю.
я - столиця,
я - місто і час.
твій наказ відпливати
як обійми й слова із цукрової вати
(може варта того,
щоб писати ці змісти-листи
і плести?..)
обережно!
суцільні приклади,
ти із гідністю відстань витримав.
...або може це був не ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792313
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 04.06.2018
Крихти сумнівів падають на долівку.
Земля стала дзеркалом,
А небо – пухким чорноземом.
Ці очевидні зміщення
Не впливають так,
Як впливаєш Ти.
Переливами, миготіннями
Сонячних променів,
Що лоскочуть променисті
Тіла,
Я досягаю тієї досі примарної невагомості
Разом з тобою.
Тільки не дивися
На це «зненацька-щастя»
Через тьмяне скло,
Бо тьмяне дисонує
Тут,
Тож просочуй себе світлом.
Ми ще й досі лишилися
Дітьми,
Що бояться темряви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789896
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 09.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2018
З величальних слів
Вірші стали вузлами тиші.
Не розв’язати, не розрубати.
Лиш відмовчати.
Всіма мовами, на які спроможна
Свідомість цього перехідного стану,
Що зветься життям.
Мова чуття привідчиняє
Нові двері,
Мовчки дивлюся крізь
Шпарину.
Там – синя лінія моря.
Часу не варто гаяти,
Берег стомився чекати,
Я лягаю на дно,
Воно лащиться, мов зголоднілий кіт.
Нарешті тепло не пахне морозяним снігом.
Нарешті мені не болить
Від безслів’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789867
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 01.05.2018
Порожнеча лікує,
Вона наголошує
На своєму.
Це настільки інтенсивна
Терапія,
Що згодом
Не захочеш хотіти.
Й усі земні ошаління
Осідають пилом
Минулих років.
Ти заплющуєш очі,
Бачиш первісний краєвид.
Так, ця місцина
Обрала тебе недарма.
А що натомість даси ти?
Земля обережна,
Та вимоглива.
Як би ти не бігав,
Як би не прагнув обіймів,
Знай, що вони розімкнуться.
Все припиниться водночас.
Пам’ять вирушає
В свій кривавий забіг,
Щоби програти цю битву.
Згадка про більше
Не сподіється
Зустрічі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780505
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 11.03.2018
«Чи правда це: померти – це заснути
Коли життя – це сниво і міраж,
А радість – мить, що на хвилину тішить груди…»
(Джон Кітс)
У цьому селищі вітер помер,
Його поховали під дольменом старим,
Таким давнім, що навіть Смерть
Не знає коли його громаджено,
Коли ці брили тисли на плечі
Бородатих пастухів-козопасів,
Що відчинили двері туди – в потойбічне,
У темне й незнане, тому одвічне.
Цей вітер міг би вказати
Шлях безтурботним ластівкам,
Хитаючи флюгер нашого дивака-часу,
Чи то подорожнім
Що вдягнені в пір’я – сіре або біле,
Не тим, золотим ланцюжком поневолені,
Іншим, що кидають сей острів зелений
І летять навмання: дикі гуси.
Вітер помер
Його поховали строчма-стоячи
Як ховали поганців – королів Ірландії,
На менгірі лускатому
Вибили-вишкрябали знаками огаму
Його імення нікому незнане:
Імення вітру-волоцюги
Злого й недоброго опівнічного.
У цьому селищі,
Що стоїть над могилою вітру
Лишилися одні копачі картоплі
З очима кольору черствого хліба,
З руками пошерхлими наче земля привидів,
Земля торфу й вересу,
Земля незачесана, патлата й нечемна,
Земля, яку втомилися люди топтати,
Селище, де помер вітер…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769003
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 31.12.2017
Мені хочеться бігти
В нікуди,
Знаючи, що рятуватиме тільки
Заглиблення.
Загорнися в товщу снігу,
Мов у ковдру.
Він зігріє
Сильніше,
Ніж попіл наших мертвих міст.
Я раділа від того привиддя,
Та воно заволочило,
Наче нитку в вухо голки,
І тепер мені стриміти
Там довго,
В країні німих зізнань.
Перший рік я страждала
До крові на скронях,
Але потім я чула те,
Чого не могла почути раніше,
Я бачила те,
Що не вислизне з пам’яті.
Острів став вістрям туману,
Задимленим пам’ятником
Минулих легенд.
Вони обіймають сильно,
Та простір завжди робив
Це палкіше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764964
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Ти граєшся з грою,
Ім’я якої притихло,
Принишкло
Грозою зими.
Ось зараз розкинеться
Криком шаленим,
Зворотом твоїх
Пустих листів.
Ти мені надсилаєш
Невидимі букви,
Хоч їх і немає,
Та я відчуваю,
Бо пахне це натиском,
Світиться спрагою
Сказати собі,
А потім мені.
Та мова нівроку нас розлучила,
Несила дізнатися,
Як бути далі.
Тож ти одягаєш брунатне
Пальто й лягаєш на землю,
Щоб злитися з нею.
Мені тоді скажуть,
Що ти зникаєш,
А ти незникомий,
Як ця недоречна любов.
Я вперше не хочу
Забути ім’я,
Воно мені світлом
Сяє здаля.
А хто йому я:
Чи парне блукання,
Чи відлуння в пустелі,
Чи згадка про біль?
Аби не страждання,
Аби не мовчання,
Яким ти промовчиш,
Й воно застрягає в тобі.
P.S. Emel Mathlouthi - Fi Kolli Yawmen
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758473
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 08.11.2017
я помню как дом начинался
с одной полосы
та множась съедала пол неба
направившись вдаль
и плавно светлея рождала
из тьмы
вертикаль
так в кожу планеты
сады из бетона
вросли
я видел как пятнами в окнах
становимся мы
сквозь время
заполнив пространство пустых
этажей
своей пустотой
что сдается в аренду
душе
живущими в собственном теле
как в стенах
тюрьмы
я слышал как кто-то сорвался
решительно вниз
и кажется выжил
он умер за век
до того
когда был уверен что жизнь
бесконечный поток
поток что внутри разбивается
пятнами брызг
ты знаешь я больше не помню
как выглядит дом
и как называются все
кто меня населял
я не ощущаю свой город
деталью себя
но чувствую как уменьшается
в сердце
объем.
*фоновая композиция –
Clann Zú
«You're Listening To A
Dead Man Speak»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MNXeIH_eCwk[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756034
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 08.11.2017
Ти будеш для мене завжди істиною, потай.
У стані піврозпачу,
В розпалі ніжності
Згадую тебе.
Орнаментом є тут слово, кинуте вітром у полі.
Воно все одно долетить до мене.
Його відчуваю фізичними фібрами,
Настроєм погоди.
Спочатку тебе привів захід
Зі своєю натужною темрявою,
Але "зі сходу світло",
Він його просіяв крізь сито священних книг.
Тепер ти вільна,
Мов лотос на плесі річки,
Мов усміхнена новина,
Мов дзвінкокрила пташка,
Якій уже не треба кидатися на шпичак.
Вона тепер просто сидітиме на гілці,
Викрешуючи голос методом радості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730183
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 06.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2017
перекладывать с полки на полку
фотографии в мятой коробке
и не верить
что не поменялись
постареть
только самую малость
на затертом листе фотобумаги
застывающие в полушаге
от того чтоб не с|двинуться дальше
мы
портрет ставший мертвым пейзажем
с отмирающим миром
друг в друге
умирая рождаем сквозь руки
то что вечно без нас
выживает
не имея конца или края
продолжаясь в любви
любой формы
я ведь тоже любил
в стихотворной
и сейчас
застывая на фото
образ смыт мой довольно
нечеток
и как будто не двигаясь с места
где-то рядом мой призрачный
некто
исчезает на фоне пейзажа
молча снова
но что-то он скажет
растворившись в дождя океанах
я один
|не смогу попрощаться|
останусь.
*фоновая композиция –
культура курения «Конфискатор»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725964
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 07.04.2017
відмежовуюсь,
ведмежою послугою в твій чіткий графік,
псевдоапостолом у вранішній рай.
тримаєш образ поблизу
і надсилаєш листи як опади.
прийди прийди прийди -
чую голос твій щодощу.
це відчуження
ненадійне і штучне,
ще трохи і влучу
прямісінько в лінії на долоні.
відсторонююсь,
холодною крижиною на твою шию,
позбавленням сну і запізненням.
залишаюсь однаково різною
і далекою.
спека не ріже зору цупкі вузли.
ми уперто несли
слів іржаве залізо...
я нанизую спокій
на відстань
і чую:
прийди прийди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722011
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 26.03.2017
Чого нема, того хочеться торкатися.
Занурюватися у, щоби тікати в глибінь.
Думки зараз – то виструнчена мелодія,
Та вона зривається до стану німого
Крику,
Моменту жаскої тиші,
Коли слова ошалілої трави звучать
Достовірніше,
Ніж людська мова.
Тонкотіло ти ступаєш по чужій землі,
Простодухо ти вростаєш у стовбур
Кам’яних дерев.
Я шукала тебе
На дорозі смутку,
Та знайшла в улоговині тиші.
Радісно мені.
Надто добре.
Увіковічню це тут
Словесним образом
На контурі серця.
п. с. Thom Yorke - Hearing Damage.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723347
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 26.03.2017
скільки годин до гіркого гніву?
асонансами ранку, безпричинністю снів
від воріт відводиш мене до кордону.
крона горіху лепечуть стару колискову
і геть не на лихо,
лише на празрадницьку змову.
скільки годин
ти втрачаєш тепер на Нікого,
скільки років ти у світлі
втрачаєш один...
ось під шкірою лезо травня
і навіть якщо все марно,
годинники не припинять співати:
"ти липню блідому-матір,
він батько-твоїй душі..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721138
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2017
|[i]фоновая композиция настоятельно рекомендуемая
к прослушиванию во время прочтения[/i]|
кардиограмма домов стала ровной
ближе к окраине
где природа уставшая верить
в приметы
превратила наступающий день
в очередной
траурный
подарив еще один
день темноты
по мере сближения с внутренней фауной
мы всё дальше
от всех
потому что находимся еще дальше
от внутренней флоры
те могилы внутри нас становятся шире
в этом сказочном мире их не наполнить
никем и ничем
все они для живых
и на каждого еще живого
приходится б́́ольший объем пустоты
чем он сам
мы живем по часам представляя
как всех однажды поглотит
море
ибо за неуплату безжизненно важных систем
все равно нас отключат
в итоге
а когда мы учились любить
без фальши
нас обманывали
говоря что любви научиться можно
хотя шанс был ничтожный мы им верили
и любили
изо всех сил
искренне и безвозмездно
потому что по-другому еще не умели
каждый раз признаваясь
во всем
перед тем как нырнуть
в любимую
бездну
становились преступниками
еще до наступления преступления
полуживыми оказываясь на отмели
без никого
обманутые
разрушенные
и в одиночестве пытались выжить
став инвалидами бесконечностей
повторяющихся и повторяющихся
приведших всю флору и фауну
в запустение
отстраивали города заново
отстаивали свои права
на то чтобы любить и строить
по-настоящему
потому что по-другому уже не умеем
и не хотим учиться
как-то иначе
любить
мы целенаправленно влюбляемся
целенаправленно разбиваясь
в себе
в ком-то
или полностью
заблаговременно становимся преступниками
если любить это преступление
то вполне вероятно мы получили пожизненное
и посмертное
став на этот путь
вопреки всему
путь бесконечных возвращений
к тем кого мы любим
любили
и кого однажды еще полюбим
мы возвращаемся в свои города
чтобы кардиограмма наших разрушенных домов
ожила светом новых
окон.
*фоновая композиция –
Troum
«Skaun[Ei]s»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715037
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 06.02.2017
в звуке бьющихся в окна
мух
хаотичностью тел о твердь
неритмичность от хруста крыл
есть мелодией пустоты
осознавших в окне
тюрьму
не признавших открытой
дверь
где хрусталики глаз
застыв
цельный мир на осколки
множат
разбив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715978
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 06.02.2017
дім на долоні самотнього велетня,
дім, до котрого не навчусь поспішати,
припорошений віками
і вікнами
випадає щокарти із білих уст.
слухай його, подруго,
всі скарги старанно занотовуй,
малюй його скелет
і нарости суму,
бо це єдиний спосіб вклонитися.
дім на долоні самотнього велетня,
він ховає звістку за спиною
і дражнить,
і зове,
і зневажає...
звідки знаю
тебе?
звідки знаю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690415
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Я повертаю тебе додому
Силою теплого кольорового ранку,
Зір від того тьмяніє,
Та ще вміє розрізняти світло.
Його так багато в твоєму імені,
Бог промовляв його, коли творив світила.
Зізнання бринить віддаленим
Гуркотом потяга,
Літньою піснею
Із нотами приречення,
Та потім, через відразу до колючого голосу,
Народжується соковитий шепіт,
І ллються сльози
Магнітними ріками.
Хто пливе, хто тоне,
Хто тоне, хто пливе,
Нікому нема ліку,
Бо ми сміємось,
Радіємо,
Коли дивимось на воду,
Вона так ніжно дозволяє
Сонцю відійти до сну,
Що все огорнене сяйливими променями,
Що світ – то мерехтіння,
Від якого ми мружимось,
Щоб не обпектись
І не згоріти враз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684338
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Затамовую подих перед рівнем вітрів,
Що шепотінням лоскочуть слух.
Йду крізь хащі нетутешніх лісів,
Без маршруту, без світла,
Хто веде – досі не знаю.
Чиясь музика, що їй я довірилась,
Натякає на первісний жах,
Але він обдає тверезістю дощів,
Бо вони змиють вічну облогу
Жару й туманів.
Все осяде пилом домовин,
Застигне рікою з твоїх снів.
Ти не хочеш вірити в їх очевидність,
А я ними наповню колодязь,
З нього виникне джерело.
Дороговказом, як завше, буде спрага.
Й нарешті зацвітуть макові поля,
Розквітнуть галузками квіти болю
Й спомини про втрачену вітчизну.
Тільки так я згадую, що ще можу пам’ятати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684644
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Ти пахнеш батьківщиною моєї юності,
Тими землями, де я сміялась навіть потай,
Бо там не звикли виказувати емоцій.
А я тепер і тут, за звичкою,
Ярію полум’яно, коли бачу тебе.
В мені замовк світ,
Раптово й вибухом
Рознесло дощенту всі персони.
Даремний вимір, мов іконостас, ділив
Усе на святощі й буденне,
Тепер нема межі.
Я демонів пускаю в храм,
Бо він пустий, самотній досі був.
І їм я розкажу найпершу таємницю,
Про тембр імен твоїх,
Про те, як пахнеш ти Єрусалимом,
Про те, як подих щезне,
Як твій вогонь обпалює мене
До стану міцності колись крихкої глини.
Ти охороняєш боязко, мов місяць,
Що стереже сьогодні ніч.
Я ж дозволяю та ділюся простором,
Тож ти направду знаєш,
Що сни віднині будуть тихі та спокійні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678838
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Милозвучна пора,
Чий порух непомітний.
Як ніч зоріє,
Так мирно тлітиме світання.
Чекання - то, як жорна смутку,
Як подорож, яку видовжують питання
Із надміром таємних з'яв.
Повернення ж - то завше тиша.
А ти - моя текуча путь
До лона трав.
Щоразу все стає, як на початку,
Як з часу розквіту основ.
Рушаючи крізь океани тіла,
Вчуся плавати,
Хоч достеменно до того
Мене тягнуло дно
Привидь, чужих розмов.
Тепер я чую тільки,
Як ніч вкриває нас пожежею
І полотном із зір.
А потім з віддихом приходить
Сон.
Його полон - то більш, ніж одкровення,
Бо з насолодою моменту
Лягаєш у незнаний досвід,
Що скаже більше,
Ніж руїни глузду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677932
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Я люблю тебе,
Бо ти вкриваєш мою душу
В саван воскресінь.
А вершина насолоди - жагуче літо,
Воно палахкотить тягучим солодом
Й шаленством діб.
Все мерехтить,
Мов плесо річки.
Вода своєю плинністю
У владі кола чи природніх вигинів
Доводить, що щира пристрасть
Тяжіє бути вічністю.
Усе любовно,
А манірна світовість
Проходить повз.
Ми витворили інший час,
Відверту мову,
Що виголошує пророчим тоном
Новітні істини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677799
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016
Чиєсь зникнення - осередок
Тяглості днів,
Де події принишклі,
Мов здобич хижака.
В кожному дзеркалі - очі
твої,
В кожному джерелі - синява
Твоїх обіймів.
То приваблювалось Вічністю,
То невимовленою смертю,
То крихітним звичаєм
Заглядати в душу,
А по тому лякатись пустки
Й лягати зболеним згустком додолу.
Над нами височіло небо,
Під нами струменіла кров зізнань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668892
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 12.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016
Нанизування миті світлового року
Проходить через око океану.
Навмисна твердь води прорізує
Тіла чиїсь сичанням,
Вони ж всі сплять безмовно.
Зовсі́м, як речі, набряклі оловом мовчань.
Вдивляюсь у люстерко,
Воно бринить зізнанням темноти,
Бо я-це я, а в мороці збагненнім я-це ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599106
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 15.08.2015
Я вишукую давність у піднебесній вежі.
Її запах звучить лунко,
Її шати простяглися палкими літерами,
А на подолку шат тих - вихор крутливий.
Та не треба мені погляд,
Мені треба упізнання.
Його вичиню з двох смертей:
Перша - своя, особиста, за вибором,
Що заперечить другу,фізичну,
Лишивши тільки її неможливість,
Та, не скасувавши її як істину кожного живого.
Тож кому-кому,а мені не доведеться вмирати,
Як усі.
Так дійду до країв,
Де кожне слово – це анонімний тягар,
Тож там мовчать.
Натомість говорять вишневим цвітом,
Лагідністю звірів,
Мовою двох закоханих очей,
Які завжди так нестерпно близько,
Що стираються контури далини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577456
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Я днію.Коли хребет жаскої ночі
Покриє спершу вечір,
Він ляже квітом терену,
Холодним дотиком зотлілої
Жаги.Раптовість озивалась маревом,
Чотирисвіт розтроївся,
Коли ти стала соляним стовпом:
Назад путі не може бути,
Тож й все минуле зміщується до зіниці,
Лиш око увібрало пам'ять,
Обмащування стовбурів подій
Вже знавісніле,уже тліє.
Я обіймаю тебе мороком,
Нещасним кольором своєї сліпоти.
Зате мій погляд ніжить твою душу,
ЇЇ я завжди бачитиму.
Навіть у пітьмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576372
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 25.04.2015
похоронный куст
мистер Уильям Льюис работает гробовщиком
и часто грустит от того
что слишком мало людей
умирает
мистер Льюис платит за новый дом
новую машину и прочие необходимые вещи
в рассрочку
тратя все деньги которые только успевает
заработать
мистера Льюиса тревожит головная боль
ставшая причиной его регулярных бессонниц
но на вопросы жены «Билл, всё ли в порядке?»
он всегда отвечает «всё хорошо, дорогая»
а ночью снова не спит
и вот так просто лежа в кровати без сна
он мечтает о том чтобы как можно больше людей
умирало
* *
первая звезда в сумеречной реке
река сумерек
стекала по холмам
покрывая долину нежной прохладой
я присел на крыльцо
рядом со своим младшим братом
и рассказал ему историю
о цветке который полюбил
звездочку
в конце мой маленький братец
ткнул пальчиком в сторону самой первой
звезды
появившейся в водах сумеречной реки
и спросил:
«Эту?»
* *
второе королевство
в первом звездном королевстве
всё прекрасно
но только наполовину
ногти на твоих руках
словно уставшие ангелы
решившие прилечь
после длинной ночи
любви
отзвук твоего взгляда:
это шорох спускающегося снега
по ветряной
лестнице
волосы твои сродни богу
который трепетно собирает
цветы
во втором
звездном королевстве
лишь
ты
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573471
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Агірре. Ллється виміром ще не бачена досі
Ніжність,
Я рештки її після поїдання визбирую.
Частка висить на дереві у колі.
Так виявила себе любов до смерті,
Зімкнувши обійми мотуззя навік.
Друга плескотом тішить уже обважніле тіло
У тому струмку, де ми грались удвох,
Коли малими були.
Третя ллється морем червоним,
Водами правічними.
Та води великі не зможуть згасити кохання,
Ані ріки його не заллють.
Четверта розраду шукає за пазухою в миті,
Тільки та жертву вимагає, цілопалення
Чиїхось душ.
П’ята випиває трунок власночаші,
Впиваючись спрагою до ідеалу,
А потім сп’яніння все вирівняє,
А потім ночі забракне дня,
Стане мало вічності,
Щоби втамувати жагу до руйнувань.
Шоста вистрілить істиною у безумне лице,
А сьома натомиться пахощами
Марного робітництва,
Запахом бідних виживань.
Усюди,чуєш,усюди блукає ніжність,
Яка без належної взаємності вибирає шлях
Страждань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574667
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Розвінчуй власне упізнання,
Тягнись до болю рвучко.
Не вір у тяглість насолоди.
Люби одного,бачачи у ньому всіх.
Хай вся весна дозріє кожним днем.
Зціли себе теплом,
Поклавши власне серце в огнище,
Воно обпалиться,обернеться на глек.
Із нього виллю пахощі твоїх доріг.
Твоє,твоє обернення у Бога-
Мій оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569647
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 03.04.2015
Перший погляд присвячую світові.
Він накинеться спалахом.
Тільки ж страху від того нема,
Як прикрию горизонтом око.
Друге виколене через спрагу,
Через міць пожадання.
Може, з цим й попрощалась,
Та лишилась нудна позосталість.
Граймо тихо і шепотом,
Скоро прийде партія снігу,
Все розставить на відстані,
Щоб сховатись від себе,
Щоб сховатись в собі.
Хай доба озивається шелестом,
Їй видніше, що чується,
Раз на пагорби кинули ніч-простирадло.
Хтось проходить із гуркотом,
Мимоволі ти озираєшся.
Бачиш тінь, що плазує на видноті.
Гаддя скручується в коло,
Коли повз минає вічність,
Ти ламаєшся надвоє,
Коли крізь тебе проходить мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555731
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 04.02.2015
Там сіріє межа цілунку твоїх хмар
І приборканої горизонтом землі.
Хтось посіяв у тобі радість відлуння,
Милість спочинку, ніжність,
З якою ти кладеш мене на долоні світу.
Тільки ж мене мучить марево
Тобою зронених слів.
Хочеться розчути, але
Надто голосно потріскують зорі,
Надто боязко дихає вітер
У потилицю,
Надто крихко приходить зима.
Я навчилась любити цей навальний час
Лише з утратою кола долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551867
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Те, що ти робиш зі словом,
Яке котиться до мене,
Я називаю Найпершим Цілунком.
Слово ще не дійшло,
Але відгуки чую
У листі священного дерева,
Яке шелестом горне сонце.
Гомони ломляться в двері
Зі звуком світанку,
Я не можу назвати його,
Бо це – стогін солодкої смерті,
Він в’їдається зморшкою на
Чолі неба,
Він сиплеться зорями-насінинами,
Бо ніч – це нива,
Вона хоче зронити первістка сина,
Називаючи терпко і милостиво його "Днем".
Коли слово прийде,
Я нагрію його вогнем,
Потім вистелю дотиком
На водянистій межі.
Воно стане злукою із потоком.
Так з’явилася мова Чуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548102
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015
Проповідник виповідає істину
У спустошеній кімнаті,
Тиша виводить конспект,
Який схожий на шепіт вітру.
Через гратоване півсном
Вікно бачиться море,
Над ним – обеліск грози,
Зміїні хмари,
Що з визиском
Вичікують спуститись
До води.
Ота межа між баченим
І тим, що містить
Зрушення,
Примножує страждання.
Останнє слово «пізнання»
Приводить ніч,
Аби ти залишивсь
На поталу тільки собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544062
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014
Цьогоріч пора білого муру
Плідне зустрічами,
Які не можуть назвати власної дати.
Хоча для приходу треба
Вийти через вікно негідних
Надбань,
Та чомусь безтілесний уже горизонт
Губить твої риси,
Змушуючи цілувати сталеву
Вертикаль.
Ми не обмінялись роками,
Не набрались мудрості,
Тепер чигає на нас
Ілюзія відсутності
Втрати,
Яка приходить,
Наче злодій,
Хоча більше,здавалося б,нічого
Не забереш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541967
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 07.12.2014
Уста твої – яма глибока,
Хтось водночас мав гнів на мене,
Тож і вкинув туди:
Досі вичерпую з себе гамір слів,
Водність джерел осушених.
До сьогодні приборкувала
Пожадання істин не моїх,
Навіть вкинула до горла ножа,
Аби пам’ятати про це,
Та,побачивши зорю скам’янілу
У вигляді очей твоїх,
Щось промовилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541448
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 05.12.2014
Побудьмо при чеканні.
Воно з нас витончить усю
Раптовість смутку,
Чужинська близькість
Усе огорне в коло,
Яке хтось зачарує,
Але до того варто скласти
Пісню для Нікого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540606
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 02.12.2014
І
Нововік вплітає свої обмеженості.
Нині чергова – приреченість,
Бо щоб не бути патетиці Духу,
Треба рахувати речі,
Описувати їх, чудуватись «життям».
А у той час ти дозволяєш
Ввижанню асфоделів.
А у той час, що не має міри "тут",
Світло ідей відкидає тіні,
Які, нанизуючись, створюють путь
Наверх.
ІІ
Зодягнувши взуття та пішовши у ліс,
Воно грузне та квітне босоніжжю.
Повернувшись назад,
Відчувається заданість
Руху:
Мовби тихая течія,
Та без Тиші,
Мовби берег чекання,
Та все без ґрунту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530921
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 28.11.2014
Ламання вистигне ритуалом,
Всяка наріжність безімень витліє
Спокусами, які не приборкають
Жаги до страждань.
Із кожним болючим стягом, нуртуванням
Зріє зміїне око,
Роздвоєне, як і твої марення
Опинитись на дні власного тіла,
Проте лічба намагань озивається
Ночівлею на порозі суму.
Може, те морозне тиснення
Не прагне тебе приглушити,
Може, тобі варто увібрати щось,
Відчинити двері злидарю-подорожньому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539669
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 28.11.2014
Дивом вдався людський лік,
Мов би хто ліпив його,
Як той хліб обличчя.
Тільки обраності вже нема,
Базиліку ж покрила тінь.
Сивина на душі
Не досвід, а надміру
Ситість днем.
Я вірую, та нема повелінь.
Неодивлено. Все світово.
Затихають зірки,
Як і посірілі у череві
Первістки.
Їм уже страшно,
А вийшовши, не знайдуть дім,
Бо доля, увібравши розум,
Загине в нім.
Так і почуття висохне до
Ледь видкої нитки на
Клубку зі слів.
Потім почнеться вирубка снів,
Усе заберуть у тебе,
Навіть нічні марева,
Щоби ти не марила отим навісним,
Якого так хочеться ждати
Повз віки і віти перезрілих пророцтв.
Ти простягаєш руки?
Та що тобі Хтось може дати
Крім дати із осередком
Отої днини,
Та все без меж.
Тоді й помреш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496867
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 10.10.2014
Щовечора, коли ріка голосить по німому дню,
Ти чуєш відгуки оцих плачів,
Та, підійшовши ближче, відчуваєш:
Вода не поступиться стогоном,
Лиш варто ловити ехо,
Бо там - твоє утрачене ім’я.
Й це голослів’я породжує
Джерельну чистоту,
Поглинувши яку через погорду
Плоті,
Ти переходиш на новий поріг
Без пам’яті.
В тобі немає літ,
Весь лік згубився в день,
Коли останній птах на цій землі
Розтратив крила на ходу
По тріщинах зі смутку.
Упавши з неба
До холодних ніг гори,
Почувся тріск –
Це проростали руки.
Та грунт все ж їх – це шкаралуща сумніву.
Про це мені сказало джерело на дні
Без імені ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504470
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 10.10.2014
Ти островом чекатимеш закону
Його,
Та він не досягне вулиць, не здійметься
До шалу імен.
Лишень густина покори
Винесе тебе на дороги
Із руками вчинків.
Хочеться, щоби тільки не були вони
Пусті.
Як і двері обличчя,
Серед розломів найвищих століть
Пророкували мовою бездушною.
Що ж, коли ти страчуєш
Свою приреченість,
Кимось пригадану,
То не кайся привселюдно – слова уже не ті.
На кінчик язика тобі
Терезами вибору клались прокльони.
Можна було б і плюнути,
Аби кислицею не увірвалось життя,
Та ти проковтнув це приборкане Вкотре,
Наче сухе вино,
Напівзакривавлене,
Як і твій Бог,
Що живий,
Бо постійно говорить
Німотою нічних стріл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508090
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 10.10.2014
Ніхто не помре смертю із сяєвом на лиці,
Воно мерехтливо вийде із нього,
Мов пара зі стукотом-може-слів,
Які стануть афішею, пам’яттю чесного дня.
Тобі ж на чоло спадає самотня ночівля
Маскою із навіжених гримас,
Лишається чекати, аби хтось її зняв,
Доки не приросла,
Бо тоді жодне дзеркало не буде цінністю
Через неможливість істинності,
Через нечесність перед собою,
Через викривленість зору,
Що все ж дає змогу дивитися на того
Постійного,гостьовитого незнайомця позаду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528319
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 10.10.2014
в терновому конверті
листи несуться додому.
усе шкереберть
і,
нарешті,
свій не позаздрить чужому.
кроки годинника важчають,
слово тепер
вже не зброя.
і не прохатиму краще щоб,
тільки б забути хто я.
наголос краплею гострою
в голос
і мертві м'язи.
стану назавше гостею,
щоб не здаватись в'язнем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525607
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Подборка моих переводов с английского на русский из творчества Джозефа Фазано.
Татуировка
Всю ночь я слушал голос мертвого музыканта
из города Мемфис,Теннесси, однажды оказавшегося на ступеньках моего дома
с гвоздиками за каждым ухом и показавшего мне свою входную рану,
что вибрировала над глазом будто улей; он убеждал меня, что
голос Христа это лишь тенор всех рабов, забывших, каково это быть
нашими отцами, а затем он рассказал как видел свою семью,
выносившую жеребенка из дома, когда тот горел в летнюю ночь поблизости
Миссисипи, и я был готов слушать дальше.
Мне всегда хотелось забраться вглубь его голоса и нарисовать там богиню охоты,
так, как это, должно быть, делало племя, из которого я произошел. Я всегда мечтал
заснуть с гвоздями Христа во рту, облизывать их, какое бы слово
он из них не извлек, а затем похоронить их вместе с прядью его небесных волос
в неподвижном саду; я всегда мечтал съесть тот плод снова.
Но в эту ночь я хочу лишь сползти туда с тобой, брат,
в воду, ведь все это время я слушаю твой голос, и вся его
желтая саранча просеивается сквозь деревья, посаженные моими руками,
мною одним, в этих полях. Ведь я был тем, кто убрал те цветы
с твоих ушей, положив их на деревянный стол. Ведь я помню
как ты поместил ту реку в свое горло будто точильный камень, и упал,
и вода смыла слово, которое ты нес на своих плечах,
не желая его.
Мертвые
Вот они. Сидят в своих старых комнатах,
сжимая мягкие ездовые перчатки октября.
Ветер лежит раскрытым позади них, будто страницы
Евангелия за которыми они не смогут последовать.
Они исчерпали друг друга.
Они стерли свои золотые кольца
об нежность, когда луна затапливает их прихожие
их подошвы отшаркивают ее прочь
за пороги.
Они темнеющие пастбища, они преемники чего-то другого.
Послушай: ты должен отдать их
зиме. Ты просыпаешься и имя источника света
разбито на осколки. Ты молвишь, и пробуждение
кажется все более диким, ветер
это мелодия катастрофы
играющая саму себя до самого завершения.Вино
взвешивается в бутылках, откупоривается, но никто
к нему не поворачивается. Послушай: этот час
последний час. Ты должен выйти и пройти сквозь бесплодие
и нерешительность. Ты должен слечь посреди оркестра зимы.
Ты должен научиться быть пропетым до единой ноты так,
как того хочет ветер: не целиком, не слишком тихо,не воскреснув,не исповедавшись,
не долго.
Кода
Теперь я вижу как мой отец разворачивается и уходит
к пастбищам, где пасутся его лошади.
В одиночестве он опускает руки
дрейфовать в глубине аккордов их тел,
он вслушиваетя в эту музыку, закрыв свои слепые глаза.
Ветер пробирается из сада
в его темные сапоги,
придерживая за плечо в трудное для него время.
Теперь же он слушает, чтобы начать.
Теперь же он лежит
среди сухожилий,
спрашивая, будто он еще мальчик, где же его песня.
Но он знает, знает, знает.
он знает,
пока скачет с ним любовь,
это песня земли; дико
скакать на ее стременах
в другой мир. В другой мир. В этот.
Начало
Наконец крапивники свили себе гнездо
во впадинах
его арок, в доме
который не имеет продолжения. Что за дикая сила
пришла найти его, наш грустный,
непричащенный отец, чьи руки
не могли вынести труда, ковылял к окнам
приподнять свою увядающую
речь, будто ил
из его рек, будто кулаки, сжавшие
пустую уздечку, в молитве
которую он проговаривал-ради порядка,
ради таинства, как в тот день, когда
не притронулся к своим жеребцам. Всю осень
я проклинал часы, когда его тело несли
сквозь все те комнаты,
В которых болезнь его сузила, помещения
где он стоял на коленях, и я клялся
что ему не уподоблюсь. Но сегодня среди
обнаженного опустошения я склонился
пред его водами, и ощутил как тело дрейфует
сквозь тени
моего тела, сквозь пирамиды камней
древних погребальных костров, сквозь
изгибающиеся складки подорожника. Будто
тишина, что осталась после семьи, будто ржавчина прошедшая
по ее голосам. В поцелуе склонилась она перед зимой,
расписавшей мне плечи,
и вдыхает запах
моих соленых волос. Я знал,
что она так и не явится мне. Но скажи
прямо сейчас, прошептал я, стоя между этими водами
и этим огнем, между этим отдыхом
И мирским трудом, как
мне быть нужным, ты скажешь мне,
куда мне идти? И внезапным чудом
нечто преисполненное любви
тихо прошептало за моей спиной
Нет, нет, нет.
Октябрь
Это время года, когда ягнята начинают
умирать, когда мальчик в рубашке в красно-синюю
клетку сползает ночью на запястьях и коленях вниз
в болотные земли и наносит пемзой крест
на их лбах, зачитывая им церковный гимн,
будто пылающий корабль, наполненный грузом созревших плодов,
ведь утром он должен будет убить их.
Ведь утром он проснется и найдет своего отца
стоящим в коридоре будто лошадь, держащая в зубах светильник
и он должен будет переправиться вброд через реку, неся в руках
одну лишь тишину, и он причинит им вред. Ведь каждый год
я наблюдаю, как он стоит на пороге сезона и начинает
их созывать, держать в руках разрушенные тела мертвых
с одним лишь тусклым аккордом пламени меж их губами
и прикасаться к ним, прикасаться к ним
и быть с ними, прикасаться к ним,
и петь с ними, как ребенок
прикасается ко всему, рукой своего убийцы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518493
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 21.08.2014
ось випиливає залізна рибина
і ковтає повітря з палкістю самогубця,
ковтає численні зміни
і в знак несподіванки продовжує плавати.
часом їй стає аж до пустелі сумно
і тоді вона грається у везіння рибалки,
вправно чіпляючись за блискучий гачок
і останньої миті зникає.
вода знає усі прикмети та тріщинки її вдачі,
риба вдає, що плаче,
а натомість регоче люто у сон людині,
яка й плавати ще не навчилась,
а тільки убрала в залізо
й без того холодну кулю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506639
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 24.06.2014
написання світу всередині мильної бульбашки,
пахощі фарб і штучних замінників холоду.
хочеться вмовити місто розширитись у кордонах
і куштувати сполохано зимне тепло кардамону.
кавовість ночі тишком за всі безтурботності,
всоте берусь за слова й не прокинусь о шостій.
ледь обпечуся собою і десь на останній ноті
все ж домалюю свою заблукалу гостю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469796
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 02.01.2014
Коли втрати дорожчими стають
За прадавні походження,
То сходиться на тобі
Сонце прикла'дом,
Гупає в двері
Голодний день.
Але вони прагнуть йти,
Бовваніючи каменем.
Тоді на рамена кидають тогу,
Збільшуючи гріх Агамемнона
Ще до того, як він думкою став.
І зів’ялі смертю вуста
Знову співають:
«Це місто – реквієм,
Йому щоразу відрізають
Зайвохвоста.
І, не маючи щирих гір,
Ти біжиш до моста,
Щоби впитися незустріччю
(Бо немає кого стрічати,
Але стратити варто б себе).
Потім обертаєшся на чорнонічну
Воду,
Розуміючи,
Що тільки небо святе,
Тільки щирість жінки -
Протестантської Біблії -
Виведе отруту тіл,
Призведе до обітованності
Гори Аварім.
Але ж, днино, побий мене грім!
Я так прагну цієї минулої неможливості,
Солоду-полину.
Проте люди впилися голодом.
Тому я на крайнощах ночі,
Сівши на зболені рани,
Проспіваю вкотре
війну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460213
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 24.12.2013
Ти заручено – закоханий у Велику Таємницю,
Яка прагне тіла твоїх кісток.
Але до істини спільної вам не прийти.
Ти ж мене поробив закляттям
У ті залізні ночі
Триклятих діб.
Проте скоро буде сніг,
А в мені анітрохи нема сили,
Немовби сновиддя виїло
Усі мої схили
До пробуджень.
Плоди диявольських садів
Покриють усе дно
Врожаєм чужих перестиглих думок.
Я тепер усе перефразовую.
І перестаю любити вікно,
З якого ми разом випали
Тоді.
Давно,
Коли ключі ще мали силу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454123
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 24.12.2013
это любовь моей смерти
с навечно застывшим трупом одиночества
в формальдегидном растворе
из слёз счастья
и времени
ты танцуешь во мне
ты смеешься во мне
ты слезами взрываешь все стены вокруг
и мгновением слова
собираешь кровавые брызги эмоций
обратно
ты начало ремонтных работ
с обновлением мысленных пазлов
и строительством старых сгоревших
мостов невнимания
к вновь позабытым
стихам о внимании
к мелочам
ты строительство жизни и смерти
последней неспетой печали
раздавленной лишь одной
тёмно-красной печатью
раскаленного поцелуя
одной лишь
тебя
ты сперманентный сон
о занятиях вечностью
с нашим воссозданным
телом
на идеально сотканной паутине
ожидания встреч
наяву
ты картина моей нереальности
и мы в ней
измазаны маслом
нетерпения
*
это любовь моей смерти
которую мы вряд ли любили
|больше|
*фоновая композиция –
When Icarus Falls
«Black Tree»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464991
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 24.12.2013
я нужен тебе
для того чтобы по ночам
в стихах не искать
свой дыхательный аппарат
сожги все слова
это Бродский им завещал
наутро не станет легче
но сможешь спать
не жди ничего
кроме боли
|остались сны|
тебе остается считать
что день тоже
мёртв
не жди никого
кто назвал бы нормальным
мир
который был сердцем
|создан и им же|
стёрт
пиши без меня
пока веришь что силы слов
достаточно
чтоб пресытившись тишиной
писать для себя
и молчать только для того
чтоб вслушаться
в ночь
где я буду дышать
|тобой|
*фоновая композиция –
Make A Change...Kill Yourself
«Chapter Two»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465341
дата надходження 11.12.2013
дата закладки 24.12.2013
я привык просыпаться
отсутствуя в теле
окна
на моем горизонте не видно
|ни цвета
ни запаха|
слёз
безболезненно в сердце
застряла глухая
стена
равнодушия к боли
от впившихся
|сердцем|
заноз
отчужденно и ровно
сознанием дышит
мой мозг
в задохнувшемся мире
из полностью сгнивших
«вчера»
завтра будет не лучше
весь город утоплен
без гроз
дом не станет
|ковчегом|
меня без тебя
забирать
так привычно молчанье
и холод присутствия
|нас|
среди тысяч |без тысяч|
подобных немеющих
ртов
мне осталось немного
чтоб сном
|бессознательно|
пасть
но проснуться еще раз
живым
|без тебя|
не готов.
*фоновая композиция –
Ancestral «Humanicide»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466410
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 24.12.2013
живые боятся умереть
а мертвые – жить.
*
при аварии нужно выдавить стекло
и кричать
как можно сильнее
чтобы тебя могли спасти
или хотя бы
услышать
почти то же самое надо сделать
при катастрофе в личной жизни
|все еще личной
все еще жизни|
вот только внутри находится
крик
и выдавить его бывает гораздо сложнее
чем просто
сдохнуть
некому сознаться
в сводящей своим непостоянством
с ума
не сильной и не ослабевающей
но глубокой
боли
от несовместимых с жизнью
|среди людей|
ранений
полученных вследствие
неизменно повторяющихся
предугаданных аварий
сердец
уже к тому времени поврежденных
достаточно
чтобы надолго заглушить
внутренний крик
внечастотным
молчанием
уничтожив редкими взрывами
резких эмоций
любую возможность выбраться
из под острых обломков
личной несвободы
от изуродованных
труднопереносимых воспоминаний
и быть похороненным
заживо
среди навечно покорёженного
многоэтажного каркаса
некогда величественного здания
памяти
ставшего сегодня ритуальным
домом
для одного
*
постарайся не кричать
и не шевелиться
постарайся не бояться
и расслабиться
постарайся не думать
о боли внутри
|всех кто ее причиняет|
постарайся остаться
|собой|
в сознании
потому что тут больше некому
услышать
себя.
*фоновая композиция –
Vargnatt «In Erinnerung»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466877
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 24.12.2013
знімаю з шиї годинника,
борсаючись у м"якоті суботнього вечора,
людство з мене вилітає колами зимності
і мовчки цілує окремість.
я чула про те, що кожне місто
не має свого підземелля
так само як кожен із нас
не має в собі притулку для інших.
ми тільки плекаєм годинники,
харчуючись пилом з їх наточених стріл,
а потім, отруєні,
падаєм...
і ніяких тобі натяків на відродження,
лише зморшки хрестовані
доказом існування
та червоні рубці на шиї,
які звучать неквапливо
лиш-так
лиш-так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467575
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 21.12.2013
ти бачиш, яке воно мертве, опале листя?
ми сірі і довгі, ми глухі, як кути. як мох патлаті і вологі на чиїхось кам’яницях. ми кашель в порожньому трамваї, ми діри в светрах вуличних пілігримів. нас повно в гудінні соборів і нас… нема ніде. ми діри в светрах вуличних пілігримів.
наш птах з проламаним чолом виє, наче собака, чорним воєм – твій птах, мій птах. а може, то грудень. і пахне сніг у тебе біля тім’я так ніжно, так нестерпно.
ми скидаємось на дві дерев’яні споруди в провінційному парку, фарбовані кольором прихованого придушеного приспаного божевілля – синя і біла, біла і синя постать. ми вижили чудом поміж гамору безлюдного натовпу, поміж безлицьої галасливої метушні ми вижили як виживає тиша цвинтарів серед остовпілого від душевнохворості міста. ми лишились водою на карнизах чудернацьких будівель – а потім стекли вниз і щезли. чудернацькі будівлі нам вслід глипали майже не вірячи. ні у що не вірячи - сухотні брудні будівлі, запалені невірством.
якби тільки знати, що плакальниці за нами відмовчать усі тиші. плакальниці ніби щогли височіють над морем нашим і крізь щем спинаються, і чари оті не розвіються і не сколихнуться.. ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453196
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Троянди отримує той, хто їх шукає.
Слову ж чужинця бракне вічності,
Тож воно тліє, мов зронений пустоцвіт.
Моя мадонно, сьогодні впала зірка.
А нарекли її надто приречено - Марією.
Вона сумно лежить на долівці,
Та її іноді підійма мигдаль - mandorla.
Але що їй з того, якщо він солодом
Вистражданої святості гірчить.
Я ж покладу тобі тіло З-Нами-Бога
До піднебіння усіх твоїх слів.
Потім присмачу усе це потоком крові,
Яка холоне, мов води Мерів,
Від зимової стужі чужих зневір.
А через сорок одиноких діб
Ти уже їстимеш себе сама,
Бо ні з ким смутку буде розділити,
Хоч навколо і не пустеля,
Але в собі серединна столітня війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453062
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 07.10.2013
дерево між вікнами нашими
сліпе із каменя зрощене
із полотна розмальованого
росте воно там і росте
мріями омите
я чую шелест листя його
за пісню вважаючи за голос твій
що я тільки бачив
із шорохів почались ми
із поглядів назкрізь прорізних
у вікна кольору губ твоїх
розміром з око моє
ми світом намальовані
на чорно і чорно
усі віти його шляхи між нами
слів немає таких щоби їх пройти
від себе до себе
існуємо ми
пиши мені більше листів
адже я не вмію читати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316968
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 29.09.2013
Світ г(а)(і)рчить мені чужословністю,
Але тільки Ти, моя надтоєдинна в цілому Всесвіті,
Де джерело щастя цього – мелодія дорадності нот Ело – Ель,
Стверджуєш усі сакрум – мовленнєвості,
Обмащуєш у солод зітхань
Безміри словокатомб день у день.
Срібносписовість усіх твоїх ніссанових подієвостей,
Де зорецвіт твій свідкує про новітні для світу сади,
І я, з’ївши плоди
Твоїх пасеїстських пізнань,
Обдурила змія, вирвала йому язик,
Знайшла у безплідній землі,
У тобі,Монсегюр, втілений Неограаль.
Я лиш Твоя,
Я тільки Тобі,
Тільки для Тебе.
Віддавши данину залізній добі,
У час непоборного смутку знайшла
В імені Небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450928
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 28.09.2013
Ми таки знайшли Нас.
Серед товщі темних вод,
Побачивши світло,
Почувши ту первісну
Притчевість
Сакральних слів.
Колесо фортуни
Зламало свій щирий бік,
Лиш палиці,
Які кидали
Злобонамолені,
Зміненоіменні,
Проросли до рівня
Дерев із Долини Дів.
Моя милосте,
Ти обмащена
В рівень любих
Серцю найменувань,
Ти загорнена
В простирадла
З вечірніх розмов,
Промовисті (н)(м)иті
Яких пломеніють
Плодами садів
Найчарівливіших Семірамід.
Проте наші боги мовчать,
Бо ми повиривали
Серця мудрості
З вершинних низин їх зчорнілих,
Бо не намолених кров’ю пірамід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450502
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Ім’я твоє видніється чорнозшитим
Плесом.
Повз минулі латаття ти, найдорожча,
Пропливеш, мов безводна ріка.
Ти завжди будеш своя,
Тому для інших – все не така.
Та загублені миті зі слова –
Це лише непідвладдя
Моїх розтривожених,
Неприручених рухів.
Чуєш, острови
Стирають кордони,
Коли чують слово:
«Свобода».
Але ти не віриш у це,
А натомість навчаєш добу
Милуватись стародавнім пилом,
Ранами вулиці,
Пірамідами вмерлих богів,
Проте доторки заборонені,
Надто сьомопечатні,
Щоб вмирати
Від втрат колись берегів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448348
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 20.09.2013
В час розпачливого крику вітру
Латаття гнулось від болю,
Бо ж мистецтво – це величне зіткнення,
Може, й виливання тужливої ніжності.
Але квіти, нікому не зрізані,
Не розпещені виявом любові,
Помирають зів’яло – самотніми,
Серед поля бажаних злив.
Всесильство прагне підкорення,
Бо звідти визирне Справді-Бог
У вигляді перевернутого дерева,
Такий собі Ен – Соф
Чи ірландське диво зі слив.
Небо ж воліє зламів,
Тугих шрамів
У вигляді вже – минулих – днів,
Сіризна яких
Спотворюватиме твій магічний приплив.
Кораблі ж надвіддалені,
Нині вони – покірні марення,
А з дна твоєї
Духовності
Вирина шевірат га-келім.
Ен – Соф – прапочаток, нескінченність Бога
Шевірат га-келім – еманація божественного сяйва
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448575
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Апаге! Ареопаг сновидності
Применшився через щемливий біль.
Скільки тобі треба літ,
Аби втямити, що тільки
Осінь лягає вуаллю на твоє жіночно – безчесне
Лице.
Але моя любов надто давня,
Таке собі аб ово,
Так, спочатку була вона,
А не ваше старезне курко – яйце.
Тільки син вартий сліз,
Тільки сни варті днів,
Але ти нуртуєш в мені
Вигинами диявольських рік.
Стає від цього надто прісно,
Надто солоно на душі.
Так, бо солод приївся,
Розтратився на молодечий рушій.
Віднині я твоя долина Іосафата,
Сміттєзвалище виноградно – невтішних дум,
Холодно, голодно,
Мов на лаві підсудного
В обіймах Пілата,
Але це не я говорю,
А лиш без – тебе – сум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449457
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 20.09.2013
переводы с английского Дениз Левертов
"Облака"
Облака какими я вижу их,
восходящими быстро,
счастливыми в оправе мрачной силы
волнующиеся в вечерней спешке
над чердаками и
зловещими стенами -
Ушедшей ночью
как будто смерть воспалила слабое светило
в плоти твоей, плоть твоя
так холодна, касаясь меня, так прохладна,
прохлаждающая, как если бы последний отпечаток
тепла все еще таял в тебе.
Мое бедро сгорало в холодном страхе,
к твоему касаясь.
И я силилась возбудить небо в видениях
закрытое и огражденное, не таким, в котором облака эти плыли -
небо седого тумана возникало -
и как пристально разглядывая, созерцали мы
его седина непохожей была, молочно белой была,
где мерцающие следы зелени опала,
воспламеняющего блюза, возрождались, исчезали, снова возрождались,
и только тогда, смотря в седину,
поле пробивалось к взору, рассыпаясь
между нами и горизонтом,
поле свежайшей взрастающей травы
усыпанное одуванчиками,
зеленое и золотое
золотое и зеленое, сливаясь в сплетенные
аккорды, поле песен.
Озноб смерти, посетивший нашу кровать,
не такой ли он, как казалось,
не та ли седина под страстным взглядом?
Протирая очки мои и опираясь на запад,
очищая мысли от тумана дня, ныряя
в себя, дабы увидеть
цвета правды.
Облака какими я вижу их
в пышности бегущей, преследуя
упавшее солнце.
"Сознающий"
Когда я нашла дверь
я увидела виноградные листья
разговаривая между собой обильным
шепотом.
Мое присутствие
успокаивало их зеленое дыхание,
смущенные, встают словно
люди, застегивая свои пиджаки,
как будто они собирались уходить,
в любом случае,
как будто разговор закончился
лишь перед твоим приходом.
Я возлюбила
увиденное, хотя бы,
их неизвестные
жесты. Я возлюбила звук
этих отдельных голосов. В следующий раз
движения мои будут осторожны, подобно солнечному свету,
приоткрою дверь немного, подслушаю
тихо.
"Проникновение"
Когда я отрезала свои руки
и выросли новые
мои прежние что-то желали
вернувшись дабы их покачали
когда мои вырванные глаза
ссохлись, и выросли новые
мои прежние что-то оплакивали
вернувшись дабы их пожалели.
"Желая луну"
Нет, не луна. Цветок
по другую сторону воды.
Вода уносит прошлое в паводки,
волоча дерево за волосы,
сарай, мост. Цветок
поет на берегу дальнем.
Нет, не цветок, птица поющая
среди деревьев мрачных, музыка
над водой освобождает тишину
из коричневых складок плаща реки.
Луна, нет. Молодой человек
проходящий деревья.
Там фонари среди листьев.
Нежность, разум, счастье,
его лицо мерцает собственным светом,
я вижу это сквозь воду, как будто приближаясь.
Шутник. С колокольчиков его музыка раздается,
здраво, мелодия печали.
Я танцую под нее на берегу реки.
"Жить"
Огонь листьев и травы
таким зеленым он кажется
каждое лето последнее лето.
Ветер дует,
колышутся листья под солнцем,
каждый день последний день.
Красная саламандра
такая холодная
и так легко словить
задумчиво шевелит хрупкими ножками
телом удлиненным. Я держу
руки открытыми, чтобы она ушла.
Каждая минута последняя минута.
"В мыслях"
В моих мыслях женщина
невинна, неукрашенна
но прекрасна, благоухающая
яблоками или травой. На ней
утопическая сорочка или рубаха,волосы ее
светло-каштановые и гладкие, и она
послушная и очень чиста без
пороков -
но она не имеет
воображения
А еще непокорная
лунная девушка
или старая женщина, или обе,
одета в опал и тряпье, перья
и дырявую тафту,
кто знает песни странные
но она непослушна.
"Видеть на мгновение"
Я думала, я была растущими крыльями -
это был кокон.
Я думала, теперь время войти в огонь -
это вода глубокая.
Эсхатология - слово подобно ребенку
мною заучено: исследование Последней Вещи;
отражение в зеркале не более моложе,
новости - всегда о смерти,
собаки просыпаются и лают
и воют, воют.
тем не менее
я вижу на мгновение
совсем иное:
это Первая Вещь.
Слово за словом
всплывает сквозь стекло.
В направлении меня.
"Люди в ночи"
Ночь, что прорезает себя между тобой и тобой
и тобой и тобой и тобой
и мной: отталкивает нас, человек проталкивающийся
сквозь толпу. Мы не будем
смотреть друг на друга, не будем
разбегаться, все одиноки, не смотря
на медленную толпу. Среди интермедий
и знаков кино,
картины миллионами светил созданы,
гиганты идут и снова идут и
снова над парами густого запаха,
щедрого, жаренные орехи -
Или подниматься в чей-то номер, твой
или твой, находя
кого-то, сидящего в тени:
реально, кто это? Ты включаешь
свет, чтобы увидеть: ты знаешь имя, но
кто же это?
Ты не будешь смотреть.
Мрачно мерцающий свет лампы,
пауза. И ты приказываешь. Он хватает
все лица и держит их за волосы
перед тобой, маска за маской.
Ты и ты и я повторяем
жесты, когда наша речь
неудачна, и говорим
говорим, смеемся, говорим
"я" и "я",
подразумевая "никого".
Никто.
"Секрет"
Две девушки находят
секрет жизни
в какой-то строке
стиха.
Я не зная
секрет написала
строку. Они
говорили мне
(кем-то другим)
они нашли ее
но не то что было
даже не та строка.
Вне сомнений
спустя неделю, они
забыли секрет,
строку, название стиха.
Я обожаю их,
ведь нашли то,
что я не смогла,
и за любовь ко мне,
за строку мной сотворенную,
и за то, что забыли
ведь даже
в тысячный раз,
пока смерть не постигнет,
они могут находить снова,
в другой строке,
в другом феонемене
желая знать,
допуская, что здесь секрет, да,
за это
больше всего.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337360
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.09.2013
зведенорідна сестра невидимість,
кров преблакитна в тобі міцнішає.
ближче до винного присмаку
як занурення
в води солоні
і синьокурими
хмарами нутрощі знеосінені.
ти не умієш здаватись цінною,
тільки кришталь свій розбрискуєш
порівну,
з холоду зводиш криваві вогнища.
хто ще покличе удалеч свистами
щоб розкурити іржаву істину?
зведенорідність не може личити,
щоб зачинати безсмертні звичаї
щойно почуєш свій перший день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445296
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 27.08.2013
так,
моя старість вже на підході,
наче втомлений злодій
навмисно лишає сліди,
народи мені поміч, янголе,
щоб ці закутки були втішністю
чи торішнім бажанням
нікуди не йти.
розпусти своє бачення,
я розбитий безхатченко
й не шкодую про жодне із вбивств.
з товариством гучним
розпинав власні дні,
а сьогодні в мені
тільки старість...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441292
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
звязка "я" - ефемерні ключі,
нічиї досі доповзли до світанку сходження
хоч би на крупку зробитись схожою
на сум"яття лінійне твоїх свобід.
не болить і не просить піти
чи залишитись
бо коли я поволі усюди рідшаю
проростає з грудини залізний щит.
звязка "я" - зачинання нове відлюдності,
прямокутна підлога в трикутній до сну душі.
в віршовікнах не я,
то лише гіркота перевтілення
щоб здійснятися вільною
на пелюстках твоїх доріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440288
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 01.08.2013
моя домівка - на роздоріжжі- мої оселі,
під синім Кляйна, або синішим -
йду па́сти гуси;
широкість Дору темніше гусне -
мостами душить,
мостами лусне вдовиця-Дору,
і знов портвейном впиває-студить
щоката діва -
несе терези
пухкими перстами-
коти налякані - підвали вморені -
і більше сотні тут - йдуть босі діви;
дахи дірявлені й циганський прихисток
між плющ; а пляшками
розбито Порту.
налито синього - шляхи недорого,
і знову вгору
вам - фунікульорами.
мені додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439708
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 27.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2013
прошарки пошарпані
тобою і вдалеч
на Страдч може й глибше
як скати в безодню
безтільні оті
скати
старітись скоріше би
згинути бризками
пребілої піни
між пащами скель там
де без плоті скати і ти
чернець всіх узбічь
блакитні гвоздики мив
в блакитній сорочці спав
на блакитний вогонь молив
і падав
прошарки пошарпані
на Страдч може й глибше
від тім ́я у велетня
до гвоздики
дорога скривавлена
як страдниця
що забита камінням
наді мною колонами
голова Каллікрата і
напів Парфенона і
скати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436877
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
хто ти? звідки ти приходиш?
щораз тривожачи затишшя.
і стогнеш, і мовчиш, і стогнеш.
і падаєш. все нижче.
страдалець, почестями згрижений.
обпаленої ночі власник.
відплаканий,
ти знову знищений.
чужий спаситель – хто ти?
як стоптують небесся зорі – кіньми,
на щоки ляже убієнним
те монохромне
ластовиння.
і подорожнім, домом перецькованих,
стираючи коліна – шкіру
шліфують до ридання голілиць.
невірство
щит.
моя просохла Палестина
в серці
застуджує спекотністю богів,
що смертінсть в них зашкалює і чахне,
віджили на чолі у блазня.
кульгає
тільки ліва пристань -
з скрижаль, розпроданих за центи.
порок прадавній надлишком – довіра,
й по душах стріли.
куди не глянь – по душах стріли.
не відшепочусь
молитвою в потліле небо.
в час заходу. в час звечоріння.
в час покори.
отак, нізвідки – хто ти, хто ти?
мовчиш і стогнеш.
знову я,
немов причинна, вслухаюсь в тебе.
мовчу і слухаю.
я слухаю й мовчу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423229
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 29.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2013
загортаючись в плед із безсоння стихійно натканий,
мені все тісніше, і чується те шурхотіння –
квіти на плечах у ночі
ростуть відсивілим цвітінням,
вихудлі пагінці –пальці ковтають її,
точену мерзлим підгрунтям
скутості.
і мені все тісніше, в смертності щільної тиші,
так тільки щогли, стривожені вітром північним
виють шалені і виють, і плачуть, і скиглять,
мов прокляті.
втисячне ми перелічені
шви, що на рани накладені,
шви, крізь які кровоточилось
щиро, якось по-дитячому – ніби босоніж .
і ми, покалічені.
тіла без обличь – вже сезонна моя порожнеча.
вкотре продавши перонам зріднілих за відстань,
мені все тісніше в в ́язницях.
мене все частіше засліплює сальвою їх мерехтінь –
блудниць, що приходять і гинуть синхронно.
і щогли у такт для них стогнуть.
плед із безсоння, відсутності, відстаней
щільніше – на плечі тієї хворої. заквітчано сивістю
щоки і пальці. ніч боронила спокоєм.
"на вічную..".
трепетом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424244
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 29.06.2013
ти знов прибрів в оте моє, мій пілігрим.
воно віджило після втрат, після розп ́ять і після відстаней,
і не дивись – пустими кріслами в моєму полі не селись!
то лиш квадрат,
в якому п ́ятий кут не лічений,
і ти ще начебто не знищений,
розлогістю моє заповнюєш - бездоння замкнене
трьохпростірне
і тригонометричне.
не личить знову обривати перебинтоване та зцілене,
напоєне цілющим відсічем - самій собі в останній вересень,
той, що залишила на пристані, хрипінням схоплений і відстрілом
тепер по-новому воскреслий. ти ж знов несеш свої печалі.
на стомлених плечах і вмить
на розстріл ставиш магістралі, що я проклала через далі
щоб утекти!
моє шепоче відвернутись, здригається в руках щораз
затиснене в сплетіннях пальців,
пече в долоні, знаєш, крихкістю,
отою трепетно моєю.
зіткнулась вись чужими злетами, чужими скиснена обіймами,
та стій, і ти ж давно мені...
мій пілігрим.
посунеш знов в чиїсь світи, молитись на її святих,
зоставиш кашель чи щось гірше,
мені ж тут легше.
тут
вільніше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421303
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 29.06.2013
розпатланими стеблами
квіти, мов діри, зяяли,
утворюючи по стінах таємні схеми,
засохлі кодування,
символи каяття.
ходять босі в білих сорочках
люди у грудях з безліччю колодязів
вичерпаних.
знічені і стишені амбіції-в ́язні
на лицях кожного, кожен посвячений
урочисто в свій вирок,
щовечора страчений.
в тих тихих засудженнях
грунти вицвіли розтином
по відходжених стопах
їхніх,
по змарнованих відстанях,
по сокровенному рубцями.
нічийні імена в іменах не вписані.
мов старці,
носять своє чужинство
за спинами,
і з ним пошморгану віру -
останнє, що не втратить значення.
вигорено зсередини
в тілах те, що нагою вірністю
і любов ́ю комусь охрещувало
шляхи та постелі.
вичікування пострілу
в шпиталі для одиноких.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420525
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 29.06.2013
дивись
в мене тут на сотні тисяч миль самотності
у всіх трикутних радіусах
на дні чашок чаю
слухай
як плачуть чайки б ́ючись крильми об мою душу
між каміння скавулять білі стопи
заблукавши
відчуй
дотик крон моїх рідних екваліптів
до непочатого звучання останньої панахиди
яку вчора відвивав північний вітер
дивись
в мене тут на сотні тисяч миль самотності
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417452
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 29.06.2013
коли воскреснеш - надішли мені звістку,
паперового голуба чи сороку,
тобі тисяча повних років
до повноліття,
ти не знаєш вертатись додому звідки.
зрідка ти відчиняєш вікно у землю
і вчиняєш там світло і воскресіння.
кожен винний свій борг тягне до оселі
і кидає під ноги своїй богині
чи то богу...
ти знаєш, не так суттєво,
віра не омиває кордони статі.
приручаєш терпінням байдужих левів,
вчиш їх в відповідь теж мовчати.
як воскреснеш - вимолюй звістку,
кістка в горлі - відсутність слова.
ворог пише прощення рідко,
бо на суші є зайвим човен...
12.03.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431718
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 20.06.2013
ти вдягаєш спідниці з піску,
оглядаєшся передчасно зброєю,
я відстоюю кожну твою зухвалість,
бо на світі так мало пустих лікарень,
бо у кожній із них твоя тінь,
злочиннице
і нехай всі старанно лікують себе
чи змінюються,
щось чорнильне без руху собі живе.
одкровень мені мало,
безостаточною
потрапляю на очі
і знов кудись.
не молися за мене,
кути загострені,
я прямую повільно
до свого розстрілу,
хай дорослим
потішиться...
спромоглись
відчувати прийдешність тихою,
я на лихо шукаю бурь.
ти прижмурь своє бачення
на знелітнення,
постарайся здаватись рідною
і ніяк тут не навпаки.
дорікни мені розчаровано
і допоки іще дозволено,
вертайся в чужі піски...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428589
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 04.06.2013
фотографічні образи підшкірно
день - оболонка самітності,
ніч - зіпсована начинка вольнодумства.
залишення пошуків в спадок
скринею з дерева на спині.
припини впізнавати невидимість
у кожній склянці повітря,
кожній промові
і змові
проти усього сущого.
почни збирати лінзи
скаламучені кольором
аби кожне виринання
було очікуваним.
фотографічні образи підшкірно
день - зіпсована начинка вольнодумства
ніч- оболонка самітності
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398398
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 06.02.2013