Воно вдарило мені у серце і розляглося луною...
Давид на гуслах витинав,
Всевишній плакав у рукав, -
так я спізнав літаню чарівную!
Послухай! ...та не чуєш ти...
Зринає гімн
і - з висоти
царевих вуст спадає: Алілуйя!
Ти йшов до віри крізь облуд,
сипнули зорі, зблисла глуб, -
краса явленна довгий труд руйнує:
крушить престол її рука,
втинає кудрі і зника…
А ти солодко стогнеш: Алілуйя!
Колись я й справді мешкав тут.
Долівка..., ...затишний цей кут
без тебе - пустка.
В пам'яті несу я
любов, не тріумф – зимний склеп.
Над ним – твій стяг, пекельний креп
й прохромлена, конає Алілуйя.
Ти отверзалась встріч мені,
так звідав я що ж там – на дні!
Не знаю істин, вищих ніж "Люблю!" я.
Мій порух в храмі чистоти
навколо нас зрушав світи,
в єднанні вуст турчало: Алілуйя!
Творець зійшов з твоїх очей!
Хоч мерле серце – твій трофей,
ім'ям Його не потрясаю всує.
Хоч все не так, як мріяв я,
та перед Господом стоять
я буду із хвалебним: Алілуйя!
Алілуйя! Алілуйя!
Алілуйя! Алілуйя!
2009 р.
Вільний переклад українською твору Леонарда Коуена.
Кліп з божественною подобою автора:
http://www.youtube.com/watch?v=kzWeN-bVDUc&feature=related
Оригінал:
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=6077That
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514096
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 02.10.2018
Сейчас случатся банальности в виршах: дескать, да, было всё,
и все тоже случались, и даже в одной кровати и в одном виртуале
мы называли не-это любовью, встречались, мечтали, гуляли
смеялись (вот правда порознь), шептали "люблю" и "пошел ты"...
..."глупый, стой!"
и я останавливался. Напротив.
Касались ладонями, страхами, криками, сердцем, пожалуй, тоже
вскользь или словно скальпелем по душе - это уже "не теперь",
это уже "не для нас", катастрофически "так-будет-лучше-поверь"
и прочие тысячи глупых фраз, совсем не уместных для полувлюбленной
в бога
Или в чёрта межстрочного.
Десять шагов за черту - дуэль на изменах, на вере, на козыре "не в сети",
карьера, учеба, чужие в постели, следы в душе - ах, 21, черт его подери,
век! Тени, скупые встречи, пока-до-вечера, у тебя Диккенс, у меня Брэдбери
и короткие смс, и случайно стертое "не" перед "люблю" в электронных письмах
скупых...
не избалованных многоточиями.
Это было вчера, это было в марте. Это было, мне кажется, тысячи тысяч лет -
и не поймешь, то ли назад, то ли нигде: мы выпускали змей, мы убивали любя
мы расставались по счету, мы снова случились детьми и в них потеряли себя
чтоб обрести снова, вылинять по весне, рассмеяться в лицо от боли, дать наконец
ответ
в графе "вместе" поставить прочерки.
А сегодня я скупо молчу: пора бы послать тебя, наконец, к далеким лихим чертям
иль самому к ним - ты все равно опоздаешь на транспорт, сядешь не в тот трамвай
заблудишься, выбрав дорогу к другому черту/святому/богу/ну кто еще там бывает, а?
И не приедешь, напишешь письмо мне "где?", но забудешь прочесть ответ и мы
(!обещай) никогда не встретимся больше, ни здесь, ни там...
я надеюсь на это. Очень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374010
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 24.11.2016
мой город прячет фонари-
глаза
в опущенных ресницах
читается тоска на лицах
и... страх
и злость
но говорить
не хочет о своем прошедшем
не ожидая смысла "вечность"
живет от выжженной зари
одним мгновением
в ладонях
сжимая боль
самим собой
не оставаясь
откровенья
оставив где-то за спиной
не продвигается на шаг
застыло время
сны и лица
а жизнь
в распахнутых страницах
горит
у черта на руках
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649527
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 21.05.2016
бо насправді кожен рокер мріє бути рокером
відпускати волосся, як птахів з кліток
тавруватись татуюваннями, аби в моргу легше було розпізнати
тепер-бо багато вмирають від передозу
я рокер і я безсмертний – казав,
що ти знаєш про смак життя, якщо ніколи не жив
якщо не знаєш як це – стояти над стотисячним натовпом, як Христос
здіймати руки до неба
і чути як вони моляться на тебе забиваючи тобі місце в Раю
попри всі дрібні грішки і дві-три судимості
і вібрувати музикою, як від Паркінсона
не те, що ці шмаркачі-піаністи, трясця їх матері
тільки й триматись за спідниці і цмулити вино
замість віскі
я піаніст і я безсмертний – казав,
що ти знаєш про смак життя, якщо ніколи не дихав
якщо не знаєш, як це – зривати оплески залів
наповнених імператорськими пінгвінами
безсоромно цілувати чужих жінок за кулісами
викидати тонни квітів на смітник просто тому, що їх забагато
пожинати захоплення й в'язати його у соковиті стоги
стогнати від болю й помирати кожного разу
сідаючи за рояль
не те, що ці неприкаянці-художники, трясця їх матері
тільки й тринькати гроші на фарби й ляпати будь-де
називаючи мазанину мистецтвом
і помирати як бомж
я художник і я безсмертний – казав,
що ти знаєш про смак життя, якщо ніколи не торкався
якщо не знаєш, як це – заплющувати очі й бачити минуле
слухати шум крові в своїх передпліччях
розмальовувати слова, дотики, мрії
доводити до сліз поєднанням двох штрихів
вдихати густий запах масляних фарб й занурювати руки в розчинник по лікті
спати з молоденькими моделями
малювати портрети в маршрутках
вдягатись як бомж, поводитись як заманеться
чути, як позаду навшпиньках ступає вічність
і цілує кожен твій крок
не те, що ці пройдисвіти-поети, трясця їх матері
тільки й заливатись випивкою курити до півсмерті
ліпити докупи слова без змісту без сенсу без мети
просто ліпити собі як будиночки з піску
а потім напинати мотузки як вітрила рибальських човнів
і повисати на них
як вишні
я поет і я безсмертний – казав,
що ти знаєш про смак життя, якщо ти ніколи не слухав
якщо не знаєш, як це – відчувати як всередині тебе хрипло дихає риба
сахатися рухів її хвоста
проростати руками в землю, як в небо – електростанції
стріляти у вічність, що йде позад тебе
тікати від неї, пручатись
бо все, що вартує у цьому світі – це свобода,
бо риби люблять свободу,
вгризаються в шкіру зсередини твердими губами
і просяться на волю
крізь наскрізну дірку в твоїй голові
я Бог і я замахався лишатись аутсайдером
писати їм галімі і геніальні тексти
напинати їх серця як простирадла хмар
збурювати їх кров як застояні води калюжі
освічувати їм шлях – ніби нашіптувати глухому
«двічі направо, а тоді ліворуч»
а тоді лаятись, що цей бовдур пішов прямо і гепнувся просто в пекло
я замахався вкладати зміст в пісні, якими вони заробляють на «щоб не здохнути»
бо вони сплощують його спріснюють стишують
і виходить, що то вже не я їх веду, а мене
часом я думаю – хто створив мене, і чому він не створив мене рокером?
я би ковтнув динаміт і поглушив би всю рибу в легенях
я б стер усі кольори, аби квіти втратили сенс
я б розладнав останній бісів рояль
аби лиш стояти, як Христос
і слухати, як вони моляться твоїми піснями
і пересохлими губами шепочуть твоє ім'я
і зірваними гортанями ковтають твої жести – казав,
йшов на найближчу хмару й напивався,
курив до психозу, ковтав дим легенями,
плакав, чухав наколку під лопаткою
і як перебиту лапу перев’язував сірі дреди
бо насправді кожен рокер мріє бути рокером
9.8.2015р,
Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598908
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 12.09.2015
Мармеладные абрикосы
Разбросал по траве июль
Лету солнце вспетя в косы
Кружат бабочки Ань и Юнь
Паучки кружева наткали
Приглашают на чай Цокотух
ну а те, накрохмалив крылья
К Лопуху улетают на юг
Пчелы, шмель над цветком кружатся
Воспевая его красу
Ощущение красок лета
Я в снега с собой унесу
И цекады под вечер дружно
Запевают прохладный джаз
Леденец Луны безоружно
Манит в летнюю сказку нас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595958
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 26.07.2015
Насвари́ли мене за вимову:
"Фу, як це у вас по-сільському,
діалектами сипле розмова -
підбирайте, будь ласка, слова!"
Що поробиш, в нас тут по-простому
і не місце лише діловому,
бо не вмістиш у "правильну" мову
як живуть поруч з нами слова:
як малюк мій струмочком джеркоче,
жебонить і лепече про все;
як сусідка триндить і стрекоче
про важливе, цікаве, нове;
як із друзями ми теревеним
і бесідуєм в колі колег;
із подружками мило гутарим
і глаголимо мудрістю тег;
не напише словник найповніший
як витьохкує серце в коханні;
як трелює своїй наймилішій
і туркоче, й карбує зізнання;
і як цідить, видушує злість,
як цокоче, гугнявить, рече;
чи як мимрить непроханий гість....
..та ж не втиснеш в "розмову" це все!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576253
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 21.07.2015
Зиґмунд Фройд видихає дим і відкашлює попіл.
Краплі падають з неба на висхлу старечу шкіру.
Відень кутає морок – глевкий, як варена картопля,
Відень крається навпіл оскалом старого звіра.
Відень – втомлений звір, що звучить, як різдвяна пісня,
Золотисте перо, що зумисно простромить папери.
Якось дивно смакує кава – зловісно й землисто,
І хапає за шию глуха шерстяна химера.
Зиґмунд Фройд видихає дим і відкашлює сажу.
Краплі падають з неба химері за душний комір.
Небо, вишите кулями, руки багряним маже.
Від учора воно назавжди змінило колір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563177
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Вселенский стон пронизывал безмежность,
Кричала вера, жизни и миры.
Сошлись вне граней всех реалий:
Великий Света Сын.
…кипящий ангел тьмы.
Сноп искр в бою, клинками высекая,
Топтали жизни на своем пути.
Они молчали...
Просто умирали...
Души, в надежде отдавая за мечты.
Гнилая кровь струится - лик химеры,
У Сына Света, слезы с глаз… и месть.
За все сердца... любили, пели, жили.
Их в летописях мира, уж не счесть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174601
дата надходження 28.02.2010
дата закладки 03.01.2015
Я сегодня видел войну...
Нет, не в книге и не в кино!
Оседлав взрывную волну,
Заглянула она в окно
И, осколками хохоча,
В сантиметрах прошла от плеча.
Я спустился в наш старый двор -
Там воронки чернеет зев,
Мёртвых яблонь немой укор,
Я под ними на землю сел
И в бесстрастные небеса
Опрокинул свои глаза.
«Что ж ты, Господи, нас забыл?!
Что ж ты, Боже, покинул нас?!»
Матерясь и молясь, я выл,
Отпевая родной Донбасс.
Он войною сейчас распят.
«Сам хотел», - палачи твердят.
И пытают его, смеясь,
Кожу рвут, на куски дроб`ят.
Отовсюду сползлась мразь,
И снаряды - летят, летят...
Против брата идёт брат.
На Донбассе сейчас - ад.
Ноябрь, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537860
дата надходження 18.11.2014
дата закладки 19.11.2014
Стою, жду сына под бомбежкой,
сидит за партой ученик.
Солидный с галстуком, в одежке,
к которой не совсем привык.
На переменках жутко тихо,
веселья нет у детворы.
Война забрала детство лихо,
войдя в дома, разбив дворы.
Сынок, дай Бог, чтоб мир вернулся,
учись и жди, ты не один.
Махнул рукой и отвернулся,
пусть слез не видит взрослый сын!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534819
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014
Дети Донбасса – дети подземелья!
В июле месяце «прописаны» в подвал.
Не для флеш-моба и не от веселья
в фуфайках летом начат «карнавал».
«Как я провел все лето» нам напишут,
Как отличить зенитку от «Катюш».
Где самолет и с чем летит услышат,
в семь лет нашептывая о спасеньи душ.
Чей след: от танка или БТРа?
Что это: «Нона», НУРС, ПЗРК?
Никто не думал, что наступит эра,
когда ребенок знает больше старика…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534820
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014
Павільйони, м’ясні павільйони.
Наречена і мати чорні.
Гривні, гривні по « двісті» нові.
Сорок день… дощ без «граду»
що ми?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534784
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014
Пугающе разбитое стекло
обрОненное грубою рукою -
не склеить, не зашить.
И лишь покоем
шумит камыш...
обманчивая тишь...
В раскатах грома (?) вздрагивают стекла,
как будто бы ресничная канва
пустого дома.
Неба бахрома
опутала деревьям руки-ветви.
И гонит листья сорванные ветер,
как будто завтра забредет зима.
И холод в душах там, где солнца свет
стекает переплавленной смолой
на город мой
наверно бога нет?
(и лишь пылает небо надо мной)
А завтра встречу выпавший рассвет?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515136
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 03.08.2014
Нас не було,хоча б у цім світі
ми вигадки тих,хто взявши перо
дописали роман й оселились на Криті
і думали , що все загуло
вензелями ввесь світ прикрашали
крапки цілували папір
одягнули не в пишні шати.
А дуже просто-в ампір
хто ми є і де шлях-невідомо
я тримаюсь за танучу тінь
ти не друг і не ворог, знайомий
віршових натхнення сплетінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479274
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 08.05.2014
Депутата Горлівської міськради
від "Батьківщини" Володимира Рибака,
який зник минулого тижня,
знайдено мертвим зі слідами катування.
І знову хтось на душу смертний гріх
Узяв собі, рахуючи що правий...
А спати ЯК, після ТАКИХ "утіх"?!!
Дітей ЯК зачинати в цій державі?!!
Була ЛЮДИНА і... її НЕМА.
Таки ЛЮДИНА, а не бидло дике!
Можливо, вбивцю й не чека тюрма,
Але душа його - візьми і викинь....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494336
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014
В Киеве мчатся по встречным полосам «скорые»
И кричат, сигналя об общей беде.
Низкое небо испуганно сжалось над городом.
В Киеве «беркут» расстреливает людей.
Мы – не совок, не быдло, мы – люди, мы - граждане.
Только для этой власти мы – просто никто.
Вся Украина сейчас - огромная Врадиевка*
Бьётся и корчится под бандитской пятой.
Кто-то меня называет фашисткой – пусть их.
Им непонятен мой постоянный страх:
Ведь в моих снах девушка плачет по-русски
Над подругой: «Слышишь? не умирай!»
Врадиевка - райцентр в Николаевской области, где офицеры милиции несколько лет насиловали и убивали местных жительниц. Дело получило огласку, когда одной из жертв удалось спастись, но под "личным контролем" президента Януковича, виновные получили очень мягкие наказания.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493859
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Просто такие как мы не нужны в раю
Там и без нас, по-моему, хорошо
Все непременно счастливы... аж поют...
Можешь ответить - зачем ты сюда пришел?
Просто мы не умеем себя вести
Станем заглядывать ангелам между ног
Или (в раю нельзя же) начнем грустить
Или у бога спросим - ну, кто тут бог?
Нас непременно выгонят - вот те крест
Скажут - достали гады идите в ад!
Только в аду не примут - не хватит мест...
Там и похуже - в очереди стоят...
Так что давай - вздохнули, рука в руке...
Тут, в промежутке, пусто... зато - вдвоем.
Видишь - неважно где ты. А важно - с кем.
Лучше пошли отсюда. Искать свое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422468
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 16.03.2014
я молю Тебя, Господи, сбереги
его
от... самого себя...
дай, Бог, тихой реки ему
берег и
мост ко мне на стальных цепях,
чтоб ни сжечь, ни взорвать
его, ни сломать,
он не смог никогда и знал,
что на том берегу
и не на словах жду без устали я одна...
дай рукам его, сердцу и духу
сил
выжить, вынести и суметь,
в кровь края нецелованных
прикусив, не разменивать жизнь на
смерть...
дай, найти ему, Боже, а не
искать,
не влюбляться дай, а любить,
пусть жестока дорога и не близка,
Ты храни его.
в поле битв
пусть любовь моя станет ему
броней
от потерь и сомнений стрел. я прошу, дай мне, Господи,
знать о нем,
что он жив, невредим и цел.
Ты отдай мне всю горечь и
боли яд,
что готовил ему. И с ним
если даже устанешь быть,
Боже, я
не устану его хранить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303062
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 16.03.2014
Муторно от стихов.
Правда горчит в гортани.
Мельницами скитаний
Смолот и о плохом
Думаешь.
Don't, Кихот!
Зябко до потрохов.
Злые фантомы боли
Шепчут наперебой о
Главном. И день за год -
Заживо?
Don't, Кихот!
В небе слепо-глухом -
Пусто. Мы оба знаем...
Снова взята пивная -
Крепость - пускаешь в ход
Ветреность?
Don't, Кихот!
Будет еще поход,
Ветры свежей, сильнее,
Рыжие дульсинеи,
Сын на тебя похож.
Сетуешь?
Don't, Кихот!
Славы хлебнешь с лихвой,
Роскоши и признаний,
Выучишь жизнь с изнанки,-
Скоро уже, вот-вот...
Веришь мне?
Don't, Кихот!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355042
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 16.03.2014
Ты обо мне ничего не знаешь. Наверно, думаешь до сих пор, что у меня в голове - сквозная. Конечно. Сам же стрелял в упор. Не веришь в то, что и так бывает - не все пройдет - Соломон неправ, и, если вдруг, окажусь права я, ты не держи на меня добра.
Я понимаю, нельзя так близко, что ни слукавить, ни продохнуть. Ты не прощаешься - по-английски, а я, прощая, молюсь окну...
"Вот кабы мне, то я смог бы", "Я бы"... Вновь недокуренные слова... И чем-то горьким стекает в ямбы лишь безысходное "Наливай!". Смелеешь... Градус слегка повысив, ты между строк намекаешь мне: "Да ну, какие там игры в бисер? Ведь игры в бисер - не для свиней". Так долго целясь, стреляешь мимо, и, обесценив любовь в Игре, находишь в каждой, в любой -Гермину, ту, обреченную умереть. Так много возле их, милых, кротких - несносной, искренней - не чета, диагноз выставлен – идиотка... И проще - вычеркнуть, не читать. Забыть и впредь обходить десятой, других, вменяемых, звать, искать, но пресных, тихих ручей иссякнет - во мне утопит тебя тоска. Бездонный темный холодный омут - подписан чертом - вода дрожит, ты окунаешься - правдой сломлен... Насквозь? До истины? - Значит, жив.
______________________
Вдохновившим - Спасибо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350233
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 16.03.2014