А щастя - короткі моменти
У спалахах сонячних днів.
У ватрі промоклого неба,
І свіжості крапель дощів!
А щастя - нестримна комета,
В сплетінні серпневих зірок,
Омріяна рима - поета,
Малечі допитливий крок.
А щастя буяє повсюди:
У плесах блискучих калюж,
В пустелях, де ходять верблюди
На клумбі палючих руж.
В обіймах, усмішках, зітханні
І в радощах днів самоти!
У голосі, планах, чеканні..
А, може , для когось це -
ТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863624
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 06.06.2020
У просторі пахне тобою
У розумі чорна діра
У вічнім турнірі двобою
Мовчання закралась імла.
Дистанції тиші надмірні
Руйнують симпатії суть.
Два слова спонтанно-ефірні
Свідомість до біса несуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831475
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 04.04.2019
[color="#004080"]Прогулка за границей выносимости:
Скрипучий привкус сырости в душе.
Тоска наводит вихрь необратимости
В сознание, что вновь на рубеже.
Лишь изредка пред взором появляется
Надежда — не на что-то, а на нас.
Но даже ту искоренить пытается
Печали неисчерпанный запас.[/color]
[color="#808080"]20 августа [b]2016[/b] г.[/color]
Оригинал:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684863
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 28.09.2018
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 28.09.2018
[color="#004080"]Огрядними хмарами вкрилась небесна блакить.
Статичні будинки зникали в задушливій млі.
Із гуркотом грому щосили зірвалися вмить
Холодні краплини й поринули вниз до землі.
Пожовклий листочок здійнявся, зробив пірует,
Прямуючи шквалом у тихий і затишний двір,
Шукаючи твій полум’яно-терпкий силует
У теплому сяянні вікон численних квартир.[/color]
[color="#808080"]25 листопада [b]2015[/b] р.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623855
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 28.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2018
Тамую самотність терпкістю чаю
У гранули зводжу слова.
Десерти думок запиваю звідчаю
Я ночі цієї сова!
Літаю край неба, у пошуках себе
Лопочуть крильми відчуття.
Я тут, за вікном, задивляюсь на тебе,
Смакую краплини життя!
Торкаюсь чола, поцілунки зап'ястям,
Дарую вінок ясних зір.
Цю ніч увінчаю любові зачаттям
Я поруч, завжди, лиш повір!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752579
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Цілунки лезом ріжуть щоки,
Сирітки серце знов п'янять.
Роблю назустріч тихі кроки,
Що ладні душу розіп'ять!
Куштую тіла міліметри,
Смакую запахом весни.
Це - найпідступніші десерти,
Які сьогодні маєм ми.
Ти розтинаєш день словами
І краєш мрії навмання.
Невже спалахує між нами,
Лиш спогадів хмільне знання?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752357
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Отже, в хмарах липневих
вже оселився жовтень:
розпореш їм животи -
і з посивілого неба
вигіркле і прожовкле
листя униз полетить.
Кидають срібні списи
мешканці наднебесся
в наші тіла малі -
кожного наполяглися,
мовби п'яту Ахіллеса,
приштрикнуть до землі.
Літа більше не буде,
літо втомилось боротись,
стрибнуло в рибальський баркас -
подалі від власної згуби
втекло на картини Коро та
гадки не має про нас.
27.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743692
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 03.08.2017
Я пишу для тебя впервые.
Привет-привет.
(Я сижу на холодной плитке и рву мечты,
за окном наступает майский немой рассвет)
А мои рассветы это, без спору, ты.
Я сижу и играю в память до трёх утра,
собираю рассыпаны чувства, что по столу.
Хочешь, я расскажу как тебя ждала?
Хочешь, я расскажу?
Хочешь, я расскажу, как проходят дни,
как без тебя тут миру совсем не дышится.
Я честно пыталась писать о тебе стихи.
Но,
о тебе не пишется.
И все, что сейчас так надо - вокзал, билет.
Всему, что казалось, душит, я шлю пока.
У меня к такому, давно уж, иммунитет.
У меня с тобою ни завтрака, ни звонка.
У меня с тобою ни писем, ни долгих лет,
ни море просмотренных фильмов, ни милых фраз.
Я пишу для тебя впервые.
Привет-привет.
И надеюсь в последний раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735242
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 01.06.2017
Напишу о тебе самый лучший стих,
Ведь не стих самый лучший, а ты.
Расскажу, как мой май погрустнел и затих,
Как мне снятся твои черты.
Ты красивый, но трус, продолжай молчать,
Я ведь сильная, все стерплю.
Только, знаешь, глаза об обратном кричат,
Я глупа, что тебя люблю.
Закрывала глаза, прогоняя слезу,
Забывалась на пару дней.
И никто не помог, кто кричал помогу,
Становилось все тяжелей.
И мне снилась любовь (не твоя, да не суть),
И любили меня (не те).
Ты мой лучший провал, нас уже не вернуть,
Только ленту листать новостей.
У тебя все прекрасно, а как иначе
Рядом с куклой, но та без чувств.
Я забуду тебя!
Я уже не плачу.
Ты мурашками по плечу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732601
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 19.05.2017
[b][i][color="#7700ff"]А знаєш, ми разом чекати
будемо весну...
А поки розлука ще дряпає
кігтями душу,
Стежина із мрій, веде в нічку
холодну, без сну...
Там сльози, і я, і думки і
знаю що мушу
Тебе дочекатись, в обіймах
сховатись твоїх.
Де стукіт сердець двох... котре з них
моє - вже не знаю...
Душа прошепоче, почути
щоб ти лише зміг:
Я плакала, вибач...сумую
і щиро кохаю.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716898
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 12.05.2017
[b][i][color="#5900ff"]Пташиним леготом , бджолиним гулом
Був літній день заповненим до краю...
Душа тривоги і плачі забула
В обіймах ніжних літнього розмаю.
Сміялось сонцем небо волошкове
І пахнув день медово-ніжним цвітом.
Стояли липи в золотій обнові,
Дарованій таким чудовим літом.
Поклін за все , тобі , мій любий світе!
Подяку щиру від душі складаю,
За жайворонка спів , цей день і літо!
Його собі на згадку залишаю.[/color][/i][/b]
(Фото автора)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676731
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 12.05.2017
к утру полегчает. опять не тот.
обожги себе ложью глаза и рот,
будто все забыто, настал черед
улыбаться, себя теряя.
когда стихнет жар и снега уйдут,
он придет туда, где все время ждут,
он придет к тебе, через пять минут,
вспомнив, кто ты вообще такая.
у него там много таких, как ты,
влюбленных и глупых, до тошноты,
он даже след твоей чистоты,
ночью бесследно смоет.
глупо биться в пустую дверь,
говорила же мама - ему не верь!,
(ну, поверила, ладно, и что теперь?)
ну не будет такой с тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717126
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 12.02.2017
щодня ми вбиваємо у собі найсильніше.
я - твій біль і щастя, що поєднуються сказом
кричи. ричи. ламай і психуй, психуй ще більше
я - твій наркотик. я ламатиму тебе раз за разом
щодня ми вмираємо сотні і тисячі раз за годину
наші нервові клітини не відновлююся. зуби також
убивай себе. я подивлюся й поставлю на тебе. ну!
все одно програєш. ти тільки на поразку здатен ж
а хочеш, я покажу тобі вічність і сотні нових світів
а хочеш, я зроблю тебе королем і подарую корабель
тільки стань на коліна. і назви мене так, як ти хотів
опусти свою чоловічу гордість униз на один щабель
я ж твій ЛСД. о так, благай мене ще і ще більше
повзай на колінах і благай про нову дозу щастя
і я дам тобі. мені ж не шкода, але подумай лише
така тендітна ніжність здатна на таке всевладдя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702501
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 12.01.2017
Ти - стерво.
Лишаєш смуток у душі,
І викидаєш, не задівши власні нерви.
Ти - демон,
Керуючи людським тілом,
Його марнуєш як в режимі "демо".
Ти - відьма,
Яка видирає комусь все волосся,
Щоби відкласти власні злидні.
Ти - кома,
В яку затягуєш словами,
Підкріплюючись лиш колою і ромом.
Ти - не картина,
Хоч емоції твої давно завмерли,
Бо ти - стерво.
[i]18.02.15[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560642
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 20.12.2016
Вже згнила пуповина і струхнявіла груша,
Лише липа старезна притаїлась в кутку.
Та болить чомусь серце, часто спогади душать,
Чи зустріну ще весну у своєму садку.
Чи пригорнеться вишня, що колись садив з татом,
А чи бджоли впізнають запах рук з димарем.
Чи хрущі ще літають, як колись понад садом,
Чи засвітиться Місяць золотим ліхтарем.
Як же хочеться, друзі, на траві біля липи,
Від сузір’я в сузір’я прокладати путі.
І краплиночку щастя отого, що вже випив,
Щоб вернулася юність і ті дні золоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704174
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
покажи мне любовь, докажи, что нужна
это нужно, как воздух, мне
я давно, по секрету, без ума от тебя
без ума, без надежд и мрачней.
возьму в руку перо, напишу пожирней
ты пришел бы, коль я звала?
я увидеть хочу и в окне и в тебе
лучик солнца, любви и тепла.
может это судьба и холодный сентябрь
подарил наc с тобой друг другу
ты такой заводной, и открытый, и храбр
почему до сих пор ни звука?
почему тяжело, если там, за окном
лето с солнцем в любовь играет?
почему я не сплю, и лишь об одном
сердце вночи мечтает?
почему поселилась в душе тоска
хоть на стену лезь, хоть в петлю
давно звучит приговором строка -
я просто тебя люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672988
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 20.06.2016
симпатія безмежна обережно,
руйнує грані поміж наших снів.
хоч іноді - це зовсім неналежно,
купатись в хвилях пристрасті вітрів.
симпатія безмежна мимоволі,
доносить присмак шкіри на вустах
самотній вечір.. тихо і поволі,
тобою страчено мій дах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669919
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Цікаво, який присмак має самотність? Можливо, це життя в оточенні безкраїх морів, немов маяк, якого обходять осторонь шквали і вітри. А, може, перебування поруч з кимось, хто здатний змінити маску твого обличчя, але разом з тим осторонь. Разом, але окремо.
П У С Т О Т А - це найгірше оточення для будь-якого живого організму, а тим паче для людини. Немає більшої прикрості, як пустота в собі. Коли виплекані роками надії нівелюються одним подихом вітру, вітру недосказаних слів, невисохлих сліз, невиражених емоцій.
Симбіоз з самотою руйнівний. Пустота знищує все: мрії, сподівання, почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665493
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Стеля здається небом, коли відкриваєш очі
Сьома нуль нуль, ранок сумний і теплий
Мурашки по шкірі, вставати так неохоче
Сон не тікає з думок - щирий, надмірно відвертий.
Ковдра сповзає з тіла, вітер штори гойдає
Сміються промені сонця на підвіконня віко́н
Десь із букетом квітів коханий кохану чекає
І обом їм здається, що все це вигадка й сон.
Закричав телефон, сполохались ранні пташки
Вдихнути повітря, піднятись на раз два три
Настрій створять маленькі, білі, мов сніг, ромашки
Яких колись у сні назбирав невпевнено ти.
Любить, не любить важливе однак питання
А що, коли ні? Чи не знаю? Мабуть? Чи так?
Скажи мені, мамо, чи зветься ось це коханням?
Чи воно заховане там, де в небі летить літак?
Вже й звечоріло, на небо посипались зорі
Місяць гойдає їх, мов своїх із Сонцем дітей
І можна складати безліч таких коротких історій
Вночі перед сном не море, океани нових ідей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660550
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Пахнуть мінором надіі примарні
Від твоіх зусиль я душевно знесилена
Як не мудруй, не складаються карти
Нестерпно гадати, непевне, лиши мене...
На все загуби у життєвій дорозі
Зітру в свою чергу тебе я із пам`яті,
Залишу лише у віршах і у прозі
Як був мені раєм і був мені карою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651919
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
[i]Люби мене щосили, я безкрила
Стражденним світом йшла наперекір,
Допоки у тобі себе не стріла.
Це все моє. Не віриш? То й не вір.
Як тільки за вікном спішить світати,
І я в емоціях закоханих пливу...
З тобой удвох ми будем галасати,
"До нитки мокнути" в погоду дощову.
Буває, в твого серця ритм скажений,
Коли в квартирі тисячі дурниць,
Яких можливо не було б без мене,
Та все велике починається з дрібниць.
Солодкі ночі, непостійні, як вино
Ми смакували кожен день до дна.
І все складалось, мов костяшки доміно.
Між нами – диво, називається "весна".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641282
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 10.03.2016
[i]Ти приїдеш скоро, я тебе обійму
зацілую до смерті рідне тіло, гаряче.
З насолодженням одяг із тебе зніму
І від радості серце, неначе заплаче.
Слід стежинки з цілунків від шиї і нижче
мої губи залишать, солодкі й жадані.
Ти до мене притиснешся ближче, все ближче
Ми потонемо разом в однім океані.
Я торкаюсь волосся, що вниз проростає
і лоскоче настільки приємно обличчя...
Ти руками своїми мене огортаєш
Якщо можна, благаю, тримай у них вічно.
І здається, що ніч ця не буде остання
Незліковане горло від крику хрипить...
Закохались в обіймах, в проміннях світання.
Кров у жилах все дужче і дужче кипить.
Краплі з тіла стікають з*єднавшись з моїми
і від кайфу німіють не тільки уста...
Ми кохання без слів виражаєм, як міми
І душа вже ніколи не буде пуста.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534776
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 10.03.2016
[b]Ти кажеш: «Бога у мені нема».
Це не твоє, а враже,
Бо косить люд, як та чума.
Святої правди –
Ніколи він не каже.
Раз ти живий, то Бог іще в тобі
І терпить різні теревені.
Дає ще сили в боротьбі,
А Дух Його не втримаєш у жмені.
І правда лише у Христі,
У Господі Ісусі.
Та знають правду не усі.
Вона у Біблії – в Святому Дусі.
Ні Сонечко, ні біліони зір –
Нікого не спасають.
І око всевидюче,
Круг шиї обвилось –
Оте, гидке гадюче,
Всі люблять і не знають.
Під тягарем халдейських зір,
Себе марнують, убивають.
І демони, як лютий звір,
В зневіреного серце розривають.
Чи варто марнувати те,
Що дав Господь,
Для радості і щастя -
Життя святе?
Довірся Господу, приходь –
Залишить тебе трясця,
Бо Він – Господь,
Спасіння нам і щит,
Всім захист від нещастя.
І поки кличе Він,
Почуй і вийди із полону
Містерій, таїнств і руїн,
Від Люцифера з Вавілону.[/b]
Галина Яхневич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649510
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Таксі,ніч,в сумочці розміняна совість на дрібні купюри.
І пляшка сліз з болем і апельсиновим смаком в руках.
Сонний таксист заглушує свідомість звуками радіо.
Розраховуєшся макалатурою і фальшивою посмішкою.
Струсиш з плеча рукою остатній спазм совісті,
Кидаєшся на зустріч девятигодинній відчайдушності
Львівський вокзал,в руках совість з написом номера поїзду
Пом"ята і волога від хвилювання,закинеш в кишеню.
Переповнені зали очікування дешевою кавою і випічкою.
Твоя совість в кутку займається пірсінгом на твоєму тілі
щоразу проколюючи нові місця вставляє туди сережку
Терпиш зціпивши зуби з остатньою надією на його голос.
Заклеїш рот совісті скотчом і вульгарно закинеш назад в кишеню.
Остатня надія відвороту телефон який онімів від твоїх рук
Один день ковтаєш який стає камнем в горлі ,задихаєшся.
Крок ,поїзд ,реальнісь губиться в натовпі сонних людей.
Купе,третя поличка,і смак вишневого велюру в роті.
Обнімаєш подушку яка головним болем б"є по скронях.
І один тупий спогад який дусить тонкими пальцями шию.
Добєш совість низьким його вчинком і сигаретним димом.
Попереду безсонна ніч в обіймах з мобільним телефоном.
Під запах вагонного пилу який лоскоче свідомість,
Побачиш марево з відбитком його вульгарності і низькості.
Нудотливий ранок з присмаком міцного чаю з лимоном,
І шматком мігрень з шоколадом і горішками в фіолетовій обгортці.
Прибуття, київський вокзал,метро,чужі вулиці
Втікаєш від виснаженої совісті в зимово-сніжні спогади.
З надією що життя зробить поворот на дев"яносто градусів...
наЇвна....тікАєш! ...від реальності...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277724
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 04.03.2016
Опадає на далекому сході сакура тендітна…
снігом рожевим …
невинним…
як дотик найніжнішого пера…
а я б поглядом твоїм огорнутись хотіла..
сховатись в кишеньку,
як голодне кошення…
Рожеві пелюстки …
спадають з долоні…
доторкаючись душі,
босими губами…
слідами …
ривками…
мовчанням…
ти пробач що народилася мабуть не та..
не така…
не з тобою…
не сьогодні…
не в тому місці
що думками засипаю собі
погляд і скроні…про тебе…
про завтра…
сьогодні і вчора…віками…
думала..відчувала …тремтіла…
а може ми були рідними в попередньому житті
не з нами…між нами…
Ти пробач що вуста ,самі шепочуть.
так хочу…так хочу
губами теплими торкнутись чола…
і частинки мене…розсипаються ніжністю…
приємністю…
сором’язливість..
відданістю…
тобою…
твоєю…
запізно…не знаю…
цілуючи потаємно руки твої ..
плечі…приємні вуста…
Я б так хотіла посміхатись тобііі
до безтями…..
досліджуючи …
гріючи душу…
до приємної болі…
пекучості…
ласкавості..
бентежності…
я б так хотіла_______
Захлиснутися в ніжності…
пелюстковесняно…
Тобою…
а де тепер віднайти наші місця….
а чи вони ще є…
(з мелодією сприймається краще....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324172
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 04.03.2016
Тоді, у таборі, і ми, дев,ятикласники...
Вона завжди скидала руку: «Жень, не треба..."
І я, покірний, (...от капу́тець недотепний!)
...Терпів, І щічки доторка́вся вустомасником.
Обіймні ноченьки дубового узлісся
Чомусь ...пришвидшували танучий світанок.
...Вертав ...під ручку трошки ...засердиту панну.
І ...тішивсь знайденому ...ніби – компромісу...
09.02.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642388
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Я порожній рядок у сумному вірші,
Загубила квиток до твоєї душі —
Маю крила, та каменем падаю вниз,
До асфальту торкаючись зливою сліз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631642
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 29.12.2015
приди ко мне, пусть молчат в январе морозы,
когда под утро птицы летят по своим домам.
можешь прийти даже где-то в средине прозы.
ты только приди и молчи. я все расскажу сама.
я все расскажу, поверь мне. ты только мне верь.
верь так, как не верил себе и всем на этой земле.
даже о том скажу, как любая из всех потерь,
с каждой новой идущей становилась всех тяжелей.
я расскажу о том, что снится мне по утру,
как варю себе кофе, чтобы зимой согреться.
еще расскажу о том, как до сих пор люблю
и как пробегаю мимо, чтобы не оглядеться.
и вот ты пришел, весь смелый и очарован,
а меня, как в прорубь зимой у дома, кидает в дрожь.
и в моей душе вопрос один зарифмован...
навсегда позову - придешь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631156
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Я искать тебя буду, можно?
Сквозь замёрших маршрутных окон
Даже если найти невозможно
Даже если проблем по локоть
Я ждать тебя буду, можно?
Ведь с другими ты не сравнимый
Обнимать буду осторожно
Даже если в душе зимы
Я любить тебя буду, можно?
Даже если в сердце ненастья
Даже если все будет сложно
Даже если покинет счастье
Я к тебе буду мчаться, можно?
наплевать на усталость тела
мною движет метод несложный
я пришла, значит я захотела
Я с тобой буду плакать, можно?
даже если от горя слезы
даже если их безнадёжно
мне рисуют твои морозы
Я терпеть тебя буду, можно?
Даже если ни роз, ни писем
Я верю, что ты надежный
От людей других не зависим
Я тебе буду верить, можно?
даже если другим солгали
Тебе плохо - я неотложно
разучусь по утрам скандалить
Я всегда с тобой буду, можно?
Даже если других бросают
Даже если мне будет сложно
извини меня, я такая
Мы с тобою с жизнью боролись
Как тогда боролся Титаник...
[i]А до смерти любить позволишь?
А до гроба моим станешь?[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621917
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Не тамуй емоцій, розповідай як є,
казками, ві́ршами, прозою - чим завгодно.
Ти доти живий, допоки серце твоє
не стирає минуле все безповоротно.
І віриш, воно з вітром давно загуло.
Та пам'ять твоя, як пісня, бринить у скронях.
Хруст троянд, тиша вокзалу - усе було
в мріях твоїх, цим не бавилося безсоння.
Осінь, ще літня, повіки томить, мов сон,
моляться недоспані ночі з-під чорних вій
Най впа́де на мене віри десь надцять тон,
щоб мені знову вірить в образ [i]коханий[/i] твій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611316
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Посидимо удвох. Помовчимо.
Потримаємось поглядом й руками,
Розкажемо очима, що було, що є,
І що буде колись між нами…
Ти гладиш пальці. Бракне теплих слів.
Та й нащо, коли в грудях так багаття.
Я розумію все із півтонів…
Той погляд твій – понад земні багатства.
З якого світу ти у мій забрів,
Забрів і там залишився довічно?..
Ти, певно, щось шукав… чи зголоднів…
А тут ось я… А тут ось я, як пісня…
А зараз сидимо от, мовчимо.
Ми разом, хоч у кожного є воля.
Ти – птах. Я – птаха. В парі летимо.
То доля, любий… То, напевно, доля…
© Оксана Кузів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610077
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Вони сиділи і мовчали,
А кілометри все пливли,
Ще кілька митей до причалу
І щось змінити не могли.
Він подумки благав спинити,
Та ворухнутись не могла,
Забракло сили знов любити,
Забракло смілості в словах.
Дістались мовчки до причалу,
Розбився світ на Він-Вона...
Не розуміли, та прощали,
Болем покарані сповна.
А потім знов онлайн і вірші,
Безмежна втома, пустота...
Її нема для Нього більше,
Та все ж чекає на листа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265162
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 17.08.2015
Наші слова вже давно нічого не варті
Нотки правди теж далеко не вічні.
Добрі справи, обіцяні, вже розпочаті
Та, нажаль, давно уже не закінчені.
Говори-говори, я тебе не слухаю
Плач, ридай, людей це ніяк не обходить.
Правда, мов літо, болісно мре задухою
І хто що хоче, той те бездумно робить.
Кажи-не кажи, тебе все одно не почують
Можуть, хіба що, підсипати в воду отрути.
І чому тільки люди нікого не слухають...
Чи може просто не хочуть чути?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595538
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 23.07.2015
Отак повільно, крок за кроком.
Пробач, що я не Ловелас
Не вмію швидкісним галопом
Причарувати тебе враз.
І слів чаруючих не знаю.
Романсів зроду не писав.
Лише єством всім і душею
Тебе незграбно покохав.
Орфея арфа грає в серці
І кличе, вабить і манить.
Важкими були кроки перші
Тепер же їх не зупинить.
Життя висока естакада.
Любов витає понад ним
Або штовхне й без неї впаду,
Або ж ще вище ми злетим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491914
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 06.07.2015
Коли стихнуть останні бажання,
І погасне страх у очах
Я в сльозах прокричу на прощання -
"Ми побачимось знову у снах!.."
Будуть снитися ніжні повіки,
Добра посмішка на вустах.
Я візьму твої руки зігріти
І нестане тривог у думках.
Будем тихо й без сліз говорити
Про буденні справи прості:
Де твої хризантеми садити
Такі жовті, немов золоті.
Я лиш тільки хотіла сказати,
Місце є чудове для них!...
Та вже ранок збудив ріки втрати,
Що без слів покотилися вниз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517031
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 24.05.2015
Давай намалюємо щастя
Цілунками й блиском очей.
Нам стане кохання причастям,
І зайвих не треба речей.
Хай крила ростуть за плечима,
І сонце ясніше всміха́…
Хай доля сердито не грима,
А Бог вбереже від гріха.
Ми щастя напишем любов’ю,
Прикрасим цілунками знов.
Хай серце пульсує не кров’ю,
Хай рветься із нього любов.
24.01.2015
Опубліковано в літературному альманасі "Сила почуттів"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557079
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 22.05.2015
Без мрії - не буде цілі
Без цілі - не буде життя
А що, як життя без мрії?
Печалям не буде кінця.
А час нас несе невблаганно
Крізь терни життєвих доріг
Ще мить, і настане світанок
А ти ще нічого не зміг.
Скажи собі ясно і чітко
Бажаєш чого від життя
Щоб потім не плакати гірко
Проживши роки небуття
Зібравши в кулак силу волі
Й зробивши порядок в думках
Борися за щастя, за долю
Дивись! Усе в твоїх руках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531388
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 21.05.2015
на кінчиках її носику рухається в такт вітрових хвиль
кульбаба наче пушинка що загубилася
відбилася від зграї
і тепер шукає прихистку
на кінчиках її пальців тремтить
вчорашній аромат його парфумів
на дотик її пальці наче поранена
пташка
квола сердита і з поглядом того хто
просить милостині
на кінчиках її потрісканих губ можна розгледіти
картину Далі
а може Веласкеса
її ніколи не захоплювало мистецтво
вона ненавиділа іспанських художників
бо сама мала талант малювати
на кінчиках її ліктів затаїлась безстрашність
завжди розводить їх в сторони
коли відчуває загрозу
або коли їй страшно
на кінчиках її повік помітна її історія
потріскана склеєна і прожита
пережита по кілька раз
і назавжди забута
на кінчиках все забувається і стирається швидше
бо все справжнє - в нутрощах заховане
закопане і засипане
на кінчинах - лише видимість
всередину нікому не заглянути
так і живемо
творимо видимість
видимість що переростає у справжнє
життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568857
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 10.05.2015
Дозволь зайти в твоє життя спокійне,
Дозволь хочь раз сказати слово задовільне,
Ти допусти мене у своє серце щире
Я не зашкоджу, чи ти чуєш, віриш?
Ти не дивись на мене вовком, не така я.
Я не ображу, не покину, вір.
Якщо раніше ти і опікався,
Зі мною так не буде, перевір!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547549
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 06.05.2015
Пробач мені…
Якщо цей дощ – надовго…
Як водами змете чарівний грот…
Якийсь бродячий дивний дикий динго
Поцупить в тебе
(вкотре?) бутерброд…
Пробач мене…
Як плакатиме Небо…
Замовкне раптом флейта чарівна…
Він не просив… але ж йому – так треба!…
А нам з тобою –
вистачить й вина…
Коли не видно
Дна у небокраю…
Межі немає – у вселенських вод…
Коли це Небо - розпачем ридає!…
Пробач йому -
вчорашній бутерброд…
Ах, там – салямі…
Не шкодуй!.. не треба…
Бо раптом в серці зробляться дірки…
І ще – дай змогу виплакатись Небу!..
Хай виє дикий динго -
на Зірки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570150
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 04.04.2015
І знову сьогодні
Відмовились йти на папір…
Розлючені рими втікали від мене у сіни.
Одна, надто вперта, оскалилась, ніби вампір…
І я відступала,
руками тримаючи стіни…
Ці рими зухвалі
Мене заганяли у транс…
Вони реготались! (мені ж, власне, зовсім не смішно)
Бо я розуміла, нехай ілюзорний цей шанс,
Та раптом цю партію
виграють в мене успішно?
Трималась за стіни,
Стираючи пальці до дір.
Шептала цю мантру, благання… вже майже закляття.
Бо хочу - лиш ту!.. що оскалилась, ніби вампір,
Та личить безмежно!
до мого зеленого плаття
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569842
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 04.04.2015
Я думала що ти-мій ідеал
Так-так, мій друже, правда це
Якби не королівство злих дзеркал,
Що відібрали стан твій і лице
Куди поділося твоє біленьке личко?
Я так вдивлятися любила, знаєш
В твої смарагдово-зелені вічка
І знати, що мене ти не чекаєш..
Я часто згадую тепер волосся,
Що перед сном являлося мені
Мов золоте, жевріюче колосся,
Яке гойдалося під чарівні пісні
Те королівство вщент все зруйнувало!
Можливо, я й сама допомогла..
Мені без тебе світу було мало
Та розказати це тобі я не змогла.
Мовчала. Думала, що скоро
Ти зрозумієш і нарешті зробиш крок
Що вразиш мене теплим, любим словом
А дзеркала помалу тисли на курок…
Я плакала, хотіла зупинити
Нещадний біль свій, та не знала як
Понад усе хотіла розчинити
В тобі мій світ, безмежної туги маяк
Остання сцена. Ні! Невже фінал?
Куди поділись ті, що були поруч завжди?
Де блиск в очах твій, де запал?
Що ж, не дізнатися тепер всієї правди.
Вже все, стихає буревій
І ти ідеш назустріч, врятувався!
Прошу тебе, скоріше все розвій!
Мій смуток щоб назавжди не вертався!
Ти пригорнувся, ніжно так, сказав
Що більш з обіймів не відпустиш
Мої долоні стисши у кулак
Свої прекрасні вії вниз опустиш
І ми ніколи не згадаєм разом
Про Королівство злих, страшних дзеркал
І стоячи перед тобою, я щоразу
Тихенько шепочу: «Ти-ідеал».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476648
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 05.02.2015
Ти сказав: "Аеропорт я не покину!"
Ти стримав обіцянку. Там поляг.
Двохсотий ти тепер... Загинув ...
На цинковій труні буяє стяг.
Все коротко. Та болю повні груди,
Бо я повинна бути там, в однім строю
З тобою, побратимами, і берегти усюди
Від куль, від зрад, в запеклому бою.
Я маю бути там, поруч з тобою!
Я маю теж тягар війни нести!
Я вже давно в руках тримаю зброю:
Поезія - мій фронт, а зброя - це листи.
Їх пишу зі сльозами. Кожне слово
Неначе крик, знайомих "Васильків" набат.
У цих листах тобі співаю колискову,
А інколи, запитую про установку "Град".
Я там з тобою. Чуєш? Я з тобою!
Не забувай про це. Живи! Борись!
У цім бою, не нам складати зброю,
Мій сміливий солдате, живим повернись!
23.01.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556857
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Ти вождь босяків, алкоголіків брат,
Своїх громадян деградуєш,
Загониш у злидні невинних телят,
За гроші вбивати ладу́єш.
Де людяність, совість, чому ти ще цар?
За що, крім брехні поважати?
За те, що в Москві ще стоїть перегар
Й горять на чужинах солдати?
Хай Раша від серця плює тобі в лоб,
Побита, невільна і гола.
І встане свідомий російський народ
І витягне кістку із горла!
Та більшість людей звикла жити в багні,
На війни іде проти волі.
З затійником пекла боїться борні
І губить незаймані долі.
Та вічно народ твій не буде з ярмом,
Повстануть приречені діти.
"Якщо помирати - для чого лайном?" -
Це зможуть вони зрозуміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548470
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Я до тебе кричатиму римами,
Я тебе покалічу катренами,
Твої пальці, розніжені спинами,
Замертвіють назавжди гангренами.
Я зламаю тебе крізь алюзії,
Сентиментом тебе катуватиму.
Ти пізнаєш жахіття кантузії -
Розірвусь біля тебе гранатою.
Перев'яжу зап'ястя верлібрами,
Переріжу горлянку апострофом.
Ти зітреш з мене хтивість калібрами,
І тебе знов зрічуться апостоли.
Я твій німб поховаю під вишнями,
Цвіт їх взір твій позбавить забарвлення.
Ти благатимеш поміч Всевишнього,
Як благають бійці під лікарнями.
Ти зомлієш від любощів зітканих
Із епох, Люцифером змордованих.
Всесвіт твій задихнеться під кліткою,
Пам'ять твою від нині сплюндровано.
Я повільно із тебе зніматиму
Білосніжні одежі посвячені.
Раз не доля до болю кохати нам -
Нас обох буде солодко страчено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539098
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014
Не дай померти, чуєш?! Зупини…
Торкнись душі крізь час і кілометри.
Тримай її, зігрій і обійми…
Роби що хочеш, не давай лиш вмерти!
Все в світі вічне, тільки лиш життя…
Воно коротке, часом – аж занадто.
Забий на все і знай, що почуття –
Вони спроможні й вічність подолати.
Бо той, хто справді любить і любив
Зуміє все! Минає днів циклічність…
Він має силу, котру заслужив.
Кохання має другу назву – вічність.
Так, буде біль, приниження, образи…
Хтось скаже: все, я за*бавсь, тікаю!
Так й не відчувши радість тої фрази
І гіркоту – я так тебе кохаю…
А ти відчуй! Візьми мене за руку,
Так в пам'ять закарбуй, щоб вже не стерти.
Зв’яжи, запри в тюрму, а краще – «дурку».
Люблю тебе! Не дай мені померти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534938
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014
Було недавно, ще учора
Від передач, реклам і кліпів
Моя уява, квола й хвора,
Жадала спокою і ліків.
В безмежнім просторі та часі
Я загубився, заблукав
І в неприглядній іпостасі
Перед собою сам постав.
Торкнулась горла гостра бритва,
Спинилось серце, дух завмер.
І плач, і стогін, і молитва
В один клубок сплелись тепер.
Як смертно я боявсь вінчання,
Добра поєднання і зла,
Колючий присмерк на світанні
Не обіцяв удень тепла.
І я лежу—лежу без дії
Людським стражданням збитий з ніг,
І на мої вологі вії
Ляга холодний перший сніг
Я ще живий і сніг ще тане,
І я кричу, лечу в віки,
А плем’я гине, плем’я в’яне -
Нові гулаги, соловки.
З газет продажних та екранів
Нам про рожевий чешуть світ,
А ми раби німі у кланів,
Під корінь ріжеться наш рід.
Озирнуся—подивлюся,
Вечір станув, знову ніч.
Жити страшно, жить боюся,
Де ти, Січ? Де ж ти, Ілліч?
Один-- далеко в мавзолеї,
А та-- глибоко у землі,
А ми раби. Раби. Плебеї.
Тавро в нас рабське на чолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493819
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Лиш той поет, хто має силу слова.
Талант, який не тліє, а горить.
Слова душевні в нього за основу.
Від них у інших серце затремтить.
В віршах його знайдуть душі підтримку,
Якщо вона вразлива і болить.
Намалювати слід таку йому картинку,
Коли надії вже нема, щоб запалить.
Коли сльоза бринітиме над словом,
То значить ти достукавсь до сердець.
І твій талант благословенний Богом.
І скажуть всі: народний ти співець...
Віддай талант і душу, якщо маєш
Для тих, кому ти вирішив служить!
Я впевнена: слова ти відшукаєш,
Які в важкі часи підкажуть, як прожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490632
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014