Застиглою дермою ляже на листя
і трепетом листу на шкіру
цей блюз вечоровий. Думки – як намисто:
я жодній перлині не вірю.
Безтямно качаю долонею строфи;
завмерли, чекаючи, лузи...
Та будь-які фрази – немов катастрофи
на березі чорного блюзу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152566
дата надходження 29.10.2009
дата закладки 29.01.2014