Стояла жінка на порозі,
Дивилася у далину,
Де по в’юнкій сільській дорозі
Пішов коханий на війну.
Ще довго в пустоту дивилась,
Хранила поглядом своїм,
Губами сохлими молилась:
Михайле, повернись живим!
Не повернувся. А у хаті
Найменшенький із трьох синів
Ніколи не побачить тата,
Що над усе його хотів.
А їй? Їй тільки ледь за тридцять.
Струнка, весела, чарівна,
Всміхається, та не сміється,
Вона ж навік тепер одна –
Однісінька! З трьома синами
Зростить і долю дасть. Сама.
Назавжди будуть біля мами,
Як не прокинеться ВІЙНА!
Здається, виспалась, потворна.
Так хоче їсти, аж горить
У череві її бездоннім.
Найкращим шлях туди лежить.
Стояти ж на порозі мамам,
Заручникам воєнних дій,
Благати сохлими губами:
Михайле, повернись живий!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858986
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 29.12.2019
Месяц-март, зима с весною борется,
И зима никак не уступает...
Всё морозит, всё не успокоится,
И снежок никак не хочет таять...
Застудили холода всю землю,
Нет тепла на голубой планете...
Так и совесть в моём сердце дремлет,
Погрузившись в спячку после лета.
Оттепель приходит лишь на время,
Чуть пригреет -- холодает снова...
И замёрзнет, чуть проросши, семя --
Брошеное Сеятелем Слово.
Но грядёт тепло, так долго жданное
И Божественным наполнит душу светом!..
Господи, дай час на покаяние,
Пусть уйду к тебе я не зимой, а летом...
31.03.2005 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726114
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 14.10.2019
Полна чудес прекрасная Земля,
Не охватить их ни умом, ни взором:
Леса, моря, широкие поля,
Озёра, степи, сказочные горы...
Кто сотворил здесь столько красоты,
Что человек приходит в умиленье?
Кто сотворил деревья и цветы?
А человек сам -- чьё это творенье?
За свет зари и за морской прибой,
За блага все -- их бесконечно много,
За небо мирное над головой --
За всё должны благодарить мы Бога.
За то, что Ты благословляешь нас,
За то, что терпишь нас всё это время,
И, что грехи прощаешь каждый раз,
Тебя мы славим, стоя на коленях...
2005 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733758
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 14.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2019
А Ти до нас приходиш знов і знов
З надією порятувати світ.
Даруєш милосердя і любов
Впродовж двох тисяч з лишком літ.
І світ щораз запалює вогні,
Пишається розкішністю вітрин.
Насправді потопає у брехні,
В глухій безодні грішних павутин.
І світ красою манить звідусіль,
Довершеним так хоче видаватись.
Гниє зсередини, сховавши біль,
Пускає метастази вузлуваті.
В погонях новизною здивувати
Нерідко забуває головне:
Приходиш Ти, убравши вбогі шати,
Предивне дійство, чудо неземне.
Сьогодні крізь прозору занавісу
Показуєш Ти до спасіння шлях.
І царство миру й правди заповівши,
У світ земний явився немовлям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708466
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 06.10.2019
Прийми вітання, мій народе вільний,
Низький уклін за честь твою і силу.
Твоя жертовність і робота спільна
Чарує світ, нові долає схили.
Я – горда бути краплею у морі,
Cтраху не мати. З нами Бог Всевишній.
Стояти будем в спільній непокорі!
Не ті ми, що були. Ми – не колишні.
Незламна віра в серці хай палає,
Мов тисячі вогнів горить завзято.
Свободи подих землю обіймає,
Церковні дзвони кличуть лиш на свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601868
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 06.10.2019
Ми знАйдемо вихід від рабства й зневаги.
Нам заповідь Божа – вказівка одна.
Дорогою правди, життя і поваги,
Обвита свободою, кличе весна.
В дорозі життя крізь вагання і темінь
Свідомо гартуємо нації силу.
Ми вступим в свою обітовану землю
Народом стійким. Ми розправимо крила.
Лиш в правді є сила і силою – правда.
Хай віра захопить в полон нас сповна.
Ми скарб закладемо - ніхто не завадить.
І вільно ходою наступить весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601806
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 06.10.2019
Відносини - матерія тонка;
Стосунки розриваються тужливо...
І ми вже не чекаємо дзвінка,
Який ще вчора був таким важливим.
Зникає все, мов кола на воді;
Проходить, як туман посеред літа.
Донещодавна ми - ще молоді,
А вже такі дорослі наші діти...
Літа-літа... Безмежність почуттів;
Безтямість вечорів й буремність ночі.
Як швидко все проходить у житті;
І вже щемить у грудях... Не клекоче...
Взаємин грань - тендітна і тонка;
Й стежина долі досить вередлива.
Та ти вже не очікуєш дзвінка,
Який ще донедавна був важливим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847190
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 02.10.2019
Сьогодні знов тебе зустрів,
Ти осторонь стояла…
Мов синь далеких островів
Мій погляд привертала.
Така вродлива і струнка,
Немов берізка, ніжна,
Твоя приваблива рука
Відкрилась: незаміжня…
Бо серце з юних літ щемить,
Душа моя страждає…
Буває, що кохання спить
Буває, що літає!
Чому, життя так в перебій:
То все заллє водою,
То каже, норов свій –
Жагу зводить росою
Чому? Чому, завжди одна,
Мов горлиця літаєш…
Чи може і моя вина,
Що в серце не впускаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805883
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 20.01.2019
Я вернувся до тебе з війни:
Міцно-міцно мене обійми,
Більше ніжності - менше слів,
Мій вогонь жаги не зотлів.
Ти мене не питай про війну.
Заховаю в душі глибину
Всі жахіття, думки страшні,
Всі нестерпні пекельні дні .
Усміхнись! Пригорни! Поцілуй!
Мої рани коханням лікуй!
Хай в обіймах твоїх засну.
Не питай мене про війну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821998
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Все йде не так, як треба,
Не так, як хочеться... Чому?
Частина мого неба
Вже загорнулась у пітьму.
У лабіринті знову
Шукаю вихід. Чи знайду?
Гірку німу розмову
Із серцем тихо я веду.
Пульсує в скронях втома.
Душа ж наказує : " Лети,
Хоч даль і незнайома,
Ти вір...А смуток відпусти"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810626
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 20.01.2019
Я слухаю грозу...
Чомусь так прикро, боляче мені .
Снаги немає,
Сум обіймає...
Не стримую сльозу...
Немов дощу краплина по вікні
Вона стікає,
І біль змиває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821284
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Промчали будні безтурботні;
Мов сон пробіг життєвий шлях.
І знову сум в очах самотніх,
І - безпорадність на вустах...
У площині людських відносин -
Невідворотня пустота...
А за вікном - багряна осінь;
І - в синь покусані вуста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812643
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 20.01.2019
Весняний ранок
Духмяна кава розбудила зранку.
Подув весняний вітерець.
Як хороше піднятись на світанку!
На підвіконні сонний кіт сидить.
Роблю зарядку. Здрастуй, сонце!
Кажу "привіт" новому дню.
Промінчик радісно лоскоче.
Весно, я так тебе люблю! (19.02.2016)
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645409
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 27.05.2018
Майстри́ ніколи не вмирають!
Їх пам"ять завжди бережуть,
Їх зорі в небі не згасають
І на землі тепло дають.
Тепло у слові, пісні, фільмі,
Які торкають за живе,
Адже майстерне - завжди вічне,
А що бездарне - то гниле!
02.12.2017
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763751
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 27.05.2018
А. Пушкин.
Я пережил свои желанья,
Я разлюбил свои мечты;
Остались мне одни страданья,
Плоды сердечной пустоты.
Под бурями судьбы жестокой
Увял цветущий мой венець –
Живу печальный, одинокий,
И жду:придёт ли мой конец?
Так, поздним хладом поражённый,
Как бури слышен зимний свист,
Один – на ветке обнажённой
Трепещет запоздалый лист.
Переклад
Я пережив свої бажання,
І свої мрії розлюбив;
Одні лишилися страждання,
І пустку в серці розплодив.
Під бурями років жорстоких
Зів’яв квітучий мій вінець –
Живу печальний, одинокий,
Чекаю: чи прийде кінець?
Так, пізнім холодом змарнілий,
Мов взимку бурі чую свист,
Один – на гілці спорожнілій
Тріпоче запізнілий лист!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773053
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 04.02.2018
Выжата тишь
С ноток рассвета.
Рифмой польстишь,
Солнышко? Вето?
Шалый июль.
Шмель на кувшинке,
Жаль, привспугнул
Лета смешинку.
Шик-крепдешин.
Губы, ой, губят.
Неудержим
Миг однолюбов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757106
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 08.11.2017
Не видимі стежки твої Господні,
Тому я мабуть їх і не знайду,
Цю правду я нарешті зрозуміла,
Без тебе , Господи, навпомацки іду!
Скажи мені, де маю їх шукати,
Осліпла я, підстав своє плече,
І я схилюся, й не потрібно дбати,
Твоя рука до правди доведе.
Я омину болота і омани.
Бо ти зі мною будеш назавжди,
Покину землю й ті стежки незнані,
Бо я ступатиму лиш у твої сліди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746111
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 29.10.2017
Не умилит ничто так душу,
Не тронет струн её так тонко,
Как, затаив дыханье, слушать
Сопенье спящего ребёнка.
И, пусть ему уже за двадцать,
Игрушки в прошлом и пелёнки,
Я не устану наслаждаться
Дыханьем спящего ребёнка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725273
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 26.10.2017
Ой, неспокійно у нашій країні,
Ні, не на Сході, а тут, у тилу...
Точаться війни підступні, гібридні,
Наче хто візу відкрив сюди злу.
Вибухи, замахи, вбивства, теракти,
Безлад і хаос - суцільний бардак,
Мов, по країні повзе катаракта...
Хто ж це над нами знущається так?
Кажуть, що то все північні сусіди,
Слід ФСБ, руки-ноги Кремля,
Може, у нас в СБУ дармоїди,
Що небезпеку не бачать здаля?
Як не крути, але внутрішній ворог
Значно сильніший за всіх ворогів.
Він на Печерських ховається горах,
Доки терпець наш зірветься на гнів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755045
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 26.10.2017
"Не нам, Господи, не нам, но
имени Твоему даждь славу..."
(Пс. 113:9)
"Якщо ж будете ви в ненависті жити,
у роздорах сварячись, то й самі загинете,
і землю батьків своїх і дідів втратите,
що її надбали вони трудом великим."
(Св. блгв. князь Ярослав Мудрий)
Четвертий рік лунає: "Слава!.."
З екранів, з радіо, з газет,
Але, епоха Ярослава
Сьогодні, наче рарітет.
Тоді його прозвали Мудрим
За те, що Бога прославляв.
Народ був щирим і могутнім,
Бо Бога іншого не знав.
Що зараз славимо ми, браття?
В країни розбрат і війна.
Прийшло на наш народ прокляття.
Чим закінчиться це, хто зна?
Яку ми славимо Вкраїну?
Таку, якої вже нема?
З Донбасом? З Кримом? Чи без Криму?
Ту, що продали крадькома?
За що нам славити країну?
Чи добре жити в ній було?
Не поважають тут людину,
Хоч скільки нас вже полягло.
Які ж сліпі ми та уперті,
Киплять звірячі почуття.
Ми "ворогам" бажаєм смерті,
А варто б... кращого життя!
Ті "вороги" - то ж наші люди,
Обдурені, такі як ми.
Разом в багнюці ми по груди
Ніяк не вийдемо з пітьми...
Колись ми вже кричали: "Слава!..
Труду, вождю, КПСС..."
Змінили гасла, та цікаво:
У цьому й є весь наш "прогрес"?
Ой, схаменімось, що ж ми коїм?
Чи не в примиренні мета?
Навіщо "слава" та героям?
Славімо Господа Христа!
"Не сотвори собі кумира" -
Заповідь Божа навсякчас.
Та досягнути важко мира,
Коли кумири різні в нас.
Одна нам, Господи, дорога,
І нам, й так званим "ворогам":
Насамперед, шукаймо Бога,
А інше все додасться нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725535
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.10.2017
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну.
Бо рідна й дорога мені,
для нас у світі цім... єдина.
Тут мама й тато, рідний дім.
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну!
Схиляюсь, Боже, до землі
за сад в цвіту й стрункі тополі.
За легкий клекіт журавлів,
за стежку щастя в моїй долі.
Тут мама й тато, рідний дім.
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну!
Схиляюсь, Боже, до землі,
Як житнє хилиться колосся.
За мальви й мамині пісні,
за все, що збудеться... й збулося.
Тут мама й тато, рідний дім.
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752752
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 21.10.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/2/377014614.gif[/img]
[b]«Ну от і все…»[/b]
Ну от і все, останній день тепла
Вже промайнув – лишив нам тільки дощ
В дуплі сидить і білка, і бджола
Холодні краплі з мокрого стебла
З дерев у парках, з клумб, що серед площ
Тече брудний, розбурханий потік
Короткий в літа виявився вік
Ну от і все – краплинка, як сльоза
Вже покотилася, по склу, в вікні
Як жаль, що це не літня нам гроза
За нею інша вниз зажурено сповза
Зароджуючи смуток десь й в мені
Ну от і все – можливе ще тепло
На день, на два, а може на декаду
Далеко ще до грудня й снігопаду
А з цим дощем все ж літечко втекло
© Микола Карпець (М.К.)
*04.09.17* ID: №749214
[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/nu_ot_i_vse/3-1-0-122"]© Сайт авторської поезії М.В. Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749214
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 18.10.2017
Зі Святом поезії, любі друзі!
[b]«Рідна мова»[/b]
[color="#0603de"][i][b]
Рідна мова – українська
Не москальська, не чужинська
А своя вона – рідненька
Нам від тата і від неньки
З молоком дається мами
З першим співом колисковим
Першим шумом колосковим
Над вкраїнськими степами
З солов’їним першим співом,
На який вона так схожа
І джерельним переливом
Мелодійна, гарна, гожа
Порівняти можна з дивом
Знати її – милість Божа
Для людей, що люблять волю
І формує їх свідомість,
І формує їхню долю
Заповідана народу
Який любить так свободу
© Микола Карпець (М.К.)
*21.03.17* ID: № 724834
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724834
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 18.10.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/2/609703970.gif[/img]
[b]«Вставай…»[/b]
Вставай, вставай, вставай, вставай
Включай і-нет, вмикай вай-фай
Пиши про запахи бузку
З усім ти світом на зв’язку
Пиши про щебет за вікном
Зозуля б’є як метроном
І соловейко тьох, та тьох
Не зупинити нам цих двох
Пиши про сонечко вгорі
Курличуть в небі журавлі
Пливуть хмаринки-острови
І килим з квітів і трави
Вставай – занурся в світ краси
Сапфіром крапелька роси
Метелик всівся на листок
У квіти вдягнутий садок
Вставай, не спи, бо все проспиш
Турботи, сумніви облиш
Поглянь на цей казковий Рай
Вставай…
……………………………………
.................................
Вставай – поспиш ти восени
У сіре вдягнуться лани
Затягне мрякою вікно
Мов чорно-біле все кіно
Тоді і спи хоч цілий день
А колискових дощ пісень
Буде співати за вікном
Гарячий чай, бокал з вином,
Нотатки-спогад про цю мить
Вино п’янить, ця мить – п’янить
І жити варто, й варто жить!))
*09.06.17*
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/vstavaj/13-1-0-123"]© Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751584
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 18.10.2017
Тобі – моя кохана,
Любов свою дарю
І щастя, так незнане,
З тобою розділю.
Немов би той барвінок,
Ти – зацвіла в душі…
Щоб був не хмурим ранок
Тобі пишу вірші.
Краса!.. Не намилуюсь
Багаттям неземним!
Коли вже розцілуюсь
Із космосом твоїм?
Далека – недосяжна,
Мов зірочка горить,
Твоя краса безмежна
В очах моїх бринить.
Не можу відвернутись –
Магнітом тягне даль…
До ранку не заснути,
Така в мені печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750642
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
[i]Осінній дим на простирадлі смутку,
Компас часу збився в тумані,
Передчуття холоду, як молоту,
Б"є по амбіціях намірів теплих...
Маленьке місто тоне у плітках -
Ще один крок до прірви зими,
Завис перехожий на перехресті
Дощів та негараздів сімейних...
Бо треба проблеми якось змітати,
Наче двірник оте листя зів"яле...
А може все тільки марення - сон,
Чи пелена із диму густого ?
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750061
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Падолисте,ти мій,падолисте,
Підкрадаєшся в душу,як дим,
Не підпущу тебе і на вистріл,
Хочу літом цвісти молодим!..
Хочу бути над ставом вербою,
Зазирати в свічадо води.
Не натішуся,літо,тобою,
Не збирайся за море,не йди.
Віджени ностальгічні припливи,
Що прибилися в душу мені.
Я така невимовно щаслива
В ці короткі,ще сонячні дні!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264210
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 11.09.2017
Колись тут дівчина стояла…
Стояла й слухала весну:
Народу мудрість сповивала -
Співала пісню чарівну.
Заворожила своїм словом,
Мов те джерельце із землі
Пробилось зернятком,і долом
Засіялось по всій ріллі.
Ростки сподобались народу –
Такі проникливі вірші,
Що не відняти іі зроду
Від Української душі.
З коріння роду виростала –
Волинська зацвіла краса,
Рідненьким розумом співала
Її зворушлива душа
Волинь – колиска наших предків…
Кувалась мова в боротьбі,
І розливалась з осередків -
Завжди пеклась в чужій злобІ.
Загартувалось добре слово,
В неперевершений булат,
Сьогодні солов*їна Мова –
Найкращий ратник і солдат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686483
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 20.07.2017
Їду я додому…
Серденько співає,
Так бурхливо в ньому
Щастя оживає.
Там де перші кроки,
І слова, і сльози –
Найдорожчі роки,
Сподівання й грози.
Наче зрада друга -
Марно не минає,
Так в чужині туга
Душу розриває.
Їду я додому,
Спогадами лину:
Послужив чужому,
А вмирати – кинув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674255
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 20.07.2017
Був в нас союз, були у нас гармати
І бомби, і ракети, і мечі,
Могли тоді зі всіми воювати,
Були погони й зорі на плечі.
Одні сиділи в Соловках за "зраду",
За Україну, кликав Магадан.
Донині вистачає зорепаду,
Хоч українець дідом став – не пан…
Хтось плаче, тужить за союзом й нині,
А хтось свобідно дихає грудьми.
У нас є Україна – це святиня,
Ми волю нашу ділом довели…
У ті часи були ми голопузі,
Бо керували нами у кремлі.
Є люди, що родилися в союзі,
А є такі, що на своїй землі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732238
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
З-елений лист на сонечку лосниться,
А- пахощі, що злегка аж п"янить.
Ц-ей аромат, як тільки завесниться
В- серця людей струмками цебенить.
І- відірвати погляду не в силі,
В-есна чарує буйним квітом всіх,
Б-ач, дивоцвіти, веселкові, милі,
І- рясно вмиті краплями зі стріх.
Л-ибонь в бузок Господь вдихнув ці чари,
Я-к робить він кругом свої дива,
В-есна - пора побачень, звук гітари
І- мелодійні про любов слова.
К-оли цвіте бузок в подвір"ях рясно
Н-еначе райдуг барви виграють
А- на душі, так щемно і прекрасно
Б-о в барвах цих краси всієї суть..
У-же в садах лунає спів пташиний,
З- усіх усюд - співочий справжній рай.
О-аза щастя, диво України,
К-уточок мрії, мій любимий край..
Завдячую Олі Радченко, її акровірш
"Куст сирени расцвел у окна" додав мені натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731344
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731552
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
[b]Цей травень пробрався крізь березень й квітень,
Тому й прихопив трохи холоду й квітів.
А там, де ступав по відкритій стежині,
Сьогодні тепло і радіють всі днині.
Цей травень не втомиться нас дивувати:
Сьогодні - це будень, колись було свято.
Нехай краще нові травневі розваги,
Ніж ті, що в минувщині - повні зневаги.
Нехай кожен в праці засвітиться ново
На рідних полях, на величних будовах.
В серцях хай розквітне любов і надія:
Вкраїну відродимо - все ж бо ми вміємо.
Як травень, прорвемось крізь кризові пастки,
Себе трохи зміним й політику нашу.
Й вбереться Вкраїна в багаті обнови,
МИ можемо, вміємо! У справах, не в слові.
Ми змінимо Гімн - він день кожний прославить,
"Щасливі всі будуть"...Шепоче нам травень[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731530
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
На дикой лужайке, средь рдеющих трав,
Прелестный цветочек белеет;
Для жизни повторной, поверь, что я прав -
Ядрёное семечко зреет.
Я мирно, уставший, на травке сижу
За жизнью цветка наблюдаю:
То бабочка сядет на радость стрижу,
Снующему, корм добывая;
То лекарь лесной – трудовой муравей
Из венчика что – то таскает;
То божья коровка моталась за тлёй
Устала, сидит – отдыхает.
На цвет его яркий, за сладкий нектар
Томится пчела за пчелою;
То муха забьётся, то бедный комар
Укроется перед грозою.
Закрою глаза и представлю себе –
С лужайки цветочек сорвали…
И всё мелкокрылье осталось в беде -
Их жизням цепочку прервали.
Одним он забава, потеха в руке.
Другим – неуёмная радость
По ветру качаться на нежном цветке…
О, жизнь! Ты чудесная сладость!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672045
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 01.05.2017
Немає пророків в країні
Де батьківське слово зросло…
Віками страждали… й понині,
Народ наш вирощує зло.
Засіли керманичі хижі:
Бо правду - неправдою б’ють!
Слова промовляють ворожі,
На мову помиями ллють.
Відняли вже все від народу,
Куди не поглянь – скрізь біда.
Лишається, кинутись в воду,
З високої кручі Дніпра.
За Волю,за Правду… Свободу
Піднявся великий народ,
Побігли не знаючи броду,
Не зміряли величі вод.
Кудись розлетілись, як птахи,
В тепліші, в багаті краї,
Волочуть нещастя невдахи:
Без дому,родини й сім’ї.
І там, не багата в них Доля,
Кругом наші в злиднях живуть,
Опудалом посеред поля,
Не мед, а гіркоту там п’ють.
Тяжка на чужині дорога –
Колюча босоніж стерня.
Закралась, і в мене тривога:
Печальну співаю щодня.
Затягну уночі тужливу,
В далекій чужій стороні
Про долю…любов нещасливу,
Що мається теж, в чужині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728711
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 01.05.2017
Велике спасибі О.Жежук за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730994
...при надії
Земля чекала сонця і тепла,
Ковтала спрагло всі щедроти неба.
І в день новий Життя у світ несла
Й людські ховала муки поміж ребра,
Щоб заростали цвітом… А мені
Розкрилені світи лягли під вії -
І я горнусь до матері-землі,
Що при надії…
О.Жежук
[youtube]https://youtu.be/KGzYBuzQEy0[/youtube]
[i]Земля мене, неначе обняла,
нашіптував щось таємниче вітер...
І говорила я тоді слова,
Що з її надр, в обрамленні із літер.
Цвіли сади... Погідно понесла
Земля свій тяж для всіх живих на світі.
Надія є.
Вона ж бо проросла
В новім житті, що зріє в слові й цвіті...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731390
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
[i]Ми блукали по коліна у місяці
Понад прірвою темних століть,
Всі історики впали в депресію,
Прочитавши архіви небес.
Світ не старший за Божі труди,
Що держави складав у пісочницю часу.
Хтось розсипався, інший міць будував
Потом родючим та згодою разом.
І живуть - процвітають на сонці
Глобуса клаптики - пишні сади...
Нам лишилися зорі - надії
Серед мороку грізних подій.
Через біль, утрату, розпуку
Лиш не падати вірою, духом...
Мільйони сердець наче хвилею
Світла проміння свободи лавиною
Попри кордони стіни - пітьми,
Взявшись міцно рука до руки,
Ранок запалять над Україною !
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716269
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 01.05.2017
[i]Не задихайся, я ще прийду,
Я ще наповню речі, хоч не до речі
Усі зітхання - поневіряння, ходити по колу
Кругами - життями, важкою ходою,
Соленою бідою...
Як риба на суші, де згублені душі
Танцюють знеболені самби крильми
Дитинства забутих пірнань...
Вистачає переживань,
Щоби не вмерти у забутті і триматися на висоті
Магнетики дротів - твоїх незрадливих гачків...
Мені би сягнути полюсів якось серед хаосу вітру,
Що звіє нові проблеми і відправить до атмосфери
На всі чотири сторони, де чатують воро́ни
Свою здобич...
Бог в поміч, дощ під ноги, крику - легеням !
Та хоч у болоті відбийся, - напийся
Моя остання надіє...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724266
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 01.05.2017
Твої очі, як смарагд,
Губи – терпкі вишні.
Хто із чудом стане вряд?
Що створив Всевишній.
Приспів:
Твою стежку простелю,
Через… водопади.
І тебе не розлюблю
За твої… принади.
2
Ти струнка неначе лань...
Як пливеш над лугом.
Чоловічих мрій… зітхань,
Зіронька над пругом.
3
Твої плечі наче жар,
А ще… тугі коси.
Умокнусь й душі пожар,
Тушать, як ті роси.
4
В грудях лишенько моє,
Листячком тріпоче.
Притулюся й закує,
Серденько дівоче.
5
Білі груди - диво плід…
Ой, нап’юсь цикути.
Захмелію від ягід…
Щоби в рай пірнути.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687499
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016
Матінко Божа!
Як жити у світі,
де кривди багато?
Матінко Божа!
Як жити у світі?
Що буде - не знати...
А що принесе день нам
наступний?
Вітер попутний?
Це добре було б...
Що ніч подарує?
Зорі яскраві і місяць
у сяйві тих зір?
Ти кажеш: "Повір!"
Благаєш.
Благаєш.
Як вірити?..
Зло навкруги я лиш бачу!
За нього нізащо я не пробачу!
І чую у відповідь:
" Ти...
Прости...
Прости..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686224
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 04.09.2016
Знов осінь золота на човні золотому
Тихо попливла до золотого дому.
А дім той золотий за домом із квітками,
Бо літо живе в нім... із квітів там і брами.
А в осені і дім, і брами золотії,
І золоті думки, і золоті надіі...
А золоті чому? Бо сонце золотило.
Щоб все навкруг цвіло...
Так сонце захотіло!
То ж літечко ясне у осені гостює,
А осінь золота все золотом гаптує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687412
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 04.09.2016
Розквітла ти у полі житньому,
де в сяйві сонця виграє роса.
Я називаю тебе рідною,
велична й світла є твоя краса.
Моя ти, рідна!
Моя ти, світла!
Найкраща в світі, і - єдина.
У славі й величі розквітла
під сонцем ясним - Україна!
Люблю, коли сміється вересень,
До знань веде за руку школярів.
І квітнеш ти у барвах вересу,
як кличе осінь в вирій журавлів.
Моя ти, рідна!
Моя ти, світла!
Найкраща в світі, і - єдина.
У славі й величі розквітла
під сонцем ясним - Україна!
І граєш ти, дзвениш потоками,
між гір високих квітнеш у гаях.
Люблю тебе, країно рідная,
хай на весь світ лунає у піснях:
Моя ти, рідна!
Моя ти, світла!
Найкраща в світі, і - єдина.
У славі й величі розквітла
під сонцем ясним - Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686998
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Любіть Україну, як сонце любіть…
Володимир Сосюра
Любіть Україну, до сліз у очах,
До болю у грудях і щему!
Любіть не заради, за благо, чи страх,
Любіть кожен сам, по своєму!
Не вголос любіть і не на показ,
Щосили б’ючи себе в груди.
Любіть почуттям, як батьки люблять вас
І легко душі вашій буде!
Любіть до глибин недосяжних душі,
До дна, що у власній кишені!
Любіть не за статки свої, бариші
І будьте у цім навіжені!
Любіть не за те, що вона вам дала,
Чи ще зобов’язана дати!
А тільки тому, що вона лиш була,
Як в кожного – батько і мати!
Любіть не за розкіш і сяйво вогнів,
Хоч важко за злидні любити…
Любіть! І щоб кожний із вас захотів
Для неї в житті щось зробити!
04. 02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408938
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 25.08.2016
Ти не ревнуй мене до віршів.
Ти не ревнуй і не питай,
Чи я в житті любила інших,
Хто розбудив у серці май?
Хто шепотів слова священні,
В обіймах ночі цілував,
Знайшов рядки благословенні
Із ними душу повінчав.
Звінчалися – відтак довіку!
За свідків – золоті зірки –
В безмежжі неба – їх без ліку,
В безмежжі слів – віки, віки...
Ти не ревнуй мене до віршів,
Слова мої чиїсь були,
Комусь вони вдавались ліпше,
Комусь молитвою лягли.
У них я можу відтворити
Непережиті почуття,
У них я можу пережити
Сто доль короткого життя.
Ти не ревнуй мене до віршів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568311
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 23.08.2016
Мені для щастя мало треба –
Злетіти мріями до неба,
Вітати дні, вітати ночі,
Дивитись чесно людям в очі.
Приспів:
Це щастя – сонце і блакить,
Щоранку музика бринить.
Це щастя – вірить і любить,
Це щастя –жити, просто жить!
Мені для щастя треба мало ,
Щоби добро в душі світало,
Пшениця в полі золотіла,
Любов палким промінням гріла.
Приспів
Для щастя треба так багато:
Боротись і перемагати!
Домівки рідної причастя
Для справжнього потрібне щастя.
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653016
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 23.08.2016
Я українка, зроду і довіку,
Від гречкосіїв рід безсмертний мій,
Душа моя глибока і велика,
Але топтати ти її не смій.
Не смій, не руш землі моєї квіти,
Що косить неприкаяна гроза,
Бо мої квіти – України діти,
Бо моє серце пропекла сльоза.
Я терпелива до пори, до часу,
Та до лихих чужинців я лиха,
Праправнуку Великого Тараса
Не доведи правірну до гріха.
Я українка мовою і ликом,
Хоча навідліг сьогодення б’є,
Мене не просто збити з пантелику,
Бо маю я призначення своє.
Я українка. Чуєш? Не ховаюсь,
Що в чорнозем полтавський проросла,
Що духом предків праведним пишаюсь,
Що їхнім зерням на землі зійшла.
Мене не потоптати і не стерти,
Хоч надсилай нацьковану орду,
Я не посмію відійти і вмерти,
Допоки новим зерням не зійду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685403
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Помимо всіх тривог, розбоїв, сліз ,печалі,
Народ живе,збирає крихти і йде далі,
Будучності будують магестралі,
Що поведуть до кращого життя.
То ж в рік новий, єднаймося в одну родину,
Відкиньмо зло,тримаймо в серці Україну,
Плече в плече -ідім... Нова година!
Блакитне небо, золоті поля!
Вже стільки літ існує фенікс -Україна,
Лікує рани, воскресає і не гине,
Бо Богом вибрана і з ним єдина,
Настане час, прославиться вона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579561
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 22.08.2016
1.Знаєш, я звикла сама зустрічати вечір,
Вранці одне горня готувати кави,
Брати тягар турбот лиш на власні плечі.
А як не сила, йти до могили мами –
Саме туди, де її спочиває тіло,
Там, де кругом хрести й безголосий простір.
Я розумію, душа її відлетіла,
Всі на землі ми люди – то тільки гості..
Та подивлюсь на портрет, на її могилу.
Все їй повім, свічу запалю воскову.
Мама всміхнеться, а я підлатаю силу,
Знову піду кувати свою підкову.
Знаєш, я звикла ходити, куди захочу,
Вулицям міст кидати палкі привіти.
Тільки задовго стежину одна толочу.
В парі свій захід сонця хочу зустріти.
15. 08.16
2.Колись зустрінемось з тобою, прийде час,
І погуторимо за чашкою еспресо
Десь у кафе без ока публіки і преси –
Лиш ти і я і той вогонь, що вже загас.
Прийде пора, сама спаде з чола вуаль,
Я не дивитимусь на тебе, як на бога,
Із серця птахами злетять усі тривоги,
Накриє груди рівноваги пектораль.
Під звуки музики й поблискування бра
Ми будем смішками здувати з кави пару.
У рівних статусах (я матиму вже пару!)
Бажати будем одне одному добра.
15. 08 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684952
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Армія розвалена… - Мрія наша спалена.
Реформи завалені… - безнадійно віддалені.
Плин вперед зупинено… - тихий рекет вчинено.
Все, що можна з’єдено… - до ручки доведено.
Толерантість спльовано… - бо Любов зґвалтовано.
Совість вщент загублена… - бо жи2ами скуплена.
Гідність нашу знищено… - її ж не захищено.
А ще Честь знеславлено… - влади ж нас позбавлено.
Украйна розкрадена… - боргами обкладена.
Майбуття поховано… - в кайдани заковано.
Надії оскоплено… - все ю2вою схоплено.
Та Віру не знищено… - бо в віках захищено!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685039
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Посивів Дніпро наш від біди й негоди,
до Чорного моря несе свої води.
- Куди біжиш, Дніпре? Куди поспішаєш?
Кажуть, що не наша земля та. Не знаєш?
А якщо не пустять і тебе до моря?
Куди біжиш, Дніпре? Ой, скільки ж там горя...
Мало їм, все мало... Раді б не пустити.
Мало... усе мало... Раді б загатити!
Не спинити думку, що до Бога лине.
Дніпра не спинити, що до моря плине.
Бо його це море завжди було й буде!
Ой! Скільки вже бачив... і це перебуде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685014
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
- Земленько рідна, як ти змарніла!..
Вродонька ясна зів'яла, зчорніла...
- Віченьки гаснуть в німотній скорботі,
Рученьки пухнуть в одвічній турботі...
- Земле-матусю, де твої крила?
- Я ними душу від скверни закрила!..
Хай вороги моє тіло шматують -
Душеньку крильця надійно вартують!
- Нене землице, де ж твої діти?
Хто має старість твою обігріти?..
- Ох, не питай!.. Іде син мій на брата...
Кісткою в горлі їм батьківська хата!..
- Земле святая, матінко-зоре,
Як лікувати тяжке твоє горе?
Чим же ці рани криваві зцілити,
Вроду колишню твою відбілити?
- Ой, не так легко минуле вернути!..
Шрами смертельні повік не забути!
Серце сплюндроване ридма ридає...
Де порятунок, Господь лише знає!
Щира молитва загоїть всі рани,
Висушить сльози, розі́б'є кайдани!..
Очі й думки зверніть, люди, до Бога -
Встелиться рястом-барвінком дорога!
Автор малюнка - Анатолій В.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578689
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 20.08.2016
Така гірка твоя сльоза,
Така крихка твоя надія...
І віра слабшає-марніє -
Бринить сльозою в небеса.
Але порепана душа
Ще прагне крихточку любові!
І хай шляхи полин-тернові,
І серденько, немов пташа,
Тріпоче-б'ється!.. Та на мить
Надія віру воскресила,
А віра ця - велика сила!
І вже сльоза не так гірчить...
Чи сльози висохнуть колись?..
Просякло й небо кров'ю-болем...
О, де ж ти, де, зрадлива доле? -
До хати рідної вернись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641115
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 20.08.2016
Докричалися, добазікались,
Допатякались, доревли!..
Охрестилися недоріками,
Тож тягнімо, мов ті воли!
Що накаркали - те і маємо,
Наплювали самі ж собі!
То на кого ми нарікаємо,
Захлинаючись у ганьбі?
Нас винищують - ми не бачимо!
(Це когось десь там, а не "нас"!)
Боже, дай же прозріти... зрячому,
Бо вже гупає дзвоном час!
А хвалилися, в груди билися
І браталися ж, як могли!..
Кров'ю братньою осквернилися -
Тепер корчимось від хули...
Чи оглухли вже, що не чуємо?
Мозок виїла глухота?..
Честю-правдонькою торгуємо,
Кров'ю штопаємо літа...
Шлях відміряли болем-відчаєм,
Злом-ненавистю поросли,
Упряглися в ярмо довічнеє -
Чи й розв'яже хто ті вузли?..
Нам би іншого! (Хай і гіршого,
Хоч іуду, аби чужий!..)
Що тепер сповідатись віршами?
Не почують, хоч вовком вий!
Не очистити душі війнами,
Від байдужості не спасти!..
Дай же, Господи, стати вільними -
Нас... від нас самих захисти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630944
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 20.08.2016
Натомилось чорне море
І Дніпро ревучий.
Застогнала наша земля
І річкові кручі.
Двоголові роздерають нашу
Землю, кажуть що могучі.
Спопеляють люд наш,
І лани родючі.
Гей, ви славні отамани,
Де шаблі ваші бундючі?!
Скиньте в прірву москалів,
Хай летять, із кручі.
Боріться, любі брати,
Ви славетного роду.
І недавайте панувати,
Над вами нікому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679799
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
[youtube]https://youtu.be/Pzrz0HLcj60[/youtube]
Картинка - експромт))
[b]«Дівчинка-літо»[/b]
[color="#1307e8"][b][i]
Мчиться просторами дівчинка-літо
Сіє навколо травичку і квіти
Гріє пісок біля річки і воду
Нам демонструє красу свою й вроду
От зупинилась, на мить, у долині
Губки червоним змастила калині
Потім помчалась до літнього саду
Соком наповнить плоди винограду
Ну а коли притомилася трішки
Звісить з ромашки натруджені ніжки
Бавиться ніжно з метеликом, в полі
Пух, як сніжинки, здмухнула з тополі
Ніжиться, бавиться, весело грається
Тим же, хто поряд – від щастя співається
Коник виспівує десь у житах
Пісню завів у гаю свою птах
Гамір і щебет з ріки – дітвори
Щастя рахує зозуля, з гори
Вперше десь пискнув малюк журавля
Звуками літа вібрує земля
Микола Карпець (М.К.)
*23.06.16* ID: № 674104[/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674104
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 19.08.2016
З циклу «Побачив картинку – написав експромт»))
[img]https://pp.vk.me/c636926/v636926686/af81/dORjGrVnMFI.jpg[/img]
[b]«Якщо життя оттак любити»[/b]
[color="#050ce8"][b][i]
Наперекір усім незгодам
Я відроджуся і зросту
Таку цю істину просту
А ні людина, ні погода
Не зможе взяти і убити
Якщо життя оттак любити
Якщо так тягнеться листок
До неба, сонечка проміння
То ні асфальт, а ні каміння
Не зможуть втримати росток
Який у мріях – в вишині
В обіймах сонця – ранки, дні
Який у цьому Божім світі
Щасливо жити хоче в літі
Микола Карпець (М.К.)
*01.06.16* ID: № 669686
[/i] [/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669686
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 19.08.2016
Люблю я українську рідну мову! -
Її почула, чесно, до пелюшки,
Коли вивчала мама колискову…
(Пізніш її співала для Владюшки!)
Люблю я українську рідну мову!
Ніщо її не зможе перевершить,
Готова чути знову її, знову,
Вона для мене, мамина, найперша!
30.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512047
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 19.08.2016
Вечер сумраком ночку продвинул,
Засыпает уставшая рать…
Так давно отчий край я покинул…
Ах,как хочется там побывать!
И, как в детстве, с семьёй, прогуляться
Вдоль разлива волынской реки,
Когда воды просторно несутся
По низовью, по царству ольхи.
Где вербА приубралась – цветёт,
Распушив свои ветви на сев;
Влагу медленно, тихо сосёт
Из земли, что озябла совсем.
Мне бы завтра, с зарёю, проснуться
Среди лесу,где Мавки живут,
Чтобы свежего соку напиться
Из берёзок, что рядом растут.
Не гони меня смерть роковая,
Не копай мне могил в чужине.
Хоть пешком до родимого края,
Хоть верхом - на крылатом коне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670076
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 08.08.2016
Довіку народ не забуде
Крилато – літаючий спів,
Не стерти у пам'яті люду
Шедеври,перлини із слів.
Не зможуть нащадки забути
Дорогу народних митців,
Не бачити слово закутим
До віку, до згину віків,
Не знатиме мова загину,
Ні мряки сліпої,ні тьми!
Розвиньте її мов дитину -
Сідайте співати з людьми.
Розлийтеся морем широким,
В найдальший куточок зайдіть -
Маленьким і всім карооким
Віршами добробут несіть.
Народ буде Ваше співати –
Словами, що мову живить.
Не зможуть до Вас не ходити –
До моря струмочок біжить.
Вам випала доля щаслива
Побачити в кольорі все,
Сьогодні потрібен,крикливо -
Сіяч,Прометей і Мойсей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680506
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 08.08.2016
Пора, приятель, вновь Свободу
Добыть карающим мечом,
И правду возвратить народу -
Представить истинным лицом.
Твой мирный Труд, и Честь, и Волю
Обманом отняли…Воры!
Не раболепствующей доли,
Поверь, заслуживаешь ты!
Отняли всё – пустили голых
По заграницам торговать,
Из года в год - несчастьем новых
Приходит время испытать –
С сумою разбрелись по Миру
Краюху хлеба добывать…
Господь! Верни голодным Веру -
Свои просторы засевать!
Не гни презрено свою спину
Перед мздоимцем и вором,
Вставай, и возглавляй колону -
Веди восставших казаков.
Пускай зажали в заточенье
Твою пылающую грудь –
Не поддавайся на смиренье,
Не останавливай свой путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681011
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 08.08.2016
Їдуть хлопці, їдуть хлопці,
Їдуть хлопці на війну.
Вітри віють у волоссі,
Чешуть хлопцям сивину.
Під колесами машини
Сірий шурхотить асфальт.
Злість діймає груди, кпини,
А в очах горить азарт.
Не романтики шукають,
Стогне там в бою земля.
Лебедями ввись злітають
Душі мертвих, то жнива.
На дожинки, на криваві,
Їдуть хлопці все міцні.
Їх серця в гарячім сплаві -
Україна у вогні.
Їдуть землю боронити
Від російської чуми.
Аби в мирі вільно жити,
Щоб не знали ми війни.
04.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681830
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 06.08.2016
На подвір'ї, між квіток,
Мешкав сонечко-жучок.
Лапок мав аж шість - не злі,
Міг ходити по землі.
На спині, немов кулони, -
Крапки кольору ворони.
Вісім всіх, рахуй, хоч прій,
На червонім кептарі.
Довкруж дому він літав,
Коли крила витягав.
Ними так махав завзято –
Птах не брався доганяти!
Кажуть дітоньки малі,
Що корівка божа він.
Від корови – тільки цятка.
Жук цей - сонячне телятко.
Сонечко-жучок має назву божа корівка,
сонячне телятко, сонячне ягнятко (в різних країнах - по-різному).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681253
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2016
Я до чаю додам теплий відзвук імбирної ноти
І корицевий шлейф, ніби сонячний промінь, густий...
Щось приваблює погляд у гладі люстерка напроти...
Тінь якась невиразна...та я майже впевнена - ти...
Не відводжу очей, бо боюся укотре згубити
Павутинку тонку, що тебе у мій сон приведе...
А за вікнами вечір, п'янким абрикоссям налитий,
Із зірницею вдвох витанцьовують свій па-де-де...
Попід стелею сплять врівноважені штучні світила,
І годинник стіка, як з полотнища пензля Далі,
Чай схолонув давно, а мені відірватись несила
Від химерної точки на сріблом покритому склі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666604
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 30.07.2016
Вороги ви проклятущі
Ви для нас не всемогущі,
України вільний дух
Розіб*Є у прах і пух.
Приспів:
Будемо ми вільні,
І, як криця, сильні
І ніякий ворог
Нас не зітре в порох
Начувайся підлий враже
Ми тобі іще покажем…
Хай Господь вам воздає
І в придачу додає.
Приспів;
Ворог різного ґатунку
Для країни гірше трунку,
Тож єднаймося, брати,
Щоб усіх перемогти.
Приспів:
Ми веселі, працьовиті
І у нас розумні діти
Подолаємо руїну,
Відбудуємо країну!
Приспів:
Співається на мелодію української народної пісні "А я все дивлюся де моя Маруся"
20.07.2016р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680876
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016
[img]http://www.look.com.ua/pic/201209/800x600/look.com.ua-12607.jpg[/img]
Скільки мені лишилося з тих часів –
Рідного й не забутнього – не злічити!
Пахощі хвойні темних густих лісів,
Тепле гніздо лелече, на грабі звите…
Вечір, що пахне м’ятою й чебрецем,
Стежка-хідни́к, що завше веде до хати,
Комин у космос цілиться олівцем…
На видноколі – сині кити́ Карпати
Ув океані неба, у піні хвиль
Мирно вляглись погріти вологі спинки.
Хата моя осіла, мов корабель,
Серед лілових повеней материнки.
Вікна мої розчахнуті в білий світ,
Скупаний у медах, у траві пахучій.
Кличе подвір’я скрипом старих воріт,
Світять шибки́ у душу, мов лід, блискучі.
Рідного дому скромність і простота,
Все тут близьке – бери і затягуй шрами!..
Двері привітно рипнули: «Ех, Ната́…»,
Знову домів* прибило мене вітрами.
Стільки приємних спогадів що не крок:
Місяць повис на дідовому горісі,
Тут по черешні дерлася до зірок,
Скільки мені було тоді – сім чи вісім?
Там, під покровом затінку, між дерев ,
Груша тримала гойдалку за мотузки:
Я підлітаю – й страх мене не бере,
П’ятами б’ю повітря, мов скло, на друзки!
Ген біля хати тато, міцний, як дуб,
Вхопить мене і хвацько уверх підкине!
Я верещу, сміюся, кричу «Впаду!»,
Хоч розумію, паніка без причини…
Руки у тата дужі, для нього я,
Мов невагома гілочка чи стеблина.
Мить – і вже кличуть в мандри густі поля,
Сонцем рудим всміхається літня днина.
Вже наслухаю шерехи у траві –
Коників і джмелів дивовижні соло.
Мов парасольки сонячні, деревій
Кошики цвіту порозправляв довкола.
Світ був тоді безмежним, і простота
Чи не найбільшим дивом була й дарами!
Мов крізь роки відлунює те «Ната́…»
Голосом мами…
[i]*Домів – прислівник, діалектне, вживається у значенні «додому».
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680390
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Любов, що тліє, не горить,
Не має гострої приправи,
Від неї кров не закипить.
Без солі й перцю... Що за страви?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679649
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Вкраїнки вже діток не родять
Від голоду пухнуть і мруть.
Щодня похоронки приходять,
Якщо не помреш то уб’ють…
Дістала вже шушваль зміїна,
На Бога і Право плюють.
Поставили всіх на коліна
І кров нашу виродки п'ють.
Моя Україно, - проснися…
Прокинься нарешті зі сну.
На сторони всі оглянися,
Твій пращур Сірко не забудь.
Меча свого вийми зі стріхи
Від пилу його обітри.
Прибуде, врагам на горіхи
І Каїну в груди встроми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679588
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Ми українці...є в нас гордість,
Свята любов до рідної землі.
Крокуємо ми впевнено у вічність
З часів далеких, ще до Київських князів.
Нехай війна...мабуть, така вже доля.
Ми не керуємо подіями в світах.
Та сильні ми, найважливіше - воля
І пісня українська на вустах.
Нехай полон...нас не злякати: мужність
З часів козацьких є у нас в крові.
І не зламати нас, бо мудрість
Всмоктали з молоком від матерів.
Є віра в серці - нас не побороти,
Хоч і тернистими завжди були стежки.
Країни ми своєї патріоти -
І нам завжди світитимуть зірки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661529
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Розпинають мародери
Люд убогий на хрести,
Прописали ненажери
Нам виснажливі пости.
А самі не луснуть мало,
І без міри, а жеруть…
Світ увесь уже дістала
Ненаситна їхня суть.
І принижені сумою
Змін чекаємо дарма,
Ще лякають нас війною,
Ніби в нас її нема.
Я не заздрю їм пихатим,
Слава Богу, ще жива,
За усіх нас розіп’ятих
Не втихає голова.
І у роздумах болючих
Зріє думка головна,
Щоб на цей раз діти сучі
Все отримали сповна.
Щоб зрадливих наздогнала
Кара Божа і людська,
І нехай не промахнеться
Наша праведна рука.
17.04.2016р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660100
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
На захист Надії вставаймо,
Збудімося від дрімоти.
Прошу вас скоріш поспішаймо,
Не втратьмо Надію брати.
Пророк убієнний прохає,
Із бездни могила Сірко.
Скалу Прометей колупає,
Вже з нами великий Франко.
Філософ Григорій і Леся,
Наш древній замучений рід.
І слава його безтілеса,
Кричить нам прямуйте на схід.
Недолюдка викинем з хати,
По писку йому… навідліг.
Пора вже борги віддавати,
Щоб більш не ступив на поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660108
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Люблю тебе, стражденний рідний краю,
До сліз люблю, до болю-хрипоти!..
В любові тій приречено згораю,
Аби лише воскрес, вознісся ти!
Люблю тебе, згорьований народе,
Болію болем страдницьким твоїм...
Не прагну шани, дяки, нагороди -
Для тебе щастя-долі заповім!
Люблю тебе, величне рідне слово,
Шматоване, калічене... й святе!
Плекаю кожну краплю калинову -
Хай в серці євшан-зіллям проросте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612633
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 03.01.2016
Гей, Березню, анумо до роботи:
За зиму назбирав ти стільки справ!
Скидай же валянці і натягай чоботи –
Ти в поле й ліс зі мною йти чекав.
Протальнику, йдемо за первоцвітом:
Підсніжники в лісах ворушать сніг,
Байбак свистить, весні правує мито,
І річка озивається з-під криг.
Капельнику, вже щука гострить зуби
І лід лама хвостом на бистрині,
Ще зайчики вдягають літні шуби –
А горобці виспівують весні.
Березозоле, он шпаки й вівсянки
Новенькі трелі з вирію несуть –
І сонечко всміхається нам зранку,
А бджоли облітають першу путь.
Красовику, ходімо ж бо за соком:
Поміж березами запали вже сніги,
І сонечко підбилося високо,
І підсихають перші мороги.
Ну що, мій Березню, юначе працьовитий?
В обійстя трударів прийшла весна –
Готуймо плуг: хай закликає квітень
Найпершая рахманна борозна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563746
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 03.03.2015
Я досі вірю в те, чого нема...
Все намагаюсь осягнути вічність...
Ховає свої щупальця пітьма
У місяцем розчинену північність...
Стаю потроху "річчю -у-собі "
(Пробачте, Канте, за таку зухвалість )...
На крила почорнілих голубів
Наклеюю думок недосконалість...
Під абажуром заховались сни -
Червоні маки посеред ромашок...
Напередодні балу у весни
Малюю сніг мазочками "гуашок "...
У музиці нестало півтонів -
Бемоль з дієзом зрадили палітру...
І попелом легесеньким злетів
Останній вірш, написаний для Вітру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562078
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 25.02.2015
[i]Хто живее під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає, той скаже до Господа: "Охороно моя та твердине моя, Боже мій", - я надіюсь на Нього! Бо він вирве тебе з тенет птахолова, з моровиці згубної…[/i]
(Псалом 90)
Мій Боже, дай сили стояти
Народу за волю свою,
За сиві й замріяні хати,
За пісню у ріднім краю.
Уклінно прошу Тебе, Боже,
Від Неньки орду відведи –
Те плем’я нахабне й вороже
Та злодіїв хижих ряди,
Отих, що віки знахабніло
Вкраїні нав’язують пута,
Шматують їй душу і тіло,
І нищать історію люто,
Вбивають синів України –
Розносить літак домовини…
Прошу ж Тебе, Боже єдине:
Гони цю орду із країни,
Вкажи їм на гріх їх пекучий,
На тяготу сліз материнських –
Бо створене зло неминуче
На голови ляже ординські,
Бо матері кожна сльозина
Вогнем у душі запалає
За хижо убитого сина,
За попіл і згарища краю…
Молюся я кожную днину,
До Тебе звертаюся знову
За рідний народ і країну –
Всевишній, почуй моє слово…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506648
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 05.02.2015
(за мотивом твору Т. Шевченка)
«Така її доля… О Боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро…» усіх нас любила?!
Чому ж не зупиниш московську орду???
А скільки, біднесенька, горя зазнала:
Із голоду пухла, стогнала в тюрмі…
Та гордо вставала з колін, воскресала,
Щоб знов-таки бути в чиємусь ярмі?..
А що їй робити, коли розпинають
Свої ж таки діти і в пута кують?!.
Пошли Ти їй долю! Хай лихо минає,
Бо інші народи її засміють…
О Боже мій милий! Така Твоя воля…
Караєш Вкраїну за наші ж гріхи!..
Прости нерозумних, зішли неньці долю,
Збуди всіх байдужих, «незрячих», «глухих»!
І буде в нас доля і щастя по вінця,
Бо щиро молитву шепочуть уста!
Спаси Україну! Зціли українців!
Хай буде вовік Твоя воля свята!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556846
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015
(від імені дітей)
Дорогий солдатику! Патріоте! Друже!
Ми Тобі, ріднесенький, дякуємо дуже
За незламну стійкість, мужність і відвагу,
За несхитну віру і тверду присягу!
Ти відважний воїн, Ти Герой народу,
Борешся за спокій, гідність і свободу!
Ти стоїш за правду, за Вкраїну-неньку,
За дітей, за внуків, за матір стареньку…
Знаю: було важко, але Ти тримався,
Із боїв кривавих знову піднімався!..
Вірю: переможеш, бо Господь з Тобою,
Він благословляє правдою святою!
Слово Кобзареве хай Твій дух гартує!
«Борітеся – поборете..!» - серденько карбує!
Хай почує москалота наші думи-«квіти»:
«Чия правда, чия кривда і чиї ми діти»!
Вже недовго, рідний, скоро перемога!
Чуєш? Пахне рутою-м'ятою дорога…
Кличе хлібом-сіллю, манить рідна хата…
Вигляда синочка посивіла мати…
Повертайся швидше! Повертайсь, солдате!
Всі Тебе чекають, Сину, Батьку, Брате!
Моляться за Тебе українські діти,
Щоб могли співати, вчитися, радіти!..
О Всевишній Отче і Пречиста Мати,
Хай живими вернуться всі наші солдати!
Щоб Вкраїна-мати знову вільна стала,
У добрі, здоров'ї й щасті процвітала!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556105
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 03.02.2015
Життя пусте, мізерне, вбоге…
Волає-стогне: «Допомоги!»
А час не жде…
Кричить сім'я, держава, влада…
Хоча б лукавая порада!
Та все – не те…
А ще… душа… І це найважче,
бо тут не вибереш, хто кращий,
а хто – не наш, бо… не такий…
А світ жорстокий і німий!..
Усе німе! Хоч репетують
(самі ж давно уже не чують,
бо не дано…),
що правда є, і є держава,
що є… історія і слава,
що Україна процвітає
в добрі й здоров'ї…
Славний рай –
отой забутий Богом край…
Яка ганьба! Яка зневага!
А чи й була якась повага
хоч до святого?!.
Не було! Усе з брехнею загуло –
вже не вернути!
Чи, може, й нам долить отрути
в гріховну пащу? Злом – на зло?
Щоб і нащадкам так було,
як нам тепер?..
О доле, доле,
як гірко правда твоя коле!
Карає тяжко!..
Що ж робити?
Невже й надалі тихо жити,
як всі жили?..
А як же діти? Як онуки?
Нас проклянуть вони з розпуки
за ці гріхи!
Вкраїнці, рідні, схаменіться,
тверезо правді подивіться
в розпусні очі!
Давно приспана вже!
Не хоче ніяких змін!
А чом би й ні? Заснула й спить…
Хоч ви просніться! Уставайте!
Одвічні ґрати розбивайте,
бо… пізно буде!..
Вкраїна ж ненька не забуде
своїх дітей!..
Й воскресне все:
І правда, й доля,
і не лукава – справжня воля!
І щирий сміх, й душа – як казка!
Усіх огорне Божа ласка
і на добро благословить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555810
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015
Понад полем-гаєм палахкоче ватра*,
Морозенка посох гріють промінці –
Біля ватри ж стали у почесній варті
Козаченьки-браття – славні місяці.
Морозенко кроки міря коло ватри,
Кожному по черзі посох подає –
Ви йдете, синочки, у далекі мандри
До кордонів грізних боронить своє!
Варта палахкоче, сипле золотинки,
І Чумацьким Шляхом стелить світлий дим –
Матінка рідненька розклада починки**,
Щоб зіткати свити соколам своїм.
Першого починку нитка шерстяная:
Біла-біла вовна світиться, мов світ,
Додано до пряжі мирну пісню краю –
Доброю свитина буде много літ.
А другий починок – пелюсточки сині
Рясту-першоквіту, зібрані до свят,
І співають пряжі радісні пташини –
Буде лише святість свитка соколят.
Третього починка розклада матуся,
В нім танцює Мавка, Мавці грає Лесь,
Житній колосочок поправляє вуса,
І свитині просить сили у небес.
Інший же починок – кетяги калини,
Молитви дівочі, Світла Покрова…
Затишок сімейний теплиться в свитині,
І в свитині чути Господа слова…
Тож палає ватра понад полем-гаєм,
Матінка обновки виткала синам –
Це різдвяна днина просто розквітає,
Просто щастя й миру побажала нам…
* багаття
** пряжа
09.01.2015 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550185
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Від ранку задощило, закапіжило.
Укрилось небо сірим кожухом.
Ще вчора сонце тіло щедро ніжило –
Прикрило нині щоки рукавом.
Ключ журавлів відбув із краю рідного,
Щоб відімекнути небо чужини.
Хапа за чуба вітер дуба мідного.
Обшарпує сорочку і штани.
Птахи сховались в туєвому гіллячку.
Відклали виступ, дощик підсобив,
Калюжами розлився по подвір’ячку,
Немов у бубон у шибки забив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531979
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Ти запримітив -ластівок нема?!.
Тому-то небо сиротливо плаче...
А десь уже за обрієм зима
Шукає віщі сни осінніх значень...
А пам'ятаєш березневий гай
І пролісків блакитні оченята?..
Та крає жовтень стиглий коровай
Ножами -стрілками річного циферблата...
Он в павутині стомлений листок
Знервовано тріпоче в ритмі танго...
А, може, то -з минулого квиток....
А, може, пролетів над нами янгол...
Вже від морозів посолодшав глід,
І диха ранок снігом і грибами...
Дивись -но: листопад ховає слід
Залишений на стежці щойно нами...
Сузір'ям Ліри облітає клен...
Дуби гудуть на вітрі мідноброві....
А ми додому з лісу принесем
Цілунки жовтня з присмаком терновим......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529979
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 15.10.2014
Світ такий прекрасний, хочеться пізнати –
Манять дикі гори величчю вершин,
Кличе ліс до себе ягоду збирати,
Білку рудохвосту стріти між ялин.
Море зве ігристе, пінисто-солене,
Раде тіло й душу в хвилі обгорнуть,
Вимити із нього все, що невеселе,
І бажання жити і любить вернуть.
Світ такий чудовий – квіти і дерева,
Плід, що соком гусне в маминім саду.
Сонце златогриве, зірка-королева,
Що нам озаряє в темний час ходу.
Світ такий чудесний! Кожну мить піймаймо.
Прийде час, залишим цей обжитий дім.
Все, що Бог дає нам, з радістю приймаймо,
Щиросердну дяку у душі несім.
Ми будемо наближати цей час, коли Україна віьно видихне і буде втішатися Божою красою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517832
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 15.10.2014
Депутата кинули в смітник.
Мов лантух важкий у ємність ліг.
Голосив, немов голодний бик.
Шарпався, та вирватись не міг.
Ось закрилась кришка. В акурат
Сіла. Темно. Тіло взяв мандраж.
Прокричав смітник: «Цей депутат
Засмердів мені увесь вантаж!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526852
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 15.10.2014
Може, і до того воно йдеться,
Що лихий в крові мій край скупає.
Його псевдо-гонор вгору дметься,
А брехня межі уже не має.
Може, і наважиться, проклятий,
Світ у м’ясорубку запустити –
У душі ж панує біснуватий
І жадає людство погубити.
Але ми із Богом, правда наша.
Вірою і честю серце б’ється.
Втопиться у злобі своїй Раша.
Україна в славі піднесеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515442
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 05.08.2014
Це щось страшне – в гроби лягає юнь,
Без рук, без ніг вертається додому.
Їм пригортать би до грудей красунь,
Віддатися б коханню неземному.
Їм би країну нашу будувать
Із правди й віри неба голубого,
Нове життя у пригорщі вбирать,
Налите світлом і любов’ю Бога.
Та ворог смерч ненависті збудив,
Вложив у руки смерті гостру косу.
І лихо – в ріст, мов трави після злив,
І сонце в тьму, і гіркота у роси…
Та нас так легко ворогу не взять.
Вже кару Бог в руках своїх тримає.
Об наш кулак зламає зуби тать.
І Україна в славі засіяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514014
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 28.07.2014
Не шукала шалених пригод,
Силу духу чеканням не міряла.
Біль під серцем від зла та гризот
Лікувала не зіллям, а вірою.
Не мовчала фальшивим словам,
Підіймалась з колін, коли падала.
І за правду свою, як за крам
Заплатила сумлінням,не зрадою.
Між людей, серед помислів, скрізь –
Я була лиш такою, не іншою.
Я навчилась ридати без сліз
В цьому світі – святому і грішному.
«Сили дай!», - все, що в Бога прошу
Щоб думки мої стали світлішими,
Щоб ще раз від рясного дощу
Прорости не травою, а віршами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496414
дата надходження 02.05.2014
дата закладки 03.05.2014
Народе мій, воскреслий у віках,
Тобі між націй європейських бути,
Бо ненаситне зло спіткає крах
І крик його залишиться невчутим…
І лють його нещадно спопелить,
І вичахнуть ліси, немов пустелі.
А над тобою лагідна блакить
Розмиє веселкові акварелі!
Після грози розбурхана весна
Сади зама́їть пишно, як на свята,
Задріботить у полі борона,
Зодягнеться у цвіт вишневий хата.
А рідна мова стане на крило,
Мов журавля, злетівши понад хмари!
Заб’є ключем засохле джерело,
Пощезнуть воєн да́внішні примари…
І ти кущем добірним зацвітеш
Між європейців, мудрий мій народе!
Господь поставить Слово пресвяте
На варті миру, правди і свободи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493131
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014
О, как мы раньше ошибались…
Какой была циничной ложь,
Ведь те, кто братьями считались,
Вонзили в нашу спину нож…
Как это все могло случиться ?!?...
Неужто впрямь лукавый Пу
Народов гнева не боится,
Коль вышел на войны тропу ?...
Неужто помутился разум
У обезумевших солдат,
По нерадивому приказу,
Поднявших дерзко автомат ?!....
Неужто мрачные мутанты,
Зеленые… в лазурной мгле…
Уже не братья – оккупанты -
Блуждают по моей земле ?!...
Снимите с братских лиц личину,
Средь лжи найдите Правды суть...
И только нож, вонзенный в спину,
Мне ночью не дает уснуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491537
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Одвічний острів світла і тепла,
Мій берег рідний і зоря надії!
Куди б мене дорога не вела -
З тобою всі думки мої і мрії.
Бо як інакше? Ми - єдина плоть.
Я, Україно, пагін твого роду!
Дав увійти мені в цей світ Господь
Краплинкою вкраїнського народу.
Як боляче тобі - то плачу й я,
Твої ж бо сльози - то й мої страждання,
Щаслива ти - співа душа моя,
Одні в нас, нене, думи й сподівання.
Вклоняюсь я величності твоїй,
І славі, і здобуткам, і насназі,
Немеркнучій красі твоїй земній,
Козацькій непоборності й відвазі.
Твоє ім`я я світом пронесу
Як Істину святу, як Слово Боже.
Дзвінким хоралом в небо вознесу.
З тобою, Україно, все я зможу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491307
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 09.04.2014
Ну що ти, «матушка Росія»,
Цинічно брешеш всьому світу…
Загарбник ти, а не месія,
І прагнеш світ переділити.
Тобі все мало – ненаситній,
Знов хижо пельку розтулила.
Фашизм викохуєш новітній –
Таку «сестру» - терпіть несила.
Ти підняла на кого руку?
Кого ти хочеш залякати?
Та ми тебе, брехливу суку, -
Ішли у війнах визволяти.
Собою затуляли Кремль
І на фронтах кували славу,
Ми твої землі берегли…
Ти вдерлась в Ялту, Балаклаву….
Невже скінчилися ресурси
На підняття земель сибірських?
Немає наших політв”язнів –
Всіх мучеників українських?
Всі надра викачала наші,
А за свої здираєш плату –
Таку, що темно у очах –
Усе, воістину, як брату.
Ти на своїй землі дай лад,
Не сунь до нас поганий лапоть.
Здавай, «родимая», назад,
Бо будеш із ганьбою драпать!
Надія Таршин 09.03.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484649
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 07.04.2014
[i]Україно моя! Чисті хвилі ланів,
Променисті міста, голубінь легкокрила![/i]
(Максим Рильський)
Уклін тобі доземний, Україно,
За те, що ти, як мати, в мене є,
Що ти мені на всі роки єдина,
Що ти єси усе життя моє.
Я бачу тебе в житнім колоскові,
Знаходжу тебе в кетязі калини,
Я чую тебе в пісні колисковій –
Я славлю Господа за тебе, Україно!
З минулих літ, з віків сідих, кривавих,
Мов сотня сонць, сіяєш ти мені
Такая ніжна, чиста, величава,
Прекрасна і у праці, і в борні.
Яка б на тебе не ішла навала,
Яка б тебе не нищила орда –
Та відсіч ти нападнику давала,
І горе все спливало, мов вода.
Від рук твоїх завжди ясніла нива
Та наливався колосом ячмінь –
Бо тільки хлібом ти завжди щаслива,
Бо лише миром диха неба синь.
Як тяжко у житті тобі із нами:
Ми всі, як завжди, б’ємося за гріш
Та дивимось неситими очами –
І у житті стає нам гірш і гірш...
Але ж не все купується за гроші,
І матір’ю не стане чужина –
Твої ж садки, поля такі хороші,
І ти мені у світі лиш одна.
Уклін тобі доземний, моя нене,
І пісня тобі, нене, солов’їна,
Хай у віках луна благословенне
Ім’я твоє – квітуча Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490127
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Збагнути все що діється навкруг,
усе незрозуміле зрозуміти,
я прагну розумом земним.
Який повік не в змозі залишити
своєї вічної, незмінної осі,
що дозволяє усвідомити лиш те,
що нам дозволено всевишнім розуміти,
таке доступне, і просте,
що навіть ми своїм умом
зумієм щось та дотелепать,
й не докладаючи зусиль,
щось в пам'яті залишити для себе.
Усе що ми збагнуть не в змозі
ми відкидаєм в той же час.
Усе незвіданне ми боїмося,
і страх стіною став для нас.
Несміло заглядаєм ми за браму,
та лиш щось нове постає,
злякавшись, знову ми тікаєм.
І страх цей, знову нам прозріти не дає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404606
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 03.04.2014
Дверцята замалі,
вузенькі й непримітні
І мимо всяк пройде,
хто поспіхом, хто в тьмі;
Нема фасадів там
і зазивних привітних,
І не в дипломах суть,
не в швидкіснім умі.
Матеріальних благ
не знайдеш і до нині,
А мудрості скарбів
там розсипи лежать...
Духовність не збагнув,
то дякуєш гордині.
Невігластва верстви
на підступах скрижаль.
Зійде з очей габа,
розвіються тумани,
Всі сумніви помруть,
дар неба – духу зліт!
Народишся ізнов
негадано, неждано,
Відчуєш Серцем мить:
„Вже відповідь шле Світ!”
30.04.2002р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490015
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014
За що я люблю тебе, любий? То знай.
Для мене маленький даруєш ти рай.
Ти бачив, як сонце уранці встає?
Як щедро тепло своє людям дає.
Отак і мені, милий, любо з тобою.
Мене дивував ти не раз добротою.
І серце, я знаю, твоє непросте.
Росточок любові до мене росте,
Який не схитнеться від сили вітрів.
І знай: недаремно мене ти зустрів.
Я можу кохати тебе, розуміть.
Мені дорога кожна зустріч і мить.
Могли б не зустрітись з тобою ніколи.
Тоді в нас життя мало б інший геть колір.
Я вдячна за радість, що ти в мене є.
Що ти незвичайний...Ти-диво моє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489219
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 31.03.2014
Ти гілку надломив в мені,
яка у серці проростала,
її думками лікувала,
що все минеться повесні.
Ця гілочка хитка зросте
і зацвіте казковим цвітом,
та якщо злОмиться під гнітом,
то більше вже не відросте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480004
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 26.03.2014
Україно моя – серцю боляче в небо дивитись,
Як пустують поля,як блукають в світах твої діти.
Україно моя – повернися в красу свою й силу,
Що з Тобою тепер,ти мабуть на чужині згубилась?
Україно моя – об’єднай всі розбиті родини,
Що за тлінне життя,залишили святе – дочку й сина .
Україно моя – бачу, як Ти в сльозах потопаєш ,
Як із тисячоліть від усякого іга страждаєш.
Україно моя – можу тільки за Тебе молитись,
Скільки мого життя ,буде серце для Тебе лиш битись.
****ХІ.2013 р.***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484739
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 24.03.2014
Не торкайся намарне вже більше мене у думках...
Там віднині я зайва,я лишня...
Не потрібно ні вибачень,ані прощань...
Заховалась у віршах....
Не торкайся даремно вже більше мене у думках...
Там віднині я зайва,я лишня...
Не потрібно ні дотиків,ані зітхань...
Заблукала у віршах...
Не торкайся ніколи вже більше мене у думках...
Це віднині вже зайве,вже лишнє...
Не потрібно ні вияснень,ані питань...
Задихнулися віршем...
Не торкайся ніколи вже більше мене у думках...
Там віднині я зайва,я лишня...
Не потрібно ні докорів,ані прощань...
Вперто вдячна за вІрша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482398
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 20.03.2014
Ц_ього стійкого майдану уже не забути ніколи нікому
І_ ми маєм молитись за тих, хто у труні вернувся додому
Н_ам не треба пустих обіцянок, якими годують системно
А_ щоб " сотня небесна " не була убита катами даремно
С_ерце кожного крається навпіл, як наша стражденна країна
В_она вся повна люті і болю... у сльозах, у крові, у руїнах
О_чі сліпли від куль, вибухали гранати в тремтячих руках
Б_оже, спаси... шепотіли уста молоді, відганяючи страх...
О_повилась країна туманом із горя людського й тривоги
Д_ о свободи тернисті, криваві, тяжкі невимовно дороги...
И
23.02.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481454
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Твоє знамено кров'ю і вогнем
Освячене на барикадах бою.
Коли війна покличе за собою,
Цей біль тебе ніяк не омине.
Тут кожна смерть і рана, і сльоза
Твого душею зрідненого брата
Волатиме повстати проти ката,
Що твій народ калічив і терзав.
Твоє перо загостриться, як меч,
А серце загартується металом
І злість на очі упаде забралом
У полум'ї кривавих ворожнеч!..
У боротьбі нерівній і важкій
Ти станеш вірним воїном, поете!
Там, де плекались оди і сонети,
В кипінні спалахне жорстокий бій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480656
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 20.02.2014
Якщо українство у тебе в кров́і
І мова в устах солов'їна -
Чи впав ти, спіткнувшись, а чи на коні -
Люби Україну.
Якщо українець за паспортом ти,
Та мову забув матер́ину,
Чи пісню, чи віру - її віднайди,
Люби Україну!
Якщо росіянин ти, грек, гагауз,
Татарин - ти знай собі ц́іну.
Але як у край цей ти коренем вгруз -
Люби Україну!
Якщо ти не син і не донька, а гість,
Хліб-сіль тобі, блиск ковроліну.
Та тільки не смій ќидать розбрату кість,
Шануй Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479876
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Привітне, ніжне і сором'язливе!
І райдуги барвисті переливи
Замерехтять в топазових очах.
Підсніжників шовкові пелюстки
Проріжуться, мов зубики в малечі,
І килимки засніжені овечі,
Обіднє сонце пустить на нитки,
Що по вологих пагорбах крутих
Задріботять співучими струмками.
Хапайся, наче дерево, руками
За хмаровиння біле і лети!
Хай об небесно-про́ліскову гладь
Твої долоні б'ються, наче весла,
І веселкові теплі перевесла,
Як віадуки, в небі мерехтять.
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Таке грайливе і блакитнооке!
І на собі її відчує кроки
Твоя ще сонна втомлена душа.
І ти до неї ніжно усміхнись,
Промов щось тепле, світле і привітне,
І день тобі мімозою розквітне,
І подихом сп'янить небесна вись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479832
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Так ніжно хризантемиться в саду-
На ліжник трав хурделить пелюстками.
Між днів осінніх затишок пряду,
ТеплО спиваю спраглими ковтками.
Вже де-не-де зелені килимки
Торочить осінь в заспаних дібровах,
Між крон тінистих в'Юняться стежки.
Яскравих барв палітра кольорова
Мережить спокій трепетних листків-
Така легка й прозора ностальгія!..
Твій ніжний шепіт вкрався між рядків,
Сріблясті роси зблиснули на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363394
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 12.02.2014
Немає вище втіхи й насолоди,
Ніж цвіт бузку. Його пахуча врода
Чарує, мов божественна соната ,
Її мелодію ні з чим не порівняти ...
Бузковий цвіт -розмай рожевих мрій ,
Махрові волоті моїх палких надій .
Бузковий цвіт - це травня пишний бал ,
Чуттів нестримних ароматний шал !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467028
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 11.02.2014
А ти пішов-без дотиків, без слів,
Сховав в кишені теплу жменю світла...
Холодний ранок сріблом продзвенів
І в серці в мене паморозь розквітла.
Та перетруться зерна гіркоти
Пекучі сльози висохнуть на віях.
Не дозволяй коханню зацвісти
Там, де немає проблиску надії.
І серед снігу не буди розмай,
Хай слів зрадливих не шепочуть губи!..
Не приручай, молю, не приручай
Допоки сам безтямно не полюбиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 04.02.2014
Коли втечу в грудневий передзвін
І сколихну в душі твоїй затишшя,
Чи побіжиш за мною навздогін,
І чи зупиниш, мовивши "залишся"?
Не побіжиш, хоч як би захотів-
Яка ж бо недоречна підла гордість!..
І промовчиш, не вимовивши слів,
Бо сантименти вже давно не в моді...
І побіжу в розстібнутім пальто,
Згубивши шаль квітчасту по дорозі,
І, сівши в перше впіймане авто,
Сховаю у долонях теплі сльози...
А ти згориш, розвієшся, мов тлін,
У цій крикливій вистражданій тиші,
Коли втечу в грудневий передзвін
І порожнечу по собі залишу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299076
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 04.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2014
(майже пісня)
Чи всміхається зорями небо,
Чи вітається сонячний ранок –
Я все подумки лину до тебе,
Мій єдиний, мій незрівняний...
Я про тебе ще й досі мрію,
Вичисляю до тебе путі,
Але кроків робити не смію,
Хоч люблю... як востаннє в житті!
Я люблю тебе палко і ніжно!
Я люблю тебе свято і грішно!
Я люблю тебе! Я люблю тебе!
Я тебе до нестями... люблю!!!
Покотилася зірка із неба,
Та у мене - одне лиш бажання.
Я загадую знову на тебе -
Не заснути мені до рання...
Долітаю до тебе в мріях,
Шепочу твоє миле ім’я.
Але кроків робити не смію,
Хоч твоя я... від Бога твоя!
Я люблю тебе палко і ніжно!
Я люблю тебе свято і грішно!
Я люблю тебе! Я люблю тебе!
Я тебе до нестями... люблю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417003
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 03.02.2014
* * *
Светлой памяти
мамы.
Жизнь при тебе, и жизнь… после тебя.
Как сузилось, как выцвело пространство…
А дни бегут в своём непостоянстве,
А я живу, на доли их дробя.
Они полны невыносимой боли,
И горше нет моей печальной доли.
…Я у надгробья чёрного стою,
Я обрамляю скорбь свою цветами,
Мне целит в сердце этот мёртвый камень,
Вобравший фотографию твою.
Среди вьюна и буйной повилики
Искусственными кажутся гвоздики.
А облако на неба синеву
Не в цвет ложится белою заплаткой.
Я всё стою. И в этом камне гладком
Ищу тебя, и мысленно зову…
А ты всё смотришь – тускло и спокойно.
И больно мне.
Так больно.
Больно…
Больно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476196
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 31.01.2014
(майже пісня)
Затремтіла осіння струна –
Заясніла згасаюча зірка…
Доторкнулась до серця весна –
І в душі знов прокинулась ЖІНКА!
Ти любові вино пригуби,
Поки серцем горіть не довершив.
Полюби мене! Полюби!..
Полюби мене, ніби… вперше!
Ніжний дотик твоєї руки
І солодка жага поцілунку
Враз відхилять всі зайві роки
Й позасвічують зорі рятунку!
Ти любові вино пригуби,
Озовися очами й вустами.
Полюби мене! Полюби!..
Полюби мене до… нестями!
І - сльоза на повіках весни…
І - печаль на осІннім пероні…
Не сховатись вже від сивини,
Але - ніби весни цвіт на скронях!
Ти любові вино пригуби,
Привітай своє пізнє кохання.
Полюби мене! Полюби!
Полюби мене, як… востаннє!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416370
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 23.12.2013
Народе мій, крізь площі і майдани
Ти проростаєш міццю у віки!
Минуться всі вершителі й тирани,
Усі вожді та мічені божки...
І задихнуться покручі і трутні
У власноруч затягнутій петлі.
А ти, як велет, гордий і могутній,
На Богом даній праведній землі
Засієш поле золотом пшениці,
На плуг залізний меч перекуєш.
Затихнуть воєн грізні блискавиці,
Вгамують зливи спалахи пожеж.
Нова доба духовної свободи
Тобі запалить сонце молоде.
Народе мій, нескорений народе,
Тебе сам Бог до істини веде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466188
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 16.12.2013
Я - народ, що освячений тризубом,
Молитвами, вогнем і мечем!
Це мені зроду-віку написано
Бути воїном і сіячем.
Це в мені під багряними стягами
Розпинали церкви і хрести,
Катували, морили ГУЛагами
Очманілі від люті кати.
Це мене шматувала навалами
Степова знавісніла орда
І впивалась отруйними жалами
Геноциду нещадна біда.
І стріляли у мене, і вішали
Самозвані чужинські царі,
Та дарма, бо встократ сміливішими
Повставали мої бунтарі.
Це ж мені зроду-віку написано
Хліб ростити на рідних полях,
Під огненним плекаючи тризубом
Жовто-синій окрилений стяг!
Це мого суголосся пульсація
Виростає в єдиний потік...
Я - сіяч,
Я - поборник
Я - нація,
Так було і так буде повік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465162
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 10.12.2013
Чи сходить сонечко,
Чи спать вкладається...
А в серці матері - одне:
Те, що сплітається
З журби і радості,
Що відпускає (й зразу ж жде)
Чотири донечки -
Чотири ластівки
І сина-сокола свого
У світ незвіданий,
Злом захаращений,
Скупий на ласку і добро.
І вслід за кожним з них
Молитва щирая:
"Підтримай, Боже, їх політ!
Дай сили крилонькам!
Серцям дай витримки!
І вбережи від лиха всіх:
Чотири донечки -
Чотири ластівки
І сина-сокола мого
Від грішних помислів,
Від зваби-напасті
Та... від насіяних хвороб".
Літайте, дітоньки!
Літайте впевнено!
І пам'ятайте кожну мить:
Ви - мої крилонька!
Ви - моє живлення!
Ви те, чим ВАРТО
В світі жить!!!
Чотири донечки -
Чотири ластівки
І сизокрилий сокіл-син!!!
І не бува в житті
Певніше радості,
Ніж мати стільки
Власних крил!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424366
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 10.12.2013
Твій вересень також пропах корицею
І пряженим гарячим молоком?
А райдуга барвистою жар-птицею
Тобі крило розверла над ставком?
А ранки в тебе трішечки з гірчинкою -
З робустою і пряним тютюном?
Каштани із рум'яною скоринкою
І в тебе смажить сонце за вікном?
А дощ тобі наспівує романтику
Далеких одіссеїв-кораблів?
І з вітром на мереживному бантику
Гойдаєшся над куполом землі?
Торкаєшся до хмар ногами босими,
Де течії повітряно-легкі?
А в тебе теж такі бувають осені -
Щасливі, божевільні і п'янкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449619
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013
Так живу…
Не пручаюсь ні вітру, ні болю,
Часом змінюю сміх на журбу
І не плачу смичком на віолі,
Проклинаючи долю-рабу.
Так живу…
Не прошу від життя нагороди –
Вознести в мою честь мадригал.
Та важкими стають переходи
По арені розбитих дзеркал.
Так живу…
Не боятися тьми намагаюсь
І в житті прагну вибрати мить.
Хоч до болю люблю, та не каюсь,
Той карається, хто не горить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417116
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 15.09.2013
Сегодня для мечты нелётная погода, -
Мой голос внутренний устал уже брюзжать.
Ему всё кажется - то не такое время года,
То всё обдумать нужно прежде, чем решать.
И где-то там, на запасном аэродроме,
Мечта застряла, без надежды на полёт.
Сомненья, как диспетчер в полудрёме,
Всем без разбора телеграммы шлёт, -
Погоды нет ребята, да и вряд ли будет.
Мечты стоят, где под дождём, а где в снегу,
Бросайте их, вас вряд ли кто осудит.
И вряд ли спросит кто когда-то – почему?
Но я в ответ телеграфирую – не верю!
Не верю, что ветра, снега или дожди,
Между мечтой и мной разрушат двери.
Я за тобой, мечта. Мы улетим. Ты жди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449243
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 15.09.2013
Іще тримаюсь мріями за нас,
Думки про тебе труться, ніби жорна,
Струнких тополь ясний іконостас
Бентежить зранку музика мінорна
Грибних дощів. У затінку дібров
Журливий клен, огорнутий імлою,
На гілку хмарку сиву наколов,
Пробивши м'якоть гострою стрілою.
Отак і ми без крапельки жалю
Свої серця пробили навзаємно...
Іще тримаюсь, вірю, бо люблю!..
А час покаже: може й не даремно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449035
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 15.09.2013
Так айстрово в городі!.. У медах
І нотках амбри викупаний вечір.
Хмарин лінива біла череда
Вляглася горам на могутні плечі.
А в небі тепле пінне молоко
Розбавила брунатна крихта кави.
Рожеве сонце ген за бережком
Видмухує малинові заграви.
Барвистим айстрам китиці дрібні
Цілує вечір ніжним перламутром.
Крадеться ніч, мов кішка, по стерні,
У променях виблискуючи хутром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448091
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013
[i](Парафраз Марсельєзи)[/i]
[i](куплет 1)[/i]
Знову тирани виточують зброю
під прапорами братів-ворогів.
Наймані оптом лихою ордою,
прямо з трибуни готові до бою,
щоб розтерзати Вітчизни синів.
[i]Рефрен[/i]
Слово, до зброї!
Стомилась земля.
Пора, пора!
Потом і кров’ю
зросити поля.
[i](куплет 2)[/i]
Нам не позичать ні щастя, ні волі,
не подарують тепла і добра.
Поки жирують господарі долі,
перемагати одному у полі
не випадає досвітня пора.
[i](куплет 3)[/i]
У піднебесній ще свіжі могили,
де полягли одинокі співці.
На відгодівлю нечистої сили
кращих із кращих епоха скосила –
зрілі вершки та міцні корінці.
[i](куплет 4)[/i]
Чуєте пульс животворного руху,
що прищепили народу здавен?
Переборовши свавільну наругу
та переливши у пісню всю тугу,
нація духу відродиться з ген.
[i](куплет 5)[/i]
Прагнення наші відновляться в дітях.
Воля дідівська у внуках живе.
Годі нам ритись в ганчір’ї і см́ітті.
Поки є правда на білому світі,
не пережити старому нове.
[i]Рефрен[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448100
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013
А хмари летять, а хмари летять,
Як клин лебединий на фоні,
Дерева шумлять, дерева шумлять,
Осінні, зелено-червоні.
Вдягає свій одяг осіння пора,
Лиш чорні поля від врожаю…
До школи пішла гомінка дітвора,
Вже листя додолу злітає.
Рясніють дощі і мокріють стежки,
Малюють осінні пейзажі…
І листя спішить в поля навпружки,
Мов хоче спочити на пляжі.
Біжить вітрюган, робить в хмарах дірки,
Грибний лісовик в гості просить…
Лиш промені сонця латають хмарки,
Всіх в гості запрошує осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448086
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013
Пісню про калину,
Рідну Батьківщину,
Про найкращу мову
Я співаю знову.
Білий цвіт калини,
Пахощі полину,
Чорнобривці, м"ята-
Ось чим ми багаті.
Украіна й мова-
Це святі два слова;
хто від них цурається-
Сиротой лишається.
Мова солов"іна,
Вільна Украіна.
Від всього серденька
Люблю, тебе ненька!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116299
дата надходження 12.02.2009
дата закладки 09.09.2013
Кожне слово, кожен подих
я у пісню переллю,
огорну її любов"ю
і сльозами орошу...
Полетить вона по світу-
пісня радості і мук,
весняним дощем проллється
і впаде до твоїх рук.
Серце пісню враз відчує,
загоряться в нім вогні...
знов захочеться повірить
у весняні світлі дні.
Ти візьмеш мене за руку...
Нас з"єдна щаслива мить
І в стисканні рук ми зможем
радість в душу перелить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124111
дата надходження 30.03.2009
дата закладки 09.09.2013
Спитаєте, чи вірю в щирість в почуттях.
Звичайно, вірю... Що любов без неї?
Вона невидимий для всіх дарує знак,
Щоб серце не кололось сумнівів стернею.
Життя таке... Солодке і п'янке,
І важко не піддатися спокусі.
Кохання ж в щирості до всього є тривке,
Й до епізодів на життєвій смузі.
Усе минуче... Лише щирість і любов
Підводні течії всі в світі переможуть.
Оселя в почуттях засяє знов,
І сяйво це згасить ніщо не зможе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447754
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Подивилась у віконце -
Там стоїть така краса!
Нарядила осінь в сукні
Деревця всі неспроста!
Здивувати захотіла? -
Відповім, що це вдалось,
Бо сьогодні, в цьому певна,
Від всіх див цих не спалось!
Подарунок очевидний –
Фарб яскравий перелив!
І звучить в моїм серденьку
Осені святий мотив.
Роздала свої багатства:
Сонце, листя і дощі,
І шепнула мені тихо:
«В гості я піду мерщій!»
07.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447765
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Хочеться дарити всім тепло,
З щирістю дивитися у вічі,
Щоби людям добре всім було,
Хай в дорогу щастя лише кличе!
До чого ж приємно на душі,
Коли чути радісне зітхання,
Коли мир панує на межі,
Роздається щире привітання!
Ось тоді і пісня лине ввись,
Променисте сонце ще тепліше...
Ти навколо себе подивись,
І комусь життя зроби миліше!
Не барись, підстав своє плече,
Доторкнись рукою ненароком,
Хай полине радість із очей –
Буде тій душі не одиноко!
Хочеться дарити всім тепло,
Щоби щастям заповняло груди!
То ж робімо, щоб завжди було
Добре і собі, і людям всюди!
07.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447714
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Оглянься друже, як на коло, вкраїнську душу розпяли.
Тих, що боролися за волю в холодні грати одягли.
Цинічно грубо і безжально, неначе вдома , вороги
на нари душі відправляють системи вовчої сини.
Своїм - чужим переконанням, судить без доказів вини,
навчали їх, як зверху скажуть ті, що при владі пацани.
В своїй Украйні Боже милий, керують нами пахани,
ту владу, що в руках тримали, вчергове просто віддали.
Сум на душі, мої печалі, думки в безвихідь завели.
За них життям ризикували, вони ж так легко нас здали.
За ким ішли і проти кого :Один одного обняли
й в безмежній злобі Україні, по груди Крила відтяли.
Бо знов повірили сволоті, мої нещасні земляки.
Все наступаємо на граблі, через роки й через віки.
Здавалось вкотре вже вчергове, знов відродилися з золи.
Лиш потяглись ростки до світла, а нас облогу вже взяли.
Моя Вкраїно мати рідна , ліси і гори, байраки
благаю, я щоб в вас проснулись, Кармелюки й Залізняки.
Вставайте, кровю окропіте, поля й незорані луги,
Не бійтесь в груди їм втопіте , свої заржавлені плуги.
Згадаймо Крути, шляхту польську, голодомори - Колими.
Втопім , як предки їх топили , прям там де ставлять Тереми.
Ну скільки можна вже терпіти, пора ламати їм хребти,
бо пришлі зайди - людолови, допоки ставлять нам хрести.
На нашій на моїй Вкраїні, там де господар, я і ти
вже скоро - скоро на могилу, не буде й клаптика знайти.
Усе розкрали, все купили, вчергове вкотре розвели,
Людей на Мерсах убивають, вже їхні внуки і сини.
На дику поросль на заразу, чуму на них де віднайти,
щоб всіх їх махом одним - мором, з землі Вкраїнської змести.
І янучарів і пархатих, всіх слуг диявола звести
в один байрак - єдине стійло, як наші предки й загребти .
Самі не підуть не просімо, бо таракани - пацюки,
пристосуванці, поразити - одвічні слуги сатани.
Сидять пихаті захмелілі, бодай лиха їх всіх бери.
Куди не глянь куди не кинься, їдять живцем нас, як тхори .
Закрилось сонце гайворонням, у небі крУки - вОрони
та світлу правду відстояти, прийдеться нам брати - пани.
Дай нам терпіння Боже милий, не наїдяться - схамени,
аби вдалося нам без крові, Вкраїну нашу зберегти.
Мо дасть Господь на цьому світі, щось не поділять пацани.
Нехай один одного ріжуть,ми ж їм не виставим ціни.
Ну схаменіться сучі діти, вам все ж прийдеться хрест нести.
На тому світі перед Богом, на страшний суд і вам прийти !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334627
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 07.09.2013
Усміхнися доле
і промов віршами.
Пройдись полем уквітчаним,
тихими вітрами.
У саду вишневім
соловейком заспівай.
Про Україну милу,
про рідний наш край.
Нехай ця пісня лине,
степами, лісами.
Мовою милозвучною
між нами братами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393210
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 03.09.2013
Ми вічні вороги
Всьому, що навкруги
Наш вирок – час
Наш вимір – вічність
У наших небесах
Гримлять чужі боги
Чужі борги
Фальшують відчай
Ми вічні бунтарі
Із вимерлих порід
Мечі – в сльозах
Знамена – в зорях
Повітря – із вогню
Шляхетних злидарів
Веде похід
В обійми непокори
Ми – бунтарі
Із вічно-вільних мас
Ми –
Я і мій стрімкий Пегас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446884
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 03.09.2013
Десь там, за порогом осені,
Лишилися теплі спомини ...
Десь там, у захмарній просині,
У сонця, мабуть, оскомина ...
І день цей, дощем відмічений,
Сидить за сумними п'яльцями,
І, о'садом дум пригнічений,
Стиска вишивання пальцями ...
Десь там, на краю світотворення,
Дороги німими стрічками ...
Десь там, в півтонах обговорення,
Слова жебонять потічками ...
Моï почуття шліфовані
Втрачають свою розважливість,
І в серці твоïм таврованім
Мене спопеля поблажливість ...
Десь там, у порталі вічності,
Відсвічує час пилинками ...
Десь там, у річках епічності,
Ми стали двома краплинками ...
І десь, на межі світобачення,
Омріяний берег згублено ...
І ти вже втрачаєш значення ...
Ще мій ...але вже розлюблений ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446925
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013
Печаль і радість -
Дві сестри...
Та ні...Ніщо ж їх
Не єднає...
Хіба один,
Єдиний штрих:
Хмаринками
З душі зникають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446668
дата надходження 01.09.2013
дата закладки 03.09.2013
Намисто долі розсипає час,
І світлих прагнень перетерлась нитка.
Ця повість вже, здається, не про нас,
Чому ж усе закінчилось так швидко?
Малюють сни печальне дежавю,
І холод – мій супутник незрадливий…
Здається, до весни не доживу,
В душі колючим градом мерзне злива.
Де ти тепер? В яких чужих краях?
Присвячуєш кому розбиті мрії?
Ти мій (не синій) – чорний дикий птах,
Якого приручить ніхто не сміє…
Я звикла вже до болю самоти,
Хоч сотні лиць співають про кохання.
Хтось стукає в життя, але не ти…
Ти пропустив до мене рейс останній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311555
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 29.08.2013
Коли хтось або щось потребує від вас певної дії, то уже сам намір її вчинити є ознакою вашої сили. Проте, коли така ознака тривалий час залишається на стадії тільки наміру, тоді - це прояв вашої слабкості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446002
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
По бруківці видзвонюють лунко
Дощові намистинки води.
Не крадись, кароока чаклунко,
У мої захмелілі сади.
Зачепилось фісташкове плаття
За ожинову гілку цупку.
Ще горить каганцями латаття
В надвечірній імлі на ставку.
Ще, пропахнувши димом і Спасом,
Теплий серпень дзвенить поміж гір,
Розливаючись, піниться квасом
Яблунево-медовий ефір!..
Наливаються вермутом пряним
Пелюстки оксамитових руж,
Мов тонкі черепки порцеляни,
Обсипається листя довкруж.
Ще на серці так світло й дитинно,
Спрагло п'ю малахітовий рай!
Не крадись, не гірчи так полинно,
Зупинися на день! Зачекай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444741
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 22.08.2013
Я метелика не скривджу, хай летить.
І ялинку не зрубаю, хай стоїть.
Не затопчу мурашинку, хай повзе.
Не зламаю з дуба гілку, хай росте.
Не впущу сміття у річку, хай бурлить.
Із гнізда яйце не скину, хай лежить.
В джерело не пущу камінь я, хай б’є.
В полі жито не столочу – це святе.
Посаджу в долині верби, хай шумлять.
Зерен птахам кину взимку, хай їдять.
Покормлю приблуду-кішку. А як ти?
Давай будемо природу берегти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378007
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 22.08.2013
Ви чули, як трава співає?
Або як з вітром гомонить?..
Вона, як вулик, не стихає
Ні на хвилинку, ні на мить.
З весняних днів і аж до снігу
В траві нуртує мовний сік…
І плач, і чвари, й море сміху
У килимочках трав’яних…
Я тую мову розумію
(Отут я справді поліглот!)
Її виношую, лелію
І дослуховуюсь до нот,
Які в космічні линуть далі,
Неначе імпульс наш земний,
До всіх галактик, де не знають
Живого голосу трави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424352
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 17.08.2013
О, як мені тебе не вистачає! ..
Якби ти знав, то б, мабуть, прилетів
Із інших міст ...із всесвіту окраïн...
Хоча б цілунком вранішніх вітрів ...
Я так бажаю доторкнутись знову
Теплом долонь до рідноï щоки ...
А хочеш, заспіваю колискову,
Пущу до тебе хвилями ріки? ..
А ти, десь там, у зародку галактик,
Ïï почуєш серцем ...І душа,
Згорнувши тіло у маленький клаптик,
Зіп'Є її з Ведмедиці -Ковша ...
І ти прийдеш ... Із ранку ...Може й зночі ...
А може ...Але ти -прийдеш!!!
І прошепочеш пелюстково :"Хочу "...
І моï губи знову віднайдеш...
...О,як же я сумую за тобою! ..
Вже виплакала цілий зорепад ...
І дозріває тихою журбою
Моïх очей солодкий виноград ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442945
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 13.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2013
Прокидаюсь рано-вранці,
Сплять підручники у ранці.
З ними йду мерщій до школи –
Не запізнююсь ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282656
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 18.07.2013
З неба пада сніг лапатий
На дерева і на хату,
На травичку, на ялинки
Білі падають сніжинки.
Стала білою дорога,
І подвір'я, і пороги ,
І машини, люди, звірі
Стали білі-білі-білі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388769
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 14.07.2013
Відчуваю… думки і бажання.
Відчуваю… тривогу й страждання.
Відчуваю… і розпач і муки…
І до мене простягнені руки.
Відчуваю, як смикає сумнів,
Щоб, бува, не пошитися в дурні…
Відчуттями живу й теж страждаю –
Відчуваю тебе, відчуваю.
**************
Як привид, по душі туманно блудиш,
Не полишаючи думок моїх і мрій...
Моїм не був ніколи і не будеш.
Чужий і чийсь... І ... до нестями МІЙ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411626
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 13.07.2013
Ніч бездонна – непрохана жителька –
Поселилась в моє життя.
Доле, доле, моя мучителько!
Не доводиш ти все до пуття.
То водила лісами дрімучими,
То веліла яругами йти...
Через тебе звисала над кручами,
В болотах загрузала в’язких...
А сьогодні ще більш випробовуєш
Подарунком безцінним своїм.
Ти орлом моє серце викльовуєш
У пустинному пеклі нічним.
Любий мій! Ти є змовником з долею.
Чи ж колись ВАША змова мине?
Я ж бо вірю: небесною волею
Хтось з ВАС двох пожаліє мене.
І корюся одвічній істині,
Що ЛЮБОВ – це дарунок небес.
Так нелегко „любити на відстані”,
Та що вдієш? Люблю я тебе!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411619
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 13.07.2013
Ой душа моя - співай,
Сонце в небі зустрічай.
Золотими промінцями,
Освіти всіма місцями.
Там де сіють щоб зійшло,
Де кохають щоб жило.
Де колишуть хай зростає,
А де пишуть хай читає.
Ти співай моя душа,
Бо не варте ні гроша.
Те живе що не хвилює,
А саме себе малює.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346604
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 08.07.2013
Україно моя, скільки можна страждать
Від насильства, обману, наруги?
Тож пошли нам, Дажбоже, світів благодать
І звільни нас з полону напруги.
Якщо люд один одного буде топтать —
Не зажити нам в доблесті свята...
Хай у кожному серці живе благодать
І панує у щасті багата!
Не винуйте когось у своєму житті,
Це підтвердять Всесвітні планети.
Перемога і святість — у нашім бутті.
Тож гуртуймося в дружбі, Поети!
16.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338183
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 05.07.2013
В тенистом саду под зелёным кустом
Встретились как-то кошка и гном.
И кошка спросила: "Кто ты, чудак?
Тебя не встречала я в наших краях!"
И он отвечает: "Гном я, мадам.
Я пакощу людям, ору по ночам.
Я порчу одежду, мешаю им спать.
А Вы кто, позвольте узнать?"
Задумалась кошка, играя хвостом:
"Выходит, любезный, что я - тоже гном!"
15 августа 2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357653
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 28.06.2013
То не ти, а зима снігом дихає в плечі,
То не ти, а мороз обпікає лице.
Сновигає печаль у сутані чернечій
І невинні думки так січе, так січе!..
То не я, а душа захотіла любити,
То не я, а зірки запалали вогнем.
Я молю за свій гріх, хай простить Вседержитель,
Що в любові святій я згораю живцем.
То не ти, та й не я…Тихо падають мрії,
Наче друзки, летять, як розколотий гріх.
Я зібрати свій світ по краплині волію
І зігріти твій біль у долонях своїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416880
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 24.06.2013
Я не раз розгортала пітьму
У завіях, скоцюрбившись з холоду,
І не раз в серці рану німу
Я відчула, осколком проколоту.
Щось змогла віднайти за роки,
Щось лишити в минулому мусила
І не рідко свій голос таки
Марнувала в дешевих дискусіях.
Падав сніг на гарячі сліди,
Знов дощі мили скло закіптюжене…
Я хотіла тепло віднайти,
А натомість зіткнулась зі стужею.
І під маскою хтивих облич
І тих днів, що уже не повторяться,
Я шукала когось, але ніч,
Бачу, знову до мене горнеться.
Пригасали громи вдалині,
Блискавиці-мечі тихо падали,
Стало легко і вільно мені –
Я ні мрію, ні долю не зрадила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415050
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 24.06.2013
Як можна край свій не любити,
Де з молоком любов вбирав,
Де вперше по землі ступав,
Де вчила матір говорити?
Як можна край свій не любити,
Де вперше сніг побачив ти,
Розцвілі весняні квітки
І золоте у полі жито?
Як можна край свій не любити,
Де дім, в якому виростав,
Де вперше слово прочитав,
Де вчився, як у світі жити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348024
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 23.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2013
Що можна написати метру?
Чи їй хвала потрібна —
Оті облесливі словесні метри?!
Вона проста —і чимось дивна,
Вона сучасна Чураївна!
21.07.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424298
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 09.06.2013
Намалюй мені сонячний ранок:
Щоби дихала парою кава,
І на двох розпашілий сніданок,
І розмова затишно- цікава.
Намалюй мені ранок без болю...
Такий світлий, дощами умитий,
Що вдягнувся в білесеньку льолю,
На якій дрібно вишиті квіти...
Намалюй, ухопивши моменти,
Коли посмішка грає звабливо;
Я складу всі потрібні фрагменти,
Щоби вийшла чуттєвості злива...
Намалюй візерунчастий ранок,
У прозорих миттєвостях часу;
Лиш на задньому фоні серпанок
Нагадав щоб весільну прикрасу...
...
Намалюй же, благаю, цей ранок
У обрамленні цілого неба...
Завтра буде вже інший світанок-
Бо у ньому я буду без тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425743
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Хилить втома, чіпляє за плечі,
Щось і сонце сховалося в хмари.
Та всміхаюсь думкам колотнечі,
Бо приємні їх радісні чвари.
І горнуся до тебе крізь простір,
Розсипаю перлини з любові.
Я щаслива потрапити в безмір,
Рахувати зірки вечорові.
І плекати у серці бажання,
Розібравши усенькі загати.
Завмирати, надпивши кохання,
Щоби згодом шалено кохати.
15.05.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425144
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013
Не треба комплексів, мій милий,
Мені давно вже не шістнадцять,
Давно вже висновки зробила,
Що треба менше роздивляться.
Не червоній, мов квітка ружі,
Що роки вже давно не ті.
Зате у тебе руки дужі,
І очі тепло-золоті.
То не пузце у тебе, милий-
А просто сховок доброти.
Його я з усієї сили
У то'бі буду берегти.
Не плач, що рідшає волосся,
Зате світліше буде в хаті.
Так вже у світі повелося-
Не треба через це страждати!
Поглянь, яка у тебе жінка!
Весела, ніжна, добра, мудра.
Ще і фігуральна українка;
В очах- індійська Камасутра...
Мені?! Сідати на дієту?!
Ну ти й дурак, мій милий, право!
Забудь і ти тепер котлети-
Роби свої щоденні вправи!
Ти знаєш- я люблю свій розмір:
Мені так личить декольте!
Тобі ж тепер потрібен дозвіл,
Щоб хоч поглянути на те!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402101
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 13.05.2013
«…Ти знайдеш на березі
Просту зелену глину
………………………
Будеш взимку
Ліпити з неї людей.»
(Даниїл Хармс)
Я відвідав міжнародний фестиваль ковалів під час візиту в одну далеку і прекрасну країну. Блукаючи між рядами майстрів, які прямо на очах глядачів виковували з заліза дивовижні квіти і зубатих драконів, я раптом побачив біля одних майстрів наш ірландський прапор. У душі стало якось щемно і солодко – я згадав про друїдів-ковалів, про залізо яке гартувалося в горнах Тари та Круахана і написав у свій записник таке:
Торба старого коваля
Наповнена нині
Сонетами Петрарки.
Їхні жовті папіруси
Нагадують мені човен,
Що пливе річкою Ра
З нескінченної жовтої Сарматії
У чорний гумовий світ сажотрусів.
Нескінченними дорогами
(А всі дороги нескінченні!)
Ми мандруємо,
Постійно лишаючись на місці,
Ніяк не можемо покинути
Нашого кудлатого Всесвіту.
Люди в білих шатах
Знають щось про бардо,
Про тібетське каміння
І шматки глини,
Що здаються людьми.
Між вогнем і водою
Лунає дзвін молота.
Епоха заліза
Своїми буруватими барвами
І твердими вістрями плугів
Карбує поезію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424385
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Оповив наші ніжні бажання...
Це так травень, мабуть, напророчив,
Що зустрінемо разом світання...
І перлинність конвалій цнотливих
Заохочує до поцілунків,
І до слів полум'яно- пестливих,
І до тіней сплетінь-візерунків...
Срібний місяць, закоханий в річку,
Нам створив атмосферу інтиму:
Запаливши каштанову свічку,
Фіміамом розкурює риму...
І на відстані очі-у-очі
Зупинилась на мить вся планета...
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Нас піймав у весняні тенета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424124
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013
Немає дощу...
Виснажлива спека
Забрала, здається,
Здоров’я землі.
І так мало духу
Уже зостається,
Щоб вижить людині,
Комасі, траві...
Сидить, як кульбабка,
В садочку бабуся –
Чекає, коли надвечір’я спаде,
(Бо дихати важко).
Зів’яла вже й гусінь
На в’ялих листочках -
Весь світ дощу жде...
...Ось рипнули двері
Небесної брами!
(Мабуть, той не снідав,
Що взявсь відчинять.)
І, певно, упершись
Руками й ногами
Штовхає. Важкенні ж
Ворота скриплять!
І чути той скрип, отой
Гуркіт із неба:
Вже виспавсь Ілля
І ладнає коня.
„Ой треба... Ой треба...
Ой дощику треба!”, -
Благає в знемозі засохла земля.
Вже брама відкрита –
Летить колісниця.
На хмарах підстрибує,
Аж торохтить!
А ось вже і перша
Хмарина пробита –
Великими краплями дощ капотить.
Летить колісниця –
Пронизує небо,
Стіною сивенною злива стає.
Та дощику треба,
Ще дощику треба...
Тамуючи спрагу, земля
Воду п’є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424016
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 11.05.2013
Господи, так радісно чомусь.
Пасха і проблеми у минулім.
Це за що мені – я не пойму.
Знов мене на небі не забули.
Скільки поряд бідних і старих,
Скільки хворих, сірих, одиноких,
Небо угорі таке глибоке.
Жаль людей іще багато злих.
Ще пожадливих багато до добра.
І гребуть – на сто життів напевно,
Та не знають, що це все даремно,
Бо Господь чимсь іншим забира.
Поряд з радістю вселилась гіркота.
Я молюсь за тих, хто це забули.
Та в душі надія вироста,
Бо Господь Воскрес
– життя проснулось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423202
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 06.05.2013
Яка краса! Трава із вітром в герці -
Велично геніальна простота!!!
Весна в природі – молодість у серці!
Весна в серцях – душевна висота!
Так любо серед щирого розмаю
З природою співати в унісон -
В тім полум'ї я диво-цвіт шукаю:
Ось папороть - це квітне віщий сон!
Мені б у твоє серце зазирнути...
(Тремтить в душі отой магічний цвіт),
Чи зможеш "сон життя" мого збагнути?..
Хто я для тебе?.. Ти ж... мій білий світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423076
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 06.05.2013
Не тривож мого серця журба,
Не тривож мою душу,не треба,
Ти приходиш до мене у снах,
Настраждалася я через тебе.
На світанку приходиш у снах,
Зачаруєш мене як ніколи,
Бо кохання моє назавжди,
В мому серці палатиме знову.
Наяву мій коханий прийди,
Я зустріну тебе біля дому,
Своє серце відкрию тобі,
Не забуду тебе я ніколи.
На світанку я йду по росі
Йди, коханий, на зустріч до мене,
Розкажу тобі я про ті сни,
Що тривожили душу без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412940
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 03.05.2013
* * *
Восторгом полнится душа,
Когда, как песня камыша,
Шуршит графит карандаша
По белой глади.
Как тёплый свет с холодной тьмой,
Так в этот час рассудок мой,
Полудремотный и немой,
С душой не ладит.
Я день к закату тороплю,
Постель холодную стелю,
Как будто снеговик леплю,
И зябнут руки.
Я скоро лягу, а пока
В неярком свете ночника
Ложится на листок строка
В тоске и муке.
О чём, о чём я?
Так… вообще.
О подоконнике в плюще,
О тусклой женщине в плаще,
Что вкралась в память.
И вроде даже вспомнил дом,
И её руки, и потом…
А что потом? Укрыло мхом
Дорожный камень.
Не различить ни дня, ни пня,
Ни волокнистого корня,
Ни даже самого меня…
Всё так далече.
И лишь слезинка по лицу.
…Ночь сыплет звёздную пыльцу.
Ну вот и всё. Идёт к концу
Мой странный вечер.
Сижу в безмолвье, чуть дыша.
Слежу, как корчится душа,
Как с острия карандаша
Летит в подстрочье…
Сейчас я всё перерешу,
Всё, что не так, - перепишу
И лягу. Лампу погашу.
Спокойной ночи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399504
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 03.05.2013
Жайворонок дзвінко тягне вгору струни,
Зеленіє яре і озиме вруно...
Ластівка погоди просить щиро в неба.
Та чогось я бачу все оце без тебе...
Пахощі бузкові розлились далеко,
Запросили з лісу диво-соловейка.
Прилетів, затьохкав, зачепив за душу.
Та чогось без тебе слухать його мушу...
Вже кує зозуля. (Може, й лічить роки?)
Щось вона притихла – в серці враз... неспокій.
Знову розкувалась! – Зупинись, небого!
Нащо ж так багато, коли все без нього?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422106
дата надходження 01.05.2013
дата закладки 01.05.2013
Не торкайся до мене, не треба,-
Бо не зможеш тоді відпустить,
Бо для нас буде мало і неба,
Щоби наше кохання вмістить...
Не цілуй мене, чуєш, не треба!..
Я і так вся тремчу,як листок,
Моє тіло- аморфна амеба,
Твої очі- в блаженство місток...
Не тримай мене більше, будь ласка,-
Не надходить повітря у груди...
Я боюся повірити в казку...
Я не вірю в слова: "Далі буде"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422149
дата надходження 01.05.2013
дата закладки 01.05.2013
Сильній жінці нема пощади-
То слабких на руках носять!..
А вона собі дасть раду,
Хоч щемить на душі осінь...
Сильна жінка ховає сльози,
Прикриваючи біль сміхом,
Коли серце кують морози,
Посипаючи рОки снігом...
А так хочеться їй кохати,
І ловити дощі в долоні...
Але знову горять хати...
Але знову біжать коні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421903
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2013
Поговори зі мною про дощі,
Похмуре небо, мов діряве сито,
Заплакане і в мряку оповите,
Неначе смуток в сірому плащі.
Поговори зі мною про печаль,
Що, мов черв’як, безжально точить душу,
І я цей біль на двох ділити мушу,
Тобі віддам думок моїх скрижаль.
Поговори зі мною про життя,
Воно ж таке, мій друже, швидкоплинне!
Отож, прожити з гідністю повинні,
Назад, на жаль, немає вороття.
Поговори - і згине біль, наруга,
Розсіються, немов тумани, вмить
Після дощу веселка заіскрить, –
Яке то щастя мати поруч друга!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413410
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 29.04.2013
Налягли знов на плечі тривоги,
Я відраду шукаю в віршах.
Нелегка у поета дорога,
Зорецвітом осяяний шлях.
Цілу нічку, буває, чаклую,
Розсипаючи перли - слова.
Я із них новий килим гаптую –
Лиш на ранок мій вірш ожива.
Намистинки ― слова на папері,
В яснім видиві все із життя.
Крізь відчинені навстіж всі двері
У строфі всі мої почуття.
Нерозлучні з словами тут рими,
Мов два вірних надійних крила.
Я навіки зростаюся з ними,
Як із тілом зрослася душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248758
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 29.04.2013
І впала темрява розгнівана на землю.
І ніч була приємницею дня.
То не надворі,то у душах-темно.
О, хто б з очей тоді завісу зняв?
І Він прийшов, щоб сповістити Волю,
Проголосити Слово назавжди,
Щоб освятити грішників любов’ю
Від кари врятувати, від біди,
І день прийшов, і день той був-останній,
Хоч не востаннє тесані хрести.
І кров його розпалювала рани.
А Він просив:"Не відають, .. Прости!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421394
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 28.04.2013
Збирався вірш
У світ скоріш.
Спішив, мов Дон Кіхот.
Бо задрімав
Вже серед трав
І знудивсь від турбот.
Схопивсь і враз
Всю в"язку фраз
Закинув на плече.
Просив ще рим,
Щоб теж йшли з ним,
І знав, ритм не втече.
Готовий в путь.
Що ж каламуть
У погляді дощем?
Метафор слід...
І вірш аж зблід -
Де щем? Де серця щем?
Куди ж тепер?
Сидить...Сопе
Мелодії без нот.
Весна йому:
- Ти не сумуй:
Візьму у свій танок.
Вірш аж завмер...
Красу озер,
Небес глибінь високу
Несе весні -
Тобі й мені...
І щем, і радість, й спокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420732
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 26.04.2013
«О, скільки треба літ, щоб день такий настав!»
(Герман Гессе)
Жовтень – це білка
Чи то руда вивірка,
Що збирає жолуді істини
У темне дупло старості.
Жовтень – це миша,
Що шурхотить листям віршів
Сумних, як про дитинство
Спогади.
Жовтень – це сірий щур
Хати, в якій помер господар,
І вікна якої нагадують очі сну.
Гризе нудьгу таку ж як він сіру,
Доки осінні сутінки почуттів
Не стануть черствими
Як хліб жебрака-безхатька.
Жовтень – це сивий кіт
Мовчазний, як люди мого села,
Задуманий, як старий ясен,
Який посадив ще мій батько
У той день мокрий та темний,
Коли вирішив пізнати істину.
Жовтень – це чорний пес
Самотній як ніч,
Яка загубила господаря
По той бік дзеркала.
Жовтень – це старий дід,
Що сивиною своєю
Змушує сонце плакати.
Жовтень – це човен,
Що пливе по Жовтому морю листя
Кульгавим китайцем
З малюнком дракона
На халаті подертому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370780
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 26.04.2013
Іде собі жінка. Вона ще щось хоче.
Можливо, ще мріє про пристрасні ночі.
Стидається трішечки зморшок своїх.
А ще – повноти. А ще – набряку ніг.
А ще – зафарбованої сивини
і зменшення пружності нижче спини.
Уже в неї збулися всі сподівання –
кар’єра, свій дім і дітей щебетання.
Та має надію на ще щось таке…
На щось небуденне, яскраве, палке.
Можливо, ще мріє про пристрасні ночі.
Іде собі жінка. Вона ще щось хоче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420916
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Я, наче світлофор:
В трьох вимірах, в трьох стартах...
Дорога - коридор,
На ній я руху варта.
Веди своє авто
Ти крізь тунелі Долі...
Моя ж бо Доля - той
Сигнал на світлофорі.
Червоний я - один:
Спинятися повинен...
Спинити б часу плин,
Хоча б на половину?!
Як Сонце жовтий я:
Нов́і щоранку старти...
З рестартами щодня
Рахую свої кванти.
Сигнал мій третій - все-
дозволеність у вени...
Проте в житті я все ж
Такий іще... - зелений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420800
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Заблукала старість в посивілих скронях
Заплела у коси паростки весни
Заховала завтра у страху долонях
Загорнула вчора в чорно-білі сни
Лиш одне сьогодні тішить ясні очі,
Бо дитячим сміхом розмалює дім
Витинає з ранку наміри пророчі
І ховає смуток в плетиві густім
Заблукала старість в посивілих скронях
Висіяла мальви з бабциних кишень
Усміхнувся тепло пожовтілий сонях
І зронив на плечі літа новий день
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393392
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 24.04.2013
Не соромилась ніколи,
Що з маленького села.
Його радощі і болі
Я у серце прийняла.
І хоч я давним-давно
Поріднилася із містом,
Та моє мале село –
У душі на троннім місці.
24.04.2013р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420636
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Вечереет… Молочным туманом
Опоясан весенний закат…
И природа волшебным дурманом
Обновляет свой строгий наряд…
Подбирает лазурные фрески
Для вишневой зари небосвод…
Птичьей трелью поют перелески;
Водят звезды ночной хоровод…
И луна через призму окошка
Смотрит взором бесстыжим на нас…
Где то в сумерках нежится кошка
И прохладою веет атлас…
А под утро весенние птицы
Нам пропели, что пыл наш утих…
И дрожат в поцелуях ресницы,
И дыханье – одно на двоих…
Двор сереет… Волшебным дурманом
Опоясан весенний рассвет…
И завеса молочным туманом
От меня прячет твой силует…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420347
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 23.04.2013
А він боявся доторкнутися до неї-
Лишень очима пестив без кінця.
Уже й забув, що є дівчата- феї,
Хоча й пішов з такою до вінця.
І жадібно ловив її усмі'шку,
І кожен жест на серці карбував:
Отак граційно виставляє ніжку,
А так сміється... Все запам'ятав...
І він беріг її- портретно-незнайому,
На покутті, убравши в рушники...
І дотиком до мрій долав утому,
Скидав з плечей обпалені роки...
Він цілував її в бентежних сновидіннях,
Ховався у роботі від думок...
І кожна зустріч- мука і спасіння,
І кожен день вплітався у вінок...
***
А десь вона, буденна і звичайна,
Шукала щастя в поглядах чужих...
І величезна, неймовірна тайна
Тримала в жменці танго лиш для них...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419377
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 19.04.2013
В звуках песенных тонов,
Соберу букет из слов,
С благодарностью Судьбе
Подарю его тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389780
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 17.04.2013
Ты на чёрной полосе?
Белый свет не мил?
Есть решение проблем...
Баночка белил.
Их рецепт довольно прост:
Капелька зари,
Отблески весенних гроз,
Солнца мандарин.
Золото поспевших нив
И осенний лес,
Терпкий вкус лиловых слив,
Глубина небес.
Малахиты свежих трав,
Запахи полей,
Ярких звёзд голубизна,
Синева морей.
Всё с улыбкою смешать,
Впрыснуть новый день,
Кисть из лучиков связать
И закрасить чернь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418623
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Тихий дождь стучит в окно…
И деревья все по стойке смирно…
Ветра нет, спокойно, хорошо…
Не звучит Душа надрывно!
Тихий дождь стучит в окно…
Очищение весенней влагой…
На Душе моей опять свежо,
И не нужно защищаться шпагой!
Тихий дождь стучит в окно…
Орошая землю для цветенья!
Ветра нет, спокойно, хорошо…
Приходите силы, вдохновенье!
/ 14.04.2013г. /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418359
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Ходить місяць біля хати,
Не дає малечі спати,
Крізь фіранку заглядає,
Ще й до зірочки моргає.
– Бач малеча є у хаті,
Дуже люди тут багаті,
На дитячий щирий сміх,
Заколишемо усіх.
Люлі-люлі час вже спати,
Геть стомилась за день мати,
Дві руки вона, лиш має,
Всім тепла вам вистачає.
Геть стомилась біля вас,
Відпочити вже їй час.
А коли ранкове сонце,
Лиш загляне у віконце,
Буде мама клопотати,
Вам сніданок готувати.
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/181-mamini-klopoti.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417654
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410262
Моя люба, почнем все спочатку, –
Ти пробач мені холод розлук!
Я не дам твому серцю зачахнуть,
Розпалю я теплом своїх рук...
Своїм духом натхненно зігрію,
Відболілою щирістю слів.
Я зрощу в тобі Віру й Надію –
Солов'їний сердець переспів.
Приспів:
Що є вічне, а що є минуще –
Давній спір і знайомі слова!
Лиш кохання живе й невмируще,
Лиш Любов наша вічно жива.
Я для тебе збудую хороми,
Одягну у грезет і парчу,
І з тобою з пекельної втоми
В дивосвіт почуттів полечу.
Поведу тебе в казку Любові
І зведу я для Вічності дім.
Там не буде страждання і болю –
Під вінець благодаті ходім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410305
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 11.04.2013
Упаду дощем в траву шовкову,
Весь у ній неквапно розчинюсь
І зустріну так зорю ранкову,
Як стрічала сонце древня Русь.
Буду дихать спрагло житнім полем,
Де землі зворушна благодать,
Переймуся предків щирим болем
За край рідний, що гнобила рать.
Хай мене історія кривава
Надихне на мовне ремесло,
Щоб віддати все своєму краю,
Що роками в серці наросло.
Може, й мій горбочок при долині
Проросте барвінком, і сльоза
Скотиться із вій в траву полинно,
Де не в'ється дико дереза.
14.06.2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404164
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 11.04.2013
Хто не п'є, той все нудьгує,
Білим світом нудить.
Хто ж горілочку смакує
Викида причуди...
Раз додому причвалав
П'яний геть у дошку,
Голопупенко Іван:
На плечі – гармошка,
З-під кашкета – чуб-кужель,
Під пахвою – кварта,
Хоч і випита уже,
Докорять не варто!
Він – по шафах. Бо хотів
Ще б чогось добавить.
Та – ні краплі! Тут уздрів
Ще одного Йвана...
Гульк на двійника Іван –
Незнайома рожа,
Ще й під оком добрий «бланш».
Що робить? О Боже!
Хутко кинувся Іван
Пику рихтувати:
Клеїв пластир тут і там,
А під ним ще й вату.
Тут і жінчин туалет
(Креми, лаки, пасти)
В хід пішов в один момент,
Лиш би не пропасти!
...Ніч минула безтурботно.
Будить жінка рано,
Тихо, голосом скорботним
Мовлячи до Йвана:
"Що ти бродиш, мов приблуда,
Та приходиш п'яний,
До таких твоїх причудів
Звикла я, Іване.
Одного лиш я не втямлю –
Хай же тобі трясця! –
Ти для чого весь трильяж
Виліпив у пластир?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415191
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Хвилини чекання, мов роки.
Чекання секунди, мов дні.
В чеканні душа одиноко
Блукає в життєвій стерні.
Чекання пробуджує квіти,
Розхитує тихо гілля.
То зіркою в небі засвітить,
То променем вцілить здаля.
Чекання возвисить в шуканнях
Чи кине в безодню зневір...
Чи перше воно, чи останнє -
Шлях долі чекання...В це вір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416357
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Стоголоссям щебече весна…
Сто ударів і серце в хвилину…
Стометражки вирують у снах,
У яких лиш до тебе все лину…
І стокінно летять табуни
Небесами, лісами, полями –
Хмар, вітрів, почуттів, новизни…
І думок, що пульсують між нами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415212
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Його пекучий біль лишився не помічений,
Даремно, що від туги вже й на сонце дико вив.
Тепер лишився сам: розбитий і скалічений.
Бо він один на світі Їй душею не кривив.
А люди сльози втруть і часом біль розвіється.
Знімуть важкий ланцюг:
«Ну все… ЇЇ нема... Іди!»
Опустить очі пес й наївно зашаріється:
Я тут, мабуть, Її …
чекатиму завжди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388441
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 02.04.2013
Чи справдi було це. чи тiльки наснилось:
Розпечене сонце за обрiй котилось.
Просився до рук дозрiваючий колос.
Вiд щастя тремтiв мiй закоханий голос.
Яскраво всмiхались зiрки вечоровi,
Стелились пiд ноги нам трави шовковi,
I синiх дзвiночкiв лунав тихий смiх,
А я завмирала в обiймах твоiх.
Вже нiчка шатро розстелила над нами,
А ти обпiкав мое тiло вустами.
I звабливо мальва край шляху цвiла,
В шаленнiм вогнi паленiли тiла.
I вiтер куйовдив грайливо волосся,
I щастя в цю мить через вiнця лилося.
I мiсяць по-доброму заздрив нам з неба,
А я все горнулась-горнулась до тебе.
I пахло полином, ромашкою, лiтом...
Вже небо займалось за обрiем свiтом,
А ти все цiлунками пестив лице...
Чи справдi було, чи наснилось все це?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383079
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 02.04.2013
Я уеду туда, где кончается лес,
Где за стенами сосен - цветущее поле,
Надоел городской, вездесущий прогресс,
Я хочу дать душе, встрепенуться на воле.
А за лесом цветет, маком тканый ковер,
Васильки улыбаются с белой ромашкой
И куда б я не бросил свой жаждущий взор,
Ветерок кружит танец с травой-неваляшкой.
Как в трехмерном кино, небо жжет синевой,
Там в зарницах над рожью пылают рассветы
И приятно слепит солнца луч золотой,
Но, задолго, в тот край раскупили билеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414142
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Почув мотив мелодії одної –
І знов за душу взяв знайомий щем:
Ту пісню вдвох співали ми з тобою,
Коли разом стояли під дощем...
...Зненацька чисте небо засіріло,
Гіллям награвся вітер і притих.
По листі пісні в лад залопотіли
Веселі краплі теплої води.
Краплистий, літній, струменів грайливо.
І як узявся раптом – так і вщух.
А ми стояли – мокрі і щасливі –
Й доспівували музику дощу...
Давно нас розвели роки і люди –
Вже не одна весна перецвіла....
А мокра пісня й досі в серці будить
Дзвінкі потоки літнього тепла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414048
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
В п’янкому вирії бентежних дум,
Безпам’ятно віддавшись мріям,
В очах ловить вогонь, не сум
І вірить не словам, а діям.
В шаленій пристрасті поглинуть час,
Щоб не відчути біль розлуки.
Не поєднать поєднуване – нас –
Потиснувши байдуже руки.
Отак проживши вічну мить,
Не стану присягатись долі.
Мені під силу час спинить,
Щоб Ви пізнали смак любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412676
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Earth holds no other likу!*
Це не кохання, ні, а сонця ясний сполох,
Що возсіяв в світах, збентежив горду твердь,
Це не кохання, ні – лавина снігу в горах,
Вир щастя, мить буття, яка долає смерть.
Це не кохання, ні, а звіт, нестримна сповідь,
Всесвітній гімн з молитв, космічний передзвін,
Це не кохання, ні, два серця в чарах тонуть,
В безодні барв весни, в імлі незримих стін.
І навіть в час, коли смарагдом зорі стануть,
Вуста торкнуться уст і вкотре знову й знов
Звучать слова палкі, що гоять біль і рану;
Привносять гідність й суть святих вірооснов,
Вертають ніч у день, творять красу неждану,
Це не кохання, ні, а… назавжди любов.
* Земля не знає подібної(англ.).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349745
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 24.03.2013
Мелодія на вірш автора ютий:: Ти починаєшся з очей
Прикріплений файл: Ти починаєшся з очей.mp3
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285151
Ти починаєшся з очей –
Із двох джерел першопочатку
Із зародку святих речей,
В яких нетлінності печатка.
Ти починаєшся в собі,
Тікаєш в голосі від себе.
Луною поверну тобі
Твій подих із блакиті неба.
Ти починаєшся з тенет
Що їх твої сплітають руки,
Разом звиваючи сюжет
Від зустрічі аж до розлуки.
Ти починаєшся з очей,
В́́ них відзеркалюєшся нині
Бо серед натовпу людей
Потреба є в одній людині.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312465
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 21.03.2013
В піалі чай зі смаком вишні.
Спинився погляд в натовпі людей.
Між них - коханий мій, "колишній",
І серце ледь не вискочить з грудей.
За столиком в кафе затишнім,
Де очі в відображенні дзеркал,
Ти не один...і я вже з іншим,
Твій не мого торкається бокал.
Нервуєш так...ця мить коротка,
Твої слова і жести невпопад.
Між нас тепер перегородка,
І той з вітрами, сірий листопад.
А бачиш?...Я таки змінилась,
Мов те дівчисько, виросла з образ.
Надіі всі давно зносились,
Подарувала доля інший шанс.
Вже досить тих блукань в минуле,
У кожного із нас - окремий світ
Я знов щаслива!...Все забула!
Жаль, сину ти не передав привіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371182
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 18.03.2013
Холодність, зажура, пустота –
Гострі зуби клятої зневіри...
Де ти є – єдина жінка – та
З іменем, неначе ранок, – Віра.
Ніч, немов самотність-німота,
Лізе в душу, як у плоть – повія...
Де ти є – єдина жінка – та,
З іменем, неначе день, – Надія?
Стихли сурми, тихо день спада
З небосхилу, наче лист вербовий,
Де ти є – єдина жінка, та –
З життєдайним вогнищем Любові?
…Що це там за світло – й виднота?
Що в саду так щемно соловіє?
Це всю трійцю шле нам жінка та,
У якої ім’я є – Софія...
Що єднає Віру і Любов
І дає Надію на майбутнє?
Це Софії неугавний зов –
Доль щасливих вітерець попутний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406539
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 15.03.2013
День притомився ліг за тином .
Прикрив полою синій ліс .
Простяг натружені долоні ,
На щойно скошений покіс .
Сховалось сонце за полями ,
Роса проснулась в купині .
Над ставом диво з русалками ,
Вмиває квіти польові .
У кручах вечір вже дрімає,
Під шепіт річки засина .
Лукаву нічку вітер буйний .
Гулять під вербами гука .
В траві цвіркунчики сюркочуть ,
Аж луг закохано бринить ...
Вуста бажані цілувати ,
Той дивний спів мені велить .
Навкруг життя ледь ледь жевріє ,
Спокоєм нічка дорожить .
... Нам не заснуть , палким коханням ,
Ранковий промінь розбудить !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332823
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 14.03.2013