Пам’яті Медведчука Олександра Васильовича,
старшого солдата гранатометного відділення 2 роти спеціального призначення військової частини А-4025, присвячую:
Тут вітер холодний лиш стяг розвіває,
Могила, ще свіжа, в зажурі стоїть
І мати зчорніла за сином ридає –
Для неї життя зупинилося вмить.
До рук узяв зброю за волю й свободу,
Щоб діти в майбутньому краще жили,
Від ворога землю звільнить для народу -
Тож будні солдата важкими були.
Між хлопцями так на війні повелося:
Своїм побратимам ти завжди як брат,
Жахіття і біль пережить довелося,
І ворога гнали – ні кроку назад.
В запеклих боях час летів дуже швидко,
Війна для солдата лиш горе несла:
Життєва струна розтягнулась мов нитка
І доля в цей час невблаганна була.
Поранення важке, військові шпиталі,
Контузія також давалась взнаки,
А ще операція, муки чималі –
Подалі відгонив тривожні думки.
Як міг за життя своє мужньо боровся,
В двобої хитнулись життєві ваги
І серце бійця молодого здалося -
Смерть сина забрала на користь війни.
Зима затужила і вітер ридає,
Та стяг жовто-синій тріпоче вгорі,
А тут у могилі Боєць спочиває,
Лиш в снах він до мами прийде уночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973014
дата надходження 06.02.2023
дата закладки 15.02.2023
Ти не плач, кохана, бо краса зів’яне,
Не тривож намарне наших діточок…
Я до тебе завжди вітерцем весняним,
Подихом любові прилечу в садок.
Й не тужи, кохана - це негоже діло,
Ще розквітне юне, зовсім молоде…
У тихі хвилинки і в боях жорстоких
Знаю, що настане, що наш час прийде!
Подивись, кохана, на вечірнє небо,
Як звабливо зорі мерехтять у нім…
Там гуляють наші зірочки, напевно…
Нехай тобі сняться лиш хороші сни!
Вір лише, кохана - загояться рани
І змиє дощами нечисть всю і бруд…
Усміхнись, кохана, та подякуй небу,
Бо життя прекрасне... сміливою будь!
В. Ф. -22.01. 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971682
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 28.01.2023
То мій єдиний в світі оберіг!
То мій причал, моя морська притока!
Всього б сказати я в житті не міг,
Мій син, мій ангел сіроокий.
Ти є розрада, порятунок душ,
Ти промінь сонця, що з небес спадає!
Іди! Обіймемось чимдуж!
Нехай тебе біда не зачіпає!
Ти - мої сльози! Моя ти печаль!
Моя вуаль від бурі піщаної !
Мого ти серця вогняний скрижаль!
Моя ти стежка до любові долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972111
дата надходження 27.01.2023
дата закладки 28.01.2023
Україно, живи,
І людей бережи,
Бо ж вони є усі твої діти:
Працьовиті усі,
І красиві вони,
І розумні, і талановиті...
Білий світ обійдеш,
І таких не знайдеш,
У жорстокому нинішнім світі...
І надіюся я,
Українська сім"я,
Величава, як вранішні квіти...
І з такими людьми,
Україні цвісти,
Й не боятися в світі нікого...
Україна - це я,
Україна - це ти,
України сім"я незборима...
"Україно, живи":
Разом скажимо ми,
Україна - чудова країна,
Люди вдячні усі:
Ніби сестри й брати,
І краса України нетлінна...
Україна моя,
І його, і твоя:
Пречудова всім нам і красива:
І ліси, і поля,
І садки, і земля:
Все це наша прекрасна країна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971132
дата надходження 16.01.2023
дата закладки 16.01.2023
Чому ж той доторк до душі не зник,
Адже вписалась віхола зненацька.
Крутила і вертіла...Зимний лик.
Зітерла візерунки чудернацькі.
Завмерла наче, стихла заметіль.
Зажура серця у снігах зависла.
Не підібрати все ж потрібних слів,
Мороз безцеремонно серце тисне.
Кінець зими вже близько. Час весни
Насіє первоцвітів вранці-рано.
Не покидають знову ретросни,
І кличуть очі сині, мов лимани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939794
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 10.02.2022
[i]Різдвяний сніг покликав Вас –
Геть забілив буденність сіру.
Ванільні запахи зефіру
В повітря просочились враз.[/i]
Геть забілив буденність сіру
Вершків знайомий аромат,
Мов повернув роки назад,
На зняту нам на двох квартиру.
[i]Ванільні запахи зефіру
І кава… що з вогню стеріг…
Ні, не зефір – то просто сніг
Торкає солодко за шкіру…[/i]
В повітря просочилось враз,
Іскрилось в білосніжній цноті
Щось світле… те, що не збороти –
Коштовне, чисте, як алмаз.
[i]…Здається, сніг покликав Вас…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896964
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 04.12.2020
Моя ти зіронько кохання, неземна,
Ота, що часто так ночами сниться,
Надворі літо, та в душі весна,
І від кохання нам ніде не діться.
Чарівний погляд твій, мене давно п"янить,
П"янять мене, твоі зелені очі,
Вертаюсь в юність, тіло все тремтить,
Відчуть тебе в своіх обіймах хочу.
Співають радо в серці солов"і,
Й черемха розцвіла у лузі,
У віршах почуття виплескую своі,
Бо ми, давно, уже не просто друзі.
Те почуття, що не дає нам спать,
І в снах твоі, такі щасливі очі,
Господь створив кохання, щоб кохать,
До тебе лину, люба, в снах щоночі.
Твоя усмішка сонечком сія,
Зіркою з неба душу мою гріє,
Із серця лине пісня солов"я,
Моє кохання, і моя надія.
Нам Бог дає життя, щоби любить,
Любить, і є, найбільша насолода,
Я насолоджуюсь коханням, кожну мить,
Кохання п"ю, неначе в спеку воду.
Кохання в серці полум"ям горить,
Зове мене, твоя чарівна врода,
Так ніжно, вірно, трепетно любить,
- Від Господа найбільша нагорода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844050
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019
Пильнуймо, люди, Україну,
Бо може статись, як завжди:
Хоча пройшли в країні зміни,
Та не втекли ми від біди.
Нас всіх дістала невідомість,
Незрозумілий влади шлях.
Ну, вибрали.. І що натомість? -
Лише, тривога у серцях.
Куди йдемо? Що нас чекає?
Вдається хаос їм створить,
Росія руки потирає,
Йти на поклон до них велить.
Невже настільки ми байдужі?!
Чи може розуму нема –
Як ті ягнята ми покірні,
Не полишаємо ярма.
Невже ми пильність загубили?
Байдуже нам і чхать на все,
Цвіт кращий нації убили.
А що нам ще війна несе?
Борімось, люди, не здаваймось,
Байдужість в серце не берім,
Один за одного тримаймось,
Бо Україна – це наш дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840417
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 17.07.2019
Пришла пора открыться далям,
Забросить душный городок…
В тоске, поникший и печален
В чужом краю – зовет исток.
Где столь любимые просторы
Приятны сердцу моему,
Где глаз чарующие взоры…
Неодиноко – одному.
Житьё в чужбине – боль тупая,
Среди отвязанных быков,
Душа свободная, простая,
Томится бряцаньем оков.
Вдохнуть нагрянувшей свободы,
Взахлёб вменять родную речь,
Среди вражды, среди негоды –
Сумел певучую сберечь.
Туда несёт меня кручина
Где милый райский уголок,
И зов души первопричинный:
Где первый шаг, где первый – слог
Где первый раз в любви признался –
Услышал шелест мотыльков…
Где прошлое,..и с кем прощался
В миру невидимых тонов.
Где завязь первых колебаний
Мечтам, надеждам зародясь
И воплощённых жизнью знаний,
В борьбе интриг – жизнь удалась!
Моя любовь – Волынь родная!
Вобрала таинство веков.
Твоих объятиях…скрываясь –
Цвела щемящая любовь;
Там, птица райская, в надежде,
Звала… Неслыханная трель!
Как Мавка ворожила прежде,
Зелёных глаз - её метель.
Туда где в скорбные оградки –
В граните множатся кресты,
Причал последний, у лампадки
Мои узнаете черты.
Настал, настал конец разлуки…
От мысли я пьянею той…
О, сколько пережито муки?
К тебе лечу - мой край родной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832200
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 16.07.2019
Тетянин день,
студентів день
У кригу сяє твоя усмішка щаслива
Ще сто неспіваних пісень,
Дарує юність несподівані нам крила!
і знову сессія, і знову це пройшло,
І ,як студенту, знову ніч пробігла швидко,
І знов сьогодні (у магічне це число)
Збирає зорі кришталева скрипка.
Тетянин день -
цвіте зима
Черемхой сніжною торкає білі скроні.
А що роки - та їх нема!
Замерзли пальчики –зігріються долоні!
А навкруги – сніжинки срібні замітають,
а в серці ніжність на весну знов повертає
І усміхається засніжена душа,
І завмирає в ненаписаних віршах.
Тетянин день...
і ,як завжди
Гойдає янгол ялинові каруселі!
Освітять шлях
Його сліди,
Й розквітнуть проліски в засніженій пустелі!
Зима всміхається в морозяний цей ранок
І одягає сонячний серпанок.
І знов збуваються твої найкращі сни,
Й лише півподиху й півкроку до весни.
Тетяна Прозорова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824810
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 15.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2019
Не покидай, не відпусти,
Не стань сама рабою!
Приворожила словом ти,
Привабила собою.
В твоїх очах вселився сум
І серденько страждає…
Горить душа – натхненням дум,
Тай піснею ридає;
Душа від ніжності зорить
Й сама того не знає:
То в чарах осені тремтить,
То взимку – запалає;
В печалі гине і не спить,
Цей сум сховать не вміє...
І благо, що в весняну мить –
Вся квітне й зеленіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829446
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 13.07.2019
Не дай мені, Боже…
Кривої дороги
З тяжкою сумою…
Скалічені ноги
Побитих війною!
Не дай мені, Боже,
Гординю носити:
Не бачити схожих,
Людей не любити;
Позичити… лихо,
Пізнати… провину,
На цвинтарі тихо
Ховати дитину.
Не дай мені, Боже,
Невірну дружину,
Бо ревність, ворожа –
Зживе в домовину;
Щоб людям… позаздрив!
Щоб руки… украли,
Злодійства ховали,
Ще гірш… убивали.
Не дай мені, Боже,
Коханку від друга,
Бо серцю не скажеш,
Щой мила - подруга!
Щоб серце не знало –
Кохати повію…
Бо знищу, вразливо,
І Віру, й Надію!
Не дай мені, Боже,
Продать Батьківщину,
Щоб військо вороже
Топтало країну.
Нехай Україні,
Прошу тебе мило,
Мов гарній дівчині:
Довіку щастило.
Я жив…як хотілось,
І бачив – півсвіту,
Роками вертілось
Безхмарнеє літо.
Не дай мені, Боже,
Невірному сину,
На смертному ложе -
Печальну годину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795380
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 13.07.2019
[b][i][color="#7e0ab0"]Нектар п"янкий із вуст моїх збери,
Напій смачний жагучого кохання.
І вже негода, шквали і вітри
Не принесуть ні краплі хвилювання...
А я тобі тихенько прошепчУ,
Слова, які нікому не казала...
Я до небес неначе птах лечу
Коли ще так душа моя співала?!
Солодкий щем по тілу пробіжить
Торкнеться тих глибин, що досі спали.
Яка блаженна, неповторна мить.
Мов літ на сорок ми молодші стали....
Не відпускай, прошу, не відпусти,
Не скаламуть надій моїх озерце,
Бо вже тоді благального "Прости.."
Не будуть чути... ні душа, ні серце.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841585
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 13.07.2019
[i]Хоч вірш створено в День
Конституції, він не про Неї.
Хоча... як пильно глянути..
в розряд встраченого
попадає і Основний
Закон держави.
Ескіз з натури...
Факти...[/i]
[youtube]https://youtu.be/tcPJ_UHsArU
[/youtube]
[i][b][color="#066875"]Вмирала пташка… трепетно і гордо:
жагучий погляд – в сонячну блакить…
Стихія ж там: і хмар, і райдуг орди,
а тут – остання, хоч і світла мить…
Не пожилось… На те вже в неї йшлося:
Вертка малявка випала з гнізда,
внизу ж життя – голодне, спрагле, плоске –
обитель для… рептилій і нездар.
Вмирала пташка, а за нею – й мрії
піднятись в небо, в царство висоти…
А як хотілось, як цвіли надії,
красот лазурних серцем досягти!
Вмирала пташка – символ лету й щастя
для нас, простих, приземлених украй…
О, як сверблять, буває, в тих зап’ястя,
махнув би хто за нею в дійсний рай!
Де гордо мріти можуть
тільки птахи,
де їхній голий, але рідний дім,
де все – на чину й правди плаху,
щоб недарма –
і блискавка,
і грім. [/color][/b]
28.06.2019
На світлині автора: прототип ЛГ - "винуватиця" ідеї твору,
вже бездиханна, але з піднятою догори головою. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840364
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 09.07.2019
– Матінко, матусю, ось і тепле літо!
Мальви кольорові заплітають тин.
Зрошені росою, зорями сповиті,
Лагідно зігріті сонцем золотим.
Тягнуться угору в сонячних загравах.
Мовби зазирають в неземні світи.
Більше не прилинеш, та вони чекають,
Що можливо прийдеш у бентежні сни.
Вже і матіола цвітом сіє рясно,
Навкруги розливши пряний аромат.
Нічка розпустила довгі, чорні пасма,
В думах зажурився престарілий сад.
Згадує напевно, як колись з тобою
Чарувались співом чарівних цикад.
Як у чарах ночі шелестів листвою,
Ґрона розпустивши, білий виноград.
– Матінко, матусю! Ох, якби ти знала,
Як мені бракує мудрих слів, порад.
І чому з домівки ти пішла так рано,
А стежина вперто не веде назад?
Вмовити не можна невблаганну долю,
А душа і досі ниє і болить.
Часто йду в дитинство навпрошки з тобою,
Згадуючи кожну, неповторну мить.
– Матінко, матусю, ось і тепле літо!
Мальви кольорові заплітають тин.
А ти сяєш зверху ніжним оксамитом,
Променем зірковим, сонцем золотим.
04. 07. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840809
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 07.07.2019
Іще не цілована
ані вітром, ані тобою,
Сни з-під вій розгубились,
лишивши сліди на щоці.
Вчора юна Алкіпа,
сьогодні палаю жагою -
Йду ва-банк без вагань:
легка посмішка - б*ю прямо в ціль.
Сходить темряви мох,
ніч збулася сльозою предтечі,
Золотими струмками
вливається день з сонцевеж.
Ти у царстві Морфея
шукаєш дорогу для втечі,
Я ж любисткову купіль готую -
тепер не втечеш...
Стріли й щит у кутку:
не для тебе загрозлива зброя.
Причарую навік
і барвінком розквітне земля.
Амазонка по крові...
Та впала колись-таки й Троя...
Ти цілуєш. Вустами гарячими.
Все. Я твоя.
23.06.2019.
Алкіпа - амазонка, яка дала обітницю назавжди лишитися дівою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840205
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 02.07.2019
Не смій торкатися плеча
Той дотик серце обпікає
В очах сховалася печаль
Душа образи всі ховає...
Не смій торкатись моїх рук
Вони не поприще для гри
Як я палала від розлук
Ти йшов до іншої весни
Не смій торкатись моїх губ
Вони напоєні журбою
Була в полоні твоїх згуб
Жила так довго лиш тобою
Не смій торкатися плеча
Твій дотик серце обпікає
Ім"ям не смій ти величать
Тебе для мене вже немає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743260
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 11.08.2017
Тебе віками розтинали,
Кому не лінь і хто хотів…
Мов ту повію: відгуляли…
Рожала ти від них - рабів.
Вночі тягали по палацам,
Чи то: Король, Султан чи Цар,
І кожний, щось собі побачив
В твоїй красі – вродливий дар.
Одних лиш зрадників кормила,
Що продавали твою плоть.
В тобі тремтить незламна сила:
Всіх побороть! Всіх побороть!
Мов, той сліпець, дорогу биту,
В торбині горя нас несеш…
Синів розкидала по світу:
Вже не збереш! Вже не збереш!
Цвіте нудьга в твоїх просторах!
По селах, розкидала жах…
Брати пригнічені, в роздорах,
Чекають: неминучий крах.
Та віра є в твоїм народі,
Завжди, Господь Благословляв!
Спасіння: в Волі і в Свободі!
Кобзар нащадкам сповіщав.
Немов росток,що рветься в гору –
Твоя нестримана душа:
Розквітла знов, в весняну пору,
Без підживи і без гроша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738576
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 11.08.2017
[img]https://pp.userapi.com/c638629/v638629008/2e582/zJl0YMC9AH8.jpg[/img]
Ну що мені на долю нарікати:
Зустрів тебе у розквіті років.
Таку солодку, ніжну мов цукати,
Імператрицю західних пісків.
Струнка, граційна і така поважна,
Хода твоя тихіша за листву,
Що падає на землю неосяжну,
А я цей шелест чую за верству.
І це тому що ти моя відрада,
Мій вірний компас, мудрий поводир,
Шалена згуба, невтамовна спрага
Моїх бажань весняно молодих.
Твій погляд оживляє тлінну душу,
Як крапля світанкової роси
Відроджує понівечену сушу,
Даючи шанс усьому прорости.
І ллються в серце ароматним медом
Вишнево-стиглі всі твої слова,
Що тягне тіло у безкрає небо
На танець душ весільний карнавал.
І сипле золотом казкових меланхолій
Шалений світ добра і красоти,
Лиш нас веде нестримним ритмом колій
В яких давно обірвані мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727814
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 30.04.2017
Щасливий той, хто взнав життя.
Воно одне і неповторне.
Живем, поки серцебиття.
Воно безцінне, безкоштовне.
Йому ніхто не склав іще ціни.
Воно дароване нам Богом.
Буває, не цінуєм життя ми,
Та з часом будем за порогом.
Так хочеться почути голоси
Отих, кого уже не повернути.
Відчуєм опік гіркої сльози...
Так хочеться хоч раз їх пригорнути.
За це готові все віддать, що є,
Пройти до них найважчими шляхами,
Але оце більш болю завдає,
Бо вже ніколи їм не бути з нами.
Та пам"ять береже усе старанно,
Ми можем доторкнутись лише в ній
До тих, кого все ж любим сокровенно,
Але зустріть колись, нема надій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730081
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Причаститись променем весняним
О такій піднесеній порі!
Бірюзово-ніжним океаном
День тече у горла димарів.
І пташки, прудкі, немов рибини,
В’ються серед водоростей віт:
То пірнуть у спінені хмарини,
То зненацька вигулькнуть на світ –
Цятками, мов стружка шоколадна!
Вітерець вигойдує бджолу,
Грядочки́, розстелені, мов рядна,
Зачекались на дбайливий плуг.
Все таке пульсуюче і свіже –
Притуляйся серцем і брини!
Слухай, як холодне лезо ріже
Во́гкий ґрунт, і зу́бці борони
Хрумкотять скоринкою землиці...
Як співають пружні рівчаки,
Шурхотять у нетрищах лисиці
І сухі розламують гілки…
Як ріка, мов на акордеоні,
Награє експромтом щось своє,
Й за плечима крила безборонні
Наростають, збільшують об’єм –
Лиш лети у просинь і світися,
Хай хмеліє щастям голова!
У захмарно-бірюзових висях,
Як весна, вже вкотре відродися –
Молода, заквітчана, нова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726221
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 23.04.2017
Дом опустел.. Уж неделя, как мама ушла
В мир, где душа поселиться готова навечно.
Нет с той поры в нашем доме былого тепла.
Все, что жило, все приблизилось к точке конечной.
Мама ушла... Рассказав до того, что и как,
Что раздавать, кому шкаф, а кому-то посуду,
Даже пиджак, свой девичИй потертый пиджак
Глаше - соседке, с одеждой у бабушки худо.
Старый казан был завещан соседке другой..
Будет ей в чем корм скоту собирать и отходы.
Тихо шептала: "Мне надо уйти на покой.
С верою в то, что не зря прожила свои годы...."
Распорядилась.... ушла в предрассветную рань...
Все говорят, что отходит душа на рассвете...
- Мамочка! Мам... А куда же девать мне герань?
Ты же её больше всех обожала на свете.
Старый горшок. В нем вазон, неказистый на вид
Листья свои опустил так, как будто бы плачет..
Каждый листок по-сиротски от страха дрожит
Вроде ему час, как маме ушедшей, назначен.
Что тут решать, это память о маме моей.
Мне уезжать, я присяду в избе на минутку.
Мамин вазон я укутаю кофтой своей,
Надо спешить на последнюю в город маршрутку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712172
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 17.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2016
Мой стих, как малое дитя, ему еще не час родиться,
Он в глубине моей хранится, томится, бьется иногда,
Ведь он еще совсем дитя, ему прощаю это я.
Мой стих не все еще впитал, не все сомнение, страдания
От непосильного познания и оправдания сознания,
За неспособность понимания, в чем смысл кроится изгнания.
Мой стих совсем порой как я, сто раз споткнется возле пня,
За зло весь мир при том кляня, и дровосека, и себя,
А все же в том моя вина, что не умею жить любя.
Мой стих, совсем еще дитя, ему еще не час родиться,
Он в глубине моей хранится, томится, злится иногда,
Но все же он еще дитя, прости прошу за все меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703722
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Тиша, мовчання і свічка самотньо горить,
Вицвілі очі бабусі і руки тремтливі.
Погляд понурий в вікно, за ним небо зорить,
Але й зірниці сьогодні незвично-журливі.
Спогади б'ються у скло, та шкребуть, мов коти,
Гострими кігтями в серце, аж холод по шкірі.
Паморозь вкрила в кімнаті чотири кути,
Стіни барвисті змінили свій колір на сірий.
І пролунали слова через призму пітьми:
" Як було страшно відомо лиш нам й, певно, Богу.
Мертві й голодні лежали попід ворітьми,
Гола земля: ні травинки, ні жита, нічого...
Мама ховала мене від сторонніх очей,
Щоб не виходила в двір, бо могли і убити.
Я пам'ятаю тремтіння кістлявих плечей,
Голос її: що робити?.. Що маю робити?
Я не боялася грому, лишень тих людей,
Що приходили до нашої бідної хати,
Позабиравши пшеницю, муку і курей
Далі і далі метались іще щось шукати.
Вимерлі села, лиш сльози - куди не поглянь.
Думи одні: що поїсти? Знайти б хоч билину...
Це найстрашніші роки, ці роки зневірянь.
Лиш би вберіг від такого Господь вас, дитино."
Руку до серця приклала: " Болить мене тут.
Я розумію, всіляке на світі буває.
Голоду цього страшного прихована суть:
То не природа - людина людину вбиває."
Свічка згоріла, лиш віск залишивсь на столі.
Молиться бабця, цілує ікону і каже:
" Душі на небі, а пам'ять про них - на землі.
Кожну брехню час колись неодмінно покаже."
26.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703021
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 29.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs
[/youtube]
За твором A.Kar-Te http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
Дякую за ідею, Олю.
-------------------------------------
Так, зима надворі розкошує.
Біла завірюха за вікном.
Але знаю: ти мене почуєш.
В час такий зігрію я теплом.
Тільки ти зумій мене почути,
Я далеко, але завжди твій.
Те, що відбулось, зумій збагнути.
Та не покидай про зустріч мрій.
На вікні троянди білосніжні.
І від них все ж запахом війне.
Ти торкнись вустами обережно
І відчуй, як я люблю тебе.
Тільки знай: зима це не надовго.
Завірюхам теж не довго буть.
Прошу: не залиш мене самого,
Хай троянди в серці розвітуть.
А коли проклюнеться підсніжник,
І весна надасть про себе знать,
Повернусь до тебе, Моя Ніжна.
Тож не смій мене ти забувать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701061
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 19.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs
[/youtube]
За твором A.Kar-Te http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
Дякую за ідею, Олю.
-------------------------------------
Так, зима надворі розкошує.
Біла завірюха за вікном.
Але знаю: ти мене почуєш.
В час такий зігрію я теплом.
Тільки ти зумій мене почути,
Я далеко, але завжди твій.
Те, що відбулось, зумій збагнути.
Та не покидай про зустріч мрій.
На вікні троянди білосніжні.
І від них все ж запахом війне.
Ти торкнись вустами обережно
І відчуй, як я люблю тебе.
Тільки знай: зима це не надовго.
Завірюхам теж не довго буть.
Прошу: не залиш мене самого,
Хай троянди в серці розвітуть.
А коли проклюнеться підсніжник,
І весна надасть про себе знать,
Повернусь до тебе, Моя Ніжна.
Тож не смій мене ти забувать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701061
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 18.11.2016
Я не хочу війни, хай земля посміхається квітами;
Хай буяє весна і цвітуть різнобарв'ям сади...
Хай вирує життя й не стають наші діти каліками,
Та іде в небуття ця жахлива біда назавжди.
Хай не вбивцею буде сусід-росіянин, а братом...
Та нехай захлинеться від гніву в Кремлі супостат.
Хай здригається небо лиш від громового розкату;
І хай землю батьків більш не топчуть: чечен і бурят...
І нехай уночі наші сни не розстрілюють "Гради";
Не спалахують міни в донецьких й луганських степах.
Хай навіки замовкнуть й не рвуться над нами снаряди;
І хай висохнуть сльози страждань на стражденних очах.
Наші ниви нехай золотим наливаються колосом;
Та лунає усюди бадьорий і радісний спів.
І сміється кохана щасливим закоханим голосом...
Хай ні сиріт не буде у нас, ні заплаканих вдів...
Хай виблискує сонце промінням, немов самоцвітами...
Хай курличуть у мирному небі ключем журавлі...
Я не хочу війни, хай земля посміхається квітами;
І радіє усе на моїй, Богом даній, землі...
21-23 травня 2016 року м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698523
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 08.11.2016
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 07.11.2016
І знову блукають дощі у моїм Закрайсвітті,
Збиваються в купу чи просто вервечкою йдуть
Туди, де, напевно думки спочивають невмиті...
А може, вони просто втратили сонячну суть?
Клубочаться хмари димами старезної люльки,
Яку палить Всесвіт, поринувши в мудрість віків.
Йому, час від часу, нагадує сива зозулька,
Що він ще не все відлюбив, відстраждав, відхотів.
Земля вже всотала у себе водиці по вінця,
Уже обважніла і хлюпає тихо з-під ніг.
І дихати важко промоклій маленькій пір'їнці,
Дощем розіп'ятій за ним же придуманий гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Що тобі до мене, сивий волхве,
Що вітрами дивишся з-під брів
І шепочеш листям пересохлим
Щось на грані осені і снів?
Що у мареннях твоїх зірчастих?
Чорні хмари в мене над чолом?
Блискавиці — вісниці нещастя?
Напівтіні предків за столом?
Не кажи нічого, чуєш, волхве?!
Краще плід солодкий незнання.
Вже давно передчуття замовкло,
Я бреду наосліп, навмання...
Чом вдивляєшся так пильно в очі?
Там безодня чи небесний рай?
Ні, не ворожи мені, не хочу!
Звергнутих богів не закликай!
Що тобі до мене, сивий волхве?
Що побачив у душі моїй?..
Чи слова, чи листя пересохле
Навздогін кидає вітровій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Вже пахне яблуками у саду серпневім
І груші стиглі, мов сонця малі.
А я іду, біжу, спішу до тебе,
Частиночко подільської землі.
Тут все знайоме, рідне аж до болю:
Старенька хата, наче мати нам,
Й троянда чайна побіля вікна,
Подвір"я заросло спориш-травою.
А біля тину ще стоїть криниця,
Хоча й цямриння мохом поросло.
Нап"ємося джерельної водиці
І втоми ніби й зовсім не було.
Та й відчуваєм - додається сили,
Снагу черпаєм з рідних нам джерел.
Не забуваймо місць, де народились,
Хоч як далеко звідси ми тепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683777
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VqEiYp3lAxQ [/youtube]
Коли ти падаєш у прірву,
В якій тобі не видно дна,
Читай тоді Святу Молитву:
Страшна не буде глибина.
Бог подарує тобі крила,
Навчишся швидко ти літать.
І доля шанс тобі відкриє:
В польоті птахом зможеш стать.
І ти злітатимеш до неба,
Усім птахам наперекір..
От тільки вірити в це треба..
І в цю ти казку теж повір..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683653
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Стерня. З незрячими очима по стерні.
Йдемо по ній, бо вибору немає.
Болять і кровоточать в кожного ступні,
На це ніхто уваги не звертає.
Чому так тяжко нам дається кожен крок?
Чи збережемо гідності надбання?
Я вірю, скільки б не було пересторог,
Вже не розірвуть нашого єднання.
Заради злагоди і кращого буття,
Ціною втрат великих і жертовних,
Ми захищаємо майбутнє і життя
Найсправжніх змін в країні, не умовних.
І перетвориться стерня в родючий лан!
Щасливо заживуть усі родини.
Бо незалежний, вільний та заможний стан
Є доленосним шляхом України.
26.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680249
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Я прилечу к вам тёплым летним ветром,
Пройдусь по занавескам, по щекам
И, наслаждаясь каждым миллиметром,
Остановлюсь, чтобы прильнуть к губам.
И в этом поцелуе долгом, нежном
Пройдёт вся вечность прямо предо мной,
И в океане тихом и безбрежном
Начнутся волны с пеною густой.
Исчезнет скучный штиль и гладь морская,
Внутри пробудится девятый вал,
И страсть, так постепенно нарастая,
Заполнит ранее пустой бокал.
И как бы ночью холодно не было,
Пожалуйста, прошу вас об одном:
Откройте окна так, чтобы входило
Дыхание моё в ваш светлый дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679591
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Подзвоніть своїй мамі сьогодні,
Їй так хочеться чути ваш голос,
Розтопіть її думи холодні,
Це ж так просто, це – поряд , не космос.
Наполохайте кляту самотність,
Лиш скажіть своє щире “ привіт”,
Ви відчуєте: зникне пустотність
І наповниться барвами світ.
Подзвоніть своїй мамі негайно,
Подаруйте їй жменьку тепла,
Це, повірте, не буде загайно,
Все зробіть, аби мама була!
Мами йдуть не лише від хвороб
Десь за хмари, в незвідані далі,
Мами йдуть й з порожнечі, й жалоб,
Ні до чого тоді п’єдестали.
Подзвоніть своїй мамі уже,
А ще краще – приїдьте самі,
Вам дитинство вона стереже,
Хоч в вас скроні піддались зимі.
Обніміть свою маму привітно,
В неї свято: приїхали ви.
Мами є: залишаємось дітьми
Й материнські звучать молитви.
Приїжджайте до мами сьогодні ж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675297
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2016
Поговори зі мною лиш очима.
Давно слова згоріли у мені.
Так небагато років за плечима,
А так багато суму в тишині.
А так багато втоми іменами
Чужих людей, невиправданих дат.
Мовчу у тиші, зітканій сльозами,
В неввічливій самотності кімнат.
Поговори зі мною не устами,
Душею душу мовчки обійми.
Яке на світі лихо не настане,
Твоїх б очей триматись глибини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664669
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 14.06.2016
Пароплави туди не рушають,
Ані потяги, ні літаки.
Там немає гарячого чаю –
Там є спогади тільки й думки.
Там останні слова ще лунають:
Я люблю тебе, мамо, люблю.
Там за руку тебе я тримаю…
Ти летиш… я лишаюсь… стою…
Ти для мене тепер синє небо,
Тепле сонце і сяйво зірок.
Все навколо говорить про тебе:
І фіранки… і блиск тарілок…
Ти далеко, а може, ще й далі,
Пароплави туди не пливуть…
Одягнути б сукенку й сандалі
І в дитинство на хвильку пірнуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669835
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 14.06.2016
[youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]
[i][b][color="#084e80"]Мені дав Бог творити мемуари...
То – спогади мої… про се, про те.
Хоч не нажив збережень, авуарів,
Та в вічі сніговій уже мете…
Вже в шибу мокро барабанить осінь,
Зриває вітер одинокий лист…
Та серце жаско так благає, просить:
Хоч подумки у долю повернись!..
Було ж бо нам так затишно, зі Спасом:
Буяла пристрасть і бевзіла млость -
Котилось колесо рожевим часом,
Де долі тій крутитись довелось.
Була суєтність, та були й напої,
Від хмелю в щасті шаленіла п’янь…
Все ж не впилися милістю такою
Уярмлені жагою Інь і Янь.
Мені дав Бог свого дожити віку
Без хворості, нестатків і страждань,
Дісталося усе ж й такого квіту –
Не без сльози,
ганьби,
розчарувань…
Тож хочеться уже лазурі неба,
Міцного миру – зовні і в собі…
Почну я, певно, це робити з себе,
Заки́ не впав в розгнузданій гульбі.
…Мені дав Бог все те, чого й не вартий,
Йому ж я шлю од щирості любов,
В житті своєму ставлю я на карту
Життєвий звіт – сповідний часослов...
[/color][/b]
03.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 14.06.2016
[youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]
[i][b][color="#084e80"]Мені дав Бог творити мемуари...
То – спогади мої… про се, про те.
Хоч не нажив збережень, авуарів,
Та в вічі сніговій уже мете…
Вже в шибу мокро барабанить осінь,
Зриває вітер одинокий лист…
Та серце жаско так благає, просить:
Хоч подумки у долю повернись!..
Було ж бо нам так затишно, зі Спасом:
Буяла пристрасть і бевзіла млость -
Котилось колесо рожевим часом,
Де долі тій крутитись довелось.
Була суєтність, та були й напої,
Від хмелю в щасті шаленіла п’янь…
Все ж не впилися милістю такою
Уярмлені жагою Інь і Янь.
Мені дав Бог свого дожити віку
Без хворості, нестатків і страждань,
Дісталося усе ж й такого квіту –
Не без сльози,
ганьби,
розчарувань…
Тож хочеться уже лазурі неба,
Міцного миру – зовні і в собі…
Почну я, певно, це робити з себе,
Заки́ не впав в розгнузданій гульбі.
…Мені дав Бог все те, чого й не вартий,
Йому ж я шлю од щирості любов,
В житті своєму ставлю я на карту
Життєвий звіт – сповідний часослов...
[/color][/b]
03.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 14.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016
Повіяв вітер з чужини,
Добавив мамі сивини.
Які ж ті довгі, довгі ночі,
Ночами виплакала очі.
Приспів:
Прости мене моя рідненька,
Єдиний в тебе я, одненький.
Матусю, мамо, ну не плач,
Чеканням змучена пробач.
Туга пройме і я прилину,
Більш не залишу, до загину.
З лиця, змарніле на вітру,
Солоні слізки обітру.
З чекання довгої розлуки,
Твої візьму в свої я руки.
До серця ніжно притулю,
Себе маленьким уявлю.
Голівку гладила рукою,
Такою ніжною й жаркою.
Журавлик вдоволь налітався...
Живим з Донбасу повертався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602266
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 11.09.2015
Якби ви винних так шукали
І за Майдан і за котли*!
Ви в Раду розбрат заштовхали,
Як наказали у кремлі!
Ви Україну розікрали,
Солдат своїх не берегли,
Реформи й зміни блокували
І воду в ступі рік товкли.
Ця кров на руку вам падлюки,
Щоб знищити протестний рух!
У вас в крові по лікті руки
І путлєра смердючий дух**.
*Іловайськ, Дебальцево, аеропорт
** http://sveola.blogspot.com/2015/09/blog-post_99.html
02.09.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603654
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015
Пробач мені, солдате на війні,
що я сиджу собі в затишній хаті,
коли тобі в степу щодень вмирати
і чути смерті кулі навісні.
Пробач мені, герою без прикрас,
що ти пройшов страшні пекельні кола,
тоді як я не бачила ніколи
що робить смерть в бою в негожий час.
Пробач мені, ти ж чийсь єдиний син, -
моє життя не знає чорних буднів,
тоді як ти виборюєш майбутнє,
а ти такий сьогодні не один...
Пробач мені, для когось ти весь світ,
твоя кохана вимолить спасіння,
тоді як в мене вже нема терпіння,
а ти стоїш, гранітний живопліт.
Пробач, незламний воїне, мені,
нема на що мені корити долю,
і я лише проситиму: "Доволі!",
та цього надто мало на війні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603586
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015
[img]https://pp.vk.me/c629202/v629202008/5897/Z4g37Fvcku4.jpg[/img]
Зупинилась на мить вся планета
Від безмовного болю сердець,
То затягує душу в тенета
Невгамовний та підлий ловець.
Ти хоч мрій, хоч наспівуй сонети
І загострюй тупий олівець
Все одно, мов проклята комета,
Це життя попливе нанівець.
Але втім не втішатиму зовсім
Добротою стосказаних слів,
Бо не стане теплішою осінь
Від щасливих нездійснених снів
І не стане твій ворог добріший,
Коли другом його ти назвеш.
Бо обійми такі то ще гірше,
Аніж сотні нестримних пожеж.
І не зміниться світ цей ніколи,
Хоч молитви щоденно звучать
Всіх розбитих, самотніх і кволих,
В кого в серці дрімуча печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593242
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 01.09.2015
Прийми вітання, мій народе вільний,
Низький уклін за честь твою і силу.
Твоя жертовність і робота спільна
Чарує світ, нові долає схили.
Я – горда бути краплею у морі,
Cтраху не мати. З нами Бог Всевишній.
Стояти будем в спільній непокорі!
Не ті ми, що були. Ми – не колишні.
Незламна віра в серці хай палає,
Мов тисячі вогнів горить завзято.
Свободи подих землю обіймає,
Церковні дзвони кличуть лиш на свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601868
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 01.09.2015
З надією чекала мати сина
Пішов юнак із дому на весні
Взяв автомат, поцілував так щиро
Сказав, чекай, повернусь в гаразді.
Вона чекала,Богові молилась
Наївна, вірила в його слова,
Що стих вогонь і ніч така красива
Та ніч нажаль кровавою була.
Смертельна пуля тіло поразила,
Уста ще встигли вимовить слова
"Чекай мене, я повернусь ще мила,
Не плач, не раз прийду ще в снах".
Сльза скотилась наче горошина
Пішов герой, загинув на весні
Вже кілька років плаче Україна
За воїнів, що сплять в сирій землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599051
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Збираєш валізи на море,
Єхидно всміхаючись всім.
В той час як криваве горе,
Поглинає країну твою...
Ти спиш у зручному ліжку,
А в окопі мерзне брат.
Розважаєшся,п'єш і гуляєш,
А Він голодний і спраглий солдат..
Ти кажеш хай воюють "ідіоти"
А в тебе інші плани на життя.
А він небачив дому більше року,
І ще не брав на руки немовля.
Ти ночі всі прогулюєш у клубах,
А він від смерті був на волоску.
Твоє життя розваги і розпуста.
А він пішов по власній волі на війну.
Твій брат герой!!!
А ти не вартий братом називатись!
Він захищає країну свою,
І до останнього буде стояти.
В той час як ти ніжишся морем,
Його сонце в окопі пече.
Кулі свист,і розриви снарядів,
Піт кривавий по скронях тече.
Ти в раю,і радієш життю,
А він в пеклі,де смерть розгулялась.
Ти не бачиш цю кляту війну!
А він вкотре з життям прощався.
Він герой!!! І додому прийде...
І обійме малого синочка.
Бо сім'я повертала в життя,
Ві вернувся із пекла,що зветься-ВІЙНА!!!
НАДІЯ КИШЕНЯ 12.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599205
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Люби її – одну єдину,
Найкращу в світі Україну.
Люби її у щасті й горі,
Коли у небі сяють зорі,
Коли Ярило* величаве
Встає на сході золотаве
І обіймає, як дитину,
Твою найкращу Україну.
Шануй Дніпро, степи й Карпати,
Щоб потім дітям передати,
А ворог прийде – захисти
Все те, що щиро любиш ти!
*Ярило – сонце
29.12.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547487
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Ви чуєте ?...
Доносить вітер начебто слова ...
Мов висмикнув з нічної тиші .
Все голосніші їхні знаменА ,
вони молитва перед сходом битви .
Слова то рвались ,
то злітали знов ,
тремтіли ,
падали ,
вмирали...
То возносились до основ,
нестерпно в піт кривавий впали.
Дві тисячі вже літ
проходим повз ,
все стороною , поруч ,
але мимо ...
Печать байдужості
застигла над чолом ,
усі так прагнем
та не бачим дива .
А , може , думали ,
що вже як був Він Бог ,
то не боліли ці ( іще майбутні ) рани ,
не роздирали душу зрада й страх ,
від того , що чекало далі ?...
Якби ж ви знали , що ввіб'ють
цвяхИ вам завтра в ноги , руки ,
що безневинно розіпнуть
на звалищі безчестя-муки ...
Втекли б ?
Втекли б !!!
Здолав би страх ,
і не знесли б видінь страждання ,
а Він ...
О ні ! Він - не такий !
І ось ... вже перші промені світання ...
Душа спокійна ...
Переміг !
Змія не вприснула отрути .
- Хай Твоя воля , Отче мій !
Я в світ прийшов ,- щоб світу бути .
27.12.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546966
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Повертайтесь живими,кохані!
Я у Бога прошу вас захистить
Від війни,від біди та від рани,
Від змущань та від зрад і жахіть.
Ви за волю йдете українську.
За коханих,за батьків та дітей.
Я прошу Вас-вертайтесь живими,
Досить вже Україні смертей.
Повертайтесь рідненькі живими,
Ваші рани загояться тут,
Де чекають Вас дітки рідненькі
І всі рідні з тривогою ждуть.
Повертайтесь живими,рідненькі!!!
Дорогі поети нашого клубу та всі відвідуючі
Вітаю Вас з прейдешніми святами
Бажаю здоров'я,щастя та безхмарного неба над головою і рідної землі під ногами
З НОВИМ РОКОМ ТА РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547341
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 30.12.2014
В повітрі солодко духмянить мріями,
Надія в серці потайки тремтить.
Пухкі сніжинки порахую віями –
В дитинство повернутися б на мить.
Вхопити б за хвоста кудлату віхолу
І стрімголов помчати в небокрай.
Туди, мов на санчатах, сонце з’їхало,
Гайда за ним, міцніш мене тримай!
В забуті спогади з малим ліхтариком
Натхненно і завзято летимо,
Он бачу хатку рідну із димариком,
Святковий стіл, смаколики, вино.
Ми ніби під скляним чарівним куполом,
Немов пушинки зи́мно-крижані,
Вже стільки спогадів у тиші гупало,
А ми радієм, нібито малі.
Сніжинок назбираєм із бажаннями
Й наліпимо веселих сніжачкІв,
Гуляти будем в небі до світання ми,
А спогади сховаєм серед снів.
Ще й досі у повітрі пахне мріями,
Ліниво й солодко спливає час.
Проміння вранішнє спіймаю віями –
В дитинство повернутися б ще раз.
грудень 2014
Вірш із новорічної збірки "Різдвяний карнавал поезій"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546148
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Пробач розтерзаний Солдате,
Прости оцей гіркий наш гріх,
Що ми в теплі у рідній хаті,
А ти поліг за нас усіх.
Пробач і ти убита горем
Матусе-Українко нам,
Що ми не дали гідну зброю
Загиблим Воінам-Синам.
Простіть Дружини,Діти й Внуки
Весь біль,що смерть вам принесла.
Цілую серцем Ваші Руки.
Хай буде проклята війна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547082
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 29.12.2014
Так грішно, не втішно,
Питання зповічне –
Навіщо?
Хрести з потойбіччя
Питають зловіще –
Навіщо?
Навіщо пекельні
Кулі смертельні?
Навіщо?
Чому так найближчий
Ненавистю дише,
Навіщо?
Чого йому мало?
Війни бракувало?
Огидно!
Їм тиша не мила
І дружба набридла,
Завіщо?
За нашу свободу
І волю народу,
Так грішно!
За душу козацьку
Напав як чортяка
Зненацька!
Він знищить готовий
Історію й мову,
Не вийде!
Бо воля від Бога,
А в нього у пекло
дорога !
12.12.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543359
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 15.12.2014
Вже гойдає небо на долонях
Розсипи перлинових зірок...
В шибку зазира моє безсоння,
Сни змотавши у тугий клубок...
Відчиню кватирку -хай заходить...
Колючіє морозцем ця ніч ;
І вітрисько водить хороводи ,
Розсипає осінь врізнобіч...
Вип'єм чаю із моїм безсонням -
Хай зігріє душу і слова...
Запульсує тихо в моїх скронях
Пісня ночі давня, вікова;
Безліч нерозпізнаних галактик...
Безліч нерозтрачених питань...
І паперу невеликий клаптик -
Пристань моїх мрій і сподівань...
І безсоння зазира у вічі
Поглядом довірливого пса :
Йти у холод вже страшніше вдвічі-
З тЕмінню зустрітись сам на сам...
Не жену: удвох нам веселіше...
Хай мене за руку потрима...
І сплететься у новому вірші
Я, моє безсоння і зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532946
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 05.11.2014
Припаду я серцем до рідної землі.
Де мальвами заквітчані тини.
Вдихну я запах свіжої ріллі.
В розмай п'янкої, ніжної весни.
Де срібним сяйвом грає водограй.
Гойдає ніжну, водяну струну.
Де сонечко цілує небокрай.
Вміло по горах розкида парчу.
І де в блискучих крапельках роси.
Вмились сади ще на зорі.
Де під легенький блюз коси.
Перші покоси ложать косарі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531180
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014
Она так бесстыдно... красивая...
Нежным лучиком зацелована...
То порой... откровенно стыдливая...
То по-женски робко взволнована...
А она ведь счастьем баюкана...
Он мечта ее долгожданная...
Воплотился сладкими муками
Прошептав... Ты такая желанная...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397651
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 20.10.2014
Солдат тримає подарунки,
Що пишуть діти для бійців.
Там і обійми, і цілунки,
Сердечка чисті для батьків,
Хоругви, прапори, знамена
Полків усміхнених й бригад,
Дитяча щирість достеменна…
Із почуттів цей зорепад.
Солдат, як гляне на малюнки –
Стіною стане, мов бетон.
І підуть в небо, за лаштунки
І жах, і розпач із погон.
А там зустріне Сам Всевишній,
Як прощу, скарб цей покладе
І зацвітуть осінні вишні,
І мир з дощем, мов квіт впаде.
Засвітять сонця візерунки
Бажань дитячих цінний скарб.
І Україна, немов юнка,
Зодягне сукню з мирних барв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529371
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Ви йшли вперед...
Без вороття
Голодні, босі та обдерті
На крок попереду життя
І лиш на крок позаду смерті
Ви йшли...
Під звук серцебиття
В свинцю кривавій круговерті
На крок попереду життя
І лиш на крок позаду смерті
І без жалю.
Без каяття
Ішли вперед.
Затяті. Вперті
На крок попереду життя
І лиш на крок позаду смерті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529582
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Я свого ангела на схід відправив,
Щоб Україну нашу він оберігав.
Тим самим я себе позбавив
Життя стежини чистої якою шкутильгав.
Там йде війна, а я ось тут сиджу.
Людей смерть косить - я тут веселюся.
У них сирий окоп. Я ж у ліжку лежу.
Все, що можу зробити – це Богу за них помолюся.
Є багато таких, що не можуть нічого зробити,
Через те, що ще неповнолітні юнаки.
І дуже, за одну мить, хочуть вирости,
Щоб в бій піти як мужні козаки.
В них кров пульсує Українська, батьківська!
Вона й батькам передалась від діда.
Якби не та російська гнида і Москва,
То не була би у країні «Енеїда»!
Тут на заході я у безпеці.
На сході багато ж пішло із життя.
Під небом відкритим, де не має фортеці,
Немає броні і нема укриття,
Ідуть там бої щодня і що ночі.
І робить боягуза із сміливця відчуття,
Що, ніби, не побачить більше рідні очі
І вже не повернеться бо не має вороття.
Іран, Корея, ще Судан й Афганістан;
Чотири ці я знав гарячі точки.
І жоден не подумав Український ветеран,
Що в мирний час підуть у бій синочки.
Я хочу в очі подивитись тій тварині,
Через яку зараз в країні лихо.
І сильно сказати спасибі людині,
Від якої в бою залишилося ехо…
А зараз тихо там. Приходить ніч.
Ніхто не спить. Не хочуть помирати.
Перед очима рідна хата й тепла піч.
А смерть готова вже життя їх відбирати.
Всі в роздуми, поникли з головою.
Майже у кожного з них діти і сім’я.
Ще гранату хтось хоче накрити собою,
Щоб, хоч хтось вижив. Така у всіх є мрія.
Вони не знають: чи самі прийдуть до дому,
Чи привезуть?.. У «цинкових тюльпанах».
Чи їм дадуть в моголу хоч солому?
Чи поховають у високих їх курганах?
І майже кожен знав, що зовсім скоро бій,
Й не має часу плести власне павутиння
З пустих думок і безнадійних мрій,
Побачити у небі мирному проміння.
І от вже бій почавсь. Скрізь вибухи й ракети
Солдати борються за незалежність і життя.
Смерть робить з людських душ собі букети,
Щоб понести їх із собою в забуття.
Смерть ходить в кожного солдата за плечима.
Її ти не злякаєш і не проженеш.
І не відкупишся від неї ти грошима.
Вона радіє і тій радості немає меж.
Давно уже вона так не раділа.
Разом із тим не веселилась теж.
Раптово все завмерло… Наче крила…
І світло, так неначе тисячі пожеж.
Те світло осіяло поле бою,
І час, здалось, завмер на якусь мить…
А бій все йшов. В усіх над головою,
Як і раніше куля свище і блищить.
Хтось запитав – Що то було за світло?
- Здалось напевне. – відповів солдат.
Інші говорять, що літак підбило.
- То нова зброя. – треті так твердять.
І лиш один з них у зад себе подивився
І на якусь мить зовсім онімів…
Позаду нього ангел приземлився.
Звідки взялось те світло зрозумів.
Від подиву забув солдат про бій.
З рук випав автомат, патрон розсипа.
І ангела згадав з дитячих мрій.
Спочатку голову, а потім весь піднявсь з окопу.
І майже його тіло кулю прихистило…
У мить життя все промайнуло перед ним.
І чимось білим усього накрило.
Казковим і по-літньому теплим…
Він бачив кулю, що летіла у лице.
І через мить збагнув, чому не ранений.
Ангел навколо нього зробив з крил кільце.
У ангельську броню він був закований.
Той ангел став попереду солдата.
Він ніжно усміхнувсь й сказав лишень:
- Я до тебе прийшов від твого брата,
Щоб відвернути сотні різних передбачень.
Передбачали, ніби скоро ти помреш,
Ще те, що смерть у тебе за плечима.
Інші говорять, що духовно роздереш
Віру людей котрі ідуть з Єрусалима.
Я маю врятувать твоє життя.
У даний час таке моє завдання.
Я не єдиний хто рятує майбуття.
Нас безліч. Ворогів жде покарання.
І після слів цих в далині смеркання,
Яке переросло в яскраве сяйво.
В солдата зникло ніби хвилювання
І стало на душі щасливо.
У кожного солдата ангел свій,
Який власне життя хоче віддати.
І навіть якщо буде смертний бій –
Життя віддасть. Повинен врятувати.
У кожного ангела Божа броня.
Людська зброя не в змозі її зруйнувати.
Ніхто не отримає те надбання
І не зможе ту силу на людей спрямувати…
Зробив ангел те, що ніхто не чекав:
Дістав він меча і відрізав кінці своїх крил.
Ті крила солдату накритись віддав.
А сам почав неначе лютий крокодил.
Всі ангели зробили цей прийом.
В очах у них палало «всіх уб’ю»
Кара на ворога впала пеклом,
А тіла впали вкриті кров’ю…
Ворог нічого зробити не встиг.
Він і досі не тямить, що сталось.
Не розуміють хто зробить таке міг –
Мертві всі живих не зосталось.
- Як можливо їх всіх посікти,
Що не можна зложити до купи?!.
Як то можна було наректи,
Лиш на те, що зостануться трупи?!.
Втрати великі приніс їм цей бій.
Задумались, що можуть і програти.
І навіть ті в кого не має серця й мрій –
Здатись готові, щоб життям не ризикувати.
Ангели добре знали, що порушили закон,
Який забороняв людям земним допомагати.
Допомогти небесний мав Барон.
Зробити так, що людям треба все позабувати.
Не один раз Барон вже це робив.
Він силу мав стирати людям пам’ять.
Він це ще раз із задоволенням зробив
І без умови, що йому заплатять.
Барон, ще та була «темна конячка».
Бувши на небі власні мав грішки.
Не одна від його постраждала козачка
І не в одній сім’ї порозбивав горшки.
Він не зовсім так, щоб зовсім стирав пам’ять,
А тримав її на різних полках в домі.
Він добре знав, що якщо зловлять стратять,
Ті на кого говорять «Невловимі».
А для небесних «Невловимі» гірше смерті.
Навіть безсмертного вони можуть убити.
І душі їх по тричі перетерті
Так посічуть що й годі уявити.
Навпроти них страшний суд не страшний.
Хтось говорив, що то онуки смерті,
Усі святі, у кого дух гнилий,
Боялися, що будуть вже роздерті.
Саме тому Барон жив у страху,
Що скоро прийдуть й за його душею.
Не лиш у цьому жив він гріху,
А скований був ще одною таємницею.
Хоч не одна була в Барона таємниця,
Ви все одно не здогадаєтесь яка…
Барону смерть була рідна сестриця.
Виховувалися в дитинстві у дяка.
Одного разу на їх селище напали
Злі сили. Інші ж кажуть «сатана».
І двоє тих дітей кудись пропали.
А після нападу розпочалась війна.
Дуже, була війна не звичайною.
Вона від створення землі до цих пір йшла.
Ніхто і не здогадувавсь, що війна є тривалою.
Вірніше смерть з Бароном так робила.
Якщо хотіла смерть вбивати то вбивала.
Всі спогади про неї забирав барон.
Те, що розкриють їх колись, не знала,
А ще не знала що на ній прокльон…
А на землі, в той час, і досі йшла війна.
Це перша перемога, після тисячі поразок.
Знали всі, що по переду битва ще не одна.
І кожен знав перед країною обов’язок.
Після зими пішла весна прекрасна.
Хоч і повільно, та все йшло на краще.
Із кожним днем ставала смерть не щасна.
І ворогу на світі стало жити важче.
Щоразу, в битві, мали значні втрати.
Щоразу тактика підводила чомусь.
Противника вирішили хитрістю брати,
А на наступний день командир їх захлинувсь.
Ще через день на місце командира
Став, як ото говорять – чорний маг.
Ви й не здогадуєтесь, що то за тварина.
До перемоги будував він власний шлях.
Прикликав він до себе темні сили,
А смерть заставив подавати чай.
Чорти всі на руках його носили,
І «темного володаря» -- кричали зустрічай.
Барону стало в тричі гірше жити.
Щодня за власну шкуру він боявсь.
Не знав він бідний що йому робити
І «темному володарю» про все зізнавсь.
Він розповів, що любить пам’яті стирати
І те що дуже любить він своє життя.
Сказав, що рано ще йому вмирати
І що шукає десь для себе укриття.
Ще розповів, що спогади збирає.
Із ними має сховку не одну.
Те, що людині ангел помагає
І через це – він програє війну.
З радів «володар» -- Вже могила рита.
І перемогу час дістати з рукава.
Вже план є і смерть ангелам пошита.
На них у нього є різка підстава…
В небесних, кажуть, всі закони чесні.
А я б сказав, що підлі і бридкі.
Жорстокими були судді небесні.
В них не серця а кам’яні грудки.
Ангел хранитель мусив наглядати.
Допомагати, права він не мав.
Коли ґвалтують - лиш спостерігати.
Навіть тоді, коли зброю тримав.
Закони нові користі не мали.
Незрозуміло хто й для кого їх увів.
Вони ангелів скутими тримали.
Допомагать що-небудь він не смів.
Та ангелам набридло це терпіти.
Вони таємно, щоб ніхто не знав,
Допомогли людям історію творити.
А про своє майбутнє, ангел знав.
Неначе гра у ангела життя.
Життя – це ставка на якій він грав.
Та що робити як не має укриття!?.
Про це ніхто не думав коли зброю брав.
Вони не боялись «невловимих».
Із янголів від них ніхто не постраждав.
І ніколи вони не вбивали сміливих.
Хоч кожен з них свій страх в руці тримав…
Одного дня Барон безсмертним став.
Від радості блищав небесним цвітом.
Нічого не боявсь. Із смертю гравсь.
І щастя, йшло до нього мов магнітом.
Барон всі спогади, що мав віддав.
За них безсмертя получив частинку.
Він не в ту гру не з тим гравцем заграв,
То й швидко загримів у домовинку.
На другий день він був без голови
З прибитим язиком до стелі.
А вбивці його, сильні мали норови,
Тому тіло було посічене в постелі.
Вбивцю його ніхто шукать не взявсь.
На небі він, як кажуть не легально.
А дехто щойно про його дізнавсь.
І про його чутки йшли не охайно…
Та дуже швидко про його забули.
Він відійшов для всіх на дальній план.
До всіх лихо прийшло неначе гранули,
Ще й лихо одягнуло новий сарафан.
У ангелів розпочались проблеми.
Хтось спогад здав і розпочався суд.
Про страту цю не будуть складені поеми,
А чисті їхні імена покриє бруд.
Ангели знали, що така їх доля.
Давно написане нікому не змінить
Пришили ангелам статтю – свавілля.
Свавілля в чому? Хтось будь ласка поясніть.
Невже людині допомога це – свавілля?..
Закони чесні… це читач вже зрозумів?..
Там не закон – одноголосне божевілля!
Яке породить не один ще ряд штормів.
Тиждень на зад знайшли коробку у судді.
Точніше кажучи, хтось на поріг поставив.
І зашарівся той суддя в суді
Бо думав, що дарунок хтось відправив.
Та в тій коробці кілька спогадів лишень.
Їх більше ніж достатньо когось засудити.
І полювання почалося на живу мішень.
Дадуть грошей, якщо поможеш ангела зловити.
За день закутий ангел кожен був.
Небесні люд здав всіх і все, що знав
І через гроші те, що він на небесах, забув.
Багато ще таких, хто лиш спостерігав.
Що не хотіли честь на зраду поміняти.
Також були ще люди рідкісних сортів
Що намагалися комусь допомагати
Навіть якщо нема там їх братів...
А зараз ми перенесемося на площу.
Там суд іде. Не винних судить суд.
Ніхто з них більше не піде на прощу.
Всі повмирають від руки паскуд.
- Чудово знаючи закон, небесний, честі.
Ми стратити повинні цих приблуд.
І щоб спокійним було небо старості
Голови ангелів наповнять цей сосуд…
- Вирок суді як грім з ясного неба
Який сполохав все живе, що є.
Не правда! Їх вбивать не треба! –
Гукнули з натовпу – Це право не твоє!
Не ти їм дав життя! І не тобі забрати.
На небі ти береш на себе гріх.
Як не відступишся, потрапиш ти за грати.
Вже не відкупишся, переступивши той поріг.
- Суддя ніякої уваги не звернув на ці слова.
Вони йому те ж саме, що для моря крапля.
Це саме, що для собаки друга голова
Або велика темнота з провалля.
- Забрати крила – вигукнув суддя.
І всі почули крики вище неба…
Повиривавши крила – це початок правосуддя..
Ще є в стинанні голови потреба.
Безліч катів з сокирами в руках
Поставили всіх ангелів в рядки.
І ось стоять – мішки на головах.
Й поклали голови усі на колидки.
Суддя сказав щось на латині
І безліч сокир піднялось в небесну вись…
І щось привиділось малій дитині
І закричала вона – Ластівка! Дивись.
І сіли ластівки на плечі у катів.
Змахнули крилами і голови їх впали
Суддя навколішки їх впав -- я не хотів!
Ми по закону страту цю побудували.
І одна ластівка перетворилась на людину.
І на латині закричала до судді.
- Я б тебе вбила як свиню паршиву.
Та іншу справу дали ластівці вожді.
- Закон змінити «Невловимі» просять.
В вас термін у руках всього чотири дні.
Інакше ваші голови в покіс покосять,
А душу вашу посічуть на пні…
А що було в них далі, я не знаю.
Вірніше, ангел більш не розповів.
Щодня я з ангелом отим гуляю.
Знай, не літає він. Нема у нього крил.
Ті ангели на небі, що в нас ветерани.
Оберігають нас хоча не мають крил.
Вони ще мають у душі мембрани,
З яких готові поробити сотні стріл.
_________16-28.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508073
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 13.10.2014
Перетворились спогади у листя
І раз-у-раз падуть перед очей.
То були ми, чи "ми" мені здалися
У мареві заблуканих ночей?
Нехай не так, як ми собі хотіли,
І хай не так,як подумки клялись,
Та снігом все позабуваєм білим.
Як літом теплим ніби відбулись.
А потім впали листячком на воду,
Потоком днів у безвість понеслись.
І ти колись згадаєш мою вроду,
І тихо жалкуватимеш колись.
І стане тихо. Тихо, ніби рідно.
Усе на світі має відцвісти.
Я не жалкую ні про що. Ти квітни.
А я твої читатиму листи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529338
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Босоного збираю роси...
Так по-літньому пахнуть трави...
То дарма, що їх у покоси
Покладуть...
Зайнялась заграва...
* * *
Ти спитав, чи жовтіє листя
тут у нас,
чи поспіли сливи...
Я ж молюсь:
- Ти живий залишся...
Обійди вражих "градів" зливи!
Ще спитав ти про клен похилий
І про вітер, що воду брижив...
Я ж:
- Пишаюсь тобою, милий...
А молюсь, щоб ти просто вижив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518085
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 21.08.2014
Прискорбно сердцем понимать -
На сон мои иссякли планы.
Покинув в полночи кровать,
Отмерив крест у лика Анны,
Святую тезку попрошу,
Дабы замолвила словечко.
И до зари не потушу -
Пускай поплачет воском свечка.
И попрошу святую мать
( Хотя же кто средь ночи будит?)
Наутро Господу сказать,
Пускай меня не обессудит.
Я отпустить прошу грехи,
Что воплощаются в реальность,
Я думаю, мои стихи
Нейтрализуют аморальность.
Частично сглаживают срок,
Что мне отмерила тревога,
Мое мышление порок,
Но мой талант был дан от Бога.
Простите, Аннушка, за то,
Что я порочу наше имя.
Ваша забота и тепло
В моей душе навек хранима,
А Ваша святость, благодать
Порою ослепляют очи.
Вы не способны не прощать!
Спасибо Вам...Спокойной ночи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456440
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Як жаль.. не можна повернути
Все те, що цінне так душі.
Лиш є можливість - зазирнути
У край смерековий в тиші.
Минуле в спогадах нарушу.
Думки лягають на листок.
І зачіпають мою душу.
Пройшов по тілу холодок.
Стою в задумі.. непорушно.
Я бачу мальву під вікном.
А он розквітла знову груша.
Повітря в грудях вже комком.
Шукаю маму я очима.
Так хочу рідну я спитать:
Чому так рано на спочинок
Пішла й не хоче завітать
В свою домівку, в нашу хату.
Я так сказать тобі хотіла
Те, що не встигла... так багато,
Моя голубко посивіла...
До тебе ніжно прихилитись.
Обличчя, руки цілувать.
За тебе Богу помолитись.
Слова найкращі відшукать...
Але ні звуку... Тільки тиша.
Торкнувся вітер лиш крилом.
Хитнула гілочками вишня...
А так повіяло теплом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433488
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 29.07.2013
Перестали писати вірші,
припинили читати поеми,
яка мова про щось для душі,
коли в мозку одні мікросхеми?
Перестали любити кіно,
те, що справжнє, а не те що в моді,
припинили цінити любов,
припинили шукати пригоди.
Приросли животи до стола,
знизу все приросло до дивану,
або дивимось нових "Ментів",
або коменти пишем зухвало.
Ми не вміємо пити вино,
нас не ваблять червоні троянди,
ми помало вгрузаєм в багно,
наші душі брудні й трохи п"яні.
Нам потрібні лиш харч, секс і сон,
нам начхати на наше коріння,
в нас свої і мораль і закон,
ми Вкраїни нове покоління!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341922
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 22.07.2013
Жаль мені вас хохломони,
Бідні ви поганці.
Гідність вкрали в вас масони,
бо спите засран.. .
Боже, як же залякали,
Як стравили душу.
Мужність чоботом стоптали,
Витрясли, як грушу.
Де ж це видно щоб господар,
ворога боявся.
Зайді - гаспиду свідомо,
Під ногами слався.
Схаменись прошу, незрячий,
В писок дай вражині.
Не принижуй честь козачу,
Предків в домовині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437802
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Помовчимо. Слова вже відбулися.
Несказане - залишиться таким.
Бо фрази ті, яких давно зреклися -
Забули й нас і маревом блідим
Розвіялися, ніби на світанні
Холодні зорі з купола небес...
Вмирає непочате запитання,
Німий душі приборкавши протест.
Помовчимо. Це добре в нас виходить,
А потім кожен тихо прокричить:
"Ну не мовчи, благаю тебе, годі"!
І вкотре ж розійдемося за мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436248
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 13.07.2013
Я пройду веселкою крутою,
Бо спалив ти вже усі мости.
Потім перекинуся рікою,
Потечу дістатися мети.
А вода прозора,свіжа, чиста.
І її тримають береги.
З них один заріс, сухий, тернистий.
Мул і колючки лиш навкруги.
Бережись: затягне з головою.
Безпощадна ця трясовина..
Або вжалить нишком кропивою,
Що від болю тіло постина.
Не шепочуть між собою трави.
І пташина не зів"є гніздо.
і не бачить темінь тут заграви.
Сонце не світило так давно.
Ну, а другий берег такий чистий.
Бачу, не занедбаний людьми.
Хор пташок лунає голосистий.
І немає місця для пітьми.
Так пливе ріка життя повільно.
Річці треба завжди береги.
Та змінити щось у них насильно,
Знаю, що не вистачить снаги..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428708
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 02.06.2013
Полушёпотом... полувзглядами...
В предвкушении губ касания...
Феромонов мириадами...
Выдаём мы свои желания...
И дрожанием рук волнующих...
Прикасаясь почти нечаянно...
Мы во власти чувств бушующих...
Полустрастно... полуотчаянно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385219
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 26.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2013
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Оповив наші ніжні бажання...
Це так травень, мабуть, напророчив,
Що зустрінемо разом світання...
І перлинність конвалій цнотливих
Заохочує до поцілунків,
І до слів полум'яно- пестливих,
І до тіней сплетінь-візерунків...
Срібний місяць, закоханий в річку,
Нам створив атмосферу інтиму:
Запаливши каштанову свічку,
Фіміамом розкурює риму...
І на відстані очі-у-очі
Зупинилась на мить вся планета...
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Нас піймав у весняні тенета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424124
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013
Надо чувства каплю остудить.
Ну откуда столько в душе счастья?
Мне бы тебя только отпустить.
Уходи.Не нужно обниматься.
Нет,постой,дай просто обниму,
Чтобы,когда выйду за другого-
Вспомнила,что я еще люблю.
И что не верну уже былого.
Нет,уйди.Она тебя поймет.
Только бы как я тебя любила.
Ты любим?Она до ночи ждет?
Почему сегодня отпустила?
Дай мне надышаться до конца.
Нет.Уйди...Вернись хоть на мгновенье.
Я бы на коленьях прождала...
Но итог-одно стихотворенье...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423666
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 11.05.2013
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: Навпаки (з Віталієм Назаруком) АВТОР: Любов Ігнатова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417223
***************************************************************
Мудрець і дурень об‘єдналися в мені,
Мудрець щось скаже, дурень - навпаки.
Як розділити нам ці різні почуття,
І звідки взялася для нас оця біда?
Ось, друже мій, дай щиру відповідь мені,
Яка людина розумніша в нашому житті?
Той, хто читає незлічену кількість книг
І вміє говорити мовами, штук шість?
Чи той розумний, хто уміє заробляти
І свій достаток для дітей своїх складати?
Чи той бідняк, що все життя своє
Шукає відповідь й не робить усе те?
І якщо скажеш ти, що розумніший той читач,
То й має він товстющі книжки друкувать.
А якщо скажеш - Розумніший той багач.
То й має він усім майном навколо управлять.
А те, що завжди так виходить у житті,
Що дурень з мудрим з‘єднують шляхи.
На те є воля Божа в різний для нас час
Навчати дурня мудрості, щоб зберігати нас.
А на останок дам я відповідь свою,
Що мудрістю для себе все життя зову.
Мудрець це той, хто вміє відповідь знайти
І в відповіді тій на вірний шлях піти.
Тому і має мудрий бути скромним бідняком,
Бо так Господь робив, коли прийшов Христом.
Бо всяка мудрість є від Бога всі часи,
Лиш вірити у те не хочемо щось ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422199
дата надходження 01.05.2013
дата закладки 01.05.2013
Коли на серці стане тяжко,
Дістане знову мене сум,
Зітхну, як завжди, тихо й важко,
І полечу на крилах дум,
Туди, де вітер вільний в полі,
Де видно світ у всій красі.
Бо там журби нема ніколи.
А трави скупані в росі.
Пройду там босими ногами
По ще нестоптаній стерні.
І доторкнуся я руками
Своєї рідної землі.
Відчую подих різнотрав"я,
Вдихнувши, душу ізцілю.
Як пташка крила знов розправлю,
Услід за вітром полечу.
Туди, де тепле синє море,
(І десь далеко вже журба),
Де небо чисте і прозоре...
І смутку я вже не раба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421201
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 27.04.2013
Розцвітає ранок,ніби квітка.
Розпуска рожеві пелюстки.
Хмари пропливають, мов лебідки.
І тріщать на сонці вже бруньки.
І жахнулись полум"я дерева.
Розлилось проміння по землі.
Ну а ніч, чарівна королева,
Вже давно разтала у імлі.
Новий день вмивається росою.
Вітер із спросоння позіха.
Як не милуватися красою?
Це ж вона натхнення надиха.
А чи, може, той, хто поруч зараз,
Хто для мене, ніби цілий світ?
І одна на двох в нас доля склалась,
І цвіте, неначе первоцвіт...
За вікном розквітла абрикоса.
Вітер щось шепоче у гіллі...
І чарує шепіт безголосий:
Чуєш? Ти одна в моїм житті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420637
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013
А він боявся доторкнутися до неї-
Лишень очима пестив без кінця.
Уже й забув, що є дівчата- феї,
Хоча й пішов з такою до вінця.
І жадібно ловив її усмі'шку,
І кожен жест на серці карбував:
Отак граційно виставляє ніжку,
А так сміється... Все запам'ятав...
І він беріг її- портретно-незнайому,
На покутті, убравши в рушники...
І дотиком до мрій долав утому,
Скидав з плечей обпалені роки...
Він цілував її в бентежних сновидіннях,
Ховався у роботі від думок...
І кожна зустріч- мука і спасіння,
І кожен день вплітався у вінок...
***
А десь вона, буденна і звичайна,
Шукала щастя в поглядах чужих...
І величезна, неймовірна тайна
Тримала в жменці танго лиш для них...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419377
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 21.04.2013
Цветомузыкальную приставку,
Кто-то, нынче, к небу подключил,
Для эффекта - водоразливайку...
Солнца свет, на время, погасил.
Громыхает небосвод басами,
Стерео уносит эхо вдаль,
Видел это шоу я глазами,
Вам не передать всего, а жаль.
Молнии бегущими огнями
Освещают капельки дождя,
Наполняя воздух фонарями,
Извергая пламя без огня...
Все блестит, грохочет и мерцает,
Нет восторгу края и конца,
От эмоций тело распирает,
Восхищаюсь я руке Творца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418427
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Зашарівся прохолодний ранок,
Привітався сонячним промінням,
Заховався молодий серпанок
У блакить небесну біло-пінну…
Задрімали велетенські зорі
У обіймах ніжної перини,
Згодом на небесному просторі,
Вийшло сонце кольору цитрини…
І прокинулось довкілля сонне
Щебетанням, співом стоголосим,
Й полетіли звуки у бездонне
Озеро космічне високосне…
Народився новий день весняний,
Заблищали на листочках роси,
Аромат весни, такий духмяний,
Нам дарують ніжні абрикоси…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416919
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Свято Благовіщення прийшло до нас,
Вас вітаю, друзі, у весняний час!
Блага вість прийшла в цей особливий день,
А за ним настане згодом Великдень.
Сповістив Архангел, що вона «жона»,
Богом обрана Марія Пресвята,
І вона почула із священних вуст,
Що народить сина і назве Ісус.
Добра звістка й радість для усіх людей -
Звільнення від смерті в цей знаменний день!
Хай живе у серці радість і добро,
Віра в Бога проростає, як зерно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416287
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2013
Проклюнулась квітка з-під снігу.
Всміхнулась: сліпить білий світ.
Чому ж я чекала відлигу?
Вже сонце крокує в зеніт.
Навіщо так довго я спала?
Хіба вже проспала весну?
У вітру вона запитала,
Голівку піднявши з півсну.
Розправила ніжні листочки.
Очицями все обвела.
Дихнула - і снігу комочки
Вода у ярки понесла.
Заграли веселі струмочки...
Прокинувсь із сну старий ліс.
І всім сповістили дзвіночки,
Що квітень весну вже приніс...
Їй раді дорослі й малеча.
В калюжах пищать горобці.
Ось зграя летить вже лелеча..
Приємні моменти оці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415194
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Миллионами маленьких рек,
Вытекают минуты из жизни.
Время делит, остатки, на всех,
Мы ж при этом, не очень капризны.
Выпивая за завтраком чай,
О насущном мы даже не вспомним,
А бывает, порой, невзначай,
Другу лучшему, время, напомним.
Чем мы старше, труднее нам ждать
Вечера, что уходят с зарницей
И совсем уж не хочется знать:
Где минута нам станет границей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413101
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Світить місяць над горами,
Світить, ясно сяє,
А гуцул жене отару,
На сопілці грає.
Він заграє, заспіває,
Пісню про страждання,
А гуцулка все чекає,
Мріє про кохання.
А ті гори -крутогори
Вітер обіймає,
Там гуцулка чорноока
Вівчара шукає.
А вівчар жене отару,
На сопілці грає,
Він думає про дівчину,
Що його кохає.
А дівчина йде на зустріч
До свого милого,
Заквітчала свої коси,
Щоб не впали роси.
Коси довгі до пояса
Дівка розпустила,
Заквітчана, дуже файна,
Щира, й дуже мила.
-Добрий вечір, гарний вечір-
Мовила дівчина.
Я прийшла на звук сопілки,
Вона плаче гірко.
А вівчар заграв інакше,
Про кохання вічне,
Щоб почули тії гори,
Ріки та потічки.
А у нас на полонині
Є всього багато,
Приїзджайте щирі люди
Гостинно гуляти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412548
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Напиши мне прозрачным чернилом,
Те слова, что не в силах сказать...
Те, что голубем, ввысь сизокрылым,
От печали нас смогут умчать...
Напиши только то, что на сердце,
Ни к чему чтоб красиво и врать...
Что бы искренне, так же, как в детстве...
Я душой все смогу прочитать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411952
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Опадает куст сирени,
Вянет розы цвет...
На мольберт ложатся тени
Серых прошлых лет.
Не звенит палитра красок
Звонким бубенцом...
Карнавал из ярких масок,
Мрачным скрыт лицом.
Поседевшая грунтовка,
Портит свежий холст,
Кисть дрожит в руке, плутовка,
Рухнул радуг мост...
На столе графинчик с водкой,
К черту суету...
Прогоню грусть горькой стопкой,
Подведу черту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411925
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Уже весна вирує, землю будить
І зеленіє скрізь яровина.
А березень вдихнув на повні груди,
Доносить людям: «Вже — весна, весна!»
Шепоче річка, звільнена снігами,
Останню кригу в далеч понесло.
Цілує промінь спраглими вустами,
Обнявши землю під своє крило.
Ожили проліски в торішнім листі,
Ледь виткнулися пуп’янки-носи.
Земля вдягнула сукню променисту —
Легкий серпанок свіжої краси.
Дарує людям березень щедроти.
На пагорбах весняний цвіт заліг.
А у долині, що лежить навпроти,
Останні сльози ронить білий сніг.
Мені, що подаруєш, дню весняний, —
Яка ж нестерпність забаганок літ?!..
Вдихаю перші запахи духмяні,
Зазеленілих перших бруньок віт.
Так безкорисливо і дивнувато
Люблю весну і цей первинний цвіт!
Я від життя не хочу так багато,
Лише з любові виплекати світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404212
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 23.03.2013
В СВОБОДІ немає священних "биків" -
В СВОБОДІ священна Ідея!!!
До неї багато священних шляхів,
Лише з однією межею -
Не зраджувать мати і батька своїх,
Сестер та братів, побратимів.
З любов"ю до рідних, з повагой до всіх,
Бо людські закони єдині.
ЗлодІї, щоб в Азію нас не тягли,
З Європою будемо разом.
Комунофашисти щоби не змогли,
Знов мутним накрити нас тазом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411780
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
Недопитая осени сырость,
На закатном темнеет венце,
Небо звездное тучами скрылось,
У луны мрачный грим на лице.
Прелый воздух сбивает дыханье,
Вермут терпкий не дарит идей,
На душе воцарилось молчанье,
От оборванных в сердце цепей.
Из кальяна несет спелой вишней,
Еле теплит остаток углей...
Кто же в этом художестве лишний
И спасет ли от скуки глинтвейн?
Затянувшийся осени праздник,
Сизым облаком смазал окно...
Кто из нас в этом мире изгнанник,
Мне наверно уже все равно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411734
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2013