Відпусти, не тримай, відпусти,
Я полечу немов пташка, у вись,
Не кажи, ти моя, не кажи,
На хвилину одну зупинись!
Я малесенька квіточка, Божа,
І мене Бог тобі сотворив,
Я маю бути Богові гожа,
Щоб про мене ти дбав і любив!
Чим наділив Творець, тобі віддам,
Розраджу добрим, втішним словом,
Та не твоя я, я десь там,
Живу я, під Божим покровом!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601096
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Летить птах
Далеко десь
У небесах.
Я його бачу в склянці мінеральної води.
І бачу днесь
Окраєць неба,
Ясно-блакитний, як завжди.
Це птах надії, знаю, він летить до мене.
18.08.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294343
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 16.03.2013
- Ало, добрий день. Ви даЄте кредити?
- Так, можете взяти, рахунок відкрити.
- А без зобов'язань, лиш чесне є слово?
- Бажання клієнта - закон. Ми готові.
- А в разі, як гроші не буду вертати?
- То звіт перед Богом прийдеться тримати.
- Коли це ще буде, ще часу доволі.
- Та ні, не кажіть, бо на все Божа воля.
Якщо до двадцятого грошей не буде,
То вже двадцять першого він і засуде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374973
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 14.03.2013
На прийомі у лікаря жіночка гарненька,
Гінеколог подивився і пита тихенько:
- Скажіть мені, мила пані, якщо не забули,
Скільки всього чоловікІв-партнерів в вас було?
- Два, чи три - відповідає жіночка грайливо.
Лікар вірить і не вірить: - Ви така красива,
Для такої, як ви, пані, це щось дуже мало...
- Так, сьогодні в мене просто день якийсь невдалий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382191
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 14.03.2013
До міліції звернулась з заявою Настя:
- Чоловік пропав у мене, нехай йому трясця!
- А давно його немає? - у неї спитали.
- Та неділі з три пройшло вже, як його не стало...
- А чого ж так пізно, жінко, почали шукати?
- А тому, що на цім тижні у нього зарплата!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403548
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 14.03.2013
Колись ходила Правда по землі
Без одежини, гола, не прикрита.
І люди всі - й дорослі, і малі -
Втомились прямоту її терпіти.
Її безжально гнали звідусіль,
Над нею насміхалися повсюди.
Вона ж терпіла цей нестерпний біль,
Що завдавали їй жорстокі люди.
Та якось Правда стріла на шляху
Красиву Притчу в кольорових шатах:
- Я проклинаю доленьку лиху,
А ти така щаслива і багата!
- Це все тому, що одяг в мене є,
А ти йдеш до людей відкрита й гола...
Тобі дарую плаття я своє,
Вдягни його, й все зміниться навколо.
З тих пір і Правда й Притча поряд йдуть,
І люди їх захоплено стрічають.
Так через притчі правду пізнають
І довго її потім пам"ятають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408976
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Жила Вона і жив Він -
Маленькі різні два світи.
Чому Вони? І як так склалось?
Але Їх доля поєднала.
"Люблю!" - Кричить Її душа.
Вуста німі і лиш сльоза.
І Він, і Він Її кохає,
Але іде, Її лишає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408929
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Неизведанны дали молчания:
В клочья письма, и все – без ответа.
Не испито до дна расстояние –
Будет встреча и будет прощание,
Будет юность в мечтанья одета
За порогом грядущего лета.
Небесами мы шли бездорожными,
Слыша тайных цикад переклички.
Ах, мы были детьми невозможными, -
Сами боги, - мы стали безбожными.
Но исписаны лета странички:
Дни сгорели дотла – будто спички.
Мы в любви были страшно несдержанны
И спешили скорей стать взрослее.
Как случилось, что счастьем отвержены
Стали мы? И, как будто рассерженны,
Наши дни не ставали светлее,
Потерявшись в сребристой аллее.
И, гонимые ветром и горестью,
Мы неслись сквозь толпу без оглядки,
Поступившись гордыней (иль гордостью?),
Зачитались кровавою повестью,
Но так жаждали этой разрядки.
Лето, стой! Не играй с нами в прятки!
Как же друг превратился в предателя?
Как любовь оказалась пустышкой?
В небесах, не найдя указателя,
Мы узнали, кто в маске карателя.
Жизнь не вечна, и вечно жить – слишком...
Уходи, лето, пламенной вспышкой...
Мы сбежали, без прав на прощение,
Но познали всю сладость запрета...
Я любил. А кого? Нет значения.
Только правда приносит мучения:
«Наша юность прошла и отпета
На пороге минувшего лета».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408935
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2013