: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2014
Кожен в світ цей іде для чогось:
хтось підошви в дороги зчовгать,
є у когось завдання вище:
заскорузлу байдужість нищить.
Дехто має вказівку зверху:
цілі гори словесні вергать.
День за днем рвати серця ритмом
аксіоми і алгоритми.
Що ж поет? Він одне та інше.
Він являє себе у віршах.
Раз родився – стократ вмирає
межи пекла і поміж раю.
Той, хто криками мандрагори
пересичений аж по горло,
той, життя чиє – вдих і видих,
почуттів неймовірний вибух.
Той, хто звідав падіння й вежі,
хто, як фенікс, здіймався, вмерши,
нерозкаяний, йшов без страху
за крамольні думки на плаху.
Хто збагне його божевілля,
що він долі в жертовник виллє?
Сивий лунь, до страждань терплячий –
мов дитя, над листочком плаче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451416
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013
Друже, ти знаєш, хто він?
Серця надривний стогін,
Струмінь душі гарячий –
оголеним нервом плаче!
Поет,
той хто поза часом
у фібрах тонких зачався,
і десь у глибинах тиші
мелодію щастя пише.
Поет –
він як рана свіжа,
болить кожним пульсом вірша!
Сакральна його основа
на самому денці слова.
Поет,
ніби, карма – віриш? –
із серця її не вирвеш.
Вінець, що із ним довіку,
за щастя творити - відкуп.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451415
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013
[i]«Нашій Сарі гірше всіх...»[/i]
Крилата фраза
Кожен має серце.
В цьому світі
хто не пожаліє сироту?
Дехто й віршик пафосний помітить
і ...пройде від злиднів за версту.
В силу християнської любові
кожен виправдовує своє.
Хтось хвалу співатиме Покрові,
хтось заупокійну – рідній мові,
Хтось останню лепту віддає.
Той примусить витирати сльози
віршем про знедолене дитя
і пучечком жовтої мімози
освятить осквернене життя.
Он – цигани, що живуть в болоті
буйним тлом не свійської краси
так, що й душу не відмиєш потім,
що живеш людиною єси.
Навіть у міжгір’ях сльози ллються,
що не всі пеньочки золоті.
Тільки де ж знедолені беруться,
коли ми усі такі святі?
Вже перечитав і слово Боже,
і новий, і ветхий Заповіт,
і ніхто відповісти не може...
Та й чи знає сердобольний рід, –
[i]хто моєму горю допоможе,
що вмирає на очах мій світ?
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451433
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013
Замерзлий ранок в діамантовій росі,
Завмерло все. В очікуванні дива
Птахів не чутно диво-голосів,
Й не шелестить покосом свіжа нива.
Осіннім подихом повіяло навкруг,
Земля із часом від стерні зчорніє,
Поменшало вже від дерев зелених смуг,
І сонце зблідло, світить, та не гріє.
Вагітні соняхи із сумом на вустах,
Похилять свої голови донизу...
Й вуаль туману плаває густа
І не дає ніяк посохнуть хмизу.
А диво грає золотом осіннім так,
Що мимоволі посмішку нестри́мну
Відчуєш. Їй це притаманний знак,
Впіймаєш оком постать її димну.
І на столі різноманіття майорить
Та вабить ароматними дарами,
Що прагне так смаками підкорить,
Піддавшись грі під осені замками.
Розгульний вітер хмари кличе вдалечінь,
Щоб дощ не намочив ту насолоду
І літо осені залишить світлотінь,
Що золоту її доповнить вроду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444534
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 21.08.2013
"Тварини, які живуть з людиною, стають ручними, а люди в суспільстві один одного дичавіють. "(Геракліт)
Без теплоти,опіки і без ласки
Залишили на вулиці щеня.
Хтось вишвирнув заплакане дитятко,
Беззахисним покинув цуценя!
Без теплоти,турботи,наодинці...
Воно дрижало,плакало слізьми.
І вірило,що вернеться господар
І віднесе назад,до дітвори.
Але “господар” тільки сухо кинув
Безбарвний погляд із вікна авто.
Натішився...й без докорів поринув
У справи.Йому бАйдуже було:..
До того цуценяти,до тривоги,
Що розривала серце...
Людський рій снував безперестанку:
"Ноги,ноги...Усі не ті...
Де ж дівся власник мій?!"
Воно не сміло вірити у кривду,
Жорстокість-не вміщалась в сприйняття
І дикою була в собачім світі,
А в лЮдськім...
Хто ж подбає про щеня??!
Собаченя здригалось,потерпало...
І плакало всім тілом,всім єством.
І відмовлялось вірити у зраду.
Чи в діях його-хибним щось було?!
Щенятко лиш зігрітися хотіло,
Подарувати вірність,теплоту.
Та бАйдуже було на те "людині"...
Безбарвний погляд із вікна авто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437683
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 11.08.2013
Чого так тяжко крає серце?
Вуста розп'яті у журбі?
Чому в очах недоля плаче,
зів'ялим цвітом на чолі?
За що тебе карають діти -
жреці чужого на своїй землі?
Їм в Бога сором попросити,
бо вже і тебе, Україно, прокляли.
Як сонце зійде на твою весну
і защебече бравий соловейко,
то заряснієш вишнею червоною в саду
і не болітиме тобі серденько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200777
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 11.08.2013
Не з мерехтливих гейзерів сліпучих,
А із джерел цілющих Гіпокрена
Черпає, п’є поет натхнення,
Коли побіжно,а коли й щоденно.
Гаптує візерунки строф,катренів,
Вкладає душу,ніби менестрель,
І не квапливо , а розмірено,повагом
Дошукується істини,бентежить дух,увагу.
Невпинно,вперто, з дня у день,
Нанизує,мов перла,значущі слова
І множить почуття дбайливо,
Розбурхує уяву,творить диво.
Крокує по житті,страждає,знемагає,
Бо впевнений щомиті,повсякчас,
Що вірш найкращий ще не складено
І не настав його визнання час…
Ще мусить підійматися по крутозламу,
Завзято і настирно схил долати
Та ще покласти на вівтар доволі сил,
Аби напевне пік завоювати.
Леліє помисли і мріє,марить
Непереборні перешкоди подолати,
Бо він воліє,дослухаючись до мудреців,
Аристократом духу стати.
Аж вже Пегаса осідлавши,
Підніметься ефірно на Парнас,
Щоб зіркою засяяти в пітьмі,
А відблиском тієї зоряниці
Епоху возвеличити і час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411140
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 11.08.2013
Все, більше не впаду я, ні,
На радість кревним ворогам,
Знайомим, що сидять в багні,
І де колись сидів я сам!
Як важко вилізти з багнюки
Пліток, неправди, де слова
Лише пустопорожні звуки,
А після них – лиш тринь-трава...
Я, як Мюнхаузен, чуприну
Схватив свою, потяг угору...
Знайомі ж лиш кричали в спину:
- З багна не вилізеш ніколи!
Та всупереч усім законам,
Що здавна діють на Землі,
І всупереч людським прокльонам,
Що звикли жити у імлі,
Мене Господь підняв з болота
І я, босоніж, по стерні
Іду смиренно, без погорди,
Піднявшись – не впаду вже, ні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442694
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2013
Любити треба Україну,
Її безмежнії поля,
Красиві гори і долини,
Що ще Шевченко прославляв.
Любити треба свою справу
І душу вкладувати в неї,
Боротись за свою державу,
Ми ж українці, не плебеї!
Любіть, як сказано в Писанні,
Всіх ближніх і далеких теж,
Любіть неначе це в останнє
Любов’ю, що не знає меж!
Любіте Бога, що нам дав
Життя, любов, близьку родину,
Ну, а найперше – дарував
Нам рідну неньку-Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442691
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013
**************************************
Мотив осінній серце застеріг,
Він передрік сумну, засніженую даль.
Уже не осінь, сніг —
Пора, заглиблена в печаль.
Уже не осінь, тільки сніг,
Уже
Зими провісник білий ліг.
Уже...
Земля на вічну мить завмерла,
І з пам’яті все темне вічність стерла.
10.12.09.
Антологія сучасної української літератури. -Хмельницький, 2015.-Ч.5.-С. 197.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440168
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Уздовж понад дорогою,
Розквітла липа медами,
А пісня із тривогою
Летить понад левадами.
Три донечки у матері,
Розквітли, наче сонечка,
Три долі чорнобровії
Все дивляться в віконечко.
І мріє кожна донечка
Зустріти долю-долечку,
І щоб сіяло сонечко
Постійно у віконечку.
А мати Богу молиться
За долю кожній донечці,
Не може дочекатися,
Як будуть всі у парочці.
Доля прийшла до кожної,
Злетіли доні з парою,
Не залишилось жодної,
Самотність вкрила хмарою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440165
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2013
Завмираю обличчям в ніч.
У безмірно глибоку тінь.
Не мовчи, я прошу, поклич,
Чи з промінням тихо прилинь.
Не зіркам розкажу про сни
І не місяць думкам суддя.
Тільки вітер і небо з ним
Відчайдушно мені годять.
Завивають… і я реву.
Не від ран, не від щемних слів.
Поміж маренням, наяву
Розлюбити мене хотів.
Та не стало тобі снаги
Розтоптати чутливість фраз,
Розділити на - я і ти…
Їх без дозволу ділить час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439824
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013