Ловко собраны лёгкие локоны,
Сладкий запах духов на запястье -
Её образ, детально собранный,
Обладает неистовой страстью.
И в холодном чарующем взгляде
Скрыто море заботливой нежности.
Можно столько найти отрады
Заглянув лишь в Её глаза вечности.
Но и стойкость бывает недолгою.
Сколько б не было в Ней сил и мужества,
Она меркнет в темничном безмолвии,
Часто мудрость теряя в супружестве.
Чтобы всё сохранить в равновесии
И не дать Ей распасться на части -
Полюби в своей женщине Женщину,
И одержишь Наивысшее Счастье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639426
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016
-Ти дивна чомусь,-Янгол сидів на землі і дивився на маму дівчини,-чому ти розчісуєш її волося?
-Вона ж виросте справжньою красунею.І хіба не мені потрібно навчити її бути найгарнішою?-мама зовсім не здивувалась,що побачила справжнього Янгола.
-Ти ж бачиш мене?Чому ти не дивуєшся?Зазвичай так всі роблять.Це коли бачать.Відкривають широко очі і сто питань летить у відповідь на моє тіло,-тепер Янгол відкрив очі і почав здивовано дивитися на маму.Вона розмовляла,а подумки продовжувала молититися.
-Ти для чого зійшов на землю?Ти хотів,щоб я тебе побачила?-запитала мама.
-Я хотів тебе втішити.Сказати,що нічого не буває даремно.Тобі тоді стане краще.Коли ти зрозумієш,що вона помре не даремно.Ви дивні,справді-люди дуже дивні.Ви знаєте,що помрете,але продовжуєте жити так,ніби будете жити вічно.Мені подобається така віра.Ти не запропонуєш мені каву?-запитав Янгол.
-Ти не зможеш випити.Не знатимеш ніколи смак кави.Вона схожа на теплий шоколад,котрий намагається розбудити твою душу,-мама пояснювала,а сама подумки молилася.Тримала у долоні малесеньку руку.Поцілувала.
-Я знаю,що всі лікарі сказали,що вона не житите.Ти повинна з цим змиритися.Зазвичай усі плачуть і запитують-за що?Ти знаєш за що тобі це випробування?Хочеш,я скажу,як я це розумію?Щоб ти не думала,що смерть твоєї дитини була даремною,-Янгол сів ближче і погладив маму по голові.Та вона не відчувала його руки.
-Хочеш каву?Я розповім тобі на що схожий її смак.Буду розповідати до тих пір,поки ти його не відчуєш.Малесенькими крапельками наберу у маленьку ложечку і ти вип"єш.Відчуєш,як кава розливається по твоєму тілу.Ти зможеш це відчути,-мама встала і пішла за кавою.По дорозі вона молилася.Вона знала,що молитва має велику силу.Уже сьомий місяць дівчинка не відкривала очей.Кожна хвилина була розміром у великий рік,що наповнював її душу тягучим болем.Шматував серце і не давав спати.Та вона молилася.Тримала руку у своїй долоні і читала дівчинці казочки.
-Я прийшов за нею.Вона буде бачити тебе і посміхатися,-Янгол втішав маму.Вона принесла склянку кави і запитала:
-Ти будеш пити?-знала,що Янголи не вміють пити каву.Та чи люблять вони її?
-Я не зможу тримати її в руках,-він почав забувати,для чого прилетів у цю палату.
-Це малесенька ложечка.Випий тільки її.Все починається з краплини,-вона простягнула Янголу каву в ложечці.Він випив.
-Це схоже на тепле сонце,-Янгол усміхнувся.Ніхто ще його не пригощав кавою.Чи співчував він мамі?Люди не розуміли,що не треба плакати.Чому їм так подобається земля?Тут у них боть душа,вони роблять тисячі помилок.Не бажають відпустити того,кого люблять.Там їм буде краще.Чому вони не розуміють?
Мама продовжувала молитися.Тримала маленьку ручку у своїй долоні і цілувала.Їй не потрібна була книга,щоб читати молитви.Дивно-але вона зовсім не плакала.Хіба їй не жаль,що він забере її назавжди?
Сонце відкривало вікна.Наче руками залізало у невеличке ліжечко і торкалося волося дитини.Потім навіть на підлозі почало перебирати якесь пір"ячко.Дівчинка відкрила очі.Дивно,але мама зовсім не здивувалась.
-Я хочу морозива.З присмаком кави.Ти можеш мені купити?-вона підняла голову і взяла люстерко,що стояло поряд,-я схожа на тебе?
Мама подала їй гребінець:
-Доброго ранку мій Янголе,-поцілувала і почала розчісувати волося.Відкрила вікно і впустила сонечко в кімнату.
Зайшов лікар,щоб сказати,що вона може забрати дівчинку додому.Бо вони нічого не можуть зробити.Колись сказав,що він не Бог.А вона відповіла,що було би дуже дивно,якби був Богом.Вона тільки попросила,щоб він зробив все можливе.І зовсім трішечки більше.
-Як це трішечки більше?-здивувся лікар.
-Це просто трішечки більше.Ніби перед вами ваша дитина.Це і є трішечки більше,-відповіла вона і посміхнулася.
Дивно.Коли стається таке чудо,то всі біжать і говорять,що вони знали про диво.А вона розчісувала волосячко дитини.Всі плачуть від щастя.А вона сидить спокійно і прибирає в палаті.Декілька пір"їн валялися на підлозі.Вона підняла і поклала в молитвенник.
-Мамочко,це для чого?-запитала дитина.
-Ти ж хочеш морозиво?Правда?А я знатиму,на якій сторінці читала.Ти розумієш?
Збиралося на дощ.Перші краплі наче руками торкалися віконечка.Не було видно знову сонця.Та це не мало ніякого значення.Бо дощ змивав сум з її душі.А мама почала плакати.
-Що сталося?-дівчинка тепер гладила по голові маму.
-Та нічого.Просто якби він залишився з нами назавжди-він би і так не зміг тобі принести морозива,-витерла рукавом сльозу і поцілувала доньку.Можливо-вона ще побачить його колись.І скаже,що дуже любить.Дуже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406644
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 29.03.2013
А Янголята часто плачуть.
Бо відчувають біль того,
Хто так багато для них значить.
Кого цілують у чоло,
Коли лягає ввечір спати.
Вкриває Янгол,молитви
Він буде голосно читати,
І спати з нами всі роки.
І після снів охороняти,
І подавати руку знов.
А нам погано-цілувати,
Бо така Янгольска любов.
Ви знаєте,що вони сильні,
Та біль відчують,що в душі.
Бо вони дуже,дуже пильні,
І ми і з вами не самі.
І навіть на руках носити,
Коли не бачимо слідів.
То Янгол зміг з нами ходити,
Коли літати він умів.
Він на руках носив і плакав,
Що міг-для нас він все зробив.
Він розставляв у долі знаки,
І навіть пішки він ходив.
Завжди молився з нами Богу,
Так ніжно гладив,цілував.
Він проходив з нами дорогу,
Навіть навколішки ставав.
Не заставляйте їх ридати,
Бо стільки є у них ще справ.
Ви намагайтесь цілувати,
Щоб навіть Янгол відчував.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407551
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 28.03.2013